Водяні млини Києва XIX століття
У статті аналізується діяльність водяних млинів Києва у ХІХ ст. В статье анализируется деятельность водяных мельниц Киева в ХІХ в. In the article analyzed activities water-mill Kiev in XІX centuries....
Saved in:
| Published in: | Краєзнавство |
|---|---|
| Date: | 2012 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут історії України НАН України
2012
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/59948 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Водяні млини києва XIX століття / О. Жам // Краєзнавство. — 2012. — № 1. — С. 41-44. — Бібліогр.: 13 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859789129682780160 |
|---|---|
| author | Жам, О. |
| author_facet | Жам, О. |
| citation_txt | Водяні млини києва XIX століття / О. Жам // Краєзнавство. — 2012. — № 1. — С. 41-44. — Бібліогр.: 13 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Краєзнавство |
| description | У статті аналізується діяльність водяних млинів Києва у ХІХ ст.
В статье анализируется деятельность водяных мельниц Киева в ХІХ в.
In the article analyzed activities water-mill Kiev in XІX centuries.
|
| first_indexed | 2025-12-02T11:18:01Z |
| format | Article |
| fulltext |
КРАЄЗНАВСТВО, 1’2012
40
²ÑÒÎÐ²ß Ì²ÑÒ
² Ñ²Ë ÓÊÐÀ¯ÍÈ:
²ÑÒÎÐÈÊÎ-
ÒÅÎÐÅÒÈ×Ͳ
ÏÐÎÁËÅÌÈ
ÂÈÂ×ÅÍÍß
ISSN 2222-5250
41
УДК 2-523.6(477) «17/18»
Олена Жам (м. Переяслав-Хмельницький)
ВОДЯНІ МЛИНИ КИЄВА XIX СТОЛІТТЯ
У статті аналізується діяльність водяних млинів Києва у ХІХ ст.
Ключові слова: водяний млин, Київ, судноплавство, гребля, законодавство.
Водяне млинарство Києва у ХІХ столітті роз-
вивалося своїм самобутнім шляхом, специфіч-
ність якого визначалася столичним статусом міс-
та, багатством і різноманітністю водних ресурсів,
наявністю зручних шляхів сполучення, широтою
споживчого ринку продуктів млинарства тощо.
Основою успішної діяльності водяних мли-
нів Києва у досліджуваний період були прийнят-
ні фізико-географічні (водні) умови міста та пе-
редмість. Завдяки цьому та ряду інших обставин
соціально-економічного характеру, про які йти-
меться нижче, водяні млини зайняли домінуюче
положення у столичному млинарстві і кількісно
переважали над іншими групами млинів (кінні,
вітряні, парові) до кінця століття.
Найкращі умови для облаштування водяних
млинів у Києві мав Дніпро, який омивав місто
зі сходу та північного сходу на відстані 16 верст.
Він добре підходив для облаштування наплавних
(пересувних) млинів. У сер. ХХ ст. їх біля міс-
та діяло 19 (всього на Дніпрі в межах Київської
губернії нараховувалося 130 наплавних млинів).
В І-й пол. ХІХ ст. чинне законодавство захища-
ло і всіляко заохочувало влаштування наплавних
млинів на Дніпрі в зв’язку з нестачею борошно-
мельних млинів в місті. Для прикладу наведемо
один випадок. У 1804 р. при сплаві по Дніпру лі-
су був пошкоджений наплавний млин повіреного
Комерційного Радника Перетца, влаштований на
фарватері ріки. За пошкодження сплавники були
змушені сплатити власнику млина 23 крб. При цьо-
му вони висловили невдоволення з приводу великої
кількості водяних млинів на Дніпрі, які заважають
судноплавству і сплаву лісу. Та на їхню скаргу міс-
цева влада ніяк не відреагувала [10, арк.3].
Починаючи з 2-ї пол. ХІХ ст. млинобудівники
почали втрачати привілеї на суднохідних і сплав-
них ріках. Особливо це стосувалося Дніпра.
Правління Дніпровської пароплавної компанії
«ходотайствовало об устранении препятствий
для судоходства по Днепру от наплавных мель-
ниц» і вимагало замінити наплавні водяні млини
стаціонарними, а ще краще – вітряними. У від-
повідь київський громадський губернатор пові-
домив, що вітряні млини не задовольнять місце-
вих потреб, а знищення наплавних млинів розо-
рить власників і ускладнить перемелення хліба,
від чого зростуть ціни на борошно [9, арк.1 зв.].
Проте певні поступки судовласникам все ж бу-
ли зроблені. Наплавні млини на Дніпрі дозволе-
но було ставити лише з дозволу місцевого судно-
хідного начальства, під наглядом поліції, на міс-
цях, визначених для цього зручними. Основною
умовою отримання дозволу на побудову наплав-
ного млина було облаштування його не на палях,
а на канатах для вільного відводу в бік при прохо-
дженні судів і плотів [9,арк.2-7]. Наприкінці сто-
ліття ситуація корінним чином змінилася на ко-
ристь судновласників. Так, наприклад, стаття 363
Уставу шляхів сполучення попереджала, що во-
дяні млини, визнані шкідливими для сплаву лі-
су і судноплавства та непереведені на вимогу суд-
нохідного начальства у відведене ним місце, бу-
дуть знищені без виплати компенсації. Пізнішим
циркуляром від 11 січня 1883 р. додатково було
роз’яснено, що наплавні млини не можуть вста-
новлюватись на головній течії ріки, у місцях, по-
мічених суднохідними знаками, в місцях загрузки
і розгрузки пароплавів, в місцях, де ведуться ві-
домством шляхів сполучень роботи [13, арк.7 зв.].
Ліквідація привілейованого становища наплавних
млинів на Дніпрі пояснювалася втратою того го-
ловного значення у круп’яно-борошномельному
виробництві, яке мали водяні млини в 1-й пол.
ХІХ ст. Їх замінили парові млинарські заклади,
які не потребували специфічних умов для розта-
шування і тим самим не заважали інтенсивному
судноплавству на Дніпрі.
З півдня Київ був обрамлений глибокою доли-
ною р. Либідь, притоки Дніпра. Сили течії цієї рі-
ки цілком вистачало для облаштування великих
стаціонарних (нерухомих) водяних млинів на три
і більше поставів, а при спорудженні греблі і того
більше. Млини на Либіді могли працювати цілий
рік без зупинок. Особливо вдалим для дії млинів
вважалося місце при впадінні Либіді в Дніпро –
КРАЄЗНАВСТВО, 1’2012
42
Ялове, оскільки тут збиралося багато води, яка
довільно спускалася в Славутич.
Не менш важливою для облаштування стаціо-
нарних водяних млинів була р. Сирець, що проті-
кала в Куренівському кварталі Києва. Проте умо-
ви діяльності млинів на ній були значно гіршими,
ніж на Либіді. У більшості випадків водяні мли-
ни на Сирці потребували побудови греблі, оскіль-
ки ріка була неглибока, течія слабка, падіння води
незначне. Взагалі млини більше як на 2-3 постави
тут не могли діяти. Після дощів та весняних па-
водків береги обсипалися, затягувало мулом і піс-
ком водяні колеса млинів, що зупиняло їх робо-
ту. Взимку під час сильних морозів ріка промер-
зала і млини теж не діяли. Практично не працюва-
ла млини і літом, лише після дощу діяли від кіль-
кох годин до кількох діб. На повну силу «водяки»
на Сирці діяли лише весною і восени. Переважна
більшість млинових гребель на річці була побу-
дована ще у ХVIII ст. Тому, крім того, що були
вже старими, ще й мали недосконалу конструк-
цію - без водоспусків. Через це під час весняних
паводків чи сильних дощів під напором води гре-
блі проривалися, а самі млини руйнувалися. Так,
наприклад, в червні 1857р. лише в Куренівському
кварталі були зруйновані паводком 11 з 22 водя-
них млинів. П’ять з них більше не відбудовува-
лись через значні пошкодження [6, арк.267]. Слід
зазначити, що страждали від розливів рік не лише
водяні млини на Сирці. Інші частини міста (Поділ
в долині Дніпра, Нова Забудова в долині Либіді),
а також більша частина передмість (Звіринець,
Деміївка, Шуляка, Преорка), що розташовува-
лися на низьких узбережжях рік, теж іноді зато-
плювалися під час весняних паводків, а Оболонь
і частина Подолу - навіть практично щороку.
А значить щорічного ремонту потребували водяні
млини, розташовані у цій місцевості. Приведення
в порядок пошкоджених водяних млинів, а осо-
бливо гребель, потребувало чималих коштів. Так,
наприклад, щоб відремонтувати в 1845 р. 4 казен-
ні млини з греблями на Сирці, за підрахунками
Київської Міської Думи необхідно було виділити
8000 крб. або по 2000 крб. на один заклад. Ці мли-
ни знаходилися в орендному утриманні у киян
і приносили прибутку казні в середньому по 5 крб.
на місяць (найменше – 26 крб. 86 коп. на рік міща-
нина Шкереди і найбільше купця Ковалевського –
87 крб.15 коп.) [2, арк.2]. Зрозуміло, що такі при-
бутки не перекриють витрат на ремонт млинів.
Щоб забезпечити безперебійну роботу водя-
них млинів протягом всього року, а також щоб
врятувати заклади від весняних повеней, з 2-ї
пол. ХІХ ст. почали масово застосовувати за-
мість звичайних кам’яно-земляних насипів гре-
блі з водоспусками, які давали можливість ре-
гулювати напір води. При них, як правило, вла-
штовували ставки для запасу води, яка викорис-
товувалася під час літніх посух. Утворювали
ставок при допомозі дамби. Наприклад, ста-
вок при водяному млині Києво-Печерської
Успенської Лаври, що розташувався на р. Либідь
в Лаврському Либідському хуторі, влаштований
був при допомозі дамби шириною 1 1/2 саж і ви-
сотою 1 саж. Відстань від ставка до млина (во-
доспуск) - 27 сажнів [7, арк.11]. На силу падін-
ня течії ріки, а значить ефективність роботи во-
дяних млинів, мала вплив кількість гребель, по-
ставлених на ній і відстань між ними. Чим чи-
сельнішими були на річці водяні заклади і мен-
шою відстань між ними, тим гірше вони діяли.
Так, наприклад, при відстані 60-70 саж між гре-
блями вода на дамбі нижче по течії піднімалася
лише на висоту від 2 до 3 аршин.
Поширеним явищем в Києві було розведення
риби в млинових ставках Під постійним нагля-
дом мірошника цей промисел давав чималі до-
даткові прибутки власникам млинів, що викорис-
товувалися потім на розширення і вдосконален-
ня основного виробництва - борошномельного.
Наприклад, київські міщани Герасим Пискунов
і Фома Карачуновський орендували у вдови ко-
лежського регістратора Євдокії Месневської тер-
міном на 10 років водяний млин в передмісті
Сирці. У млиновому ставку розвели вони цінних
порід. Коли мірошників не було на млині, в черв-
ні 1830 р., власниця млина разом зі своїм зятем
Олександром Кершем самовільно спустили воду
з ставка, вибрали рибу і продали її в Києві на су-
му 80 крб. асигнаціями [11, арк.1-4]. Планувалося
розводити рибу на продаж в ставку при згаданому
вище млині Лаври. Але побудовані вище по течії
цукровий і газовий заводи настільки забруднили
воду Либіді, що це стало неможливим.
В І пол. ХІХ ст. водяні млини мали доміну-
юче становище в столичному млинарстві, як за
кількісними показниками, так і за обсягом виро-
бленої продукції. Розрізняли водяні млини при-
ватні, казенні і монастирські. Проаналізувати
соціальний статус приватних власників водяних
млинів надзвичайно складно. Пов’язано це не
стільки з відсутністю необхідних джерел, скіль-
ки з величезним різноманіттям, становим, наці-
ональним, громадським, статевим, цих господа-
ISSN 2222-5250
43
рів. Назвемо лише декількох з них: колежський
асессор Толкунов, граф Гумільов-Бібарський,
граф Естергалі, чиновник Влас Зубатов, княгиня
Кудашева, іноземець Осіп Петерсен, полковник
Давпозовський, підпоручик Шрамченко, міщани
Кравченко і Россіанов, громадяни брати Лакуди
і брати Кужпильські [6, арк.1]. Єднає їх єдина
спільна риса – заможність.
Особливе місце в столичному млинарстві по-
сідали монастирські водяні млини. Практично
кожен монастир Києва мав свій власний млин.
Причому працювали вони не лише на задово-
лення потреб ченців, а значною мірою на про-
даж. Шляхи появи млинарських закладів у мо-
настирях різні. До 1-ї пол. ХІХ ст. їх, як прави-
ло, дарували церкві окремі городяни, громадські
установи, уряд. Наприклад, водяний млин, роз-
ташований на околиці міста по дорозі на селище
Гвоздьов, подарував Києво-Видубецькому мо-
настирю уряд [12, арк.5]. Починаючи з 2-ї пол.
XIX ст. монастирі самі активно займаються спо-
рудженням цих закладів. Так, у 1891 р. Києво-
Печерська Успенська Лавра розпочала власни-
ми силами побудову дерев’яного триповерхового
під залізним дахом водяного млина на 2 постави.
Кошторис на спорудження млина склав економ
Лаври Ігумен Феодосій. Він же і керував будівни-
цтвом. Всього на побудову закладу ним було об-
числено 1 191 крб. 85 коп., з яких 661 крб. 85 коп.
виділялось на матеріали, а 530 крб. на столярні
і покрівельні роботи. Інші види робіт планувало-
ся зробити силами ченців. Споруда будувалася за
проектом попереднього монастирського млина,
теж спорудженого коштами Лаври. Старий млин
колись повністю забезпечував борошном Лавру,
а також ячмінним солодом, у кількості до 3 000
пуд., розмеленою фарбою до 3 000 пуд., і крейдою
для побілок. /2, арк.1-14/. Проте не всі водяні мли-
ни Києва були такими багатофункціональними і
досконалими. Взяти хоча б млин невідомого влас-
ника на р. Сирці в передмісті Куренівці: незначні
розміри (8 на 12 аршин), деревина сосна, покрит-
тя дранка, греблі немає, лише невелика прото-
ка для спуску води. /5, арк.1/. Часто київські мо-
настирі свої млини здавали в оренду приватним
особам. Як правило, це траплялося тоді, коли в
їхньому розпорядженні було по кілька закладів,
або, коли вони не могли власними силами утри-
мувати в належному порядку млини з греблями.
Так, після того, як греблю водяного млина Києво-
Видубицького монастиря на р. Веті в 1819 р.
тричі проривало і монастир самостійно не зміг її
полагодити, то віддав заклад в оренду київсько-
му міщанину Єфстафію Лошакову на 10 років.
За контрактом Лошаков мав власним коштом від-
ремонтувати греблю і наперед за кожну третину
року давати монастирю 50 четвертей житнього
борошна, по 5 четвертей пшеничного і гречано-
го борошна, 2 четверті пшона і 3 четверті греча-
них круп. Всього 65 четвертей якісних продуктів
[3, арк. 2-6]. В 1831 р., коли сталося чергове пошко-
дження цієї греблі, монастир звернувся до міської
влади з вимогою виділити для ремонту греблі ка-
зенних селян, мотивуючи це тим, що по дорозі,
розташованій на греблі, часто проходили військо-
ві загони і казенний транспорт, через які і завда-
но греблі значних пошкоджень. Відповідь була
однозначною: згідно чинного законодавства здій-
снювати ремонт мали ті, хто отримував під млина
прибутки [12, арк. 2-4]. Нерідко орендування мо-
настирських водяних млинів проходило з усклад-
неннями, особливо коли угода (кондиція) уклада-
лася між сторонами усно, а не письмово. За таких
обставин у сторін виникала спокуса її поруши-
ти, наперед знаючи, що відповідальність при цьо-
му законодавством не передбачена. Так, напри-
клад, ошуканим при орендуванні водяного мли-
на Києво-Грецького Єкатерининського монастиря
виявився київський купець Нухим Немировський.
У серпні 1856 р. він взяв в оренду на 4 роки
млин цього монастиря. Окрім орендних грошей
зобов’язався постачати в монастир різні продук-
ти. Домовленість була усною з архімандритом
Кирилом. Через два роки монастир млин у куп-
ця відібрав і передав в орендне утримання греку
Цензаракі, який запропонував вигідніші орендні
умови. Від порушення угоди Немировський поніс
збитків на суму 718 крб. 28 коп., не враховуючи
вартості внесених наперед продуктів [1, арк.2-3].
У іншому випадку збитки від недотримання уго-
ди поніс Києво-Видубицький монастир. Правда,
в цьому разі договір був укладений письмово, але
в одному примірнику, який зберігався у оренда-
тора і містив численні неточності. Київський ку-
пець Григорій Ваценко в січні 1857 р. орендував
на 10 років монастирський млин з зобов’язанням
сплачувати щороку по 526 крб. і відремонтувати
пошкоджену греблю власним коштом. Та коли в
серпні 1858 р. від сильних дощів млин з греблею
були сильно зруйновані, він зник, аби їх не лаго-
дити. Крім цього ще й таємно спродав 6 мір мо-
настирського жита по 3 крб. за міру, завезеного
в млин для помолу. Впродовж багатьох років мо-
настир безуспішно намагався зобов’язати родину
КРАЄЗНАВСТВО, 1’2012
44
орендаря виплатити хоча б 272 крб. 50 коп. забор-
гованої Ваценком орендної суми за той час, що
млин діяв [4, арк.1-2 зв.].
Чимала кількість водяних млинів столиці на-
лежала казні. Більшість з них були в дуже запуще-
ному стані - “очень ветхи”. Міська влада не мала
достатньо коштів і належного досвіду їх експлу-
атування. Тому всі ці заклади, як правило, здава-
лися в оренду приватним особам, за винятком хі-
ба що зовсім старих споруд, на які не було попиту.
Орендний термін міських водяних млинів скла-
дав переважно від 1 до 4 років. Середня оренд-
на плата на початку століття становила 100 крб.,
а згодом за наказом Міністерства фінансів була
підвищена на 20 крб.50 коп. Проте на практиці ма-
ло хто з орендарів погоджувався платити таку су-
му за старі заклади, які до того ж треба було влас-
ним коштом відремонтувати. Тому міська влада
погоджувалася і на менші суми. Орендарями ки-
ївських казенних водяних млинів були переважно
місцеві жителі: купці і міщани. Але траплялося,
що брали в оренду млини і прибулі з інших місць
особи. У 1848 р., наприклад, наполегливо дома-
галися права оренди на недіючий куренівський
млин з ставком, що звався “Барським” (назва по-
ходить від прізвища колишнього орендаря цьо-
го закладу) одеські купці Яхненко і Семиренко.
За право оренди вони пропонували виплатити
місту по 3 1/2 коп. за 1 кв. сажень землі, на якій
розташовувалися млин і ставок (всього 5900 кв.
сажень), викупити стару деревину, що залиши-
лася від старого млина за 150 крб. сріблом, побу-
дувати за власні кошти новий млин і, крім цього,
ще сплачувати встановлену міським правлінням
орендну плату [8, арк.4].
Друга половина XIX ст. ввійшла в історію
столичного млинарства як епоха кардинальних
змін, пов’язаних головним чином з появою та ін-
тенсивним розвитком нового виду млинів - паро-
вих. Поява нових млинарських механізмів здій-
снила значний вплив на подальший розвиток во-
дяного млинарства, водяні млини поступово по-
чали втрачати домінуюче положення у столич-
ному млинарстві і на поч. ХХ ст. практично зо-
всім припинили діяльність.
Таким чином, водяне млинарство Києва впро-
довж ХІХ ст. пережило періоди бурхливого роз-
квіту і поступового занепаду. До суттєвих змін
у діяльності водяних млинів столиці призвели
інтенсивний розвиток судноплавства на Дніпрі
у 40-х роках і запровадження парових млинів
у 50-х роках ХІХ століття.
Джерела та література
1. Центральний Державний історичний архів
України, ф. 127, о. 876, спр. 326.
2. Там само, ф. 128, оп.1, спр. 3035.
3. Там само, ф. 130, оп.2, спр. 763.
4. Там само, спр. 835.
5. Там само, ф. 221, оп.1, спр. 501.
6. Там само, ф. 442, оп.76, спр. 156
7. Там само, оп.78, спр. 106.
8. Там само, оп.81, спр. 365.
9. Там само, оп.87, спр. 44.
10. Там само, спр. 625.
11. Там само, оп.2, спр. 1079.
12. Там само, оп.3, спр. 1030.
13. Там само, ф. 692, оп.16, спр. 5.
Елена Жам
Водяные мельницы Киева ХІХ века
В статье анализируется деятельность водяных мельниц Киева в ХІХ в.
Ключевые слова: водяная мельница, Киев, судоходство, плотина, законодательство.
Elena Zham
Water-mill in the Kiev in XІX centuries
In the article analyzed activities water-mill Kiev in XІX centuries.
Key words: water-mill, navigation, dam, legislation.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-59948 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 2222-5250 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-02T11:18:01Z |
| publishDate | 2012 |
| publisher | Інститут історії України НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Жам, О. 2014-04-10T18:00:36Z 2014-04-10T18:00:36Z 2012 Водяні млини києва XIX століття / О. Жам // Краєзнавство. — 2012. — № 1. — С. 41-44. — Бібліогр.: 13 назв. — укр. 2222-5250 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/59948 2-523.6(477) «17/18» У статті аналізується діяльність водяних млинів Києва у ХІХ ст. В статье анализируется деятельность водяных мельниц Киева в ХІХ в. In the article analyzed activities water-mill Kiev in XІX centuries. uk Інститут історії України НАН України Краєзнавство Історія міст і сіл України: історико-теоретичні проблеми вивчення Водяні млини Києва XIX століття Водяные мельницы Киева ХІХ века Water-mill in the Kiev in XІX centuries Article published earlier |
| spellingShingle | Водяні млини Києва XIX століття Жам, О. Історія міст і сіл України: історико-теоретичні проблеми вивчення |
| title | Водяні млини Києва XIX століття |
| title_alt | Водяные мельницы Киева ХІХ века Water-mill in the Kiev in XІX centuries |
| title_full | Водяні млини Києва XIX століття |
| title_fullStr | Водяні млини Києва XIX століття |
| title_full_unstemmed | Водяні млини Києва XIX століття |
| title_short | Водяні млини Києва XIX століття |
| title_sort | водяні млини києва xix століття |
| topic | Історія міст і сіл України: історико-теоретичні проблеми вивчення |
| topic_facet | Історія міст і сіл України: історико-теоретичні проблеми вивчення |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/59948 |
| work_keys_str_mv | AT žamo vodânímlinikiêvaxixstolíttâ AT žamo vodânyemelʹnicykievahíhveka AT žamo watermillinthekievinxíxcenturies |