Архівні документи про репресії стосовно українознавців (1920–1930 рр.)
Розглядаються документи фондів Центральних державних архівів вищих органів влади та управління і громадських об’єднань, а також Галузевого державного архіву Служби безпеки України під кутом зору їх джерельного значення для дослідження історії українознавства. Рассматриваются документы фондов Централ...
Saved in:
| Published in: | Архіви України |
|---|---|
| Date: | 2011 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут історії України НАН України
2011
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/59966 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Архівні документи про репресії стосовно українознавців (1920–1930 рр.) / Т.В. Галицька // Архіви України. — 2011. — № 6. — С. 26-38. — Бібліогр.: 34 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860192930435694592 |
|---|---|
| author | Галицька, Т.В. |
| author_facet | Галицька, Т.В. |
| citation_txt | Архівні документи про репресії стосовно українознавців (1920–1930 рр.) / Т.В. Галицька // Архіви України. — 2011. — № 6. — С. 26-38. — Бібліогр.: 34 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Архіви України |
| description | Розглядаються документи фондів Центральних державних архівів вищих органів влади та управління і громадських об’єднань, а також Галузевого державного архіву Служби безпеки України під кутом зору їх джерельного значення для дослідження історії українознавства.
Рассматриваются документы фондов Центральных государственных архивов высших органов власти и управления, а также Отраслевого государственного архива Службы безопасности Украины и общественных объединений как источники для исследования истории украинознавства.
The article studies the documents of fonds of Central State Archives of Supreme Bodies of Power and Government of Ukraine, Central State Archives of Public Associations of Ukraine and Branch State Archives of the Security Service of Ukraine as the sources for researching the history of Ukraine studies.
|
| first_indexed | 2025-12-07T18:07:08Z |
| format | Article |
| fulltext |
статті та повідомлення26
УДК 930.253(477)"1920/1930"
Т. В. ГалицьКа*
архіВні ДоКУменТи про репресії
сТосоВно УКраїнознаВціВ (1920–1930 рр.)
Розглядаються документи фондів Центральних державних архівів вищих
органів влади та управління і громадських об’єднань, а також Галузевого дер-
жавного архіву служби безпеки України під кутом зору їх джерельного зна-
чення для дослідження історії українознавства.
Ключові слова: архівні фонди; документи; джерела; українізація; інтелі-
генція; ідеологізація українознавства; політичні та каральні репресії.
великий масив свідчень про розвиток українознавства, його дра-
матичну долю в період 1920–1930 рр. відклався у фондах архівів Укра-
їни. досі цей джерельно-інформаційний потенціал не був предметом
окремого наукового дослідження в контексті українознавства, хоча має
важливе і актуальне значення. побічно цієї теми торкалися т. Горбань1,
о. Гомотюк2, н. литвин3, Р. подкур4 та інші.
мета пропонованої статті полягає у виявленні та дослідженні ар-
хівних документів, що стосуються розвитку українознавства в 1920–
1930-х рр. і зберігаються у фондах Цдаво України, ЦдаГо України
та Гда сБУ, розкритті значення їх інформаційного потенціалу, аналізі
цих документів під кутом зору запровадження тогочасної репресивної
політики тоталітарного режиму щодо українознавства та його носіїв.
Українознавство у 1920–1930-ті рр. розвивалось у складних і су-
перечливих умовах. політика українізації, що проводилась радянською
владою, з одного боку, дала позитивний поштовх розвитку та популя-
ризації знань про Україну та українство, а з іншого – супроводжувалась
насильницьким вкоріненням більшовицької ідеології, що призвело до
звуження пізнавальної та виховної ролі українознавчих дисциплін у
системі національної науки, освіти і культури, негативно позначилось
на збереженні історичної пам’яті та самобутності українського народу.
У розрізі дослідження цієї теми простежується декілька груп архів-
них документів, що висвітлюють політику комуністичної партії, радян-
ської влади, її виконавчих органів у галузі науки і освіти, зафіксована
її еволюція – від підтримки українознавства в 1920-х рр. до його згор-
* Галицька Тетяна Вікторівна – аспірантка національного науково-
дослідного інституту українознавства та всесвітньої історії, головний спе ціа-
ліст відділу організаційно-аналітичної і правової роботи державної архівної
служ би України.
© т. в. Галицька, 2011
27статті та повідомлення
тання та застосування репресивних заходів упродовж 1930-х рр. насам-
перед, це документи архівних фондів партійних і державних органів,
що стосуються як вироблення політики щодо українознавства, так і її
реалізації. виявлені документи можна умовно розділити на наступні
групи: а) документи ЦК вКп(б) та ЦК Кп(б)У (резолюції з’їздів, кон-
ференцій, пленумів, постанови політбюро) з питань офіційної політи-
ки правлячої партії, її ідеології, які розглядалися як дороговказ і були
обов’язковими у діяльності державних органів, місцевих партійних ор-
ганізацій, установ науки і освіти. З цих документів видно, як відбувався
процес ідеологізації усіх сфер суспільного життя, в тому числі науки,
освіти та культури; б) документи радянських державних органів, які
здійснювали виконання настанов партії, забезпечували організаційне
керівництво науковими та освітніми установами; в) документи спец-
служб і каральних органів, що стосуються української інтелігенції, зо-
крема науковців, учителів, котрі безпосередньо були причетні до укра-
їнознавства.
наступну, досить велику групу становлять документи особового
походження та особові архівні фонди. сюди відносимо автобіографії,
листи, щоденники, спогади тощо. до окремої групи джерел належать
судово-слідчі справи, які відклалися в 263 фонді ЦдаГо України та у
фондах Гда служби безпеки України.
Зупинимось докладніше на характеристиці кожної з цих груп до-
кументів та з’ясуємо їх інформаційний потенціал для дослідження
поставленої проблеми. перша підгрупа представлена, головним чи-
ном, документальним масивом ЦдаГо України, зокрема фондом 1
Центрального комітету Комуністичної партії України та Центральної
контрольної комісії (ЦК – ЦКК). документи, що відносяться до 1920–
1930-х рр., дозволяють простежити, як посилювалось намагання керів-
ництва комуністичної партії взяти під повний контроль розвиток науки
і культури в УсРР і забезпечити його ідейне спрямування. Кидається у
вічі, що особлива увага надавалась реалізації так званої ленінської на-
ціональної політики, насадженню ідеології інтернаціоналізму. У цьому
фонді відклались матеріали, що відображають настрої наукової інтелі-
генції і ставлення її до гуманітарної та національної політики, прагнен-
ня партійних органів у центрі і на місцях взяти під тотальний контроль
діяльність усіх ділянок наукового, освітнього та національно-культур-
ного розвитку, насамперед тих, що були пов’язані з українознавством.
особливо негативною була реакція партійних органів на будь-які від-
хилення від марксистської ідеології, які дедалі частіше стали кваліфі-
куватись, як “антирадянська та буржуазно-націоналістична пропаганда
і агітація”. Це знайшло відображення у протоколах з’їздів, конференцій
Кп(б)У, пленумів ЦК Кп(б)У (оп. 1), підготовчих матеріалах та ухва-
лах засідань політбюро, оргбюро і секретаріату ЦК Кп(б)У (оп. 6, 7), а
статті та повідомлення28
також у доповідних записках, інформаційних листах відділів ЦК Кп(б)
У (оп. 20).
інформація, що міститься в цих документах, дає змогу з’ясувати
мотиви і причини недовір’я та негативного ставлення керівних партій-
них органів та їх лідерів до представників національно свідомої укра-
їнської інтелігенції, дослідити ідеологічні чинники та складові політич-
них репресій, з’ясувати інспірацію та ідеологічне наповнення судових
процесів, які носили відверто політичний характер. наприклад, на ува-
гу заслуговує той факт, що до різних соціальних прошарків застосову-
валися різні покарання5. як правило, до інтелігенції застосовувалися
більш жорсткі методи покарання. свідченням цього є матеріали таких
судових процесів, як “Київський обласний центр дії” (КоЦд) 1924 р.,
“спілка визволення України” (свУ) 1930 р., “Український національ-
ний центр” (УнЦ) 1931 р. та ін.
У боротьбі з тією частиною інтелігенції, яка критично ставилась до
політики партійно-радянських органів, їх практичної діяльності, широ-
ко застосовувалися чистки викладачів, учителів, аспірантів, студентів.
на засіданні політбюро ЦК Кп(б)У 5 січня 1922 р. розглядалося пи-
тання про чистку вузів, а в ухваленому рішенні зазначалося: “Запропо-
нувати наркомосу провести чистку вузів, керуючись наступними по-
ложеннями:
а) при перевірці керуватися класовим принципом (тобто, велике
значення мало соціальне походження тієї чи іншої людини);
б) видалити із вузів політично-ворожий і антирадянський елемент,
а також спекулюючих, які є баластом в розумінні науковому;
в) кампанія чистки проводиться наркомосом і його органами на
місцях під безпосереднім контролем партії;
г) губкоми затверджують склад перевіряючих комісій, а також
порядок і план перевірки в залежності від місцевих умов”6. при-
йняття “положення про вузи” викликало у лютому–березні 1922
р. опірність вузівської професури, що призвело до страйків у Києві,
одесі, Кам’янець-подільському; у відповідь на це в. і. ленін одразу
рекомендував своїм українським колегам “звільнити 20–40 професорів
обов’язково. обміркувати і ударити міцно”7.
варто зазначити, що органи дпУ РсФРР складали списки на ви-
слання представників української інтелігенції за межі країни, що відо-
бражено у постанові політбюро ЦК Кп(б)У від 23 червня 1922 р., де
вказувалося:
а) доручити наркомосу України послідовно проводити прийнятий
порядок щодо особистої відповідальності ректорів і деканів разом з по-
літкомами за роботу інститутів і факультетів;
б) запропонувати південному бюро вЦспс дати по професійній
лінії тверду директиву про контроль за діяльністю секцій наукових
29статті та повідомлення
працівників при союзі працівників просвіти, в особливості в Харкові,
Києві, Катеринославі, одесі, Кам’янці-подільському;
в) запропонувати Губкомам надавати максимальну політичну під-
тримку ректорам-комуністам і політкомісарам вузів у їх роботі по
управлінню вищою школою;
г) запропонувати наркомосу здійснити планове перекидання тих
професорів, які найбільше вносять розлад в академічне життя;
д) запропонувати Губкомам слідкувати за міськими... і іншими ор-
ганами, щоб вони в ніякому разі не перешкоджали цьому перекиданню,
яке повинне проводитися з максимальною твердістю;
е) запропонувати наркомосу і дпУ застосовувати в якості однієї з
репресивних мір проти активістських елементів професури вислання за
межі Федерації;
є) запропонувати наркомосу звернути особливу увагу на Кам’янець-
подільський університет і прийняти заходи до оновлення його викла-
дацького складу”8.
ідеологічним обґрунтуванням необхідності вислання певних кан-
дидатур професури послужив лист ЦК Кп(б)У до секретарів губкомів
1922 року, в якому зазначалося: “ЦК дав директиву провести арешти і
намітити на вислання тих професорів і інших представників інтеліген-
ції, які явно чи таємно починають протягувати свої зміновіховські ідеї
в практику культурної роботи вищої школи і в інші організації. із на-
мічених 70 чоловік професорів і декількох лікарів, більшість з них є за-
взятими ідеологами буржуазії, минулими членами кадетської партії, які
намагаються в якості нової фразеології проповідувати старі кадетські
лозунги і їм в деякій мірі це вдавалося. Частина студентства була на
їх стороні. але в цьому питанні були зроблені помилки. деякі з зааре-
штованих були жертвами зведення особистих рахунків, але більшість із
злісних не арештовувалися тому, що дпУ не мало на них відомостей.
тому ЦК запропонував ще раз переглянути списки професури, попо-
внюючи їх перехованими”9.
при перегляді списків кандидатів на вислання з них були вилучені
ті особи, які могли в еміграції протидіяти радянській владі сильніше.
так, 18 жовтня 1922 р. політбюро ЦК Кп(б)У, вислухавши думку голо-
ви дпУ УсРР в. а. Балицького, взяло до відому, що в.Чехівський не
буде висилатися з України, а с. Єфремов буде направлений до москви
у розпорядження наркомосу РсФРР10.
надзвичайні органи посилили переслідуваня української інтелігенції
з середини 1920-х рр. Ширшого розмаху набрали чистки вузів. під пере-
слідування потрапили не тільки професори, а й їхні діти. підтверджен-
ням цього може бути протокол № 33 засідання політбюро ЦК Кп(б)У від
3 листопада 1924 р., в якому зазначалося: “доручити тов. Угарову роз-
глянути справи щодо чистки дітей інтелігенції і доповісти політбюро”11.
статті та повідомлення30
Загалом, ставлення радянської влади до інтелігенції, в тому чис-
лі й до українознавців, можна зрозуміти з промови л. Кагановича на
пленумі ЦК Кп(б)У 1925 р.: “Що стосується української інтелігенції,
то тут є різні угрупування... . мені (тобто Кагановичу), довелося осо-
бисто спілкуватися з Грушевським у Києві. він, як правильно зазна-
чав тов. Чубар у своїй доповіді на з’їзді Рад, Радянську владу визна-
вати не хоче, політику веде дуже не визначену, не ясну, не хоче себе
зв’язувати. потім, група української інтелігенції, яка близька нам, але
яку ми не вміємо використати, скаржиться, що ми висуваємо бездар-
них, тобто ми не повинні боятися таких людей, як вони, які з партією
і Радянською владою хочуть працювати. не знаю, наскільки вони від-
криті. необхідно провірити їх. я попросив тов. постишева зайнятися
цим питанням. ЦК Кп(б)У виділило спеціальну комісію, яка повинна
зайнятися цим питанням, вияснити нашу лінію по відношенню до укра-
їнської інтелігенції”12.
на цьому ж пленумі л. Каганович детально прокоментував суть ре-
волюційної законності, зазначивши, що: “Революційну законність по-
трібно розуміти не в судовому смислі слова. Революційна законність є
ціла система. вона залежить не тільки від судового апарату, а й від на-
шої роботи, від всього нашого підходу до широких мас, від психології
всієї партійної організації, психології командування, наказів, свавілля,
яке в свій час, в період революції було необхідне, а зараз стає своєю
протилежністю. ось тому ми і тут повинні розуміти своє завдання так,
щоб взяти і ліквідувати. правильно говорив тов. Чубар, що ліквідацію
Херсонщини (там були антирадянські угрупування) потрібно розуміти
не так, що 100 чоловік взяли, судили, розстріляли і кінець. Це повинно
стати, ввійти в плоть і кров, органічно зіштовхнутися з усією системою
нашої роботи, стати роботою по перевихованню на цілий період тієї
психології, коли нам свавілля необхідне було. в даний момент все це
необхідно припинити, (тобто) ввести в певні рамки нашої законності”13.
документи засвідчують, що політичний вплив виходив за межі
нормального судочинства. Застосування судами жорстких репресій
призводило до знищення ні в чому невинних людей. прикладом може
бути таємна інформація дпУ та прокуратури від 1 лютого 1933 року
щодо ходу застосування судових репресій, у якій зазначалося: “ЦК
Кп(б)У вважає, що за останній час у зв’язку з недостатньо серйозним
і не уважним ставленням до розгляду справ як у процесі слідства, так і
судового розгляду – в практиці роботи органів суду і слідства доречним
є місце перебільшення застосувань репресій. при цьому в ряді випад-
ків, репресії застосовуються без достатніх на те мотивів, поряд з тим,
що різні кулацькі, петлюрівські і інші контрреволюційні елементи за-
лишаються не покараними. в результаті такої не чіткої роботи органів
31статті та повідомлення
суду і слідства, чисельність заарештованих досягла великих розмірів,...
арештовані в своїй більшості перебувають в самих жахливих умовах”14.
взагалі, за період з 1 жовтня 1937 р. по 15 лютого 1938 р., за дани-
ми таємної справи про нанесення оперативного удару органами нКвс
по контрреволюційним ворожим кадрам (1938 р.), зазначалося: “по
області викрито і ліквідовано 19 українських контрреволюційних по-
встанських організацій, по яким репресовано – 265 учасників і 27 укра-
їнських контрреволюційних повстанських угрупувань, по них репресо-
вано – 270 учасників. всього по загальним справам і по одинарним
репресовано по області 1677 чоловік українських націоналістів. опера-
тивний удар по розгрому українського контрреволюційного націоналіс-
тичного повстанського підпілля був направлений головним чином по
районах (Житомир, Київська область, овруч, дзержинський та інші).
наприклад, у Житомирі ліквідована контрреволюційна націоналістична
повстанська організація, яку очолював так званий “волинський націо-
нальний центр”. на чолі цієї організації був постоєв п. Г. – керівник
кафедри Житомирського педагогічного інституту, боротьбист, відомий
український націоналіст на волині. встановлено, що контрреволюцій-
не націоналістичне підпілля на Україні було організоване постоєвим
за прямою вказівкою Хвилі. всього учасників цієї організації було ре-
пресовано 28 чоловік, це в основному працівники учбових закладів і
шкіл міста Житомира. Учасники цього підпілля... виховували молодь в
націоналістичному дусі, упроваджували в ній терористичні тенденції,
протягували у викладання буржуазний український націоналізм”15.
У зв’язку із судовими справами 1937–1938-х роках, радянська вла-
да вважала за необхідне проводити агітаційно-роз’яснювальну робо-
ту16.
друга підгрупа документальних джерел, яка зосереджена головним
чином у фондах Цдаво України, містить різноманітні документи і ма-
теріали центральних і місцевих органів радянської влади і є не менш
інформаційно потужною. Це резолюції всеукраїнських з’їздів Рад, по-
станови та декрети вУЦвК та Раднаркому, а також інформаційні мате-
ріали наркоматів та відомств. вони проливають світло на те, як урядові
структури здійснювали політику партії в галузі науки і освіти, посту-
пово вихолощуючи з діяльності академічних установ, вишів, техніку-
мів та шкіл українознавчий зміст і національну спрямованість. про це
свідчить великий розмах проведення чисток практично в усіх наукових
установах, що набували явно карально-політичного характеру з чітким
ідеологічним забарвленням. пройти чистку було не просто. прикла-
дом жорсткої чистки може бути засідання комісії щодо апарату вУан
6 серпня 1930 р. У протоколі комісії зазначалося, що чистку пройшли
м. Кульчицький, н. полонська-василенко, в. новицький, л. Шульгі-
статті та повідомлення32
на, д. Зеров, о. оглоблін та інші17. інші науковці позбавлялися науко-
вих звань, посад, а деякі арештовувались і засуджувались.
З погляду українознавства зацікавленість викликають ті докумен-
ти, які стосуються основних напрямів розвитку української науки, її
гуманітарних науково-дослідних інститутів, окремих науковців. най-
більш інформаційно насиченим у цьому відношенні є фонд 166 – на-
родного комісаріату освіти УсРР. У ньому зібрано документи головно-
го державного органу управління наукою того часу – Укрголовнауки.
Це, зокрема, плани роботи, протоколи засідань колегії, звіти та інфор-
мації, що надходили від наукових установ, ділове листування, доповід-
ні записки, статистичні данні, матеріали особового походження (авто-
біографії учених, їх особові картки тощо). великий інтерес становлять
матеріали про діяльність науково-дослідних кафедр історії України,
етнографії, мистецтвознавства у Києві та їх секції у Харкові18,19. мате-
ріальне становище науковців відбито у матеріалах фонду 331 Цдаво
України – Уповноваженого Комісії сприяння вченим РнК сРсР при
РнК УсРР.
важливе значення для вивчення ідеологічних аспектів політичних
репресій щодо українознавців є стенограми та протоколи засідань нар-
комосу УсРР з чистки всеукраїнської академії наук (оп. 5, 9), матері-
али про історичні факультети державних університетів (оп. 11) та інші
документи. великий інформаційний ресурс мають документи фондів
Ради народних комісарів УРсР (ф. 2), народних комісаріатів внутріш-
ніх справ (ф. 5) та юстиції УРсР (ф. 8). Урядові рішення, інформаційні
та аналітичні матеріали наркоматів проливають світло на ідеологічний
контекст діяльності партійно-радянських та судових органів з виро-
блення кримінального законодавства та організації роботи надзвичай-
них комісій.
Головною рисою Кримінального кодексу 1922 р. була орієнтація
на швидке проходження кримінальних справ через судові інстанції і
негайне виконання вироку. підтвердженням цього є таємний лист від
прокурора УсРР макара до президії вУЦвК 1922 р., де мова йшла,
про те що “затягнення виконання вироку віддаляє момент покарання
від моменту здійснення злочину і в значній мірі послаблює ефект над-
звичайної міри”20. таким чином, швидке проходження справ судовими
інстанціями мало жахливі наслідки, бо не бралася і не вивчалася як
слід касаційна скарга, яка б могла змінити долю засудженого.
Це вело до збільшення кількості репресованих. У протоколі засі-
дання комісії по виробленню інструкцій з кримінального і цивільного
процесу за 1922 р. зазначалося, що “незважаючи на необхідність точ-
ного формулювання звинувачення, залучення до суду необхідно по-
будувати більш спрощено для того, щоб не загромаджувати черговий
процес формальностями, та не порушувати його гнучкість”21. Головним
33статті та повідомлення
поясненням цього було те, що треба,... прагнути до швидкості, просто-
ти і гнучкості нашого процесу, бо суд, особливо трибунали, не будуть
відповідати вимогам революційної епохи”22. суд мав право не читати
звинувачувальних актів, закривати справи, не слухати пояснення сто-
рін, змінювати кваліфікацію злочину”23.
про реакцію світової громадськості на репресії проти інтелігенції
в радянській Україні свідчать матеріали українських емігрантських ор-
ганізацій (ф. 4465).
особливу цінність для дослідження репресій проти провідних
українознавців, діячів науки, освіти та культури мають документи і
матеріали радянських спецслужб та каральних органів. Йдеться про
судово-слідчі справи на репресованих, що зберігаються у Галузевому
державному архіві служби безпеки України і тривалий час були не-
доступними для дослідників. Зняття грифу секретності з цілої низки
документів дає змогу заповнити прогалини в українознавчій діяльності
багатьох учених, у т. ч. м. Грушевського, в. дубровського, п. смолі-
чева, м. Рудинського, Є. Рихліка та багатьох інших. архівні документи
дозволяють простежити механізм репресивних заходів дпУ та нКвс
щодо “нейтралізації” українських учених, фабрикації міфічних “справ”.
особливо підозрілим було ставлення партійних органів та їх ліде-
рів до тих представників гуманітарних наук, які займалися україноз-
навством безпосередньо. Більшовики прискіпливо, а то й вороже ста-
вилися до українських істориків, особливо до представників наукової
школи м.Грушевського, а також до діяльності тих установ вУан, яки-
ми він керував. промовистим у цьому зв’язку є зміст листа ЦК Кп(б)У
(1922 р.), в якому говорилося: дослідники точних наук – є потенціаль-
ними співробітниками радянської влади, натомість гуманітарії – акаде-
міки історико-філологічної групи дотримуються петлюрівської орієнта-
ції, тобто, являються ворожими і небезпечними для влади24. мотивом
такого недовірливого ставлення до гуманітаріїв, зокрема до істориків,
було те, що немало вчених відмовлялися “переписувати” історію “по-
новому”, з партійно-класових підходів і марксистської методології, не
погоджувались оцінювати історичні події через призму їх більшовиць-
кого трактування. на таких істориків навішувався ярлик “ворог наро-
ду” тільки за те, що вони відстоювали правду і спиралися на авторитет-
ні джерела. на контролі спецслужб були всі викладачі та співробітники
університетів, студентська молодь. З цією метою залучалися спеціальні
інформатори для збирання “компромату”.
нагнітання страху в суспільстві, розгортання репресій проти най-
більш фахових істориків супроводжувалось утвердженням в історичній
науці так званого офіційного погляду на історію України, як невід’ємну
частину сРсР. партійно-радянський апарат вимагав від істориків ви-
ключного обслуговування існуючої системи і виправдання поточної
статті та повідомлення34
політики партії. якої б професійної кваліфікації не досяг радянський
історик, він був змушений неухильно керуватися комуністичною фор-
мулою: “історія починається з того моменту, коли на неї звертає увагу
партія”25. Будь-який історичний, об’єктивний аналіз подій у 1930-х рр.
оцінювався радянською владою та її прислужниками як “буржуазний
об’єктивізм”, як “сповзання з класових позицій” і “націоналістичні
ухили”. Разом з тим радянський режим намагався залучити істориків
до партійного апарату для того щоб вони виконували партійне замов-
лення щодо інтерпретації історії в тому ракурсі, який був йому вигід-
ним. У такий спосіб історики, як й інші гуманітарії, перетворювались
на слухняних виконавців волі партійних органів, всіляко відчужувались
від правдивих історичних джерел, які давали б змогу зробити науковий
аналіз і дати об’єктивну оцінку тієї чи іншої події.
У фондах ЦдаГо України зберігається документ про створення в
січні 1928 р. в УсРР спеціальної комісії для обстеження шкіл і контр-
олю за діяльністю вчителів. Її основне завдання полягало в оновленні
вчительських кадрів та в укомплектуванні педвузів і технікумів вихід-
цями виключно з незаможних селян та робітників26 отже, переважній
більшості досвідчених навчально-педагогічних кадрів висловлювалось
недовір’я, вони не тільки ставали підконтрольними, але й переслідува-
лися або й взагалі виключалися з наукового та освітнього процесу. Це
призводило до профанації освіти, ідеологізації та зниження її рівня.
Ще більш жорсткого характеру набуло ставлення вищого полі-
тичного керівництва до наукової інтелігенції, пов’язаної з україноз-
навством, у 1930-х роках, коли на сам термін “українознавство” було
накладено табу. Репресії з ідеологічних мотивів набули масового ха-
рактеру як у Києві, Харкові, так і в інших містах, містечках та сіль-
ській місцевості. як один з яскравих прикладів репресивної політики
щодо інтелігенції, причетної до українознавства, можна може бути по-
казовий судовий процес над учасниками “спілки визволення України”,
матеріали якого були опубліковані. З архівних документів випливає,
що майбутній склад звинувачених по справі свУ добирався спецслуж-
бами заздалегідь, причому досить упереджено і ретельно: це мали бути
люди відомі, причетні до науки й культури, насамперед ті, для яких у
суспільній уяві пасувало б тавро “українського буржуазного націона-
ліста”. Зверталась увага на соціальне походження – то мали бути “діти
багатіїв, попів або, принаймні, хоч куркулів”. Бажаною була їх прина-
лежність до колишніх урядових кіл Центральної Ради або заборонених
політичних партій. Ці критерії були важливими для влади, адже процес
мав бути пропагандистським, а образ ворога – безсумнівним тобто від-
повідати всім його складникам27.
під жорстку критику, переслідування та репресії з боку компартій-
ного керівництва найчастіше потрапляли вчені-гуманітарії, особливо із
35статті та повідомлення
старої генерації. Зокрема, в доносі на академіка а. Кримського під на-
звою “Класовий ворог на історичному циклі” зазначалося: “Буржуазна
історична наука в боротьбі з марксизмом-ленінізмом вживає різних ме-
тодів: від відкритого наступу критики до заперечення історичної тео-
рії… одним із найпослідовніших ворогів марксистсько-ленінської істо-
рії на історичному циклі вУан є академік Кримський, що й досі стоїть
на чолі Комісії Близького сходу, який й фактично не керує її роботою.
Зрозуміло, це ніяк не на користь їй”28. далі Кримський звинувачувався
у тому, що після Жовтневої революції він брав активну участь у “бу-
дуванні національної культури”, стоячи на чолі “найреакційніших сил
українського шовінізму, що знайшов собі притулок у стінах вУан, де
розташувався штаб контрреволюційної свУ”29. У документі чітко ви-
кладалися мотиви подальшого ув’язнення академіка, які, власне, стали
ідеологічним прикриттям репресивної політики щодо інших науковців.
архівні документи засвідчують, що наслідки процесу над учасни-
ками “свУ” були використані для проведення у 1930 р. чистки апарату
вУан. Багатьох науковців позбавили наукових звань і посад. поста-
нова політбюро ЦК Кп(б)У від 23 квітня 1930 р. пропонувала прези-
дії вУан винести на чергову сесію академії питання про позбавлення
звань академіків сергія Єфремова і михайла слабченка, визначених
на головні ролі у справі “свУ”. Цією ж постановою вище політич-
не керівництво республіки зобов’язало матвія яворського скласти з
себе звання академіка за допущення деяких неточностей у викладеній
ним автобіографії, а також у зв’язку з наявністю на вченого компро-
метуючих матеріалів в органах дпУ30. пізніше були позбавлені звань
професори воблий і Кримський як “активні класові вороги, лідери на-
ціоналістичних угрупувань, що зосередилися в академії на загальній
антирадянській платформі”. професор Кюринець характеризувався як
“прихильник буржуазної філософії”, професор Рудницький як “виявле-
ний контрреволюціонер і буржуазний націоналіст”31.
Ще у більш складному становищі опинилася українська інтелі-
генція у середині та другій половині 1930-х рр., коли репресії набули
тотального характеру. З архівних документів стає зрозумілим, що ре-
пресії проти українознавців були частиною спланованої і організованої
тоталітарним режимом кампанії на придушення руху опору, знищення
національної пам’яті, деформацію науки і культури. У 1933 р. у Хар-
кові було розгромлено інститут української культури ім. Багалія. Зна-
чну частину співробітників звільнено, однак багатьох заарештовано та
заслано. також припинили свою діяльність одеська філія Харківської
науково-дослідної кафедри історії української культури, потім дніпро-
петровський і ніжинський науково-дослідні історико-філологічні кафе-
дри, що не тільки призвело до обезкровлення української науки, галь-
мування наукових розробок у галузі українознавства, а й спричинило
статті та повідомлення36
тривалу перерву в підготовці нових наукових кадрів для української
науки32.
на місці ліквідованих установ, що займалися розвитком україноз-
навчих дисциплін, створювались необхідні владі нові, наприклад інсти-
тут марксизму-ленінізму. велася безпощадна боротьба за викорінення
із усіх сфер суспільного життя всього українського, національного,
відбувалось формування так званої “нової радянської людини”. адмі-
ністративне втручання влади в діяльність наукових установ супрово-
джувалось створенням системи “правильних” і „помилкових” поглядів
у науці. Це теж давало більшовикам можливість знаходити виправдан-
ня репресивних заходів проти науковців, їх ідеологічне обґрунтування.
особливо шкідливою була ця система для українознавчих дисциплін, у
першу чергу для історичної науки. вироблявся однаковий канон щодо
оцінки найважливіших подій і фактів історії України та Росії, відхід від
якого розцінювався як ревізія марксизму і контрреволюційні збочення,
що кваліфікувалося як кримінальний злочин. до тих, хто звинувачував-
ся в особливих провинах перед радянським режимом, застосовувалась
формула “ворог народу”, яка здебільшого означала засудження до ви-
щої міри покарання. серед зарахованих до категорії “ворогів народу”
було немало представників наукової інтелігенції, українознавців, які не
мирилися з репресивною політикою радянського режиму, не сприймали
більшовицьку ідеологію, стояли на заваді планам партійно-радянського
керівництва щодо встановлення ідеологічного й політичного контролю
над українським суспільством. варто зауважити, що судові та спеці-
альні позасудові органи, будучи підконтрольними партійно-державно-
му керівництву, ухвалювали вироки без адвокатського захисту, часто
без слідства, спираючись лише на доноси і безпардонно втручаючись у
діяльність наукових установ.
неважко встановити, що на розвитку українознавства вкрай не-
гативно позначився й голодомор 1932–1933 рр., який збігся в часі із
завершенням суцільної колективізації села і призвів до мільйонних
людських жертв. він мав руйнівні наслідки для культурно-духовного
життя і психології селянства, що було берегинею національних тради-
цій і моральних цінностей українського народу. тут важливо звернути-
ся до архівних документів, які визначали політику комуністичної партії
і радянської влади щодо селянства. проголошеному ще в 1920-х рр.
гаслу “пролетаризації інтелігенції” цілком відповідало аналогічне гас-
ло “пролетаризації селянства”, яке означало, що стара інтелігенція під-
лягала перевихованню або й знищенню, а її місце мала зайняти нова,
робітничо-селянська інтелігенції. Різниця між робітником фізичної та
розумової праці повинна бути знищена33. очевидно, не випадково, що
вже в перші роки існування радянської влади університети перетво-
рювались в інститути народної освіти, скасовувались усі дипломи, на-
37статті та повідомлення
укові ступені, звання, посвідчення про освіту і т. д. освіта втрачала
свою вагу, а фахові знання не бралися до уваги.34 перевагу отримували
люди, які мали партквитки, вони посідали посади директорів установ
науки, культури і освіти, ставали суддями, командувачами фронтами
тощо. перевага при вступі до вишів надавалася студентам-комуністам.
У ЦдаГо України (ф. 1, оп. 20, спр. 6870) міститься інформація про
погану успішність студентів-комуністів та наведено порівняльну ста-
тистику щодо рівня успішності, яка засвідчувала відсутність відмінни-
ків, незначну кількість хорошистів та великий відсоток студентів-кому-
ністів, що мали посередній рівень знань.
отже, у фондах центральних, галузевих та місцевих державних ар-
хівів відклався потужний пласт документів, які переконливо засвідчу-
ють еволюцію політики більшовиків від часткової підтримки україноз-
навства в умовах українізації до його згортання і заборони у 1930-х рр.,
коли розгорнулися масові репресії проти будь-яких виявів українського
національного руху. правляча партія насильницькими методами наса-
джувала свою ідеологію в усіх сферах суспільного життя, насамперед в
царині науки, освіти і культури. основна частина наукової і педагогіч-
ної інтелігенції, особливо представники „старої школи”, чий світогляд
сформувався задовго до радянської влади, насамперед українознаців
були морально або й фізично знищені, а саме українознавство опини-
лося на узбіччі науки і освіти.
архівні фонди містять багату та різноманітну джерельну інформа-
цію, яка потребує подальшої актуалізації, повнішого залучення до на-
укового обігу, що дозволить глибше дослідити особливості розвитку
українознавства в УсРР в період 1920–1930-х рр., грунтовніше з’ясувати
драматичні наслідки масових репресій стосовно українознавців.
1 Горбань Т. Ю. Українознавство в контексті національно-культурного
відродження в Україні (1918–1928 рр.): автореф. дис… канд. іст. наук:
07.00.05 / інститут національних відносин і політології нан України. – К.,
1996. – 24 с.
2 Гоматюк О. Є. Злет і трагедія українознавства на зламі епох (90-ті рр.
ХіХ – перша третина ХХ ст.). – тернопіль, 2007. – 551 с.
3 Литвин Н. М. політичні репресії проти наукової інтелігенції в радянській
Україні в 1920–1930-х роках (ідеологічні аспекти проблеми).: автореф. дис…
канд. іст. наук: 07.00.01 / Київський національний університет імені тараса
Шевченка – Київ, 2006. – 20 с.
4 Подкур Р. Ю. документи радянських спецслужб як джерело до вивчення
політичних, соціально-економічних, культурних процесів в Україні (20–
30- ті рр. ХХ ст.) автореф. дис… канд. іст. наук: 07.00.06 / нан України,
інститут української археографії та джерелознавства імені м. с. Гру шев-
ського. – К., 2000. – 34 с.
5 Центральний державний архів громадських об’єднань України (далі –
ЦдаГо України), ф. 1, оп. 7, спр. 17, арк. 15.
статті та повідомлення38
6 там само, оп. 6, спр. 40, арк. 1–1зв.
7 вЧК-ГпУ. документы и материалы. – м.: Издательство гуманитарной
литературы, 1995. – 272 с.
8 ЦдаГо України, ф. 1, оп. 6, спр. 29, арк. 98.
9 там само, оп. 20, спр. 992, арк. 125.
10 там само, оп. 6, спр. 30, арк. 80.
11 там само, спр. 49, арк. 63.
12 там само, оп. 16, спр. 1, арк. 178–179.
13 там само, оп. 1, спр. 165, арк. 272.
14 там само, оп. 20, спр. 5487, арк. 102.
15 там само, спр. 7251, арк. 23–25.
16 там само, оп. 6, спр. 462, арк. 129.
17 Центральний державний архів вищих органів влади та управління
Украї ни (далі – Цдаво України), ф. 166, оп. 9, спр. 1459, арк. 18.
18 там само, оп. 6, спр. 5954.
19 там само, оп. 2. спр. 1184
20 там само, ф. 8, оп. 1, спр. 927, арк. 24.
21 там само, спр. 199, арк. 61 зв.
22 там само.
23 там само, ф. 5, оп. 3, спр. 1202, арк. 1.
24 ЦдаГо України, ф. 1, оп. 20, спр 1020, арк. 60.
25 У лещатах тоталітаризму: перше двадцятиріччя інституту історії України
нан України (1936–1944рр.). Збірник документів і матеріалів – К.:ін-т історії
України нан України, 1996. – Ч. 1. – с. 80–81.
26 ЦдаГо України, ф. 1, оп. 7, спр 90, арк. 1, 8.
27 Болабольченко А. свУ – суд над переконаннями. – Київ, 1994. – с. 35.
28 інститут архівознавства національної бібліотеки України імені в. і. вер-
надського нан України, ф. 257, оп. 7, спр. 1, арк. 1.
29 там само, ст. 2.
30 ЦдаГо України, ф. 1, оп. 16, спр 7, арк. 163.
31 там само, арк. 151–152.
32 Гоматюк О. Є. Злет і трагедія українознавства на зламі епох (90-ті рр.
ХіХ – перша третина ХХ ст.). – тернопіль, 2007. – с. 434.
33 Петров В. діячі української культури (1920–1940 рр). Жертви більшо-
вицького терору. – К., 1992. – с. 28.
34 там само. – с. 29.
Рассматриваются документы фондов Центральных государственных архи-
вов высших органов власти и управления, а также отраслевого государствен-
ного архива службы безопасности Украины и общественных объединений
как источники для исследования истории украинознавства.
Ключевые слова: архивные фонды; документы; источники; украини-
зация; интеллигенция; идеологизация украиноведения; политические и кара-
тельные репрессии.
The article studies the documents of fonds of Central State Archives of
Supreme Bodies of Power and Government of Ukraine, Central State Archives of
Public Associations of Ukraine and Branch State Archives of the Security Service
of Ukraine as the sources for researching the history of Ukraine studies.
Keywords: archival fonds; documents; sources; Ukrainization; intelligentsia;
ideologization of Ukraine studying; political repressions.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-59966 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 0320-9466 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T18:07:08Z |
| publishDate | 2011 |
| publisher | Інститут історії України НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Галицька, Т.В. 2014-04-11T05:42:28Z 2014-04-11T05:42:28Z 2011 Архівні документи про репресії стосовно українознавців (1920–1930 рр.) / Т.В. Галицька // Архіви України. — 2011. — № 6. — С. 26-38. — Бібліогр.: 34 назв. — укр. 0320-9466 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/59966 930.253(477)"1920/1930" Розглядаються документи фондів Центральних державних архівів вищих органів влади та управління і громадських об’єднань, а також Галузевого державного архіву Служби безпеки України під кутом зору їх джерельного значення для дослідження історії українознавства. Рассматриваются документы фондов Центральных государственных архивов высших органов власти и управления, а также Отраслевого государственного архива Службы безопасности Украины и общественных объединений как источники для исследования истории украинознавства. The article studies the documents of fonds of Central State Archives of Supreme Bodies of Power and Government of Ukraine, Central State Archives of Public Associations of Ukraine and Branch State Archives of the Security Service of Ukraine as the sources for researching the history of Ukraine studies. uk Інститут історії України НАН України Архіви України Статті та повідомлення Архівні документи про репресії стосовно українознавців (1920–1930 рр.) Архивные документы о репрессиях в отношении украиноведов (1920-1930 гг.) The Archival Documents on Repressions to the Ukraine Studiers (1920–1930) Article published earlier |
| spellingShingle | Архівні документи про репресії стосовно українознавців (1920–1930 рр.) Галицька, Т.В. Статті та повідомлення |
| title | Архівні документи про репресії стосовно українознавців (1920–1930 рр.) |
| title_alt | Архивные документы о репрессиях в отношении украиноведов (1920-1930 гг.) The Archival Documents on Repressions to the Ukraine Studiers (1920–1930) |
| title_full | Архівні документи про репресії стосовно українознавців (1920–1930 рр.) |
| title_fullStr | Архівні документи про репресії стосовно українознавців (1920–1930 рр.) |
| title_full_unstemmed | Архівні документи про репресії стосовно українознавців (1920–1930 рр.) |
| title_short | Архівні документи про репресії стосовно українознавців (1920–1930 рр.) |
| title_sort | архівні документи про репресії стосовно українознавців (1920–1930 рр.) |
| topic | Статті та повідомлення |
| topic_facet | Статті та повідомлення |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/59966 |
| work_keys_str_mv | AT galicʹkatv arhívnídokumentiprorepresíístosovnoukraínoznavcív19201930rr AT galicʹkatv arhivnyedokumentyorepressiâhvotnošeniiukrainovedov19201930gg AT galicʹkatv thearchivaldocumentsonrepressionstotheukrainestudiers19201930 |