Кам’янська запорозька Січ як туристичний об’єкт: проблеми та перспективи
У статті надається загальна характеристика пам’ятки історії національного значення Кам’янської запорозької Січі, як історико-археологічного об’єкту, висвітлюється сучасний стан пам’ятки. Викладені пропозиції щодо використання Кам’янської Січі в туристичній сфері. В статье дается общая характеристик...
Saved in:
| Published in: | Краєзнавство |
|---|---|
| Date: | 2012 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут історії України НАН України
2012
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/60074 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Кам’янська запорозька Січ як туристичний об’єкт: проблеми та перспективи / О. Власов // Краєзнавство. — 2012. — № 2. — С. 97-103— Бібліогр.: 20 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860230435772039168 |
|---|---|
| author | Власов, О. |
| author_facet | Власов, О. |
| citation_txt | Кам’янська запорозька Січ як туристичний об’єкт: проблеми та перспективи / О. Власов // Краєзнавство. — 2012. — № 2. — С. 97-103— Бібліогр.: 20 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Краєзнавство |
| description | У статті надається загальна характеристика пам’ятки історії національного значення Кам’янської запорозької Січі, як історико-археологічного об’єкту, висвітлюється сучасний стан пам’ятки. Викладені пропозиції щодо використання Кам’янської Січі в туристичній сфері.
В статье дается общая характеристика памятника истории национального значения Каменской запорожской Сечи, как историко-археологического объекта, освещается современное состояние памятника. Изложены предложения по использованию Каменской Сечи в сфере туризма
The article characterizes the historical monument of national signifi cance «The Kamyanska Zaporozhyan Sich» as the historical and archaeological object and considers the present-day monument’s state. The propositions of the Kamyanska Sich usage in the tourism industry are set forth in the article.
|
| first_indexed | 2025-12-07T18:21:18Z |
| format | Article |
| fulltext |
КРАЄЗНАВСТВО, 2’2012
96
ÊÐÀªÇÍÀÂÑÒÂÎ
² ÒÓÐÈÇÌ
ISSN 2222-5250
97
УДК 94(477)
Олег Власов (м. Запоріжжя)
КАМ’ЯНСЬКА ЗАПОРОЗЬКА СІЧ
ЯК ТУРИСТИЧНИЙ ОБ’ЄКТ:
ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ
У статті надається загальна характеристика пам’ятки історії національного значення Кам’янської
запорозької Січі, як історико-археологічного об’єкту, висвітлюється сучасний стан пам’ятки. Викладені
пропозиції щодо використання Кам’янської Січі в туристичній сфері.
Ключові слова: Кам’янська Січ, туризм, археологічний музей просто неба.
Маленьке село Республіканець Новокаїрської
сільради Бериславського району Херсонської
області відоме на всю Україну. Тут знаходить-
ся один з визначних історико-археологічних
об’єктів України – пам’ятка історії національ-
ного значення Кам’янська запорозька Січ, філія
Національного заповідника «Хортиця».
Доба Запорозького козацтва – важливий еле-
мент української ідеології, одна з основ само-
свідомості народу. Місця Запорозьких Січей –
політичних центрів козацтва – мають для укра-
їнського народу велике меморіальне значення.
На жаль, більшість з цих пам’яток разом з плав-
нями Великого Лугу Запорозького знищені во-
дами Каховського водосховища, створеного у
50-і роки минулого століття. Втілення так зва-
ного «сталінського плану перетворення приро-
ди» потягло за собою побічний ефект у вигляді
брутального акту культурної революції, завдав-
ши нищівного удару нашій національній пам’яті.
У наш час залишаються незатопленими «горо-
док» князя Дмитра Вишневецького на Малій
Хортиці, Олешківська та Кам’янська Січі.
Остання сьогодні найкраще археологічно вивче-
на. Як археологічна пам’ятка, вона надає вели-
чезний об’єм інформації з побуту, господарства
та матеріальної культури – тих сфер життя коза-
ків, які недостатньо висвітлені у письмових дже-
релах. В цьому й полягає важливість та унікаль-
ність Кам’янської Січі.
Існування Кам’янської Січі припало на важкий
і трагічний період історії Запорозького козацтва.
Прагнучи завадити збільшенню російського впли-
ву на Півдні України, у 1709 р. козаки під прово-
дом кошового отамана Костя Гордієнка виступи-
ли на боці гетьмана Івана Мазепи у його проти-
стоянні з Петром Першим. За наказом царя росій-
ські війська під командуванням полковника Петра
Яковлєва вирушили на Чортомлицьку Січ у той час,
коли основна частина козаків знаходилася у поході.
Скориставшись малочисельністю залоги й зрадою
полковника Гната Галагана, росіяни захопили Січ.
14 травня 1709 р. запорозьку столицю, що проісну-
вала 57 років, було спалено [1, с. 83-89].
Після цього запорожці уклали договір з сул-
таном Ахметом ІІІ про перехід під турецьку про-
текцію. Нова Січ була заснована на самому кор-
доні з Кримським ханством, у гирлі правого до-
пливу Дніпра – малої річки Кам’янки. Однак про-
існувала вона недовго. Вже 1711 року посла-
ні Петром війська під командуванням гетьмана
Івана Скоропадського та генерала Івана Бутурліна
зруйнували її. Наступну Січ козаки були виму-
шені заснувати подалі від російських володінь –
в Олешках, на лівому березі Дніпра (тепер – тери-
торія міста Цюрупинськ, райцентру Херсонської
області). Олешківська Січ проіснувала до 1728 р.
Тоді запорожці за наказом кримського хана виру-
шили в похід на Північний Кавказ, а Олешки під-
далися нападу козаків з річки Самари, невдово-
лених своїм підлеглим щодо січовиків станови-
щем. Покаравши самарців, січовики знову пере-
йшли на Кам’янку й жили там до свого повернен-
ня під владу Росії у 1734 році. Таким чином, істо-
рія Кам’янської Січі поділяється на два періоди:
1709-11 та 1728-34 рр. [1, с. 94-96, 101-102].
Після заснування так званої «Нової» (Підпіль-
ненської або Покровської) Січі, Кам’янська Січ
стала позначатися на картах, як «Давня» або
«Стара» [2; 3].
Після ліквідації Запорозької Січі (1775 р.) зем-
лі, де стояла Кам’янська Січ, були віддані в ранго-
ву дачу. Відомо, що на 1795 р. ця територія нале-
жала генеральному консулу Священної Римської
імперії Івану Григоровичу Розаревичу (а до ньо-
го, можливо – поміщику Андрію Григоровичу
КРАЄЗНАВСТВО, 2’2012
98
Байдаку). Тому село, що виникло тут, отрима-
ло назву Консулівка або Розарівка. На 1809 р.
Розарівка належала прапорщику Андрію
Дмитровичу Константинову, на 1836 р. – підпо-
ручиці Ользі Василівні Єсауловій. У 1856 р. село
перейшло у володіння її зятя – поручика Ксаверія
Цехановича, який 1858 р. програв цей маєток у
карти потомственому почесному громадянину
Михайлу Федоровичу Агаркову [4, с. 113-116].
Першим звернув увагу на Кам’янську Січ,
як пам’ятку старовини, дійсний член Одеського
товариства історії та старожитностей, краєзнавець
Микола Павлович Вертильяк, маєток якого сусідив
з володіннями О.В. Єсаулової. У публікації, що по-
бачила світ 1844 р., М.П. Вертильяк відзначив за-
недбаність і руйнацію залишків Січі, повідомивши
про знищення останніми роками великої кількос-
ті надмогильних хрестів козацького кладовища та
«валів з обшивкою з тесаного каменя» [5, с. 607].
Письменник-етнографА.С. Афанасьєв-Чужбин-
ський, який відвідав Кам’янську Січ у 1858 р.,
також відзначав зневажливе й байдуже ставлен-
ня господарів маєтку до визначної пам’ятки [6,
с. 248-249]. Херсонський дослідник С.А. Дяченко
не виключає, що саме після побаченого в ньо-
го виник план передачі козацької святині в руки
освіченого нащадка запорожців М.Ф. Агаркова [4,
с. 116]. На початку ХХ ст., за нащадка останньо-
го – Федора Семеновича, у маєтку був зведений
розкішний двоповерховий будинок з простори-
ми льохами (так званий «палац Агаркова»), храм,
кілька великих господарчих будівель, житло для
робітників економії, розбитий парк з басейнами.
З установленням радянської влади почалася до-
вга історія руйнування маєтку Агаркових. На цих
землях було засновано колгосп «Республіканець»,
який дав назву селу, що виникло поряд із залиш-
ками Січі у 1950-і роки. Мешканці села повніс-
тю розібрали на будматеріали надземну части-
ну двоповерхового «палацу», який було спале-
но ще до Другої Світової війни. Згодом гарно
збережені господарчі будівлі маєтку пристосу-
вали до потреб дитячого табору праці й відпо-
чинку. На його території проводилися військово-
спортивні ігри, під час яких збережений надмо-
гильний хрест кошового Костя Гордієнка іно-
ді використовувався в якості мішені. З розпадом
Радянського Союзу й ліквідацією місцевого рад-
госпу «Наддніпрянський» табір припинив діяль-
ність, а його споруди були закинуті. У 2004 році
після розпаювання майна більшість зі збережених
будівель маєтку позбулися дахів, вікон та дверей,
ставши джерелом металобрухту й дрівців.
Перший науковий опис і топографічне обсте-
ження Кам’янської Січі зробив Д.І. Яворницький
у 80-і роки ХІХ ст. Дослідник визначив розта-
шування на місцевості січового майдану, куре-
нів, скарбниць, їх кількість і розміри тощо [1,
с. 104]. Перші археологічні дослідження цієї
пам’ятки проводив В.І. Гошкевич у 1909 та 1913-
14 роках [7, с. 20; 8, с. 8]. Розкопки проводилися
з люб’язної згоди та на кошти господаря маєт-
ку Ф.С. Агаркова, який подарував всі отримані під
час досліджень матеріали херсонському музею.
В.І. Гошкевич особливо відзначав дбайливе став-
лення панів Агаркових до залишків Січі [4, с. 120].
У 1939 та 1953 рр. розкопки на пам’ятці
проводили Ф.Б. Копилов та О.М. Апанович.
Внаслідок створення Каховського водосхови-
ща та ерозії його берегів до 1970 р. стан тери-
торії Кам’янської Січі значно погіршився: було
зруйновано всю південну та східну її частини.
У 1972-73 рр. експедиція Державного історико-
культурного заповідника «Хортиця» під керів-
ництвом О.В. Бодянського провела на пам’ятці
розвідки. У 1974 р. великі за обсягом розкоп-
ки проведені А.Л. Сокульським. Ці роботи про-
довжені у 1989-91 рр. спільною експедицією
Інституту археології АН України та ДІКЗ «Хор-
тиця» під керівництвом А.О. Козловського та
В.Є. Ільїнського. Згодом, 2009 р., проводили-
ся розкопки під керівництвом В.Є. Ільїнського.
У 2011 р. Д.Д. Никоненко проводив розвідувальні
роботи з локалізації залишків січового кладовища.
За весь час досліджень було накопичено зна-
чний обсяг унікальної інформації з матеріальної
культури запорозького козацтва початку ХVIII ст.
Вперше були археологічно вивчені рештки кіль-
кох напівземлянкових козацьких куренів, що
дозволило виконати попередню графічну рекон-
струкцію цих будівель. Крім того, розкопані за-
лишки наземного “старшинського” житла, а на
господарчому передмісті Січі – шинку, кузні, за-
лізоплавильних печей, ям для випалу вапна та
деревного вугілля тощо. Величезна колекція ре-
чових артефактів складається з кераміки (різних
типів посуд, пічні кахлі та люльки для паління
тютюну), виробів зі скла (пляшки, столовий по-
суд, віконні шибки), заліза (ковальське знаряддя,
цвяхи, скоби, рибальські гачки тощо), зброї, мо-
нет і прикрас. Доповнює уявлення про господар-
ство мешканців Кам’янської Січі значна кількість
остеологічних матеріалів. Знайшли археологічне
підтвердження історичні свідоцтва про розгром
Січі росіянами у 1711 р.: простежено шар поже-
ISSN 2222-5250
99
жі, сліди руйнування артилерійським обстрілом,
знайдено картеч та розбиті людські черепи.
У ході дослідження козацької пам’ятки ви-
явлені також свідчення інших епох, що підтвер-
джує давнє прислів’я: «Святе місце пустим не
буває». На північ від Січі знаходиться пізньо-
скіфське Консулівське городище (І ст. до н. е. –
ІІ ст. н. е.), трапляються матеріали доби пізньої
бронзи (ІІ тис. до н. е.), безпосередньо на мисі
«Стрілка» є знахідки керамічного посуду скіф-
ської доби (ІV ст. до н. е.), розкопане поселен-
ня та ґрунтовний могильник золото-ординського
часу (ХІІІ-ХІV ст.). На північний захід звідси,
в долині р. Кам’янка, досліджувалося кладовище
з могилами під кам’яними закладками невизначе-
ного поки часу (можливо ХVII ст.). Поряд з ним
збереглися рештки села Консулівка (Розарівка)
ХІХ ст. [9, с. 48-51; 10, с. 18; 11, с. 307].
Сучасні археологічні роботи доповнили свід-
чення Д.І. Яворницького та В.І. Гошкевича з то-
пографії та планування Кам’янської Січі. Отже,
Січ знаходилася на лівому березі річки Кам’янки,
що з правого боку впадає у Дніпро (точніше –
у його рукав – Козацьке Річище), навпроти острова
Кожениного. Кам’янка й Козацьке Річище утворюва-
ли зручний для оборони мис – так звану «Стрілку».
Місце було досить вигідним – поряд знаходився важ-
ливий Каїрський перевіз через Дніпро.
Схематичні зображення на картах ХVIII ст. та
повідомлення М.П. Вертильяка свідчать про наяв-
ність земляних укріплень навколо Січі. Сьогодні
ці укріплення простежуються дуже фрагмен-
тарно по невиразних слідах оборонних (?)
ровів. Останнє дуже ускладнює визначення точ-
них кордонів Січі. Достеменно відомо, що основ-
на її частина – Кіш з козацькими куренями й май-
даном знаходився на колишньому береговому
схилі Козацького Річища (тепер – береговий схил
Каховського водосховища). Південніше – на са-
мій Стрілці – знаходилося господарське перед-
містя. Д.І. Яворницький обстежив три витягну-
тих з півночі на південь нерівних ряди куренів
та менших за розмірами «скарбниць» (всього бі-
ля 40 будівель), а також два майдани між ними.
Сьогодні перший ряд куренів повністю знище-
ний водосховищем [12].
Північніше Січі знаходилося кладовище.
У наш час на козацькому некрополі зберігся ли-
ше один надгробний пам’ятник – хрест кошово-
го отамана Костя Гордієнка з написом: «Во имя
Отца и Сына и Святаго Духа. Зде почиваетъ
рабъ Божій Константинъ Гордhевичъ атаманъ
кошовый славнаго войска Запорожского и низо-
вого а куреня Плитнhровского: преставися року
1733 мая 4 числа» [1, с. 104]. Тепер через значну
пошкодженість цей напис майже неможливо про-
читати. Відомо, що хрест був перенесений туди,
де він стоїть тепер ще за часів панів Агаркових.
Визначення точного місця і меж кладовища сьо-
годні ускладнене тим, що воно не могло бути ве-
ликим, бо історія Січі була короткочасною.
Паралельно проведенню археологічних до-
сліджень у другій половині ХХ ст. відбував-
ся довгий процес офіційного оформлення стату-
су Кам’янської Січі, як історико-археологічної
пам’ятки. Точкою відліку в ньому можна вважати
постанову уряду Української РСР «Про увічнен-
ня пам’ятних місць, пов’язаних з історією коза-
цтва», прийнятою у вересні 1965 року. Тоді був
створений Державний історико-культурний за-
повідник на о. Хортиця, а в Україні загалом ста-
ли надавати більше уваги питанням історії коза-
цтва. 1974 р. рішенням Херсонського облвикон-
кому були встановлені охоронні зони пам’ятки,
але тільки у січні 1983 р. «Кам’янська Січ та кла-
довище запорозьких козаків першої половини
18 ст.» була взята під охорону в статусі пам’ятки
місцевого значення.
У другій половині 80-х років минулого століт-
тя, з початком «перебудови» інтерес до історії коза-
цтва значно зріс. Кам’янська Січ стала місцем па-
ломництва українських патріотів та представників
новостворених козацьких організацій. У 1994 р.
тут було встановлено пам’ятник Костю Гордієнку.
Завдяки активній позиції відомого археоло-
га Миколи Петровича Оленковського Херсонська
ОДА у грудні 2004 р. зініціювала створення
історико-культурного заповідника «Кам’янська
Січ». Але брак коштів значно гальмував за-
ходи по його облаштуванню. Тому все часті-
ше почали лунати пропозиції про передачу те-
риторії Кам’янської Січі Національному за-
повіднику «Хортиця» як профільній установі.
Резолюція з цього приводу була прийнята під час
Всеукраїнської науково-практичної конференції
«Історія козацтва в пам’ятках та музейній практи-
ці», що проходила на Хортиці у жовтні 2008 року.
Пропозиція науковців була підтримана органами
влади Херсонської області. У березні наступно-
го року голова Херсонської облдержадміністрації
Б. Сіленков у листі Президенту Вікторові Ющенку
звернувся з проханням перетворити Кам’янську Січ
на філію заповідника «Хортиця». Пропозиція зна-
йшла розуміння у Президента та Міністерства куль-
КРАЄЗНАВСТВО, 2’2012
100
тури й туризму. Нарешті 30 вересня 2010 р. Кабінет
Міністрів України постановив оголосити пам’ятку
історії національного значення Кам’янську Січ, кла-
довище запорозьких козаків і могилу кошового ота-
мана Костя Гордієнка філією Національного запо-
відника «Хортиця» [13, с. 171-173].
Влітку 2009 р., у рамках підготовки до святку-
вання 300-річчя Кам’янської Січі було проведено
впорядкування території пам’ятки: сплановано
верхній шар ґрунту з будівельним сміттям ХХ ст.,
звільнені від сміття льохи будинку Агаркових, за-
кладено каплицю, посаджені дерева, збудована
символічна цегляна брама й земляні вали, земля-
ними валами та ровом відмічені приблизні кордо-
ни Січі, встановлений білборд з її уявною графіч-
ною реконструкцією і флагшток. 14 жовтня, на
Покрову, ювілей було помпезно відзначено. Крім
того, щорічно 3 травня на Січі поминають кошо-
вого Костя Гордієнка. Урочистості відбуваються
з ініціативи козацьких формувань Херсонщини за
участі представників облдержадміністрації.
Археолог М.П. Оленковський називає Кам’ян-
ську Січ «пам’яткою, яка в майбутньому про-
сто зобов’язана стати туристичною «Меккою»
Херсонщини» [14, с. 10]. Однак, дотепер її турис-
тичний потенціал не розкритий в повній мірі –
Січ сьогодні використовується майже виключно
як меморіальне місце для проведення масових за-
ходів, присвячених вшануванню пам’яті козацтва.
Це пояснюється низкою об’єктивних причин.
По перше, Національний заповідник «Хортиця»
не має акту на користування земельною ділянкою.
Залишки маєтку Агаркових, що знаходяться у
безпосередній близькості від пам’ятки, є влас-
ністю місцевих бізнесменів Ігоря Шевченка та
Володимира Коновалова. Просто посеред Січі,
«анклавом», розташовані городи й кілька садиб
мешканців села. Частина присадибних ділянок не-
законно збільшена за рахунок території пам’ятки.
На 2009 р. у недоторканому вигляді (нерозораною)
лишилася частина Січі шириною від 3 до 10 м
уздовж берегового урвища. Конфігурація меж
охоронної зони пам’ятки надзвичайно склад-
на. Все це не може позитивно позначатися на
умовах функціонування філії «Кам’янська Січ»
як пам’яткоохоронного закладу. Великою пробле-
мою є також руйнування пам’ятки внаслідок еро-
зії берегів Каховського водосховища. Проведення
заходів з берегоукріплення, так само, як і відсе-
лення мешканців вище згаданих садиб, гальму-
ється через брак фінансування.
Село Республіканець, як і більшість малих на-
селених пунктів сучасної України, є депресивним.
Рівень розвитку інфраструктури в ньому надзви-
чайно низький: діє лише одна маленька крамни-
ця з обмеженим асортиментом товарів, дорога
до центру сільради (с. Новокаїри) знаходиться у
незадовільному стані. У селі немає жодного ка-
фе та громадського санвузла. В той же час на-
селення, передусім, місцеві бізнесмени, поки не
виявляють зацікавленості вкладати кошти в інф-
раструктуру. Між тим, розвиток туристичної га-
лузі міг би значно посприяти підняттю життєво-
го рівня мешканців села.
Незважаючи на знищення Дніпровських плав-
нів Каховським водосховищем, с. Республіканець
зберігає певний потенціал для розвитку зелено-
го туризму. Особливо сприятливим в цьому пла-
ні є район довгої, звивистої та захищеної від
сильних вітрів затоки р. Кам’янки. Умови затоки
сприяють організації водних екскурсій на чов-
нах і любительської риболовлі. Стрімкі мальов-
ничі виходи вапняків на правому березі (скеля
Пугач), невеликі балки та схили, порослі лісом
та чагарниками, дозволяють проведення піших
та кінних прогулянок з туристичними наметови-
ми таборами. Значна довжина берегової лінії за-
токи у поєднанні з невеликою складністю про-
ходження маршруту створює оптимальні умови
походів вихідного дня для початківців.
Південний клімат, відносно мала щільність на-
селення, здорова екологічна ситуація завдяки від-
сутності поблизу великих промислових підпри-
ємств, значний розвиток у районі виноградарства
та садівництва – всі ці умови можуть бути вико-
ристані мешканцями с. Республіканець для отри-
мання власного зиску. Однак для цього поки не
вистачає активної позиції місцевого населення.
Кам’янська Січ є центральним об’єктом дво-
денної автобусної екскурсії «Часи козацькі – Січі
Запорозькі», розробленої працівниками філії у
2011 році. Особливістю цієї пам’ятки (як і біль-
шості археологічних пам’яток України) є май-
же повна відсутність будь-яких матеріальних ре-
шток давнини на поверхні землі (крім надмо-
гильного хреста кошового Костя Гордієнка та
невиразних слідів земляних укріплень). Це над-
звичайно ускладнює використання Кам’янської
Січі в туристичних цілях, знижуючи атрактив-
ність екскурсійного об’єкту. Як відомо, наоч-
ність, емоційність, ефект безпосереднього кон-
такту з першоджерелом є невід’ємною умовою
ефективного сприйняття інформації молоддю ―
основним контингентом екскурсантів. Особливо
це стосується дітей молодшого шкільного віку,
яким властиве наочно-образне мислення.
ISSN 2222-5250
101
У перспективі, за належного рівня фінансуван-
ня, проблема візуалізації об’єктів на Кам’янській
Січі може бути вирішена шляхом створення так
званого «археопарку in situ». Певний досвід му-
зеєфікації відкритих археологічних об’єктів у на-
шій країні вже накопичено. Як приклад, мож-
на назвати експозицію Музею археології у скла-
ді Національного історико-етнографічного за-
повідника «Переяслав». Тут, зокрема, експо-
нується у дерев’яному павільйоні господарчо-
побутовий комплекс з пізньопалеолітичної сто-
янки Добранічивка [15, с. 107].
На жаль, як показали недавні обстеження те-
риторії Кам’янської Січі, всі раніш розкопані
об’єкти, законсервовані експедицією 1993 р., вже
знищено абразією берегів водосховища. Однак
експедицією 2009 р. виявлено нові надзвичайно
гарно збережені об’єкти: залізоплавильна та дві
кахляні господарчі печі – всі зі збереженим скле-
пінням. Ці об’єкти законсервовані, й у майбут-
ньому, після належної підготовки, можуть бути
використані в екскурсійних цілях [12].
Дієвим засобом популяризації історичних
знань серед широкого загалу, засобом підвищен-
ня атрактивності археологічної пам’ятки є ство-
рення археопарків, археологічних музеїв про-
сто неба, експерементально-археологічних посе-
лень. Методи експерементальної археології сьо-
годні широко застосовуються в туристичній сфе-
рі по всьому світу. Так, згідно з «Путівником по
археологічних музеях просто неба у Європі», на
2009 р. у 24 країнах континенту налічувалося 212
подібних закладів (відсутні дані по Португалії,
Люксембургу, Естонії, Білорусі, Україні, Молдові,
балканським країнам, окрім Греції) [16, с. 48].
Хронологічно ці комплекси охоплюють всі епо-
хи від кам’яної доби до ХІХ ст. Спектр їх діяль-
ності надзвичайно широкий: від проведення на-
укових форумів та довготривалих експериментів
з селекції примітивних порід худоби й сортів
сільськогосподарських культур до занурення від-
відувачів у відповідну епоху під час проживання
у «давніх будинках» [17, с. 242-256].
Прикладом археологічного музею просто не-
ба в Україні є історико-археологічний культурно-
просвітницький комплекс Ржищівський архе-
одром біля села Уляники Кагарлицького райо-
ну Київської області. Цей проект розробляєть-
ся членами громадського товариства «Коло-Ра»
з 1998 року. На комплексі передбачається зведен-
ня чотирьох експерементально-археологічних по-
селень різних епох (всього кілька десятків буді-
вель) та створення розвиненої інфраструктури. На
сьогодні цей безперечно цікавий і корисний проект
дуже далекий від свого завершення [18, с. 63-66].
На думку автора, з огляду на сучасний стан
української економіки бажано уникати подібних
масштабних і вартісних програм. Доцільніше зо-
середитися на поступовій реалізації скромно-
го проекту, залучаючи для цього позабюджетні
кошти. Можливе створення на Кам’янській Січі
невеликого археологічного музею просто неба
у складі однієї будівлі – куреня, з доповненням
комплексу в перспективі іншими об’єктами: шин-
ком, кузнею тощо. Курінь, як найбільш типова та
найкраще археологічно вивчена споруда на Січі,
найліпше характеризує повсякденне життя коза-
ків. Думка про необхідність консервації та музе-
єфікації розкопаних на Кам’янській Січі об’єктів
з можливим відтворенням частини з них вислов-
лювалася й раніше [19, с. 82].
Автор переконаний, що натурне відтворення
куреня має відбуватися по можливості виключно
автентичними прийомами, без застосування будь-
яких сучасних будівельних матеріалів. Дотримання
цього правила не тільки відповідатиме принципам
наукової реконструкції, але й підвищить пізнаваль-
ну цінність об’єкта та його видовищність. Однак,
при цьому, на жаль, виникають надзвичайно про-
блемні питання щодо невідповідності технологій
давнини сучасним нормам техніки безпеки та будів-
ництва. Вони потребують окремого розв’язання.
Будь-який археологічний об’єкт збережений
лише частково і не може дати вичерпної інфор-
мації про свій первісний вигляд. Тому для рекон-
струкції куреня Кам’янської Січі можливе залу-
чення даних, отриманих під час розкопок інших
культурно та хронологічно близьких пам’яток.
Доцільне також використання наративних джерел
та етнографічних паралелей ХІХ-І пол. ХХ ст.
За основу для детальної реконструкції
можна взяти курінь з так званого другого ряду ку-
ренів (згідно з планом Кам’янської Січі Д.І. Явор-
ницького), досліджений А.О. Козловським та
В.Є. Іллінським у 1989 році. У загальних рисах ця
споруда була реконструйована М.А. Остапенком
та В.Є. Іллінським. Зазначений курінь був знище-
ний пожежею. Він являв собою велику прямокут-
ну в плані турлучну напівземлянку (або так звану
«мазанку») з сіньми. Житлова частина мала роз-
міри приблизно 9 х 7 м, сіни – 4х2 м. [1, с. 95,
104; 20; 9, с. 54-55].
При спорудженні куреня використовувалися
прості й дешеві місцеві матеріали. Основою стін
КРАЄЗНАВСТВО, 2’2012
102
слугували дерев’яні стовпи, на плетений каркас
стін та обрешітку даху йшли жердини й хмиз, на
стріху – очерет, для обмазки стін використовува-
лася глина, пісок, полова, кизяк та вапно, для по-
рогу – вапняковий плитняк. Обсяг будматеріа-
лів, які потребують спеціальної підготовки, неве-
ликий. Це бруси на сволок, поріг, дверний косяк
та віконні рами, дошки для дверей, круглі скляні
шибки, ковані залізні скоби та цвяхи (можливо),
неполив’яні керамічні кахлі та саманна цегла для
печі. Отже, натурне відтворення куреня не потре-
буватиме надто значних коштів.
Бібліографія з традиційної української архі-
тектури величезна. Однак, як правило, у відпо-
відних публікаціях конструкція і технологія зве-
дення «народного» житла описується доволі по-
верхнево. Відчувається також брак спеціалістів-
практиків автентичного будівництва. Тому мо-
же викликати певні труднощі відтворення та-
ких давніх прийомів, як вкладання стріхи або
з’єднання дерев’яних деталей без цвяхів і скоб.
Зазначимо, що на відміну від країн Центральної
та Західної Європи, в Україні відсутні приклади
натурного відтворення «археологічних» житлових
споруд на високому науковому рівні. Втім, наш
науковий колектив впевнено почав роботу в цьому
напрямку. Маємо надію, що використовуючи до-
свід відчизняних та зарубіжних колег, вдасться пе-
ретворити Кам’янську Січ на визначний центр ту-
ризму й популяризації української історії.
Джерела та література
1. Яворницький Д.І. Історія запорозьких ко-
заків. Том перший. – Львів, «Світ», 1990. – 320 с.
2. Генеральная карта отъ Кіева по рhкh
Днhпру до Очакова и по степи до Азова съ
показаніемъ Новой Сербиі со Слобоцкимъ
козачьимъ поселеніемъ и съ Украинскою линіею,
такожъ Турецкой области и Польскаго владhнія
съ Россійскою Имперіею границъ // Скальков-
ский А. Хронологическое обозрение истори-
и Новороссийского края. – Одесса, 1836, прило-
жение к 1-му тому. – (Електронний ресурс): http://
papacoma.narod.ru/maps/maps-images/de_bosket.
3. Karta granic Polski, zacząwsky od Bałty,
az do rzeki Sina-Woda, zawieraiąca słobody Kozakow,
Humańskich : y Zaporohowskich; stépy Tatarow
Oczakowskich, Bessarabskich, y Nogayskich,
z ich ordami, tak ie w roku M.DCC.LXVII. Han-
Krymski poosadzał : znayduie się tu ieszcze, dalsze
wyciągnienie Bógu, y Dniestru; Dnieper także od
porohow, aż do wpadnienia w Morze Czarne. –
(Електронний ресурс): http://www.zb.unibe.ch/
maps/ryhiner/sammlung/index.php.
4. Дяченко С.А. З історії землеволодіння кін-
ця ХVIII – початку ХІХ ст. на території колишньої
Кам’янської Січі. – Наукові записки. Херсонський облас-
ний краєзнавчий музей. – Херсон, 2010. – С. 113-121.
5. Вертильяк Н.И. Надгробия кошевых
Гордеенки и Ерофеева // Записки Одесского
Общества Истории и Древностей, Том Первый –
Одесса, в городской типографии, 1844. – С. 607.
6. Афанасьев-Чужбинский А. Поездка в
Южную Россию. Часть I. Очерки Днепра. – Спб.,
1863. – 468 с.
7. Гошкевич В.И. Летопись музея Херсона за
1909, 1910 гг. Вып. 1. – Херсон, типолитография
наследников О.Д. Ходушиной, 1910, – 126 с.
8. Гошкевич В.И. Летопись музея Херсона
за 1913 год. Вып. 5. – Херсон, издание Херсонской
городской управы, 1915. – 44 с.
9. Козловський А.О., Іль’їнський В.Є. Ко-
зацькі старожитності Пониззя Дніпра // Археоло-
гія. – Київ, «Наукова думка», 1991. – № 4. – С. 42-58.
10. Козловський А.О. Особливості будів-
ництва житлових споруд на Кам’янській Січі //
Нові археологічні дослідження пам’яток україн-
ського козацтва. Вип. 1. – Київ, Бібліотека «Часи
Козацькі», 1992. – С. 15-25.
11. Ільїнський В.Є. Повідомлення про ре-
зультати археологічних робіт на Кам’янській
Січі у 2009 р. // Заповідна Хортиця. Матеріали
ІV міжнародної науково-практичної конферен-
ції «Історія Запорозького козацтва: в пам’ятках
і музейній практиці». Спеціальний випуск. –
Запоріжжя, ПП В.І. Антіпов, 2010. – С. 307.
12. Ильинский В.Е. Топографический
план района археологических раскопок Камен-
ской Сечи // Отчет о работе археологичес-
кой экспедиции Национального заповедника
«Хортица» на Каменской Сечи и о. Тягинь (Бери-
славского района Херсонской области) в 2009
году. – Запорожье, 2010. // НА НЗХ, № 679. –
Страницы не пронумерованы.
13. Сурченко С.В. Кам’янська Січ – істо-
рія створення філії Національного заповідни-
ка «Хортиця» // Заповідна Хортиця. Матеріали
ІV міжнародної науково-практичної конферен-
ції «Історія Запорозького козацтва: в пам’ятках
і музейній практиці». Спеціальний випуск. –
Запоріжжя, ПП В.І. Антіпов, 2010. – С. 170-173.
14. Оленковський М. Археологічні пам’ятки
Херсонської області. Каталог-довідник. –
Херсон, 2004. – 128 с.
ISSN 2222-5250
103
Олег Власов
Каменская запорожская Сечь как туристский объект: проблемы и перспективы
В статье дается общая характеристика памятника истории национального значения Каменской за-
порожской Сечи, как историко-археологического объекта, освещается современное состояние памят-
ника. Изложены предложения по использованию Каменской Сечи в сфере туризма.
Ключевые слова: Каменская Сечь, туризм, археологический музей под открытым небом.
Oleg Vlasov
The Kamyanska Zaporozhyan Sich as a tourist object: problems and perspectives
The article characterizes the historical monument of national signifi cance «The Kamyanska Zaporozhyan Sich»
as the historical and archaeological object and considers the present-day monument’s state. The propositions of
the Kamyanska Sich usage in the tourism industry are set forth in the article.
Key words: Kamianska Sich, tourism, archaeological open air museum.
15. Титова О.М. Збереження нерухомих
пам’яток археології в заповідниках і музеях //
Праці центру пам’яткознавства. Вип. 6. – Київ,
«Шлях», 2004. – С. 106-110.
16. Guide to the archaeological open air
museums in Europe. – Karpi (MO), Nuovagrafi ca,
2009. – 186 p.
17. Малинова Рената, Малина Ярослав. Прыжок
в прошлое. - Москва, «Мысль», 1988. – 272 с.
18. Трачук О. Моделювання прадавньої
історії рідного краю // Товариство Коло-Ра.
Експерементальні студії. – Київ, 2001. – С. 61-67.
19. Титова О. Відтворення нерухомих
пам’яток українського козацтва. До постанов-
ки питання // Нові дослідження пам’яток ко-
зацької доби в Україні. Збірка наукових статей.
Випуск 11. – Київ, «Шлях», 2002. – С. 81-84.
20. Козловський А.О., Іль’їнський В.Є. Звіт
про дослідження на Кам’янській Січі у 1989 р. //
НА ДІКЗ, № 39. – Сторінки не пронумеровані.
УДК 930.253(477) «18/19»
Світлана Грибанова (м. Київ)
МАТЕРІАЛИ ПЕРІОДИЧНИХ ВИДАНЬ
ЯК ДЖЕРЕЛО ВИВЧЕННЯ ІСТОРІЇ РОЗВИТКУ
ЕКСКУРСІЙНОЇ СПРАВИ В УКРАЇНІ
В ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ ХІХ – НА ПОЧАТКУ ХХ СТ.
Стаття присвячена джерелознавчому огляду спеціалізованої, педагогічної та громадської періодики в
питаннях організації екскурсійної справи в Україні у другій половині ХІХ – на початку ХХ ст.
Ключові слова: періодичні видання, екскурсія, екскурсійна справа, учнівські екскурсії, екскурсійний метод.
Друга половина ХІХ – початок ХХ ст. в Росій-
ській імперії і в тій частині України, що входила
до її складу, ознаменувався певними зрушеннями в
соціально-економічній та культурній сферах. Новий
поштовх для свого розвитку отримала й екскурсійна
справа в Україні. Тому невипадково, що саме в той
період питання організації та проведення екскурсій
почали висвітлюватися в періодичних виданнях ту-
ристичного, педагогічного та суспільно-політичного
напрямів. Вміщені в них публікації, що торкали-
ся різних аспектів екскурсійної діяльності, є важли-
вим джерелом для вивчення туризму та екскурсійної
справи сучасними істориками.
Слід зазначити, що за радянських часів у пра-
цях дослідників, зокрема, P. O. Дьякової "Ис-
тория экскурсионного дела в СССР"; Л. М. Логви-
нова, Ю. В. Рухлова "История развития туристско-
экскурсионного дела"; В. А. Сичинави "Из истории
издания отечественной туристско-экскурсионной
литературы" частково розглядалася і використовува-
лася періодична літератури з цієї проблеми. Але їхні
праці мали здебільшого загальносоюзний характер.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-60074 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 2222-5250 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T18:21:18Z |
| publishDate | 2012 |
| publisher | Інститут історії України НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Власов, О. 2014-04-11T11:42:05Z 2014-04-11T11:42:05Z 2012 Кам’янська запорозька Січ як туристичний об’єкт: проблеми та перспективи / О. Власов // Краєзнавство. — 2012. — № 2. — С. 97-103— Бібліогр.: 20 назв. — укр. 2222-5250 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/60074 94(477) У статті надається загальна характеристика пам’ятки історії національного значення Кам’янської запорозької Січі, як історико-археологічного об’єкту, висвітлюється сучасний стан пам’ятки. Викладені пропозиції щодо використання Кам’янської Січі в туристичній сфері. В статье дается общая характеристика памятника истории национального значения Каменской запорожской Сечи, как историко-археологического объекта, освещается современное состояние памятника. Изложены предложения по использованию Каменской Сечи в сфере туризма The article characterizes the historical monument of national signifi cance «The Kamyanska Zaporozhyan Sich» as the historical and archaeological object and considers the present-day monument’s state. The propositions of the Kamyanska Sich usage in the tourism industry are set forth in the article. uk Інститут історії України НАН України Краєзнавство Краєзнавство і туризм Кам’янська запорозька Січ як туристичний об’єкт: проблеми та перспективи Каменская запорожская Сечь как туристский объект: проблемы и перспективы The Kamyanska Zaporozhyan Sich as a tourist object: problems and perspectives Article published earlier |
| spellingShingle | Кам’янська запорозька Січ як туристичний об’єкт: проблеми та перспективи Власов, О. Краєзнавство і туризм |
| title | Кам’янська запорозька Січ як туристичний об’єкт: проблеми та перспективи |
| title_alt | Каменская запорожская Сечь как туристский объект: проблемы и перспективы The Kamyanska Zaporozhyan Sich as a tourist object: problems and perspectives |
| title_full | Кам’янська запорозька Січ як туристичний об’єкт: проблеми та перспективи |
| title_fullStr | Кам’янська запорозька Січ як туристичний об’єкт: проблеми та перспективи |
| title_full_unstemmed | Кам’янська запорозька Січ як туристичний об’єкт: проблеми та перспективи |
| title_short | Кам’янська запорозька Січ як туристичний об’єкт: проблеми та перспективи |
| title_sort | кам’янська запорозька січ як туристичний об’єкт: проблеми та перспективи |
| topic | Краєзнавство і туризм |
| topic_facet | Краєзнавство і туризм |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/60074 |
| work_keys_str_mv | AT vlasovo kamânsʹkazaporozʹkasíčâkturističniiobêktproblemitaperspektivi AT vlasovo kamenskaâzaporožskaâsečʹkakturistskiiobʺektproblemyiperspektivy AT vlasovo thekamyanskazaporozhyansichasatouristobjectproblemsandperspectives |