Українська гідронімооснова Бут - у слов’янському і неслов’янському контекстах
Статтю присвячено етимологічному аналізові гідронімів Бутля і Бутивля, що в бас. Верхнього Дністра. Зазначені назви розглядаємо в контексті споріднених гідронімів із основою Бут- як у межах Славії, так і поза нею. The article is devoted to the etymologic analysis of the names of the Upper Dniester c...
Gespeichert in:
| Datum: | 2009 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainisch |
| Veröffentlicht: |
Iнститут української мови НАН України
2009
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/6066 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Українська гідронімооснова Бут - у слов’янському і неслов’янському контекстах / С. Вербич // Українська мова. — 2009. — № 4. — С. 34-40. — Бібліогр.: 32 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860044194335162368 |
|---|---|
| author | Вербич, С. |
| author_facet | Вербич, С. |
| citation_txt | Українська гідронімооснова Бут - у слов’янському і неслов’янському контекстах / С. Вербич // Українська мова. — 2009. — № 4. — С. 34-40. — Бібліогр.: 32 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| description | Статтю присвячено етимологічному аналізові гідронімів Бутля і Бутивля, що в бас. Верхнього Дністра. Зазначені назви розглядаємо в контексті споріднених гідронімів із основою Бут- як у межах Славії, так і поза нею.
The article is devoted to the etymologic analysis of the names of the Upper Dniester confluents Butlia and Butyvlia. The said names are examined in the light of the related hydronyms with the stem but- as attested in the Slavic lands and beyond.
|
| first_indexed | 2025-12-07T16:57:37Z |
| format | Article |
| fulltext |
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2009, № 434
УДК: 81’373.21
Святослав Вербич (м. Київ)
УКРАЇНСЬКА ГIДРОНIМООСНОВА БУТ;
У СЛОВ’ЯНСЬКОМУ I НЕСЛОВ’ЯНСЬКОМУ
КОНТЕКСТАХ
© С.О. ВЕРБИЧ, 2009
Статтю присвячено етимологічному аналізові гідронімів Бутля і Бутивля, що в бас.
Верхнього Дністра. Зазначені назви розглядаємо в контексті споріднених гідронімів із
основою Бут- як у межах Славії, так і поза нею.
Ключові слова: апелятив, гідронім, іллірійці, топонім.
Cучасні лінгвістичні, зокрема етимолого-ономастичні, дослідження да-
ють підстави для твердження про те, що українська гідронімія сфор-
мувалася на різноетнічному мовному елементі. Хронологічно її можна
диференціювати на більш давню гідронімію Заходу, Центру й Півночі
України і пізнішу на Сході й Півдні (за деякими винятками). З-поміж
назв річок і потоків Західної України особливе місце займають карпатські
і прикарпатські гідроніми, зокрема басейну Верхнього Дніс т ра, де, за сло-
вами багатьох дослідників, зосереджені як архаїчні слов’янські назви, так
і давні субстратні гідроніми, не кажучи вже про значно пізніший східно-
романський мовний пласт водних назв. Най більшу увагу, звичайно, при-
вертають гідроніми цього регіону, які вважають реліктами па лео-
балканських мов — іллірійської та фра кій ської. Можна сказати, що нау-
ковий інтерес до такого типу назв, при наймні в Карпатському регіоні, не
зменшується ось уже протягом 40 років — з часу виходу у світ мо но графії
О.М. Трубачова “Названия рек Правобережной Украины. Словообразо-
вание. Эти мо логия. Эт ни ческая интерпретация” (М., 1968). Це зумовле-
но низкою причин, серед яких слід виокремити насамперед такі: 1) наяв-
ність неслов’янського субстрату в карпатській гідронімії безперечна з
огляду на неавтохтонність тут слов’янського населення [18: 174]; 2) у ре-
гіонах Верхнього й Середнього Дністра О.М. Трубачов виділяє компакт-
ний ареал іллірійських і фракійських гідронімів [16: карти №14, 15].
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2009, № 4 35
Українська гiдронiмооснова Бут- …у слов’янському i неслов’янському...
У пропонованому матеріалі головну увагу зосередимо на фрагмен-
ті іллірійської гідронімії басейну Верхнього Дністра. Зазначимо, що іл-
лірійці — це давній індоєвропейський етнос, який заселяв у минулому
основну частину колишньої Югославії, більшу частину Угорщини й
частини суміжних територій [7: 22]. Однак це була не первісна прабать-
ківщина цих народів, оскільки в давнину іллірійці перебували півден-
ніше від Балтійського моря [20: 26]. На це переконливо вказує і етимо-
логія етноніма іллірійці (ант. Illyrii) < *uisluri- ‘вісляни’ [19: 50-51]. На
території західної частини Балканського півострова іллірійські племена
з’явилися десь в епоху бронзи (між 1800–1000 рр. до н. е. [7: 13]). Од-
нак близько 400 р. до н. е. на Балканах з’являються кельти, перемістив-
шись сюди з Галлії, а згодом і з Північної Італії. Поява кельтів на Бал-
канському півострові зумовила переселення іллірійських племен [7:
13]. Відповідно постає питання — давні слов’яни контактували з іллі-
рійцями до переселення на Балкани чи слов’янсько-іллірійські контак-
ти — це результат міграції іллірійців на землі слов’ян під впливом кель-
тів. На думку О.М. Трубачова, іллірійці пройшли через землі слов’ян,
мандруючи на південь, а слов’яни, поширюючись на північ, знаходили
залишки іллірійців або ж залишки їхньої ономастики [20: 26].
Польський ономаст Т. Мілевський уважав, що слов’яни зіткнули-
ся з іллірійцями в Прикарпатті на межі старої і нової ер [27: 78-79].
Отже, історичні підстави для твердження про іллірійський слід у при-
карпатській гідронімії очевидні. Однак найбільша проблема на сьо-
годні — це правильно визначити ці релікти, не прийнявши їх помил-
ково за архаїчні слов’янські назви, адже так звані “темні” назви не
обов’язково є субстратними (неслов’янськими). Вони, на відміну від
етимологічно прозоріших, могли бути продуктом того самого населен-
ня (наприклад, слов’ян) на більш ранньому етапі розвитку його мови,
який лексично (апелятивно) не зберігся. Крім того, відсутність до-
статніх відомостей про іллірійську апелятивну лексику й наявність
деяких збігів у слов’янській та іллірійській ономастиці утруднює по-
яснення етимологічно “темних” топонімів, гіпотетично іллірійських.
Нагадаємо, що від іллірійців лишилися тільки географічні й особові
назви [26: 8]. Таким чином, доцільним є суцільне системне вивчення
гідронімії Карпатського регіону, у процесі якого можна буде вилучити
окремі факти топонімних (гідронімних) залишків палеобалканських
мов у цьому регіоні.
Гідронімооснова Бут- (до уваги не беремо відантропонімних назв
на зразок яру Бутів у бас. Дону, бб. Бутова в бас. Кальміусу й Сі-
верськ. Дінця [12: 79] < імені Бут [9: 118]), за свідченням “Словника
гідронімів України”, зафіксована лише в назвах водних об’єктів Захід-
ної України. З них чотири гідроніми в бас. Дністра: пот. Бутельський
(п. Стрию п. Дністра; с. Комарники Турківськ. р-ну Львівськ. обл.),
рр. Бутивля (л. Оряви л. Опору п. Стрию п. Дністра; с. Коростів Ско-
лівськ. р-ну тієї ж обл.), Бутля (пр. Стрию п. Дністра тієї ж обл.),
Мала Бутивля (л. Великої Бутивлі п. Оряви л. Опору п. Стрию
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2009, № 436
Вербич С.О.
п. Дністра; с. Коростів Сколівськ. р-ну тієї ж обл.), інші споріднені
гідроніми локалізовані за межами бас. Дністра: р. Бута (л. Стиру
л. Прип’яті; селище Старий Чорторийськ Маневицьк. р-ну Волинськ.
обл. [22: 52]), оз. Бутир (колишн. Луцьк. пов. [21: 88]), р. Бутеня
(п. Росави п. Росі п. Дніпра; Миронівськ. р-н Київськ. обл. [5: 79]).
Інші слов’янські регіони також репрезентують свою мережу гідроні-
мів з основою Бут-, наприклад: рос. Бут (колишн. Пермськ. губ.), із
суфіксально розширеними основами: Бутавка, Бутенка, Бутка, Бу-
тока, Бутылка, Бутынка, Бутынь у різних регіонах Росії [30, І: 236-
237; 21: 88], Бутежь у бас. Сейму [14: 178], Buthin (Butin) — топонім у
Нижній Лужиці без вказівки на його тип [32: 342]. За межами Славії
слід звернути увагу передусім на такі формально близькі назви, як-от:
латв. Bute — гідронім [14: 178], топоніми: ст.-прус. Butyn, латв. Buta-
kalus, литов. Butenų, дак. Boutae, Boutas, Βούττις [25: 21], іллір. Βουτελι
[15: 39]. Як видно з переліченого онімного матеріалу, топоніми з осно-
вою Бут- засвідчені в різних частинах колишнього давньоєвропей-
ського ареалу. Природно, постає запитання, чи взаємопов’язані ці на-
зви (або окремі з них), чи такий збіг лише формальний, як-от,
наприклад, рос. гідронім Кубань [30, І: 578], яку пов’язують з д.-інд.
Kubhā [17: 394] і укр. Кубань у бас. Верхн. Дністра на Львівщині [12:
229] < Кувбань < Ковбань < ковбаня.
Більшість із наведених назв уже була предметом аналізу дослід-
ників. Спільним для студій наших попередників є формальне по-
рівняння українських гідронімів з інослов’янськими онімами. Так,
наприклад, слов’янські гідроніми й топоніми з основою Бут- В.М. То-
поров пов’язує, з одного боку, з численними балтійськими назвами
(див. вище), а з другого — з іллірійськими. Ідеться, зокрема, про без-
посередній зв’язок верхньодністерського гідроніма Бутельський, на
думку дослідника, з іллірійським Βουτελι (суч. макед. Битоль [15: 39]).
На апелятивному рівні онімну основу Бут- здебільшого пов’язують із
лит. buta, butas ‘житло, будинок’. На основі фракійсько-балтійських
топонімних паралелей І. Дуриданов реконструює навіть фрак. buta
(-as) з аналогічним значенням [25: 90]. О.М. Трубачов, аналізуючи
верхньодністерські гідроніми Бутельський і Бутивля, також вважає
їх неслов’янськими за своєю природою, зокрема такими, що спорідне-
ні з іллірійським онімним субстратом: Бутельський — з іллір. топоні-
мом Βουτελι. Стосовно назви Бутивля, то вона, за словами дослідни-
ка, сягає іллір. Butua тільки з іншим розширювачем основи [16: 193,
243]. І.М. Желєзняк досліджувала гідронім Бутеня в бас. Росі (варі-
ант Бутень; до речі, за словами О.М. Трубачова, це слов’янська назва).
З одного боку, авторка зіставляє основу Бут- цієї назви з укр. бутина
‘високогірне пасовище’, буток ‘острів’, рос. діал. бутына, бутова ‘тор-
фовище’, бута ‘верхній торф’яний шар ґрунту в тундрі’, бутина ‘насип
через трясовину’, бутылка ‘високий горб’, бутеня ‘товстун’, в основі
яких кореневе бут- < і.-є. *bheu- ‘рости, збільшуватися’. З другого, на
думку І.М. Желєзняк, тут можливе також порівняння з укр. діал. бу-
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2009, № 4 37
Українська гiдронiмооснова Бут- …у слов’янському i неслов’янському...
тин ‘зруб у лісі’, бутина ‘ліс, призначений для вирубування’, бутити
‘колоти, штовхати’, рос. діал. бутить ‘каламутити воду’, що презенту-
ють кореневе бут-, похідне від. і.-є. *bhaut- / *bhūt- ‘бити, штовхати’.
Проте, як зауважує дослідниця, окремі ознаки назви Бутеня свідчать
про її неслов’янське походження. Зазначений гідронім можна зістав-
ляти з наведеними вище верхньодністерськими гідронімами, для яких,
на думку І.М. Желєзняк, доведено західнобалканську генезу. Дослід-
ниця відносить вказані назви до давньоєвропейської гідронімії [5: 140
— 142]. За її словами, вони аж ніяк не є місцевим закономірним роз-
витком відповідної індоєвропейської основи.
В.П. Шульгач, детально етимологізуючи гідроніми Бута й Бутир
у бас. Стиру, залучає для аналізу численний слов’янський апелятив-
ний матеріал, як-от: укр. діал. бутíти ‘бродити, прокисати’, бутнíти
‘здуватися’, бýта ‘велика діжка (більше як на 40 відер)’, бутíти ‘ревти
(про худобу)’, рос. діал. бутéть ‘товстіти’, ‘наповнюватися рідиною,
розбухати’, бутáн ‘горбик землі над норою крота’, слвн. buta ‘людина
з великою бородою’, слвц. butnet’ ‘псуватися, гнити, порохнявіти’, пол.
діал. butnieć ‘т. с.’. На основі цього дослідник слушно робить висновок
про те, що низка гідронімів на Бут- генетично споріднена й постала
на власне слов’янському ґрунті, розвинувшись із псл. *but- [21: 91 —
92, 94]. Погоджуємося з В.П. Шульгачем з приводу того, що формаль-
на схожість цієї чи іншої слов’янської назви з неслов’янською не за-
вжди є підставою для їхньої генетичної спорідненості.
Об’єктом нашого аналізу є вже згадані верхньодністерські гідро-
німи Бутля, Бутельський і Бутивля. Як уже було згадано, відомий ро-
сійський етимолог і ономаст О.М. Трубачов пов’язував ці назви з іл-
лірійськими топонімами Βουτελι i Butua (див. вище). Так, твірним для
гідроніма Бутельський він убачав, зокрема, іллір. топонім Βουτελι, а
для Бутивля безпосередньо Butua тільки з іншим оформленням осно-
ви [16: 193]. Однак гідронім Бутельський можна чітко пов’язати сло-
вотвірно з гідронімом чи ойконімом Бутля (село в Турківськ. пов. [28,
ІІ: 484]: Бутельський < Бутля + суф. -ськ- у значенні відносності. На
це, до речі, вказував свого часу і Я. Рудницький [10: 43]. Етимологі-
зуючи топонім Бутля, слід детальніше охарактеризувати основу Бут-
у її зіставленні зі згаданою слов’янською лексикою на бут-. Числен-
ні слов’янські апелятиви з кореневим бут- указують на різну генезу,
наприклад: відомі укр. бýтель, бýтиль, бýтля на позначення певно-
го типу посуду сягають французьк. bouteile ‘т. с.’, очевидно, через по-
середництво польськ. butel [1: 82-83; 3, 1: 308], пор. також нім. Buttel
[23, І: 254], укр. бýта ‘велика бочка місткістю понад 40 відер’ < сх.-
романськ. бýте, bute ‘бочка’ < пізньолат. buttis ‘т. с.’ [3, 1: 308]. Щодо
лат. buttis, то його пов’язують безпосередньо з грецьк. πυτίνή [31, І:
125]; укр. бут ‘взуття’ < пол. but ‘т. с.’ < французьк. botte ‘чобіт’ [3, 1:
238]; бут ‘будівельний камінь переважно для фундаменту’ (імовірне
запозичення через мовлення італійських архітекторів, пор. відповідно
італ. bottare, buttare ‘бити, штовхати’ [3, 1: 307]), хоча цілком можли-
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2009, № 438
Вербич С.О.
во, що зазначене бут ‘будівельний камінь’ генетично пов’язане з псл.
*butati ‘штовхати, збивати’ [24, 3: 101-102], принаймні на рівні струк-
тури й семантики не має достатніх підстав для заперечення такого
зв’язку; укр. діал. (карпат.) бýтин ‘очищений від кори стовбур дерева’,
бýтина ‘ліс, призначений для рубання’ [3, 1: 309], бутýк ‘стовбур де-
рева’ [11: 44] пов’язують з румунськ. buştean ‘колода, пень’, butuc ‘т. с.’
[3, 1: 309]. Інші ж слов’янські апелятиви на бут- із значенням ‘наріст,
сучок’, ‘щось випукле’, ‘зелена цибуля’, ‘пиха’ справедливо розгляда-
ють у колі лексики гнізд псл. *buta, *butъ і далі з *butati, *butiti [24, 3:
101-103; 22: 52]. Повертаючись до аналізу топоніма Бутля, зазначи-
мо, що, очевидно, не всі з перелічених лексем із коренем бут- можна
зіставляти з топонімоосновою Бутл-. Відповідно постає проблема: на
основі якої ж лексики визначати етимон топоніма Бутля? Потрібно
також з’ясувати первинний чи вторинний характер гідроніма та ойко-
німа Бутля. На нашу думку, гідронім Бутля первинний, його можна
пояснювати на основі таких апелятивів, як укр. діал. бутлявий ‘пус-
тий, згнилий усередині’, слвц. bútly, butl’avý ‘трухлявий’, що пов’язані
з bútliet’ ‘гнити’ [29, 1: 455], пор. ще блр. діал. бутлы ‘трухлявий’ [13,
1: 247] ~ ‘гнилий’, тобто стрижневою семою, яка, ймовірно, мотивува-
ла семантику гідронімооснови Бутл-, була ознака гнилизни, затхлості
води в цій річці. Пор. ще укр. бýтіль ‘гниль’ [3, 1: 309] < бутель / бу-
толь < *butlь. У “Słowniku prasłowiańskiemu” відновлено псл. ад’єктив
*butlъ, який вважаємо твірною основою для відновленого субстанти-
ва *butl’a (щодо словотвірних паралелей пор. аналогічне псл. *čьrxl’a
< *čьrxati [24, 4: 147]), що, на нашу думку, виступив твірним для гід-
роніма Бутля. На підтвердження запропонованого пояснення слугує
топографічний опис поселення Бутля, яке розташоване в горах над
потоком Гнила [28, ІІ: 484]. “Słownik geograficzny Królestwa polskiego
і innych krajów słowiańskich” фіксує в колишньому Турківському пов.
ойконім Бутля, не засвідчуючи аналогічного гідроніма. Це наштовхує
на думку про те, що якраз р. Бутля і є варіантом назви Гнила, що від-
повідно добре узгоджується з реконструйованою семантикою гідроні-
мооснови назви Бутля. До речі, В.П. Шульгач також свого часу при-
пускав, що гідронім Бутля міг виникнути в колі слов’янської лексики,
як-от: укр. бутлявий ‘порожній, згнилий всередині’, блр. діал. бутлець
‘трухлявіти, гнити’, бутлы ‘трухлявий, порожній’ тощо [21: 93 — 94].
На підтримку слов’янської генези гідроніма Бутля < *butl’a < *butlъ
вказує ідентична, з погляду словотвору, назва Тухля (ойконім у суміж-
ному Стрийськ. пов. [28, І: 586 — 587]) < *tuxl’a < *tuxlъ(jь) (пор. укр.
тухлий ‘гнилий’ [4, ІІ: 995]) < *tuxnQti. Пор., наприклад, укр. діал.
тýхоль ‘затхлість’ [2, IV: 445] < *tuxlь.
Річка Бутивля (Butywla) тече в лісистому Бескиді, з-під гори Яно-
вата, її довжина — 17 км [28, ІІ: 485]. Цей гідронім досить складний
щодо етимологізування. По-перше, в усіх відомих нам довідниках [12;
28] зазначений гідронім має саме таку форму (відсутні варіанти). По-
друге, труднощі викликає словотвірний аналіз гідронімооснови назви.
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2009, № 4 39
Українська гiдронiмооснова Бут- …у слов’янському i неслов’янському...
Як уже було згадано, гідроніми Бутля і Бутивля локалізовані в одній
місцевості (Сколівщина), отже, існують реальні підстави для їх
взаємозв’язку, з одного боку. З другого — такий зв’язок міг позначитися
лише на формальній структурі гідроніма Бутивля і зовсім не сягати
архаїки етимона. В.П. Шульгач припускає, що гідронім Бутивля < *Бу-
тівля, звідси цей варіант можна порівнювати з назвами на зразок
Дорожівля, Золотівля, Теребівля, для яких дослідники констатують від-
антропонімне походження [21: 94]. Однак гідронім Бутивля за фік-
сований саме з голосним и в основі, а не і. Тому форма Бутивля могла
бути й первинною. На нашу думку, гідронім Бутивля пов’язаний з гід-
ронімом Бутля лише формально. Фіналь -ля в назві гіпотетично поста-
ла під впливом гідроніма Бутля. Звідси Бутивля < *Бутив(а), що ціл-
ком можливо, є місцевим розвитком іллір. топоніма Butua, на що і вка-
зував О.М. Трубачов. Таким чином, основа Бут- у Бутля і Бутивля — це
всього-на-всього формальний збіг, насправді ж ці гідроніми генетично
різнорідні. Принаймні, гадаємо, нам вдалося довести слов’янську гене-
зу для гідроніма Бутля, не знайшовши натомість апелятивної підтрим-
ки на слов’янському матеріалі для гідроніма Бутивля.
У результаті етимологічного аналізу гідронімів Бутля і Бу тив ля
доведено автохтонну природу гідроніма Бутля, що відповідно дозво-
ляє вважати його неспорідненим з іллірійським Βουτελι. Натомість
гідронім Бутивля, точніше його основа Бутив-, не знаходить підтвер-
дження на слов’янському як апелятивному, так і онімному ґрунті й
структурно співвідносний усе-таки, як зазначав О.М. Трубачов, з іллір.
Butua. Підсумовуючи, зауважимо, що наявність палео бал канських
онімних реліктів, зокрема іллірійських, в українському топоніміконі
на захід від Дніпра і відсутність елементів цих мов у апелятивній лек-
сиці свідчить про їх фрагментарний (інфільтраційний) вплив на
слов’янську топонімію Правобережної України [6: 70], у тому числі й
регіону бас. Верхнього Дністра.
1. Горобець В.Й. Із спостережень над побутовою лексикою XVIII ст. // Мовознавство. —
1972. — №4. — С. 82 — 86.
2. Даль В.И. Толковый словарь живого великорусского языка. — М., 1981 — 1991. —
Т. I — IV.
3. Етимологічний словник української мови: У 7 тт. / За ред. О.С. Мельничука. — К.,
1982 — 2006. — Т. 1 — 5.
4. Желеховський Е., Недільський С. Малорусько-німецький словар. — Львів, 1886. —
Т. І — ІІ.
5. Желєзняк І.М. Рось і етнолінгвістичні процеси середньонаддніпрянського Право-
бережжя. — К., 1987. — 203 с.
6. Желєзняк І.М. Ономастика та періодизація глотогенезу в Україні (до постановки пи-
тання) // ІІІ Міжнародний конгрес україністів: Мовознавство. — Харків, 1996. —
С. 68 — 75.
7. История Югославии: В 2 тт. — М., 1963. — Т. 1. — 736 с.
8. Климчук Ф. Границы славянского мира // Поліські зворини: Зб. пам. М.В. Никон-
чука. — Житомир, 2007. — С. 18–41.
9. Редько Ю. Словник сучасних українських прізвищ. — Львів, 2007. — Т. 1– 2.
10. Рудницький Я. Географічні назви Бойківщини (вид. 2-е). — Вінніпег, 1962. — 246 с.
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2009, № 440
Вербич С.О.
11. Словник буковинських говірок / За ред. Н.В. Гуйванюк. — Чернівці, 2005. — 688 с.
12. Словник гідронімів України / Ред. кол. А.П. Непокупний, О.С. Стрижак, К.К. Ці-
луйко. — К., 1979. — 780 с.
13. Слоўнік беларускіх гаворак паўночна-заходняй Беларусі і яе пагранічча. — Мінск,
1979 — 1984. — Т. 1—5.
14. Топоров В.Н., Трубачев О.Н. Лингвистический анализ гидронимов Верхнего Подне-
провья. — М., 1962. — 270 с.
15. Топоров В.Н. К фракийско-балтийским языковым параллелям // Балканское языко-
знание / Ред. кол.: С.Б. Бернштейн, Г.П. Клепикова. — М., 1973. — С. 30—63.
16. Трубачев О.Н. Названия рек Правобережной Украины. Словообразвание. Этимо-
логия. Этническая интерпретация. — М., 1968. — 289 с.
17. Трубачев О.Н. Лингвистическая периферия древнейшего славянства. Индоарийцы в
Северном Причерноморье // Славянское языкознание. VII Международный съезд
славистов (Любляна, 1978): Докл. сов. дел. — М., 1978. — С. 386 — 405.
18. Трубачев О.Н. Рец. на: Udolph J. Studien zu slavischen Gewässernamen und Gewässer-
be zeichnungen. Ein Beitrag zu Frage nach der Uhrheimat der Slaven. — Heidelberg,
1979. — 640s., 119 карт // Этимология. 1980. — М., 1982. — С. 170—177.
19. Трубачев О.Н. Illyrica // Славянское и балканское языкознание: Проблемы язы-
ковых контактов / Отв. ред. Л.А. Гиндин, Г.П. Клепикова, Л.Г. Невская. — М.,
1983. — С. 49—53.
20. Трубачев О.Н. Этногенез и культура древнейших славян: Лингвистические исследо-
вания. — М., 2003. — 489 с.
21. Шульгач В.П. Основа *but- в гідронімії України // Ономастика першого тисячоліття
нашої ери / Відп. ред. І.М. Желєзняк. — К., 1992. — С. 87—94.
22. Шульгач В.П. Праслов’янський гідронімний фонд (фрагмент реконструкції). — К.,
1998. — 368 с.
23. Фасмер М. Этимологический словарь русского языка. — М., 1964 — 1973. — Т. I — IV.
24. Этимологический словарь славянских языков: Праславянский гидронимный фонд /
Под. ред. О.Н. Трубачева. — М., 1974 — 2005. — Вып. 1 — 32; М., 2007 — 2008. —
Вып. 33 — 34 / Под ред. А.Ф. Журавлева.
25. Duridanov I. Trakisch-Dakische Studien. T. I: Die Trakisch- und Dakisch-Baltischen
Sprachbeziehungen. — Sofia, 1969. — 104 s.
26. Mayer A. Die Sprache der alten Illyrier. — Wien, 1957. — Bd. I. — 364 s.
27. Milewski T. Nazwy z obszaru Polski podejrzane o pochodzenie wenetyjskie lub iliryjskie //
Slavia Antiqua. — 1964. — T. XI. — S. 37 — 86.
28. Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. — Warszawa,
1880 — 1895. — T. I — XIV.
29. Słownik prasłowiański / Pod red. F. Sławskiego. — Wrocław etc., 1974–2001. — T. 1 — 8.
30. Vasmer M. Wörterbuch der russischen Gewässernamen. — Berlin-Wiesbaden, 1961 —
1969. — Bd I — V.
31. Walde A., Hoffmann J. Lateinischen etymologisches Wörterbuch. — Heidelberg, 1938 —
1954. — Bd I — II.
32. Wenzel W. Niederlausitzen Ortsnamen in neuer Sicht // Onomastica Slavogermanica
XXV. — 2008. — Bd. 80. — H. 5. — S. 340 — 361.
Sviatoslav Verbych (Kyiv)
THE UKRAINIAN HYDRONYM STEM BUT- IN THE SLAVIC AND NON-SLAVIC
CONTEXTS
The article is devoted to the etymologic analysis of the names of the Upper Dniester con-
fluents Butlia and Butyvlia. The said names are examined in the light of the related hydro-
nyms with the stem but- as attested in the Slavic lands and beyond.
Keywords: appellative, hydronym, Іllіric, toponym.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-6066 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 1682-3540 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T16:57:37Z |
| publishDate | 2009 |
| publisher | Iнститут української мови НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Вербич, С. 2010-02-16T10:17:36Z 2010-02-16T10:17:36Z 2009 Українська гідронімооснова Бут - у слов’янському і неслов’янському контекстах / С. Вербич // Українська мова. — 2009. — № 4. — С. 34-40. — Бібліогр.: 32 назв. — укр. 1682-3540 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/6066 81’373.21 Статтю присвячено етимологічному аналізові гідронімів Бутля і Бутивля, що в бас. Верхнього Дністра. Зазначені назви розглядаємо в контексті споріднених гідронімів із основою Бут- як у межах Славії, так і поза нею. The article is devoted to the etymologic analysis of the names of the Upper Dniester confluents Butlia and Butyvlia. The said names are examined in the light of the related hydronyms with the stem but- as attested in the Slavic lands and beyond. uk Iнститут української мови НАН України Дослідження Українська гідронімооснова Бут - у слов’янському і неслов’янському контекстах The Ukrainian hydronym stem but- in the slavic and non-slavic contexts Article published earlier |
| spellingShingle | Українська гідронімооснова Бут - у слов’янському і неслов’янському контекстах Вербич, С. Дослідження |
| title | Українська гідронімооснова Бут - у слов’янському і неслов’янському контекстах |
| title_alt | The Ukrainian hydronym stem but- in the slavic and non-slavic contexts |
| title_full | Українська гідронімооснова Бут - у слов’янському і неслов’янському контекстах |
| title_fullStr | Українська гідронімооснова Бут - у слов’янському і неслов’янському контекстах |
| title_full_unstemmed | Українська гідронімооснова Бут - у слов’янському і неслов’янському контекстах |
| title_short | Українська гідронімооснова Бут - у слов’янському і неслов’янському контекстах |
| title_sort | українська гідронімооснова бут - у слов’янському і неслов’янському контекстах |
| topic | Дослідження |
| topic_facet | Дослідження |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/6066 |
| work_keys_str_mv | AT verbičs ukraínsʹkagídronímoosnovabutuslovânsʹkomuíneslovânsʹkomukontekstah AT verbičs theukrainianhydronymstembutintheslavicandnonslaviccontexts |