Паремії в чеських джерелах ХХ — початку ХХІ ст.: міжмовний контекст
У статті проаналізовано найбільші чеські збірки прислів’їв і приказок ХХ — початку ХХІ ст. — В. Флайшганса, Я. Заоралека, Й. Спілки, Д. Біттнерової і Ф. Шиндлера. Досліджено основні джерела чеської пареміології на тлі міжмовних паралелей, граматична структура і семантика паремій, що представляють дв...
Saved in:
| Date: | 2009 |
|---|---|
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Iнститут української мови НАН України
2009
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/6051 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Паремії в чеських джерелах ХХ — початку ХХІ ст.: міжмовний контекст / Л. Даниленко // Українська мова. — 2009. — № 3. — С. 47-58. — Бібліогр.: 28 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-6051 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Даниленко, Л. 2010-02-15T13:31:04Z 2010-02-15T13:31:04Z 2009 Паремії в чеських джерелах ХХ — початку ХХІ ст.: міжмовний контекст / Л. Даниленко // Українська мова. — 2009. — № 3. — С. 47-58. — Бібліогр.: 28 назв. — укр. 1682-3540 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/6051 81' 373.823 У статті проаналізовано найбільші чеські збірки прислів’їв і приказок ХХ — початку ХХІ ст. — В. Флайшганса, Я. Заоралека, Й. Спілки, Д. Біттнерової і Ф. Шиндлера. Досліджено основні джерела чеської пареміології на тлі міжмовних паралелей, граматична структура і семантика паремій, що представляють два культурних світи: східновізантійський і латино-німецький. Визначається значення цих праць для славістики. The most comprehensive collections of Czech sayings and proverbs of XX — beginning of XXI century are analyzed including works by V. Fleischganse, J. Zaoralek, J. Spilka, D. Bittnerova and F. Shindler. Main sources of Czech paremiology are researched basing on interlingual parallels, grammar structure and semantics of paremies, that constitute two cultural worlds: East-Byzantium and Latin-German. The importance of these collections for Slavic science is defined. uk Iнститут української мови НАН України Дослідження Паремії в чеських джерелах ХХ — початку ХХІ ст.: міжмовний контекст Рaremies in the Czech information source the beginning of XX — XXI century: an interligual context Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Паремії в чеських джерелах ХХ — початку ХХІ ст.: міжмовний контекст |
| spellingShingle |
Паремії в чеських джерелах ХХ — початку ХХІ ст.: міжмовний контекст Даниленко, Л. Дослідження |
| title_short |
Паремії в чеських джерелах ХХ — початку ХХІ ст.: міжмовний контекст |
| title_full |
Паремії в чеських джерелах ХХ — початку ХХІ ст.: міжмовний контекст |
| title_fullStr |
Паремії в чеських джерелах ХХ — початку ХХІ ст.: міжмовний контекст |
| title_full_unstemmed |
Паремії в чеських джерелах ХХ — початку ХХІ ст.: міжмовний контекст |
| title_sort |
паремії в чеських джерелах хх — початку ххі ст.: міжмовний контекст |
| author |
Даниленко, Л. |
| author_facet |
Даниленко, Л. |
| topic |
Дослідження |
| topic_facet |
Дослідження |
| publishDate |
2009 |
| language |
Ukrainian |
| publisher |
Iнститут української мови НАН України |
| format |
Article |
| title_alt |
Рaremies in the Czech information source the beginning of XX — XXI century: an interligual context |
| description |
У статті проаналізовано найбільші чеські збірки прислів’їв і приказок ХХ — початку ХХІ ст. — В. Флайшганса, Я. Заоралека, Й. Спілки, Д. Біттнерової і Ф. Шиндлера. Досліджено основні джерела чеської пареміології на тлі міжмовних паралелей, граматична структура і семантика паремій, що представляють два культурних світи: східновізантійський і латино-німецький. Визначається значення цих праць для славістики.
The most comprehensive collections of Czech sayings and proverbs of XX — beginning of XXI century are analyzed including works by V. Fleischganse, J. Zaoralek, J. Spilka, D. Bittnerova and F. Shindler. Main sources of Czech paremiology are researched basing on interlingual parallels, grammar structure and semantics of paremies, that constitute two cultural worlds: East-Byzantium and Latin-German. The importance of these collections for Slavic science is defined.
|
| issn |
1682-3540 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/6051 |
| citation_txt |
Паремії в чеських джерелах ХХ — початку ХХІ ст.: міжмовний контекст / Л. Даниленко // Українська мова. — 2009. — № 3. — С. 47-58. — Бібліогр.: 28 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT danilenkol paremíívčesʹkihdžerelahhhpočatkuhhístmížmovniikontekst AT danilenkol raremiesintheczechinformationsourcethebeginningofxxxxicenturyaninterligualcontext |
| first_indexed |
2025-11-27T05:27:23Z |
| last_indexed |
2025-11-27T05:27:23Z |
| _version_ |
1850801672779988992 |
| fulltext |
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2009, № 3 47
УДК 81' 373.823
Людмила Даниленко (м. Київ)
ПАРЕМIЇ В ЧЕСЬКИХ ДЖЕРЕЛАХ ХХ –
ПОЧАТКУ ХХI СТ.: МIЖМОВНИЙ КОНТЕКСТ
© Л.I.ДАНИЛЕНКО, 2009
У статті проаналізовано найбільші чеські збірки прислів’їв і приказок ХХ — початку
ХХІ ст. — В. Флайшганса, Я. Заоралека, Й. Спілки, Д. Біттнерової і Ф. Шиндлера. До-
сліджено основні джерела чеської пареміології на тлі міжмовних паралелей, граматич-
на структура і семантика паремій, що представляють два культурних світи: східно-
візантійський і латино-німецький. Визначається значення цих праць для славістики.
Ключові слова: багатомовні словники, прислів’я, приказки, чеська пареміологія.
Після збірки Фр.Л.Челаковського “Mudrosloví národu slovanského
ve příslovích” [1] найбільшою працею в історії чеської пареміо-
графії став грандіозний проект Вацлава Флайшганса, у якому автор
задумав опрацювати матеріал усіх рукописних і друкованих джерел,
починаючи з XIV ст. і до сучасності. До цього він публікував статті
з історичної граматики чеської мови, видавав старочеські пам’ятки з
власними коментарями [2; 3], для практичних потреб широкої гро-
мадськості написав посібник з чеської орфографії, граматики й фра-
зеології [4]. Не можна не згадати про ще один напрямок наукової ді-
яльності В.Флайшганса, що мала непересічне значення для чеської
славістики зокрема і національної культури в цілому, а саме про його
роботу з вивчення й видання в історичному, релігійному, літературно-
му контекстах праць та епістолярної спадщини Яна Гуса і його власні
розвідки про Я.Гуса [5; 6 та ін.].
Нам цікава передусім Флайшгансова збірка старочеських при-
слів’їв і приказок “Česká přísloví. Sbírka přísloví, průpovědí a pořekadel
lidu českého v Čechách, na Moravě a v Slezku”, що побачила світ у
1911 р. (літери A-N) i 1913 р. (літери O-Ž) [7]. Як і належить сер-
йозній науковій праці, її передмова починається оглядом бібліогра-
фії збірок прислів’їв і приказок усіх європейських народів. Дослід-
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2009, № 348
Даниленко Л.I.
ник пише, що опис слов’янських і німецьких збірок, виданих до
1852 р., досить повно склав Ян Гануш [8]. Але на відміну від Я. Га-
нуша, В. Флайшганс подає детальний перелік праць також у фран-
цузів, італійців, румунів, німців, англійців, голландців, росіян, біло-
русів, болгар, сербів і хорватів, словенців, словаків, поляків.
Дуже високу оцінку дістав бібліографічний двотомник польсько-
го автора І.Бернштейна [9], що містить бібліографічний реєстр, реєстр
збірок за мовами, список рукописів і в цілому нараховує 4761 паре-
міологічних джерел.
Позитивний відгук отримала українська фольклористика: “Най-
кращу бібліографію серед слов’янських народів досі мають малоруси.
Крім старших праць Пипіна і Сумцова, чільне місце посідає доклад-
ний твір Б.Д. Грінченка “Література українського фольклору (1777 —
1900)”, що вийшов у Чернігові 1901 р.” [7: IV]. В.Флайшганс відмітив
також велику працю І.Я. Франка “Галицько-руські народні приповід-
ки”, непересічне значення якої вбачав у тому, що “це збірка матеріалів
головним чином з народних уст, доповнених польськими, російськи-
ми, німецькими та іншими паралелями, часто з поясненнями про по-
ходження прислів’їв, майже зовсім без залучення книжних джерел; зі
списком місць, де збирався матеріал (майже двісті сіл і містечок), та
списком основних іноземних збірок” [7: XI].
Від огляду бібліографічних розвідок В. Флайшганс переходить до
аналізу окремих збірок прислів’їв і приказок, причому лише тих, які
мають значення для дослідження паралелей з чеськими прислів’ями.
Грецькі першоджерела він не вважає за доцільне згадувати, “бо навіть
Біблія була нашим предкам відома з латинських перекладів” [7: V].
У середні віки головним джерелом прислів’їв і приказок
В. Флайшганс називає Біблію, зокрема притчі царя Соломона, пере-
кладені старочеською мовою. Найпоширенішими в цей період були
леонінські гекзаметри (з римою в середині та в кінці) “Proverbia
Hein rici”, античні сентенції Цицерона, цитати Вергілія, Овідія, що
за па м’я товувалися в народі завдяки їх лаконічній і яскравій образ-
ній формі. У кінці ХІІІ ст. почали створювати перші корпуси
прислів’їв і приказок. Близько 1300 р. датується збірка “Compendium
moralium notabilium”, в якій латинські цитати перекладено італій-
ською мовою. Існує гіпотеза, що ця збірка в переробці Конрада з
Гальберштадту (Konrád z Halberstadtu) в другій половині ХIV ст. по-
служила основою для чеських збірок прислів’їв і приказок.
Розмірковування про виникнення чеських прислів’їв, вважає
В. Флайшганс, мало би ґрунтуватися на аналізі саме слов’янських
прислів’їв, але для отримання об’єктивних даних дослідник повинен
спрямувати свою увагу на захід, відшукуючи там зразки й імпульси. У
слов’янських прислів’ях чітко виявляються два культурні світи, що
поділили колись єдине слов’янство на дві культурні області: східно-
візантійську й латино-німецьку: “сьогодні ясно й чітко відділяються
прислів’я західних слов’ян від російських, сербських, болгарських і
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2009, № 3 49
Паремiї в чеських джерелах… мiжмовний контекст
т.д., сьогодні є очевидним, що ця уявна прастара частина росій сько-
сербських традицій має східно-візантійське, греко-арабське на ша ру-
вання” [7: ХІV]. Щоб підтвердити цю тезу, В.Флайшганс звертається
до компонентного складу прислів’їв, образну основу яких утворюють
різні назви рослин, звірів, топонімів, напр., замість “осел” на сході
виступає “кінь” на заході, замість Цареграду — Рим і под. Наведемо
приклади зі західнослов’янських і романо-германських мов, які
підтверджують наявність спільної структурно-семантичної моделі
“язик + питати = потрапити в святе місто (Рим)”: чеське Kdo jazyk má,
do Říma se doptá, польське Kto ma język, ten do Rzymu zajedzie, словенське
Kdor jezyk ima, v Rim zna, німецьке Mit Fragen kommt man nach Rom;
французьке Qui langue a, à Rome va, італійське Diniandando si va a
Roma, іспанське Quien lengua ha, a Roma va. У східнослов’янських
мовах побутує українське прислів’я Язик до Києва доведе, російське
Язык до Киева доведет, білоруське язык да Кіева давядзе, що має те
саме значення “питай, і все дізнаєшся, скрізь потрапиш”. У цьому
зна ченні, зберігаючи модель, своїм культурним центром (Цари -
гра дом) вирізняється південнослов’янська болгарська мова, пор.
спитане до Цариград се стига. За матеріалами М.І. Міхельсона, ця
модель відома навіть китайській та турецькій мовам, пор.: У кого
язик, той дійде до Пекіна (китайське прислів’я); Розпитуючи, дійдеш
до Кааби (у Мецці) (турецьке прислів’я) [10: 572], де Кааба — святе
місце для маго ме танських паломників, як Київ для православних,
Рим — для ка то ли ків.
Ще переконливішою виявляється різниця між граматичною
формою західноєвропейських прислів’їв і прислів’їв народів Сходу. У
ІV ст. н.е. Ієронім — перекладач Біблії зі старогрецької мови на
латинську — перекладає на латинську мову прислів’я Equi donate den-
tes non sunt inspiciendi, що згодом в усіх романських і германських
мовах закріпилося у формі заперечного імперативу, інфінітиву або
простого дійсного способу дієслова: нім. Einem geschenkten Gaul sieht
man nicht ins Maul, франц. A cheval donné on ne regarde pas à la bouche,
англ. Look not a gift horse in the mouth. У такій самій формі це прислів’я
усталилося в більшості слов’янських мов: укр. Дарованому коневі в
зуби не заглядають, рос. Даровому/ Дареному коню в зубы не смотрят,
чеськ. Darovanému koni na zuby nekoukej/ nehleď, пол. Darowanemu konio-
wi nie patrzą w zęby, болг. На харизано магаре петалата се не гледат,
до речі, в болгарській мові фігурує якраз магаре “осел”, а не кон “кінь”.
Зовсім іншу граматичну форму має це прислів’я у грецькій мові:
Člověku darovali osla a on mu sahal ještě na zuby (букв.: людині по да-
рували осла, а він йому ще в зуби заглядає). За цією схемою, моделює
В. Флайшганс, чеське прислів’я Ráda kočka ryby jí, než do vody nechce
(букв.: любить кішка рибку, але у воду лізти не хоче) на Сході мало б
форму kočka chtěla ryby, voda byla mokrá або ryby jsou ve vodě — chceš je,
kočko (букв.: кішка хотіла рибку, вода була мокра або рибка у воді —
хочеш її, котику?), пор. Zde hynou koráby — kam chceš, lodičko?
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2009, № 350
Даниленко Л.I.
Отже, головний висновок, якого дійшов В. Флайшганс на підста-
ві аналізу пареміологічних джерел різних мов, полягав у наступному:
“Чеські прислів’я — можемо сміливо сказати — своєю формою і ма-
теріалом заявляють про свою спорідненість із західними. Вони утво-
рюють (разом з польськими, словацькими, сербо-лужицькими, ка-
шубськими і т.д.) одну велику родину з германськими і романськими
прислів’ями. <…> Лише незначна частина є чеського походження, але
й ця частина запозичена з германського і романського приказкового
фонду. Питомо чеські прислів’я виникали тим самим шляхом, як і за-
хідноєвропейські” [7: XVI].
І хоча за формою і змістом виявляється цілком очевидною спо-
рідненість чеських прислів’їв із західними зразками, було б помилко-
вим вважати їх запозиченнями. Народ не лише зберігає скарби сло-
весності, він їх збагачує, оновлює. Щоб чужий матеріал міг так глибоко
проникнути в народну мову, потрібно було докласти великих зусиль і
пристосувати, наблизити його до реалій народного життя. Вони набу-
ли типово чеських рис, асимілювалися так само, як і величезна кіль-
кість слів, які вже не виявляють чужорідних ознак.
Укладачі перших чеських збірок приказкового типу часто працю-
вали у такий спосіб, що до чеського вислову додавали латинський
текст. Так діяли Т. Штітний: “є латинське загальновідоме прислів’я:
Ocia dant vicia тобто Prázdnost dává hřiechy; Tractant fabrilia fabri тоб-
то Kováři mluvie o kovářových věcech”; Франтішек Яромір Рубеш:
“Plenus venter non studet libenter, що означає чеською Chceš-li
tancovati, nejez!” та багато інших авторів. Дослівний переклад іншо-
мовних прислів’їв переходив у чеську мову і залишався у ній на пра-
вах нібито свого, оригінального тексту. Запозичення в чеську мову
прислів’їв з інших мов, вважав В. Флайшганс, було закономірним яви-
щем, коли народ молодшої культури без писемної традиції укладання
паремій переймав їх від народу старшої культури, що таку традицію
мав. Про це свідчить і саме слово přísloví “прислів’я”, яке в старочесь-
кій мові вживалося поряд з proverbium зі значенням pověst “переказ,
сказання” (“pověsti Šalomúnovy” — в тексті рукопису Біблії), пізніше
паралельно діяли терміни příslovie, řčenie, heslo, připoviedka. А чеське
přísloví первісно мало інше значення — те, яке в російській мові відпо-
відало слову присловье “прізвисько”. Звідси в старочеській мові
“příslovie” — це “pověst, fama” “репутація, слава, чутки”, пор. “zlé
příslovie” — “зла, недобра репутація”, “ганьба”. Словом příslovie також
називали пісні, загальні судження, вислови. У другій половині ХIV ст.
за ним закріпилося його нинішнє значення.
Щодо змісту чеські прислів’я поділяють на дві групи. Першу
становлять метафоричні вислови. Предметом їхнього метафоричного
осмислення є щоденна практика, наприклад, робота коваля, який кує
залізо, поки воно гаряче; хижий вовк, який краде у чабана вівцю з
добре порахованого стада; кішка, яка підстерігає мишку, і под. Все це
суцільні правила, але це ще не прислів’я. Щоб подібні загальні
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2009, № 3 51
Паремiї в чеських джерелах… мiжмовний контекст
спостереження стали прислів’ям, цей досвід треба перенести у
площину моралі й етики, конкретний приклад трансформувати в
абстрактне правило, зразок людської поведінки. Виникаючи з малих,
індивідуальних практик, з плином часу прислів’я застигають у певній
формі і переходять з покоління в покоління. Не всі вони виживають: у
одних застаріває зміст, у інших — форма. Так, через свою незрозумілу
форму не дійшли до сучасності старочеські such dub chlapóm, zelen dub
žákóm; mně perník i podšev sněch; старочеське když se lyka drú, nu na ně i
s dětmi поступилося місцем новому kuj železo, dokud je žhavé. Інші
одержували доповнення, які зберігалися у мові недовго. Так, відоме
ще в доісторичний чеський період прислів’я Každá liška svůj ocas chválí
у ХV ст. отримало продовження — a blázen cepy. Традиція доповнення,
каламбурного обігрування прислів’їв особливо поширилася у ХІХ —
ХХ століттях, коли зміст виразу набув такої буденності й тривіальності,
що замість усталеної й очікуваної форми виникала нова, пор.: Tak dlou-
ho se chodí se džbánem pro vodu, až se jde pro pivo.
Без сумніву, що прислів’я залишається прислів’ям, тобто від-
тво рюваною одиницею усталеної семантики, до тих пір, поки воно
зрозуміле носіям мови. Поява, функціонування й зникнення прислів’я
часто пов’язані з утратою мотиваційних зв’язків, забуттям історичних
подій та осіб. Частина історично мотивованих паремій або замінялася
новими реаліями (напр., vyhral jako Kec u Jankova на pochodil jako sedlá-
ci u Chlumce/ jako Benedek u Hradce), або й зовсім відходила у пасивний
запас, як наприклад, získal jako Michal na sviních. Nouze naučila Dali-
bora housti — це одна з небагатьох одиниць, пов’язаних з народною
легендою, що дожила до сьогодні.
Другу групу прислів’їв становлять вирази повчального змісту —
гноми — (в чеській мові gnómа — від грецького приповідка, примовка,
gnómický výraz — влучний короткий образний вислів), напр.: Pýcha
předchází pád; Chudoba cti netratí; Opatrnosti nikdy nezbývá і под.
За своєю образною, часто поетичною фантазією близькими до
прислів’їв є приказки. Іноді вони є елементом або зародком прислів’я
і лише формулювання може відрізняти одне від іншого, пор. прислів’я
Nepřilévej bláta k louži i приказка Bláta k louži přilévati, прислів’я Hlavou
zeď neprorazíš i приказка Hlavou zeď neprorážeti. На семантичну
близькість прислів’їв і приказок вказував О.О. Потебня. Він під-
креслював, що між ними існують дериваційні відношення: “приказка
є елемент байки або прислів’я, що частково походить від прислів’я й
байки як залишок, згущення їх, почасти розвинувся до них. Наприклад,
якщо ми з приводу певної особи говоримо: “Це свиня під дубом”, так
само — “собака на сіні”, “вовчий рот”, “лисячий хвіст” […] — це будуть
приказки. […] Скорочення або згущення прислів’їв приводить нас до
окремих висловів: “на руку”, “по нутру”, “в тупик” [11: 100 — 101].
У передмові до свого словника В. Флайшганс торкається також
історичних документів, у яких вперше фіксувалися вислови, що стали
прообразом майбутніх чеських прислів’їв. Як відомо, найстарші чеські
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2009, № 352
Даниленко Л.I.
пам’ятки писалися латинською мовою. Латина довго, до ХVII ст.,
залишалася мовою освічених людей на території Чехії та Моравії.
Перші фіксації чеських прислів’їв походять з хронік, писаних
латинською мовою, і проповідей священиків. Однак існує певна
складність у встановленні факту, чи записував автор хроніки
латинський вислів, чи сам мислив по-чеському, і тоді записаний
латиницею вислів можна вважати першою чеською фіксацією. Так,
наприклад, у хроніці Космаса (ХІІ ст.) є вислів quis enim ignorat, quod
camisia proprior sit corpori quam tunica, який через двісті років
з’являється у старочеській віршованій хроніці т.зв. Даліміла у формі
sukně košile bližší nebývá (укр. відповідник своя сорочка до тіла ближча).
Тож залишається відкритим питання, до якого періоду відносити цей
вислів — до ХІІ чи до ХIV ст. Першими літературними пам’ятками, в
яких з’являються прислів’я в національному (старочеському) вбранні,
був поетичний твір початку ХIV ст. “Александреїда” (Alexandreida) і
хроніка т.зв. Даліміла, за ними слідують прозові твори Томаша
Штітного, Яна Гуса. Прислів’я, що трапляються в їхніх працях, є
дослівними перекладами з латини, причому в Гусових текстах і листах,
писаних латиницею, набагато більше народних прислів’їв, ніж у тих,
які він писав по-старочеському.
Завдання своєї праці В.Флайшганс убачав не лише у тому, щоб зі-
брати увесь доступний матеріал з друкованих і рукописних пам’яток,
але щоб через паралелі з латинської й германських мов показати спо-
рідненість з ними чеських прислів’їв. Зв’язок чеських прислів’їв зі
слов’янськими автор свідомо обмежив на прикладах з польської, сло-
вацької і двох сербо-лужицьких мов. Книжні сентенції до реєстру
словника не залучалися, зате він містить найбільше зразків старочесь-
кої мови.
Авторська концепція цієї праці полягала в тому, щоб у першому
томі подати чеські прислів’я, походження яких сягає не пізніше ХV ст.
Перший том складався з двох книг. Другий том, який, на превеликий
жаль, так і не був підготовлений, мав включати матеріал пізнішого
періоду і реєстр усіх прислів’їв, що мали увійти у двотомник.
Праця виходила окремими зошитами і відразу справила вражен-
ня ґрунтовного дослідження. Так, у 1909 р. в рецензії на перший зо-
шит Й.Пата писав: “цей твір має епохальне значення і позачасову зна-
чущість” [12: 138]. За законом жанру, рецензент звернув увагу на її
певний недолік: укладач найчастіше вдається до порівнянь чеських
одиниць з польськими, бажаючи продемонструвати тісні зв’язки двох
народів, але порівняльний аспект був би значно поглиблений, якби
автор звернувся до збірки І.Франка, у якій він знайшов би чимало па-
ралелей [12: 139].
За оцінкою чеського пареміолога Я. Заоралека, “В. Флайшганс є
цін ний головно тим, що ретельно розписав велику кількість стародру-
ків, особливо ХVI ст., і забезпечив одержаний матеріал багатим критич-
ним коментарем” [13: VI].
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2009, № 3 53
Паремiї в чеських джерелах… мiжмовний контекст
Після публікації словника В. Флайшганса “Česká přísloví. Sbírka
přísloví, průpovědí a pořekadel lidu českého v Čechách, na Moravě a
v Slezku” в чеській пареміографії на багато десятиліть настала пере-
рва. Можна хіба що згадати невеличку добірку К.Крауса [14], яка ви-
різняється блискучою передмовою Карела Чапека.
Проміжну позицію серед збірок, умовно об’єднаних поняттям
“мудрослів’я”, зайняла праця Я. Заоралека (J. Zaorálek) “Lidová rčení”
1947 р. [13], що репринтним способом перевидавалася у 1963, 1996,
2000 роках. У ній майже немає прислів’їв, але є народні приказки,
стійкі словосполучення і порівняння — всі ті одиниці, які в чеській
мові об’єднані поняттями pořekadlo, rčení, úsloví, sousloví, frazémy,
obraty: Vědět, kde nás bota tlačí; Sedět na dvou židlích; Čeká, až mu pečený
pták vletí do huby; Hoří mu půda pod nohama; Je to devátá voda z hrušek;
Mluvit, co slina na jazyk přinesla; Dělat něco tak, aby se vlk nažral a koza
zůstala celá; Být v Římě a papeže nevidět. Джерела, з яких Я. Заоралек
нагромаджував матеріал, утворюють кілька груп. По-перше, це най-
старші паремійні збірки Сміла Флашки, М. Червенки і Я. Благослава,
Я. Срнця, Я.А. Коменського, Фр.Л. Челаковського, В. Флайшганса,
словник ста рочеської мови Я. Гебауера. По-друге, багатющий діалект-
ний матеріал Фр. Бартоша і Я.Ф. Грушки — “ця джерельна база є най-
важливішою, бо вона найнадійніша” [13: VIII]. По-третє, дрібніші
словнички — Я.С. Ліблінського, М.Й. Сихри, Я.В. Розума та ін. По-
четверте, праці авторів, які збирали паремії в сленгах, жаргонах, пе-
редусім Ї.Оберпфальцера, і письменників, що використовували їх як
стилістичні засоби в своїх творах — В. Каня, Я. Жак та інші. Нарешті,
були опрацьовані матеріали усіх великих словників — Й. Юнгманна,
Фр.Котта, Фр. Травнічка, багатотомника “Příruční slovník jazyka čes-
kého”. Увесь зібраний матеріал автор розподілив за опорним словом в
алфавітному порядку, до кожної одиниці подав тлумачення, через
систему позначок вказав на джерела її походження, у кінці додав
словничок складних, мало зрозумілих слів.
Отже, надійна джерельна база, ґрунтовна розробка словникової
статті, інформація про походження усталеного вислову забезпечили
Я. Заоралкові видання солідної праці, яка і на сьогодні не втратила
свого наукового значення. Проте її не можна вважати новою лексико-
графічною працею, бо зібраний у ній матеріал цілком ґрунтувався на
старих джерелах.
У 50-их роках минулого століття польові дослідження чеських
паремій розпочав Й. Спілка. Він ставив своїм завданням відобразити
сучасний стан чеських прислів’їв і приказок на усій території Чехії,
Моравії й Сілезії, прослідкувати формальні та семантичні зміни,
які під впливом часу позначилися на чеському паремійному фонді.
Й. Спілка звернувся до чеських громадян з проханням взяти участь у
збиранні матеріалу [15]. Зафіксовані одиниці утворили рукописну
збірку в кілька тисяч паремій, з них 6 170 висловів були одержані
“прямо з народу”. Частина регіонального матеріалу друкувалася в
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2009, № 354
Даниленко Л.I.
журналі “Český lid“ [16], але увесь рукопис так і не був опублікований
і після смерті автора залишився в архіві Інституту фольклору та етно-
графії Академії наук Чеської Республіки. Чергова спроба зібрання й
вивчення чеських прислів’їв припадає на кінець ХХ ст. У рамках
міжнародного німецько-чеського проекту “Діалог у світі людей і ма-
шин”, метою якого було визначення сучасного паремійного мініму-
му чеської мови, над збиранням матеріалу працювали Д.Біттнерова і
Ф. Шиндлер. Майже через сто п’ятдесят років після “Mudrosloví ná-
rodu slovanského ve příslovích” Фр.Л. Челаковського чеське суспільст-
во одержало новий словник, який в результаті польових досліджень
репрезентував сучасний репертуар чеських прислів’їв [17]. У своєму
дослідженні Д. Біттнерова і Ф. Шиндлер відштовхувалися від теоре-
тичних розробок і методики, запропонованої у 70-х роках ХХ ст.
Г.Л. Пермяковим для паремійного мінімуму російської мови. Слід під-
креслити, що ця проблема у кінці 80-х років минулого століття набу-
ла особливої актуальності. У цьому напрямку велися розвідки на ма-
теріалі німецької, хорватської, угорської мов.
Отже, чеський пареміологічний ренесанс сягає зовсім недавньо-
го минулого — кінця 80 років ХХ ст. Для емпіричного дослідження
була розроблена анкета, фундамент якої становила збірка Фр.Л. Че-
лаковського. Звернення до класики чеської пареміології було не ви-
падковим. Вона мала перевірити живучість чеської народної мудрос-
ті, яка через збірку Фр.Л.Челаковського виявляла зв’язок з іншими
історичними епохами. Анкету осучаснювали неопубліковані матері-
али Й. Спілки, що презентували узус 50–70-х років ХХ ст., Д. Біт-
тнерової (з 80-х років) і опубліковані матеріали Ф.Шиндлера з його
дисертаційної праці. Складений список налічував 10 991 прислів’їв,
з них 7 651 — з Фр.Л. Челаковського, 2 591 — із Й.Спілки, 701 — з
об’єднаного фонду Д. Біттнерової й Ф. Шиндлера, 56 — з дисертації
Ф. Шиндлера.
Питальник мав дві частини. У першій зазначалися особисті дані
респондентів — вік, стать, освіта і місце проживання (місто/село) та
інформація про джерело засвоєння прислів’їв, частотність їх уживан-
ня та читацькі уподобання. Друга частина являла собою власне пи-
тальник, у якому інформантам запропонували список прислів’їв, як
уже зазначалося, — 10 991 одиниць. За інструкцією, інформант ви-
креслював прислів’я, яке не знав. Такий підхід з погляду методики є
оптимальним, бо легше підтвердити незнання, ніж міру знання чого-
небудь.
Як відомо, анкетування є одним із найскладніших видів соціально-
психологічного спілкування. За допомогою регіональних музеїв і з ви-
користанням особистих контактів було роздано лише 30 анкет. Попе-
редня практика показала, що більшу обізнаність з прислів’ями
виявляють особи старшого віку, а тому автори експерименту намага-
лися залучити як інформантів осіб, старших п’ятдесяти років. Лише
одному з них було тридцять два роки. З тридцяти анкет учасники екс-
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2009, № 3 55
Паремiї в чеських джерелах… мiжмовний контекст
перименту заповнили двадцять дві. Але три з них не можна було зали-
шити для опрацювання, бо вони містили лише часткові відповіді.
Отже, на основі списку з 10 991 одиниць 19 інформантів визначали
свою обізнаність з чеськими прислів’ями. Завдяки виконанню ними
нелегкого завдання автори експерименту Д. Біттнерова й Ф. Шиндлер
установили, що сучасний паремійний мінімум чеської мови становить
5 738 одиниць. Така методика, а відтак і результат, видаються нам
мало переконливими. Анкета Д. Біттнерової та Ф. Шиндлера включа-
ла майже одинадцять тисяч прислів’їв. Читання такого величезного
списку доволі втомливе й одноманітне, вимагає чималого терпіння й
охоти. При такому завданні увага інформантів, їх інтерес до роботи
швидко знижуються, і це неминуче позначається на результатах опи-
тування. Продуктивнішим був би спосіб, за якого анкета включала
меншу кількість одиниць, але більшу кількість інформантів. Г.Л. Пер-
мяков, автор російського паремійного мінімуму, тобто корпусу реаль-
но відомих у живому мовленні прислів’їв і приказок, залучив до екс-
перименту 1495 одиниць та 300 інформантів.
Дослідження Д. Біттнерової і Ф. Шиндлера дало підстави від-
повісти на запитання, наскільки прислів’я інших слов’янських наро-
дів, які Фр.Л. Челаковський ввів у свій словник “Mudrosloví národu
slovanského ve příslovích” в середині ХІХ ст., були освоєні чеським на-
родом упродовж майже ста п’ятдесяти років і чи справдилася роман-
тична мрія Фр.Л. Челаковського про слов’янську провербіальну єд-
ність.
Із загальної кількості прислів’їв, включених в анкету, зі збірки
Фр.Л. Челаковського походить 7651 чеських прислів’їв, 1687 — ро-
сійських, 1218 — польських, 540 — сербських, інші слов’янські мови
становлять 13 % від загальної кількості, в тому числі 273 україн-
ських прислів’їв і 130 з галицьких діалектів. Результати анкетуван-
ня показали, що усі інформанти знають 19 чеських прислів’їв і лише
2 — з інших слов’янських мов. П’ятдесят відсотків інформантів зна-
ють 7,7 % чеських прислів’їв і лише 1,2 % –прислів’я з інших
слов’янських мов, що є свідченням несприйняття сучасною чеською
мовною спільнотою (згадаймо про відомий чеський пуризм)
інослов’янських паремійних впливів. З другого боку, наявність у
сучасному чеському паремійному фонді 1630 прислів’їв з інших
слов’янських мов підтверджує тривале відлуння “Mudrosloví”
Фр.Л. Челаковського в чеській лінгвокультурі.
Наприкінці ХХ ст. — на початку ХХІ ст. чеська лексикографія
збагатилася низкою збірок прислів’їв і приказок, різних за змістом,
обсягом і призначенням.
Так, словники Ї. Плахетки [18 — 20] разом з цитатами
мислителів усіх часів, уміщують прислів’я й образні вислови
європейських і східних народів. Це радше популярні видання,
розраховані на широкий загал, аніж критичні праці. У них немає
передмови, списку ви користаних джерел, хоча є приклади з таких
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2009, № 356
Даниленко Л.I.
мов, як чеченська, туркменська, узбецька, киргизька, вірменська і
навіть невідома “karakalská” [18: 79] (напевне, малася на увазі “kara-
kalpakská” — ка ра кал пак ська мова). Українська мова представлена
окремими зразками, які, на нашу думку, не надто у нас поширені,
пор. під гаслом “manžel — чоловік”: Jen když je mužíček, třebas jako
malíček; zalezeš si na něho, nebojíš se nikoho [18: 130]; під гаслом “nedo-
rozumění — непорозуміння ”: Jedna nábožná nalhala, druhá nahluchlá
převyprávěla, třetí přičinlivá z toho nesmysly napletla [18: 157]. Скажімо,
для останнього прикладу в українській мові є лаконічніший вираз з
тим самим значенням Глухий що не дочує, то вигадає.
Книга Ї.Покорного і Б.Фучіка вийшла друком у дитячому
видавництві “Albatros” і мала промовисту назву “Zakopaný pes, aneb,
O tom, jak, proč a kde vznikla některá slova, jména, rčení, úsloví,
pořekadla a přísloví” [21] (друге і третє доповненi видання 1992, 2001
рр.). Незважаючи на те, що у назві заявлені прислів’я й приказки, у
книзі їх усього три: Každý sám nejlíp ví, kde ho bota tlačí; První vlaštov-
ka jaro nedělá; Všechny cesty vedou do Říma Натомість, переказуючи
міфи, легенди й біблійні сюжети, автори пояснюють значення імен-
символів, фразеологізмів, образних висловів і сен тенцій біблійного
й античного походження, напр. Adonis, Ahasver, Megera, Odysea,
moudrý jako Šalomoun, klanět se zlatému teleti, návrat ztracéného syna,
labutí zpěv, panický strach, jablko sváru, I ty, Brute?; Kostky jsou vržený;
Vím, že nic nevím та ін.
Заслуговує на увагу праця П.Оуржедніка “Aniž jest co nového
pod sluncem: slova, rčení a úsloví biblického původu” [22], що охоплює
понад сто тридцять висловів біблійного походження або висловів,
пов’язаних з біблійними мотивами: kdo jinému jámu kopá, sám do ní
padá; pýcha předchází pád; všecká sláva polní tráva та ін. Біблійні цитати
наведені переважно за оригінальним виданням Біблії (Bible kralická)
1579 — 1593 рр., в окремих випадках автор послуговувався списками
інших перекладів (Bible olomoucká, Bible svatováclavská, Bible česká,
Písmo svaté Nového zákona) та ін.
Чільне місце в чеській лексикографічній практиці завжди займали
словники латинських прислів’їв, приказок, приповідок, ідіом і сен-
тенцій. До праць у цій галузі належить кілька нових сучасних
енциклопедичних видань [23; 24] з чеськими паремійними від по від-
никами, відомостями про авторів цитат, реєстрами ключових слів,
алфавітними покажчиками чеських перекладів.
Нарешті слід зазначити, що з’явилися нові перекладні словники
прислів’їв, які включають по кілька слов’янських мов, переважно
польську, російську, болгарську [25 — 28]. Так, колективна праця [27]
чеських і польських колег презентує дев’ять мов — чеську, польську,
російську, англійську, німецьку, французьку, італійську, іспанську,
латинську. На жаль, української серед них немає, а тому укладання
двомовних і багатомовних збірок українських паремій є актуальним
завданням вітчизняної славістики.
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2009, № 3 57
Паремiї в чеських джерелах… мiжмовний контекст
1. Čelakovský F.L. Mudrosloví národu slovanského ve příslovích. Přípojena jest sbírka
prostonárodních českých pořekadel. — Praha: V Kommissí Františka Řivnáče, 1852. —
644 s.
2. Flajšhans V. Písemnictví české slovem i obrazem od nejdávnějších dob až po naše časy. — V
Praze: Grosman a Svoboda, 1901. — 766 s.
3. Flajšhans V. Nejstarší památky jazyka i písemnictví českého. Díl 1. — Praha: Frant.
Bačkovský, 1903. — 195 s.
4. Flajšhans V. Slovník český: Rukověť českého pravopisu, mluvnice a fraseologie. — V Praze:
Hejda a Tuček, 1901. — 167 s.
5. Flajšhans V. Hus: Jeho život a dílo. — Praha: Frant. Bačkovský, 1905. — 113 s.
6. Flajšhans V. Mistr Jan Hus a národ český: dvaadvacet dokumentů s výkladem a
poznámkami. — Praha: Otto, 1918. — 123 s.
7. Flajšhans V. Česká přísloví. Sbírka přísloví, průpovědí a pořekadel lidu českého v
Čechách, na Moravě a v Slezku. — I[-II], Přísloví staročeská. — Praha: F. Šimáček,
1911–1913. — Obsahuje: I. První polovice. A-N. 1911. — XXVI, 1482 s. — II. Druhá
polovice. O-Ž. — 1913. — 896 s.
8. Hanuš J. Literatura příslovnictví slovanského a německého, či předchůdcové Fr.Lad.
Čelakovského v “Mudrosloví národu slovanského ve příslovích”. — Praha: ČSAV, 1853. —
147 s.
9. Bernstein І. Katalog dzieł treści przysłowiowej składających bibljotekę Ignacego. —
Warszawa, 1900: т.1 — ХХ, 560 с.; Т. 2. — ІV, 650 с.
10. Михельсон М.И. Русская мысль и речь. Свое и чужое. Опыт русской фразеологии.
Сборник образних слов и иносказаний: В 2 т. — М.: Русские словари, 1994. — Т. 2. —
936 с.
11. Потебня О.О. Із лекцій з теорії словесності // Естетика і поетика слова. — К.: Мисте-
цтво, 1985. — С. 84-103.
12. Páta J. Česká přísloví. Sbírka přísloví, průpovědí a pořekadel lidu českého v Čechách, na
Moravě a v Slezku / Sebral prof. dr. Václav Flajšhans // Slovanský přehled. — R. XII. — Č.
2–3. — Praha, 1909. — S. 138-139.
13. Zaorálek J. Lidová rčení. — IV. vydání. — Praha: Academia, 2000. — ХІІІ, 741s.
14. Kraus K. Česká přísloví. — Praha: Aventinum, 1931. — 98 s.
15. Spilka J. Výzva ctitelům a sběratelům přísloví, pořekadel a lidových rčení // Národopisný
věstník československý. — 1956. — R. 33. — S. 157–158.
16. Spilka J. Sbírka přísloví z Hlučínska // Český lid. — 1963. — R. 50. — S. 92–111.
17. Bittnerová D., Schindler F. Česká přísloví. Soudobý stav konce 20. století. — Praha:
Karolinum, 1997 — 315 s.
18. Plachetka J. Velký slovník citátů a přísloví.– Praha: Academia, 1996. — 401 s.
19. Plachetka J. Velká encyklopedie citátů a přísloví.– Praha: Academia: Euromedia Group -
Knižní klub, 1999. — 525 s.
20. Plachetka J. Velká kniha přísloví. — Ostrava: Knižní expres, 2001. — 335 s.
21. Pokorný J., Fučík B. Zakopaný pes, aneb, O tom, jak, proč a kde vznikla některá slova,
jména, rčení, úsloví, pořekadla a přísloví. — Praha: Albatros, 2001. — 245 s.
22. Ouředník P. Aniž jest co nového pod sluncem: slova, rčení a úsloví biblického původu. —
Praha: Mladá fronta, 1994. — 264 s.
23. Kuťáková E., Marek V., Zachová J. Moudrost věků: lexikon latinských výroků, přísloví a
rčení. — 1. vyd. — Praha: Svoboda, 1988. — 662 s.
24. Čermák J., Čermáková K. Slovník latinských citátů: 4328 citátů s českým překladem a
výkladem — Praha: Universum, 2005. — 543 s.
25. Stejskal M. Přísloví nikoho neumoří: 100 ilustrovaných přísloví v češtině, ruštině, němčině,
angličtině, francouzštině a latině. — Praha: Lidové nakladatelství, 1987. — 125 s.
26. Tomin A. Ruská a česká přísloví. — Sokolov: Fornica, 2007. — 267 s.
27. Świerczyński A., Świerczyńska D. Slovník přísloví v devíti jazycích / České ekvivalenty Eva
Mrhačová. — Praha: Universum, 2008. — 303 s.
28. Bachmannová J. Jak se to řekne jinde: česká přísloví a jejich jinojazyčné protějšky. — Praha:
Knižní klub, 2007. — 381 s.
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2009, № 358
Даниленко Л.I.
Ludmila Danylenkо
РAREMIES IN THE CZECH INFORMATION SOURCE THE BEGINNING OF XX —
XXI CENTURY: AN INTERLIGUAL CONTEXT
The most comprehensive collections of Czech sayings and proverbs of XX — beginning
of XXI century are analyzed including works by V. Fleischganse, J. Zaoralek, J. Spilka,
D. Bittnerova and F. Shindler. Main sources of Czech paremiology are researched bas-
ing on interlingual parallels, grammar structure and semantics of paremies, that consti-
tute two cultural worlds: East-Byzantium and Latin-German. The importance of these
collections for Slavic science is defined.
Keywords: multilingual dictionaries, proverbs, sayings, Czech paremiology.
Ãӂ̇ ÏÓÁ‡ø͇
АДИГЕЄЦЬ – АДИГЕЙЦЯ, ТО ЧОМУ Ж ТОДІ ГЕЄЦЬ – ГЕЄЦЯ?
В одному з офіційних документів читаємо: “…доручити віце-президенту НАН
України академіку НАН України В.М. Геєцю внести їх на розгляд і затвердження
Президії НАН України”; “Контроль за виконанням цієї постанови покласти на
голову Секції суспільних і гуманітарних наук НАН України академіка НАН України
В.М. Геєця”. Прізвище Геєць в обох реченнях ужито неправильно, тому що в
українській мові голосний е суфікса -ець(-єць) у непрямих відмінках випадає як
у загальних, так і власних назвах – назвах населених пунктів, річок, у чоловічих
прізвищах тощо, пор.: українець – українця, українцеві (українцю), українцем,
(на) українцеві (українцю), (Кл. в.) українцю; адигеєць – адигейця, адигейцеві
(адигейцю), адигейцем, (на) адигейцеві (адигейцю), (Кл. в.) адигейцю; Тру ска-
вець – Трускавця, Трускавцеві (Трускавцю), Трускавцем, (у) Трускавці, (по)
Трускавцеві; Сіверський Донець – Сіверського Дінця, Сіверському Дінцеві
(Дінцю), Сіверським Дінцем, (по) Сіверському Дінцеві (Дінцю), (у) Сіверському
Дінці; Левенець (Віктор) – Левенця, Левенцеві (Левенцю), Левенцем, (на)
Левенцеві (Левенці).
Отже, чоловіче прізвище Геєць правильно відмінювати так: Геєць – Гейця,
Гейцеві (Гейцю), Гейцем, (на) Гейцеві; пор. ще: Лазоришинець – Лазоришинця,
Лазоришинцеві (Лазоришинцю), Лазоришинцем, (на) Лазоришинцеві. У
звертаннях, за чинним правописом, прізвище треба вживати в називному
відмінку, а іменник (загальна назва), що йому передує, має форму кличного
відмінка (Український правопис. – К.: Наук. думка, 1997. – С. 90), пор.:
Високоповажаний академіку Геєць; Шановний професоре Лазоришинець.
Проте органічнішим було б звертання Високоповажаний академіку Гейцю!
Шановний професоре Лазоришинцю! Жіночі прізвища на -ець(-єць), як
відомо, в українській мові не відмінюють, тому правильно вживати Марія Геєць
– Марії Геєць, Марії Геєць, Марією Геєць, (на) Марії Геєць, (Кл.в.) Маріє Геєць;
Ольга Лазоришинець – Ольги Лазоришинець, Ользі Лазоришинець, Ольгою
Лазоришинець, (на) Ользі Лазоришинець, (Кл. в.) Ольго Лазоришинець.
Катерина Городенська (м. Київ)
|