До перебування 1620 року Єрусалимського патріарха Теофана в Києві

Подано характеристику унікального документа – відпускної грамоти (православної індульгенції) 1620 р., виявленої у фондах ЦДІАК України, на тлі аналізу важливих для історії України подій. Тоді, 1620 р., Єрусалимський патріарх Теофан висвятив у Києві православних ієрархів, що означало відновлення прав...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Veröffentlicht in:	Архіви України
Datum:	2012
Hauptverfasser:	Сухих, Л.А., Страшко, В.В.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainisch
Veröffentlicht:	Інститут історії України НАН України 2012
Schlagworte:	Публікація архівних документів
Online Zugang:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/59768
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	До перебування 1620 року Єрусалимського патріарха Теофана в Києві / Л.А. Сухих, В.В. Страшко // Архіви України. — 2012. — № 1. — С. 217-229. — Бібліогр.: 29 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

_version_	1859954438775504896
author	Сухих, Л.А. Страшко, В.В.
author_facet	Сухих, Л.А. Страшко, В.В.
citation_txt	До перебування 1620 року Єрусалимського патріарха Теофана в Києві / Л.А. Сухих, В.В. Страшко // Архіви України. — 2012. — № 1. — С. 217-229. — Бібліогр.: 29 назв. — укр.
collection	DSpace DC
container_title	Архіви України
description	Подано характеристику унікального документа – відпускної грамоти (православної індульгенції) 1620 р., виявленої у фондах ЦДІАК України, на тлі аналізу важливих для історії України подій. Тоді, 1620 р., Єрусалимський патріарх Теофан висвятив у Києві православних ієрархів, що означало відновлення православної Київської митрополії на теренах українських та білоруських земель у складі Речі Посполитої (перестала існувати після ухвалення Брестської церковної унії 1596 р.). Охарактеризован уникальный документ – разрешительная грамота (православная индульгенция) 1620 г., обнаруженная в фондах ЦГИАК Украины, на фоне анализа важных для истории Украины событий. Тогда, в 1620 г., Иерусалимский патриарх Теофан рукоположил в Киеве православных иерархов, чем было положено начало восстановлению православной Киевской митрополии на территории украинских и белорусских земель в составе Речи Посполитой (митрополия перестала существовать после принятия Брестской церковной унии 1596 р.). There is given the characteristic of unique document – the affranchisement (orthodox indulgence) dated on 1620, found in the fonds of Central State Historical Archives of Ukraine, on the ground of the analyses of the important events for the history of Ukraine. The Jerusalem patriarch Teophan consecrated the orthodox hierarchs in Kyiv that meant the retrieval of Orthodox Kyiv Metropole on the territory of Ukraine and Byelorussia lands within the Polish-Lithuanian Commonwealth (the Metropole was liquidated by the adoption of Brest Church Union in 1596).
first_indexed	2025-12-07T16:18:08Z
format	Article
fulltext	217публікація архівних документів УДК [930.253:281.9](477-25)"1620" Л. А. СУхих, В. В. СтрАшКо* До перебУВАння 1620 роКУ ЄрУСАЛимСьКого пАтріАрхА теофАнА В КиЄВі подано характеристику унікального документа – відпускної грамоти (пра вославної індульгенції) 1620 р., виявленої у фондах цдіак україни, на тлі аналізу важливих для історії україни подій. тоді, 1620 р., Єрусалимський па тріарх теофан висвятив у києві православних ієрархів, що означало відновлення православної київської митрополії на теренах українських та білоруських земель у складі речі посполитої (перестала існувати після ухвалення брестської церковної унії 1596 р.). Ключові слова: відпускна грамота; індульгенція; київська митрополія; військо Запорозьке; київське богоявленське братство; Єрусалимський па тріарх теофан; гетьман петро конашевичСагайдачний. пропонований до публікації документ виявлено в центральному дер жавному історичному архіві україни, м. київ (далі – цдіак украї ни) під час підготовки документальної виставки, присвяченої 390річ чю хо тинської війни 1621 р. безпосереднього відношення до цієї по дії він не має, однак нагадує про перебування в києві Єрусалимського патріарха теофана, коли на теренах українських і білоруських земель було відновлено ієрархічну структуру православної церкви (київську митрополію), що перестала існувати після брестської церковної унії 1596 р. висвячення патріархом теофаном православних ієрархів, зіні ційоване й підтримане військом Запорозьким, стало одним із найваж ливіших етапів в історії українського націотворення1. намір відновити ієрархію православної церкви визрів у церковних, а також у світських політично активних колах українського суспільства восени 1619 р.2. ключову роль у цьому відіграв ієрарх Східної церк ви – Єрусалимський патріарх теофан, який тоді перебував у москві. теофан ііі (бл. 1570 р. – 5.12.1644 р., константинополь) – право славний Єрусалимський патріарх у 1608–1644 рр., племінник попере днього патріарха Софронія іV3. у 1619 р. теофан прибув у московське царство, у червні в москві канонічно затвердив інтронізацію Філарета * Сухих Лідія Андріївна – провідний науковий співробітник відділу давніх актів центрального державного історичного архіву україни, м. київ. Страшко Віктор Васильович – провідний науковий співробітник відді лу давніх актів центрального державного історичного архіву, м. київ. © л. а. Сухих, в. в. Страшко, 2012 публікація архівних документів218 16 20 р ., се рп ен ь. – Г ра мо та Є ру са ли мс ьк ог о па тр іа рх а те оф ан а, н ад ан а Ж да но ві м ол ке ви чу н а ві дп ущ ен ня г рі хі в (в ід пу ск на г ра мо та ). Ц ДІ АК У кр аї ни , ф . 2 22 7, о п. 1 , с пр . 1 88 , а рк 1 . 219публікація архівних документів т е о Ф а н м [и ]л [о ]С ті Ю б [о ]Ж іЄ Ю п ат рі а рх С [в я ]т [о ]Г о Г ра д а іЄ р[ у Са ]л и м а , С ір іа , а ра в іа , к а н Є // Г а л ел еі а , о бо н п о л іо рд а н а и в С еи п а ел Є С ти н Ы : С ми рє ни є на ш є, о т бл [а ]г [о ]д [а ]т и ж є да ра и в ла ст и вс єс [в я] то го и ж ив от во ря щ ог о д[ у] ха , д ан ны я от С па си тє ля на ш єг о і[ є] с[ ус а] х [р ис т] а б[ о] ж єс тв єн ы м и с[ вя ]щ [е ]н ы м // єг о уч єн ик ом и а п[ о] с[ то ]л ом , в сє ж е вя за ти ж е и ре ш ит и ч[ є] л[ о] в[ є] ко м со гр еш єн іа . р єк ш аг о им , п ри йм ит є д у[ х] С [в я] т и м ж є о тп ус ти тє гр ех и // от пу ст ят ся и м и им ж є у дє рж ит є уд єр ж ан и су ть . Є ли ка ж є а щ е с вя ж ет є и р аз ре ш ит є н а з єм ли , б уд ут св яз ан а и р аз ре ш ен а н а / / н єб єс и от о не хъ у бо и н а н ас др уг оп ри єм ат єл нє п ри ш ед ш єй то й ж е б [о ]ж ес тв єн нє й бл [а ]г [о ]д [а ]т и им ат п ро щ ен а и сє го п о д [у ]х у с во єг о / / с ы на іє [с ус а] х р[ ис та ]. Є ли ка о н як о ч[ є] л[ о] в[ є] къ с ы й со гр еш и ил и ко б [о ]г у пр єг ре ш и сл ов ом ъ, д ел ом ъ, п ом ы ш лє ни єм и в сє ми св ои ми // ч ю вс тв ы . а щ е по д кл ят во ю , о тч ею и ли м ат ер нє ю , а щ є по д от лу чє ни єм іє рє йс ки м ил и ар хи єр єй ск им б ы ст ь, ил и св оє му п ро кл ят ию // п од па дє , и ли к ля тв ою за кл ят ся , и с ию п рє ст уп и ил и ин ы ми н ек им и со гр еш єн ии п рє вз ят ся , с іа вс я ду хо вн ы м от цє м ис по //в єд а и єж е от н их п ра ви ло о т сє рц е пр ия т и ис по лн ит и ус єр дс тв ов а си хъ , у бо в се хъ в ин ы ж е и со уз а ра зр еш ає м сє и с во бо дн и ма мы // в сє си лн ою в ла ст ию и б л[ а] г[ о] д[ а] ти ю в сє с[ вя ]т ог о и ж ив он ач ал на го д [у ]х а єл ик а ж е за бв єн ья р ад и нє ис по ве да на о ст ав и, и о н вс я да п ро //с ти х єм у п рє ми ло ст ив ы й б[ о] г, м[ о] л[ и] тв ам и С [в я] т[ ы ]я б[ ог ор од и] ца и п ри сн од ев ы м [а ]р іа , с [в я] т[ о] го с ла вн ог о и вс ех ва лн аг о а п[ ос то ]л а я ко ва , б ра та б [о ]ж іа // и п єр ве йш аг о п [є ]р во с[ вя ти тє ]л я іє р[ ус а] л[ и] мс ка го , и в се хъ с [в я] ты х. а ми нь . в л ет о от б ы ті а ми ру [7 12 8] . а о т сп ас ит [є ]л на го в [о ] пл ощ єн ия б [о ]г а С ло ва // [1 62 0] м [є ся ]ц а ав гу ст а. П ід пи с і п еч ат ка п ат рі ар ха Н а зв ор от і: п [а ]н у Ж да ну м ол ке ви чу [. ..] // п ат ри ар х Є ро са ли мс ки й бл аг о/ /с ло вє ни є і є го [… ] / / [ ... ]к ов ь по сы ла єт 16 20 р ., се рп ен ь. – Г ра мо та Є ру са ли мс ьк ог о па тр іа рх а те оф ан а, н ад ан а Ж да но ві м ол ке ви чу н а ві дп ущ ен ня г рі хі в. Ц ДІ АК У кр аї ни , ф . 2 22 7, о п. 1 , с пр . 1 88 , а рк . 1 з в. п од ан о за п ра ви ла ми к оп ію ва нн я на ук ов о по пу ля рн им м ет од ом . публікація архівних документів220 микитовича романова (батька обраного 1613 р. московським царем михайла романова і його реального співправителя) на предстоятеля московської патріархії. припущення істориків про зустріч (або й зустрічі) представників війська Запорозького з теофаном під час перебування патріарха в мос ковському царстві є цілком вірогідним. найсприятливішим для контак тів теофана видається час перебування у москві козацького посольства до московського царя михайла Федоровича на чолі з петром одинцем (виїхало з україни на початку січня 1620 р.). на думку дослідників теми, порозуміння з патріархом важило для посольства навіть більше, ніж офіційні переговори з московським урядом. Здогадки про зустрічі козаків з патріархом в інший час викликають сумніви насамперед через хронологічні розходження. таким є, зокрема, припущення про зустріч 1618 р. під час польськомосковської війни 1617–1618 рр. за москов ський престол для польського королевича владислава. тоді, коли вели кий загін війська Запорозького на чолі з гетьманом петром конашеви чемСагайдачним узяв активну участь у поході королевича на москву, Єрусалимський патріарх, нібито перечікуючи воєнні дії, жив у тулі4. теофан прибув до києва 25 березня 1620 р. Серед його супро воду був екзарх константинопольського патріарха арсеній та кілька архімандритів, а також болгарський Софійський митрополит неофіт і грецький Стагонський єпископ авраамій; патріарх також привіз із со бою півчих. теофан із супроводом зупинився в києвобратському мо настирі на подолі. Захист їхньої безпеки взяли на себе козаки. патріарх провів богослужіння в київських храмах, відвідав монасти рі – Святомихайлівський, межигірський, кирилівський, трахтемирів ський та ін., гостював у багатьох киян. цікавився діяльністю київського богоявленського братства (засновано в 1615 р. – на початку 1616 р.) та його школи. надав братству право патріаршої ставропігії (означало безпосереднє його підпорядкування духовній владі та юрисдикції кон стантинопольського патріарха). на початку червня 1620 р. теофан по ставив хрест біля новозаснованої на належному братству ґрунті церкви богоявлення – благовіщення (раніше великі пожертвування на цю церк ву надав петро Сагайдачний). у 1620 р. колективним членом братства стало військо Запорозьке. крім київського братства, патріарх упродовж травня – червня видав свої грамоти православним братствам у могиле ві, Слуцьку, луцьку, рогатині, мінську, перемишлі. однак найвизначнішою подією у церковнорелігійному й політич ному житті тогочасної україни стало відновлення Єрусалимським па тріархом теофаном православної церковної ієрархії київської митропо лії на теренах речі посполитої. ось перелік висвячених тоді ієрархів: 1) архієпископ, митрополит усієї русі Йов борецький; 2) єпископ во лодимирський і берестейський Єзикиїл Йосип курцевич; 3) архієпис 221публікація архівних документів коп полоцький, мстиславський і вітебський мелетій Смотрицький; 4) єпископ луцький і острозький ісакій Чернчицький; 5) єпископ пере мишльський і Самбірський ісайя межигірський; 6) єпископ холмський і белзький паїсій іполитович; 7) єпископ пінський і турівський а…5. реальне оновлення церковного життя у київській митрополії стало ви значальною віхою у подоланні опору уніатських ієрархів, яких підтри мував польський уряд. 13 вересня 1620 р. теофан із супроводом і під охороною козаків на чолі з полковником богданом кизимом виїхав з києва, аби повернути ся на батьківщину. За кілька днів вони прибули в білу церкву. однак через події, що розгорнулися поблизу ясс (тепер румунія) – цецорську битву 1620 р. між польським і турецькотатарським військами, виїзд патріарха було відкладено. другу спробу виїхати з україни патріарх вчинив на початку 1621 р.; приблизно в 20х числах лютого він при був у Сороки, де петро Сагайдачний, який на чолі козацького загону супроводжував патріарха, передав свої охоронні повноваження молдав ській владі. однак після цього сталося передбачуване: подорожніх у районі кілії або ізмаїла захопив турецький воєначальник Гусейнпаша, з наказу якого було страчено всіх, хто супроводжував патріарха, майно захоплено, а самого теофана невідомо куди поділи6. а тепер, на тлі викладених подій, звернемося до основної теми цієї публікації: йдеться про унікальний вид документа – свідоцтво про від пущення гріхів, відпускну (рос. – “разрешительная”) грамоту, або ін Зворот грамоти Єрусалимського патріарха теофана, де вказано ім’я Ждана молкевича. ЦДІАК України, ф. 2227, оп. 1, спр. 188, арк. 1 зв. публікація архівних документів222 дульгенцію, що їх видавали східні православні патріархи. усталеною є думка, що індульгенції – свідоцтва про прижиттєвий відпуск гріхів церковними ієрархами, мали поширення тільки в Західній римській (католицькій) церкві. однак і в православному середовищі звичай від пуску гріхів за життя має давнє коріння. при цьому зауважимо, що йдеться не про відпускну молитву, текст якої відповідно до звичаю руської православної церкви вкладається в руки кожного померлого під час похорону (цей текст теж інколи на зивали грамотою; згідно з києвопечерським патериком7 мав поши рення в монастирі вже в XI ст.)8, а саме про прижиттєвий відпуск гріхів (до того ж без сповіді й покаяння віруючого). такі відпускні грамоти практично відповідають індульгенціям, що мали значне поширення в католицькій церкві. Є дані про появу грамот, зокрема, у московському царстві вже в 2й пол. XV ст.9, мали поширення у XVI ст. і більше – у XVII ст. Спочатку це була неофіційна практика, але 1727 р. на констан тинопольському соборі вона здобула офіційне підтвердження. в ухвалі собору йшлося про те, що Східній христовій церкві надано владу пись мово відпускати гріхи. такі грамоти мали право видавати у всій Собор ній церкві чотири святійші патріархи: константинопольсь кий, алек сандрійський, анті охій ський та Єрусалимський. Грамоту міг отримати печатка Єрусалимського патріарха теофана, поставлена на відпускній грамоті 1620 р. ЦДІАК України, ф. 2227, оп. 1, спр. 188, арк. 1. 223публікація архівних документів кожен, часто за певну суму грошей. руська церква не ви знавала подібної практики, називаючи її “латинською” (про це писав ще 1074 р. пре подобний Феодосій печер ський)10. на вселенських цер ковних соборах насамперед засуджувалося надання від пускних грамот за плату. про появу грамот на те риторії українських земель, що входили до складу речі посполитої, а згодом у ме жах Гетьманської україни чи не вперше повідомив Юрій крижанич11. він інформував про роздрук грамот у києві. Є також свідчення про дру кування їх в інших містах, найбільше – в москві. так, 1653 р. у місті надруковано 500 “разрешительных” гра мот константинопольско му патріархові афанасію, а 1668 р. антіохійському па тріарху макарію – 2000. ві домо також, що 1655 р. такі грамоти (1000) замовляв у москві навіть Сербський патріарх Гавриїл12. павло халепський повідомив, що існу вали різновиди цих грамот: найповніший варіант призначався для зна ті, середній – для простих, а скорочений – для жінок13. про “повну” відпускну грамоту згадує у своїй статті й д. Ф. кобеко14. константи нопольський патріарх афанасій, звертаючись у жовтні 1653 р. з чоло битною до московського царя олексія михайловича з проханням про дозвіл на друк відпускних грамот, відзначав, що “как я ехал к тебе в москву через войско запорожских козаков, в то, государь, время при ходили ко мне на исповедь многие черкаси и, по обычаю своему, про сили у меня разрешительных грамот, и мне некого было послать в киев для напечатания их. а как я, богомолец твой, поеду из москвы назад, те запорожские казаки опять начнут у меня разрешительных грамот просить, а иные вновь на исповедь приходить будут. царь государь, смилуйся, пожалуй”15. м. п. лихачов, у розвідці якого вміщено цей витяг з чолобитної патріарха, виділивши курсивом слова “по обычаю своему”, пояснив портрет Єрусалимського патріарха теофана. публікація архівних документів224 існування козацького звичаю тим, що запорожці “очевидно, считали, что, при их бурной жизни, необходимо запасаться документами от гре хов”16. не заперечуючи в принципі такого тлумачення дослідника, при пускаємо, що згаданий звичай започатковано саме 1620 р. і пов’язаний він з вікопомними подіями – відновленням київської митрополії та ви свяченням Єрусалимським патріархом теофаном її ієрархів й загаль ним піднесенням у зв’язку з цим. вирішальну роль у тих подіях віді грало військо Запорозьке, очільники якого налагодили прямий контакт з патріархом. у зв’язку з цим набуває конкретного змісту інформація, вміщена в Густинському монастирському літописі17, а також у мелетія Смо трицького18 про відпущення теофаном гріхів петрові Сагайдачному й кільком тисячам козаків за пролиття християнської крові. при цьому в обох джерелах, хоч і з різним підходом, “пролиття християнської крові” пов’язано саме з походом гетьмана петра Сагайдачного на чолі козацького війська 1618 р. на москву19. конкретно про письмове від пущення гріхів патріархом у цих документах не йдеться. впадає також в око, що і мелетію Смотрицькому, і авторові Густинського літопису з різних причин було необхідно вкласти в уста теофана усне повчання, яке мало виразний політичний підтекст. малоймовірність цього під тверджує, зокрема, пропонований авторами статті документ, а також відомі відпускні грамоти з московського та інших архівів. усі вони міс тять стандартний текст (за дуже невеликими різночитаннями), в якому йдеться про відпущення гріхів загалом, що його патріархи здійснювали наданою їм від ісуса христа владою. однак сам факт усного повчання патріарха на тему гріха (звичайно, без політичного підтексту) аж ніяк не заперечує, а навпаки, непрямо підтверджує те, що запорожці (і не тільки) масово зверталися до па тріарха за письмовим відпущенням гріхів, а публікований нами доку мент є вагомим аргументом на доказ того. можна вважати, що саме від 1620 р. козаки намагалися при нагоді одержати відпускні грамоти й від інших патріархів – “по обычаю своему”, як про це йшлося у вже цито ваній чолобитній константинопольського патріарха афанасія до царя олексія михайловича, датованій жовтнем 1653 р. Є й інші свідчення про чи не найбільше поширення відпускних грамот у XVII ст. в росії “и притом преимущественно в южной ее части”20. відпускні грамоти друкувалися у великих кількостях і для різних патріархів (що й під тверджують наведені у статті цифри). однак збереглося їх дуже мало, належать вони до числа рідкісних, раритетних документів. Головна причина цього полягає в тому, що таку грамоту після смерті її власника зазвичай клали в труну, і тільки якась надзвичайна подія або випадок могли перешкодити цьому. російський історик і археограф м. п. ли хачов описав такий документ, наданий 1752 р. Єрусалимським патріар хом парвенієм одному з представників роду лихачових – логину іва 225публікація архівних документів новичу, навівши повний текст грамоти й додавши її фотокопію21. Серед невеликої кількості опублікованих відпускних грамот найбільше – да тованих XVIII ст. мова їх – церковнослов’янська; текст більшості – друкований, практично однаковий за змістом, з уписаним іменем того православного, якому відпускалися гріхи. виявлена нами відпускна грамота, видана 1620 р. Єрусалимським патріархом теофаном Жданові молкевичу (далі для скорочення вжи ватимемо “грамота 1620 р.”), безумовно, належить до найбільш ранніх з тих, що збереглися. Її написано на бланку, виготовленому друкар Зразки письма київської школи. подано за виданням: [и. м. каманин]. палеографический изборник. материалы по истории южнорусского письма в XV–XVIII вв., изданные киевской комиссией для разбора древних актов. – вип. 1. – к., 1899. – С. 14–15 (№ 29 і 33). публікація архівних документів226 ським способом на одній зі сторін складеного вдвоє аркуша (розміри сторони 32,7 х 21 мм). Зверху, в шести картушах22, вписано погрецьки ім’я патріарха – теофан23. Ще одна роздрукована на бланку деталь – це фігурна заставка, в якій подану першу літеру тексту – “С” у слові “Смирение”24. решта тексту на грамоті 1620 р. є рукописною. одразу під картуша ми прописними літерами вписано титул патріарха. текст грамоти скла дається з 12 рядків (останній неповний). Через те, що текст відпуск них грамот є типовим, практично однаковим, кількість рядків в інших ві домих грамотах коливається в межах 11–12. мова документа – староу країнська з відчутними елементами церковнослов’янської (в історичній літературі є згадка про іншу відпускну грамоту 1725 р., “писанную по славянски”25). не викликає сумніву, що текст написано місцевим писа рем одним із варіантів українського скоропису 1ї чверті XVII ст., за формою літер і способом їх написання належного до київської школи26. при попередньому вивченні тексту не помічено впливу на нього “Гра матики” мелетія Смотрицького (1619 р.)27. під текстом грамоти 1620 р. вміщено оригінальний підпис патріарха грецькою мовою. Скріп лено грамоту печаткою Єрусалимського патріарха. вона тиснена, у паперо вій кустодії (віск прокладено між двома аркушами паперу). на відміну від інших відомих грамот, в яких ім’я особи вписувало ся від руки у спеціально відведеному місці в тексті, у грамоті 1620 р. ім’я й прізвище віруючого – Ждана молкевича – написано на звороті другої частини сфальцьованого аркуша (копію цього напису додано до статті). хто такий Ждан молкевич, встановити не вдалося, однак, су дячи з прізвища, він міг належати до міщан. діловодні позначки на документі: в лівому верхньому куті чорнилом поставлено “№ 42”, у правому нижньому поряд з печаткою є написи олівцем “изъ Синода”, “№ 661” і прізвище [бируков]. оформлення документа, його зовнішній вигляд є типовим для ді ловодства українських воєводств у складі речі посполитої. це насам перед сфальцьований навпіл аркуш, нижня частина якого правила за своєрідну кустодію для печатки; відповідно текст розміщувався впопе рек на одній частині складеного аркуша, що була лицьовою (у нашому випадку саме тут роздруковано атрибути бланка). друга його части на слугувала своєрідним конвертом; документ складали втроє текстом всередину, причому на центральній частині “конверта” зазвичай вка зувалася адреса28. всі ці ознаки зовнішнього оформлення прослідкову ються на грамоті 1620 р. отже, на основі викладеного доходимо висновку, що виготовлення бланка для грамоти 1620 р. з урахуванням усієї специфіки місцевого діловодства могло відбутися саме в межах поширення цього діловод ства, – наймовірніше у києві. 227публікація архівних документів до статті додано: цифрову копію грамоти 1620 р. і скопійований за спрощеним методом текст цієї грамоти для полегшення її прочитання. при цьому скорочення під титлами розшифровано, вставлені в слова літери позначено квадратними дужками, сам знак титла [~] опущено. виносні літери і буквосполучення внесено в рядок і ніяк не виділено. всі літери, які вийшли з ужитку (деякі з них уже на 1620 р. вживали ся переважно в церковнослов’янській мові), а також інші, які можуть інтерпретуватися неоднозначно, передано з допомогою відповідних їм друкарських знаків сучасного гражданського шрифту. це, зокрема ν – іжиця, w – омега, < – юс малий, h – ять, ε, e – епсілон. те саме стосується єриків (паєрок): вжиті замість них літери внесено в рядок. твердий знак в кінці слів знято. розділові знаки проставлено з обереж ністю, частково орієнтуючись на варіант, застосований м. п. лихачо вим у скопійованій ним грамоті29. додані літери й авторські уточнення вміщено в тексті в квадратних дужках. Зміст документа не аналізуємо і не оцінюємо, оскільки це поза межами нашої компетенції, та й вважаємо некоректним. надаємо пра во читачам самим заглибитися в нього. дозволимо тільки єдиний ко ментар – з приводу включення у всі відпускні грамоти імені апостола якова, брата божого і першосвятителя Єрусалимського. Згідно з біблі єю, яків був братом ісуса христа. після того як воскреслий Господь явився йому (1 кор. 15:7), яків очолив церкву в Єрусалимі. традиційно вважається першим єпископом Єрусалима, якого призначив сам ісус христос. див. у біблії про якова: Гал. 2:9,12; дії 12:17, 15:13, 21:18. Запорозьких козаків, та й усю “козацьку націю” відрізняла розвинена релігійна свідомість, сприйняття православної віри як глибинно рідної. це засвідчено численними фактами вітчизняної історії й підтверджено багатьма іноземцями, які, зокрема, у XVII ст., приїздили в україну (на приклад, павло халепський). для наших предків патріарші відпускні грамоти багато важили, тож сприймімо їх як складову нашої історії. 1 детально про це див.: Сас П. М. витоки українського націотворення. – к., 2010. відповідні розділи за змістом. 2 там само. – С. 436. 3 біографічні відомості про теофана взято з: http://ru.wikipedia.org/wiki/ Феофан_ііі;_(патріарх_иерусалимский); http://uk.wikipedia.org/wiki/Феофан_ііі; про перебування його в києві й україні та виїзд звідти – зі згадуваної праці п. м. Саса. 4 Грушевський М. С. історія українируси. – т. 7. – к., 1995. – С. 432 та ін. у розділі VII; Сас П. М. витоки українського націотворення. – С. 411, 422, 436–438, 449. 5 перелік подано за вміщеним у монографії п. м. Саса витягом з про тестації від 25 травня 1621 р. Йова борецького й православних єпископів проти дій верхівки уніатської церкви. ім’я єпископа під № 7 не вказано; автор монографії аргументовано доводить, що ним міг бути грецький Стагонський публікація архівних документів228 єпископ авраамій. див.: Сас П. М. витоки українського націотворення. – С. 481–484. 6 Сас П. М. витоки українського націотворення. – С. 489. 7 києвопечерський патерик – видатна рукописна церковнолітературна пам’ятка 1ї пол. 13 ст., збірник творів про історію києвопечерської лаври та її перших сподвижників. Створено після 1215 р., але не пізніше 1230 р. відомо близько 200 його списків. вперше надруковано 1653 р., вдруге – у друкарні лаври 1661 р. (див. це друге видання: цдіак україни, ф. 739, оп. 1, спр. 64). 8 Кобеко Д. Ф. разрешительные грамоты иерусалимских патриархов // Журнал министерства народного просвящения. – Спб., 1896. – июнь. – С. 270. 9 там само. – С. 271–277. 10 там само. – С. 277. 11 Юрий крижанич (бл. 1618 р.–1683 р.) – хорватський богослов, мислитель і письменник. прихильник ідеї слов’янського єднання (панславізму). З такою місією, зокрема, 1659 р. прибув у Гетьманську україну. про своє перебування в україні написав твори: “подорожні записки від львова до москви” і “розмова з Черкасом”. 12 Лихачов Н. П. о разрешительных грамотах восточных патриархов // древности. труды московского императорского археологического общества. – т. XV. – вып. 2. – м., 1894. – С. 79–80. рецензію на цю статтю див.: “киев ская старина”. – 1894 г. – октябрь. – С. 162–163. 13 павло халепський (алеппський; 1629–1669 рр.) – архідиякон, син анті охійського патріарха макарія. разом з батьком у серед. 17 ст. приїздив у московське царство, упродовж 1654–1656 рр. побував в україні. автор твору “путешествие антиохийского патриарха макария в россию в половине XVI века, описанное его сыном архидияконом павлом алеппским”. – вып. 1–5. – м., 1896–1900. 14 Кобеко Д. Ф. разрешительные грамоты иерусалимских патриархов. – С. 278. 15 цит. за: Лихачов Н. П. о разрешительных грамотах восточных па триархов. – С. 79–80. 16 там само. – С. 80. 17 летописец о первом зачатии и создании [святые] обители [монастыря] Густинского… // Чтения в императорском обществе истории и древностей российских. – м., 1848. – № 8. – С. 16; див. також: летописец о первом зачатии и создании святые обители монастыря Густинского // пСрл. – Спб., 2003. – т. 40. 18 мелетій Смотрицький – викладач і ректор київської братської школи; 1680 р. висвячений Єрусалимським патріархом теофаном на архієпископа полоцького. про наведений у статті факт йдеться у “Verificatia niewinnos ci” – трактаті Смотрицького на оборону православ’я, виданому віленським православним братством на захист відновленої єрусалимським патріархом теофаном західної ієрархії, 1621 р. (архив ЮЗр. – Ч. 1. – т. 7. – к., 1887. – С. 340). 19 детальніше див.: Сас П. М. витоки українського націотворення. – С. 475–476. 20 Кобеко Д. Ф. разрешительные грамоты иерусалимских патриархов. – С. 278–279. 21 див. уже згадану працю н. п. лихачова “о разрешительных грамотах восточных патриархов”. – С. 83–88 (текст грамоти – С. 87–88). 229архівна Справа За кордоном 22 картуші в оформленні бланка використовувалися і в інших грамотах; кількість їх залежала від кількості літер в імені того або іншого патріарха. 23 пропонуємо саме таку форму прочитання імені патріарха: теофан, за мість усталеного в бібліографії, насамперед російській – Феофан. у перекладі з грецької мови означає “явлений богом” (грец. Θεοφανής – “богоявлення”). у Словнику українських імен форму “теофан” подано на другому місці, після “Феофан”. вказане на грамоті 1620 р. в картушах ім’я патріарха грецькою мовою є очевидним свідченням на користь обраного нами варіанту; в 1й картуш вписано грецьку літеру “тета”, в 4й – грец. “фі ”. 24 така заставка характерна й для інших грамот: саме словом “смирение” починався їхній текст, який був типовим. 25 Кобеко Д. Ф. разрешительные грамоты иерусалимских патриархов. – С. 278. 26 [Каманин И. М.] палеографический изборник. материалы по истории южнорусского письма в XV–XVIII вв., изданные киевской комиссией для разбора древних актов. – вып. 1. – к., 1899. – С. 14–15. Зразки письма київської школи, наведені у виданні під № 29 і 33, див. у додатку до статті. 27 у цдіак україни зберігаються два примірники “Граматики” мелетія Смотрицького – див. ф. 739, оп. 1, спр. 58 і 59 (у цьому другому не вистачає 24 аркушів). 28 Сліди згинів залишилися на грамоті 1620 р.; їх чітко видно на цифровій копії, доданій до статті. 29 Лихачов Н. П. о разрешительных грамотах восточных патриархов. – С. 87–88. охарактеризован уникальный документ – разрешительная грамота (пра вославная индульгенция) 1620 г., обнаруженная в фондах цГиак украины, на фоне анализа важных для истории украины событий. тогда, в 1620 г., иерусалимский патриарх теофан рукоположил в киеве православных иерар хов, чем было положено начало восстановлению православной киевской митрополии на территории украинских и белорусских земель в составе речи посполитой (митрополия перестала существовать после принятия брестской церковной унии 1596 р.). Ключевые слова: разрешительная грамота; индульгенция; киевская ми тро полия; войско Запорожское; киевское богоявленское братство; иеруса лим ский патриарх теофан; гетман петр конашевичСагайдачный. There is given the characteristic of unique document – the affranchisement (orthodox indulgence) dated on 1620, found in the fonds of Central State Historical Archives of Ukraine, on the ground of the analyses of the important events for the history of Ukraine. The Jerusalem patriarch Teophan consecrated the orthodox hier archs in Kyiv that meant the retrieval of Orthodox Kyiv Metropole on the territory of Ukraine and Byelorussia lands within the PolishLithuanian Commonwealth (the Metropole was liquidated by the adoption of Brest Church Union in 1596). Keywords: the affranchisement, the indulgence, the Kyiv Metropole, the Za porizhzhya Army; the Kyiv Epiphany community; Jerusalem patriarch Teophan, Hetman Petro KonashevychSahaidachnyi.
id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-59768
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
issn	0320-9466
language	Ukrainian
last_indexed	2025-12-07T16:18:08Z
publishDate	2012
publisher	Інститут історії України НАН України
record_format	dspace
spelling	Сухих, Л.А. Страшко, В.В. 2014-04-10T05:05:53Z 2014-04-10T05:05:53Z 2012 До перебування 1620 року Єрусалимського патріарха Теофана в Києві / Л.А. Сухих, В.В. Страшко // Архіви України. — 2012. — № 1. — С. 217-229. — Бібліогр.: 29 назв. — укр. 0320-9466 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/59768 [930.253:281.9](477-25)"1620" Подано характеристику унікального документа – відпускної грамоти (православної індульгенції) 1620 р., виявленої у фондах ЦДІАК України, на тлі аналізу важливих для історії України подій. Тоді, 1620 р., Єрусалимський патріарх Теофан висвятив у Києві православних ієрархів, що означало відновлення православної Київської митрополії на теренах українських та білоруських земель у складі Речі Посполитої (перестала існувати після ухвалення Брестської церковної унії 1596 р.). Охарактеризован уникальный документ – разрешительная грамота (православная индульгенция) 1620 г., обнаруженная в фондах ЦГИАК Украины, на фоне анализа важных для истории Украины событий. Тогда, в 1620 г., Иерусалимский патриарх Теофан рукоположил в Киеве православных иерархов, чем было положено начало восстановлению православной Киевской митрополии на территории украинских и белорусских земель в составе Речи Посполитой (митрополия перестала существовать после принятия Брестской церковной унии 1596 р.). There is given the characteristic of unique document – the affranchisement (orthodox indulgence) dated on 1620, found in the fonds of Central State Historical Archives of Ukraine, on the ground of the analyses of the important events for the history of Ukraine. The Jerusalem patriarch Teophan consecrated the orthodox hierarchs in Kyiv that meant the retrieval of Orthodox Kyiv Metropole on the territory of Ukraine and Byelorussia lands within the Polish-Lithuanian Commonwealth (the Metropole was liquidated by the adoption of Brest Church Union in 1596). uk Інститут історії України НАН України Архіви України Публікація архівних документів До перебування 1620 року Єрусалимського патріарха Теофана в Києві К пребыванию в 1620 г. Иерусалимского патриарха Феофана в Киеве About the Jerusalem Patriarch Teophan Visiting Kyiv City in 1620 Article published earlier
spellingShingle	До перебування 1620 року Єрусалимського патріарха Теофана в Києві Сухих, Л.А. Страшко, В.В. Публікація архівних документів
title	До перебування 1620 року Єрусалимського патріарха Теофана в Києві
title_alt	К пребыванию в 1620 г. Иерусалимского патриарха Феофана в Киеве About the Jerusalem Patriarch Teophan Visiting Kyiv City in 1620
title_full	До перебування 1620 року Єрусалимського патріарха Теофана в Києві
title_fullStr	До перебування 1620 року Єрусалимського патріарха Теофана в Києві
title_full_unstemmed	До перебування 1620 року Єрусалимського патріарха Теофана в Києві
title_short	До перебування 1620 року Єрусалимського патріарха Теофана в Києві
title_sort	до перебування 1620 року єрусалимського патріарха теофана в києві
topic	Публікація архівних документів
topic_facet	Публікація архівних документів
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/59768
work_keys_str_mv	AT suhihla doperebuvannâ1620rokuêrusalimsʹkogopatríarhateofanavkiêví AT straškovv doperebuvannâ1620rokuêrusalimsʹkogopatríarhateofanavkiêví AT suhihla kprebyvaniûv1620gierusalimskogopatriarhafeofanavkieve AT straškovv kprebyvaniûv1620gierusalimskogopatriarhafeofanavkieve AT suhihla aboutthejerusalempatriarchteophanvisitingkyivcityin1620 AT straškovv aboutthejerusalempatriarchteophanvisitingkyivcityin1620

До перебування 1620 року Єрусалимського патріарха Теофана в Києві

Institution

Ähnliche Einträge