Социология: исторические истоки и современные трансформации
The chapter seeks to identify the historical roots of sociological knowledge and its contemporary transformations. The chapter traces the origins of sociology as a separate discipline. Sociology's subject-matter is also discussed. Based on new publications utilizing archival data, the chapter c...
Gespeichert in:
| Datum: | 2009 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainisch |
| Veröffentlicht: |
Iнститут соціології НАН України
2009
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/5959 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Социология: исторические истоки и современные трансформации / П. Кутуев // Социология: теория, методы, маркетинг. — 2009. — № 3. — С. 183-206. — Бібліогр.:35 назв. — рос. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859730512523821056 |
|---|---|
| author | Кутуев, П. |
| author_facet | Кутуев, П. |
| citation_txt | Социология: исторические истоки и современные трансформации / П. Кутуев // Социология: теория, методы, маркетинг. — 2009. — № 3. — С. 183-206. — Бібліогр.:35 назв. — рос. |
| collection | DSpace DC |
| description | The chapter seeks to identify the historical roots of sociological knowledge and its contemporary transformations. The chapter traces the origins of sociology as a separate discipline. Sociology's subject-matter is also discussed. Based on new publications utilizing archival data, the chapter claims that the term "sociology" was suggested by Emmanuel Joseph Sieyès (1748 -1836) in his manuscript circa 1780. The chapter makes extensive use of Max Weber's insights into the nature of sociology as an empirical discipline ordering the chaotic universe according to ultimate values of a researcher. The chapter also advocates the centrality of classical thinkers and their texts for the discourse of contemporary sociology. The chapter suggests Imre Lakatos' methodology of research programs as a tool for grasping the evolution of sociological knowledge. The texts discusses how sociology was transforming under the impact of global social transformations, while contributing to them. The sources of sociology's original Eurocentrism are identified. The chapter also discusses the tasks of sociology today and outlines the prospects of its development.
|
| first_indexed | 2025-12-01T12:41:25Z |
| format | Article |
| fulltext |
Пав ло Кутуєв
Соціологія: істо ричні ви то ки та су часні транс фор мації
СОЦІОЛОГІЧНА ОСВІТА
ПАВЛО КУТУЄВ,
äîê òîð ñîö³îëîã³÷íèõ íàóê, ïðî ôå ñîð êà ôåä -
ðè òåî𳿠òà ìå òî äî ëî㳿 ñîö³îëî㳿 Íàö³î -
íàëü íî ãî ïå äà ãîã³÷íî ãî óí³âåð ñè òå òó ³ì.
Ì.Ï.Äðà ãî ìà íî âà
Соціологія: істо ричні ви то ки та су часні
транс фор мації1
Abstract
The chapter seeks to identify the historical roots of sociological knowledge and its
contemporary transformations. The chapter traces the origins of sociology as a sepa -
rate discipline. Sociology’s subject-matter is also discussed. Based on new publications
utilizing archival data, the chapter claims that the term “sociology” was suggested by
Emmanuel Joseph Sieyès (1748–1836) in his manuscript circa 1780. The chapter
makes extensive use of Max Weber’s insights into the nature of sociology as an
empirical discipline ordering the chaotic universe according to ultimate values of a
researcher. The chapter also advocates the centrality of classical thinkers and their
texts for the discourse of contemporary sociology. The chapter suggests Imre Lakatos’
methodology of research programs as a tool for grasping the evolution of sociological
knowledge. The texts discusses how sociology was transforming under the impact of
global social transformations, while contributing to them. The sources of sociology’s
original Euro centrism are identified. The chapter also discusses the tasks of sociology
today and outlines the prospects of its development.
Соціологія: дефініції та історія ста нов лен ня
Най за гальнішим виз на чен ням соціології як ака демічної дис ципліни є
по трак ту ван ня її як на уки про суспільство. Суспільство, за виз на чен ням
Ю.Да ви до ва та А.Філіпова, є “су купністю всіх спо собів взаємодії та форм
Соціологія: теорія, ме то ди, мар ке тинг, 2009, 3 183
1 Розділ із на вчаль но го посібни ка “Соціологія” за ре дакцією В.Євту ха та П.Кутуєва.
Нав чаль ний посібник готує ко лек тив ка фед ри теорії та ме то до логії соціології Націо -
наль но го пе да гогічно го універ си те ту ім. М.П.Дра го ма но ва.
об’єднан ня лю дей, у яких маніфес тується їхня всебічна за лежність одне від
од но го” [Да вы дов, Фи лип пов, 1990: с. 233]. Вис лов лю ю чись спе ци фіч нi -
шою мо вою, мож на по го ди ти ся з аме ри ка нським соціоло гом Джефрі Алек -
сандером, що соціологія вив чає соціаль ну дію та соціаль ний по ря док. Дію
мож на роз гля да ти як раціональ ну або не раціональ ну, на томість со ціаль ний
по ря док ро зуміти у кон ти ну умі від мікро до мак ро. У тому ви пад ку, коли
суспільство по яс нюється як ариф ме тич на сума індивідів, ми маємо спра ву з
мікропідхо дом; осяг нен ня соціуму як ре аль ності, що не ре ду кується до суми
індивідів, по род жує мак ропідхід.
Во че видь, мірку ван ня про устрій соціуму та чин ни ки його змін по ста ли
за дов го до ви ник нен ня са мо го терміна “соціологія”, за про по но ва но го впер -
ше відо мим діячем Фран цузь кої ре во люції Ема ну е лем-Жо зе фом Сіей сом
(1748–1836) у ру ко пису 1780 року, що за його жит тя не був опубліко ва ний.
Цей са мий Сіейс був ав то ром відо мо го пам фле ту “Що таке третій стан?”,
який за клав підва ли ни іде о логічної ко нструкції ре во люції у Франції. Вра -
хо ву ю чи те, що ру ко пи си Сіейса по ча ли ви да ва ти ся у по вно му об сязі лише у
наш час, інший фран цузь кий мис ли тель — Оґюст Конт (1798–1857) — мав
усі підста ви у 1838 році в чер го во му томі “Кур су по зи тив ної філо софії” за -
про по ну ва ти термін “соціологія” як не ологізм для по зна чен ня на уки про
суспільство. Вод но раз ви ник нен ня терміна “соціологія” не мож на ото тож -
ню ва ти з її соціаль ним офор млен ням (тоб то інсти туціоналізацією) та інте -
лек ту аль ним на пов нен ням як окремішньої на уко вої дис ципліни. Впер ше
курс із соціології було про чи та но в США: у 1891 році Френк Блек мер роз по -
чав вик ла дан ня дис ципліни під на звою “Еле мен ти соціології” в Універ си -
теті Кан за су (Ло у ренс). Нас туп но го року той са мий універ си тет за сну вав
пер шу у світі ка фед ру історії та соціології; у 1892-му Альбіон Смол ство рив
ка фед ру соціології в Універ си теті Чи ка го. А 1895 року Смол фун дує
American Journal of Sociology.
За при клад “роз ри ву” поміж су час ним зву чан ням терміна і його ар хаї -
чним на пов нен ням пра вить інше клю чо ве по нят тя суспільствоз на вства, яке
ви ник ло на по чат ку ХІХ століття — іде о логія. Зап ро по но ва не Антуаном
Дес тю том де Трасі в його трак таті “Про ект еле ментів іде о логії”, це по нят тя
роз гля да ло ся не у звич но му нам сьо годні ра курсі як су купність пев них ідей
про прак тич ний устрій та пе ре устрій соціуму, а як час ти на зо о логії. За Дес -
тю том, його на ука про ідеї не аналізу ва ла нічого та ко го, що було б при та ман -
ним суто лю дським істо там. Вона зо се ред жу ва ла ся на тому, як здат ності
відчу ва ти, за пам ’я то ву ва ти, оціню ва ти та воліти пе ре тво рю ють “сирі” дані
на складні ідеї: “У кра що му разі, як постійно на по ля гав Дес тют, навіть у ви -
пад ку існу ван ня чо гось окремішньо го у склад них ідеях та абстрак тних кон -
цепціях (лю ди ни. — П.К.), це “щось” цілком за ле жа ло від пе ре важ но не відо -
мих ха рак те рис тик лю дської пси хо логії...” [Sonenscher, 2009: p. 29].
Нап рикінці XVII — у першій по ло вині XIX століття співісну ва ли, кон -
ку ру ю чи поміж со бою, такі терміни, як “соціаль на на ука”1, “соціаль на фізи-
184 Соціологія: теорія, методи, маркетинг, 2009, 3
Пав ло Кутуєв
1 Термін “соціаль на на ука” впер ше вжив Сіейс у своїй найвідомішій бро шурі “Що таке
третій стан?”.
ка” та “соціологія”. По ка зо во, що всі вони були за про по но вані фран цузь ки -
ми мис ли те ля ми, які пра цю ва ли у рам ках тра диції Просвітниц тва (або були
її на щад ка ми). Мис ли телі Просвітниц тва, своєю чер гою, ско рис та ли ся
ідеєю ро зу му не лише як осно вою своїх філо со фських сис тем (що було
прак ти кою філо софів XVIІ століття, як-от Спінози й Де кар та), але й як ме -
то дом пізнан ня світу (при род но го та соціаль но го) і соціаль ної кри ти ки. Ба
більше, по при німець ке по ход жен ня терміна “Просвітниц тво” — воно є пе -
ре кла дом з німець кої й було за про по но ва не І.Кан том у 1784 році у статті під
на звою “Що таке про світниц тво?” — саме Франція ста ла краї ною, яка най -
більше асоціюється з іде я ми цьо го на пря му.
Соціологія опи ни ла ся в ана логічній си ту ації неспівмірності пер вин но го
зна чен ня і су час ної інтер пре тації, неспівмірності, проілюс тро ва ної за до по -
мо ги терміна “іде о логія”. По над те, цей термін ви ник як наслідок ви пад ку та
пер со наль ної не доб ро зич ли вості. Оґюст Конт спер шу за про по ну вав термін
“соціаль на фізика”, який взяв на озброєння бельгійський вче ний — ас тро -
ном, ста тис тик, криміналіст, пер шоп ро хо дець охо ро ни гро ма дсько го здо -
ров ’я та дослідник суспільства — Альфред Кет ле (1796–1874). У 1835 році
Кет ле ви дав трак тат під на звою “Про лю ди ну та роз ви ток її якос тей, або На -
рис із соціаль ної фізики”. У 1848 році він видає пра цю під на звою “Соціаль -
на сис те ма та за ко ни, що нею ке ру ють” (по нят тя “соціаль на сис те ма” ста не
над зви чай но по пу ляр ним у другій по ло вині ХХ століття за вдя ки пра цям
аме ри ка нсько го соціоло га Тал ко та Пар сон са). Соціаль ну фізику ро зуміли
як на уку про за ко ни, що ке ру ють суспільством не за леж но від волі лю ди ни.
Кет ле зро бив ве ли чез ний вне сок у за сто су ван ня ста тис тич них ме тодів до
вив чен ня суспільства, зок ре ма та ких його сфер, як зло чинність та са мо гу -
бства. Він та кож за про ва див по нят тя “се ред ньої лю ди ни”, яке і сьо годні ви -
ко рис то ву ють у ста тис тиці (се ред інших но вацій Кет ле є індекс маси тіла,
за про по но ва ний ним у 1869 році). Конт, не бажаючи поступатися пальмою
термінологічної першості, відповів тим, що замінив у своїх працях “со -
ціальну фізику” на “соціологію”.
Своєю чер гою, своїм впли вом Конт за вдя чу вав не стільки ре аль ним на -
уко вим здо бут кам, скільки терміно логічним но ваціям та намірам. Так, ідея
по зи тив ної на уки, тоб то на уки, що долає об ме жен ня релігії та ме тафізики,
над а ла по туж ний імпульс роз вит ку однієї з на й впли вовіших течій у філо -
софії та пізнанні соціуму — по зи тивізму1. Вод но раз, зміст Кон то во го вчен ня
кон трас ту вав із його влас ним па фо сом: на прик лад, за кон трьох стадій
за своєю спе ку ля тивністю мало чим відрізняється від філософії історії
Ґ. Ґеге ля.
Соціологія: теорія, ме то ди, мар ке тинг, 2009, 3 185
Соціологія: істо ричні ви то ки та су часні транс фор мації
1 Як ствер джу ва ли за снов ни ки логічно го по зи тивізму — новітнішої та ви шу канішої
версії Кон то во го по зи тивізму, що по ста ла у 1920-х ро ках у Відні: “Ми сха рак те ри зу ва ли
на уко ве світо ро зуміння за до по мо ги двох виз на чаль них мо ментів. По-пер ше, воно є
емпіристським та по зи тивістським: існує лише пізнан ня, ґрун то ва не на досвіді, під -
мурівком яко го, своєю чер гою, є те, що нам дано без по се ред ньо (das unmittelbar Gege -
bene). У та кий спосіб вста нов люється межа для змісту леґітим ної на уки. По-дру ге, для
на уко во го світо ро зуміння ха рак тер не за сто су ван ня пев но го ме то ду, а саме ме то ду логіч -
но го аналізу” [Кар нап, Ган, Ней рат, 2005: c. 19].
Відтак, скла ла ся па ра док саль на си ту ація: те, що ми сьо годні ро зуміємо
під соціологією, ближ че не до ориґіна льно го про ек ту соціології Кон та, а до
соціаль ної фізики Альфреда Кетле!
Відмінність су час ної соціології як на уки про суспільство від роз мислів
Пла то на, Аристотеля, Ніколо Макіавеллі, То ма са Гоб са, Джо на Лока, Ада -
ма Сміта, Шар ля Луї де Мон теск’є, Жан-Жака Русо, Воль те ра, Марі Жана
Антуана Нікола де Кон дор се, Алексіса де Токвіля1 та ба гать ох інших ви -
значних мис ли телів по ля гає в тому, що соціологія по зиціонує себе як ем пi -
рич ну на уку, що ви ко рис то вує як те о ре тичні, так і емпіричні за со би пізнан -
ня соціуму. Вод но раз ця дис тинкція не має аб со лют но го ха рак те ру: праці
кла сиків соціаль ної дум ки епо хи, що пе ре ду ва ла появі соціології, незрідка є
ре ле вантнішими та інфор ма тивнішими, ніж вит ри мані у рам ках соціо ло -
гічно го ка но ну, але без барвні та не кре а тивні розвідки на ших су час ників.
Відтак, не див но, що Пар сонс у 1937 році по лемізу вав із Гоб сом, Ро берт Бела
у 1980-ті роки надихався Токвілем, а Джованні Арріґі сьогодні — Адамом
Смітом.
За кла сич ним фор му лю ван ням німець ко го соціоло га Мак са Ве бе ра,
який не лише дек ла ру вав ідею об’єктив ної та вільної від оцінок соціаль ної
на уки, але й реалізу вав її у своїх кон крет но-істо рич них, соціологічних та
політич них студіях ге не зи раціональ но го західноєвро пе йсько го ка піта ліз -
му, гос по да рської ети ки світо вих релігій, типів леґітим но го па ну ван ня та
ак ту аль них про блем плебісци тар ної де мок ратії, соціологія як на ука про
дійсність по кли ка на зро зуміти жит тя, що ото чує нас, у його своєрідності.
Іна кше ка жу чи, соціологія фо ку сується на пи танні про “взаємоз в’я зок і
куль тур ну зна чущість окре мих його явищ в їхньо му нинішньо му виг ляді, а
та кож чин ни ки того, що вони істо рич но скла лись саме так, а не іна кше”.
Інте лек ту аль ний роз ви ток Ве бе ра був по в’я за ний із не окантіанською тра -
дицією (а та кож філо софією В.Диль тая), відтак він при нци по во відки дав
пре тензії як мар ксиз му, так і ідеалізму (типу Ґеґеле во го) на осяг нен ня суті
історії, ви ве ден ня за галь ної фор му ли суспільно го роз вою, на підставі якої
мож на було б аналізу ва ти кон кретні соціокуль турні фе но ме ни; він тве ре зо
кон ста ту вав од нобічність і “ма теріалістич ної”, і “спіри ту алістич ної” інтер -
пре тації ка у заль них зв’язків у ца рині куль ту ри й історїї: “Та і дру га при пус -
тимі рівною мірою, але обидві вони однаково мало допомагають вста нов -
лен ню історичної істини, якщо слугують не попереднім, а завершальним
етапом дослідження”.
За Ве бе ром, жит тя про по нує нам нескінчен не ба га то маніття явищ, яке
не змен шується навіть тоді, коли ми ізоль о ва но роз гля даємо окремі його
об’єкти. Тому будь-яке пізнан ня дійсності лю дським ду хом ви хо дить з того,
що пред ме том пізнан ня може бути лише час ти на дійсності, яку вва жа ють
186 Соціологія: теорія, методи, маркетинг, 2009, 3
Пав ло Кутуєв
1 “За конність” за лу чен ня Токвіля до соціологічно го ка но ну по твер джується чис лен -
ни ми соціологічни ми ви дан ня ми, що по трак то ву ють його вне сок до цієї дис ципліни. На -
приклад, в од но му з останніх ви пусків The Journal of Classical Sociology [2009. — Vol. 9,
№ 1] по ло ви ну ста тей із за галь ної кількості при свя че но фран цузь ко му інте лек ту а лові
(три з вось ми ста тей треть о го чис ла аналізу ють ідеї Токвіля, на томість чет вер та є пуб -
лікацією розвідки са мо го ав то ра “Де мок ратії в Америці”).
“суттєвою”, тоб то “гідною знан ня”, по за як куль ту рою, за Ве бе ром, є той
“кінце вий фраґмент по збав ле ної смис лу дійсності, який, із по гля ду лю ди ни,
має смисл і зна чен ня”. По мил ко вою є дум ка, що при нцип вич ле нен ня та кої
час ти ни на ле жить шу ка ти в “за ко номірній” по вто рю ва ності при чин них
зв’яз ків, по за як нас цікав лять не кількісні зв’яз ки (як у ви пад ку при род ни -
чих наук), а якісне за бар влен ня подій. “Крім того, — пише Ве бер, — у
соціаль них на уках ідеть ся про роль ду хов них про цесів, “зро зуміти” яку в
співпе ре жи ванні — зовсім інше за своєю спе цифікою за вдан ня, ніж те, кот ре
може бути роз в’я за не... з до по мо гою точ них фор мул при род ни чих наук”.
Спе цифічною ри сою наук про куль ту ру (Ве бер ви ко рис то вує по нят тя Ген -
ріха Рікер та, відмов ля ю чись від аб со лю ти зо ва но го про тис тав лен ня остан -
ніх на укам про при ро ду) є те, що вони на ма га ють ся зро зуміти життєві яви -
ща в їхньо му куль тур но му зна ченні. Сенс явищ куль ту ри при пус кає спів -
відне сен ня їх із іде я ми цінності: “Не ве ли ка час ти на індивіду аль ної дійс -
ності за бар влюється на шим інте ре сом, зу мов ле ним ціннісни ми іде я ми, ли -
ше вона має для нас зна чен ня, і вик ли ка но це тим, що в ній ви яв ля ють ся
зв’яз ки, важ ливі для нас внаслідок співвіднесеності їх із ціннісними ідеями.
Лише тому — і оскільки це має місце — цей компонент дійсності в його
індивідуальній своєрідності становить для нас пізнавальний інтерес”.
У про цесі досліджен ня відбу вається відне сен ня дійсності до ціннос тей,
які над а ють їй зна чущість і вмож лив лю ють фор му ван ня ти по вих по нять; ця
про це ду ра до корінно відрізняється від аналізу дійсності на підставі за конів
(тоб то вив чен ня за галь них рис яви ща), який є лише підго тов чою ро бо тою
для пізнан ня істо рич но го, тоб то ре ле ван тно го індивідуальній своєрідності
феномена.
По ря док до ха о тич но го світу, що ото чує нас, вно сить ся тим, що “інте рес
та зна чен ня має для нас у кож но му ви пад ку лише час ти на індивіду аль ної
дійсності, по за як лише вона співвідно сить ся із ціннісни ми іде я ми куль ту ри,
які ми при кла даємо до дійсності” [Ве бер, 1990: c. 369; c. 208; c. 379; c. 371;
c. 374; c. 376]. Те саме сто сується і ка у заль но го по яс нен ня; за Ве бе ром, ми
ви ок рем люємо ті при чи ни, які мож на звес ти до суттєвих ком по нентів події,
а тому по винні го во ри ти не про за ко ни або підве ден ня яви ща під за галь ну
фор му лу, а про кон кретні ка у зальні зв’яз ки, роз в’я зу ю чи пи тан ня, до якої
індивіду аль ної кон сте ляції його слід звес ти. Та ким чи ном, Ве бер соліда ри -
зується із вис нов ком Г.Рікер та, згідно з яким при по яс ненні явищ куль ту ри
знан ня за конів є лише за со бом досліджен ня, а не ціллю пізнання, адже
пізнання культурної дійсності є пізнанням із специфічних точок зору.
Чітко виз на чив ши межі, до яких про стя га ють ся пре тензії за ко но дав чо го
ро зу му (його по нят тя, хоч і є за со ба ми для ду хов но го па ну ван ня над ем -
пірич ною даністю, не мо жуть пре тен ду ва ти на охоп лен ня суті істо рич ної ре -
аль ності або осяг нен ня “су перечності, що з не обхідністю роз гор тається у са -
мих ре чах” — Те о дор Адорно), Ве бер про де мо нстру вав зра зок відповідаль -
ності вче но го-суспільствоз нав ця, який тве ре зо і ме то дич но за пе ре чує ви ко -
рис тан ня понять як прокрустового ложа, в котре втискують історію.
Соціологія по стає як на ука про струк ту ру соціуму — соціаль на ста ти ка,
за Кон том — та про соціальні зміни (соціаль на ди наміка, за виз на чен ням
того ж ав то ра). Ви ник нен ня соціології саме у ХІХ столітті не ви пад ко ве —
Соціологія: теорія, ме то ди, мар ке тинг, 2009, 3 187
Соціологія: істо ричні ви то ки та су часні транс фор мації
упро довж цьо го століття відбу ла ся індустріалізація та урбанізація про від -
них (західно)євро пе йських суспільств, на томість тра диційний стиль жит тя
аґрар но го суспільства було зла ма но. Швидкі соціальні зміни, як-от ма со ва
еміґрація до но во го світу — пе ре важ но США, — підко рен ня реш ти світу
прямій або опо се ред ко ваній владі провідних країн Західної Євро пи, по ши -
рен ня освіти, раціоналізація дер жав но го управління та ма со ви зація по -
літики спри чи ни ли ся до фор му ван ня світог ля ду, у рам ках яко го та кий при -
швид ше ний та плин ний тип соціаль но го жит тя став нор мою. Ви дат ний бри -
та нський істо рик мар кс истської орієнтації Ерик Гоб сба ум у своїй впли вовій
та блис кучій тет ра логії, при свя ченій по ход жен ню су час но го світу, в та кий
спосіб сха рак те ри зу вав відтин ки історії ХІХ століття: 1789–1848 роки —
епо ха ре во люцій; 1848–1875 — епо ха капіталу; 1875–1914 — епо ха імперій.
Ця періоди зація є сим пто ма тич ною з огля ду на фіксацію тем пу змін, що їх
зазнавали західні суспільства у ХІХ столітті.
Су час ний світ, за сло ва ми аме ри ка нсько го публіцис та, ко рес пон ден та
га зе ти New York Tіmes То ма са Фрид ма на, є плас ким. Фрид ман, відо мий
свої ми пе а на ми на ад ре су гло балізації, на го ло шує той факт, що за вдя ки су -
час ним за со бам ко мунікації світ на чеб то змен шив свій фізич ний об сяг і є на -
ба га то дос тупнішим, ніж у ми нулі епо хи. Для при кла ду порівняй мо ни -
нішній стан ре чей — тоб то мож ливість швид ких авіапо до ро жей та мит -
тєвого пе ре дан ня інфор мації че рез Інтер нет — із си ту ацією 1789 року. Для
меш канців тої епо хи світ був ве ли чез ним, на томість мобільність була над -
зви чай но низ ь кою. Так, но ви на про падіння Бас тилії по до ро жу ва ла з Па ри -
жа до Мад ри да 2 тижні; по ши рен ня цієї ж но ви ни фран цузь кою провінцією
було ще повільнішим — у містеч ко Пе роне, що на відстані 133 кіло метрів від
Па рижа, звістка про штурм дійшла за 4 тижні. Ба більше, навіть у дру гий по -
ло вині ХІХ століття — у 1861 році — 9 із 10 меш канців 70 із 90 де пар та ментів
Франції жили та вми ра ли в тому ж са мо му де пар та менті.
Злам тра диційної ізоль о ва ності та нові фор ми організації соціуму не ми -
ну че про ду ку ва ли суспільні про бле ми та ро би ли їх на ба га то помітнішими /
відчутнішими/про сто ро во кон цен тро ванішими за умов місько го жит тя.
Пе ре т во рен ня раціо з абстрак тно го при нци пу мис лен ня на ме тод орга -
нізації та транс фор мації суспільства ви ма га ло сис те ма тич но го вив чен ня
не ли ше при ро ди, а й соціаль них проблем (злиднів, злочинності, ал ко -
голізму).
Роз глянь мо де тальніше, що саме Гоб сба ум мав на увазі під “епо хою ре -
во люцій”. Відповідь бри та нсько го істо ри ка — так зва на подвійна ре во люція:
політич на Фран цузь ка ре во люція 1789 року та еко номічна Індустріаль на
ре во люція, що роз по ча ла ся у 1780-х ро ках у Бри танії. Ре альність та зна -
чущість цих двох подій ста ви ли ся і став лять ся під сумнів дослідни ка ми. Ще
Алексіс де Токвіль у своєму кла сич но му трак таті “Ста рий по ря док і ре во -
люція” за пе ре чив ра ди каль ний ха рак тер ре во люції (виз нав ши, вод но раз,
не мож ливість її уник нен ня). За Токвілем, ре во люція лише по до вжи ла кро -
пітку ре фор ма то рську ро бо ту, за по чат ко ва ну аб со лю т истською мо нархією.
Про дов жу ю чи лінію Токвіля, інший фран цузь кий істо рик, Фран суа Фюре,
роз гля дає май же все ХІХ століття як ре во люційне, по за як лише у 1880-х ро -
ках Франція більш-менш чітко виз на чи ла ся із політич ним ви бо ром на ко -
188 Соціологія: теорія, методи, маркетинг, 2009, 3
Пав ло Кутуєв
ристь рес публіки після три ва лих ва гань між мо нархією, імперією і рес -
публіканізмом. Поп ри всі кон тро версії, по в’я зані з інтер пре тацією фе но ме -
на Фран цузь кої ре во люції, одне є оче вид ним — ця подія мала та має епо -
халь не ідей не та іде о логічне зна чен ня. Ре во люція за твер ди ла як при й нят -
ний но вий кон цеп ту аль ний об раз політич но го та соціаль но го світу. Сприй -
нят тя кон крет них змін — еко номічних, соціаль них, політич них, куль тур -
них — не втра ти ло своєї не одноз нач ності, вод но раз абстрак тне по нят тя
змін як та ких ста ли інтер пре ту ва ти як рух, що має по зи тивні ко но тації.
Звідси й по ши рен ня кон цепції проґресу, яка кон трас ту ва ла з тра диційною
інво люційною візією історії як про це су за не па ду: зо ло тий вік (рай) зміню -
ється чи мось гіршим (як-от віком залізним, або виг нан ням із раю, що має
своїм наслідком важ ку пра цю та не стат ки), відтак, все бла ге ло калізується у
ми ну ло му, а зміни на кра ще є по вер нен ням до старого. (Згадаймо па ра диг -
ма тичні слова з проповіді священика Джона Бола, одного з лідерів се ля н -
сько го повстання 1381 року в Англії під проводом Вота Тайлера: “Коли
Адам орав, а Єва пряла, Хто тоді був дворянином?”)
Кон цепцію Індустріаль ної ре во люції вчені теж роз гля да ють зі скеп ти -
циз мом, який варіює від за пе ре чен ня са мої події до де батів про її хро но -
логічні межі. Поп ри те, ідея Індустріаль ної ре во люції спри чи ни ла ся до
леґіти мації соціаль но-еко номічних змін; вона змінила панівну уяву про
струк ту ру суспільства: на чолі но во го, ди намічно го, індустріаль но-урба -
нізо ва но го соціуму по вин на була опи ни ти ся бур жу азія, озна ме ну вав ши
світа нок “епо хи капіталу”. Я на го ло шую на уяв них змінах, по за як доміну -
ван ня бур жу азії аж ніяк не було аб со лют ним, про що свідчить Гоб сба у мо ва
“епо ха імперій”, тоб то доба мо нархічних політич них сис тем, зорієнто ва них
на зовнішню ек спансію, яка на ста ла після “епо хи капіталу”. Було б не ро зум -
ним при ста ва ти на віґівську — оптимістич но-лібе раль ну — інтер пре тацію
історії, що роз гля дає бур жу азію як ка таліза тор суто ди намічних по зи тив них
змін, або як аґента вільно го рин ку та політич ної де мок ратії. Американський
соціолог Іма нуїл Ва лер стайн зма лю вав не орто док саль ний соціаль ний по -
ртрет бур жуа, де окрес лив схильність цієї гру пи “арис ток ра ти зу ва ти ся” та
відмов ля ти ся від пу ри та нсько го са мо об ме жен ня на ко ристь ге донізму. Су -
спільствоз навці уви раз ню ють іде альні типи дже рел еко номічних ре сурсів,
які на чеб то є ан ти те тич ни ми: “рен ту” (тоб то політич но санкціоно ва не пра во
фе о да ла на от ри ман ня тих чи інших пла тежів за ко рис ту ван ня його зе мель -
ною власністю за відсут ності інвес ту ван ня праці з боку сень йо ра) та “при бу -
ток” (у цьо му ви пад ку дохід одер жу ють як ре зуль тат інвес ту ван ня капіталу
та участі в еко номічно му управлінні), а та кож відповідні спо со би леґіти -
мації: тра дицію у пер шо му ви пад ку та успішність сьо го ден ної лю дської
діяль ності — у дру го му. Ва лер стайнів по гляд на ці два “іде альні типи” по -
збав ляє їх окремішньої сис тем но-“фор маційної” іден тич ності: рен та посідає
важ ли ву роль у рам ках капіталізму, а еко номічна діяльність ми ну лих епох
на би ра ла фор ми при бут ку; здебільшо го ці фор ми дуже час то пе ре пліта ють -
ся, ста ю чи не роздільни ми. За Ва лер стай ном, навіть ди хо томія між рин -
ком — як основ ним ко ор ди наційним ме ханізмом пе ре роз поділу за умов
капіталізму — і по за е ко номічним (політико-адміністра тив ним) на сил -
лям/при му сом, яко му при пи су ють клю чо ву роль за па ну ван ня пе ре роз -
Соціологія: теорія, ме то ди, мар ке тинг, 2009, 3 189
Соціологія: істо ричні ви то ки та су часні транс фор мації
подільчо-дан ниць ко го спо со бу ви роб ниц тва втра чає свою ан та гоніс тич -
ність. По за е ко номічний при мус за ли шається суттєвим і в умо вах ка піта -
лізму, а рин ки май же за вжди функціону ва ли в кон тексті “до капіталістич -
них” істо рич них сис тем. По над те, аме ри ка нський істо рик Арно Майєр у
своїй книжці “Три валість ста ро го по ряд ку” на по ля гав, що 30-річна кри за у
Європі (1914–1945 роки) була спри чи не на бо роть бою ста ро го по ряд ку за
збе ре жен ня своїх по зицій vis-à-vis про мис ло вий капіталізм. Як ба чи мо,
навіть на по чат ках ХХ століття Ленінове кла сич не пи тан ня “Хто кого?” не
мог ло діста ти од но знач ної відповіді на ко ристь бур жу азії, до того ж по збав -
ле ної од но знач ної ха рак те рис ти ки носія проґресу.
Ва лер стайн так підсу мо вує влас ну кри тич ну по зицію щодо подій та іде -
о логії “подвійної ре во люції”: “Во че видь, Фран цузь ка ре во люція відбу ла ся
на справді й була мас штаб ною “подією” з огля ду на свої роз маїті й три валі
наслідки для Франції та світу. Але, без сумніву, вона є та кож і міфом1 влас не
у сенсі, який вкла дав у цей термін Ж.Со рель; і сьо годні опа ну ван ня цьо го
міфу та його ви ко рис тан ня за ли ша ють ся політич но важ ли ви ми для Фран -
ції та світу” [Wallerstein, 1989: p. 49]. У кож но му разі, на при кладі Фран -
цузької ре во люції стає зро зумілим, як на справді фор му ють ся та по ля ри зу -
ють ся кла си — че рез три валі, зви висті і постійні про це си рес трук ту ри зації.
Поза вся ким сумнівом, ре во люція відігра ва ла пев ну роль у цьо му про цесі,
але дос то ту не вирішаль ну, по за як пе рехід від фе о далізму до капіталізму
від був ся за дов го до неї. Тран сфор мація струк тур дер жа ви була лише про -
дов жен ням про це су, який три вав упро довж двох століть. Фран цузь ка ре -
волюція, за аме ри ка нським вче ним, не відзна чи ла ся ані фунда мен таль ною
еко номічною, ані фун да мен таль ною політич ною транс фор ма цією. Під ку -
том зору капіталістич ної світ-еко номіки, вона рад ше була мо мен том, коли
іде о логічна над бу до ва врешті-решт на здог на ла еко номічний ба зис. Ре во -
люція була лише наслідком пе ре хо ду, а не його при чи ною або тим мо мен -
том, коли цей пе рехід тра пив ся. Ве ли ка бур жу азія, яка за сту пи ла аристо -
кратію у капіталістич но му світі, вірила у при бу ток, а не у лібе раль ну іде о -
логію і постійно мріяла про відхід від справ та “арис ток ра ти зацію”. Кон -
цепції на кшталт індустріаль ної та бур жу аз ної ре во люції є про дук том мо -
дер ної ме тафізики з її про світниць кою вірою у проґрес. Вони ста ли час ти -
ною на шо го підсвідо мо го, уне мож лив лю ю чи ви ко рис тан ня аль тер на тив но -
го слов ни ка для опи су ре аль ності. До інте лек ту аль ної кри ти ки кон цепції
подвійної ре во люції до лу чається кри ти ка політич на: мис лен ня у такій сис -
темі ко ор ди нат ірре ле ван тне, ба навіть не без печ не з огля ду на за вдан ня бо -
роть би з капіталізмом. Замість воліти транс фор му ван ня світо вої капіта -
лістич ної сис те ми з її світ-еко номікою, що спи рається на за кон вар тості, та її
над бу до ви — міждер жав ної сис те ми, що ґрун тується на су ве ренітеті дер жав
і ба лансі вла ди, во йов ничі виз вольні та соціалістичні ре жи ми опи ня ють ся у
пастці, якою стає гра із за хоп лен ням дер жав ної вла ди за ра ди реалізації
190 Соціологія: теорія, методи, маркетинг, 2009, 3
Пав ло Кутуєв
1 Міф, який реп ре зен ту ва ла Фран цузь ка ре во люція, був не бур жу аз ним, а ан ти бур жу -
аз ним міфом [див.: Wallerstein, 1989: p. 52].
Сталіно вої літанії: не обхідності “на здо га нян ня”, тоб то здійснен ня влас ної
“індустріаль ної ре во люції”.
Не за леж но від пи тан ня, якій саме соціальній групі мож на обґрун то ва но
при пи са ти ви ко нан ня функції ре во люціонізації роз вою суспільства у ХІХ
столітті, не мож на не по го ди ти ся з Мар ксом, що ми жи ве мо у суспільстві
постійних змін, а патріар хальні, ідилічні відно си ни руй ну ють ся: “The bour -
geoisie cannot exist without constantly revolutionising the instruments of pro -
duction, and thereby the relations of production, and with them the whole
relations of society. Conservation of the old modes of production in unaltered
form, was, on the contrary, the first condition of existence for all earlier industrial
classes. Constant revolutionising of production, uninterrupted disturbance of all
social conditions, everlasting uncertainty and agitation distinguish the bour -
geois epoch from all earlier ones. All fixed, fast-frozen relations, with their train of
ancient and venerable prejudices and opinions, are swept away, all new-formed
ones become antiquated before they can ossify. All that is solid melts into air, all
that is holy is profaned”1.
Се ред трьох за галь но виз на них кла сич них фун да торів соціології лише
двоє іден тифіку ва ли себе як соціоло ги — Макс Ве бер та Еміль Дюр кгейм —
на томість Карл Маркс по зиціону вав себе як політе ко но ма (вод но раз не
мож на не хту ва ти тим фак том, що за часів Ве бе ра в Німеч чині не існу ва ло
універ си те тських підрозділів з на звою “соціологія”; Дюр кгейм от ри мав
зван ня про фе со ра пе да гогіки та соціології лише на прикінці сво го жит тя). За
іронією історії “пер ший” соціолог — хоча б за са мо наз вою — Конт сьо годні є
пред ме том вив чен ня тих, хто за й мається ми ну лим цієї дис ципліни, по за як
його дослідниць ка про гра ма є, як я вже при нагідно за ува жу вав, на бо ром
гли бо ких осяг нень, які він сам не спромігся за сто су ва ти у прак тиці до -
сліджень. Вод но раз, я не маю на меті при ни зи ти істо рич не зна чен ня Кон та,
вплив яко го сяг нув навіть Бра зилії. Так, бра з ильський філо соф і ма те ма тик
Рай мун ду Тей шей ра Мен дес (1855–1927) вит во рив девіз дер жав но го пра -
пора Бра зилії “Ordem e Progresso” (“По ря док і проґрес”) після вста нов лен -
ня рес публіки у цій країні (1889 рік), надихаючись Контовим гаслом: “Лю -
бов як принцип; порядок як основа; проґрес як мета”.
З огля ду на свої на укові інте ре си фун да то ри соціології пе рей ма ли ся
про бле мою по стан ня капіталізму та його політич ної “об олон ки” (Маркс і
Ве бер), а та кож соціаль ни ми наслідка ми капіталізму (Маркс і Дюр кгейм).
Соціологія: теорія, ме то ди, мар ке тинг, 2009, 3 191
Соціологія: істо ричні ви то ки та су часні транс фор мації
1 Див.: [Marx, Engels. — < http://www.marxists.org/archive/marx/works/download/manifest.
doc>]. Я навів цю ци та ту з англійсько го пе ре кла ду “Маніфес ту”, по за як саме цей варіант
відзна чається блис ку чою ри то рич ною експресією та ви шу ка ним сти лем. Див. укр аїн -
ський пе ре клад: “Бур жу азія не може існу ва ти, не вик ли ка ю чи раз у раз пе ре во ротів у зна -
ряд дях ви роб ниц тва, отже не ре во люціонізу ю чи ви роб ни чих відно син, а зна чить, і всієї
су куп ності суспільних відно син. Нав па ки, пер шою умо вою існу ван ня всіх по пе редніх
про мис ло вих класів було незмінне збе ре жен ня ста ро го спо со бу ви роб ниц тва. Безпере -
станні пе ре во ро ти у ви роб ництві, без пе рес тан не по трясіння всіх суспільних відно син,
вічна не певність і рух відрізня ють бур жу аз ну епо ху від усіх по пе редніх. Всі за стиглі,
заіржавілі відно си ни, раз ом зі свої ми су пут ни ка ми — віками освя че ни ми уяв лен ня ми і
по гля да ми, руй ну ють ся; всі щой но по сталі — старіють раніше, ніж всти га ють за косніти”
[Маркс, Енгельс, 1959: с. 413].
Відтак, Маркс хоча й не ви най шов, але сис те ма ти зу вав та довів до логічно го
за вер шен ня кон цепцію кла со вої бо роть би, бо роть би, яка то чить ся між бур -
жу азією й про ле таріатом. Во че видь Маркс та мар ксис ти не ре ду ку ва ли кла -
со ву струк ту ру капіталістич но го суспільства до біна рної опо зиції бур жуа
versus про ле таріат. Маркс у “18 брю ме ра Луї Бо на пар та” май стер но про сте -
жив траєкторії роз маї тих класів Франції се ре ди ни XIX століття — від се -
лян ства, яке він дош куль но порівняв із мішком з кар топ лею, до люм пен-
про ле таріату. Мо ло дий Сталін у та кий по е тич ний — вод но раз реалістич -
ний — спосіб зма лю вав тен денції бо роть би класів на межі ХІХ та ХХ століть:
“Над зви чай но склад не наше жит тя! Воно по всю ди рясніє різни ми кла са ми:
ве ли ка, се ред ня та дрібна бур жу азія; ве ликі, се редні та дрібні фе о да ли;
підма йстри, чор но ро би та кваліфіко вані фаб рич но-за водські робітни ки; ви -
ще, се реднє та дрібне духівниц тво; вища, се ред ня та дрібна бю рок ратія;
різнорідна інтеліґенція й інші подібні гру пи — от яку стро ка ту кар ти ну
являє со бою наше жит тя!” [цит. за: Вай скопф,1951; c. 293]1.
Ве бер за да вав ся пи тан ням про раціоналізацію суспільства як за галь ну
тен денцію лю дської історії (роз гля да ю чи раціональ ний капіталізм як фор -
му раціоналізації однієї зі сфер жит тя) та ха риз ма тичні по встан ня з ме тою
вир ва ти ся поза ста ле вий пан цир мо дер ну. Дюр кгейм пред ме том своїх роз -
відок зро бив ме ханізми, що підтри му ють солідарність у су час них суспіль -
ствах та про ду ку ють руй націю панівних норм, тобто феномен аномії.
Ди наміка дослідниць ких про грам
як мо дель роз вит ку соціологічно го знан ня
Ре ле ван тною ме то до логією досліджен ня ди наміки та взаємодії соціо -
логічних ідей є кон цепції на уки Май кла По лані та Імре Ла ка то са [Polanyi,
1974; Lakatos, 1970]. Відомо, що у своєму трак таті “Осо бо ве знан ня” По лані
дійшов вис нов ку, що всу пе реч твер джен ням логічних по зи тивістів та фаль -
сифікаціоністів (по зицію останніх вповні реп ре зен тує Карл По пер) ем -
піричні дані не мали вирішаль но го зна чен ня для проґресу на уки. На у ка не
зво дить ся до про стої логіки або ал го рит му, спря мо ва но го на зв’я зу ван ня
теорії з емпірич ни ми да ни ми, по за як самі ці дані незрідка є по мил ко ви ми
або хиб но інтер пре то ва ни ми. За По лані, логічно при пус ти ти, що ком по нен -
та ми на уко во го по шу ку є не лише бе зо со бо ве, а й осо бо ве знан ня. Це знан ня
пе ре дба чає не ар ти куль о вані на вич ки й тра диції, які пе ре да ють ся у про цесі
“учнівства” в сис темі ко ор ди нат са мо ре гуль о ва ної спільно ти на уковців, що
про тис тоїть політич но му кон тро лю. Інший бри та нський ме то до лог на уки
уго рсько го по ход жен ня І.Ла ка тос до вер шив схе му По лані кон цепцією ди -
наміки на уко вих дослідниць ких про грам, за його влас ною терміно логією.
По лемізу ю чи з по періан ця ми, Ла ка тос не ви пус кав з ува ги, що на ро щу ван -
ня на уко во го знан ня відбу вається не че рез за пе ре чен ня гіпо тез, а че рез за пе -
ре чен ня за пе ре чень, спря мо ва них про ти того, що він по зна чав як ядро
теорії. Ла ка тос є свідо мим того, що су во ре дот ри ман ня По пе ро вої ме то до -
192 Соціологія: теорія, методи, маркетинг, 2009, 3
Пав ло Кутуєв
1 М.Вай скопф звер тає ува гу на неінтеліґібель ну відсутність се ля нства у Сталіновій
схемі.
логії вне мож лив лює по ступ на уки вза галі, по за як за пе ре чен ня теорії кож но -
го разу, коли вона сти кається з ано маліями, дос то ту по збав ляє на уку теорій.
На томість на уковці за пе ре чу ють ано малії — тоб то фак ти, які за ли ша ють ся
без по яс нен ня в рам ках дослідниць кої про гра ми — аби бо ро ни ти свої теорії,
де мо нстру ю чи відданість своїй дослідницькій тра диції. Отже, кож на до -
слідниць ка про гра ма скла дається із “жо рстко го” те о ре тич но го ядра, яке за -
хи ща ють до поміжні гіпо те зи “за хис но го по я су” про гра ми. По ло жен ня ядра,
тоб то виз на чальні по ло жен ня, які не мож на спрос ту ва ти, не по ста вив ши під
за гро зу саму про гра му, є для на уковців кон венціями. Зав дан ня на уков ця є
не в тому, щоб іґно ру ва ти чи змен шу ва ти кількість ано малій; вчені ма ють
ви ко рис то ву ва ти ано малії за ра ди збільшен ня по яс ню валь но го по тенціалу
теорії. Влас не ано малії є дви гу ном роз вит ку на уки, по за як кож на до слід -
ниць ка про гра ма керується при нци па ми роз вит ку, які Ла ка тос іменує
евристикою. Неґатив на ев рис ти ка за бо ро няє мо дифіку ва ти жо рстке ядро
про гра ми, зо се ред жу ю чись на вдос ко на ленні “за хис но го по я су”. Еврис ти ка
по зи тив на про по нує до поміжні теорії, су го лосні з по ло жен ня ми ядра, пе ре -
тво рю ю чи за пе ре чен ня теорії на її підкріплен ня че рез ко нстру ю ван ня но вих
кон цепцій та аб сор бу ю чи в та кий спосіб на й важ ливіші ано малії. За відсут -
ності по зи тив ної ев рис ти ки на уко вець про сто по то нув би в оке ані ано малій,
тому ко рек тним є спос те ре жен ня То ма са Куна про те, що “вче ний, який пе -
ре ри вав би свою ро бо ту за для аналізу кож ної поміче ної ним ано малії, рідко
до ся гає знач них успіхів” (цит. за: [Ла ка тос, 2003: c. 376]). Отже, дослідниць -
ка про гра ма роз ви вається че рез про цес ко нстру ю ван ня за хис но го по я су
теорій, які ма ють спра ву з фак та ми, що за пе ре чу ють ядро. Іна кше ка жу чи,
по зи тив на ев рис ти ка мо дифікує пояс до поміжних кон цепцій, які підда ють -
ся спрос ту ван ню, аби відсто я ти не за пе реч ний ста тус ядра. За та ко го підхо ду
мож на вирізни ти проґре сивні та деґене ра тивні дослідницькі про гра ми: у
меж ах пер ших нові шари теорій роз ши рю ють емпірич ний зміст про гра ми та
ви су ва ють успішні про гно зи, на томість дру гий тип про грам взаємодіє з
аномаліями ха о тич но, роз в’я зу ю чи про бле му ано малій шля хом змен шен ня
сту пе ня за галь ності теорії та втра ча ю чи здатність до про гно зу ван ня. Зро зу -
міло, що деґене ра тивні дослідницькі про гра ми не кон ку рен тос про можні
що до проґре сив них, відтак, останні за сту па ють перші, по за як деґене ра тивні
про гра ми фак тич но фор му лю ють свої до поміжні гіпо те зи після тої чи тої
ано маль ної події, щоб за хис ти ти теорію від фактів. Для Ла ка то са, так само
як для По лані та Поп пе ра, за па ра диг ма тич ний при клад деґене ра тив ної про -
гра ми пра вив мар ксизм: “Нью то но ва про гра ма вела до но вих фактів; мар к -
сизм відставав від фактів і швидко біг їм навздогін” [Lakatos, 1978: p. 6]. У
випадку проґресивних дослідницьких програм спростування положень до -
поміжного шару концепцій стимулює розроблення нових теорій на підставі
ядра. З огляду на критерії “проґресивності” наукової теорії Лакатосові по -
гля ди збігаються з Поперовими: останній вважав, що зростання знання
відбувається тоді, коли нова теорія пропонує просту, потужну ідею, яка
інтеґрує наявне знання. Нова теорія має не лише пояснювати минулі та
теперішні феномени, а й передбачати “поведінку” нових явищ, тобто хоча б
деякі з її прогнозів мають потверджуватися.
Соціологія: теорія, ме то ди, мар ке тинг, 2009, 3 193
Соціологія: істо ричні ви то ки та су часні транс фор мації
Дослідницькі про гра ми не про сто за корінені в теоріях — на явність тео -
рій є до ко неч ною пе ре ду мо вою вит во рен ня ефек тив них стра те гем із відбо -
ру фактів: по зи тивісти-індук тивісти “не здатні за про по ну ва ти раціональ но -
го “внутрішньо го” по яс нен ня, чому пе ре дусім були відібрані ті фак ти, які
було відібра но, а не якісь інші” [Lakatos, 1978: p. 104]. Наї вна на ста но ва по -
зи тивізму з його вірою в єдину теорію як ре зуль тат сис те ма ти зації об’єктив -
них фактів та на го ло сом на про це дурі ве рифікації ви яв ляється бе ззброй -
ною пе ред ви мо га ми фаль сифікаціоністів, а відтак, не здат на по збу ти ся не -
обхідності по до лан ня фаль сифікації че рез ко нстру ю ван ня но вих теорій,
спро мож них не лише по яс ню ва ти фак ти, а й роз в’я зу ва ти про бле ми, поро -
джені ано маліями, тоб то розбіжнос тя ми між те о ре тич ни ми суд жен ня ми й
емпірич ни ми да ни ми. Склад на струк ту ра дослідниць кої про гра ми умож -
лив лює “знят тя” ви мог фаль сифікаціоністів: жорстке ядро захищається,
натомість допоміжні теорії фальсифікуються, відкидаються та по сту па ють -
ся місцем новим.
Зво рот ний бік ме то до логії дослідниць ких про грам — це теза про цен т -
ральність кла сиків для соціологічної теорії [Кутуєв, 1995]1. Соціологічний
дис курс рухається в сис темі ко ор ди нат, за даній кла си ка ми — Мар ксом, Ве -
бе ром та Дюр кгей мом — і зо се ред жується на ди наміці та взаємодії двох
підста во вих фе но менів мо дер ну: національної держави й капіталізму.
Ме то до логія дослідниць ких про грам, за хи ща ю чи “нор мальність” про -
цесів інтер па ра диг ма тич ної кон ку ренції, не обхідність фаль сифікації до -
поміжних кон цепцій та вдос ко на лен ня й ревізії пе ри ферії дослідниць кої
про гра ми, та кож пе ре дба чає діяльність, спря мо ва ну на мо дифікацію ядра,
тоб то його ре ко нструкцію. Така на ста но ва леґітимує по шук шляхів до син -
те зу, по за як онов лен ня те о ре ти ко-ме то до логічно го зна ряд дя за од но час но -
го збе ре жен ня його ідентичності вимагає залучення поглядів конкурентів /
опонентів.
Захід та його вплив на Реш ту
Соціологія ви ни кає у Європі в епо ху, коли ця час ти на світу здо бу ває
ґло баль не па ну ван ня. Ти ся чолітні цивілізації Індії та Ки таю були у той чи
той спосіб підпо ряд ко вані євро пе йськи ми дер жа вам. Відтак, не див но, що
по гля ди фун да торів соціології відзна ча ли ся євро цен триз мом. Євро цен т -
ризм про го ло шує унікальність ди наміки євро пе йської історії, з од но го боку,
та на бут тя нею універ саль но го зна чен ня для всіх суспільств — з іншо го.
Євро па розцінюється як осе ре док мо дер но го суспільства та його інсти туцій,
194 Соціологія: теорія, методи, маркетинг, 2009, 3
Пав ло Кутуєв
1 Імпе ра тив цен траль ності кла сиків є аль тер на ти вою по зи тивістської не до оцінки
впли ву дослідниць ких тра дицій на су час ний по шук. По зи тивістськи на лаш то вані вчені
(на прик лад, Т.Скоч пол) роз гля да ють відрод жен ня й ре ко нструкцію спад ку фун да торів
соціологічної теорії, з од но го боку, та по шук відповідей на істо рич но за корінені пи тан -
ня — з іншо го, як не сумісні види діяль ності, на томість моя по зиція по ля гає в тому, що
вони пе ре дба ча ють одне од но го. Скоч пол де таль но окрес лює свою ме то до логічну орієн -
тацію в цілому та щодо кла сиків зок ре ма у: [Skocpol, 1984].
на томість краї ни Реш ти (the Rest) розглядаються як нетворчі імітатори
європейських практик.
Сво го часу аме ри ка нський еко номіст-мар ксист російсько го по ход жен -
ня П.Бе рен за ува жу вав, що західний капіталізм “ефек тив но по то ло чив все
те, що за ли ша ло ся від “фе о даль ної” цілісності відста лих (кур сив мій. —
П.К.) суспільств. Він (капіталізм. — П.К.) за сту пив па тер налістські відно си -
ни, які зберіга ли ся впро довж століть, рин ко ви ми кон трак та ми. Він пе ре -
орієнту вав час тко во або повністю са мо дос татні еко номіки сільсько гос по да -
рських країн у на прямі ви роб лен ня то варів для рин ку. Він по в’я зав їхню
еко номічну долю з ар’єрґар дом світо во го рин ку та з тем пе ра тур ною кри вою
міжна род но го руху цін” [Baran, 1963: p. 76.]. Па саж Бе ре на відби ває амбіва -
лентність по зиції мар ксиз му сто сов но капіталістич но го роз вит ку та ролі
За хо ду в цьо му про цесі: ак цен ту ю чи руйнівні соціаль но-еко номічні на -
слідки про ник нен ня За хо ду до Реш ти світу, мар ксис ти, вод но час, роз гля да -
ли ґло баль ну (і таку, що ґло балізує) ек спансію капіталізму як мож ливість
ста ти на рей ки “проґресу”. Тому пеан Мар кса на ад ре су ди намічної ролі
капіталізму в “Маніфесті ко муністич ної партії”, по суті, не відрізняється від
кар ти ни бри та нської ге ге монії, змаль о ва ної при близ но за тієї са мої доби ( в
1865 році) одним із творців теорії гра нич ної ко рис ності В.Дже вон сом: “Рів -
ни ни Північної Америки та Росії є на ши ми хлібни ми по ля ми; Чи ка го та
Оде са є на ши ми зер нос хо ви ща ми; Ка на да та При бал ти ка є на шим лісом; в
Австралії — наші овечі фер ми, а в Аргентині та у західних преріях Північної
Америки ми маємо наші че ре ди ро га тої ху до би; Перу над си лає нам своє
срібло, а зо ло то Півден ної Африки й Австралії тече до Лон до на; індійці та
ки тайці ви ро щу ють для нас чай, а наші план тації кави, цук ру та пря нощів
роз ки дані по всій Індії. Іспанія та Франція є на ши ми ви ног рад ни ка ми; Се -
ред зем но мор ’я — це наш фрук то вий сад; наші ба вов няні план тації, які три -
ва лий час пе ре бу ва ли на півдні Спо лу че них Штатів, відте пер по ши рю ють ся
по всіх теп лих реґіонах землі” [цит. за: Kennedy, 1989: p. 194]. На пе ре ко нан -
ня Гоб сба у ма, дер жа ви Ла ти нської Америки, спеціалізу ю чись на ви роб -
ництві об ме же но го асор ти мен ту про дукції, ста ва ли уза леж не ни ми від ажіо -
т аж но го по пи ту з боку мет ро полії, який во че видь не був дов гот ри ва лим.
А відтак, по при всю рішучість, з якою “Ла ти нська Америка у третій чверті
дев ’ят над ця то го століття ста ла на свій шлях “вес тернізації” у її бур жу аз -
но-лібе ральній формі за взятіше, а іноді й жор стокіше, ніж будь-яка інша
час ти на світу (за ви нят ком Японії), ре зуль та ти були невтішни ми” [ Хобс -
баум, 1999: c. 172]. Як наслідок вес терніза то рських зу силь та орієнтації —
фор маль но доб ровільної у ви пад ку політич но не за леж них дер жав і при му -
со вої в ко лоніях — на по тре би мет ро полії, на зви країн ста ли си нонімічни ми
з про дукцією, яку вони ви роб ля ли: “Ма ла йя” ста ла озна ча ти ка у чук та оло -
во; “Бра зилія” — каву; “Чилі” — селітру; “Уруг вай” — м’я со; “Куба” — цу кор
та сиґари. За Гоб сба у мом, навіть ко лонії із білим на се лен ням не спро мог ли -
ся (за ви нят ком США) за вер ши ти індустріалізацію в той період, по за як по -
тра пи ли до ле щат спеціалізації. Деякі з них до ся га ли ди во виж но го про -
цвітан ня навіть за євро пе йськи ми стан дар та ми, над то коли їх на се ля ли
вільні, ра ди каль но на лаш то вані еміґран ти з Євро пи. Але всі ці до сяг нен ня
існу ва ли за вдя ки євро пейській (го лов ним чи ном, бри танській) про мис -
Соціологія: теорія, ме то ди, мар ке тинг, 2009, 3 195
Соціологія: істо ричні ви то ки та су часні транс фор мації
ловій еко но міці, яка зовсім не вітала індустріалізації інших країн. Функція
ко лоній та за леж них те ри торій по ля га ла у до пов ненні еко номіки мет ро -
полій, а не у кон ку ренції з нею. Вплив мет ро полій був силь ним та гли бо ким
навіть за відсут ності без по се ред ньої оку пації; на томість зво рот ний вплив
за леж них країн був не знач ним, у вся ко му разі зовсім не життєво важ ли вим
для мет ро полій. Так, “Куба повністю за ле жа ла від цін на цу кор та від ба жан -
ня США імпор ту ва ти його. На томість будь-яка роз ви не на краї на, навіть
така “ма ло роз ви не на”, як Швеція, не відчу ва ла б особ ли вих не зруч нос тей —
навіть якби весь цу кор ка ри бських країн рап то во зник із рин ку — тому що її
імпорт цук ру був по в’я за ний не лише з цими краї на ми. Прак тич но весь
імпорт та ек спорт будь-якої з країн Цен траль ної Африки був здебільшо го
по в’я за ний із не ве ли кою гру пою західних мет ро полій, тим ча сом як торгівля
останніх з Африкою, Азією та Оке анією у 1870–1914 ро ках по сту по во ста ва -
ла де далі скромнішою, за ли ша ю чись для них дру го ряд ною спра вою. Май же
80% єв ро пе йської торгівлі (вра хо ву ю чи як імпорт, так і ек спорт) здійс ню ва -
ло ся у XIX столітті без по се ред ньо між са ми ми роз ви не ни ми краї на ми; така
сама си ту ація скла ла ся у сфері інвес тицій євро пе йських країн. Капітали, що
ске ро ву ва ли ся за кор дон, осідали, го лов ним чи ном, у кількох краї нах, які
швид ко роз ви ва ли ся й були на се лені го лов но на щад ка ми пе ре се ленців з
Євро пи, тоб то у Ка наді, Австралії, Південній Африці, Аргентині та, без пе -
реч но, США” [Хобсбаум, 1999: c. 108].
Ра ди каль ний соціаль ний те о ре тик Андре Ґундер Франк суттєво ко ри -
ґує по зицію Бе ре на та відмов ляється від по нят тя відста лості. “Відсталість”
є по збав ле ним змісту кон цеп том поза істо рич ним кон тек стом: у XVIII сто -
літті влас не Індія і Ки тай аб со лют но не підпа да ли під ка те горію відста лих
суспільств. У 1800 році час тка Ки таю у світо во му про мис ло во му ви роб -
ництві ся га ла 33,3%, тоді як час тка Бри танії дорівню ва ла 5,6%. За сто років
пи то ма вага Бри танії зрос ла більш як у чо ти ри рази, а Ки таю — змен ши ла ся
більш як у п’ять разів [Kennedy, 1989: p. 190]. Франк та кож за пе ре чує “про -
ґре сивність” впли ву західно го капіталізму на пе ри ферію (Бе рен у своєму
іншо му дослідженні та кож пе ре кон ли во довів при четність бри та нсько го
правління до за не па ду Індії [Baran, 1957]). Франк відки дає ідею про внут -
рішні чин ни ки не до роз вит ку, тоб то по гляд на не до роз ви ток як на про дукт
доміну ван ня при нци пу при пи су за ра ху нок до сяг нен ня та пар ти ку ля риз му
замість універ салізму, згідно з мо дел лю теорії мо дернізації. Він та кож за пе -
ре чує мар кс истське по яс нен ня не до роз вит ку як ре зуль та ту кон сер вації фе -
о даль них відно син. Пе ре важ на більшість країн пе ри ферії відрізняється від
За хо ду тим, що вони пе ре жи ли ко лоніаль не па ну ван ня з боку За хо ду; на -
томість останній ніколи не мав подібно го істо рич но го досвіду. Ко лоніаль на
ек спансія західно го капіталізму повністю рес трук ту ру ва ла суспільні відно -
си ни країн, які по тра пи ли до його орбіти, та ра ди каль но змінила спосіб
їхньо го роз вит ку, спер шу за галь му вав ши, а потім роз вер нув ши на пря мок
ево люції ко лись цілком ди намічних суспільств у бік не до роз вит ку. Деякі з
цих Фран ко вих тез діста ють підтрим ку в інших дослідників. Так, індій сь -
кий уче ний А.Багчі зауважує, що “колоніальне плюндрування Індонезії над -
зви чай но сприяло голландській індустріалізації та поверненню Нідер лан -
дів до західноєвропейського клубу заможних націй” [Bagchi, 2000: p. 428].
196 Соціологія: теорія, методи, маркетинг, 2009, 3
Пав ло Кутуєв
Основні тен денції соціаль них змін у ХХ столітті
Вже не одно ра зо во зга ду ва ний Ерік Гоб сба ум озна чу вав ХХ століття як
епо ху ви раз но крайніх по зицій (age of extremes). Цей відти нок часу став
свідком тек тонічних суспільних транс фор мацій на рівні окре мих суспільств
та у світ-сис тем но му мас штабі. Впро довж цьо го сторіччя відбу ло ся пе -
реміщен ня ґло баль ної ге ге монії з Бри танії до США, і влас не бо роть ба за ге -
ге монію по ро ди ла дві світові війни, а та кож ство ри ла умо ви для реалізації
про ек ту ленінізму1 на те ре нах ко лиш ньої Російської імперії. До інших клю -
чо вих змін ми ну ло го століття слід при лу чи ти такі події: 1) дезінтеґрацію
євро пе йських ко лоніаль них імперій та по стан ня треть о го світу, або світу,
що роз ви вається; 2) зник нен ня ленінізму як аль тер на ти ви лібе раль но-мо -
дер ним при нци пам організації суспільства та іде о логії; 3) де мок ра ти зацію у
ґло баль но му мас штабі; 4) по ши рен ня неолібе ралізму як панівної іде о логії.
За спра вед ли вим спос те ре жен ням Деніела Широ, такі події, як “аме ри -
ка нська по раз ка у В’єтнамі та ви бух серй оз них ра ди каль них про блем у се ре -
дині 60-х років ХХ сторіччя, суп ро вод жу ва них хронічною інфляцією та де -
валь вацією до ла ра США, а та кож втра та Америкою впев не ності у своїх си -
лах на по чат ку 1970-х років, зни щи ли мо ральні пе ре ко нан ня, які ста но ви ли
підґрун тя оптимістич ної мо дернізаційної теорії. Се ред соціологів мо лод шо -
го віку на був по пу ляр ності но вий тип теорії, яка пе ре гля ну ла всі старі
аксіоми. Америка ста ла мо дел лю зла, а капіталізм, який раніше роз гля да ли
як чин ник соціаль но го проґресу, на би рає рис зловісно го експлу а та то ра та
го лов но го аґента злиднів май же в усьо му світі. Імперіалізм, а не відсталість
та відсутність мо дер ну — от що ста ло но вим во ро гом” [Chirot, 1981]. Як
наслідок — різко зміни ли ся дослідницькі орієнтації вче них, які за й ма ли ся
соціумом, зок ре ма у сфері вив чен ня роз вит ку: за свідчен ням Ф.Ба те ла та
Ф.Мак Май кла, впро довж 1970-х років різні варіанти не омар ксиз му (або
дослідницькі про гра ми, що пев ною мірою пе ре бу ва ли під його впли вом),
до сяг нув ши знач ної по пу ляр ності, починають визначати пріоритети роз -
вит ку соціології [Buttel, McMichael, 1985: p. 42].
Ба гать ом соціоло гам зда ва ло ся, що по зиції оптимістич ної версії до -
слідниць кої про гра ми мо дернізації було підва же но. Але кри за соціал-де -
мок ра тич ної політики та підне сен ня но вих пра вих на За ході у поєднанні з
падінням ленінізму спри я ли своєрідно му “дру го му на род жен ню” ідей, що
асоціюва ли ся з ав то ра ми, які фор му ва ли ба зо вий кістяк пер шої фази до -
слідниць кої про гра ми мо дернізації. Експліцит ни ми є па ра лелі між сти лем
дис кур су праць Деніела Лер не ра 1950-х років і на шо го су час ни ка Ро наль да
Інґле гар та: останній фак тич но бере на озброєння кон цеп ту аль ний слов ник
1950-х і ви ка зує та кий са мий ступінь упев не ності у невідворотності й не зво -
рот ності соціального проґресу.
Крах пе ре важ ної більшості ленінських суспільств — а над то не за пе реч -
не зник нен ня ра дя нської світ-імперії — за ли шив лібе раль но-де мок ра тич ну
версію капіталізму тріумфа то ром-ге ге мо ном у світо во му мас штабі. У та кий
Соціологія: теорія, ме то ди, мар ке тинг, 2009, 3 197
Соціологія: істо ричні ви то ки та су часні транс фор мації
1 Про соціаль ну при ро ду ленінізму та його амбіва лен тне став лен ня до мо дер ну де -
тальніше див.: [Кутуєв, 2000; Кутуєв, 2002; Кутуєв, 2005: c. 315–390].
спосіб на де я кий час було делеґіти мо ва но спро би по шу ку аль тер на ти ви
лібе раль но му капіталізму, що дало підста ву де я ким дослідни кам ви го ло си -
ти на стан ня “кінця історії” (ав то рство цієї тези на ле жить аме ри ка нсько му
мис ли те лю Френ си су Фу ку ямі). Дезінтеґрація ленінізму, який кон сти ту ю -
вав так зва ний дру гий світ, спри чи ни ла ся до при швид ше но го про це су ди фе -
ренціації країн, що вхо ди ли до “соціалістич ної співдруж ності”, та до ви бо ру
ними різних траєкторій роз вит ку. Час ти на східноєвро пе йських по ст ленін -
ських країн на бли жується до інсти туціональ них стан дартів пер шо го світу,
на томість більшість країн — спад коємців СРСР рад ше відтво рю ють зраз ки
суспільних прак тик, при та ман них світу треть о му. Така ди верґенція шляхів
роз вит ку по час ти може по яс ню ва ти ся три валістю пе ре бу ван ня того або
іншо го суспільства в рам ках світ-імперії ленінізму: за слуш ною гіпо те зою
бри та нсько го соціоло га Ернста Ґел не ра, в Ра дя нсько му Союзі спос теріга ла -
ся відмінність між реґіона ми, які пе ре бу ва ли під вла дою ленінсько го ре жи -
му сімде сят і со рок років відповідно. Дос то ту ця відмінність суттєво впли -
ну ла на при ро ду соціаль ної пам ’яті: “Сорокарічні мають гостре відчуття
того, яким є інший світ, натомість сімде ся тирічні здебільшого втратили
його. Вони не знають іншого” [Gellner, 1990: p. 283].
Зник нен ня ленінізму спри я ло руй нації ко лись жо рстко виз на че них
кор донів між трьо ма світами та при швид ши ло не лише про ник нен ня зразків
мо дер ну до ко лиш ньо го дру го го та треть о го світів, але й ство ри ло пе ре ду мо -
ви для ха о тич ної відповіді з боку останніх. Ре зуль та ти цьо го взаємоп ро ник -
нен ня вель ми да лекі від оптимістич ної візії неолібе ралізму і час то при зво -
дять до по ши рен ня про блем треть о го та дру го го світів на пер ший1. Цей зво -
рот ний вплив ма теріалізується в по станні на За ході “діас пор них спільнот”
(А.Ападурай), пе ре су ван ня яких із країн Реш ти до роз ви не них суспільств
зу мов люється низ кою чин ників — не спро мо гою чис лен них дер жав треть о го
світу підтри му ва ти соціаль ний по ря док; мас штаб ним пе ре тво рен ням цих
дер жав на клеп ток ра тичні інсти туції, спря мо вані про ти роз вою; ви мо га ми
підтри ман ня кон ку рен тос про мож ності та бюд жет ної дис ципліни кош том
соціаль но го доб ро бу ту, що їх ви су ва ють міжна родні фіна нсові інсти туції;
існу ван ням нерівно го обміну між яд ром і пе ри ферією. Вод но час на щад ки
“Ве бе ро вих” ас ке тич них про тес тантів незрідка відповіда ють Енґель со во-
Леніно во му іде аль но му типу ро бо чої арис ток ратії, яка, не остан ньою чер -
гою, за вдя чує своїм привіле йо ва ним ста но ви щем у струк турі суспільств
пер шо го світу експлу а тації пе ри ферії яд ром, та ге доністич но ви ко рис то вує
мож ли вості, дос туп до яких по лег шує ком пресія часу і про сто ру (я маю на
увазі секс-ту ризм до країн треть о го світу, так зва них mail order brides,
нелеґаль ний обіг до но рських органів та на рко тиків). Рівно час но взаємодія з
пер шим світом не лише по ста чає треть о му світу ви со ко тех но логічні за со би
при му су для підтрим ки па ну ван ня ло каль них ти раній або про гра ми струк -
тур ної перебудови з метою приведення інституцій суспільств, що роз ви ва -
ють ся, у відповідність із неоліберальною візією мінімалістської держави.
198 Соціологія: теорія, методи, маркетинг, 2009, 3
Пав ло Кутуєв
1 Саме та ко го вис нов ку дійшов С.Джоб, до во дя чи існу ван ня не лише та ко го фе но ме на,
як ґло балізація по стра дя нської Росії, а й фе но ме на “ру сифікації” За хо ду [див.: Job, 2001].
Ця інтеракція також поширює ідеї та практики демократії, захисту прав
людини та рівності.
Зав дан ня соціології сьо годні
Су часні соціоло ги пра цю ють із настільки ши ро ким ко лом про блем, що
це вра жає. Влас не, будь-який фе но мен з жит тя суспільства мож на по в’я за ти
із “соціаль ним”, а відтак зро би ти пред ме том аналізу соціології. До клю чо вої
про бле ми соціології леґітим но за лу чи ти пи тан ня мо дер ну та його транс -
фор мації. Маніфес таціями та ких транс фор мацій є ґло балізація та ло ка -
лізація; май бутнє капіталізму як сис те ми, особ ли во у світлі те перішньої
кри зи; пе реміщен ня ґло баль ної ге ге монії1 із За хо ду на Схід; роль дер жа ви у
суспільно-еко номічно му роз вит ку; про бле ма так зва них дер жав-не вдах; ет -
нічні та гро ма дянські конфлікти; націоналізм; рас ові взаємини; конфлікти
між цивілізаціями й іден тич нос тя ми; зна чен ня де мок ратії та її пе ре тво рен -
ня сьо годні; соціаль на струк ту ра суспільства за умов інфор ма ти зації та
(де)ґло балізації еко номіки; взаємодія поміж різни ми рівня ми світ-сис те ми
та пер спек ти ви висхідної мобільності для індивіду аль них дер жав; девіан тна
по ведінка; міжна род ний те ро ризм; соціаль на нерівність, ексклюзія та про -
бле ми ґен де ру; про бле ми, що фор му ють ся на пе ре тині си ту ації по ст ленi -
нізму та по стко лоніалізму2; нові соціальні рухи (ґло баль но-соціальні й такі,
що про су ва ють пра ва мен шин та при гноб ле них); пи тан ня біополітики та
спо жи ван ня; діалек ти ка мо дер ну та/або по стмо дер ну.
Ранній хрис ти я нський апо ло гет Гермій (ІІ–ІІІ століття) сар кас тич но
висміяв інте лек ту аль ний плю ралізм ан тич ної філо софії, роз маїтість під -
ходів якої, на прик лад до по трак ту ван ня душі, вне мож лив лю ва ла ро зуміння,
яка зі шкіл є істин ною. За Гермієм, давні філо со фи пе ре тво рю ва ли душу на
що за вгод но: “Зізна юсь, — пише Гермій, — такі пе ре тво рен ня по род жу ють у
мені відра зу. То я без смер тний і радію; то смер тний і пла чу; то роз кла да ють
мене на ато ми: я стаю во дою, стаю повітрям, стаю вог нем. Але от я вже не
повітря і не во гонь, мене роб лять тва ри ною або ри бою. Я стаю бра том
Соціологія: теорія, ме то ди, мар ке тинг, 2009, 3 199
Соціологія: істо ричні ви то ки та су часні транс фор мації
1 Ге ге монія — термін, що на був по пу ляр ності за вдя ки пра цям італійсько го мар ксис та
Ан тоніо Ґрамші. На відміну від па ну ван ня, ґрун то ва но го на за сто су ванні сили, ге ге мо нія —
це стан ре чей, коли ліде рство у політичній си ту ації має за опер тя куль тур ний та іде о -
логічний підмурівок, відтак, про ду ку ю чи зго ду з боку тих, ким прав лять. У кон тексті
світ-сис тем но го аналізу та теорії світо вої сис те ми по нят тя ге ге монії за сто со ву ють до дер -
жав, які ма ють пе ре ва гу щодо інших силь них дер жав з огля ду на во лодіння еконо мічни ми,
політич ни ми та фіна нсо ви ми ре сур са ми. Ре зуль та том та кої пе ре ва ги є війсь ко ве та куль -
тур не ліде рство. Ге ге монія є віднос но швид коп лин ним фе но ме ном у рам ках світ- сис тем -
но го аналізу і віднос но стабільним яви щем у кон тексті теорії світо вої системи.
2 Як арґумен ту ють Ш.Чарі та К.Вер дері, “Хо лод на війна ще не скінчи ла ся. Ми й досі
відчу ваємо її вплив. Як іна кше ми мо же мо по яс ни ти той ступінь важ ли вості, що його
при пи су ють як учені, так і дер жавні діячі “при ва ти зації”, “рин ковізації” та “де мок ра ти -
зації” — трійці (troika) західної іден тич ності, — яку так на стир ли во на ки да ють іншим по
всьо му світу як сим вол того, що хо лод на війна скінчи ла ся? Чи ак цен тація цих рис вмо ти -
во вується — так само як це було у ви пад ку теорії мо дернізації — іде о логічною ме тою при -
му си ти “їх” бути та ки ми, як за старілий об раз “нас”?” [Chari, Verdery, 2009: p. 30].
дельфінів. Див ля чись на себе, в жа ха ю ся сво го тіла і не знаю, як на зва ти
його; чи це лю ди на, чи со ба ка, чи вовк, чи бу гай, чи птах, чи змія, чи дра кон,
чи хи ме ра. На різних тва рин пе ре тво рю юсь я під пе ром цих за ко ха них у муд -
рість... Являється на решті Емпе докл і пе ре тво рює мене на рос ли ну”. Ана -
логічна інте лек ту аль на анархія панує, за Гермієм, і щодо пи тан ня про на ча -
ла при ро ди. Не встиг не він по го ди ти ся чи з Анаксагором, чи з Пар менідом,
чи з Анаксименом, як “про ти всьо го цьо го з грізним виг ля дом по стає Емпе -
докл та з гли бин Етни го лос но ви гу кує: по ча ток усьо го — не на висть та лю -
бов... Чу до во, Емпе докл, слідую за то бою до са мо го вог ня но го кра те ра. Але
на іншо му боці стоїть Про та гор та утри мує мене, го во ря чи: межа і міра ре чей
є лю ди на; що на ле жить відчут тям, то і є дійсни ми ре ча ми, а що їм не на ле -
жить, того на справді немає. Я вже за хоп лю юсь Про та го ром, але там Фа лес
про по нує іншу істи ну, Анаксимандр — тре тю, Пла тон — чет вер ту, Арис -
тотель — п’я ту... Вже я по год жу юсь з “на й кра щим із мужів” Епіку ром, але
над ним сміється Кле анф, а Кар не ад та Кліто мах до во дять, що вза галі ніщо
не може бути осяг ну то. ...Але є інші філо со фи, які пе ре да ють своє вчен ня як
таїнство. Це Піфа гор та його послідов ни ки. Пос лу хай мо їх. На ча ло всьо -
го, — вчать вони, — оди ни ця; з її мо дифікацій та з чи сел по хо дять стихії.
...Так вимірює світ Піфа гор, і я, знову надиханий, кидаю домівку, вітчизну,
дружину, дітей і, ні про що більше не піклуючись, підношуся до самого ефіру
та, взявши Піфагорову міру, починаю міряти вогонь” (цит. за: [Бычков,
1981: c. 81–83]).
Хрис ти я нський мис ли тель Гермій пе ре бу вав в інте лек ту аль но ком -
форт нішій по зиції, ніж ми сьо годні — для ньо го не за пе реч ною істи ною
було хрис ти я нство, на томість усі опо нен ти апріорі за тав ро ву ва ли ся як та -
кі, що сповіду ють хиб не та вво дять своїх послідов ників в ома ну. У ни -
нішньо му соціологічно му се ре до вищі де ба ти про при ро ду душі за сту пи ли
дис кусії про соціаль ну дію та аґентність, соціаль ний по ря док та струк ту ри,
ґен дер та конфіґурації тілес ності, про сто ро ву мобільність та еко номіку зна -
ків. Орієн тація у цьо му без меж но му морі дослідниць ких про грам є не лег -
кою спра вою. Сьо годні як ніколи ак ту аль но зву чать сло ва Мак са Ве бе ра про
те, що пи тан ня про кри терій ви бо ру поміж не сумісни ми ціннос тя ми не мож -
на роз в’я за ти за со ба ми на уки: вибір ціннос тей за ле жить від ірраціональної
установки індивіда, й лише індивід повинен вирішувати, хто для нього Бог і
хто диявол.
Вибір з-по се ред чис лен них па ра дигм не є впра вою, підпо ряд ко ва ною
суто іде о логічним мірку ван ням, цей про цес орієнтується та кож на арґумен -
ти ро зу му, тоб то раціональ но го дис кур су1. Ви хо дя чи з роз мислів про вик ли-
200 Соціологія: теорія, методи, маркетинг, 2009, 3
Пав ло Кутуєв
1 Го во ря чи про раціональ ний дис курс, я усвідом люю весь ком плекс су перечнос тей,
при та ман них по нят тю раціональ ності, та вод но раз хочу на го ло си ти, що Ґел не ро ва роз -
відка “Ро зум і куль ту ра: Істо рич на роль раціональ ності та раціоналізму” пе ре кон ли во де -
мо нструє, що по при не по о ди нокі зміни по глядів на уковців на раціональність (навіть по -
трак ту ван ня раціональ ності як фе но ме на, за коріне но го у куль турі, тоб то у не ми лих Де -
кар тові “при кладі та зви чаї” [Гел лнер, 2003: c. 255], брак кон сен су су про при ро ду раціо -
наль ності не вип рав до вує свавілля щодо “логіки на уко во го досліджен ня”.
ки, що по ста ють пе ред уне за леж не ною Украї ною, буде підста во вим ствер -
джу ва ти ак ту альність за вдан ня з інте лек ту аль ної ре цепції та кої соціо ло -
гіч ної дослідниць кої про гра ми, як дер жа ва, що сприяє роз вит ку1. Аме -
рикан ський соціолог Чал мерс Джон сон за клав підмурівок цієї па ра диг ми
та впер ше вжив термін “дер жа ва, що сприяє роз вит ку” в трак таті “Міністе -
рство зовнішньої торгівлі та про мис ло вості та япо нське диво” (1982). Він
опи сав та кон цеп ту алізу вав дер жа ву, яка діє всу пе реч при пи сам лібе -
ралізму, що ви ма гає мінімізації ролі дер жа ви у суспільних спра вах за га лом
та еко номічних зок ре ма і відмов ляється від ролі “нічно го вар то во го”. Дер -
жа ва, що сприяє роз вит ку (англійською мо вою — developmental state), має
такі ха рак те рис ти ки: 1) ав то номія від суспільства за од но час ної за коріне -
ності в ньо му; 2) здатність фор му лю ва ти послідов ну політику та реалізо -
ву ва ти її; 3) ефек тивність та дієздатність дер жав но го апа ра ту. Дослідниць -
ка про гра ма дер жа ви, що сприяє роз вит ку, стає на пря мом у су часній со -
ціології, що здо бу ває де далі більше зна чу щості та впли ву. Найвідомішими
пред став ни ка ми цієї шко ли є Т.Скоч пол, Д.Рю ше меєр, Ч.Тілі, П.Еванс,
А.Амсден, Ф.Блок. Ці на уковці віднай шли аль тер на ти ву син те зу Т.Пар -
сон са, зо се ред жу ю чись на фор му лю ванні теорій се ред ньо го рівня та ак -
цен ту ю чи роль дер жа ви у про це сах ініціюван ня та підтрим ки політики
роз вит ку суспільства. Пред став ни ки дослідниць кої про гра ми дер жа ви, що
сприяє роз вит ку, здійсни ли струк ту ралістську інтер пре тацію соціології
Ве бе ра під впли вом ідей нi мець ко го на уков ця О.Ґінце та виз на чи ли дер -
жа ву як набір адміні стра тивних, поліце йських та військо вих організацій,
які ске ро ву ють ся та ко ординуються ви ко нав чою вла дою. Дер жа ву ста ли
роз гля да ти як струк ту ру, що має власні інте ре си та діє ав то ном но. Відтак,
струк ту ри та дис кур си держави уви раз ню ють па ра мет ри політики та фор -
му ють не лише її ре зуль та ти, але й суспільство за га лом. Кла сич ни ми при -
кла да ми дер жав, що спри я ють роз вит ку, є Японія та азійські тиг ри. Аналіз
досвіду підне сен ня цих дер жав пе ре кон ли во засвідчує, що їхня фор му ла
успіху, підтвер джу ва но го проґре сом їхніх соціаль но-еко номічних по каз -
ників, ґрун ту ва лась не лише на ви ко рис танні сил вільно го рин ку, а й на
цілес пря мо ва но му втру чанні дер жа ви до сфе ри роз вит ку суспільства за
ре цеп та ми, які відповідали в i зії рад ше Фрид ри ха Ліста, аніж Адама Сміта
(у вся ко му разі тра диційно ін тер пре то ва но го, тоб то лібе раль но-рин ко во го
Сміта, ав тен тичність яко го не що дав но по ста вив під сумнів Джо ванні Ар -
ріґі у своєму трак таті “Адам Сміт в Пекіні”).
У цьо му інте лек ту аль но му та іде о логічно му кон тексті для су час ної Ук -
раї ни є важ ли вим вив чен ня не опатрімоніаль них транс фор мацій дер жа ви,
які бло ку ють ста нов лен ня дер жа ви, що сприяє роз вит ку. Фор му ван ня дер -
жа ви та ко го типу усклад нюється тим, що сила інерції до сьо годні зберігає
ге ге монію іде о логій лібе ралізму та неолібе ралізму. Лібе ралізм як іде о логіч-
Соціологія: теорія, ме то ди, мар ке тинг, 2009, 3 201
Соціологія: істо ричні ви то ки та су часні транс фор мації
1 “Як ке ру ва ти рин ка ми”, так на звав цей про цес і свою книж ку про ньо го бри та нський
еко номіст Ро берт Вейд. Той же са мий Вейд про по нує не орто док саль ний, утім реалістич -
ний план роз в’я зан ня су час ної еко номічної кри зи, ма ю чи за підмурівок ідеї та при пи си
політики дер жа ви, що сприяє роз вит ку [Wade, 2009].
на сис те ма ак цен тує не до тор канність прав індивіда, а в соціаль но-еко но -
мічній ца рині про го ло шує при нцип не втру чан ня дер жа ви до функціону ван -
ня рин ку, який сприй мається як са мо ре гу лю валь ний. Відтак, іде аль на дер -
жа ва ха рак те ри зується ме та фо рою “нічно го вар то во го”, на томість “не ви ди -
ма рука” рин ку реґулює не лише еко номічні відно си ни, а й суспільні прак ти -
ки вза галі. Прин цип кон ку ренції роз гля да ють не лише як реґуля тор еко -
номічної сфе ри, а на бу ває універ саль но го зна чен ня підмурівка соціаль ної
організації як такої.
Оцінки лібе ралізму різнять ся за леж но від іде о логічних пре фе рен -
цій інтер пре та торів. Для са мих лібе ралів (Ф.Фу ку я ма) лібе ралізм тріум -
фаль но пе реміг своїх кон ку рентів і зна ме нує кінець історії, по за як ця сис те -
ма по глядів є універ саль ною та бе заль тер на тив ною. На томість для сві т-
системних те о ре тиків лібе ралізм, по-пер ше, у ре аль ності має за своє опер -
тя силь ну й ак тив ну дер жа ву, що про су ває інте ре си панівних класів, по-
друге, сьо го дні лібе ралізм за знав кра ху, не остан ньою чер гою, че рез зник -
нен ня ленінізму, який ви ко ну вав функцію “офіційно го” ан та гоніста лібе -
ралізму, не бу ду чи та ким на справді. Сьо годні у сфері струк ту ру ван ня дер -
жа ви, еко номіки та соціуму в цілому гегемоністичними є погляди нео -
лібералізму.
Неолібе ралізм, своєю чер гою, це тип іде о логії, яка у 1990-х ро ках фак -
тич но зня ла гос тро ту су перечнос тей між кон сер ва тиз мом і соці ал-демо -
кратією, пе ре тво рю ю чи ці рухи із са мостійних світог лядів на дві схожі версії
од но го світог ля ду. Суть неолібе ралізму по ля гає в де соціалізації суспільно -
го відтво рен ня за рівно час но го над ан ня пе ре ва ги рин ко вим імпе ра ти вам
над суспільни ми. Як наслідок, фор мується більш атомізо ва на та при ва ти зо -
ва на сис те ма, не обхідним ком по нен том якої є пе рехід від дер жа ви за галь но -
го доб ро бу ту (welfare state) до дер жа ви за галь ної праці (workfare state).
Відбу вається за не пад кейнсіанської національ ної дер жа ви за галь но го доб -
ро бу ту, яка заміщується шум пе теріанським по стнаціональ ним ре жи мом
праці. Під ре жи мом праці мається на увазі відмо ва від кейнсіанської по -
літики по вної за й ня тості на ко ристь підпо ряд ку ван ня соціаль ної політики
ви мо гам гнуч кості рин ку ро бо чої сили й сис тем ної кон ку рен тос про мож -
ності. Ско ро чен ня бюд жет них вит рат на освіту, охо ро ну здо ров ’я та соціаль -
не за без пе чен ня леґітимується но вим виз на чен ням гро ма дя ни на, яко го роз -
гля да ють не стільки як учас ни ка рес публіка нської публічної сфе ри, скільки
як спо жи ва ча та/або інвес то ра, що діє у рам ках рин ку. Об’єктив ни ми чин -
ни ка ми впли во вості іде о логії неолібе ралізму в політич них ко лах ста ли по -
си лен ня кон ку ренції на світо во му рівні та за гос трен ня бо роть би за інвес -
тиції. Мобільний транс національ ний капітал постійно чи нить тиск на на -
ціо нальні дер жа ви, ма ю чи на меті дереґулю ван ня їхніх еко номік, зни жен ня
под атків та над ан ня пільг кор по ра тив ним ак то рам. У пло щині неолі бе -
рального мис лен ня дер жа ва дис кре ди тується та сприй мається не як засіб
роз в’я зан ня про бле ми, а як склад ник про бле ми. Відтак, утопічна віра у
ринок за ли шається при ваб ли вою осно вою для оптимістич ної політич ної
ри то ри ки. Неолібе ральні політичні ре цеп ти зберіга ють легітимність та ха-
202 Соціологія: теорія, методи, маркетинг, 2009, 3
Пав ло Кутуєв
риз му, не зва жа ю чи на оче видність про блем, які по род жу ють ся жо рстким
дот ри ман ням про рин ко вої орто доксії1.
Упро довж що най мен ше останніх двох де ся тиліть соціоло ги то ру ють
шлях до те о ре тич но го син те зу, який би вмож ли вив про дук тив не ви ко рис -
тан ня до роб ку різних, незрідка про ти леж них за ідей ним та іде о логічним
спря му ван ням, па ра дигм. Так, мар ксист Майкл Бу ра вой син те зує Антоніо
Грамші й Кар ла По лані, прибічни ки світ-сис тем но го аналізу Іма нуї ла Ва -
лер стай на ви ко рис то ву ють ідеї Ве бе ра та П’єра Бурдьє, один із фун да торів
теорії мо дернізації Ро берт Бела по слу го вується слов ни ком світ-сис тем но го
аналізу, послідов ник Тал ко та Пар сон са Ш.Айзенштадт син те зує по гля ди
сво го стар шо го колеґи із соціологією Мак са Ве бе ра, Се му ел Ган тинґтон ви -
во дить мо гутність цивілізацій з їхньо го еко номічно го по тенціалу, на томість
Джо ванні Арріґі послуговується мапою цивілізацій для окреслення кор -
донів реґіональних світ-економік.
Се ред су час них інте лек ту алів по ши рюється усвідом лен ня кри зи су -
спільствоз нав чої на уки та освіти в ґло баль но му мас штабі. Сумніву підда -
ють леґітимність тра диційно го поділу праці поміж різни ми дис циплінами,
що досліджу ють соціум. Так, І.Ва лер стайн різко за пе ре чує існу ван ня дис -
ципліна рних кор донів між та ки ми на ука ми, як соціологія, політо логія, еко -
номіка та ан тро по логія. Ва лер стайн за кли кає до роз роб лен ня син те тич ної
соціаль ної на уки, яка була б істо рич ною за своїм ха рак те ром і мог ла б за хи -
ща ти пев ну політич ну про гра му (па ра лель із мар кс истським при нци пом
істо риз му та обґрун ту ван ням “на уко вої” іде о логії є во че видь позірною). На
дум ку Ва лер стай на, ди фе ренціація на уко вих дис циплін є похідною від па -
нівних струк тур знан ня капіталістич ної світ-еко номіки, а відтак, не підко -
ряється ав то номній логіці по шу ку істи ни та роз в’я зан ня соціаль них про -
блем. Такі за кли ки не по оди нокі: про фе сор та завіду вач ка фед ри релігіє-
зна вства Ко лумбійсько го універ си те ту в Нью-Йор ку Марк Тей лор так са -
мо ви го ло шує не обхідність зруйнувати бар’єри, що розділя ють ка фед ри й
факуль тети. Його рішен ня — ра ди каль ний пе ре гляд на вчаль них планів
(остан ні ма ють по сту пи ти ся місцем про гра мам, що струк ту ро вані як склад -
на адап тив на ме ре жа) та ліквідація кафедр. Замість кафедр Тейлор про по -
Соціологія: теорія, ме то ди, мар ке тинг, 2009, 3 203
Соціологія: істо ричні ви то ки та су часні транс фор мації
1 Було б не спра вед ли вим кри ти ку ва ти лише при хиль ників лібе ралізму — на кшталт
Ф.Фу ку я ми — за засліпленість його успіхом. Де монізація неолібе ралізму є не до реч ною з
те о ре тич них та прак тич них мірку вань. Вод но час не мож на іґно ру ва ти той факт, що,
згідно з ав то ра ми кштал ту Дж. Ґрея, ге не а логія неолібе ралізму за корінена у квазіре -
лігійно му культі ро зу му А.Сен-Си мо на та О.Кон та. Ге ге монія неолібе раль но го мис лен -
ня зву жує візію дослідни ка: виз на ю чи, що мо дернізація є склад ним про це сом по бу до ви
мо дер ну, вчені незрідка деп роб ле ма ти зу ють “мо дер ний па кет”, про по но ва ний Решті.
Така інтер пре тація фе но ме на мо дер ну різко кон трас тує з його са мосвідомістю на За ході,
де соціальні те о ре ти ки ру тин но кон ста ту ють су перечливу при ро ду мо дер ну (одним із
пер ших мис ли телів, який відчув за гро зу зве ден ня ро зу му до інстру мен таль ної ра ціо -
наль ності, був Геґель; здо був ши пе ре мо гу над вірою, ро зум у своїй про світницькій інкар -
нації при пи нив бути ро зу мом, пе ре тво рив шись на роз су док). На томість мис ли телі лівої
орієнтації час то ви яв ля ють ся не спро мож ни ми оцінити істо рич ну зна чущість пе ре мо ги
лібе раль ної версії мо дер ну над ленінізмом.
нує створювати проблемно зорієнтовані програми, як-от Розум, Тіло, Про -
стір, Час, Мова, Гроші, Мас-медіа, Вода [Taylor, 2009].
Соціоло ги та кож за лу чені до інтен сив них де батів про пред мет влас ної
дис ципліни. Суспільство фраґмен тується, зни кає або сприй мається як фе -
но мен, по род же ний реаліями ХІХ століття з його без проб лем ним ото тож -
нен ням національ ної дер жа ви із суспільством; звідси по пу лярнішим стає
за клик роз роб ля ти соціологію поза суспільства ми. Поп ри всю про дук тив -
ність та кої кри тич ної са мо реф лексії було б ірраціональ но цілком відмов ля -
ти ся від по нят тя “суспільство” та при ста ва ти на його швид коп линні за -
мінни ки (на прик лад, мобільні “ме режі та по то ки”, за Джо ном Арі), вибір
яких незрідка дик ту ють при мхливі ко ли ван ня моди1.
Було б та кож по мил ко вим вва жа ти, що за вдан ня соціології — фо ку су ва -
ти ся суто на мас штаб них мак роп роб ле мах соціуму. Су час ний аме ри ка н -
ський соціолог Рен дел Колінз — ма ю чи за опер тя три ва лу тра дицію мікро -
соціології від Чи казь кої шко ли до Е.Гоф ма на — май стер но де мо нструє, як
те о ре тичні ко нструк ти кла сиків мож на ви ко рис то ву ва ти для осяг нен ня
мікроп роб лем2. За блис ку чий при клад пра вить його книж ка “Interaction
Ritual Chains” (Лан цю ги інте рак тив них ри ту алів, 2004), що скла дається з
двох час тин: пер ша — “Ра ди каль на мікро соціологія”, дру га — “Зас то су ван -
ня”. У цьо му трак таті Колінз ви шу ка но аналізує сек су альні інте ракції, си ту -
а тив ну стра тифікацію, ри ту а ли тю тю паління та індивідуалізм, де мо нстру -
ю чи ев рис тичність “ве ли кої теорії” для ро зуміння соціуму, в яко му ми жи ве -
мо. Своєю чер гою, знан ня по кли ка не слу гу ва ти підмурівком для поінфор -
мо ва ної соціаль ної дії, як індивіду аль ної, так і ко лек тив ної, дії, спря мо ва ної
на суспільні зміни, зорієнто вані на ревіталізацію політич но го ак тивізму, за -
хист куль тур них прав, спра вед ли вості й солідар ності3.
204 Соціологія: теорія, методи, маркетинг, 2009, 3
Пав ло Кутуєв
1 За яс кра вий при клад ди наміки ідей, зу мов ле ної мо дою, пра вить по нят тя гро ма дя н -
сько го суспільства. У 1980-х ро ках за вдя ки дов гот ри ва ло му інте лек ту аль но му впли ву
трак та ту Ю.Га бер ма са “Струк турні транс фор мації публічної сфе ри” та фор му ван ню “па -
ра лель них суспільств” у над рах східноєвро пе йських ленінських ре жимів, це по нят тя пе -
ре жи ває ре не санс та по чи нає роз гля да ти ся як клю чо вий еле мент де мок ра ти зації. Вод но -
раз де мок ра ти зація стає си нонімом політич ної мо дернізації у роз мис лах про пер спек ти -
ви роз вит ку по стто талітар них суспільств.
2 Інший прибічник син те зу мікро та мак ро у ца рині вив чен ня соціаль но го про тес ту та
опо ру так підсу мо вує по зицію вче них, що ак цен ту ють зна чущість мікро виміру: “Ос -
таннім ча сом де далі більше дослідників роз бра ту (contention) пе ре орієнто ву ють свою
ува гу на такі куль турні про це си, як вит во рен ня ко лек тив них іден тич нос тей та стра -
тегічно го фрей му ван ня не за до во лен ня та струк тур них умов. Цей куль тур ний по во рот
збігається у часі з “мікро по во ро том”, по за як більшість дослідників куль ту ри рад ше
зацікав лені мікро ди намікою роз бра ту (contention), аніж мас штаб ни ми струк тур ни ми
си ла ми. Дослідниць ке пи тан ня, яке вип ли ває з цьо го, є та ким: у який спосіб ми мо же мо
зба га чу ва ти ся осяг нен ня ми з цієї зли ви мікро а налізу, щоби те о ре ти зу ва ти, як більша
куль тур на схе ма фор мує мак роз раз ки політики роз бра ту (contentious politics)” [Ho-fung
Hung, 2009: p. 76].
3 Про та ко го кштал ту зв’я зок між та кою суспільною на укою, як еко номіка, і ру ха ми,
спря мо ва ни ми на соціальні зміни, див.: [Stanford, 2008]. Фран цузь кий соціолог Ален Ту -
Лiте ра ту ра
Быч ков В.В. Эсте ти ка по здней ан тич нос ти (II–III вв.). — М., 1981.
Вай скопф М. Пи са тель Ста лин. — 2-е изд. — М., 2002.
Ве бер М. Избран ные про из ве де ния. — М., 1990.
Гел лнер Э. Ра зум и куль ту ра: Исто ри чес кая роль ра ци о наль нос ти и ра ци о на лиз ма. —
М., 2003.
Да вы дов Ю.Н., Фи лип пов А.Ф. Общес тво // Сов ре мен ная за пад ная со ци о ло гия:
Сло варь. — М.: По ли тиз дат, 1990.
Кар нап Р., Ган Г., Ней рат О. На уч ное ми ро по ни ма ние — вен ский кру жок // Ло гос. —
2005. — № 2 (47).
Кутуєв П.В. Кла сич на соціологія і су час на соціаль на теорія // Філо со фська і соціо -
логічна дум ка. — 1995. — № 1/2.
Кутуєв П.В. Кон цепції роз вит ку та мо дернізації: ево люція дослідниць ких про грам
соціологічно го дис кур су. — К., 2005.
Кутуєв П.В. Про ле го ме ни до політич ної соціології ленінізму // Соціологія: теорія,
ме то ди, мар ке тинг. — 2000. — № 4.
Кутуєв П.В. Час і суспільна мо дернізація: ви па док ленінізму // Соціологія: теорія,
ме то ди, мар ке тинг. — 2002. — № 1.
Ла ка тос И. Ме то до ло гия ис сле до ва те льских про грамм. — М., 2003.
Маркс К., Энгельс Ф. Ма ни фест Ком му нис ти чес кой пар тии. — М., 1980.
Хоб сба ум Э. Век им пе рии. 1875–1914. — Рос тов-на-Дону, 1999.
Bagchi A.K. The Past and the Future of the Developmental State // Journal of World-
Systems Research. — 2000. — Vol. 6. — № 2.
Baran P. On the Political Economy of Backwardness // The Economics of Under develop -
ment / Ed. by A.N.Agarwala, S.P.Singh. — N.Y., 1963.
Baran P. The Political Economy of Growth. — N.Y.: Monthly Review Press, 1957.
Buttel F.H., McMichael P. Reconsidering the Explanadum and Scope of Development
Studies: Toward a Comparative Sociology of State-Economy Relations // Rethinking Social
Development: Theory, Research and Practice. — L., 1985.
Chari S., Verdery K. Thinking between the Posts: Postcolonialism, Postsocialism, and
Ethnography after the Cold War // Comparative Studies in Society and History. — 2009. —
Vol. 51, № 1.
Chirot D. Changing Fashions in the Study of the Social Causes of Economic and Political
Change // The State of Sociology: Problems and Prospects / Ed. by J.Short. — Beverly Hills:
Sage, 1981.
Gellner E. Ethnicity and Faith in Eastern Europe // Daedalus. — 1990. — Vol. 119, № 1.
Соціологія: теорія, ме то ди, мар ке тинг, 2009, 3 205
Соціологія: істо ричні ви то ки та су часні транс фор мації
рен пише де тальніше про вик ли ки неолібе ралізму та за вдан ня за хис ту й відрод жен ня
суспільства — мо тив, успад ко ва ний су час ни ми соціоло га ми від Кар ла По лані, бра та вже
зга ду ва но го філо со фа на уки Май кла По лані — у своїй ко роткій, утім інтен сивній за на -
си ченістю іде я ми та арґумен та ми книжці “Поза неолібе ралізмом” [Touraine, 2001].
Дж.Лоу та Дж.Арі ра ди калізу ють тези про зв’я зок соціологічно го досліджен ня із “со -
ціаль ним”, по твер джу ю чи, що влас не соціаль не по род жується за сто су ван ням соціології
та її ме тодів: “Соціаль не знан ня як “про стеців”, так і “про фесійних” аґентів про ся кає
соціаль ний світ, ви роб ля ю чи та пе ре роб ля ю чи його” [Law, Urry, 2004: p. 393]. Відтак,
гро ма дська дум ка ви ни кає внаслідок за сну ван ня 1937 року ча со пи су Public Opinion
Quarterly, що зу мо ви ло по род жен ня но вої ре аль ності: гро ма дської дум ки “в ре аль но му
світі” та індивідів, наділе них цією якістю. Аналогічний про цес відбу вається у сфері еко -
номіки: теорії рин ку є важ ли вим еле мен том про ду ку ван ня ре аль нос тей, які вони на чеб то
не й траль но опи су ють.
Ho-fung Hung. Cultural Strategies and the Political Economy of Protest in Mid-Qing
China, 1740–1839 // Social Science History. — 2009. — Vol. 33, № 1.
Job S. Globalising Russia? The Neoliberal / Nationalist Two-step and the Russification of
the West // Third World Quarterly. — 2001. — Vol. 22, № 6.
Kennedy P. The Rise and Fall of Great Powers. Economic Change and Military Conflict
From 1500 to 2000. — L., 1989.
Lakatos I. Falsification and the Methodology of Scientific Research Programmes //
Criticism and Growth of Knowledge / Ed. by I.Lakatos, A.Musgrave. — Cambridge, 1970.
Lakatos I. The Methodology of Scientific Research Programmes / Ed. by J.Worrall,
G. Currie. — Cambridge: Cambridge University Press, 1978.
Law J., Urry J. Enacting the social // Economy and Society. — 2004. — Vol. 33. — № 3.
Polanyi M. Personal Knowledge: Towards a Post-Critical Philosophy. — Chicago, 1974.
Skocpol T. Sociology’s Historical Imagination // Vision and Method in Historical Socio -
logy / Ed. by T.Skocpol. — Cambridge, 1984.
Sonenscher M. Ideology, social science and general facts in late eighteenth-century French
political thought // History of European Ideas. — 2009. — Vol. 35, № 1.
Stanford J. Radical Economics and Social Change Movements: Strengthening the Links
between Academics and Activists // Review of Radical Political Economics. — 2008. —
Vol. 40, № 3.
Taylor M.C. End the University as We Know It // New York Times. — 2009. — April 27.
The Journal of Classical Sociology. — 2009. — Vol. 9, № 1.
Touraine A. Beyond Neoliberalism. — L., 2001.
Wade R. Steering Out of the Crisis // Economic and Political Weekly. — 2009.
Vol. XLIV, № 13.
Wallerstein I. The Modern World-System. — San Diego, 1989. — Vol. 3: The Second Era of
Great Expansion of the Capitalist World-Economy, 1730—1840s.
206 Соціологія: теорія, методи, маркетинг, 2009, 3
Пав ло Кутуєв
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-5959 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 1563-4426 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-01T12:41:25Z |
| publishDate | 2009 |
| publisher | Iнститут соціології НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Кутуев, П. 2010-02-12T10:07:50Z 2010-02-12T10:07:50Z 2009 Социология: исторические истоки и современные трансформации / П. Кутуев // Социология: теория, методы, маркетинг. — 2009. — № 3. — С. 183-206. — Бібліогр.:35 назв. — рос. 1563-4426 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/5959 The chapter seeks to identify the historical roots of sociological knowledge and its contemporary transformations. The chapter traces the origins of sociology as a separate discipline. Sociology's subject-matter is also discussed. Based on new publications utilizing archival data, the chapter claims that the term "sociology" was suggested by Emmanuel Joseph Sieyès (1748 -1836) in his manuscript circa 1780. The chapter makes extensive use of Max Weber's insights into the nature of sociology as an empirical discipline ordering the chaotic universe according to ultimate values of a researcher. The chapter also advocates the centrality of classical thinkers and their texts for the discourse of contemporary sociology. The chapter suggests Imre Lakatos' methodology of research programs as a tool for grasping the evolution of sociological knowledge. The texts discusses how sociology was transforming under the impact of global social transformations, while contributing to them. The sources of sociology's original Eurocentrism are identified. The chapter also discusses the tasks of sociology today and outlines the prospects of its development. uk ru Iнститут соціології НАН України Социологическое образование Социология: исторические истоки и современные трансформации Соціологія: історичні витоки та сучасні трансформації Article published earlier |
| spellingShingle | Социология: исторические истоки и современные трансформации Кутуев, П. Социологическое образование |
| title | Социология: исторические истоки и современные трансформации |
| title_alt | Соціологія: історичні витоки та сучасні трансформації |
| title_full | Социология: исторические истоки и современные трансформации |
| title_fullStr | Социология: исторические истоки и современные трансформации |
| title_full_unstemmed | Социология: исторические истоки и современные трансформации |
| title_short | Социология: исторические истоки и современные трансформации |
| title_sort | социология: исторические истоки и современные трансформации |
| topic | Социологическое образование |
| topic_facet | Социологическое образование |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/5959 |
| work_keys_str_mv | AT kutuevp sociologiâistoričeskieistokiisovremennyetransformacii AT kutuevp socíologíâístoričnívitokitasučasnítransformacíí |