Промови Андрія Жука на засіданнях Загальної української ради (за матеріалами National Archives of Canada)
Публікуються промови члена Союзу визволення України Андрія Жука на засіданнях Загальної Української Ради в 1915–1916 рр., у яких аналізуються відносини СВУ з представниками Центральних держав для вирішення українського питання. Публикуются выступления члена Союза освобождения Украины Андрея Жука на...
Saved in:
| Published in: | Архіви України |
|---|---|
| Date: | 2012 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут історії України НАН України
2012
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/59767 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Промови Андрія Жука на засіданнях Загальної української ради (за матеріалами National Archives of Canada) / А.М. Магурчак // Архіви України. — 2012. — № 1. — С. 208-216. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859937874644828160 |
|---|---|
| author | Магурчак, А.М. |
| author_facet | Магурчак, А.М. |
| citation_txt | Промови Андрія Жука на засіданнях Загальної української ради (за матеріалами National Archives of Canada) / А.М. Магурчак // Архіви України. — 2012. — № 1. — С. 208-216. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Архіви України |
| description | Публікуються промови члена Союзу визволення України Андрія Жука на засіданнях Загальної Української Ради в 1915–1916 рр., у яких аналізуються відносини СВУ з представниками Центральних держав для вирішення українського питання.
Публикуются выступления члена Союза освобождения Украины Андрея Жука на заседаниях ЗУР в 1915–1916 гг., в которых дан анализ отношений СВУ с представителями Центральных государств для решения украинского вопроса.
There are published the reports of Andriy Zhuk, the member of the Union of Liberation of Ukraine, represented on the meetings of General Ukrainian Rada during 1915–1916. It is also analysed the relationships of the Union of Liberation of Ukraine with the representatives of the Central States for the considering of the Ukrainian question.
|
| first_indexed | 2025-12-07T16:10:28Z |
| format | Article |
| fulltext |
публікація архівних документів208
УДК [930.253:808.51:061.233](477.83/.86)"1915/1916"
А. М. МАгУрчАК*
ПроМови АнДрія ЖУКА нА зАсіДАннях
зАгАльної УКрАїнсьКої рАДи
(за матеріалами National Archives of Canada)
публікуються промови члена Союзу визволення україни андрія Жука на
засіданнях Загальної української ради в 1915–1916 рр., у яких аналізуються
відносини Сву з представниками центральних держав для вирішення укра-
їнського питання.
Ключові слова: а. Жук; Зур; Галичина; українське питання; перша сві-
това війна.
Свідома частина українського політикуму в Галичині на початку
першої світової війни намагалася відстоювати українські інтереси.
Щоб координувати свою діяльність для вирішення нагальних питань
в Галичині, Головна українська рада була реорганізована в Загальну
українську раду Зур, яка своєю політичною метою ставила визнання
самостійності україни. водночас на території австро-угорської імпе-
рії існувала Спілка визволення україни, до якої входили представники
наддніпрянщини. Шість представників Сву увійшли до Зур, з-поміж
яких особливо виділявся андрій Жук (1880–1968) – один із засновників
і лідерів Сву. політичні обставини закинули уродженця полтавщини
в Галичину. перебуваючи на території Західної україни з перервами,
починаючи з 1907 по 1940 рр., він проводив активну політичну і гро-
мадську діяльність, що насправді зводилась до відстоювання принципу
самостійності української держави. із промов дізнаємось, що а. Жук
робить висновок – австро-угорщина та німеччина не розглядали сер-
йозно вирішення українського питання. а. Жук закликав не впадати у
відчай, а тверезо оцінювати ситуацію і чекати свого часу. у стосунках
із Зур відкидав принцип “диктатури”, який намагались ввести деякі ді-
ячі Зур, бо це призвело б, на переконання а. Жука, до компрометації
українських визвольних змагань.
нижче подаємо кілька промов а. Жука під час обговорення акту-
альних питань, які стояли перед українським національним рухом на
засіданнях Зур. ці промови зберігаються в National Archives of Canada
* Магурчак Андрій Миколайович – кандидат історичних наук, науковий
спів робітник відділу національної бібліографії національної бібліотеки украї-
ни імені в. і. вернадського.
© а. м. магурчак, 2012
209публікація архівних документів
особовому фонді а. Жука – Andry Zhuk Collection MG 30, C. 167. –
Volum 9. – File 10. документи публікуються вперше. Збережені лексичні
та морфологічні правописні особливості документів. пропущення взяті
в квадратні дужки. документи подані в хронологічній послідовності.
Промова А. Жука на засіданні
загальної Української ради
16 жовтня 1915 р.
вихідною точкою в діяльності Союза визволення україни від початку ві-
йни була певність, що росія буде мусіла улягти в світовій війні, а через те
українці повинні в оборонені своїх національних інтересів стати по сторо-
ні центральних держав, котрі будуть мати рішаючий голос при диктованню
миру. прийнявши сталу орієнтацію, Союз стремів до того аби дістати від цен-
тральних правительств зобов’язуючу енунціяцію, яке становще вони думають
зайняти зглядно українців. на жаль воєнна ситуація в перших місяцях війни
не сприяла тому, аби правительства могли заняти в нашій справі виразне ста-
новище. удалося здобути лиш заяву турецького міністра внутрішніх справ та-
лай-бея, котрий в порозумінні з берлінським та віденським кабінетами запев-
нив представникові Союза визволення україни на послуханню, що воюючи
проти росії група держав ставиться симпатично до самостійницьких змагань
українського народу. так само не дав рішучої і задовольняючої відповіді граф
Форбач, принятій ним в цвітні с[ього] р[оку] депутації Союза визв[олення]
україни. в маю наступило зі сторони Союза нове запитання до правительств
про їх відношення до українців на що австро-угорське правительство сказало,
що його становище не змінилося, а берлінське правительство відповіло, що
воно зможе зайняти становище супроти українців доперва тоді, коли офензива
держав піде на україну.
по майській офензиві ситуація змінилася для нас ліпше і тому пороблено
нові заходи, а іменно президією Заг[альної] укр[аїнської] ради перед австрій-
ськими правительством, а Союзом в берліні. кроки ці не увінчалися успіхом і
на цей раз. Секретарь ціммерман особисто висказався прихильно до українців
запевняв, що німеччина не спускатиме української справи з ока, але щодо на-
мірів і планів німеччини в українській справі нічого конкретного не сказав, а
з конференцій з іншими особами набралося враження, що практичне рішення
нашої справи лежить у відні. публічного освідчення в укр[аїнській] справі
берлінське правительство не дало і на сей раз, хоч проект такого освідчення
спільно з делегатами Союза був вироблений.
таким способом старання видобути енунціяцію центральних правительств
як опору для нашої діяльності на рос[ійській] україні і клич, котрий ми могли
би кинути в населення – не мали успіху.
Спеціально не удалося нам дістати енунціяцію щодо того, що дума-
ють правительства робити на окупованих областях. тим часом ситуація на
рос[ійській] україні стала критичною, бо офензива центральних держав йде
наперед і населення наше мусить знати, як відносяться до него центральні
держави аби відповідно до того означити своє поведення. російські українці
видали поведення центральних правительств не хотять вірити, аби в планах їх
було відізвання україни від росії. навіть на случай, коли би конечність зму-
публікація архівних документів210
сила німців та австрію піти з офензивою на дніпро то вони можуть звернути
окуповану територію назад росії шукаючи собі здобутків в напряму малої
азії. Супроти того загал рос[ійських] українців немає охоти активно ангажу-
ватися як під натиском російського терору, так і з мотивів політично річевих
лише пасивно вижидають дальшого ходу подій.
Промова А. Жука на засіданні
загальної Української ради
23 жовтня 1915 р.
оцінюючи положення української справи, виходить з розважування ре-
альних сил народу об’єктивних обставин. не може прийняти на свою адресу
виводів Ю. бачинського про ширення песимізму, бо констатувати злий стан
справи не значить бути песимістом. порушені на попереднім засіданні питан-
ня мали на цілі вияснити гадку ради, щоби дати відповідь російським україн-
цям на їх запитання, які вигляди є для рос[ійської] україни на случай завою-
вання австрією російсько-українських земель. Союзні війська може й підуть
над дніпро, але ніщо не вказує, що австрія і німеччина захотять позіставити
заняту україну при собі, а не зроблять предметом торгу. російські українці
будуть поводитися відповідно до намірів австрії і німеччини. Ю. бачинський
казав, що німеччина в своїх інтересах мусить збудувати україну. але пробле-
ма такої ваги повинна була стати на порядку деннім в політиці центральних
держав ще перед війною, а не в часі війни. в німеччині не було перед війною
заінтересування для україни. теж саме в австрії, котра сусідує з україною і
в котрій українське питання есть питанням внутрішньої політики. бесідник є
оптимістом щодо будочности українського народу, але щодо сучности, щодо
надій на зреалізування наших національно-політичних постулатів при помочі
центральних держав є песимістом, бо ніщо не говорить щоби в планах цих
держав виходило створення української державності. в албанію австрія па-
кувала гроші й інтересувалася нею. Чи інтересувалася в такій мірі австрія
україною перед війною? ні! Чи змінилося щось в часі війни? ні! нас не під-
носять на окупованих областях. всякі заходи, щоби видавати газети і туди
дістатися не удалося. може суть якісь факти, що управнюють до оптимізму,
але їх знає може президія ради та не знає загал членів ради, не знає і Союз.
Зглядом заходів трильовського про недостатньої інформаційної роботи
за границею каже бесідник, що Союз себе не хвалить і свідомий недостатків.
робота на поминає на перепони, бо Союз компрометують перед чужими. ріж-
ні особи шкалюють Союз, криючись за поважні особи й інституції. Сумно,
що Степанківський і донцов можуть уживати всяких фірм, компромінтуючи
також і їх. інформаційна робота може бути успішна, коли есть внутрішня єд-
ність і координація та поділ праці. Союз виробив собі політичну позицію і
тримається неї, беріг і буде берегти свою організаційну самостійність. Свідо-
мий недостатків готов признати, що дечім міг погрішитися. але не заслужив
нічим, щоби його підкопувано шкодячи тим і загальній справі. Союз належить
до ради коли він щось знего зробив то нехай його судять в раді і нехай по-
водяться з ним лояльно. таким виступам як Степанківського і донцова мусить
бути положений кінець.
211публікація архівних документів
Промова А. Жука на засіданні
загальної Української ради
30 жовтня 1915 р.
ціль політичної дискусії, яку отсе переводить рада – вияснити, в якім
становищи находиться українська справа. дискусія вже кінчиться. Щоб оці-
нити її результати зі становиська Союза визволення україни, в імені якого
я тут говорю, позволю собі спинитися сим разом на деяких моментах з ді-
яльності Союза, щоб познайомити панів, як Союз ставив українську справу в
зносинах з правительствами центральних держав. основою відносин Союза з
правительствами австро-угорщини і німеччини був предложений свого часу
обом тим правительствам і принятий ними до відома план діяльності Союза,
кінцевий уступ якого звучить дослівно так: “остаточним результатом акції
Союза в парі з акцією інших чинників, може бути сотворення прихильного
настрою серед українського населення для німеччини і австрії і їх армій, а
не є виключені і активні революційні виступи населення позаду армії росій-
ської, особливо в разі її пораження та коли в урочистий спосіб буде заповід-
жено, що воюючі проти росії армії несуть українському народові національне
визволення, дадуть йому землю і волю. Союз головний натиск кладе одначе
на організаційну національно-політичну роботу позаду союзних армій в міру
окупації земель російської україни”.
отсей уступ з плану роботи Союза збиває поширені серед суспільності
слухи, що Союз визволення україни брався робити революцію на україні,
натомість стверджує, що Союз узалежнював революційний рух в росії від роз-
биття росії та не виключав прихильного відношення українського населення
в росії до центральних держав, але лише в тім випадку. коли держави ті в
торжествений спосіб (маніфестом чи що) заповідять, що несуть визволення
українцям. коли правительство і мілітарні круги австро-угорщини і німеч-
чини ждали революції на україні, то претензій їх в сій справі Союз не може
до себе приймати.
розвиненням і доповненням в деяких точках плану роботи був внесений
Союзом до обох правительств в падолисті 1914 меморіал “З чим союзні армії
мають йти на україну”.
в меморіалі тім особливий натиск покладено на аграрну справу. ледве
чи можна серйозно говорити про сотворення самостійної української держа-
ви, без передачі великої земельної посілости селянству. Самостійна україна
з половиною земельної посілости в руках польських і московських з темною
масою народною, в усякому разі була би хворим твором. Здаючи з сього спра-
ву хотіли ми, вмовити наше становисько в аграрній справі в правительствені
круги. хоч не бракувало там людей, що годились з нами теоретично, але для
практичного і позитивного трактування справи не знайшлося зрозуміння, як
для річи занадто радикальної. Чутки ходили, що і в деяких українських кругах
ся справа уважається радикальною, а ставлення її кроком неполітичним. ми
сего певні, що сеї справи інакше ставити неможна і то так в нашім національ-
нім інтересі, як і в міліарнім інтересі союзних держав, а як на доказ можу
покликатись не на штубака політичного, а на поважного ученого і політика
павла рорбаха, котрий цитуючи в одній своїй статі ляйтнера, каже: “найбіль-
публікація архівних документів212
шою прикрою справою для росії є україна. росія сталась світовою державою
з хвилею опанування українських областей. треба вказати і на те, що одною
з причин війни росії є її побоювання перед українським національним рухом,
який міг поширитися на цілій 30-мілійоний український нарід в росії. коли
би неприятель станув в краю та заповів поділ великої земельної посілости між
селян, в одну мить цілий край від буга аж до дону станув би в пожежі”.
коли союзні держави не зробили сього, йдучи на україну, то маємо за-
йвий доказ, що вони справи відізвання україни і сотворення з неї самостій-
ного державного організму поважно не трактують, що се не лежить в їхніх
воєнно-політичних цілях
в тім меморіалі говорилось також про уладнення адміністрації на оку-
пованій україні. не хотячи нас розуміти – часом ми і австрійські українці
говоримо про справи на різних мовах і одні других не розуміємо – пущено в
обіг злобну плітку, що ми не хочемо нікого з австрійських українців пустити
на російську україну, що ми хочемо когось підчинити собі і мало що не пра-
вительством майбутньої україни себе уважаємо. Щось подібного може при-
думати лише злоба і зависть людська. як ми хочемо відмовити австрійських
українців від участи в організації нового життя на окупованій україні, показує
слідуючий уступ з меморіалу: “Що до адміністрації, то самозрозуміла річ, що
значна часть урядників від низчих до вищих буде на довший час складатись з
австрійців, евентуально з німців з цісарства. нашим бажанням є, щоби се були
в першім ряді австрійські українці і німці так австрійські, як і з цісарства”. і
в другім місци: “по можності на всіх урядових становиськах повинні відразу
знайтись українці… яких контингент поставить місцева українська інтеліген-
ція і австрійські українці”.
а щодо правительства, то в тім лежить ідея аналогічна тій, як у поляків в
королівстві реалізовано в невинній на вні формі центрального Запомогового
комітету, котрий поляки уважали за національну власть, а котрий німці якраз
для того розв’язали, бо німці не хотять жодної самостійності польщі і жодної
польської національної власти не могли стерпіти. негативне відношення пра-
вительства до ідеї української національної власти на окупованих українських
землях, яку вони самі мали б покликати, є знову доказом несерйозного тракту-
вання ними справи самостійності україни. але з сего не виходить, щоби хтось
з українців сю справу з клинами трактував, як про се доводилось чути. Союз
в тім меморіалі домагався також заіменовання зверхника для православних
вірних, як першого кроку до усамостійнення православної церкви на україні.
в своїй промові на однім з попередніх засідань я говорив, що головною
політично-тактичною задачею Союзу було видобути від правительств цен-
тральних держав освідчення про їх наміри відносно україни. Стараючись про
це, Союз думав про створення таких політичних фактів хоч би в формі енун-
ціяцій, за якими хоч би і не послідували в теперішній момент реальні здо-
бутки національні, то які бодай для будучини становили би прецеденти для
наших політичних змагань. як при сім Союз становив українську справу, про
се дають поняття – крім наведених точок з плану роботи і меморіалу – про-
екти умови, яка мала бути заключна між Союзом визволення україни і ав-
стро-угорським міністерством закордонних справ в його імені, а також в імені
німецького правительства, а до заключення якої з різних причин не прийшло
між іншим також з причин наших внутрішніх заколотів.
213публікація архівних документів
в проекті умови в січні 1915 року, який опрацювало само австро-угор-
ське міністерство закордонних справ, засадниче його становище в україн-
ській справі міститься в отсих словах: “австро-угорщина видить в всеукраїн-
ських змаганнях російських українців питання найбільшої ваги і має намір в
можливості підпирати в часі війни всякі поважні стремління в сім напрямі”.
Згадується далі, що була надія, що воєнні операції відограються почасти на
російській україні, тим часом вони пересунулись на захід від властивої укра-
їни, а через те практичне використовування зносин з організаціями російських
українців утратило грунт. мимо того міністерство вважало вказаним в певнім
об’ємі підтримання відносин з Союзом визволення україни і відносини ці за-
кріпити навіть спеціальною умовою. між іншим в цім проекті умови, згідно з
становиськом Союза, висловленим в плані роботи, констатувалось: “що укра-
їнська акція може бути переведена практично в життя лиш по вступленню со-
юзних військ на російську україну, та по заняттю частини її території. отсей
уступ також вказує, що само міністерство від Союза не чекало революції на
україні. Готовність міністерства попирати всеукраїнські стремління “в часи
війни” вказувала би, що загальне відношення правительства до українців було
і є того рода, що їх малось використати в мілітарних цілях, не йдучи їм на
зустріч з своєї сторони з жодними конкретними концесіями і не подаючи їм
жодних надій, на сповнення національно-держаних аспірацій.
від самого початку війни і своєї акції Союз вистерігався використову-
вання його, як знаряддя в мілітарних цілях, а взявши на себе репрезентацію
національно-політичних змагань російських українців, в своїх зносинах з пра-
вительством вів свою самостійну політично-репрезентаційну лінію, на якої
характер кидає світло слідуючий уривок з умови, яку Союз з своєї сторони
запропонував правительству:
“австро-угорська монархія видить всеукраїнських національно-політич-
них змаганнях російських українців питання великої міжнародної ваги і по
можності буде підтримувати всякі поважні стремління в сім напрямі.
в придвиженю завоювань територіальних в результаті війни ц. к. австро-
угорське міністерство закордонних справ стоїть на сім становиську, що на
випадок, коли б воєнні операції союзних армій довели до повного мілітарно-
го розбиття росії і до заняття цілої або більшої частини російської україни
(правого боку дніпра і Чорноморського степу), австро-угорська монархія буде
обстоювати в сім випадку за утворення із завойованої території окремої укра-
їнської держави.
на випадок же зайняття більшої або меншої пограничної полоси росій-
ської україни і прилучення її до австрії створились би умови для утворення
з прилучених земель і Східної Галичини та Західної буковини окремого укра-
їнського коронного краю, з широкою національною автономією.
без огляду на те, з яким ви слідом закінчаться воєнні операції союзних
армій, австро-угорське міністерство закордонних справ ужиє заходів аби спра-
ва російської україни була предметом нарад мирової конференції.
коли б проти всяких ожидань Східна Галичина і Західна буковина мали
припасти росії, австро-угорська монархія буде обстоювати на мировій кон-
ференції, щоби з сих земель був сотворений окремий автономний край”.
хоч уповновласнені обох правительств, з якими члени Союза стикались,
вважали обняті наведенним уступом проекту умови точки за само зрозумілі,
публікація архівних документів214
то одначе сказали, що все те не може бути в умові уміщене між іншим з тої
причини, що воєнні операції відбувались тоді далеко від україни. Справу на
якийсь час занехаяно, але трохи пізніше прийшло нарешті до сконкретизуван-
ня фактичних відносин між Союзом і правительствами без ширшого означен-
ня засадничого становиська правительств до української справи, як то хотів
Союз раніш. але до завершення й цієї умови не прийшло, з причин про які
розкаже потім історія.
як же в світлі вище представленого трактування Союзом народної справи
в зносинах з правительством, при безрезультатності його заходів, про які до-
кладніше говорив я також і в одній з попередніх своїх промов, представляєть-
ся вислід нашої політичної дискусії?
майже всі панове, з виїмкою хіба одного Юл[іана] бачинського конста-
тували, що справа наша стоїть зле. коли ходять про песимізм, то найбільше
песимізму відчувано поданих тут президією інформацій. пан віце президент
василько підтвердив, що правительства цікавляться нами остільки, оскільки
ми можемо бути корисними в мілітарних цілях. З сего виходить, що справу
українську не трактуєся так як політичну проблему до розв’язання, лише як
засіб до використовування, оскільки дасться. острожні інформації пана пре-
зидента костя левицького теж нічого надійного не подали. Говориться все
про заходи, але не мається що сказати про результати.
та нема причин в розпуку впадати. треба йти вибраними шляхами, ви-
бору іншого нема. хоч факти проти нас, але об’єктивні обставини за нами.
об’єктивно ми може й в ліпшім положенню як поляки, але до створення хоч
би куцої польщі може прийти, а ми мусимо бути приготованими і на страчене
того, що маємо. треба бути готовими до гіршого, щоби найтяжчий удар пере-
нести. це не є ширення песимізму, тільки чуйність політична. треба піднести
апель п[ана] президента костя левицького до єдності до спільної праці. ми
все були за єдність, тільки берегли і будемо берегти своєї організаційної само-
стійності. Єдність розуміємо, як координацію діяльності і поділ праці.
Промова А. Жука на засіданні
загальної Української ради
6 листопада 1916 р.
в своїх зносинах з правительственними чинниками Сву старався вияс-
нити становище центральних держав до української справи. Заступників Со-
юза запевнювало, що німецьке і австрійське правительства з прихильністю
ставляться до українських визвольних змагань в часі війни. Запевнення сі не
мали очевидно офіціального характеру. лише освідчення турецького міністра
талай-бея, через публічне оголошення його, набрало характеру офіціяльнос-
ти. талай-бей, як також болгарський президент міністрів родислав зложили
свої заяви в порозумінні з австро-угорською і німецькою амбасадами. Сву в
своїй діяльності не надавав тим заявами великої ваги. центральні держави а
спеціально туреччина і болгарія на всі боки скидали тоді заяви, які єднали б
їм прихильників.
та в тім часі наступила знана афера з т[ак] зв[аною] “революцією”, яка
скомпрометувала нас перед центральними державами. найшлися з поміж нас
215публікація архівних документів
такі, що обіцювали революцію на україні. такі факти не слідували – бо й не
могли слідувати і се власне скомпрометувало нас. хотіли нас визискати, а
як побачили, що ми нічого не можемо дати, то перейшли над українською
справою до дневного порядку. цього ніхто не заявляв у вічі, але воно було
вже факти.
революційна афера сталася в часі панування в наших внутрішніх відно-
синах т[ак] зв[аної] “диктатури”, повороту якої, хоч може в іншій формі, хоче
тепер д[окто]р цегельський. пригадую, що тоді ціла Східна Галичина була під
росією. потім удалося зорганізувати загальну українську раду. противилися
тому ті елементи, що йшли за “диктатурою”, але як почули свою слабість, яка
означала слабість справи національної на зовні – згодились.
наша приналежність до ради була тоді з різних причин невигідною. та
ми все були за удержанням контакту між усіма політичними чинниками бо
руководились вистими оглядами національної політики, а не своїми групови-
ми інтересами.
коли відбито Галичину і зайнято холмщину та частину волині, настав
здавалось час для нашої акції та факти скоро поставили в сумнів можливість
здійснення наших бажань. Союз раз у раз підчеркував ті сумніви на раді, але
він був безсилий та здержувався від всього, що могло довести до розбиття
ради, хоч рівночасно вимагав рішучих виступів.
тепер українське питання перечеркнено. Що ж робити? Зі становища
російських українців проблема українська не розв’язується хвилевою долею
Галичини чи волині. мусимо творити хоч факти ідеального значіння, що ве-
дуть до здійснення ідеалу вільної україни, коли не можемо нічого реального
осягнути.
Сву і австрійські українці виставили постулат української державності,
хоч може трохи урізаної. державність наша не входить в рахунок чужих, але
через те не можна її покидати. над нами перейшли до дневного порядку, але
це неможе нас вести до відвороту від центральних держав, бо нема куда інде
повернутись. українство в росії слабе. русифікація може нас навіки здавити.
коли не буде за межами росії [д]жерела українського руху, то нам грозить
загладь. тепер російські ліберали й соціал-демократи слабі, але й вони, як
прийдуть до сили, заставлять нас сконсумувати в росії, як польські демократи
в польщі.
як син укр[аїнського] народу, вірю в його житєву силу, але беруть мене
й сумніви. коли б росія забрала Галичину то над українською справою, як
політичною проблемою треба би було поставити знак запитання!
тепер виступає на сцену проблема державності польської. я думаю, що
з польською державністю на укр[аїнських] землях мусимо боротися та в ко-
нечнім разі краще бути цілій Галичині при польщі чим під росією. найгірше
було б якби пів галичини прилучили до росії. а заноситися якраз на се, що
найкраща частина нашого народу в Галичині, поділля піде до росії. в польщі
будемо мати школу і пресу, чого ледве чи зможемо осягнути в росії.
на всякий випадок ведім хоч самостійницьку пропаганду. Частично в тім
дусі йдуть саме наші резолюції.
оголошення і поширення резолюції, се тільки паперова боротьба. як би
за ними не було руху, то се було б марне. ми мусимо зважитись на якесь діло.
Що до резолюції то стою за їх оголошенням і переданням правительству.
публікація архівних документів216
існування ради уважаю конечним, бо по її зруйнуванні не повстане біль-
ше таке згуртування українських суспільних сил, а тоді може наступити знов
параграф l4 або т[ак] зв[ана] “диктатура” хоч й у іншим перекнальнім вигляді.
як не як, рада єднає нас всіх і репрезентує ідею самостійності україни. тому
треба раду удержати.
публикуются выступления члена Союза освобождения украины андрея
Жука на заседаниях Зур в 1915–1916 гг., в которых дан анализ отношений
Сву с представителями центральных государств для решения украинского
вопроса.
Ключевые слова: Жук а.; оур; Галичина; украинский вопрос; первая
мировая война.
There are published the reports of Andriy Zhuk, the member of the Union
of Liberation of Ukraine, represented on the meetings of General Ukrainian Rada
during 1915–1916. It is also analysed the relationships of the Union of Liberation
of Ukraine with the representatives of the Central States for the considering of the
Ukrainian question.
Keywords: A. Zhuk; General Ukrainian Rada; Galicia; the Ukrainian question;
the First World War.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-59767 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 0320-9466 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T16:10:28Z |
| publishDate | 2012 |
| publisher | Інститут історії України НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Магурчак, А.М. 2014-04-10T05:02:58Z 2014-04-10T05:02:58Z 2012 Промови Андрія Жука на засіданнях Загальної української ради (за матеріалами National Archives of Canada) / А.М. Магурчак // Архіви України. — 2012. — № 1. — С. 208-216. — укр. 0320-9466 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/59767 [930.253:808.51:061.233](477.83/.86)"1915/1916" Публікуються промови члена Союзу визволення України Андрія Жука на засіданнях Загальної Української Ради в 1915–1916 рр., у яких аналізуються відносини СВУ з представниками Центральних держав для вирішення українського питання. Публикуются выступления члена Союза освобождения Украины Андрея Жука на заседаниях ЗУР в 1915–1916 гг., в которых дан анализ отношений СВУ с представителями Центральных государств для решения украинского вопроса. There are published the reports of Andriy Zhuk, the member of the Union of Liberation of Ukraine, represented on the meetings of General Ukrainian Rada during 1915–1916. It is also analysed the relationships of the Union of Liberation of Ukraine with the representatives of the Central States for the considering of the Ukrainian question. uk Інститут історії України НАН України Архіви України Публікація архівних документів Промови Андрія Жука на засіданнях Загальної української ради (за матеріалами National Archives of Canada) Речи Андрея Жука на заседаниях Общего украинского совета (по материалам National Archives of Canada) The Reports of Andriy Zhuk on the Meetings of General Ukrainian Rada (on the Documents of National Archives of Canada) Article published earlier |
| spellingShingle | Промови Андрія Жука на засіданнях Загальної української ради (за матеріалами National Archives of Canada) Магурчак, А.М. Публікація архівних документів |
| title | Промови Андрія Жука на засіданнях Загальної української ради (за матеріалами National Archives of Canada) |
| title_alt | Речи Андрея Жука на заседаниях Общего украинского совета (по материалам National Archives of Canada) The Reports of Andriy Zhuk on the Meetings of General Ukrainian Rada (on the Documents of National Archives of Canada) |
| title_full | Промови Андрія Жука на засіданнях Загальної української ради (за матеріалами National Archives of Canada) |
| title_fullStr | Промови Андрія Жука на засіданнях Загальної української ради (за матеріалами National Archives of Canada) |
| title_full_unstemmed | Промови Андрія Жука на засіданнях Загальної української ради (за матеріалами National Archives of Canada) |
| title_short | Промови Андрія Жука на засіданнях Загальної української ради (за матеріалами National Archives of Canada) |
| title_sort | промови андрія жука на засіданнях загальної української ради (за матеріалами national archives of canada) |
| topic | Публікація архівних документів |
| topic_facet | Публікація архівних документів |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/59767 |
| work_keys_str_mv | AT magurčakam promoviandríâžukanazasídannâhzagalʹnoíukraínsʹkoíradizamateríalaminationalarchivesofcanada AT magurčakam rečiandreâžukanazasedaniâhobŝegoukrainskogosovetapomaterialamnationalarchivesofcanada AT magurčakam thereportsofandriyzhukonthemeetingsofgeneralukrainianradaonthedocumentsofnationalarchivesofcanada |