Термінологізація назв осіб в українській мові
У статті зроблено спробу проаналізувати різні ступені термінологізації назв осіб за видом діяльності, належністю до певного колективу, політичної партії, за місцем проживання тощо. An attempt to analysis the different degrees of the persons’ names terminology according to their belonging to the cert...
Saved in:
| Date: | 2009 |
|---|---|
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Iнститут української мови НАН України
2009
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/6030 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Термінологізація назв осіб в українській мові / Л. Туровська // Українська мова. — 2009. — № 2. — С. 86-94. — Бібліогр.: 15 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-6030 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Туровська, Л. 2010-02-15T12:09:09Z 2010-02-15T12:09:09Z 2009 Термінологізація назв осіб в українській мові / Л. Туровська // Українська мова. — 2009. — № 2. — С. 86-94. — Бібліогр.: 15 назв. — укр. 1682-3540 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/6030 8Г373.46.23 У статті зроблено спробу проаналізувати різні ступені термінологізації назв осіб за видом діяльності, належністю до певного колективу, політичної партії, за місцем проживання тощо. An attempt to analysis the different degrees of the persons’ names terminology according to their belonging to the certain collective, political party, residence and so on is made. uk Iнститут української мови НАН України Дослідження Термінологізація назв осіб в українській мові Terminologication of the persons’ names in Ukraine language Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Термінологізація назв осіб в українській мові |
| spellingShingle |
Термінологізація назв осіб в українській мові Туровська, Л. Дослідження |
| title_short |
Термінологізація назв осіб в українській мові |
| title_full |
Термінологізація назв осіб в українській мові |
| title_fullStr |
Термінологізація назв осіб в українській мові |
| title_full_unstemmed |
Термінологізація назв осіб в українській мові |
| title_sort |
термінологізація назв осіб в українській мові |
| author |
Туровська, Л. |
| author_facet |
Туровська, Л. |
| topic |
Дослідження |
| topic_facet |
Дослідження |
| publishDate |
2009 |
| language |
Ukrainian |
| publisher |
Iнститут української мови НАН України |
| format |
Article |
| title_alt |
Terminologication of the persons’ names in Ukraine language |
| description |
У статті зроблено спробу проаналізувати різні ступені термінологізації назв осіб за видом діяльності, належністю до певного колективу, політичної партії, за місцем проживання тощо.
An attempt to analysis the different degrees of the persons’ names terminology according to their belonging to the certain collective, political party, residence and so on is made.
|
| issn |
1682-3540 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/6030 |
| citation_txt |
Термінологізація назв осіб в українській мові / Л. Туровська // Українська мова. — 2009. — № 2. — С. 86-94. — Бібліогр.: 15 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT turovsʹkal termínologízacíânazvosíbvukraínsʹkíimoví AT turovsʹkal terminologicationofthepersonsnamesinukrainelanguage |
| first_indexed |
2025-11-26T15:03:39Z |
| last_indexed |
2025-11-26T15:03:39Z |
| _version_ |
1850625620585742336 |
| fulltext |
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2009, № 286
© Л.В. ТУРОВСЬКА, 2009
Назви осіб складають значну частину словника будь-якої літератур-
ної мови: людина завжди була об'єктом прискіпливої уваги оточую-
чих, і її різноманітні характеристики на основі стосунків з іншими людь-
ми, впливу явищ і предметів дійсності знайшли відображення у тисячах
слів. Лексикографічне визначення їх має ідентифікатори: особа, людина,
робітник, працівник, спеціаліст, народ, прихильник, той, хто та ін. В
українському мовознавстві дослідники звертали увагу на різні аспекти
цієї тематичної групи: історію виникнення, лексико-семантичні особли-
вості, генетичну характеристику тощо [1; 3; 5; 12]. Однак, залишилися
поза увагою проблеми термінологічного характеру: чи всі назви осіб є
термінами? Які властивості отримує слово в процесі термінологізації?
Чи можна встановити ступінь термінологізації у різних назв осіб?
Термінологія складає особливу сферу літературної мови, функ-
ціонуючи в сферах науки і техніки. З огляду на це, за основу взято
визначення терміна як слова або словосполучення спеціальної сфе-
ри вживання, що є назвою спеціального поняття і вимагає дефініції
[4: 15]. Для визначення ступеня термінологізації того чи того понят-
тя, коротко зупинимося на відмінностях терміна від загальновжива-
ної лексеми.
Від літературної лексики термін відрізняє, по-перше, його дефі-
нітивна функція: «Загальновідомо, що перш за все слово виконує
УДК 8Г373.46.23
Людмила Туровська (м. Київ)
ТЕРМIНОЛОГIЗАЦIЯ НАЗВ ОСIБ
В УКРАЇНСЬКIЙ МОВI
У статті зроблено спробу проаналізувати різні ступені термінологізації назв осіб за
видом діяльності, належністю до певного колективу, політичної партії, за місцем про-
живання тощо.
Ключові слова: термін, термінологізація, лексико-семантична група.
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2009, № 2 87
Термiнологiзацiя назв осiб в українськiй мовi
номінативну, або дефінітивну, функцію, тобто, або є засобом чіткого
позначення, і тоді воно — простий знак, або засобом логічного визна-
чення, тоді воно — науковий термін» [2: 16]. Дефініція — це «ло гіч на
операція, у процесі якої розкривається зміст поняття» [9: 355]. Ви-
значити поняття — це передусім визначити межу, що відділяє пред-
мети, охоплені цим поняттям, від усіх подібних, виділивши його іс-
тотні ознаки. По-друге, специфікою терміна є сфера його вживання:
«Термінологія — це властивість науки, техніки, політики, тобто сфер
інтелектуально організованої соціальної дійсності», — зазначав О.О. Ре-
форматський [11: 80]. Спеціальні сфери функціонування термінів пе-
редбачають організацію, тобто контроль і керування в галузі вико-
ристання слів. По-третє, термін системний, тобто взаємообумовлений
іншими словами певної сфери вживання. Форма і зміст терміна за-
лежать від характеру термінополя: дефініція терміна визначається
розвитком понять спеціальної сфери знань і практики, мовна обо-
лонка — системними засобами термінотворення.
Усі названі ознаки можуть виявлятися в слові неоднаковою мі-
рою: чіткість відмежування терміна від слів загальновживаної мови,
спеціалізація сфери вживання, системність виявляються по-різному.
Т.Л. Канделакі у системі значень науково-технічної термінології ви-
діляє такі категорії спеціальної лексики: категорія предметів, категорія
процесів, категорія станів, категорія режимів, категорія властивостей,
категорія величин, категорія одиниць вимірювання, категорія наук та
галузей, категорія професій і занять [7: 10]. Як бачимо, автор відносить
назви осіб за професією до системи науково-технічної термінології.
Іменники на позначення назв осіб, як правило, розподіляються на
такі семантичні групи: а) назви осіб за видом діяльності: бурильник,
вальцювальник, будівельник, бомбардувальник; б) назви осіб за предме-
том, що визначає їхню професію: альтист, аквалангіст, апаратник,
барабанник, скейтбордист, валютник; в) назви осіб за домінантною
ознакою, властивістю: безхатник, грубіян, страждалець, новосел, роз-
пусник, пустун; г) назви осіб за походженням, країною, належністю до
певного народу: американець, росіянин, австралієць; ґ) назви осіб за
їхньою належністю до певної політичної партії, суспільної організації,
закладу: анархіст, скінхед, абстракціоніст, комуніст, б'ютівець.
Більшість слів всередині цих груп об'єднується обмеженим набо-
ром суфіксальних моделей, а це дає підстави говорити про їхню фор-
мальну спорідненість. Спільність змісту виявляється в узагальненому
словотвірному значенні «той, хто..», яке підтримується граматичною
семою предметності, що знаходить формальне вираження в категоріях
істоти, роду, числа і відмінка. Винятком є слова іншомовного похо-
дження, непохідні та неподільні (зрідка подільні) з погляду сучасної
української мови: агроном (спеціаліст з агрономії), джобер (біржовий
посередник, який здійснює операції за власний рахунок та може укла-
дати угоди тільки з іншими біржовими посередниками — членами
бірж), андерайтер (маклер в операціях з цінними паперами; людина,
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2009, № 288
Туровська Л.В.
яка оцінює страховий ризик), лайфгард (вільнонайманий працівник у
курортних готелях, який слідкує за безпекою у басейні, на пляжі, на
атракціонах, мерчандайзер (продавець, який допомагає знайти покуп-
цеві найбільш вдалі речі, що підкреслять його особистість). 1 Такі та
подібні слова знаходяться на периферії розгляданих лексико-
семантичних об'єднань і можуть відчувати певний тиск мікросистеми,
що виявляється передусім у підвищеному ступені членування. Так,
функціонування у межах лексико-семантичної групи назв професій
осіб і виникнення нових слів сприяли поповненню активних слово-
твірних засобів елементом -навт, виокремлюваним у словах астро-
навт (те саме, що космонавт), космонавт (той, хто здійснює політ у
космічний простір), океанавт (дослідник океану), гідронавт (той, хто
проводить роботи у воді). Новий словотвірний елемент отримав ву-
зьке словотвірне значення через обмеженість основ, до яких він при-
єднується: слова з цим компонентом позначають спеціаліста, який
працює у незвичному для людини середовищі.
Єдиною категоріальною семою для всіх виділених лексико-се-
мантичних груп є сема «особа», яка значною мірою впливає на ха-
рактер диференційних сем, задаючи певні аспекти уточнення зна-
чення. Типові диференційні семи можуть бути визначені відповідно
до наведених раніше лексико-семантичних груп: «діяльність», «пред-
мет», «властивість», «соціальна належність», «належність за місце-
розташуванням». Дві останні семи явно пов’язані з однією з на-
званих раніше, оскільки поняття «країна», «місцевість»,
«на род ність», «суспільна течія», «суспільна організація», «ідеоло-
гічний рух» виражаються іменниками, а, отже, набувають предмет-
ності. Можна уточнити класифікації, об'єднавши всі назви осіб
всього у три лексико-семантичні групи: «назви за відношенням до
діяльності», «назви за відношенням до субстанції», «назви за влас-
тивістю».
«Жодна мова не була б здатна виражати кожну конкретну ідею
самостійним словом чи кореневим елементом. Конкретність досвіду
безмежна, ресурси ж найбагатшої мови обмежені. Мова виявляє ться
змушеною розносити безмежну множину значень за тими чи іншими
рубриками основних понять, використовуючи інші конкретні чи на-
півконкретні ідеї як опосередковані функціональні зв'язки» 2, — пи-
сав В.В. Виноградов [2: 18]. Використовуючи зазначені відношення,
можна вичленувати з позиції узагальнення й упорядкування поза-
мовного змісту три ономасіологічні категорії, що об'єднуються спіль-
ним ономасіологічним базисом «особа, носій відношень»: «категорія
носія відношень до дії», «категорія носія відношень до субстанції»,
«категорія носія властивості».
1 Туровська Л.В., Василькова Л.М. Нові слова та значення. Словник. – К.: Довіра, 2008.
– 284 с.
2 Переклад наш. — Л.Т.
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2009, № 2 89
Термiнологiзацiя назв осiб в українськiй мовi
Категорія носія властивості не диференційована, монолітна,
оскільки властивість сама виявляється лише як деякий спосіб відно-
шень, а інші категорії диференціюються залежно від характеру вира-
женого чи не вираженого мовними засобами відношення. При аналі-
зі термінологічної лексики ономасіологічний погляд переважає над
аналізом семантики, оскільки завданням термінолога є передусім
логічний аналіз, що передбачає виявлення логічних категорій, сво-
єрідних «сходинок пізнання світу» у вигляді гнізда «річ — власти-
вість — відношення» [10: 199].
Оскільки семантика терміна — це дефініція, задана термінопо-
няттям певної сфери науки чи галузі виробництва, техніки, сільсько-
го господарства, дослідник іде від змісту до мовної форми, створюю-
чи чи добираючи з наявних слів найвідповідніше.
Найважливішими особливостями терміна визнаються: однознач-
ність, визначена співвіднесеністю з певною термінологічною систе-
мою, стандартизованість відношень до мотиваційного, регулярність
більшості моделей, структурна прозорість. Відповідно, щоб довести,
що назви осіб, віднесені до однієї з ономасіологічних категорій, є тер-
мінами, потрібно: схарактеризувати ті властивості і відношення все-
редині логічної категорії, які треба позначити у сучасній українській
мові; виявити характер тієї терміносфери, до якої ці назви осіб могли
б входити; виявити характер словотвірних структур: стандартизова-
ність відношень, регулярність моделей, семантичну прозорість.
Однак всі ці ознаки не можуть бути виражені однаково повно. Сту-
пені наявності і вираження ознаки можуть бути різними, тому, аналізу-
ючи назви всередині кожної з трьох категорій, потрібно виявити слова,
які можуть бути названі термінами в повному розумінні цього слова, а
також ті назви, які підлягають різному ступеню термінологізації.
Необхідність термінологізації назв осіб, тобто зарахування їх до
терміносистеми з певним чітким змістом, зумовлена причинами, що
перебувають за межами мовної системи. Проте результат терміно-
логізації має і лінгвістичний зміст. Входження слова до терміноло-
гічної системи може бути ядерним, центральним або периферійним.
Від цього залежить ступінь термінологізації.
Можна виділити кілька ступенів термінологізації: нульовий, тоб-
то повна відсутність термінологізації. У такому випадку слово має
значення, що залежить від контексту, належить до неспеціального, за-
гальновживаного словника і не входить до жодної терміносистеми
(плакса, мовчун, приймак, старожил, відлюдок); перший: слово вико-
ристовується як засіб спеціального позначення, функціонує у віднос-
но замкненій системі професійного мовлення, має варіативний харак-
тер без чітко визначеного змісту (дайвер, блогер, парапсихолог); другий:
замкнена система позначення понять, більш диференційованих, ніж у
загальнолітературній мові, які мають закріплений у спеціальному
вжитку зміст (назви рослин, риб, топонімів у діалектах, так звана «на-
родна етимологія»); третій: слово використовується як офіційно ви-
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2009, № 290
Туровська Л.В.
знаний кодифікований знак для чітко визначеного, закріп леного у
спеціальній літературі, навчальних посібниках, довідниках змісту. За
необхідності терміни офіційно-ділової сфери підлягають уніфікації та
стандартизації як всередині держави, так і в міжнародних організаці-
ях. Очевидно, що найвищий ступінь тер мінологізації простежується у
слів третього порядку, найнижчий — першого. Чим вищий ступінь,
тим більша умовність, штучність утворень.
Найбільший ступінь термінологізації мають назви осіб за про-
фесією. Диференціація і розподіл праці покликали до життя чималу
кількість нових професій, а, отже, і появу нових назв або використан-
ня старих слів з термінологічним значенням (піарник, підприємець, по-
літтехнолог, рекрутер, селекціонер). Зазначимо, що такі назви відмеж-
овані від загальновживаних слів. Лише незначна частина з десятків
тисяч найменувань професій входить до загальновживаної лексики,
основна маса професійних позначень вузькоспеціальна і співвіднос-
на з термінами різних галузей науки, техніки, мистецтва, управління.
Окрім того, використання назв осіб за професією поруч із загально-
вживаними словами часто викликає небажані асоціації.
Ці назви складаються в процесі тривалого становлення вироб-
ництва, науки, мистецтва і змінюються залежно від змін соціально-
економічних умов, зв'язок з трудовою діяльністю, такою важливою
для існування суспільства, робить їх стійкими і соціально значущими.
Назви осіб за професією, спеціальністю, посадою не завжди чіт-
ко розмежовуються. Посадова особа, яка здійснює організаційно-
розпорядні чи ідміністративно-господарські обов'язки є однією з най-
важливіших ланок державного управлінського апарату. Номенклатура
посад співвідносна, а іноді й перетинається з професійним складом:
професії і посади можуть збігатися за назвою.
Усі перераховані позначення за постійним, професійно викону-
ваним, суспільно вагомим заняттям протиставлені назвам осіб за
тимчасовим чи аматорським заняттям, з нульовим ступенем термі-
нологізації: аферист –людина, яка займається аферами; гастролер
(крим.) — той, хто здійснює свої злочинні наміри не за місцем про-
живання, а їдучи до іншого регіону країни.
Терміни — назви осіб за професією, посадою утворюють основу
лексико-семантичних груп, ті ядерні структури, за якими моделюються
нетермінологічні назви. Чим ближче до центру терміносистеми, тим
більший контроль, тим офіційніша сфера використання, тим штучніші
утворення. Периферійні утворення не настільки контрольовані.
Услід за В.П. Даниленко, виділяємо білятермінологічну лексику,
тобто назви, утворені від термінів або за їхніми моделями, але які ви-
ходять за межі терміносистеми, оскільки позначувані ними поняття
не властиві певній термінології, а супроводжують її, використовую-
чись у розмовній практиці [4]. Так, від назв професій у розмовній мові
утворюються дієслова бондарювати — працювати бондарем, слюсарю-
вати, вчителювати тощо.
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2009, № 2 91
Термiнологiзацiя назв осiб в українськiй мовi
Зазначимо, що розмежування назв професій, використовуваних
в офіційно-діловому мовленні, і розмовними словами закріплюється
практикою справочинства.
Можливість громадського контролю, що виявляється у свідомо-
му відбиранні термінів для офіційного використання зумовлює обме-
ження словотвірних засобів для цієї лексико-семантичної групи. Так,
аналіз «Класифікатора професій» дозволяє говорити про обмеження
використання суфікса -щик(-чик) та тенденцій до регулярного вико-
ристання компонентів авіа-, аеро-, гідро-, теле-, електро-, радіо- при
словоскладанні: аерографіст, аерозольник, гідролог, гідромоніторник,
гідрогеолог, гідроакустик, електромеханік, електромонтер, електро слю -
сар, радіотехнік, радіомонтажник телеграфіст тощо. Можна по мі-
тити регулярне використання суфікса -іст(-ист) для називання музи-
кантів (флейтист, гітарист, піаніст), суфікса -ик(-ік) — учених
(фізик, хімік, історик).
Назви за професією, посадою, спеціальністю входять до двох оно-
масіологічних категорій, вказуючи на відношення до діяльності (водій,
давильник, бронювальник) та відношення до субстанції (автоматник,
машиніст, шаблонник, апаратник). Переважають назви, що вказують на
відношення до субстанції, семантично складніші, оскільки характер та-
ких відношень може бути різноманітним. Невираженими залишаються
такі відношення, як «виготовлення» (карамельник, діжник, медовар, пи-
ріжник, цегельник, скловар, ложкар), «оброблення» (мідник, морильник,
лудильник), «обслуговування» (апаратник, мартенник, рентгенотехнік,
машиніст), «вивчення» (зоолог, лімнолог, міколог, палеонтолог, рома-
ніст, ботанік). Всередині терміносистеми ці не виражені мовними за-
собами відношення уточнюються, конкретизуються. У розмовному
мовленні омонімічні термінам назви мають різне значення залежно від
того, яке відношення актуалізується в конкретній ситуації: цукерник —
той, хто любить солодощі; той, хто продає цукерки.
Уплив термінологізації на цю групу лексем виявляється у специ-
фічній сполучуваності: якісні прикметники хороший, прекрасний у
сполученні з такими назвами вступають у синонімічні відношення з
прикметниками кваліфікований, досвідчений, отримуючи нові відтін-
ки значення: хороший модельєр — кваліфікований, досвідчений моде-
льєр, прекрасний лікар –висококваліфікований лікар. У спеціальному
вжитку терміни мають обмежену сполучуваність. Переважно офіційна
сфера функціонування термінологічних назв осіб за професією під-
креслюється сполученням з прикметником кваліфікований, іменника-
ми спеціальність, професія, кваліфікація тощо. «Дослідження син-
таксичної сполучуваності може дати певні критерії для віднесення слів
до тих чи інших лексико-семантичних груп» [15: 15]. З погляду сполу-
чуваності до цієї групи можна зарахувати назви на позначення людей
того чи іншого професійного колек тиву: залізничники — працівники за-
лізничного транспорту, машинобудівельники – працівники машинобу-
дівної промисловості, мет ро політенівці — працівники метрополітену.
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2009, № 292
Туровська Л.В.
Проте ці та подібні назви не термінологізуються, оскільки функціонують
у загальномовному словнику, не мають чіткої дефініції і не входять до
ядра жодної терміносистеми. Значення їхні широкі і часто розпливчас-
ті: автомобілістами називають і працівників автомобілебудівництва, і
водіїв-аматорів, і професійних перевізників. Проте як тільки лексема
автомобіліст потрапляє до офіціального списку професій і входить до
тарифно-кваліфікаційного до відника, їй приписується чітка дефініція,
пов'язаний з нею характер праці та її оплата, слово отримує ознаки
терміна і стає омонімом відносно розмовного варіанта. Деякі омоніміч-
ні термінам загальновживані слова отримують яскраве емоційне за-
барвлення (паяц — поганий актор), що свідчить про певну автоном-
ність функціонування спеціальної лексики. Проте набагато більше
слів, які у повсякденному житті мають значення, яке спирається на
дефініцію терміна. Іноді вони належать до цілого ряду галузей вироб-
ництва і характеризують економіку й організацію суспільного життя в
цілому: з вузькогалузевих вони стають термінами соціально-еко но-
мічними і легко запозичаю ться літературною мовою: робітник, інже-
нер, директор, капітан, майстер, секретар тощо.
Отже, назви осіб за їх участю у суспільно корисній діяльності мо-
жуть входити до термінологічних систем і отримувати статус термінів,
що позначатиметься на їхній мовній формі. Стандартним, регулярним,
з чіткою дефініцією офіційним термінам протистоять аморфні за зна-
ченням розмовні утворення і лексеми, створені за термінологічними
моделями. Літературна мова запозичає зі спеціальних галузей назви
професій, спеціальностей, посад, надаючи їм багатозначності й оцінно-
го характеру, розширюючи їхню сполучуваність та асоціативні зв'язки.
Проте спеціальні словники рідко включають назви осіб до свого
реєстру. Так, наприклад, словники лінгвістичних термінів не мають
дефініцій численних назв осіб за професійною класифікацією: гра-
матист, дериватолог, лексиколог, синтаксист, фонетист, фонолог,
термінолог та ін., хоча тут же подано терміни лінгвістика, філологія,
граматика та под. Очевидно, наявність таких термінів і пряме похо-
дження від них назв осіб за галуззю наукової діяльності зумовили
рішення не включати до словника назви спеціалістів.
Подібна непослідовність в лексикографічній практиці хоча й
пояснювана, однак має бути науково обґрунтована. Адже якщо ви-
знати, що всі назви осіб належать до розмовної чи вузькоспеціальної
лексики і тому не заслуговують уведення до термінологічних слов-
ників, то це означає відмовитися від особистісного фактора у науці
й виробництві, знеособити їх. А це суперечить не лише законам по-
будови людського суспільства, але й законам мови, де особа — одна з
найважливіших категорій.
Чітка визначеність основних понять терміносистеми робить від-
ношення всередині неї логічними й упорядкованими, що дозволяє
не включати назви осіб до термінологічних словників, оскільки вони
мають доволі прозору і регулярну внутрішню форму. Ще одна при-
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2009, № 2 93
Термiнологiзацiя назв осiб в українськiй мовi
чина їхнього виключення зі словників — їхня велика кількість. Саме
з цієї причини до словників не входять патронімічні назви.
Назви жителів мають другий ступінь термінологізації: вони ви-
користовуються поруч з офіційно закріпленими географічними та
етнографічними термінами як диференційованіші позначення, необ-
хідні у мовленні, але зайві у суто науковому описі. Позамовні від-
ношення, виражені патронімічними назвами, доволі однозначні: для
їхнього тлумачення у словниках використовуються ідентифікатори
«народ», «мешканці»: грузини, -ів, одн. грузин, -а — народ тюркської
мовної групи, який складає основне населення Грузії.
Слід визнати, що назви мешканців словотвірно пов'язані з терміно-
логією географії, але функціонують як соціальні терміни переважно у
засобах масової інформації. ЗМІ закріплюють один з варіантів назв: лу-
ганчанин, киянин, вінничанин. Отже, патронімічні назви утворюють за-
мкнену систему, основою якої є відібрані з народної термінології слова,
які за офіційного використання набувають ознак термінів.
Оскільки етнографія — це наука, основним об'єктом якої є народи
світу, назви народів та народностей повинні входити до її терміноло-
гічного ядра. Помітною є регулярність утворень із суфіксом -анин для
вказаної лексико-семантичної групи, що виявляється і в появі слово-
твірних варіантів до назв за місцем проживання: татарин, єгиптянин,
кримчанин. Стандартизованість, регулярність моделей патронімічних
та етнографічних назв дають підстави стверджувати, що ця кількісно
численна лексико-семантична група зазнає термінологізації. Її ядро
складають етнографічна термінологія та назви мешканців, закріплені
частим офіційним вживанням, на периферії знаходяться варіанти та
діалектні назви, не використовувані в офіційно-діловому стилі.
Назви осіб за належністю до колективів (громадських організа-
цій, закладів, суспільних рухів, ідеологічних напрямів) мають най-
вищий ступінь термінологізації, оскільки супроводжують офіційно
прийняту і закріплену у довідковій та навчальній літературі термі-
нологію. Тісний зв'язок слів цієї групи зі спеціальними об'єктами
виявляється в тому, що вони використовуються як похідні основи.
Специфіка їхня в тому, що такі утворення, як правило, оказіональні
та недовговічні. Чисельні напрямки в мистецтві та літературі зумо-
вили появу великої кількості новотворів, які з часом ставали істо-
ризмами: натуралісти, акмеїсти, класицисти, романтисти, сенти-
менталісти, футуристи. Така сама доля спіткає і назви осіб у галузі
політичної термінології. У періоди загострення політичної боротьби
виникає ціла низка ідеологічних течій, політичних спілок: опорту-
ністи, меншовики, більшовики, махісти, нунсівці.
Велика кількість назв осіб за належністю до різних колективів
підприємств, закладів, спілок з'являється в наш час: довженківець —
працівник кіностудії імені О.Довженка, побутовик — працівник за-
кладу побутового обслуговування, податківець — працівник подат-
кової служби.
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2009, № 294
Туровська Л.В.
Потенційно будь-яка назва громадської організації, закладу може
стати основою для назви особи. Такі назви виходять за межі терміно-
л огії і номенклатури підприємств, легко створюються за необхідності.
Назви осіб третього ступеня термінологізації, що позначають
належність до певного громадського руху, течії, закладу, як правило,
не підлягають упорядкуванню через свою оказіональність та недов-
говічність.
Зроблені за останні роки спроби уніфікації термінології торкну-
лися й назв осіб. Насамперед варто вказати на велику роботу з упо-
рядкування системи професійних і посадових позначень у зв'язку зі
створенням «Класифікатора професій». Зазначимо, що упорядку-
вання назв осіб потребує передусім уніфікації галузевої термінології,
усунення невиправданих варіантів позначення спеціальних понять.
Урахування ступеня термінологізації тієї чи іншої назви особи
сприяє чіткішій їх диференціації при лексикографічному опрацю-
ванні.
1. Борисюк І. Історія та сучасний стан найдавніших найменувань робітничих професій //
Українська термінологія і сучасність: Збірн. наук. праць. — К., 1998. — С. 41 — 48.
2. Виноградов В.В. Русский язык: (Грамматическое учение о слове) / 3-е изд. — М.:
Высшая школа, 1986. — 640 с.
3. Годована М.П. Автохтонні та запозичені назви осіб за видом діяльності в україн-
ській мові // Українська термінологія і сучасність: Зб. наук. праць. — Вип. VII. —
К., 2007. — С. 99 — 101.
4. Даниленко В.П. Русская терминология: Опыт лингвистического описания. — М.:
Наука, 1977. — 246 с.
5. Дідківська Г. Назви осіб за професією у сучасній українській мові (лексико-се-
мантичні особливості) // Мовознавство. — 1969. — № 5. — С. 18 — 23.
6. Жайворонок В.В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К. Довіра,
2006. — 703 с
7. Канделаки Т.Л. Семантика и мотивированность терминов. — М.: Наука, 1977. — 167 с.
8. Класифікатор професій. — К.: Соцінформ, 2001. — 584 с.
9. Кондаков Н.И. Логический словарь. — М.: Наука, 1971. — 656 с.
10. Панфилов В. З. Гносеологические аспекты философских проблем языкознания. —
М.: Наука, 1982. — 357 с.
11. Реформатский А.А. Введение в языкознание. — М.: Просвещение, 1967. — 542 с.
12. Савельева Л.С. Семантичні кореляції іменників-назв осіб // Наукові праці. Серія фі-
лологія. — Миколаїв, 2007. — Вип. 54. — С. 64 — 69.
13. Стаховська Н. Проблеми унормування агентивно-професійних назв у металургійній
термінолексиці // Українська термінологія і сучасність: Зб. наук, праць. — Вип. V. —
К., 2003. — С. 175 — 178.
14. Словник української мови: В 11 тт. — К.: Наук. думка, 1970 — 1980.
15. Шмелёв Д.Н. Проблемы семантического анализа лексики: на материале русского
языка. — М: Наука, 1973. — 279 с.
Ludmyla Turovska
TERMINOLOGICATION OF THE PERSONS’ NAMES IN UKRAINE LANGUAGE
An attempt to analysis the different degrees of the persons’ names terminology according
to their belonging to the certain collective, political party, residence and so on is made.
Keywords: term, terminology, lexical-semantic group.
|