Польське історичне товариство та розвиток краєзнавчого руху в Галичині наприкінці ХІХ – на початку ХХ століття

У статті досліджено шляхи організації історико-краєзнавчої діяльності, що її проводило Історичне товариство у Львові до вибуху першої світової війни. Розкрито особливості постання регіональних осередків у Галичині. Виявлено впливи набутого організаційного досвіду на подальші шляхи організації краєзн...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2012
Автори:	Тельвак, Віт., Тельвак, Вікт.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут історії України НАН України 2012
Назва видання:	Краєзнавство
Теми:	Літопис українського краєзнавства
Онлайн доступ:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/60110
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Польське історичне товариство та розвиток краєзнавчого руху в Галичині наприкінці ХІХ – на початку ХХ століття / Віт. Тельвак, Вікт. Тельвак // Краєзнавство. — 2012. — № 2. — С. 29-35. — Бібліогр.: 20 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-60110
record_format	dspace
spelling	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-601102025-02-09T14:56:33Z Польське історичне товариство та розвиток краєзнавчого руху в Галичині наприкінці ХІХ – на початку ХХ століття Польское историческое общество и развитие краеведения в Галиции в конце ХІХ – в начале ХХ века Polish Historical Society and Local Studies in Galicia at the end of the ХІХ th - in the beginning of the ХХ th century Тельвак, Віт. Тельвак, Вікт. Літопис українського краєзнавства У статті досліджено шляхи організації історико-краєзнавчої діяльності, що її проводило Історичне товариство у Львові до вибуху першої світової війни. Розкрито особливості постання регіональних осередків у Галичині. Виявлено впливи набутого організаційного досвіду на подальші шляхи організації краєзнавчої роботи. В статье исследовано пути организации историко-краеведческой деятельности, которую проводило Историческое общество во Львове до начала Первой мировой войны. Раскрыты особенности организации региональных центров в Галиции. Выявлено влияние организационного опыта на дальнейшие пути организации краеведческой работы. In the article the ways of historical and local studies activity organization, carried out by Lviv Historical Society before the explosion of the WW I are investigated. The peculiarities of the regional societies formation in Galicia has been revealed as well as the ways of inﬂ uence of the acquired organizational experience on the further organization of the local studies activity. 2012 Article Польське історичне товариство та розвиток краєзнавчого руху в Галичині наприкінці ХІХ – на початку ХХ століття / Віт. Тельвак, Вікт. Тельвак // Краєзнавство. — 2012. — № 2. — С. 29-35. — Бібліогр.: 20 назв. — укр. 2222-5250 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/60110 930.2 (4-11) "19" : 929 uk Краєзнавство application/pdf Інститут історії України НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Літопис українського краєзнавства Літопис українського краєзнавства
spellingShingle	Літопис українського краєзнавства Літопис українського краєзнавства Тельвак, Віт. Тельвак, Вікт. Польське історичне товариство та розвиток краєзнавчого руху в Галичині наприкінці ХІХ – на початку ХХ століття Краєзнавство
description	У статті досліджено шляхи організації історико-краєзнавчої діяльності, що її проводило Історичне товариство у Львові до вибуху першої світової війни. Розкрито особливості постання регіональних осередків у Галичині. Виявлено впливи набутого організаційного досвіду на подальші шляхи організації краєзнавчої роботи.
format	Article
author	Тельвак, Віт. Тельвак, Вікт.
author_facet	Тельвак, Віт. Тельвак, Вікт.
author_sort	Тельвак, Віт.
title	Польське історичне товариство та розвиток краєзнавчого руху в Галичині наприкінці ХІХ – на початку ХХ століття
title_short	Польське історичне товариство та розвиток краєзнавчого руху в Галичині наприкінці ХІХ – на початку ХХ століття
title_full	Польське історичне товариство та розвиток краєзнавчого руху в Галичині наприкінці ХІХ – на початку ХХ століття
title_fullStr	Польське історичне товариство та розвиток краєзнавчого руху в Галичині наприкінці ХІХ – на початку ХХ століття
title_full_unstemmed	Польське історичне товариство та розвиток краєзнавчого руху в Галичині наприкінці ХІХ – на початку ХХ століття
title_sort	польське історичне товариство та розвиток краєзнавчого руху в галичині наприкінці хіх – на початку хх століття
publisher	Інститут історії України НАН України
publishDate	2012
topic_facet	Літопис українського краєзнавства
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/60110
citation_txt	Польське історичне товариство та розвиток краєзнавчого руху в Галичині наприкінці ХІХ – на початку ХХ століття / Віт. Тельвак, Вікт. Тельвак // Краєзнавство. — 2012. — № 2. — С. 29-35. — Бібліогр.: 20 назв. — укр.
series	Краєзнавство
work_keys_str_mv	AT telʹvakvít polʹsʹkeístoričnetovaristvotarozvitokkraêznavčogoruhuvgaličinínaprikíncíhíhnapočatkuhhstolíttâ AT telʹvakvíkt polʹsʹkeístoričnetovaristvotarozvitokkraêznavčogoruhuvgaličinínaprikíncíhíhnapočatkuhhstolíttâ AT telʹvakvít polʹskoeistoričeskoeobŝestvoirazvitiekraevedeniâvgaliciivkoncehíhvnačalehhveka AT telʹvakvíkt polʹskoeistoričeskoeobŝestvoirazvitiekraevedeniâvgaliciivkoncehíhvnačalehhveka AT telʹvakvít polishhistoricalsocietyandlocalstudiesingaliciaattheendofthehíhthinthebeginningofthehhthcentury AT telʹvakvíkt polishhistoricalsocietyandlocalstudiesingaliciaattheendofthehíhthinthebeginningofthehhthcentury
first_indexed	2025-11-27T02:05:46Z
last_indexed	2025-11-27T02:05:46Z
_version_	1849907378081759232
fulltext	КРАЄЗНАВСТВО, 2’2012 28 Ë²ÒÎÏÈÑ ÓÊÐÀ¯ÍÑÜÊÎÃÎ ÊÐÀªÇÍÀÂÑÒÂÀ ISSN 2222-5250 29 УДК 930.2 (4-11) "19" : 929 Віталій Тельвак, Вікторія Тельвак (Дрогобич) ПОЛЬСЬКЕ ІСТОРИЧНЕ ТОВАРИСТВО ТА РОЗВИТОК КРАЄЗНАВЧОГО РУХУ В ГАЛИЧИНІ НАПРИКІНЦІ ХІХ – НА ПОЧАТКУ ХХ СТОЛІТТЯ У статті досліджено шляхи організації історико-краєзнавчої діяльності, що її проводило Історичне товариство у Львові до вибуху першої світової війни. Розкрито особливості постання регіональних осе- редків у Галичині. Виявлено впливи набутого організаційного досвіду на подальші шляхи організації кра- єзнавчої роботи. Ключові слова: Польське історичне товариство, краєзнавство, Ксаверій Ліске. Сучасний бурхливий розвиток історико- краєзнавчих досліджень, пошук нових шляхів та оптимальних форм і методів дослідницької робо- ти змушує більш уважно придивитись до наявно- го досвіду. Галицьке краєзнавство вже віддавна є об’єктом прискіпливої уваги дослідників. Йому присвячені численні наукові конференції, збірки статей, дисертаційні дослідження. Проте більшо- ю мірою вони зосереджені на вивченні вітчизня- ної практики історико-краєзнавчої роботи. Це де- що збіднює наші уявлення про галицьке краєз- навство, оскільки осторонь залишається пласт унікального досвіду сусідів-поляків, що мали надзвичайно потужні напрацювання у цій галу- зі. Особливо цінною нам видається реконструк- ція перших спроб запровадження системної кра- єзнавчої роботи, спрямованої на залучення ши- роких верств місцевої інтелігенції. Однією з та- ких спроб була широка програма організації нау- кових осередків на провінції, запропонована ке- рівництвом Історичного товариства у Львові (да- лі - ІТЛ) наприкінці ХІХ ст.. Основною метою цих осередків й мала стати краєзнавчо-пошукова робота. Зазначимо, що серед різноманітних на- прямків діяльності ІТЛ його регіональна політи- ка практично незнана та ще чекає на своє ґрун- товне дослідження. Досі в літературі відомі тіль- ки скупі факти про існування наукових гуртків на провінції, появу яких ініціювало Товариство [4, s. 155; 13, s. 13-14; 5, s. 84; 2, s. 95; 1, s. 340]. Така невивченість історико-краєзнавчих ініці- атив ІТЛ у довоєнні роки не дозволяє адекват- но оцінити його роботу у цьому напрямі в інші періоди діяльності. Адже, на наше переконан- ня, досвід та врахування помилок першої хви- лі поширення діяльності ІТЛ у регіони, дозволи- ло досить успішно провести роботу по закладан- ню так званих Наукових станцій Польського іс- торичного товариства у міжвоєнний час та у дру- гій половині ХХ ст.. Відсутність будь-яких публі- кацій на цю тему змушує нас розглянути виник- нення та діяльність наукових гуртків ІТЛ у тісно- му зв‘язку зі структурно-організаційною еволю- цією самого Товариства та дещо докладніше зу- пинитись на ідеї виникнення та шляхах реалізації його регіональної політики. На наше переконан- ня, мета закладання та логіка діяльності наукових гуртків стане краще зрозумілою в широкому кон- тексті краєзнавчих ініціатив організації. Від часу свого постання у 1886 р. ІТЛ одним із найголовніших напрямків свої діяльності бачило дослідження регіональної історії. Так, у парагра- фі другому Статуту важливою метою Товариства було визначено „пробудження та допомога розви- тку історичних наук із особливою увагою до ми- нулого Червоної Русі” [16, s. 1]. Таке акцентуван- ня на місцевій історії було зумовлене кількома причинами. Передусім, суспільними потребами – необхідністю задовольнити зростаючі зацікав- лення громадськості минулим своєї землі. Поряд із цим, історико-краєзнавча орієнтація діяльнос- ті ІТЛ значною мірою була інспірована сусіднім досвідом німців у створенні подібного роду іс- торичних товариств. Саме німецькі вчені вважа- лись у той час законодавцями історичної моди. Загальновідомо, що за взірцеву модель ІТЛ слу- жили німецькі історичні товариства, котрі пере- важно зосереджувались саме на місцевій історії [14, s. 10]. Зрештою, цитований параграф статуту відбивав також реальний стан речей – із 260 чле- нів першого року існування ІТЛ переважна біль- шість походила з Галичини. Проте, керівництву ІТЛ досить швидко стало зрозуміло, що конкретна реалізація зазначених за- вдань стала майже неможливою через відсутність виразної історико-краєзнавчої ініціативи у сере- КРАЄЗНАВСТВО, 2’2012 30 довищі місцевої інтелігенції. Провінційні наукові сили залишались практично поза межами діяль- ності Товариства, у якому більшість становила ін- телігенція Львова та Кракова. Про певну індифе- рентність провінційної інтелігенції до справ ІТЛ деякою мірою свідчить перелік передплатників органу Товариства „Kwartalnika Historycznego” – ми бачимо, що серед них надзвичайно незначною є частка мешканців провінційних містечок і сіл. Такий сумний стан речей викликав занепоко- єння у керівництва ІТЛ, передусім, його першо- го голови Ксаверія Ліске, що був справжнім ініці- атором його регіональної стратегії. З метою якіс- ної зміни ситуації, К.Ліске вирішив винести це надзвичайно важливе, на його переконання, пи- тання на представницький форум Другого з‘їзду польських істориків, що відбувався під егідою ІТЛ у Львові у липні 1890 р. Оскільки сам голова Товариства був тяжко хворий та прикутий до ліж- ка, його доповідь під назвою “В який спосіб вда- лось би пробудити та розвинути науковий рух на провінції” було оголошено на засіданні з‘їзду 19 липня 1890 р. секретарем Освальдом Бальцером. У доповіді К.Ліске поставив перед учасниками з‘їзду засадниче запитання: „Пізнаємо цілість іс- торії Польщі, але не пізнаємо її історій провін- ційних і локальних, а чи можемо докладно пізна- ти цілість, не знаючи її частин?”. Автор доповіді змалював слабкість наукового життя на провінції, показав недостатні зв‘язки ІТЛ з місцевою інте- лігенцією та виступив із пропозицією створення наукових гуртків з метою організації регіональ- них досліджень у відповідних містах та містеч- ках. Це, на думку К.Ліске, дозволило би не тільки пробудити історико-краєзнавчий рух, але й погли- бити зацікавлення історією на провінції та збіль- шити кількість членів ІТЛ. Він був переконаний, що „без пробудження наукового життя на провін- ції ніколи не дійдемо до позитивних результатів на будь-якому полі гуманітарних наук”, і „навіть природничі науки не обійдуться без такої допомо- ги на провінції”. З метою втілення цієї ініціати- ви голова організації пропонував з‘їзду прийня- ти відповідну ухвалу та рекомендувати ІТЛ відпо- відним чином внести зміни до статуту. Доповідь закінчувалася такими словами: „Моя пропозиція звучить наступним чином: Високе зібрання ухва- лює: закликається Історичне товариство, щоби згідно з висловленими у цьому рефераті пропо- зиціями одразу приступило до заснування науко- вих гуртків із визначеною вище метою у відпо- відних містах і містечках нашого краю” [11, s. 4]. Доповідь К.Ліске викликала жваве обговорен- ня на з‘їзді, в якому взяли участь такі видатні польські історики як О.Бальцер, В.Закшевський, М.Соколовський, С.Кубішталь, Ю.Пшевіцький, Б.Дембіцький, К.Равер та багато інших [12, s. 133-140]. Інтенсивність обговорення перспек- тив регіональної політики ІТЛ свідчила про акту- альність запропонованих ініціатив, їх назрілість та важливість для подальших шляхів розвитку поль- ської історичної науки. Підтримавши пропозиції, висловлені у рефераті К.Ліске, з‘їзд прийняв ухва- лу, згідно з якою Товариству рекомендувалось вне- сти у статут організації відповідний пункт, який уможливив би юридично утворення та функціону- вання наукових гуртків на провінції. Зауважимо, що ще задовго до офіційного при- йняття змін до статуту ІТЛ, одразу після з‘їзду, голова Товариства К.Ліске та секретар О.Бальцер створили окремий комітет для реалізації нових регіональних принципів у діяльності організаці- ї. До нього увійшли: професор В.Абрахам, про- фесор О.Бальцер, доктор Л.Фінкель, професор В.Лозинський, професор Т.Войцеховський [6]. Комітет зайнявся розглядом організаційних мо- ментів постання та функціонування наукових гуртків. Проте не очікуючи на результати робо- ти комітету, К.Ліске та О.Бальцер з особистої ініціативи, з метою вивчення ситуації на про- вінції, розіслали до 20 листів відомим діячам у різні містечка Галичини [19, s. 537]. У цих лис- тах містився заклик до закладання наукових осе- редків, а також проекти статутів майбутніх гурт- ків, що їх автори листів просили ретельно обго- ворити. На ці листи охоче відгукнулась провін- ційна інтелігенція декількох галицьких місте- чок. Таким чином постали перші три гуртки у Дрогобичі, Тернополі та Бучачі. Активісти ново- створених осередків одразу запросили організа- ційну та консультативну допомогу у керівництва ІТЛ. З метою розв’язання проблеми надання такої допомоги новим гурткам, керівниками ІТЛ бу- ло вирішено активізувати розробку змін до ста- туту організації. Проте ця робота була призу- пинена через смерть К.Ліске 27 лютого 1891 р. Справа організації наукових осередків перейшла до рук нового керівництва, та через організацій- ні зміни всередині ІТЛ була на деякий час відсу- нута. Реферат К.Ліске та рекомендація історич- ного з‘їзду обговорювалися на численних засі- даннях ІТЛ і були винесені на розгляд надзви- чайного загального зібрання Товариства, котре відбулось у суботу 27 червня 1891 р. Секретар ISSN 2222-5250 31 ІТЛ доктор Л.Фінкель запропонував від імені зі- брання внести зміни до третього параграфу ста- туту в тому дусі, аби Товариству можна було за- кладати та підтримувати наукові гуртки на про- вінції. Необхідність цієї зміни, як наголошу- вав він, виникла з мандату, який ІТЛ отрима- ло на відповідний внесок К.Ліске від історично- го з‘їзду. Доповідач зазначав, що „було то дум- кою померлого презеса, щоби в цілому краї роз- будити науковий рух, сконцентрувати у кожно- му повітовому місті все живе, що може у будь- якому вигляді віддати науці свої послуги”. Після виступу Л.Фінкеля зібрання одноголосно ухва- лило зміну параграфа третього статуту [15, s. 946]. Відповідно до цього рішення, секретар ІТЛ Л.Фінкель направив до Галицького наміс- ництва листа, датованого першим липня 1891 р., в якому повідомляв про зміни у статуті Товариства [20, aрк. 10]. Досить оперативно, вже наступного дня, дана зміна була підтверджена Галицьким на- місництвом [20, aрк. 12]. В результаті цих змін у параграфі третьому статуту з‘явився новий пункт, який до цілей діяльності ІТЛ додавав „закладан- ня по повітах наукових гуртків та допомогу для них; завданням гуртків буде схиляти своїх членів до самостійної наукової праці над минулим і те- перішнім станом повіту, а заразом поширювати серед них найновіші досягнення науки” [17, s. 1]. Новою постановою було визначено також юри- дичний статус новозаснованих гуртків – вони, на думку учасників зборів, повинні бути повністю незалежними від ІТЛ, а не його філіями, як це пе- редбачалось одним із проектів. Кожен науковий гурток мав право укласти власний статут відпо- відно до своїх потреб і подати його державній ад- міністрації до затвердження. Товариство ж зали- шало за собою ініціативу в закладанні нових на- укових гуртків. Проте, оскільки всі новозаснова- ні гуртки домагалися певного зв‘язку з ІТЛ, воно зобов‘язувалось підтримувати їх організаційно та морально. Ці обов‘язки покладалися на керів- ництво Товариства. З метою втілення цієї ухвали в життя, 9 листопада 1891 р. було створено відпо- відну комісію, до складу якої обрано професора Т.Войцеховського, професора Л.Цвіклінського, доктора А.Чоловського, доктора Л.Фінкеля, док- тора Ф.Папе, доктора А.Прохазку. Ця комісія, окрім провадження подальшого листування у справі закладання нових гуртків, зайнялась та- кож складанням анкети для вже існуючих осе- редків. З метою активізації діяльності наукових гуртків комісія вирішила запросити до співпраці представників інших наук, передусім, природо- знавців, що й було затверджено на засіданні від- ділу 11 лютого 1892 р. [6, s. 463]. Для інформування громадськості про діяль- ність наукових гуртків та поширення їхнього до- свіду по інших регіональних осередках у кожно- му річнику „Kwartalnika Historycznego” було вве- дено інформаційну рубрику під назвою „Наукові гуртки”. Саме ця офіційна інформація, розміщена на сторінках журналу, є для нас основним джере- лом для реконструкції діяльності мережі утворе- них наукових гуртків. Про перші кроки дрогобицького науково- го гуртка ми дізнаємось із інформації у другому зошиті „Kwartalnika Historycznego” за 1892 рік. Зазначається, що науковий гурток у Дрогобичі став одним із перших, утворених на заклик ІТЛ. Постав він з ініціативи графа Станіслава Тарновського зі Снятинки і професора дрогобицької гімназі- ї Францішека Зиха. До керівництва наукового гуртка увійшли: граф Станіслав Тарновський - презес; ксьондз Роман Ганчаковський - віце- презес; професор Станіслав Беднарські - скарб- ник; професор Францішек Зих - секретар; а та- кож - старший комісар шахт Юзеф Соломон Фрідберг, інженер Казимир Гонсьоровський, ксьондз, викладач закону Божого дрогобицької гімназії Амброзій Поляньский. Загальна кількість членів осередку становила сорок вісім осіб – це були представники місцевої польської інтелігенці- ї. Проаналізувавши склад керівництва гуртка, ми можемо бачити, що його інтелектуальним центром була дрогобицька гімназія, адже саме її працівни- ками були Ф.Зих, С.Беднарський, А.Поляньский. Перше засідання гуртка відбулось 7 жовтня 1891 р. На цьому засіданні Ф.Зих виголосив реферат “З минулого міста Дрогобича”. Головним предме- том реферату була справа знаного в першій поло- вині XVIII ст. Зельмана Вольфовича. Друге засідання відбулось через три місяці 3 січня 1892 р. На ньому Ф.Зих зреферував допо- відь першого голови Товариства К.Ліске “В який спосіб вдалось би пробудити та розвинути нау- ковий рух на провінції” та оповів про дискусію над цим рефератом на Другому з‘їзді істориків у Львові, а С.Василевский накреслив “Програму ді- яльності гуртка” [6, s. 463]. Саму програму нам не вдалось розшукати, не відомо, чи була вона пред- ставлена на затвердження міській владі, оскільки сам гурток існував дуже недовго. Проте, правдопо- дібно, програма діяльності гуртка була зорієнтова- на на ті пункти, про які йшлося в рефераті К.Ліске КРАЄЗНАВСТВО, 2’2012 32 та що були відбиті у проекті комісії ІТЛ, а саме – історико-краєзнавча та пошукова робота. Такий ви- сновок дотично підтверджують ті заходи, які орга- нізовував Гурток, наприклад, огляд археологічних пам‘яток, що знаходились у гміні Вацовичі. Наступне засідання дрогобицького науково- го гуртка відбулось 23 квітня 1892 р. Перша по- ловина засідання була присвячена обговорен- ню реферату професора Ф.Зиха під назвою „Хмельницький у світлі найновіших історичних досліджень”. У ньому референт на підставі праць П.Куліша, М.Карпова та Т.Корзона змалював по- стать Богдана Хмельницького та охарактеризував його як історичного діяча [7]. Після цього слово взяв голова гуртка граф С.Тарновський, який до- повів про рішення управи осередку у справі роз- копування давніх могил довкола Дрогобича. Він повідомив, що в першу чергу було вирішено огля- нути та докладно описати могили на „Когутику”, а щодо справи їх розкопування – звернутися за кваліфікованою допомогою та рекомендаціями до краківської академії. У звіті гуртка повідомля- лося, що під керівництвом С.Тарновського місце- вий осередок здійснив екскурсію на „Когутик”, де оглянув три могили та довгий рів, що скидався на старе оборонне укріплення. Також було обсте- жено дві могили у гміні Вацовичі. Опис цих мо- гил та окопів, разом із кресленнями їх розташу- вання на місцевості керівництво гуртка надіслало на експертизу до краківської академії. Наприкінці засідання було ухвалено зайнятись також описом інших подібних археологічних пам‘яток, досить численних в околицях Дрогобича. Це засідання було останнім, котре зафіксовано в офіційній до- кументації та звітах Товариства. Своєрідним був науковий гурток, що об‘єд- нував два містечка – Бучач і Чортків. Він постав з ініціативи відомого польського мистецтвоз- навця доктора Яна Болоза Антоневича на базі Педагогічного товариства. Гурток отримав широ- ку підтримку серед місцевої інтелігенції, що охо- че поповнювала його лави. Головою гуртка було обрано члена ІТЛ Яна Болоза Антоневича, заступ- ником Владислава Пшибиславського. Те, що голо- вою гуртка був мистецтвознавець, певною мірою визначило тематику доповідей на його засідан- нях. Нам відомо лише про два проведених зібран- ня - інформація про них знаходиться на сторін- ках офіціозу Товариства у хроніці наукового жит- тя. Перше засідання гуртка відбулось 2 листопада 1891 р. в Чорткові. На ньому було обговорено два реферати. Доктор Ян Болоз Антоневич виголосив доповідь „Про русько-візантійське малярство на Буковині”; а Міхал Заєць - „Про Францішка Карпінського та його значення в ліриці”. Друге засідання відбулось за місяць в іншому цен- трі гуртка Бучачі. На ньому також було виголо- шено дві доповіді: Міхал Заєць „Про школу та релігію”, та Добровольський „Про малярство руське (на підставі праці В.Лозиньского)” [6, s. 464]. Не відомо, чи проводились членами гурт- ка ще якісь акції - інформація про це відсутня у зві- тах Товариства. Зауважимо, що серед всіх науко- вих осередків, про діяльність яких збереглися хоч якісь дані, тільки на засіданнях цього гуртка не бу- ло присвячено жодної доповіді місцевій тематиці. Найменше інформації збереглося про діяль- ність наукового гуртка у Перемишлі, що по- став наприкінці вересня 1891 р. за ініціативою Владислава Лозинського, що став головою осе- редку. Нам лише відомо, що до управи цього гурт- ка належали професор Казимір Гурський – се- кретар, професор Харвот, Ігнатій Косцинський, Гжегож Цеглинський, Титус Слоневський, ксьондз Тшнадель та ксьондз Копко. З єдиного офіційного звіту гуртка ми дізнаємося, що йо- го члени розробили статут, який і був затвердже- ний галицьким намісництвом [6, s. 464]. Наймолодшим серед наукових осередків був гурток у Теребовлі, що постав другого березня 1894 р. на засаді запропонованого ІТЛ статуту. Головою гуртка було обрано С.Василевського, секретарем Ю.Байгера [9]. Діяльність осеред- ку також зосереджувалась довкола історико- краєзнавчої тематики. Так, вже на першому за- сіданні гуртка 10 квітня 1894 р. було заслухано доповідь Ю.Байгера „Минуле теребовлянського повіту та його пам‘ятки”. У цій доповіді виступа- ючий докладно описав всі більш-менш вартісні, на його погляд, історичні пам‘ятки. Прикметно, що історію повіту доповідач поділив на три пері- оди - руський, польський і австрійський, велико- ї уваги надавали давньоруським часам. В обго- воренні доповіді взяли участь члени гуртка: док- тор Ю.Ольпіньський, Берхард, С.Василевський та греко-католицький священник зі Струсова Цегельський. По завершенні дискусії голова гуртка С.Васілєвські розповів про цікаві архе- ологічні знахідки в околицях Теребовлі, котрі потребують ретельного фахового дослідження [10]. Ця інформація була єдиною, котру вдалося розшукати в офіційній хроніці Товариства. Найсоліднішим, як за кількістю членів, так і за обсягами проведеної роботи, був тернопіль- ISSN 2222-5250 33 ський науковий гурток. Він постав з ініціати- ви та заходами доктора Яна Ленька, професо- ра місцевої гімназії. На чолі гуртка стояла упра- ва, до якої входили: Еміль Міхаловський, - голо- ва; доктор Маврицій Мацішевський – заступник голови; доктор Ян Ленек – секретар і скарбник; а також - Юзеф Ногай, Владислав Сатка і Роман Гутвіньский. Станом на початок 1892 р. гурток нараховував 68 членів. На установчому засіданні осередку було вирішено поділити його роботу між двома секціями: історично-літературною та при- родознавчою, а праці його членів видавати в пе- ріодичному часописі осередку [6, s. 464]. Управі було доручено скласти обіжники, котрі мали би розсилатись місцевій інтелігенції з метою вияв- лення незнаних історико-культурних пам‘яток. 12 квітня 1892 р. відбулось надзвичайне загаль- не зібрання членів наукового гуртка. Доктор М.Мацішевський і професор Р.Гутвіньский за- читали проекти таких обіжників, перший від історично-літературної комісії, другий – приро- дознавчої. Після жвавого обговорення цих обіж- ників загальне зібрання вирішило надрукувати їх з певними змінами та розіслати не тільки членам гуртка, а також учителям, ксьондзам та всім чи- новникам подільських повітів. Далі, за пропози- цією доктора В.Лучаковського, тернопільського адвоката, управі гуртка було доручено зайнятися формуванням різноманітних наукових колекцій, котрі б ілюстрували історію та культуру Поділля. Наприкінці засідання його учасники затвердили попередній склад управи та доповнили її вибо- ром В.Лучаковського. 9 червня того ж року на черговому засіданні гуртка доктор Ян Ленек зачитав доповідь „Про стан тернопільських архівів”, де найбільш до- кладно зупинився на характеристиці місько- го архіву. Далі було погоджено програму періо- дичного видання гуртка - „Rocznika” за 1892 р. Наприкінці цього року науковий гурток нарахо- вував вже 84 члени. Завдяки членським внескам його сума склала 312 злр. [7]. Перший „Rocznik” тернопільського науко- вого гуртка вийшов з друку на початку 1893 р. Його обсяг становив дев‘ять аркушів. Видання містило у собі чотири статті з галузі місцевої іс- торії та природознавства, статут гуртка та обі- жники, привілеї польських королів, надані міс- ту, а також карту Тернополя з 1797 р. На засі- данні управи від 29 січня 1893 р. було вирішено в наступних „Rocznikah” гуртка до латинських документів додавати польські переклади, що- би змістом часопису зацікавити якомога більшу кількість читачів. На наступному загальному зі- бранні наукового гуртка 12 лютого 1893 р. доктор М.Мацішевський зачитав реферат „Право меча у приватних містах за часів Речі Посполитої”. Після цього секретар та скарбник гуртка відзвітувались за діяльність управи та стан фінансів за минулий рік. Згідно зі звітом, у 1892 р. гурток нараховував 75 членів – з них 2 довічних і 73 звичайних. Далі відбулись вибори управи на новий 1893 рік. На пропозицію комісара Студзинського одноголосно було переобрано всіх попередніх членів управи (голова – директор Міхаловський; члени: доктор Мацішевський, доктор Лучаковський, директор Сатке; професор Кобак, професор Шнейдер, про- фесор Ногай). Згідно зі звітом голови, управа про- тягом першої половини 1893 р. займалась підго- товкою до видання нового „Rocznika”, вела у цій справі активне листування з авторами. Також об- говорювалися шляхи збирання історичних доку- ментів, котрі стосуються минулого міста, та про- грама діяльності наукового гуртка на майбутнє. В 1893 р. до гуртка вступило три нових члени, ви- йшло з його лав п‘ять. Станом на 23 вересня 1893 р. фінанси гуртка становили 166 злр. [8]. У наступному звіті тернопільського гуртка за час від 12 лютого 1893 р. до 31 травня 1894 р. на- водяться основні події з життя осередку. На про- ведених за цей час засіданнях надзвичайно жваво обговорювалися поточні справи діяльності гурт- ка. Зокрема, членами гуртка було звернуто увагу на те, що не відбулось утворення двох передба- чених статутом секцій (історично-літературної та природничої), проте було визнано можливим та- кий поділ лише за умови подальшого розгортан- ня пошуково-краєзнавчої та видавничої роботи. Головним завданням управи було визнано вида- вання „Rocznika” гуртка, що, за загальним пере- конанням, був єдиним важливим свідченням йо- го діяльності. Не менше уваги було прикуто до розповсюдження серед інтелігенції обіжників, надрукованих у першому „Roczniku” з метою по- жвавлення краєзнавчої роботи над минулим і су- часним Поділля. Всіма членами було визнано за необхідне активізувати роботу у цьому напрям- ку, щоб пам‘ятки минулого рідного краю не про- пали для наступних поколінь. Станом на кінець травня 1894 р. гурток нараховував 73 члени, з них двоє довічних. Фінанси гуртка, що складались, переважно, з членських внесків, у 1894 р. збіль- шились на 50 злр. завдяки дотації одного з терно- пільських банків [10]. КРАЄЗНАВСТВО, 2’2012 34 Середина 1894 р. позначилася виходом з дру- ку другого тому „Rocznika kółka naukowego tarnopolskiego”. На відміну від попереднього ви- дання, він не містив блоку документів, завдяки чо- му значно збільшилася кількість статей. Всі публі- кації було присвячено краєзнавству Поділля. Дві статті помістив професор місцевої гімназії Юзеф Ногай („Микулинці, відновлення магдебурзького права місту та організація цехів”, „Костел фунда- ції Томаша та Катерини Замойських у Тернополі”); по одній - Роман Гутвіньський („Загальний погляд на водорості околиць Тернополя та Теребовлі”); Владислав Сатке („Про залежність теплоти в різ- них місяцях і порах року в Тернополі”); Ян Кобак („Бджільництво на галицькому Поділлі”); Зигмунд Шнейдер („Кутковецький ліс”). Прикметно, що в цьому томі видання було опубліковано статтю українською мовою – „Тернопіль та його околи- ця”, автором якої був греко-католицький священ- ник Петро Біліньский. Завершували видання річ- ний звіт наукового гуртка та список його чле- нів [10, s. 576]. Видання „Rocznika” було остан- нім заходом тернопільського осередку, зафіксо- ваним у звітах Товариства. З того часу зі шпальт „Kwartalnika Historycznego” зникає й сама рубри- ка „Наукові гуртки”. Таким чином, серед мережі наукових гуртків, що виникли за ініціативою Товариства, практично всі осередки, за винятком тернопільського, проіс- нували не більше року. Успіхи ж останнього пояс- нюються значним прошарком місцевої інтелігенції, наявністю в її колі багатьох фахових істориків. Узагальнивши своєрідний „груповий пор- трет” наукових гуртків ІТЛ, можемо зробити де- які висновки. По-перше, логіка утворення науко- вих гуртків наштовхує на думку, що виникали во- ни у провінційних центрах, де були більш-менш значні освітянські установи, передусім гімназії; серед активістів досліджених нами локальних осе- редків більшість працювали саме педагогами місце- вих гімназій. По-друге, діяльність гуртків була пере- важно орієнтована на місцеве краєзнавство, причому, як у його гуманітарному, так і природничо-науковому аспектах. Дана мета якраз і переслідувалась ініціато- рами їх утворення. По-третє, найбільш активну ді- яльність розвинули ті наукові гуртки, до складу яких входили члени Товариства, тобто коли існував більш- менш тривалий зв‘язок із „материнською” організа- цією. І останнє – занепад гуртків у всіх випадках був зумовлений відсутністю скільки-небудь цілісної про- грами їх функціонування: на місцях таку програму так і не змогли сформулювати, не проявляв достат- ньої ініціативи й центр - жодної роботи у цьому на- прямку з периферією не проводилось. Прикметною рисою наукових гуртків був їхній багатонаціональ- ний характер, співпраця в них місцевої інтелігенції без поділу на релігійні погляди. У цьому плані при- клад показувало саме ІТЛ, членами якого, як відо- мо, були представники багатьох народів. Нам ціка- во відзначати участь у пошуково-краєзнавчій робо- ті українців, представлених, щоправда, лише місце- вим духовенством. На жаль, регіональні ініціативи Товариства виявилися недовговічними. Це можна поясни- ти кількома причинами. По, перше, незріліс- тю історико-краєзнавчих зацікавлень у середо- вищі провінційної інтелігенції. По-друге, над- звичайною слабкістю організаційного зв‘язку між гуртками та Товариством, що само визна- чило їх незалежний від себе статус й усунуло- ся від вирішення проблем становлення та діяль- ності осередків. Та, на нашу думку, найголовні- ше – відсутністю у керівництва ІТЛ цілісної та глибоко продуманої програми поширення своєї діяльності у регіонах. Все це у сумі не дозволи- ло належним чином реалізувати запропоновані першим головою організації ініціативи. Як би там не було, але вже під час чергового Третього краківського з‘їзду польських істориків у 1900 р. жоден із виступаючих не згадав ні про ініціативи першого голови Товариства, ні про спроби орга- нізації наукових осередків. Це дало підстави од- ному з оглядачів з‘їзду із сумом зазначити, що „забуто про справу, порушену десять років тому на львівському з‘їзді світлої пам‘яті професором Ксаверієм Ліске ”Яким чином вдасться розбуди- ти та розвинути науковий рух на провінції”” [3]. Досвід регіональної політики Товариства, отриманий під час закладання наукових гуртків, попри свій переважно від‘ємний результат, мав все-таки й деяке позитивне значення. По-перше, він був врахований вже на початку ХХ ст. при за- кладанні в 1913 р. краківського наукового осе- редку ІТЛ, що сприяло його виходу з глибокої фі- нансової й організаційної кризи та суттєво збіль- шило кількість членів організації. На відміну від наукових гуртків, краківське коло було безпосе- редньо пов‘язане із Товариством, становило його своєрідну філію. Члени кола автоматично ставали членами центральної організації. Ці фактори, по- ряд із значними суб‘єктивними чинниками, обу- мовили розквіт краківської філії ІТЛ. По-друге, цей досвід був покладений в основу поширення діяльності Товариства на провінції у міжвоєнний ISSN 2222-5250 35 та повоєнний етапи його розвитку. Врахування по- передніх помилок, на нашу думку, значною міро- ю зумовило поширення та розквіт наукових стан- цій, відділів і місцевих осередків Товариства, що, на відміну він наукових гуртків, були його філіала- ми та вписувались у чітку регіональну стратегію організації, а згодом вивели його діяльність на но- вий, більш високий щабель розвитку [18]. Джерела та література 1. Brzozowski S. Zabór austriacki // Historia nauki polskiej. Pod red. B.Suchodolskiego. – Wrocław, 1987. – T. IV. 1863-1918. Część I i II. – S. 234-441. 2. Galos A. Powstanie Towarzystwa Historyczne- go i jego organu naukowego // Polskie Towarzystwo Historyczne 1886-1986. Zbiór studiów i materiałów, red. S. K. Kuczyński. – Wrocław, 1990. – S. 89-108. 3. Gubrynowicz B. Trzeci Zjazd historyków polskih w Krakowie. Nadbitka z „Ateneum”. – T. 4. – Z. 1. – 1900. – S. 97-110. 4. Historiografi a polska w dobie pozytywizmu (1865-1900). Kompendium dokumentacyjne, red. R. Przelaskowski. – Warszawa 1968. – 342 s. 5. Kondracki T. Ksawery Liske i początki Pol- skiego Towarzystwa Historycznego // Polskie Towa- rzystwo Historyczne 1886-1986. Zbiór studiów i materiałów, red. S. K. Kuczyński. – Wrocław, 1990. – S. 79-95. 6. Kółka naukowe // Kwartalnik Historyczny. – 1892. – Z. 2. – S. 463-464. 7. Kółka naukowe // Kwartalnik Historyczny. – 1892. – Z. 3. – S. 691-692. 8. Kółka naukowe // Kwartalnik Historyczny. – 1893. – Z. 4. – S. 774. 9. Kółka naukowe // Kwartalnik Historyczny. – 1894. – Z. 2. – S. 382. 10. Kółka naukowe // Kwartalnik Historyczny. – 1894. – Z. 3. – S. 576-578. 11. Pamiętnik Drugiego Zjazdu historyków polskich we Lwowie. – Tom I. Referaty. – Lwów, 1891. – 125 s. 12. Pamiętnik Drugiego Zjazdu historyków polskich we Lwowie. – Tom II. Obrady i uchwały. – Lwów, 1891. – 243 s. 13. Papėe F. Towarzystwo Historyczne 1886- 1900 // Kwartalnik Historyczny. – 1937. – S. 9-17. 14. Samsonowicz H. Wokół idei i koncepcji Polskiego Towarzystwa Historycznego // Polskie Towarzystwo Historyczne 1886-1986. Zbiór studiów i materiałów, red. S. K. Kuczyński. – Wrocław, 1990. – S. 3-18. 15. Sprawozdania z posiedzeń Towarzystwa Historycznego // Kwartalnik Historyczny. – 1891. – Z. 4. – S. 946-947. 16. Statut Towarzystwa Historycznego. – Lwów, 1886. – 13 s. 17. Statut Towarzystwa Historycznego. – Lwów, 1893. – 17 s. 18. Wyrobisz A. Polskie Towarzystwo Historyczne i losy polskiej regionalistyki // Polskie Towarzystwo Historyczne 1886-1986. Zbiór studiów i materiałów, red. S. K. Kuczyński. – Wrocław, 1990. – S. 35-55. 19. Xawery Liske // Kwartalnik Historyczny. – 1891. – S. 536-539. 20. ДАЛО, ф. 1, оп. 54, спр. 1414, 23 арк. Виталий Тельвак, Виктория Тельвак Польское историческое общество и развитие краеведения в Галиции в конце ХІХ – в начале ХХ века В статье исследовано пути организации историко-краеведческой деятельности, которую проводило Историческое общество во Львове до начала Первой мировой войны. Раскрыты особенности организа- ции региональных центров в Галиции. Выявлено влияние организационного опыта на дальнейшие пути организации краеведческой работы. Ключевые слова: Польское историческое общество, краеведение, Ксаверий Лиске. Vitalii Telvak, Viktoria Telvak Polish Historical Society and Local Studies in Galicia at the end of the ХІХ th - in the beginning of the ХХ th century In the article the ways of historical and local studies activity organization, carried out by Lviv Historical Society before the explosion of the WW I are investigated. The peculiarities of the regional societies formation in Galicia has been revealed as well as the ways of infl uence of the acquired organizational experience on the further organization of the local studies activity. Key words: Polish Historical Society, local studies, Ksawerii Liske.

Польське історичне товариство та розвиток краєзнавчого руху в Галичині наприкінці ХІХ – на початку ХХ століття

Репозитарії

Схожі ресурси