Buchumschlag

Класифікація документів з електронними носіями інформації

Проведено аналіз розроблених українськими та російськими документознавцями класифікацій документів з електронними носіями інформації, зокрема електронних. Запропоновано фасетно-блочну класифікацію документів з електронними носіями інформації. Ці класифікаційні ознаки пропонованої класифікаційної схе...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:
Bibliographische Detailangaben
Veröffentlicht in:Архіви України
Datum:2012
1. Verfasser: Ковтанюк, Ю.С.
Format: Artikel
Sprache:Ukrainisch
Veröffentlicht: Інститут історії України НАН України 2012
Schlagworte:
Статті та повідомлення
Online Zugang:https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/59907
Tags: Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:Класифікація документів з електронними носіями інформації / Ю.С. Ковтанюк // Архіви України. — 2012. — № 2. — С. 45-76. — Бібліогр.: 95 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
_version_ 1859836280698830848
author Ковтанюк, Ю.С.
author_facet Ковтанюк, Ю.С.
citation_txt Класифікація документів з електронними носіями інформації / Ю.С. Ковтанюк // Архіви України. — 2012. — № 2. — С. 45-76. — Бібліогр.: 95 назв. — укр.
collection DSpace DC
container_title Архіви України
description Проведено аналіз розроблених українськими та російськими документознавцями класифікацій документів з електронними носіями інформації, зокрема електронних. Запропоновано фасетно-блочну класифікацію документів з електронними носіями інформації. Ці класифікаційні ознаки пропонованої класифікаційної схеми дозволяють однозначно ідентифікувати документи з електронними носіями інформації як фізичних об’єктів із специфічними властивостями. Проведен анализ разработанных украинскими и российскими документоведами классификаций документов с электронными носителями информации, в том числе электронных. Предложена фасетно-блочная классификация документов с электронными носителями информации. Эти классификационные признаки предлагаемой классификационной схемы позволяют однозначно идентифицировать документы с электронными носителями информации как физических объектов со специфическими свойствами. There is made the analysis of worked out by Ukrainian and Russian scholars the arrangement system of documents with the electronic mediums of information, namely electronic. There is proposed the facet modular arrangement of the documents with the electronic mediums of information. The indications of proposed arrangement scheme allow to identify the documents with the electronic mediums of information as the physical objects with the specific qualities.
first_indexed 2025-12-07T15:35:11Z
format Article
fulltext 45статті та повідомлення УДК [930.22:004.91](477) Ю. С. КовтанЮК* КЛаСИФІКаЦІЯ ДоКУМЕнтІв З ЕЛЕКтРоннИМИ ноСІЯМИ ІнФоРМаЦІЇ проведено аналіз розроблених українськими та російськими документо­ з навцями класифікацій документів з електронними носіями інформації, зо к­ ре ма електронних. Запропоновано фасетно­блочну класифікацію документів з електронними носіями інформації. Ці класифікаційні ознаки пропонованої класифікаційної схеми дозволяють однозначно ідентифікувати документи з електронними носіями інформації як фізичних об’єктів із специфічними влас­ тивостями. Ключові слова: документи з електронними носіями інформації; електрон­ ні документи; електронні інформаційні ресурси; документування інформації; фасетно­блочна класифікація; класифікаційні ознаки; види документів; елек­ тронне документознавство. За визначенням основоположника сучасного документознавства К. Г. мітяєва, “значение классификации документальных материалов в советском архивоведении определяется не только ее конечными ре­ зультатами, получаемыми классификационными схемами, позволяю­ щими решать многие практические задачи в области организации и использования документальных источников. Значение классификации вытекает прежде всего из использования ее как метода познания, иссле­ дования документальных материалов, выявления взаимосвязей между ними, раскрытия закономерностей, характеризующих закономерности объективной действительности, которые запечатлеваются в докумен­ тах. Именно использование классификации как историкологического метода при правильном ее применении и дает научно­обоснованные классификационные схемы”1. таким чином, класифікація є одним із важливіших методів документознавчого дослідження. Це доводять роботи з класифікації документів інших відомих документознавців та архівознавців: К. і. Рудельсон2, Г. Г. воробйова3, в. д. Банасюкеви­ ча4, а. м. сокової5, а. Г. Черешні6, а. в. соколова7, Ю. м. столя­ * Ковтанюк Юрій Славович – завідувач сектора довідкового апарату та обліку документів відділу архівознавства Ундіасд. © Ю. с. Ковтанюк, 2012 Статті та повідомлення статті та повідомлення46 рова8, с. Г. Кулешова9, Г. м. Швецової­водки10, н. м. Кушнаренко11, в. в. Бездрабко12 та інших13. в. в. Бездрабко в авторефераті докторської дисертації відзначає “вагомий внесок у класифікацію документів а. в. Бойка, Г. в. Боряка, м. я. варшавчика, і. н. войцехівської, л. о. драгомірової, я. с. Кала­ кури, с. Г. Кулешова, с. Ф. павленко та ін.” та зауважує про доведе­ ність того, “що цінність класифікації документів визначається не тіль­ ки практичною доцільністю студіювання питання, але й теоретичним зиском як методу пізнання”14. Разом з тим с. Г. Кулешов пише, що “слід зауважити, що питання типології [класифікації – Ю. К.] документа є чи не найрозробленішими в документології [документознавстві – Ю. К.]”15. поряд з досліджен­ нями щодо класифікації документів у загальному документознавчому аспекті здійснюється розробка класифікації нетрадиційних документів. спочатку машиночитаних документів у роботах а. в. мирошниченко16, К. Б. Гельман­виноградова17, З. а. Кирклиса18 (деякі аспекти), а. Ю. Чу­ ковенкова19, в. а. таноніна, в. в. Цапліна20 та інших. а. Ю. Чуковенков відзначає в авторефераті кандидатської дисертації, що “в документовед­ ческой литературе получили освещение некоторые вопросы терминоло­ гии, классификации, правового положения машиночитаемых докумен­ тов, их взаимосвязи с традиционной документацией, имеющие значение для темы исследования (работы К. Б. Гельмана­виноградова, а. с. Кра­ савина, м. т. лихачева. а. н. соковой, Э. И. Ханпиры и др.)”21. З появою електронних документів питанням їхньої класифікації були присвячені роботи російських документознавців Г. З. Залаєва22, в. і. тихонова23, о. і. Рискова24 та інших. на запропоновані класифікації електронних документів того часу спостерігається дуже великий вплив усталених тогочасних принципів щодо машиночитаних документів. так о. і. Рисков зазначає, що “можно говорить о преемственности терми­ нов “машиночитаемый документ” и “электронный документ”. в 1990­ х именно те документы, которые раньше называли машиночитаемыми стали именовать электронными. потребность в новом понятии появи­ лась потому, что термин “машиночитаемый документ” отражает ав­ томатическое считывание, ввод информации в машину, то есть лишь начальный этап ее автоматизированной обработки, а Эд подразумевает существование документа в электронном виде на всех стадиях его жиз­ ненного цикла – от создания до уничтожения. Эта особенность Эд под­ черкивается и в зарубежных источниках и литературе”25. мабуть, найпрогресивнішою класифікацією електронних докумен­ тів того часу можна вважати ту, що запропонував в. і. тихонов26, який всебічно дослідив тогочасні тенденції та розробив п’ятирангову кла­ сифікацію, що базується на принципах групування електронних доку­ ментів за типом їхніх даних, структурою організації цих даних [доку­ 47статті та повідомлення ментної інформації – Ю. К.], та з урахуванням файлової організації цих даних у програмно­технічних засобах та структури даних у файлах, що визначається їхнім форматом. Заслугою в. і. тихонова є те, що йому вдалось уникнути прямого перенесення принципів класифікації маши­ ночитаних документів на електронні документи. вчений стверджує, що “содержание и реквизиты документа, дающие основное представление о его смысле, назначении и границах применения, – вот то главное, что всегда находилось и будет находиться в центре внимания документове­ дов и архивистов”27. слід відзначити, що значний вплив на формування саме такого підходу мали дослідження білоруських документознавців28. із цього випливає, що при створені класифікації в. і. тихонов враху­ вав і позиції архівознавства. “от того, насколько точно и полно они [электронные документы – Ю. К.] будут классифицированы, зависит качество их последующего отбора на хранение, сохранность и полно­ ценное использование”29, – завершує він своє дослідження. дослідник пов’язує складність організації даних в електронному документі, що визначається їхнім рангом за класифікацією, з обсягами робіт щодо мі­ грації30 цих електронних документів при зміні інформаційних техно­ логій, що чекають архівістів у майбутньому, встановлюючи між цими показниками пряму залежність. тут треба дати пояснення. під цими роботами треба вважати процеси перетворення даних електронних до­ кументів у нові формати (їх конвертацію) та перезапис цих даних на нові носії. відбувається це, як вже зазначалось, унаслідок старіння апаратно­програмних засобів, що не спроможні підтримувати роботу із старими форматами даних, або внаслідок заміни носіїв інформації. носії інформації замінюються у двох випадках: у разі старіння апарат­ но­програмних засобів та через завершення строку зберігання даних на цих носіях, гарантованого їхнім виробником. Класифікація, що з часом наводить о. і. Рисков у своєму дисер­ таційному дослідженні цікава тим, що вчений поділяє електронні до­ кументи за такими ознаками, як їхня оригінальність, юридична сила, формат. У цій класифікації формат пов’язується із процесами конвер­ тації та міграції. якщо в. і. тихонов визначає бази даних, як електронні документи, складність структури яких вдповідає четвертому рангу, то у класифікації о. і. Рискова бази даних виокремлюються, “как особая форма представления Эд”31. саме за таким визначенням, ми вважаємо, доцільно будувати подальші дослідження вже згадуваних нами доку­ ментів з електронними носіями, що мають ознаки електронних інфор­ маційних ресурсів – документна інформація у таких документах подана у формі бази даних. дослідження щодо класифікації електронних документів серед віт­ чизняних документознавців розпочинаються з прийняттям у 2003 році Закону України “про електронні документи та електронний докумен­ статті та повідомлення48 тообіг”. однак таких досліджень дотепер небагато. так с. Г. Кулешов визначає таку класифікацію службових електронних документів: “а) з еЦп; б) з іншим видом електронного підпису; в) взагалі не підписані”. далі вчений зазначає, що “така класифікація значною мірою пов’язана з функцією електронного службового документа [службового електро­ нного документа – Ю. К.] в системі діловодства і може розглядатись у контексті юридичного або історико­культурного аспектів”32. треба ви­ знати, що ця коротка за змістом класифікація виокремлює основні гру­ пи документів з електроним носієм, що нами були визначені, як об’єкт дослідження електронного документознавства на сучасному етапі. спроба визначення критеріїв класифікації електронних документів була здійснена в “основні правила роботи державних архівів України”: “в основу організації електронних документів покладаються такі кла­ сифікаційні ознаки: тип комп’ютерного обладнання, програмного за­ безпечення, на основі яких вони були створені, характер змісту та мета використання документної інформації”33 й далі: “електронні документи систематизуються за видами (магнітні стрічки, лазерні і жорсткі диски, дискети), всередині видів – за типами програмного забезпечення, а по­ тім – за характером документної інформації”34. найбільше за інших вітчизняних документознавців розробкою кла­ сифікації електронних документів займався в. в. Рудюк. У межах своєї кандидатської дисертації вчений всебічно дослідив системи керування електронною документацією у ФРн за період з 1990–2006 рр.35 тому запропоновані в. в. Рудюком класифікаційні схеми для України ґрун­ туються на засадах, що розроблялись у ФРн. всього запропоновано три класифікаційні ознаки: “види електронно­документаційних послуг; критерії інформаційного пошуку в електронних системах; метадані електронних документів”. автор зауважує, що “схеми можуть засто­ совуватись окремо або доповнювати одна одну – залежно від того, які документаційні фонди підлягають класифікації (загальні або спеціаль­ ні, наприклад веб­ресурси або бази даних), який ступінь деталізації потрібний, які способи пошуку найбільш зручні для користувачів”36. по­перше, запропоновані критерії стосуються поділу за класами так званих “електронних ділових документів”. по­друге, подібна класифі­ кація дозволяє лише “забезпечити оптимальний пошук і використання документів на електронних інформаційних ринках”37. таким чином, за­ пропонована загальна класифікаційна схема може задозвольняти лише “типовий перебіг електронної комунікації між адміністративною уста­ новою та громадянином. перша схема дає змогу здійснити за допомо­ гою класифікації пошук потрібної установи, точніше – її серверу або відповідної бази даних. друга – забезпечує вибір електронно­докумен­ таційної послуги на сервері або типу документів у базі. третя схема на­ дає можливість вибирати документи або цілі пакети документів за зміс­ 49статті та повідомлення том, авторством та іншими відмінностями”38. Безумовно, ці відносини потребують унормування, але запропонована класифікація більше від­ повідає потребам електронного урядування, ніж спроможна вирішити нагальні завдання електронного документознавства. треба зауважити, що поняття “електронний діловий документ” [діловий електронний до­ кумент – Ю. К.] є неусталеним у вітчизняному документознавстві39. У в. в. Рудюка можна знайти його визначення у іншій роботі, де такими документами вважаються “електронні документи, утворені в процесі ді­ яльності бізнесових структур (порівн.: бізнес­архіви)”40. до речі, текст зазначених статей майже збігається. ми вважаємо, що цьому тексту більш притаманна назва “Критерії класифікування електронних діло­ вих документів: сучасні тенденції та перспективні схеми”, ніж “адап­ тація класифікації електронних ділових документів для використання в мережі інтернет”. За текстом останньої не зрозуміло, як все ж таки запропонована класифікація допомогає адаптувати ділові електронні документи в інтернеті. У наступній своєї роботі, присвяченій класифі­ кації електронних документів у ФРн, вчений пов’язує такі документи із процесами “у сфері електронного бізнесу”, зокрема “електронного адміністрування” й “електронної комерції”, та “засобами ділових кому­ нікацій, що створені і функціонують відповідно до німецьких законів про електронні документи, електронний документообіг та електронний цифровий підпис”41. в Україні зазначене є все ж таки предметом до­ слідження науки з державного управління. на жаль, заропоновані вітчизняними фахівцями класифікації доку­ ментів з електронними носіями не дають змогу всебічного дослідження сутності цих документів. вони розкривають лише окремі аспекти їх­ нього функціювання та деякі їхні характеристики і властивості. на сучасному етапі становлення електронного документознавства найбільший інтерес викликає розгалужена “класифікація електронних документів” російського документознавця о. Ю. Єлісіної. примітно, що вона була збудована переважно за класифікацією, запропонованою відомим українським документознавцем Г. м. Швецовою­водкою42. о. Ю. Єлісіна пропонує чотири блока ознак класифікації електронних документів: за особливостями носія інформації; за особливостями до­ ступу та програмно­апаратного середовища43; за інформаційною скла­ довою та за обставинами побутування документа у зовнішньому сере­ довищі44. треба зауважити, що “класифікація документа IV”45 Г. м. Швецо­ вої­водки – це фасетна класифікація з позиції загального документо­ знавства. вона є багатоаспектною щодо характеристик та властивостей документів. можна зробити висновок, що це стосується і документів з електронними носіями. автор “класифікації документа IV” спеціально не виокремлює документи з електронними носіями у своїй класифікації статті та повідомлення50 та зазначає: “З погляду способу запису (способу створення документа) електронні документи можуть бути різними: механічними (перфокарти, перфострічки), магнітними, оптичними, лазерними, тому серед пере­ лічених вище різновидів документів вони не посідають окреме місце, а перебувають всередині деяких видів”46. ми вважаємо, що класифікація документів з електронними носіями повинна будуватися на конкрет­ них ознаках саме таких документів, а не на загальних ознаках докумен­ тів, в широкому розумінні цього поняття, які можна було б віднести і до документів з електронними носіями. тому запропоновані у блоці а класифікації о. Ю. Єлісіної ознаки носія інформації з його форми (“ленточный, карточный, дисковый”47) та “по способу документирова­ ния”48 мають дуже загальний характер, що суттєво знижує ймовірність подальшого практичного застосування наведеної класифікації. Крім того, на це впливає невизначеність ознаки “по способу документиро­ вания”, яка використовується у підсумковій класифікації49, але у тек­ сті, де роз’яснюється видовий склад документів за цією ознакою, автор класифікації користується іншими поняттями “документизация”50, за­ пропонований Ю. м. столяровим51, та “виды памяти Эвм”52. відомий російський докуменознавець м. в. ларін в авторефераті докторської дисертації зазначає, що “документоведение выделяет три основных составляющих при раскрытии термина “документ”: 1) до­ кумент – материальный объект; 2) документ – носитель информации; 3) документ – документированная информация”53. спрямуємо наше до­ слідження саме в такому ключі. поняття “электронное документирование” о. Ю. Єлісіна вважає за­ старілим, посилаючись на дослідження процесу документування інфор­ мації російського вченого м. с. ларькова54. ми вважаємо, що процеси документування та фіксації інформації для документів з електронними носіями та документів з паперовими носіями, що були створені за до­ помогою програмно­технічних засобів, мають більш формалізований характер, ніж тіж процеси, наприклад, для рукописних документів або письмових документів, створених за допомогою технічних засобів, з паперовим носієм. для останніх процеси документування та фіксації інформації на носії фактично суміщені – вони здійснюються в одному технологічному процесі. У цьому процесі немає ніяких проміжних тех­ нічних опрацювань інформації та проміжних фіксацій інформації. при створенні документів програмно­технічними засобами можна виокре­ мити процеси обов’язкового проміжного технічного опрацювання ін­ формації та проміжної фіксації інформації, що впливають на розмежу­ вання документування та остаточної фіксації інформації. тобто для документів з електронними носіями завжди існує попередня (проміж­ на) та остаточна фіксація інформації. вся інформація в документах з електронними носіями подана у формі двійкового коду. тобто перед 51статті та повідомлення фіксацією інформації на носії вона обов’язково кодується. процес до­ кументування такої інформації нині суто електронний. треба визнати, що механічні (перші перфокарти) та машинні засоби (машиночитані документи) документування інформації не використовують. Хоча і при створенні машиночитаних документів процес двійкового кодування ін­ формації був обов’язковим і здійснювався за допомогою електронно­ обчислювальних машин. тому тут буде доречним використання саме поняття “електронне документування інформації”. З іншого боку, цей процес не може бути здійснений без фіксації інформації на носії. од­ нак завжди у процесі створення документа з електронним носієм засто­ совують декілька носіїв: одні виконують функцію проміжної фіксації (тимчасового зберігання) інформації, інші призначені для остаточної фіксації інформації. наприклад, створення аудіовізуального докумен­ та з електронним носієм за допомогою цифрової камери (відеокамери) відбувається саме у такому порядку. спочатку здійснюється оцифровка аналогової інформації, що потрапила іззовні в об’єктив камери (це ко­ дування інформації). на цей час для фіксації інформації задіяна швид­ кісна енергозалежна внутрішня пам’ять пристрою. потім кодовані дані формуються за структурою того формату, з яким працює камера. Це може бути файл, якщо пристрій підтримує роботу з файловою систе­ мою, або формат запису даних на оптичний диск (нефайловий, напри­ клад, Video­CD). остаточна дія – це запис сформованих даних на носій (остаточна фіксація документованої інформації). як бачимо, докумен­ тована електронним способом інформація може фіксуватися на різних носіях: на оптичному диску або у флеш­пам’яті. відбувається це дуже швидко, тому нам здається, що документування інформації здійснюєть­ ся безпосередньо на оптичний диск або флеш­накопичувач. до речі, якщо за класифікацією о. Ю. Єлісіної встановити вид доку­ ментів, до яких належать оптичні диски, просто (“дисковий, оптичний, зовнішній”), то однозначно з’ясувати вид, до якого належить “флеш­ карта” складніше (“картковий, напівпровідниковий, зовнішній”). те­ пер з’ясуємо зворотне. Розглянувши кожний із цих видів документів (“дисковий, оптичний, зовнішній”, “картковий, напівпровідниковий, зовнішній”), зможемо ми однозначно встановити носій? вочевидь, що ні. Користувачеві (діловоду) мало цікаво, на якому фізичному явищі грунтується спосіб фіксації інформації на носієві. в першу чергу лю­ дині потрібно знати, за допомогою якого пристрою можна зчитати ін­ формацію з носія для її відтворення. наприклад, за видом “дисковий, оптичний, зовнішній” можна встановити, що йдеться про оптичний диск. але який саме? тепер найбідьш поширені пристрої, якими об­ ладнані комп’ютери – це DVD­ROM. можна стверджувати, що ці при­ строї підтримують роботу з усіма дисками CD, але не всі DVD­ROM підтримують роботу с усіма типами DVD. тому без уточнення типу статті та повідомлення52 оптичного диска, якого немає у класифікації о. Ю. Єлісіної, не можна точно з’ясувати, який саме пристрій потрібен, не говорячи вже про такі типи оптичних дисків, як HD DVD та BD. За прогнозами фахівців BD набудуть найближчим часом такого ж поширення, як у минулому CD, а нині DVD. Хоча у роз’ясненнях до цих ознак фахівець вказує на деякі з цих носіїв. тому запропонованим о. Ю. Єлісіною ознакам “за формою носія інформації” та “за способом документування” можна протистави­ ти більш конкретний перелік носіїв, запропонований в. і. тихоновим55. ми вважаємо, що він більш затребуваний. також треба зауважити, що в обох класифікаціях згадується про такі застарілі носії, що тепер не мають застосування ні у сфері документування інформації, ні в архів­ ній сфері. Це, наприклад, перфокарти (у в. і. тихонова), “акустичес­ кие, емкостные, ферритовые” тощо (у о. Ю. Єлісіної). під великим сумнівом залишаються у класифікації о. Ю. Єлісіної і такі носії, що ґрунтуються на новітніх технологіях. до речі, автор навіть не визначає, що це за носії, вказуючи лише на технологію. Чи будуть створюватися документи з використанням таких носіїв? невідомо. не завжди процеси електронного документування інформації та остаточної фіксації цієї інформації на носії суміщені у часі. так, немає різниці між проектом електронного документа і проектом паперового документа, що створені за допомогою комп’ютера. обидва проекти є документами з електронним носієм. носій, що використовується для фіксації документної інформації, розташований в комп’ютері. остаточ­ на фіксація такої інформації може відбуватися на різних носіях і не обов’язково миттєво після завершення процесу документування. якщо роздрукувати цю інформацію на папері, буде створений проект папе­ рового документа, який залишеться, наприклад, лише підписати. якщо накласти на дані документа з електронним носієм, що розташований в комп’ютері, електронний цифровий підпис, він стане електронним до­ кументом. Усталеним в документознавстві є зв’язок між процесом фіксації ін­ формації на носії та створенням документа. Ключовим моментом тут ми вважаємо не стільки фіксацію інформації, що сама по собі, зазвичай, не є дискусійним серед документознавців, скільки фізичні характеристики носія інформації, на якому відбувається ця фіксація. тут розгорнулась тривала дискусія стосовно того, яким може бути документ як фізичний об’єкт, що активно ведеться в осередках відомих вітчизняних, росій­ ських та білоруських документознавців, котрих умовно можна поділи­ ти на прибічників класичного документознавства та новітніх концепцій “широкого розуміння документознавства”56. однак всі вони викорис­ товують поняття “носій”. але етимологія цього слова вказує стосовно неживого предмета, що це “щось”, що може розповсюджувати те, чим він наділений. як вказує Ю. м. столяров, “слово “документировать” в соответствии с нормой русского языка означает “обосновывать – обо­ 53статті та повідомлення сновать, подтвердить – подтверждать документами”57. За усталеним ви­ значенням, поняття “документ” пов’язують із процесом “передавання інформації у просторі”58. таким чином, “документ” як матеріальний об’єкт – це те, чим можна щось підтвердити. виходить, що документом не може бути те, що не може передавати інформацію у просторі. на користь цього твердження свідчить і той факт, що майже завжди для підтвердження будь­чого у просторі переміщують матеріальні об’єкти, які містять необхідну інформацію для отримання цього підтвердження, ніж ті, хто потребує цього підтвердження і тим більш ті, хто приймає рішення про легітимність цього підтвердження. якщо матеріальний об’єкт не може бути переданий у просторі, до нього направляють ті, хто документує ту інформацію, що містить такий об’єкт. тобто створю­ ють документи, наприклад, знімають на відео, фотографують чи опису­ ють цей об’єкт або інформацію, що він містить. те ж саме стосується свідків, що розповідають про такий об’єкт. За їхньою розповіддю теж може створюватися документ. таким чином, ми не вважаємо докумен­ том матеріальний об’єкт, який може зберігати інформацію, але не може безпосередньо її передавати у просторі. За нашим переконанням, до­ кументом може бути матеріальний об’єкт, який безпосередньо пере­ дає інформацію і який можна безпосередньо надати для підтвердження будь­чого. означає це, що будь­який рухомий матеріальний об’єкт, що зберігає інформацію у часі може бути документом? ми вважаємо, що так, але за однієї умови: він повинен передавати інформацію. якщо немає підтвердження цього, а є тільки припущення про такі його влас­ тивості або взагалі припущення про існування такого об’єкта, він не може вважатися документом, тому що він не може нічого підтвердити поки він не буде наданий і не буде з’ясовано, що він може передавати інформацію. наприклад, таким припущенням можуть бути чорні ящи­ ки, що використовують для документування інформації під час руху авіалайнерів. якщо самописець не буде розшифрований, він не набуде статус документа, тому що не зможе щось підтвердити. Щодо електронних документів було б доцільно ввести понят­ тя “фіксації документної інформації на іншому носії”. на відміну від “остаточної фіксації інформації на носії” тут можна говорити про нову, або останню фіксацію тієї ж інформації на іншому носії. Це означає, що електронне документування інформації було здійснено вже дав­ но. Ця інформація зафіксована на носії, що знаходиться в комп’ютері (технічному засобі), наприклад, на жорсткому диску. але як же здій­ снюється передавання інформації, що містять ці документи у просторі? адже не завжди комп’ютер (технічний пристрій) можна переміщувати у просторі. на відміну від традиційних документів, що потребують фі­ зичного переміщення у просторі, документну інформацію електронних документів можна фіксувати на іншому носії без порушення цілісності та правового статусу цього документа або віддалено відтворити шля­ статті та повідомлення54 хом організації доступу до нього за допомогою телекомунікаційних або мережевих технологій. при фіксації документної інформації електрон­ ного документа на іншому електронному носії статус цього документа не змінюється. він не стає копією, а залишається оригіналом. Це за­ кріплено в Законі України “про електронні документи та електронний документообіг”. Що стосується віддаленого відтворення документа з електронним носієм, то тут, фактично, теж відбувається нова фіксація документної інформації на іншому носії, але лише тимчасово тільки з метою її відтворення у вигляді, придатному для сприймання люди­ ною. Ю. м. столяров вважає екран монітора [технічного пристрою – Ю. К.] носієм електронного документа, зауважуючи, що це питання є дискусійним59. ми погоджуємось з думкою о. Ю. Єлісіної щодо цього: “экран, динамики и т.д. – это средство воспроизведения документа”60. однак не погоджуємось із поясненням до цього ствердження – “ни­ какой записи информации на них не производится”61. поняття “запис інформації” є полісемічним, тому при визначені “документа” користу­ ються поняттям “фіксації інформації”. Фіксація інформації на екрані все ж таки, на нашу думку, відбувається. Чому ж тоді ми не вважаємо монітор носієм інформації електронних документів? по­перше, він не відповідає важливій властивості носія інформації – він не може збері­ гати інформацію у часі, тому що є енергозалежним, як і інші енергоза­ лежні пристрої комп’ютера (наприклад, оперативна пам’ять). по­друге, інформація, що фіксується на його поверхні, є перетворенням тих да­ них електронного документа, на які накладався електронний цифровий підпис, у вигляді, зрозумілому людині. документна інформація, що зберігається в електронному документі, – це двійковий код, який не сприймається людиною. остання ознака у блоці “а” класифікації о. Ю. Єлісіної “по воз­ можности отделения носителя от компьютера”62. У класифікації за цією ознакою розрізняють два види документів “стационарный, внешний”63. З цим можна погодитися, але треба зауважити, що поняття “стаціо­ нарний” стосовно сучасних технічних пристроїв переважно стосуєть­ ся визначення таких носіїв, як жорсткі диски, є поняттям відносним. архітектура сучасних технічних пристроїв, зокрема комп’ютерів, така, що всі їхні пристрої можуть бути легко демонтовані. так само діють ті служби, що намагаються з’ясувати обставини якоїсь справи у ме­ жах якогось розслідування. в такому випадку жорсткий диск, який, за класифікацією о. Ю. Єлісіної, містить документну інформацію стаці­ онарних електронних документів, стає зовнішнів носієм, а документи, носієм яких він є – зовнішніми документами. процедура відокремлен­ ня жорсткого диска від комп’ютера набуває особливого значення, коли потрібно з’ясувати приналежність документів в електронній формі. Крім того, можна запропонувати замінити в ознаці класифікації о. Ю. Єлісіної “по возможности отделения носителя от компьютера” 55статті та повідомлення поняття “комп’ютер” на “технічний пристрій”, що значно розширить застосування цієї ознаки. Блок “в” (тут використано латинську літеру) у класифікації о. Ю. Єлісіної містить ознаки “по особенностям доступа и програмно­ аппаратной среды”64. ми вважаємо, що перші три ознаки цього блоку мають високий рівень подальшого застосування. однак викликає сум­ ніви ознака “по характеру взаимодействия пользователя и документа”65. Ця ознака цілком побудована з позицій бібліотекознавства. За осно­ ву взяті вимоги міждержавного стандарту Гост 7.83–2001 “сИБИд. Электронные издания. основные виды и выходные сведения”. треба зауважити, що електронні видання є об’єктом дослідження бібліотеко­ знавства, а не документознавства. Це документ у бібліотекознавстві, а не в документознавстві. взаємодія виконавця, користувача (пошукача) з документом не може бути “детермінованою” або “інтерактивною”, вона повністю вкладається у визначені ознаки щодо доступу до до­ кумента у запропонованій класифікації. У переважній більшості доку­ мент можна лише передивлятися, окрім випадків зміни його проекту, погодження або візування, що відноситься до процесу створення доку­ мента. Разом з тим за ознакою “по характеру взаимодействия пользо­ вателя и документа” на увагу заслуговує вид документів “динамічний”, коли документи створюють за зазделагідь визначеним алгоритмом за запитом користувача. на нашу думку, цей вид краще називати “авто­ матизований документ” і доповнити цю ознаку ще одним видом “авто­ матичний документ”. передбачається, що такий документ створюється в автоматизованих інформаційних системах за зазделагідь визначеним алгоритмом без втручання людини, наприклад, для реєстрації інформа­ ції про якісь події. ознаки “по платформе, для которой создан документ” та “по соста­ ву документа” ми пропонуємо замінити більш інформативною для по­ дальшого застосування класифікації ознакою “формат”. о. Ю. Єлісіна в обґрунтуванні ознаки “по платформе, для которой создан документ” наводить приклад щодо документа у PDF­форматі. Цілком логічно тут застосувати зворотній механізм визначення. якщо за видом – це до­ кумент формата PDF, то він “кросплатформений” та “гетерогенний”. Крім того, класифікація о. Ю. Єлісіної позбавлена ще двох важли­ вих ознак електроних документів – це “відкритість формату” та його “стандартизованість”. PDF – відкритий та стандартизований формат, а DOC – приватна власність його правовласників і нестандартизований. ознака “по структуре документа” стосується дуже дискусійної те­ пер теми, визначаючи “линейную”* та “пространственную” (просторо­ ву) структури електроних документів. якщо “лінійний” вид документів * в підсумковій таблиці він визначений, як “гладкий”. ми вважаємо це за описку. статті та повідомлення56 не викликає питань, то “просторовий” є дискусійним. Цей вид доку­ ментів передбачає наявність зв’язків із іншими документами або окре­ мими фрагментами тексту, наприклад, за допомогою гіпертекстових посилань. такі посилання використовують не лише у форматах обмі­ ну інформацією в мережі інтернет, а у таких форматах, наприклад, як PDF. Розподілена структура є ознакою електронного інформаційного ресурсу. може документ мати таку структуру в загальному розумін­ ні цього поняття? Це питання залишається невизначеним і потребує широкого обговорення. Щодо структури службових електронних доку­ ментів, то документознавці Ундіасд, Цдеа України та Укрдержар­ хіву вже визначились. службовий електронний документ не може мати розподіленої структури і містити посилань на інші документи, і взагалі мати якийсь зв’язок із зовнішніми джерелами. Ця вимога зафіксована у розробках Ундіасд за 2010–2011 рр.66, що визначали формати даних електронних документів, та пов’язана із забезпеченням високого рівня захисту цих документів для забезпечення їхньої цілісності (неушкодже­ ності). наявність зв’язків підвищує рівень небезпеки: створює переду­ мови для несанкціонованої зміни документа або його пошкодження. основним форматом для текстових електронних документів, що було запропоновано у цих розробках, став PDF/A­1, який визначається між­ народним стандартом ISO 19005­167. одними з вимог цього стандарту є його ізольованість та незмінність. під ізольованістю розуміється те, що дані у PDF­файлі не повинні бути якимось чином пов’язані із зовніш­ нім джерелом щодо цього файлу: використовувати зовнішні джерела для відтворення його змісту або містити посилання на такі джерела. під незмінністю розуміється запобігання будь­якої автоматичної зміни інформації у PDF­файлі за допомогою програмних засобів: цей формат даних не повинен містити будь­якого програмного коду або команд для запуску програмних засобів. на перевагу визначення у класифікації виду документа за форма­ том свідчить і той факт, що у протистоянні між двома підходами в сфері архівного зберігання електронних документів перемагає той, що базується на визначенні єдиного відкритого, стандартизованого, дов­ говічного, самодостатнього, ізольованого, незмінного та поширеного формату для створення й подальшого зберігання електронних докумен­ тів. інший підхід пропонує створення електронних документів у будь­ якому форматі, а для їхнього відтворення у часі забезпечити підтримку життєздатності середовищ, що дозволять це здійснити68. такий підхід є витратним та нездійсненним. наприклад, як зазначається у листі Цен­ трального державного науково­технічного архіву до директора Цдеа України: “на сучасному етапі для створення нтд [науково­технічної документації] переважно використовують системи автоматизованого проектування (саD­файли). на сьогодні їх налічується близько 1700 57статті та повідомлення програм. Бажаним є описати ці формати [формати, що використову­ ються в цих програмах – Ю. К.], а також зупинитися на умовах їх ство­ рення і забезпечення зберігання”69. і це тільки щодо нтд. наступні два блоки “с” і “D” у класифікації о. Ю. Єлісіної визна­ чають ознаки “по информационной составляющей документа” (за ін­ формаційною складовою документа) та “по обстоятельствам бытования документа во внешней среде” (за обставинами побутування документа у зовнішньому середовищі)70. назви блоків та більшість видів докумен­ тів запозичені з фасетної класифікації Г. м. Швецової­водки71. серед ознак “по предназначенности для восприятия челове­ ком” (за призначенням до сприйняття інформації) зазначено вид “человековоспринимаемый” (людиносприйманий), що поділяється на “непосредственно воспринимаемый” (безпосередньо сприйманий) та “опосредованно воспринимаемый” (опосередковано сприйманий). Щодо першого підвиду, то автор класифікації не пояснює, що це за до­ кументи. не пояснює це і Г. м. Швецова­водка, просто констатуючи наявність таких документів72. але на відміну від о. Ю. Єлісіної, яка кла­ сифікує електронні документи, Г. м. Швецова­водка наводить загальну класифікацію документа. тому вона і не наводить прикладів таких до­ кументів, як очевидне. ми вважаємо, що всі документи з електронним носієм інформації можуть сприйматися людиною тільки опосередко­ вано “таким [способом – Ю. К.], де інформація сприймається після її “декодування”73 програмно­технічним засобом. електрон них докумен­ тів, що безпосередньо сприймаються людиною не існує. дискусійним є визначення виду “машиновоспринимаемый” (машиносприйманий) до­ кумент. Єдиний приклад таких документів, що наводить Г. м. Швецо­ ва­водка, а за нею повторює о. Ю. Єлісіна, – це “програмний продукт для еом”74. питання визнання програмних продуктів документами за­ лишається невирішеним. Крім того, твердження, що програма це до­ кумент, який не може сприймати людина, навідь опосередковано, тоді, як зазначалось, такий матеріальний об’єкт не може визнаватися доку­ ментом, тому що він не виконує одну із основних своїх функцій – не передає інформацію, адже не може нічого підтвердити. якщо людина може відстежити передавання цієї інформації за результатами роботи програми, то це можна визнати опосередкованим сприйманням інфор­ мації людиною. прикладом “человеко­машиновоспринимаемого” (лю­ дино­машиносприйманого) документа наводиться “програма для еом з коментарем, призначеним для користувача”75. можна погодитися з тим, що програма є людино­машиносприйманим документом, однак з одним зауваженням: у програмах людина сприймає, як коментарі, так і сам програмний код. Цей код створює людина. співвідношен­ ня “програмного продукту” і “програми” для еом нами вважається аналогічним співвідношенням рукопису і друкованої книги. програму статті та повідомлення58 можна вважати документом в докуменознавстві так само, як і рукопис. а програмний продукт має такий ж самий статус, як друкована книга. вид людино­машиносприйманих документів запозичено із класифіка­ ції машиночитаних документів, що пропонує К. Б. Гельман­виногра­ дов, – “человеко­машиночитаемые докуметы”76. якщо проводити ана­ логію з такими документами, то можна уявити, наприклад, оптичний аудіокомпакт­диск, що має нефайлову структуру, аудіоінформація на якому жорстко прив’язана до носія, та на якому маркером (або іншим способом) написані облікові реквізити. такий документ з електронним носієм буде містити інформацію, що безпосередньо сприймається лю­ диною (це текст) та опосередковано сприймається людиною (це звук). наступна ознака – це “по каналу восприятия информации челове­ ком” (за каналом сприймання інформації людиною). види документів, визначені за цими ознаками, фактично збігаються з аудіовізуальними документами, що визначені дстУ 4419:2005. Г. м. Швецова­водка вводить додатково два види документів: тактильний (“тактильный”) та недоступний для сприйняття інформації людиною (“недоступный че­ ловеческому восприятию”). о. Ю. Єлісіна обгрунтовує у своїй класи­ фікації існування тактильних електронних документів, які за наявністю пристроїв дозволяють відтворювати такі документи. о. Ю. Єлісіна не обґрунтовує наявність такого виду документа, як “недоступний чело­ веческому восприятию”, просто запозичивши його у Г. м. Швецової­ водки. Г. м. Швецова­водка визначає такий вид як такий, що від­ повідає виду машиносприйманого документа. як зазначалось, ми не погоджуємось з таким підходом. найбільш розгалужена за видами документів виявилась ознака “по знаковой природе основной информации” (за знаковою приналежні­ стю до основної інформації). У Г. м. Швецової­водки цей фасет ви­ значено як “за належністю знаків запису до певних знакових систем”77. сама постановка питання викликає сумнів в доцільності створення та­ кої ознаки. по­перше, не визначеним залишилось введене о. Ю. Єлі­ сіною поняття “основная информация” документа. Крім того, визна­ чення аудіовізуальних документів і документів мультимедіа за їхньою “знаковою природою” або “знаковою приналежністю” є незрозумілим з роз’яснень їх авторів. види документів “первичный” (первинний) і “вторичный” (вторин­ ний) за ознакою “по степени свертывания информации” (за ступенем згортання інформації) є цілком прийнятними. У Г. м. Швецової­водки цей фасет визначено як “за рівнем узагальнення інформації”. вона ж, на відміну о. Ю. Єлісіної, дає розгорнуте роз’яснення до визначення цього фасету78. о. Ю. Єлісіна запропонувала “законченный” (завершений) і “инте­ грируемый” (інтегрований) за ознакою “по степени завершенности 59статті та повідомлення документа” (за ступенем завершеності документа). За визначенням автора, до таких відносяться видання та навіть веб­сайти, що є непри­ йнятним. Класифікація о. Ю. Єлісіної охоплює документи в контексті широкого трактування об’єкта докумнтознавства, а не з позицій кла­ сичного документознавства. тому часто в класифікації перетинаються поняття “документ” і “издание” у значенні “документ”, а наприкінці своєї класифікації о. Ю. Єлісіна визначає “електронним документом” і “електронний ресурс”, зокрема “мережеві ресурси” та “ресурси інтер­ нет/веб”79. Блок “D” містить види документів за ознакою “по характеру обра­ щения документа” (за характером обігу документа), що майже повні­ стю відповідають фасету “за характером аудиторії, на яку розрахований документ”, запропонованому у класифікації Г. м. Швецової­водки. о. Ю. Єлісіна вводить новий тип “размещенный в Интернете без реги­ страции как смИ” (розташований в інтернеті без реєстрації як Змі). З обґрунтування, що надають автори класифікацій, ними за документ, що можно віднести до об’єктів електронного документознавства, вва­ жається лише неопублікований документ. всі опубліковані документи є фактично виданнями і об’єктами дослідження бібліотекознавства. наступні види документів “электронного происхождения” (елект­ ронного походження), “оцифрованный” (оцифрований), “транс фор­ ми рованный” (трансформований) за ознакою “по происхождению до­ кумента” (за походженням документа) та “имеющий электронную ци фровую подпись” (що маєть електронний цифровий підпис), “не имею щий электронной цифровой подписи” (що не має електронного цифрового підпису”) за ознакою “по наличию юридического статуса” (за наявністю юридичного статусу) були запропоновані о. Ю. Єлісі­ ною. ми вважаємо, що при визначенні ознаки “за походженням доку­ мента” автор класифікації припустилася помилки щодо використання усталеного терміна, який визначає “принцип походження” (провенієн­ цпринцип) – “функціонально­цільове призначення юридичної особи (фондоутворювача), значення фізичної особи (фондоутворювача) в жит­ ті суспільства, час і місце створення документа”80. теж саме стосується класифікацій, запропонованих о. м. яковлєвим81 і т. е. Кукарніковою82. тому цю ознаку було б доцільно назвати “за створенням документа”, а вид “електронного походження” перейменовувати у “електронний”. Що стосується виду “трансформований”, то тут нас не влаштовує ні найме­ нування вида, ні його визначення. наприклад, якщо це службовий елек­ тронний документ, то доповнюватися він може в процесі проходження лише новими реквізитами. додавання якихось зв’язків, як зазначалось нами, небажано. такий вид документів можна назвати “з додатковими реквізитами”. Щодо видів документів за ознакою “за наявністю юри­ дичного статусу”, то тут можна зробити лише одне зауваження: серед статті та повідомлення60 інших бракує вида “документ в електронній формі”, що згідно чинного в Україні законадавства може набувати статусу службового документа в електронній формі, юридичний статус якого цілком визначений і без накладаня електронного цифрового підпису. також значний вплив на формування ознак відбору електронних документів до певних видів мають дослідження із суміжних галузей знань: інформатики83, бібліотекознавства84, юриспруденції85, стосов­ но навчальної документації86 тощо. особливе місце серед інших на­ укових напрямів (концепцій) документознавства, що можуть суттєво впливати на електронне документознавство, є технотронне докумен­ тознавство. “по мнению в. м. магидова, термин “технотронный до­ кумент”, с одной стороны, объединяет документы, характеризующиеся “техническим происхождением”, по способу регистрации информа­ ции: кинофотофоновидеодокументы, микрографические документы, оптические документы, созданные с помощью Эвт, называемые цифровыми или электронными. в качестве определяющего призна­ ка выступает фактор использования новейших информационных технологий (цифровых, мультимедийных и др.). с другой стороны, технотронные документы трактуются как все виды и разновидности источников, предназначенные для изучения истории науки и техники, включая письменную научно­техническую документацию, наряду с электронными и аудиовизуальными документами”87. Є. о. плешкевич визначає у своїй книзі “технотронное документирование” ієрархічну та фасетно­блочну класифікації документів88, які ми вважаємо най­ більш близькими за змістом електронному документознавству, вони найточніше із відомих нам публікацій визначають видовий склад до­ кументів у межах технотронного документознавства. мабуть, найбільш дискусійним у цій класифікації є вид “протодокументные”. однак по­ леміка навколо цього питання точиться не у площині сприймання чи несприймання запропонованого Є. о. плешкевичем поняття “протодо­ кументних комунікацій”89, об’єктом дослідження яких стають прото­ документи, а навколо “моментов”, які “рационально было бы учесть при рассмотрении вопросов становления и развития протодокументных коммуникаций”90. З урахуванням зазначеного пропонуємо нашу фасетно­блочну кла­ сифікацію документів з електронними носіями інформації, що наведе­ на у таблиці. Ця класифікація створена на основі класифікації доку­ мента Г. м. Швецової­водки, класифікацій електронних та офіційних документів с. Г. Кулешова91, класифікації електронних документів о. Ю. Єлісіной та класифікації технотронних документів Є. о. плеш­ кевича. 61статті та повідомлення таблиця Фасетно-блочна класифікація документів з електронними носіями інформації ознака класифікації вид документа 1 2 Блок а. За семантичними принципами організації інформації а 1. За способом сприйняття інформації людиною (вид комунікаційного каналу) а 1.1. одноканальний а 1.1.1. візуальний а 1.1.2. аудіальний а 1.1.3. тактильний а 1.2. двоканальний а 1.2.1. аудіовізуальний а 2. За статусом та станом в докуме нта цій­ ному процесі а 2.1. проект а 2.2. внутрішній а 2.3. вихідний а 2.4. вхідний а 2.5. на оперативному зберіганні а 2.6. архівний а 3. За юридичною значущістю а 3.1. електронний а.3.1.1. Група 1* а.3.1.2. Група 2* а.3.1.3. Група 3* а.3.1.4. Група 4* а.3.1.5. Група 5* а.3.1.6. Група 6* а.3.1.7. Група 7* 1 Група 1: електронні нормативно­правові акти. Це управлін. документи державного рівня, які встановлюють правові вимоги на території всієї країни, регіону, у сфері соціальної діяльності, галузі, а саме: закони, інші акти верховної Ради України; укази, розпорядження президента України; акти верховної Ради автономної Республіки Крим, акти Кабінету міністрів України; накази міністерств, державних служб, інших центральних органів виконавчої влади, статті та повідомлення62 ознака класифікації вид документа 1 2 а 3.2. офіційний в електронній формі а.3.2.1– а.3.2.7. подібно а.3.1.1– а.3.1.7. а 3.3. неофіційний в електронній формі а 4. За способом надання юридичної сили а 4.1. З електронним цифровим підписом (еЦп) а 4.2. З електронним підписом (еп) а 4.3. Без еЦп та еп (за приналежністю до системи) а 5. За ступенем абстрагування від носія а 5.1. носієвообліковий а 5.2. неносієвообліковий внесені міністерством юстиції до державного реєстру нормативно­правових актів; акти Конституційного суду України, інших вищих суддівських інстанцій; акти Ради міністрів автономної Республіки Крим; акти національного банку України, міждержавні договори України, міжнародні конвенції, договори, до яких приєдналася Україна. Група 2: електронні акти місцевих державних органів, органів місцевого самоврядування. Група 3: електроні координаційні та інші плани міжвідомчої діяльності із законопроектної роботи, виконання державних (національних), урядових електронних програм; електронні доручення президента України та Кабінету міністрів України; електронні депутатські запити; електронні запити посад, осіб органів влади. Група 4: електронні нормативні документи із стандартизації (електронні стандарти, електронні кодекси усталеної практики, електронні технічні умови). Група 5: службові електронні документи. Група 6: особисті електронні документи офіційного походження (електронні посвідчення особи; електронні документи, що посвідчують громадян, стан, рівень освіти, виконання обов’язків або звільнення від них; електронні документи, що засвідчують майнові права; електронні документи на право виготовлення, зберігання, продаж товарів, здійснення обслуговування, інших видів діяльності (оціночної, експертної) тощо). Група 7: електронні публічні заяви, електронні меморандуми, електронні звернення політичних діячів країни, громад, організацій. продовження табл. 63статті та повідомлення ознака класифікації вид документа 1 2 Блок в. За особливостями документування інформації в 1. За типом документної інформації в 1.1. текстовий в 1.2. піктографічний в 1.2.1. піктограма в 1.2.2. діаграма в 1.3. Фотодокумент в 1.4. відеодокумент в 1.5. аудіодокумент в 1.6. Брайлевський в 1.7. мультимедіа в 2. За способом створення в 2.1. оригінальний в 2.2. міґрований в 2.3. оцифроварний в 2.4. Конвертований в 3. За формою фіксації інформації в 3.1. носієвоформатний в 3.1.1. Формат носія (Audio CD, Video CD (VCD), Super Video CD (SVCD), Photo CD, DVD­Audio, Video DVD, спеціальний) в 3.2. Файловий в 5.2.1. Формат файлу в 4. За рівнем автоматизації документування інформації в 4.1. автоматичний в 4.2. автоматизований в 5. За організацією даних в 5.1. За формою документів з паперовим носієм інформації в 5.2. За формою електронних інформаційних ресурсів продовження табл. статті та повідомлення64 ознака класифікації вид документа 1 2 в 6. За структурою в 6.1. неструктурований в 6.2. структурований Блок С. За особливостями відтворювання с 1. За природою відтворення с 1.1. матеріали с 1.2. пристрої с 2. За вимірюванням відтворюваного зображення с 2.1. двовимірний с 2.2. трьохвимірний (3D) с 2.3. Голограма с 3. За залежністю відтворення від морального старіння с 3.1. незалежновідтворюваний с 3.2. Залежновітворюваний с 3.3. невідтворюваний Блок D. За особливостями доступу D 1. За технологією доступу D 1.1. немережевий D 1.2. мережевий D 2. За можливістю доступу D 2.1. локальний D 2.2. віддалений D 3. За режимом доступу D 3.1. відкритий D 3.2. обмежений D 4. За залежністю доступу від місця розташування носія D 4.1. постійно доступний D 4.2. доступний за потребою продовження табл. 65статті та повідомлення ознака класифікації вид документа 1 2 Блок E. За особливостями носія інформації E 1. За типом носія інформації E 1.1. Гнучкий магнітний диск (дискета) 3,5" E 1.2. Жорсткий диск E 1.2.1. немасив E 1.2.2. масив (параметри масиву) E 1.3. сD E 1.3.1. тип (штамповка, сD–R, сD–RW) E 1.4. DVD E 1.4.1. тип (штамповка, DVD–R, DVD+R, DVD–R DL, DVD+R DL, DVD–RW, DVD+RW, DVD–RW DL, DVD+RW DL, DVD–RAM) E 1.5. Mini­DVD E 1.6. HD DVD E 1.7. BD E 1.7.1. тип (штамповка, BD–R, BD–RE, BD– ROM, BD–R DL, BD–RE DL) E 1.8. HD VMD E 1.9. UDO E 1.10. UMD E 1.11. Флеш­ накопичувач E 1.12. Iomega Zip E 1.12.1. тип (ZIP­100, ZIP­250, ZIP­750) E 1.13. стример E 1.13.1. тип E 1.14. Голографічний E 1.14.1. тип (HVD) E 1.15. спеціальний E 1.15.1. тип продовження табл. статті та повідомлення66 ознака класифікації вид документа 1 2 E 2. За інтерфейсом носія інформації E 2.1. USB E 2.1.1. тип (USB 1.1, USB 2.0, USB 3.0) E 2.2. SCSI E 2.3. IDE (ATA, PATA) E 2.4. SATA E 2.4.1. тип (SATA I, SATA II) E 2.5. SAS E 2.6. COM E 2.6.1. тип (DB­25 (RS­ 232), DE­9 (RS­574)) E 2.7. LPT (IEEE 1284) E 2.8. PCMCIA E 2.8.1. тип (Type I, Type II, Type III) E 2.9. Ethernet E 2.10. IEEE 1394 E 2.11. для флеш­карт E 2.11.1. тип E 2.12. для смарт­карт E 2.12.1. тип (ISO 7816, RFIE (безконтактні)) E 2.13. Bluetooth E 2.14. інфрачервоний порт (IrDA) E 2.15. Wi­Fi E 2.15.1. стандарт (IEEE 802.11a/b/g/n) E 2.16. мобільний радіозв’язок наземний E 2.16.1. система: технологія (стандарт) E 2.17. мобільний радіозв’язок супутниковий E 2.17.1. система: технологія (стандарт) E 2.18. спеціальний E 2.18.1. тип E 3. За енергоза­ лежністю носія інформації E 3.1. енергонезалежний E 3.2. енергозалежний продовження табл. 67статті та повідомлення треба зазначити, що деякі види документів, можливо, потребують подальшого розкриття. ми навмисно залишили деякі фасети незавер­ шеними, долучивши до їхньої множини лише найбільш затребува­ ні ознаки. деякі види документів можуть бути додані внаслідок по­ дальшого розвитку інформаційних технологій. наприклад, вочевидь, що буде розширюватися спектр багатоканальних документів. таким чином, запропонована класифікація може розширюватися потрібними видами документів подібно до того, як створюється (уточнюється) но­ менклатура справ установи. Зупинемось на тих видах документів, що ще не обговорювались. Здається, потребує пояснення введений нами вид документів “а 4.3. За приналежністю до системи (без еЦп та еп)”. як зазначалось, доку­ ментам без електронного цифрового підпису та електронного підпису можна надати юридичної значущості за допомогою середовища, у яко­ му вони створюються, виконуються. люди, до яких спрямовані ці доку­ менти, є частиною цього середовища, і їхня довіра системі дуже висо­ ка. Зазвичай таке середовище обмежується системою, якою проходять такі документи, але ця система може охоплювати як роботу окремої установи, так і відомства або галузі. прикладами таких документів є визначені у законодавчій базі України “документи в електронній фор­ мі” для різних сфер діяльності. відповідними нормативно­правовими актами визначаються службові документи в електронній формі. якщо за якихось обставин носій не є частиною системи, не є вну­ трішнім, а є внесеним до системи ззовні, він потребує обліку. те ж саме стосується внутрішніх носіїв, коли їх демонтують, наприклад, в інте­ ресах судово­слідчих дій. види документів “а 5.1. носієвообліковий” та “а 5.2. неносієвообліковий” вказують саме на такі носії інформації. вид документа “в 1.2.2. діаграма” був нами введений для виокрем­ лення креслень, графіків та зображень, що не відносяться до “в 1.3. Фо­ тодокумент”. види документів “в 6.1. неструктурований” та “в 6.2. структуро­ ваний” розрізняють документи з електронним носієм, створені за тією ж технологією, що і документи з паперовим носієм, тільки з тою різни­ цею, що документна інформація підготовлена за допомого комп’ютера фіксується на різних носіях (електронному та паперовому). структу­ рований документ сторюється за еталонною схемою, що передбачає у документі з електронним носієм місце для метаданих, завдяки яким буде спрощене подальше керування документаційними процесами, що відбуваються з документами. Фасет с 1 було запозичено із класифікації Є. о. плешкевича. доку­ менти з електронними носіями відтворюються за допомогою пристро­ їв виводу. такі пристрої виводу, як монітор, відтворюють зображен­ ня безпосередньо на своєму екрані. такі документи відносять до виду статті та повідомлення68 “пристроїв”. якщо документ з електронним носієм було відтворено за допомогою таких пристроїв виводу, як принтер або проектор, такі до­ кументи відносять до виду “матеріали”. принтер друкує документну інформацію на такому матеріалі, як папір або плівка. проектор відтво­ рює документну інформацію на будь­якому матеріалі, що дозволяє від­ бивати світло, наприклад, вапнякове покриття на стінці. відтворення документів з електронним носієм у часі залежить від морального старіння формата у якому закодована документна інформа­ ція. якщо цей формат є поширеним і роботу з ним підтримує більшість комп’ютерних систем, тоді проблем з його відтворенням немає. такий документ за нашою класифікацією відноситься до виду “с 3.1. неза­ лежновідтворюваний”. якщо склад програмно­апаратних засобів, що підтримують роботу з форматом документа з електронним носієм, і для забезпечення відтворення цього документа у часі доводиться під­ тримувати певне середовище, такий документ ми відносимо до виду “с 3.2. Залежновітворюваний”. якщо підтримувати працездатність з форматом неможливо унаслідок відмови обладнання працювати, яке неможливо відновити, документ з таким форматом стає “не відтворю­ ваним”, – це вид “с 3.3”. видовий склад за ознаками “D 1. За технологією доступу, D 2. За можливістю доступу, D 3. За режимом доступу” з незначними уточ­ неннями, що вже зазначені, запозичено із класифікації о. Ю. Єлісіної. Запропоновані нами види “D 4.1. постійно доступний, D 4.2. до­ ступний за потребою” дозволяють розрізняти документи, що доступні для користування постійно, тому що їхні носії постійно підключені до системи, і ті, носії яких не підключені до системи і зберігаються окре­ мо від системи у сховищі. Робота з такими документами подібна до тої, що здійснюється з документами з паперовими або плівковими носіями. доступ до цих документів триваліший і здійснюється лише за потреби у цих документах. як вже зазначалося, ми вважаємо за доцільне класифікувати доку­ менти за конкретним типом їхнього носія, а не за принципом фіксації інформації на носії. якщо це флеш­накопичувач, то важливо знати його тип (формат) та інтерфейс, завдяки якому цей носій можна підключи­ ти до технічного пристрою. незважаючи на те, що блок “E” такий ве­ ликий, треба зауважити, що до нього увійшли не всі різновиди носіїв та їхніх інтерфейсів. наприклад, ми не перелічували десятки форматів флеш­карт. для них у класифікації передбачена відповідна гілка, що може доповнюватися при подальшому застосуванні цієї класифікації. те ж стосується форматів і типів оптичних дисків. У класифікацію не війшли ті, що не використовуються в Україні (так склалось історично), або ще не використовуються і подальше їх використання передбачити неможливо. За необхідністю вони теж можуть бути додані до класифі­ 69статті та повідомлення кації. практично нічого в класифікації не визначено для стрічкових на­ копичувачів. для них передбачено вид “E 1.13. стример”. Це пов’язано з тим, що практика застосування цих носіїв обмежується тільки ар­ хівним зберіганням документів. Багато сучасних пристроїв обладнані інтерфейсом, що дозволяє передавати дані за допомогою мобільного радіозв’язку. види документів з таким інтерфейсом передавання доку­ ментної інформації поділяються на наземні (E 2.16) та супутникові (E 2.17). Ці види документів потребують подальшого уточнення за сис­ темою мобільного радіозв’язку та конкретною технологією або стан­ дартом, якщо технологія стандартизована. найбільш розповсюдженою зараз є система мобільного наземного стільникового зв’язку, на основі якої створено багато технологій: GSM, GPRS, EDGE/EGPRS, UMTS, WCDMA, CDMA2000, HSDPA, LTE, WiMAX тощо. вид “E 1.15. спе­ ціальний” передбачає створення нестандартних документів, наприклад, “електронних паспортів”, “кредитних карток”, “електронних перепус­ ток” тощо. Зазвичай спеціальні носії обладнані спеціальним інтерфей­ сом для підключення до спеціального обладнання, тому в класифікації зустрічається ще один вид “E 2.18. спеціальний”. види “E 3.1. енергонезалежний” визначає документи, що можуть бути втрачені внаслідок використання енергозалежної пам’яті для елек­ тронного документування інформації. така документна інформація по­ требує міграції на енергонезалежні носії, що визначають вид “E 3.2. енергозалежний”. Разом із запропонованою класифікацією до документів з електрон­ ними носіями можуть застосовуватись такі класифікації, що визначе­ ні державним класифікатором управлінської документації (дКУд)92, класифікатором видів документів93, номенклатурою справ установи94, котра створюється за “переліком типових документів, що утворюють­ ся в діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування, інших установ, організацій і підприємств, із зазначенням термінів збе­ рігання документів”95. ми пов’язуємо перспективи розвитку електронного документознав­ ства з новими технологіями документування та відтворення інформації. перш за все з намаганнями людства удосконалювати технології більш точного передавання інформації. Це впливає на обсяг інформації, що підлягає документуванню та її склад. вже зараз створюються кіноте­ атри 5D, що пропонують разом з тривимірним зображенням та звуком передавати ще запахи та деякі дії, що сприймаються чутливи органами людини (вітер, вібрація, якийсь рух тощо). Звісно, з боку класичного документознавства вважати такий фільм документом не можна. однак поява документів, що містять інформацію про відчуття цілком можли­ ва. такі документи можна буде віднести до виду багатоканальних доку­ ментів за способом сприйняття документної інформації людиною (ау­ статті та повідомлення70 діовізуальний­чутливий­нюховий та інші комбінації каналів), а також розширити видовий склад двоканальних документів (аудіочутливий, відеочутливий, аудіонюховий, відеонюховий). вкрай важко уявити собі такі документи, якщо продовжувати зосереджуватися тільки на дослі­ дженнях службових документів з електронними носіями інформації. саме цим документам присвячена більшість досліджень електронного документознавства. однак є чимало галузей знань, де багатоканальні документи можуть відіграти важливу роль у документуванні важливої інформації, передача якої раніше була можлива тільки завдяки її сло­ весному описуванню. перш за все це стосується природознавчих до­ сліджень, де пізнання відчуттів відіграє важливу роль. однак проблема у створенні відповідних технологій документування та відтворення та­ кої інформації, що зумовлять появу технічних засобів, здатних подібно диктофонам, фотоапаратам та відеокамерам, що фіксують аудіовізуаль­ ну інформацію, фіксувати інформацію про відчуття, наприклад, у по­ льових або лабораторних умовах, а також засобів точного відтворення такої інформації. 1 митяев К. Г. о месте, границах и основаниях классификации в советском архивоведении // труды мГИаИ. – м., 1962. – т. 15. – с. 173–198. див. також: его же. Классификационные схемы (классификаторы) документов в делопроизводстве // вестник архивоведения. – 1963. – № 4. – с. 81–83; его же. К методологии классификации и экспертизы документов // тр. мГИаИ. – м., 1967. – т. 25. – с. 118–138. 2 Рудельсон К. И. современные документные классификации. – м.: наука, 1973. – 206 с. 3 воробьев Г. Г. документ: информационный анализ. – м: наука, 1973. – 255 с. 4 Банасюкевич в. д. основные понятия в изучении структуры документов управления // тр. внИИдад. – 1974. – т. 5. – Ч. 1. – с. 5–17. 5 Сокова а. н. К вопросу о документной систематике // сов. архивы. – 1976. – № 4. – с. 29–38. 6 Черешня а. Г. о классификации документов систем управления // про­ блемы классификации в архивоведении и документоведении: сб. науч. тр. / внИИдад. – м., 1987. – с. 39–57. 7 Соколов а. в. Информационній поход к документальной коммуникации: Учеб. пособие / лГИК. – л., 1988. – 85 с. 8 Столяров Ю. н. Классификация документа: Решения проблемы // Книга: исследования и материалы. – 1995. – сб. 70. – с. 24–40. 9 Кулешов С. Г. неопубликованные документы. понятие и классификация // научн. и техн. б­ки. – 1988. – № 7. – с. 30–32; Його ж. історична та сучасна класифікація наукових комунікацій // наука та наукознавство. – 1994. – вип. 1–2. – с. 109–116; Його ж. документальні джерела наукової інформації: поняття, типологія, історія, типологічні схеми. – К.: Укрінтеі, 1995. – 192 с.; Його ж. документознавство: історія. теоретичні основи: монографія. – К., 2000. – с. 50–58. 71статті та повідомлення 10 Швецова-водка Г. м. типологія документа: навч. посіб. для студентів ін­тів культури / Рівн. держ. ін­т культури. – К.: Кн. палата України, 1998. – 80 с.; Її ж. некоторые дискуссионные вопросы типологической классификации документов // Книга: исследования и материалы. – м., 2002. – сб. 80. – с. 186­ 202; Її ж. документознавство: навч. посіб. – К.: Знання, 2007. – с. 142–180. 11 Кушнаренко н. н. документоведение: учебник / н. н. Кушнаренко. – 8­е изд., стер. – К., Знання, 2008. – с. 98–110. 12 Бездрабко в. в. Класифікація архівних документів: проблеми і пошук [електронний рексурс]. – Режим доступу: http://www.archives.gov.ua/Publi­ cat/Researches/MaterialyConfer_11.php. – назва з екрану; Її ж. К. Г. мітяєв і становлення документознавства // Бібліотекознавство. документознавство. інформологія. – 2008. – № 1. – с. 8–22; Її ж. Класифікація документів як теоретична проблема історичної науки. новітні здобутки // вісник Черкаського університету. – 2009. – вип. 160–161. – с. 3–10; Її ж. Класифікація документів. здобутки і нагальні завдання сьогодення // науковий вісник Ужгородського університету. – Ужгород: видавництво УнУ “Говерла”, 2009. – вип. 22 [електронний рексурс]. – Режим доступу: http://docprof.it.sitronics.com/site/in­ dex.php. – назва з екрану. 13 див.: Сырченко л. Г. некоторые проблемы классификации архивных документов и сведения о них // труды мГИаГИ. – 1975. – т. 31. – вып. 2. – с. 11. 14 Бездрабко в. в. становлення і розвиток документознавства в Україні (друга половина ХХ – початок ХХі ст.): автореф. дис. ... д­ра істор. наук: 27.00.02 / Кафедра архівознавства та спеціальних галузей історичної науки історичного факультету Київського національного університету ім. т. Шевченка. – К., 2010. – с. 17. 15 Кулешов С. Г. документознавство: історія. теоретичні основи… – с. 50. 16 мирошниченко а. в. о классификации и экспертизе ценности документов асУ // сов. архивы. – 1979. – № 6. – с. 53–56. 17 Гельман-виноградов К. Б. машиночитаемые документы в сссР. вып. 1: области применения. Классификация. – м., 1980. – вып. 1. – с. 17–43; его же. машиночитаемые документы периода развитого социалистического общества. проблемы источниковедения: автореф. дис. … д­ра ист. наук. – м.: мГИаИ, 1984. – с. 20–21. 18 Кирклис З. а. Иследование и разработка машиночитаемых документов: автореф. дис. ... канд. тех. наук. – м.: мГИаИ, 1980. – 16 с. 19 Чуковенков а. Ю. машиночитаемые документы: определение понятия и выбор признаков классификации // документирование управленческой деятельности: сб. науч. тр. / внИИдад. – м., 1986. – с. 53–73; его же. организация хранения и использования машиночитаемых документов в сфере управления: автореф. дис. ... канд. іст. наук.: 05.25.02 – м.: внИИдад, 1987. – с. 17–21. 20 танонин в. а., Цаплин в. в. проблемы классификации машиночитаемых документов Государственного архивного фонда сссР // Kлассификация, комплектование, экспертиза ценности документов в советском архивоведении (1917–1987). – м., 1989. – с. 32–41. 21 Чуковенков а. Ю. организация хранения и использования машино­ читаемых документов в сфере управления... – с. 6. 22 Залаев Г. З. анализ и классификация электронных документов // вестник архивиста. – 1999. – № 2–3. – с. 62–65. статті та повідомлення72 23 тихонов в. И. сущностные характеристики, состав и классификация элект ронных документов / Информационные технологии и электронные доку­ менты в контексте архивного хранения (статьи разных лет). – м.: Издательство Главного архивного управления города москвы, 2009. – с. 51–63. 24 Рысков о. И. Классификаторы документов и информации в составе нормативно­правовой базы автоматизированных систем делопроизводства // документация в информационном обществе: унификация и стандартизация межведомственного и корпоративного документооборота: доклады и сообщения на девятой международной научно­практической конференции 05–06 декабря 2002 г. / Росархив. внИИдад. – м., 2003. – с. 241–247; его же. Исследование нормативно­методического обеспечения и практики применения электронных документов в деятельности федеральных органов исполнительной власти Российской Федерации: 1993–2004 гг.: автореф. дис. … канд. ист. наук.: 05.25.02 / внИИдад. – м., 2004. – с. 17. 25 Рысков о. И. Исследование нормативно­методического обеспечения и практики применения электронных документов в деятельности федеральных органов исполнительной власти Российской Федерации: 1993–2004 гг. – с. 16–17. 26 тихонов в. И. сущностные характеристики, состав и классификация электронных документов… 27 там же. – с. 59. 28 там же. 29 там же. – с. 61. 30 визначення міграції за в. і. тихоновим див.: тихонов в. И. сущностные характеристики, состав и классификация электронных документов… – с. 57– 58. 31 Рысков о. И. Исследование нормативно­методического обеспечения и практики применения электронных документов в деятельности федеральных органов исполнительной власти Российской Федерации: 1993–2004 гг… – с. 17. 32 Кулешов С. Г. електронний документ у системі сучасного діловодства // архіви України. – 2004. – № 4–6. – с. 51. 33 основні правила роботи державних архівів України / деркомархів України, Ундіасд / схвалено колегією держкомархіву України 03.02.2004, протокол № 2. – К., 2004. – п. 3.3.2.6. – с. 47 [електронний рексурс]. – Режим доступу: http://www.archives.gov.ua/Law­base/Regulations/2004­02­3­pr.pdf. – назва з екрана. 34 там само. – п. 3.5.4.4. – с. 63. 35 Рудюк в. в. система керування електронною документацією у Федера­ тивній Республіці німеччина (1990–2006 рр.): автореф. дис. ... канд. іст. наук: 27.00.02 / даКККім. – К., 2008. – с. 14–15. 36 Рудюк в. в. Критерії класифікування електронних ділових доку­ ментів: сучасні тенденції та перспективні схеми // Бібліотекознавство. доку­ ментознавство. інформологія. – 2006. – № 3. – с. 55. 37 там само. 38 там само. – с. 58. 39 див., наприклад: малюк о. Ю. документознавство: основні терміни та поняття. теми 6­7. діловий документ [електронний рексурс]. – Режим доступу: http://softacademy.lnpu.edu.ua/Programs/Dokumentoznavstvo/67.html. – назва з екрана. 73статті та повідомлення 40 Рудюк в. в. адаптація класифікації електронних ділових документів для використання в мережі інтернет // архіви України. – 2006. – № 1–6. – с. 94. 41 Рудюк в. в. Класифікація електронних документів ФРн // Бібліотеко­ знавство. документознавство. інформологія. – 2005. – № 3. – с. 26–33. 42 Швецова-водка Г. н. некоторые дискуссионные вопросы типологичес­ кой классификации документов // Книга: исследования и материалы... 43 елисина е. Ю. Классификация электронных документов // Библиотеко­ ведение. –2007. – № 4. – с. 43–50. 44 её же. Классификация электронных документов // Библиотековедение. – 2007. – № 5. – с. 54–60. 45 Швецова-водка Г. м. документознавство: навч. посіб. – К.: Знання, 2007. – с. 142–180. 46 там само. – с. 151. 47 елисина е. Ю. Классификация электронных документов // Библио теко­ ведение. –2007. – № 4. – с. 49. 48 там же. 49 там же. 50 там же. – с. 45–46. 51 Столяров Ю. н. документологический тезаурус // Библиотеки и инфор ма ционные ресурсы в современном мире науки, культуры, образования и бизнеса: 11­я междунар. конф. “Крым­2004”. тр. конф. [електронний рексурс]. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/articles/crimea/2004/doc/310. pdf. – назва з екрану. 52 елисина е. Ю. Классификация электронных документов // Библиотеко­ ведение. –2007. – № 4. – с. 46. 53 ларин м. в. Управление документацией в организациях: проблемы истории и методологи: автореф. дис. … д­ра истор. наук: 05.25.02 / внИИдад. – м., 2000. – с. 29–30. 54 ларьков н. С. документоведение: учебное пособие / н. с. ларьков. – м.: аст: восток­Запад, 2006. – с. 128–134. 55 тихонов в. И. сущностные характеристики, состав и классификация электронных документов… – с. 60. 56 Кушнаренко н. м. новий етап інституалізації науки про документ // студії з арх. справи та доку ентознавства. – К., 2004. – т. 12. – с. 128. 57 Столяров Ю. н. документологический тезаурус… – с. 3. 58 про всебічне дослідження поняття “документ” див., наприклад: Швецова-водка Г. м. документознавство… – с. 49–68. 59 Столяров Ю. н. материальный носитель информации как составная часть документа // делопроизводство. – 2003. – № 3. – с. 35. 60 елисина е. Ю. Классификация электронных документов // Библиотеко­ ведение. –2007. – № 4. – с. 46. 61 там же. 62 там же. 63 там же. – с. 49. 64 там же. – с. 47–49. 65 там же. – с. 48. 66 документаційний фонд Ундіасд, спр. 01.01­14 за номенклатурою справ Ундіасд на 2010 р. від 11.01.2010 № 1, держ. реєстраційний номер статті та повідомлення74 ндР 0110U005360. Конвертування електронних документів для постійного зберігання в архіві. методичні рекомендації / держкомархів України, Ундіасд; уклад.: Ю. с. Ковтанюк, п. м. марченко, Р. в. Романовський: схвалено рішенням нормативно­методичної комісії держкомархіву України від 30.11.2010, протокол № 5. – 15 с. – Рукопис; документаційний фонд Ундіасд, спр. 01.01­14 за номенклатурою справ Ундіасд на 2011 р. від 30.12.2010 № 40, держ. реєстраційний номер ндР 0111U005784. перелік форматів даних електронних документів постійного і тривалого (понад 10 років) зберігання / Укрдержархів, Ундіасд; уклад.: Ю. с. Ковтанюк, п. м. марченко: схвалено рішенням нормативно­методичної комісії Укрдержархіву від 24.11.2011, протокол № 1. – 18 с. – Рукопис; документаційний фонд Ундіасд, спр. 01.01­14 за номенклатурою справ Ундіасд на 2011 р. від 30.12.2010 № 40, держ. реєстраційний номер ндР 0111U005791. порядок роботи з електронними документами у діловодстві та їх підготовки до передавання на архівне зберігання / Укрдержархів, Ундіасд; уклад.: Ю. с. Ковтанюк, о. в. лаба, п. м. марченко: схвалено рішенням нормативно­методичної комісії Укрдержархіву від 27.12.2011, протокол № 2. – 85 с. – Рукопис. 67 ISO 19005­1:2005 Document management – Electronic document file for­ mat for long­term preservation – Part 1: Use of PDF 1.4 (PDF/A­1) (Керування документацією. Формат файлів електронних документів для тривалого збері­ гання Частина 1. використання PDF 1.4 (PDF/A­1)). – Printed in Switzerland, 2011. – 29 с. 68 перелік форматів даних електронних документів постійного і тривалого (понад 10 років) зберігання… 69 документаційний фонд Цдеа України, спр. 07–21 за номенклатурою справ Цдеа України на 2011 р. від 30.12.2010 № 3, лист в. і. Гарагулі, в. о. директора Цднта України, від 03.08.2011 № 432/01­14 до директора Цдеа України а. Г. лавренюка з відгуком на проект “Концепції плануваня життєвого циклу електронних документів”: Зареєстровано у Цдеа України 09.08.2011 за вхідним № 01–167. – с. 2. 70 елисина е. Ю. Классификация электронных документов // Библиотеко­ ведение. – 2007. – № 5. – с. 59. 71 див., наприклад, Швецова-водка Г. м. документознавство… – с. 146– 157, 160–161, 164–173. 72 там само. – с. 156. 73 там само. 74 там само. – с. 157. 75 там само. – с. 156. 76 Гельман-виноградов К. Б. машиночитаемые документы: вопросы тер­ ми нологии и идентификации // науч.­техн. информ. (вИнИтИ). – м., 1981. – сер. 2. – № 3. – с. 3. 77 Швецова-водка Г. м. документознавство… – с. 148, 152–155. 78 там само. – с. 164–168. 79 елисина е. Ю. Классификация электронных документов // Библиотеко­ ведение. – 2007. – № 5. – с. 60. 80 правила роботи архівних підрозділів органів державної влади, міс­ цевого самоврядування, підприємств, установ і організацій: Затверджено наказом державного комітету архівів України від 16 березня 2001 р. за № 16: Зареєстровано в міністерстві юстиції України 8 травня 2001 р. за № 407/5598. (із змінами, внесеними згідно з наказами державного комітету архівів № 87 від 05 червня 2007 р. і № 188 від 19 вересня 2008 р.). – с. 16. 75статті та повідомлення 81 яковлев а. н. теоретические и методологические основы экспертного исследования документов на машинных магнитных носителях информации: дис. ... канд. юрид. наук.: 12.00.09 / мвд России, саратовский юрид. институт. – саратов, 2000. – с. 61–65. – Рукопис. 82 Кукарникова т. Э. Электронные документы в уголовном процессе и криминалистике: дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.09 / воронеж. гос. ун­т. – воронеж., 2003. – с. 69. – Рукопис. 83 див., наприклад: Задірака в. К. спеціальні цифрові носії інформації – теорія, технології, застосування // Штучний інтелект. – 2008. – № 3. – с. 89–93. 84 див., наприклад: Стрішенець н. в. Класифікація в електронному сере­ довищі // Бібліотечний вісник. – 2010. – № 5. – с. 34–43. 85 див.: Бачило И. л. правовые вопросы документирования в условиях информатизации // делопроизводство, 1998. – № 2. – с. 13; вершинин а. п. Электронный документ: правовая форма и доказательство в суде: Учеб.­практ. пособие. – м.: Городец­издат, 2000. – с. 45–65; яковлев а. н. теоретические и методологические основы экспертного исследования документов на машинных магнитных носителях информации…; Кукарникова т. Э. Электронные доку­ менты в уголовном процессе и криминалистике… – с. 65–76. 86 Шелестова а. м. навчальна документація сучасного університету: особливості класифікації // вісник ХдаК. Збірник наукових праць. – вип. 28. – X.: Харківська державна академія культури. – 2009. – C. 76–84. 87 плешкевич е. а. технотронное документирование: Учебно­методичес­ кое пособие. – саратов, 2007. – с. 24–25. 88 там же. – с. 78–81. 89 плешкевич е. а. становление и развитие протодокументных комму­ никаций // Бібліотекознавство. документознавство. інформологія. – 2006. – № 2. – с. 65–71. 90 Кулешов С. Г. некоторые размышления по поводу статьи е. а. плеш­ кевича “становление и развитие протодокументных коммуникаций” // Бібліо­ текознавство. документознавство. інформологія. – 2006. – № 3. – с. 65–71. 91 Кулешов С. Г. офіційний документ / Українська архівна енциклопедія. К.: Горобець, 2008. – с. 636. 92 див.: державним класифікатором управлінської документації дК 010­98: затверджений наказом держстандарту України від 31.12.98 № 1024; Кулешов С. Г., Загорецька о. м. Концепція перероблення структури та змісту державного класифікатора управлінської документації [електронний рексурс]. – Режим доступу: http://undiasd.archives.gov.ua/doc/DKUD.Dodatok2. pdf. – назва з екрану. 93 типова інструкція з діловодства у центральних органах виконавчої влади, Раді міністрів автономної Республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади: Затверджено постановою Кабінету міністрів України від 30 листопада 2011 р. № 1242 [електронний рексурс]. – Режим доступу: http://www.archives. gov.ua/Law­base/Regulations/Instrukciya.pdf. – назва з екрану. – C. 40. 94 типова інструкція з діловодства у центральних органах виконавчої влади, Раді міністрів автономної Республіки Крим, місцевих органах вико­ навчої влади… – с. 41–44. 95 перелік типових документів, що утворюються в діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування, інших установ, організацій і підприємств, із зазначенням термінів зберігання документів: Затверджений наказом Головного архівного управління при Кабінеті міністрів України від 31 березня 1997 р. № 11а / Удндіасд – К.: мБп “Рутенія”, 1997. – 256 с. статті та повідомлення76 проведен анализ разработанных украинскими и российскими документо­ ведами классификаций документов с электронными носителями информации, в том числе электронных. предложена фасетно­блочная классификация до­ кументов с электронными носителями информации. Эти классификационные признаки предлагаемой классификационной схемы позволяют однозначно идентифицировать документы с электронными носителями информации как физических объектов со специфическими свойствами. Ключевые слова: документы с электронными носителями информации; электронные документы; электронные информационные ресурсы; документи­ рование информации; фасетно­блочная классификация; классификационные признаки; виды документов; электронное документоведение. There is made the analysis of worked out by Ukrainian and Russian scholars the arrangement system of documents with the electronic mediums of information, namely electronic. There is proposed the facet modular arrangement of the documents with the electronic mediums of information. The indications of proposed arrangement scheme allow to identify the documents with the electronic mediums of information as the physical objects with the specific qualities. Keywords: the documents with the electronic mediums of information; the electronic documents; the electronic informational resources; the process of docu­ mentation of information; the facet modular arrangement; the arrangement indica­ tions; the types of documents; the electronic documents studying.
id nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-59907
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
issn 0320-9466
language Ukrainian
last_indexed 2025-12-07T15:35:11Z
publishDate 2012
publisher Інститут історії України НАН України
record_format dspace
spelling Ковтанюк, Ю.С.
2014-04-10T15:02:43Z
2014-04-10T15:02:43Z
2012
Класифікація документів з електронними носіями інформації / Ю.С. Ковтанюк // Архіви України. — 2012. — № 2. — С. 45-76. — Бібліогр.: 95 назв. — укр.
0320-9466
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/59907
[930.22:004.91](477)
Проведено аналіз розроблених українськими та російськими документознавцями класифікацій документів з електронними носіями інформації, зокрема електронних. Запропоновано фасетно-блочну класифікацію документів з електронними носіями інформації. Ці класифікаційні ознаки пропонованої класифікаційної схеми дозволяють однозначно ідентифікувати документи з електронними носіями інформації як фізичних об’єктів із специфічними властивостями.
Проведен анализ разработанных украинскими и российскими документоведами классификаций документов с электронными носителями информации, в том числе электронных. Предложена фасетно-блочная классификация документов с электронными носителями информации. Эти классификационные признаки предлагаемой классификационной схемы позволяют однозначно идентифицировать документы с электронными носителями информации как физических объектов со специфическими свойствами.
There is made the analysis of worked out by Ukrainian and Russian scholars the arrangement system of documents with the electronic mediums of information, namely electronic. There is proposed the facet modular arrangement of the documents with the electronic mediums of information. The indications of proposed arrangement scheme allow to identify the documents with the electronic mediums of information as the physical objects with the specific qualities.
uk
Інститут історії України НАН України
Архіви України
Статті та повідомлення
Класифікація документів з електронними носіями інформації
Классификация документов с электронными носителями информации
The Arrangement of Documents with Electronic Mediums of Information
Article
published earlier
spellingShingle Класифікація документів з електронними носіями інформації
Ковтанюк, Ю.С.
Статті та повідомлення
title Класифікація документів з електронними носіями інформації
title_alt Классификация документов с электронными носителями информации
The Arrangement of Documents with Electronic Mediums of Information
title_full Класифікація документів з електронними носіями інформації
title_fullStr Класифікація документів з електронними носіями інформації
title_full_unstemmed Класифікація документів з електронними носіями інформації
title_short Класифікація документів з електронними носіями інформації
title_sort класифікація документів з електронними носіями інформації
topic Статті та повідомлення
topic_facet Статті та повідомлення
url https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/59907
work_keys_str_mv AT kovtanûkûs klasifíkacíâdokumentívzelektronniminosíâmiínformacíí
AT kovtanûkûs klassifikaciâdokumentovsélektronnyminositelâmiinformacii
AT kovtanûkûs thearrangementofdocumentswithelectronicmediumsofinformation

Ähnliche Einträge