Історико-краєзнавчі публікації на шпальтах «Одесского вестника» (1827–1894): напрями, періодизація, автори
У статті охарактеризовано основні напрями, зміст та періодизація історико-краєзнавчих публікацій на шпальтах «Одесского Вестника» (1827–1894), які дають можливість дослідження проблем історії регіону. Також надана кількість авторів цих публікацій, їхня професійна приналежність і компетентність В ста...
Saved in:
| Published in: | Краєзнавство |
|---|---|
| Date: | 2012 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут історії України НАН України
2012
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/60082 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Історико-краєзнавчі публікації на шпальтах «Одесского вестника» (1827–1894): напрями, періодизація, автори / Г. Левченко // Краєзнавство. — 2012. — № 2. — С. 36-44. — Бібліогр.: 65 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859717723144060928 |
|---|---|
| author | Левченко, Г. |
| author_facet | Левченко, Г. |
| citation_txt | Історико-краєзнавчі публікації на шпальтах «Одесского вестника» (1827–1894): напрями, періодизація, автори / Г. Левченко // Краєзнавство. — 2012. — № 2. — С. 36-44. — Бібліогр.: 65 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Краєзнавство |
| description | У статті охарактеризовано основні напрями, зміст та періодизація історико-краєзнавчих публікацій на шпальтах «Одесского Вестника» (1827–1894), які дають можливість дослідження проблем історії регіону. Також надана кількість авторів цих публікацій, їхня професійна приналежність і компетентність
В статье охарактеризованы основные направления, содержание и периодизация историко- краеведческих публикаций на страницах «Одесского Вестника» (1827–1894), которые дают возможность исследованию проблем истории региона. Так же представлено количество авторов, их профессиональная принадлежность и компетентность.
The article examines the main directions, content and periodization of local history publications on the pages of «The messenger of Odessa» (1827–1894), which give an opportunity to research the history of the region. It is also presented a lot of authors, their professional appliances and competence.
|
| first_indexed | 2025-12-01T08:12:37Z |
| format | Article |
| fulltext |
КРАЄЗНАВСТВО, 2’2012
36
УДК 908:372.48:019.911(477.74)“1827/1894”
Галина Левченко ( м. Одеса).
ІСТОРИКО-КРАЄЗНАВЧІ ПУБЛІКАЦІЇ
НА ШПАЛЬТАХ
«ОДЕССКОГО ВЕСТНИКА» (1827–1894):
НАПРЯМИ, ПЕРІОДИЗАЦІЯ, АВТОРИ
У статті охарактеризовано основні напрями, зміст та періодизація історико-краєзнавчих публікацій
на шпальтах «Одесского Вестника» (1827–1894), які дають можливість дослідження проблем історії ре-
гіону. Також надана кількість авторів цих публікацій, їхня професійна приналежність і компетентність.
Ключові слова: «Одесский Вестник», південь України, публікації, краєзнавство, напрями, автори.
В останні десятиріччя в історичній науці набу-
ли популярності дослідження присвячені вивчен-
ню різних аспектів історії півдня України ХІХ ст.
[49; 51]. Серед джерел, що відіграють головну
роль у науково-пізнавальному процесі історії
цього регіону (нормативні акти, архівні матеріа-
ли, епістолярна спадщина тощо), важливою скла-
довою виступає періодична преса, до публікацій
якої, у вивченні різноманітних питань історії пів-
денного регіону України, все частіше звертають-
ся сучасні науковці [49; 55].
Періодична преса являє собою специфічну
групу джерел, які містять чимало фактичного ма-
теріалу. У той же час преса може розглядатися не
лише як історичне джерело з історії того чи ін-
шого періоду (як об’єкт дослідження), але й як
один із осередків вивчення минулого (суб’єкт до-
слідження). Зокрема це стосується публікацій, що
мають історико-краєзнавчий характер. Яскравим
прикладом цього є «Одесский Вестник» (далі –
ОВ) – одна з перших газет Південної України, що
виступала першопрохідцем у цій справі, трива-
лий час була єдиною газетою регіону, накопичу-
вала досвід, яким згодом скористалися інші пері-
одичні видання. Характеристика напрямів, змісту
та періодів появи історико-краєзнавчих публіка-
цій на шпальтах ОВ дає можливість дослідження
проблем історії регіону, які активно обговорюва-
лися представниками громадськості, з’ясування
кількості авторів, їх професійної приналежності і
компетентності, визначення походження джерел,
що лягли в основу статей.
На сучасному етапі в науковій літературі ще не
з’ясовано науково-пізнавальний потенціал періо-
дичної преси ХІХ ст. як центральних видань, так
і провінційних – прикладом яких виступає ОВ.
Останній, суттєво відрізнявся, як і всі суспільно-
політичні періодичні видання, від наукових пері-
одичних видань, так і від центральних газет то-
го часу, не тільки структурою, принципом відбо-
ру матеріалу, фаховістю авторів, а й змістом публі-
кацій, що переважно були присвячені актуальним
проблемам півдня України. На даний час нами не
виявлено комплексних досліджень ОВ, не тільки
як газети, на сторінках якої відбувалась популяри-
зація історії регіону, а й як провідного, соціально-
масового, багатотиражного та різноманітного за
тематикою видання на теренах півдня України.
Треба відмітити, що певна частина публікацій
ОВ як складова загальної преси півдня України
вже ставала предметом дослідження в контексті
виявлення історичних джерел для вивчення іс-
торії цього краю (як об’єкт дослідження) [50].
Проте, незважаючи на поодинокі статті вчених
[47], у тому числі авторки [44], вони ще не на-
були комплексного виявлення та характеристи-
ки як чинника розвитку історико-краєзнавчих
досліджень (суб’єкт дослідження), що сприяв
вивченню історії цього регіону. Для досягнен-
ня поставленої мети нами виносяться наступ-
ні завдання: характеристика напрямів публіка-
цій історико-краєзнавчого характеру, періодиза-
ція їх появи та встановлення кола авторів. Також
слід зазначити, що в ХІХ ст. не лише на сторін-
ках періодичної преси, але й у наукових працях
історія України висвітлювалась виключно в кон-
тексті загальноросійської історії і розглядалась
як невід’ємна її складова частина.
Основним джерелом дослідження стали пу-
блікації на шпальтах ОВ. Також для виявлення
біографічних даних авторів цих статей, факто-
рів, що впливали на їх світогляд, були викорис-
тані різноманітні за жанрами довідники, моно-
графії та поодинокі статті.
ISSN 2222-5250
37
Заснування видання першої на півдні
Російської імперії газети саме в Одесі – одному
з найбільших портів регіону – явище закономір-
не. Цього вимагали бурхливий розвиток капіта-
лістичних відносин, зростання обсягу торгівлі
тощо. Газета подавала звіти про торгові операції
в портах Чорного і Азовського морів, знайомила
з попитом на товари, містила деякі політичні ві-
сті, урядові розпорядження, метеорологічні спо-
стереження, відомості з сільського господарства,
а також матеріали історико-краєзнавчого харак-
теру. За нашими підрахунками, проведеними за-
вдяки фронтальному огляду ОВ за весь час його
виходу, вони складають понад тисячу публікацій.
Поділивши їх відповідно за проблематикою, мо-
жемо виділити чотири напрями: археологічний,
етнографічний, історичний, археографічний (зга-
дувані за часом появи на шпальтах газети).
Першим за появою та особливо популярним
у 1827–1840 рр. на шпальтах ОВ (44 з 89 ста-
тей за перші чотирнадцять років видання газе-
ти) напрямом історико-краєзнавчих публікацій
був археологічний. Дані публікації були орієн-
товані на вузьке коло читачів. Вони містили, пе-
реважно, описання віднайдених рештків матері-
альної культури давніх часів без запропонуван-
ня науково-проблемних питань. Одними з основ-
них авторів цього напрямку були І. Бларамберг, І.
Стемпковський, Д. Корейша.
Започаткування публікацій археологічної
проблематики на шпальтах ОВ належить І. Бла-
рамбергу – археологу, одному з перших дослід-
ників стародавніх знахідок на півдні України
[60]. Саме з надрукуванням 1827 р. його заміт-
ки «О древностях Акермана и Овидиополя» в га-
зеті було започатковано рубрику «Древности»
[2]. Спираючись на документи, дослідник дово-
див, що Акерман стоїть на місці древньої Тіри,
а Овідіополь – там, де був древній Ніконій.
У 1827 р. І. Бларамберг опублікував ще дві статті
про археологічні знахідки, в яких дав пояснення
надписам на барельєфах та монетах, що свідчили
про перебування римлян на узбережжі Чорного
моря [3]. Він здійснив ще дві археологічні публі-
кації в 1828 р. та по одній в 1829 і 1830 рр. [4].
У цих працях, проаналізувавши давньогрець-
кі надписи і монети, він уточнив деякі фрагмен-
ти історії Боспорського царства і довів існування
царя Спартокоса ІV (284 р. до н. е.), а також роз-
повів про діяльність синагоги в Пантікапеї. На ба-
зі своїх досліджень він відкрив існування «Союзу
п’яти», який складався з міст і портів на західному
березі Чорного моря. І. Бларамберг першим розро-
бив нумізматику Ольвії та сусідніх з нею давньо-
грецьких поселень, а також точно визначив місцез-
находження ряду міст, фортець та поселень.
Низку публікацій на шпальтах ОВ розмістив
археолог І. Стемпковський [61]. У 1823 р. він по-
дав новоросійському і бессарабському генерал-
губернатору М. Воронцову доповідну запис-
ку «Мысли относительно изыскания древностей
в Новороссийском крае», результатом чого ста-
ло відкриття двох археологічних музеїв: в Одесі
(1825) і Керчі (1826) [62]. Будучи керченським
градоначальником, І. Стемпковський продовжу-
вав активні археологічні пошуки. Наслідком цього
стали сім публікацій в ОВ впродовж чотирьох ро-
ків (чотири в 1829 р., одна в 1830 р., дві в 1832 р.)
[5]. У цих публікаціях проаналізовано стародав-
ні знахідки з Керчі (глиняні статуетки, надписи
з мармуру, прикраси з перламутру тощо).
Найактивнішим автором археологічних публі-
кацій в перші роки видання ОВ був Д. Корейша –
керівник канцелярії Керченського градоначаль-
ника, який проводив археологічні дослідження
за рахунок коштів Кабінету імператора. З 1830 до
1841 рр. він подав сім заміток, в яких проаналі-
зував знахідки поблизу Керчі [6]. У статті 1830 р.
він першим повідомив про відкриття поблизу
Керчі кургану Куль-Оба.
Починаючи з 1842 р. й до другої половини
1850-х рр. публікація археологічних статей на
шпальтах ОВ, щодо інших напрямів, значно змен-
шилась. Головним чином це було пов’язано з по-
чатком видання «Записок Одеського товариства
історії і старожитностей», де й відбувалася публі-
кація переважної більшості результатів археоло-
гічних досліджень на півдні України.
Публікація археологічних матеріалів на шпаль-
тах ОВ була відроджена в 1864 р. (якщо не раху-
вати дві публікації 1856 р., присвячені досліджен-
ням «скіфських» курганів [7]) та продовжувала-
ся до 1894 р. У цей час було надруковано 51 стат-
тю. Особливого поширення археологічні публіка-
ції набули 1884 р. під час проведення VI архео-
логічного з’їзду в Одесі – 10 заміток. Серед та-
кої кількості статей тільки чотири були підписа-
ні автором. Одним із них був кримський краєз-
навець В. Кондаракі [52], який став автором двох
публікацій, присвячених археологічним знахід-
кам на території півострова [8]. Вважаємо за по-
трібне окремо виділити дві замітки, які стосува-
лися проблеми розкрадання пам’яток матеріаль-
ної культури давніх часів. Громадського обгово-
КРАЄЗНАВСТВО, 2’2012
38
рення ця тема набула в 1880-х рр. [9] та залиша-
ється актуальною й у наші часи.
Всього за весь час виходу ОВ на його шпальтах
було здійснено 95 публікацій археологічного ха-
рактеру, що сприяло інтенсифікації та популяриза-
ції досліджень цього напряму на півдні України.
Другим напрямом історико-краєзнавчих публі-
кацій, відповідно до хронології появи на шпаль-
тах ОВ, був етнографічний. У статтях цієї тема-
тики автори надавали уваги традиціям місцевого
населення півдня України, яке внаслідок експан-
сионістської політики Російської імперії на межі
ХVІІІ–ХІХ ст. увійшло до її складу. При цьому ін-
терес до представників цих народів припадав на
1840–50-ті та 1880–90-ті рр., коли автори присвя-
чували свої публікації народним традиціям татар,
українців, євреїв, молдаван, болгар. Орієнтація на
ці «інородні» групи для імперського населення бу-
ла викликана, на нашу думку, двома причинами:
адміністративним завданням (для розбудови нової
або коректування старої моделі державного керу-
вання) та інтересом з боку суспільства, оскільки
про тільки-но приєднані південні землі та етноси,
що їх заселяли, було мало відомо.
Публікацію етнографічних матеріалів на сто-
рінках ОВ в 1828 р. започаткував французький
мандрівник, географ Е. Тетбу де Маріньї, який
розповідав про релігію черкесів [10]. Починаючи
з того ж року, постійно з’являлися замітки, в яких
розповідалося про традиції інших народів пів-
денної України. П’ять публікацій було присвяче-
но культурним надбанням татарського етносу: чо-
тири весільній обрядовості [11] та одна – легенді
[12]. Святковій обрядовості та освітнім традиці-
ям євреїв було присвячено відповідно дві (одна з
них була розміщена в одинадцяти номерах газети)
[13] та одна стаття [14]. Легендам, повір’ям, каз-
кам та обрядам молдаван було присвячено п’ять
публікацій [15]. Тільки дві замітки були присвя-
чені традиціям болгарського народу, в яких роз-
повідалося про свято «Панагир» та обрядовість
[16]. Більша кількість публікацій (7) була присвя-
чена традиціям «малоросійського» народу, в яких
висвітлено побут, обряд поховання, пісні, святку-
вання Різдва, Нового року [17].
Серед публікацій цього напряму важливе зна-
чення мали також статті, що були присвячені тра-
диціям різних етносів, які мешкали на теренах
півдня України: татарам (Ф. Домбровський), мол-
даванам (Б. Хиждеу, Б. Бассараб, К. Булатович),
болгарам (І. Єнакиєвич), українцям (Г. Грузевич-
Нечай, Я. Новицький, Н. Корф) та ін. Їх авторами
переважно були місцеві краєзнавці. Авторство ба-
гатьох публікацій, на жаль, встановити не вдалося.
Значно погіршилася ситуація із друкуванням
етнографічних публікаціях на шпальтах ОВ на
межі 1880–90-х рр., коли значно зменшилась їх
кількість, а в тих, що з’являлися, об’єктом були
не традиції окремих народів півдня України, а за-
гальні побутові традиції населення краю, який на
цей час вже був достатньо «змішаним». Напри-
клад, святам – Новий рік, Різдво, Масляна [18].
У цілому варто зазначити, що незважаючи на
певну кількість етнографічних публікацій (30),
належної популяризації історія та культура ет-
носів, що складали основну частину місцевого
населення, не набула.
Виходячи з кількості публікацій на шпальтах
ОВ, найпопулярнішим напрямом серед історико-
краєзнавчих заміток (понад п’ятисот) для їх ав-
торів був історичний. Основними питаннями цієї
теми, які потрапляли в поле зору авторів були ві-
йни, що відбувалися на цій території в різні ча-
си, заселення території, розвиток інфраструкту-
ри міст, поява сіл і містечок, переселення наро-
дів, статистичні дані населення, генеза і розви-
ток системи та мережі освіти, біографічні нари-
си, некрологи, спогади тощо. Публікації з істо-
ричної тематики стали популярними на шпаль-
тах ОВ з перших номерів.
Публікації цього напрямку започаткував ви-
ще згадуваний француз Е. Тетбу де Маріньї.
У своїй замітці в 1828 р. він розповів про давнє
поселення генуезців в Анапській фортеці [19].
Того ж року в зв’язку з російсько-турецькою вій-
ною 1828–1829 рр. з’явилась публікація невідо-
мого автора про битву під Варною в 1444 р. між
турецьким і угорсько-польським військом коро-
ля Владислава ІІІ [20]. У відповідь на її появу
відгукнувся тоді ще молодий чиновник канце-
лярії Новоросійського і Бессарабського генерал-
губернатора А. Скальковський [57]. В універси-
тетські роки він цікавився середньовічною історі-
єю Польщі і тому в своїй публікації звернув увагу
читачів на помилки автора [21]. Слід зауважити,
що, як уже було вказано в історичній літературі,
цю статтю в ОВ можна вважати першою науко-
вою працею «Геродота» історії Новоросійського
краю в Одесі (раніше вважалось, що перша його
публікація побачила світ у 1835 р.) [63].
У 1829 р. шпальти ОВ стали ареною полемі-
ки щодо етногенезу кримських татар. На заміт-
ку невідомого автора, який писав, що татари є
нащадками готів, відгукнувся І. Добрильов. Він
ISSN 2222-5250
39
відстоював точку зору, що мешканці південно-
го Криму – це нащадки монголів, а не готів [22].
Ця невеличка дискусія свідчила про зростання
інтересу читачів ОВ до історії місцевого краю.
Одним із головних сюжетів публікацій цього
напряму була історія населених пунктів – міст,
містечок, сіл, поселень, яким присвячено 54 за-
мітки. Найбільш інтенсивно публікація історич-
них статей припадає на 1830–1850-ті й 1880–
1890-ті рр. В поле зору авторів потрапляли насе-
лені пункти, які перебували біля основних торго-
вельних і транспортних шляхів та відповідно по-
трапляли в «цивілізаційний» вир того часу – міс-
та Одеса (16 статей, автори А. Скальковський,
О. Тройницький, О. Шостак), Керч (А. Ашик,
О. Сумароков), Херсон, Бердянськ (М. Бухтєєв,
М. Герсеванов, О. Трандафилов, В. Крижановсь-
кий, І. Іванчич), Білгород-Дністровський (М. Гер-
бановський), Олександрівськ (Ф. Березкін, Ф. Шве-
дов), Миколаїв та села Знаменка, Касперовка
(О. Афанасьєв), Кардашинка (Кравченко, Зелен-
кевич), Гола Пристань (Кравченко), Шпакове,
Гуцулове, Каменка (О. Завадовский), хутір
П’яти-Хаток (Кравченко), селище Куничі, ста-
ниця Миколаївка-Новоросійська [23]. Всі автори
(за винятком О. Тройницького) були місцевими
краєзнавцями, а об’єктами їх дослідження става-
ли населені пункти, в яких вони мешкали або бу-
вали проїздом.
Значна кількість історичних публікацій пред-
ставлена у вигляді некрологів (52) і біографічних
повідомлень (141), присвячених відомим поста-
тям півдня України. Серед статей першого жан-
ру слід відзначити некрологи на честь вчених
І. Бларамберга, І. Стемпковського, К. Зеленецько-
го, В. Григоровича, П. Бруна, О. Кістяківського;
негоціанта М. Джурасовича; редакторів ОВ
О. Тройницького і М. Сокальського; княгині Є. Во-
ронцової; графа О. Орловського та ін. Серед біо-
графічних нарисів вважаємо за потрібне згадати
статті про вчених І. Стемпковского, В. Григоровича,
М. Костомарова, М. Мурзакевича, Ф. Леонтовича,
О. Кочубинського, В. Яковлєва, Р. Орбинського,
О. Кирпічникова, А. Скальковського; державних
діячів М. Палаузова, О. Стурдзи, М. Орлая, М.
Пирогова, Г. Потьомкіна; О. Пушкіна; краєзнав-
ців Ф. Домбровського і В. Крижановського; кня-
зя О. Горчакова; барона М. Корфа; княгиню Є.
Воронцову; отамана чорноморських козаків О.
Гладкого; графа О. Строганова; акторки М. Зань-
ковецької [24] та ін.
Варто звернути увагу на шість публікацій, що були
присвячені запорозьким козакам [25]. У цих замітках
розглядалися їх історія, побут, традиції, обрядовість,
що звичайно викликало інтерес у читачів ОВ.
Серед великої кількості публікацій історич-
ного напряму тільки шоста частина має авторів.
З них переважно були одеські історики (А. Скаль-
ковський, В. Яковлєв, К. Зеленецький, О. Маркевич,
О. Тройницький [53] та ін.) та краєзнавці (Ф. Дом-
бровський, В. Крижановський, О. Комарницький,
О. Завадовський, Є. Колбасін, С. Сичевський та ін.).
Отже, слід відзначити, що впродовж всьо-
го існування газета ОВ публікувала значну кіль-
кість статей на історичну тематику. Це свідчи-
ло про підвищений інтерес до них з боку чита-
чів. Науковому характеру видання сприяли кра-
єзнавчі публікації таких відомих дослідників,
як А. Скальковський, В. Яковлєв, К. Зеленецький,
О. Маркевич, М. Мурзакевич, О. Тройницький.
Таким чином, поява ОВ сприяла згуртуванню
краєзнавчих сил в Одесі і інтенсифікації дослі-
джень у цій галузі на півдні України.
Окрему групу історико-краєзнавчих досліджень
становлять археографічні публікації. В них було
опубліковано значні документи з історії регіону.
Згідно з тезою провідного дослідника ста-
новлення та розвитку археографії на теренах
півдня України В. М. Хмарського, ОВ стояв бі-
ля витоків археографічної справи в цьому ре-
гіоні [64]. Саме на його сторінках в 1833 р. бу-
ла започаткована рубрика «Материалы для исто-
рии Одессы», яка поклала початок систематич-
ній публікації історичних документів на сторін-
ках газети. Цю справу розпочав історик і архео-
лог М. Мурзакевич [56]. Він працював у бібліо-
теці генерал-губернатора М. Воронцова та знай-
шов документи, які вперше опублікував на сто-
рінках ОВ. У 1833 р. М. Мурзакевич оприлюднив
шість документів з історії Одеси: «Выписка о взя-
тии замка Хаджибейского», «Указ Екатерины ІІ
об устроении г.Одессы», «Положение о поселе-
нии в окрестностях Одессы греков и албанцев,
в последнюю войну в Архипелаге служивых»,
«Положение для вызываемых из Архипелага и
других заграничных мест в Одессу градских пе-
реселенцев», «Высочайший Рескрипт о поселе-
нии греков и албанцев, служивших в России во
время турецкой войны», «Высочайший Рескрипт
о учреждении в г. Гаджибей портовой таможни
и карантина» [26]. Всі археографічні публікації
М. Мурзакевича торкалися історії Одеси. На жаль,
їх автор не надав коментарів, легенди, зовнішніх
особливостей джерел, а тільки три останні публі-
кації містять короткі передмови і примітки.
КРАЄЗНАВСТВО, 2’2012
40
Найбільший археографічний доробок на сто-
рінках ОВ належить А. Скальковському, який
проводив активні дослідження з історії півдня
України [45, с. 177]. Перша археографічна пу-
блікація А. Скальковського з’явилась на сторін-
ках ОВ після археографічної експедиції 1835 р.,
здійсненої за дорученням М. Воронцова. В осно-
ву статті були покладені матеріали катеринослав-
ських архівів. В ній висвітлювалась роль адміра-
ла Де Рібаса в заснуванні Одеси [27], в якій істо-
рик, на думку С. Борового, неправомірно припи-
сав йому роль засновника Одеси, що в майбутньо-
му взяли на озброєння інші історики [45, с. 179].
А. Скальковський помістив повністю п’ять до-
кументів (включаючи рескрипт Катерини II до
Де Рібаса від 27 травня 1794 р.) та чотири витя-
ги з документів. Автор вказав, що дана стаття –
уривок із «Хронологического обозрения истории
Новороссийского края», публікацію якої автор
здійснив в цьому ж році [65].
На початку 1837 р. А. Скальковський в ру-
бриці «Матеріали для історії Новоросійського
краю» вмістив «Записку о крымских татарах»
[28]. В передмові до цього документа він писав,
що ця записка послужить додатком до докумен-
тів, які ввійшли до виданого ним огляду історії
Новоросійського краю. В цьому документі мо-
ва йде про бажання ногайських орд відокреми-
тись від кримського хана і перейти під владу ро-
сійського царя, про встановлення влади татар
у Криму та вміщені імена депутатів від Ногайських
орд до російського уряду. Також вміщені імена
депутатів і старшин ногайських орд, які прибули
в російський табір поблизу Бендер для перегово-
рів з графом П. Паніним із даного питання.
З кінця 1830-х рр., а особливо після зна-
йдення решток архіву Коша Нової Січі (1839),
А. Скальковський звернувся до історії козацтва.
Вже в 1841 р. у рубриці «Материалы для истори-
и Новороссийского края» він помістив свою пер-
шу статтю про відносини запорожців і татар [29].
Історик подав опис з’їзду депутатів від запорож-
ців і татар для розв’язання суперечливих питань
(31 травня 1749 р.). В кінці публікації вміщені ще
два документи, які свідчили про бажання крим-
ських татар жити в мирі і злагоді з запорожцями.
У 1844 р. А. Скальковський присвятив 50-
літньому ювілею Одеси публікацію докумен-
та з архіву Коша Запорозької Січі. Це – секрет-
ний рапорт військового судді П. Головатого до
генерал-губернатора Лівобережної України графа
П. Рум’янцева від 30 червня 1765 р. [30]. В ньому
вперше згадується про побудову турецької фор-
теці Ені-Дунья біля Хаджибея. Пізніше цей до-
кумент А. Скальковський опублікував у своїй
«Истории Новой Сечи или последнего Коша
Запорожского», але не вказав точного датування.
Внаслідок цього багато дослідників помилково
вважали, що ця подія відбулась у 1764 р. Лише в
1967 р. вийшла стаття С. Борового, в якій він до-
вів, що цю подію слід датувати 1765 р. [46]. Якби
дана публікація була більш відомою, то дискусі-
я про датування звістки запорозьких розвідників
завершилася б набагато раніше.
В 1849 р. в рубриці під новою назвою
«Материалы для истории Южной России», і бу-
ла представлена автором як уривок четвертої
частини «Истории Новой Сечи или последне-
го Коша Запорожского» [31]. У вступному слові
археограф, описуючи Запорізьку Січ, порівню-
вав її з італійськими республіками XIII–XIV ст.
На жаль, автор не розкрив далі цю оригінальну
думку. В даній публікації вміщено п’ять доку-
ментів, пов’язаних з місією у Нову Січ капітана
Владимирського піхотного полку І. Гаврилова:
два листи головних ногайських мурз до кошово-
го, розповідь про перебування у Новій Січі ка-
пітана І. Гаврилова, який привіз імператорську
грамоту з метою розв’язання конфлікту між за-
порожцями і ногайцями та витяг із чолобитної
війська запорозького до імператриці.
Дві археографічні публікації здійснив
А. Скальковський в ОВ у 1858 р. Одна з них при-
свячена історії одеського театру і вміщує біль-
ше десяти витягів [32]. Останню публікацію ар-
хеографічного напрямку на сторінках ОВ відо-
мий вже на той час дослідник здійснив в 1866 р.
Це – «Историческая заметка о ценности земель
в окрестностях Одессы» [33] (вона була пере-
друкована з газети «Северная почта»). У статті
А. Скальковський звернувся до наслід-
ків російсько-турецької війни 1787–1791 рр.,
під час якої запорозькі козаки під проводом
А. Головатого і З. Чепіги здобули турецьку фор-
тецю Ені-Дуньї. В цій статті вміщено розпоря-
дження Катерини II генералу П. Каховському
оглянути землі Новоросії, його рапорт-відповідь
про виконання доручення, в якому він відзначив
«прекрасні південні землі», які невеликими ді-
лянками почали виділяти іноземним поселен-
цям, що сприяло колонізації краю.
Таким чином, на сторінках ОВ А. Скаль-
ковський надрукував десять археографічних пу-
блікацій. Тобто ми бачимо, що А. Скальковський
ISSN 2222-5250
41
в цей період вів цілеспрямовану публікацію дже-
рел не лише в наукових виданнях, але й на шпаль-
тах періодики, передбачаючи їх популяризацію.
Одну археографічну публікацію здійснив на
сторінках ОВ в 1836 р. С. Сафонов – випускник
Харківського університету. В 1825 р. він поступив
на службу до канцелярії новоросійського і бесса-
рабського генерал-губернатора [59]. Перебуваючи
на службі в канцелярії М. Воронцова, він мав мож-
ливість працювати в його бібліотеці. Саме завдяки
цьому в ній було знайдено і опубліковано «Записку
о том, сколько я памятую о крымских и турецких
походах» [34]. В ній вміщено спогади учасника по-
дій російсько-турецької війни 1735–1739 рр.
У рубриці «Материалы для истории Одессы»
в 1851 р. опублікував низку документів, зна-
йдених в архіві, чиновник особливих доручень
в канцелярії військового губернатора колезький
секретар К. Смольянинов [48]. Він працював
за дорученням одеського градоначальника над
«Указателем Одессы» і ознайомився з докумен-
тами. В майбутньому його робота перетворилася
на ґрунтовну монографію, опубліковану в 1853 р.
у третьому томі «Записок» Одеського товариства
історії і старожитностей. Під час роботи дослід-
ник виявив бажання оприлюднити цінні історич-
ні документи. Оскільки томи «Записок» виходи-
ли в середньому один раз на п’ять років, то він,
не чекаючи наступного тому, опублікував зна-
йдені документи на шпальтах ОВ.
У вступному слові упорядник подав короткий
виклад основних фактів з історії м. Одеси, а по-
тім помістив п’ять документів про визначення
полків для чорноморського гребного флоту, які
поступили в команду Де Рібаса та про їх подаль-
шу діяльність [35]. Згодом К. Смольянинов здій-
снив ще дві археографічні публікації в ОВ. Так,
у 1851 р. він помістив на шпальтах газети доку-
мент про перші міські вибори в Одесі за іменним
указом Катерини ІІ (1795), а також вказав на до-
пущені огріхи А. Скальковського в його «Первом
тридцатилетии истории города Одессы», де той
помилково вказав, що перші вибори відбулися
в присутності Г. Кир’якова. К. Смольянинов знай-
шов підтвердження, що вибори проходили в при-
сутності виконуючого обов’язки градоначальни-
ка секунд-майора П. Небольсіна. Цю публікаці-
ю можна вважати доповненням до документів,
які вмістив раніше в газеті М. Мурзакевич. В за-
ключному слові автор відзначив, що всі подані
відомості були взяті із справ 1796 р., які зберіга-
лись в архіві міського магістрату.
К. Смольянинов, продовжуючи роботу над на-
писанням історії Одеси, в 1852 р. звернувся до
проблеми заснування міста і помістив документ,
який підтверджував, що день народження Одеси –
22 серпня 1794 р. Такий висновок він зробив на
основі знайденого рапорту інженер-полковника
Ф. Деволана, згідно з яким саме в цей день розпо-
чалось будівництво молу і пристаней. Публікація
цього документу підтвердила, що К. Смольянинов
приєднався до точки зору А. Скальковського, ви-
словленої ним у 1837 р. в монографії про історію
Одеси [58].
Решту археографічних публікацій в ОВ здій-
снили маловідомі краєзнавці. Дві з них нале-
жать В. Негрескулу. Один документ він надіслав
з Херсона й опублікував у 1851 р. [56]. В ньому
доповідалось про відвідування Катерини ІІ міс-
та у 1787 р. Другу публікацію автор здійснив
у 1854 р. внаслідок своїх знахідок у Москві. В пе-
редмові упорядник зазначив, що знайдені доку-
менти ще не були відомі науковому загалу [37].
Це – рапорти графа П. Рум’янцева імператриці
Катерині ІІ про переселення іноземних поселен-
ців до Катеринославського намісництва.
На жаль, плідна діяльність істориків і краєз-
навців у публікації документів з історії півдня
України, починаючи з другої половини 1850-х рр.
й до 1890- рр. була припинена. За винятком декіль-
кох десятків праць. Наприклад, шість з них були
опубліковані в 1864, 1877, 1879, 1889 і 1894 рр.
[38], що репрезентували матеріали щодо істо-
рії Одеси. Серед них варто звернути увагу на
статтю «Із історії Одеси», що була розміщена в
єдиному номері 1894 р. (цей номер зберігаєть-
ся в Російській національній бібліотеці імені
М. Салтикова-Щедріна) [1]. Остання являла собою
матеріал, передрукований із видання «Одесса.
1794–1894», присвячений початковому етапу іс-
торії міста. В ній вміщувались витяги із двох до-
кументів, датованих 1800 і 1802 рр.
Також слід згадати п’ять публікацій В. Яков-
лєва [54], що були вміщені в рубриці «Із Одеської
старовини». Перша з них присвячувалась істо-
рії першої кав’ярні в Одесі [39]. Значний інте-
рес викликає вступне слово автора, в якому він
наголосив на тому, що дуже багато документів
з історії міста втрачені, або приховані деякими
дослідниками від громадськості міста. Друга пу-
блікація була присвячена процесу роздачі земель
в Гаджибеї та його околицях у 1792–1794 рр. [40].
Третя – містить два рескрипти Катерини ІІ на
ім’я Де Рібаса, датовані 1792 р. [41]. Раніше, за-
КРАЄЗНАВСТВО, 2’2012
42
значав В. Яковлєв, найстарішим указом вважав-
ся датований 27 травня 1794 р., а тепер віднайде-
ні ним досі невідомі документи і дослідник вирі-
шив їх оприлюднити. При цьому він вказував, що
у зв’язку з неможливістю знайти видавця він при-
пиняє збір матеріалів з історії південного краю.
Наступною стала стаття щодо заходів безпеки
проти імовірного нападу французів на причорно-
морські міста Російської імперії [42]. Вона міс-
тила рескрипт Катерини ІІ від 8 червня 1796 р.
віце-адміралу М. Мордвинову на випадок мож-
ливого нападу у зв’язку з революційними подія-
ми у Франції. Заключною статтею у цій рубриці
стала стаття, присвячена діяльності підполковни-
ка А. Кес-Оглу [43]. Матеріал для неї автор по-
черпнув із щомісячного рукописного журналу
«Ареопаг», який виходив в перші роки існування
Рішельєвського ліцею.
Таким чином, В. О. Яковлєв вмістив у п’ятьох сво-
їх публікаціях в рубриці «Із Одеської старовини» пе-
реважно документи, присвячені історії нашого міста,
ставлячи перед собою мету надати можливість оде-
ситам черпати інформацію із першоджерел.
Отже, ОВ була одним (а деякий час і єдиним) із
видань для здійснення археографічних публікацій
на півдні України. Переважна більшість з них –
це актові джерела (грамоти, укази, рескрипти, ра-
порти, донесення тощо). Наративних джерел бу-
ло представлено мало. У більшості докумен-
ти відносяться до історії Новоросійського краю
і міста Одеси. Майже всі публікації характери-
зуються низьким рівнем наукової підготовки до
видання. Але газета зробила свій гідний внесок
у становлення археографії на півдні України.
Таким чином, незважаючи на те, що за 67 ро-
ків свого існування ОВ декілька разів був підда-
ний трансформації (змінювалася структура, ти-
раж, періодичність, дні виходу тощо, газета за-
лишалася найпопулярнішим виданням для насе-
лення на теренах Південної України). Протягом
багатьох років газета виконувала роль популяри-
затора та поширювача історико-краєзнавчих ма-
теріалів у чотирьох напрямах – археологічному,
етнографічному, історичному, археографічному.
Відповідно до історичних, політичних та еконо-
мічних умов відбувався й акцент редакторами
на публікації того чи іншого напряму. Авторами
цих публікацій в переважній більшості були
представники місцевої інтелігенції, серед яких
значне місце посідали історики. Саме їх ком-
петентність у висвітленні історико-краєзнавчої
проблематики (особливо археографічних публі-
кацій) створила газеті репутацію як в межах ре-
гіону, так і країни.
Джерела та література
1. Російський державний історичний архів,
ф. 776, оп. 5, спр. 81б, арк. 274–275.
2. ОВ. – 1827. – 22 січня.
3. ОВ. – 1827. – 19 березня; 7, 10, 24 вересня.
4. ОВ. – 1828. – 15, 22 грудня; 1829. – 27 листо-
пада, 7 грудня; 1830. – 6 серпня.
5. ОВ. – 1829. – 6 квітня, 15 травня, 2, 12 жов-
тня; 1830. – 8 жовтня; 1832. – 29 червня, 6 серпня.
6. ОВ. – 1830. – 1 листопада; 1833. – 2 серпня;
1834. – 31 жовтня, 28 листопада; 1835. – 30 січня;
1840. – 18 грудня; 1841. – 8 січня.
7. ОВ. – 1856. – 27 вересня; 9 жовтня.
8. ОВ. – 1865. – 16 лютого; 1871. – 18 грудня.
9. ОВ. – 1882. – 1 липня; 1889. – 29 січня.
10. ОВ. – 1828. – 13 червня.
11. ОВ. – 1828. – 18, 21, 25, 28 липня; 1847. –
2 квітня; 1848. – 14 січня; 4 лютого.
12. ОВ. – 1891. – 24 жовтня.
13. ОВ. – 1843. – 20, 24, 27 листопада, 1, 4, 8,
11, 15, 18, 22, 25 грудня; 1856. – 3 квітня.
14. ОВ. – 1881. – 5 липня.
15. ОВ. – 1844. – 15, 19, 22 квітня; 1845. – 8 серпня;
1846. – 5 жовтня; 1847. – 16 липня; 1858. – 10 червня.
16. ОВ. – 1856. – 6 листопада; 1858. – 12 червня.
17. ОВ. – 1842. – 19 грудня; 1863. – 6, 9 квіт-
ня; 1876. – 17 серпня; 1881. – 3, 11 квітня; 1889. –
6 січня, 28 серпня; 1892. – 30 грудня.
18. ОВ. – 1889. – 1 січня; 1892. – 5, 9 січня,
30 лютого; 3 червня; 25 грудня.
19. ОВ. – 1828. – 14 квітня.
20. ОВ. – 1828. – 13, 24 жовтня.
21. ОВ. – 1828. – 27 жовтня.
22. ОВ. – 1829. – 26 січня, 16 березня.
23. ОВ. – 1836. – 22, 25, 29 січня, 1 лютого;
1837. – 26 травня; 30 липня, 3, 10 серпня; 1838. –
16 березня; 1841. – 23 серпня; 1842. – 15 липня,
15, 19 серпня; 1844. – 5 січня; 23 серпня; 16, 20
грудня; 1847. – 10 травня; 6 серпня; 4 жовтня;
1848. – 18 лютого; 1850. – 25 березня; 1 квітня;
1851. – 25 квітня; 15 серпня; 1853. – 14, 16 лип-
ня; 1854. – 30 січня; 3 серпня; 14 вересня; 9 груд-
ня; 1855. – 27 січня; 1856. – 3 березня; 6 листопа-
да; 1857. – 21 лютого; 1858. – 30 грудня; 1859. –
24 лютого; 11 квітня; 1867. – 10 грудня; 1881. –
14 жовтня; 1886. – 25 грудня; 1890. – 21 квітня.
ISSN 2222-5250
43
24. ОВ. – 1832. – 2 січня; 31 грудня; 1833. –
21 січня; 1853. – 11 липня; 1854. – 15 травня;
23, 28 жовтня; 1858. – 15 квітня; 1866. – 29 верес-
ня; 1867. – 23 червня; 1871. – 14 березня; 20 трав-
ня; 1872. – 14 липня; 1876. – 23 грудня; 1877. –
12 березня; 1879. – 31 березня; 1880. – 20 квітня;
1; 14 травня; 6 червня; 1881. – 19, 20; 24 травня;
6 грудня; 1883. – 6 серпня; 1885. – 11 квітня; 1886. –
24; 26; 28 липня; 1887. – 12; 28 лютого; 1889. –
9 березня; 1891. – 3; 8; 9; 10; 11; 19 серпня; 1; 5;
8; 11; 17 жовтня; 1892. – 11; 17; 21; 22 жовтня; 11
листопада; 9; 16; 18; 20; 22; 30 грудня; 1893. – 6;
15 січня; 8 липня; 4, 9; 6; 2 лютого; 6; 16; 22 жов-
тня; 10; 11; 12 червня; 4 серпня.
25. ОВ. – 1884. – 9 березня; 9 травня; 15 серп-
ня; 5 жовтня; 1886. – 27 січня; 1889. – 6 січня.
26. ОВ. –1833. – 4, 11, 18 листопада, 6, 13,
30 березня.
27. ОВ. – 1836. – 22; 25; 29 січня; 1 лютого.
28. ОВ. – 1837. – 23; 27; 30 січня.
29. ОВ. – 1841. – 6, 10 вересня.
30. ОВ. – 1844. – 23 серпня.
31. ОВ. – 1849. – 19, 23, 26 лютого.
32. ОВ. – 1858. – 4, 7 січня; ОВ. – 1858. – 30 січня.
33. ОВ. – 1866. – 23 серпня.
34. ОВ. – 1836. – 6, 10, 13, 17, 20, 24 червня,
1 липня.
35. ОВ. – 1851. – 24 січня.
36. ОВ. – 1851. – 18 квітня.
37. ОВ. – 1854. – 12 серпня.
38. ОВ. – 1864. – 31 січня; 1877. – 16 січня;
1879. – 29 березня; 1889. – 21 листопада.
39. ОВ. – 1889. – 24 липня.
40. ОВ. – 1889. – 21 серпня.
41. ОВ. – 1889. – 24 жовтня.
42. ОВ. – 1889. – 17 грудня.
43. ОВ. – 1890. – 19 листопада.
44. Бондар Г. С. Краєзнавчі матеріали на сто-
рінках «Одесского вестника» в 1827–1833 рр. //
Записки історичного факультету (далі – ЗІФ). –
Вип. 5. – Одеса, 1997. – С. 198–203; Її ж. Публікації
з історії краю на сторінках «Одесского вестни-
ка» (1827–1833 рр.) // VIII Всеукраїнська науко-
ва конференція «Історичне краєзнавство і куль-
тура»: наукові доповіді та повідомлення. – Ч. І. –
К.–Харків, 1997. – С. 297–300; Її ж. Публікація
джерел з історії України в газеті «Одесский вест-
ник»: А. О. Скальковський // ЗІФ. – Вип. 8. –
Одеса, 1999. – С. 222–226; Її ж. Археографія
на сторінках «Одесского вестника» (30-ті – се-
редина 50-х рр. ХІХ ст.) // Дніпропетровський
історико-археографічний збірник. – Вип 2. –
Дніпропетровськ, 2001. – С. 338–351; Левченко Г.
С. Історик В. О. Яковлєв (1840–1896): реалізація
наукового доробку у періодичній пресі // Південь
України: етноісторичний, мовний, культурний та ре-
лігійний виміри. – Одеса, 2009. – С. 152–158 та ін.
45. Боровой С. Я. А. А. Скальковский и его
работы по истории южной Украины // Записки
Одесского археологического общества. – 1960. –
Т. 1 (34). – С. 177–179.
46. Боровой С. Я. Хаджибей в 60-х годах
XVIII ст. // Записки Одесского археологического
общества. – 1967. – Т. 2 (35). – С. 131.
47. Гончарук Т. Стаття в «Одесском вестни-
ке» 1841 р. про зруйнування «Хаджибейської лаз-
ні» в Одесі // Південний захід. Одесика: Історико-
краєзнавчий альманах. – Одеса, 2009. – Вип. 7. –
С. 44–52; Його ж. Стаття К. Смольянінова
«Одесский приморский бульвар и бывшая воз-
ле него церковь св. Екатерины» на шпальтах га-
зети «Одесский вестник» 1853 р. // Південний за-
хід. Одесика: Історико-краєзнавчий альманах. –
Одеса, 2009. – Вип. 7. – С. 49–54 та ін.
48. Гончарук Т. Г. Смольянінов Костянтин
Миколайович // Одеські історики. Енциклопедичне
видання. Том 1 (початок ХІХ – середина ХХ ст.). –
Одеса, 2009. – С. 375–377.
49. Гребцова И. С. Периодическая печать в об-
щественном развитии Южного степного регио-
на Российской империи (вторая треть ХIХ в.). –
Одесса, 2002. – 407 с.
50. Гребцова И. С. Пресса южных губерний
Украины первой половины ХІХ в. как источник
по истории Новороссийского края // Записки іс-
торичного факультету. – Вип. 1. – Одеса, 1995. –
С. 170–187.
51. Григорьева Т. Ф. Становление и развити-
е краеведения на юге Украины (80-е гг. ХVІІІ в. –
60-е гг. ХІХ в.): Автореф. дис... канд. ист. наук. –
К., 1991. – 15 с.; Непомнящий А. А. Развитие ис-
торического краеведения в Крыму во 2-й поло-
вине XIX – начале XX веков: Дис. ... к. и. н. –
Симферополь, 1994. – 273 л.; Непомнящий А. А.
Бібліографічна спадщина історико-етнографічних
досліджень Криму в кінці XVIII – на початку
XX століть: Автореф. дис. ... д. і. н. – К., 2001. –
38 с.; Хоменок О. С. Дореволюционная перио-
дическая печать Таврической губернии (1838–
1916): очерк истории и библиограф, указатель.
– Одесса, 2003. – 180 с.; Новікова Л. В. Внесок
А. О. Скальковського (1808–1898) у дослідження
історії Південної України: Автореф. дис... канд.
іст. наук. – Одеса, 2004. – 21 с.; Непомнящий А. А.
КРАЄЗНАВСТВО, 2’2012
44
Галина Левченко
Историко-краеведческие публикации на страницах «Одесского вестника» (1827–1894):
направления, периодизация, авторы
В статье охарактеризованы основные направления, содержание и периодизация историко-
краеведческих публикаций на страницах «Одесского Вестника» (1827–1894), которые дают возмож-
ность исследованию проблем истории региона. Так же представлено количество авторов, их професси-
ональная принадлежность и компетентность.
Ключевые слова: «Одесский Вестник», юг Украины, публикации, краеведение, направления, авторы.
Galyna Levchenko
The local history publications on the pages of «The messenger of Odessa» (1827–1894):
directions, periodization, authors
The article examines the main directions, content and periodization of local history publications on the pages
of «The messenger of Odessa» (1827–1894), which give an opportunity to research the history of the region. It
is also presented a lot of authors, their professional appliances and competence.
Key words: «The messenger of Odessa», The South of Ukraine, publications, study of local lore, directions, authors.
Арсений Маркевич: Страницы истории крымского
краеведения. – Симферополь, 2005. – 432 с.,
Гузенков С. Г. Метричні книги як джерело з істо-
ричної демографії Південної України другої поло-
вини XIX – початку XX ст.: Автореф. дис... канд.
іст. наук. – Запоріжжя, 2005. – 20 с.; Яблоновська
Н. В. Етнічна преса Криму: історія та сучасність. –
Сімферополь, 2006. – 312 с. та ін.
52. К биографии В. Х. Кондараки // Крымский
архив. – 1996. – № 2.
53. Левченко Г. С. Одеський період життя О.
Тройницького: на шляху до кар’єрного зростан-
ня // Інтелігенція і влада. У 3-х ч. – Ч. 2. – Одеса,
2009. – С. 102–105.
54. Левченко Г. С. Яковлєв Володимир
Олексійович // Одеські історики. Енциклопедичне
видання. Том 1 (початок ХІХ – середина ХХ ст.). –
Одеса, 2009. – С. 463–465.
55. Непомнящий А., Бобков В. Вивчення ро-
сійськомовної дорадянської періодичної пре-
си Таврійської губернії у сучасному кримознав-
стві // Українська періодика: історія і сучасність. –
Львів, 2005. – С. 207–212.
56. Непомнящий А. А. Подвижники
крымоведения. – Симферополь, 2006. – С. 73–
92; Хмарський В. М. Мурзакевич Микола
Никифорович // Одеські історики. Енциклопедичне
видання. Том 1 (початок ХІХ – середина ХХ ст.). –
Одеса, 2009. – С. 252–257.
57. Новикова Л. В., Хмарський В. М. Скаль-
ковський Аполлон Олександрович // Одеські іс-
торики. Енциклопедичне видання. Том 1 (по-
чаток ХІХ – середина ХХ ст.). – Одеса, 2009. –
С. 355–361.
58. Скальковский А. А. Первое тридцатилетие
истории города Одессы 1793–1823. – Одесса,
1837. – С. 37.
59. Степан Васильевич Сафонов // Записки
Одесского общества истории и древностей. –
Т. VI. – Одесса, 1867. – С. 483–485.
60. Тункіна І. В. Бларамберг Іван Павлович //
Одеські історики. Енциклопедичне видання.
Том 1 (початок ХІХ – середина ХХ ст.). – Одеса,
2009. – С. 52–55.
61. Тункіна І. В., Ізбаш-Гоцкан Т. О. Стемп-
ковський Іван Олексійович // Одеські історики.
Енциклопедичне видання. Том 1 (початок ХІХ –
середина ХХ ст.). – Одеса, 2009. – С. 382–384.
62. Тункина И. В. Русская наука о классичес-
ких древностях Юга России (ХVІІІ – середина
ХІХ в.). – СПб., 2002. – 676 с.
63. Хмарський В. М. Видатний громадянин
міста (про внесок А. О. Скальковського у розви-
ток культури Одеси у першій половині ХІХ ст.) //
Археология и этнология Восточной Европы:
материалы и исследования. – Одесса, 1997. – С. 254.
64. Хмарський В. М. Початок археографічної
діяльності в Одесі // ЗІФ. – Вип. 4. – Одеса, 1997. –
С. 183–192.
65. Хмарський В. М. З історії розвитку археогра-
фії на Півдні України: Аполлон Скальковський //
ЗІФ. – Вип. 6. – Одеса, 1998. – С. 68.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-60082 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 2222-5250 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-01T08:12:37Z |
| publishDate | 2012 |
| publisher | Інститут історії України НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Левченко, Г. 2014-04-11T12:01:18Z 2014-04-11T12:01:18Z 2012 Історико-краєзнавчі публікації на шпальтах «Одесского вестника» (1827–1894): напрями, періодизація, автори / Г. Левченко // Краєзнавство. — 2012. — № 2. — С. 36-44. — Бібліогр.: 65 назв. — укр. 2222-5250 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/60082 908:372.48:019.911(477.74)“1827/1894” У статті охарактеризовано основні напрями, зміст та періодизація історико-краєзнавчих публікацій на шпальтах «Одесского Вестника» (1827–1894), які дають можливість дослідження проблем історії регіону. Також надана кількість авторів цих публікацій, їхня професійна приналежність і компетентність В статье охарактеризованы основные направления, содержание и периодизация историко- краеведческих публикаций на страницах «Одесского Вестника» (1827–1894), которые дают возможность исследованию проблем истории региона. Так же представлено количество авторов, их профессиональная принадлежность и компетентность. The article examines the main directions, content and periodization of local history publications on the pages of «The messenger of Odessa» (1827–1894), which give an opportunity to research the history of the region. It is also presented a lot of authors, their professional appliances and competence. uk Інститут історії України НАН України Краєзнавство Літопис українського краєзнавства Історико-краєзнавчі публікації на шпальтах «Одесского вестника» (1827–1894): напрями, періодизація, автори Историко-краеведческие публикации на страницах «Одесского вестника» (1827–1894): направления, периодизация, авторы The local history publications on the pages of «The messenger of Odessa» (1827–1894): directions, periodization, authors Article published earlier |
| spellingShingle | Історико-краєзнавчі публікації на шпальтах «Одесского вестника» (1827–1894): напрями, періодизація, автори Левченко, Г. Літопис українського краєзнавства |
| title | Історико-краєзнавчі публікації на шпальтах «Одесского вестника» (1827–1894): напрями, періодизація, автори |
| title_alt | Историко-краеведческие публикации на страницах «Одесского вестника» (1827–1894): направления, периодизация, авторы The local history publications on the pages of «The messenger of Odessa» (1827–1894): directions, periodization, authors |
| title_full | Історико-краєзнавчі публікації на шпальтах «Одесского вестника» (1827–1894): напрями, періодизація, автори |
| title_fullStr | Історико-краєзнавчі публікації на шпальтах «Одесского вестника» (1827–1894): напрями, періодизація, автори |
| title_full_unstemmed | Історико-краєзнавчі публікації на шпальтах «Одесского вестника» (1827–1894): напрями, періодизація, автори |
| title_short | Історико-краєзнавчі публікації на шпальтах «Одесского вестника» (1827–1894): напрями, періодизація, автори |
| title_sort | історико-краєзнавчі публікації на шпальтах «одесского вестника» (1827–1894): напрями, періодизація, автори |
| topic | Літопис українського краєзнавства |
| topic_facet | Літопис українського краєзнавства |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/60082 |
| work_keys_str_mv | AT levčenkog ístorikokraêznavčípublíkacíínašpalʹtahodesskogovestnika18271894naprâmiperíodizacíâavtori AT levčenkog istorikokraevedčeskiepublikaciinastranicahodesskogovestnika18271894napravleniâperiodizaciâavtory AT levčenkog thelocalhistorypublicationsonthepagesofthemessengerofodessa18271894directionsperiodizationauthors |