Мовна ситуація в Україні: шляхи гармонізації (за результатами експертного опитування)
У статті розглядається методика експертного опитування як один із шляхів вирішення мовного конфлікту. Наведено результати такого опитування стосовно мовної ситуації в Україні, в якому взяли участь філологи-русисти, філологи-україністи, а також деякі інші фахівці-гуманітарії (політологи, історики, юр...
Збережено в:
| Дата: | 2009 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Iнститут української мови НАН України
2009
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/6023 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Мовна ситуація в Україні: шляхи гармонізації (за результатами експертного опитування) / Г. Черненко // Українська мова. — 2009. — № 2. — С. 3-13. — Бібліогр.: 20 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860230450879922176 |
|---|---|
| author | Черненко, Г. |
| author_facet | Черненко, Г. |
| citation_txt | Мовна ситуація в Україні: шляхи гармонізації (за результатами експертного опитування) / Г. Черненко // Українська мова. — 2009. — № 2. — С. 3-13. — Бібліогр.: 20 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| description | У статті розглядається методика експертного опитування як один із шляхів вирішення мовного конфлікту. Наведено результати такого опитування стосовно мовної ситуації в Україні, в якому взяли участь філологи-русисти, філологи-україністи, а також деякі інші фахівці-гуманітарії (політологи, історики, юристи тощо). Зазначено різницю у поглядах різних груп експертів. Зроблено висновок про те, що фіксація спільного ціннісного знаменника „Інтереси держави” у питаннях анкети підвищує шанси на вирішення мовного конфлікту мирним шляхом з урахуванням різних поглядів.
The author uses Delphi method for finding the solution of a language conflict. The results of this investigation concerning the language situation in Ukraine are presented. The Russian philologists, the Ukrainian philologists and some other humanitarian specialists (historians, lawyers etc) have been polled. The difference between opinions of these groups is defined. The author ascertains that it’s very important to fix the value “Interests of the state” as common one for all participants of this conflict and of this questionnaire. In such a way we get a chance to take different positions on the problem into account and to decide a language conflict peacefully.
|
| first_indexed | 2025-12-07T18:21:46Z |
| format | Article |
| fulltext |
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2009, № 2 3
УДК 81'272:303.832.2
Ганна Черненко (м. Київ)
МОВНА СИТУАЦIЯ В УКРАЇНI:
ШЛЯХИ ГАРМОНIЗАЦIЇ
(за результатами експертного опитування)
© Г.А. ЧЕРНЕНКО, 2009
У 2001–2006 рр. Комітет з питань культури й духовності Верховної
Ради України IV скликання зареєстрував більше десяти проектів
нового Закону про мову, які передбачали різні принципи розподілу
сфер функціонування між мовами України. З них дев’ять пропонували
особливий статус для російської мови 1. Депутати Верховної Ради V
скликання встигли зареєструвати „лише” шість законопроектів про
мову, з них особливі права російської мови обумовлено у чотирьох. У
Верховній Раді VІ скликання картина дещо змінилася: із восьми зако-
нопроектів лише у трьох російській мові приділено окрему увагу.
Наміри надати російській мові особливий юридичний статус викли-
кали різко негативну реакцію з боку націонал-демократичних політичних
сил. До дискусії політиків щодо мовного законодавства приєдналися й гу-
манітарії, у тому числі філологи — русисти й україністи, для яких ці пи-
тання не переставали бути актуальними [5 — 10; 12 — 14 та багато ін.] 2.
У статті розглядається методика експертного опитування як один із шляхів вирішення
мовного конфлікту. Наведено результати такого опитування стосовно мовної ситуації в
Україні, в якому взяли участь філологи-русисти, філологи-україністи, а також деякі інші
фахівці-гуманітарії (політологи, історики, юристи тощо). Зазначено різницю у поглядах
різних груп експертів. Зроблено висновок про те, що фіксація спільного ціннісного зна-
менника „Інтереси держави” у питаннях анкети підвищує шанси на вирішення мовного
конфлікту мирним шляхом з урахуванням різних поглядів.
Ключові слова: мовний конфлікт в Україні, експертне опитування.
1 Детальніший аналіз цих законопроектів див. в [16].
2 Зважаючи на численність публікацій з цього питання, ми наводимо лише деякі, за
часом найближчі до згаданих подій.
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2009, № 24
Черненко Г.А.
Однак впадає у вічі, що одні репрезентують позицію, спрямова-
ну на збереження status quo за російською мовою, інші — орієнтова-
ну на розширення сфери функціонування української. Закономірно,
що рівнодійна протилежно спрямованих векторів впливу цих двох
груп наближається до нульової позначки. Cтавлення до соціолінг-
вістичних досліджень з мовної політики в Україні нагадує ситуацію,
описану Р.Т. Беллом у 1976-му р.: „...соціолінгвіст мусить довести
їм <економістам, історикам, педагогам і політологам>, так само як і
психологам, що коло його зацікавлень і знань безпосередньо дотич-
не до тієї галузі, де представники соціальних наук є визнаними екс-
пертами” [1: 217].
Слово філолога про мовне питання звучатиме вагоміше, якщо це
буде рішення, узгоджене з представниками обох конфліктуючих табо-
рів, зокрема з русистами і україністами. Між тим, серед учасників фі-
лологічних конференцій, присвячених мовному питанню, зазвичай
практично відсутні або ті, або інші. Зрозуміти прагнення до самоізо-
ляції можна, пам’ятаючи про те, що мовний конфлікт — це різновид
конфлікту міжнаціонального, або міжкультурного, який належить до
ціннісних. У конфліктології їх вважають найемоційнішими, тому що
вони зачіпають самоідентичність кожної зі сторін 3. Відтак небажання
опонентів відкрито дискутувати між собою можна виправдати зако-
ном комунікативного самозбереження — небажанням ставити під удар
своє „я”, адже фахівці, які публічно виступають з мовних питань у за-
собах масової інформації, на конференціях, форумах тощо, нерідко
висловлюються надто конфронтаційно. Порівняйте: „безпрецедентне,
стрімке й волюнтаристське скорочення шкіл з російською мовою на-
вчання”, „сверблячка зросійщення” (автори висловлювань не вказані
з етичних міркувань). Таким чином у філологічної спільноти форму-
ється стереотипне уявлення про агресивну позицію фахівців-ук-
раїністів та русистів загалом. Образ вороже налаштованого опонента
стає підставою для породження конфліктогенних текстів. Утворює-
ться замкнене коло. Бодріяр назвав би це симуляцією діалогу, кінце-
вий результат якої — відстрашення: від самої проблеми так само, як і
від її вирішення [2]. Необхідно створити умови для реальної диску-
сії між прибічниками різних позицій щодо мовного питання, у пер-
шу чергу між україністами і русистами, знайти спільне у їхніх погля-
дах і врешті привернути увагу влади й громадськості до фахової
думки філологів.
Метод експертного опитування видається найефективнішим для
досягнення цієї мети. До нього вдавалися А. Залізняк і Л. Масенко
[4], коли досліджували мовну ситуацію у Києві. Однак вони спирали-
3 Ескалація такого конфлікту веде до „насильства, що не відає страху власної смерті:
людина культури втрачає сенс життя разом з можливою загибеллю власного куль-
турного світу” [3: 128].
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2009, № 2 5
Мовна ситуацiя в Українi: шляхи гармонiзацiї...
ся на думки переважно україномовних респондентів. Ми залучили до
свого опитування однакову кількість експертів-русистів і експертів-
україністів, таким чином доповнивши названу методику елементами
порівняльного аналізу.
Розробляючи анкетні листи і визначаючись із тим, якою повинна
бути процедура опитування, ми хотіли вирішити такі завдання:
1. Вивести учасників з-під впливу колективної думки і надати їм мож-
ливість відповісти на питання, усамітнившись із анкетними листами 4;
2. Активізувати в особистісній структурі учасників опитування
роль фахівця, таким чином спонукавши їх до неупередженої відпові-
ді. Для цього у вступній частині анкети ми апелювали до професійної
відповідальності, об’єктивності й компетентності експертів 5;
3. Сформулювати питання так, щоб воно не сприймалося як вияв
ціннісного, міжнаціонального конфлікту. Інший кут зору на ті ж самі
національні питання дає ідея державності 6;
4. Для раціоналізації конфлікту потрібно було чітко визначити його
об’єкт. У мовному конфлікті це — соціолінгвістичні сфери: „ситуаційно-
типові варіанти, які виникають унаслідок того, що на соціолінгвістичні
шари накладається комунікативна ситуація. Соціолінгвістичні сфери
перетинаються з функціональними стилями, але не обмежуються ними”
4 Цій меті слугувала також анонімність – апробований спосіб отримати достовірні
результати під час опитувань, що стосуються міжнаціональних конфліктів, до яких
належить і мовний конфлікт (див., наприклад, анонімне експертне опитування щодо
міжнаціональних конфліктів на Південному Кавказі [15]).
5 Наводимо текст вступної частини повністю: „Шановні колеги! Сьогодні в Коміте-
ті з питань культури і духовності Верховної Ради України знаходяться на розгляді
більше десяти проектів нового Закону про мову. Міністерство освіти та науки го-
тує відповідний урядовий законопроект. Ми сподіваємося, що від прийняття нового
Закону виграють усі громадяни України – незалежно від національності чи місця
проживання. Але 2004 рік показав, що в Україні існують політичні сили, які напо-
легливо намагаються поставити головний наголос у сполученні ”мовна політика” на
слові „політика”. Отже повинен знайтися хтось, здатний перенести цей наголос на
слово „мовна”, ігноруючи сьогоденні вигоди: чи то потребу здобути прихильність
виборців, чи то потребу зберегти своє робоче місце. Ми гадаємо, що саме філологи
можуть компетентно оцінити мовну ситуацію в Україні і запропонувати політикам
оптимальні шляхи її гармонізації, спираючись на досягнення лінгвокультурології,
психо- і соціолінгвістики.
Щоб дати можливість висловитися кожному з вас, ми пропонуємо заповнити анкету,
питання якої відображають статті зареєстрованих у Верховній Раді законопроектів
про мову. Сподіваємося, що, порівнюючи відповіді, отримані від різних фахівців з
різних регіонів, ми зможемо визначити своєрідну межу компромісу: зафіксувати по-
зиції, щодо яких думки учасників анкетування збігаються, і звернути увагу на поло-
ження, щодо яких думки опитуваних різко розходяться. В разі схвалення Верховною
Радою положень, які викликали негативну реакцію значної частини опитуваних,
владі, очевидно, доведеться вжити заходів для того, щоб полегшити адаптацію гро-
мадськості до цих норм Закону. Можливо, саме філологи під час обговорення ре-
зультатів анкетування зможуть підказати, якими повинні бути ці заходи”.
6 Протиставлення ідей націоналізму і державності саме в контексті мовної політики
пропонує Р. Т. Белл [1: 222].
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2009, № 26
Черненко Г.А.
[19: 196]. Природа міжмовного конфлікту полягає в тому, що носії різ-
них мов прагнуть використовувати рідну мову в якнайбільшій кількості
соціолінгвістичних сфер. Конфлікт виникає, коли дві мови претендують
на одну сферу, в якій не можуть „поміститися”: де їхнє паралельне функ-
ціонування фізично неможливе (не можна двома мовами одночасно від-
давати накази в армії) чи обмежене законодавчо.
Поглянувши з цієї, соціолінгвістичної, точки зору на мовний кон-
флікт в Україні, можна сказати, що прихильники державного стату-
су російської мови мали би прагнути обов’язкового використання цієї
мови скрізь — починаючи від обслуговування в аптеці і закінчуючи
мовою державного гімну. Проводячи експертне опитування, ми, зо-
крема, хотіли з’ясувати, чи це справді так, але спочатку слід було ви-
значити сфери, на яких потрібно сконцентрувати увагу опитуваних 7.
Погляд на мовну ситуацію як на конфлікт, що має бути контро-
льований і врешті вирішений законодавчо, вимагає виключення з
цього списку сфер, які на сучасному етапі розвитку суспільства без-
заперечно визнаються приватними. Не підлягає регламентації з боку
держави мова художньої літератури, церкви, родинного, приватного
міжособистісного та групового, власне побутового спілкування. Виве-
дення цих сфер за межі кола нашої уваги не означає, що вони не мо-
жуть бути полем ескалації конфлікту, але він повинен стати об’єктом
розгляду іншого дослідження — присвяченого ролі ідеологічних на-
станов у знятті міжмовного напруження 8.
7 Вчені, які аналізували мовну ситуацію в іспанській провінції Каталонії [11: 73 – 158],
зосереджуються головним чином навколо мови:
— освіти,
— групової неформальної комунікації,
— професійного спілкування,
— родинного спілкування/
Простежуючи мовну історію Сілезії – регіону Польщі, який довгий час перебував у
складі Прусії, а потім Німеччини, Тереза Міцевіч [20] досліджує вияви конкуренції
між польською та німецькою мовами у таких сферах:
— офіційно-ділова (мова представників органів влади і документів),
— освіта (школа, університет),
— наука,
— церква,
— література,
— міжособистісне спілкування у групах,
— родинне спілкування (сім’я).
В опитуванні Н. П. Шумарової [18] респондентам ставилися питання стосовно окре-
мих комунікативних ситуацій, які мали репрезентувати:
— сферу родинного спілкування (спілкування з батьками),
— освіту (мова викладання у школі),
— побут (спілкування в транспорті та з лікарем),
— професійне спілкування (з колегами і керівництвом),
— засоби масової комунікації (читання газет),
— літературу (читання художніх творів),
— науку (читання наукових текстів).
8 Див. докладніше в [17].
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2009, № 2 7
Мовна ситуацiя в Українi: шляхи гармонiзацiї...
Таким чином, роботи з соціології мови, аналіз законодавчих доку-
ментів та проектів таких документів з мовних питань, зокрема проектів
Закону про мову, зареєстрованих у Верховній Раді України, дають підста-
ви говорити, що для характеристики мовної ситуації в сучасному україн-
ському суспільстві доцільно розглядати такі соціолінгвістичні сфери:
офіційно-ділову, мас-медійну, наукову, освітню, сферу послуг, рек ла му.
Загальне питання до всієї анкети формулювалося так: „Який розпо-
діл сфер функціонування між українською та іншими мовами, пошире-
ними в Україні, ви вважаєте найсприятливішим для успішного розвитку
держави?” Конкретизувалося воно у 41 питанні стосовно різних комуні-
кативних ситуацій, належних до названих соціолінгвістичних сфер 9.
Варіанти відповідей передбачали такі типи мовної політики:
1. Монополія української мови;
2. Українсько-російська коофіційність;
3. Українсько-англійська коофіційність (поодинокі відповіді
„ук раїнська і англійська”, зокрема на питання про інформаційно-об-
чис лю вальне забезпечення, мову документів, що засвідчують особу,
мову маркування товару);
4. Регіональна мовна політика, яка „дає право користуватися мо-
вою лише на території, де вона поширена і вважається престижною” 10.
5. Персональна мовна політика, яка гарантує індивіду право ко-
ристуватися своєю мовою у певних ситуаціях незалежно від його міс-
цезнаходження (відповіді „будь-яка мова, обрана за згодою сторін”,
„мова, якою зручно спілкуватися відвідувачу” тощо);
6. Комбінована мовна політика, яка означає застосування в різ-
них ситуаціях і на різних територіях різних принципів мовної політи-
ки. В анкеті цей тип мовної політики був представлений відповідями,
що передбачали комбінацію українського монолінгвізму і персональ-
ного або територіального принципів залежно від того, державний чи
приватний заклад розглядається (мова освіти і сфери послуг), грома-
дянам України чи інших країн пропонується цей принцип (мова судів,
правоохоронних органів, вищої освіти).
В опитуванні взяли участь 57 експертів, поділені на три групи —
русистів, україністів та нейтральну групу, яка складалася з германіс-
тів, славістів, філологів з подвійною спеціалізацією (українська та ро-
9 Для прикладу наводимо одне з питань із варіантами відповідей.
3. Якою мовою громадяни повинні звертатися до представників центральної влади
в ситуації усного спілкування:
а) тільки українською,
б) українською або російською,
в) будь-якою з мов, поширених в Україні: в органах влади повинні бути перекладачі,
які знають ці мови,
г) тією мовою, якою говорить представник влади,
д) інше.
10 Регіональний, комбінований та персональний типи мовної політики описані за Ні-
ньолесом [11: 117].
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2009, № 28
Черненко Г.А.
сійська), а також деяких інших фахівців, у чию компетенцію входять
питання, пов’язані з мовною ситуацією: культурологів, політологів, іс-
ториків, юристів, інженерів-програмістів та бізнес-консультантів (в
анкеті були питання, що стосувалися мови інформаційно-об чис лю-
вального забезпечення і деяких бізнес-сфер, зокрема мови маркуван-
ня товару, реклами та сфери послуг).
Серед опитаних — переважно працівники вищих навчальних за-
кладів та НАН України, головним чином з науковими ступенями, з
усіх регіонів України: Дніпропетровська, Житомира, Києва, Луган-
ська, Львова, Маріуполя, Севастополя, Сум, Тернополя, Харкова,
Хмельницького.
Опитування проводили протягом 2005-го р.
Аналіз анкет дав можливість виділити чотири типи питань у за-
лежності від ступеня їхньої конфліктогенності й узгодженості між со-
бою відповідей різних груп учасників:
1. Безконфліктні питання: щодо них в усіх трьох групах більшість
експертів голосувала за однаковий варіант. Таких питань виявилося 8.
Вони стосувалися мови збройних сил, особових та правовстановлю-
ючих документів, письмових звернень до центральних органів влади
(відповіді „тільки українська”). У питаннях про усне спілкування гро-
мадян з органами місцевої влади і медичних працівників зі своїми па-
цієнтами експерти віддали перевагу варіанту „будь-яка мова, обрана
за згодою сторін”. За використання поряд з українською меншинних
та міжнародних мов проголосувала більшість, відповідаючи на питан-
ня про мову маркування товару 11;
11 Класифікуючи той чи інший варіант як такий, що набрав більшість голосів у певній
групі (ця більшість могла бути меншою 50% за умови, що інші варіанти набрали ще
менше, проте чим меншим виявився цей відсоток, тим конфліктнішим є питання), ми
зважали на „дух”, а не на „букву” відповіді. У певних випадках окремі варіанти, за які
проголосувала меншість учасників, об’єднані між собою, „перекривали” результат ва-
ріанта неабсолютної більшості. Таке об’єднання чи „необ’єднання” обумовлювалося
сумісністю чи несумісністю варіантів. Слід, однак, пам’ятати, що: 1) в групі русистів і
україністів відкриваються різні можливості для узгодження варіантів, 2) сумісність
варіантів має одновекторний характер. Так, у групі україністів сумісним можна вва-
жати варіант „переважно українська” або „будь-яка мова за згодою сторін” для варіан-
та „тільки українська”, оскільки україніст, який обрав перший варіант, навряд чи буде
висловлювати своє невдоволення другим, але не навпаки. Зате від русистів можна
чекати зворотної поведінки. Таким чином, до частково безконфліктних питань із осо-
бливою думкою русистів може бути зараховане, наприклад, формально безконфлікт-
не питання про мову письмових звернень громадян до центральних органів влади, де
в усіх групах більшість голосів набрав нібито варіант „тільки українська” (русисти —
47%, україністи — 84%, нейтрали — 63%). Однак водночас 32% русистів проголосува-
ли за варіант „українська або російська”, а 21% — за варіант „будь-яка з мов, пошире-
них в Україні”. І якщо формально ці відповіді — різні, а відтак кожна окремо не
набирає кількості голосів, більшої від варіанта „лише українська”, то по суті в русифі-
кованій поки що столиці вільний вибір „будь-якої з мов, поширених в Україні” може
означати, за поодинокими винятками, право користуватися саме російською мовою.
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2009, № 2 9
Мовна ситуацiя в Українi: шляхи гармонiзацiї...
2. Частково безконфліктні питання із особливою думкою русис-
тів: щодо них однаково голосувала більшість україністів та експертів
нейтральної групи, однак більше половини русистів обрали інший
варіант. У першу чергу вони стосуються науки, до якої тісно приля-
гає сфера вищої освіти 12. Сюди потрапили також питання про ЗМІ
(3 з 4), де бачимо спротив русистів контролю за медіа-мовленням і
визнан ня іншими групами необхідності зберігати за українською
мовою обов’язкову частку мас-медійного простору;
3. Частково безконфліктні питання із особливою думкою україніс-
тів: щодо них згоди досягли русисти та нейтральна група, а україністи
висловлювали інший погляд. Зазвичай це випадки, коли нейтральна
група не погоджувалася з наполяганням україністів на українсько-
му монолінгвізмі. Відповідні питання стосуються сфер і ситуацій, де
обов’язкове використання української значно прискорить процес ре-
українізації. Проте водночас не можна не визнати, що подібна регла-
ментація у потрапивших до цієї групи сфері послуг і дошкільного ви-
ховання може сприйматися як вторгнення у приватне життя;
4. Конфліктні питання: для них не вдалося встановити варіанта
відповіді, однаково прийнятного для різних груп (часто це — питання,
щодо яких рівну кількість голосів набрали різні варіанти). Вони роз-
поділилися за сферами так:
— офіційно-ділова сфера: 2 питання про мову судочинства і пра-
воохоронних органів (русисти — варіант „будь-яка мова, обрана за
згодою сторін”, україністи — „українська з наданням перекладача іно-
земцям”, нейтральна група — „українська з наданням перекладача за
необхідністю”);
— наука: 1 питання про мову публікацій у регіональних науко-
вих виданнях (русисти — „не регламентується”, україністи — „тільки
українська”, нейтральна група — „ за державні кошти — українська, за
власні — за бажанням автора”);
— ЗМІ: 1 питання, яке стосується мовлення на центральних теле-
та радіо каналах (русисти — варіант „не регламентується”, україністи
— „тільки українська”, нейтральна група — „українська та інші мови,
поширені в Україні”);
— реклама: 2 питання (з 2), які ділять цю сферу на зовнішню ре-
кламу і рекламу на сторінках (в ефірі) ЗМІ (русисти — „на розсуд ре-
кламодавців”, україністи — „тільки українська”, нейтральна група —
„українська і будь-яка інша за бажанням рекламодавця”).
Звертає на себе увагу те, що в офіційно-діловій сфері координата-
ми, які визначають конфліктогенність питання, стали дихотомії:
1) усне мовлення (на компроміс ідуть україністи) / письмове
мовлення (на компроміс ідуть русисти);
12 Зауважимо, що саме функціонування в науці, освіті та органах влади забезпечує мові
високий статус у суспільстві.
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2009, № 210
Черненко Г.А.
2) центральні органи влади (на компроміс ідуть русисти) / місце-
ві органи влади (на компроміс ідуть україністи).
Русисти з більшою готовністю пристають на варіант „тільки
українська”, коли йдеться про письмові звернення громадян до вла-
ди: до центральних органів влади — 47%, до місцевих — 21%. Для по-
рівняння: в ситуації усного спілкування обов’язковість звертання до
представника центральної влади українською мовою визнають 5%, до
місцевої — 0% русистів.
Україністи допускають використання інших, крім української,
мов для громадян, які звертаються до влади усно: до центральних ор-
ганів влади — 47%, до місцевих органів влади — 63%. Водночас у пись-
мових зверненнях обов’язкового використання української мови ви-
магають 84% україністів, якщо йдеться про органи центральної влади,
і 68% — коли йдеться про місцеву владу.
Як бачимо, дихотомія „центральна — місцева влада” виявляється
сильнішою за дихотомію „усне — письмове мовлення”. Позиція „цен-
тральна влада” у сприйнятті україністів нейтралізує опозицію „усне —
письмове” і диктує необхідність вживати лише українську мову навіть
в усному спілкуванні з центральною владою. Для русистів, навпаки, ця
опозиція нейтралізується, коли актуальною є позиція „місцева влада”.
В цьому випадку вони не вважають використання української мови
обов’язковим ні в усних, ні в письмових зверненнях громадян.
Зазначимо також, що русисти висувають однакові вимоги до
обох учасників комунікативної ситуації „влада — громадяни”. Украї-
ністи, роблячи поступки у деяких випадках щодо вживання недер-
жавних мов для громадян, категоричні у своїх вимогах до представ-
ників влади: на будь-якому рівні в усному і письмовому мовленні їх
зобов’язують користуватися українською.
У підсумку можемо сказати, що в більшості випадків конфлікт
виникав там, де україністи давали відповідь „тільки українська”, ру-
систи — „будь-яка (за згодою сторін, за бажанням автора тощо)”, тоб-
то вибір постав між українським монолінгвізмом (у сумі — 39%) і пер-
сональною мовною політикою (37%).
При цьому у групі русистів на користь монополії української
мови віддали голоси 18% респондентів, у групі україністів — 58%, у
нейтральній групі — 41%. На користь персональної мовної політики
віддали голоси 49% русистів, 23% україністів і 36% респондентів ней-
тральної групи.
Що стосується особливого статусу російської мови, загалом на
його підтримку отримано 7% відповідей: 15% — від русистів, 1% — від
україністів, 6% — від нейтральної групи.
Комбінована мовна політика набрала — 6% голосів, при цьому у гру-
пі русистів — 2%, у групі україністів — 9%, у нейтральній групі — 6%.
Голоси на користь регіональної мовної політики склали 4% від-
повідей: 8% — у групі русистів, 1% — у групі україністів і 2% — у ней-
тральній групі.
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2009, № 2 11
Мовна ситуацiя в Українi: шляхи гармонiзацiї...
Встановити тип мовної політики, однаково прийнятний для усіх
соціолінгвістичних сфер, не вдалося. Український монолінгвізм посів
перші позиції в офіційно-діловій сфері (51%) та освіті (39%). Персо-
нальна мовна політика — в засобах масової комунікації (73%), сфері
послуг (42%), рекламі (53%). У сфері науки різниця між кількістю го-
лосів, відданих за політику українського монолінгвізму (36%) та пер-
сональну мовну політику (38%), коливається на межі статистичної
похибки. Варто зважати на значну особисту зацікавленість у цьому
випадку експертів-філологів.
Хоча результати експертного опитування виявилися не завжди
однозначними, воно дало змогу отримати деякі відповіді на ключові
питання мовної політики в Україні. Так, наприклад, не набрали біль-
шості голосів варіанти відповідей „українська і (або) російська” і
„мова, прийнятна для більшості населення регіону”, що передбачали
політику українсько-російської коофіційності або регіональну мовну
політику. В усіх трьох групах експерти віддали голоси за використан-
ня лише української: в армії (82%), при оформленні документів (56%),
публікації державних актів України (72%). Респонденти не бачать не-
обхідності робити російську обов’язковою дисципліною в усіх школах
України (74%). Варто зауважити, що саме ці позиції є визначальними
для державної мови.
Однак очевидне прагнення більшості русистів та частини ней-
тральної групи закріпити право на використання рідної мови представ-
ником будь-якої нації у сфері послуг, ЗМІ, деяких ланках освіти та на-
уки. Про це свідчать відповіді на користь персональної мовної політики.
Наскільки така позиція виправдана? Іноземний та історичний досвід
показує: якщо мова претендує на поширення і вихід за межі свого етно-
су, для неї важливе використання у владі, освіті, науці. Якщо носії не
прагнуть поширення своєї мови, але хочуть зберегти її для нащадків,
для них важливі такі сфери, як родинне, побутове, міжособистісне спіл-
кування, культура і церква. Певною мірою цей поділ корелює з поділом
на приватну, неформальну і на офіційну, формальну комунікації.
Сфери, щодо яких україністи висловилися за монополію україн-
ської мови, а русисти за персональну мовну політику, тобто насправді
конфліктні сфери, знаходяться на межі цього поділу. Сферу послуг
можна потрактувати, з одного боку, як формальне спілкування, з ін-
шого, як побутове — близьке до міжособистісного. Мас-медіа, з одно-
го боку, межують з офіційно-діловою сферою, оскільки завдяки ним
влада доносить до суспільства свої думки, але, з іншого боку, ЗМІ ви-
конують функцію розважальну, культурно-просвітницьку, функцію
заміщення міжособистісного спілкування для самотніх людей. Щодо
освіти, слід брати до уваги, що філологи швидше за інших схильні
сприймати її не лише як підготовку до професійного, ділового спілку-
вання, але і як спосіб транслювання культури. Названі, по-справ ж-
ньому конфліктні, сфери і повинні стати об’єктом подальшого ретель-
нішого дослідження і обговорення філологами-соціо лінг віс тами.
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2009, № 212
Черненко Г.А.
При цьому необхідно пам’ятати, що застосування персонального
принципу передбачає реальну рівність мовних груп, інакше він може
призвести до „асиміляції дисперсної мовної групи компактною в гео-
графічному відношенні мовною групою” [11: 117]. У разі безумовного
домінування принципу персональної мовної політики така асиміляція
загрожуватиме українській мові в південно-східних регіонах.
Таким чином, мусимо констатувати, що мовний конфлікт на-
лежить до категорії міжнаціональних, які в свою чергу є різновидом
ціннісних конфліктів, тож для його успішного вирішення необхідно
зафіксувати єдиний аксіологічний критерій для всіх учасників. Роль
такого критерію успішно виконують інтереси держави.
Об’єкт мовного конфлікту — соціолінгвістичні сфери, на які пре-
тендують декілька мов. В Україні це в першу чергу офіційно-ділова
сфера, мас-медійна, сфери освіти, науки, обслуговування, реклами.
Оскільки філологи України часто самі стають активними учасни-
ками мовного конфлікту, потрібні додаткові заходи для того, щоб їхня
думка могла сприйматися суспільством як неупереджена й фахова, а
відтак щоб вони змогли здійснювати реальний позитивний вплив на
мовну ситуацію в Україні. Наше дослідження показало, що таким захо-
дом може бути анонімне експертне опитування, яке дало б змогу порів-
няти й визначити позиції, прийнятні для більшості зацікавлених сторін
(філологів-русистів та україністів), а також залучити контрольну ней-
тральну групу фахівців — переважно гуманітаріїв інших галузей.
Перспективним видається використання результатів цього опи-
тування під час круглих столів, присвячених проблемам мовної ситу-
ації в Украї ні, на яких увага зосереджувалася б, у першу чергу, на пи-
таннях, що потрапили в зону найвищої напруги.
1. Белл Р. Т. Социолингвистика. Цели, методы и проблемы. — М., 1980. — 320 с.
2. Бодріяр Жан. Симулякри і симуляція. — К., 2004. — 230 с.
3. Герасіна Л. М., Осіпов Н. П., Панова М. І. Конфліктологія. — Харків, 2002. — 256 с.
4. Залізняк Г., Масенко Л. Мовна ситуація Києва: день сьогоднішній та прийдешній. —
К., 2001. — 96 с.
5. Интеллектуалы палеолита об украинском выборе // Дикое поле. — Донецк, 2004. —
№6. — С. 80 — 91.
6. Кудрявцева Л. А. Русский язык в Украине: до и после „оранжевой революции” //
Информационный бюллетень УАПРЯЛ. — К., 2005. — Вып. 11. — С. 1 — 5.
7. Междуречья. Мысли вслух // Дикое поле. — Донецк, 2003. — С. 161 — 183.
8. Меншиков И.И. Русский язык в современном украинском обществе //
Информационный бюллетень УАПРЯЛ. — Киев, 2005. — Вып. 11. — С. 5 — 10.
9. Мовні конфлікти і гармонізація суспільства. 28 — 29 травня 2001 р. Матеріали кон-
ференції. — К., 2002. — 222 с.
10. Мысли вслух // Дикое поле. — Донецк, 2004. — №4. — С. 168 — 169.
11. Нарумов Б. П. Социолингвистика в Испании // Зарубежная социолингвистика. Гер-
мания. Испания. — М., 1991. — С. 73 — 158.
12. Обережно — мова! Матеріали слухань у Верховній Раді України 12 березня 2003 р. —
К., 2003. — 133 с.
13. Тараненко О.О. Українська мова і сучасна мовна ситуація в Україні // Мовознав-
ство. — 2001. — №4. — С. 3 — 19.
14. Ткаченко О. Українська мова і мовне життя світу. — К., 2004. — 272 с.
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2009, № 2 13
Мовна ситуацiя в Українi: шляхи гармонiзацiї...
15. Хуцишвили Г., Мшвидобадзе Р., Нижарадзе Г. Интеграция и разрешение конфликтов
на Южном Кавказе: реальность или иллюзия? Результаты социологических опро-
сов. Публикация Международного центра по конфликтам и переговорам. — 2001 //
http://www.iccn.ge/soc2.html.
16. Черненко Ганна. Мовне меню // Дзеркало тижня. — 18.06.2005. — С. 17.
17. Черненко Г. А. Роль оцінки у формуванні мовної ситуації // Мова і культура. — К.,
2007. — Вип. 9. — Т. ІІ (90). Психологія мови і культури. Мова сучасного мистецтва.
Міжкультурна комунікація. — С. 202 — 207.
18. Шумарова Н. П. Мовна компетенція особистості в ситуації білінгвізму. — К., 2000. —
283 с.
19. Юсселер Манфред. Социолингвистика. — (1982. Берлин) — К., 1987. — 200 с.
20. Micewicz T. M. Bilingualism in Upper Silesia. Its Psycho- and Sociolinguistic Problems. —
Wydawnictwa Uniwersytetu Warszawskiego, 1975. — 141 s.
Hanna Chernenko
HOW TO REGULATE A LANGUAGE SITUATION IN UKRAINE
(on the results of a Delphi method investigation)
The author uses Delphi method for finding the solution of a language conflict. The results
of this investigation concerning the language situation in Ukraine are presented. The Rus-
sian philologists, the Ukrainian philologists and some other humanitarian specialists (his-
torians, lawyers etc) have been polled. The difference between opinions of these groups is
defined. The author ascertains that it’s very important to fix the value “Interests of the
state” as common one for all participants of this conflict and of this questionnaire. In such
a way we get a chance to take different positions on the problem into account and to de-
cide a language conflict peacefully.
Keywords: the language conflict in Ukraine, Delphi method.
¬i‰ÓÏi ÔÓÒÚ‡Úi ÔÓ ÏÓ‚Û
Багато письменників стверджують, що наріччя великоросійське і південно-
руське, як і білоруське, походять від однієї гілки — руської. А є й такі, що ви-
знають його просто обласним польським наріччям (provincialismus), або на-
зивають малоросійським; і рідко трапляється, щоб цю руську мову називали
руською, так як її називали за старих часів, без усякої зміни й додатку.
Русь. Ця головна галузь слов’янського племені, споконвіку складала один на-
род і говорила однією мовою, якій і не може личити інша назва, крім руської,
по-латині linqua ruthenica, по-німецьки ruthenische Sprache. Поділ її на біло-
руську і малоросійську мову помилковий і не відповідає суті справи: що поста-
раємося довести. Ім’я Росії створено тільки у ХVIII ст., а назва російської мови,
мабуть, без сумніву, ще новіша і їй власне відповідає латинське слово russicus
і німецьке russisch; тим же прикметником і французи позначають руську і ро-
сійську мову: la lanque russe.
Як руська мова, так і руський народ є головним представником усіх сло-
в’янських.
Могильницький І.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-6023 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 1682-3540 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T18:21:46Z |
| publishDate | 2009 |
| publisher | Iнститут української мови НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Черненко, Г. 2010-02-15T12:04:24Z 2010-02-15T12:04:24Z 2009 Мовна ситуація в Україні: шляхи гармонізації (за результатами експертного опитування) / Г. Черненко // Українська мова. — 2009. — № 2. — С. 3-13. — Бібліогр.: 20 назв. — укр. 1682-3540 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/6023 81'272:303.832.2 У статті розглядається методика експертного опитування як один із шляхів вирішення мовного конфлікту. Наведено результати такого опитування стосовно мовної ситуації в Україні, в якому взяли участь філологи-русисти, філологи-україністи, а також деякі інші фахівці-гуманітарії (політологи, історики, юристи тощо). Зазначено різницю у поглядах різних груп експертів. Зроблено висновок про те, що фіксація спільного ціннісного знаменника „Інтереси держави” у питаннях анкети підвищує шанси на вирішення мовного конфлікту мирним шляхом з урахуванням різних поглядів. The author uses Delphi method for finding the solution of a language conflict. The results of this investigation concerning the language situation in Ukraine are presented. The Russian philologists, the Ukrainian philologists and some other humanitarian specialists (historians, lawyers etc) have been polled. The difference between opinions of these groups is defined. The author ascertains that it’s very important to fix the value “Interests of the state” as common one for all participants of this conflict and of this questionnaire. In such a way we get a chance to take different positions on the problem into account and to decide a language conflict peacefully. uk Iнститут української мови НАН України Дослідження Мовна ситуація в Україні: шляхи гармонізації (за результатами експертного опитування) How to regulate a language situation in Ukraine (on the results of a Delphi method investigation) Article published earlier |
| spellingShingle | Мовна ситуація в Україні: шляхи гармонізації (за результатами експертного опитування) Черненко, Г. Дослідження |
| title | Мовна ситуація в Україні: шляхи гармонізації (за результатами експертного опитування) |
| title_alt | How to regulate a language situation in Ukraine (on the results of a Delphi method investigation) |
| title_full | Мовна ситуація в Україні: шляхи гармонізації (за результатами експертного опитування) |
| title_fullStr | Мовна ситуація в Україні: шляхи гармонізації (за результатами експертного опитування) |
| title_full_unstemmed | Мовна ситуація в Україні: шляхи гармонізації (за результатами експертного опитування) |
| title_short | Мовна ситуація в Україні: шляхи гармонізації (за результатами експертного опитування) |
| title_sort | мовна ситуація в україні: шляхи гармонізації (за результатами експертного опитування) |
| topic | Дослідження |
| topic_facet | Дослідження |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/6023 |
| work_keys_str_mv | AT černenkog movnasituacíâvukraíníšlâhigarmonízacíízarezulʹtatamiekspertnogoopituvannâ AT černenkog howtoregulatealanguagesituationinukraineontheresultsofadelphimethodinvestigation |