Вдячний учень і великий учитель
Рецензія на книгу: Микола Мушинка. Листування Івана Зілинського з Іваном Панькевичем (1913 — 1951). — Нью-Йорк: Пряшів, 2008. — 198 с.
Gespeichert in:
| Datum: | 2009 |
|---|---|
| Hauptverfasser: | , |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainisch |
| Veröffentlicht: |
Iнститут української мови НАН України
2009
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/6057 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Вдячний учень і великий учитель / С. Панцьо, Н. Парасін // Українська мова. — 2009. — № 3. — С. 133-136. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859482619380498432 |
|---|---|
| author | Панцьо, С. Парасін, Н. |
| author_facet | Панцьо, С. Парасін, Н. |
| citation_txt | Вдячний учень і великий учитель / С. Панцьо, Н. Парасін // Українська мова. — 2009. — № 3. — С. 133-136. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| description | Рецензія на книгу: Микола Мушинка. Листування Івана Зілинського з Іваном Панькевичем (1913 — 1951). — Нью-Йорк: Пряшів, 2008. — 198 с.
|
| first_indexed | 2025-11-24T15:12:52Z |
| format | Article |
| fulltext |
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2009, № 3 133
УДК 049.32 + 82 – 6
ВДЯЧНИЙ УЧЕНЬ I ВЕЛИКИЙ УЧИТЕЛЬ
(Микола Мушинка. Листування Iвана Зiлинського з Iваном
Панькевичем (1913 – 1951). – НьюDЙорк – Пряшiв, 2008. –
198 с.)
© С.Є. ПАНЦЬО, Н.Д. ПАРАСIН, 2009
Епістолярій як об'єкт наукового вивчення привернув до себе ува-
гу українських дослідників в основному в 90-тих роках XX ст.,
про певні здобутки літературознавці можуть говорити завдяки пра-
цям В. Святовця, В. Ткачівського, Л. Вашків та ін., а особливо
М. Коцюбинської. У мовознавстві, на жаль, не отримали розвитку
цікаві починання Л.Лушпинської про проблеми нормалізації
української літературної мови в епістолярії другої половини XIX —
початку XX ст.; праці, надруковані за межами України, залишаються
маловідомими (наприклад, Ю. Шерех. Кулішеві листи і Куліш у листах //
Вибрані листи Пантелеймона Куліша українською мовою писані. — Нью-Йорк,
1984. — С. 48 — 96), а давні наукові методики (хоч би К.Студинського)
уже призабуті. За загальний висновок щодо сучасного стану
мовознавчого опрацювання епістолографічної думки можна прий-
ня ти узагальнення М.Коцюбинської про недослідженість цього фе-
номена, брак і неповноту публікацій тощо (Коцюбинська М. “За фік-
соване й нетлінне”. Роздуми про епістолярну творчість. — К.: Дух і Літера,
2001). До цього додається ще одна проблема, чи не головна для до-
слідника, — відсутність матеріалів. Книги, подібні до аналізованої,
з'являються нечасто, адже вимагають тривалої клопіткої праці укла-
дача. Якщо йдеться про митців словесної творчості, то так звані
пов ні видання зазвичай включають якусь частину листів письмен-
ника, але без відповідей адресата. Проте епістолярій часто містить
наукові ідеї, концепції, що не знайшли подальшого розвитку в ді-
яльності адресанта.
М. Мушинка — відомий учений, який щоразу поповнює куль-
турну й наукову скарбницю України новими публікаціями. Ба га то-
векторність дослідницьких інтересів М. Мушинки вражає. Серед його
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2009, № 3134
Панцьо С.Є., Парасiн Н.Д.
праць — більше 40 книг різного спрямування — від фольклористики
до праць про архітектуру та побут закарпатських міст і сіл. Як уче-
ний і неординарна особистість він мав зв'язки з представниками і на-
щадками української еміграції, що осіла в колишній Чехословаччині.
Після проголошення незалежності України дослідник зайнявся та-
кою справою, як повернення нашому народу забутих імен, їх спад-
щини. Тернополяни з вдячністю прийняли передані до Державно-
го архіву Тернопільської області матеріали й особисті речі видатного
українського вченого, засновника вітчизняної наукової географії Сте-
пана Рудницького, не менш заслуженого українського правника, його
близького друга Степана Дністрянського. Ще за комуністичних часів
М. Мушинка підтримував тісні контакти з музеєм Володимира Гна-
тюка у с. Велесневі, а віднедавна і з Тернопільським національним
педагогічним університетом, який носить ім’я Володимира Гнатюка.
Запропоноване нещодавно М.Мушинкою “Листування Івана
Зілинського з Іваном Панькевичем (1913 — 1951)” є логічним продов-
женням попередніх епістолографічних студій цього ж автора, зокрема,
листів Степана Рудницького до Софії та Станіслава Дністрянських,
листів Івана Панькевича до Володимира Гнатюка тощо, під час на-
писання яких викристалізувалися та усталилися методичні осно-
ви опису й аналізу матеріалу. Звертаючись до епістоли, М. Мушин-
ка керується переконанням, що об'єктивна оцінка діяльності певної
особи має складатися з аналізу різних джерел, а епістолярій найбільш
відкрито і незавуальовано подає нам життєві, наукові, культурні реалії
часу, скидає завісу з особистісних стосунків, розшифровує часто схо-
вані вимогами публічної моралі “підводні течії”, що так чи інакше
впливали на формування культурного процесу.
Ідея видрукувати листування І. Зілинського та І. Панькевича ви-
никла ще у 80-х рр. минулого століття, проте інші, нагальніші справи,
зокрема видання збірника на пошану І. Зілинському, перешкодили її
реалізувати. Усе ж 6 листів І. Панькевича було опубліковано в празь-
кому журналі “Slavia” із вступною статтею та коментарями. На жаль,
сподівання на те, що цей матеріал викличе інтерес дослідників і при-
веде до опублікування всієї епістолярної спадщини мовознавця, не
справдилися. Однак двадцятирічна перерва не стала часом забуття, і
тепер наука збагатилася ще одним цінним джерелом “не лише до біо-
графій обох учених, але й до українського мовознавства 20 — 40-х рр.
XX ст., тобто до періоду, коли воно зазнало найбільших втрат”. Про-
понуючи увазі читача 83 листи І. Зілинського і 53 — І. Панькевича,
М. Мушинка свідомо намагається залишитися осторонь і, крім по-
біжних зауважень у передмові, не робить детального аналізу, про що
можна тільки пошкодувати, адже його перу належать серйозні мово-
знавчі дослідження про двох представлених респондентів (див., зо-
крема: Іван Панькевич та сучасний стан дослідження його спадщини // Ivan
Paňkevič a otazky spisovneho jazyka. — Prešov, 2002; Іван Зілинський — видатний
український мовознавець // Наша культура. — Варшава, 1979 та багато ін.).
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2009, № 3 135
Вдячний учень i великий учитель
Зібрані в одній книзі, листи двох визначних діячів української науки
стали прекрасним подарунком для сучасних дослідників, які мають
змогу простежити генезу мовознавчої думки як живий, органічний
процес, представлений на тлі життєвих фактів і побутових деталей.
Коментарі до листів, як зазначає укладач у передмові, “обмежені лише
на найстислішу інформацію”. Насправді ж конкретні продумані винос-
ки, що трапляються практично на кожній сторінці книги, містять відо-
мості, які допомагають увести епістолярій у наукове та суспільне тло
першої половини XX ст. Пояснення географічних назв, коментування
прізвищ людей, про яких іде мова в листах, а головне — друкованих
праць, які згадують автори листів або які тільки обговорювалися, а
були оформлені пізніше, є своєрідним каталогом інформації, необхідної
для студіювання епістолярію двох відомих мовознавців.
Листи є не лише відбиттям тогочасного мовлення українських
діячів науки й громадської праці, а й свідченням лексичного
багатства, досконалої стилістики, добірного синтаксису, влучного
вживання етикетних слів адресантів. Кожне слово, кожна синтаксична
конструкція дозволяє побачити талановиту й працьовиту особистість,
яка безкорисливо й відповідально ставиться до досліджень української
мови, “бо ж у нас взагалі голод на язикові праці”. Тому й не дивно,
що в мовознавчій площині публікації та напрацювання І.Зілинського
й І. Панькевича стали тим значним здобутком, яким ще довго будуть
послуговуватися вчені-мовознавці, студенти-філологи, всі ті, кому не
байдужа рідна українська мова.
Ґрунтовність пояснень у виносках, численні дані про написані,
видані чи дискутовані передусім мовознавчі проблеми дають змогу
відтворити не лише титанічну працю двох видатних лінгвістів, а й по-
черпнути сучасним мовознавцям чимало відомостей з діалектології,
історії мови, взяти слушні й актуальні ідеї для подальших досліджень,
врешті націлити на таку ще необхідну тепер працю в нашій
лінгвістичній галузі.
Самі листи можуть слугувати прикладом щирої дружби та
взаємної поваги двох найвизначніших мовознавців першої половини
XX ст. протягом тривалого часу.
Незначні ілюстрації (початки наукових статей, титульні сторінки
окремих праць, декілька світлин) є важливою інформацією для
дослідників, особливо для молодих лінгвістів.
Ознайомлюючи громадськість з листуванням І. Зілинського та
І. Панькевича, М. Мушинка не шкодує ідей, що проспективно окрес-
люють план мовознавчого дослідження епістолярію. Листи укладено
згідно з археографічними вимогами, цілком збережено ін ди ві ду-
альний стиль авторів, правопис і навіть пунктуацію. Це важливо для
подальших студій, адже “обидва вчені були спеціалістами не лише у
питаннях української діалектології, але й авторитетами у питаннях
української мови й правопису”.
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2009, № 3136
Панцьо С.Є., Парасiн Н.Д.
У передмові укладач виділяє два блоки мовознавчих проблем,
яких торкалися адресати: проблеми діалектології та граматики й пра-
вопису української мови. Звичайно ж, важко переоцінити поданий
матеріал у тому плані, що тут є відомості про наукові розвідки обох
лінгвістів, формування методики роботи тощо, проте варто виділити
ще один аспект. В українському мовознавстві вже давно назріла по-
треба вивчити епістолу як окремий жанр, що максимально розкриває
соціальний контекст й інформацію про учасників комунікації, і вве-
сти епістолярій в поле мовознавчого дискурсу.
Справжній поціновувач наукового таланту свого вчителя —
І. Панькевича, М. Мушинка щедро роздає ідеї тим, хто йде вказа-
ними ним шляхами і примножує когорту його учнів. У цьому й
полягає, на наш погляд, основний здобуток рецензованої праці: вона
акцентує на суб’єктивному підтексті наукового аналізу, визначає
сутність еволюції наукової думки, навчає відчувати себе учасника-
ми національної культурної традиції, вагомість і значущість якої в
світовому контексті тільки-но починає усвідомлюватися.
Стефанія Панцьо, Наталія Парасін (м. Тернопіль)
Stephanija Pantsio, Natalija Parasin
А GRATEFUL FOLLOWER AND A GREAT TEACHER
(Вооk reviw on Микола Мушинка. Листування Івана Зілинського з Іваном
Панькевичем (1913 – 1951). Нью-Йорк – Пряшів, 2008. – 196 с.)
¬i‰ÓÏi ÔÓÒÚ‡Úi ÔÓ ÏÓ‚Û
Мова народу є результат творчої здатності дару слова не однієї людини і не
одного людського життя, а численних життів, численних поколінь.
У мові своїй народ, протягом багатьох тисячоліть і в мільйонах індивідуумів
склав свої думки і свої почуття. Природа країни і історія народу, відбиваючись
у душі людини, виражалася у слові. Людина зникала, але слово, створене нею,
залишалося безсмертною і невичерпною скарбницею народної мови; так що
кожне слово мови, кожна його форма, кожний вираз є результатом людської
думки і почуття, через які відбилась у слові природа країни й історія народу.
Успадковуючи слово від наших предків, ми успадковуємо не лише засоби пере-
давати наші думки й почуття, але успадковуємо самі ці думки і самі ці почуття.
Від усього життя народу це єдиний живий залишок на землі, і ми – спадкоємці
цих живих багатств, в які склалися всі результати духовного життя народу.
Ушинський К.Д.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-6057 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 1682-3540 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-11-24T15:12:52Z |
| publishDate | 2009 |
| publisher | Iнститут української мови НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Панцьо, С. Парасін, Н. 2010-02-15T13:34:54Z 2010-02-15T13:34:54Z 2009 Вдячний учень і великий учитель / С. Панцьо, Н. Парасін // Українська мова. — 2009. — № 3. — С. 133-136. — укр. 1682-3540 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/6057 049.32 + 82 – 6 Рецензія на книгу: Микола Мушинка. Листування Івана Зілинського з Іваном Панькевичем (1913 — 1951). — Нью-Йорк: Пряшів, 2008. — 198 с. uk Iнститут української мови НАН України Рецензії Вдячний учень і великий учитель А grateful follower and a great teacher Article published earlier |
| spellingShingle | Вдячний учень і великий учитель Панцьо, С. Парасін, Н. Рецензії |
| title | Вдячний учень і великий учитель |
| title_alt | А grateful follower and a great teacher |
| title_full | Вдячний учень і великий учитель |
| title_fullStr | Вдячний учень і великий учитель |
| title_full_unstemmed | Вдячний учень і великий учитель |
| title_short | Вдячний учень і великий учитель |
| title_sort | вдячний учень і великий учитель |
| topic | Рецензії |
| topic_facet | Рецензії |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/6057 |
| work_keys_str_mv | AT pancʹos vdâčniiučenʹívelikiiučitelʹ AT parasínn vdâčniiučenʹívelikiiučitelʹ AT pancʹos agratefulfollowerandagreatteacher AT parasínn agratefulfollowerandagreatteacher |