Значення ізотопів вуглецю для вирішення проблем генези родовищ корисних копалин
Доказано, що зміна-диференціація ізотопного складу вуглецю в гідротермальних карбонатах і діамантах залежить як від різної хімічної активності його ізотопів відносно різних елементів, зокрема катіонів кальцію і міді, так і тривалості повільного процесу синтезу кристалів, який протікає при мінімумі...
Saved in:
| Published in: | Геологія і геохімія горючих копалин |
|---|---|
| Date: | 2010 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут геології і геохімії горючих копалин НАН України
2010
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/60472 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Значення ізотопів вуглецю для вирішення проблем генези родовищ корисних копалин / Й. Сворень // Геологія і геохімія горючих копалин. — 2012. — № 1-2 (158-159). — С. 129-140. — Бібліогр.: 19 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859612463861858304 |
|---|---|
| author | Сворень, Й. |
| author_facet | Сворень, Й. |
| citation_txt | Значення ізотопів вуглецю для вирішення проблем генези родовищ корисних копалин / Й. Сворень // Геологія і геохімія горючих копалин. — 2012. — № 1-2 (158-159). — С. 129-140. — Бібліогр.: 19 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Геологія і геохімія горючих копалин |
| description | Доказано, що зміна-диференціація ізотопного складу вуглецю в гідротермальних карбонатах і діамантах залежить як від різної хімічної активності його ізотопів
відносно різних елементів, зокрема катіонів кальцію і міді, так і тривалості повільного процесу синтезу кристалів, який протікає при мінімумі ентропії системи в дифузійних умовах, тобто, встановлено раніше невідому більшу хімічну активність 13С
(важчого ізотопу вуглецю) у процесах утворення цих карбонатів, діамантів та інших
вуглецьвмісних твердих тіл та легкого ізотопу вуглецю у процесах синтезу летких
компонентів, зокрема метану.
Важкі діаманти з кімберлітів південних діамантовмісних районів Якутії належать до ультраосновного-кімберлітового парагенезису, а легкі, які частіше знаходять у розсипах північних районів, − до еклогітового. Під час росту-формування
кристалів діаманта відбувається диференціація ізотопів вуглецю із його поважчанням. Диференціацію ізотопів вуглецю в природі експериментально промодельовано
процесами синтезу кристалів СаСО3
, Сu2
(ОН)2
СО3
.
Поданими результатами й іншими тут не представленими стверджується, що
планета Земля побудована в різні часи із двох різних за походженням вуглецьвмісних утворень-порід: 1 – розплавної частини, названої астеносферою, та 2 – літосфери Землі, що в часі пізніше оповила астеносферу, які разом і створили нашу планету
з нинішніми параметрами на орбіті та сприятливими умовами для життя на ній. Така
була Воля Творця Всесвіту!
It was proved that alteration-differentiation of the isotope composition of carbon in
hydrothermal carbonates and diamonds depends both upon different chemical activity of
its isotopes in relation to different elements, particularly cations of calcium and copper,
and duration of a gradual process of the crystal synthesis occurring at minimum entropy
of the system under diffusion conditions, that is to say, the greater chemical activity of 13C
(heavy isotope of carbon), unknown before, was established in the process of the formation of these carbonates, diamonds and other carbon-containing solid bodies and light
isotope of carbon in the process of synthesis of volatile components, methane in particular.
Hard diamonds from kimberlites of the southern diamond-containing regions of Yakutia are related to ultra-basic kimberlite paragenesis, but light diamonds that are usually
found in deposits of the northern regions, are related to eclogite paragenesis. During the
growth-formation of diamond crystals, the differentiation of carbon isotopes with its heavy
139
growth occurs. By processes of synthesis of crystals of CaCO3 and Cu2(OH)2CO3 we have
modelled experimentally the differentiation of carbon isotopes in nature.
Methane in form of the existence of Ca(OH)2 · CH4 with water steam and temperature
>580 °C transfers these and other constituents of fluid at great distances, which:
–– mineralizes pore spaces, fractures of different size etc., which with decrease in
temperature become healed-cemented by carbonates that by their defects trap the carbonate-forming environment itself together with CH4. The screens-covers of wasp, in which
oil and gas are preserved up to now, are formed-constructed in a similar way;
–– being transformed adiabatically into sedimentary rocks with a thick layer of organic remains, it exposes them to strong physical-chemical influence from one side-direction, heats them to temperatures 700–800 °C, at which they are initial stage of heating
leave the area of future seam up to the time of coal formation. As methane has come from
the fracture, then its concentration in the direction to it should increase and in the final case
should be associated with a gas deposit-field. Coal methane itself has a double abiogenicbiogenic nature with pre-dominance of the abiogenic part which in hermetically well covermineralized coal seam and newly deposited minerals and rocks can be under abnormally
high pressure.
Submitted results and those, non-submitted here, allow us to confirm that the Earth
planet was formed in different times from two carbon-containing rock formations of different origin: the first- from a molten part called astenosphere, and the second- from the
lithosphere of the Earth which later wrapped the astenosphere that together they have created our planet with present parameters in the orbit and favourable conditions for life in it.
Such was a will of the creator of the world!
|
| first_indexed | 2025-11-28T15:12:58Z |
| format | Article |
| fulltext |
129
© Йосип Сворень, 2012
ISSN 0869-0774. Геологія і геохімія горючих копалин. 2012. № 1–2 (158–159)
УДК 550.422/424
Йосип Сворень
Інститут геології і геохімії горючих копалин НАН України, Львів,
e-mail: igggk@mail.lviv.ua
значення ІзоТоПІв вУГЛеЦЮ
дЛя вИрІШення ПробЛем ГенезИ
родовИщ корИСнИх коПаЛИн
Доказано, що зміна-диференціація ізотопного складу вуглецю в гідротермаль-
них карбонатах і діамантах залежить як від різної хімічної активності його ізотопів
відносно різних елементів, зокрема катіонів кальцію і міді, так і тривалості повіль-
ного процесу синтезу кристалів, який протікає при мінімумі ентропії системи в ди-
фузійних умовах, тобто, встановлено раніше невідому більшу хімічну активність 13С
(важчого ізотопу вуглецю) у процесах утворення цих карбонатів, діамантів та інших
вуглецьвмісних твердих тіл та легкого ізотопу вуглецю у процесах синтезу летких
компонентів, зокрема метану.
Важкі діаманти з кімберлітів південних діамантовмісних районів Якутії нале-
жать до ультраосновного-кімберлітового парагенезису, а легкі, які частіше знахо-
дять у розсипах північних районів, − до еклогітового. Під час росту-формування
кристалів діаманта відбувається диференціація ізотопів вуглецю із його поважчан-
ням. Диференціацію ізотопів вуглецю в природі експериментально промодельовано
процесами синтезу кристалів СаСО3, Сu2(ОН)2СО3.
Поданими результатами й іншими тут не представленими стверджується, що
планета Земля побудована в різні часи із двох різних за походженням вуглецьвміс-
них утворень-порід: 1 – розплавної частини, названої астеносферою, та 2 – літосфе-
ри Землі, що в часі пізніше оповила астеносферу, які разом і створили нашу планету
з нинішніми параметрами на орбіті та сприятливими умовами для життя на ній. Така
була Воля Творця Всесвіту!
Ключові слова: ізотопи вуглецю, їхній склад, міграція, поширення в Землі і хі-
мічна активність, мінерали.
Вивчено ізотопний склад глибинного діоксиду вуглецю (СО2) у мінералах
незмінених ультраосновних й основних порід дна Світового океану, зокре-
ма базальтів рифтової зони Аравійсько-Індійського хребта (станція 2173
19-го рейсу НДК “Академік Вернадський”, глибина 3800 м від рівня води),
і встановлено, що газові включення-пухирі в них містять лише СО2 із P =
6,1 МПа та δ13С = (–6,1 ± 0,5) ‰ (Изотопный…, 1981). Ізотопний склад вугле-
цю цього діоксиду вуглецю був розрахований за відомою формулою з вико-
ристанням стандарту зі складом ізотопів вуглецю вапнякового родовища США
“Belemniеta Amerikana” зі співвідношенням 12С/13С = 88,99, названого термі-
ном “РDВ” (підібі) зі співвідношенням 13С/12С = 0,011 237 2 (практично вико-
ристовують число 0,011 24), а саму інформацію виражають у промілях (δ, ‰).
Експериментально встановлена нами δ13С = (–6,1 ± 0,5) ‰ глибинного
130
діоксиду вуглецю зі співвідношенням 13С/12С = 0,011 168 повинна була б бу-
ти використана як основний стандарт, оскільки вже наявні численні експери-
ментальні факти участі цього глибинного діоксиду вуглецю в більшості при-
родних процесів як потужного джерела вихідних речовин (вуглецю і кисню в
різних формах знаходження), так і потужної енергії, які разом різко зміню-
ють геологічні умови в літосфері Землі з перетворенням контактних порід та
синтезом-утворенням найцінніших-унікальних корисних копалин: діамантів,
коштовного каміння, кольорових металів (Au, Ag, Cu, Ni, Co), нафти і газу тощо.
На сьогодні виконано багато експериментальних досліджень ізотопно-
го складу вуглецю з використанням стандарту РDВ і здавалося б не потріб-
но торкатися питання важливості використання вже давно встановленої ве-
личини δ13С = (–6,1 ± 0,5) ‰ глибинного СО2. Незважаючи на отримані важ-
ливі результати, поставленої задачі про генезу газів не було розв’язано до
сьогодні, бо ця складність частково закладена і в самому стандарті РDВ. На-
віть ізотопно легкий склад метану за вуглецем (δ13С) чи воднем (δD) не свід-
чить про сингенність метану вмісним осадам, і найбільш імовірно приплив
метану в зону стабільності газогідратів відбувається з глибини (Валяев и др.,
2007).
Розрахунковим шляхом знаходимо, що вуглець метану із δ13С = −40,0 ‰
має відношення 13С/12С = 0,010 787 7. Підставивши цю величину у відому
формулу
1000 I
СС/
CC/
Cδ
PDB
1213
зразка
1213
13
і одночасно замінивши величину стандарту PDB на отриману величину від-
ношення глибинного діоксиду вуглецю, отримуємо δ13С = −33,4 ‰. Різниця
цих величин становить 6,6 ‰, тобто, використання як стандарту ізотопного
співвідношення глибинного діоксиду вуглецю автоматично поважчило ізотоп-
ний склад вуглецю якогось мінерального утворення чи породи на (−6,6) ‰, а
насправді тривале використання стандарту РDВ штучно полегшило всі ре-
зультати отримані до цього часу. Використання стандарту РDВ для відтво-
рення складних фізико-хімічних процесів за участі вихідного глибинного
діоксиду вуглецю вносить проблему в розуміння цих процесів, спотворює
реальність природних явищ. Спостерігається також ще одна цікава законо-
мірність: підставляючи в наведену формулу одночасно обидва співвідношен-
ня поперемінно числівник–знаменник і навпаки, отримуємо в одному випад-
ку (–6,2) ‰, у другому – (+6,2) ‰ за стандартної величини – (–6,1) ‰. У ме-
жах точності вимірювань отримано фундаментальне число 6,0, рівне числу
протонів в атомі вуглецю.
Водночас важливо зауважити, що використання стандарту глибинного
діоксиду вуглецю, з одного боку, здорожчує експериментальні дослідження,
додатково створює проблему придбання зразків з глибинним діоксидом вуг-
лецю, зокрема базальту з дна Індійського океану, вимагає виготовлення при-
строю для подрібнення цих зразків у вакуумі, з іншого – значно полегшує
узагальнення висновків та встановлення істини за отриманими результатами
в проблемах генези, механізмів синтезу багатьох вуглецьвмісних речовин та
перебігові множини природних явищ.
(1)
131
Приплив флюїдів із глибинних горизонтів літосфери внаслідок як їхньої
прискореної міграції активними розривними-розломними порушеннями, так
і генерації нових речовин та їхньої диференціації в процесах роздрібнення
та динамометаморфізму доводиться фактами поширення різнорозмірних трі-
щин і проявами підвищеної флюїдопроникності (Павлюк, Наумко, 2009). На-
явність флюїдопровідних розломних зон успішно пояснює розроблена мо-
дель (Сворень, 1992), яка передбачає в певній ділянці літосфери зароджен-
ня-утворення, унаслідок потужної магмо-тектоногенної енергії, тектоніч-
ного розлому із паралельним втіленням в цю область магматичного флюїду
з аномально високими параметрами температури, тиску, активних речовин
тощо. Саме втілення супроводжується протіканням таких фізико-хімічних
явищ, як адіабатичний процес, утворення тектонічних тріщин, виникнення
високовольтного електромагнітного поля, створення окисно-відновного се-
редовища, синтез вуглеводнів, формування прожилкової мінералізації з про-
цесами цементації.
Швидке втілення магматичного флюїду з конкретними Р-Т-параметрами
в утворену область розлому супроводжується потужним стисненням складо-
вих самого флюїду і наявних там речовин, що призводить до стрибка темпе-
ратури і тиску, проте вже не шляхом підведення додаткової зовнішньої енер-
гії, а завдяки внутрішній енергії самої системи (адіабатичний процес). Ано-
мально підвищені температура і тиск зумовлюють тріщиноутворення навко-
лишніх порід та мінералів, які в процесі заліковування у вигляді включень-
“мікропокладів” законсервовують синтезовану гаму вуглеводнів конкретно-
го фазового стану. Зародження тріщин найбільш інтенсивно та при мінімумі
енергії проходить на межі взаємодії окремих атомів чи молекул з мікроде-
фектами в тілах: дислокаціями, субмікротріщинами, вакансіями. Дислокації,
до прикладу, залежно від своїх розмірів, що задаються параметрами ґратки
кристалів, можуть у своєму об’ємі вмістити ланцюжки як окремих атомів,
радикалів, так і молекул. При зовнішньому впливові на тіло, зокрема нагрі-
ванні чи механічному розтягуванні кристала, у процесі переміщення дисло-
кацій зі згаданими частинками в деяких локальних зонах тіла окремі атоми
утворять молекули, а молекули води потраплять у правильну орієнтацію,
властиву кристалові льоду зі збільшеними параметрами ґратки, і в кінцево-
му результаті створять потужну локальну механічну напругу. Паралельно
при синтезі молекул з окремих атомів та утворенні “ґратки” льоду з молекул
води наявне виділення значної теплової енергії, яка додатково послаблює ве-
личину енергії зв’язку між атомними площинами кристала з екрануванням,
що призводить до їхнього розриву, а саме до утворення тріщин. Для підтвер-
дження вкажемо, що синтез молекули водню з його окремих атомів здійсню-
ється з виділенням теплової енергії, рівної 4,1 еВ/атом. У природі наявні трі-
щини шириною (0,01…1,0) · 10-3 м, а довжиною переважають цю величину в
понад 106 разів. Тріщини з такими параметрами є не тільки добрими провід-
никами флюїдів у надрах, але й свідчать (після їхнього заліковування) про
міграційні явища, які є підставою для розроблення критеріїв пошуку самих
вуглеводнів.
Високовольтне електромагнітне поле та висока температура приводять
усі вуглеводеньвмісні речовини до їхнього розпаду на окремі атоми, радикали,
132
іонізовані частинки, які, після стабілізації фізико-хімічних умов у дослі-
джуваній області, між собою хімічно взаємодіють, утворюючи складну су-
міш вуглеводнів у значних кількостях, у менших – СО2, N2, …, Н2S. Друга
важлива роль електромагнітного поля полягає в тому, що воно створює в ре-
акційному об’ємі дві області: відновну й окисну. Частинки С, Н, СnНm-ради-
кали у відновній області хімічно взаємодіють між собою за раніше запропо-
нованим механізмом (Сворень, 1984, 1992), синтезуючи складну вуглеводне-
ву суміш виду нафти чи бітумів разом з газами. У другій, окисній області
кисень і його гідрооксид окислюють слабкоокислену флюїдну частину, на-
приклад, FeO до Fe2O3 чи Fe3O4; ·С, СО до СО2. Тут також важливо зазначи-
ти, що наявність у реакційному об’ємі високомолекулярних СnHm-радика-
лів, утворених зі слабкорозкладеної органічної речовини, сприяє синтезові
більш високомолекулярних вуглеводнів. Синтезовані в таких умовах вугле-
водні, з одного боку, формують поклади чи родовища, а з іншого − закон-
сервовуються в дефектах множини мінералів (кальцит, кварц, барит, “марма-
роські діаманти” тощо) та карбонатних, кварц-карбонатних порід, які пара-
лельно утворюються з мінеральної складової того самого високотемператур-
ного флюїду і щільно й герметично заповнюють та цементують порожнини
макро- і мікротріщин на сотні метрів-кілометрів у довжину та мікрони-мілі-
метри-сантиметри упоперек (Сворень, Наумко, 2007), орієнтованих по раді-
усі із центром в області покладу. Метан з найменшим діаметром молекули
серед інших вуглеводнів і найбільш слабковираженими сорбційними власти-
востями буде втілюватися в навколишні породи досліджуваної області най-
інтенсивніше і на значні відстані. Приміром, прожилковий карбонат із порід
св. 1-Сушеницька (Карпатська нафтогазоносна провінція, інт. 4577–4587 м)
містить (об. %): вуглеводні сумарно (СН4, С2Н6, С3Н8) – 52,60; СО2 – 44,93;
N2 – 2,16; Н2 – 0,31. Ці результати переконливо свідчать про наявність побли-
зу зазначеного інтервалу вуглеводневого покладу. Карбонатна речовина про-
жилка входила до мінеральної складової глибинного високотемпературного
флюїду, а вуглеводні та інші сполуки, наявні у дефектах мінералів прожил-
ків, загалом є продуктами вже згаданих високотемпературних процесів.
Мас-спектрометричним методом встановлено, що істотно газові вклю-
чення в “мармароських діамантах” із околиць с. Люта (Дуклянська зона, верх-
ня крейда) містять (об. %): СН4 – 97,48 і N2 – 2,52; аналогічні включення із
с. Воловець відповідно: СН4 – 97,66 і N2 – 2,34, а з району с. Нижні Ворота
(Кросненська зона, олігоцен) у включеннях типу L1 + L2 + G міститься: СН4 –
62,21; С2Н6 – 6,71; С3Н8 – 6,06; С4Н10 – 3,97; С5Н12 – 1,32; СО2 – 1,04; N2 – 5,37;
Н2О – 13,32.
Отож, основним газовим компонентом включень у “мармароських діа-
мантах” з різних місць Карпат є метан, при цьому на вуглеводневий склад у
них мало впливає і вік порід з цими кварц-карбонатними жилами. Важливим
є генетичний зв’язок кристаликів “мармароських діамантів” із тектонічними
розломами як доказ синтезу мінералу під час міграції вуглеводневмісних і
мінерало-породотворних флюїдів та зміни полікомпонентного флюїду в ча-
сі, особливо інтенсивно в момент збагачення водою.
Оскільки насув метаморфічних порід Рахівського масиву на осадові тов-
щі здійснювався в післяпізньокрейдяну епоху, то міграція вуглеводневміс-
133
них флюїдів у Карпатах, що відбулася між пізнім і середнім пліоценом (Ла-
дыженский, 1961), була викликана активними тектонічними умовами, що
поновили старі і проклали нові шляхи для проникнення глибинних високо-
температурних флюїдів (Наумко, Сворень, 2003).
Отже, характер розподілу та загальний склад газових компонентів флю-
їдних включень у прожилково-вкраплених мінералах є одним із найважли-
віших показників фіксації флюїдопровідних розломних зон, прояву в них
глибинних флюїдних потоків, генези та формування нафтогазових і деяких
рудних (насамперед, золотовмісних) родовищ і свідчить про одно- чи близь-
кочасність їхньої міграції зонами розломів на значних територіях нафтога-
зоносних областей, зокрема й України, та дає підстави передбачати їхнє на-
громадження в структурах-пастках із формуванням покладів-родовищ наф-
ти і газу (Наумко, 2006; Сворень, Наумко, 2007). Ці та інші результати і ство-
рена авторами (Сворень, Наумко, 2006) “нова теорія синтезу і генези при-
родних вуглеводнів: абіогенно-біогенний дуалізм” підтверджують погляди
чл.-кор. НАН України М. Р. Ладиженського про те, що нафта карпатських
родовищ містить складову неорганічного синтезу, яка мігрувала з глибини
регіональними розривами-розломами з надвисокими тисками протягом ко-
роткого часу, що також не узгоджується з ученням про нафтогазові басейни.
Однак і сьогодні багато дослідників переконані, що природні вуглевод-
ні, і насамперед, нафта, утворилися з органічних решток, які у вигляді плас-
та осаду, що формується на морському дні, опускаються разом з прогинан-
ням земної кори, де перекриваються новими осадами. За їхніми прогноза-
ми на глибинах 1,5–7,5 км температура досягає 110 ± 45 °С і більше, відпо-
відно зростає і тиск. За таких умов з органічних решток утворюється мак-
симальна кількість вуглеводнів. М. Б. Вассоєвіч (Вассоевич, 1975) назвав
цей етап головною фазою нафтоутворення, а зону з відповідними Р-Т-па-
раметрами – головною зоною нафтоутворення. Сам процес виникнення наф-
ти з органічних решток тісно пов’язаний з осадовими басейнами, які містять
~1 · 1016 тонн цих речовин, та літогенезом і міграцією вихідних сполук у роз-
сіяній формі знаходження. Враховуючи це, М. Б. Вассоєвіч запропонував на-
зивати теорію походження нафти осадово-міграційною: “нафта … утворила-
ся і утворюється … в осадових породах на стадії катагенезу, у ГЗН, … в ін-
тервалі глибин від 1,5 до 7,0 км” (Вассоевич, 1975).
Не вдаючись до глибокого аналізу основ цієї теорії, відразу виокремимо
лише три перші глобальні проблеми сьогодення:
Якщо вся маса органічних решток на глибинах ~7 км формує родови-1.
ща-поклади нафти, то за яких умов і з чого утворилося вугілля до антрациту
і далі, яке для утворення вимагає прогрівання вихідних органічних решток
до температур понад 200 °С і на глибинах понад 1,0 км?
Куди подівся кисень як складова частина будови самих решток, адже 2.
нафтові вуглеводні є безкисневими сполуками?
Оскільки на глибинах ~1,5 км є родовища нафти і вугілля, повинні бу-3.
ти і відмінні умови, процеси та механізми їхнього синтезу-утворення та фор-
мування самих родовищ.
Стало зрозуміло, що не можна застосовувати гіпотезу органічного по-
ходження нафти-вуглеводнів разом зі згаданою осадово-міграційною теорією
134
для вирішення цих проблем. Для часткового їхнього вирішення ми провели
такі дослідження.
Розклад органічних решток у надрах Землі в процесах їхнього перетво-
рення у вугілля експериментально промодельовано (Сворень, 1975; Svoren’,
2008) шляхом нагрівання торфу в температурному інтервалі 20–1000 °С, отри-
мано температурну залежність виходу летких сполук із торфу (Сворень, 2008).
Аналогічно було досліджено і буре вугілля.
З цих досліджень виокремилася одна з найважливіших і найскладніших
проблем природознавства “Проблема генези, синтезу природних вуглевод-
нів, зокрема метану і його ролі в процесах переносу теплової енергії, міне-
ральних складових флюїду, у формуванні нафтогазоносних відкладів та ву-
гільних пластів тощо”.
Походження метану встановлюють за розробленою (Сворень, Наумко,
2000) “новою технологією визначення генези вуглеводневих газів”. Техно-
логія належить до геохімії газів і додатково може бути використана для по-
шуків нафти та газу в надрах Землі, для з’ясування природи прожилково-
вкрапленої мінералізації тощо. Вона базується на виконаних теоретичних
дослідженнях та отриманих експериментальних даних при вивченні вмісту
сингенних дефектів-включень у кристалах діаманта з трубки “Мир” (Яку-
тія), різнотемпературних мінералах кварцу (Закарпаття, Волинь, Середня Азія
тощо) та епігенних – в осадових породах Передкарпатського прогину (Пи-
нянське газове родовище, гл. 2150 м, нижньосарматські відклади), Дніпров-
сько-Донецької западини та інших нафтогазоносних областей і металогеніч-
них провінцій. Відповідно до технології, для визначення генези вуглеводне-
вих газів, включаючи буріння свердловини, відбір проб мінералів та породи
і аналогічно в шахті під час видобутку вугілля та інших робіт у напрямках
глибших пластів та у бік більш термодинамічного впливу на пласт, встанов-
люють склад і кількість летких сполук у включеннях у твердих тілах, а вис-
новок про генезу метану й інших вуглеводнів роблять за типами флюїдних
включень у мінералах та кількісними співвідношеннями летких сполук різ-
ного походження.
Метан у формі знаходження Са(ОН)2 · СН4 з парою води та “вапняним
молоком” і температурою >580 °С переносить на значні відстані ці та інші
складові флюїду, який мінералізує порові порожнини, різних розмірів трі-
щини тощо, що зі спадом температури заліковуються-зацементовуються кар-
бонатами, які своїми дефектами захоплюють і саме карбонатотворне середо-
вище разом з СН4. Подібно формуються покрівлі пасток, у яких нафта і газ
зберігаються до сьогодні.
Щодо вугільного пласта, то подана суміш метану з парою води та “вап-
няним молоком”, втілившись в осадові породи з потужним шаром органіч-
них решток, піддала їх потужному фізико-хімічному впливові з одного боку.
Оскільки метановмісний флюїд в область знаходження органічних решток
втілився з температурою не менш ніж 580 °С та адіабатично, то там сумарна
початкова температура стрибкоподібно зросла до 700–800 °С. Через те, що
нагрівання тривало певний час, органічні рештки також були нагріті до тем-
ператур, значно вищих від температури гомогенізації включень у новоутво-
рених у процесах стабілізації фізико-хімічних умов мінералах. За таких ви-
135
соких температур нагрівання рештки розклалися на вуглець та леткі сполу-
ки: СО2, Н2О, СпНm, N2, Н2, Н2S, SО2 тощо, які на початковій стадії нагрівання
залишили область майбутнього пласта до часу ущільнення та мінералізації
навколишніх контактних порід та формування вугілля. Оскільки метан над-
ходив із розлому, його концентрація в напрямку до нього повинна зростати і
в кінцевому результаті мати зв’язок з газовим покладом чи родовищем, яке
має бути відповідно до нової теорії (Сворень, Наумко, 2006). Події в шахті
ім. С. Засядька підтверджують реальність отриманих висновків.
Отож, на основі проведених досліджень встановлено:
подвійну абіогенно-біогенну природу вугільного метану. При цьому –
абіогенна частка домінує і в герметично добре покрівлезамінералізованому-
залікованому вугільному пласті та новоутворених мінералах і породах може
перебувати під аномально високим тиском;
раніше невідому властивість абіогенного метановмісного високотем- –
пературного флюїду розкладати органічні рештки за вугільним рядом з утво-
ренням вугільних пластів;
що твердження про те, що метан, наявний у вугільних пластах і вміс- –
них породах, − лише біогенного походження, не є вірним, як теоретично, так
і експериментально.
Два різновиди діамантів: важкі (1-й різновид) із δ13С від −2,8 до −10,1 ‰
та легкі (2-й різновид) із δ13С від −10,3 до −24,8 ‰, встановили (Грицик, Дья-
ков, 1984) вивчаючи округлі діаманти з кімберлітів і розсипів Якутії та Пів-
денної Африки. Два максимуми: один з них в області δ13С = −6,8 ‰ відпові-
дає важким округлим діамантам, другий в області δ13С = −20,9 ‰ – легким.
Третій, менш виражений максимум зафіксовано в області δ13С = −13,6 ‰.
Важкі діаманти видобули з кімберлітів південних діамантовмісних районів
Якутії, і вони належать до ультраосновного парагенезису, а легкі частіше
знаходять у розсипах північних районів – це еклогітовий парагенезис. Третій
різновид, імовірно, належить також еклогітовому парагенезису як одна з йо-
го модифікацій. Для остаточного вирішення питання про генетичну належ-
ність округлих діамантів необхідно було виконати додатково спеціальні до-
слідження. Сьогодні цю проблему ще повністю не вирішено. Імовірно, умо-
ви утворення округлих діамантів згаданих різновидів були різними.
У відділі геохімії глибинних флюїдів Інституту геології і геохімії горю-
чих копалин НАН України провели унікальне експериментальне досліджен-
ня: вивчили склад летких сполук в окремому включенні – зоні зростання двох
частин октаедра діаманта. Його унікальність полягає в тому, що досліджува-
ти дефекти росту в кристалі розмірами в сотні нанометрів, які несуть ге-
нетичну інформацію про умови його утворення, з допомогою звичайного
мікроскопа неможливо. Через парамагнітність діаманта неможливо також
застосувати метод протонного магнітного резонансу, яким диференційова-
но визначають Н2О, СО2 у молекулярних формах знаходження у вакуолях і
структурних каналах деяких мінералів, а раманівську спектроскопію – через її
низьку чутливість. Тому було використано розроблений нами мас-спектро-
метричний метод з подрібненням зразка у високому вакуумі за кімнатної
температури. У спеціально сконструйованій вакуумній ступці діамант вдало
розкололи на дві частини – по зоні зростання, що відразу було зафіксовано в
136
системі напуску приладу погіршенням вакууму через виділення летких спо-
лук із цього дефекту, бо сама зона-площина зростання була герметичним де-
фектом у кристалі з одного боку, а з іншого – вона як генетично первинне
включення підтвердила первинність природи законсервованого флюїду, який
формував сам кристал. Основними леткими речовинами, виокремленими із
зони зростання цього октаедра із трубки “Айхал”, були діоксид вуглецю та
азот (у меншій концентрації). Відповідно до розробленого (Сворень, 2004)
“нового механізму утворення природних кристалів піропу та діаманта” під
впливом магми в окремих ділянках літосфери виникають глибинні розломи,
у які вкорінюються-мігрують розплави в напрямку земної кори. Під час їх-
ньої міграції в контактній зоні розплав-породи літосфери внаслідок їхньої
контактної взаємодії виникає високовольтне електричне поле складної фор-
ми, у якому СО2 переходить в енергозбуджений стан, його молекули розпада-
ються на окремі радикали й атоми з наступною йонізацією. У розломі-труб-
ці, переміщуючись, ці радикали, іони, атоми потрапляють у зону з наявними
сполуками заліза і в такому середовищі-розплаві з’єднуються між собою,
синтезуючи кристали діаманта з одночасним утворенням піропу, магнетиту,
кварцу тощо. Під час формування кристалів діаманта диференціюються ізо-
топи вуглецю з його поважчанням. Мігруючи розломом-трубкою до земної
поверхні, високотемпературний флюїд на своєму шляху контактує з різни-
ми породами, які під впливом високих температур розкладаються на окремі
складові, зокрема, карбонати − на діоксид вуглецю та оксиди. У таких склад-
них фізико-хімічних умовах глибинний СО2 доповнюється і змішується з ізо-
топно легким складом СО2 цих карбонатів, які разом стають джерелом ви-
хідного вуглецю для подальшого росту кристалів діаманта з уже сумарного
СО2 із полегшеним ізотопним складом. Самі оптично чисті діаманти в роз-
плаві синтезуються атомами вуглецю з δ13С = −6,1 ‰ при вході в розлом-
трубку. На початку процесу синтезу, повільно мігруючи розломом-трубкою
в напрямку до земної кори, склад розплаву не змінюється або змінюється
мінімально. За таких умов ріст кристалів здійснюється атомами вуглецю,
ізотопний склад якого повільно змінюється, зокрема, кристали збагачують-
ся важким ізотопом і можуть набути значних додатних величин. Такі діаман-
ти названо важкими, і вони належать до ультраосновного-кімберлітового па-
рагенезису.
При міграції розломом-трубкою в літосфері розплав із кристалами діа-
манта потрапляє в область з карбонатними породами з полегшеним ізотоп-
ним складом, які під впливом глибинного високотемпературного розплаву
розкладаються з виділенням СО2, що змішується з глибинним залишковим
СО2, і вони вже сумарно стають джерелом вуглецю в подальшому синтезі
кристалів. На цій стадії синтезу кристалів діаманта диференціація ізотопно-
го складу вуглецю проходить у зворотньому напрямку від додатних значень
до значних від’ємних. Паралельно зміна початкового мінералотворного роз-
плаву-середовища призводить до зміни забарвлень верхніх новосинтезова-
них шарів кристалів із захопленням додаткових домішок-включень. Цей різ-
новид діамантів названо легким, і належить він до еклогітового парагенези-
су. Щодо третього різновиду, то він утворюватиметься у разі повторного
втілення додаткової порції глибинного діоксиду вуглецю з астеносфери та є
137
винятковим явищем. Також можливі випадки, при яких зародження і ріст
кристалів діаманта можуть відбуватися лише в області еклогітового параге-
незису, через те що при втіленні в розлом-трубку з астеносфери не було спри-
ятливого перебігу фізико-хімічних процесів та необхідних складових флю-
їду-розплаву.
Диференціацію ізотопів вуглецю в природі промодельовано (Сворень,
Яринич, 1982) процесами синтезу деяких карбонатів у середовищі гелю
кремнієвої кислоти за кімнатних умов. Досліди проводили в скляних про-
бірках довжиною 0,5 м та діаметром 0,02 м. Гідрогель з питомою вагою
(1,00−1,03) · 10-2 Н/м3 готували взаємодією 1 моль/л розчинів метасилікату
натрію Na2SiO3 · 9Н2О (марки “х. ч.”) і кислоти. Густину гелю вибирали за
співвідношення Н2SіО3 : Н2О від 1 : (35−40) за рН – 7. У випадку утворення
гелю з рН − 7, нейтральне або слабколужне середовище задавали розчином
NaOH з pH ~8,5–9,0; залитим поверх гелю і витриманим протягом доби без
СО2 атмосфери. Для отримання кристалів синтетичного кальциту вихідним
джерелом катіонів були в одному випадку монокристал гіпсу, в іншому – хло-
ристий кальцій, які клали на дно пробірки зі щойно отриманим і ще крихким
колоїдним розчином гелю. Через кілька годин колоїд визрівав і перетворю-
вався в драглистоподібну масу. Поверх гелю, що затужавів, наливали шар
дистильованої води і 0,01 М розчин Na2CO3 – джерело йонів для отриму-
ваних карбонатів з уже визначеним ізотопним складом вуглецю (δ13С =
−19,6 ‰), або клали очищений полікристалічний карбонат марганцю МnСО3,
отриманий осаджуванням згадуваного Na2CO3 на MnSO4. При вирощуванні
Cu2(OH)2CO3 як джерело катіонів брали СuCl2, а лужність середовища зада-
вали розчином NaOH. У процесах дифузії в гелях речовини-джерела катіонів
й аніонів взаємодіяли з утворенням відповідних карбонатів. Шляхом трива-
лої кристалізації (від кількох місяців до кількох років) отримували оптично
чисті кристали кальциту розміром до 3,5 мм та малахіту до 1,0 мм завдовж-
ки, придатні для досліджень. Визначення ізотопного складу проводили за ві-
домою методикою. Результати порівнювали зі стандартом РDВ. В усіх син-
тезованих кристалах зафіксовано збільшення величини δ13С. Визначаючи її
в різних частинах пробірки, з’ясовували вплив дифузійних процесів. Беручи
до уваги точність вимірювань, встановлено, що ця величина змінюється в
межах одиниці. Так, отримані упродовж трьох місяців кристалики кальциту
з верхньої частини пробірки мають δ13С = −12,8 ‰, а з нижньої частини −
−11,3 ‰, відповідно кристали СаСО3, отримані протягом 24 місяців, із верх-
ньої частини пробірки мають δ13С = −10,6 ‰, а з нижньої – δ13С = −13,4 ‰.
Кристалики Cu2(OH)2CO3, отримані за три місяці, мають δ13С= −14,7 ‰. Такі
значні зміни δ13С в отриманих синтетичних карбонатах не можна пояснити
ні дифузійними процесами, ні адсорбційними властивостями молекул, що
містять різні за масою ізотопи (квантовостатистичний ізотопний ефект), ні
фракціонуванням. Зміну δ13С у СаСО3 від −12,8 до −11,3 ‰ у різних части-
нах пробірки ще можна пояснити згаданими ефектами і неточністю методи-
ки, а зміну δ13С від −19,6 ‰ (Na2CO3 – вихідна сполука) до −10,6 ‰ у крис-
таликах СаСО3, отриманих за 24 місяці, пояснити вищезазначеними ефекта-
ми неможливо, однак встановлено закономірність значного поважчання ізо-
топного складу вуглецю.
138
Важливо для порівняння підкреслити, що як і астеносфера Землі, так і
атмосфера Венери в основному містять діоксид вуглецю в межах 97,0 %, азо-
ту – 2,0 %, кисеньвмісні сполуки в незначних концентраціях; атмосфера пла-
нети Марс також діоксидвуглецева (95,3 %) з іншими леткими сполуками:
азот (2,7 %), аргон (1,6 %), пари води (0,01 %), оксид вуглецю (0,06 %), і по-
рівняно з атмосферою Землі є розрідженою на рівні поверхні моря у 160 разів
(Барсуков, Мазурский, 1987). Наявність у згаданих сферах майже ідентич-
ного діоксидвуглецевого середовища дає підстави стверджувати, що на цих
планетах проходили і відбуваються зараз подібні геологічні процеси, а також
і те, що вони утворилися з одного материнського тіла після його розлому-
подрібнення на окремі частини.
Щодо недавно оприлюдненої інформації про наявність життя на Марсі
на підставі фіксації влітку в атмосфері планети високих концентрацій мета-
ну, то вона викликає сумнів. Найбільш імовірно, що присутній там метан має
неорганічне походження і синтезується за механізмом (Сворень, 1984). Таке
твердження більш правдиве, оскільки глибинні процеси, які відбуваються в
надрах цих двох планет, є подібними.
Барсуков В. Л., Мазурский Г. Сравнительная планетология и ранняя история
Земли // 27-й Междунар. геол. конгр. : свод. том матер. (СССР, Москва, 4−14 авг.
1984 г.). − М. : Внешторгиздат, 1987. − С. 45−50.
Валяев Б. М., Смирнова М. Н., Юркова Р. М. Глубинные углеводородные флюи-
ды в процессах нефтегазонакопления. Фундаментальные проблемы геологии и гео-
химии нефти и газа и развития нефтегазового комплекса России. − М. : ГЕОС, 2007.
− С. 47−55.
Вассоевич Н. Б. Происхождение нефти // Вестн. Моск. ун-та. Сер. 4. Геология.
− 1975. – № 5. – С. 3−23.
Грицик В. В., Дьяков А. Г. Об изотопном составе углерода округлых алмазов //
Х Всесоюз. симп. по стабильным изотопам в геохимии. − М., 1984. − С. 238.
Изотопный состав углерода свободной углекислоты из базальта дна Индийс-
кого океана / Г. П. Мамчур, Й. М. Сворень, В. А. Калюжный и др. // Тез. докл.
Всесоюз. совещ. по геохимии углерода. – М. : ГЕОХИ АН СССР, 1981. − С. 234−235.
Ладыженский Н. Р. К вопросу о времени формирования нефтяных месторож-
дений Карпат // Минерал. сб. Львов. геол. об-ва. − 1961. − 7/8. − С. 79−88.
Наумко И. М., Сворень Й. М. О важности глубинного высокотемпературного
флюида в создании условий для формирования месторождений природных углево-
дородов в земной коре // Новые идеи в науках о Земле : матер. VI Междунар. конф.
(Москва, 8−12 апр. 2003 г.). − М., 2003. − Т. 1. − С. 249.
Наумко І. М. Флюїдний режим мінералогенезу породно-рудних комплексів Укра-
їни (за включеннями у мінералах типових парагенезисів) : автореф. дис. … д-ра геол.
наук : 04.00.02 / НАН України. Ін-т геології і геохімії горючих копалин. − Львів,
2006. − 52 с.
Павлюк М., Наумко І. Флюїдопровідні розломні зони як показник міграційних
процесів у вуглепородних масивах і нафтогазоносних верствах та їхня фіксація тер-
мобарично-геохімічними методами // Наук. пр. УкрНДМІ. − Донецьк : УкрНДМІ,
2009. − № 5. – Ч. 2. − С. 114−121.
Сворень Й. М. Источники углеродсодержащих газов включений // Углерод и его
соединения в эндогенных процессах минералообразования (по данным изучения
флюидных включений в минералах) : тез. респ. совещ. (Львов, сент. 1975 г.). − Львов,
1975. − С. 104−106.
139
Сворень Й. М. Примеси газов в кристаллах минералов и других твердых телах
(их способы изготовления, состав, формы нахождения и влияние на свойства ве-
ществ) : автореф. дис. ... канд. техн. наук. − Львов, 1984. − 19 с.
Сворень Й. М. Питання теорії генезису природних вуглеводнів та шляхи пошуку
їх покладів // Тектогенез і нафтогазоносність надр України : тези доп. наук. наради
(20−22 жовт. 1992 р.). − Львів, 1992. – С. 143−145.
Сворень Й. М. Новий механізм утворення природних кристалів піропу та алма-
зу // Мінералогія: історія, теорія і практика : тези доп. міжнар. наук. конф., присвя-
ченої 140-річчю кафедри мінералогії Львів. нац. ун-ту ім. І. Франка (Львів–Шацьк,
3–6 верес. 2004 р.). − Львів : ВЦ ЛНУ ім. І. Франка, 2004. − С. 62−63.
Сворень Й. М. Термобарометрія і геохімія газів прожилково-вкрапленої мінера-
лізації у відкладах нафтогазоносних областей і металогенічних провінцій: природа
вугільного метану // Уголь Украины. − 2008. − № 8 (620). − С. 42−46.
Сворень Й. М., Наумко І. М. Нова технологія визначення генезису вуглеводне-
вих газів // Нафта і газ України. − Івано-Франківськ : УНГА, 2000. − Т. 1. − С. 108.
Сворень Й. М., Наумко І. М. Нова теорія синтезу і генезису природних вуглевод-
нів: абіогенно-біогенний дуалізм // Доп. НАН України. − 2006. − № 2. − С. 111−116.
Сворень Й. М., Наумко І. М. Термобарометрія і геохімія газів прожилково-вкрап-
леної мінералізації у відкладах нафтогазоносних областей і металогенічних провін-
цій: глибинні флюїдопотоки // Там само. − 2007. − № 9. − С. 91−95.
Сворень Й. М., Ярыныч О. О. Химическая активность изотопов углерода в про-
цессах синтеза кальцита и малахита // Доп. АН УРСР. Сер. Б. − 1982. − № 4. −
С. 13−14.
Термобарометрія і геохімія газів прожилково-вкрапленої мінералізації у відкла-
дах нафтогазоносних областей і металогенічних провінцій: проблема генезису та
пошуку вуглеводнів / Й. М. Сворень, І. М. Наумко, І. М. Куровець, Ю. З. Крупський //
Доп. НАН України. − 2005. − № 3. − С. 115−120.
Svoren’ Yo. Nature of coal methane // 7th European Сoal Conf. (Lviv, Ukraine,
August 26–29, 2008). − Lviv, 2008. − P. 158−159.
Стаття надійшла
21.06.10
Yosyp Svoren’
The role of carbon iSoTopeS
in Solving problemS of mineral geneSiS
It was proved that alteration-differentiation of the isotope composition of carbon in
hydrothermal carbonates and diamonds depends both upon different chemical activity of
its isotopes in relation to different elements, particularly cations of calcium and copper,
and duration of a gradual process of the crystal synthesis occurring at minimum entropy
of the system under diffusion conditions, that is to say, the greater chemical activity of 13C
(heavy isotope of carbon), unknown before, was established in the process of the forma-
tion of these carbonates, diamonds and other carbon-containing solid bodies and light
isotope of carbon in the process of synthesis of volatile components, methane in particu-
lar.
Hard diamonds from kimberlites of the southern diamond-containing regions of Yaku-
tia are related to ultra-basic kimberlite paragenesis, but light diamonds that are usually
found in deposits of the northern regions, are related to eclogite paragenesis. During the
growth-formation of diamond crystals, the differentiation of carbon isotopes with its heavy
140
growth occurs. By processes of synthesis of crystals of CaCO3 and Cu2(OH)2CO3 we have
modelled experimentally the differentiation of carbon isotopes in nature.
Methane in form of the existence of Ca(OH)2 · CH4 with water steam and temperature
>580 °C transfers these and other constituents of fluid at great distances, which:
mineralizes pore spaces, fractures of different size etc., which with decrease in –
temperature become healed-cemented by carbonates that by their defects trap the carbo-
nate-forming environment itself together with CH4. The screens-covers of wasp, in which
oil and gas are preserved up to now, are formed-constructed in a similar way;
being transformed adiabatically into sedimentary rocks with a thick layer of or- –
ganic remains, it exposes them to strong physical-chemical influence from one side-direc-
tion, heats them to temperatures 700–800 °C, at which they are initial stage of heating
leave the area of future seam up to the time of coal formation. As methane has come from
the fracture, then its concentration in the direction to it should increase and in the final case
should be associated with a gas deposit-field. Coal methane itself has a double abiogenic-
biogenic nature with pre-dominance of the abiogenic part which in hermetically well cover-
mineralized coal seam and newly deposited minerals and rocks can be under abnormally
high pressure.
Submitted results and those, non-submitted here, allow us to confirm that the Earth
planet was formed in different times from two carbon-containing rock formations of dif-
ferent origin: the first- from a molten part called astenosphere, and the second- from the
lithosphere of the Earth which later wrapped the astenosphere that together they have cre-
ated our planet with present parameters in the orbit and favourable conditions for life in it.
Such was a will of the creator of the world!
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-60472 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 0869-0774 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-11-28T15:12:58Z |
| publishDate | 2010 |
| publisher | Інститут геології і геохімії горючих копалин НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Сворень, Й. 2014-04-15T18:11:13Z 2014-04-15T18:11:13Z 2010 Значення ізотопів вуглецю для вирішення проблем генези родовищ корисних копалин / Й. Сворень // Геологія і геохімія горючих копалин. — 2012. — № 1-2 (158-159). — С. 129-140. — Бібліогр.: 19 назв. — укр. 0869-0774 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/60472 550.422/424 Доказано, що зміна-диференціація ізотопного складу вуглецю в гідротермальних карбонатах і діамантах залежить як від різної хімічної активності його ізотопів відносно різних елементів, зокрема катіонів кальцію і міді, так і тривалості повільного процесу синтезу кристалів, який протікає при мінімумі ентропії системи в дифузійних умовах, тобто, встановлено раніше невідому більшу хімічну активність 13С (важчого ізотопу вуглецю) у процесах утворення цих карбонатів, діамантів та інших вуглецьвмісних твердих тіл та легкого ізотопу вуглецю у процесах синтезу летких компонентів, зокрема метану. Важкі діаманти з кімберлітів південних діамантовмісних районів Якутії належать до ультраосновного-кімберлітового парагенезису, а легкі, які частіше знаходять у розсипах північних районів, − до еклогітового. Під час росту-формування кристалів діаманта відбувається диференціація ізотопів вуглецю із його поважчанням. Диференціацію ізотопів вуглецю в природі експериментально промодельовано процесами синтезу кристалів СаСО3 , Сu2 (ОН)2 СО3 . Поданими результатами й іншими тут не представленими стверджується, що планета Земля побудована в різні часи із двох різних за походженням вуглецьвмісних утворень-порід: 1 – розплавної частини, названої астеносферою, та 2 – літосфери Землі, що в часі пізніше оповила астеносферу, які разом і створили нашу планету з нинішніми параметрами на орбіті та сприятливими умовами для життя на ній. Така була Воля Творця Всесвіту! It was proved that alteration-differentiation of the isotope composition of carbon in hydrothermal carbonates and diamonds depends both upon different chemical activity of its isotopes in relation to different elements, particularly cations of calcium and copper, and duration of a gradual process of the crystal synthesis occurring at minimum entropy of the system under diffusion conditions, that is to say, the greater chemical activity of 13C (heavy isotope of carbon), unknown before, was established in the process of the formation of these carbonates, diamonds and other carbon-containing solid bodies and light isotope of carbon in the process of synthesis of volatile components, methane in particular. Hard diamonds from kimberlites of the southern diamond-containing regions of Yakutia are related to ultra-basic kimberlite paragenesis, but light diamonds that are usually found in deposits of the northern regions, are related to eclogite paragenesis. During the growth-formation of diamond crystals, the differentiation of carbon isotopes with its heavy 139 growth occurs. By processes of synthesis of crystals of CaCO3 and Cu2(OH)2CO3 we have modelled experimentally the differentiation of carbon isotopes in nature. Methane in form of the existence of Ca(OH)2 · CH4 with water steam and temperature >580 °C transfers these and other constituents of fluid at great distances, which: –– mineralizes pore spaces, fractures of different size etc., which with decrease in temperature become healed-cemented by carbonates that by their defects trap the carbonate-forming environment itself together with CH4. The screens-covers of wasp, in which oil and gas are preserved up to now, are formed-constructed in a similar way; –– being transformed adiabatically into sedimentary rocks with a thick layer of organic remains, it exposes them to strong physical-chemical influence from one side-direction, heats them to temperatures 700–800 °C, at which they are initial stage of heating leave the area of future seam up to the time of coal formation. As methane has come from the fracture, then its concentration in the direction to it should increase and in the final case should be associated with a gas deposit-field. Coal methane itself has a double abiogenicbiogenic nature with pre-dominance of the abiogenic part which in hermetically well covermineralized coal seam and newly deposited minerals and rocks can be under abnormally high pressure. Submitted results and those, non-submitted here, allow us to confirm that the Earth planet was formed in different times from two carbon-containing rock formations of different origin: the first- from a molten part called astenosphere, and the second- from the lithosphere of the Earth which later wrapped the astenosphere that together they have created our planet with present parameters in the orbit and favourable conditions for life in it. Such was a will of the creator of the world! uk Інститут геології і геохімії горючих копалин НАН України Геологія і геохімія горючих копалин Наукові дискусії Значення ізотопів вуглецю для вирішення проблем генези родовищ корисних копалин The role of carbon isotopes in solving problems of mineral genesis Article published earlier |
| spellingShingle | Значення ізотопів вуглецю для вирішення проблем генези родовищ корисних копалин Сворень, Й. Наукові дискусії |
| title | Значення ізотопів вуглецю для вирішення проблем генези родовищ корисних копалин |
| title_alt | The role of carbon isotopes in solving problems of mineral genesis |
| title_full | Значення ізотопів вуглецю для вирішення проблем генези родовищ корисних копалин |
| title_fullStr | Значення ізотопів вуглецю для вирішення проблем генези родовищ корисних копалин |
| title_full_unstemmed | Значення ізотопів вуглецю для вирішення проблем генези родовищ корисних копалин |
| title_short | Значення ізотопів вуглецю для вирішення проблем генези родовищ корисних копалин |
| title_sort | значення ізотопів вуглецю для вирішення проблем генези родовищ корисних копалин |
| topic | Наукові дискусії |
| topic_facet | Наукові дискусії |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/60472 |
| work_keys_str_mv | AT svorenʹi značennâízotopívvuglecûdlâviríšennâproblemgenezirodoviŝkorisnihkopalin AT svorenʹi theroleofcarbonisotopesinsolvingproblemsofmineralgenesis |