Просвітянський рух на Наддніпрянщині в 1905–1919 роках
Провідними організаціями просвітянського руху у Наддніпрянській Україні на
 початку ХХ ст. були “Просвіти”, засновані в Катеринославі, Одесі, Кам’янець- Подільському та Києві. Розкрито основні напрями їх діяльності, здобутки та
 труднощі, що перешкоджали плідній роботі на ниві наці...
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність |
|---|---|
| Дата: | 2010 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України
2010
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/60150 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Просвітянський рух на Наддніпрянщині в 1905–1919 роках / О. Лисенко // Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність: Зб. наук. пр. — Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, 2010. — Вип. 19. — С. 516-521. — Бібліогр.: 11 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860072329728491520 |
|---|---|
| author | Лисенко, О. |
| author_facet | Лисенко, О. |
| citation_txt | Просвітянський рух на Наддніпрянщині в 1905–1919 роках / О. Лисенко // Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність: Зб. наук. пр. — Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, 2010. — Вип. 19. — С. 516-521. — Бібліогр.: 11 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність |
| description | Провідними організаціями просвітянського руху у Наддніпрянській Україні на
початку ХХ ст. були “Просвіти”, засновані в Катеринославі, Одесі, Кам’янець- Подільському та Києві. Розкрито основні напрями їх діяльності, здобутки та
труднощі, що перешкоджали плідній роботі на ниві національного відродження.
The leading organizations of enlightenment movement in the Dnipro-region of Ukraine
at the beginning of the 20th century were “Prosvita” clubs established in Katerynoslav,
Odessa, Kamianets-Podilsky and Kyiv. The main trends in their development, achievements
and difficulties in their work for the national revival are described.
|
| first_indexed | 2025-12-07T17:11:08Z |
| format | Article |
| fulltext |
Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність. 19/2010516
Олександр ЛисенкО
Просвітянський рух на наддніПрянщині в 1905–
1919 роках
Провідними організаціями просвітянського руху у наддніпрянській Україні на
початку ХХ ст. були “Просвіти”, засновані в катеринославі, Одесі, кам’янець-
Подільському та києві. Розкрито основні напрями їх діяльності, здобутки та
труднощі, що перешкоджали плідній роботі на ниві національного відродження.
Ключові слова: “Просвіта”, національне відродження, консолідації східних
та західних українців, труднощі книговидання.
Просвітянський рух на Наддніпрянській Україні сформувався під ідейним впли-
вом галицьких “Просвіт”. Так, ще в січні 1901 р. відомий український громадський
та політичний діяч Є. Чикаленко зазначав у своєму листі до письменника М. Комаро-
ва: “Тепер висунулися зо всіх діл – два діла: “Петербурзьке видавниче товариство”
та “Київська старовина”. Нам треба з’єднати всі зусилля, аби поставити ці два діла
на тверді ноги. Щодо “Петербурзького товариства”, то воно мусить стати нашою
“Просвітою”, нехай тільки земляки записуються в члени, збирають засоби і поста-
чають хороші рукописи, бо петербуржці самі нічого не напишуть, як Вам відомо”1.
Потрібно віддати належне діячам українського руху на Наддніпрянщині. В
умовах, коли легальна національна діяльність на Україні була заборонена, вони зу-
міли об’єднати свої зусилля та кошти задля успішної роботи петербурзького “Бла-
годійного товариства для видання загальнокорисних та дешевих книжок”, яке не
лише видавало велику кількість українських книжок, але й стало справжньою “куз-
нею кадрів” для майбутніх наддніпрянських “Просвіт”. В ньому, зокрема, пройшли
школу легальної видавничої діяльності такі діячі українського національного руху,
як Є. Чикаленко, Б. Грінченко, М. Загірня, М. Комар, О. Степовик, М. Левицький,
В. Корольков, Д. Дорошенко та ін., що й стало запорукою успішного початку ді-
яльності українських “Просвіт” вже безпосередньо на терені Наддніпрянщини під
час революції 1905–1907 років.
Перші “Просвіти” тут виникли ще наприкінці 1905 р. у Катеринославі та Оде-
сі, тоді ж фактично сформувалася й Кам’янець-Подільська “Просвіта”, хоча офіцій-
но вона була зареєстрована лише навесні наступного 1906 р. Затрималися з відкрит-
тям “Просвіти” й київські українці: Статут Товариства був затверджений 26 травня,
а перші збори відбулися 25 червня 1906 року.
Ці чотири наддніпрянські “Просвіти” фактично й визначали обличчя просві-
тянського руху на Наддніпрянщині. Щодо інших “Просвіт”, що виникли на терито-
рії Російської імперії – Чернігівської з двома філіями у Ніжині та Козельці, Жито-
мирської, Миколаївської, Мелітопольської, Катеринодарської, Бакинської, Мінської
517Просвітянський рух на Наддніпрянщині в 1905–1919 роках
та Владивостоцької, то їхню діяльність потрібно визнати малоактивною. Так, при-
міром, Миколаївська “Просвіта” трималася творчим запалом та коштом відомого
українського письменника та історика М. Аркаса, Чернігівська – енергією М. Ко-
цюбинського та І. Шрага. Смерть М. Аркаса і вимушена під тиском самодержав-
ства відставка М. Коцюбинського та І. Шрага призвели до майже повного паралічу
обох українських національних інституцій.
Для тих, хто добре ознайомлений із тими засадами, на яких будувався просві-
тянський рух в Галичині, такий стан речей може здатися незрозумілим. Адже тут
Головний Виділ “Просвіти”, що знаходився у Львові, уміло розподіляючи кошти
та енергію просвітян, ніколи б не дозволив завмерти українському національно-
му життю в котромусь із регіонів Галичини. Але річ у тім, що на Наддніпрянщині
не було не лише якогось єдиного координуючого центру, але й регулярних зв’язків
між різними “Просвітами”. Морально-психологічний клімат, який панував тоді
на Наддніпрянщині серед представників українського національного руху, якнай-
краще охарактеризував Є. Чикаленко у своєму листі до М. Комарова: “Був проєкт
з’єднати “Києвскую старину” із “Записками товариства ім. Шевченка”, “Нову гро-
маду” з “Літературно-науковим вісником” – на сьому наподався Грушевський, але
у нас, як і за часів “Руїни”, кожний гетьманець вважає, що тількі він “утре сльози
неньці Україні” і ніяк не хоче поступитися своєю булавою”2.
Дійсно, в 1905–1907 рр. “Просвіти” на Наддніпрянщині розпочали свою діяль-
ність із великим запалом та ентузіазмом, але без спільного плану. Кожна новоутво-
рена “Просвіта”, маючи до всього ж обмаль коштів, поводила себе так, начебто є
єдиною українською інституцією на Наддніпрянщині і прагнула охопити своєю ді-
яльністю всі сфери національного життя. Особливо грішила в цьому Одеська “Про-
світа”. Окрім лекційної та артистичної діяльності, яка дійсно була поставлена тут
дуже добре й завдяки якій “Просвіта” завоювала собі симпатії серед широких верств
одеської громадськості, місцеві просвітяни також відкрили свою читальню, яка отри-
мувала всю прогресивну українську пресу, в тому числі з Галичини та західних ре-
гіонів Америки. Крім того, Одеська “Просвіта” влаштувала свою наукову бібліоте-
ку, що мала більше як 2 тис. томів, спробувала видавати українську газету “Вісті”,
відкрити українську школу та організувати видання українських книжок, для чого
й був створений фонд ім. Л. Смолянського. Але, широко розгорнувши свою діяль-
ність, Одеська “Просвіта” не завжди доводила її до належного рівня. Так, В. Гри-
шинський на сторінках української преси стосовно діяльності одеської “Просвіти”
зазначав: “Наскільки добре тут поставлена справа з рефератами, настільки кепсько
стоїть вона з бібліотекою та читальнею. Не дивлячись на те, що читальня кожно-
го дня буває одчинена, в ній нікого і ніколи не буває... Не краще стоїть і з бібліоте-
кою. До цієї пори (листопад 1907 р. – О. Л.) правління “Просвіти” ще не впоряд-
кувало власної бібліотеки і не одчинило її офіціального користування. Правда, є в
“Просвіті” бібліотечні шафи з книжками, та виймаються вони звідти лише на про-
даж, користуватися ж книжками можна тільки по-знайомству”3.
Не змогли одеські просвітяни зрушити з мертвої точки справу із заснуванням
української школи, газета “Вісті” припинила своє існування вже після п’ятого но-
мера, а діяльність видавничого фонду обмежилася двома книжками – “Запорозькі
вольності” М. Комарова та “Про Гарібальді” І. Бондаренка. До того ж, наприкін-
518 Олександр Лисенко
ці 1906 р. Одеська “Просвіта” виявилася втягненою у політичну боротьбу, яка то-
чилася тоді в Російській імперії. Так, дочка члена правління товариства І. Луценка
Анастасія поєднувала роботу секретаря “Просвіти” з членством у партії есерів і пе-
ретворила помешкання цієї української національної інституції в справжній склад
нелегальної соціал-демократичної та соціал-революційної літератури, що мало не
привело до закриття “Просвіти”4.
Подібні негаразди були також і в діяльності інших “Просвіт” на Наддніпрян-
щині. Соціалістичні омани, під які в той час потрапила значна частина української
молоді, призвели до того, що ситуація, подібна до одеської, повторилася в наступ-
ному 1907 р. в Кам’янець-Подільську, де бібліотекар місцевої “Просвіти” О. Несе-
ловська передала одному з місцевих робітників низькопробну соціалістичну лис-
тівку, яку той одразу ж відніс до поліції5. Як наслідок, “Просвіту” було закрито, й
відновити свою діяльність вона змогла лише на початку наступного 1908 року.
Двома найхарактернішими рисами просвітянського руху на Поділлі були:
1) наявність непримиренної ворожнечі всередині самого Товариства між його ради-
кальним та консервативним крилом, що завдавало значної шкоди в цілому успішній
просвітницькій роботі, що її провадила серед українського селянства Кам’янець-
Подільська “Просвіта”; 2) відсутність контролю над діяльністю філії “Просвіти”
у Могилеві-Подільському призвела до того, що тут ідейним натхненником просві-
тян став польський поміщик І. Волошиновський, який всю їхню енергію спряму-
вав виключно на справу кооперації і повністю ігнорував виконання філією “Про-
світи” національно-культурних завдань. На важливості змінити таке становище
наголосив подільським просвітянам Перший український просвітньо-економічиий
конгрес, який відбувся 1–2 лютого 1909 p. у Львові і організатором якого стала га-
лицька “Просвіта”. Цікаво, що подільські просвітяни лише в останній момент від-
шукали засоби, щоб послати свого делегата на конгрес, хоча за місяць до цього на
сторінках української преси промайнула звістка про те, що подільські просвітяни
не братимуть у ньому участі.
На конгресі піднімалися надзвичайно гострі питання. Так, відомий галиць-
кий громадський діяч та письменник С. Томашівський, торкаючись питання про-
світянської видавничої справи, заявляв: “Одні раді б іти за модою і подавати по-
пулярну поживу у спеціальнім доборі модерності, як ось економія, кооперація,
соціологія, наука про державу, останні здобутки науки і т.і.; другі держаться пев-
них етнічних принципів і пропагують спеціальну тенденційну літературу: демо-
кратизм у політиці, лібералізм у культурі, соціалізм у суспільних питаннях, виклю-
чаючи все інше як шкідливе, або щонайменше баласт; інші, знов, дають перевагу
т. зв. релігійно-моральним творам і т.і.; ...Найменше зате бачимо таких, що призна-
ють повну свободу популярного письменства і лише у великій його різноріднос-
ті бачать суспільно-культурну вартість. Сей, останній, погляд треба назвати єдино
виправданим... Товариство “Просвіта”... ніколи не повинно забувати, що суспіль-
ність складається з дуже різнорідних елементів... годі забувати, що у нас є ще со-
тні тисяч людей , які, наприклад, поза інтерес до всяких “житій святих”, ще не ви-
йшли і не скоро вийдуть”6.
Все сказане С. Томашівським насамперед стосувалося Кам’янець-Подільської
“Просвіти”, де праве клерикальне крило виступало проти розповсюдження серед
519Просвітянський рух на Наддніпрянщині в 1905–1919 роках
українців демократичної літератури, такої, приміром, як книжки “Земельна справа
в Новій Зеландії” та “Про автономію України”, а ліве демократичне крило Товари-
ства виступило проти спроб просвітянського духовенства налагодити видавництво
релігійної літератури українською мовою.
Багато корисного для кам’янець-подільських просвітян на конгресі було ска-
зано про необхідність поєднання національно-культурної та кооперативної діяль-
ності. Так, відомий наддніпрянський кооператор М. Гехтер зазначав: “Кооперація
мусить бути збудована на національному грунті, бо поза межами національності
нема ніякого поступу, ніякого розвитку, ніякої культури. З другого боку, національ-
на ідея мусить мати своєю базою економічні потреби народу, бо інакше вона висі-
тиме у повітрі і жодних видів на реалізацію не матиме”7.
Рішення Першого Українського просвітньо-економічного конгресу у Львові
про розбудову кооперації на Україні на національному ґрунті відразу ж викликало
негативну реакцію у І. Волошиновського. “Кооператисти, які працюють для добра
всіх, – демагогічно зазначав він на сторінках “Світової зірниці”, – мають занадто ве-
лике завдання перед собою, щоб собі на очі вузько національне більмо накладати”8.
Але нові віяння, викликані конгресом українців у Львові, стрімко вривалися в
національне життя Наддніпрянщини. Значно покращилися взаємостосунки просві-
тян, що дозволило Кам’янець-Подільській “Просвіті” значно активізувати роботу се-
ред українських селян. Особливо успішно провадилася національно-культурна ді-
яльність в селі Печері, де функціонувала бібліотека-читальня “Просвіти”. Крім того,
Кам’янець-Подільська “Просвіта” відкрила бібліотеки-читальні в Щурівцях, Іван-
ківці, Кунищах. Пробудження подільських селян до національного життя змушувало
І. Волошиновського та його прибічників з числа подільських кооператорів відступа-
ти від своїх антиукраїнських принципів. Так, 17–18 серпня 1909 р. в Жмеринці від-
бувся Перший з’їзд представників подільських товариських крамниць, одним із важ-
ливих рішень якого була постанова про те, щоб у товариських крамницях продавати
українські книжки, які із 10 % знижкою надавала Кам’янець-Подільська “Просвіта”9.
Царизм, який витратив чимало зусиль для того, щоб прищепити українцям на
Наддніпрянщині відчуття власної неповноцінності, зневіру у власних силах, одним
словом, виховати із них слухняного “молодшого брата”, який ні на крок не може
відійти від “старшого”, з тривогою спостерігав, як відомості про успіхи галичан в
національно-культурній та економічній сфері надходили на Україну. Врешті терпець
самодержавних можновладців урвався, і на наддніпрянських українців посипалися
репресії. З 1909 р. була закрита Одеська “Просвіта”, в наступному 1910 р. – Київ-
ська. Це Товариство із самого початку свого існування почало видавати книжки, в
яких начебто розповідалося про далекі країни – Ірландію, Нову Зеландію, Сполу-
чені Штати Америки чи Канаду, але разом із тим проголошувалися демократичні
та республіканські ідеї, актуальні для Наддніпрянської України. Самодержавство не
помічало, чи швидше робило вигляд, що не помічає вільнодумства київських про-
світян, адже в цілому це Товариство було поміркованим та навіть сумирним, за що
й зазнавало постійної критики з боку українських соціал-демократів. Аж ось на-
прикінці 1909 та на початку 1910 рр. “Просвіта” видала дві книги В. Доманицько-
го – “Про Галичину та життя галицьких українців” й “Про Буковину та життя бу-
ковинських українців”, в яких були показані здобутки західних українців. Тут вже
520 Олександр Лисенко
царська влада одразу ж “прозріла” і Київську “Просвіту”, в якій був зібраний цвіт
наддніпрянської інтеліґенції – Б. Грінченко, С. Єфремов, Ф. Матушевський, Є. Чи-
каленко, О. Лотоцький, М. Левицький, Д. Дорошенко, М. Лисенко, В. Леонтович,
Л. Старицька-Черняхівська, В. Дурдуківський, В. Королів, С. Русова, Мод. Левиць-
кий та ін., було закрито, за абсурдним звинуваченням в анархо-комунізмі.
Але всі спроби самодержавства не допустити впливу галицького національно-
культурного руху на Наддніпрянщину виявилися марними. Так, влітку 1911 р. Ма-
нуйлівська філія Катеринославської “Просвіти” приймала в себе делегацію україн-
ських вчителів з Буковини. Обмін думками, щирі, дружні поради західних українців
допомогли мануйлівським просвітянам оживити підупалий на той час на Катери-
нославщині національно-культурний рух.
Пожвавішання просвітянського руху у філіях підштовхнуло до більш актив-
них дій і Катеринославську “Просвіту”. Наприкінці 1911 р. у цьому Товаристві було
обрано нове правління, до складу якого увійшли Т. Вичихина, Є. Гаркавцева, Г. Де-
нисенко, Д. Дорошенко, В. Литвинський, Н. Нечипоренко, Б. Павловський, О. Ро-
говин, П. Сіренко, М. Хрінникова та Н. Щоголівна.
Саме під керівництвом цих людей катеринославська “Просвіта” перетворилася
із замкненої у собі групи інтеліґентів у могутній національно-ідейний центр, який
впливав на свідомість тисяч українських селян усієї Катеринославщини. Нелегко
далися катеринославцям ці здобутки. Так, Д. Дорошенко згодом згадував: “Багато
довелося мені попрацювати по сільських філіях Катеринославської “Просвіти”, по-
почитати лекцій, їздячи і в дощ, і в болото, і пішки ходячи, вертаючись пізно уночі
(а на другий день вранці треба було йти на службу). Ще більше попрацювала і по-
клала сил моя дружина, організуючи концерти та вистави по філіях і сама виступа-
ючи на них. Але ця робота доставляла нам стільки тихої радості й морального за-
доволення, що й досі любо згадати ті часи. І ні один документ з признанням моєї
скромної праці не є для мене такий дорогий, як грамота на почесне членство, яким
вшанували мене на прощання, коли я виїздив 1913 р. з Катеринослава, мануйлівська
й діївська “Просвіти”. А моїй жінці торік прислали поздоровлення з її артистичним
ювілеєм колишні просвітяни з одного катеринославського села”10.
У 1914 р., з початком Першої світової війни, діяльність катеринославської
“Просвіти” щоразу більше спрямовувалася на допомогу біженцям з Галичини та
Буковини, вдовам і сиротам загиблих солдатів. Для них при “Просвіті” була засно-
вана дешева їдальня, яка за період від 6 вересня 1914 р. по 1 вересня 1915 р. видала
80 454 обіди, в тому числі безплатних – 4129 вдовам та сиротам загиблих і 6383 бі-
женцям із Західної України. Їдальня катеринославської “Просвіти” виявилася пер-
шою інституцією, яка в червні 1915 р. матеріально підтримала галицьких біженців,
які в значній кількості почали прибувати в цей час до Катеринослава11. “Просвіта”
також потурбувалася про те, щоб створити в Катеринославі сприятливий для га-
лицьких біженців моральний клімат. Вона влаштувала у місті ряд лекцій про Гали-
чину, які завжди проходили з великим успіхом при переповненому залі і викликали
у катеринославських українців щиру симпатію до своїх західноукраїнських братів.
Війна остаточно підірвала сили самодержавства. З 1917 р. воно було повале-
не і просвітянський рух на Наддніпрянщині розгорнувся із новою силою. 20 верес-
ня 1917 р. у Києві розпочав роботу Перший просвітянський з’їзд, який, нарешті,
521Просвітянський рух на Наддніпрянщині в 1905–1919 роках
з’єднав зусилля просвітян усіх регіонів Наддніпрянщини. Новоутворені та відро-
джені “Просвіти” впорядковували народні читальні, організовували співочі гуртки,
відкривали українські школи та гімназії.
Українські кооператори викуповували в інонаціональних капіталістів серед-
ні та великі підприємства, засновували свої власні банки, одним словом, ставали
справжніми господарями на своїй землі. За їх матеріальної допомоги просвітянам в
1918 р. вдалося відкрити українські університети в Києві та Кам’янці-Подільському
й історико-філологічний факультет у Полтаві.
У 1919 р., коли по Україні прокочувалися фронти й лилася кров, просвітяни та
кооператори піклувалися про поранених українських вояків, за великі кошти діста-
вали для них медикаменти.
Захопивши Наддніпрянщину в 1920 р., більшовики зразу не наважилися забо-
ронити “Просвіти”, але своїми декретами спотворили їхню національну суть, пере-
творивши їх на бездіяльні додатки до бюрократичної Наросвіти, тому саме 1919 р.
ми вважаємо останнім роком діяльності “Просвіт” на Наддніпрянщині.
За недовгі 14 років свого існування наддніпрянські “Просвіти”, незважаючи
на прешкоди та власні прорахунки та недоліки, встигли багато чого зробити як для
національного відродження на Наддніпрянщині, так і для консолідації східних та
західних українців, й саме в цьому полягає їхня головна заслуга перед Соборною
Україною.
Oleksandr Lysenko. “Prosvita” movement in the Dnipro-region of Ukraine in 1905–
1919
The leading organizations of enlightenment movement in the Dnipro-region of Ukraine
at the beginning of the 20th century were “Prosvita” clubs established in Katerynoslav,
Odessa, Kamianets-Podilsky and Kyiv. The main trends in their development, achievements
and difficulties in their work for the national revival are described.
Key words: “Prosvita”, national revival, consolidation of Western and Eastern
Ukrainians, difficulties in book printing.
1 Одеська державна бібліотека ім. М. Горького. – Ф. 28. – Арх. М. Ф. Комарова. – Лист Є. Чикаленка
до М. Комарова (січень 1901 р.).
2 Там само. – Лист Є. Чикаленка до М. Комарова від 13 грудня 1906 р.
3 Грищинський В. Одеські українці // Слово. – 1907. – № 29. – 24 листопада.
4 Центральний Державний історичний архів України, м. Київ. – Ф. 268. – Оп. 1. – Спр. 105. –
Арк. 11–12.
5 Там само. – Ф. 301. – Оп. 2. – Спр. 23. – Арк. 16, 23.
6 Томашівський с. Просвіти і видавництва (замітки й бажання) // Перший український просвітньо-
економічний конгрес. – Львів, 1910. – С. 100.
7 Гехтер М. Сільськогосподарська кооперація на Україні російській // Там само. – С. 596.
8 Допис редакції // Світова зірниця. – 1909. – № 11–12. – 25 березня.
9 З’їзд представників подільських товариських крамниць // Там само. – № 32. – 23 серпня.
10 Дорошенко Д. “Просвіти” на Великій Україні. – Б-м, б/р. – С. 6.
11 Жигло Л. Отчет о деятельности столовой общества “Просвита”… // Украинская жизнь. – 1915. –
№ 11–12. – С. 153.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-60150 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 2223-1196 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T17:11:08Z |
| publishDate | 2010 |
| publisher | Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Лисенко, О. 2014-04-11T21:21:50Z 2014-04-11T21:21:50Z 2010 Просвітянський рух на Наддніпрянщині в 1905–1919 роках / О. Лисенко // Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність: Зб. наук. пр. — Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, 2010. — Вип. 19. — С. 516-521. — Бібліогр.: 11 назв. — укр. 2223-1196 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/60150 Провідними організаціями просвітянського руху у Наддніпрянській Україні на
 початку ХХ ст. були “Просвіти”, засновані в Катеринославі, Одесі, Кам’янець- Подільському та Києві. Розкрито основні напрями їх діяльності, здобутки та
 труднощі, що перешкоджали плідній роботі на ниві національного відродження. The leading organizations of enlightenment movement in the Dnipro-region of Ukraine
 at the beginning of the 20th century were “Prosvita” clubs established in Katerynoslav,
 Odessa, Kamianets-Podilsky and Kyiv. The main trends in their development, achievements
 and difficulties in their work for the national revival are described. uk Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність Діяльність “Просвіти” поза Галичиною та в діаспорі Просвітянський рух на Наддніпрянщині в 1905–1919 роках “Prosvita” movement in the Dnipro-region of Ukraine in 1905–1919 Article published earlier |
| spellingShingle | Просвітянський рух на Наддніпрянщині в 1905–1919 роках Лисенко, О. Діяльність “Просвіти” поза Галичиною та в діаспорі |
| title | Просвітянський рух на Наддніпрянщині в 1905–1919 роках |
| title_alt | “Prosvita” movement in the Dnipro-region of Ukraine in 1905–1919 |
| title_full | Просвітянський рух на Наддніпрянщині в 1905–1919 роках |
| title_fullStr | Просвітянський рух на Наддніпрянщині в 1905–1919 роках |
| title_full_unstemmed | Просвітянський рух на Наддніпрянщині в 1905–1919 роках |
| title_short | Просвітянський рух на Наддніпрянщині в 1905–1919 роках |
| title_sort | просвітянський рух на наддніпрянщині в 1905–1919 роках |
| topic | Діяльність “Просвіти” поза Галичиною та в діаспорі |
| topic_facet | Діяльність “Просвіти” поза Галичиною та в діаспорі |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/60150 |
| work_keys_str_mv | AT lisenkoo prosvítânsʹkiiruhnanaddníprânŝinív19051919rokah AT lisenkoo prosvitamovementinthedniproregionofukrainein19051919 |