Тектонічне районування Карпат у світлі терейнової тектоніки. Частина 1. Основні елементи карпатської споруди
Розглянуто тектонічні одиниці Карпат з точки зору терейнового аналізу. Карпатський ороген складений трьома головними елементами: мікроконтинентальними терейнами, сутурами і флішово-моласовою акреційною призмою. У регіоні розташовані два основні терейни: північний АЛКАПА та південний Тисія-Дакія. С...
Збережено в:
| Дата: | 2011 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут геофізики ім. С.I. Субботіна НАН України
2011
|
| Назва видання: | Геодинаміка |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/60632 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Тектонічне районування Карпат у світлі терейнової тектоніки. Частина 1. Основні елементи карпатської споруди / О.М. Гнилко // Геодинаміка. — 2011. — № 1(10). — C. 47-57. — Бібліогр.: 40 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-60632 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-606322025-06-03T16:24:24Z Тектонічне районування Карпат у світлі терейнової тектоніки. Частина 1. Основні елементи карпатської споруди Тектоническое районирование Карпат в свете террейновой тектоники. Часть1. Основные елементы карпатского сооружения Tectonic zoning of the Сarpathians in terms of the terrane tectonics. Section 1. Main units of the carpathian building Гнилко, О.М. Геологія Розглянуто тектонічні одиниці Карпат з точки зору терейнового аналізу. Карпатський ороген складений трьома головними елементами: мікроконтинентальними терейнами, сутурами і флішово-моласовою акреційною призмою. У регіоні розташовані два основні терейни: північний АЛКАПА та південний Тисія-Дакія. Сутури (Примармароська, П’єнінська зона та ін.), які маркують давні океанічні басейни, обмежують ці терейни. Флішові Карпати інтерпретуються як крейдово-неогенова акреційна призма. Ріст призми був зумовлений альпійською субдукцією фундаменту Карпатського флішового басейну як під терейн АЛКАПА, так і під Тисію-Дакію. Рассмотрены тектонические единицы Карпат с точки зрения террейнового анализа. Карпатский ороген сложен тремя главными елементами: микроконтинентальными террейнами, сутурами и флишево-молассовой аккреционной призмой. В регионе размещены два основных террейна: северный АЛКАПА и южный Тисия-Дакия. Сутуры (Предмармарошская, Пьенинская зона и др.), маркирующие древние океанические бассейны, ограничивают эти террейны. Флишевые Карпаты интерпретируются как мелово-неогеновая аккреционная призма. Рост призмы был обусловлен альпийской субдукцией фундамента Карпатского флишевого бассейна как под террейн АЛКАПА, так и под Тисию-Дакию. The tectonic units of the Carpathians are considered in terms of the terrain analysis. Carpathathian orogen is build up of three main elements: microcontinental terrains, sutures and flysch-molasse accretionary prism. There are two main terrains: a northern ALCAPA and a southern Tisza-Dacia. Sutures (Fore-Marmarosh suture, Pieniny Klippen Belt and others), marking the ancient oceanic basins, bound these terrains. The Flysch Carpathians are regarded as the Cretaceous-Neogene accretionary prism. Growing the prism was caused by the Alpine subduction of the Carpathian Flysch basin basement beneath both the ALCAPA and Tisza-Dacia terrains. 2011 Article Тектонічне районування Карпат у світлі терейнової тектоніки. Частина 1. Основні елементи карпатської споруди / О.М. Гнилко // Геодинаміка. — 2011. — № 1(10). — C. 47-57. — Бібліогр.: 40 назв. — укр. 1992-142X https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/60632 551.24 (477.8) uk Геодинаміка application/pdf Інститут геофізики ім. С.I. Субботіна НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Геологія Геологія |
| spellingShingle |
Геологія Геологія Гнилко, О.М. Тектонічне районування Карпат у світлі терейнової тектоніки. Частина 1. Основні елементи карпатської споруди Геодинаміка |
| description |
Розглянуто тектонічні одиниці Карпат з точки зору терейнового аналізу. Карпатський ороген
складений трьома головними елементами: мікроконтинентальними терейнами, сутурами і флішово-моласовою акреційною призмою. У регіоні розташовані два основні терейни: північний АЛКАПА та південний Тисія-Дакія. Сутури (Примармароська, П’єнінська зона та ін.), які маркують давні океанічні басейни, обмежують ці терейни. Флішові Карпати інтерпретуються як крейдово-неогенова акреційна призма. Ріст призми був зумовлений альпійською субдукцією фундаменту Карпатського флішового басейну як під терейн АЛКАПА, так і під Тисію-Дакію. |
| format |
Article |
| author |
Гнилко, О.М. |
| author_facet |
Гнилко, О.М. |
| author_sort |
Гнилко, О.М. |
| title |
Тектонічне районування Карпат у світлі терейнової тектоніки. Частина 1. Основні елементи карпатської споруди |
| title_short |
Тектонічне районування Карпат у світлі терейнової тектоніки. Частина 1. Основні елементи карпатської споруди |
| title_full |
Тектонічне районування Карпат у світлі терейнової тектоніки. Частина 1. Основні елементи карпатської споруди |
| title_fullStr |
Тектонічне районування Карпат у світлі терейнової тектоніки. Частина 1. Основні елементи карпатської споруди |
| title_full_unstemmed |
Тектонічне районування Карпат у світлі терейнової тектоніки. Частина 1. Основні елементи карпатської споруди |
| title_sort |
тектонічне районування карпат у світлі терейнової тектоніки. частина 1. основні елементи карпатської споруди |
| publisher |
Інститут геофізики ім. С.I. Субботіна НАН України |
| publishDate |
2011 |
| topic_facet |
Геологія |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/60632 |
| citation_txt |
Тектонічне районування Карпат у світлі терейнової тектоніки. Частина 1. Основні елементи карпатської споруди / О.М. Гнилко // Геодинаміка. — 2011. — № 1(10). — C. 47-57. — Бібліогр.: 40 назв. — укр. |
| series |
Геодинаміка |
| work_keys_str_mv |
AT gnilkoom tektoníčnerajonuvannâkarpatusvítlíterejnovoítektoníkičastina1osnovníelementikarpatsʹkoísporudi AT gnilkoom tektoničeskoerajonirovaniekarpatvsveteterrejnovojtektonikičastʹ1osnovnyeelementykarpatskogosooruženiâ AT gnilkoom tectoniczoningofthesarpathiansintermsoftheterranetectonicssection1mainunitsofthecarpathianbuilding |
| first_indexed |
2025-11-29T12:49:20Z |
| last_indexed |
2025-11-29T12:49:20Z |
| _version_ |
1850129064441937920 |
| fulltext |
Геологія
© О.М. Гнилко, 2011 47
УДК 551.24 (477.8) О.М. Гнилко
ТЕКТОНІЧНЕ РАЙОНУВАННЯ КАРПАТ
У СВІТЛІ ТЕРЕЙНОВОЇ ТЕКТОНІКИ
ЧАСТИНА 1. ОСНОВНІ ЕЛЕМЕНТИ КАРПАТСЬКОЇ СПОРУДИ
Розглянуто тектонічні одиниці Карпат з точки зору терейнового аналізу. Карпатський ороген
складений трьома головними елементами: мікроконтинентальними терейнами, сутурами і флішово-
моласовою акреційною призмою. У регіоні розташовані два основні терейни: північний АЛКАПА та
південний Тисія-Дакія. Сутури (Примармароська, П’єнінська зона та ін.), які маркують давні океанічні
басейни, обмежують ці терейни. Флішові Карпати інтерпретуються як крейдово-неогенова акреційна
призма. Ріст призми був зумовлений альпійською субдукцією фундаменту Карпатського флішового
басейну як під терейн АЛКАПА, так і під Тисію-Дакію.
Ключові слова: Карпати; тектоніка; терейни; сутури; акреційна призма; покриви; фліш.
Вступ
Відомо, що тектонічне районування – це виді-
лення та класифікація геологічних об’єктів, які
зображаються на схемах чи картах. На думку
Т.Н. Спіріжанського [Спирижанский, 1973], ця
процедура передує складанню тектонічних карт.
Проте очевидно, що типізація геологічних об’єк-
тів має і самостійне значення.
Необхідно відзначити, що в проблемі текто-
нічного районування проглядаються два підходи чи
аспекти. Перший з них передбачає виділення геоло-
гічних об’єктів за емпіричними ознаками – за відмін-
ностями в речовинному заповненні та тектонічній
структурі. Відповідно до другого підходу об’єкти
визначаються та групуються відповідно до їх
генезису, палеогеодинаміки та історії розвитку.
Зрозуміло, що останній аспект більше залежить від
теоретичної концепції, якої дотримується автор.
Прикладом роботи, в якій під час визначення
тектонічних елементів, перевага надавалась емпі-
ричним структурно-речовинним ознакам, є відома
карта Карпато-Балканської гірської системи і су-
міжних територій [Tectonic…, 1973]. Такий підхід
домінував і при районуванні Українських Карпат
([Бызова, Беэр, 1974; История…, 1981; Карпатсь-
ка …, 2004; Тектоническая…, 1986] та ін.). Розви-
ток ідей тектоніки плит сприяв тому, що при виді-
ленні і типізації геологічних об’єктів все більше
враховувалось їхнє походження і геодинамічний
розвиток, зокрема положення стосовно різнотип-
них (палео)границь літосферних плит, мікроплит і
терейнів. Зауважимо, що з геологічної точки зору
ці границі, які поділяються на дивергентні,
конвергентні та трансформні, визначають загаль-
ні геодинамічні (палео)обстановки в регіоні, від-
повідно: дивергенції-розтягу (рифтово-спредінгові
ситуації), конвергенції-стиску (субдукційно-колі-
зійні умови) та зсуву. Інтенсивні дослідження ос-
танніх десятиріч дали змогу дослідникам побуду-
вати тектонічні схеми і карти Альпійського пояса,
розроблені з застосуванням сучасних теоретичних
засад мобілізму, зокрема, “терейнової тектоніки”
(аналізу) [Csontos, Vörös, 2004; Kovac, Marton,
1998; The Carpathian-Pannonia…, 2006]. У той
самий час для українського сегменту Карпат такі
побудови не виконувались.
У цій роботі пропонується тектонічне району-
вання Українських Карпат, розроблене як за
структурно-речовинними (формаційними) ознака-
ми, так і відповідно до методологічних прийомів
терейнової тектоніки у контексті будови усієї
Карпатської дуги (рис. 1, 2).
Матеріали та метод
Побудови для позаукраїнського сегменту Кар-
пат виконувались на основі аналізу літературних
джерел ([Csontos, Vörös, 2004; The Carpathian-
Pannonian…, 2006; Tectonic…, 1974] та ін.), а для
українського – як на основі структурних розробок
попередніх дослідників (багато границь покривів в
Українських Зовнішніх Карпатах відповідають
межам цих самих елементів на схемах, розроб-
лених під керівництов О.С. Вялова [История…,
1981; Карпатська…, 2004]), так і на основі нових
даних, одержаних останніми роками, переважно
під час геолого-картувальних робіт.
Серед нових розробок, що стали основою для
запропонованого районування, найперше назвемо
такі: 1) опубліковані геологічні карти Українських
Зовнішніх Карпат та суміжних областей Польщі,
Словаччини, Румунії масштабу 1:200 000 [Geolo-
gical..., 2004; Geological…, 2007], українська час-
тина яких складена за матеріалами багаторічних
досліджень відділу проблем геології Карпат
ІГГГК НАНУ; 2) геологічну карту м-бу 1:200 000
Бориславсько-Покутського та Самбірського по-
кривів (у звіті [Літолого-фаціальний... , 2009]);
3) Державну геологічну карту України масштабу
1:200 000, зокрема аркуші M-35-XXXI (Надвірна-
Рахів), L-35-I (Вішеу-Де-Сус) [Державна…, 2009];
4) складені автором геологічні карти окремих
ділянок Карпат, деякі з них частково опубліковані
[Гнилко, 2000; 2010; Гнилко, Гнилко, 2010];
5) результати седиментолого-стратиграфічного до-
вивчення розрізів флішу, які для наочності подані
у вигляді таблиці (рис. 3).
Lviv Polytechnic National University Institutional Repository http://ena.lp.edu.ua
Геодинаміка 1(10)/2011
48
Рис. 1. Тектонічне районування Карпат у світлі терейнової тектоніки. Склав О.М. Гнилко
за матеріалами [Бызова, Беэр, 1974; История…, 1981; Карпатська…, 2004;
Тектоническая…, 1986; Csontos, Vörös, 2004; Kovac, Marton, 1998; Rozwój…, 2006;
The Carpathian-Pannonian…, 2006; Tectonic…, 1974] та ін. і власними даними
(1–2 – терейн АЛКАПА: 1 – Північна АЛКАПА; 2 – південна АЛКАПА; 3–4 – терейн Тисія-Дакія:
3 – Дакія; 4 – Тисія; 5–8 – сутури: 5 – Меліатська (T-J океан); 6 – Муресько-Вардарська (T-J океан);
7 – Пенінська (J-K океан); 8 – Примармароська (J-K океан); 9–13 Акреційна флішово-моласова
призма: 9 – Внутрішня крейдово-палеогенова Примармароська флішова призма; 10–11 – Внутрішня
палеогенова флішова призма перед фронтом АЛКАПА: 10 – Магурсько-Сольноцький покрив;
11 – Дуклянський покрив; 12 – Зовнішня неогенова флішово-моласова призма; 13 – Зовнішня зона
Передкарпатського прогину; 14 – Латорицько-Стрийська зсувна зона; 15 – розломи, межі тектонічних
елементів; 16 – поверхні насування великих покривів; 17–37 – основні покриви (17–25 – Внутрішньої
Примармароської призми; 26–27 – Внутрішньої призми у форланді АЛКАПА; 28–37 – Зовнішньої
призми): 17 – Кам’янопотоцький; 18 – Рахівський; 19 – Буркутський; 20 – Чоного Флішу, Чахлеу, Бобу
(Румунія); 21 – Красношорський; 22 – Свидовецький; 23 – Конволютного флішу, Макла (Румунія),
24 – Чорногорський; 25 – Аудіа (Румунія); 26 – Магурський; 27 – Дуклянський; 28 – Сілезький;
29 – Субсілезький; 30 – Скибовий (Скольський); 31 – Таркеу (Румунія), 32 Бориславсько-Покутський
(33 – Бориславський субпокрив; 34 – Рунгурський субпокрив); 35 – покрив Маргінальних Складок
(Румунія); 36 – Субкарпатський покрив (Румунія); 37 – Самбірський покрив)
Lviv Polytechnic National University Institutional Repository http://ena.lp.edu.ua
Геологія
49
Рис. 2. Тектонічні одиниці Українських Карпат. Склав О.М. Гнилко з врахуванням матеріалів
[Бызова, Беэр, 1974; История…, 1981; Тектоническая…, 1986; Geological…, 2004; 2007] та ін.
(1 – Закарапатська неогенова западина; 2 – неогенові вулканіти; 3 – терейн АЛКАПА (Внутрішні
Західні Карпати) : зона підгальського флішу; 4–8 – терейн Тисія–Дакія (Внутрішні Східні
Карпати): 4 – Вежанський покрив Мармароських скель; 5 – Діловецький покрив Мармароського
масиву; 6 – Білопотоцький покрив Мармароського масиву; 7 – вракон-сеноманський неоавтохтон покри-
вів масиву; 8 – палеогеновий неоавтохтон покривів масиву; 9–23 – сутури (9–11 – Примармароська,
15–Пенінська) та флішово-моласова акреційна призма: 9–14 – Внутрішня крейдово-палеогенова
Примармароська акреційна призма (Зовнішні Східні Карпати , внутрішні флішові покриви):
9 – Кам’янопотоцький покрив; 10 – Рахівський покрив; 11 – Буркутський покрив; 12 – Красношорський
покрив; 13 – Свидовецький покрив; 14 – Чорногорський покрив з Говерлинським (gv) та Скупівським
(sk) субпокривами; 15–18 – Внутрішня палеогенова призма перед фронтом АЛКАПА (П’єнінська
зона, Внутрішньокарпатський Монастирецький фліш, внутрішні флішові покриви Зовнішніх
Західних Карпат): 15 – П’єнінська зона; 16 – Монастирецький покрив (Внутрішньокарпатський
фліш); 17 – Магурський покрив; 18 – Дуклянський покрив з Турицьким (tr), Дусинським (ds) та
Ставнянським (st) субпокривами; 19–23 – Зовнішня неогенова призма (Зовнішні Карпати , зовнішні
флішові покриви та Самбірський покрив – внутрішня зона передового прогину): 19 – Кросненський
(Сілезький) покрив з Сойменським (sj) та Турківським (tu) субпокривами; 20 – Субсілезький покрив
(Голятинська структура); 21 – Скибовий покрив зі скибами Синевіру (sn), Славською (sl), Брустуранки
(bs), Рожанки (rz), Зелем’янки (zl), Парашки (pr), Скольською (sс), Орівською (or), Береговою (bg);
22 – Бориславсько-Покутський покрив з Бориславським (br) та Рунгурським (rg) субпокривами;
23 – Самбірський покрив; 24 – Зовнішня (Більче-Волицька) зона Передкарпатського прогину ;
25 – платформа ; 26 – розломи, межі покривів і тектонічних елементів; 27 – Латорицько-Стрийська
зсувна зона між Східними і Західними Карпатами; 28 – межа Передкарпатського прогину)
Lviv Polytechnic National University Institutional Repository http://ena.lp.edu.ua
Геодинаміка 1(10)/2011
50
Ри
с.
3
. С
тр
ат
иг
ра
ф
іч
на
т
аб
ли
ця
У
кр
аї
нс
ьк
их
К
ар
па
т.
С
кл
ав
О
.М
. Г
ни
лк
о,
в
ра
хо
ва
ні
м
ат
ер
іа
ли
[
Г
ео
ло
гі
чн
а…
, 2
00
4;
И
ст
ор
ия
…
, 1
98
1;
К
ар
па
тс
ьк
а…
, 2
00
4;
Л
іт
ол
ог
о-
ф
ац
іа
ль
ни
й…
, 2
00
9]
т
а
ін
.
Lviv Polytechnic National University Institutional Repository http://ena.lp.edu.ua
Геологія
51
Умовні позначення до рис. 3:
1 – мезозойські базальтоїди, піллоу-лави – фрагменти океанічної і субокеанічної кори; 2 – неогенові
субдукційні (?) вулканіти; 3 – строкатокольорові (червоні, зелені) відклади; 4 – відклади з чорними
збагаченими органікою глинистими седиментами (“менілітові сланці”); 5 – алевроліти, аргіліти;
6 – пісковики, гравеліти; 7 – гравеліти, конгломерати; 8 – олістостроми; 9 – вапняки, мергелі;
10 – середньозернисті турбідити; 11 – грубозернисті турбідити, грейніти; 12–60 – світи, підсвіти,
верстви: 12 – балицька та бережницька; 13 – ланчинська (олістострома в балицькій світі); 14 – стебницька;
15 – воротищенська; 16 – поляницька; 17 – кросненська світа: нижня (kr1), середня (kr2) та верхня (kr3)
підсвіти; 18 – менілітова світа: нижня (ml1), середня (ml2) та верхня (ml3) підсвіти; 19 – волосянківська
олістострома; 20 – дусинська; 21 – турицька; 22 – маловиженська; 23 – попельська; 24 – бистрицька;
25 – вишківська; 26 – сольська; 27 – пародчинська; 28 – довжинська; 29 – великобанська; 30 – драгівська;
31 – сушманецька; 32 – вигодська; 33 – пасічнянська; 34 – ставнянська; 35 – топільчанська;
36 – вульхівчицька; 37 – манявська; 38 – стрічавська; 39 – гнилецька; 40 – ямненська; 41 – лютська;
42 – метовська; 43 – лолинська та урдинська; 44 – терешовська; 45 – скупівська; 46 – березнянська;
47 – стрийська; 48 – чорногорська; 49 – пухівська; 50 – красношорська; 51 – сухівська; 52 – яловецька;
53 – головнинська; 54 – соймульська; 55 – буркутська; 56 – білотисенська; 57 – шипотська; 58 – спаська;
59 – рахівська; 60 – чивчинська; 61 – горизонт-маркер головецьких “смугастих” тонколамінованих
пелагічних вапняків; 62 – ймовірна локалізація підводних і надводних підняттів (джерела екзотики,
“кордільєри”) у Карпатському Флішовому седиментаційному басейні; 62 – час тектонічного зриву
відкладів з своєї седиментаційної основи та утворення тектонічних покривів.
На особливу увагу заслуговує мікрофауністич-
на характеристика флішових відкладів Українсь-
ких Карпат, зроблена палеонтологами Л.Д. Поно-
марьовою С.Р. Гнилко, М.Й. Куляндою, О.Д. Ле-
мішко, Р.П. Марченко [Тектонічне…, 2010] за спе-
ціальною методикою. Вона дала змогу не тільки
уточнити стратиграфію, а й виділити фораміні-
ферові комплекси – індикатори глибин осадона-
громадження. Раніше подібні роботи виконува-
лись у Польських Карпатах [Rozwój…, 2006]. Це
сприяло розшифруванню не тільки седиментацій-
них, а й палеотектонічних та палеогеодинамічних
умов формування окремих елементів Карпат, що
враховувалось за терейнового аналізу.
Ці та деякі інші розробки (загалом опублі-
ковані результати вивчення магматичних порід
[Тектоно-магматическая…, 1995; Mason et al.,
1998] та ін.) аналізувались та синтезувались з
позицій терейнового аналізу. Кілька слів про
такий аналіз. Вважається, що Середземноморсь-
кий Альпійський пояс утворився внаслідок колізії
(зіткнення) Африки і Євразії та закриття роз-
міщеного між ними океану Тетіс. Колізійні про-
цеси в регіоні (які ще повністю не завершені) мали
дуже складний характер внаслідок наявності між
двома великими континентами – Африкою і Єв-
разією – серії мікроконтинентів, взаємодія між
якими і визначила сучасну структуру Середземно-
морського пояса. Залишки мікроконтинентів фор-
мують в Альпідах складну мозаїку блоків різного
масштабу, які ще мають назву ”терейнів”, або
точніше, “мікроконтинентальних терейнів”. Роз-
шифрування їх будови, палеогеодинаміки та ево-
люції з актуалістичних позицій становить суть
терейнового аналізу (тектоніки).
Особливості будови Карпатської споруди
Карпати утворюють випуклу до північного
сходу дугу, яка є ланкою північної гілки Аль-
пійського пояса Європи. У внутрішній частині
дуги розміщена велика депресія – Панонська
система неогенових басейнів, до якої з південного
заходу прилягають структури Динарид – південної
гілки пояса. Довгий час вважалось, що ця депресія
відповідає “Панонському серединному масиву”,
проте подальші дослідження показали, що вона є
накладена на внутрішні елементи суміжних склад-
частих систем.
Вздовж Карпатської дуги виділяються Західні,
Східні та Південні Карпати, які, хоч і відрізня-
ються особливостями геологічної будови, проте
загалом зберігають характерну для орогенних
споруд поперечну зональність, відповідно до якої
розділяються на Внутрішні (Центральні) і Зов-
нішні (Флішові).
Головними елементами Внутрішніх Карпат є
метаморфічні (кристалічні) масиви, фундамент
яких складений доальпійськими метаморфітами і
магматитами, а чохол – верхньопалеозойськими і
мезозойсько-кайнозойськими відкладами. Струк-
тури Внутрішніх Карпат становлять більшу час-
тину субстрату Панонської системи неогенових
басейнів. До Внутрішніх Карпат тяжіють альпій-
ські магматичні комплекси – мезозойсько-кайно-
зойські вулканогенні, рідше інтрузивні утворення.
Мезозойські магматити, як правило, мають риф-
тінговий чи спредінговий (фрагменти офіолітів)
генезис. Вони є залишками давньої субокеанічної
та океанічної кори. Кайнозойські магматичні по-
роди набувають найбільшого поширення в неоге-
ні, де переважно представлені вапнисто-лужними
утвореннями і простягаються вздовж внутрішньої
частини покривів Флішових Карпат. Місцями
фіксуються прояви незначного альпійського мета-
морфізу, зокрема й високобаричного глауко-
фанової фації. Внутрішні Карпати – це область
інтенсивного прояву ранньоальпійських насувних
рухів, які призвели до утворення тектонічних по-
кривів, переважно в крейдовий період. Покривні
пластини складені породами фундаменту та чохла
Lviv Polytechnic National University Institutional Repository http://ena.lp.edu.ua
Геодинаміка 1(10)/2011
52
кристалічних масивів, а також розлінзова-
ними фрагментами тріас-юрських офіолітів [The
Carpathian-Pannonian..., 2006].
Зовнішні (Флішеві) Карпати складені повністю
зірваним зі своєї седиментаційної основи крейдово-
міоценоим флішем (переважно турбідітами) і част-
ково міоценовою моласою. Вони формують велике
алохтонне тіло і мають внутрішню складчасто-
лускувату будову. Луски групуються в окремі
тектонічні покриви, що насунені один на одного і
загалом у бік прилеглої платформи на моласове
заповнення передового прогину. Зовнішні Карпати у
теперішньому вигляді сформувались у пізньоаль-
пійський час – в міоцені. Проте тут допускаються і
більш ранні – крейдові і палеогенові покривно-
складчасті деформації, які розпочались у внутрішніх
частинах флішового пояса і поступово охоплювали
все більш зовнішні його елементи ([Sandulescu, 1988;
Gnylko, 1999; Oszczypko, 2006; The Carpathian-
Pannonian..., 2006; Хом’як, 2010] та ін.).
Перед фронтом Карпат розвинений Передкар-
патський прогин (бассейн форланду), який запов-
нений неогеновими моласами, що нагромадились
на опущеній перед фронтом орогену крайовій час-
тині платформи. У внутрішній, прилеглій до Кар-
пат частині прогину моласові відклади, як прави-
ло, деформовані та інкорпоровані (приєднані) до
насувної споруди, а у зовнішній – неогенові осади
фактично недеформовані. Враховуючи цю ознаку,
виділяють внутрішню та зовнішню зони пере-
дового прогину.
Терейновий аналіз Карпат
За терейнового аналізу дуже важливо розріз-
няти елементи, що розвивались на корі океаніч-
ного типу, та елементи, які формувались на конти-
нентальній корі. Перші з них становлять сутури –
шовні зони, які містять залишки давньої океаніч-
ної кори, поглиненої, на думку більшості дослід-
ників, в результаті субдукції. По суті, сутури є
слідами відмерлих субдукційних зон. Сучасне роз-
ташування сутурних зон може бути дуже видо-
змінене внаслідок постсубдукційних тектонічних
рухів, вони можуть бути нахилені під різними ку-
там і займати як субвертикальне, так і субгори-
зонтальне положення. Тектонічні офіолітові по-
криви (в Карпатах – Трансільванські та ін.) роз-
глядаються як фрагмени сутурних зон.
До елементів, що розвивались на континен-
тальній корі, належать кристалічні масиви Аль-
пійського пояса. У цих масивах виводяться на по-
верхню комплекси континентальної кори доаль-
пійської консолідації, яка у внутрішній частині
пояса становить основу кількох великих блоків,
розділених сутурними та великими зсувними
зонами. В історико-геологічному аспекті ці блоки
розглядаються як дуже деструктуровані мезо-
зойсько-кайнозойські мікроконтиненти, або “мі-
кроконтинентальні терейни”, вони ж вважаються
ядерними частинами (палео)мікроплит Тетісу, які
були розташовані між великими Африканською та
Євразійською плитами.
В орогенах також виділяють ще один важли-
вий елемент – давню флішево-моласову акреційну
призму, до якої, зокрема, належать зовнішні зони
орогенів Альп, Карпат, Динарид та ін. Призма,
ймовірно, розвивалась частково на океанічній, а
частково на континентальній корі за зближення
вищезгаданих терейнів з Євразійським континен-
том. Її формування пов’язується з завершальними
етапами субдукції (В-типу і А-типу) кори залиш-
кових флішових басейнів Тетісу під мікроконти-
нентальні терейни.
Ці три основні елементи – терейни, сутури та
акреційна призма виділяються в орогенній спо-
руді Карпат. Перші два з них зародились у дивер-
гентних геодинамічних умовах (формування мі-
кроконтинентів і океанічних басейнів за розтягу і
розпаду Пангеї), а третій – у конвергентній (суб-
дукційно-колізійній) обстановці.
Терейни формують субстат Віденської, Тран-
сільванської, Панонської неогенових депресій, За-
карпатського прогину та виходять на поверхню у
вигляді кристалічних масивів Внутрішніх Карпат
та Східних Альп. Серед них виділяють два великі
терейни чи мегаблоки, які, своєю чергою, складені
з менших блоків. Один терейн, що розміщений на
північному заході Внутрішніх Карпат та в Східних
Альпах, має назву АЛКАПА (скорочення від Аль-
пи-Карпати-Панонія), а другий, який розташова-
ний південно-східніше, названий Тисією-Дакією.
[Csontos, Vörös, 2004; Kovac, Marton, 1998; The
Carpathian-Pannonian..., 2006] (див. рис. 1).
Вважається, що доальпійська континентальна
кора більшості цих блоків була сформована за
герцинського і догерцинського тектогенезу і в
пізньому палеозої належала до єдиного пояса
Європейських герцинід [Павлюк, Медведєв, 2004;
Krautner, Bindea, 2002; Munteanu, Tatu, 2003; Neu-
bauer, Handler, 2000]. В тріасі-юрі (дивергентний
етап) вона була відірвана від Євразійського до-
мена, утворивши мікроконтиненти, розділені оке-
анічними протоками Тетісу. В крейді (конвер-
гентний етап) мікроконтиненти зазнали сильної
деструкції, тектонічного розлінзовування і були
втягнені в альпійську структуру, утворивши вели-
кі блоки Внутрішніх Карпат. Тому ці блоки, як
вказувалось вище, розглядаються як мікрокон-
тинентальні терейни.
Терейн АЛКАПА поділяється на дві одиниці
меншого рангу. Перша з них (північна АЛКАПА)
містить метаморфічні масиви Центральних Західних
Карпат (Татровепориди, Гемериди) та Східних Альп
(Австроальпіди), а друга (південна АЛКАПА чи так
званий блок Пелсо) – складена утвореннями пів-
нічної частини Панонії, Трансданубського кряжа та
зони Ігал-Бюкк Внутрішніх Карпат. Ці одиниці
розглядаються як ранньоальпійські терейни, вони
розділені Меліатською сутурою – слідом середньо-
тріасового – пізньоюрського океанічного басейну
Lviv Polytechnic National University Institutional Repository http://ena.lp.edu.ua
Геологія
53
[Neubauer et al., 2000; Kovac, Marton, 1998]. Закриття
в кінці юри – на початку крейди Меліатського
океану внаслідок субдукції [Plasienka, 1997] приз-
вело до колізії та амальгамації (спаювання) двох
ранньоальпійських терейнів в єдиний пізньоальпій-
ський мегаблок АЛКАПА.
Терейн Тисія-Дакія подібно до АЛКАПА та-
кож розділений ранньоальпійською сутурою
(Трансільвансько-Муреською чи Муресько-Вар-
дарською) на два блоки меншого рангу – Тисію і
Дакію [Carpathian-Pannonian..., 2006]. Перший з
них (Тисія) виходить на поверхню в горах Апу-
сені, Мечек, Віллані, Папук та становить фунда-
мент південної частини Панонської неогенової
западини. Другий блок (Дакія) представлений так
званими серединними Дакидами або Інтернідами
(за [М. Сандулеску, 1988]), до яких належать
Мармароський кристалічний масив Центральних
Східних Карпат та Гетський масив Південних
Карпат. Трансільвансько-Муреська сутура (слід
однойменного басейну з океанічною корою), яка
відділяє Тисію від Дакії, містить у Трансіль-
ванських покривах залишки середньотріасово-
юрських офіолітів, а в Муреській зоні – фрагменти
юрської океанічної кори, перекритої келовейсько-
неокомськими острівнодужними вулканітами
[Cioflica, Nicolae, 1981; Sandulesku, 1988; Savu,
Udrescu, 1981]. Ця сутура до південного заходу і
півдня продовжується Вардарською зоною –
головним швом Тетісу [Sandulesku, 1988], тому ще
називається Муресько-Вардарською (див. рис. 1).
Стиск і закриття Трансільвансько-Муреської океа-
нічної протоки в кінці юри – на початку крейди
призвело до зіткнення і “спаювання” ранньоаль-
пійських терейнів Тисії і Дакії в один пізньо-
альпійський мікроконтинент Тисію-Дакію.
Два пізньоальпійські терейни розділені між
собою та зі структурами Євразійського конти-
ненту або пізньоальпійськими сутурними зонами,
або великими зсувами. На межі між АЛКАПА та
Зовнішніми Карпатами розміщена П’єнінська зона
скель (або Кліповий пояс), яку розглядають
([Oszczypko, 2006; Plasienka, 1997] та ін.) як пі-
зньоальпійську сутуру (або частину П’єнінської
сутури), що відділяє Євразію від терейну
АЛКАПА. Між терейнами АЛКАПА і Тисія-Дакія
знаходиться південний сегмент П’єнінської зони
скель та Серединноугорський (Загреб-Кульч) шов –
лініамент складної природи, який у пізньоаль-
пійський час проявився як велика правостороння
зсувна транспресивна зона, з області якої, ймо-
вірно, були витиснені покривні пластини Соль-
ноцького флішу [Kovac, Marton, 1998; The Car-
pathian-Pannonian…, 2006]. Між терейном Тисією-
Дакією та Євразію розміщена Передмармароська
(Рахівсько-Северинська) сутура.
Флішові Карпати належать до давньої флі-
шово-моласової акреційної призми, сформованої
при зближенні пізньоальпійських терейнів з Єв-
разією та субдукції (суб)океанічної кори Карпат-
ського флішового басейну під ці терейни. Заува-
жимо, що в ранній крейді в карпатському сегменті
Тетісу припинились процеси генерації та нарощу-
вання океанічної кори, оскільки верхня границя
магматичних порід рифтового та спредінгового
генезису належить саме цій епосі [Тектоно-маг-
матическая…, 1995; Sandulescu, 1988]. Проте це
зовсім не свідчить про те, що тоді уже всі басейни
з океанічною корою були закриті, як це інколи до-
пускається дослідниками ([Павлюк, Медведєв,
2004] та ін.). На нашу думку, значну частину
субстрату флішового Карпатського басейну в
крейді – палеогені могла становити юрсько-нео-
комська океанічна кора, серед якої кількома сму-
гами простягались пасма (“кордільєри”), складені
корою континентального типу. У внутрішніх по-
кривах Флішових Карпат присутні тектонічні лін-
зи базальтоїдів і вапняків, серед яких фіксуються
залишки юрсько-неокомської океанічної кори [Те-
ктоно-магматическая , 1995; Sandulescu, 1988].
У тильній частині призми розвинений неоге-
новий вулканічний пояс. Північною ланкою пояса
є Вигорлат-Гутинське пасмо, а південною – Келі-
ман-Харгітський хребет Румунських Карпат. Про-
стежується міграція магматичної та вулканічної
активності вздовж пояса у південному напрямі.
Так, на півночі пароксизм активності припадає на
сармат, на півдні – на панон-дакій. Вулканічний
пояс складений вапнисто-лужними виверженими
породами – переважно андезитами, андезито-ба-
зальтами ([The Carpathian-Pannonian..., 2006]. Біль-
шість дослідників [Данилович, 1976; Balla, 1982;
Linzer, 1996; Mason et al., 1998; The Carpathian-
Pannonian..., 2006] та ін.) вважають, що магма-
тичні породи пояса як за своїми петрохімічними
ознаками, так і за геологічною позицією (в тильній
частині призми) відповідають субдукційним утво-
ренням. Проте серед українських геологів існують
й інші точки зору на походження цих вулканітів
[Ляшкевич, Яцожинский, 2004; Ступка, 1998].
Формування накладених на структури Централь-
них Карпат неогенових депресій – Трансильван-
ської, системи Панонських басейнів, Закарпатсь-
кого прогину пов’язується з задуговим розтягом
регіону за так званого ”відступу” (міграції) суб-
дукційної зони в напрямку форланду Карпат (англ.
reatreating subduction) ([Linzer, 1996; Royden, 1988;
The Carpathian-Pannonian…, 2006] та ін.).
Тектонічне районування Українських Карпат
За структурно-формаційними та історико-гео-
логічними ознаками в споруді Українських Карпат
виділяються такі найбільші елементи: Внутрішні
(Центральні) і Зовнішні (Флішові) Карпати та
передовий Передкарпатський прогин (моласовий
басейн форланду). Неогеновий прогин розділений
на Внутрішню (дислоковані моласи Самбірського
покриву) та Зовнішню (недислоковані моласи) зо-
ни. У Внутрішніх Карпатах окремо розглядаємо
Східні та Західні Карпати, а також зону Вну-
трішньокарпатського флішу (Монастирецький
покрив) між ними. На структури Внутрішніх Кар-
Lviv Polytechnic National University Institutional Repository http://ena.lp.edu.ua
Геодинаміка 1(10)/2011
54
пат накладені неогенові депресії – Закарпатська
западина (прогин) та Панонський басейн. Основна
частина вулканогенних неогенових комплексів
Вигорлат-Гутинського пасма також розвинена на
елементах Внутрішніх Карпат.
Елементами меншого рангу, які виділяються
при районуванні Карпат, є тектонічні покриви. Ос-
танні відрізняються один від одного як внутріш-
ньою будовою, так і речовинним наповненням.
Покриви також називаються тектонічними, струк-
турними або ж структурно-фаціальними одини-
цями (зонами) залежно від того, які їх ознаки:
структурні чи речовинні – враховуються най-
перше. Речовинне наповнення цих одиниць
Українських Карпат показано на рис. 3.
З точки зору терейнової тектоніки головними
елементами, які безпосередньо заходять в україн-
ський сегмент Карпат, є терейни АЛКАПА і Тисія-
Дакія, П’єнінська та Примармароська сутури, що
їх обмежують, а також флішево-моласова Кар-
патська акреційна призма. До призми належать
названі сутури, зона Внутрішньокарпатського
флішу Монастирецького покриву, споруда Зовнішніх
(Флішових) Карпат та Самбірський покрив.
Зауважимо, що за такого районування деякі текто-
нічні елементи (сутури і внутрішні частини акре-
ційної призми) дещо “перекриваються”, оскільки
вони зародились на різних етапах геодинамічного
розвитку території (відповідно дивергенції-розтягу і
конвергенції-стиску). Проте їх необхідно розглядати
як окремі елементи, оскільки вони є важливими
індикаторами палеогеодинаміки.
Тисія-Дакія. На українській території розви-
нена тільки невелика північна частина цього
мегаблока, до якого належать Внутрішні Східні
Карпати – Мармароський кристалічний масив та
Вежанський покрив (Мармароські скелі або кліпи).
Фундамент масиву складений комплексами порід,
що належать до континентальної кори доальпій-
ської консолідації. Комплекси фундаменту та чо-
хла масиву становлять ранньоальпійські (ранньо-
крейдові) покриви – Білопотоцький та Діловець-
кий. Аналоги цих покривів у Румунських Карпа-
тах перекриті структурно найвищим Трансільван-
ським покривом мезозойських офіолітів, корені
якого знаходяться в Муресько-Вардарській су-
турній зоні [Sandulesku, 1988].
Вежанський покрив (Мармароські скелі) про-
довжує Мармароський масив на північний захід і,
ймовірно, є зірваним зі свого седиментаційного
субстрату осадовим чохлом масиву.
АЛКАПА. Комплекси цього мегаблока на
українській території занурені під неоген Закар-
патської западини та Панонського басейну. Тут
наявні фрагменти північної (Центральних Захід-
них Карпат) та південної (в основі Панонського
басейну) АЛКАПИ, які розділені Меліатською
сутурою. Фрагмент північної АЛКАПИ, ймовір-
но, розвинений в основі Мукачівської западини,
де прогнозується [Геологічна…, 2004] наявність
похованого східного закінчення масиву Централь-
них Західних Карпат. Фундамент масиву розкри-
тий свердловинами в районі міст Ужгород і Чоп
(Ужгородський виступ).
Ділянка меліатської сутури прогнозується в
південно-західній частині Закарпатського прогину
і приблизно відповідає виділеній раніше [Геоло-
гічна…, 2004] “Берегівській підзоні Припанонсь-
кого глибинного розлому”. У “Берегівській підзо-
ні” свердловинами розкриті, окрім інших порід,
тріасово-юрські базальтоїди, що мають, за пе-
трохімічними даними [Тектоно-магматическая...,
1995], океанічне походження та тотожні меліат-
ським магматичним утворенням. Це дає підстави
вважати, що Закарпатські та Меліатські океанічні
базальтоїди формувались в єдиній структурі [Па-
влюк, Медведєв, 2004].
П’єнінська (чи П’єнінсько-Вагікська) сутура –
це слід давнього П’єнінсько-Вагікського басейну з
океанічною корою, який існував у юрі та крейді
між пасивним краєм Євразійського континенту та
мікроконтинентом АЛКАПА. До цієї сутури вхо-
дять утворення П’єнінської зони скель, які на те-
риторії Словаччини і Польщі містять “екзотичні”
уламки, серед яких встановлені: кристалічні слан-
ці, граніти, фрагменти верхньоюрських офіолітів
та глаукофанових сланців, крейдові ріоліти, тріа-
сові та юрсько-нижньокрейдові вапняки, інші по-
роди. На думку багатьох дослідників, склад цих
уламків вказує на наявність давньої острівної дуги
на кристалічній основі (екзотичний “вал Андрусо-
ва”) та відповідно мезозойської палеосубдукційної
зони на південному краї П’єнінсько-Вагікського
басейну [The Carpathian-Pannonian…, 2006].
В українському сегменті П’єнінської зони відомі
енсіалічні базальтоїди (з великим вмістом калію)
біля г. Великий Кам’янець [Тектоно-магматичес-
кая..., 1995]. Фіксуються також і енсиматичні
базальтоїди – залишки мезозойської океанічної кори.
Останні виявлені у фундаменті Закарпатської
западини в районі м. Солотвино у свердловинах
Тересва-5, 13 [Тектоно-магматическая..., 1995] і,
ймовірно, належать до П’єнінської сутури.
Примармароська сутура – це слід басейну з
океанічною і субокеанічною корою, який існував у
юрі та на початку крейди між структурами пасив-
ної Євразійської окраїни та терейном Тисією-Да-
кією (Мармароським масивом). До Примармарось-
кої сутури в Українських Карпатах зараховуємо
[Gnylko, 1999] ряд насунених один на одного на
північний схід покривів (Кам`янопотоцький, Ра-
хівський, Буркутський), складених переважно
крейдовим флішем та окремими невеликими тек-
тонічними лінзами юрсько-неокомських базаль-
тоїдів і вапняків. Вулканіти, за петрохімічними
даними [Тектоно-магматическая…, 1995], нале-
жать частково до утворень океанічної, а частково
до континентальної (субокеанічної?) земної кори.
Такий тип кори, ймовірно, міг утворюватись в
результаті рифтінгу та подальшого спредінгу.
Рифтінг супроводжувався потоншенням та зба-
гаченням базальтоїдним матеріалом континенталь-
Lviv Polytechnic National University Institutional Repository http://ena.lp.edu.ua
Геологія
55
ної кори, тобто її трансформацією у субокеанічну
кору. Подальший розтяг зумовив розвиток спредін-
гового процесу – розриву континентальної і утво-
рення нормальної океанічної кори. За межами
України сутурна зона продовжується в Румунію аж
до Південних Карпат (покриви Чорного Флішу –
Чахлеу – Северин, де також відомі залишки
субокеанічної і океанічної кори [Sandulescu, 1988]).
Карпатська флішево-моласова акреційна
призма – це алохтонна покривно-насувна споруда,
складена крейдово-неогеновими відкладами (го-
ловно турбідітами, а також мілководними седи-
ментами), що були скальповані зі свого седимен-
таційного субстрату (основи Карпатського басейну)
при субдукції цього субстрату під терейни Тисію-
Дакію та АЛКАПУ. До призми зараховуємо
флішово-моласові утворення, які становлять більшу
частину Карпатського орогену. Її ми розглянемо
детальніше у другій частині нашого дослідження.
Висновки
Основними елементам Карпатської споруди,
відповідно до мобілістичних засад терейнового
аналізу є:
1. Утворення, що розвивались на континен-
тальній корі: це мегаблоки, або мікроконтинен-
тальні терейни – Тисія-Дакія і АЛКАПА, які
включають Мармароський масив та масив Цен-
тральних Західних Карпат відповідно.
2. Утворення, сформовані на океанічній корі –
сутурні зони, до яких в Українських Карпатах на-
лежать:
– П’єнінська зона, яка обмежує терейн АЛ-
КАПА і в якій у польсько-словацькому секторі
описані класти офіолітів, глаукофанових сланців,
субдукційних вулканітів ([The Carpathian-Panno-
nian…, 2006] та ін.);
– Примармароська сутура, яка обмежує те-
рейн Тисію-Дакію, і до якої в Українських Кар-
патах зараховуємо Кам’янопотоцький, Рахівський,
Буркутський покриви з тектонічними лінзами ба-
зальтоїдів, серед яких, за петрохімічними даними
[Тектоно-магматическая …, 1995], є енсиматичні
та енсіалічні вулканогенні утворення.
3. Структура, що розвивалась частково на океа-
нічній, а частково на континентальній корі – Кар-
патська флішово-моласова акреційна призма, до
якої зараховуємо Флішові Карпати та Самбірський
покрив неогенових молас. Акреційна призма фор-
мувалась під час зближення названих терейнів між
собою та з Євразійським континентом за субдукції
підфлішової основи Карпатського басейну (Євра-
зійської плити) під ці терейни.
Мікроконтинентальні терейни та давні океа-
нічні басейни (зараз сутури) між ними та Євразією
зародились у дивергентних геодинамічних умо-
вах, а акреційна призма – у конвергентній субдук-
ційно-колізійній ситуації.
Наведені висновки переважно ґрунтуються на
геологічних даних. Перспективи подальших до-
сліджень пов’язуються з аналізом глибинної бу-
дови регіону з точки зору терейнової тектоніки.
Література
Бызова С.Л., Беэр М.А. Основные особенности
тектоники Советской части флишевых Карпат //
Геотектоника. – 1974. – № 6. – С. 82–94.
Геологічна будова Закарпатського прогину. Текст
звіту: Звіт про геологічне вивчення надр (за-
ключний) / М.Г. Приходько, Л.Д. Пономарьо-
ва; Закарпатська ГРЕ. – Берегово, 2004. – 135 с.
Гнилко О.М. Хаотичні утворення південно-захід-
ної частини Кросненської зони – продукти за-
родження та розвитку Дуклянського покриву
(Українські Карпати) // Геодинаміка. – 2000. –
№ 1 (3). – С. 65–74.
Гнилко О. Про північно-східну границю Кроснен-
ської тектонічної зони в Українських Карпатах //
Геологія і геохімія горючих копалин. – 2010. –
№ 2 (151). – С. 44–57.
Гнилко О., Гнилко С. Про геологічну будову Смо-
жівської структури Кросненського покриву
Українських Карпат // Геологія і геохімія
горючих копалин. – 2010. – № 3–4 (152–153). –
С. 57–72.
Данилович Л.Г. О положении зон субдукции в
Украинских Карпатах // Геология и геохимия
горючих ископаемых. – 1976. – № 47. – С. 53–58.
Державна геологічна карта України масштабу
1:200 000. Карпатська серія. Ужгородська група
аркушів: M–34–XXIX (Сніна); M–34–XXV
(Ужгород), L–34–V (Сату-Маре). Геологічна
карта дочетвертинних утворень / Б.В. Мацьків,
Ю.В. Ковальов, Б.Д. Пукач. – К.: Міністерство
екології і природніх ресурсів України, Державне
підприємство “Західукргеологія”, 2003. – 2 листи.
Державна геологічна карта України масштабу
1:200 000, аркуші M-34-XXXVI (Хуст), L-34-VI
(Бая-Маре). Карпатська серія. Геологічна карта
дочетвертинних утворень. / Б.В. Мацьків. – К.:
УкрДГРІ, 2009. – 1 лист.
История геологического развития Украинских
Карпат // О.С. Вялов, С.П. Гавура, В.В. Даныш
и др. – К.: Наук. думка. – 1981. – 180 с.
Карпатська нафтогазоносна провінція / Національ-
на академія наук України; Інститут геології і
геохімії горючих копалин; Національна акціо-
нерна компанія “Нафтогаз України”, ДП “Нау-
ково-дослідний інститут нафтогазової промис-
ловості”; В.В. Колодій, Г.Ю. Бойко, Л.Е. Бой-
чевська та ін. – Львів–Київ: ТОВ ”Український
Видавничий центр”, 2004. – 390 с.
Літолого-фаціальний аналіз розрізів міоценових
молас Бориславсько-Покутської та Самбірської
структурно-фаціальних зон Передкарпатського
погину з метою модернізації стратиграфічної схе-
ми. Виробничий звіт / В.О. Ващенко, А.С. Ан-
дрєєва-Григорович, О.М. Гнилко, Д.В. Поти-
лицький, Н.А. Трофимович. – Львів: Фонди
ЛГРЕ, 2009. – 111 с.
Ляшкевич З.М., Яцожинский О.М. Кайнозойский
вулканизм Украинских Карпат и его значение
для геодинамических реконструкций // Геофиз.
журн. – 2004. – 26, № 1. – С. 87–95.
Lviv Polytechnic National University Institutional Repository http://ena.lp.edu.ua
Геодинаміка 1(10)/2011
56
Павлюк М.І., Медведєв А.П. Панкардія: проблеми
еволюції. – Львів: Ліга-Прес, 2004. – 94 с.
Спирижанский Т.Н. Обзорные тектонические кар-
ты (составление карт и основные вопросы тек-
тоники). – Л.: Недра, 1973. – 240 с.
Ступка О.С. Геодинамічна природа неогенового
вулканізму Карпато-Панонського регіону //
Геологія і геохімія горючих копалин. – 1998. –
№ 3 (104). – С. 44-53.
Тектоническая карта Украинских Карпат масшта-
ба 1:200 000 / Ред. В.В. Глушко, С.С. Круглов. –
К.: Мингео УССР. – 1986.
Тектонічне районування Українських Карпат у
світлі сучасних геологічних концепцій //
О.С. Ступка, З.М. Ляшкевич, О.М. Гнилко та
ін.: Звіт про науково-дослідну роботу; № держ.
реєстрації 0106U002035. – Львів, 2010. – 264 с.
Тектоно-магматическая эволюция Карпат /
З.М. Ляшкевич, А.П. Медведев, Ю.З. Крупский
и др. – К.: Наук. думка, 1995. – 132 с.
Хом’як Л.М. Насуви в геологічній еволюції Укра-
їнських Карпат та динамічні умови їх форму-
вання за даними комп’ютерного моделювання:
Автореф. дис…. канд. геол. наук: – Львів: ЛНУ
ім. І.Франка. – 2010. – 21 с.
Balla Z. Development of the Pannonian basin base-
ment through the Cretaceous – Cenozoic collision:
a new synthesis // Tectonophysics. – 1982. –
V. 88. – N. 1/2. – P. 61–102.
Cioflica G., Nicolae I. The origin, evolution and tec-
tonic setting of the Alpine ophiolites from the
South Apuseni Mountains (Romania) // Rev. Ro-
um. Geol., Geophys. et Geogr. Geologie. – Bucu-
resti, 1981. – T. 23. – P. 19–29.
Csontos L., Vörös A. Mesozoic plate tectonic recon-
struction of the Carpathian region // Palaeogeo-
graphy, Palaeoclimatology, Palaeoecology. – Else-
vier, 2004. – N. 210. – P. 1–56.
Geological map of the Outer Carpathians; Border-
lands of Ukraine and Romania, 1:200 000 /
V. Danysh, O. Hnylko, M. Pavlyuk, P. Tsarnenko,
L. Jankowski, R. Kopciowski, W. Rylko,
N. Anastasiu, E. Dragan, M. Popa, R. Roban. –
Warsasw: Polish Geological Institute, 2007.
Geological map of Western Carpatrhians and adjacent
areas, 1:200 000 / Eds.: J. Lexa, V. Bezak,
M. Elecko, J. Mello, M. Potfaj, J. Vozar. –
Bratislava, 2000.
Gnylko O. Cretaceous evolution of the Fore-Marma-
rosh flysch basins (Ukrainian Carpathians) // Geo-
logica Carpathica. – 1999. – Vol. 50, special issue. –
P. 26–27.
Kovac M., Marton E. To rotate or not rotate: Palin-
spastic reconstruction of the Carpatho-Pannonian
area during the Miocene // Slovak Geol. Mag. –
1998. – V. 4, N. 2. – P. 169–194.
Krautner H.G., Bindea G. Structural units in the Pre-
Alpine basement of the Eastern Carpathians //
Geologica Carpathica. – 2002. – N. 53. – P. 143–146.
Linzer H.G. Kinematics of retreating subduction
along the Carpathian arc, Romania // Geology. –
1996. – N. 24. – P. 167–170.
Mason P.R.D., Seghedi I., Szakacs A., Downes H.
Magmatic constrains on geodynamic model of
subduction in the East Carpathians, Romania //
Tectonophysics. – 1998. – V. 297. – P. 157–176.
Munteanu M., Tatu M. The East-Carpathian Crystal-
line-Mesozoic Zone (Romania): Paleozoic Amal-
gamation of Gondwana- and East European Cra-
ton-derived Terrenes // Gondvana Research. –
2003. – V. 6, N. 2. – P. 185–196.
Neubauer F., Handler R. Variscan orogeny in the Eas-
tern Alps and Bohemian Massif: haw do these units
correlate? // Mitt. Osterr. Geol. Ges. – 2000. –
N. 92. – P. 35–59.
Neubauer F., Genser J., Handler R.. The Eastern Alps:
resalt of a two-stage collision process // Mitt.
Osterr. Geol. Ges. – 2000. – N. 92. – P. 117–134.
Oszczypko N. Late Jurassic-Miocene evolution of the
Outer Carpathian fold-and-thrust belt and its fore-
deep basin (Western Carpathians, Poland) // Geo-
logical Quarterly. – 2006. – V. 50 (1). – P. 169–194.
Plasienka D. Cretaceous tectonochronology of the
Central Western Carpathians, Slovakia // Geologica
Carpathica. – 1997. – V. 48, N. 2. – P. 99–111.
Sandulescu M. Cenozoic tectonic history of the Car-
pathians // The Pannonian Basin: a study in basin
evolution. AAPG Memoir / Royden L.H. & Hor-
wath F. (ed.). – 1988. – V. 45 – P. 17–26.
Savu H., Udrescu C. A preliminary comparative study
of the distribution of trase elements in ophiolites and
island arc volcanics from the Mures Zone // Rev.
Roum. Geol., Geophys. et Geogr. Geologie. –
Bucuresti, 1981. – T. 25. – P. 37–47.
Royden L.N. Late Cenozoic tectonics of the Pannonian
Basin System // The Pannonian Basin: a study in
basin evolution. AAPG Memoir / Royden L. H. &
Horwath F. (ed.). – 1988. – V. 45. – P. 27–48.
Rozwój paleotektoniczny basenów Karpat zewnętr-
znych i Pienińskiego pasa skałkowego / N. Osz-
czypko, J. Golonka, M. Krobicki et al.; redakcia:
N. Oszczypko, A. Uchman & E. Malata. – Kra-
ków: Instytut Nauk Geologicznych Uniwersytetu
Jagiellońskiego, 2006. – 199 s.
Tectonic map of the Carpathians-Balkan mountain
system and adjacent areas, 1:1000 000 / Editor-in-
Chief: M. Mahel. – Praha, 1973.
The Carpathian-Pannonian Region: A Reviev of Me-
sozoic-Cenozoic Stratigraphy and Tectonics. Vol. 1.
Stratigraphy. Vol. 2. Geophysics, Tectonics, Facies,
Paleogeography / Eds: F. Horvath, A. Galacz. –
Budapest: Hantken Press, 2006. – 625 p.
Lviv Polytechnic National University Institutional Repository http://ena.lp.edu.ua
Геологія
57
ТЕКТОНИЧЕСКОЕ РАЙОНИРОВАНИЕ КАРПАТ
В СВЕТЕ ТЕРРЕЙНОВОЙ ТЕКТОНИКИ
ЧАСТЬ 1. ОСНОВНЫЕ ЕЛЕМЕНТЫ КАРПАТСКОГО СООРУЖЕНИЯ
О.М. Гнилко
Рассмотрены тектонические единицы Карпат с точки зрения террейнового анализа. Карпатский
ороген сложен тремя главными елементами: микроконтинентальными террейнами, сутурами и
флишево-молассовой аккреционной призмой. В регионе размещены два основных террейна: северный
АЛКАПА и южный Тисия-Дакия. Сутуры (Предмармарошская, Пьенинская зона и др.), маркирующие
древние океанические бассейны, ограничивают эти террейны. Флишевые Карпаты интерпретируются как
мелово-неогеновая аккреционная призма. Рост призмы был обусловлен альпийской субдукцией
фундамента Карпатского флишевого бассейна как под террейн АЛКАПА, так и под Тисию-Дакию.
Ключевые слова: Карпаты; тектоника; террейны; сутуры; аккреционная призма; покровы; флиш.
TECTONIC ZONING OF THE CARPATHIANS
IN TERMS OF THE TERRANE TECTONICS
SECTION 1. MAIN UNITS OF THE CARPATHIAN BUILDING
O.M. Hnylko
The tectonic units of the Carpathians are considered in terms of the terrain analysis. Carpathathian orogen
is build up of three main elements: microcontinental terrains, sutures and flysch-molasse accretionary prism.
There are two main terrains: a northern ALCAPA and a southern Tisza-Dacia. Sutures (Fore-Marmarosh suture,
Pieniny Klippen Belt and others), marking the ancient oceanic basins, bound these terrains. The Flysch
Carpathians are regarded as the Cretaceous-Neogene accretionary prism. Growing the prism was caused by the
Alpine subduction of the Carpathian Flysch basin basement beneath both the ALCAPA and Tisza-Dacia terrains.
Key words: Carpathians; tectonics; terrains; sutures; accretionary prism; nappes; flysch.
Інститут геології і геохімії горючих копалин НАН України, м. Львів Надійшла 4.05.2011
Lviv Polytechnic National University Institutional Repository http://ena.lp.edu.ua
|