Матеріали преси як джерело з відзначення 250-річчя Львівського університету
Проаналізовано польськомовну Львівську та Галицьку пресу, присвячену відзначенню 250-річчя Львівського університету. Зроблено огляд тематики опублікованих у пресі статей та простежена залежність публікацій від належності видань. Проанализировано польскоязычную Львовскую и Галицкую прессу, которая по...
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Архіви України |
|---|---|
| Datum: | 2011 |
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут історії України НАН України
2011
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/59978 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Матеріали преси як джерело з відзначення 250-річчя Львівського університету / О.А. Осередчук // Архіви України. — 2011. — № 6. — С. 143-162. — Бібліогр.: 38 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-59978 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Осередчук, О.А. 2014-04-11T06:17:12Z 2014-04-11T06:17:12Z 2011 Матеріали преси як джерело з відзначення 250-річчя Львівського університету / О.А. Осередчук // Архіви України. — 2011. — № 6. — С. 143-162. — Бібліогр.: 38 назв. — укр. 0320-9466 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/59978 [930.253:378.4](477.83)"1761/2011" Проаналізовано польськомовну Львівську та Галицьку пресу, присвячену відзначенню 250-річчя Львівського університету. Зроблено огляд тематики опублікованих у пресі статей та простежена залежність публікацій від належності видань. Проанализировано польскоязычную Львовскую и Галицкую прессу, которая посвящена празднованию 250-летия Львовского университета. Также сделано обозрение тематики статей, изданных в прессе, прослежена зависимость публикаций от принадлежности издания. The article analyzes the Polish language periodics of Lviv City and Calicia, dedicated to the Lviv University 250-annyversary Celebration. The author reviews the themes of published articles and shows the dependence of materials of the periodic. uk Інститут історії України НАН України Архіви України Огляди джерел та документальні нариси Матеріали преси як джерело з відзначення 250-річчя Львівського університету Материалы прессы как источник по празднованию 250-летия Львовского университета The Press Publications as the Source of Studying of Lviv University 250-annyversary Celebration Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Матеріали преси як джерело з відзначення 250-річчя Львівського університету |
| spellingShingle |
Матеріали преси як джерело з відзначення 250-річчя Львівського університету Осередчук, О.А. Огляди джерел та документальні нариси |
| title_short |
Матеріали преси як джерело з відзначення 250-річчя Львівського університету |
| title_full |
Матеріали преси як джерело з відзначення 250-річчя Львівського університету |
| title_fullStr |
Матеріали преси як джерело з відзначення 250-річчя Львівського університету |
| title_full_unstemmed |
Матеріали преси як джерело з відзначення 250-річчя Львівського університету |
| title_sort |
матеріали преси як джерело з відзначення 250-річчя львівського університету |
| author |
Осередчук, О.А. |
| author_facet |
Осередчук, О.А. |
| topic |
Огляди джерел та документальні нариси |
| topic_facet |
Огляди джерел та документальні нариси |
| publishDate |
2011 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Архіви України |
| publisher |
Інститут історії України НАН України |
| format |
Article |
| title_alt |
Материалы прессы как источник по празднованию 250-летия Львовского университета The Press Publications as the Source of Studying of Lviv University 250-annyversary Celebration |
| description |
Проаналізовано польськомовну Львівську та Галицьку пресу, присвячену відзначенню 250-річчя Львівського університету. Зроблено огляд тематики опублікованих у пресі статей та простежена залежність публікацій від належності видань.
Проанализировано польскоязычную Львовскую и Галицкую прессу, которая посвящена празднованию 250-летия Львовского университета. Также сделано обозрение тематики статей, изданных в прессе, прослежена зависимость публикаций от принадлежности издания.
The article analyzes the Polish language periodics of Lviv City and Calicia, dedicated to the Lviv University 250-annyversary Celebration. The author reviews the themes of published articles and shows the dependence of materials of the periodic.
|
| issn |
0320-9466 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/59978 |
| citation_txt |
Матеріали преси як джерело з відзначення 250-річчя Львівського університету / О.А. Осередчук // Архіви України. — 2011. — № 6. — С. 143-162. — Бібліогр.: 38 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT oseredčukoa materíalipresiâkdžerelozvídznačennâ250ríččâlʹvívsʹkogouníversitetu AT oseredčukoa materialypressykakistočnikpoprazdnovaniû250letiâlʹvovskogouniversiteta AT oseredčukoa thepresspublicationsasthesourceofstudyingoflvivuniversity250annyversarycelebration |
| first_indexed |
2025-11-26T12:35:08Z |
| last_indexed |
2025-11-26T12:35:08Z |
| _version_ |
1850621677034012672 |
| fulltext |
огляди джерел та документальні нариси 143
УДК [930.253:378.4](477.83)"1761/2011"
О. А. ОСЕРЕДЧУК*
МАтЕРіАли ПРЕСи ЯК ДЖЕРЕлО З ВіДЗНАЧЕННЯ
250-РіЧЧЯ лЬВіВСЬКОГО УНіВЕРСитЕтУ
Проаналізовано польськомовну львівську та галицьку пресу, присвяче-
ну відзначенню 250-річчя львівського університету. Зроблено огляд тематики
опублікованих у пресі статей та простежена залежність публікацій від належ-
ності видань.
Ключові слова: преса; львівський університет; публікації; ювілей.
історія львівського університету налічує 350 років. у кожній дер-
жавній та освітній системі упродовж понад трьох століть вищий на-
вчальний заклад відігравав важливу роль як одна з провідних інститу-
цій, що формувала інтелектуальне середовище та визначала освітні та
дослідницькі пріоритети. тому не випадковим є й намагання кожної
історіографічної традиції “привласнити” не лише сучасність, але й ми-
нуле університету. особливої гостроти питання історичної спадкоєм-
ності освітнього осередку набуло на початку ХХ ст., в умовах боротьби
за відкриття у львові українського університету. у цьому дослідженні
проаналізовані тогочасні публікації з нагоди ювілею у польськомов-
них періодичних виданнях. метою статті є огляд преси, що відобра-
жає відзначення ювілею львівського університету, а також простежити
взаємозв’язок у висвітленні тієї чи іншої тематики статті в залежності
від політичного спрямування видання.
Відзначення 250-річного ювілею мало дуже важливе значення для
львівського університету, що знайшло своє відображення у літературі.
З нагоди такої події було опубліковано чимало праць, присвячених істо-
рії та діяльності університету, архівних матеріалів, цілий комплекс пе-
ріодики. серед них праці Францішека яворського “Uniwersytet lwowski.
Wspomnienie jubileuszowe”1, “Pamiętnik obchodu jubileuszowego w 250
rocznicę zalożenia Uniwersytetu we Lwowie prez krόla Jana Kazimierza”2,
т. Вінковського “Йосиф іі чи кизимир?”3.
Питання історичного минулого університету завжди було й надалі
залишається актуальним, особливо у зв’язку з відзначенням у 2011 р.
350-ї річниці з часу заснування вищої школи. останні декілька років
помічені зростанням зацікавленості у досліджені історії львівського
* Осередчук Ольга Анатоліївна – асистент кафедри давньої історії украї-
ни та архівознавства, керівник архіву львівського національного університету
імені івана Франка.
© о. а. осередчук, 2011
огляди джерел та документальні нариси144
університету, але дата заснування вищої школи у львові залишається
невизначеною, хоча питання уже не має заполітизованого характеру.
дискусії про час заснування львівського університету активізу-
ються наприкінці ХіХ ст. усі вони мали політичний характер і були
своєрідною картою для обох сторін у відстоюванні політичних прав та
привілеїв. Цікавим є початок цих дискусій, адже протягом ХіХ ст. у
суспільстві була чітко сформована думка про заснування університету
у львові Йосифом іі у 1784 р. теза про правонаступництво двох вищих
шкіл – львівської академії єзуїтів та університету Йосифа іі з’явилась
лише в останньому десятилітті ХіХ ст. у той же час сторічний юві-
лей львівського університету у 1884 р. не викликав протистоянь полі-
тичних сил та не спровокував дискусій про спільність вищих шкіл. на
урочистій академії з нагоди відкриття 1884/85 н.р. проф. тадей Войце-
ховський, ректор університету, наголосив, що “цього року виповню-
ється сто років від заснування університету. За ці роки він пережив
різні піднесення і падіння, однак завжди виконував свою безпосередню
роль – був представником та виразником суспільства”4. як пізніше за-
значили, через брак коштів святкування були досить скромними. Через
десять років з’являється праця л. Фінкеля та ст. стажинського “істо-
рія львівського університету”5, де вперше у літературі порушується
питання про польський характер вищої школи у львові. Поява подіб-
ної праці посприяла ясності у формуванні поглядів на історію львів-
ського університету, адже до цього часу дата заснування університету
(1784 р.) не викликала жодних сумнівів. у 1884 р. людвік дзєдзінський
у праці “географічний словник королівства Польського” висловив тезу
про появу польського університету уже в середині ХVіі ст., однак офі-
ційний початок діяльності львівського університету відносив до кін-
ця ХVііі ст. такої ж думки дотримувався д-р Папе у праці “історія
міста львова” (1894 р.). офіційна влада підтримувала цю ж версію
щодо зас нування вищої школи. так, у 1898 р. намісник галичини д-р
михайло ієронім Бобжинський у виступі висловив думки тогочасної
громадськості, що львівський університет заснував саме Йосиф іі у
1784 р.6 у самому університеті думки також були суголосними. так,
на урочистій академії з нагоди початку нового 1893/94 н.р. ректор д-р
людвік Цвиклінський у своїй промові наголосив, що своїх початків
вища школа сягає 1784 р. Цікавим також є той факт, що й у передмові
до “історії львівського університету” д-р Цвиклінський дотримуєть-
ся тієї ж думки7. лише після опублікування та схвального сприйняття
праці в академічному середовищі подібні тези набувають поширення.
уже наступного 1894/95 н. р. на інавгураційній промові ректор проф.
т. Войцеховський окреслює початки дорученого йому університету від
декрету яна казимира. Припинення його діяльності пов’язує із ліквіда-
огляди джерел та документальні нариси 145
цією ордену єзуїтів. у виступі наголошено, що заснований у 1784 р. уні-
верситет Йосифа іі став правонаступником, а головне перейняв тради-
ції єзуїтської колегії. Висловлювання проф. Войцеховського ще досить
обережні, однак уже помітні зміни у настрої суспільства. В наступні
роки погляди на початки університету стають усе більш радикальними.
Проф. освальд Бальцер у своїй праці “історія устрою австрії” (1899 р.)
стверджує, що Йосиф іі у 1784 р. заснував університет лише виключно
з метою понімечення галичини. новий університет був заснований на
основі єзуїтської колегії, відкритої яном казимиром у 1661 р. навіть з
відновленням польської державності теза про заснування університету
у 1784 р. продовжувала побутувати8. однак висловлювання не були ка-
тегоричними. так, Ходиніцький у праці “історія міста львова” (1929 р.)
стверджує, що університет завдячує своїм заснуванням імператору Йо-
сифу іі, оскільки доведено, що першому ректору Вацлаву Бетаньському
імператор вручив ерекційний диплом, печатку та ключі. новий універ-
ситет розмістили у монастирі триніатів. досить дивним здається цей
факт, якщо взяти до уваги, що університет існував до цього і був лише
відновлений по кількох роках не чинності9. Б. Барвінський у праці “Йо-
сиф іі чи ян казимир?” (1912 р.) робить висновок що поляки можуть
відзначати 250-у річницю від заснування університету, однак він не має
нічого спільного з вищою школою, заснованою Йосифом іі, а тепер
Франца і. Зважаючи на вище окреслені дискусії, можна вважати, що
суспільна думка, яка склалась на початку ХХ ст., була підготованою
та певною мірою закономірною. література та преса стали своєрідним
дзеркалом, що відображували політичне протистояння у суспільстві.
особливої гостроти дискусії набули у 1912 р. у зв’язку з відзначен-
ням зі значним розмахом ювілею львівського університету і відобра-
женні такої події у пресі. Вона у свою чергу поділяється на три основні
групи: польськомовна преса (приділила найбільше уваги ювілею вищої
школи); українськомовна преса (головна увага зосереджена на проти-
стоянні щодо відкриття українського університету); німецькомовна та
“європейська” преса (лише поодинокі згадки про таку подію). у до-
слідженні головна увага приділена саме першій групі, яка найбільш
ґрунтовно висвітлює відзначення події, та останній – для об’єктивності
висвітлення та порівняння з першою групою. у статті навмисно упу-
щено огляд української преси, оскільки це дуже тісно переплітається
з питанням “боротьби за університет” і може бути темою окремого
дослідження. у дослідженні польську пресу представляють найвідомі-
ші на той час видання. В розвідці оглянуто статті у виданнях “Kurjer
warszawski, “Dziennik Polski”, “Gazeta wieczorna”, “Słowo polskie”,
“Tygodnik illustrowany”, “Kurjer Poznanski”, “Nowa reforma”, “Gazeta
Lwowska”, “Przegląd, świat”, “Wiek nowy”, “Czas”, “Gazeta narodowa”,
“Gazeta poranna”, “Naprzod”.
огляди джерел та документальні нариси146
Взагалі варто відзначити, що питання належності університету на-
буває особливої актуальності ще з початку ХХ ст. Чи не найбільша
частина полемічних виступів у справі університету сконцентрована
на сторінках тогочасної галицької та австро-угорської преси, що була
рупором ідеологічного впливу партій на суспільну думку. Преса відо-
бражала громадсько-політичну активність в краї, публікуючи звіти про
вічевий рух, збори, наради та відзначення особливих дат.
на початку ХХ ст. львів був добре забезпечений польською періо-
дикою, хоч її кількість коливалась у залежності від ситуації, яка скла-
далась у країні. львів за кількістю періодичних видань, що друкува-
лись у місті упродовж 1864–1918 рр., посідав серед провінційних міст
перше місце, перевершуючи краків. Варто відзначити багатомовність
періодичних видань – вони виходили на польській, українській, росій-
ській, єврейській, німецькій та французьких мовах.
у 1912 р. у львові було 248 періодичних видань. дослідники по-
діляють їх на різні групи, беручи до уваги тематику статей, що там
публікувались. кількісно найбільшими були видання у таких групах –
загальноінформаційні, суспільно-політичні, фахові і гуморо-сатирис-
тичні10.
Періодичність виходу видань була різною: перше місце посідали
двотижневики, друге – місячники, третє – тижневики. Характеризуючи
регулярність преси, варто відзначити, що нерегулярні або одноразові
видання значно переважали інші групи. лише деякі видання могли від-
значитись “довготривалим життям”. Зокрема, тривалий час виходили
“Gazeta Lwowska” (виходила протягом 1811–1918 рр. і далі), “Słowo
polskie” (1896–1918 рр.), “Kurjer Lwowski” (1883–1918 рр.)11.
Варто відзначити помітну різноманітність преси за тематикою.
можна виділити більше десяти груп, але серед найбільших – суспіль-
но-політичні (14,2 %), фахові (12,9 %), загальноінформаційні (9,6 %).
Періодичні видання, що видавались у львові, мали різний організа-
ційно-інституційний статус – видавались владою, політичними силами,
урядом, різними товариствами тощо. дуже часто видавцями періодики
у львові були приватні особи, але, як правило, такі видання мали за-
гальноінформаційний характер.
Періодичні видання, які публікувались владою у львові, були рід-
кістю. лише щоденник “Gazeta Lwowska” видавався за кошти наміс-
ництва.
своєрідний феномен становила наукова та педагогічна періодика,
яка мала спонсорів у львівському університеті та Політехнічному уні-
верситеті, а також у товариствах та наукових інституціях. однак ця
група не мала постійного періодичного видання, яке б задовольняло
повністю її потреби. натомість цю функцію перебрала на себе щоденна
преса, яка вміщувала не лише інформаційні статті, а й культурно-про-
огляди джерел та документальні нариси 147
світницькі. Відсутність окремих спеціалізованих видань, присвячених
літературі чи театру, компенсувалась публікаціями в політично-інфор-
маційних тижневиках. до таких видань належала “Gazeta Lwowska”,
особливо під редакцією а. креховецького, а видання “Gazeta narodowa”,
“Dziennik Polski” мали навіть спеціальні додатки для цієї цілі. до
цієї ж групи можна віднести періодичні видання “Świat” та “Przegląd
Lwowski”12.
Видавцями преси часто були політичні угруповання та партії.
умови галицької автономії та ліберальне законодавство дозволяли зна-
чний обсяг свобод, що помітно вплинуло на пожвавлення політичної
діяльності різних угруповань. найбільшої підтримки серед населення
отримали консервативні і ліберально-демократичні партії. крім них
важливе місце посідали народний рух, католицький “обоз” (званий теж
християнсько-соціалістичним), а також соціалісти. Політичні угрупу-
вання мали вплив на динамічний розвиток преси. Видання часто змі-
нювали своїх власників, редакторів та напрями роботи.
Періодичні видання зазвичай мали чітке політичне забарвлення.
середовище консерваторів було репрезентоване виданням “Gazeta
narodowa”, що було щоденником від 1862 до 1915 рр. і не виходило
лише у понеділок. редактором газети від 1908 р. був александр Вогла,
на початку ХХ ст. наклад становив 1000 екземплярів. спочатку газе-
та мала демократичний напрям, але за редакторства а. Вогли зміни-
ла його на консервативний. З 1911 р., від часу купівлі газети спілкою,
почала репрезентувати крайній відлам подоляків – так званий Центр
(представники ст. стадницький, Влад. Чарторийський, алекс. кжечу-
нович). консервативне угруповання також було представлене видан-
ням “Dziennik Polski”, що виходив у 1869–1918 рр. Від 1908 р. редак-
тором газети був адам краєвський. Цю ж сторону також підтримувало
видання “Przegląd”, що мав три складові – політичну, суспільну та
літературну, відповідно до яких була підібрана тематика статей. Він
виходив протягом 1885 – 1914 років13.
ліберально–демократичне угруповання мало у своєму розпоря-
дженні чимало видань. спочатку до них належала “Gazeta narodowa”,
згодом до цього напряму приєднались “Dziennik Polski” та “Słowo
polskie”, останнє до 1902 р. а з вказаного часу видання змінило по-
літичний напрям, газета була викуплена народною демократією. Від
1897 р. вона виходила двічі на день та була єдиною газетою в галичині,
що мала таку високу періодичність. Протягом 1901–1918 рр. представ-
ницьким органом демократів був також “Wiek nowy”.
свою пресу в галичині мало й народно-демократичне угрупован-
ня. Зокрема, до нього належало видання “Przegląd Wszechpolski”, а від
1902 р. – “Słowo polskie”.
досить добре у галичині та львові були представлені періодичні ви-
дання, читачами яких здебільшого було селянство та міщанство. Вони
огляди джерел та документальні нариси148
публікувались різними прошарками та мали на меті маніпулювання
населенням задля власних політичних цілей. для народної інтелігенції
та симпатиків народного руху виходила газета “Kurjer Lwowski”, від
1907 р. її співвласником та редактором був Болеслав Вислоух.
у львові великою кількістю видань був представлений християн-
сько-соціалістичний (католицький) напрям. Під його впливом перебу-
вав “Dziennik Polski”, орган Польського народного центру.
отже, органи польських партій галичини були представлені та-
ким чином: націонал-демократи утримували “Słowo polskie” (львів),
місячник “Przegląd Wszechpolski” (львів), східногалицькі консервато-
ри – “Gazeta Narodowa” (львів), “Gazeta Wieczorna” (львів), західно-
галицькі консерватори – “Czas” (краків), “Nowa Reforma” (краків),
соціал-демократи – “Naprzόd” (краків), людовці – “Kuryer Lwowski”,
національно-християнська партія – “Kurjer Warszawski”, народна де-
мократія – “Kurjer Poznanski”, “Gazeta poranna”, офіційний друкований
орган австрійської влади – “Gazeta Lwowska”, товариством оргелб-
ранда видавався “Świat”, галицькими демократами – “Wiek nowy”. За
періодичністю виходу, як правило, ці видання були тижневиками та
двотижневиками.
газета “Przegląd Lwowski” – двотижневе видання, присвячене релі-
гійним, науковим, літературним та політичним справам, відбивало на-
строї інтелігенції.
Варто відзначити добре розвинуті правові норми, що регулювали
діяльність преси. разом з тим сильні позиції мала цензура, нагляд за
пресою здійснювали органи прокуратури, що пильно вичитували усі
тексти. Згодом цензура послабила тиск, однак, навіть незважаючи на
усі заходи, не вдалось уникнути зменшення періодики перед Першою
світовою війною.
таким чином, простежується пряма залежність між політичним
спрямуванням видання та тематикою публікованих статей у виданні.
у дослідженні виділено тематичні групи, які висвітлюють святкування
250-річного ювілею львівського університету. Відповідно до груп про-
аналізовані й напрями видань, які публікували статті.
Варто коротко оглянути зміст опублікованих статей у періодичних
виданнях. Загалом, публікації можна розділити на кілька груп в залеж-
ності від тематики, яка висвітлювалась. до першої можемо віднести
статті, що були присвяченні головним віхам історії львівського уні-
верситету, спогадам видатних осіб та випускників про діяльність вищої
школи, навчання в ній. до другої групи – статті, що висвітлюють уро-
чистості, які відбувалися з нагоди ювілею, публікації виступів гостей,
тексти привітань, списки делегацій та присутніх під час урочистостей,
надання звань “doctor honoris”. до третьої відносимо публікації важ-
ливих документів з історії львівського університету. останню невели-
огляди джерел та документальні нариси 149
ку групу складають статті, що відображають участь мешканців міста
львова в урочистостях, ставлення львів’ян, а особливо українців, до
відзначення ювілею університету.
найчисленнішу групу становлять статті, присвячені історії універ-
ситету. Вони значні не лише за кількісним, а й за якісним складом і
обсягом. Хоча варто відзначити, що короткий історичний нарис при-
сутній практично у всіх статтях та виданнях. як правило, в статтях
головна увага звернена на короткий виклад історії вищої школи, ви-
світлення головних подій в житті університету. такі повідомлення ко-
ливались від кількох банальних речень про заснування вищої школи
яном казимиром до розлогого історичного нарису. останні опирались
на спеціальні дослідження з історії університету, найбільш поширеним
джерелом була праця л. Фінкеля та ст. стажинського “історія львів-
ського університету”. усі історичні нариси були об’єднані однією
спільною концепцією – відобразити походження навчального закладу
від єзуїтської академії яна казимира та тяглість традиції університе-
ту. Зважаючи на спільне першоджерело статей, що окреслюють істо-
рію університету, всі вони розпочинають історію університету з кінця
XV ст., коли була заснована митрополича школа. Вона окрім початко-
вої освіти давала окремі виклади, які були у вищій школі. Більш повно
ідея відкриття вищої школи реалізується на початку XVII ст., коли єзу-
їти у 1608 р. створюють колегіум, що розпочав традицію існування ви-
щої школи у львові. Викладання в колегіумі було налагоджено таким
чином, аби відповідати вимогам університету. З того часу розпочина-
ються значні потуги ордену єзуїтів для отримання колегіумом статусу
університету. лише через півстоліття ордену вдалось переконати мо-
нарха у необхідності відкриття вищої школи у львові. Цьому сприяли
такі моменти: суспільство вимагало більшої кількості освічених людей
та науковців; необхідність такої школи на східних теренах, які потра-
пляли під вплив православ’я зі сходу та протестантизму із Заходу. Це
стало визначальною причиною довіри до єзуїтів в освітньому питан-
ні. своєрідним каталізатором для укладення акту стала гадяцька угода
1658 р., яка дозволяла заснувати дві православні вищі школи: одну в
києві, а друга планувалась у львові. Щоб завадити цьому, король ян
казимир на звернення єзуїтів у 1661 р. підписав диплом про заснуван-
ня академії. Варто відзначити, що створення академії було цілковитою
ініціативою ордену і вимагало від нього чималих зусиль, зокрема у
підписанні декрету. створення ще однієї вищої школи як конкурентки
краківського університету викликало невдоволення, причиною якого
була негативна налаштованість ягелонського університету та пере-
тягування на свій бік чималої частини суспільства. Почалося тривале
протистояння двох шкіл, що супроводжувалось постійними образами
та судами. однак питання не вирішувалось і тримало в напрузі обидві
огляди джерел та документальні нариси150
сторони протягом століття. лише з приходом до влади короля августа
ііі єзуїти відчули помітну підтримку та добились у 1758 р. від монарха
підтвердження диплому яна казимира. Цей час видався теж сприятли-
вим для підтримки львівської єзуїтської школи папським престолом. у
1759 р. папа климент Хііі буллою підтримав існування університету
у львові. Згідно з новими привілеями він отримав не лише підтвер-
дження усіх прав, наданих раніше, а й був прирівняний у правах до
краківської академії. Це викликало збурення у суспільстві, особливо
гостро відреагувала краківська академія. Відновився судовий процес,
який негативно вплинув на рішення папи та спровокував скасування
попередньої булли і подальшу заборону діяльності університету. Зміна
ситуації також була пов’язана із раптовою смертю короля, прихильни-
ка львівського університету14.
однак попри усі заборони, викладання в університеті продовжу-
валось. Це своєрідне “підпілля” протривало недовго, оскільки перший
поділ Польщі у 1772 р. спровокував ліквідацію ордену єзуїтів австрій-
ською владою у 1773 р., а відтак закриття університету. За окремими
даними, навчання в академії продовжувалось, але як інституція вона не
існувала.
досить швидко австрійська влада зіткнулась з проблемою підго-
товки кадрів для місцевої адміністрації. марія терезія з цією метою
планувала відкрити у новій провінції університет. імператриця була
реорганізатором освіти, скасовуючи старі порядки в навчанні та ство-
рюючи нові “лицарські” школи. не стала винятком і галичина, до якої
прибув ян Перген для упорядкування освіти. академія єзуїтів була за-
крита, але приміщення, бібліотека, наукові зібрання залишились. на
цій базі було відкрито два ліцеї – медичний, призначений для навчан-
ня акушерок та хірургів, та вищий ліцей, де навчали філософії і праву.
В ліцеях викладали виключно німці. Змінився й принцип освіти, вона
стала абсолютно світською та слугувала для потреб держави. Йосиф
іі ще 1774 р. висловлював думку про необхідність створення універ-
ситету у львові, а вже 1783 р. було знайдено для нього приміщення.
21 жовтня 1784 р. був підписаний акт про заснування університету.
За повідомленням газети “Wiek nowy”, 16 листопада 1784 р. відбулись
перші урочистості з нагоди відкриття університету. розпочинав новий
навчальний рік губернатор Брігідо. академічний будинок складався з
20 аудиторій, кабінетів, лабораторій, канцелярії тощо. очолили універ-
ситет ректор, чотири декани і чотири сеньйори факультетів. до уні-
верситету з’їхалось багато відомих професорів та викладачів, таких як
Фесслер, Йосиф роттер, уліх, людвік Земарк та інші. Першими сту-
дентами університету стали сини дрібної шляхти, урядників та руських
князів. При університеті існував теологічний виклад для русинів греко-
католиків15. однак новий університет проіснував недовго, брак коштів
огляди джерел та документальні нариси 151
у скарбниці не давав можливості утримувати дві інституції – краків-
ську академії та львівський університет на території однієї провінції.
у 1805 р. університет Йосифа іі закрили, а на його місці відкрили лі-
цей, який продовжив усі попередні виклади, однак він був позбавлений
можливості надавати вчені ступені та звання. Залежність існування уні-
верситету у львові від політичної ситуації знову була доведена часом.
у 1809 р. у зв’язку з адміністративними змінами в австрійській імперії
виникла потреба відкриття в провінції університету. краківський уні-
верситет, якого вистачало для провінції загалом, згідно з новим поді-
лом земель увійшов до складу іншої держави. у 1817 р. був підписаний
декрет про повторне відкриття університету у львові, однак це була
лише зміна назви, адже викладання та система навчання залишалася
тією ж. університет набуває чималого значення в політичному житті
провінції, він стає осередком, де молодь не лише здобувала знання; тут
викристалізовувались суспільні та політичні погляди, була можливість
згуртуватись навколо спільних ідей та інтересів.
Помітний слід в історії університету залишив 1848 р., коли сту-
денти та викладачі брали активну участь у подіях, названих “весною
народів”. одним із наслідків подій стала тогорічна пожежа, що при-
звела до втрати великої кількості майна, книг та документів. За окре-
мими згадками, з більш ніж 51 тис. книг залишилось лише 18 тис. Що
ж до документів, то з ректорської канцелярії вдалось врятувати лише
дві в’язки. усі врятовані речі знесли до ратуші, де вони зберігались до
1851 р., коли було виділено нове приміщення16.
як правило, більшість статей обмежують виклад історії універси-
тету цими подіями. однак варто звернути увагу на низку статей, що
відображають боротьбу польської громади проти “германізації” універ-
ситету. З початку існування вищої школи у львові у 1661 р. мовою
викладання у ній була латинь. Зі зміною влади та по суті новим від-
криттям університету мова викладання змінилась на німецьку. Варто
додати, що русини мали на теологічному факультеті власні виклади
для греко-католиків, де дозволили викладати власною мовою, але цим
правом не користувались. натомість для поляків питання мови викладу
стояло доволі гостро. у вжиток польська мова починає входити у дру-
гій половині ХіХ ст. – лише після прийняття конституції 1867 р. було
дозволено викладання польською мовою. Законодавчо польська мова
до університету була запроваджена трьома рішеннями влади (4 липня
1871 р., 27 квітня 1879 р., 27 березня 1882 р.) як мова діловодства,
викладання та іспитів. акцент на запровадженні польської мови був
не випадковий, адже він дуже важливий для обґрунтування польського
напряму львівського університету17.
Знаменною датою в житті університету вважається 1894 р., коли
відновили медичні студії та було видано перше повноцінне досліджен-
огляди джерел та документальні нариси152
ня з історії університету – праця л. Фінкеля та ст. стажинського “іс-
торія львівського університету”. на жаль, період кінця ХіХ – початку
ХХ ст. у львівському університеті жодним чином не відображено у
статтях. Це й не дивно, оскільки більшість статей з історії університету
написані з використанням вищезазначеної праці л. Фінкеля та ст. ста-
жинського. саме ця праця мала вирішальний вплив на пресу, котра під-
хопила ідею щодо польського характеру університету та аргументувала
теорію правонаступництва вищої школи. Зважаючи на цю обставину,
зовсім не дивною є ситуація, що ювілей 1884 р. не згаданий у пресі
жодного разу. сторічний ювілей австрійського університету зовсім не
вписувався в концепцію польської традиції університету.
Ще одним важливим моментом, відображеним у статтях, було
сприйняття існування університету у львові різними прошарками сус-
пільства. З самого початку існування університету у львові, засновано-
го дипломом яна казимира у 1661 р., навколо нього точаться дискусії.
спочатку він не був визнаний львівськими міщанами та краківським
університетом. до того ж диплом яна казимира про заснування уні-
верситету не був затверджений сеймом речі Посполитої, що було
обов’язковою умовою згідно з конституцією 1633 р. Процедура була
порушена в 1662 р., коли сейм так і не підтвердив диплом яна казими-
ра. Згодом це стало важливим аргументом сторони, котра вважала не-
правочинним існування університету. Ще одним вагомим фактом, який
використовували супротивники університету, був диплом михайла Ви-
шневецького, виданий у 1669 р. як наступник короля яна казимира,
він визнавав, що на руських землях є лише одна академія – Замойська,
а всі інші необхідно заборонити та закрити. також упродовж першої
половини XVIII ст. спостерігається протистояння краківської та львів-
ської єзуїтської академії. лише у 1758 р. король август ііі видав при-
вілей, що зрівнював у правах львівську та краківську академії, узявши
до уваги привілеї, надані їй у 1635 р. Це ж було підтверджено буллою
папи климента Хііі у 1759 р., але вже 1763 р. вона була відкликана у
зв’язку з королівським присудом, що передбачав закриття академії. рі-
шенням конвокаційного сейму 1764 р. затверджено право на діяльність
львівської академії, однак заборонено надавати академічний ступінь.
Варто відзначити, що сейм не визнавав існування академії, вважаючи,
що на території Польщі існує лише три вищі школи – краківська, За-
мойська та у Вільнюсі. Зігнорувавши постанову сейму, академія надалі
продовжувала свою діяльність і надавала студентам академічні ступе-
ні. ситуація залишалась незмінною до 1773 р., коли було ліквідовано
орден єзуїтів, а, отже, закрито академію. однак викладання у вищій
школі продовжувалося й надалі, на основі закритої академії відкрили
медичний колегіум та ліцей, а з 1775 р. відновлено викладання теології.
незважаючи на підписаний марією терезією у 1775 р. губерніальний
огляди джерел та документальні нариси 153
проект, що мав пришвидшити відкриття вищої школи, справа була ви-
рішена лише через вісім років. у жовтні 1784 р. було знову відкрито
університет згідно з декретом імператора Йосифа іі. Ця подія і доку-
мент викликали не менші суперечки, ніж декрет яна казимира, адже
різні сторони по-різному його трактували. Попри все у той час ніхто
не сумнівався, що саме цим документом було засновано університет у
львові для навчання службовців адміністрації нової влади. Проіснував
університет імені Йосифа іі недовго, вже у 1805 р. він був замінений
ліцеєм у зв’язку зі скрутним становищем у державі. однак уже в 1817 р.
вищу школу було відновлено імператором Францом і, яка проіснувала
трохи більше ста років та у 1918 р. була перейменована на університет
імені яна казимира. Загалом характеризуючи цю групу, варто відзна-
чити, що статті, присвячені історії львівського університету, були опу-
бліковані у різних періодичних виданнях. окремими згадками або ж ви-
користанням окремих фактів у статтях відзначаються публікації у таких
періодичних виданнях: Gazeta narodowa, “Czas”, “Kurjer Warszawski” та
“Kurjer Lwowski”. В останній до прикладу подано характеристику при-
вілею короля яна казимира 1661 р., ставлення до нього у суспільстві в
різні періоди існування вищої школи. Більш повно історія університе-
ту представлена у періодичних виданнях “Przegląd”, “Dziennik Polski”,
“Słowo polskie” та “Gazeta Lwowska”. Зазвичай, статті, присвячені істо-
рії університету, що публікувались у цих виданнях, достатні за обсягом
та висвітлюють голов ні етапи в житті університету. так, у “Dzienniku
Polskim” опубліковано кілька статей присвячених університету, одна з
них висвітлює оборону польського характеру вищої школи у різні пе-
ріоди її існування, а друга оглядово окреслює головні етапи розвитку.
найдетальніша історія вищої школи представлена у виданнях “Gazeta
wieczorna” та “Wiek nowy”. В останній публікується цикл із дев’яти ста-
тей під загальною назвою “З діяльності львівської альма матер”, де де-
тально подано історію вищої школи до кінця ХіХ ст. у статтях виділено
основні етапи історії університету, охарактеризовано діяльність вишу у
ці періоди, головний акцент поставлено на періоди, коли поляки домі-
нували або ж отримували помітну перемогу у боротьбі за університет.
у день урочистостей газета “Gazeta wieczorna” присвятила практич-
но весь номер ювілею львівського університету. опубліковані статті
мали різний характер: присвячені історії, публікації документів, опису
надісланих до університету привітань та інше. на особливу увагу за-
слуговують статті, присвячені історії організації навчання в університе-
ті. так, згадано, що постановою Франца і від 4 листопада 1817 р. в уні-
верситеті створено кафедру польської мови та літератури. діяльність
кафедри була окреслена в інструкції Йосифа оссолінського у тому ж
1817 р. однак реально кафедра почала функціонувати дещо пізніше,
лише 1825 р. був призначений керівник кафедри – професор микола
огляди джерел та документальні нариси154
михайлевич. у статті розкривається історія кафедри, згадуються такі
видатні викладачі як е. словацький, а. малецький, кс. ліске, р. Пілат
та інші, серед студентів-випускників – м. романовський, м. Павліков-
ський, Ю. турчинський, р. Пілат, а. райський та інші. Ще одна стаття
присвячена семінару польського права в університеті, організатором
якого був професор польського права о. Бальцер. Зазначено, що було
багато охочих взяти в ньому участь, однак були обмеження: участь мо-
гли брати лише студенти старших курсів. Вибір тематики семінарів був
довільним18.
особливої уваги заслуговує публікація спогадів студента, що на-
вчався в університеті у 1858 р. Він згадує викладачів, описує їх зо-
внішність вигляд, манеру поводження під час занять. серед них виді-
ляє викладачів філософського відділу, які викладали природничі науки:
Шмітта – викладача зоології, Пебала – хімії, ліпінського – філософії,
Войцеха урбанського – фізики, яцека лобашевського – ботаніки. та-
кож зазначає, що викладання велося німецькою мовою, а документи
писались латиною. однак, як зазначає автор статті, чимало викладачів
не лише дозволяли студентам спілкуватися польською мовою, а й самі
розмовляли нею19. також є кілька статей, що присвячені відомим ви-
пускникам та викладачам львівського університету.
до другої великої групи відносяться статті, присвячені опису са-
мого святкування. у пресі завчасно був опублікований детальний гра-
фік святкування, громадськість львова закликали взяти активну участь
у відзначенні ювілею. Він припав на 1911 р., але того року жодних
урочистостей не було передбачено. Все обмежилось відправою-подя-
кою, що відбулась в костелі у січні 1911 р. З початком 1911/12 н.р.
новопризначений ректор л. Фінкель взявся до підготовки відзначен-
ня ювілею. З цією метою був обраний організаційний комітет. саме
святкування призначалося на травень 1912 р., а головні ювілейні уро-
чистості – на 29 травня. В переддень ювілею для спеціально запроше-
них гостей, серед яких були професори, еліта міста львова та іноземні
гості, відбувався раут у міському казино. Приміщення було прикраше-
не рослинами з ботанічного саду. При вході гостей зустрічав ректор
л. Фінкель та проф. ст. Закшевський, на рауті були присутні 600 осіб.
святкування тривало до пізньої ночі20. наступного дня урочистості
розпочались ранковою відправою у костелі. участь у відправі брали не
лише викладацький склад, інтелігенція та еліта міста, а й чимало запро-
шених гостей. В костелі архибіскуп Білчевський виголосив промову.
По завершенні відправи усі запрошені пішли до музичного товариства,
у приміщенні якого об 11 год. розпочалась головна частина урочистос-
тей з участю політиків та науковців. Першим керівництво університету
привітав президент міста пан Йосиф нойман. Він висловив вдячність
королю яну казимиру за закладення основ для розвитку науки у льво-
огляди джерел та документальні нариси 155
ві та заснування університету. Подякувавши всім гостям, які приїхали,
наголосив на важливості університету для львова, для науки Польщі
та імперії. Виділив головні акценти, що вказують на зв’язок історії та
співжиття міста з університетом21. Від імені уряду та міністерства ві-
ровизнання і освіти університет привітав др. Цвиклінський, від академії
наук у кракові – віце-президент проф. Фридерик Золл. В обох приві-
таннях згадано історію університету, відзначено його роль в громад-
ському та політичному житті, вплив на формування поглядів молоді. у
виступі ректора ягелонського університету Владислава Шайноги22 зга-
дано про досягнення університету, головний акцент зроблено на подіях
1784 р. та 1817 р., коли австрійські імператори не засновували нові, а
відновлювали чинні до цього часу університети. Згодом були промови
ректорів політехніки та ветеринарної академії, які вітали університет та
згадували його багату історію. Від імені професорів львівського універ-
ситету слово взяв др. стагл, який подякував вищій школі за виховання
молоді та ту роль, яку відігравав університет в історії Польщі. доктори
подарували університету золоту медаль із зображенням яна казими-
ра, а також пообіцяли подарувати портрет короля-засновника для нової
будівлі університету23. крім вищезгаданих осіб, з нагоди ювілею наді-
слали свої привітання чимало товариств, університетів та відомих осіб.
у пресі опубліковані побажання угорського університету. делегації
були лише від двох угорських вищих шкіл (Будапешту та колошвару),
а також університету кракова і Чернівців. колеги інших вищих шкіл
обмежились вітальними листівками. у привітанні угорських універси-
тетів наголошено на співпраці двох народів, спільності історії вищої
школи24. на завершення офіційної частини урочистостей виступив хор.
Привітання та виступи в повнотекстовому форматі були опубліко-
вані в кількох періодичних виданнях, у газеті “Czas” опублікували тек-
сти телеграм, надісланих міністром віровизнання та освіти длугошем і
намісником др. Бобжинським25.
однією з важливих урочистих подій під час святкування було на-
дання звань “doctor honoris”. газета “Gazeta wieczorna” подає історію
надання подібних звань у львівському університеті. у 1819 р. його
вперше отримав Йосиф максиміліан оссолінський за заслуги перед
університетом. надання такого звання було започатковане рішенням
імператора Франса і від 13 грудня 1819 р. Звання “doctor honoris” у
1878 р. отримав доктор права Йосиф супіньський та доктор філософії
Вавринець жмурко. Звання надавалось щороку або ж раз на два–три
роки, зазвичай вони приурочувались до визначих дат чи подій. так, до
ювілею 1912 р. було надано чимало звань “doctor honoris”, зокрема з
теологічного відділу його отримало двоє, з правничого – десять, з ме-
дичного – шість, з філософського – чотирнадцять26.
святковий день завершився вечірньою маніфестацією львів’ян, у
якій взяло участь близько 20 тис. осіб. очолили пішу ходу міська рада,
огляди джерел та документальні нариси156
представники товариств та учні середніх шкіл. Процесія рухалася до
університету, де зупинилася на площі перед будинком almae mater та
зайняла сусідні вулиці. до слова запросили ректора університету проф.
л. Фінкеля, який наголосив на важливій ролі університету та подякував
присутнім: “Всі ці люди, що зібрались, лише підтверджують, як сильно
львів любить університет і як сильно він йому потрібен”. Після ректо-
ра слово взяли представники товариств та громадськості, наголосивши
на польському характері університету і необхідності його боронити:
“університет був, є і буде польським”27.
святкова хода перейшла під ратушу, за підрахунками там зібралось
близько десяти тисяч людей, які вигукували хвалу президенту міста
нойману. до присутніх промовив проф. грабський: “львівський уні-
верситет залишається польським, а іншого університету у львові бути
не може”. Після кількох пісень люди почали розходитись, до десятої у
місті стало тихо28.
святкування продовжувалось у двох кав’ярнях “рома” і “Шкоць-
ка”, у першій зібрались викладачі та студенти медичного факультету,
до них приєднались кілька представників інших факультетів. у дру-
гій – представники філологічного факультету на чолі з проф. лукасе-
вичем та проф. твардовським29.
Перелік святкувань у пресі висвітлено дуже детально. лише ко-
роткими згадками про основні заходи обмежились періодичні видання
“Gazeta narodowa, “Przegląd”, “Nowiny” та “Kurjer Warszawski”. решта
видань подавала більш детальну інформацію про перебіг святкування, з
повним передруком промов запрошених гостей. найповніше представ-
лена інформація у виданнях “Słowo polskie”, “Czas”, “Gazeta wieczorna”,
“Dziennik Polski” та “Kurjer Lwowski”. В останньому виданні одна зі
статей висвітлює перебіг урочистої академії, а друга під назвою “50-ти-
тисячна маніфестація” окреслює пообідній збір львів’ян та усі події, що
його супроводжували.
Важливе місце посідає ще одна група статей, а саме публікації до-
кументів з історії львівського університету. Звичайно, на першому міс-
ці публікація привілею яна казимира 1661 р. Він подається в оригіналі
латинською мовою, в перекладі на польську та з коментарями. окремо
також можна виділити публікацію деяких уривків привілею для під-
твердження наведених аргументів. як правило, публікація документа
була передруком з праці л. Фінкеля “Привілей яна казимира…”30, де
подано не лише текст, а й історичні коментарі до нього. Загалом пу-
блікація матеріалів обмежилась лише кількома статтями31. Ще одну
групу становлять статті, що відображають участь мешканців львова у
відзначенні ювілею, особливо української громади. останній аспект є
особливо цікавим, зважаючи, що це був час боротьби за університет,
коли дві нації – польська та українська – обстоювали власне право на
огляди джерел та документальні нариси 157
вищу школу, наводячи вагомі аргументи австрійській владі. докумен-
ти до історії університету не були широко висвітлені у пресі. у біль-
шості випадків публікація перекладеного диплому супроводжувалась
характеристикою диплому, висвітленням основних історичних фактів,
окресленням правових основ використання диплому, протистоянням
з сеймом та краківським університетом. Зокрема, диплом яна кази-
мира опубліковано у виданнях: “Przegląd”, “Gazeta wieczorna”, “Gazeta
Lwowska” та “Tygodnik illustrowany”.
Важливо також з’ясувати ставлення суспільства до відзначення
ювілею університету та роль преси у цьому. дискусії щодо відзначен-
ня ювілею розпочались ще задовго до святкування. так, на засіданні
парламенту 23 травня 1912 р. було порушено питання про відзначення
ювілею університету, що викликало значне обурення української сто-
рони. у деяких висловах були абсолютно категоричні твердження, що
польський львівський університет як такий узагалі не існував. Подібну
позицію обстоював посол костянтин левицький. на засіданні сенату
знову було підняте питання ратифікації диплому яна казимира сей-
мом, на що ст. глонбінський мав свою відповідь: “на сеймах дійсно
точились суперечки, чи мають право польські королі закладати універ-
ситети без погодження з сеймом. такі протистояння у владі не були
рідкістю і навіть зустрічались в австрії, однак не дивлячись на проти-
стояння, навчання в університеті відбувалось, і станом на 1697 р. кіль-
кість студентів становила 700 осіб. у середині 18 ст. діяльність універ-
ситету була підтверджена ще дипломами августа ііі та папи клемента
Хііі, який мав право на таке підтвердження. у 1773 р. університет був
ліквідований разом з єзуїтами. Правдою є той факт, що у 1784 р. імпе-
ратор Йосиф іі заснував цілий новий світський університет”32. дискусії
в парламенті продовжились далі. Зважаючи на певну проблематичність
питання, обидві сторони намагались схилити на свій бік громадськість.
у номері 244 від 26 травня 1912 р. газети “Slowo polskie” зафіксовано,
що напередодні святкування на вулицях львова почали розповсюджу-
вати листівки зі зверненнями до жителів міста. В тексті згадувались
здобутки та досягнення вищої школи, відзначалась роль університе-
ту у навчанні молоді. Повідомлялось, що святкування призначене на
29 травня, а завданням мешканців львова є належно відзначити свято
і його підтримати, особливо з огляду на протистояння з руським уні-
верситетом та контрфакти, що університет не заснований яном кази-
миром33.
як зазначає “Gazeta Narodowa”, до відзначення ювілею університе-
ту підключились не лише причетні до вищої школи, а й усі жителі міста.
Відбулись маніфестації, головними лозунгами яких було: “університет
є польським, львів – польський, вони такими повинні залишитись”. а
запланована на 29 травня урочиста хода переросла у справжню мані-
огляди джерел та документальні нариси158
фестацію. у святкуванні взяло участь чимало різних товариств, шкіл,
а також студентів, політиків та громадських діячів. натовп, що по до-
розі збільшувався, рухався до університету з піснями, вигукуючи різні
привітання та прославляючи польський університет. коли цей натовп
обступив вищу школи, всі стишились, даючи можливість виголосити
промову президенту міста та ректору34.
газета “Kurjer Lwowski” у статті “50-tysięczna manifestacja wieczor-
na” подає хронологію святкування ювілею університету у львові – зран-
ку урочиста хода супроводжувалася чималим натовпом, по обіді місто
набуло свого звичного ритму, лише урочисті стяги на вікнах будинків
свідчили, що місто святкує значну подію. основні заходи планували-
ся на вечір. надвечір почали збиратись люди на вул. кароля людвіка.
також збирались на інших вулицях, а потім рухались до вул. кароля
людвіка. до площі перед університетом допустили лише вісім тисяч
осіб, решта була змушена залишитись поодаль, аби не виникло проти-
стоянь. усе дійство супроводжувалось бравурною музикою. З натовпу
лунало “нехай живе польський університет у львові! нехай живе се-
нат! нехай живе президент нойман!”35.
По завершенні урочистостей газета “Gazeta Narodowa” у статті “Po
jubileuszu” відзначила: “усі перебувають під враженням від святкуван-
ня ювілею університету. Ця подія об’єднала львівське суспільство. усі
партії та групи зрозуміли важливість львівської вищої школи, це від-
бувалось у той час, як на побутові питання усі чиновники не зважають
і не хочуть бачити цих проблем, адже вони не думають “по-польськи”.
другим важливим аспектом є відвага відкрито заявити про свої думки
та поведінку (мається на увазі підтримку польського характеру універ-
ситету – О. О.), надання цьому особливої уваги. третім аспектом є пи-
тання поступливості у діях, що часто межує з боягузтвом. усі ці аспек-
ти зводяться до питання про заснування українського університету у
львові. Питання стояло таким чином, що якби був вибір, що святкуван-
ня пройде без сутичок і виступів з боку русинів у взамін за підтримку
ідеї заснування руського університету, то будь-яке святкування було б
скасоване, навіть в останній момент. Відзначення ювілею дало можли-
вість перед усім світом закріпити думку про утворення університету
яном казимиром та безперервну традицію його існування. тим більше,
що ця думка була визнана і підтримана з боку влади, представником
якої був др. Цвиклінський. спокій, який панував у львові під час свят-
кування, був пов’язаний з кількома чинниками, а саме налагоджена ді-
яльність поліції, розуміння і підтримка з боку мешканців та студентів,
молоді”. газета висловлює особливу подяку архибіскупу Білчевському
за гарне привітання, підтримку та організацію ювілейного обіду, участь
у якому взяло понад 200 осіб. також окрема подяка – президенту та
раді міста36.
огляди джерел та документальні нариси 159
Звичайно, таке захоплення поділялось не всіма – українська сто-
рона не сприйняла подібних урочистостей і провела власну маніфес-
тацію, яка відбулась об 11 ранку в народному домі. на ній зібрались
представники різних товариств, після кількох промов був ухвалений
протест проти “засилля поляками львівського університету”. жодних
конфліктів чи непорозумінь між сторонами не було, питання залиша-
лось до вирішення у парламенті37.
Зважаючи на кількість опублікованих статей у пресі, варто відзна-
чити певну резонансність подій. однак беззаперечним є той факт, що
такий потужний відгомін ювілею знайшов відбиття лише у польській
пресі. натомість іноземні газети обмежились згадками про відзначення
у львові ювілею. сама ж польська преса відзначила як велике досяг-
нення публікацію статті посла проф. Халбана в одному з віденських
видань, яка містила коротку історію університету. текст цієї ж статті
був декілька разів передрукований у польській пресі. очевидно, що на-
ведені факти свідчать про заполітизованість питання. незважаючи на
усі суперечки, це був перший урочисто відзначений ювілей універси-
тету, до якого долучився широкий загал громадськості.
одначе не варто забувати, що відзначення ювілею у 1912 р. було
абсолютно політичним кроком та дозволило польській стороні закрі-
пити за собою університет. не дивно, що відзначення припало на рек-
торську каденцію Фінкеля, який одним із перших запропонував вдалий
компромісний варіант історії університету, хоча ще у 1911 р. такого
помпезного свята не планувалось. Публікація великої кількості статей
у пресі лише підтверджувала бажання польської сторони довести, що
університет традиційно мав польський характер. статті, присвячені
львівському університету, були опубліковані у ряді видань – від од-
нієї статті до цілого номера. історію університету найповніше висвіт-
люють видання “Przegląd”, “Dziennik Polski”, “Słowo polskie” та “Gazeta
Lwowska”. у цих виданнях історії, як правило, присвячено одну стат-
тю, яка висвітлює головні етапи в житті університету, подає огляд го-
ловних віх його розвитку. детальною публікацією статей з історії ви-
щої школи представлені видання Gazeta wieczorna та “Wiek nowy”, що
не є випадковим, оскільки висвітлення тяглості історії almae mater за-
безпечувало надійну основу для обґрунтування польського характеру
університету, що було вповні необхідним для таких політичних сил як
націонал-демократи, консерватори, соціал-демократи та інших, яким
належали вищезгадані видання. детальне висвітлення програми та за-
ходів святкування, поряд з передруком промов в окремих виданнях є
цілком суголосним висвітленню історичної складової, представленої у
періодичних виданнях “Gazeta wieczorna, “Nowiny”, “Gazeta Narodowa”.
Зацікавлення університетом політичними силами мало на меті “закрі-
пити” за польським народом такого форпосту політичного протистоян-
ня як вища школа у львові.
огляди джерел та документальні нариси160
Відзначення ювілею спровокувало бурхливу реакцію у суспільстві,
яке й до цього часу вже було у стані протистояння. у травні 1912 р.
львів та інші міста галичини заполонила хвиля виступів та протестів,
спровокованих різними політичними сторонами, які мали на меті від-
стояти позицію української чи польської сторони щодо існування уні-
верситету. Першість належала академічному сенату та студентам, які
організували святкування 250-ї річниці заснування навчального закладу
польським королем яном казимиром. однозначна позиція ендеків та
подоляків щодо польського характеру університету знайшла підтримку
у польського населення та влади міста. так, ще 1 травня міська рада
львова, вислухавши польських професорів ст. глонбінського, генріха
кадія та ін., висловила одностайний протест проти організації укра-
їнського навчального закладу у “польському місті”. Видання “Słowo
polskie” після віча польських міщан, що відбулось 5 травня, стояло на
позиціях: “львів ще раз довів, що є польським містом, що розуміє свою
історичну місію та що зуміє успішно боронити свого польського ха-
рактеру”. орган ендеків підтримала “Gazeta narodowa”, яка з задово-
ленням констатувала, що “розуміння університетської справи увійшло
в свідомість широких кіл громадян міста львова, і це свідчить про не-
зламну волю столиці”. орган львівських демократів “Gazeta wieczorna”
вказувала передусім на національно-виховне значення цього віча для
польського населення, на його об’єднавчий вплив на польські політич-
ні сили у львові на загальнонаціональній платформі. активність поль-
ських націоналістів викликала осуд з боку краківських консерваторів,
людовців, соціал-демократів. газета “Czas” писала, що ендеки закли-
кають польську спільноту до негативних методів боротьби за обстою-
вання польського університету у львові, що може звести всю націю на
небезпечний шлях”38. Практично усі польські партії, не зважаючи на
усі дискусії та переговори, так і залишились на позиціях обстоювання
польського характеру університету та протистояння щодо заснування
українського навчального закладу у львові.
1 F. Jaworski. Uniwersytet Lwowski: wspomnienie jubileuszowe/ Franciszek
Jaworski. – Lwόw, 1912. – 88 s.
2 W. Hahn. Pamiętnik obchodu jubileuszowego w 250 rocznicę zalożenia Uni-
wersytetu we Lwowie prez krόla Jana Kazimierza/ Wiktor Hahn . – Lwόw, 1914. –
157 s.
3 т. Вінковський це псевдонім Б. Барвінського.
4 т. Вінковський. Йосиф іі чи ян казимир? / тадей Вінковський. – львів,
1912. – с. 17.
5 L. Finkel, St. Starzyński. Historya Uniwersytetu Lwowskiego/ Ludwik Finkel,
Stanisław Starzyński. – Lwόw, 1894. – Cz. I. – 351 s.
6 т. Вінковський. Йосиф іі чи ян казимир? / тадей Вінковський. – львів,
1912. – с. 20.
огляди джерел та документальні нариси 161
7 L. Finkel, St. Starzyński. Historya Uniwersytetu Lwowskiego/ Ludwik Finkel,
Stanisław Starzyński. – Lwόw, 1894. – Cz.I. – S. 6.
8 Т. Вінковський. Йосиф іі чи ян казимир? / тадей Вінковський. – львів,
1912. – C. 24.
9 Т. Вінковський. Йосиф іі чи ян казимир?/ тадей Вінковський. – львів,
1912. – C. 18.
10 J. Jarowiecki. Studia nad prasą Polską XIX i XX wieku/ Jerzy Jarowiecki. –
Krakόw, 1997. – S. 61.
11 J. Jarowiecki. Studia nad prasą Polską XIX i XX wieku/ Jerzy Jarowiecki. –
Krakόw, 1997. – S. 63.
12 J. Jarowiecki. Studia nad prasą Polską XIX i XX wieku/ Jerzy Jarowiecki. –
Krakόw, 1997. – S. 66.
13 J. Jarowiecki. Studia nad prasą Polską XIX i XX wieku/ Jerzy Jarowiecki. –
Krakόw, 1997. – S. 69.
14 Uniwersytet Lwowski // Słowo połskie, 1912. – № 243. – S. 2–3; 250-lecie
Wszechnicy Lwowskiej // Słowo połskie, 1912. – № 245. – S. 1–6; St. Łempicki
Z dziejόw lwowskiej “Almae Matris”/ Stanisław Łempicki // Wiek nowy, 1912. –
№ 3263. – S. 2; St. Łempicki Z dziejόw lwowskiej “Almae Matris”/ Stanisław
Łempicki // Wiek nowy, 1912. – № 3264. – S. 1–2; St. Łempicki. Z dziejόw
lwowskiej “Almae Matris”/ Stanisław Łempicki // Wiek nowy, 1912. – № 3265. –
S. 3; St. Łempicki. Z dziejόw lwowskiej “Almae Matris”/ Stanisław Łempicki //
Wiek nowy, 1912. – № 3266. – S. 1; St. Łempicki. Z dziejόw lwowskiej “Almae
Matris”/ Stanisław Łempicki // Wiek nowy, 1912. – № 3283. – S. 3; St. Łempicki.
Z dziejόw lwowskiej “Almae Matris”/ Stanisław Łempicki // Wiek nowy, 1912. –
№ 3284. – S. 2; Z przed laty sześćdziesięciu. Wspomnienia słuchacza wszechnicy
lwowskiej z r. 1858 // Gazeta wieczorna, 1912. – № 704. – S. 5–6.
15 St. Łempicki. Z dziejόw lwowskiej “Almae Matris”/ Stanisław Łempicki //
Wiek nowy, 1912. – № 3283. – S. 3; St. Łempicki. Z dziejόw lwowskiej “Al-
mae Matris”/ Stanisław Łempicki // Wiek nowy, 1912. – № 3284. – S. 2; Z chwil
przełomu. Uniwersytet josefiński nawiązuje do tradycyi Kazimierzowskich // Gaze-
ta wieczorna, 1912. – № 704. – S. 4.
16 250-lecie Wszechnicy Lwowskiej // Słowo połskie, 1912. – № 245. – S. 1–6;
Jubileusz Uniwersytetu // Przegląd, 1912. – № 123. – S. 1; 250-lecie wszechnicy
lwowskiej // Kurjer Warshawski, 1912. – № 145. – S. 4–6; St. Łempicki. Z dziejόw
lwowskiej “Almae Matris” / Stanisław Łempicki // Wiek nowy, 1912. – № 3283. –
S. 3; St. Łempicki. Z dziejόw lwowskiej “Almae Matris”/ Stanisław Łempicki //
Wiek nowy, 1912. – № 3284. – S. 2.
17 250-lecie Uniwersytetu lwowskiego // Czas, 1912. – № 240. – S. 1; K. Rue-
benba Pierwszy wykład w języku polskim na Uniwersytecie lwowskim / Karol Rue-
benba // Słowo połskie, 1912. – № 247. – S. 8.
18 Dr. P. Dąbkowski. Seminaryum prawa polskiego na Uniwersytecie lwows-
kim/ Dr. P. Dąbkowski // Gazeta wieczorna, 1912. – № 704. – S. 5.
19 Z przed laty sześćdziesięciu. Wspomnienia słuchacza wszechnicy lwowskiej
z r. 1858 // Gazeta wieczorna, 1912. – № 704. – S. 5–6.
20 Jubileusz uniwersytetu a Rusini // Słowo połskie, 1912. – № 243. – S. 1.
21 Jubileusz Wszechnicy lwowskiej // Wiek Nowy, 1912. – № 262. – S. 2;
Jubileusz Uniwersytetu // Przegląd, 1912. – № 123. – S. 1; Jubileusz Uniwersytetu
lwowskiego // Czas, 1912. – № 239. – S. 1.
22 Jubileusz uniwersytetu // Słowo połskie, 1912. – № 245. – S. 1.
огляди джерел та документальні нариси162
23 Imieniem Uniwersytetu lwowskiego. Premόwienie dra Stahla // Czas, 1912. –
№ 237. – S. 1.
24 Jubileusz Wszechnicy Kazimierzowej // Gazeta Narodowa, 1912. – № 122. –
S. 1.
25 Telegramy “Czasu” // Czas, 1912. – № 239. – S. 3.
26 Doktorzy honorowi wszechnicy lwowskiej // Gazeta wieczorna, 1912. –
№ 704 – S. 1; Jubileusz uniwersytetu lwowskiego // Kurjer Lwowski południowy,
1912. – № 243. – S. 2.
27 250-lecie lwowskiej Almae Matris // Dziennik polski, 1912. – № 142. – S. 2.
28 50-tysięczna manifestacja wieczorna // Kurjer Lwowski, 1912. – № 244. –
S. 1; Almae matris lwowskiej // Kurjer Lwowski, 1912. – № 243. – S. 1.
29 Z uroczystej akademji // Kurjer Lwowski, 1912. – № 244. – S. 2.
30 L. Finkel. Krόla Jana Kazimierza Dyplom Erekcyjny Uniwersytetu Lwow-
skiego z r. 1661 (z 3 tablicami podobizn dyplomu) / Ludwik Finkel // Księga
pamiątkowa ku uczczeniu 250-tej rocznicy Uniwersytetu Lwowskiego przez Krόla
Jana Kazimierza w r. 1661. – Lwow, 1912. – T. I – S. 1–20.
31 Dyplom erekcyjny Uniwersytetu lwowsiego z r. 1661 // Przegląd, 1912. –
№ 124. – S. 1; F. Jaworski Kamień węgielny Uniwersytetu/ Franciszek Jaworski //
Gazeta wieczorna, 1912. – № 704. – S. 3; Jubileusz Uniwersytetu lwowskiego //
Czas, 1912. – № 239. – S. 1; Dyplom erekcyjny uniwersytetu lwowskiego z r.
1661 // Tygodnik illustrowany, 1912. – № I. 428. – S. 3; Przywilej Jana Kazimierza
dla Akademji Lwowskiej // Kurjer Lwowski, 1912. – № 237. – S. 4.
32 Jubileusz uniwersytetu a Rusini // Słowo połskie, 1912. – № 243. – S. 1.
33 Jubileusz uniwersytetu // Słowo połskie, 1912. – № 245. – S. 1.
34 Jubileusz Wszechnicy Kazimierzowej // Gazeta Narodowa, 1912. – № 122. –
S. 1.
35 50-tysięczna manifestacja wieczorna // Kurjer Lwowski, 1912. – № 244. –
S. 1.
36 Po jubileuszu // Gazeta Narodowa, 1912. – № 124. – S. 1.
37 O uniwersytet ruski // Nowiny. – 29.05.1912. – S. 2.
38 O ruski uniwersytet // Czas. – Krakόw. – 1912. – № 196. – S. 2.
Проанализировано польскоязычную львовскую и галицкую прессу, кото-
рая посвящена празднованию 250-летия львовского университета. также сде-
лано обозрение тематики статей, изданных в прессе, прослежена зависимость
публикаций от принадлежности издания.
Ключевые слова: пресса; львовский университет; публикация; юбилей.
The article analyzes the Polish language periodics of Lviv City and Calicia,
dedicated to the Lviv University 250-annyversary Celebration. The author reviews
the themes of published articles and shows the dependence of materials of the
periodic.
Keywords: the Press; the Lviv University; publication; jubilees.
|