Аспектуальні класи українського дієслова на тлі класів З.Вендлера
У статті досліджено можливість застосування двокомпонентної теорії виду в цілому та аспектуальної типології З. Вендлера зосібна щодо видової системи українського дієслова....
Gespeichert in:
| Datum: | 2009 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Iнститут української мови НАН України
2009
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/6048 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Аспектуальні класи українського дієслова на тлі класів З.Вендлера / М. Калько // Українська мова. — 2009. — № 3. — С. 17-26. — Бібліогр.: 34 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-6048 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-60482025-02-09T11:16:43Z Аспектуальні класи українського дієслова на тлі класів З.Вендлера Aspect classes to the Ukrainian verb against the Z.Vendler’s background Калько, М. Дослідження У статті досліджено можливість застосування двокомпонентної теорії виду в цілому та аспектуальної типології З. Вендлера зосібна щодо видової системи українського дієслова. The article deals with investigating the probability applying the bicomponent aspect theory in general alongside with Z. Vendler’s aspect typology to the Ukrainian verb aspect system. 2009 Article Аспектуальні класи українського дієслова на тлі класів З.Вендлера / М. Калько // Українська мова. — 2009. — № 3. — С. 17-26. — Бібліогр.: 34 назв. — укр. 1682-3540 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/6048 811.161.2’367.625.41 uk application/pdf Iнститут української мови НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Дослідження Дослідження |
| spellingShingle |
Дослідження Дослідження Калько, М. Аспектуальні класи українського дієслова на тлі класів З.Вендлера |
| description |
У статті досліджено можливість застосування двокомпонентної теорії виду в цілому та аспектуальної типології З. Вендлера зосібна щодо видової системи українського дієслова. |
| format |
Article |
| author |
Калько, М. |
| author_facet |
Калько, М. |
| author_sort |
Калько, М. |
| title |
Аспектуальні класи українського дієслова на тлі класів З.Вендлера |
| title_short |
Аспектуальні класи українського дієслова на тлі класів З.Вендлера |
| title_full |
Аспектуальні класи українського дієслова на тлі класів З.Вендлера |
| title_fullStr |
Аспектуальні класи українського дієслова на тлі класів З.Вендлера |
| title_full_unstemmed |
Аспектуальні класи українського дієслова на тлі класів З.Вендлера |
| title_sort |
аспектуальні класи українського дієслова на тлі класів з.вендлера |
| publisher |
Iнститут української мови НАН України |
| publishDate |
2009 |
| topic_facet |
Дослідження |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/6048 |
| citation_txt |
Аспектуальні класи українського дієслова на тлі класів З.Вендлера / М. Калько // Українська мова. — 2009. — № 3. — С. 17-26. — Бібліогр.: 34 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT kalʹkom aspektualʹníklasiukraínsʹkogodíêslovanatlíklasívzvendlera AT kalʹkom aspectclassestotheukrainianverbagainstthezvendlersbackground |
| first_indexed |
2025-11-25T21:05:39Z |
| last_indexed |
2025-11-25T21:05:39Z |
| _version_ |
1849797895094534144 |
| fulltext |
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2009, № 3 17
УДК 811.161.2’367.625.41
Микола Калько (м. Черкаси)
АСПЕКТУАЛЬНI КЛАСИ УКРАЇНСЬКОГО
ДIЄСЛОВА НА ТЛI КЛАСIВ З. ВЕНДЛЕРА
© М.I. КАЛЬКО, 2009
У статті досліджено можливість застосування двокомпонентної теорії виду в цілому
та аспектуальної типології З. Вендлера зосібна щодо видової системи українського ді-
єслова.
Ключові слова: двокомпонентна теорія виду, дієслівні класи З. Вендлера, термінативи,
активітиви, стативи, релятиви, евентиви, аспектуальна полікатегорійність.
Увесь туман філософії конденсується
у краплинах граматики.
Людвіг Вітгенштейн
Вітґенштейнівська метафорична сентенція, що аналогізує грама-
тичні феномени з краплинами, у яких конденсується весь туман
філософії, тією чи іншою мірою стосується і категорії виду, на шляху
до осягнення якої крізь призму українського дієслова неминуче по-
стає проблема з’ясування її глибинної суті, пошуку тих онтологічних
феноменів, проекції яких, пронизавши етнічну свідомість, залишили
в ній слід — когнітивну матрицю, що, заповнившись мовним матері-
алом, стала репрезентантом відповідного фрагмента позамовної дій-
сності. Дослідження механізму “зчеплення” між підводною частиною
граматичного айсберга, якою є прихована граматика, та його надвод-
ною частиною — формальною граматикою [18: 83; 27: 6], на нашу дум-
ку, є необхідним кроком для вирішення багатьох актуальних проблем
сучасної аспектології.
У цьому сенсі, на нашу думку, дуже слушним є застереження і
водночас дослідницька перспектива, висловлена та окреслена ще в
ранній роботі Ю.С. Маслова “Вид і лексичне значення дієслова в су-
часній російській літературній мові” (1948): “Наша мета — …не в тому,
щоб вичерпати наявну повноту відтінків, а в тому, щоб, виділивши
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2009, № 318
Калько М.I.
найбільш важливі групи дієслів, показати на практиці можливість і
важливість такого вивчення семантики видів, яке виводить конкретні
особливості видових значень і видових властивостей із особливостей
їхньої лексичної семантики, тобто, власне кажучи, із д е я к и х
о б’ є к т и в н и х в л а с т и в о с т е й с а м и х п о з н а ч у в а н и х
ц и м и ді є с л о в а м и д і й” [19: 63]. Зазначена праця російського
аспектолога разом із не менш популярною серед дослідників виду
статтею відомого філософа Оксфордської школи Зено Вендлера “Verbs
and Times” (“Дієслово і час”), яка була опублікована у 1957-му р.
[33], а у 1967-му р. — з незначними змінами увійшла до його книги
“Linguistics in philosophi” (“Лінгвістична філософія”) [34], заклали
підмурівок о б’ є к т и в і с т с ь к о г о напряму в дослідженні дієслів-
ного виду (на противагу суб’єктивістським теоріям, які акцентують
увагу на ставленні мовця до ситуації, його оцінці стану справ, при
цьому онтологічні підстави, що уможливлюють той чи інший по-
гляд, відступають на задній план). Найрепрезентативнішою для
об’єк ти віст ського напряму аспектологічною парадигмою є двокомпо-
нентна тео рія виду, яку представляють В. Брой [30], М. Гіро-Вебер [6],
М.Я. Гло винська [7], О.В. Горбова [8], Б. Комрі [31], У.Ф. Леманн [32],
Х. Р. Меліг [21], О. В. Падучева [22; 23], А. Г. Пазельська [24], С. Г. Та-
тевосов [29] та інші.
Аспектуальний аналіз, здійснюваний у контексті двокомпонент-
ної теорії виду, ґрунтується на визнанні залежності видової поведінки
дієслова від особливостей його семантики, а відповідно, і від онтоло-
гічних особливостей позамовної ситуації та способу концептуалізації
цієї ситуації в мовній картині світу. Основними семантичними сут-
ностями, що визначають видову поведінку дієслова, яка полягає у на-
явності vs відсутності видового партнера, наявності vs відсутності, ба-
гатовекторності vs обмеженості акціонального партнерства (корелятів
за Actionarts, або родами дії), можливості vs неможливісті функціону-
вання у певних часткововидових значеннях, насамперед — актуально-
процесному (конкретно-процесному, або актуально-тривалому) тощо,
є аспектуальні класи, що, на думку О.В. Падучевої, “відіграють таку
ж важливу роль для семантики слова, як частини мови для грамати-
ки” [23: 34]. Існування таких категорій (класів) стало незаперечним
лінгвістичним фактом після появи робіт З. Вендлера (особливо ро-
боти 1967 р.), хоч певною мірою їхні суттєві ознаки були окреслені
ще в цитованій вище роботі Ю.С. Маслова [19]. Пов’язавши онтоло-
гічні особливості англійських дієслів з їхніми видовими особливос-
тями, З. Вендлер виділив чотири аспектуально зорієнтовані лексич-
ні класи дієслів, за якими закріпилася стійка назва “класи Вендлера”:
accomplishments (“здійснення”); аchievements (“досягнення”); аctivities
(“діяльності”); states (“стани”). “Працездатність” класів Вендлера на
слов’янському мовному ґрунті підтверджують дослідження Т.В. Бу-
лигіної [3], А.А. Залізняк [15], Х.Р. Меліг [21], О.В. Падучевої [22;
23] та інших.
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2009, № 3 19
Аспектуальнi класи українського дiєслова на тлi класiв З.Вендлера
Безумовно, проблема тісного зв’язку виду та лексичного значен-
ня дієслова не могла залишитись поза увагою ні україністичних ас-
пектологічних студій, представлених працями В.М. Русанівського [25;
26], К.Г. Городенської [9 — 10], О.І. Бондаря [1], С.О. Соколової [28],
ні в загальнотеоретичних граматичних працях, зокрема І.Р. Вихованця
[5] та А.П. Загнітка [13; 14], ні у відповідних розділах теоретичних та
навчальних курсів [11; 12]. Однак об’єктивістський підхід до дослі-
дження категорії виду окреслено лише в загальних рисах, що переко-
нує в необхідності подальшого лінгвістичного вивчення механізму
взаємодії граматики і словника в царині категорії виду українського
дієслова.
Проекція класів З. Вендлера на аспектуальну систему української
мови свідчить про її “працездатність” і на матеріалі українського діє-
слова, що уможливлює виділення аналогічних корелятів до класів ан-
глійських дієслів. При цьому варто зробити застереження, що нашою
метою є використання її як одного з аспектів нашої інтеграційної кон-
цепції категорійно-функціонального поля аспектуальності, вихідного
пункту на шляху до з’ясування причин семантичних табу щодо видо-
вої парності (у нашій терміносистемі — видового партнерства), коре-
лятивності за родами дії, вживання дієслів у актуальному значенні
тощо.
З. Вендлер кваліфікує як “здійснення” дієслова, що позначають
ситуації, обов’язковим компонентом яких є певна межа (terminus), що
є найхарактернішою ознакою, яка вирізняє їх з-поміж інших ситуацій.
З одного боку, такі ситуації здійснюються, розвиваючись у напрям-
ку до певної межі, “існування якої логічно необхідне для того, щоб їх
можна було вважати “здійсненнями” [34: 101], з іншого — ці ситуації є
неоднорідними в часі, і можуть вважатися здійсненими лише за умови
досягнення межі, до напрямку якої вони розвивалися. На противагу
“здійсненням” внутрішня логіка “діяльностей” не пов’язана зі спрямо-
ваністю на досягнення будь-якої межі, це однорідні ситуації, що тео-
ретично є невичерпними, оскільки їхнє тривання може бути перерва-
не лише якимись зовнішніми щодо них чинниками. Якщо подія, якою
може бути завершена форма вияву буття, позначена основою “здій-
снення”, є безпосередньою, тобто спричиненою внутрішньою логікою
процесу, то подія, якою завершується “діяльність”, є опосередкованою,
оскільки припинення відповідної форми вияву буття “предмета” зу-
мовлене не безпосереднім чинником їхньої внутрішньої логіки, а яки-
мось зовнішнім, опосередкованим.
“Здійснення” З.Вендлера відповідають українським дієсловам,
яким властиве граничне (термінативне) парновидове партнерство: ім-
перфектив здатний мати прогресивне значення (актуальне здійснення
процесу, що розгортається перед очима спостерігача), пор.: Ось я про-
ходжу, і ось я пройду. Може, й навік, але справа не в тому…(Л. Кос-
тенко); Коні усе ще в своїх стійлах... Платон з радістю осідлав би од-
ного з них... Ось полки борців з ентропією сідлають свої парнокопитних
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2009, № 320
Калько М.I.
собак, ось бійці невидимого фронту запрягають свої бліх... (В. Цибуль-
ко), а також дуративне значення (здійснення процесу упродовж більш
чи менш тривалого часового відтинку, на який указують обставини
часу), напр.: ...ми ж були вродливим народом, леді й джентльмени, від-
критозорим, дужим і рослявим, самовладно-міцно вкоріненим у землю,
з якої нас довго видирали з м’ясом, аж нарешті таки видерли... (О. За-
бужко); Віками народ витворював цю мову, витворив її, одну з найба-
гатших мов слов’янства... (О. Гончар). Онтологічною підставою термі-
нативного парновидового партнерства є те, що подія (критична мить
переходу від одного стану до іншого), позначена перфективом, є орга-
нічним складником процесу (протяжної в часі зміни наявного стану),
позначеного імперфективом.
Паралельно з термінативними партнерами “здійснення” можуть
мати й акціональних партнерів, пор.: Питаю: “ Хіба ви своїх півнів ще
не порізали?” Каже: “Ще не порізала, не вспіла, бо не знала, що ти
приїдеш, то заріжу зараз. Якого тобі когута різати?” (Є. Гуцало), де
зарізати є видовим партнером до різати, а дистрибутив порізати —
акціональним.
“Діяльності” З. Вендлера співвідносяться з українськими неко-
релятивними імперфективами, які подібно до “здійснень”, мають як
актуально-процесне значення, пор.: Ось іще понесли когось. Цей уже не
бешкетує, а плаче (Ю. Винничук), так і його функціональний різно-
вид — дуративне значення, напр.: Так їй соромно стало і такий жаль
охопив її за серце, що впала на своє ліжко і розплакалася. Плакала дов-
го, поки їй не сказали, що вже ангелик був і деревце приніс (Б. Лепкий).
Але, на відміну від “здійснень”, онтологічна опозиція “процес — подія”
може бути реалізована лише за умови їхньої значеннєвої модифікації
за родом дії: отже, будучи позбавленими можливості мати парновидо-
вих партнерів, такі дієслова компенсують цю недостатність широким
колом акціональних партнерів, напр.: І вона розплачеться. Двадцять
років вона не плакала. А в той день заплаче, заплаче. (Є. Кононен-
ко); Вони пішли з смутком та жалем на серці й самі трохи не плакали:
вони вже вважали на неї, як на божевільну й пропащу людину. Настуся
згодом переплакала й незабаром заспокоїлась (І. Нечуй-Левицький);
А знов як не вгодять Галі брати, то Галя поплаче й погорює, плачучи
й горюючи, пожалиться та й годі... (Марко Вовчок), де акціональними
партнерами плакати є аугментатив розплакатися, інхоатив запла-
кати, фінітив переплакати, делімітатив поплакати.
Із “досягненнями” З. Вендлера корелюють українські дієслова,
що мають т.з. “моментальне” значення, пор.: Чий кінь під час бігу спо-
тикнеться, тому смерть. Не спотикався ні один (Б. Лепкий). Як і
“здійснення”, “досягнення” належать до корелятивних дієслів, але їх
корелятивність має інший характер: партнерство “здійснень” як у мов-
ному, так і в когнітивному аспекті є гетерогенним: імперфективи озна-
чають подієспрямований процес, а перфективи — подію, що є немину-
чим завершенням процесу, його повною реалізацією стосовно своєї
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2009, № 3 21
Аспектуальнi класи українського дiєслова на тлi класiв З.Вендлера
внутрішньої межі, пор.: “…Стали двері ламати, Настасю добувати;
дев’ятеро дверей зламали і Настасю достали...” І плакала мама з цією
піснею, мовби передчуваючи долю і свою, і своєї дитини (П. Загребель-
ний). Партнерство ж “досягнень” у мовному плані — гетерогенне, а в
когнітивному — гомогенне: як перфективи, так і імперфективи позна-
чають подію, тому таке партнерство є синтаксичним (функціональ-
ним), а не морфологічним, як термінативне, пор.: Воно, може, й не зле,
але Бог, чи той Леонід, мало її береже — все впаде і все щось собі злама.
Вона може, навіть спіткнувшись, щось собі зламати (Вал. Шевчук);
Злітає, мов з гнізда, ламає жахно ребра... (І. Драч).
Крім абсолютної подійності “досягнень”, за яку їх іноді назива-
ють eventiva tantum (від англ. еvent “подія”), до особливостей видової
поведінки дієслів цього аспектуального класу належить відсутність як
прогресивного, так і дуративного значення, напр.: Виграв декілька зо-
лотих, а вигравати таки любив (Б. Лепкий). Перфектив означає ак-
туальну подію, а імперфектив — повторювану, і цей подійний момент
неможливо інтерпретувати ні як актуальний процес, що розгортаєть-
ся перед очима спостерігача, ні як тривалий процес, пор.: Коли ми за-
йшли до казино, він вигравав декілька золотих. Він довго вигравав, і
нарешті виграв декілька золотих. Поряд із цим “досягнення” мають
дуже обмежені можливості щодо акціонального партнерства, відзна-
чаючись або його повною відсутністю (схаменутися), або наявністю
в частини з них дистрибутивів, пор.: (ламати — зламати (ребро) і
переламати (всі ребра)).
Головною рисою “станів” З. Вендлер визначає неактуальність си-
туацій, які вони позначають. Вважаючи знаковим для станів англій-
ське дієслово know (“знати”), він підкреслює: “Може бути так, що я
зараз знаю географію, але це не означає, що процес знання географії
розгортається саме в цей момент і складається з фаз, що змінюють
одна одну в часі” [34: 100].
Наші спостереження над видовою поведінкою українського діє-
слова [17], а також теоретичний аналіз аспектологічних досліджень,
проведених на матеріалі інших мов, спонукає розширити чотириком-
понентну систему аспектуальних класів З. Вендлера, взятої за основу
нашої концепції виду, до п’ятикомпонентної. Саме п’ятьма класами
оперує, наприклад, В. Брой [30], досліджуючи взаємодію лексичних
та аспектуальних компонентів на матеріалі перської мови. Діє слівні
класи виділяються на основі наявності vs відсутності та характеру ча-
сових меж ситуації, яку описує дієслово. Вендлерівським “виконан-
ням” відповідають т.з. градуально-термінативні дієслова (“gra dual
terminative verbs”), які передбачають наявність кінцевої межі, визна-
ченої внутрішньою природою ситуації. “Досягнення” у В. Броя — це
тотально-термінативні дієслова (“totally terminative verbs”), що озна-
чають події, у яких початкова та кінцева межа дії сплавлені в один ча-
совий момент, унаслідок чого така ситуація не може бути перерваною,
а потім продовженою. “Діяльності”, як за назвою (“activities”), так і за
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2009, № 322
Калько М.I.
суттю є аналогічними до вендлерівських: кінцева межа ситуації, опи-
суваної такими дієсловами, не передбачена внутрішньою логікою її
розвитку, а спричинена лише “неможливістю її безкінечного продо-
вження” [30: 26], тобто є зовнішньою щодо самої ситуації. “Стани” В.
Брой диференціює на два класи. Перший — це тотально-ста тичні дієс-
лова (“totally static verbs”), які описують позачасові ситуації, що не
мають природних меж; другий — це починально-статичні дієслова
(“inceptively static verbs”), які позначають статичні ситуації, що перед-
бачають наявність деякої початкової межі.
Така диференціація “станів” є слушною і для українського дієсло-
ва, де стилізуватися як процесуальні ознаки можуть і позачасові від-
ношення, що становлять крайню периферію дієслівності, пор.: А най-
більша з річок європейської Росії, Волга, впадає вже у Каспій, себто
взагалі до жодного океанічного басейну не належить (Ю. Андрухович),
і стани, що передбачають деяку початкову межу, унаслідок чого відпо-
відні імперфективні дієслова відкриті для аспектуально-акціонального
(інцептивного) партнерства з перфективами, що означають початок
стану, пор.: Безперечно, всі учасники бойових дій розуміли правоту слів
гетьмана Самойловича: «Хто володітиме Чигирином, тому підда-
дуться запорожці й уся Україна по той бік Дніпра». Першу спробу ово-
лодіти резиденцією українських гетьманів зробила турецька армія на
чолі з Ібрагім-шайтан-пашею (“День”). Перфективний акціональний
партнер може означати як початок самого стану, так і початковий мо-
мент його сприйняття т.з. “вродженим“ спостерігачем, імплікованим
зі значенням дієслова, пор.: Обіч дороги жовтіли налиті колосом пше-
ниці, над якими млисто синіли небеса в рідкій куряві далеких хмар
(Є. Гуцало); За зеленими вишнями зажовтіла низька огорожа, обпле-
тена куликами (І. Нечуй-Левицький); Паркан високий переді мною за-
синів (В. Сосюра). Отже, доцільним видається розбиття вендлерів-
ських “states” на “стани” та “відношення”.
Використання вендлерівської класифікації порушує передусім
проблему аспектологічної стилізації термінологічних позначень ви-
ділених класів, оскільки буквальні переклади англійських лексем на-
вряд чи можна назвати задовільними. На нашу думку, більше б від-
повідали міжнародному духові сучасної аспектології інтернаціональні
терміни.
Пропоноване нами позначення вендлерівських accomplishments
(російські відповідники — “осуществления”, “исполнения”) як термі-
нативів (термінативного класу, термінативних дієслів) ґрунтується на
двох підставах. По-перше, сам З.Вендлер найсуттєвішою їхньою ри-
сою вважає саме “terminus” — межу, у напрямку до якої розвиваються
ситуації, позначені такими дієсловами, і тільки за умови досягнення
якої їх можна вважати здійсненими, тобто межі, передбаченої їхньою
внутрішньою логікою [34: 101]. По-друге, як відзначає Ю.С. Маслов,
лексема “термінативний” — найбільш поширений інтернаціональний
еквівалент російської термінолексеми “граничный” [20: 73]. Україн-
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2009, № 3 23
Аспектуальнi класи українського дiєслова на тлi класiв З.Вендлера
ський відповідник “граничний”, на нашу думку, є менш вдалий, ніж
пропонований інтернаціоналізм.
Вендлерівським аchievements, які найчастіше перекладають в ро-
сійській аспектологічній літературі як “достижения”, “происшест-
вия”, “случаи”, на нашу думку, найбільше відповідає термін “евенти-
ви” (евентивний клас, евентивні дієслова). Для цього є етимологічні
(пор.: англ. event “подія”, рос. происшествие “подія”, англ. eventus
“випадок”) і функціональні підстави: найсуттєвішою ознакою дієслів
цього класу вважають саме їхню евентивність (“подійність”), адже як
у формі доконаного, так і недоконаного виду вони означають подію.
Саме через цю функціональну особливість у деяких сучасних аспек-
тологічних працях їх називають eventiva tantum [15].
Вендлерівські аctivities та states є зручнішими для трансформа-
ції в інтернаціональні терміни та уніфікації з іншими аспектуальни-
ми термінолексемами, тому в цьому разі доцільною видається лише їх
незначна адаптація. Найспівзвучнішими з оригінальними термінами
З. Вендлера є інтернаціональні еквіваленти “активітив” (активітив-
ний клас, активітивні дієслова) та “статив” (стативний клас, стативні
дієслова). Цілком органічно сприймається в цьому контексті і термін
“релятив” (релятивний клас, релятивні дієслова), до того ж терміни
“статив” та “релятив” уже стали надбанням української лінгвістики,
зокрема для позначення аспектів дії їх використано у праці А.П. За-
гнітка [14: 221], аспектуальні поля статальності та реляційності виді-
ляє О.І. Бондар [1: 97].
Аспектуальні класи не можуть існувати як закінчені дієслівні ре-
єстри, оскільки зорієнтовані не на всю дієслівну лексему, а на кожен
її конкретний лексико-семантичний варіант, конкретну реалізацію
валентнісного потенціалу предиката, семантичні ролі аргументів, пе-
редовсім суб’єкта та об’єкта, зрештою, широкий контекст, комуніка-
тивний регістр, тому аспектуальна полікатегорійність дієслівної лек-
семи, що виявляється в здатності функціонально належати до різних
аспектуальних класів, є системним явищем для українського дієсло-
ва. Так, наприклад, противними термінативами є дієслова, що означа-
ють результативні процеси, пов’язані з трудовою діяльністю людини,
які мають здебільшого спеціалізований характер, пор. крутити: Жін-
ка й діти крутили ужви (І. Франко); Скрутили з нього злотні шну-
ри… (Д. Павличко). Означаючи рухи (здебільшого ритмічні чи повто-
рювані), здійснювані певними частинами тіла чи якимись знаряддями,
ці дієслова належать до аспектуального класу активітивів, напр.: …
кінь на місці не стоїть, з ноги на ногу переступає, мордою крутить
(Є. Гуцало). Яскравим прикладом аспектуальної перекатегоризації є
термінативи, що означають здійснення конкретного (здебільшого фі-
зичного, пов’язаного з певним видом трудової діяльності) процесу,
спрямованого на створення чи перетворення певного матеріального
об’єкта, напр. вишивати: Тітка за роботою. Сорочку дядькові ви-
шиває (М. Коцюбинський); Сорочку мати вишила мені Червоними і
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2009, № 324
Калько М.I.
чорними нитками (Д. Павличко). Набуваючи в безоб’єктному вжи-
ванні значення “бути зайнятим здійсненням конкретного (переважно
фізичного, пов’язаного з певним видом трудової діяльності) процесу
безвідносно до його результату”, вони переходять до класу активіти-
вів, напр.: Там жила та вишивала, вишиваючи, співала Мила дівчина
одна… (П. Усенко); пор. також пропозицію з темпоративом: …особливо
любила вишивання, — сама вишивала цілими днями, дочок привчала
до цього діла і дворових дівчат (В. Малик). Термінативи (підклас му-
тативів) зі значенням “набувати певного кольору”, напр. синіти:
Старий сердиться, коли натякають від чого те посиніння: не від чар-
ки посинів, а від полум’я печі! Хто ж має сумнів — стань на горно, вік
постій, тоді переконаєшся, від чого носи в горнових синіють (О. Гон-
чар) набувають ознак аспектуального класу стативів зі значенням
“виднітися, виділятися певним кольором”, напр.: Синіли снігом бере-
ги ріки (Д. Павличко). Дієслова, що означають процес створення пев-
ного мистецького продукту, є термінативами, напр., писати “скла-
дати і записувати який-небудь текст”: Усі йому вже оди написали, лиш
я один ще оди не писав (Л. Костенко), вказуючи ж на професійне за-
няття, є релятивами, напр., писати “займатися мистецькою діяль-
ністю, бути письменником”: Цю внутрішню спонуку до писання не
завжди усвідомлюють навіть ті, що пишуть (Ю. Андрухович). Опи-
суючи ситуацію одного кванту (“суб’єкт здійснює потенційно кван-
тований процес, ситуаційно обмежений лише одним квантом”), діє-
слово належить до термінативного підкласу тотивів, напр.: А за
су сіднім столиком сиділа дуже гарна білява дівчина. І все дивилася на
мене. Вона дивилася на мене, а я дивився на неї. Потім я взяв і морг-
нув їй. А вона кивнула головою. Далі вечеряємо.., а я думаю, чого це
вона мені кивнула головою. То я знову моргаю, а вона знову киває голо-
вою (Є. Гуцало), описуючи ж багатоквантову ситуацію, дієслово на-
лежить до активітивів, напр.: Його борода тряслася, а червоні очі
сльозливо моргали (Г. Хоткевич); Він підтакував, ухвально кивав го-
ловою, компетентно хмикав і орлом позирав навкруги (Ю. Смолич).
Навіть ця незначна кількість прикладів переконує в тому, що на-
лежність до аспектуального класу остаточно визначає лише контекст,
а отже, про особливості видової поведінки дієслова можна говорити
лише на основі аналізу конкретних текстових уживань, що свідчить
про глибоку закоріненість категорії виду в онтологію ситуацій, відо-
бражених у дієслівній семантиці. Тому цілком слушною видається
думка Ф. Лиманна про відмову від поняття видової пари та заміну
його поняттям функціонального видового партнера [32: 271].
Головною метою, яку ставив перед собою З.Вендлер, створюючи
класифікацію англійських дієслів, було пояснення їхньої здатності vs
нездатності вживатися в актуальному значенні. Використання венд-
лерівської ідеї для дослідження аспектуальної системи української
мови засвідчує більш широкий діапазон того впливу, який мають ас-
пектуально зорієнтовані класи лексики на категорію виду. Систе-
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2009, № 3 25
Аспектуальнi класи українського дiєслова на тлi класiв З.Вендлера
ма аспектуальних класів українського дієслова постає як своєрідний
функціонально-семантичний фільтр, що визначає специфіку видової
поведінки дієслова, яку можна представити у такому найбільш уза-
гальненому вигляді: 1) термінативи мають морфологічно-видових
та акціональних партнерів, уживаючись у прогресивному значенні;
2) евентивам притаманне функціонально-видове та обмежене акціо-
нальне партнерство за неможливості функціонувати в прогресивному
значенні; 3) активітивам не властиве аспектуально-видове партнер-
ство, натомість вони відзначаються багатовекторністю акціонально-
го партнерства та можливістю функціонувати у прогресивному зна-
ченні; 4) стативи позбавлені можливості мати морфологічно-видових
партнерів та вживатися у прогресивному значенні, проте їм власти-
ве аспектуально-акціональне (як правило, інцептивне) партнерство;
5) семантика релятивів унеможливлює будь-яке аспектуальне парт-
нерство та актуальне вживання.
Отже, дослідження видових особливостей дієслова, що ґрунту-
ється на теорії аспектуальних класів, на нашу думку, відкриває перед
українською аспектологією нові перспективи для подальшого вивчен-
ня такого досить суперечливого феномена, як дієслівний вид, та по-
глиблення уявлень про його дихотомічну, класифікаційно-словозмінну
сутність.
1. Бондар О.І. Темпоральні відношення в сучасній українській літературній мові: Сис-
тема засобів вираження. — Одеса, 1996. — 191 с.
2. Бондарко А.В. Содержание и типы аспектуальных отношений // Теория функцио-
нальной грамматики. Введение. Аспектуальность. Временная локализованность.
Таксис. — М., 2003. — С. 40 — 45.
3. Булыгина Т.В. К построению типологии предикатов в русском языке // Семантичес-
кие типы предикатов. — М., 1982. — С. 7 — 85.
4. Вимер Б. Аспектуальные парадигмы и лексическое значение русских и литовских
глаголов // Вопросы языкознания. — 2001. — № 2. — С. 26 — 58.
5. Вихованець І.Р. Частини мови в семантико-граматичному аспекті. — К., 1988. — 256 с.
6. Гиро-Вебер М. Вид и семантика русского глагола // Вопросы языкознания. — 1990. —
№ 2. — С. 102 — 111.
7. Гловинская М.Я. Семантические типы видовых противопоставлений.– М., 1982. —
155 с.
8. Горбова Е.В. Опит разработки универсальной классификации характеров глагольно-
го действия // Материалы XXVIII Международ. научно-методич. конф. преподава-
телей и аспирантов. — Вып. 16. — СПб, 1999. — С. 7 — 13.
9. Городенська К.Г. Аспектологічні характеристики дієслів руху, переміщення // Акту-
альні проблеми граматики: Зб. наук. праць. — Кіровоград, 1997. — Вип. 2. — С. 116 —
119.
10. Городенська К.Г. Видові протиставлення в системі сучасних дієслів // Слово. Стиль.
Норма: Зб. наук. праць. — К., 2002. — С. 118 — 121.
11. Городенська К.Г. Дієслово // Вихованець І.Р., Городенська К.Г. Теоретична морфоло-
гія української мови. — К., 2004. — С. 217 — 298.
12. Грищенко А.П. Дієслово // Сучасна українська літературна мова. — К., 1997. —
С. 403 — 446.
13. Загнітко А.П. Дієслівні категорії в синтагматиці і парадигматиці. — К., 1990. — 132 с.
14. Загнітко А.П. Теоретична граматика української мови. Морфологія: Монографія. —
Донецьк, 1996. — 435 с.
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2009, № 326
Калько М.I.
15. Зализняк А. А., Шмелев А.Д. Введение в русскую аспектологию. — М., 2000. — 226 с.
16. Золотова Г.А. Категории времени и вида с точки зрения текста. // Вопросы
языкознания. — 2002. — № 3. — С. 8 — 29.
17. Калько М.І. Аспектуальність і дієслівна полісемія. — Черкаси, 2002. — 144 с.
18. Кацнельсон С.Д. Типология языка и речевое мышление. — Л., 1972. — 216 с.
19. Маслов Ю.С. Вид и лексическое значение глагола в современном русском литератур-
ном языке // Изв. АН СССР. Сер. Лит. и яз. — 1948. — № 6. — С. 303 — 306.
20. Маслов Ю.С. Система основных понятий и терминов славянской аспектологии //
Вопросы общего языкознания. — Л., 1965. — С. 53 — 80.
21. Мелиг Х.Р. Семантика предложения и семантика вида в русском языке // Новое в за-
рубежной лингвистике. — М., 1985. — Вып. 15. Современная зарубежная русистика.
— С. 227 — 249.
22. Падучева Е.В. Семантические исследования. Семантика времени и вида в русском
языке. Семантика нарратива. — М., 1996. — 463 с.
23. Падучева Е.В. Динамические модели в семантике лексики. — М., 2004. — 607 с.
24. Пазельская А.Г. Аспектуальность и русские предикатные имена // Вопросы язы ко-
знания. — 2003. — № 4. — С. 72 — 90.
25. Русанівський В.М. Значення і взаємозв’язок граматичних категорій виду і часу в укра-
їнській мові XVI — XVII століття: Дис. … д-ра грамат. наук. — К., 1959. — 198 с.
26. Русанівський В.М. Структура українського дієслова. — К., 1971. — 315 с.
27. Соколов О.М. Основы имплицитной морфологии русского языка. — М., 1997. — 203 с.
28. Соколова С.О. Префіксальний словотвір дієслів у сучасній українській мові. — К.,
2003. — 284 с.
29. Татевосов С.Г. Аспектуальные классы глаголов // Багвалинский язык: грамматика,
тексты, словари. — М., 2001. — С. 255 — 264.
30. Breu W. Interaction between lexical, temporal and aspectual meanings // Studies in Lan-
guage. — 1994. — B. 18 (1) — P. 23 — 44.
31. Comrie B. Aspect: An introduction to the study of verbal aspect and related problems. —
Cambridge, 1976. — 142 p.
32. Lehmann V. Der russische Aspekt und die leksikalische Bedeutung des Verbes // Zeitschrift
für slawische Philologie. — Heidelberg, 1988. — Bd. XL VIII, Helt 1. — S. 270–281.
33. Vendler Z. Verbs and times // The Philosophical Review. — 1957. — LXVI — P. 143 —
160.
34. Vendler Z. Verbs and times // Vendler Z. Linguistics is philosophy. — Ithca, N.Y., 1967. —
P. 97 — 121.
Mykola Kal’ko
ASPECT CLASSES TO THE UKRAINIAN VERB
AGAINST THE Z.VENDLER’S BACKGROUND
The article deals with investigating the probability applying the bicomponent aspect theo-
ry in general alongside with Z. Vendler’s aspect typology to the Ukrainian verb aspect sys-
tem.
Keywords: bicomponent aspect theory, Z.Vendler’s aspect classes, terminative, activitive,
stative, relative, eventive, plurality of categories.
|