Префікси на позначення недостатнього ступеня прояву ознаки в історії української мови і їх сучасний статус
У статті обґрунтовується необхідність визнання префіксації за допомогою формантів при- та по- як одного зі способів творення синтетичної форми недостатнього ступеня прояву ознаки. На основі структурного і семантичного аналізу прикметників, виявлених у пам’ятках XI — XХ ст., показано, що ця функція в...
Збережено в:
| Дата: | 2009 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Iнститут української мови НАН України
2009
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/6007 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Префікси на позначення недостатнього ступеня прояву ознаки в історії української мови і їх сучасний статус / Р. Гомонай // Українська мова. — 2009. — № 1. — С. 97-103. — Бібліогр.: 25 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859623691628838912 |
|---|---|
| author | Гомонай, Р. |
| author_facet | Гомонай, Р. |
| citation_txt | Префікси на позначення недостатнього ступеня прояву ознаки в історії української мови і їх сучасний статус / Р. Гомонай // Українська мова. — 2009. — № 1. — С. 97-103. — Бібліогр.: 25 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| description | У статті обґрунтовується необхідність визнання префіксації за допомогою формантів при- та по- як одного зі способів творення синтетичної форми недостатнього ступеня прояву ознаки. На основі структурного і семантичного аналізу прикметників, виявлених у пам’ятках XI — XХ ст., показано, що ця функція властива їм ще з праслов’янських часів і що вони не втратили її і сьогодні.
In this article, we prove the necessary to accept the prefixation with prefixes pri- and poas a method of building the adjectives in insufficient grade of quality. Based on the structural and semantic analysis of adjectives fixed in Ukrainian monuments of the 11—20th centuries, we show that this function has been characterized to them from Old Slavonic language till our days.
|
| first_indexed | 2025-11-29T08:26:55Z |
| format | Article |
| fulltext |
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2009, № 1 97
УДК 811.161.2:81’373.611
Руслана Гомонай (м. Київ)
ПРЕФIКСИ НА ПОЗНАЧЕННЯ
НЕДОСТАТНЬОГО СТУПЕНЯ ПРОЯВУ
ОЗНАКИ В IСТОРIЇ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ
I ЇХ СУЧАСНИЙ СТАТУС
© Р.О. ГОМОНАЙ, 2009
Прикметник як частина мови характеризується наявністю такої
лексико-граматичної категорії, як ступені якості, що означає ін-
тенсивність вияву ознаки в предметі без порівняння її з такою ж озна-
кою в іншому предметі. В українській мові є три ступеня якості —
недостатній, помірний і надмірний. Питання про статус форм, що
виражають помірний, надмірний та недостатній ступені якості при-
кметників, і спроби їх класифікації знаходимо в працях О.О. Потебні,
О.М. Пєшковського, В.В. Виноградова, І.І. Мєщанінова, Л.А. Булахов-
ського, Ю.О. Карпенка, І.Р. Вихованця, Н.А. Слюсарева, О.М. Шрам-
ма, Д.Х. Баранника, М.В. Леонової та ін. Спеціально цій проблемі
присвячене і дисертаційне дослідження С.Є. Олійник «Парадигмати-
ка категорії безвідносної міри ознаки в українській мові» [13].
У статті ми зупинимося на розгляді недостатнього ступеня озна-
ки і способах його вираження в українській мові. У науковій літерату-
рі недостатній ступінь ознаки визначається як такий, що «передає
кількісно меншу міру ознаки, ніж її міститься в звичайному прикмет-
нику» [23: 167]. Утворюється він двома способами — синтетичним та
У статті обґрунтовується необхідність визнання префіксації за допомогою фор-
мантів при- та по- як одного зі способів творення синтетичної форми недостат-
нього ступеня прояву ознаки. На основі структурного і семантичного аналізу при-
кметників, виявлених у пам’ятках XI — XХ ст., показано, що ця функція властива
їм ще з праслов’янських часів і що вони не втратили її і сьогодні.
Ключові слова: префіксальний спосіб творення прикметників, префікс при-, префікс
по-, недостатній ступінь прояву ознаки.
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2009, № 198
Гомонай Р.О.
аналітичним. Аналітична форма творення не викликає сумнівів: вона
утворюється шляхом поєднання звичайного ступеня прикметника з
прислівниками типу дещо, злегка, трохи, ледь: не дуже корисний,
дещо примітивний або трохи гіркуватий [23: 169; 13: 6]. Питання син-
тетичного способу творення, на наш погляд, є дискусійним. Усі до-
слідники, у тому числі і С.Є. Олійник, говорять тільки про можли-
вість суфіксації у цьому випадку: «синтетична форма утворюється за
допомогою суфіксів -уват-, -(к)уват-, -ав-: гіркуватий, синюватий,
жовтавий, синявий» [23: 167; 13: 6]. При цьому не враховують один
важливий факт — можливість префіксального способу творення, зо-
крема за допомогою префіксів при- та по-.
Метою статті є показати, що здатність передавати помірний сту-
пінь прояву ознаки властива при- та по- ще з праслов’янських часів та
що вони не втратили її і сьогодні.
Похідні з при- (псл. *pri- < *prei) такого типу Ф. Копечний на-
зиває демінутивними [25: 214] і вважає, що значення демінутивнос-
ті префікс при- починає передавати вже на архаїчних стадіях розви-
тку слов’янських мов, наприклад словен. pribel, pričrn, prisladek, серб.,
хорв. prilūd, польськ. przydlugi, слов. рrihruby [Там само]. З часом у
деяких слов’янських мовах (зокрема словацькій, польській) префікс
при- починає виконувати не демінутивну, а аугментативну функцію
[Там само]. На шлях розвитку аугментативності у префікса при- вка-
зує польський тип przydlugi «trochu priliš dlouhý» («трохи занадто до-
вгий»). Причому у польській мові це значення виступає спорадич-
но, наприклад przydalej означає і «трохи далеко», і «занадто далеко»,
а у словацькій мові має регулярний характер. Так, prihrubý («пригру-
бий»), prihlupý («приглупий») означає «priliš hrubý, hloupý» — «занад-
то грубий, занадто глупий» [Там само].
У давній руськоукраїнській мові зустрічається невелика кіль-
кість похідних такого типу. Серед них можна назвати: прискърбьныи
примрачьныи, прикрuтыи [22 ІІ: 1455, 1432, 1417], зафіксованих у
словнику І. Срезневського.
Найбільшої активності при- набуває у XVII ст., що засвідчено і
пам’ятками того періоду. Особливо багатий матеріал для вивчення сло-
вотвору прикметників за допомогою префікса при- (у значенні «непо-
вна міра вияву ознаки») у період розвитку староукраїнської мови дає
«Лексикон латинський» Є. Славинецького [18] — визначна пам’ятка
українського мовознавства, що дійшла до нас у рукопису в багатьох
списках, найдавніший з яких датований 1642 р. Префікс при- поєдну-
вався тільки з якісними прикметниками. Залежно від значення твірної
основи такі похідні можна поділити на декілька семантичних груп:
1) колір — прижо(л)ти(й), пририжъ, присини(й) [17: 181, 264,
285], прибhлый, причермны, притемный, примрачный [11: 1249, 1250,
1255] та ін.;
2) відчуття — приглухъ, приква(с)ни(й), пригорεкъ [17: 291 зв.,
285], прихла(д)ный, примокры [11: 1250, 1256] та ін.;
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2009, № 1 99
Префiкси на позначення недостатнього ступеня прояву ознаки в iсторiї…
3) розмір — притучний, привεликъ, прито(н)ки(й) [17: 286 зв., 285,
288], притучный [11: 1255] та ін.;
4) зовнішній вигляд — прикудεряви(й) [17: 285], прику(д)р"въ
[11: 1249];
5) фізичні властивості — притяжокъ, притвε(р)дъ, притрудни(й)
[17: 285 зв., 104, 285-286 зв.], притру ́дный [18: 496], присуровъ [11:
1249];
6) психологічні властивості, риси характеру — присором#жли ́вы,
присквε(р)ни(й), при(с)квεрни(й), пристрашни(й) [10: 90, 286 зв., 279
зв., 285 зв.], приско ́рбный, прии ́скрный [18: 495, 494], прискорбенъ [11:
1260].
Отже, сформований у праслов’янський період, цей лексико-
словотвірний тип у староукраїнській мові набуває надзвичайного по-
ширення, а префікс при- — високої продуктивності.
Подібна ситуація спостерігалася й у XIX — на поч. XX ст. У слов-
никах І. Верхратського, Є. Желехівського та Б. Грінченка фіксую ться
такі прикметники, як прибілий [2: 55], прибілий, приголубий, приваж-
кий, прискорбен / прискорбний [7 ІІ: 739, 742, 740, 756], примауый,
призеленый [3: 456], прибілий, прижовтий, придохлий, призелений, при-
малий, пристарий [6 ІІІ: 406, 415, 416, 425, 442].
Водночас зазначимо, що все частіше у процесі творення таких
прикметників, окрім префікса при-, починає брати участь суфікс
-уват- (-оват-): придурковатий [2: 55], призеленкуватий, прислїпува-
тий, приугловатий [7 II: 745, 756, 762], призеленкуватий, присліпува-
тий, прицуцуватий, пристаркуватий [6 ІII: 416, 438, 451, 442], при-
зеленоватий, призеленковатий [4: 288].
У сучасній українській літературній мові цей словотвірний тип,
на думку В.М. Русанівського, зберігся «як реліктовий» [16: 29] і пред-
ставлений небагатьма дериватами: приглухий [20 VII: 589], приста-
рий [20 VIII: 38]. Як зазначає В.В. Німчук, частіше прикметники, що
вказують на неповну міру вияву ознаки, творяться за допомогою пре-
фікса при- й суфікса -(к)уватий [12: 20]: приглухуватий [20 VII: 589],
присліпуватий, пристаркуватий [20 VIII: 24, 39].
Сьогодні використання прикметників з при- більш характерно
для діалектної мови, особливо для гуцульських говірок — при ́білий,
при ́жовтий, при ́зелений, при ́холодний [15: 156] .
Загалом слід зазначити, що саме за цією ознакою «українська,
польська, болгарська, македонська і сербохорватська мови, в яких
обмежено представлений словотворчий тип якісних прикметників з
префіксом при- (przy-) на позначення слабого ступеня вияву ознаки,
протистоять іншим сучасним слов’янським літературним мовам, що
не мають цього типу» [9: 96].
З праслов’янського періоду свої функції бере і префікс по- (псл.
*po-). Приєднуючись до якісних прикметників, він, на думку Т.Б. Лу-
кінової, міг вказувати на більшу чи меншу міру ознаки [5: 179]. Проте,
як зазначає Ф. Копечний, вже у давні часи більш виразно проявляла-
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2009, № 1100
Гомонай Р.О.
ся функція зменшеності [25: 197]. Тобто словотвірне значення таких
похідних, як правило, дорівнювало значенню сполучення прикмет-
ника з прислівником трохи. Наприклад: псл. *pomalъ «трохи малий,
малуватий». Підтвердженням спільнослов’янського походження
префікса по- є, зокрема, наявність відповідних прикметників у сло-
вацькій (pomaly) та чеській (pomalý) мовах, що означають «повіль-
ний».
Однак, незважаючи на давність існування такого форманта, у
руськоукраїнський період цей словотворчий тип не набув поширен-
ня, а в обстежених нами пам’ятках ХІ—ХІІІ ст. відповідні похідні не
виявлені.
Зазначимо, що в українській мові праслов’янська функція пре-
фікса по- виступати показником ступеня вияву ознаки проявилася
досить пізно. Перші фіксації похідних такого типу зустрічаються у
пам’ятках з кінця XVII ст. У цей час починається і перерозподіл се-
мантичного навантаження префікса. Мова йде про те, що якщо раніше
названий формант міг рівнозначно вказувати як на збільшення, так і
на зменшення, то з XVII ст. спостерігається зростання кількості по-
хідних прикметників на по- зі значенням неповної міри прояву озна-
ки. Тобто, поступово основним значенням префікса по- стає виражен-
ня зменшеності. Напр.: ихъ рукодhліе потяжко и по части клопітно [8:
216] — «тяжкувато», жыта отъ збытнихъ дожчевъ послабы были [24
ІІ: 181] — «слабуваті», ночъ мнh противъ понеделка легшая была …
однакожъ полегка она началась зъ полночи [24 ІІ: 158] — «легкувата»,
«досить легка». Як бачимо, у сучасній українській літературній мові
староукраїнським прикметникам такого типу відповідають деривати з
суфіксом -уват-.
Хоча префікс по- в староукраїнській мові поступово втрачає
здатність виражати більшу міру прояву ознаки, водночас у пам’ятках
того періоду ще зустрічаються подібні деривати: речи позвирховныи,
позверховная мудрость, людей зводила и мовою и покорою позвhрхнею
[24 ІІ: 149]; поближній обыватель, поблизкій сусhдъ [24 ІІ: 114,115],
войска воеводствъ поближшихъ [1: 248]. Отже, сполучаючись з якісни-
ми прикметниками, префікс по- міг також підсилювати їх значення.
Як правило, це відбувалося у випадках, коли прикметники мали нега-
тивне значення чи позначали відстань.
Таким чином, у XVII—XVIII ст. спостерігається відновлення пра-
слов’янських функцій префікса по-, але з одночасним перерозподілом
семантичного навантаження й адаптацією до україномовної основи.
У новій українській мові за префіксом по- закріплюється єдине
значення. Як і раніше, він виступає показником ступеня вияву озна-
ки, а саме, як зазначає В.М. Русанівський, підсилює значення помір-
ного вияву ознаки [21: 248]. Наприклад:
старий постарий («підстаркуватий»);
довгуватий подовгуватий («який має видовжену форму; у яко-
го довжина більша за ширину»).
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2009, № 1 101
Префiкси на позначення недостатнього ступеня прояву ознаки в iсторiї…
Особливого розвитку префікс по- набуває у кінці ХІХ — на по-
чатку ХХ ст. Про це свідчить кількість похідних, зафіксованих у слов-
никах того періоду. Наприклад: по ́близький, по ́тяжкий [7 ІІ: 665, 725;
6 ІІІ: 204, 384], по ́твердий, по ́широкий [7 ІІ: 721, 730], по ́тонкий [7 ІІ:
723; 6 ІІІ: 380], по ́тїсний [7 ІІ: 722], по ́тісний [6 ІІІ: 378], по ́сирий [7 ІІ:
713; 6 ІІІ: 360], по ́слабий, по ́рідкий, по ́низький, по ́менший [7 ІІ: 715, 708,
700, 695] та ін.
Зрідка значення помірного ступеня вияву ознаки підсилювалося
відповідними суфіксами: префікс по- приєднувався до прикметників,
які вже містили у своєму складі суфікси на позначення недостатнього
ступеня вияву ознаки. До них належать:
-ав-: пожоўтявый, почорнявый [3: 452, 455], по ́жовтявий, по ́-
чорнявий [6 ІІІ: 251, 393];
-уват-: по ́зеленуватий, по ́короткуватий [6 ІІІ: 264, 275];
-оват-: посироватий [7 ІІ: 713].
Характерною ознакою такого типу похідних було те, що префікс
завжди був наголошений.
У СУМі фіксується порівняно невелика кількість похідних цьо-
го лексико-словотвірного типу, а саме — 12: побі ́льший, по ́близький,
погордий, погордливий, подовгастий, подовжастий, подовгуватий, по-
дов жній [20 VI: 618, 620, 720, 751], помалий, посолодкий, постарий,
потовстий [20 VIІ: 112, 352, 369, 413]. Причому всі вони мають ре-
марку «діалектне» чи «розмовне слово».
Префікс по- може приєднуватися до непохідного прикметника
(постарий, потовстий) і до такого, який вже містить у своєму складі
суфікс, що виражає послаблений ступінь прояву ознаки, наприклад,
погордливий. Є випадки, коли прикметник з одним і тим самим коре-
нем може містити у своєму складі різні суфікси: подовгастий — подо-
вжастий — подовгуватий — подовжній.
Прикметники з префіксом по- як показником ступеня прояву
ознаки сьогодні активно вживаються в діалектах, особливо південно-
західного наріччя. Причому в одній і тій самій говірці префікс по-
може передавати і просто помірний вияв ознаки, і підсилювати по-
мірний вияв ознаки. Наприклад, у бойківських говірках по ́малий
означає «малуватий», а по ́ниский [14 ІІ: 110, 112] — «надто низький»;
у гуцульських: по ́далек’ий — «доволі, надто далекий», а по ́сирий [15:
145, 151] — «сируватий».
У літературній мові таким прикметникам відповідають або
ад’єктиви з суфіксом -уват-: по ́гиркий [19: 436] — гіркуватий,
по ́короткий [15: 147] — короткуватий, по ́куртий [14 ІІ: 103] — коротку-
ватий; або прикметники з префіксом за-: по ́малий [15: 149] — замалий,
по ́вуський– завузький, по ́грубий — завузький, по ́довгий — задовгий,
по ́дорогий [14 ІІ: 90, 92, 95] — задорогий. Зазначимо, що діалектне по-
особливо характерне для бойківських говірок.
Підкреслимо також, що так само, як і в літературній мові, у діа-
лектах префікс по- завжди наголошений.
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2009, № 1102
Гомонай Р.О.
Отже, ще з праслов’янського періоду префікс по- міг виступати
показником більшої чи меншої міри прояву ознаки. Протягом істо-
ричного розвитку української мови здатність виражати високий сту-
пінь ознаки втрачається і основною функцією стає передача помірної
міри вияву ознаки. А особливого розвитку й активності префіксальні
похідні на по- набувають у кінці ХІХ — на початку ХХ ст.
Сьогодні ці форманти не є продуктивними, але заслуговують на
те, щоб розглядати їх як один із засобів творення синтетичної форми
прикметників на позначення недостатнього ступеня прояву ознаки.
1. Величко С. Сказаніє о войнh козацкой зъ поляками. — К.: Вид-во АН УРСР, 1926. —
Т.1 у 12 чч. — 268 с.*
2. Верхратский И. Знадоби до словаря южнорусского. — Львів, 1877. — 88 с.*
3. Верхратский І. Про говор галицких Лемків. — Львів, 1902. — 480 с.*
4. Верхратський І. Говір Батюків. — Львів, 1912. — 307 с.*
5. Вступ до порівняльно-історичного вивчення слов’янських мов / За ред. О.С. Мель-
ничука. — К.: Наук. думка, 1966. — 588 с.
6. Гринченко Б. Словарь украинского языка: У 4 тт. — К., 1907 — 1909.*
7. Желехівський Є., Недільський С. Малорусько-німецький словник: У 2 тт. — Львів,
1885–1886. — 1122 с.*
8. Зиновіїв К. Вірші. Приповісті посполиті / Підгот. тексту І.П. Чепіги; іст.-літ. комен-
тар В.П. Колосової. — К.: Наук. думка, 1971. — 391 с.*
9. Историческая типология славянских языков: Фонетика, словообразование, лекси-
ка и фразеология / Под ред. А.С. Мельничука. — К.: Наук. думка, 1986. — 285 с.
10. Лексикон словенороський Памви Беринди / Підгот. тексту і вступ. ст. В.В. Німчу-
ка: Надрук. з вид. 1697 р. фотомех. способом. — К.: Наук. думка, 1961. — 271 с.*
11. Максимович Іван. Лексикон латинсько-слов’янський 1718-1724 / Фотопередрук
О. Горбача. — Рим, 1991.*
12. Німчук В.В. Давньоруська спадщина в лексиці української мови. — К.: Наук. думка,
1992. — 416 с.
13. Олійник С.Є. Парадигматика категорії безвідносної міри ознаки в українській мові /
Автореф. дис. ...канд. філол. наук: 10.02.01 / Дніпропетр. нац. ун-т. — Дніпропет-
ровськ, 2001. — 20 с.
14. Онишкевич М.Й. Словник бойківських говірок: У 2 чч. — К.: Наук. думка, 1984. —
Ч. 1 — 2.*
15. Піпаш Ю.О., Галас Б.К. Матеріали до словника гуцульських говірок (Косівська Поляна
і Розсішка Рахівського району Закарпатської області). — Ужгород, 2005. — 266 с.*
16. Русанівський В.М. Історія української літературної мови. — К.: АртЕк, 2002. — 424 с.
17. Славинецький Є. Лексіконъ латинский // «Лексикон латинський» Є. Славинецького.
«Лексикон словено-латинський» Є. Славинецького та А. Корецького-Сатановського /
Підгот. до вид. В.В. Німчук. — К.: Наук. думка, 1973. — С. 59 — 420.*
18. Славинецький Є., Корецький-Сатановський А. Лексікон словено-латинскій // «Лек-
сикон латинський» Є. Славинецького. «Лексикон словено-латинський» Є. Слави-
нецького та А. Корецького-Сатановського / Підгот. до вид. В.В. Німчук. — К.: Наук.
думка, 1973. — С. 423 — 541.*
19. Словник буковинських говірок / За заг. ред. Н.В. Гуйванюк. — Чернівці: Рута,
2005. — 688 с.*
20. Словник української мови: В 11 тт. — К.: Наук. думка, 1970 — 1980.*
21. Словотвір сучасної української літературної мови. — К.: Наук. думка, 1979. — 406 с.
22. Срезневский И.И. Материалы для словаря древнерусского языка: В 3 тт. — Спб.,
1893 — 1912.*
* Джерельна база
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2009, № 1 103
Префiкси на позначення недостатнього ступеня прояву ознаки в iсторiї…
23. Сучасна українська літературна мова: Морфологія / За заг. ред. І.К. Білодіда. — К.:
Наук. думка, 1969. — 583 с.
24. Тимченко Є. Матеріали до словника писемної та книжної української мови XV —
XVIII ст. / Підгот. до вид. В.В. Німчук та Г.І. Лиса. — К., 2003. — Кн. 1 — 2.*
25. Kopečny F. Předložky. Koncove partikule // Etymologický slovnik slovanských jazyků:
slova gramaticka a zajmena. — Praha, 1973. — Sv. 1.
Ruslana Homonay
PREFIXES FOR THE BUILDING OF THE ADJECTIVES IN INSUFFICIENT
GRADE OF QUALITY IN THE HISTORY OF UKRAINIAN LANGUAGE AND
THEIR PRESENT FORMS
In this article, we prove the necessary to accept the prefixation with prefixes pri- and po-
as a method of building the adjectives in insufficient grade of quality. Based on the struc-
tural and semantic analysis of adjectives fixed in Ukrainian monuments of the 11—20th
centuries, we show that this function has been characterized to them from Old Slavonic
language till our days.
Keywords: prefixation of adjectives, prefix pri-, prefix po-, insufficient grade of quality.
Ãӂ̇ ÏÓÁ‡ø͇
БОРИСПІЛЕЦЬ чи БОРИСПОЛЕЦЬ проживає в Борисполі?
Як називати того, хто проживає в Борисполі: бориспілець чи борисполець?
Сьогодні вживають обидві назви, пор.: Бориспілець Віктор Юрійович Співак
відомий далеко за межами нашої держави (Срібна підкова, 26 лютого 2009);
1990 року після закінчення одного з мітингів на підтримку незалежності Укра-
їни поважного віку борисполець розповів мені, що 1920 року його батько
був розстріляний за участь у протибільшовицькому повстанні в нашому місті
(Україна молода, 4 лютого 2009); Через дві хвилини борисполець Мельник
завдав небезпечного удару, але м’яч пролетів трохи вище поперечини (“2000”.
– 2004. – № 33). У деяких довідкових виданнях рекомендують вживати лише
назву бориспілець (див., зокрема: Горпинич В.О. Словник відтопонімних при-
кметників і назв жителів України (ойконіми, ад’єктоніми, катойконіми). – Дні-
пропетровськ, 2000. – С. 28), щоб зберегти, очевидно, її структурний зв’язок
з вихідним топонімом Бориспіль. Проте більше підстав вживати назву борис-
полець, бо в ній відбувається властиве українській мові чергування і в закри-
тому складі з о у відкритому складі. Це чергування наявне у вихідному топо-
німі (пор.: Бориспіль – Борисполя, Борисполю, Борисполем, (у)Борисполі) і в
паралельних назвах жителів на -янин /-яни від деяких топонімів на -піль
(пор.: Тернопіль – тернополянин, тернополяни; Томашпіль – томашполянин,
томашполяни). Назву борисполець збережено і в прізвищі: У цей час Платон
Тимофійович Борисполець знайомиться ще з одним учнем Академії – Тара-
сом Шевченком (Слово Просвіти, 29 травня – 4 червня 2008).
Отже, у назвах жителів, утворених від топонімів на -піль, у відкритому скла-
ді потрібно вживати о (борисполець, тернополець, катеринополець, томашпо-
лець, златополець, іванополець, краснополець), у закритому – і (бориспільці,
бориспілька; тернопільці, тернопілька; томашпільці, томашпілька; златопільці,
златопілька; іванопільці, іванопілька; краснопільці, краснопілька).
Катерина Городенська
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-6007 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 1682-3540 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-11-29T08:26:55Z |
| publishDate | 2009 |
| publisher | Iнститут української мови НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Гомонай, Р. 2010-02-15T10:59:44Z 2010-02-15T10:59:44Z 2009 Префікси на позначення недостатнього ступеня прояву ознаки в історії української мови і їх сучасний статус / Р. Гомонай // Українська мова. — 2009. — № 1. — С. 97-103. — Бібліогр.: 25 назв. — укр. 1682-3540 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/6007 811.161.2:81’373.611 У статті обґрунтовується необхідність визнання префіксації за допомогою формантів при- та по- як одного зі способів творення синтетичної форми недостатнього ступеня прояву ознаки. На основі структурного і семантичного аналізу прикметників, виявлених у пам’ятках XI — XХ ст., показано, що ця функція властива їм ще з праслов’янських часів і що вони не втратили її і сьогодні. In this article, we prove the necessary to accept the prefixation with prefixes pri- and poas a method of building the adjectives in insufficient grade of quality. Based on the structural and semantic analysis of adjectives fixed in Ukrainian monuments of the 11—20th centuries, we show that this function has been characterized to them from Old Slavonic language till our days. uk Iнститут української мови НАН України Дослідження Префікси на позначення недостатнього ступеня прояву ознаки в історії української мови і їх сучасний статус Prefixes for the building of the adjectives in insufficient grade of quality in the history of Ukrainian language and their present forms Article published earlier |
| spellingShingle | Префікси на позначення недостатнього ступеня прояву ознаки в історії української мови і їх сучасний статус Гомонай, Р. Дослідження |
| title | Префікси на позначення недостатнього ступеня прояву ознаки в історії української мови і їх сучасний статус |
| title_alt | Prefixes for the building of the adjectives in insufficient grade of quality in the history of Ukrainian language and their present forms |
| title_full | Префікси на позначення недостатнього ступеня прояву ознаки в історії української мови і їх сучасний статус |
| title_fullStr | Префікси на позначення недостатнього ступеня прояву ознаки в історії української мови і їх сучасний статус |
| title_full_unstemmed | Префікси на позначення недостатнього ступеня прояву ознаки в історії української мови і їх сучасний статус |
| title_short | Префікси на позначення недостатнього ступеня прояву ознаки в історії української мови і їх сучасний статус |
| title_sort | префікси на позначення недостатнього ступеня прояву ознаки в історії української мови і їх сучасний статус |
| topic | Дослідження |
| topic_facet | Дослідження |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/6007 |
| work_keys_str_mv | AT gomonair prefíksinapoznačennânedostatnʹogostupenâproâvuoznakivístorííukraínsʹkoímoviííhsučasniistatus AT gomonair prefixesforthebuildingoftheadjectivesininsufficientgradeofqualityinthehistoryofukrainianlanguageandtheirpresentforms |