Духовні обрії Гончара-публіциста
Рецензія на книгу: Степаненко М.І. Публіцистична спадщина Олеся Гончара (мовні, навколомовні й деякі інші проблеми). – Полтава: АСМІ, 2008. – 396 с.
Gespeichert in:
| Datum: | 2009 |
|---|---|
| Hauptverfasser: | , |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainisch |
| Veröffentlicht: |
Iнститут української мови НАН України
2009
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/6038 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Духовні обрії Гончара-публіциста / В. Калашник, М. Філон // Українська мова. — 2009. — № 2. — С. 130-133. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859651147284873216 |
|---|---|
| author | Калашник, В. Філон, М. |
| author_facet | Калашник, В. Філон, М. |
| citation_txt | Духовні обрії Гончара-публіциста / В. Калашник, М. Філон // Українська мова. — 2009. — № 2. — С. 130-133. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| description | Рецензія на книгу: Степаненко М.І. Публіцистична спадщина Олеся Гончара (мовні, навколомовні й деякі інші проблеми). – Полтава: АСМІ, 2008. – 396 с.
|
| first_indexed | 2025-12-07T13:34:11Z |
| format | Article |
| fulltext |
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2009, № 2130
Рецензії
УДК 049.32+811.161.2
ДУХОВНI ОБРIЇ ГОНЧАРАFПУБЛIЦИСТА
Степаненко М.I. Публiцистична спадщина Олеся Гончара
(мовнi, навколомовнi й деякi iншi проблеми). — Полтава:
АСМI, 2008. — 396 с.
© В.С.КАЛАШНИК, М.I. ФIЛОН, 2009
Українське мовознавство останніх десятиліть позначене пильною
увагою до особистості письменника як духовного провідника на-
ції, у полі зору якого перебуває життя суспільства в усій його різно-
манітності, з його гострими, болючими проблемами, у тому числі мов-
ними. Олесь Гончар належить до тих постатей у вітчизняній культурі
XX ст., чия діяльність потужно впливала на відновлення, збереження
та розвиток української духовності, сприяла утвердженню високих
морально-етичних ідеалів нашого народу. З цього погляду важливим і
надзвичайно значущим є дослідження полтавського науковця Мико-
ли Степаненка «Публіцистична спадщина Олеся Гончара (мовні, нав-
коло мовні й деякі інші проблеми)», яке відкриває читачеві багато но-
вих, невідомих сторінок життєвої та творчої біографії письменника.
Видається прикметним те, що ця книга з’явилася до 90-річчя від дня
народження автора «Собору», коли особливо відчутною є потреба ці-
лісного осмислення творчої спадщини видатного майстра слова, по-
лум’яного патріота України.
В анотації до рецензованої праці зазначено, що її написано на ма-
теріалі «Щоденників» Олеся Гончара, у ній «розкрито динаміку мов-
ної ситуації в колишній Українській РСР і в уже самостійній неза-
лежній Україні, зміни в мовній політиці, зумовлені екстра- й
інтралінгвальними чинниками; з’ясовано актуальні проблеми сучас-
ної української соціо- та етнолінгвістики...». Розглядові цієї пробле-
матики присвячено перші шість розділів монографії; назвами кожно-
го з них є взяті зі щоденників слова-роздуми Олеся Гончара, Відтак
власне мовознавчі питання відразу концептуально поєднують читача
з їх баченням очима публіциста, дослідник при цьому окреслює пара-
метри наукового розгляду конкретного питання. Наприклад: Розділ І.
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2009, № 2 131
Духовнi обрiї Гончара7публiциста
«А мова — наче заборонена, наче валуєвський указ воскрес» (Ди-
наміка мовної ситуації в Україні в 50—90-х рр. XX ст.); розділ V.
«...Мова — народ!» (Соціолінгвістичні, власне мовознавчі й деякі
інші спостереження Олеся Гончара). Тематично початкові 6 розділів
утворюють своєрідний змістовий блок, у якому, крім зазначених, ви-
світлюються й інші питання, зокрема про політику зросійщення кни-
гопродукції, радіомовлення та телебачення, про радянську цензуру,
про Гончарове розуміння історії української мови.
Глибокий розгляд щоденникових матеріалів Олеся Гончара здій-
снено з використанням багатьох даних про сучасну соціолінгвістичну
ситуацію, дбайливо зібраних дослідником. Це дозволяє показати про-
никливість і прозорливість поглядів Гончара на мову як першооснову
духовності, точність його спостережень і вагомість висновків.
Спорідненими з попередніми є два наступні розділи, в яких по-
слідовно наголошується на силі рідного слова як підвалині письмен-
ницької майстерності та патріотизмі митця в зіставленні з інтернаціо-
налізмом і шовінізмом. Актуальною є думка Гончара про патріотизм
не як абстрактне почуття, виражене традиційно в пафосному ключі, а
як те, що визначає повсякденну діяльність митця, оперту на чистоту,
красу й життєствердність рідного слова. Так само сучасними є вислов-
лені у «Щоденниках» понад 30 років тому естетичні оцінки тогочас-
ного літературного процесу, болісна констатація та однозначний осуд
несмаку снобізму, «хамства вседозволеності», «словесної полови»,
«самовпевненого кривляння» (с. 137). Для Олеся Гончара питання
про красу української мови невіддільне від питань мовної культури,
на чому особливо наголошено в рецензованій праці. Надзвичайно ці-
каві міркування та спостереження М.Степаненка знайде читач на тих
сторінках його монографії, де зіставляється декларований і фактич-
ний (справжній) патріотизм навіть видатних представників російської
літератури в їх ставленні до української мови й нації (напр., К. Паус-
товський, О. Блок, Є. Євтушенко та ін.). Автор книги простежує, бо-
дай фрагментарно, наскрізність такого упередженого ставлення до
всього українського, що з особливою силою виявляється в сучасних
суспільно-політичних умовах існування української держави.
Безсумнівним є те, що Олесь Гончар тонко відчував глибинні
процеси, що відбувались і відбуваються в українському суспільстві.
Про це свідчить і один із центральних розділів монографії — де в’я-
тий: «Як примирити націю? Такі ж ми різні, з такими різними доля-
ми!..» (Гончар про письменників-борців за волю, самостійність, со-
борність України). Єдність нації є обов’язковою умовою її існування
як цілісного життєздатного організму. Олесь Гончар, як засвідчує ана-
ліз дослідником його публіцистики, добре розумів усю сукупність зо-
внішніх і внутрішніх причин роз’єднаності українців, пристрасно за-
кликаючи брати уроки з трагічного минулого й суперечливої, складної
су часності. Тут, як і в інших розділах книги, наведено численні листи
як свідчення активної громадянської позиції письменника.
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2009, № 2132
Калашник В.С., Фiлон М.I.
У духовному світі Олеся Гончара своє особливе місце займають
життєві і творчі долі трьох геніальних письменників — синів України:
Тараса Шевченка, Миколи Гоголя, Олександра Довженка. Кожному
з них у Гончаровій оцінці присвячено окремий розділ монографії
Миколи Степаненка.
Дослідник не обмежується аналізом деяких, хай навіть дуже при-
кметних, щоденникових записів, для нього важливо виявити ціліс-
ність погляду Гончара на всіх названих митців слова. Справедливо
звернено увагу на різновекторність спостережень Олеся Гончара, од-
наково уважного і до життєвих доль, і до ролі та місця в літературно-
му процесі, і до значущості для духовного життя, а зрештою — і суто
особистісне в ставленні до величних постатей українства. Надзвичай-
но багатою й різноманітною є щевченкіана Гончара, на думку якого
Шевченко як геній «народився, щоб осяяти Україну». У «Щоденни-
ках» Олеся Гончара, як показує дослідник, представлена ціла програ-
ма шевченкознавчих студій у їх здобутках та перспективах. Не випад-
ково письменник підкреслював, що Тарас Шевченко у всьому своєму
багатстві ще не вивчений.
«Генієм світового масштабу» вважає Олесь Гончар свого ве-
ликого земляка-полтавця Миколу Гоголя. М. Степаненко у «Щоден-
никах» нараховує понад 50 записів про Гоголя. «Гоголь, — зазначає
Гончар 16 вересня 1975-го р., — явище унікальне, воно виникло на
гребні двох мовних стихій і з їх синтезу...». Життя та творчість Ми-
коли Гоголя осмислюються в контексті значущості рідних джерел
для збереження органічності внутрішнього світу письменника. Відір-
ваність від рідної стихії зумовлює трагічну руйнацію особистої
духов ності митця.
Серед майже 200 українських письменників, згаданих у щоден-
никах Олеся Гончара, найрельєфніше, на думку дослідника, окрім Та-
раса Шевченка та Миколи Гоголя, представлено Олександра Довжен-
ка. Це закономірно, оскільки в житті та творчості останнього було
досить багато, як уважав Гончар, спільного з долею Шевченка. У за-
писі від 2 лютого 1994-го р. читаємо: «Шевченко й Довженко мисли-
ли категоріями вічності, по-особливому дивилися на українську істо-
рію, по-своєму — однак об’єктивно й оригінально — оцінювали
геть манів. Їх хвилювали спільні образи — Бог, батько й мати, рід,
майбутнє, доля нації». Розмірковуючи над феноменом Довженка, як
одного, за його словами, «з найбільших геніїв сучасності", Олесь Гон-
чар убачав геніальність свого великого сучасника насамперед в умін-
ні прозирати в майбутнє.
Завершується монографія розділами, що присвячені аналізові
міркувань Гончара про свій родовід (Розділ XIV «Ой роде ж мій,
роде...») та розповіді автора дослідження про Державний літературно-
меморіальний музей-садибу Олеся Гончара в селі Сухій (розділ XV).
Останній розділ засвідчує прагнення Миколи Степаненка як дослід-
ника історії рідного краю й автора монографії «Літературні музеї Пол-
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2009, № 2 133
Духовнi обрiї Гончара7публiциста
тавщини» (Полтава: АСМІ, 2006, — 404 с.) зберегти й донести до су-
часників нетлінні скарби української культури в її полтавських
витоках.
Книга М. Степаненка «Публіцистична спадщина Олеся Гончара»,
відзначмо насамкінець, повно і всебічно розкриває духовні обрії
Гончара-публіциста, вона має не тільки наукове, а й виховне значення.
Володимир Калашник, Микола Філон (м. Харків)
Volodymyr Kalashnyk, Mykola Filon
SPIRITUAL HORIZONS OF HONCHAR AS A PUBLICIST
(Book review of Степаненко М.І. Публіцистична спадщина Олеся Гончара (мовні,
навколомовні й деякі інші проблеми). — Полтава: АСМІ, 2008. — 396 с.)
Keywords: Oles’ Honchar, Mykola Stepanenko.
¬i‰ÓÏi ÔÓÒÚ‡Úi ÔÓ ÏÓ‚Û
...Ніжні пахощі квітів, грайлива гострота фарб, солодкий голос солов’я, хто їх
опише? Хто це опише, змалює, виразить, тому хіба можна випробувати своє
обдарування в описі мелодії однієї з людських мов, бо в ній стільки невимовно-
го, невловимого, несказанного, як і в пахощах квітки для тих, хто її не нюхав,
як і в живій грі фарб для тих, хто не бачив їх, як і в солов’їному співі для тих
хто його не чув.
Від чого ж хибне в Великоросії уявлення про грубість української чи галицької
вимови? Чи від того, що про цю вимову судили за буквами, не знаючи, що
південнорус, українець чи галичанин ніколи не вимовляє цих букв так, як ви-
мовляються вони у Великоросії; чи від того ще, що слова, які вимовляються
не так, як ми звикли чути їх з дитинства, здаються нам чимсь неправильним,
потворним і смішним.
Хоча зіставлення й не доказові, скажемо, однак, для пояснення нашого ро-
зуміння доброгласності південноруської мови, що, якщо польська мова за сво-
їм щебетанням і бренькотом, за цим бржменням подібна в устах прекрасної
польки до арфи, гітари, гуслів, і північноруська різкістю своїх тонів подібна то
до скрипки, то до кларнета, то мова південноруса своєю м’якістю й ніжністю
схожа то до віолончелі, то до флейти, і загальною мелодією наближається до
церковнослов’янської, яка звучить величавим органом.
Назва мови південноруської, південно-західної руської (тобто малоруської
і червоноруської, або української й галицької), багато в чому відмінної від
російської, північно-східної руської (тобто великоруської), насправді нале-
жить тій мові, якою говорять у Південній Росії губернії – Київська, Чернігів-
ська, Полтавська, Катеринославська, частина Воронізької і Херсонської,
Земля Війська Чорноморського, губернії Подільська та Волинська, частина
литовських губерній – Віленської і Гродненської, і майже вся Галичина; сло-
вом, назва південноруська мова повинна бути присвоєна тій мові, якою роз-
мовляє понад 10 000 000 слов'ян, котрі проживають на півдні Росії і на пів-
день від Росії і якою пісні співаються навіть у самій Польщі.
Метлинський А.Л. 1839
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-6038 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 1682-3540 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T13:34:11Z |
| publishDate | 2009 |
| publisher | Iнститут української мови НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Калашник, В. Філон, М. 2010-02-15T12:14:23Z 2010-02-15T12:14:23Z 2009 Духовні обрії Гончара-публіциста / В. Калашник, М. Філон // Українська мова. — 2009. — № 2. — С. 130-133. — укр. 1682-3540 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/6038 049.32+811.161.2 Рецензія на книгу: Степаненко М.І. Публіцистична спадщина Олеся Гончара (мовні, навколомовні й деякі інші проблеми). – Полтава: АСМІ, 2008. – 396 с. uk Iнститут української мови НАН України Рецензії Духовні обрії Гончара-публіциста Spiritual horizons of Honchar as a publicist Article published earlier |
| spellingShingle | Духовні обрії Гончара-публіциста Калашник, В. Філон, М. Рецензії |
| title | Духовні обрії Гончара-публіциста |
| title_alt | Spiritual horizons of Honchar as a publicist |
| title_full | Духовні обрії Гончара-публіциста |
| title_fullStr | Духовні обрії Гончара-публіциста |
| title_full_unstemmed | Духовні обрії Гончара-публіциста |
| title_short | Духовні обрії Гончара-публіциста |
| title_sort | духовні обрії гончара-публіциста |
| topic | Рецензії |
| topic_facet | Рецензії |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/6038 |
| work_keys_str_mv | AT kalašnikv duhovníobríígončarapublícista AT fílonm duhovníobríígončarapublícista AT kalašnikv spiritualhorizonsofhoncharasapublicist AT fílonm spiritualhorizonsofhoncharasapublicist |