Відомі постаті про мову. Підготував Олесь Задорожний за рукописами Інни Чепіги
Saved in:
| Date: | 2009 |
|---|---|
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Iнститут української мови НАН України
2009
|
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/6039 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Відомі постаті про мову. Підготував Олесь Задорожний за рукописами Інни Чепіги // Українська мова. — 2009. — № 2. — С. 13, 20, 48, 69, 85, 133. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859702775209787392 |
|---|---|
| citation_txt | Відомі постаті про мову. Підготував Олесь Задорожний за рукописами Інни Чепіги // Українська мова. — 2009. — № 2. — С. 13, 20, 48, 69, 85, 133. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| first_indexed | 2025-12-01T01:44:31Z |
| format | Article |
| fulltext |
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2009, № 2 13
Мовна ситуацiя в Українi: шляхи гармонiзацiї...
15. Хуцишвили Г., Мшвидобадзе Р., Нижарадзе Г. Интеграция и разрешение конфликтов
на Южном Кавказе: реальность или иллюзия? Результаты социологических опро-
сов. Публикация Международного центра по конфликтам и переговорам. — 2001 //
http://www.iccn.ge/soc2.html.
16. Черненко Ганна. Мовне меню // Дзеркало тижня. — 18.06.2005. — С. 17.
17. Черненко Г. А. Роль оцінки у формуванні мовної ситуації // Мова і культура. — К.,
2007. — Вип. 9. — Т. ІІ (90). Психологія мови і культури. Мова сучасного мистецтва.
Міжкультурна комунікація. — С. 202 — 207.
18. Шумарова Н. П. Мовна компетенція особистості в ситуації білінгвізму. — К., 2000. —
283 с.
19. Юсселер Манфред. Социолингвистика. — (1982. Берлин) — К., 1987. — 200 с.
20. Micewicz T. M. Bilingualism in Upper Silesia. Its Psycho- and Sociolinguistic Problems. —
Wydawnictwa Uniwersytetu Warszawskiego, 1975. — 141 s.
Hanna Chernenko
HOW TO REGULATE A LANGUAGE SITUATION IN UKRAINE
(on the results of a Delphi method investigation)
The author uses Delphi method for finding the solution of a language conflict. The results
of this investigation concerning the language situation in Ukraine are presented. The Rus-
sian philologists, the Ukrainian philologists and some other humanitarian specialists (his-
torians, lawyers etc) have been polled. The difference between opinions of these groups is
defined. The author ascertains that it’s very important to fix the value “Interests of the
state” as common one for all participants of this conflict and of this questionnaire. In such
a way we get a chance to take different positions on the problem into account and to de-
cide a language conflict peacefully.
Keywords: the language conflict in Ukraine, Delphi method.
¬i‰ÓÏi ÔÓÒÚ‡Úi ÔÓ ÏÓ‚Û
Багато письменників стверджують, що наріччя великоросійське і південно-
руське, як і білоруське, походять від однієї гілки — руської. А є й такі, що ви-
знають його просто обласним польським наріччям (provincialismus), або на-
зивають малоросійським; і рідко трапляється, щоб цю руську мову називали
руською, так як її називали за старих часів, без усякої зміни й додатку.
Русь. Ця головна галузь слов’янського племені, споконвіку складала один на-
род і говорила однією мовою, якій і не може личити інша назва, крім руської,
по-латині linqua ruthenica, по-німецьки ruthenische Sprache. Поділ її на біло-
руську і малоросійську мову помилковий і не відповідає суті справи: що поста-
раємося довести. Ім’я Росії створено тільки у ХVIII ст., а назва російської мови,
мабуть, без сумніву, ще новіша і їй власне відповідає латинське слово russicus
і німецьке russisch; тим же прикметником і французи позначають руську і ро-
сійську мову: la lanque russe.
Як руська мова, так і руський народ є головним представником усіх сло-
в’янських.
Могильницький І.
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2009, № 220
Семенюк С.П.
39. Фекета І.І. Особливості творення назв осіб жіночої статі // Українська мова і літе-
ратура в школі. — 1974. — № 4. — С. 77—79.
40. Франко І. Зібрання творів: У 50 тт. — К.: Наук. думка, 1976 — 1986.
41. Хрещатик. Київська муніципальна газета. — К., 2005. — № 33.
42. Яновський Ю. Твори: У 5 тт. — К.: Держ. вид-во Худ. літ., 1958.
43. www.bogoslov.kiev.ua
Svitlana Semenyuk
BORROWED FORMANTS OF NOUNS WITH A MODIFICATE MEANING
OF FEMALE GENDER (end of the XVIIIth — beginning of the XXI th centures)
The article elaborates upon the development of the subsystem of nouns with modificate
meaning of female gender which are produced by the borrowed suffixes ес-а, -ис-а,, -ит-а,
-ід-а during the last two centuries, considering such an integral attribute as the system’s
influence on the functioning of its separate elements. Some questions of the productivity,
functional-semantic distribution of the noticed formants, their style differentiation.
Keywords: nouns with modificate feminine, feminitive, correlate, borrowed formants.
¬i‰ÓÏi ÔÓÒÚ‡Úi ÔÓ ÏÓ‚Û
Народ може втратити свою самостійність, але характер і мова його завжди
залишаються його надбанням. Слава і досконалість мови не залежать від долі
народу. Нині вже немає ні найменшого сліду старої (політичної) могутності рим-
лян і греків, а знамениті їхні мови досі існують. Між тим виникло багато нових
держав, мови яких тільки тепер стають відомими, в міру свого удосконален-
ня. Так само нерідко і скіпетр не змінює народності підвласних йому племен.
Чехи, кроати, угорці і т. п., хоча й підлеглі Австрійській імперії, але при тому
не перестають бути й називатися чехами, кроатами і угорцями. Така ж доля
й Південної Русі. Протекло вже багато віків з того часу, як Руське князівство,
засноване Володимиром Великим, упало. Але південноруська мова від того не
знищилася й не перестала існувати в устах (туземного) руського народу поряд
з іншими мовами слов’янського походження!
Руський народ складав колись значну частину колишнього королівства Поль-
ського, до якого входило чотири головні народи: польський, литовський, русь-
кий і пруський. Країна, що лежить по Дніпру і має своєю столицею Київ, була
стародавньою країною Русі; вона незмірно простяглася на північ, де виникла
держава, що одержала назву Великої Русі, а потім, значно пізніше, Росії. Русь,
що залишилася в межах Польщі, стала зватися Малою; частина її, що займала
підошву Карпатських гір, йменувалася Руссю Червоною (красною); а ту, яку
одного разу придбали за допомогою литовської зброї, названо Білою і Чорною
Руссю. Три частини Польської Русі визначалися особливими іменами: Поділля,
Волині й України.
Могильницький І.
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2009, № 248
Остапчук О.О.
21. Moser M. Das Ukrainische (“Ruthenishe”) der galizishen Polonophilen zwischen 1830
und 1849. // Zeitschrift fur Slavische Philologie. — 2004. — Heft 2. — S. 32 — 48.
22. О yciu i pismach Tymka Padurry. // Py ma Tymka Padurry. Wydanie posmertne z
awtohrafiw. — Lwiw, 1874. — S. I—XLI.
23. Parylak P. Prowincjonalizmy mowy polskiej w Drohobyczu i jego okolicah (przedruk). //
J zyk polski dawnych kres w wschodnich. — 1999. — T. 2. — S. 341 — 365.
24. S ownik j zyka polskiego. — Warszawa, 1965. — T. 7.
Oksana Ostapchuk
CONCLUDING REMARKS TO “AN ALPHABETICAL WAR”: CYRILLIC EDITION
OF TYMKO PADURA’S WORKS
Keywords: interlanguage contact, dialects, lexical loanwords.
¬i‰ÓÏi ÔÓÒÚ‡Úi ÔÓ ÏÓ‚Û
Що Південнозахідна Русь з’єднана була з Польським королівством не силою
зброї, але правами рівності, доказом тому служить грамота короля Сигізмунда
Августа, 1569 р. У ній сказано: “Руська земля з давніх часів предками нашими,
королями польськими, приєднана до корони Польської, в числі інших найголов-
ніших її частин; і ми всіх її жителів загалом і кожного окремо, як рівних до рів-
них, вільних до вільних, як власні й справжні члени до власного тіла й голови,
до королівсьва Польського, в єднання, честь і власність навертаємо і приєдну-
ємо, разом з іншими коронними жителями урівнюємо і робимо і визнаємо їх
учасниками в усіх правах, перевагах і долі Польської корони” і т. ін.
У Руських землях, що належали до Польського королівства, південноруська
мова не тільки була мовою народною, але й урядовою, якою говорили і при
дворі великих князів Литовських, і в найзначніших руських домах.
1. Доказом того служить, по-перше, “Литовський Статут”, первісно писаний
південноруською мовою, який служив законом не тільки для Литви. Але й для
руських земель, як от: для Волинської, Подільської й Української. За цим зако-
ном, усі судові справи проводилися і були писані не інакше, як тільки південно-
руською мовою. Лев Сапіга, канцлер великого князівства Литовського, в перед-
мові своїй до згаданого Статуту, говорить: “Якщо якомусь народові соромно
не знати своїх законів, то тим більше нам, що маємо закони, писані не чужою
якоюсь мовою, але своєю власною, тобто південноруською” і т. д.
...більша частина народу в Литві признавала свою духовну залежність від Цар-
городської церкви і слухала слов’янську літургію, то південноруська мова, піс-
ля навернення Литви в християнство, була в ній всезагальною. Цією мовою
подавалися просьби в судові місця і до інших властей; нею ж відповідали й
давали свої рішення король, судді й інші чиновники. За царювання синів Ка-
зиміра Ягайла, які виховувалися й жили найчастіше в Польщі, мова польська
ввійшла в ужиток при дворі і заступила місце південноруської.
До ХVІІ ст. не мала Польща інших князів, крім князів руського сповідання, які
вживали південноруську мову...
Чому ж така стародавня й прекрасна мова вийшла з ужитку? Чому ніхто те-
пер не говорить нею, крім лише простого народу південноруського, дрібномаєт-
ного дворянства та духовенства грецького обряду? Чому в такій зневазі у нас
південноруська писемність, в той час як вона відкрила для вітчизняної історії
безліч найважливіших пам'яток? На це може дати нам відповісти історія Польщі,
особливо ж у кінці ХVІ і на початку ХVІІ ст. Пригнічення Русі дійшло до такого
рівня, що для порятунку жителі стали зрікатися свого походження і соромитися
мови своїх предків.
Могильницький І.
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2009, № 2 69
Лексичнi гунгаризми у творах українських письменникiв Закарпаття
25. A magyar nyelv történeti-etimológiai szótára. /Benkő Lóránd (szerk.). Т. 1–4. — Budapest,
1967 — 1984.
26. Csopey László: Magyar szók a rutén nyelvben. // Nyelvtudományi közlemények XVI. —
Budapest, 1881. — P. 270 — 294.
27. Csűry Bálint. Szamosháti szótár. — Budapest, 1935. — T. I. — 573 p. — 1936. T. II. — 480 p.
28. Kniezsa István. A magyar nyelv szláv jövevényszavai I–II. — Budapest, 1955. — 1042 p.
29. Markus V. Hungarian loanwords. // Kubijovyč V. (ed.) Encyclopedia of Ukraine. —
University of Toronto Press, 1988. — P. 274 — 275.
Yelyzaveta Baran’
LEXICAL HUNGARIAN ELEMENTS
IN THE WORKS OF UKRAINIAN WRITERS IN TRANSCARPATHIA
The paper deals with the problems of Ukrainian and Hungarian interlanguage contacts. It
provides a description of the Hungarian language influence on the lexical elements in the
works of Transcarpathian writers and compares the frequency of usage of the Hungarian
words in the novels of Soviet and contemporary writers.
Keywords and phrases: interlanguage contact, Transcarpathian dialects, lexical loanwords.
¬i‰ÓÏi ÔÓÒÚ‡Úi ÔÓ ÏÓ‚Û
Якби я задумав описати все те, що можна знайти цікавого в Малій Росії для
людини, котра шукає в найменших речах безкінечно великих слідів премуд-
рості Божої, то справа моя вимагала б не одного року, Детальний опис старо-
давнього й теперішнього, фізичного й морального стану країни цієї склало б
превелику книгу. Кожний знає, що в ній були раніше свої власні державці, вона
розділялася так, як і інші області нинішньої Російської імперії, на князівства та
наділи, після того на воєводства та повіти, потім на полки та повіти, потім на
намісництва й повіти і, нарешті, на виконання благословенного визначення ке-
руючих усіма Росіями доль, розділена на губернії й повіти ж, або уїзди. Всякий
знає, що малоросіяни з усіма іншими слов’янами одноплемінні і зберегли досі
деякі свої обряди і повір’я, властиві кожному народові доти, доки він виформу-
ється освітою. Всякий знає й те, як вони до цього часу відрізняються від усіх
інших народів, і навіть від своїх земляків, одягом, мовою і багатьма іншими
рисами, частково описаними в різних Історіях, Землеописах, Подорожах і За-
писках. Отже, досить буде мені покласти на папір одну слабку тінь зникаючого
наріччя 1 цього близького по сусідству зі мною народу, цих люб’язних моїх спів-
вітчизників, цих моїх співбратів, що походять від єдиної зі мною гілки.
Коротко скажу, що кілька років живучи в Малій Росії, я міг досить пристосу-
ватися до національного характеру її жителів. Я знайшов у них щось приємно-
меланхолійне, що відрізняє їх, можливо від усіх інших мешканців земної кулі.
Для них властива уважність, гострота, нахил до музики і співу. Хлібосольство й
простота вдачі їх суттєві риси. У вчинках дуже прості і ніби дещо грубі; у ділах
справедливі, в розмовах відверті, хоча часто тонкі і дуже хитрі; у намірах ґрун-
товні. Люблять охайність і чистоту. Займаються найбільше тим, що належить до
економії; працюють повільно, але надійно. У пристрастях рідко спостерігають
поміркованість. До наук схильні, здається, від природи. Пісні їхні майже завжди
томливі, але цікаві, особливо для поетів, задуми, що криються в них, невимуше-
на передача думок і завжди виблискуюча якась ніжність і невинність – незрів-
нянні! Що може бути більш вражаючого, як слухати, коли малоросіяни вечорами
приємних літніх днів, зібравшись гуртом і сидячи на пагорбку в колі, співають
свої тужливі пісні? – Тоді луна, що віддається навколо, приносить з полів і з лісів
до чутливого серця найзворушливіші тони!
О.П. Павловский, 1818
1 Слово наріччя виступає у Павловського як абсолютний синонім до мова.
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2009, № 2 85
Обрядовомотивацiйнi зв’язки українських етнофразем...
Vyacheslav Vasylchenko
RITUAL MOTIVATIONAL CONNECTIONS OF UKRAINIAN ETHNIC IDIOMS
(a study of the funeral phraseological units)
Phraseological units of the Ukrainian language, an origin of which relates to the traditional
funeral ceremonies, are considered in this article. The inner form of such units reflects the
stereotypes of the sacred behavior, determined by ceremonial canons. The specific charac-
ter of national perception of the world is realized in them. The symbolic nature of ceremo-
nial reality determines the appearance of ceremonial idiomatic expressions originated from
the names of the ceremonial acts.
Keywords: archetype, realem, funeral ceremony, phraseologism, ceremonial act.
¬i‰ÓÏi ÔÓÒÚ‡Úi ÔÓ ÏÓ‚Û
Південноруська мова, якою розмовляли наші перші літописці, котрі ніби в ков-
чег від потопу часу вберегли заповіт прабатьків Руського царства до нащадків,
південноруська мова. Якою батьки наші оспівали в думах своїх життя і славу
Південної Русі, усієї священної колиски могутнього Царства, – мова, якою, ві-
рогідно, звучали промови князів київських, прабатьків наших царів православ-
них, слова й вирази якої і понині звучать у Святому Письмі. Південноруська,
кажу, мова з дня на день забувається і вмовкає, і – прийде час – забудеться і
вмовкне.
І слова її тільки, можливо, в тужливих піснях долетять до нащадків, і слова її
знайдуть нащадки в темних для себе місцях літопису, подивуються на цих рідних
незнайомців, назвуть їх недоглядом переписувача і виправлять.
Проте можливе й таке, що в часи зневаги прівденноруської мови любов до
неї прокинеться. Хто ж збере, як добрий син прах батьків своїх, залишки півден-
норуського слова, яке зникає? Їх розсіяно від Вісли до Кубані.
Уже світла увага уряду і освічених людей благовісною зіркою засяяла над
світом Слов’янщини, і жодна риса народності не зникне, жодна будова мови не
зруйнується, жодна православна думка не вмре бузплідно в цьому світі. У жур-
налі, який діяльно утверджує ґрунтовну освіту в нашій батьківщині, уже покладе-
но перші кроки розробки південноруської мови, і, мабуть, ці перші кроки – по-
чаток, але не кінець наших вітчизняних досліджень з цього предмета.
Метлинський А.Л. 1839
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2009, № 2 133
Духовнi обрiї Гончара7публiциста
тавщини» (Полтава: АСМІ, 2006, — 404 с.) зберегти й донести до су-
часників нетлінні скарби української культури в її полтавських
витоках.
Книга М. Степаненка «Публіцистична спадщина Олеся Гончара»,
відзначмо насамкінець, повно і всебічно розкриває духовні обрії
Гончара-публіциста, вона має не тільки наукове, а й виховне значення.
Володимир Калашник, Микола Філон (м. Харків)
Volodymyr Kalashnyk, Mykola Filon
SPIRITUAL HORIZONS OF HONCHAR AS A PUBLICIST
(Book review of Степаненко М.І. Публіцистична спадщина Олеся Гончара (мовні,
навколомовні й деякі інші проблеми). — Полтава: АСМІ, 2008. — 396 с.)
Keywords: Oles’ Honchar, Mykola Stepanenko.
¬i‰ÓÏi ÔÓÒÚ‡Úi ÔÓ ÏÓ‚Û
...Ніжні пахощі квітів, грайлива гострота фарб, солодкий голос солов’я, хто їх
опише? Хто це опише, змалює, виразить, тому хіба можна випробувати своє
обдарування в описі мелодії однієї з людських мов, бо в ній стільки невимовно-
го, невловимого, несказанного, як і в пахощах квітки для тих, хто її не нюхав,
як і в живій грі фарб для тих, хто не бачив їх, як і в солов’їному співі для тих
хто його не чув.
Від чого ж хибне в Великоросії уявлення про грубість української чи галицької
вимови? Чи від того, що про цю вимову судили за буквами, не знаючи, що
південнорус, українець чи галичанин ніколи не вимовляє цих букв так, як ви-
мовляються вони у Великоросії; чи від того ще, що слова, які вимовляються
не так, як ми звикли чути їх з дитинства, здаються нам чимсь неправильним,
потворним і смішним.
Хоча зіставлення й не доказові, скажемо, однак, для пояснення нашого ро-
зуміння доброгласності південноруської мови, що, якщо польська мова за сво-
їм щебетанням і бренькотом, за цим бржменням подібна в устах прекрасної
польки до арфи, гітари, гуслів, і північноруська різкістю своїх тонів подібна то
до скрипки, то до кларнета, то мова південноруса своєю м’якістю й ніжністю
схожа то до віолончелі, то до флейти, і загальною мелодією наближається до
церковнослов’янської, яка звучить величавим органом.
Назва мови південноруської, південно-західної руської (тобто малоруської
і червоноруської, або української й галицької), багато в чому відмінної від
російської, північно-східної руської (тобто великоруської), насправді нале-
жить тій мові, якою говорять у Південній Росії губернії – Київська, Чернігів-
ська, Полтавська, Катеринославська, частина Воронізької і Херсонської,
Земля Війська Чорноморського, губернії Подільська та Волинська, частина
литовських губерній – Віленської і Гродненської, і майже вся Галичина; сло-
вом, назва південноруська мова повинна бути присвоєна тій мові, якою роз-
мовляє понад 10 000 000 слов'ян, котрі проживають на півдні Росії і на пів-
день від Росії і якою пісні співаються навіть у самій Польщі.
Метлинський А.Л. 1839
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-6039 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 1682-3540 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-01T01:44:31Z |
| publishDate | 2009 |
| publisher | Iнститут української мови НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | 2010-02-15T12:15:00Z 2010-02-15T12:15:00Z 2009 Відомі постаті про мову. Підготував Олесь Задорожний за рукописами Інни Чепіги // Українська мова. — 2009. — № 2. — С. 13, 20, 48, 69, 85, 133. — укр. 1682-3540 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/6039 uk Iнститут української мови НАН України Відомі постаті про мову. Підготував Олесь Задорожний за рукописами Інни Чепіги Article published earlier |
| spellingShingle | Відомі постаті про мову. Підготував Олесь Задорожний за рукописами Інни Чепіги |
| title | Відомі постаті про мову. Підготував Олесь Задорожний за рукописами Інни Чепіги |
| title_full | Відомі постаті про мову. Підготував Олесь Задорожний за рукописами Інни Чепіги |
| title_fullStr | Відомі постаті про мову. Підготував Олесь Задорожний за рукописами Інни Чепіги |
| title_full_unstemmed | Відомі постаті про мову. Підготував Олесь Задорожний за рукописами Інни Чепіги |
| title_short | Відомі постаті про мову. Підготував Олесь Задорожний за рукописами Інни Чепіги |
| title_sort | відомі постаті про мову. підготував олесь задорожний за рукописами інни чепіги |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/6039 |