З історії акцентуації дієприслівників, утворених від дієслів на -ати, -е/-є
Стаття присвячена історії акцентуації українських дієприслівників теперішнього часу на -чи, утворених від дієслів на -ати, -е/-є, починаючи від пізньопраслов’янського періоду до нашого часу. Детально проаналізовано випадки розбіжностей у наголошуванні дієприслівників у давніх пам’ятках і в сучасній...
Збережено в:
| Дата: | 2009 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Iнститут української мови НАН України
2009
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/6006 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | З історії акцентуації дієприслівників, утворених від дієслів на -ати, -е/-є / К. Тішечкіна // Українська мова. — 2009. — № 1. — С. 87-96. — Бібліогр.: 42 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859737302808395776 |
|---|---|
| author | Тішечкіна, К. |
| author_facet | Тішечкіна, К. |
| citation_txt | З історії акцентуації дієприслівників, утворених від дієслів на -ати, -е/-є / К. Тішечкіна // Українська мова. — 2009. — № 1. — С. 87-96. — Бібліогр.: 42 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| description | Стаття присвячена історії акцентуації українських дієприслівників теперішнього часу на -чи, утворених від дієслів на -ати, -е/-є, починаючи від пізньопраслов’янського періоду до нашого часу. Детально проаналізовано випадки розбіжностей у наголошуванні дієприслівників у давніх пам’ятках і в сучасній українській літературній мові із залученням свідчень українських акцентованих пам’яток XVI — XVIІІ ст., праць з діалектології, у яких наводиться наголошення дієприслівників, та словників української мови.
Stress of participles in Ukrainian literary heritage of XVI — XVIII centuries, which are compared with stresses in contemporary modern literary language are investigated in the article. The cases of divergence in stresses of participles are analyzed in details investigating evidences of the ancient Ukrainian literary heritage, dialectological works and Ukrainian dictionaries.
|
| first_indexed | 2025-12-01T15:42:27Z |
| format | Article |
| fulltext |
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2009, № 1 87
УДК 801.612781’367.625
Катерина Тiшечкiна (м. Київ)
З IСТОРIЇ АКЦЕНТУАЦIЇ ДIЄПРИСЛIВНИКIВ,
УТВОРЕНИХ ВIД ДIЄСЛIВ НА &АТИ, &Е/&Є
© К.В. ТIШЕЧКIНА, 2009
Акцентологія, наука про наголос, є однією з найменш досліджених
галузей українського мовознавства. Зокрема, до цього часу до-
слідженню акцентуації дієприслівників не приділялося достатньої
уваги.
В.Г. Скляренко у своїй статті „З історії акцентуації дієприслівни-
ків української мови” простежив історію акцентуації в українській
мові форми називного відмінку однини жіночого роду тих коротких
активних дієприкметників теперішнього часу (згодом дієприслівни-
ків на -чи), які утворені від дієслівних основ теперішнього часу з су-
фіксом -і- [32].
Мета нашої роботи — простежити історію наголосу українських
дієприслівників на -чи (колишніх коротких дієприкметників теперіш-
нього часу), утворених від дієслів на -ати, -е/-є.
У пізньопраслов’янській мові дієприкметникам, утвореним від
дієслів на -ati, -etь/-jetь, були властиві три акцентні типи: акцентний
тип А (від дієслів з акцентною парадигмою а), акцентний тип В (від
дієслів з акцентною парадигмою в), акцентний тип С (від дієслів з ак-
центною парадигмою с) [33: 170].
Акцентний тип А (з первісним кореневим наголосом) мали діє-
прикметники *č'ajQtji, *d'ějQtji, *d'yšQtji, *g'ajQtji, *j'ědQtji, *k'ajQtji,
Стаття присвячена історії акцентуації українських дієприслівників теперішнього часу
на -чи, утворених від дієслів на -ати, -е/-є, починаючи від пізньопраслов’янського пері-
оду до нашого часу. Детально проаналізовано випадки розбіжностей у наголошуванні
дієприслівників у давніх пам’ятках і в сучасній українській літературній мові із залу-
ченням свідчень українських акцентованих пам’яток XVI — XVIІІ ст., праць з діалек-
тології, у яких наводиться наголошення дієприслівників, та словників української мови.
Ключові слова: наголос, дієприслівник, акцентуація, акцентна парадигма.
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2009, № 188
Тiшечкiна К.В.
*kl'ičQtji, *kr'ajQtji, *l'ajQtji, *m'ažQtji, *pl'ačQtji, *r'ěžQtji, *s'ějQtji,
*s'ypjQtji, *t'ajQtji, *v'ějQtji та ін. [33: 173 — 174].
Акцентним типом В (з давнім кореневим наголосом) характери-
зувалися дієприкметники *br'ešQtji, *drě́mjQtji, *č'ešQtji, *xápjQtji,
*x'otjQtji, *kážQtji, *klopo ̀tjQtji, *kolýšQtji, *kQ ́pjQtji *kQ ́šQtji,
*kr'ešQtji, *lámjQtji, *lížQtji, *mášQtji, *m'etjQtji, *píšQtji, *skáčQtji,
*st'onQtji, *st'el’Qtji, *svíščQtji, *ščípjQtji, *šьpъ ̀tjQtji, *tъpъ ̀tjQtji,
*vę́žQtji, *z'objQtji та ін. [33: 174 — 175].
Акцентний тип С (з первісним кінцевим наголосом) був власти-
вий дієприкметникам *berQtjì, *bl’ujQtjì, *dajQtjì, *kl’ujQtjì, *or’Qtjì,
*perQtjì, *rujQtjì, *snujQtjì, *zovQtjì, *ženQtjì, *židQtjì, *žujQtjì та ін.
[33: 175 — 176].
В українській мові переважна більшість дієприслівників акцен-
тованого типу А зберігає первісний наголос:
вíючи [42: 346; 17];
га ́ючи [42: 346], «Довго не га ́ючись, Янчі схопивсь, — / Кида-
ти треба голубку» [12 ІІ: 206], «Скажи, що маю я, не га ́ючись, при-
буть…» [31 VІІ: 105], «Пішов, не га ́ючись, — і добре, що пішов…» [31
VІІ: 160], «…з причастієм святим / До нас, не га ́ючись, нехай прибуде
в дім…» [31 VІІ: 255], «Коли ви церкви хочете служити, / Не га ́ючись
мені допоможіте…» [31 VІІІ: 23], «Болі / утихнуть хай, і ми, часу не
гáючи, / до відбудови візьмемось» [35 І: 189], гáючи [17], але « Ти іди в
своїй тривозі, / Не гаю ́чи часу...» [21 І: 175];
ди ́шучи [17];
дíючи [42: 341, 346; 37: 207; 25 І: 391; 17];
ї ́дучи: «І їдуть обоє у місячнім сяйві, / А ї ́дучи важко мовча-
ли, / А як до криниці дійшли лісової, / Обоє з сідел позлізали» [39
XV: 121], ї ́дучи [11: 161], «І Шевченко згадує казах, / Ї ́дучи в ороше-
них степах» [31 ІІІ: 75], «...Годиться балабончики чіплять, / Лише в
далеку ї ́дучи дорогу» [31 ІV: 126], ї ́дучи [17];
ка ́ючи(ся) [42: 346], «І жодних скорботах, не ка ́ючись, / і жод-
них утрата не зрікаючись» [1 І: 581], ка ́ючись [17];
кли ́чучи: «Бажав би віки працювать / До миру клúчучи, щоб
люди / Людей спішили розкувать!» [12 І: 99], клúчучи [11: 172],
«Спахнула даль, немов пожаром, / неначе клúчучи когось...» [34 VІІІ:
111], клúчучи [17];
кра́ючи [42: 346], «Для волів, що весь вік пріли, / Скиби крá ючи
й загони, / І для всякої худоби / Єсть окремі тут вагони» [39 XІ: 305],
«Сказав Васюта і зітхнув, наверхи дров сідаючи. / Прихожий ззаду сів,
і, сніг сипучий живо крáючи» [39 XІІІ: 39], крáючи [11: 185; 17];
ла ́ючи [42: 346], «...І кочери навкруг огнів / Зібрались, лáючи
панів...» [31 VІ: 19], лáючи [17];
ма ́жучи [42: 369; 25 І: 761; 17];
плáчучи [18: 114, 117; 9: 49, 59 зв., 88, 186 зв. ], плáчучі [2: 356,
359], плáчучи ́ [30: 16, 522]; «Одного дня вже вниз потало сонце, / Коли
на кладовищі Гарісчандра / Побачив жінку вбогую, що трупа / Дити-
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2009, № 1 89
З iсторiї акцентуацiї дiєприслiвникiв, утворених вiд дiєслiв на &ати, &е/є
ни плáчучи несла» [39 X: 430], «І плáчучи расказувала жінка / Своє
бідовання в тяжкій неволі / В брахманця — ошуканця і його / Лихої
жін ки» [39 X: 431], «Гірко плáчучи старі припали / Коло ліжка Ген ріха
обоє» [39 XІІ: 303], «По Дунаю штири милі шляху, / Проводжала, плá-
чучи прощала» [39 XІІ: 318], «Йдуть, сміючись, плáчучи — / Не о влас-
них силах, — / Мрія — бо тужливая / Їх несе на крилах» [39 XІІІ: 308],
«Згадав про Мишу, що вона казала, / Та й дума плáчучи: «Якби вона
була, / Загинути б мені, дурному не дала, / Тенета б всі попрогри-
зала...» [10: 55], «– Так чим же я вам досадив? — / Ягнятко, плáчучи,
питає» [10: 71], «Побіг він, плáчучи, шукати вітра в полі; / Нема ні
чутки, ні сліда» [10: 193], «Як зростуть, будуть вкупці з отцем при вес-
лі, — / Скажеш, плáчучи: «Ох!! чом вони не малі!» [20 IV: 263], «Харо-
на, плáчучи, прохали. / До його руки простягали, / Щоб взяв з собою
на каюк...» [19 І: 131], «В неволі виріс меж чужими, / І, неоплаканий
своїми, / В неволі, плáчучи, умру, / І все з собою заберу...» [40 ІІ: 9], «А
ти покинула, втекла, / Шукала мати — не найшла, / Та вже й шукати
перестала, / Умерла плáчучи» [40 ІІ: 10], «Додому плáчучи прийшла, / І
спати плáчучи лягла, / І не вечеряла!..» [40 ІІ: 99], «Села / Минаєш,
плáчучи, вночі. / І полем, степом ідучи, / Свого ти сина закриваєш»
[40 ІІ: 218], «Там батько, плáчучи з дітьми / (А ми малі були і голі), /
Не витерпів лихої долі, / Умер на панщині!..» [40 ІІ: 252], «Хилилась /
І слалась, плáчучи, трава; / Високі гнулись дерева... / Додолу гнулися,
журились!» [40 ІІ: 391], плачучú [11: 292], «І я заплакав опівночі / І,
гірко плáчучи проснувсь» [12 ІІ: 320], «...Привикне плáчучи... а ти /
Аби до шинку однести / Що мав: сиди та пий!» [12 ІІ: 565], «Як мах-
нув їй рукою — бігла плáчучи...» [35 ІV: 126], «… і слуги і пани / Цілу-
ють, пла ́чучи…» [31 VІІ: 39], «…пла ́чучи, понахилились люди / Над
Стольником…» [31 VІІ: 53], «Прибігла мати від сусід / і впала, плáчу-
чи, на груди» [34 VІІ: 171], пла ́чучи [17], але плачучи ́ [42: 343; 11:
292]. I. Огієнко вважає, що наголос дієприслівників на -чи залежить
від місця наголосу третьої особи множини теперішнього часу: коли
третя особа множини дієслів має наголос на закінченні, а саме на
-уть/-ють, -ать/-ять, то в дієприслівнику наголос на суфіксу -чи, в ін-
ших випадках наголос залишається на тому ж складі, що й у третій
особі множини. Ці дві форми дієприслівників на -чи сильно вплива-
ють одна на одну, витворюючи подвійні форми:
пла ́чучи ́ [22: 215];
рíжучи [42: 369; 17];
си ́плючи: «О, за ними крикнув Жля і Карня, / І поско[чи] по
руському краю, / Смагу сúплючи з огняних рогів» [39 XІV: 16], «І пі-
рамідою живою покатив / У далеч, си ́плючи пісками в очі зорям…» [31
VІІ: 244], си ́плючи [17];
сhючи [24: 212]; сі́ючи [42: 346], «Може, і в сніжних пустелях /
fata morgana панує, / марева срібно-блакитні / сíючи в білих снігах?»
[20 I: 309], «Та й люди ж, сíючи, хоч тратять, а орють: / То дурні, от як
ти, несіяні ростуть!..» [13: 61], «Тому-то серед нас новітні ті нагаї / Хо-
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2009, № 190
Тiшечкiна К.В.
дили, сі ́ючи розпусту між уми…» [31 VІІ: 24], «І так над шляхтою зро-
бив рухомий дах / Хреститель, сі ́ючи навколо кров і жах» [31 VІІ:
229], сі ́ючи [17];
та ́ючи [42: 346];
чáючи [38: 2/1 зв. ]; чáючи [17].
Поетичний матеріал ХІХ — ХХ ст. показує, що переважна біль-
шість дієприслівників акцентного типу А зберігає первісний коре-
невий наголос. Наголос же на суфіксальному голосному дієприслів-
ника гаю ́чи у поезії А. Малишка зумовлено потребою збереження
хореїчного розміру твору.
Дієприслівники акцентного типу В досить послідовно зберігають
в українській мові давній наголос:
бре ́шучи: «Не брéшучи, тобі скажу. / У вашу сторону я в гості
прилітаю, / А летючи сюди, усюди побуваю, / До всього придив-
люсь...» [10: 112], брéшучи [17];
в’я ́жучи [17];
зóблючи [38: 2/3];
ка́жучи: «І, більш не кáжучи нічого, / Комісара аж до самого /
Коня провів і підсадив...» [39 X: 285], «І, не кáжучи нікому й слова, /
Сів на муріжку посеред стежки, / Виняв голку, що мені в сорочку / В
пазуху встромляла завше мама» [39 XІІІ: 346], «Він хоч, не кáжучи ні-
чого, / Пустив від себе нас, / Та від’їзд ваш, то смерть для нього» [39
XІV: 302], «...Ну, кáжучи без пишних алегорій, / Як блиснув дев’ятсот
і п’ятий рік...» [31 ІІ: 69], «Те ка ́жучи, коня він не спиняє / і ворогів на
всі боки рубає» [31 VІІІ: 228], «В дорогу рушив, ка ́жучи одно..» [31
VІІІ: 229], «І, правду ка ́жучи, вчували, / Що наступати час настав»
[21 ІІІ: 451], «вступить ка ́жучи: «мали ми рацію, вибравши Умань…»
[1 І: 500], кáжучи [11: 162; 29: 227; 36: 264; 26: 258; 37: 330; 25 І: 624;
17]. Як вважає В. М. Винницький, дієприслівникові форми, співвід-
носні з інфінітивами, в яких виступає акцентованим суфікс -а-, мають
кореневе наголошення:
ка ́жучи [6: 400];
клопо ́чучи [17];
коли́шучи: «Подивись тепер на матір, / На свою Вкраїну, / Що,
ко лúшучи, співала / Про свою недолю...» [40 І: 221], «Йде, ко лú шучи в при-
полі / Сина свого Йвана...» [21 І: 176], коли́шучи [37: 356; 25 І: 669; 17];
крéшучи [37: 375; 17];
ли ́жучи [37: 393; 25 І: 736; 17];
ме ́чучи: «...Скресали танки бруковицю, / Огнем мéчучи вали»
[21 І: 261], ме ́чучи [17];
пи ́шучи [27: 10, 138 зв., 153 зв., 157 зв.; 16: 46, 61, 63, 72, 73,
126, 158, 182; 28: 2/24; 38: 2/3 зв., 14/3, 19/2 зв. — двічі, 19/4, 23/2,
24/2 зв., 26/1, 27/1, 28/2 зв., 32/1 зв., 32/2 зв., 33/1, 33/2 зв., 33/4,
35/2 зв., 35/4 зв., 41/1 зв., 46/1 зв., 49/4; 9: 36; 30: 403], пíшучи [27: 44;
16: 179; 38: 28/2 зв. ], пи ́сучи [30: 183]; «Мовиш, що король аж плакав, /
пúшучи отсі листи?» [39 XІ: 218], «Обдумай добре все, що дух гово-
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2009, № 1 91
З iсторiї акцентуацiї дiєприслiвникiв, утворених вiд дiєслiв на &ати, &е/є
рить, / Щоб, пúшучи, рука не заблудила!» [39 XV: 344], «Колись то ще,
во время оно, / Помпілій Нума, римський цар, / Тихенький, кроткий
государ, / Втомившись пúшучи закони, / Пішов любенько погулять...»
[40 ІІ: 385], «...Хоча недужий він, рука / Перо за дужих двох стиска, /
Любовне пúшучи визнання» [31 VІ: 197], «Поеми й прозу пи ́шучи для
нього, / І, славлячи чесноту у піснях» [31 VІІІ: 253], пи ́шучи [17], але
пишучи ́ [42: 343]. Свого часу І.Огієнко зазначив, що наголос дієпри-
слівників залишається на тому ж складі, що і в дієсловах у формі тре-
тьої особи множини. Тому і дієприслівник пи ́шучи (пи ́шуть) зафіксо-
вано ним із виключно кореневою акцентуацією [22: 215];
сви ́щучи: «Та пан, все свúщучи, носком / Її в уста штовхнув,
аж впала...» [39 X: 333], сви ́щучи [37: 792; 25 ІІ: 522; 17];
ска ́чучи: «Мов голодне стадо, / Воли, аж скáчучи, так радо /
До семінарського порога / Тісняться» [39 X: 189], «Соловієм по древу
скáчучи, / Попід хмари умомся взносячи, / То би слава про похід сей
певно / Гомоніла аж до времен пізніх...» [39 XІV: 8], скáчучи [17], але
скáчучи ́ [4: 65, 186];
сте ́лячи [17];
стóгнучи: «Ридаючи і стóгнучи над сином, / Цілуючи посині-
лого трупа, / Розказував нещасний Горісчандра / Своє життя на службі
у чандала» [39 X: 431], «І пішов мужик, а хлопець, / З болю стóг нучи, зі-
брався / В путь, щоб лицаря шукати, / Що мав біль його пі м стить» [39
XІІ: 131], стóгнучи [37: 845; 25 ІІ: 623; 17], але «Вони навіть, бідні, ніко-
ли не взнають / Про вас, щирі душі, що стелите путь / Новим поколін-
ням, — стогнýчи вмирають, / До царства будýщого знать не ввійдуть!»
[39 XІІІ: 28], «Все сповнúв я по просьбі старого, / І, стог нýчи, зігнувши-
ся в лук, / Він пішов — і хрипіло у нього / В груді...» [39 XІІІ: 138];
тóпчучи: «Вороги / Тікали то ́пчучи сніги…» [1 І: 341], тóп-
чучи [37: 880; 25 ІІ: 692; 17];
хóтячи [18 двічі; 14: 66 зв., 112], і хотячи ́ [27: 11, 51 зв., 90;
16: 43, 70, 75, 93, 97 — двічі, 119, 135, 142, 162 та ін.; 28: 2/3 зв., 2/5,
3/1, 3/2, 94; 38: 3/2, 4/2 зв., 5/3 зв., 7/4 зв., 8/4, 8/4 зв., 9/3 зв., 13/1 зв.
та ін.; 24: 203, 213; 18; 2: 16, 247, 397; 8: 98, 122; 23: 271, 279, 285, 288; 9:
215; 30: 2, 3, 4, 5, 6, 8, 14, 23 та ін.; 24; 15: 118; 14: 17 зв./2], і хотя ́чи [23:
273], хотя ́чися [28: 2/3 зв.; 38: 47/2]; хотья ́чи [41: 228], хотячи ́ [17];
чéшучи [11: 435; 17];
шéпчучи: «Корови, ше ́пчучи губами, / Втикали морди в морі-
жок» [21 ІІІ: 389], шéпчучи [37: 984; 25 ІІ: 876; 17].
У працях В. М. Винницького дієприслівники ка ́жучи, пи ́шучи,
сто ́гнучи подано з виключно кореневим наголосом. На думку вченого,
коренева акцентуація цих дієприслівників збігається з відповідними
дієслівними формами теперішнього часу дійсного способу, починаю-
чи з другої особи однини [5: 133].
Кінцева акцентуація у ряді випадків дієприслівників пишучи ́,
скачучи ́, хотячи ́ в давніх пам’ятках або в сучасній українській мові зу-
мовлена впливом дієприслівників акцентного типу С.
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2009, № 192
Тiшечкiна К.В.
Дієприслівник акцентного типу В сто ́гну ́чи у поезії І. Франка по-
ряд із кореневим наголошенням набуває наголосу на суфіксальному
голосному -у-, що пояснюється впливом форм інфінітива (стогна ́ти).
Нові дієприслівникові форми дріма ́ючи, колиха ́ючи, купа ́ючи, ку-
са ́ючи, лама ́ючи, маха ́ючи, хапа ́ючи, хотя ́чи, щипа ́ючи, що виникли під
впливом відповідних інфінітивних форм (з суфіксом -а-), отримали
суфіксальну акцентуацію, тобто акцентуацію інфінітивів:
дріма ́ючи [42: 360], «Соловейки, літаючи, / Все запам'ятали /
Та ввечері, дріма́ючи, / І защебетали» [12 ІІ: 338], «Дрімáючи, я думаю: /
а добре як, — що не на вітер...» [35 ІV: 321], дріма́ючи [17];
колиха ́ючи: «Теплий вітер цілує каштани, / колихáючи віти
смутні» [34 V: 50], колиха ́ючи [17];
купа ́ючи [42: 360], «Не будуть жваві мотилі / Тепер, на раніш-
ній зорі, / В росі купáючись живій, / Тебе хитать...» [12 І: 487], «Над
нивами-приливами, / Купáючи мене, мав ластівку» [35 І: 61], купа ́ючи
[17];
куса ́ючи [42: 360; 17];
лама ́ючи: «І біг, ламáючи перед собою / Колюче терня і густії
кóрчі» [39 X: 406], «Ви осміяли заповіти, / Святі ламáючи клятьби...»
[12 ІІ: 187], «...То вниз летить — на тин Андрієвого тата, / Не раз ла-
мáючи горожу...» [31 V: 22], «Коли ворожа бура налетіла, / Ламáючи і
знищуючи все...» [31 V: 133], «Щодня новий, щодня в шуканні, /
Ламáючи всі межі й грані, / Що світ поставив нам старий...» [31 V:
272], «Люблю, коли хвилі юрбою / шумують, ламáючи лід...» [34 ІІІ:
19], «Наче хтось плаче, ламáючи руки...» [34 ІХ: 212], ламáючи [17];
маха ́ючи [42: 360], «Ідуть, як артилерія важка, / Маха ́ючи
кропилами й хрестами...» [31 VІІІ: 109], «Чи шаблею маха ́ючи кри-
вою, / Чи спис піднявши у руці міцній» [31 VІІІ: 127], «...Що обіцяли
нам жерці, / хрестом махáючи над нами...» [34 VІІІ: 14], «І вітряки нас
проводжали, / крилом махáючи у тьмі» [34 VІІ: 150], махáючи [17];
хапа ́ючи: «Злетілись гави і сороки, / Шпаки, чижі і горобці, /
Регочуться, хапáючись за боки: / — Ну так! Удалі молодці!» [10: 131],
хапáючи [17];
щипа ́ючи [17].
В українській мові цілий ряд дієприслівників акцентного типу С
зберігає первісне кінцеве наголошення:
беручи ́ [27: 58; 38: 18/4, 18/4 зв., 28/1, 29/2, 29/3, 33/4 зв.,
49/1, 52/2 зв.; 23: 284; 9: 40 зв.; 7: 178]; беручи ́ [41: 228; 3: 81], «...І зре-
штою, зрадів, коли поволі / Мій поїзд рушив, беручú розгон...» [31 ІІ:
127], «...Що пісня в них, було, жаріє та іскриться, / За серце беручú»
[31 V: 17], «Позичив їм дві тисячі червонців, / Процентів сорок беручи ́
за рік...» [31 VІІІ: 126], «Як ви колись перейшли полями, / Нас беручú
на долонечки вперті» [21 ІІ: 295], «Згадай, як дише в сповиточку, /
Від злиднів беручи ́ дари...» [21 ІІІ: 368], беручи ́ [29: 32; 36: 44; 26: 49;
37: 52; 25 І: 94; 17], але берýчи [42: 335];
блюючи ́ [42: 346];
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2009, № 1 93
З iсторiї акцентуацiї дiєприслiвникiв, утворених вiд дiєслiв на &ати, &е/є
даючи ́ [27: 212] і дáючи [2: 446]; даючи ́ [42: 346; 41: 228], «В
ту пору мати в гробі вже лежала — / Поквапилась, щоб встиду не до-
жить! / І поки мною зла судьба метала / З кутка в куток, не даючú
скінчить / Гімназії, нова доба настала / В домівці» [39 X: 206], «Гордо
їде наш Бассім / Аж до самої цукорні, / Де Отман сидів проворний, /
Позір даючú за всім» [39 XІІ: 447], «І, певно, він / Однаково любив
вас усіх трьох, / Коли не хтів вам двом зробити кривди, / Всю ласку
даючú одному...» [39 XV: 305], «Ми з вами, мов та буря на воді, / Що
хвилю все вперед жене, спокою / ніде й ні в чому їй не даючú» [35 ІІІ:
197], «... І, думці даючú щасливих дар хвилин, / Слова шепоче...» [31
VІ: 273], «Отож як хутором осівсь я в Ірпені, / Для сміху даючú пожи-
ву Бажанові...» [31 V: 55], «Нарешті, пальця він до носа притулив, /
Немовби даючи ́ якусь пересторогу…» [31 VІІ: 44], «І кожен ніби стовп,
на місці скаменів, / Рукою даючи ́ наказ усім мовчати» [31 VІІ: 45], «І
навіть часто їх iз дому випихав, / Поради даючи ́ лишень у важких
справах» [31 VІІ: 175], «Монроз на нього с шпагою напав, / Не даючи ́
і в гору подивитись…» [31 VІІІ: 143], «Аж от, належну даючи ́ пошану /
І зборів президентові, й суддям, / І всім…» [31 VІІІ: 222], даючи ́ [29:
130; 36: 150; 26: 154; 37: 190; 17], «Стрункі дівчата в одягах легких /
Перлово-ніжний розписають сміх, / Як пісні, все віддаючú роботі» [31
ІІІ: 57], «Ти Марса гнівного прийшла перемогти, / Віддаючи ́ його у
руки Гіменею» [31 VІІ: 308], «Коли земний віддаючи ́ поклін / Вони
торкались рук його закутих!» [21 ІІІ: 349], «Блискуче коло дам, / Од-
ваги й пильності додаючú ловцям...» [31 ІV: 49], «Вів Ксьонз неголо-
сну із шляхтою розмову / І, табакерку всім подаючи ́ чудову…» [31 VІІ:
103], «Досвідченість, одначе, він свою / І мудрість виявив, подаючи ́
поради…» [31 VІІ: 233], «Лакеї парами, одна одній услід, / Моторно
увійшли, подаючи ́ до столу…» [31 VІІ: 294]. В. М. Винницький у своїй
праці наводить дієприслівники беручи ́, даючи ́ винятково з кінцевим
наголошенням [6: 404];
ждучи́ [16: 45, 172]; «І знов ходила, / А мати плакала ждучú»
[40 ІІ: 11], «А мати й спати не лягала, / Дочку вечерять дожидала / І
тяжко плакала ждучú» [40 ІІ: 13], «Возлюбленику муз і грацій, / Ждучú
тебе, я тихо плачу / І думу скорбную мою / Твоїй душі передаю» [40 ІІ:
279], «Ні привіту, ні одвіту; / Занудився я ждучи́…» [12 І: 461], «Нужу я
світом, / Марно ждучú, / Думку гадаю / Вдень і вночі» [12 І: 611 — дві-
чі], «Але ждучú журливої події, / Я не тужу, бо так тебе люблю...» [12 ІІ:
141], «Хворий, всіми позабутий / Тужить, інших днів ждучи́» [12 ІІ:
219], «А покладаються лише на власні сили, / Французів не ждучи́…»
[31 VІІ: 202], «І, ворога в небі ждучú, / прожектори крають простори, /
мов рицарів древніх мечі...» [34 VІІІ: 75], «Та серце я зміцнив — за
зброю взяв терпіння, / Ждучú безжурно кращих днів...» [34 ІХ: 8],
«Томськ тривожно слуха, / На постріли і вибухи ждучи́» [1 І: 147],
«Сама побуть тим часом в дядька Гната, / Сміх червоних козаків ждучи́»
[1 І: 141], ждучú [17], але ждýчи [42: 366], «І, не ждýчи на свойого мужа,
/ Посила слугу, того самого, / Що з ним скрито блуд гидкий творила...»
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2009, № 194
Тiшечкiна К.В.
[39 XІ: 329], «Вже смерті ждýчи леда хвилі, / Старий і гріб собі копав /
І, щоб з життя ослабонили, / Святих угодників благав» [39 XІ: 475],
«Ну що за диво? / Таж тисячі їх мруть щодня, / Спокійно мруть, від
смерті ждýчи, / Чого не мали від життя» [39 XІІІ: 107], «Не признався
я тому попові, / Що вже кілька літ не п’ю горілки, / Та, не ждýчи в
нього розгрішення, / Я перехрестився й віддалився» [39 XІІІ: 342],
«Мусим без тебе щоденно холонути, / Жду ́чи від тебе, проклятого, зо-
лота…» [12 І: 609]. Як вважає В.М. Винницький, кінцевий наголос діє-
прислівникові форми на -чи мають тоді, коли у відповідних дієслів-
них формах теперішнього часу першої і другої особи множини наголос
переміщується на закінчення: жда ́ти, ждемо ́ — ждучи ́ [5: 134]. На
думку І.І. Огієнка, двоскладові дієприслівники на -чи завжди мають
наголос на кінці слова:
ждучи́ [22: 215];
жуючи́ [38: 2/2 зв.]; «Витягують за куснем роти / І чорний хліб
не жуючи́, ковтають» [1 І: 421], жуючи ́ [29: 174; 36: 200; 26: 200; 17];
зовучи ́ [38: 13/1 зв., 18/2 зв., 27/2]; «Ми здолаємо в грізно-
му герці, / бо, звучú нас до щастя доріг...» [34 VІІІ: 78], «...Як птах не-
знаний чорною стрілою / Перелетів зненацька над горою / І зник не-
мовби звучú усіх / До обріїв промінно-голубих» [31 ІV: 164], «...Народ
наш зовучú голодним, голим, босим...» [31 V: 88], «Що булаву страшну
він гудзювату мав / Для бою, зовучи ́ на жарт її Кропило» [31 VІІ: 179],
зовучú [17], але звýчи, зову ́чи [42: 335];
клюючи ́ [37: 352; 25 І:661];
орючи ́: «Розкує тих, що ви катували, / Що на вас же лихих
цілий вік, орючи ́, / Кров’ю-потом лани обливали! » [12 I: 469], «Хоч до
політики волів би й не встрявати, / Попросту орючи ́ свій чесний пере-
ліг» [31 VII: 163], але о ́рючи [42: 344], «…А ви вже ніколи / Не верене-
теся на волю, / Будете орати / Мене стиха та орю ́чи / Долю проклина-
ти» [40 II: 156], орючи ́ [17], о ́рючи ́ [11: 261];
перучи ́: «Та, котрої руки / Мов пучки рожі ніжні, запахущі, /
Тепер надавлювать мозолі мусить / На пальцях, мелючи на жорнах
збіжжя / Та хусти перучú у річці! [39 X: 422], перучи ́ [37: 588; 25 ІІ:
143; 17], але перу ́чи [42: 335]. В.М. Винницький наводить дієприслів-
ники орючи ́, перучи ́ винятково з кінцевим наголосом [6: 404];
руючи ́ [42: 331], ревучи ́ [37: 739; 17];
снуючи ́ [25 ІІ: 580].
Випадки кореневого наголошування дієприслівника да ́ючи в
українській мові зумовлені впливом дієприслівників акцентного типу
А та акцентного типу В, а дієприслівника о ́рючи, на нашу думку, —
впливом дієслів західного діалекту: о ́рю, о ́реш.
Перенесення наголосу на один склад вліво (або дефіналізація) у
дієприслівниках беру ́чи, жду ́чи, зову ́чи, перу ́чи, яке відбито в грамати-
ці С. Смаль-Стоцького і Т. Гартнера, на нашу думку, відбулося за ана-
логією до форми третьої особи множини теперішнього часу (беру ́ть ́,
жду ́ть, зову ́ть ́, перу ́ть):
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2009, № 1 95
З iсторiї акцентуацiї дiєприслiвникiв, утворених вiд дiєслiв на &ати, &е/є
жену ́чи [42: 335].
Отже, в українській мові більшість дієприслівників на -чи, утво-
рених від дієслів на -ати, -е/-є, послідовно зберігає первісне наголо-
шення. Часткова втрата первісної акцентуації деякими з них зумовле-
на взаємовпливом дієприслівників різних акцентних типів та впливом
акцентуації відповідних форм інфінітива і дієслівних форм третьої
особи множини теперішнього часу.
1. Бажан М. Твори: У 4 тт. — К., 1984.
2. Берында П. Лексікон словєнороський Памва Беринди / Підгот. тексту до вид. і вступ.
стат. В. В. Німчук. — К., 1961 (стародрук, перевид. фотомех. способом). — XL + 272 c.
3. Верхратський І. Про говір долівський. — К. — 1900. — Т. 35 — 36. — Кн. З — 4. —
С. 1 — 128.
4. Верхратський І. Про говір батюків. — Львів, 1912. — 308 с.
5. Винницький В. М. Наголос у сучасній українській мові. — К., 1984. — 159 с.
6. Винницький В. М. Українська акцентна система: становлення, розвиток. — Львів,
2002. — 578 с.
7. Вірші Климентія Зиновієва сина (кінець XVII — початок XVIII ст.) // Пам’ятки
українсько-руської мови і літератури. — Львів, 1912. — Т. 7. — С. 1 — 215.
8. Волкович І. Розмышляньє о муцh Христа Спасителя нашєго, 1631 // Резанов В. Дра-
ма українська. — К., 1926. — С. 91 — 127.
9. Ґалятовскій І. Ключ разумhнія. — К., 1659 (стародрук).
10. Глібов Л. Твори. — К., 1962.
11. Голоскевич Г. Правописний словник. — 7-е вид. — К., 1930.
12. Грабовський П. Зібрання творів: У 3 тт. — К., 1959.
13. Гулак-Артемовський П. Байки, балади, лірика. — К., 1958. 1959.
14. Євангеліе учительноє. — Евье, 1616.
15. Земка Т. // Отроковский В.М. Тарасий Земка, южнорусский литературный деятель
XVII в. — Пг., 1921. — С. 81 — 119.
16. Зизаній С. Казаньє святого Кирилла. — Вильно, 1596 // Пам’ятки українсько-руської
мови та літератури. — Львів, 1906. — Т.5. — С. 31 — 200.
17. Інтегрована лексикографічна система „Словники України”, версія 1.05 / НАН Укра-
їни Інститут мовно-інформаційних досліджень. — К, 2001 — 2005.
18. Копистенській 3. Казаньє погрєбноє. — К., 1625 // Тітов Хв. Матеріали для історії
книжної справи на Вкраїні в XVI — XVIІІ вв.: Всезбірка передмов до укр. стародру-
ків. — К., 1924. — С. 110 — 126.
19. Котляревський І. Повне зібрання творів: У 2 тт. — К., 1952.
20. Леся Українка. Твори: У 5 тт. — К., 1951 — 1956.
21. Малишко А. Твори: У 3 тт. — К., 1956.
22. Митрополит Іларіон. Український літературний наголос. Мовознавча монографія. —
Вінніпег, 1952. — 304 с.
23. Могила П. Проповідь про Хрест Спасителя і кожної людини. — К., 1632 // Тітов Хв.
Матеріали для історії книжної справи на Вкраїні в ХVI — ХVIІІ вв. — К., 1924. — С.
271 — 290.
24. Незвісний твір Клирика Острозького. — Острог, 1599. // Пам’ятки українсько-
руської мови і літератури. — Львів, 1906. — Т. 5. — С. 201 — 229.
25. Орфоепічний словник української мови. — К., 2001 — 2003. — Т. 1 — 2.
26. Орфоепічний словник. / Уклад. М. І. Погрібний. — К., 1984. — 629 с
27. Острозький збірник. — Острог, 1588 (стародрук ). Цифрами позначаються аркуші
стародруку, цифровими індексами — рахунки (перший рахунок індексом не позна-
чається).
28. Отписъ на листъ въ бозh велебного отца Ипатія. — Острог, 1598 (стародрук). При
документуванні матеріалу з цієї пам’ятки перша цифра вказує на зошит, друга — на
аркуш у цьому зошиті.
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2009, № 196
Тiшечкiна К.В.
29. Погрібний М. Словник наголосів української літературної мови. — К., 1964.
30. Радивиловській А. Огородок. — К., 1676 (стародрук).
31. Рильський М. Твори: У 10 тт. — К., 1960 — 1961.
32. Скляренко В. Г. З історії акцентуації дієприслівників української мови // Мовознав-
ство. — 1991. — № 5. — С. 14 — 19.
33. Скляренко В. Г. Праслов’янська акцентологія. — К., 1998. — 342 с.
34. Сосюра В. Твори: У 10 тт. — К., 1970.
35. Тичина П. Твори: У 6 тт. — К., 1961 — 1962.
36. Українська літературна вимова і наголос: Словник-довідник — К., 1973.
37. Український орфографічний словник. — К., 2002. — 1016 с.
38. Філялєт X. Апокрисис. — Острог, 1598 (стародрук). При документуванні матеріалу
з цієї пам’ятки перша цифра вказує на зошит, друга — на аркуш у цьому зошиті.
39. Франко І. Твори: У 20 тт. — К., 1950 — 1956.
40. Шевченко Т. Повне зібрання творів: У 6 тт. — К., 1963 — 1964.
41. Ogonowski E. Studien auf dem Gebiete der ruthenischen Sprache. — Lemberg, 1880. —
244 s.
42. Smal-Stockyi S., Gartner T. Grammatik der ruthenischen (ukrainischen) Sprache. — Wien,
1913.
Kateryna Tishechkina
THE ACCENT OF PARTICIPLES FORMED FROM -АТИ, -Е/-Є VERBS
Stress of participles in Ukrainian literary heritage of XVI — XVIII centuries, which are
compared with stresses in contemporary modern literary language are investigated in the
article.
The cases of divergence in stresses of participles are analyzed in details investigating evi-
dences of the ancient Ukrainian literary heritage, dialectological works and Ukrainian dic-
tionaries.
Keywords: stress, participle, accent paradigm.
Ãӂ̇ ÏÓÁ‡ø͇
Про що річ, якщо вжито СИРІЧ ?
У газетній періодиці натрапляємо на незвичне, маловідоме для багатьох чита-
чів слово сиріч. Із контексту зрозуміло, що його вживають зі значенням пояс-
нювальних (ототожнювальних) сполучників тобто, або та ін., пор.: На ґанку
гурт журналістів, яких запросив на день відкритих дверей, сиріч на екскурсію,
секретаріат Президента (“Україна молода, 13 червня 2007); А потім, куди ж їх
“тикати” ті натовські бази – усі найкращі місця вже зайняті військовими базами
Росії, сиріч Чорноморським флотом (Україна молода, 14 лютого 2008).
Що це за сполучник і коли його доречно вживати? З історичних джерел дізна-
ємося, що сиріч – сполучник церковнослов’янського походження, утворений із
си рhчь, тобто “це слово”. У тлумачному Словнику української мови його подано
як пояснювальний, застарілий, із стилістичною позначкою іронічний (див. Т. ІХ,
с. 199). Очевидно, саме тому його почали вживати в іронічних контекстах за-
мість нейтральних пояснювальних сполучників тобто, або та ін.
Отже, пояснювальний (ототожнювальний) сполучник сиріч в українській мові
доречно використовувати лише тоді, коли поясненню потрібно надати іронічного
забарвлення.
Катерина Городенська
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-6006 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 1682-3540 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-01T15:42:27Z |
| publishDate | 2009 |
| publisher | Iнститут української мови НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Тішечкіна, К. 2010-02-15T10:59:07Z 2010-02-15T10:59:07Z 2009 З історії акцентуації дієприслівників, утворених від дієслів на -ати, -е/-є / К. Тішечкіна // Українська мова. — 2009. — № 1. — С. 87-96. — Бібліогр.: 42 назв. — укр. 1682-3540 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/6006 801.612781’367.625 Стаття присвячена історії акцентуації українських дієприслівників теперішнього часу на -чи, утворених від дієслів на -ати, -е/-є, починаючи від пізньопраслов’янського періоду до нашого часу. Детально проаналізовано випадки розбіжностей у наголошуванні дієприслівників у давніх пам’ятках і в сучасній українській літературній мові із залученням свідчень українських акцентованих пам’яток XVI — XVIІІ ст., праць з діалектології, у яких наводиться наголошення дієприслівників, та словників української мови. Stress of participles in Ukrainian literary heritage of XVI — XVIII centuries, which are compared with stresses in contemporary modern literary language are investigated in the article. The cases of divergence in stresses of participles are analyzed in details investigating evidences of the ancient Ukrainian literary heritage, dialectological works and Ukrainian dictionaries. uk Iнститут української мови НАН України Дослідження З історії акцентуації дієприслівників, утворених від дієслів на -ати, -е/-є The accent of participles formed from -ати, -е/-є verbs Article published earlier |
| spellingShingle | З історії акцентуації дієприслівників, утворених від дієслів на -ати, -е/-є Тішечкіна, К. Дослідження |
| title | З історії акцентуації дієприслівників, утворених від дієслів на -ати, -е/-є |
| title_alt | The accent of participles formed from -ати, -е/-є verbs |
| title_full | З історії акцентуації дієприслівників, утворених від дієслів на -ати, -е/-є |
| title_fullStr | З історії акцентуації дієприслівників, утворених від дієслів на -ати, -е/-є |
| title_full_unstemmed | З історії акцентуації дієприслівників, утворених від дієслів на -ати, -е/-є |
| title_short | З історії акцентуації дієприслівників, утворених від дієслів на -ати, -е/-є |
| title_sort | з історії акцентуації дієприслівників, утворених від дієслів на -ати, -е/-є |
| topic | Дослідження |
| topic_facet | Дослідження |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/6006 |
| work_keys_str_mv | AT tíšečkínak zístorííakcentuacíídíêprislívnikívutvorenihvíddíêslívnaatieê AT tíšečkínak theaccentofparticiplesformedfromatieêverbs |