Карта вертикальних голоценових рухів Волино-Поділля та Передкарпаття
Реалізовано підхід до картування, що ґрунтується на встановленій властивості геодинамічної пам’яті сучасного ґрунтового покриву (голоцен). Структура та фації ґрунтового покриву розглядаються як новий донор інформації про динаміку рельєфу. Визначений ряд тектогенної еволюції ґрунтоутворюваних процесі...
Saved in:
| Published in: | Геодинаміка |
|---|---|
| Date: | 2011 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут геофізики ім. С.I. Субботіна НАН України
2011
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/60576 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Карта вертикальних голоценових рухів Волино-Поділля та Передкарпаття / А.В. Полівцев // Геодинаміка. — 2011. — № 1(10). — C. 58-70. — Бібліогр.: 29 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-60576 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Полівцев, А.В. 2014-04-16T17:50:39Z 2014-04-16T17:50:39Z 2011 Карта вертикальних голоценових рухів Волино-Поділля та Передкарпаття / А.В. Полівцев // Геодинаміка. — 2011. — № 1(10). — C. 58-70. — Бібліогр.: 29 назв. — укр. 1992-142X https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/60576 551.2 : 551.3 : 551.4 + 528.9 (477) Реалізовано підхід до картування, що ґрунтується на встановленій властивості геодинамічної пам’яті сучасного ґрунтового покриву (голоцен). Структура та фації ґрунтового покриву розглядаються як новий донор інформації про динаміку рельєфу. Визначений ряд тектогенної еволюції ґрунтоутворюваних процесів і типів ґрунтів у діапазоні від опускань до стабільного режиму та до піднять різної інтенсивності. Для західного Волино-Поділля і Передкарпатського прогину обґрунтовано калібрувальний ряд “тип ґрунту – сумарна амплітуда вертикальних рухів”. На його основі вперше складена й проінтерпретована карта голоценових рухів масштабу 1:500000 з суцільним покриттям території. Диференційовані режими рухів порівнюються з даними геолого-геоморфологічних методів по морфоструктурах регіону. Реализован подход к картированию, основанный на установленном свойстве геодинамической памяти современного почвенного покрова (голоцен). Структура и фации почвенного покрова рассматриваются как новый донор информации о динамике рельефа. Определен ряд тектогенной эволюции почвообразующих процессов и типов почв в диапазоне от опусканий к стабильному режиму и до поднятий разной интенсивности. Для западной Волыно-Подолии и Предкарпатского прогиба обоснован калибровочный ряд “тип почв – суммарная амплитуда вертикальных движений”. На его основе впервые составлена и проинтерпретирована карта голоценовых движений масштаба 1:500000 со сплошным покрытием территории. Дифференцированные режимы движений карты сравниваются с данными геолого-геоморфологических методов по морфоструктурам региона. The mapping approach based on revealed property of the geodynamical memory of actual soil cover (Holocene) is realized. Structure and facies of the soil cover are considered as a new information donor about the relief dynamics. The raw of tectogenic evolution of the soil-forming processes and the soil types in the range from subsidences to stable regime and elevations with different intensity is determined. For the Western Volyno-Podillya and Pre-Carpathian foredeep the calibration raw “soil type – total amplitude of vertical movements” is justified. On it’s basis first the Map of vertical Holocene movements in scale 1:500000 with entire covering of the terrain is composed and interpreted. The differentiatial movements’ regimes of the map are compared with the data about the region’s morphostructures obtained by geologygeomorphological methods. uk Інститут геофізики ім. С.I. Субботіна НАН України Геодинаміка Геологія Карта вертикальних голоценових рухів Волино-Поділля та Передкарпаття Карта вертикальных голоценовых движений Волыно-Подолии и Предкарпатья The map of vertical holocene movements of Volyno-Podillya and Pre-Carpathians Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Карта вертикальних голоценових рухів Волино-Поділля та Передкарпаття |
| spellingShingle |
Карта вертикальних голоценових рухів Волино-Поділля та Передкарпаття Полівцев, А.В. Геологія |
| title_short |
Карта вертикальних голоценових рухів Волино-Поділля та Передкарпаття |
| title_full |
Карта вертикальних голоценових рухів Волино-Поділля та Передкарпаття |
| title_fullStr |
Карта вертикальних голоценових рухів Волино-Поділля та Передкарпаття |
| title_full_unstemmed |
Карта вертикальних голоценових рухів Волино-Поділля та Передкарпаття |
| title_sort |
карта вертикальних голоценових рухів волино-поділля та передкарпаття |
| author |
Полівцев, А.В. |
| author_facet |
Полівцев, А.В. |
| topic |
Геологія |
| topic_facet |
Геологія |
| publishDate |
2011 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Геодинаміка |
| publisher |
Інститут геофізики ім. С.I. Субботіна НАН України |
| format |
Article |
| title_alt |
Карта вертикальных голоценовых движений Волыно-Подолии и Предкарпатья The map of vertical holocene movements of Volyno-Podillya and Pre-Carpathians |
| description |
Реалізовано підхід до картування, що ґрунтується на встановленій властивості геодинамічної пам’яті сучасного ґрунтового покриву (голоцен). Структура та фації ґрунтового покриву розглядаються як новий донор інформації про динаміку рельєфу. Визначений ряд тектогенної еволюції ґрунтоутворюваних процесів і типів ґрунтів у діапазоні від опускань до стабільного режиму та до піднять різної інтенсивності. Для західного Волино-Поділля і Передкарпатського прогину обґрунтовано калібрувальний ряд “тип ґрунту – сумарна амплітуда вертикальних рухів”. На його основі вперше складена й
проінтерпретована карта голоценових рухів масштабу 1:500000 з суцільним покриттям території. Диференційовані режими рухів порівнюються з даними геолого-геоморфологічних методів по морфоструктурах регіону.
Реализован подход к картированию, основанный на установленном свойстве геодинамической памяти современного почвенного покрова (голоцен). Структура и фации почвенного покрова рассматриваются как новый донор информации о динамике рельефа. Определен ряд тектогенной эволюции почвообразующих процессов и типов почв в диапазоне от опусканий к стабильному режиму и до поднятий разной интенсивности. Для западной Волыно-Подолии и Предкарпатского прогиба обоснован калибровочный ряд “тип почв – суммарная амплитуда вертикальных движений”. На его основе впервые составлена и проинтерпретирована карта голоценовых движений масштаба 1:500000 со сплошным покрытием территории. Дифференцированные режимы движений карты сравниваются с данными геолого-геоморфологических методов по морфоструктурам региона.
The mapping approach based on revealed property of the geodynamical memory of actual soil cover (Holocene) is realized. Structure and facies of the soil cover are considered as a new information donor about the relief dynamics. The raw of tectogenic evolution of the soil-forming processes and the soil types in the range from subsidences to stable regime and elevations with different intensity is determined. For the Western Volyno-Podillya and Pre-Carpathian foredeep the calibration raw “soil type – total amplitude of vertical movements” is justified. On it’s basis first the Map of vertical Holocene movements in scale 1:500000 with entire covering of the terrain is composed and interpreted. The differentiatial movements’ regimes of the map are compared with the data about the region’s morphostructures obtained by geologygeomorphological methods.
|
| issn |
1992-142X |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/60576 |
| citation_txt |
Карта вертикальних голоценових рухів Волино-Поділля та Передкарпаття / А.В. Полівцев // Геодинаміка. — 2011. — № 1(10). — C. 58-70. — Бібліогр.: 29 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT polívcevav kartavertikalʹnihgolocenovihruhívvolinopodíllâtaperedkarpattâ AT polívcevav kartavertikalʹnyhgolocenovyhdviženiivolynopodoliiipredkarpatʹâ AT polívcevav themapofverticalholocenemovementsofvolynopodillyaandprecarpathians |
| first_indexed |
2025-11-26T22:34:33Z |
| last_indexed |
2025-11-26T22:34:33Z |
| _version_ |
1850778534834864128 |
| fulltext |
Геодинаміка 1(10)/2011
© А.В. Полівцев, 2011 58
УДК 551.2 : 551.3 : 551.4 + 528.9 (477) А.В. Полівцев
КАРТА ВЕРТИКАЛЬНИХ ГОЛОЦЕНОВИХ РУХІВ
ВОЛИНО-ПОДІЛЛЯ ТА ПЕРЕДКАРПАТТЯ
Реалізовано підхід до картування, що ґрунтується на встановленій властивості геодинамічної
пам’яті сучасного ґрунтового покриву (голоцен). Структура та фації ґрунтового покриву розглядаються
як новий донор інформації про динаміку рельєфу. Визначений ряд тектогенної еволюції ґрунтоутворю-
ваних процесів і типів ґрунтів у діапазоні від опускань до стабільного режиму та до піднять різної
інтенсивності. Для західного Волино-Поділля і Передкарпатського прогину обґрунтовано калібру-
вальний ряд “тип ґрунту – сумарна амплітуда вертикальних рухів”. На його основі вперше складена й
проінтерпретована карта голоценових рухів масштабу 1:500000 з суцільним покриттям території.
Диференційовані режими рухів порівнюються з даними геолого-геоморфологічних методів по
морфоструктурах регіону.
Ключові слова: геодинаміка; голоценові рухи; пам’ять ґрунтів; карта; Волино-Поділля; Перед-
карпаття.
Вступ
У картуванні голоценових (і власне сучасних)
вертикальних рухів інструментальними та геолого-
геоморфологічними методами продовжує існувати
низка проблем. Актуальними залишаються завдання
підвищення точності, достовірності, а також ін-
формаційної достатності вимірів по площі і в гео-
логічному часі. Це справедливо і для зони зчле-
нування Східноєвропейської платформи та Карпат-
ського орогену, представленої Передкарпатським
прогином та схилом кратону. Цей регіон відріз-
няється складними геодинамічними умовами та
неоднозначними даними по вертикальних рухах.
У роботі розвивається новий ґрунтово-геомор-
фологічний підхід до картування, що базується на
властивості шаруватого ґрунтового покриву
запам’ятовувати динаміку денної поверхні. Підхід
випробувано у кількох регіонах України, методика
викладена у роботах [Полівцев, 2003, 2006, 2008,
2010]. В Україні ґрунтові знімання і картування
ґрунтів, виконано в масштабах від 1 : 1 500 000 до
1 : 10 000. Порівняно однорідний лесовий ґрунто-
утворювальний субстрат розвинений на трьох
чвертях її території. Це сприяє одержанню конди-
ційних даних щодо рухів з карт ґрунтів та польо-
вих досліджень ґрунтових розрізів. Отримуються
площівні дані, тобто інформаційно насичені систе-
ми, які застосовні для характеристики геодинаміч-
ної активності геологічних об’єктів регіонального,
зонального та локального рівнів.
Загальна характеристика
методики картування рухів
Досліджуваний інтервал часу: голоцен (сучас-
ний період – 10–12 тисяч років тому).
Теоретична основа: властивість шаруватого
сучасного ґрунтового покриву відображати істо-
ричну динаміку рельєфу у ґрунтовій зональності, в
будові та речовинному складі ґрунтових розрізів.
За картами ґрунтів або первинними результатами
польового випробування вирішується зворотна
задача – реконструюється режим вертикальних
тектонічних рухів.
Методична реалізація: За ґрунтами, розвине-
ними в околі реперів тектонічних рухів, визначених
історичними, геодезичними та класичними геолого-
геоморфологічними методами, будуються еволю-
ційні калібрувальні ряди “тип ґрунту – амплітуди
рухів” для регіональних, зональних і локальних
об`єктів. За калібрувальними кривими визначаються
режими тектонічних рухів у будь-якій точці, де
наявний природний ґрунтовий покрив. Складаються
карти голоценових рухів. На картах виділяються
блоки з різними режимами рухів. Границі блоків з
високими градієнтами рухів ототожнюються з гра-
ницями геодинамічних блоків. На їхній основі буду-
ються карти і схеми геодинамічного районування.
Варіанти методики: а) експресний, за ґрун-
товими картами М 1 : 1 000 000 – 1 : 10 000. Амплі-
туди рухів визначаються за калібрувальним рядом
всередині контурів ґрунту кожного типу, де вони
приймаються однаковими. Результати представ-
ляються у вигляді східчастих кривих рухів по
профілях або ступінчастих замкнених ізолініях
амплітуд рухів на картах; б) трудомісткіший, за
польовим випробуванням ґрунтових розрізів пот-
рібного масштабу по необхідних лініях та площах.
Він є універсальнішим. Охоплюються населені
пункти і землі Держлісфонду, враховуються ло-
кальні варіації сумарних амплітуд рухів. Одержу-
ються детальніші графіки і карти рухів.
Новизна: захищена трьома патентами України
та Росії.
Переваги: а) обчислювальна точність визна-
чення сумарних амплітуд рухів становить 0,10–
0,25 м за голоцен і значно перевищує точність
існуючих методів; б) азональні ґрунти мобільних
ділянок формуються in situ, тому забезпечується
висока розділова здатність по площі (для масш-
табного ряду 1 : 1 000 000 – 1 : 10 000 вона становить
від 1–2 до 10–20 м); в) майже суцільне покриття
території, що дає змогу порівнювати карти рухів з
геолого-геофізичними матеріалами різних масш-
табів; г) рухи картуються по сучасному повнороз-
виненому ґрунтовому профілю до материнського
субстрату включно. Тому можливе селективне
Lviv Polytechnic National University Institutional Repository http://ena.lp.edu.ua
Геологія
59
визначення рухів у часовому діапазоні до 12 тисяч
років для окремих генетичних горизонтів ґрунтів
або в необхідних інтервалах ґрунтових розрізів;
д) у варіанті використання карт ґрунтів методика
чутливіша до рухів субатлантичного періоду голо-
цену за схемою Блітта–Сернандера (0–2500 років
тому), тобто часовий інтервал вимірів межує з
епохами нівелювання; е) перспектива комплекс-
ного використання з даними супутникової геоде-
зії, нівелювання та іншими методами реєстрації
вертикальної та горизонтальної компоненти; одер-
жання порівняльних даних та повного вектора
зміщень поверхні; ж) заповнення інформаційного
пробілу у часовому інтервалі вивчення рухів між
миттєвими супутниковими вимірами (поточний
час) та геодезичними (епохи нівелювання трива-
лістю у десятиліття) і до пізнього плейстоцену
(сотні тисяч років) за класичними геолого-геомор-
фологічними методиками; з) застосовність кількіс-
них оцінок рухів з метою виділення блоків і
розломів різної активності, встановлення характе-
ру взаємодії блоків та розрахунків напружено-
деформованого стану масивів порід.
Обмеження: а) менш надійно картуються рухи
у межах заплав, першої тераси і земель Держ-
лісфонду; б) точність побудов визначається точ-
ністю реперної мережі. Оцінка абсолютних зна-
чень сумарних амплітуд достовірна за умови на-
дійного встановлення величин найбільших опус-
кань та найбільших підняттів території. У проти-
лежному випадку за калібрувальним рядом кар-
туються відносні перевищення у прийнятому
діапазоні амплітуд; в) достовірність побудов зни-
жується по ґрунтах, де на час знімань їх верхні
горизонти були техногенно змінені.
Об’єкт досліджень
Територія досліджень – Передкарпатський про-
гин разом із Західним Поділлям і частиною Волині.
Вона має лінійні розміри 370–390 км з півночі на
південь і 80–250 км – із заходу на схід. Закартована
площа становить 56350 км2. Географічно регіон
розташований між 51º13`33`` – 47º44`20`` північної
широти і 22º40`04`` – 25º56`36`` східної довготи.
Сучасний ґрунтовий покрив відповідає зонам Полісся,
Лісостеповій та Лісовій буроземній. З північного
сходу на південний захід – це ґрунти підзони
Волинського Полісся на давньоалювіальних, водно-
льодовикових та моренних відкладах, далі ґрунти
двох лісостепових підзон на лесових породах, а також
підзони прикарпатських лісових буроземів. Ґрунти
мають за радіовуглецевими даними абсолютний вік,
близький до тривалості голоцену, тобто близько
7–10 тис. років. Отже, оцінки рухів одержані для часу,
не більшого за тривалість голоцену.
Проблеми картування голоценових рухів
Існує кілька дрібномасштабних карт швидкостей
і градієнтів швидкостей сучасних вертикальних ру-
хів, що включають Волино-Поділля та Передкарпат-
ський прогин. Вони побудовані за даними високо-
точних нівелювань. Перша з них вийшла друком у
1958 р; одна з останніх, розроблена геодезичними
підприємствами Східної Європи – у 1986 р. Най-
більший масштаб серед них – 1 : 1 000 000. Синте-
зований варіант карти повільних і швидких (сей-
смічних) сучасних тектонічних рухів земної кори у
2004 р. наведено в роботі [Палієнко та ін., 2004].
Карти побудовані на різних вихідних фактичних
даних, у тому числі рівнемірних. На значних площах
карти відрізняються як абсолютними значеннями
швидкостей зміщень, так і знаками рухів.
Карту градієнтів швидкості вертикальних рухів
земної поверхні регіону, достовірнішу за попередні
побудови, складено за оптимізаційним критерієм
(фільтрація впливів негеодинамічної природи, врів-
новаження значень градієнтів різних епох)
[Смірнова, 2002]. На ній умовно виділено області
розтягу на ділянках позитивних градієнтів і стиску –
там, де проявилися від’ємні градієнти. Не торкаю-
чись спірності такого підходу з точки зору текто-
нофізики, відзначимо, що ця карта М 1 : 1 500 000,
на жаль, охоплює з досліджуваних земель лише пів-
нічно-західну частину передового прогину Рава-
Руської зони та Внутрішню, за І.Б. Вишняковим
(2004), зону Львівського палеозойського прогину.
У більшості вищеперелічених побудов рисовка
ізоліній явно або неявно враховувала тектонічну
блоковість, ділянки однорідних рухів вписувались
у контури блоків. Крім того, густота та розташу-
вання ліній і пунктів нівелювання у Карпатському
регіоні завідомо сприяли інтерполяції з витягуван-
ням ізоліній вздовж простягання Карпат або їх
згущуванням під час близького розміщення ліній.
Проблеми методичної та геологічної достовірності
результатів нівелювань для розрідженої мережі
Карпатського геодинамічного полігону розгляда-
лись неодноразово [Сомов, Рахимова, 1983; Гоф-
штейн, 1995; Оптимізація…, 2002].
Існують узагальнення з сучасної динаміки ре-
льєфу України в частині ендогенних процесів та з
сучасної геодинаміки Українських Карпат [Сучас-
на…, 2005; Дослідження…, 2005]. В.П. Палієнко
та Р.О. Спиця в області взаємодії Карпат і плат-
формних рівнин виділяють пункти та ділянки з
повільними та швидкими (сейсмічними) сучасни-
ми рухами земної кори, аномальними горизон-
тальними градієнтами. Вони уточнили положення
та активність морфоструктурно-неотектонічних
вузлів. Область взаємодії ранжована чотирирів-
невою системою за знаками та темпами сучасних
рухів. Виділено 24 активні розривні порушення,
які перетинають територію, що розглядається.
Однак режими рухів представлені в напівкількіс-
ному вигляді та усереднені приблизно у границях
морфоструктур. Рівень мобільності розривів
(активні, помірної активності та слабкоактивні)
прийнятий однаковим на усьому їх простяганні.
Відомі також три схематичні карти голоцено-
вих і пізньоплейстоцен-голоценових рухів [Соко-
ловский, Волков, 1965; Гофштейн, 1979;
Lviv Polytechnic National University Institutional Repository http://ena.lp.edu.ua
Геодинаміка 1(10)/2011
60
Палиенко, 1992]. Перша складена для заходу
України за 21 пунктом поздовжніх деформацій
русел річок. Недолік – невпевнена нижня вікова
границя визначених здіймань і розріджена мережа
спостережень, що дає змогу говорити лише про
підвищену активність у східній частині Волинсь-
кої височини та помірний темп здіймань для
Тернопільського плато. Картосхеми В.П. Палієнко
1974 та 1992 рр. ґрунтуються на найбільш пред-
ставницькому матеріалі по річковому алювію та
даних буріння, однак також неоднорідні за вивче-
ністю рухів по площі. Схема 1992 р. складена в
масштабі орієнтовно 1 : 600 000. Легенда являє
собою усереднені режими рухів морфоструктур
платформ різного рангу – успадкованих, успад-
ковано-відроджених та обернених, а також ново-
утворених морфоструктур передгірських прогинів.
Порівняння схем 1974 та 1992 рр. виявляє їх
істотні відмінності по морфоструктурах Волино-
Поділля. У Малому Поліссі слабкі підняття
основної площі та відносні опускання східніше від
Львова змінились на схемі 1992 р. диференційо-
ваними рухами та помірними здійманнями захід-
ної частини морфоструктури, із збереженням
слабких підняттів центральної та східної частин.
Для Розточчя замість слабких підняттів поперед-
ньої схеми обґрунтовано режим активних піднять.
Подільське плато відрізнялось спочатку слабкими
підняттями Гологір і підняттями середньої інтен-
сивності Опілля та Тернопільського плато, а в
останній схемі ці морфоструктурні одиниці мають
режим активних підняттів.
Таку саму картину бачимо, порівнюючи роз-
глянуті схеми з останньою схемою швидкостей
сучасних повільних рухів [Дослідження…, 2005].
Зона сучасних опускань до -2 мм/рік значно
розширена (порівняно з опусканнями в голоцені) –
на все Мале Полісся, а Подільське плато з
активними підняттями в голоцені має режим
сучасних коливних тектонічних рухів ±2 мм/рік.
В останні роки найдетальніша схема голоце-
нових рухів представлена В.П. Палієнко та Р.О. Спи-
цею для Передкарпатського прогину [Досліджен-
ня…, 2005]. Однак і тут застосований градаційний
принцип представлення рухів. Морфоструктури з
диференційованими рухами поділені на такі, що
включають активні підняття (які, ймовірно, поєд-
нувалися з горизонтальними рухами), менш активні
та слабкі підняття, а також опускання. Режими рухів
у контурах морфоструктур усереднено. Виділені
розломи, які є границями морфоструктур з різно-
спрямованими та односпрямованими рухами у голо-
ценовий період. У центральній і західній частинах
прогину основою виділення морфоструктур слугу-
ють поперечні розломи [Морфоструктура…, 1974].
Положення частини розломів потребує перегляду,
особливо по Більче-Волицькій зоні, де накопи-
чений значний новий матеріал, зокрема по ерозій-
них палеодолинах.
Основною причиною вищевказаних недоліків у
визначенні режимів рухів вважаємо дискретність
площівних даних. Це спонукає до застосування
методів картування за новими принципами з охоп-
ленням великих територій.
Фактичний матеріал
Цифровою основою нашого картування слугу-
вали векторизовані карти ґрунтів для досліджуваної
території масштабу 1 : 200 000 (листи М3412, М3418,
М3423, М3424, М3430, М3507, М3508, М3513,
М3514, М3519, М3520, М3507, М3525, М3526,
М3531, М3532, L3501, L3502). Оцифровування
виконувалось у програмі Mapinfo 6.0. Усього за-
картовано рухи на площі 56350 км2 по 18 планшетах
карт ґрунтів.
Карти ґрунтів масштабу 1 : 200 000 прив’язані у
проекції Гаусса–Крюгера (Пулково, 1942 р.) і
ув’язані з топоосновою відповідного масштабу.
Оцифровуванням та генералізацією одержано век-
торні файли. Використано такі матеріали:
1. Комплект карт “Ґрунти України”. Масштаб
1 : 200 000 / під ред. М.К. Крупського, 1967 р., “Укр-
ЗемПроект”. Вони були складені на основі райо-
нування карт ґрунтів масштабів 1 : 25 000 та
1 : 50 000, що були уніфіковано виготовлені за
матеріалами державних великомасштабних знімань
ґрунтів у 1957–1960 рр., менш обтяжених впливом
техногенних факторів.
2. Карта “Грунти України”. Масштаб 1 : 430 000 //
автори М.І. Полупан, В.Б. Соловей, В.А. Величко.
Заг. редакція проф. М.І. Полупана. – Київ–Харків,
2005 р. Розроблялась у Національному науковому
центрі “Інститут ґрунтознавства та агрохімії ім.
О.Н. Соколовського” з урахуванням біогеоморфоло-
гічних даних та речовинного складу ґрунтів.
3. Карта “Україна. Грунти”. М 1 : 1 000 000 //
Видана ДНВП “Картографія” у 2006 р.
4. Карта “Ґрунти Української СРСР. Почвы
Украинской ССР”. М 1 : 750 000 / під ред. М.К. Круп-
ського. – К., 1972 // Видана Українським НДІ
ґрунтознавства ім. О.Н. Соколовського та Республі-
канським проектним інститутом землевпорядкуван-
ня “УкрЗемПроект”.
Різномасштабні ґрунтові карти за вихідними
даними, методикою складання та легендами утво-
рили єдиний масштабний ряд. Крім того, в обробку
та побудову калібрувальних рядів включено описи
та літогеохімічні дані по понад 500 опорних ґрун-
тових розрізах завглибшки 0,8–3,5 м. Ці матеріали
були одержані автором у зв’язку з відпрацюванням
методик пошуку калійних солей, сірки та нафти і
газу, а також в еколого-геохімічних дослідженнях.
Враховано інші геоморфологічні дані.
Методика картування
Ми побудували калібрувальний ряд “типи
ґрунтів – амплітуди рухів”. Геодинамічна актив-
ність у голоцені Волино-Поділля і прилеглої час-
тини Передкарпатського прогину розрахована за
калібрувальною кривою, а саме – залежністю “тип
ґрунтотворчого процесу (тип сучасного ґрунту) –
амплітуда голоценових піднять”, визначеною на
геолого-геоморфологічних еталонах.
Lviv Polytechnic National University Institutional Repository http://ena.lp.edu.ua
Геологія
61
Рис. 1. Калібрувальний ряд “типи ґрунтів – амплітуди рухів” Волино-Поділля та Передкарпаття.
Склав А.В. Полівцев за участю Л.О. Бужук, 2007
Методика включала встановлення у межах гео-
структур, тектонічний режим яких вивчався, особли-
востей поширення зональних (ґрунтовий фон) і
азональних ґрунтів. Порівняльний ряд тектогенної
еволюції ґрунтів від режиму опускань до стабільного,
коливного та режиму здіймань будувався на основі
уявлень про біогеохімічні цикли еволюції ґрунтів
[Дюшофур, 1970] та біогеоморфологічні цикли
[Ковда, 1985; Розанов, 1977]. Спочатку формувався
робочий варіант ряду з набору поширених у регіоні
ґрунтів, таких, що утворюються в режимі опускань і
до характерних для інтенсивних підняттів. Далі ряд
коригувався відповідно до номенклатурних одиниць
ґрунтів, поширених в околі відомих геодезичних, гео-
морфологічних та інших реперів. Величина міні-
мальної амплітуди опускання або відставання у
підняттях прийнята -2 м, максимальна сумарна ам-
плітуда здіймань за голоцен – до +17 м (рис. 1).
Центральна видовжена частина калібрувальної
кривої відповідає дерново-підзолистим оглеєним
ґрунтам у місцевостях з неглибоким рівнем ґрун-
тових вод, буроземним ґрунтам передгір’їв та
чорноземам глибоким карбонатним і вилугуваним
з помірною інтенсивністю здіймань. Ці ґрунти
мають найменшу чутливість до зміни інтенсив-
ності здіймань. На початку ряду набір з 32 типів
алювіальних та лучних різновидів ґрунтів характе-
ризує діапазон рухів від -2 до +5 м. Тобто питома
розділова здатність щодо амплітуди рухів кожного
типу ґрунтів, поширеного переважно у межах
першої тераси та низьких і високих заплав, більша
за попередню. Точки, що відповідають негли-
боким чорноземам, дерново-підзолистим, темно-
сірим, сірим і ясно-сірим ґрунтам, утворюють
високоградієнтну ділянку кривої. Такі ґрунти
поширені на ділянках активних здіймань і мають
високу чутливість до змін знака та швидкості
вертикальних рухів. Відзначимо, що картування
рухів у масштабах, більших за 1 : 200 000, перед-
бачає деталізацію калібрувальних рядів.
Проекція побудов. Територія картувалась у ко-
нічній рівноплощовій проекції Альберта з централь-
ним меридіаном 27º для Волино-Поділля і Перед-
карпаття. Ділянки-врізки масштабу 1 : 200 000 зобра-
жено в проекції Меркатора UTM 1983, зона 35. Для
зменшення спотворень в UTM введено дві стан-
дартні лінії.
Cпосіб представлення. Карта складалась шляхом
побудови ізоліній, кожна з яких мала Z-координату
вертикальних зміщень, представлену у метрах.
Підвищення точності оцінки амплітуд рухів
досягнуто врахуванням тектогенної ерозії (зми-
тості–намитості) кожного типу ґрунтів у калібру-
вальному ряді. Враховано, що в інструкціях з
досліджень ерозії ґрунтів змитість визначається за
триступеневою системою. Градація визначається
інтенсивністю поїдання ерозією лише верхнього
органо-акумулятивного горизонту Ho, гумусового
H та елювіального E або обох приповерхневих (H,
E, HE) та частини ілювіального (EI, I). На картах
ґрунтів змитість позначається літерами а, б, в та їх
поєднаннями. До амплітуди рухів на землях, де
активно проявилась площівна тектогенна ерозія,
ґрунтам з різним ступенем змитості надавались
додаткові частки балів у зв’язку з тим, що підняття
активізують ерозію, і еродованіші ґрунтові різно-
види знаходяться на мобільніших територіях. На-
митість ґрунтів, навпаки, відповідає режиму опус-
кань, або тривалих слабкоколивних рухів з наро-
щуванням товщин ґрунтових розрізів пропорційно
до зменшення амплітуд рухів.
Оцінка амплітуди рухів на землях, де поширені
змиті ґрунти, враховувала, що такий тип ґрунту
знаходиться в еволюційному ряді між ґрунтом з
бальною оцінкою амплітуди в метрах Аhol1 і ґрунтом
з балом Аhol2. За триступеневою шкалою змитості в
діапазоні амплітуд ∆Аhol = (Аhol2 - Аhol1) слабко-
змиті ґрунти одержали додатково 1/3 частину від
цього діапазону. Тобто амплітуда Аzm, що відповідає
слабкозмитому ґрунту, дорівнюватиме
Аzm' = Аhol1+0,33∆Аhol.
Для середньозмитих ґрунтів амплітуда рухів
визначалась як
Аzm'' = Аhol1+0,67∆Аhol1,,
Індекси генетичних горизонтів ґрунтового розрізу
за О.Н. Соколовським
Lviv Polytechnic National University Institutional Repository http://ena.lp.edu.ua
Геодинаміка 1(10)/2011
62
а для сильнозмитих –
Аzm''' = Аhol1+∆Аhol.
За комбінаціями ґрунтів з різним ступенем
змитості:
слабко- і середньозмиті (аб) –
Аzm'+'' = Аhol1+0,5∆Аhol;
середньо- і сильнозмиті (бв) –
Аzm''+''' = Аhol1+·∆Аhol =Аhol1+0,835∆Аhol;
слабко-, середньо- і сильнозмиті (абв) –
Аzm'+''+''' = Аhol1+0,67∆Аhol1.
Тобто останні за балом відповідають середньо-
змитим різновидам.
Отже, додавання частини балів до фонового
бала уточнює відповідну активізацію екзогенних
процесів висхідного режиму рухів, зокрема
водної, еолової та ін. ерозії. Ступінь намитості
на мобільних ділянках зростає за умов тектоніч-
ного опускання. Тому ландшафтам, вкритим
намитими ґрунтами, присвоювався бал амплітуд
рухів (Аhol1 -0,5∆Аhol).
Точність оцифрування карт ґрунтів. Оцінка
похибки оцифрування карт ґрунтів М 1 : 200 000
одержана статистично [Мендрий, 2002]. Врахо-
вуючи модельні розрахунки, відносна похибка
визначалась як відношення абсолютної похибки
оцифрування до перерізу ізоліній. Абсолютна по-
хибка оцифрування σабс ґрунтових карт визначена
як стандарт різниці вихідного поля Xівих та прора-
хованого за оцифрованими даними Xіоц.
Розрахунки по Карпатському регіону показали,
що величина σвідн змінюється в межах 3–11 %.
Середньозважена по площі похибка становить
6,4 %. Похибки викликані наявністю високогра-
дієнтних ділянок у районі Дністра та його приток,
частково пов’язаних з ерозійними палеодолинами,
зонами розвитку карсту та мозаїчною структурою
ґрунтового покриву.
Обґрунтованість розмірів об’єктів, що карту-
ються. Існуючі цензи і норми для геологічних
карт [Салищев, 1978] встановлюють мінімальну
площу об’єктів округлої форми 1 мм2 і непра-
вильної форми 2–3 мм2. Для ґрунтових карт
передбачено дві групи цензів: по зональних типах
і підтипах ґрунтів 8–12 мм2 в межах значних
ареалів, 4–6 мм2 за їх спорадичного прояву. По
азональних ґрунтах рекомендовані мінімальні
площі об’єктів повинні становити 1,5–4,0 мм2.
Виконано аналіз відповідності об’єктів на
вихідних ґрунтових картах М 1 : 200 000 мінімаль-
них за розмірами геологічних об’єктів, що мають
відображатися на картах рухів (табл. 1). Як бачи-
мо, масштаби побудов 1 : 500 000 та 1 : 1 000 000 і
врізок (1 : 200 000) дають змогу відобразити від-
повідно до рекомендованих цензів розміри ло-
кальних структур і тектонічних порушень різної
мобільності та протяжності.
Таблиця 1
Мінімально допустимі розміри локальних геологічних об’єктів на картах голоценових рухів
Лінійні розміри в масштабі
Цензи по вихідних
ґрунтових даних Об’єкт
Мінімальні
розміри
в натурі 1:200000 1:500000 1:1000000 4–6 мм2 8–12 мм2
Діаметр локальних
структурних форм
2–3 км 10–15 мм 4–6 мм 2–3 мм 4–6 мм2 8–12 мм2
Довжини локальних
розривних порушень
3–10 км 5–25 мм 6–20 мм 3–10 мм Не передбачені
Легенди вихідних матеріалів і легенда карти
рухів. Карти ґрунтів М 1 : 200 000 (1967) дають
змогу одержати кондиційне кількісне площівне
подання амплітуд рухів у масштабі 1 : 500 000 і
дрібнішому. Точність оцінки сумарних амплітуд
рухів за голоценовий етап через перерізи шкал
амплітуд становить 0,5–0,1 м. Побудовані карти
амплітуд вертикальних голоценових тектонічних
рухів є однопараметричними. Легенда складалась
із шкали амплітуд рухів у метрах та доповню-
валась умовними знаками геолого-геофізичної і
ландшафтної ситуації. Карти М 1 : 500 000 і
1 : 1 000 000 розраховувались методом найближчого
сусіда з перерізами ізоліній 0,50, 0,75, 1,00 та
2,00 м. По врізках більшого масштабу – від 0,1 до
0,5 м. Переведення амплітуд у швидкості рухів в
мм/рік дає, порівняно з тривалістю голоцену в
10 тис. років, цифри від 0,1×10-4 мм/рік до
2,0×10-4 мм/рік, що значно перевищує точність і
перерізи побудов за геодезичними даними (≈0,1–
0,5 мм/рік), або за геоморфологічними матеріала-
ми (0,5–1,0 мм/рік). Оскільки похибка оцифру-
вання не перевищує 11 %, то стосовно перерізів
ізоліній 0,25, 0,5, 1,0 та 2,0 м Аhol вона не пере-
вищує відповідно 0,017, 0,055, 0,110 м та 0,220 м
амплітуди вертикальних зміщень. У виборі пере-
різів шкали амплітуд рухів перевага надана
нерівномірній шкалі. Точки перетину виявлені
графічним методом (рис. 2). Карти побудовані для
вказаних перерізів шкал амплітуд рухів.
З рис. 2 випливає, що Карпатський регіон
характеризується складною структурою площів-
ного розподілу рухів. Тут виділяються три висо-
коградієнтні ділянки кривої рухів і чотири
платоподібні. Відповідно оптимальні перерізи
шкали рухів знаходяться в інтервалі 0,25–1,0 м.
Lviv Polytechnic National University Institutional Repository http://ena.lp.edu.ua
Геологія
63
Рис. 2. Кумулята площівного розподілу амплітуд вертикальних голоценових рухів
Етапи побудови карти рухів. За допомогою Map-
Info 6.0 утворено регулярні мережі (сітки). Побудова
інтерпольованої сітки проводилась на основі TIN-
поверхонь. Розмір елементарної комірки гріда піді-
брано в такий спосіб, щоб забезпечити плавність пе-
реходів. Для карти М 1 : 500 000 сторона квадрата
становила 32,3 м, для карти М 1 : 200 000 – від 6 до
12 м залежно від розмірів ділянки. Крок сітки для
карти масштабу 1:500000 становив двісті метрів, для
карт-врізок М 1:200000 – п’ятдесят метрів. Кожній
точці мережі присвоювалось значення амплітуд вер-
тикальних голоценових рухів у балах порівнян-
ням полів атрибутивных таблиць. Таблиці регуляр-
них сіток MapInfo 6.0 переведено універсальним
транслятором у ГІС-пакет ArcView 3.2. Модулем
ArcView 3.2 3D Analyst проведено інтерполяцію
методом обернених середньозважених відстаней
IDW з кількістю “найближчих сусідів” 120 та
помірною (<1) вагою значень ближчих точок мереж,
результатами стали карти ізоліній. Для карт-врізок
М 1 : 200 000 кількість “найближчих сусідів” стано-
вила 6, переріз ізоліній залежно від особливостей
ділянки – від 0,10 до 0,25. Карти у кінцевому
варіанті були представлені кількісним фоном певної
кольорової палітри.
Кольори і комп’ютерний дизайн. Заливка пере-
різів шкали підібрана так, щоб засобами Corel Draw
та Adobe Illustrator контрастно передати палітрою
кольорів різкі зміни інтенсивності рухів і впевнено
виділяти площі з однотипною структурою динаміки
рельєфу [Востокова и др., 2002]. Використано особ-
ливості пластики рельєфу: виступання, випинання
збільшується в напрямі червоного, починаючи від
зеленого, а відступання, заглиблення – до голубих і
синіх тонів. Зелений колір є нейтральним. Тому ре-
жимам малоамплітудних тектонічних підняттів спо-
кійних земель присвоєні зелені відтінки, режимам
опускань – голубі та сині, а активних здіймань – від
помаранчово-червоних до коричневих. Прийнята
для карт система позначок і їхня складність загалом
відповідає масштабу побудов і використовує чинний
відомчий стандарт “Геологічне картування. Типові
умовні позначення (СОУ 73.1–41-03.02 : 2004)”.
Карта голоценових рухів
Під час аналізу побудованих карт голоценових
рухів встановлено, що на них відображаються
окремі риси глибинної будови кори та деякі нафто-
газоносні структури [Поливцев и др., 2007; Полівцев
та ін., 2008]. Нижче аналізується вираженість у
режимах голоценових рухів розривних порушень з
різною кінематикою та активністю морфострук-
турно-неотектонічних вузлів. Побудованою картою
масштабу 1:500000 (див. рис. 3 (вклейка)) охоплено
пограничні частини трьох великих геоструктур:
передових скиб Карпатської складчастої споруди з
Передкарпатським прогином, схилу Східноєвро-
пейської платформи (західне Волино-Поділля) і
ділянка Західноєвропейської платформи (Рава-
Руська зона), що вклинена між ними.
Одержана карта рухів суміщена зі схемою су-
часної геодинаміки зони взаємодії Українських Кар-
пат і платформних рівнин, наведеною в роботі
[Дослідження…, 2005], де активним розломам та
морфоструктурно-неотектонічним вузлам присвоєно
номери. Цю саму нумерацію використано на рис. 3
та в описі карти. У характеристиці площівного
розподілу рухів прийняті схеми морфоструктурного
районування Волино-Поділля [Гофштейн, 1979] та
Передкарпатського прогину [Морфоструктура…,
1974; Дослідження…, 2005].
Аналіз карти вертикальних голоценових рухів та
її порівняння з геоморфологічними даними і схемою
сучасної геодинаміки дає змогу зробити такі геоло-
гічні висновки.
Найактивніші голоценові підняття проявились на
Волинській височині між широтним відрізком
Володимир-Волинського скиду амплітудою близько
2500 м з його продовженням на Луцьк та Червоно-
градським 19 субширотним розривом меншої амплі-
туди [Знаменская, Чебаненко, 1986]. Північна текто-
нічна границя цього активного в голоцені блоку
межує з Шацько-Любомльською денудаційно-акуму-
лятивною рівниною з амплітудами здіймань +(8÷11)
метрів та акумулятивною Туріїнсько-Горинською
рівниною, де голоценові здіймання більш диференці-
йовані та змінюються від +4 до +15 м. Ця границя
повторює контури ізогіпс поверхні фундаменту.
Червоноградський розлом 19 має неоднорідну актив-
ність за простяганням, причому локалізовані голоце-
нові підняття спостерігаються для Червоноградсько-
Добротвірського 1 та Дубнівсько-Демидівського 2
(район с. Повча) морфоструктурних вузлів.
Lviv Polytechnic National University Institutional Repository http://ena.lp.edu.ua
Геодинаміка 1(10)/2011
64
Напрям регіональних скидів 25 та 19 уз-
годжується з рельєфом домезозойської поверхні,
широтною зональністю простягання внутрішньо-
формаційних розмивів вугленосної товщі карбону,
орієнтацією приток Західного Бугу, а також усту-
пами денудаційного рельєфу [Караваев, 1987]. Роз-
поділ рухів у межах цього блоку дає нам змогу
прогнозувати наявність субширотного розлому
спрямування Нововолинськ (Устилуг) – Дубно.
Активнішою є його північ-північно-західна гілка, що
перетинає Волинську височину, а східна є границею
структурно-денудаційної Пелчинської височини.
Також у широтному напрямі, від Городоцького
розлому на Хідновичі і до границі з Польщею
простягається ще одна смуга аномальних голоце-
нових рухів. Її ширина 20–25 км, довжина – близько
72 км. З півночі смуга обмежена фрагментом
Олесько-Андрушівського розлому 20. Тектонічна
вісь смуги з правостороннім зсувом перетинає
відрізок Краковецького розлому 2. Тобто ця давніша
за пізній плейстоцен-голоцен зсувна деформація
несе значну вертикальну компоненту впродовж
усього голоценового (і власне сучасного?) етапу.
Вісь виявленої широтної мобільної смуги входить з
півдня в Шкло-Великолюбінський морфоструктур-
ний вузол 3. Східніше від Львова до району Почаєва
в розподілі амплітуд рухів Андрушівський розлом
проявляється пасмом відставань у підняттях з
ознаками лівостороннього зсуву та розсуву крил. На
захід він, за Б.І. Власовим та В.Я. Воловником
[Геотектоника…, 1990], як центр Дніпровсько-
Лабської розломної зони трасується в Західну
Європу до Чеського масиву. Отже, окремі фраг-
менти розлому на заході України проявляють змінну
активність за простяганням. Стики Андрушівського
розлому з іншими регіональними порушеннями кар-
патського простягання (Городоцьким 3, Рава-Русь-
ким 5, Белз-Балучинським 8, Великомостівським 9),
а також його перетин з діагональним Кременецько-
Пержанським розломом 14 утворюють активні
морфоструктурно-неотектонічні вузли, що проявля-
ються режимами здіймань. Крім згаданого Шкло-
Великолюбінського 3, – це Глинянський 4 та Підка-
міньський 5 з аномальною голоценовою активністю.
Вузькою широтною смугою підняттів ампліту-
дою до +15 м відобразився і південний борт
Коломийської палеодолини, яка відстає у темпі
здіймань. Смуга відповідає положенню західної
гілки Дністровсько-Буковинського активного розло-
му 21. Його голоценові рухи східніше від довготи
Чернівців, очевидно, інтерферують з впливом під-
няття Бердо і Чернівецького розриву 6, утворюючи
здіймання значної амплітуди Кіцмансько-Лужансь-
кого морфоструктурного вузла 20.
Розломи меридіонального простягання, насампе-
ред середньоактивні за геоморфологічними даними
Рогатинський 22 та Бережанський 23, не проявились
індивідуальною інтенсивністю голоценових рухів.
Субмеридіональний центральний відрізок активного
Теребовлянського розлому 10 має високі амплітуди
голоценових здіймань від району Чорткова до
Тернополя, але на цій лінії вони, істотно мінливі, що
ми відзначали раніше [Полівцев, 1998]. Тут до Ми-
кулинецько-Тернопільського 9 та Чортківського 15
морфоструктурно-неотектонічних вузлів приурочені
локальні ділянки, що активно ростуть у голоцені.
По регіональних розривах карпатського і пів-
нічно-східного напрямів відзначимо таке. Крайова
частина західного Волино-Поділля, розташована між
Рава-Руським розломом 5 та відомою тектонічною
лінією Тейссейра (Бердо-Нароль 7), має сумарні амп-
літуди голоценових підняттів переважно +(10÷17) м.
Вони явно вищі за амплітуди здіймань у Передкар-
патському прогині. Лінія Бердо-Нароль, або Бердо-
Сторожинець [Гофштейн, 1979] вирізняється за на-
шими даними найвищими підняттями. Ця східчаста
смуга підняттів у морфоструктурному відношенні
загалом відповідає поясу, що складається з південної
межі малого Полісся, далі Опілля та Придністров-
ського плато. Можливо, в умовах насування склад-
частої споруди Карпат на платформи цей пояс від-
повідає приповерхневій області сучасного фронталь-
ного витиснення (задиру) мас, вираженого в рельєфі
та голоценових здійманнях. Одразу відзначимо, що
лінія Тейссейра-Торнквіста знаходиться західніше.
До особливостей невизначеної природи можна
зарахувати відхилення крайової частини Розточчя
(що продовжує активно рости) під кутом до
45 градусів до вказаної тектонічної лінії та до
Рава-Руського насуву 5. У південно-східній час-
тині пояса пляма диференційованих голоценових
здіймань зміщена від Чернівців на південь і
південний захід у Передкарпатський прогин до
Сторожинці та утворює активний трикутник
Чернівці–Миліїв–Красноїльськ.
З тектонічних порушень північно-східного про-
стягання Кременецько-Пержанський розлом 14, в
передкарпатській частині відомий ще як Стрийсь-
кий, чітко відповідає північно-західному елементу
Подільського плато (Гологоро-Кременецький кряж).
У той самий час частина Тернопільського плато від-
різняється в багатокутнику Зборів–Збараж–Чортків–
Бучач відставанням у голоценових підняттях. З на-
ближенням до тектонічних ліній Бердо-Нароль і
Кременецько-Пержанського розлому низькі темпи
підняттів поступово змінюються підвищенням амп-
літуд до максимальних. Отже, тектонічні обмеження
Подільського плато, а також субмеридіональний
відрізок Теребовлянського розриву високоактивні, а
центральна частина плато знаходиться поза їх впли-
вом. Значна ширина зон впливу окремих регіо-
нальних розломів у межах плато досягає 25–30 км і,
очевидно, зумовлена накладанням їхніх геодинаміч-
них впливів у вузлах, а також односпрямованими
рухами сусідніх малоактивних за геоморфологіч-
ними даними розривів, а саме – Великомостівського
9 у його південній частині, Бережанського 23, Тов-
трового 11, Монастириського 15 та Тетерівського 16.
Lviv Polytechnic National University Institutional Repository http://ena.lp.edu.ua
Геологія
65
Подібне “розповзання” зон активних голоцено-
вих здіймань спостерігаємо і в Малому Поліссі.
Контури цієї морфоструктури з малими амплі-
тудами підняттів обмежені Червоноградським 19 і
Кременецько-Пержанським 14 тектонічними роз-
ривами та лінією Бердо-Нароль 7. Тут вплив
Червоноградського порушення середньої актив-
ності підсилюється впливом еквівалентних за ак-
тивністю Рогатинського 22 та Луцького 13 розри-
вів, що розширює ділянки підвищених амплітуд
голоценових підняттів. На північний схід від
Львова велика пляма підвищених амплітуд рухів
величиною близько +15 м у Малому Поліссі може
бути пояснена поєднанням дії різноорієнтованих
Андрушівського і Луцького розломів та лінії
Бердо-Нароль. Водночас пучок слабкоактивних у
неогені порушень карпатського простягання, зок-
рема Белз-Балучинського 8 та Великомостівського
9, залишається мало- або неактивним у голоцені.
Щоб визначити ступінь успадкованості голоце-
новими рухами неогенових здіймань, одержану
карту порівнюємо з картою сумарних амплітуд
новітніх рухів [Гофштейн, Зубко, 1976], а також з
відомою картою неотектоніки південного заходу
СРСР масштабу 1 : 1 000 000, що вийшла друком у
1987 р. Простежується близькість положення
ізобази +300 м неогенових рухів Подільського
плато та зовнішнього контуру аномально високих
голоценових здіймань завбільшки понад +12 м
(район Кременець – Перемишляни – Рогатин –
Галич – Кошилівці). Однак західніше від лінії
Бучач – Теребовля – Тернопіль на 20–30 км
простягається область малих голоценових здій-
мань, хоча амплітуди неогенових підняттів ста-
новлять тут 300–350 м. Отже, у цьому районі
Подільської височини інтенсивність рухів у
голоцені значно зменшилась. Подібну ситуацію
маємо також у районі Львова, де активним
неогеновим підняттям Розточчя в голоцені вже
відповідають помірні підняття до +12 метрів, а
виразна смуга підняттів інтенсивністю +(16÷17) м
зміщена на північний схід, у західну частину
Малого Полісся. Зміну темпів рухів бачимо також
в районі від Сторожинця до Заліщиків, де ділянки
знижених сумарних амплітуд новітніх підняттів
завбільшки 160–200 м зайняті голоценовими здій-
маннями +(12÷17) м. Відносний темп підняттів у
голоцені порівняно з амплітудою рухів за неоген
зростає на Волинській височині між Володимир-
Волинським та Червоноградським розломами. У
цьому тектонічному блоці підняття в неогеновий
період становили 260–300 м, а в голоценовий
період диференційовані максимальні здіймання
досягають +17 м. При цьому положення гео-
динамічно активних площ переважно збігається.
Схеми швидкостей та градієнтів сучасних по-
вільних рухів за даними високоточного нівелю-
вання у Карпатському регіоні для окремих епох
нівелювання виявляють аномалії у різних місцях
зони зчленування платформних рівнин і Карпат.
Результати вимірювань охоплюють мінімальний
інтервал геологічного часу і формально з картою
голоценових рухів незіставні.
Загальні ознаки голоценових рухів
морфоструктур Передкарпатського прогину
На рис. 4 порівняно карти голоценових рухів
різних авторів. Морфоструктурна основа побудо-
вана за роботами [Морфоструктура…, 1974; Па-
лиенко, 1992], вона уточнена за новими геолого-
геоморфологічними даними [Дослідження…, 2005].
Явні збіги режимів рухів мають такі морфо-
структури: основна частина Верхньодністерської,
Стрийсько-Жидачівська, Долинсько-Болехівська
(переважаючі опускання), північна частина Кру-
кеницько-Коханівської (слабкі підняття), Орів-
Роздольська, Великотур’їнська, Гвізд-Дзвіняцька
(середньоактивні підняття). Авторська карта вияв-
ляє значно більшу площівну диференціацію рухів
фактично по усіх морфоструктурах. Виявлено
багато нових характерних ознак розподілу амплі-
туд вертикальних голоценових зміщень по площі.
У межах Старосільсько-Хідновицької морфо-
структури II порівняно однорідним є режим мало-
активних підняттів між Добромилем, Хировом та
Самбором. На території, що відповідає Підбузь-
кій морфоструктурі IV, проявився субширотний
рисунок підняттів. У Стрийсько-Жидачівському
блоці VI місцями спостерігаються локальні опус-
кання (Жидачів–Тейсарів) та Лісовицько-Береж-
ницьке дугоподібне підняття. Ходорівська палео-
долина простежується в бік Карпат у напрямі на
Стинавське нафтове родовище смугою відставань у
підняттях. Фонові рухи на рівні слабких підняттів у
границях Долинсько-Болухівської морфоструктурної
одиниці VIII ускладнюються малоамплітудними
(до +5–6 м) ділянками рухів в околі м. Долини і
Калуша. У Надвірнянсько-Отинському поперечному
блоці X східніше від Надвірної відповідний попе-
речний розлом відобразився смугоподібним зрос-
танням амплітуд молодих рухів до +(8÷12) м.
У південно-східній частині прогину у Печені-
жинській морфоструктурі XII східніше від Вікто-
рівського розриву виділяються Тлумацький і
Коломийсько-Яремчанський блоки. Перший виді-
ляється підвищеними амплітудами рухів. Косівсь-
ко-Сторожинецьку морфоструктуру XIII (назва
невдала, по розлому, що розділяє окремі блоки –
А.П.) є підстави, на наш погляд, ділити на
активнішу північну ділянку, куди входить зона
впливу Сторожинецького розлому, та південний
борт Коломийської палеодолини, а також на
спокійнішу ділянку Берегомет-Красноїльську.
Істотно, що інтенсивність голоценових піднят-
тів Бориславсько-Покутської зони прогину і
передових скиб, на відміну від уявлень і побудов
В.П. Палієнко, не відрізняється помітно від харак-
теру рухів Більче-Волицької зони.
Lviv Polytechnic National University Institutional Repository http://ena.lp.edu.ua
Геодинаміка 1(10)/2011
66
Ри
с.
4
. П
ор
ів
ня
нн
я
ін
ф
ор
м
ат
ив
но
ст
і к
ар
т
ве
рт
ик
ал
ьн
их
г
ол
оц
ен
ов
их
р
ух
ів
м
ор
ф
ос
тр
ук
ту
р
П
ер
ед
ка
рп
ат
сь
ко
го
п
ро
ги
ну
Lviv Polytechnic National University Institutional Repository http://ena.lp.edu.ua
Геологія
67
У контурах Бориславсько-Покутської зони су-
марні амплітуди голоценових підняттів локальних
структур не перевищують +(9÷10) м за максималь-
них здіймань території – до +(12÷13) м. Діапазон
амплітуд голоценових рухів порівняно великий і
зумовлений активністю насуву Самбірської зони на
Більче-Волицьку на окремих ділянках, рухами в
зонах впливу Краковецького, Городоцько-Надвір-
нянського, Калуського та інших розривів, а також
поперечних дислокацій, особливо Андрушівсь-
кого розлому. Спостерігається тенденція до
зростання амплітуд сучасних рухів відповідно до
ступеня структурної вираженості блоків та
зростання тектонічної дислокованості ділянок.
Порівняння карти рухів Передкарпаття з
іншими геолого-геоморфологічними даними
За картою на рис. 4 діапазон сумарних амплі-
туд голоценових рухів на основній території Пе-
редкарпатського прогину є значним і змінюється
від -2 м (опускання або відставання у підняттях)
до слабкоколивних і помірних підняттів зав-
більшки +(1÷12) м, а в зоні Андрушівського
розлому і між лініями Бердо-Нароль та Сторожи-
нецьким розломом – близько +17 м.
Режими голоценових рухів морфоструктур за
різними картами порівняні в табл. 2. Відзначимо,
що повної подібності очікувати не можна,
оскільки карти не тотожні за вихідними даними і
методами побудови. На відміну від авторської
карти, складеної за ґрунтово-геоморфологічними
матеріалами, інша карта побудована за даними
про будову і склад алювію, річкових терас, долин,
деформації поздовжніх профілів русел річок тощо.
За основу виділення границь морфоструктур при-
йнята блокова тектонічна будова. Тобто тектоніч-
ні межі морфоструктур близькі до поперечних
тектонічних порушень, виділених у 70-ті роки ми-
нулого століття Г.Н. Доленком, Л.Т. Бойчевською
та ін. Деталізована В.П. Палієнко та Р.О. Спицею
схема морфоструктур використовує напівкількісні
оцінки режимів рухів.
З рис. 4 і табл. 2 явний збіг за знаками рухів
має основна територія Верхньодністерської мор-
фоструктури III, де сумарні амплітуди четвер-
тинних підняттів не перевищують 50 м, а голоце-
нові рухи, за нашими даними, проявлені опускан-
нями до -2 м, коливними рухами біля нульової
сумарної амплітуди та слабкими підняттями
амплітудою до +5 м. Зауважимо, що широтний
характер розподілу рухів голоценового етапу
успадковується від рухів четвертинного періоду,
про що свідчить схематична карта ізобаз сумарних
амплітуд четвертинних рухів [Морфоструктура…,
1974], а саме: конфігурація ізобази +(70÷90) м (Q).
Широтне простягання мають також південні
границі поширення суглинкових та глинистих
фацій заплавного та старичного алювію і піщаних
фацій руслового алювію. Ми пов’язуємо це з
впливом широтного Андрушівського розлому.
Характер взаємодії морфоструктур з різними
режимами рухів, розділених розривними пору-
шеннями, такий. У північно-західній частині
прогину, а саме в Крукеницькій западині, вплив
розривів карпатського простягання та окремих по-
перечних розломів на голоценові рухи, за нашими
даними, незначний. Переважає широтна зональ-
ність рухів. У пограничній частині з платформою
область високоактивних підняттів розширюється і
займає смугу від Яворова до Миколаєва вздовж
Городоцького розлому.
Відповідність розподілу амплітуд голоценових
рухів поперечній тектонічній блоковості проявля-
ється частково для Орів-Роздольської морфо-
структури V. Повною мірою вона характерна для
Стрийсько-Жидачівської VI, Великотур’їнської VII,
Долинсько-Болухівської VIII, Майдан-Івано-Фран-
ківської IX структур. Межі морфоструктур, які харак-
теризуються контрастними односпрямованими руха-
ми, в голоценових здійманнях відображаються від-
носними відставаннями у підняттях по розломах,
закладених вздовж правих приток Дністра. Кон-
трастні перепади рухів від середньоамплітудних до
високоамплітудних також спостерігаються на пів-
денно-західному і північно-східному крилах Сторо-
жинецького розлому (див. рис. 4, карта А).
На схемі морфоструктур Східних Карпат
В.П. Палієнко та Р.О. Спиця виділяють у півден-
но-східній частині прогину східніше від Надвірної
дві морфоструктури – Печеніжинську XII та
Косівсько-Сторожинецьку XIII. Вони зараховані
до таких, що зазнають активних і слабкоактивних
диференційованих переривчастих рухів. За
нашими даними, з аналізу розподілу голоценових
рухів випливає, що на захід від Сторожинецького
розлому панують підняття середньої інтенсивності
+(8÷12) м. Відзначимо, що цій частині прогину
відповідає різке занурення донеогенової основи від
-200÷-1200 до -5400÷-5600 м, за В.М. Щербою та ін.
(1976). Тобто припіднята частина донеогенової осно-
ви прогину, що прилягає до схилу платформи і
включає Коломийську ерозійну палеодолину, виді-
ляється більшим діапазоном рухів, а саме: від -2 до
+16 м. На наш погляд, доцільно розділити Косів-
сько-Сторожинецьку морфоструктуру на дві третьо-
го порядку: Коломийсько-Новоселицьку і Берего-
мет-Красноїльську. Границею між ними є Сторожи-
нецький розлом.
Слабкі та різкі контрасти морфоструктур за ха-
рактером рухів по розривах бачимо на північній
межі Печеніжинської морфоструктури XII (вздовж
Вікторівського розлому) та вздовж північного борту
Коломийської палеодолини. В південно-східній час-
тині Передкарпатського прогину Покутський розлом
виділяється мінливою активністю за простяганням.
Східніше від нього напрям смуг високоактивних
підняттів (до +16 м) близький до орієнтації
Коломийської ерозійної палеодолини, тобто захід-
південний захід. Вплив поперечних порушень, крім
Пістинського, мінімальний.
Lviv Polytechnic National University Institutional Repository http://ena.lp.edu.ua
Геодинаміка 1(10)/2011
68
Таблиця 2
Порівняння режимів рухів морфоструктур Передкарпатського прогину в четвертинному періоді
і в голоценовий етап за різними авторами
Сумарні амплітуди рухів, м
За В.П. Палієнко
та Р.О. Спицею (2005) За А.В. Полівцевим (2007)
Зо
на
Морфо-
структура Четвер-
тинний
етап
Голоце-
новий етап Голоценовий етап
I.
Крукеницько-
Коханівська
50–60
Слабкі
підняття
У північній частині слабкі підняття +(0,3÷10,0) м,
у південній – субширотна смуга піднять амплітудою від 9
до 15 м
II.
Старосільсько-
Хідновицька
80–100
Середньо-
активні
підняття
Диференційовані підняття +(3÷14) м, найменші в районі
Добромиля–Хирова–Самбора
III.
Верхньо-
дністерська
< 50 Опускання
Виділено субширотну зону малоактивних, до +(5÷7) м,
підняттів у напрямі Миколаїв–Хирів з опусканнями в
районі Залужанського та Майницького родовищ газу
IV.
Підбузька
60–70
Середньо-
активні
підняття
Простежені субширотні смуги малоактивних (до +5 м) і
середньоактивних (до +11 м ) піднять
V.
Орів-
Роздольська
70–80
Середньо-
активні
підняття
Переважають середньоамплітудні блокові підняття
до +12 м
П
ри
бе
ск
ид
сь
ка
ч
ас
ти
на
VI.
Стрийсько-
Жидачівська
< 50
Слабкі
підняття
Мінімальні підняття до +6 м в області впливу Стрийського
розлому, локальні опускання (Жидачів),
у південній частині дугоподібне пасмо підняттів
амплітудою +(8÷12) м. Ходорівська палеодолина
простежується в напрямі Карпат зниженими амплітудами
здіймань
VII.
Велико-
туринська
110–150
Середньо-
активні
підняття
Переважають середньоактивні підняття
амплітудою +(8÷12) м
VIII.
Долинсько-
Болухівська
< 50
Слабкі
підняття
Переважають підняття +(7÷+12) м. Малі амплітуди
здіймань, до +(5÷6) м простежені в районі м. Долини і
північніше від м. Калуша
IX.
Майдан–Івано-
Франківська
110–150
Середньо-
активні
підняття
Переважають середньоактивні підняття амплітудою
+(9÷11) м. У північній частині морфоструктури в долині р.
Лімниця амплітуди піднять не перевищують +(5÷6) м
X.
Надвірнянсько-
Отинська
< 50
Слабкі
підняття
У північній і центральній частині переважають слабкі
підняття амплітудою не більше +5 м. Східніше від
Надвірної амплітуди рухів становлять +(8÷12) м
XI.
Гвізд-
Дзвиняцька
110–150
Середньо-
активні
підняття
Середньоактивні здіймання в діапазоні амплітуд +(9÷12) м
XII.
Печеніжинська
Немає
даних
Середньо-
активні
підняття
У Тлумацькому блоці східніше від Вікторівського розриву
амплітуди підняттів до +(15÷17) м. У Коломийсько-
Яремчанському блоці амплітуди від слабких здіймань
+(0,5÷4,0) м до середньоінтенсивних піднять +(7÷10) м
П
ри
го
рг
ан
сь
ка
ч
ас
ти
на
XIII.
Косівсько-
Сторожинецька
Немає
даних
Середньо-
активні
підняття
Виділено Коломийську палеодолину, яка відстає в піднят-
тях (0÷+7) м від свого північного борту до Боянецького
прогину (підняття до +16 м). Південний борт палеодолини
до Сторожинецького розлому має диферен-ційовані під-
няття +(9÷16) м. На південний захід від Сторожинецького
розриву переважають середньоактивні здіймання ампліту-
дою від перших метрів до +10 м
Lviv Polytechnic National University Institutional Repository http://ena.lp.edu.ua
Геологія
69
Отже, як і в Крукеницькій западині, в південно-
східній частині прогину розподіл амплітуд голоцено-
вих рухів підкорений істотному впливу субширот-
них структурно-тектонічних елементів.
Порівняння матеріалів з розломної тектоніки і
морфоструктурного районування прогину з даними
про голоценову активність, викладеними в джерелах
різних авторів, підтверджує достовірність одержаної
карти рухів.
Розподіл амплітуд голоценових вертикальних
зміщень на авторській карті більш детальний,
менш обтяжений інтерполяційними похибками і
надає можливість одержати нову геолого-геодина-
мічну інформацію. Це стосується насамперед суб-
широтного характеру рухів у Крукеницькій
западині та в частині, що прилягає до Боянецького
прогину. Диференційованішими є коливні мало-
амплітудні рухи в області зчленування Орів-
Роздольської і Верхньодністерської, Старосіль-
сько-Хідновицької та Підбузької морфоструктур.
Чіткіше вимальовуються контури Станіславської
котловини, яка відстає в підняттях як на основній
своїй площі, так і вздовж Надвірнянського попе-
речного розриву. Доцільно обґрунтувати додатко-
вими матеріалами поділ Косівсько-Сторожинець-
кої морфоструктури на Коломийсько-Новосе-
лицьку та Берегомет-Красноїльську. Перша мор-
фоструктура має режим диференційованих конт-
растних рухів від локальних опускань (-2 м) і
слабкоамплітудних підняттів – до +7 м в межах
власне Коломийської палеодолини до контрастних
здіймань амплітудою до +(16÷17) м на східній
межі прогину в районі Снятин, Кіцмань, Тараша.
Не підтверджуються уявлення про високі ам-
плітуди голоценових підняттів Бориславсько-По-
кутської зони Передкарпатського прогину. За на-
явними даними геодинамічний режим цієї зони в
голоцені близький до режиму рухів сусідньої Біль-
че-Волицької зони та Самбірського покриву.
Подальше вдосконалення картування
У напрямі вдосконалення викладеної методики
доцільно відпрацювати картування за первинними
даними польових досліджень ґрунтів, що дасть
змогу підвищити точність побудов. Необхідно
уточнити калібрувальні криві на основі підбору та
використання досконаліших реперних мереж. У
напрямі розширення апробації передбачається
складання карт рухів масштабного ряду від
1 : 200 000 до 1 : 10 000. Слід визначити актуогео-
динамічні режими об`єктів зонального та локаль-
ного рівнів: родовищ корисних копалин і перс-
пективних структур, проммайданчиків інженерних
споруд (АЕС, газопроводів тощо).
Висновки
На основі реалізованого підходу до картування
новітніх вертикальних рухів земної поверхні, що
ґрунтується на встановленій властивості геодина-
мічної пам’яті сучасного ґрунтового покриву,
вперше одержана карта голоценових рухів для
території західного Волино-Поділля і Передкар-
паття з суцільним покриттям регіону, яка значно
детальніша за попередні побудови. Вона уточнює і
доповнює наявні дані геоморфологічних досліджень.
Може бути використана у реконструкціях геоди-
намічних режимів, вирішенні геоекологічних задач
та проблем інженерної геодинаміки. Визначено пе-
реваги, обмеження та перспективи ґрунтово-геомор-
фологічного підходу до картування. У подальшому
методика може бути реалізована у вигляді карт
вертикальних рухів великих масштабів.
Література
Востокова А.В., Кошель С.М., Ушакова Л.А.
Оформление карт. Компьютерный дизайн. –
М.: Аспект Пресс, 2002. – 288 с.
Геотектоника Волыно-Подолии / Чебаненко И.И.,
Вишняков И.Б., Власов Б.И. и др. – К.: Наук.
думка, 1990. – 244 с.
Гофштейн И.Д. Геоморфологический очерк Укра-
инских Карпат. – К.: Наук. думка, 1995. – 87 с.
Гофштейн И.Д. Неотектоника западной Волыно-
Подолии. – К.: Наук. думка, 1979. – 156 с.
Гофштейн И.Д., Зубко А.С. Роль неотектоники в
изучении перспектив нефтегазоносности Во-
лыно-Подольской плиты // Геология и геохи-
мия горючих ископаемых. – 1976. – Вып. 46. –
С. 52–57.
Дослідження сучасної геодинаміки Українських Кар-
пат / В.Ю. Максимчук, В.Г. Кузнєцова, Т.З. Вер-
бицький та ін. – К.: Наук. думка, 2005. – 256 с.
Дюшофур Ф. Основы почвоведения. Эволюция
почв (Опыт изучения динамики почвообразо-
вания). – М.: Прогресс, 1970. – 592 с.
Знаменская Т.А., Чебаненко И.И. Блоковая текто-
ника Волыно-Подолии. – К.: Наук. думка, 1986. –
156 с.
Караваев В.Я. Широтная зональность тектоники
Львовско-Волынского бассейна // Доклады АН
УССР. – Серия Б. – Геол., хим. и биол. науки. –
1987. – № 2. – С. 10–12.
Ковда В.А. Биогеохимия почвенного покрова. –
М.: Наука, 1985. – 264 с.
Мендрий Я.В. К вопросу точности оцифровки
карт // Науковий вісник НГАУ. – 2002. – № 4. –
С. 83–85.
Морфоструктура нафтогазоносних областей УРСР /
Волков М.Г., Купраш Р.П., Палієнко В.П.
та ін. – К.: Наук. думка, 1974. – 260 с.
Палиенко В.П. Новейшая геодинамика и ее отра-
жение в рельефе Украины. – К.: Наук. думка,
1992. – 116 с.
Палієнко В.П., Спиця Р.О., Кендзера О.В. та ін.
Сучасні рухи земної кори на території України:
проблеми тектонічної інтерпретації та карто-
графування // Геоінформатика. – 2004. – № 1. –
С. 66–73.
Поливцев А.В. Карта голоценовых движений Во-
лыно-Подолии (предварительные нефтегазо-
поисковые выводы) // Тезисы докладов VII
Междунар. конф. “Геодинамика, тектоника и
флюидодинамика нефтегазоносных регионов
Lviv Polytechnic National University Institutional Repository http://ena.lp.edu.ua
Геодинаміка 1(10)/2011
70
Украины: Крым–2007”. – Симферополь. – 2007. –
С. 272–275.
Поливцев А.В. Методика картирования голоцено-
вых тектонических движений в нефтегазонос-
ных регионах Украины // XV Міжнародний
науково-технічний симпозіум “Геоінформацій-
ний моніторинг навколишнього середовища:
GPS i GIS-технології”: Збірник матеріалів. –
Львів, Львівське астрономо-геодезичне това-
риство. – Львів, 2010. – С. 142–147.
Поливцев А.В. Патент RU № 2321028. Способ
количественной оценки вертикальных тектони-
ческих голоценовых движений. – 2008. – Бюл.
№ 9. – 16 с.
Полівцев А.В. Педогеоморфологічні методи у вив-
ченні голоценовых рухів (на прикладі Поділля
і передгір’їв Українських Карпат) // Геодина-
міка. – 1998. – № 1. – С. 99–110.
Полівцев А.В. Пошук достовірних геолого-гео-
морфологічних способів індикації голоценових
вертикальних тектонічних рухів // Геодинаміка –
2006. – № 5 – С. 21–33.
Полівцев А.В. Патент UA № 59566. Спосіб інди-
кації молодих вертикальних тектонічних рухів. –
2003. – Бюл. № 9. – 4 с.
Полівцев А.В., Рожко І.С., Бужук Л.О. Транскар-
патські геотраверси: нові дані з сучасної гео-
динаміки // Матеріали наук. конф. “Геофізичні
технології прогнозування та моніторингу гео-
логічного середовища”. – Львів: Сполом. –
2008. – С. 17–18.
Розанов Б.Г. Почвенный покров земного шара. –
М.: Изд-во МГУ, 1977. – 248 с.
Салищев К.А. Проектирование и составление
карт. – М.: Изд-во МГУ, 1978. – 240 с.
Смірнова О.М. Оптимізація карт градієнтів сучас-
них вертикальних рухів земної поверхні гір-
ських систем Східної Європи. Автореф. дис.…
кандидата техн. наук – Львів: Нац. ун-т
“Львівська політехніка”. – 2002. – 24 с.
Смірнова О.М. Співставлення карти градієнтів
швидкостей вертикальних деформацій земної по-
верхні Карпатського регіону з геолого-геофізич-
ними даними // Сучасні досягнення геодезичної
науки і техніки. – Львів. – 2002. – С. 104–109.
Соколовский И.Л., Волков Н.Г. Методика поэтап-
ного изучения неотектоники (на примере юго-
запада Русской платформы). – К.: Наук. думка,
1965. – 135 с.
Сомов В.И., Рахимова И.Ш. Современные движе-
ния земной коры Карпато-Балканского региона
и сопредельных структур. – К.: Наук. думка,
1983. – 144 с.
Сучасна динаміка рельєфу України / В.П. Палієн-
ко, А.В. Матушко, М.Є. Барщевський та ін. –
К.: Наук. думка, 2005. – 268 с.
КАРТА ВЕРТИКАЛЬНЫХ ГОЛОЦЕНОВЫХ ДВИЖЕНИЙ
ВОЛЫНО-ПОДОЛИИ И ПРЕДКАРПАТЬЯ
А.В. Поливцев
Реализован подход к картированию, основанный на установленном свойстве геодинамической памяти
современного почвенного покрова (голоцен). Структура и фации почвенного покрова рассматриваются как новый
донор информации о динамике рельефа. Определен ряд тектогенной эволюции почвообразующих процессов и
типов почв в диапазоне от опусканий к стабильному режиму и до поднятий разной интенсивности. Для западной
Волыно-Подолии и Предкарпатского прогиба обоснован калибровочный ряд “тип почв – суммарная амплитуда
вертикальных движений”. На его основе впервые составлена и проинтерпретирована карта голоценовых движений
масштаба 1:500000 со сплошным покрытием территории. Дифференцированные режимы движений карты
сравниваются с данными геолого-геоморфологических методов по морфоструктурам региона.
Ключевые слова: геодинамика; голоценовые движения; память почв; карта; Волыно-Подолия;
Предкарпатье.
THE MAP OF VERTICAL HOLOCENE MOVEMENTS
OF VOLYNO-PODILLYA AND PRE-CARPATHIANS
A.V. Polivtsev
The mapping approach based on revealed property of the geodynamical memory of actual soil cover (Holocene) is
realized. Structure and facies of the soil cover are considered as a new information donor about the relief dynamics. The raw
of tectogenic evolution of the soil-forming processes and the soil types in the range from subsidences to stable regime and
elevations with different intensity is determined. For the Western Volyno-Podillya and Pre-Carpathian foredeep the
calibration raw “soil type – total amplitude of vertical movements” is justified. On it’s basis first the Map of vertical
Holocene movements in scale 1:500000 with entire covering of the terrain is composed and interpreted. The differentiatial
movements’ regimes of the map are compared with the data about the region’s morphostructures obtained by geology-
geomorphological methods.
Key words: geodynamics; Holocene movements; soil memory; map; Volyno-Podillya; Pre-Carpatians.
Український державний геологорозвідувальний інститут, м. Київ Надійшла 10.05.2011
Lviv Polytechnic National University Institutional Repository http://ena.lp.edu.ua
|