Генітивні речення в українській мові
У статті розглянуто проблему генітивного речення в українській мові. Виділено 10 структурних типів цих речень. Доведено, що немає підстав включати генітивні реченняв систему безособових. Однією з суттєвих ознак підмета в генітивних реченнях є йогонезалежність. Пропоновано замінити термін “номінативн...
Saved in:
| Date: | 2009 |
|---|---|
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Iнститут української мови НАН України
2009
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/6046 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Генітивні речення в українській мові / В. Горпинич // Українська мова. — 2009. — № 3. — С. 3-9. — Бібліогр.: 7 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859688222843469824 |
|---|---|
| author | Горпинич, В. |
| author_facet | Горпинич, В. |
| citation_txt | Генітивні речення в українській мові / В. Горпинич // Українська мова. — 2009. — № 3. — С. 3-9. — Бібліогр.: 7 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| description | У статті розглянуто проблему генітивного речення в українській мові. Виділено 10 структурних типів цих речень. Доведено, що немає підстав включати генітивні реченняв систему безособових. Однією з суттєвих ознак підмета в генітивних реченнях є йогонезалежність. Пропоновано замінити термін “номінативні речення” на “називні речення”, відповідно до їхньої функції.
Genitive sentences problems in Ukrainian language are discussed. There are seprited 10 structural types of such sentences. It is shown there is no reason to include the genitive sentences in the impersonality type of sentences. Independence is the one of the essential attributes of the subject in a genitive sentence. According to their functions the term "nominative sentence" is proposed to replace to "denominative sentence".
|
| first_indexed | 2025-11-30T23:37:46Z |
| format | Article |
| fulltext |
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2009, № 3 3
Дослідження
УДК 81'366.543: 81'367.332
Володимир Горпинич (м. Днiпропетровськ)
ГЕНIТИВНI РЕЧЕННЯ В УКРАЇНСЬКIЙ МОВI
Своєрідну групу в українській мові становлять речення, преди-
кативність яких виражається або незалежним родовим (лат. ge-
ne tivus) квантитативним відмінком зі значенням суб'єкта, що пере-
дає наявність, існування, буття предметності з її кількісним виявом
(А квітів! Сміху! Радощів! Вітань!), або родовим відмінком зі зна-
ченням суб'єкта та іншими словами, які приписують суб'єкту кіль-
кісну ознаку і фактично виконують функцію присудка (Їх було двоє,
Було багато сміху, Багато клопоту даремно, Тепла меншає). Такі
речення називаються генітивними як протиставлення реченням
номінативним, у яких суб'єкт виражений називним відмінком (лат.
no mi nativus). Оскільки генітивні речення мають нетрадиційний фор-
мальний засіб вираження суб'єктності (родовий відмінок) та не за-
кономірного носія предикативної ознаки (родовий відмінок замість
називного), то вони не вкладаються в традиційні класифікаційні схе-
ми простого речення. Тому при визначенні місця генітивних речень
в системі типів простого речення виникають протиріччя, які спричи-
няють різноманітні погляди.
Дослідники відносять генітивні речення до різних розрядів: дво-
складні з особливою (генітивною) формою одного з головних членів
[1: 200]; генітивно-кількісні двоскладні, у яких підмет виражається ро-
довим відмінком [3; 4]; особливий різновид безособових речень [2: 37 —
38]; односкладні підметові [6: 50, 60 — 61]; односкладні номінативні
© В.О. ГОРПИНИЧ, 2009
У статті розглянуто проблему генітивного речення в українській мові. Виділено 10
структурних типів цих речень. Доведено, що немає підстав включати генітивні речення
в систему безособових. Однією з суттєвих ознак підмета в генітивних реченнях є його
незалежність. Пропоновано замінити термін “номінативні речення” на “називні речен-
ня”, відповідно до їхньої функції..
Ключові слова: генітивні речення та їх типи, просте речення, член речення.
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2009, № 34
Горпинич В.О.
[1: 201]; прості речення, генітив яких функціонально близький з під-
метом [5]. У більшості посібників генітивні речення або віднося ть до
односкладних, або зовсім не згадують [7: 400]. Головне тут — чи є в ге-
нітивних реченнях підмет і чи може він виражатися родовим відмін-
ком. На наш погляд, розв'язати його в рамках традиційної граматики
не можна. Треба вийти за межі її понятійного апарату.
Для початку потрібно уточнити поняття члена речення і додат-
ково ввести поняття «позиція члена речення».
Член речення — це повнозначне слово, що вступає в закономірні
граматичні зв'язки і має постійні морфологічні засоби їх регулярно-
го вираження: називний відмінок для підмета, категорія часу для при-
судка і т.ін.
Позиція члена речення — це місце повнозначного слова в систе-
мі зв'язків між членами речення. За традиційною теорією, підметом
є слово, яке називає суб'єкт, виражений називним відмінком, i ха-
рактеризується присудком. Це морфологізований підмет. Якщо при-
йняти запропоновані уточнення, то підметом може бути не лише
форма називного відмінка, а в певних мовленнєвих ситуаціях — сло-
во, словоформа, службове або незмінюване слово, тобто будь-яка
мовна одиниця, яка займає позицію підмета, є суб'єктом висловлю-
вання і ха рак теризується присудком. Це неморфологізовані підмети:
Дихати — значить жити; Наше вчора уже не повернеться; Через —
прийменник; I — сполучник; Пальців на руці п'ять.
У східнослов'янських мовах склалося так, що позицію підме-
та може займати і словоформа в родовому відмінку: Дітей у них було
троє. Тут слово дітей несе на собі частину ознак предикативності, є
суб'єктом висловлювання, якому присудок було троє приписує кван-
титативну ознаку, тобто займає позицію підмета, але виражене не на-
зивним, а родовим відмінком: формує речення не номінативне, а гені-
тивне.
Отже, підмети, як і інші члени речення, бувають морфологізовані
(називний відмінок) і неморфологізовані (виражені іншими формами,
в т. ч. і родовим відмінком). На цій підставі слід уточнити й поняття
двочленних та одночленних речень.
Двочленним називається таке речення, в якому є елементи двох
головних членів або позиції двох головних членів речення: а) у ви-
словлюванні Вмивається сльозами убога Земля (М. Коцюбинський) є
елементи двох головних членів речення; б) у висловлюванні Наше за-
втра світле й прекрасне є позиція підмета, яку займає прислівник за-
втра (неморфологізований підмет), і присудок. Одночленне — це таке
речення, в якому є склад або позиція одного головного члена: а) Ніч.
Друга година. Тут наявний один головний член (це односкладне номі-
нативне реченя); б) А лозунгів! А музики! Тут позицію головного члена
займають словоформи в родовому відмінку (це односкладні генітивні
речення). Отже, генітивні речення мають морфологізований підмет і
поділяються на двоскладні й односкладні.
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2009, № 3 5
Генiтивнi речення в українськiй мовi
На цій основі виділяють такі типи генітивних речень:
1. Генітивні двоскладні речення з родовим суб'єкта (неморфоло-
гізованим підметом) при присудку, вираженому числівником: а) кіль-
кісним числівником без зв'язки: Я один, а їх аж триста (Л. Українка);
б) кількісним числівником у називному відмінку зі зв'язкою бути:
Було їх тута три, чужих людей (Л. Українка); в) збірним числівником
у називному відмінку без зв'язки: Було нагляне мати, як мрія поле,
жито. Хустини. Яблук трійко (А. Малишко); г) збірним числівником
у називному відмінку зі зв'язкою бути: Було їх двоє (А. Малишко).
Ці речення докоріно відрізняються від двоскладних номінатив-
них речень з нерозкладними синтаксичними словосполученнями
числівника у називному відмінку з іменником у родовому відмінку у
функції підмета при дієслівному присудку: В шлюпці стояло двоє лю-
дей (М. Трублаїні), Два хлопчики на ставочку ловлять рибку в холо-
дочку (О. Олесь). Це двоскладні особові речення, в яких числівники
(кількісний два і збірний двоє) є не присудками, а частиною підметів
два хлопчики, двоє людей при присудках стояло і ловлять.
На відміну від номінативних двоскладних речень з дієслівним
присудком, у яких числівник у нерозкладному словосполученні зна-
ходиться в препозиції відносно іменника, в двоскладних генітивних
реченнях числівник, що виступає у функції присудка, стосовно носія
ознаки (суб'єкта) знаходиться, як правило, в постпозиції. Розрізняють
ці типи речень і семантично: у двоскладних номінативних дієслівних
суб'єкту речення приписується процесуальна ознака (два хлопчики
ловлять, двоє людей стояло), а в двоскладних генітивних — кількісна
ознака (бійців два, яблук трійко).
Генітивні двоскладні речення з числівниковим присудком від-
різняються від односкладних номінативних речень з числівниковим
компонентом. Односкладні номінативні — це головним чином кон-
статація, ствердження наявності предметів, понять, явищ, а не їх на-
зва (хоч вона й є) чи характеристика: Ранок. Сім годин; Поле. Дві до-
роги. Одна — прямо, друга — справа. У генітивних двоскладних у
семантичному відношенні предмет думки (власне предмет, поняття,
явище) не стільки називається, скільки характеризується з боку
кількості. Для генітивних двочленних має значення не констатація
наявності, а характеристика: Ранок. Годин сім (тут головне те, що но-
сій ознаки — іменник у родовому відмінку (годин) характеризується
кількісно); Поле. Доріг дві. Одна — прямо, друга — справа (тут також
головне те, що носій ознаки — іменник у родовому відмінку (доріг)
характеризується кількісно).
2. Генітивні двоскладні речення з родовим суб'єкта при присудку,
вираженому неозначено-кількісними словами (зі зв'язкою бути або
без неї): а) багато: Багато галасу даремно (Прислів'я); О, тепер було у
нього срібла, золота багато (Л. Українка); У нас багато, люба, справ
(А. Малишко); І доріг тих багато, а Вітчизна — одна (А. Малишко);
б) доволі (у значенні багато): Тільки в них і хліба, й солі, зброї доброї
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2009, № 36
Горпинич В.О.
доволі, грозових побід (А. Малишко); в) повно (у значенні багато): У
хаті вже повно людей (Ю. Збанацький); г) досить (у значенні багато):
Постів досить, а книжки, щоб читать катма (М. Рильський); д) не-
багато: Спочатку наліпили вареників, їх, правда, було небагато
(Ю. Збанацький); є) мало: Багато дива, мало млива (Прислів'я); Ні, їй
мало самого хліба й слів, їй треба волі (Л. Українка); Нас не багато, нас
і не мало (А.Малишко); У тебе мало віри (Л. Українка).
У реченнях такого типу присудок може бути виражений словами
безліч, сила, тьма, гора, куча, ліс, копа і под., вжитими в значенні
неозначено великої кількості (тобто надзвичайно багато): У нас справ
безліч; На площі людей сила; Біля клубу народу тьма; На столі учнів-
ських зошитів купа; Після запитання вчителя, рук у класі завжди ліс; В
неї ще багато діла, турбот, як сказано, гора (А. Малишко).
Від цих двоскладних генітивних речень слід відрізняти ті дво-
складні номінативні речення, у яких слова багато, доволі, чимало,
трохи, немало, мало і ін. не є присудком, а входять до складу підмета,
тобто разом з іменником у родовому відмінку утворюють нерозкладне
синтаксичне словосполучення, яке виконує функцію підмета при при-
судку, вираженому дієсловом: Часу немало пішло в прірву (Ю. Янов-
ський); Минуло днів і вечорів немало з тих днів (А. Малишко); Води чи-
мало із річки в море утекло (Т. Шевченко); Багато дечого не стало
(Т. Шевченко); Від того дня минуло багато часу (Ю. Збанацький). В
мові функціонують речення цього типу, що не мають однозначного
тлумачення: 1) Ой, волохи, волохи, вас осталося трохи (Т. Шевченко);
Ще сіверянського в юрбі живе чимало (М. Рильський). З одного боку,
вони відрізняються від речень типу І доріг тих багато; У тебе мало
віри наявністю дієслівного присудка (осталося, живе), що дає право
придієслівні слова трохи, чимало розглядати як обставини, а речення
кваліфікувати як односкладні; 2) є певні підстави вважати слова тро-
хи, чимало компонентами нерозкладних синтаксичних словосполу-
чень трохи вас, чимало сіверянського, які виконують функцію підмета
при присудках зосталося, живе, і на цій основі такі речення вважають-
ся звичайними двоскладними номінативами. З другого боку, в таких
речень є чимало спільного з конструкціями типу І доріг тих багато; У
тебе мало віри. По-перше, їх об'єднує спільна семантика присудків —
кількісна характеристика носіїв ознаки (осталося трохи, живе чима-
ло); по-друге, у них спільна загальна синтаксична семантика — наяв-
ність ознаки у суб’єкта; по-третє, оскільки дієслова осталося, живе в
цій позиції в семантичному відношенні є неповноцінними і можуть не
вживатися, то основне семантичне навантаження припадає на слова
трохи, чимало, які фактично виконують функцію присудка подібно
до бездієслівних речень (пор. Ой, волохи, волохи, вас трохи; Ще сіве-
рянського в юрбі чимало). Тому в конструкціях цього типу найбільше
ознак двоскладних генітивних речень.
3. Генітивні двоскладні речення з родовим суб’єкта при присудку,
вираженому фразеологізмом із кількісним значенням: Нас таки чима-
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2009, № 3 7
Генiтивнi речення в українськiй мовi
ле військо (Л. Українка), Кажуть, від цього куріння раку видимо-не-
видимо (Ю. Збанацький); А мати або батько як побачать, що ви, мої
любі, таке диво читаєте, — гріха на всю губу (Т. Шевченко); Перехо-
жих не траплялося, а вареників була ще ціла гора (Ю. Збанацький);
Сорок сороків артилерії (Ю. Яновський); Пихи на три штихи (При-
слів'я). Усі виділені фразеологізми за значенням синонімічні з не-
означено-кількісними словами багато, дуже багато і ін.: 1) нас чимале
військо = нас багато, раку видимо-невидимо = раку неймовірно багато,
гріха на всю губу = гріха надзвичайно багато, вареників ще ціла гора =
вареників ще багато (або дуже багато), артилерії сорок сороків = ар-
тилерії незлічена кількість, пихи на три штихи = пихи дуже багато.
Вони виконують функції присудків.
4. Генітивні двоскладні речення з родовим суб’єкта при присуд-
ку, вираженому неозначено-кількісним словом (числівниковим за-
йменником) скільки: Скільки різного мотлоху!.. Скільки зайвого кло-
поту! Скільки шкоди ще! (І.Баш). Носії ознаки в цих реченнях
виражені іменниками мотлох, клопіт, шкода у родовому відмінку,
які займають у реченні позицію підмета. Вони за допомогою присуд-
ків, виражених числівниковим займенником скільки, характеризу-
ються кількісно, тобто суб’єктам приписується кількісна ознака. Ре-
альний зміст цих речень зводиться до твердження про те, що різний
мотлох є у великій кількості, що зайвий клопіт є у великій кількості,
що шкоди є також у великій кількості. Це все ознаки двоскладного
речення. Тому з позиції семантики розглядати ці речення як номіна-
тивні односкладні (називні) не можна. У називних стверджується
лише наявність предметів, понять, явищ без кількісної їх характе-
ристики: Різний мотлох. Зайвий клопіт. Шкода. Як багато ще їх! У
двоскладних генітивних реченнях з присудком скільки входить до
складу нерозкладних синтаксичних словосполучень у ролі під мета
при дієслівному присудку: І скільки всіляких ласощів росте на степу
(Ю. Яновський); Скільки йде під рідним стягом дорогих імен! (А. Ма-
лишко); Адже скільки минуло часу (І. Цюпа); Скільки вже тих паруб-
ків потягло від тебе гарбуза (І. Цюпа).
5. Генітивні двоскладні речення з родовим суб'єкта при присудку,
вираженому дієсловом бути в формі середнього роду минулого часу
(було), із значенням великої кількості: Сміху було. Крику було. Сліз
було (І. Цюпа); Було в нас і радості, й крові, і поту (А. Малишко).
6. Односкладні генітивні речення з родовим суб'єкта. Кількісне
значення багато, дуже багато виражається власне формою родового
відмінка, особливою інтонацією і нерідко частками а, ну, ну й: За плу-
гами в полі сонця, блиску! (А. Малишко); А гвалту! А крику! (Т. Шев-
ченко); А тюрм! А люду!. Що й лічить (Т. Шевченко); А сльоз, а крові!
Напоїть всіх імператорів би стало з дітьми і внуками, втопить в сльо-
зах удов'їх. А дівочих, пролитих тайно серед ночі! А матерних гаря-
чих сльоз! А батькових, старих, кровавих, не ріки море розлилось,
огненне море! (Т. Шевченко). Інколи значення «багато», «дуже багато»
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2009, № 38
Горпинич В.О.
в генітивних реченнях передано повторенням носія ознаки: За богами
панства, панства в серебрі та златі (Т. Шевченко).
7. Двоскладні генітивні речення з родовим суб'єкта при дієслів-
ному присудку зі значенням збільшення або зменшення: Дітвори на-
збиралося на річці (І. Цюпа); Над ним літає його душа, і треба погля-
дати па склянку меду, що стоїть на покуті, з неї душа п'є мед, і меду
меншає, а душі так і не видко (Ю. Яновський).
8. Генітивні двоскладні речення з родовим суб'єкта при при-
судку, позицію якого займає фразеологізм у формі двоскладного або
односкладного речення зі значенням кількості («багато», «дуже ба-
гато»): Грошей кури не клюють (Прислів'я); Женихів хоч греблю гати
(Прислів'я).
9. Генітивні двоскладні речення з родовим суб'єкта при присуд-
ку, вираженому прислівником або іменником із кількісним значенням:
Тут їх достобіса (Т. Шевченко); Діла на копійку, а балачок на карбова-
нець (Прислів'я); Не стільки того діла, як клопоту (Ю. Збанацький).
10. Генітивні двоскладні речення з родовим суб'єкта при при-
судку, вираженому порівняльним зворотом, що вказує на кількість:
Хліба як кіт наплакав (Прислів'я); Синочків як у лісі дубочків
(Прислів'я); Дочок як на небі зірочок (Прислів'я); Крові з нього як з бу-
гая (Ю. Яновський).
До генітивних традиційно (О.О. Шахматов, Д.Е. Розенталь,
М.О. Те ленкова й ін.) відносять лише так звані безприсудково-
підметові речення (Слів-mo, слів-то!). Застосування поняття «пози-
ція називного відмінка» дає можливість розширити коло речень з ге-
нітивним суб'єктом і виділити десять структурних типів генітивних
речень. Немає підстав включати генітивні речення в систему безосо-
бових, оскільки родовим відмінком виражається суб'єкт висловлю-
вання, а він завжди пов'язаний з категорією особи, бо вказує або на
мовця зі слухачами (Нас було двоє), або на відсутність осіб чи пред-
метів, про які говорять (Їх було троє; Столів було три).
Крім того, категорія безособовості безпосередньо пов'язана з
присудковістю, а у формі генітива вбачати присудок не можна, його
функція ближча до називання (А снігу!). Не можна вважати навіть
формально генітивні речення типу Ні вогню, ні хати! А навколо ні
душі! безособово-заперечними, хоч заперечення дійсно є категорією
присудкового плану, оскільки родовий відмінок тут має суб'єктне зна-
чення. Слід мати на увазі, що родовий відмінок суб'єкта в генітивних
реченнях не породжується дієсловом, він займає незалежну позицію.
Ця незалежність є однією з суттєвих ознак підмета.
Тому, враховуючи, що в генітивних реченнях родовий відмінок
називає суб'єкт висловлювання (як і називний), якому присудок при-
писує кількісну ознаку (як і називному), що в цій конструкції родовий
відмінок займає незалежну позицію, дехто з мовознавців такий родо-
вий називає підметом. При цьому термін «номінативний» необхідно
закріпити за односкладними і двоскладними реченнями, в яких голов-
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2009, № 3 9
Генiтивнi речення в українськiй мовi
ний член речення виражений формою називного відмінка, а за різно-
видом односкладних речень типу Ранок. Тиша! закріпити термін «на-
зивні речення», замість «номінативні», відповідно до їхньої функції.
1. Валгина Н. С. Синтаксис современного русского языка. — М., 1991. — С. 201.
2. Грамматика русского языка, Т. 2 . Синтаксис, — М., 1954. Ч. 2. — 444 с.
3. Иванова В. Ф. Модели количественных предложений и связанное с ними употре-
бление глаголов // Учёные записки ЛГУ. Исследование по грамматике русского
языка. — 1973. — 5. — № 375. — С. ?–?.
4. Камынина А. А. К вопросу о предложениях с количественными словами в составе
главных членов // Русский язык в школе. — 1961. — № 2. — С. 20–25.
5. Костинский Ю. М. Подлежащее в родительном падеже // Русская речь. — 1969. —
№ 6. — С. ?? — ??
6. Шахматов А. А. Синтаксис русского языка. / Ред. и комм. проф. Е.С.Истриной. —
Л., 1941. — 620 с.
7. Шульжук К. Ф. Синтаксис української мови: Підручник. — К., 2004. — 408 с.
Volodymyr Gorpynych
GENITIVE SENTENCES IN UKRAINIAN LANGUAGE
Genitive sentences problems in Ukrainian language are discussed. There are seprited 10
structural types of such sentences. It is shown there is no reason to include the genitive
sentences in the impersonality type of sentences. Independence is the one of the essen-
tial attributes of the subject in a genitive sentence. According to their functions the term
"nominative sentence" is proposed to replace to "denominative sentence".
Keywords: genitive sentences and their types, simple sentence, a member of a sentence.
¬i‰ÓÏi ÔÓÒÚ‡Úi ÔÓ ÏÓ‚Û
Про правопис південноруської мови зауважимо, що він ще не встановився:
одні дотримуються правопису великоруської мови або церковнослов’янських
книг, інші намагаються виражати вимову слів південноруської мови літерами,
наслідуючи вимову їх у Великоросії. Мені здається, що найзручнішим був би
середній шлях. За якого правопис натякав би на корінь слів, але не створював
труднощів ні для того, хто пише, ні для того, хто читає, численними своїми
правилами та винятками.
Інакше, якщо дуже прив’язуватись до коренів слів, можна затемнити їх ви-
мову і правопис зробити невизначеним і супротивним для простих людей, які б
захотіли його використовувати; або, забуваючи зовсім про корені слів і знищу-
ючи їхній образ, вироблений історичною давністю, можна ці слова для самого
південноруса зробити рідними незнайомцями і ввести в оману тих, хто вели-
коруську вимову звуків, позначених такими буквами, надумали б читати по-
південноруськи, і при цьому судити про мелодію мови.
Метлинський А.Л., 1839
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-6046 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 1682-3540 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-11-30T23:37:46Z |
| publishDate | 2009 |
| publisher | Iнститут української мови НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Горпинич, В. 2010-02-15T13:28:00Z 2010-02-15T13:28:00Z 2009 Генітивні речення в українській мові / В. Горпинич // Українська мова. — 2009. — № 3. — С. 3-9. — Бібліогр.: 7 назв. — укр. 1682-3540 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/6046 81'366.543: 81'367.332 У статті розглянуто проблему генітивного речення в українській мові. Виділено 10 структурних типів цих речень. Доведено, що немає підстав включати генітивні реченняв систему безособових. Однією з суттєвих ознак підмета в генітивних реченнях є йогонезалежність. Пропоновано замінити термін “номінативні речення” на “називні речення”, відповідно до їхньої функції. Genitive sentences problems in Ukrainian language are discussed. There are seprited 10 structural types of such sentences. It is shown there is no reason to include the genitive sentences in the impersonality type of sentences. Independence is the one of the essential attributes of the subject in a genitive sentence. According to their functions the term "nominative sentence" is proposed to replace to "denominative sentence". uk Iнститут української мови НАН України Дослідження Генітивні речення в українській мові Genitive sentences in Ukrainian language Article published earlier |
| spellingShingle | Генітивні речення в українській мові Горпинич, В. Дослідження |
| title | Генітивні речення в українській мові |
| title_alt | Genitive sentences in Ukrainian language |
| title_full | Генітивні речення в українській мові |
| title_fullStr | Генітивні речення в українській мові |
| title_full_unstemmed | Генітивні речення в українській мові |
| title_short | Генітивні речення в українській мові |
| title_sort | генітивні речення в українській мові |
| topic | Дослідження |
| topic_facet | Дослідження |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/6046 |
| work_keys_str_mv | AT gorpiničv genítivnírečennâvukraínsʹkíimoví AT gorpiničv genitivesentencesinukrainianlanguage |