Проблеми відродження Товариства "Просвіта" в Україні
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність |
|---|---|
| Дата: | 2010 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України
2010
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/60191 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Проблеми відродження Товариства "Просвіта" в Україні / І. Мельник // Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність: Зб. наук. пр. — Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, 2010. — Вип. 19. — С. 679-682. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860014685156278272 |
|---|---|
| author | Мельник, І. |
| author_facet | Мельник, І. |
| citation_txt | Проблеми відродження Товариства "Просвіта" в Україні / І. Мельник // Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність: Зб. наук. пр. — Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, 2010. — Вип. 19. — С. 679-682. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність |
| first_indexed | 2025-12-07T16:44:17Z |
| format | Article |
| fulltext |
679Документи і матеріали
Ігор Мельник
ПРОБЛЕМИ ВІДРОДЖЕННЯ ТОВАРИСТВА “ПРОСВІТА” В
УКРАЇНІ
Знищена більшовицьким режимом в 1939 р. в Західній Україні, а ще раніше
у Великій Україні, “Просвіта” продовжувала жити, незважаючи на все. Не лише
як інституція в цивілізованих країнах Заходу серед українських поселень, але й як
духовна категорія у нас, у псевдокомуністичному суспільстві. Саме тому в період
стагнації цього суспільства, коли визріли сприятливі умови, вдалося так швидко
створити масову національну громадсько-політичну організацію, найближчу за
духом до “Просвіти”.
13 червня 1988 р. у Львові утворилося Товариство рідної мови ім. Тараса
Шевченка, яке швидко поширилося по всій Україні та в лютому 1989 р. стало все-
українським Товариством української мови ім. Т. Шевченка.
П’ять років його діяльності можна умовно розділити на три періоди:
Перший закінчився весною 1990 р., коли Товариство після періоду інтенсив-
ного зросту, зумовленого, в основному, потенціалом довоєнної “Просвіти”, за-
кладеним за 70 років органічної праці для народу під чужим пануванням, після
перемоги національно-демократичних сил на виборах у деяких регіонах України
відрядило своїх найактивніших діячів до депутатського корпусу, до новоутворених
партій та організацій, на урядові посади, взявши на себе частину відповідальності,
принаймні моральної, за все, що з того часу почала робити влада. Частка тієї відпо-
відальності лежить і на нашому Товаристві, яке не має, практично, жодного впливу
на діяльність владних структур.
Другий етап, який закінчився у грудні 1991 р., в часі якого кожний місяць
змінював ситуацію, ставив нові завдання в діяльності для досягнення найвищої
мети – здобуття політичної незалежності. Вже тоді виявилися перші ознаки спаду
у діяльності Товариства, але велика мета ще oб’єднyвaла більшість громади. Саме
тоді й стали вичерпуватися рештки потенційної енергії матірної “Просвіти” та ен-
тузіазму української діаспори.
Третій етап, який ми переживаємо донині, характеризується, в першу чергу,
незвичною для совіцької ментальності економічною ситуацією перехідного пері-
оду від псевдокомуністичного до цивілізованого стану суспільства з усіма при-
таманними йому ознаками: спадом політичної активності, низькою ефективністю
владних структур, процесом гіпердиференціації політичних партій і громадських
організацій.
Як і матірна “Просвіта” за сім десятиліть, сучасне Товариство також працює
вже за своїм п’ятим Статутом, останню редакцію якого прийнято 5 грудня 1993 р.
IV з’їздом Всеукраїнської “Просвіти”.
Додатки680
До основних напрямків діяльності нашого Товариства сьогодні належать:
впровадження державного статусу української мови – це збір та аналіз інформації
про стан впровадження Закону “Про мови в Україні” на підприємствах, в органі-
заціях та установах; створення рекомендацій і вимог до органів влади та адміні-
страції з цих питань; координаційна і методична допомога в укладанні словників,
довідників, порадників, їх публікація та поширення; широка лекційна та пропаган-
дистська робота з питань культури мовлення, активний опір процесам русифікації
та латинізації, які особливо агресивно виявляють себе в останній час на вулицях
наших міст, на сторінках видань, у кіно та на телеекранах; і, звичайно, не без на-
шої допомоги, наукове обґрунтування неспроможності всіх тих теорій про двомов-
ність, які перманентно витягають на денне світло реаніматори імперії.
Десятки подібних функцій стоять за кожним з інших напрямків діяльності
Товариства: чи це культурно-просвітницька робота у Збройних силах, чи спроби
просвітньо-економічного усвідомлення, недавно ситого подачками совіцької вла-
ди, розбещеного безініціативністю, не навченого вирішувати долю суспільства,
чи необхідність розбудови державної свідомості громадян або співпраця з укра-
їнськими громадами за межами нашої держави, особливо на Сході. А ще видав-
нича діяльність та поширення преси і літератури, співпраця з установами освіти,
закладами культури й іншими громадськими організаціями, робота серед моло-
ді. І, звичайно, організаційна, фінансово-господарська діяльність також необхідні
для нормального функціонування такої організації, як Товариство. Але, щоб бути
сильною, дієвою структурою, важливим є вирішення низки суттєвих проблем, без
розв’язання яких сучасна “Просвіта” перетвориться, в кращому випадку, в диску-
сійний клуб чи комерційне підприємство.
Якщо дивитися на взаємовідносини “Просвіти” і влади, то в різний час було
по-різному: від співіснування з деякими елементами співпраці в період Австро-
Угорської монархії чи міжвоєнної Чехо-Словаччини, через співіснування з спро-
бами взаємовиключення в період польської окупації Галичини до цілковитого вза-
ємовиключення при більшовицькому пануванні.
У незалежній Україні повинна бути співпраця. Деякі елементи цієї співпраці
маємо, хоча б часткове фінансування Товариства за рахунок бюджету, чи інші фор-
ми матеріальної допомоги, за які, звичайно, вимагаються певні політичні комп-
роміси. В різних регіонах України це виявляється по-різному, доходить навіть до
парадоксів, коли колишній секретар обкому КПРС у Кіровограді дарує місцевому
Товариству прекрасний будинок, а висуванці “Просвіти” на четвертому році своєї
урядової діяльності так і не спромоглися забезпечити Товариству найелементар-
ніших умов для існування у Львові, де “Просвіта” мусить тулитися в сутеринах,
виділених ще комуністичною владою в 1989 р.
Звичайно, не можна вирішувати цю проблему побудовою своєї “держави” у
державі, як це було в міжвоєнній Речі Посполитій, але і чекати подачок навіть від
найукраїнськішої влади “Просвіта” не може, бо задурно ніхто нічого не дає. Лише
з сильною громадсько-політичною структурою змушена рахуватися будь-яка влада.
З цього випливає проблема економічних підвалин діяльності Товариства в
уже згадуваній “державі в державі”. Ними були, в першу чергу, приватна власність
переважної більшості членів “Просвіти” та активна господарська організаторська
681Документи і матеріали
робота, що створила потужні структури: “Центросоюз”, “Маслосоюз”, “Дністер”
та багато інших. Саме таким шляхом повинна рухатися теперішня “Просвіта”. Але
для досягнення солідної економічної основи необхідно вирішити ще одну пробле-
му – поєднання професіоналізму працівників керівних органів і виконавчих струк-
тур “Просвіти” з самодіяльною ініціативою десятків тисяч членів Товариства.
Наразі “Просвіті” ще не вдалося створити повноцінної заміни сотням акти-
вістів, що “проскочили” в 1989–1990 рр. крізь Товариство до крісел депутатів різ-
них рангів, до урядових посад, до власної комерційної діяльності. А фахівців з
налагодження роботи громадської організації в нас так ніколи і не було, ніхто з нас
не вчився того ніколи, а треба було б. Компартія мала розгалужену систему еду-
кації своїх функціонерів, і ця наука не пройшла для них намарно. Подивіться, як
вміють вони пристосовуватися до будь-яких обставин, як використовують усі наші
негаразди, як випливають на поверхню в політиці чи економіці.
До того ж подивимось, хто намагається розробити ідеологічні засади “Просві-
ти”, інших українських організацій. Це, в кращому випадку, інженери, журналісти,
письменники, які часто не мають найелементарніших знань з філософії, політоло-
гії, соціології, замінюючи їх сурогатом націонал-большевицьких гасел. Глянемо
ще на одну проблему, нехтування якої розвалило вже не одну організацію, – опти-
мальне поєднання розумної централізації керівництва з демократичними засадами
функціонування Товариства. Останній, IV Всеукраїнський з’їзд Товариства, та й
майже усі теперішні форуми різних українських організацій, доводять до абсур-
ду відомі будь-якому компартійному функціонеру маніпуляції: попередня селекція
делегатів, підготовка бажаних виступів і ненадання слова “неугодним”, порушення
регламенту та постійний цейтнот при вирішенні найважливіших організаційних
питань, надмірне жонглювання ефективними гаслами і тихеньке проштовхування
потрібних ухвал, коли вимучена фізично й морально аудиторія вже не спроможна
ні на що реагувати. Подібні видовища відштовхують від Товариства порядних, тве-
резо мислячих людей.
Кілька слів про взаємну нетолерантність, яка роз’їдає усе наше суспільство
і “Просвіту”. Поки Товариство у власному домі не подолає нав’язаного нам анта-
гонізму між “східняками” та “західняками”, “греко-католиками” чи “православни-
ми”, “націоналістами” та “демократами”, провінціалами та мешканцями метропо-
лій – доти не зможемо, принаймні частково, вирішити ці проблеми в усій Україні.
“Просвіта” повинна стати стабілізуючим фактором у морі політичних пристрас-
тей, в якому може захлиснутися наша незалежність.
Відомо про конфлікти між Іваном Франком та старшим поколінням просві-
тян, між Михайлом Галущинським та націоналістичною молоддю. Чи маємо такі
проблеми у теперішній “Просвіті”? Хотілось би мати, але, на жаль, їх майже не
існує, бо середній вік членів Товариства близький до пенсійного. А це не перевага,
а наша біда. Мусимо створити привабливу для будь-яких вікових категорій верти-
кальну структуру від дошкільного віку до почесних ветеранів, бо інакше чекає на
Товариство природня смерть.
Знаємо імена видатних церковних ієрархів та скромних парафіяльних свяще-
ників, які своєю невтомною працею будували мережу просвітянських осередків,
особливо у селах. А скільки зараз отців є членами Товариства? І чи знайдеться
Додатки682
зараз сільський осередок, в якому нараховується більше членів Товариства, ніж
було їх до 1939 року? Українське село та українська Церква були головними опо-
рами “Просвіти” та й усього національного життя. Я певний, що в кожному селі є
не один потенційний організатор “Просвіти”, такий, як Юрій Подільчак із Зашкова
(Жовківський р-н), чи Іван Бучківський з Градівки (Городоцький р-н). Ми мусимо
їх відшукати та залучити до нашої роботи, особливо тепер, коли в нелегкій бороть-
бі з корумпованою колгоспною системою відроджується українське селянство.
Всіх проблем нашого Товариства не перелічити за час короткої доповіді, на-
багато важливіше знайти методи їх розв’язання, а ще важче знайти людей, які змо-
жуть це зробити.
Не можу не згадати і такої дилеми, як “Просвіта” і Європа, висвітлити її на-
магались багато учасників нашої наукової конференції за два дні роботи. Від ви-
рішення цієї проблеми залежить місце нашої держави в сучасному світі, якщо між
тими категоріями ставити знак рівності або взаємовиключення. Роман Іваничук
любить згадувати, що Україна 24 серпня 1991 року перенеслась з Азії до Європи.
Але не ображаймо Азію з її древньою культурою та модерною динамічною еко-
номікою. Україна ж в кращому випадку перенеслась з зацофаної частини Азії на
європейські загумінки, бо до справжньої Європи нам ще дуже далеко.
1993 р.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-60191 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 2223-1196 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T16:44:17Z |
| publishDate | 2010 |
| publisher | Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Мельник, І. 2014-04-12T10:28:06Z 2014-04-12T10:28:06Z 2010 Проблеми відродження Товариства "Просвіта" в Україні / І. Мельник // Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність: Зб. наук. пр. — Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, 2010. — Вип. 19. — С. 679-682. — укр. 2223-1196 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/60191 uk Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність Додатки. Документи і матеріали Проблеми відродження Товариства "Просвіта" в Україні Article published earlier |
| spellingShingle | Проблеми відродження Товариства "Просвіта" в Україні Мельник, І. Додатки. Документи і матеріали |
| title | Проблеми відродження Товариства "Просвіта" в Україні |
| title_full | Проблеми відродження Товариства "Просвіта" в Україні |
| title_fullStr | Проблеми відродження Товариства "Просвіта" в Україні |
| title_full_unstemmed | Проблеми відродження Товариства "Просвіта" в Україні |
| title_short | Проблеми відродження Товариства "Просвіта" в Україні |
| title_sort | проблеми відродження товариства "просвіта" в україні |
| topic | Додатки. Документи і матеріали |
| topic_facet | Додатки. Документи і матеріали |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/60191 |
| work_keys_str_mv | AT melʹnikí problemivídrodžennâtovaristvaprosvítavukraíní |