Принципи й критерії номінації та відновлення історичних назв у топонімії України
У статті йдеться про актуальність концепції топонімної номінації та відновлення історичних назв, яка має ґрунтуватися на чітко визначених принципах і критеріях. The article discusses the modern conception of place-naming and the problem of restoration of the historical names which has to be premised...
Gespeichert in:
| Datum: | 2009 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainisch |
| Veröffentlicht: |
Iнститут української мови НАН України
2009
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/6065 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Принципи й критерії номінації та відновлення історичних назв у топонімії України / В. Лучик // Українська мова. — 2009. — № 4. — С. 28-33. — Бібліогр.: 5 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860266088008253440 |
|---|---|
| author | Лучик, В. |
| author_facet | Лучик, В. |
| citation_txt | Принципи й критерії номінації та відновлення історичних назв у топонімії України / В. Лучик // Українська мова. — 2009. — № 4. — С. 28-33. — Бібліогр.: 5 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| description | У статті йдеться про актуальність концепції топонімної номінації та відновлення історичних назв, яка має ґрунтуватися на чітко визначених принципах і критеріях.
The article discusses the modern conception of place-naming and the problem of restoration of the historical names which has to be premised on clearly defined principles and criteria.
|
| first_indexed | 2025-12-07T19:00:55Z |
| format | Article |
| fulltext |
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2009, № 428
УДК 81’373.21
Василь Лучик (м. Київ)
ПРИНЦИПИ Й КРИТЕРIЇ НОМIНАЦIЇ
ТА ВIДНОВЛЕННЯ IСТОРИЧНИХ НАЗВ У
ТОПОНIМIЇ УКРАЇНИ
© В.В. ЛУЧИК, 2009
У статті йдеться про актуальність концепції топонімної номінації та відновлення іс-
торичних назв, яка має ґрунтуватися на чітко визначених принципах і критеріях.
Ключові слова: перейменування, топонім, топонімна номінація.
У зв’язку з розвитком мови на всіх її рівнях відбуваються певні змі-
ни, які найінтенсивніше простежуються в лексико-семантичній
системі. Проте цей процес не однаковою мірою позначається на за-
гальних і власних назвах, перші з яких змінюються переважно еволю-
ційно, відповідно до внутрішніх законів розвитку мови, а другі — час-
то внаслідок вольового втручання суспільних інституцій у процес
топонімної номінації. Така відмінність у системі апелятивів та онімів
спричинена їхніми різними властивостями, що випливають із неодна-
кових функцій загальних і пропріальних назв та з різного ступеня їх
зв’язку з позначуваними поняттями й об’єктами. Цим зумовлено те,
що апелятиви завжди є природними одиницями мови, які виникають і
функціонують незалежно від волі та настроїв окремих її носіїв, а влас-
ні назви, особливо географічні, часто штучно створюють відповідні
підрозділи владних структур. Наприклад, нікому не під силу замінити
природні для української мови слова вулиця, село, місто, дівчина, ра-
йон на якісь інші, натомість назву вулиці Велика Перспективна в Кі-
ровограді легко поміняли на Карла Маркса, м. Луганcьк пе ре йме но ву-
ва ли на Ворошиловоград і навпаки; дівчата після заміжжя змінюють
свої прізвища на чоловічі тощо.
Більша частина перейменувань у системі топонімів України
є невиправданою і неаргументованою. Невиправданою тому, що
офіційне ім’я будь-якому об’єкту повинні надавати один раз (як людині
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2009, № 4 29
Принципи й критерiї номiнацiї та вiдновлення iсторичних назв у топонiмiї...
при народженні), тоді воно природно й надійно виконує свої функції,
обростає відповідними конотаціями і стає своєрідною пам’яткою
мови та культури, а подекуди й онімним концептом, як, наприклад,
Дунай, Дніпро, Київ, Карпати, Поділ, Хрещатик. Його заміна
(перейменування) — це втрата частки народної пам’яті й культури,
зневага до народу та його спадщини. І найбільше зловживають
невиправданими перейменуваннями там, де проживають переважно
переселенці («люди без роду та племені»), яким байдужі місцеві
традиції та історія. Неаргументованою — тому що перейменування
є штучною повторною номінацією, в основі якої лежать переважно
ідейно-політичні чи інші суб’єктивні мотиви, що спонукають до появи
кон’юнктурних власних назв: Кіровоград — назва за іменем одного з
лідерів партії більшовиків С.М. Кірова, який не мав прямого стосунку
до цього міста й області; аналогічно меморіальну назву Крупське
надано кільком селам1 тощо. У колишньому Радянському Союзі було
перейменовано приблизно кожен четвертий населений пункт (у Криму
в 1944 р. поспіхом замінено більшість ойконімів), а в містах близько
70% центральних вулиць мали однакові назви. На значній території
така ситуація зберігається й нині, що, зокрема, зумовило видання
указу Президента України про заміну власних назв, які символізують
тоталітарну систему або увічнюють імена людей, причетних до
репресій українського народу.
Про актуальність цієї проблеми свідчить і те, що майже на
всіх ономастичних конференціях, проведених в Україні з 1990 року
(VІ — ХІІІ), її гостро обговорювали, приймали відповідні ухвали й
пропозиції. Щоправда, пропоновані рекомендації не дали очікуваних
результатів, бо Національна рада з географічних назв, створена
23 вересня 1993 р., крім ідейно-політичних перешкод в окремих ре-
гіонах, виявила свою бездіяльність — не було прийнято Закону про
гео графічні назви, проект якого подавали до Верховної Ради, а фа-
хівці так і не запропонували науково обґрунтованої й виваженої кон-
цепції щодо топонімної номінації та відновлення історичних назв.
На нашу думку, така концепція повинна ґрунтуватися на таких за-
гальних принципах і критеріях, які були б сприйняті всіма або пере-
важною більшістю суспільства як об'єктивні.
Основними принципами топонімної номінації та відновлення іс-
торичних назв є:
1) назви, які виникли природним шляхом і є пам'ятками мови й
культури. Їх не повинні штучно (вольовим методом) змінювати: будь-
яке незакономірне перейменування — це шкідливий процес (законо-
мірними є об'єктивно зумовлені перейменування на зразок Українська
Радянська Соціалістична Республіка > Україна);
2) усунення заідеалізованих штучних назв має бути спрямоване
насамперед на відновлення історичних топонімів, а не повинно здій-
1 Приклади взято з [1].
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2009, № 430
Лучик В.В.
снюватися загально. При цьому більшовицьке свавілля над географіч-
ними назвами України не повинно змінитися іншим свавіллям. Назви
ж, які прижилися і відповідають духові українського народу, повинні
залишатися (напр., ойконім Івано-Франківськ замість Станіслав), а ті,
що суперечать принципу справедливості, мають бути замінені (напри-
клад, м. Дзержинський на Донеччині);
3) у процесі повернення природного стану топонімній системі
України необхідно керуватися логікою історичного розвитку суспіль-
ства та науково обґрунтованими критеріями і спиратися на відповідні
законодавчі засади;
4) втілення в життя такої програми повинно враховувати світо-
вий досвід, результати соціологічних опитувань і супроводжувати-
ся роз’яснювальною роботою; провідним має бути підхід: за старими
об’єктами зберігати історичні назви, нові назви — новим об’єктам;
5) доцільно поєднувати системний підхід і поетапне повернен-
ня історичних назв з урахуванням регіональних особливостей (регіо-
нальний підхід як перехідна форма відновлення історичних топонімів
України).
Відповідно до зазначених принципів у процесі надання нових і
відновлення історичних назв географічних об’єктів необхідно керува-
тися низкою природничих, суспільно-політичних, історичних, куль-
турних, етико-естетичних і лінгвістичних критеріїв2.
Природничі критерії — урахування зв’язку назв із природними
умовами існування географічних об’єктів. Основними з-поміж них є:
1) ф і з и к о — г е о г р а ф і ч н и й — відношення топонімів до
місцевих географічних об’єктів, їх властивостей, форми, розташуван-
ня тощо (м. Долина, м. Кам'янець-Подільський, с. Міжгірне);
2) р о с л и н н и й — відношення географічних назв до місцевого
рослинного світу (м. Лозова, с. Вишеньки, Камишувате);
3) т в а р и н н и й — відношення топонімів до місцевого тварин-
ного світу (с. Вовче, с. Турія, о. Зміїний).
Ці критерії традиційно були провідними в топонімії України,
оскільки пов’язані з багатовіковим досвідом називання географіч-
них об’єктів (у т.ч. внутрішньоміських) за їх природними ознаками.
І лише за радянської влади пріоритети почали надавати суспільно-
політичним критеріям, точніше ідеологічній доцільності. Наприклад,
у Кіровограді на початку ХХ ст. понад 90% урбанонімів було утворе-
но від географічних термінів, назв рослин, напрямків руху чи виїзду
з міста, інших топонімів, а після встановлення радянської влади їх іс-
тотно потіснили відповідні меморіальні назви, які на 1991 р. станови-
2 Цікаву систему критеріїв тестування номінаційних пропозицій, які спираються на
політичний, історичний, культурний, етичний та естетичний аспекти, запропону-
вали на круглому столі ІХ Всеукраїнської ономастичної конференції в Кіровограді
(2001) місцеві краєзнавці та історики: Л. Тупчієнко-Кадирова, М. Тупчієнко, К. Шля-
ховий.
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2009, № 4 31
Принципи й критерiї номiнацiї та вiдновлення iсторичних назв у топонiмiї...
ли понад 50% усіх мікротопонімів міста. Відновлення “повноважень”
природничих критеріїв — найоптимальніший шлях відродження ав-
тентичної топонімної системи України з мінімальним ризиком заго-
стрення суспільних стосунків.
Суспільно-політичні критерії ґрунтуються на врахуванні спокон-
вічного прагнення українського народу жити в суспільстві з таким
устроєм, при якому він би був господарем на власній землі, не зазна-
вав би утисків з боку чужинців і діяв би за притаманними йому хрис-
тиянськими законами. До таких критеріїв належать:
1) д е р ж а в н і с т ь — урахування відношення топонімів до по-
стійного бажання українців жити у власній правовій і демократичній
країні (с. Воля, с. Слобода, с. Українка);
2) п а т р і о т и з м — урахування відношення топонімів до рід-
ної землі, суспільно-політичних, ідеологічних і духовних пріоритетів
української нації (м. Львів, с. Шахтарське, с. Покровка);
3) д е м о к р а т и з м — урахування суспільних традицій і думки
найширшого загалу громадян, можливості відображення в назві духов-
них цінностей і поглядів різних етносів України, крім антидержавних
і деструктивних (м. Бахчисарай, с. Мамалига).
Історичні критерії передбачають урахування кількох основних
чинників у топонімній номінації:
1) і с т о р и ч н а с п р а в е д л и в і с т ь — назва не повинна су-
перечити праву українського народу на власну долю і власний вибір
(пл. Європейська, майдан Незалежності);
2) о б ’ є к т и в н і с т ь — неупереджене ставлення до різних
топонімів, у яких природно відображені реальні властивості денота-
та і пов’язані з ним явища, що були актуальними на час виникнення
об’єкта й одночасного запровадження його першої назви (с. Мазепин-
ці, смт Комсомольськ);
3) з н а ч у щ і с т ь — відображення в найменуванні явищ націо-
нального та світового значення, особливо за умови їхнього зв’язку з
місцевим об’єктом (м. Київ, м. Галич, м. Переяслав-Хмельницький).
Культурні критерії — пов’язані з урахуванням відповідності то-
понімів культурним цінностям, які вироблені українським народом
та його попередниками протягом багатовікової історії. Основними з
них є:
1) а в т о х т о н н і с т ь — відображення в географічних назвах
явищ місцевого походження, які є звичними для культури всього
українського народу або окремих його етносів і стали елементами від-
повідних традицій (м. Слов’янськ, с. Торговиця);
2) м а т е р і а л ь н і с т ь — відношення географічних назв до ви-
роблених різними поколіннями населення України або іншими наро-
дами матеріальних цінностей (м. Золотоноша, м. Вінниця, с. Пасічне);
3) д у х о в н і с т ь — відношення топонімів до духовної сфери
української та загальнолюдської культури (с. Трипілля, м. Феодосія,
с. Богодухівка).
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2009, № 432
Лучик В.В.
Етико-естетичні критерії пов’язані з відповідністю топонімів мо-
ральним цінностям і художньо-образним смакам суспільства. Сюди
входять:
1) м о р а л ь н і с т ь — відповідність внутрішньої форми топоні-
мів загальнолюдським і національним моральним цінностям (с. Доб-
ре, м. Миргород);
2) т о л е р а н т н і с т ь — терпимість до можливого відображення
топонімами різних цінностей, переконань, вірувань і т. ін., якщо вони
не суперечать принципам гуманізму (гора Ай-Петрі, м. Херсон);
3) м и л о з в у ч н і с т ь — здатність топонімів легко вимовляти-
ся, добре запам’ятовуватися, не викликати неприємних звукових або
смислових асоціацій (м. Полтава, м. Житомир).
Лінгвістичні критерії передбачають створення топонімів, які б
відповідали нормам семасіологічного процесу, закономірностям фоне-
тичної та лексико-граматичної системи української мови. Основними
з них є:
1) е т и м о л о г і ч н и й — адекватне відбиття топонімом моти-
ваційних ознак, які лягли в основу його виникнення (с. Вишня< ви-
ський, річки Муха< псл. *mъхъ / moxъ/ muxъ ‘пліснява; мох; болото’ <
і.-є. *mu(s)- / meu(s)- ‘вогкий; трухлявий, брудний’[3], Сорока < псл.
*sorka ‘сорочка; те, що обвиває, обгортає, окутує певний об’єкт’ [4],
Свиня < псл. *Sъvina < *sъvina ‘кривизна; звивина’ < *sъvinọti ‘звити’
[5], Слива < псл. *sliva ‘злива, потік’ [2]);
2) г р а м о т н і с т ь — відповідність оформлення назв
орфографічним (на письмі) та орфоепічним (в усному мовленні)
правилам української мови, у тому числі при транслітерації
іншомовних топонімів (с. Межигір’я, м. Вижниця, м. Перемишль у
Польщі);
3) о р и г і н а л ь н і с т ь — прагнення до самобутності та
неповторності назв із одночасним збереженням ними простоти
форми та звичності номінаційної моделі (м. Чугуїв, м. Біла Церква,
м. Запоріжжя, с. Івангород).
Кількість критеріїв усередині кожної групи може бути різною,
але для зручності їх співвідношення та оцінювання респондентами, а
також для об’єктивного визначення суми рейтингових балів узято
всього по три. Запропоновані критерії присвоєння новим об’єктам но-
вих назв і повернення старим об’єктам історичних назв повинні про-
йти фахову експертизу, мати законодавчу підтримку й бути реалізова-
ними системно та в максимально короткий термін.
1. Бучко Д. Інверсійний словник ойконімів України. — Lublin: Katolicki Universytet
Lubelski, 2001. — 325 s.
2. Карпенко О.П. Гідронімікон Центрального Полісся. — К.: «Кий», 2003. — С. 156 —
157.
3. Лучик В.В. Автохтонні гідроніми Середнього Дніпро-Бузького межиріччя. — Кірово-
град, 1996. — С. 21 — 24.
4. Лучик В.В. Топонімія як один з аргументів середньо наддніпрянської прабатьківщини
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2009, № 4 33
Принципи й критерiї номiнацiї та вiдновлення iсторичних назв у топонiмiї...
слов’ян // Cywilizacja — przestrzeń — tekst. Słowiańska topografia kulturowa w języku і
literaturze. — Katowice: Wyd-wo UŚ, 2005. — S. 180.
5. Шульгач В.П. Праслов’янський гідронімний фонд (фрагмент реконструкції). — К.,
1998. — С. 275 — 279.
Vasyl’ Luchyk (Kyiv)
PRINCIPLES AND CRITERIA OF PLACE-NAMING AND RESTORATION
OF THE HISTORICAL NAMES IN THE TOPONYMICAL SYSTEM OF UKRAINE
The article discusses the modern conception of place-naming and the problem of restora-
tion of the historical names which has to be premised on clearly defined principles and
criteria.
Keywords: toponym, place-naming, renaming.
Ãӂ̇ ÏÓÁ‡ø͇
ВІДСЛІДКОВУЄМО чи ВІДСТЕЖУЄМО?
Уважний читач і слухач помітив уживання “модних” сьогодні дієслів відслідко-
вувати/відслідкувати, яких не подають наявні тлумачні словники української
мови. Пор. у періодичних виданнях: Така комплексна база даних усіх хворих …
допоможе відслідковувати масштаби епідемії та розвиток захворювання…
(День, 4.09.2008); Ми відслідковуємо причини дерибану земель навколо Києва
(Україна молода, 17.06.2009); Тариф «GPRS Монітор» допоможе підприємствам
відслідковувати телеметричні дані (www.vlasnasprava.info/ua/businessnews/
html); Уряд буде відслідковувати раціональне використовування держкоштів на
об’єктах Євро-2012 (2012ua.net/news/2009-6-24-2024-0-); Прокуратура з оргзло-
чинності Латвії зуміла відслідкувати шлях, за яким екс-прем’єр України пере-
кидав гроші в офшори (www.brama.com/survey/messages/13056.html); Адже
сам процес тіньового обігу коштів відслідкувати практично неможливо
(www.aca demia.org.ua/?p=385). Із контексту зрозуміло, що цими дієсловами на-
зивають тривалі і ретельні спостереження за чимось, дослідження чогось, пере-
важно за допомогою спеціальних засобів, аби з’ясувати, визначити щось важ-
ливе. Але в нормативних словниках української мови із цим значенням
зафіксовані дієслова відстежувати/відстежити. Зокрема, у Великому тлумач-
ному словнику сучасної української мови (К.; Ірпінь: ВТФ “Перун”, 2002) їх ви-
тлумачено так: “Фіксувати, повторювати який-небудь процес, результати чого-
небудь за допомогою спеціальної апаратури” (стор.181). Пор. уживання їх: Такі
механізми... повинні відстежувати реальні зміни в ньому [середовищі]... (Вісник
НАНУ. – 1996. – №11-12); ...Громадськість буде відстежувати виконання місько-
го бюджету (dniprograd.org/ru/news/all/2711); У період збирання врожаю Антимо-
нопольний комітет продовжує уважно відстежувати ситуацію на продовольчих
ринках України (www.nrcu.gov.ua/index.php?id=4&listid=4253); Громадськість
зможе відстежити зміни якості життя (ukrprostir.net/index.php?option=com_
content&task).
Отже, замість дієслів відслідковувати/відслідкувати в українській мові по-
трібно вживати відстежувати/відстежити.
Катерина Городенська
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-6065 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 1682-3540 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T19:00:55Z |
| publishDate | 2009 |
| publisher | Iнститут української мови НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Лучик, В. 2010-02-16T10:16:57Z 2010-02-16T10:16:57Z 2009 Принципи й критерії номінації та відновлення історичних назв у топонімії України / В. Лучик // Українська мова. — 2009. — № 4. — С. 28-33. — Бібліогр.: 5 назв. — укр. 1682-3540 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/6065 81’373.21 У статті йдеться про актуальність концепції топонімної номінації та відновлення історичних назв, яка має ґрунтуватися на чітко визначених принципах і критеріях. The article discusses the modern conception of place-naming and the problem of restoration of the historical names which has to be premised on clearly defined principles and criteria. uk Iнститут української мови НАН України Дослідження Принципи й критерії номінації та відновлення історичних назв у топонімії України Principles and criteria of place-naming and restoration of the historical names in the toponymical system of Ukraine Article published earlier |
| spellingShingle | Принципи й критерії номінації та відновлення історичних назв у топонімії України Лучик, В. Дослідження |
| title | Принципи й критерії номінації та відновлення історичних назв у топонімії України |
| title_alt | Principles and criteria of place-naming and restoration of the historical names in the toponymical system of Ukraine |
| title_full | Принципи й критерії номінації та відновлення історичних назв у топонімії України |
| title_fullStr | Принципи й критерії номінації та відновлення історичних назв у топонімії України |
| title_full_unstemmed | Принципи й критерії номінації та відновлення історичних назв у топонімії України |
| title_short | Принципи й критерії номінації та відновлення історичних назв у топонімії України |
| title_sort | принципи й критерії номінації та відновлення історичних назв у топонімії україни |
| topic | Дослідження |
| topic_facet | Дослідження |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/6065 |
| work_keys_str_mv | AT lučikv principiikriteríínomínacíítavídnovlennâístoričnihnazvutoponímííukraíni AT lučikv principlesandcriteriaofplacenamingandrestorationofthehistoricalnamesinthetoponymicalsystemofukraine |