З історії поширення ремісничої назви маляр та її варіантів у польській і східнослов’янських мовах
Публікація є ще однією спробою автора визначити діалектні основи для запозичених з німецької мови лексем на основі зіставлення та аналізу результатів досліджень з історії німецьких діалектів і доступних пам’яток польської, української, білоруської і російської мов. The present paper focuses on the G...
Saved in:
| Date: | 2009 |
|---|---|
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Iнститут української мови НАН України
2009
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/6008 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | З історії поширення ремісничої назви маляр та її варіантів у польській і східнослов’янських мовах / Т. Пиц // Українська мова. — 2009. — № 1. — С. 104-108. — Бібліогр.: 32 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859680107493326848 |
|---|---|
| author | Пиц, Т. |
| author_facet | Пиц, Т. |
| citation_txt | З історії поширення ремісничої назви маляр та її варіантів у польській і східнослов’янських мовах / Т. Пиц // Українська мова. — 2009. — № 1. — С. 104-108. — Бібліогр.: 32 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| description | Публікація є ще однією спробою автора визначити діалектні основи для запозичених з німецької мови лексем на основі зіставлення та аналізу результатів досліджень з історії німецьких діалектів і доступних пам’яток польської, української, білоруської і російської мов.
The present paper focuses on the German names of painter in the Polish, Ukrainian, Byelorussian and Russian languages in the 14-th — 17-th centuries. German sources of Slavic loanwords are studied on the basis of written recollection and dialectical facts, the history of the question under analysis is studied.
|
| first_indexed | 2025-11-30T18:19:14Z |
| format | Article |
| fulltext |
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2009, № 1104
© Т.Б. ПИЦ, 2009
Відомо, що багато мовознавців на основі зіставлення назви реміс-
ника, виявленої у пам’ятках слов’янських мов, з відповідником,
засвідченим у словниках літературної німецької мови, визначили, що
пол. malerz, бл., укр. маляр(ъ) походить з свн. mālære, mālær [21: 487;
8 І: 506; 16: 319; 12: 39; 31: 162; 11 ІІ: 565; 18: 147 — 148, 191; 2 ІІІ: 374;
20: 86; 13 VI: 207; 19: XV; 15 II: 130].
Також деякі дослідники визначають різновиди найменування ре-
місника. Так, Л. Мошинський фіксує форму melerz, а етимологічний
словник білоруської мови — молеръ. Вихідною лексемою у цих ви-
падках теж вважаються уже згадані свн. mālære, mālær за польського
посередництва (malarz, malerz) [23: 65; 13 VI: 207].
Зазначимо, що термін “середньоверхньонімецький” лише у за-
гальному окреслює період та територію запозичення і не визначає діа-
лектної основи лексеми. Для точнішого з’ясування походження варі-
антів найменування маляра необхідно залучити історичні словники
німецьких діалектів, як це вже пропонувалось раніше [5 — 7; 25].
Maler у пізньому середньовіччі мав широке поле діяльності: від
розмальовування стін та стелі громадських споруд і церков, худож-
нього оформлення прапорів, гербів, вивісок, позолочення годинників
та меблів i аж до оправи скульптур та розпису табличок вівтаря.
УДК 81'373.61:282+811.161'04=112.2
Тарас Пиц (м. Дрогобич Львiвської обл.)
З IСТОРIЇ ПОШИРЕННЯ РЕМIСНИЧОЇ
НАЗВИ МАЛЯР ТА ЇЇ ВАРIАНТIВ У ПОЛЬСЬКIЙ
I СХIДНОСЛОВ’ЯНСЬКИХ МОВАХ
Публікація є ще однією спробою автора визначити діалектні основи для запозичених
з німецької мови лексем на основі зіставлення та аналізу результатів досліджень з іс-
торії німецьких діалектів і доступних пам’яток польської, української, білоруської і ро-
сійської мов.
Ключові слова: термінологія, форми фіксації, міжмовні контакти, германський
діалект.
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2009, № 1 105
З iсторiї поширення ремiсничої назви маляр...
У сілезьких джерелах ремісник засвідчується з середини XV ст.:
Tonis moler (Breslau 1347) [25: 17], Daniel der moler (Liegnitz 1384) [14:
130], moler und tyscher (Görlitz 1478) [26: 121], zwyschen der eldsten der
moler czechen und Blasien Criegs (Breslau 1497) [22: 118]. Однак мате-
ріал, зібраний Г. Маркграфом, дає підстави простежити процес змі-
ни найменування: назва вулиці, утворена вiд назви ремісника, ще в
серединi XVI ст. звучить як under den mohlern (Breslau 1552), а вже у
1578 р. — undern malern [22: 178-179].
Сілезький термін moler „маляр“ з’являється у старопольській мові
вже з кінця XV ст.: Aliquis pictor, molars, vult pingere (Gniezno kon. XIV
w.) [29 II: 146], Michael Werner resignavit domum Iohanni Tymen Hamer
...parte ex una, necnon Petrum Moler... (Biecz 1398), Petir Moler, cirotecarius
(Kraków 1408), Petrus Moler, opidanus Warscheuiensis (Warszawa 1429),
Alde Gozre und Wenczil Moler, als eldisten der cretschmer zu Breslaw (Śląsk
1431) [30 III: 548]. Альтернативним чи паралельним джерелом запо-
зичення тут є судетські говірки: Moller pinter (Brünn 1354) [28: 200].
Однак інше найменування ремісника у польській мові maler
(-ar(z)sz, -arz, -s, -ar(z), -erz) згадується майже на півтора століт-
тя раніше, аніж у сілезькому діалекті: Stanislao Malarzs, presbitero
(Gniezno або Poznań 1420) [30 III: 369], Petrus maler protestatus est
super domum Andree (Warszawa 1443), Cuna resignavit suam domum
provido Stanislao malarzsz (Warszawa 1464) [29 IV: 146], Unum hortum in
Cleparz... penes hortum Malyarz oppidani situm (Kraków 1470 — 1480) [30
III: 369], ...any then tho Voczech zany zastapil they tho summy v Annusza,
v malara (Warszawa 1483), Voytek malarsz (Kraków 1492) [29: 146], Jan
Malars, powrosznyk de Cleparsz (Kraków 1499) [30 III: 369], I poszlala
malerza sznamyenetego ktorybi pylno vbaczyl wyobrazenye alexandrowo
y wymolawalby yego obrarz (Kraków 1510) [32: 147], Albrycht Dyrar
malarz niepospolity w Niemcach (Kraków 1585) [32: 148].
У польських джерелах теж знаходимо свідчення про форми
meller і Molir: Iacubin Molirn und Petro, seynem zone (Przemyśl 1432) [30
III: 548], Dominus Petrus mellerz al. pictor (Warszawa 1437) [29 IV: 146],
Nicolaus Mellar (Warszawa 1438), Cum prouido viro Petro Meller ...predicto
Petro Meller (Warszawa 1442) [30 III: 437]. Відомості про maler, meler
знаходимо в гессенському говорі: von eim meler mit heilgen in der kirche
zu stehen; von zwein melern, die mit brieffen darinne stunden; von eim meler
mit gesnitzten bilden (Frankfurt 1421), Siferid maler (Frankfurt 1429),
Hensil maler fur 6 stede-bussen den boden (Frankfurt 1433) [17: 83].
Проте остання форма ще раніше нотується в нижньоалеманському
(частково Ельзас): swester Mehthilde der malerinvn der kornmeisterinvn
(Adelhausen 1248), herre Hartman der maler (Schlettstadt 1280), Cůnrade
maler (Colmar 1283), Ůlrich der maler burger ze Melling (Mellingen 1288)
та східнофранкському діалектах: Walther der maler (Würzburg 1286),
Dietherich maler (Würzburg 1289) [24: 604]. І. Ньоллє-Горнкамп зазна-
чає, що maler у південно-німецьких говорах міг позначати того, хто бі-
лив будинки, живописця та робітника на млині [24: 121].
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2009, № 1106
Пиц Т.Б.
На основі вищесказаного можна зробити висновок про сілезько-
судетське походження терміна moler, гессенське — meller та нижньо-
алеманське для maler, що поширюється на схід через східнофранк-
ський говір. Польська особова назва Molir очевидно походить від
незафіксованого свн. *molir „маляр“.
Записи про нижньоалеманське maler та сілезько-cудететське
moler простежуємо і в пам’ятках старобілоруської мови: Сербину
Нектарiю малерю за Деисусецъ теплое церкви дано 6 копъ грошей
(1557), Макар молер сознал, иж продал ериак молеваный с позолотою
за полкопы гршей (1579), Станиславъ Немера ...зоставшы дей его Кру-
шевского у того малара, знову дей его томъ... збилъ (1591), Помененый
Иванъ мал"ръ о ратунокъ волалъ (1604), Малäръ ωбразоω (Куцеiн
1653) [1 XVII: 251], за таблицы тые и за малеване и за все Савъце
маляру заплатили золотыхъ осемъ (Вiтебськ або Могильов 1686) [1
XV: 253].
Натомість у староукраїнській мові виявляємо згадку лише про
одну форму — маляр (-ерь) та Малир: ...и заплатити стасю малäрu
копъ шєс < грошєs… (Осмисловичі 1576), Свhдки стали у очій: признали...
о забитю филиппа маляра... (Львів 1601 — 1605), па {н Фєωдор Мал"р
лво {вскыs… (Глиняни 1607) [4], Повинни... малεрh ведлугъ зразу wбразы
маловати (Острог 1614) [3], Плащεница... uмилεнно малована" кранεц
злотистыs на валку в пуздрh точεномъ малован" нεбощыка п. Фεωдора
Схема поширення назв ремісників maler, moler, meller, malir (сер. XIІІ—XV ст.):
1 — ■ maler 3 — meller
2 — ▲moler 4 — malir
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2009, № 1 107
З iсторiї поширення ремiсничої назви маляр...
мал#ра... (Львів 1637) [4], Ивашєнко Малир (Орловець/Чигиринщи-
на 1649) [9: 46], ...еденъ маляр малїовав образъ... (Решетилів 1670) [3].
Згадку про діалектне найменування маляра malir знаходимо в гес-
сенському говорі: Fricze malir (von Geilnhusen, …im spitale) (Frankfurt
1415 — 1426) [17: 82].
Нижньоалеманська форма маляр засвідчена 1665 р. у староросій-
ських пам’ятках [11 ІІ: 565]. Згодом тут нотується сілезько-судетське
позначення маляра: На роздачю кормовыхъ денегъ ...иконописцомъ, и
золотарямъ, и молерамъ... (1669) [10 IX: 257].
Унаслідок порівняння та типологічного аналізу результатів дослі-
джень з історії німецьких діалектів і лінгвогеографічних даних поль-
ської, білоруської, української і російської мов удалося встановити не
лише діалектне джерело походження назв ремісників, але й простежи-
ти шляхи їхнього поширення.
Отже, до гессенської діалекної основи зараховуємо meler, malir;
нижньоалеманської — maler, сілезько-судетської — moler. Для поль-
ської особової назви Molir припускаємо походження від незафіксова-
ного свн. *molir „маляр“. Окрім цього, староукраїнська мова зберігає
особову назву Малир гессенського походження, що не згадується у
мові-посереднику.
1. Гістарычны слоўнiк беларускай мовы — Мінск, 1985 — 2005. — Вып. 1 — 24.
2. Етимологічний словник української мови: В 7 тт. — К., 1982 — 2006.
3. Картотека історичного словника українського язика. Зберігається в інституті укра-
їнознавства ім. І. Крип’якевича у Львові.
4. Картотека словника української мови XV — першої пол. XVI ст. Зберігається там
само.
5. Пиц Т. Походження ремісничих назв боднар, бондар та bednarz у слов’янських мо-
вах // Wiener Slavistiches Jahrbuch“. — 2007. — Bd. 52. — S. 135 — 146.
6. Пиц Т. Походження української назви виробника возу // Українська мова. — 2006. —
№ 1. — С. 57 — 70.
7. Пиц Т. Про німецьке походження ремiсничих назв ślosarz, ślósarz, ślusarz, слюсар,
слесарь у слов’янських мовах // Мовознавство. — 2007. — № 2. — С. 35 — 41.
8. Преображенский А. Г. Этимологический словарь русского языка. — М., 1910 —
1914. — T. 1 — 2.
9. Реєстр Війська Запорозького 1649 року. — К., 1995. — 592 с.
10. Словарь русского языка XI-XVII вв. — М., 1975 — 2002. — Вып. 1 — 26.
11. Фасмер М. Этимологический словарь русского языка: В 4 тт. — М, 1964 — 1973.
12. Шелудько Д. Німецькі елементи в українській мові // 3бірник комісії для дослі-
дження історії української мови. — К., 1931.– T.1. — С. 1 — 60.
13. Этымалагічны слоўнік беларускай мовы: В 10 тт. — Мінск, 1978 — 2005.
14. Bahlow H. Studien zur ältesten Geschichte der Liegnitzer Familiennamen //
Mitteilungen des Geschichts- und Altertumsvereins für die Stadt und das Fürstentum
Liegnitz. — Liegnitz, 1926. — Bd. 10. — S. 102 — 162.
15. Bańkowski A. Etymologiczny słownik języka polskiego. — Warszawa, 2000. — T. 1 — 2.
16. Brückner A. Słownik etymologiczny języka polskiego. — Warszawa, 1985. — 805 s.
17. Bücher K. Die Berufe der Stadt Frankfurt a. M. im Mittelalter. — Leipzig, 1914. —
143 s.
18. Eggers E. Die Phonologie der deutschen Lehnwörter im Altpolnischen bis 1500. —
München, 1988. — 221 s.
19. Höfinghoff M. Deutsche Entlehnungen im Ukrainischen an der Wende vom XIX. zum
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2009, № 1108
Пиц Т.Б.
XX. Jh. Bestand und Entwicklung bis zur Gegenwart. Diss. zur Erlangung des Doktor-
grades. — Wien, 2002. — 221 s. + CXIII s.
20. Karszniewicz-Mazur A. Zapożyczenia leksykalne ze źródła niemieckiego we współczesnej
polszczyźnie. — Wrocław, 1988. — 310 s.
21. Korbut G. Wyrazy niemieckie w języku polskim pod względem językowym i cywilizacyj-
nym // Prace Filologiczne. — Warszawa, 1893. — — T. IV. — S. 345 — 560.
22. Markgraf H. Die Straßen Breslaus nach ihrer Geschichte und ihren Namen. — Breslau,
1896. — 244 s.
23. Moszyński L. Geografia niektórych zapożyczeń niemieckich w staropolszczyźnie. —
Poznań, 1954. — 95 s.
24. Nölle-Hornkamp I. Mittelalterliches Handwerk im Spiegel oberdeutscher Personennamen:
eine namenkundliche Untersuchung zu den Handwerkerbezeichnungen als Beinamen im
Corpus der altdeutschen Originalurkunden. — Frankfurt am Main [u.a.], 1992. — 730 s.
25. Pyts T. Gegenüberstellung von Stellmacher und Stellmach in der ost- und zentraleuro-
päischen Perspektive // Zeitschrift für Archäologie des Mittelalters. — Bonn, 2006. —
Jg. 34. — S. 131 — 142.
26. Reichert H. Die deutschen Familiennamen nach Breslauer Quellen des 13. und 14. Jahr-
hunderts. — Breslau, 1908. — 192 s. + IX s.
27. Ricker L. Zur landschaftlichen Synonymik der deutschen Handwerkernamen. — Frei-
burg, 1917. — 139 s.
28. Schwarz E. Sudetendeutsche Familiennamen aus vorhussitischer Zeit. — Köln [u.a.],
1957. — 373 s. + XV s.
29. Słownik staropolski. — Wrocław; Kraków; Warzsawa, 1958 — 1993. — T. I — X.
30. Słownik staropolskich nazw osobowych. — Wrocław-Kraków-Warzsawa, 1965 — 1985. —
T. I — VII.
31. Smal-Stockyj R. Die germanisch-deutschen Kultureinflüsse im Spiegel der ukrainischen
Sprache. — Leipzig, 1942. — 282 s.
32. Symanzik B. Die alt- und mittelpolnischen Handwerkerbezeichnungen: Onomasiolo-
gisch-semasiologische Studien unter Berücksichtigung wissenschaftlicher Aspekte. —
Münster-Hamburg, 1993. — 439 s.
Taras Pyts
FROM THE HISTORY OF THE HANDICRAFT NAME MАЛЯР SPREAD AND
THEIR VARIANTS IN THE POLISH AND EAST SLAVONIC LANGUAGES
The present paper focuses on the German names of painter in the Polish, Ukrainian,
Byelorussian and Russian languages in the 14-th — 17-th centuries. German sources of
Slavic loanwords are studied on the basis of written recollection and dialectical facts, the
history of the question under analysis is studied.
Keywords: handicraft terminology, loanword, forms of fixating, interlingual contacts,
German dialects.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-6008 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 1682-3540 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-11-30T18:19:14Z |
| publishDate | 2009 |
| publisher | Iнститут української мови НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Пиц, Т. 2010-02-15T11:00:22Z 2010-02-15T11:00:22Z 2009 З історії поширення ремісничої назви маляр та її варіантів у польській і східнослов’янських мовах / Т. Пиц // Українська мова. — 2009. — № 1. — С. 104-108. — Бібліогр.: 32 назв. — укр. 1682-3540 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/6008 81'373.61:282+811.161'04=112.2 Публікація є ще однією спробою автора визначити діалектні основи для запозичених з німецької мови лексем на основі зіставлення та аналізу результатів досліджень з історії німецьких діалектів і доступних пам’яток польської, української, білоруської і російської мов. The present paper focuses on the German names of painter in the Polish, Ukrainian, Byelorussian and Russian languages in the 14-th — 17-th centuries. German sources of Slavic loanwords are studied on the basis of written recollection and dialectical facts, the history of the question under analysis is studied. uk Iнститут української мови НАН України Дослідження З історії поширення ремісничої назви маляр та її варіантів у польській і східнослов’янських мовах From the history of the handicraft name mаляр spread and their variants in the polish and east slavonic languages Article published earlier |
| spellingShingle | З історії поширення ремісничої назви маляр та її варіантів у польській і східнослов’янських мовах Пиц, Т. Дослідження |
| title | З історії поширення ремісничої назви маляр та її варіантів у польській і східнослов’янських мовах |
| title_alt | From the history of the handicraft name mаляр spread and their variants in the polish and east slavonic languages |
| title_full | З історії поширення ремісничої назви маляр та її варіантів у польській і східнослов’янських мовах |
| title_fullStr | З історії поширення ремісничої назви маляр та її варіантів у польській і східнослов’янських мовах |
| title_full_unstemmed | З історії поширення ремісничої назви маляр та її варіантів у польській і східнослов’янських мовах |
| title_short | З історії поширення ремісничої назви маляр та її варіантів у польській і східнослов’янських мовах |
| title_sort | з історії поширення ремісничої назви маляр та її варіантів у польській і східнослов’янських мовах |
| topic | Дослідження |
| topic_facet | Дослідження |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/6008 |
| work_keys_str_mv | AT pict zístoríípoširennâremísničoínazvimalârtaíívaríantívupolʹsʹkíiíshídnoslovânsʹkihmovah AT pict fromthehistoryofthehandicraftnamemalârspreadandtheirvariantsinthepolishandeastslavoniclanguages |