Ю.Шевельов і проблеми нашого правопису (до 100-річчя від дня народження Ю.Шевельова)
У статті йдеться про проблеми сучасного правопису й “навкіл правописну” історію а також значення праць Ю. Шевельова у становленні наукового підходу до проблем української орфографії. Наголошено на необхідності відновлення роботи Правописної комісії при Кабінеті міністрів України....
Saved in:
| Date: | 2009 |
|---|---|
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Iнститут української мови НАН України
2009
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/6031 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Ю.Шевельов і проблеми нашого правопису (до 100-річчя від дня народження Ю.Шевельова) / В. Німчук // Українська мова. — 2009. — № 2. — С. 95-101. — Бібліогр.: 7 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860120642470281216 |
|---|---|
| author | Німчук, В. |
| author_facet | Німчук, В. |
| citation_txt | Ю.Шевельов і проблеми нашого правопису (до 100-річчя від дня народження Ю.Шевельова) / В. Німчук // Українська мова. — 2009. — № 2. — С. 95-101. — Бібліогр.: 7 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| description | У статті йдеться про проблеми сучасного правопису й “навкіл правописну” історію а також значення праць Ю. Шевельова у становленні наукового підходу до проблем української орфографії. Наголошено на необхідності відновлення роботи Правописної комісії при Кабінеті міністрів України.
|
| first_indexed | 2025-12-07T17:39:08Z |
| format | Article |
| fulltext |
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2009, № 2 95
УДК 811.
Василь Нiмчук (м. Київ)
Ю. ШЕВЕЛЬОВ
I ПРОБЛЕМИ НАШОГО ПРАВОПИСУ
(до 100Fрiччя вiд дня народження Ю. Шевельова)
Торік наукова громадськість країни відзначила 100-річчя від дня
народження видатного діяча вітчизняної культури, лінгвіста зі
світовим ім'ям Ю.В. Шевельова. Непоміченими залишилися дві важ-
ливі дати в історії української літературної мови, на які варто було
звернути увагу: 2008-го p. минуло 80 років відтоді (6. ІХ. 1928 p.), як
народний комісар освіти М. Скрипник підписав, зробивши його чин-
ним і загальнообов'язковим, „Український правопис", котрий опрацю-
вали визначні мовознавці, і 75 років від того часу (5. IX. 1933 p.), коли
народний комісар освіти В. Затонський підписав кардинально пере-
краяний „Український правопис" тому, що ніби „Правописна комісія
на чолі з М. Скрипником провела націоналістичну лінію в побудові, в
літературному оформленні правопису".
2009-го р. настануть ще два не менш важливі ювілеї: 8.VI.1994 р.
Уряд України своєю постановою затвердив склад Української націо-
нальної правописної комісії з питань правопису при Кабінеті Міні-
стрів України (їй виповниться 15 років). У серпні 2009-го р. випо-
вниться 10 років „проектові найновішої редакції „Українського
пра вопису", створеного під нашим керівництвом.
А ось 17. ХП. 2009 буде п'ять років відтоді, як Українська націо-
нальна правописна комісія останній раз збиралася.
© В.В.НIМЧУК, 2009
У статті йдеться про проблеми сучасного правопису й “навкіл правописну” історію а
також значення праць Ю. Шевельова у становленні наукового підходу до проблем україн-
ської орфографії. Наголошено на необхідності відновлення роботи Правописної комісії
при Кабінеті міністрів України.
Ключові слова: Ю. Шевельов, український правопис.
Ювілеї
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2009, № 296
Нiмчук В.В.
Ю. Шевельов був учасником, сучасником деяких подій, по-
в'язаних з українською орфографією. Про „Український правопис"
1928 і 1933 pp. писав лише як дослідник історико-мовного процесу в
Україні періоду тоталітаризму. Він сказав своє вагоме слово й про
наші правописні проблеми кінця ХХ—ХХІ ст.
Перша його праця на тему орфографії — „Головні правила укра-
їнського правопису” (61 с.) — вийшла 1946 р. (без місця, видавництво
„Прометей").
Наступна праця про орфографію — „Принципи сучасного україн-
ського письма” — надрукована в 1949-му р. [4: 364] в „Енциклопедії
україно знавства”. Вона невелика, але важлива тим, що Ю. Ше вельов
чи не перший із українців у дусі нового європейського мово знавства
заявив: „В основу українського письма покладено фонематичний
принцип, себто засаду, що одна літера відповідає одному звукові мови
(фонемі). Проте від цього є відхилення... [Там само]. Про це ми гово-
римо тому, що в нас донедавна ходила хибна думка (та в когось і досі
тримається), що український правопис ґрунтується на фонетичному
принципі.
Ю. Шевельов був ще молодою людиною, але сучасником диску-
сій навколо проблем орфографії в кінці 20-х — на поч. 30-х pp. XX ст.
Уже поважним і знаним фахівцем він писав про них у великій моно-
графії про українську мову в першій половині двадцятого століття.
Через 60 літ про правопис 1928(29) р. Ю. Шевельов говорив безсто-
ронньо, але з глибоким знанням справи, суспільного та психологічно-
го клімату доби наступу на все українське. Ю. Шевельов стисло, але
виразно зазначав: “З дискусії про те чи те ортографічне правило про-
ступали дві відмінні культурні традиції, дві лінгвістичні школи. Поєд-
нання їх у правописно-мовній компромісовій нормі не задовольняло
ні одну, ні другу. Що гірше, нова норма не відповідала жадній тради-
ції, жадній школі і запроваджувала деякі форми вимови й правопису,
що ніде не вживалися...
Таким чином, з кількома винятками, всі чужі слова на центрально-
східних українських землях мали л чи ль, як у російській мові, а росій-
ське g послідовно передалося через г; на Західній Україні всі чужі сло-
ва мали ль та ґ (для західного g). Вишукування інших джерел може
задовольнити почуття власної гідности українців, але з історичного
погляду воно безпредметове...
Не знати, чи такий експеремент вдався б у незалежній держа-
ві; з впевненістю можна твердити, що при двомовній інтелігенції і
невисокому рівні освіти серед решти суспільних прошарків, коли
частина мовців щойно проходила українізацію, — шанси на його
успіх були невеликі. ...Від самого початку його прийняли вельми
неприхильно, дотримувалися неохоче. Бажане поєднання двох
правописно-мовних традицій не відбулося, та ледве чи й могло від-
бутися при збереженні їх обох у своєрідному, штучно накиненому
компромісі” [2: 160–161].
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2009, № 2 97
Ю.Шевельов i проблеми нашаго правопису (до 1007рiччя...)
Хоч Ю. Шевельов і критикував окремі вади „Українського право-
пису" 1928-го р. (1929 р.), проте дотримувався його правил і вважав, що
він „може бути змінений тільки у вільній українській державі” [1: 4].
Ще стисліше, але не менш влучно, Ю. Шевельов сказав про „Укра-
їнський правопис” 1933-го p.: „Як каже Хвиля... у старий правопис
внесено 126 поправок, багато з них суттєвих, а розділ про чужі сло-
ва переписано в цілості. Там, де українські слова мали подвійні фор-
ми, перевагу надано формі, ближчій до російської мови. Наприклад,
закінчення іменників жіночого роду з кінцевою приголосною в родо-
вому відмінку однини змінено з -и на -і (радості, солі). Такі форми
зустрічаються переважно у південно-східних діялектах, отже, якоюсь
мірою мінялася говіркова база літературної мови. В деяких випадках
запроваджено форми, яких нема в жадному більшому діялекті (напр.,
імені в родовому однини замість імени як було)...
Правопис іншомовних слів майже повністю змінено на росій-
ський. Літеру ґ усунено цілком, так що, скажімо, Goethe перетвори-
лося на Гете. Правило, коли писати л чи ль, скопійовано з російського
з усіма непослідовностями, зумовленими історичними впливами (Іс-
ландія, але Фінляндія)... На центрально-східній Україні позичені сло-
ва потрапляли до мови переважно в їхній російській формі, отже для
мовців тієї — більшої — частини країни це була бажана інновація (чи
радше повернення до старої практики). Але західних українців, що
здебільша засвоювали чужі слова в польській формі, це означало ціл-
ковите відкинення їхньої мовної традиції. На радянській Україні в ті
роки розпалювано ворожнечу до всього галицького” [2: 195].
Правописних проблем Ю. Шевельов не міг не торкнутися у ві-
домій нині (але до т.з. „перебудови” незнаній у нас розгорнутій праці
„Українська мова в себе дома сьогодні і завтра”, надрукованій у жур-
налі „Сучасність” у 1986 p., у частині, названій „Так нас навчали пра-
вильних проізношеній”, що була відповіддю на цькування його та ін-
ших українських лінгвістів, котрі перебували на еміграції, в журналі
„Мовознавство” Інституту мовознавства ім.О. Потебні АН УРСР та
брошурі, яка вийшла під псевдонімом М.М. Тарасюк.
Ю. Шевельов, зокрема, переконливо спростовує доводи проти
вживання букви г і обґрунтовує необхідність збереження цієї літери
для відбиття фонемної структури української мови: „Інші аргументи
Русанівського в справі ґ — мала частота вживання й наявність дубле-
тів типу господар — господар теж не витримують критики. Єдине, що
тут важить, це те, що ґ — фонема, фонематичний принцип лежить в
основі українського письма — певні відхилення морфофонетичного й
історичного характеру до проблеми ґ не стосуються. Якби була навіть
одна пара слів, де ґ має розрізнювальну роль — скажімо грати — ґра-
ти, гніт — ґніт — цього вистачало б для визнання ґ за фонему, і фо-
немний характер ґ змушений визнати і Русанівський. Інші слов'янські
мови теж мають фонеми низької частоти й з дублетами..., але ніхто й
на думці не має ці літери з абетки тих мов усувати. Звичайно, замов-
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2009, № 298
Нiмчук В.В.
чувана суть дискусії про ґ зовсім не в низькій частоті й дублетах, а в
тому, про що Русанівський не згадує, — що ґ нема в російській абетці.
Постишев, кому належить заслуга викинення ґ, був одвертіший щодо
цього” [6: 250-251].
Тут автор торкнувся дуже актуальної й нині теми — втручання
соціолінгвістичних факторів, яке веде до втрати власної шкали вар-
тостей, і переключення на систему вартостей другої і фактично па-
нівної мови. Одним із яскравих прикладів цього автор вважав сприй-
мання відмінювання іменників середнього роду на -о іншомовного
походження. З глибоким знанням справи Ю. Шевельов писав: Яскра-
вий приклад з морфології — трактування відмінювання іменників
середнього роду, що закінчуються на -о. До 1933 р. чужі слова на -о
типу кіно, бюро, ситро нормально відмінялися, так само, як власні
слова типу вікно, ребро, як вони відміняються в розмовній мові. Такі
чужі слова відміняються і в російській мові, але тільки позалітера-
турній, тоді як у літературній мові такі відмінкові форми вважають-
ся за вульгарні, погляд, що йде, либонь, ще з тих часів, коли росій-
ські вищі кляси вживали французької мови в щоденному побуті.
Така оцінка закорінена в російській мовній свідомості глибоко, пле-
кана школою й літературою. Тепер її перенесено на українську мову,
і всі познаки показують, що вона прищепилася цілком щиро серед
українських освічених кіл, що вони справді відчувають, що форми,
наприклад, родового відмінка кіна, бюра, ситра — вульгарні й не-
припустимі в мові освіченої людини. Тим часом нічого посутньо
вульгарного в них нема. Форми типу biura нормальні в польській
мові, чехи кажуть у родовому відмінку byra, по-своєму відміняються
такі слова і в сербо-хорватській літературній мові — біроа тощо. Тут,
отже, до української мови застосовано специфічну шкалу вартостей
російської мови й повірено в її універсальність, якої справді нема [6:
272].
Мимохідь справ орфографії Ю. Шевельов торкнувся у праці „У
довгій черзі: проблеми реабілітації”. Зокрема він зазначив: „Порушу
ще питання правопису, хоч свідомий того, що це означає відчинити
скриньку Пандори... Але я не робитиму пропозицій щодо змін право-
пису, обмежуючись проблемою історизму в регулюванні орфографії.
Усі наші правописи, починаючи щонайменше від 1917 року, виявили-
ся нежиттєздатними, бо не виходили з розуміння чи хоч бажання ро-
зуміти процеси, що відбувалися й відбуваються в мові...
Усі правописи, починаючи від 1933 року, відкинули цю настано-
ву, але так само ігнорували живомовні процеси, намагаючись тепер за
всяку ціну наближати українську мову до російської. Пізніше додано
до цього засаду спрощення, щоб не обтяжувати бідні школярські го-
лівки, а насправді часом краючи мову по живому м'ясу. Знову панува-
ли які завгодно, але не внутрішньоісторичні критерії. Назви, геогра-
фічні чи особові, що прийшли з християнством, природно, пройшли
ту ж еволюцію, яка відбувалася в українській мові. Приміром, відбув-
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2009, № 2 99
Ю.Шевельов i проблеми нашаго правопису (до 1007рiччя...)
ся в них перехід „і” в „и”. Так постали форми Єгипет, Єрусалим. Але
заради якого „спрощення" порушено послідовність, наприклад у сло-
вах Сирія, Вифлеєм, що їх завернено до написання з „і”? Так само гео-
графічні назви суміжних земель підлягали українським фонетичним
змінам, але — з чемності до сусідів? — українізовані їх форми влягли
прямій забороні, і не сміємо говорити про Люблин, Вороніж, Білгород,
Дін... А от поляків зречення Львова зовсім не примусило заборони-
ти їхню стару форму Lwów. Історично правильні написання аж ніяк
не ведуть до територіальних претензій або, не дай Господи, імперіа-
лістичних замахів на чужі території. З того, що скажемо Париж, а не
Парі, не випливає, що хочемо анексувати Париж” [3: 20].
Але автор підкреслює, що було б абсурдним викидати з мови те,
що спільне з російсько, хоч потрібна реабілітація несправедливо усу-
неного [3: 19].
Та найактивніше над українською орфографією Ю. Шевельов
почав працювати після створення Української національної комісії з
питань правопису при Кабінеті Міністрів України 15.VI.1994 року і
затвердження її персонального складу, до якого ввійшов і наш видат-
ний ювіляр. Він був її членом до 19.11.2002 року, коли вийшла по-
станова KM України №198, якою затверджено новий склад Комісії.
Акад. Ю. Шевельова та інших іноземних учених у ній не було. Ду-
маю, що про це він знав, бо пішов у небесні засвіти 12.IV.2002 році.
Чи не на першому засіданні новоствореної Української на-
ціональної комісії з питань правопису при KM України виступив
Ю. Шевельов із доповіддю [5: 68], яку аудиторія слухала завмерши:
виступав патріарх вітчизняного мовознавства, визнаний у світі лінг-
віст (з не багатьох таких людей у наші часи). Відразу після виголо-
шення доповідь стала класикою української лінгвістики в галузі
правописо знавства (орфографістики), теорії так званого прескрип-
тивного мовознавства. Виступ Ю. Шевельова як статтю кілька разів
передруковано в різних журналах (що тепер трапляється вкрай рід-
ко). Це роздуми мудрої людини-лінгвіста, що створив класичні праці
з українського і слов'янського мовознавства.
На самому початку Ю. Шевельов зауважив: „Обізнаність пересіч-
ного українського інтелігента в справах мовознавства мала і чим вона
менша, тим палкіші дискусії в справах правопису. Здебільшого, це ви-
ступи в обороні того, до чого дана особа звикла і що їй до вподоби”.
Розглянувши побіжно історію українського правопису за останні 150
років, акад. Ю. Шевельов підкреслив, що українська орфографія еволю-
ціювала від стихійності через певну міру демократичності до урядового
наказу. У різні часи застосовувано різні критерії (чи їх комбінацію), але
не ставлено питання про міру доцільності певного критерія або поєд-
нання його з іншими в тій чи іншій пропорції. Ось ці принципи:
1.”Бо так ми говоримо”.
2.”Критерій національної єдності”.
3.”Взорування на російській мові й правописі”.
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2009, № 2100
Нiмчук В.В.
Але критерій 1 не захищений від “суб'єктивності”, критерій 2 втра-
тив своє значення внаслідок успішного мовного „перевиховання Гали-
чини” (починаючи від 1939 — 1945 pp.), а критерія 3 важко дотримува-
тися одверто від часу проголошення незалежності України” [5: 72].
Автор пропонує взяти до уваги ще два „призабуті або занедбані”
критерії, а саме:
1. „Збереження (обережне консервування) підсистем мови, таких
як фонологічна, морфологічна, синтаксична тощо", взятих у їхній ди-
наміці” [5: 72—74].
2.”Увага до історичної традиції” [5: 74].
Про нині чинні норми Ю. Шевельов у підсумку сказав: „УП '93 —
латанина із слідами праці багатьох упорядників, часом взаємозапе-
речними, не цілість, а конгломерат, позбавлений єдности й систе-
матичности... Саме рівновага запропонованих принципів, зокрема
двох останніх, зможе витворити і втримати життєдайність і при-
йнятність УП '95” [5: 74, 75].
Коли група лінгвістів — членів Національної комісії з питань
правопису — у 1999-му р. опрацьовувала проект орфографічних змін,
крім власних міркувань, було враховано думки акад. Ю. Шевельова.
Під час обговорення проекту 1999-го р. Ю. Шевельов прихильно по-
ставився до наших пропозицій. В останньому в житті інтерв'ю, опу-
блікованому в газеті „Свобода” 1 лютого 2002 року на питання: „Мово-
знавство — центральне місце вашої наукової кар'єри. Який правопис
української мови, до формування якого ви також доклали чимало зу-
силь, найбільш прийнятний сьогодні?” акад. Ю. Шевельов відповів:
„Сучасний правопис під редакцією Василя Німчука. Він не ідеальний,
але це найкращий варіант з усіх запропонованих” [7: 9].
Про правописні митарства і долю проекту „Українського право-
пису 1999 р. лінгвісти добре знають. Хотіли б лише згадати про події
п'ятирічної давності й про правописну справу нині.
Лише в травні 2003 р. (через чотири роки після обговорення з
1999 р. проекту нової редакції „Українського правопису”) під керів-
ництвом акад. В.М. Русанівського вироблено „альтернативний” про-
ект, але він фактично не містив жодних змін у чинній нині орфогра-
фії. Цей проект обговорювано й узято за основу на засіданні
Правописної комісії 19.12.2003 р. Ухвалено: 1. Писати букву ґ в укра-
їнських засвоєних загальних назвах та онімах згідно з вимовою: дзи-
ґа, Ґонта, Ґоронда. Але це правило нині чинне й без проекту 2003 р.
2. Писати слово пів завжди окремо від сусідніх слів, коли воно має
семантику „половина": пів години, пів яблука, пів Києва. Правило взя-
то з проекту 1999-го р. 3. У запозичених загальних назвах писати
лише г незалежно від того h чи g вимовляються у мові-джерелі: герба-
рій, гол. Та це правило чинне з 1933-го р. 4. У загальних назвах іншо-
мовного походження подвоєння приголосних звичайно не передаємо:
тона, нето, бруто, але ванна, вілла та ін. Перші три написання —
з проекту 1999-го р. 5. Поширити „правило дев'ятки” на правопис ін-
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2009, № 2 101
Ю.Шевельов i проблеми нашаго правопису (до 1007рiччя...)
шомовних власних назв: Аристотель, Едип, Занзибар, Сиракузи. Це
запропоновано в проекті 1999-го р. 6. Не писати зайвої букви й у
словах параноя, секвоя, феєрверк, фоє та ін. Але лексеми параноя,
секвоя, феєрверк були, і є в чинному правописі. З проекту 1999-го р.
взято фоє. Кворуму на засіданні не було, тому й ці рішення Комісії є
нелигітимними. Мабуть, через це ніхто організовано не наважився
ввести в дію зазначені нечисленні зміни.
Питання про нову редакцію „Українського правопису” залиша-
ється відкритим. Ми мали намір виступити про це в ЗМІ, але утрима-
лися, бо побоювалися, що перед виборами Президента України реак-
ційні кола знову зчинять галас на шкоду справі.
Уважаємо, що Національній комісії з питань українського пра-
вопису треба повернути первісний (1994 р.) статус, відновити її пер-
вісний склад, вивівши з нього справді „мертві душі". Украй необхід-
но скликати її пленум або II Всеукраїнську правописну конференцію
(перша відбулася в Харкові понад 75 літ тому — у 1927 р.) і ще раз
обміркувати запропоновані зміни в орфографії й, нарешті, ухвалити
нову редакцію „Українського правопису". Правописна комісія фактич-
но припинила роботу. Один її співголова — В.Г. Кремінь — уже давно
не є міністром освіти, а інший — М.Ф. Курас — помер. Насамперед не-
обхідно, щоб KM України затвердив нового голову чи нових співголів
та заступників голів Правописної комісії.
1. Вірний М. Він пам'ятник створив собі всесвітнього визнання (17 грудня 1908 — 12
квітня 2002) // Рідна школа. — 2002 (травень). — Рік XXXIX. — 4.2. (132). — С. 3–6.
2. Шевельов Ю. Українська мова в першій половині двадцятого століття (1900 — 1941).
Тан і статус. — Б.м. — „Сучасність". — 1987. — 295 с. (англійською мовою з'явилася
1989 p.).
3. Шевельов Ю. У довгій черзі: проблеми реабілітації/'/Вісник Міжнародної асоціації
україністів. — 1991. — №2. — С. 12–23.
4. Шерех Ю. Принципи сучасного українського письма і правопису // Енциклопедія
українознавства. – К., 1994. – С. 364–366.
5. Шевельов Ю. Про критерії в питаннях українського офіційного правопису // Україн-
ський правопис: так і ні. Обговорення нової редакції „ Українського правопису. — К.,
1997. — С. 68–76.
6. Шевельов Ю. Так нас навчали правильних проізношеній // Шерех Ю. Поза книжками
і з книжок. — К., 1998. — С. 236–280.
7. Шевельов Ю. Я ніколи нікого не зрадив // Газ. Свобода. — 2002. — №5. — 1 лютого
(п'ятниця).
Vasyl’ Nimchuk
JU. SHEVELIOV AND THE PROBLEMS OF OUR ORTHOGRAPHY
(on the 100th anniversary of the Ju. Sheveliov’s birthday)
Keywords: Ju. Sheveliov, Ukrainian orthography
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-6031 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 1682-3540 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T17:39:08Z |
| publishDate | 2009 |
| publisher | Iнститут української мови НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Німчук, В. 2010-02-15T12:09:45Z 2010-02-15T12:09:45Z 2009 Ю.Шевельов і проблеми нашого правопису (до 100-річчя від дня народження Ю.Шевельова) / В. Німчук // Українська мова. — 2009. — № 2. — С. 95-101. — Бібліогр.: 7 назв. — укр. 1682-3540 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/6031 811 У статті йдеться про проблеми сучасного правопису й “навкіл правописну” історію а також значення праць Ю. Шевельова у становленні наукового підходу до проблем української орфографії. Наголошено на необхідності відновлення роботи Правописної комісії при Кабінеті міністрів України. uk Iнститут української мови НАН України Ювілеї Ю.Шевельов і проблеми нашого правопису (до 100-річчя від дня народження Ю.Шевельова) Ju. Sheveliov and the problems of our orthography (on the 100th anniversary of the Ju. Sheveliov’s birthday) Article published earlier |
| spellingShingle | Ю.Шевельов і проблеми нашого правопису (до 100-річчя від дня народження Ю.Шевельова) Німчук, В. Ювілеї |
| title | Ю.Шевельов і проблеми нашого правопису (до 100-річчя від дня народження Ю.Шевельова) |
| title_alt | Ju. Sheveliov and the problems of our orthography (on the 100th anniversary of the Ju. Sheveliov’s birthday) |
| title_full | Ю.Шевельов і проблеми нашого правопису (до 100-річчя від дня народження Ю.Шевельова) |
| title_fullStr | Ю.Шевельов і проблеми нашого правопису (до 100-річчя від дня народження Ю.Шевельова) |
| title_full_unstemmed | Ю.Шевельов і проблеми нашого правопису (до 100-річчя від дня народження Ю.Шевельова) |
| title_short | Ю.Шевельов і проблеми нашого правопису (до 100-річчя від дня народження Ю.Шевельова) |
| title_sort | ю.шевельов і проблеми нашого правопису (до 100-річчя від дня народження ю.шевельова) |
| topic | Ювілеї |
| topic_facet | Ювілеї |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/6031 |
| work_keys_str_mv | AT nímčukv ûševelʹovíprobleminašogopravopisudo100ríččâvíddnânarodžennâûševelʹova AT nímčukv jusheveliovandtheproblemsofourorthographyonthe100thanniversaryofthejusheveliovsbirthday |