Народні назви шляхів сполучення Ровенщини
Стаття присвячена аналізу народних назв на позначення шляхів сполучення Ровенщини, описаних за розміром, видом покриття, формою, якістю, функціональним призначенням, розміщенням стосовно інших географічних об’єктів. The article is devoted to the analysis of the folk names to denote the ways of commu...
Збережено в:
| Дата: | 2009 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Iнститут української мови НАН України
2009
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/6053 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Народні назви шляхів сполучення Ровенщини / С. Антонюк // Українська мова. — 2009. — № 3. — С. 72-82. — Бібліогр.: 31 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859653510346309632 |
|---|---|
| author | Антонюк, С. |
| author_facet | Антонюк, С. |
| citation_txt | Народні назви шляхів сполучення Ровенщини / С. Антонюк // Українська мова. — 2009. — № 3. — С. 72-82. — Бібліогр.: 31 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| description | Стаття присвячена аналізу народних назв на позначення шляхів сполучення Ровенщини, описаних за розміром, видом покриття, формою, якістю, функціональним призначенням, розміщенням стосовно інших географічних об’єктів.
The article is devoted to the analysis of the folk names to denote the ways of communication in the Riwne Region. On the basis of the collected material the terms оf the investigated territory are described according to the size, kind of the cover, the form, the quality the functional purpose the placing according to other geographical objects.
|
| first_indexed | 2025-12-07T13:36:36Z |
| format | Article |
| fulltext |
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2009, № 372
УДК 81’373.2
Свiтлана Антонюк (м. Київ )
НАРОДНI НАЗВИ
ШЛЯХIВ СПОЛУЧЕННЯ РОВЕНЩИНИ
© С.В. АНТОНЮК, 2009
Стаття присвячена аналізу народних назв на позначення шляхів сполучення Ровенщи-
ни, описаних за розміром, видом покриття, формою, якістю, функціональним призна-
ченням, розміщенням стосовно інших географічних об’єктів..
Ключові слова: народний географічний термін, лексема, номен, сема, семантичний ряд.
Структура шляхів сполучення Ровенщини склалася на основі
рельєфно-ландшафтної характеристики території (північ Волин-
ського підвищення, південь Поліської низовини). Народні терміни,
що позначають географічні реалії, пов’язані з переміщенням на суші,
через гідрооб’єкти пішим чи спеціалізованим способом, утворюють
понятійне мікрополе зазначеної лексико-семантичної групи.
Аналіз основних семантичних констатацій і розгалужень цієї сис-
теми термінів проведено на основі характерних ознак об’єктів сполу-
чення:
1) розмір; 2) вид покриття; 3) форма; 4) якість; 5) функціональ-
не призначення; 6) край шляху сполучення; 7) розміщення стосовно
інших географічних об’єктів.
Одним з основних термінів окресленого лексико-семантичного
мікрополя виступає загальномовний полісемний номен доро га. Де-
фініція доро ги як ‘спеціальновизначеної земельної полоси для органі-
зації руху’ властива всій території дослідження (пор. укр. літ. доро га
‘смуга землі, по якій їздять і ходять’, ‘місце для проходу, проїзду’ [25
ІІ: 378-379], укр. діал. доро га ‘смуга землі, призначена для переміщен-
ня людей і транспорту’ [7: 72], блр. діал. даро га ‘полоса землі, призна-
чена для їзди і ходьби’, ‘вулиця’, ‘слід на ріллі або сіножаті’, ‘слід на
лузі від купи сіна, яку стягують до стогу’, ‘слід звірини або пушнини
на снігу’, ‘стежка, протоптана на траві в лузі’ [31: 57]).
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2009, № 3 73
Народнi назви шляхiв сполучення Ровенщини
Сему ‘дорога взагалі’ репрезентують терміни магістраль (< лат. ma-
gistrālis ‘пануючий’ [12 III: 353]) ‘головна дорога’ (с. Малушка Берез-
нівський р-н, с. Бабин Гощанський р-н, м. Костопіль Костопільський
р-н, с. Бугаївка Радивилівський р-н, м. Рівне; МЕ), пор. укр. літ. ма-
гістра ль ‘основна лінія у шляхах’ [24: 386], рос. магистра ль ‘основ-
на, головна лінія в системі якої-небудь сітки (залізничної, електрич-
ної, телеграфної та ін.), а також широка й пряма міська вулиця’ [19:
296]; путь (< псл. *pоtь ‘дорога’, ‘міст’, ‘стежка’ [12 IV: 642]) ‘дорога,
шлях’ (м. Сарни Сарненський р-н; МЕ), пор. укр. літ. путь ‘смуга
землі, призначена для ходіння, їзди; шлях, дорога’, ‘місце, яким мож-
на пройти, проїхати, по якому хто-небудь іде, їде, щось пересуваєть-
ся; дорога, шлях [25 VIII: 405]; тракт (<нім. Trakt ‘тракт’ < лат.
tractus ‘тяга, протяжність; смуга, слід’ [12 V: 616]) ‘дорога, шлях’ (м.
Острог; МЕ), пор. укр. літ. тракт ‘шлях’ [25 Х: 225], блр. діал.
тракт ‘велика наїжджена дорога, шлях’ [31: 190]; тра са (< нім
Тrasse < фр. trace ‘траса’ [12 V: 623]) ‘дорога’ (с. Верба Дубенський
р-н, с. Опарипси Радивилівський р-н, м. Рівне; МЕ), пор. укр. літ
тра са ‘лінія, що вказує напрям проходження чогось’, ‘широкий ас-
фальтовий шлях, що з’єднує великі міста, важливі об’єкти тощо’ [25
Х: 237]; шлях (<нім. Schlag ‘удар’ [26 ІV: 457]) ‘дорога, шлях’; ‘части-
на землі, призначена для проїзду по ній’ (сс. Бугрин, Жаврів Гощан-
ський р-н; м. Острог; с. Великий Олексин Ровенський р-н; Анк.),
пор. укр. діал. словосполучення битий шлях [10: 19], блр. шлях, пол.
zlach ‘старий тракт’, ‘грунтова дорога’ [26 IV: 457].
У с. Новосілки Володимирецького р-ну зафіксовано термін гос-
ти нець ‘шлях’ [28: 220]. Крім досліджуваного ареалу, він має широке
побутування на території слов’ян (пор. укр. літ. гостинець ‘велика до-
рога, стовпова дорога’ [6 І: 318], рос. діал. гости нец ‘большая дорога’
[14: 124], блр. гасцінец ‘стара, широка, людна дорога, обсаджена дере-
вами, центральна, брукована’ [31: 194], паралелі з інших мов див.: [13:
65]) і сягає псл. *gostinьcь [13: 65].
Дорогу за розміром визначає демінутив дорі жка ‘неширока до-
рога’ (с. Бокшин Корецький р-н; Анк.) та його фонетичний варіант
доро жка, що вживається в м. Острог і в с. Пляшева Радивилівський
р-н (МЕ) (пор. укр. діал. доро жка ‘вузька грунтова дорога’ [10: 34],
дорі жка, доро жка ‘невелика дорога’, ‘стежка’ [7: 72], блр. діал. доро жка
‘польова і навмання наїжджена дорога’ [31: 57].
Для позначення ‘вузької доріжки’, ‘смуги землі, призначеної для
ходіння’ використовується номенклатурне сте жка (< псл. *stьžьka
‘розвідка, спостереження, стежка’ [12 V: 405 — 406]; с. Симонів Гощан-
ський р-н (Анк.), сс. Боремель, Охматків Демидівський р-н, сс. Бере-
зівка, Стовпин, Ганнівка Корецький р-н, с. Красне Млинівський р-н,
сс. Білашів, Точевики Острозький р-н, с. Березини Радивилівський
р-н, смт Квасилів Ровенський р-н (МЕ) та інше суфіксальне утворен-
ня — стежи на (м. Рівне; Анк.). Для поліської частини краю характер-
ні фонетичні варіанти стє жка ‘стежина в лісі’ (с. Дубно Рокитнів-
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2009, № 374
Антонюк С.В.
ський р-н; МЕ), с’т’ешка ‘доріжка, протоптана пішоходами’ (сс. Борове,
Кам’яне Рокитнівський р-н [3: 71]), стажка ‘доріжка, протоптана пі-
шоходами’ (сс. Озерці, Полиці, Сопачів, Степангород, Суховоля Во-
лодимирецький р-н, с. Річиця Гощанський р-н, сс. Білобережне, При-
вільне Дубенський р-н, с. Переброди Дубровицький р-н, сс. Борове,
Дубчиці, Кутин, Няньковичі, Острівськ, Привітівка Зарічненський
р-н, с. Стара Мощаниця Здолбунівський р-н, с. Рокитне Костопіль-
ський р-н, сс. Сухівці, Ясининичі Ровенський р-н с. Купель Рокитнів-
ський р-н, сс. Глушиця, Карасин, Немовичі, Тинне Сарненський р-н
[3: 71]), стеш (΄)ка ‘доріжка, протоптана пішоходами’ (сс. Лінчин, По-
ліське Березнівський р-н, с. Сопачів Володимирецький р-н, с. Буде-
раж Дубенський р-н, с. Лісове Дубровецький р-н, с. Користь Корець-
кий р-н, с. Бокійма Млинівський р-н. сс. Милятин, Садки Острозький
р-н, сс. Оржів, Тайкури Ровенський р-н [3: 71]), пор. укр. літ. сте жка
‘доріжка, протоптана звірами або людьми чи спеціально зроблена
людьми’, ‘доріжка’ [12 V: 406]. Вищезазначені семи ‘вузька доріжка’,
‘смуга землі, призначена для ходіння’ презентують також новоутво-
рення тротуа р ( фр. < trotter ‘йти, марширувати; trottoir < бігти рис-
сю’ [12 IV: 652] — весь ареал (МЕ) і місцеве трот´а р (с. Мізоч Здол-
бунівський р-н; МЕ). Порівняно з українцями, які на позначення
‘вузької стежки, доріжки’ вживають, як питому, так і запозичену лек-
сику, чехи надають перевагу питомим назвам, пор. чес. chodnik ‘доріж-
ка, стежинка, тротуар’ [17: 9].
У містах області ‘доріжка, обсаджена деревами та кущами’ по-
всюдно називається але я (< фр. allee ‘прохід’ [12 I: 61]. Із міст цей
термін потрапив у сільські населені пункти. Спорадично в селах Ду-
бенського, Млинівського, Острозького, Радивилівського р-нів вико-
ристовується зменшене але йка ‘доріжка в лісі’, ‘стежина в саду’, ‘сте-
жина, обсаджена живоплотом (Анк., МЕ).
Сему ‘стежина в лісі’ виражають на досліджуваній території міс-
цеві лексеми лазі вка (с. Мости Здолбунівський р-н; МЕ), яка за похо-
дженням найімовірніше суфіксальний субстантив від лазовий < *la-
zovъjь та тяга (походить від дієслова тягти, що зіставляється з іє.
*dherägh ‘тягти’, пор. норв. drogl ‘стежка, слід тварини’ [12 II: 112])
‘стежка, якою звірі ходять до водопою’ (с. Миляч Дубровицький р-н
[2 І: 215]). Сюди ж зараховуємо префіксальні утворення: прола з
(с. Зелений Дуб Здолбунівський р-н; МЕ), прото птанка (сс. Буде-
раж, Зелений Дуб Здолбунівський р-н; МЕ), прохі д (смт Клевань Ро-
венський р-н; Анк.). Усі вони пов’язані з проходженням, подоланням
перешкод місцевості. Продовжують цю ж сему терміни з префіксом
позитивно завершеної дії: переско к ‘стежка, якою дикі звірі ходять до
водопою’ (с. Людинь Дубровицький р-н [2 ІІ: 239]) й аналогічне за
змістом пересми к (с. Собіщиці Володимирецький р-н, с. Вичівка За-
річненський р-н [2 ІІ: 240]). Властивий говорам української мови тер-
мін: тропа (< псл. *tropa [12 IV: 649]) на Ровенщині трапляється рід-
ко. Поодиноко відзначаються тропи нка (с. Серники Зарічненський
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2009, № 3 75
Народнi назви шляхiв сполучення Ровенщини
р-н; МЕ) та фонетичний варіант — тропі нка (с. Сварицевичі Дубро-
вицький р-н, с. Серники Зарічненський р-н; МЕ).
Народні географічні терміни на позначення шляхів сполучення
за матеріалом їх покриття класифіковано в п’ять семантичних рядів.
Семи ‘дорога, вимощена каменем’, ‘дорога, вимощена підігнаним ка-
менем’ представляють номен брук (сс. Добривода, Коритне, Теслугів
Радивилівський р-н; МЕ), субстантив брукі вка (весь ареал; МЕ) та
його фонетичний варіант бруко вка (с. Бугрин Гощанський р-н, м. Ду-
бровиця, с. Бродниця Зарічненський р-н; Анк.; МЕ). Термін запозиче-
но в українську мову через польську з середньонижньонімецької [12 I:
266] (пор. укр. літ. брук ‘дорога або вулиця (мостова), вимощена ка-
мінням’ [25 І: 241], блр. діал. брук ‘дорога, викладена каменем’ [31: 26],
пол. bruk ‘міст’, нім. Brugge ‘міст’ [12 I: 266]). Репрезентантами ви-
щезазначених сем виступають також: форма мн. пли ти від плита
(< псл. *plita ‘плита [12 IV: 446]) с. Пляшева Радивилівський р-н; МЕ),
суфіксальне похідне на -ъка — пли тка (смт Рокитне Рокитнівський
р-н; МЕ), шосе (< фр. chausse e ‘дорога з твердим покриттям — бетон-
ним, асфальтовим тощо’ [22: 751] — весь ареал (МЕ), шосейна (с. Ба-
дівка Острозький р-н [20 IV: 139]), а також сош (с. Коритне Ради-
вилівський р-н; МЕ) і соша (с. Берестовець Костопільський р-н,
м. Радивилів Радивилівський р-н, смт Клевань Ровенський р-н,
м. Сарни Сарненський р-н; Анк.). Сюди варто віднести й номен ас-
фа льт (весь ареал; МЕ) ‘заасфальтована дорога’ — ста ро сло в’ян-
ський етимологічний інваріант грецького позначення ‘гірська смола’
[25 І: 94 — 95] та фонетичний варіант асва льт (с. Шепетин Дубен-
ський р-н; м. Острог; с. Кутянка Острозький р-н; МЕ). Ареал вико-
ристання перелічених апелятивів широкий через значну масу видобу-
вання твердого каменю в області й відповідну протяжність ви мощених
ним доріг.
Семантичний ряд ‘дорога, вимощена каменем’ продовжують за-
гальномовні терміни: камінці (сс. Острів, Сестрятин Радивилівський
р-н; МЕ), клине ць (м. Дубно; МЕ) та рос. запозичення отсє в (м. Ост-
рог, смт Рокитне Рокитнівський р-н; МЕ), проте відсутній цілий ряд
лексем, засвідчених в інших регіонах України, наприклад, гре йдар,
гре йдер, грейда рка ‘намощена дорога’; больша к, буркі вка, бурко вка ‘на-
стелена дорога’; на сип, насте лена, насте лянка; твердя к ‘тверда доро-
га’ [8: 35].
Завершують структурний розподіл народні назви, які представ-
ляють ‘грунтову дорогу’ з кореневою основою ґрунт — (< нім. Grund
‘основа, грунт’ [24: 185]. Вона відбилася в прикметникові грунто ва
(весь ареал; МЕ), субстантиві грунті вка (с. Вілія Острозький р-н,
м. Радивилів Радивилівський р-н; МЕ) та його фонетичному варіанті
грунто вка (весь ареал; МЕ), пор. семантично близьке укр. літ. слово-
сполучення грунтова доро га вжите у значенні ‘немощена дорога’ [25
ІІ: 181], а також укр. діал. (регіон.) грунтова ‘грунтова дорога’ [7: 65].
Відзначимо також, що термін грунто вка в окремих регіонах України,
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2009, № 376
Антонюк С.В.
зокрема, на Кіровоградщині, багатший на значення ‘грунтова дорога’,
‘дорога на болоті’ [Там само].
Групу місцевих географічних назв, які характеризують форму
шляхів сполучення Ровенщини диференційовано таким чином:
лексеми, що виражають на території області ‘роздоріжжя, з’єд-
нання доріг, переїзд через дорогу’: ви лка, розви лка, роздорі жжя, роз’ї зд,
розпу ття, приє днання дорі г, перехре стя, перекрьо сток, перехрьо сток,
перехро сток, пере тин дорі г, переї зд, а також су тісок ‘приєднання до-
ріг’ (с. Гориньград Ровенський р-н [20 II: 47]) < *sotesokъ ‘тиск, тісни-
на’ та словосполучення крижа ві доро ги ‘перехрестя доріг’ (с. Серни-
ки Зарічненський р-н; МЕ), пор. укр. діал. крижо ва доро га, перехре сна
доро га, росхідна доро га, вжиті у цьому ж значенні [4: 13].
полісемантичні терміни, що описують «звивини» дороги: ви кру-
та с, викрута си, віражі , загу менки, згин, колі но, крюк, лабіри нт, обги н,
петля , поворо т, п’ятачо к. Сюди ж долучаємо терміни на позначення
‘заплутаної лісової дороги’ — ма ндри, манівці ;
позначення, які часто відносяться до іншого понятійного поля і
одночасно виражають групу назв ‘шляхи сполучення за формою ре-
льєфу: ви віз ‘ділянка дороги, що має схил, узвіз’ (смт Демидівка Деми-
дівський р-н, с. Серники Зарічненський р-н [21: 62]; с. Смордва Мли-
нівський р-н [18: 220]; села Демидівського, Дубенського, Мли нівського,
Рівненського, Радивилівського р-нів; МЕ), підйо м ‘підвищення доро-
ги’, ‘дорога, що йде вгору’ (с. Панталія Дубенський р-н, м. Здолбунів
Здолбунівський р-н, сс. Верхів, Грем’яче Острозький р-н, м. Рівне;
МЕ). Фонетичне оформлення й семантика місцевої лексеми підйо м
відповідає укр. літ. підйо м ‘ділянка дороги, що веде в гори’ та рос.
подъём ‘місце на шляху, де дорога піднімається вгору’. До цієї ж групи
назв долучаємо: пла вна ‘дорога без різких перепадів висот і поворотів’
(м. Сарни Сарненський р-н; МЕ), пока т (м. Острог; МЕ), нака т (м.
Дубно; МЕ), скат (м. Здолбунів Здолбунівський р-н; МЕ), накло н ‘по-
логий схил дороги’, ‘дорога, що йде вниз’ (с. Кам’яна Гора Костопіль-
ський р-н, с. Будераж Здолбунівський р-н, с. Грем’яче Острозький р-н;
Анк.; МЕ), мотивовані дієсловами коти ти, клонити (пор. укр. діал.
покі т ‘схил’; пока т, поко т ‘схил гори’; блр. пако т ‘вимощена дорога
на болоті’, ‘схил горба’; рос. діал. по коть ‘схил гори’ [29: 122]). Сюди ж
зараховуємо термін-метафору стрє лка ‘рівна, рівнинна дорога’ (с. Не-
мовичі Сарненський р-н; МЕ).
Для переважної більшості лексем, які описують якість шляхів
сполучення, визначальною можна вважати семему яма: я мка (весь
ареал; МЕ), ви ямка (с. Постійне Костопільський р-н, мм. Острог,
Рівне; м. Дубно, с. Тараканів Дубенський р-н, сс. Грем’яче, Михай-
лівка Острозький р-н, сс. Казмірі, Підзамче, Рідків, Теслугів Ради-
вилівський р-н; Анк.; МЕ), мн. ви ямки (весь ареал; Анк.; МЕ) ‘яма
на дорозі’, ви бой (с. Симонів Гощанський р-н, с. Удрицьк Дубровець-
кий р-н, с. Морочне Зарічненський р-н, с. Бокшин Корецький р-н,
с. Українка Острозький р-н; Анк.), вибо їна (с. Вовкушів Гощанський
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2009, № 3 77
Народнi назви шляхiв сполучення Ровенщини
р-н, с. Берес товець Костопільський р-н, смт Демидівка Демидів-
ський р-н, с. Судобичі Дубенський р-н; Анк.; МЕ), вибо їни (весь аре-
ал; Анк.; МЕ), ви бо ї (с. Мульчиці Володимирецький р-н [21: 62])
‘яма на дорозі’, діра (м. Костопіль Костопільський р-н; Анк.), де ри
(сс. Ждань, Кухітська Воля Зарічненський р-н) ‘яма на дорозі’, ко лія
(< псл. *kolěja ‘наїжджене заглиблення від коліс; слід колеса’ [12 II:
514]; с. Малинськ Березнівський р-н, с. Головин Костопільський
р-н, с. Верхів Острозький р-н, смт Клевань Ровенський р-н,
с. Озерськ Дуброве цький р-н; Анк.; МЕ), колє йка ( м. Березне Бе-
резнівський р-н, с. Головин Костопільський р-н; Анк.) ‘канава
вздовж дороги’, ‘дорога в лісі’. Лексема ко лія, її деривати семантич-
но дуже близькі до літературних і діалектних відповідників в інших
регіонах України, пор. укр. літ. ко лія ‘наїжджене заглиблення від ко-
ліс на дорозі’ [24: 342], укр. діал. ко лєя, ко лія ‘колія’, ‘яма на дорозі’
[27: 102], колє йка ‘наїжджене заглиблення від коліс на дорозі’;
коли їна, ко лія ‘заглибина на дорозі, вибита транспортом’ [10: 45];
ко лія ‘канава вздовж дороги’ [7: 95].
В окремих населених пунктах Ровенщини функціонує лексема
балю ра (сс. Вілія, Лючин Острозький р-н; с. Сестрятин Радивилів-
ський р-н; МЕ) як фонетичний варіант терміна баю ра ‘вибоїна, яма
на дорозі, заповнена водою’ ( майже весь ареал; Анк.; МЕ), пор. укр.
літ. баю ра ‘велика, глибока калюжа’, ‘яма, вибій’ [25 І: 116], укр. діал.
баю да, баю ра ‘яма, наповнена водою’ [27: 27], баю ра, ‘велика загли-
бина на дорозі, заповнена водою’, ‘заглибина на дорозі, вимита тран-
спортом’ [10: 8], баю ра ‘вибоїна, яма на дорозі’, ‘велика калюжа на
дорозі, наповнена водою після дощу’ [7: 20]. Подекуди номен баю ра
замінюють синонімом калю жа (калю га) ‘яма на дорозі, заповнена во-
дою’, пор. ще укр. діал., зафіксоване на Волині, калю жа ‘яма на доро-
зі, вибита транспортом’ [10: 43]. Апелятив калюжа ‘яма на дорозі з
водою, гряззю, розкислою землею, болотом’ (сс. Вовкошів, Симонів
Гощанський р-н, с. Клинці Дубенський р-н, с. Бокійма Млинівський
р-н, м. Рівне, смт Квасилів Ровенський р-н; Анк.) — ј-суфіксальне
похідне від калюга, знайшло своє продовження й у народному розу-
мінні терміна калю жа, пов’язаного з ‘водою, гряззю, розкислою зем-
лею, болотом’.
Місцеві позначення калаба ня, колоба ня (< *kolbanь/-п’а [16:
129], сс. Мильча, Озеряни, Дубенський р-н, сс. Майдан, Мартинівка
Дубенський р-н, с. Вілія Острозький р-н, сс. Баранне, Заміщина, По-
луничне Радивилівський р-н; Анк.; МЕ) представляють сему ‘яма на
дорозі’. Репрезентантами вищезазначеної семи виступають також
лексеми калдо бина, колдо бина (<*kъldoba, *kъldobina [15; 40]), с. Ма-
линськ Березнівський р-н, с. Вовкошів Гощанський р-н, с. Озеряни
Дубенський р-н; Анк. На думку О.Л. Смаль, псл. *kъlban’a, *kъlbanь,
*kъltoba, *kadъlbъ виступають праформами (мотиваторами) широко-
го кола діалектних семантичних відповідників. Автор виокремлює
укр. ковба ня ‘глибока вибоїна, звичайно, на дорозі, переважно з
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2009, № 378
Антонюк С.В.
водою і болотом’; калаба ня ‘калюжа посеред дороги’; колдо бина ‘за-
глибина на дорозі, вибита транспортом’; блр. калдо біна ‘вибоїна,
ямка на дорозі’ [23: 156 — 159].
Народні географічні назви на позначення шляхів сполучення за
функціональним призначенням деференційовано в чотири умовні
групи. Серед лексем-репрезентантів місцевих позначень ‘броду’, ‘пе-
реправи’, ‘стежки в болоті’, ‘місця, де переходять річку’, ‘мілководної
ділянки, яку можна перейти чи переїхати’ на більшій частині дослі-
джуваної території, вживається термін брід (< псл. *brodъ ‘брести,
бродити’ [12 I: 252 — 253]). Тільки в с. Новий Тік Демидівський р-н
[9] засвідчено форму з оглушеним кінцевим приголосним бріт. Трап-
ляються й інші фонетичні варіанти цього терміна: брод у с. Поліське
Березнівського р-ну, с. Птича Дубенського р-ну, м. Радивилів Радиви-
лівського р-ну (Анк.), у с. Маринин Березнівського р-ну [28: 219], у
с. Великий Шпаків Рівненського р-ну [9], у с. Єльне Рокитнівського
р-ну (МЕ) , бруд у с. Сторожів Корецького р-ну та с. Сновидовичі
Рокитнівського р-ну [28: 218]. Продовжують їх демінутиви брідо к —
сс. Буща, Ситарі Дубенського р-ну (МЕ), с. Симонів Гощанського р-ну
(Анк.), бро дик — с. Кураш Дубровецького р-ну (МЕ) і бродки (мн.) —
сс. Більськ, Єльне Рокитнівського р-ну (МЕ). Зустрічаються дифтон-
гічні утворення бру̂од (с. Селець Дубровецький р-н, сс. Мала Совпа,
Устя Корецький р-н [28: 218, 219], бри̂ед (с. Масевичі Рокитнівський
р-н, с. Стрільськ Сарненський р-н [28: 218], бро̂уд (с. Іванівка Коре-
цький р-н [Там само]). Ці ж лексеми функціонують у літературній
українській мові та її діалектах.
Терміни з кореневими основами хід-, прав-, утворені конфікса-
ційним способом з додаванням префікса пере- (виконана дія) і відпо-
відних суфіксів, мотивовані дієсловами перехо дити, переправля тися:
перехі д (с. Моквин Березнівський р-н; МЕ), перехо д (с. Моквин Бе-
резнівський р-н, с. Остки Рокитнівський р-н, с. Рудня-Карпилівська
Сарненський; МЕ), перехі дка, перехо дка (с. Яринівка Сарненський р-н
[28: 224]), перепра ва (с. Іванівна, с. Моквин Березнівський р-н, с. Під-
лужне Костопільський р-н., смт Томашгород Рокитнівський р-н; Анк.,
МЕ) ‘брід, мілина’ (пор. укр. діал. перехо да ‘мілка ділянка у водоймі,
яку можна перейти’ [27: 70]; перехі д, перехо д ‘переправа, брід, мілина’
[7: 142]; блр. діал. перабро д, перабро ддзе ‘мілкий брід, місце, де пере-
ходять і переїжджають річку’ [31: 141]. До цієї ж групи термінів відне-
сено апелятив мо ща (с. Підлужне Костопільський р-н; Анк.), що по-
ходить від дієслова мости ти. Прозорі за змістом позначення кільце ва
доро га (мм. Дубно, Рівне; МЕ), кольцо (мм. Дубно, Рівне; МЕ) — запо-
зичення з рос. мови, об’ї зд (весь ареал; МЕ), які виражають ‘кільцеву
об’їзну дорогу’, ‘допоміжну дорогу’.
Сему ‘міст, з’єднання між берегами річки’ представляють апеля-
тиви міст (< *mostъ ‘міст, шматки дерева, дрібні гілки, накладені на
болото чи грузьку землю для зручності переходу’ [12 III: 483]), демі-
нутив місто к (весь ареал; МЕ), фонетичний варіант мусто к (с. Бонда-
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2009, № 3 79
Народнi назви шляхiв сполучення Ровенщини
рі Дубенський р-н [9]) та мостки (мн.) (с. Кухітська Воля Зарічнен-
ський р-н; МЕ).
Семантичний перехід ‘штучний насип, що перегороджує річку,
ставок’ → ‘дорога на цьому насипі’ передається в народному лексико-
ні термінами: гре бля (< псл. *greblja < *grebti ‘гребти’ [12 I: 589]), який
функціонує повсемісно (Анк.; МЕ), а також демінутивом гребе лька
(с. Симонів Гощанський р-н, с. Бокійма Млинівський р-н, сс. Вілія,
Межиріч Острозький р-н; Анк.; МЕ). Поодинокий іншомовний термін
да мба (с. Малинськ Березнівський р-н, смт Гоща Гощанський р-н, м.
Сарни Сарненський р-н, с. Вілія Острозький р-н; Анк.; МЕ) потрапив
в українські говірки найімовірніше через російську мову (< гол. dam
[22: 189]). Загалом на території області переважають питомі назви
шляхів: перегоро дка ‘гребля’ (с. Вілія Осторзький р-н; МЕ), га тка (<
псл. *gatъka < *gatiti ‘огороджувати’ [12 I: 482]) (с. Малинськ Берез-
нівський р-н, с. Озеряни Дубенський р-н, сс. Берестовець, Постійне
Костопільський р-н, м. Кузнецовськ; Анк.), гать ‘дорога через болото’,
‘настил з хмизу для переїзду через болото’ (с. Малинськ Березнів-
ський р-н, с. Неньковичі Зарічненський р-н, сс. Біловіж, Блажове, Ве-
жиця Рокитнівський р-н; Анк.; [21: 82]) і га та (смт Степань Сарнен-
ський р-н [2 I: 87]). Сюди ж відносимо дериват гато к (с. Кутин
Зарічненський р-н [Там само]). Лексему бе рва, яка вживається на Ро-
венщині значенні ‘кладка’ В.П. Шульгач виводить із псл. *bьrvа [30:
57]. Її значення ідентичне з укр. літ. берва ‘перекладина, місток’, ‘віт-
ка, галузка’ [6 І: 50]. На досліджуваній території цей термін зафіксо-
вано у сс. Довговоля, Зелениця, Любахи Володимирецького р-ну,
с. Старе Село Рокитнівського р-ну [28: 218], с. Сварицевичі Дубро-
вицького р-ну [1: 35]. О.П. Карпенко зазначає, що східнослов’янське
берва етимологічно пов’язане з укр. бервено ‘колода’, бервення ‘коло-
ди; стовбури та гілляки дерев, нанесені водою’, бервено (буков.) ‘коло-
да, деревина’, бервеня ка (поліс.) ‘колода, очищена від кори і гілок де-
ревина’ та ін. [15: 18 — 20].
Групу з тринадцяти елементів складають у місцевому мовленні
номени, що виражають ‘край дороги’: бачовник ‘кусок вимощеної до-
роги від головної траси’ (с. Бронники Ровенський р-н [20 II: 97]),
бичавни к ‘протоптана стежка край дороги’ (с. Іваничі Ровенський р-н;
Анк.). Від основи бік-/біч- та її фонетичних варіантів утворено номе-
ни: обо чина, узб іччя (весь ареал; МЕ), узбо чина (с. Межиріч Острозь-
кий р-н; МЕ), які мають спільне значення ‘край дороги’. Розглядаючи
етимологічний аспект терміна обо чина, С.О. Вербич членує його на
о-бок(бік)-ина, зіставляючи зі спорідненими слов’янськими утворен-
нями, рос. діал. обо чина ‘бічна частина чогось’, ‘стежка біля чогось’,
пол. obocze ‘узбіччя’; obocznica ‘бічна віднога колії’, чес. діал. obočiti ‘об-
ходити боком’, obočny ‘межовий’ і вказує на праформу *obočina [5:
161]. Це ж значення презентують лексеми бордю р (< фр. bord ‘край,
межа’ [22: 106] весь ареал; Анк.; МЕ) і фонетичний варіант бардю р
(смт Смига Дубенський р-н; МЕ) ‘межа дороги’, бро вка (с. Осницьк
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2009, № 380
Антонюк С.В.
Рокитнівський р-н, с. Грозів Острозький р-н; МЕ) ‘край дороги’, кюве т
(м. Здолбунів Здолбунівський р-н, с. Біла Криниця, смт Клевань Ро-
венський р-н, смт Демидівка Демидівський р-н, мм. Острог, Рівне;
Анк.; МЕ) і фонетичний варіант кювє т (<фр. cuvette ‘таз, миска, кю-
вет’ [12 III: 172]), засвідчений в смт Демидівка Демидівський р-н
(МЕ) у значенні ‘продовгуваті рови обабіч дороги’.
Розташування шляхів сполучення відносно інших географічних
об’єктів за змістом подекуди синонімічне до словосполучення ‘дорога
поміж’. За цією ознакою в місцевому мовленні зафіксовано такі термі-
ни: глибо ка доро га ‘дорога між валами’ (с. Залав’я Млинівський р-н [1:
168]), глибо кий шлях ‘шлях, що йде в поле, нібито вглиб’ (с. Кустин
Ровенський р-н [9]), в топо лях ‘дорога, з обох боків якої ростуть топо-
лі’ (с. Сварицевичі Дубровицький р-н [1: 146]), кустува та ‘дорога,
оба біч якої росте багато кущів’ (с. Ниви Золочівські Демидівський
р-н [1: 401]), тернава ‘дорога при кущах терену’ (с. Бадівка Остро-
зький р-н [20 IV: 39]), прогін ‘дорога наскрізь’ (с. Бронники Ровен-
ський р-н [20 II: 97]), пор. укр. діал. прогі н ‘дорога для вигону худоби
на пасовище’ [4: 13], вглиб ‘шлях, що йде в поле, далеко’ (с. Онишківці
Дубенський р-н, с. Кустин Ровенський р-н).
‘Дорогу, що розділяє поле’ репрезентують лексеми границя (с. Став-
рів Млинівський р-н [1: 191]), грани чка (с. Новосілки Млинівський
р-н [1: 191]), пор. також укр. діал. грани ця ‘межа між полями’ [7: 63].
‘Лісову дорогу’ — віддієслівне похідне про сіка (с. Кам’яна Гора Косто-
пільський р-н, с. Сварицевичі Дубровицький р-н, сс. Локниця, Сер-
ники Зарічненський р-н, сс. Буща, Зелений Дуб Здолбунівський р-н,
с. Верхів Острозький р-н; Анк.; МЕ).
Всього народно-географічний лексикон Рівненської області на
позначення шляхів сполучення нараховує більше ста апелятивів.
Привертає увагу розмаїття, фонетична варіативність, синонімічність
лексем, наприклад, грунт, грунто вка, грунті вка, грунтова ; брід, бріт,
брідо к, брод, бро дик, бруˆод, бриˆед, броˆуд, прогін, вглиб та ін. Кон-
фіксаційним способом утворені семантично споріднені лексеми від
однієї основи, наприклад, перехі дка, перехо дка, обо чина, узбо чина.
Поряд із великою, в етимологічному плані, кількістю слов’янських
(праслов’янських) термінів (*dorga, *greblja, *gatъ/ь та ін.) у ново-
мовному вжитку фіксується широкий арсенал іншомовних запози-
чень (нім. грунт, брук; фр. алея, шосе, бордюр). У народному лексико-
ні використовується велика кількість полісемантичних метафоричних
утворень, які відносяться до іншого понятійного поля: ви лка, крюк,
петля , кільце тощо.
СПИСОК СКОРОЧЕНЬ
Анк. — анкета для збирання матеріалу до «Словника географічних термінів Ровен-
щини»;
МЕ — матеріали експедицій, проведених автором протягом 2006-2007 рр.;
м. — місто;
мн. — множина;
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2009, № 3 81
Народнi назви шляхiв сполучення Ровенщини
мм. — міста;
с. — село;
смт — селище міського типу;
сс. — села.
1. Аркушин Г.Л. Словник мікротопонімів і мікрогідронімів північно-західної України
та суміжних земель.– Луцьк.; Вежа, 2006. — Т. 1. — (А — К).
2. Аркушин Г.Л. Словник західнополіських говірок.. — Луцьк.; Вежа, 2000. — Т. 1–2.
3. Атлас української мови. В 3 тт. — К.: Наук. думка, 1988. — Т. 2. (Волинь, Над-
дністрянщина, Закарпаття і суміжні землі).
4. Бичко Н.І., Бичко З.М. Структурно-семантичний аналіз назв дорожніх об’єктів у го-
ворах української мови (назви дороги) // Науково-технічна революція і сучасні про-
цеси розвитку лексики народно-розмовної мови: Тези доповідей Республіканської
конференції. — Ужгород, 1989. — С. 13 — 14.
5. Вербич С. Етимологічний аспект тематичної групи лексики на позначення геогра-
фічних понять (на матеріалі українських говорів Карпатського регіону) // Україн-
ська термінологія і сучасність: Збірник наукових праць. — К., 2001. — Вип. IV. —
С. 159 — 162.
6. Грінченко Б. Словарь української мови: У 4 тт. — К.: Наукова думка, 1996 — 1997.
7. Громко Т.В., Лучик В.В., Поляруш Т.І. Словник народних географічних термінів
Кіровоградщини. — Київ; Кіровоград, РВГІЦ КДПУ, 1999. — 222 c.
8. Громко Т.В. Семантичні особливості народної географічної термінології Центральної
України (на матеріалі Кіровоградщини). — Кіровоград, РВЦ КДПУ, 2000. — 170 c.
9. Державний архів Рівненської області (фонд Р-2814, опис №1).
10. Данилюк О.К. Словник народних географічних термінів Волині: Словник, Луцьк,
Надстир’я, 1997. — 103 c.
11. Данилюк О.К. Географічна термінологія Волині. Дис. ...канд. філол. наук. — К.,
2000. — 222 с.
12. Етимологічний словник української мови. В 7 тт. // Гол. ред. О.С. Мельничук. — К.:
Наук. думка, 1982 — 2006.
13. Этимологический словарь славянских языков: Праслав. лекс. фонд / Под ред.
О.Н. Трубачева. — М., Наука, 1980. — Вып. 7. — 224 с.
14. Добровольский В.Н. Смоленский областной словарь. — Смоленск, 1914. — 1016 с.
15. Карпенко О.П. Гідронімікон Центрального Полісся. — К.: Кий, 2003. — 317 с.
16. Козлова Р.М. Славянские континуанты и. -е. *(s)kel- сгнуть, сгибать; крутить’ (Обра-
зования с b-детерминативом) // Studia z Filologiї Polskiej i Słowia nskiej. — Warszawa,
1990. — T. XXVII. — S. 127 — 140.
17. Малько Р.Н. Названия рельефа в чешском и словацком языках. Автореф. дис. …канд.
филол. наук. — Минск, 1970. — 17 с.
18. Марусенко Т.А. Материалы к словарю украинских географических апелятивов (на-
звания рельефов) // Полесье: Лингвистика. Археология. Топонимика. — М., Наука,
1968. — С. 206 — 255.
19. Ожегов С.И. Словарь русского языка. — М., Русский язык, 1984. — 920 с.
20. Пура Я.О. Край наш у назвах. — Рівне, 1994., — Ч. 2. — 215 с. — Перспектива, 2002. —
Ч. 4. — 279 с.
21. Пура Я.О. Походження назв територіальних мікрооб’єктів Рівненщини. — Рівне,
1990. — Т.1. — (А — З). — 206 с.
22. Словник іншомовних слів // За ред. О.С. Мельничука. — К., Голов. ред. УРЕ,
1977. — 775 с.
23. Смаль О.Л. Мікротопоніми лівобережжя Києва (матеріали до «Історико-ети мо-
ло гічного словника топонімії Києва») // Linguistica slavica: Ювілейний збірник на
пошану Ірини Михайлівни Желєзняк. — К., Кий, 2002. — С. 154 — 164.
24. Сучасний тлумачний словник української мови // За ред. В.В. Дубічинського. —
Харків, «Школа», 2007. — 832 с.
25. Словник української мови: В 11 тт. — К.: Наукова думка, 1970 — 1980.
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2009, № 382
Антонюк С.В.
26. Фасмер М. Этимологический словарь русского языка: В 4 тт. — М., Прогресс, 1964 —
1973.
27. Черепанова Е.А. Народная географическая терминология Черниговско-Сумского
полесья. — Сумы, 1984. — 274 с.
28. Шульгач В.П. Словник географічних термінів Західного Полісся // Ономастика
України та етногенез східних слов’ян. — К., 1998. — С. 215 — 226.
29. Шульгач В.П. Гелонімний ландшафт західноукраїнського Полісся // Ономастика
України та етногенез східних слов’ян. — К., 1998. — С. 106 — 132.
30. Шульгач В.П. Праслов’янський гідронімний фонд (фрагмент реконструкції). — К.,
Українська книга, 1998. — 368 с.
31. Яшкін І.Я. Беларускія геаграфічныя назвы: Тапаграфія. Гідралогія. — Мінск, Навука
і тэхніка, 1971. — 255 с.
Svitlana Antoniuk
FOLK NAMES OF THE WAYS OF COMMUNICATION IN RIVNE REGION
The article is devoted to the analysis of the folk names to denote the ways of communica-
tion in the Riwne Region.
On the basis of the collected material the terms оf the investigated territory are de-
scribed according to the size, kind of the cover, the form, the quality the functional pur-
pose the placing according to other geographical objects.
Keywords: folk geographical term, lexema, nomen, sema, a semantic line.
¬i‰ÓÏi ÔÓÒÚ‡Úi ÔÓ ÏÓ‚Û
Бажання малоросів підтримати своє рідне наріччя дуже природно має такі мо-
тиви: 1) вроджену людині прихильність до своєї мови; 2) обширність просто-
ру, населеного малоросами, і чисельність населення, що разом з Галичиною і
Угорщиною та Люблінською губернією Царства Польського становить більше
шістнадцяти мільйонів. Тільки на цих підставах здається неприродним і не-
справедливим знищити мову цього чисельного слов’янського племені. Без-
сумнівні достоїнства цієї мови і народної літератури відчувають самі малоруси
і визнають інші. Без сумніву, мова малоруська – найблагозвучніше й найму-
зикальніше наріччя з усіх слов’янських. Це визнав між іншим Боденштедт, що
видав чудові переклади малоруської поезії німецькою мовою […] При цій спі-
вучості малоруської мови народ цей створив розкішну різноманітну народну
поезію, що зберігає високий ступінь історичності, Малоруси свідомі цього і до-
рожать своїм народним надбанням. Народна поезія злилася з мовою. Таким
чином, поважати й любити народну поезію і дорожити нею означає разом з
тим поважати і любити мову і дорожити нею, У людей просякнутих цією по-
езією народилося природне бажання самим продовжити почате народом і роз-
вивати поетичні народні елементи поезії в тій чи іншій формі […] Без сумніву,
якби у малоруського народу не було такого запасу пісень, дум і поетичних,
вироблених особливим історичним життям переказів та поетичних прийомів
життя, лише прихильність до місця народження не в силах була б зробити та-
кого явища.
Костомаров М.І.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-6053 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 1682-3540 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T13:36:36Z |
| publishDate | 2009 |
| publisher | Iнститут української мови НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Антонюк, С. 2010-02-15T13:32:19Z 2010-02-15T13:32:19Z 2009 Народні назви шляхів сполучення Ровенщини / С. Антонюк // Українська мова. — 2009. — № 3. — С. 72-82. — Бібліогр.: 31 назв. — укр. 1682-3540 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/6053 81’373.2 Стаття присвячена аналізу народних назв на позначення шляхів сполучення Ровенщини, описаних за розміром, видом покриття, формою, якістю, функціональним призначенням, розміщенням стосовно інших географічних об’єктів. The article is devoted to the analysis of the folk names to denote the ways of communication in the Riwne Region. On the basis of the collected material the terms оf the investigated territory are described according to the size, kind of the cover, the form, the quality the functional purpose the placing according to other geographical objects. uk Iнститут української мови НАН України Дослідження Народні назви шляхів сполучення Ровенщини Folk names of the ways of communication in Rivne region Article published earlier |
| spellingShingle | Народні назви шляхів сполучення Ровенщини Антонюк, С. Дослідження |
| title | Народні назви шляхів сполучення Ровенщини |
| title_alt | Folk names of the ways of communication in Rivne region |
| title_full | Народні назви шляхів сполучення Ровенщини |
| title_fullStr | Народні назви шляхів сполучення Ровенщини |
| title_full_unstemmed | Народні назви шляхів сполучення Ровенщини |
| title_short | Народні назви шляхів сполучення Ровенщини |
| title_sort | народні назви шляхів сполучення ровенщини |
| topic | Дослідження |
| topic_facet | Дослідження |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/6053 |
| work_keys_str_mv | AT antonûks narodnínazvišlâhívspolučennârovenŝini AT antonûks folknamesofthewaysofcommunicationinrivneregion |