Монументальна праця на ниві систематизації іменників із суфіксом -ина
Рецензія на монографію: Білоусенко П.І., Німчук В.В. Нариси з історії українського словотворення (суфікс -ина): Монографія. – Запоріжжя-Ялта-Київ: Ліпс, 2009. — 250 с.
Збережено в:
| Дата: | 2009 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Iнститут української мови НАН України
2009
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/6073 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Монументальна праця на ниві систематизації іменників із суфіксом -ина / Ж. Колоїз // Українська мова. — 2009. — № 4. — С. 114-120. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860269094988677120 |
|---|---|
| author | Колоїз, Ж. |
| author_facet | Колоїз, Ж. |
| citation_txt | Монументальна праця на ниві систематизації іменників із суфіксом -ина / Ж. Колоїз // Українська мова. — 2009. — № 4. — С. 114-120. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| description | Рецензія на монографію: Білоусенко П.І., Німчук В.В. Нариси з історії українського словотворення (суфікс -ина): Монографія. – Запоріжжя-Ялта-Київ: Ліпс, 2009. — 250 с.
|
| first_indexed | 2025-12-07T19:04:45Z |
| format | Article |
| fulltext |
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2009, № 4114
УДК 049.32/811.'367.622
МОНУМЕНТАЛЬНА ПРАЦЯ
НА НИВI СИСТЕМАТИЗАЦIЇ IМЕННИКIВ
IЗ СУФIКСОМ ;ИНА
Бiлоусенко П.I., Нiмчук В.В. Нариси з iсторiї українського
словотворення (суфiкс ;ина): Монографiя. – Запорiжжя;Ялта;
Київ: Лiпс, 2009. – 250с.
© Ж.В. КОЛОЇЗ, 2009
Осмислення багатьох процесів, що відбуваються в мові, прогно-
зування напрямків її розвитку неможливе без глибокого усві-
домлення «принципів системного устрою мовних елементів, загаль-
ного взаємозв’язку і взаємозумовленості явищ у рамках цілісної
системи, яка розвивається, але при цьому неодмінно зберігає ре-
зультати процесів попередніх епох» (с. 5). Оцінка тих чи тих мов-
них явищ, пошук причин відповідних мовних змін, виявлення осо-
бливостей та основних тенденцій розвитку словотвірної системи
мови належить до актуальних завдань сучасної лінгвістики. До-
цільність рецензованої наукової розвідки не викликає жодних сум-
нівів. Її поява є закономірним явищем у розбудові української лінг-
вістичної думки.
До поглибленого вивчення окремих фрагментів словотвірної сис-
теми українські мовознавці почали звертатися порівняно недавно. У
цій царині залишається ще багато не розв’язаних питань, частина з
яких розглядається принагідно, без урахування відповідної специфі-
ки, потребує детальнішого аналізу, чіткішого узагальнення, а відтак —
подальшого дослідження. У зв’язку з цим викликають неабиякий інте-
рес проблеми історичного словотворення, вирішення яких «зобов’язує
лінгвістів з’ясувати, у якому зв’язку перебували словотвірні категорії
та підкатегорії на різних синхронних зрізах, як суміщалися ланки сло-
вотвірної системи в певний період її розвитку, яким був зв’язок тих
явищ, що розвиваються і змінюються» (Там само).
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2009, № 4 115
Монументальна праця на нивi систематизацiї iменникiв iз суфiксом -ина...
З-поміж багатьох аспектів вивчення історичного словотвору до-
сить перспективним залишається дослідження історії словотворення
українського іменника, відповідних лексико-словотвірних типів, їхніх
семантичних особливостей, взаємодії у процесі функціонування, ди-
ференційних ознак, способів продукування, кодифікації і т. ін.
Запропонована праця є однією з успішних спроб систематизації
іменників із суфіксом -ина на основі семантичного критерію, коли
історія словотвірних типів розглядається крізь призму їхніх склад-
ників — лексико-словотвірних груп, які виокремлюються внаслідок
конкретизації словотвірного значення на лексичному рівні з ураху-
ванням тематичної класифікації лексики. Слід зауважити, що такий
підхід до систематизації фактичного матеріалу апробовано авторами
в попередній їхній розвідці, де предметом їхнього зацікавлення ста-
ли іменники з суфіксом -иця.
Проведені дослідження маніфестують специфіку означених
лексико-словотвірних груп, обґрунтовують системність у творенні та
функціонуванні іменної лексики відповідних тематичних розрядів і
водночас сприяють виявленню загальних системних закономірностей.
Адже, як справедливо зазначають учені, «узагальнений опис динаміки
афіксальної дериваційної системи українського іменника можливий
лише за умови попереднього опрацювання історії окремих формантів
з дотриманням єдиних принципів аналізу мовних фактів» (Там само).
Монографія вирізняється чітко продуманою та логічно вибудува-
ною структурою: складається з трьох взаємопов’язаних розділів, де
кожен наступний є своєрідним увиразненням, конкретизацією попе-
реднього, демонструє специфічні «місточки» між різними хро но ло гіч-
ними зрізами.
Цілком закономірно, що дослідження фактичного матеріалу
(іменників із суфіксом -ина) починається з установлення генези від-
повідного форманта та з’ясування його функцій у праслов’янській
мові (Розділ 1. Походження форманта та його функції в пра сло-
в’ян ській мові).
Праслов’янський суфікс -ina репрезентовано як такий, що на-
лежить до балто-слов’янських інновацій, як результат злиття двох
індоєвропейських формантів -einā та -īnā (с. 7). Причому автори
звертають увагу на те, що у праслов’янській мові цей формант виріз-
нявся досить високою продуктивністю, мав велику те ри то рі альну
поширеність, здатність сполучатися з широким колом іменних, рід-
ше — дієслівних основ, а також творити похідні з різними типами
словотвірних значень: абстрактні й генетично пов’язані з ними збір-
ні чи конкретні іменники, що належать до сфери конототивного сло-
вотворення (Там само).
Дібраний фактичний матеріал, представлений іменниками з
фор мантом -ina, систематизовано відповідно до морфологічного ви-
раження дериваційної бази. Це дало змогу виокремити три основні
розряди похідних одиниць, кваліфікованих як: 1) відприкметникові
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2009, № 4116
Колоїз Ж.В.
(с. 8—11); 2) віддієслівні, або девербативи (с. 11—13); 3) відіменникові
(с. 13—22). Четвертий (відчислівникові) та п’ятий (відприслівникові),
зазначено в монографії, представлені лише поодинокими ілюст ра-
ціями, як-от: «Кілька іменників утворено від порядкових або кіль-
кісних числівників: *desętina «десятина, десята частина»; *osmina
«восьма частина» від *osmь «восьмий»; *četvьrtina «четверта час тина
від цілого» (*četvьrtь); *d(ь)vina «близнюк, єдиноутробний брат; дві
смужки землі поряд». Дериват *opačina «весло» — від при слів ни ко-
вого походження, пор. *opakь, *opako «назад, нав паки, у зворотному
напрямі», оскільки веслом гребли у напрямі, протилежному напря-
мові руху» (с. 22). У межах трьох основних розрядів маніфестовано
похідні з кількісно різними типами словотвірних значень. Так, ска-
жімо, у відприкметниковому словотворенні суфікс -ina досить ак-
тивно використовувався при продукуванні абстрактів — назв влас-
тивостей і якостей, які часто зазнавали конкретизації (*bĕlina
«білизна», *blizina «близькість», *dalina «далечінь», *krivina «кривиз-
на», *moldina «молодість» і т. ін.). Серед девербативів найбільш по-
ширені назви результатів дії. Причому чимало утворень мали зна-
чення локативності, інструментальності, речовинності тощо (*ba-
tina «удар, палиця», *drobina «шматок, крихта», *obmetina «залишки
чогось, що зміталося» і т. ін.). Найширше представлені в монографії
реконструйовані відіменникові деривати: з-поміж усього розмаїття
заслуговують на увагу назви осіб із семантикою сукупності або син-
гулятивності (*družina «дружина, загін, товариство», *rodina «люди,
які належать до одного роду»); назви тварин (*zvĕrina «звірина;
м’ясо диких звірів, дичина», *govędina «велика рогата худоба»); на-
зви рослин (*bredina «верба», *kalina «калина»); назви речовин, ма-
теріалів за їхнім зв’язком із представниками фауни чи флори (*ĕrę-
bina «горобина», * avorina «яворове дерево») і т. ін.
Осмислення окресленого матеріалу дало змогу авторам зробити
відповідний висновок: «Загальна увиразнювальна семантика, прита-
манна цьому суфіксові, спричинила конкретизацію значення відпри-
кметникових іменників з абстрактним значенням та віддієслівних де-
риватів зі значенням результатів дії, а значить — і появу дериватів із
широкою гамою лексико-словотвірних значень. У відіменниковому
словотворенні сприяло цьому процесові й посилення сем сукупності,
одиничності, аугментативності, пейоративності тощо у твірних осно-
вах, а відтак — і подальшого набуття суфіксом властивості творити
нові слова зі згаданою семантикою» (с. 22).
Такі нові слова активно продукуються вже в давній руськоукра-
їнській мові ХІ—ХІІІ ст., чому, власне, і присвячено другий розділ
рецензованої монографічної праці (Розділ 2. Лексико-словотвірні
ти пи іменників на -ина в давній руськоукраїнській мові ХІ—
ХІІІ століть). Як і в попередньому розділі, систематизація фактич-
ного матеріалу здійснюється на основі морфологічного вираження
дериваційної бази. Щоправда, означений період не представлений
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2009, № 4 117
Монументальна праця на нивi систематизацiї iменникiв iз суфiксом -ина...
відприслівниковими похідними. Як і в праслов’янський період, від-
числівникові утворення є кількісно обмеженою групою. Попри те,
що деякі з них мають співзвучну матеріальну форму вираження з
одиницями праслов’янської доби, вони відрізняються від останніх
своїм значенням, демонструють семантичні модифікації у напрямку
до розширення. Наприклад: дес#тина — «назва податків, поборів»;
осмина — «міра сипучих тіл, яка дорівнює восьмій частині каді —
виду посуду» і т. ін. (с. 38).
З-поміж відприкметникових іменників із суфіксом -ина в давній
руськоукраїнській мові представлені (хоч лише й поодинокими при-
кладами) апелятивні назви осіб (старшина «утворений від супер-
латива старшии» богатины «багатій»), а також деякі особові імена,
утворені додаванням суфікса -ина до давньоруськоукраїнських усіче-
них двоосновних імен: Бhлына (с. 23). Кількісно обмеженою, за спо-
стереженнями авторів, є група іменників на позначення рослинного
та тваринного світу. В обстежених пам’ятках ними не виявлено від-
прикметникових назв рослин на -ина, однак у цей період, зауважують
науковці, функціонувала праслов’янська назва крушина, «яка, певне,
втратила мотивацію прикметником» (с. 24).
Ґрунтовний аналіз іменникових деад’єктивів уможливив виокрем-
лення різних груп найменувань, зокрема місцин (глоубина, мhлина,
цhлина), м’яса тварини (бобровина, давленина, медвhжина), тканин
(толстина, пестрина, брачина). Не залишаються поза увагою дослід-
ників і інші конкретні іменники, які не становлять кількісно великих
груп: серед них засвідчені поодинокі, семантично досить далекі одне
від одного слова, що іменують інструмент, напій, волосся за кольоро-
вою ознакою, святкове застілля в складчину, податки, спадки (с. 25).
На окрему увагу заслуговують іменники із суфіксом -ина з аб-
страктним значенням: це і найменування стану в суспільстві, що ха-
рактеризується відсутністю усобиць, воєнних дій між державами чи
князівствами всередині країни (тишина), і назви параметричних
ознак (глоубина, ширина), і назви загальної абстрактної ознаки (ис-
тина) і т. ін. (с. 25 — 26).
За спостереженнями авторів монографічної праці, давньорусько-
українська мова вирізняється кількісно обмежено групою відповідних
віддієслівних утворень: так, скажімо, ними виявлено лише одну назву
особи (болhдина «хворий» від цсл. болhдовати «страждати») (с. 26).
З-поміж найменувань конкретних предметів виокремлюються також
назви елементів рельєфу (пучина, распалина), назви елементів зачіски
(заплетина), назви хворобливого відчуття в зубах і яснах (оскомина,
кроучина «холера») і т. ін.(с. 26 — 27).
Щодо відіменникових похідних одиниць, то, варто зауважити,
їм притаманна ширша семантична розгалуженість. У цю групу до-
слідники об’єднали: назви осіб (купчина, дhтина, дроужина), назви
представників фауни (гадина, скотина, звhрина), назви кущів і де-
рев (купина, маслина, осина), збірні назви рослин (ягодина, лозина),
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2009, № 4118
Колоїз Ж.В.
назви продуктів, які одержують від тварин (конина, кобылина, мед-
вhдина), назви приміщень (храмина, хлhвина), назви поверхонь, міс-
цевостей (краина, Украина, долина, паствина) і т. ін. (с. 27—38).
Кожен із лексико-словотвірних типів демонструє не тільки ілюстра-
тивне, але й джерельне розмаїття, подекуди, крім семантичних, мані-
фестує ще й етимологічні коментарі. Усе це дає підстави стверджува-
ти, що авторська позиція вибудовується на міцному науковому
підґрунті й слугує тим наріжним каменем, який сприяє осмисленню
динаміки лексико-словотвірних типів на -ина в староукраїнській та
новій українській мові, про що йдеться у третьому розділі рецензо-
ваної монографії (Розділ 3. Динаміка лексико-словотвірних типів
на -ина в староукраїнській та новій українській мові).
У межах третього розділу формально можна спостерігати дві
складові частини: одна з них передбачає систематизацію фактичного
матеріалу відповідно до найменування реалій живої/неживої приро-
ди та виокремлення груп А і В (А. Номени живої природи; Б. Номени
неживої природи); інша — охоплює аналіз іменників групи Б, тобто
номенів неживої природи, залежно від їхніх словотвірних значень
(1. Іменники з мутаційними словотвірними значеннями; 2. Іменники з
модифікаційними словотвірними значеннями; 3. Іменники з транспо-
зитивними словотвірними значеннями).
Номени живої природи репрезентовані трьома групами: назвами
осіб, тварин, рослин, кожна з яких демонструє систематизацію імен-
никових похідних за попередньо апробованою схемою: в основу дифе-
ренціації покладено знову ж таки морфологічне вираження дерива-
ційної бази. Так, наприклад, з-поміж назв осіб автори виокремлюють
відприкметникові, віддієслівні, відіменникові утворення. Подано ілю-
страцію, яку кваліфіковано як відзайменниковий іменник (свойіна
«родичі, рідня») (с. 53). Згідно з позицією науковців, цей період ха-
рактеризується появою назв осіб чоловічого, жіночого і спільного
роду, що продукуються переважно від первинних прикметників за зо-
внішніми чи внутрішніми ознаками (худина, куцина, гардовина, бі-
лявина) (с. 40); появою віддієслівних (нехай і поодиноких!) особових
власних назв (Бажина, Крьстина, Любина, Журина) (с. 41). До того
ж у середньоукраїнській та новій українській мові суфікс -ина набув
значного розвитку у відіменниковому творенні найменувань осіб
(с. 41 — 45). У коло зацікавлення науковців потрапляють іменники на
позначення жіночої статі (с. 46), здебільшого власні імена, як-от:
Авдина, Марусина, Лепестина, Пестина, Соломина, Секлетина,
Юлина, Марина, Аннина, Харитина тощо (с. 47 — 52).
Назви тварин репрезентовані лише відприкметниковими (напри-
клад, зі значенням сукупності: дробина «дрібна худоба; птаство; до-
машня птиця», стаднина «худоба, скотина», живина «звірі, птахи»
та ін. (с. 53—54) та відіменниковими похідними (наприклад, із моди-
фікаційним словотвірним значенням жіночої статі: волкіна «вовчи-
ця», зозулина, гадина (с. 55).
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2009, № 4 119
Монументальна праця на нивi систематизацiї iменникiв iз суфiксом -ина...
Кількісно строкатішу групу (у порівнянні з назвами тварин) ста-
новлять назви рослин, представлені відприкметниковими, віддієс-
лівними та відіменниковими дериватами (с. 58—78). Акцентовано на
тому, що в «пам’ятках середньої та нової української мови досить час-
то спостерігаємо структури, утворені додаванням до основ відомих
назв рослин суфікса -ина (рокотина, ивина, сокорина) (с. 64). Таке
поширення основи, на думку авторів, можна розглядати подекуди як
творення іменників із модифікаційним значенням подібності.
Номени на позначення реалій неживої природи, які демонстру-
ють мутаційні словотвірні значення, представлені досить солідно —
аж чотирнадцятьма групами, найосновніші з яких: локативні (вер-
ховина, новина, бистрина, пучина, роспадина, язвина, середина,
кружина тощо) та інструментальні найменування (рогатина, пру-
жина, цапина, перепонина, лучина, прутина та ін.), назви речовин,
матеріалів (крашенина, портнина, гороховина, гнилятина, лупина,
веретина, шкорина і т. ін.), найменування шкіри тварин та одягу зі
шкіри (овечина, шкаповина, козлина, почеревина та ін.), наймену-
вання одягу та його деталей, взуття, оздоб, побутових речей (власови-
на, загортина, рубатина, рогозина, шматина тощо), назви м’ясива
(здохлина, воловина, ведмежатина, свинина і т. ін.), найменування
продуктів харчування, страв, напоїв (кришенина, смаженина, паре-
нина, душенина, сушина, густина і т. ін.), соматичні назви (грудина,
щетина, пуповина, здухвина і т. ін.) тощо (с. 79 — 142).
З-поміж іменників із модифікаційними словотвірними значення-
ми автори виділяють деривати зі значенням одиничності, зі значен-
ням подібності, з демінутивним значенням, аугментативи, пейоративи
тощо (с. 142 — 163). Аугментативи, пейоративи, згідно з позицією
науковців, засвідчені ще у праслов’янській мові, однак продукуван-
ня дериватів відповідної семантики в українській мові набуло осо-
бливого розвитку. Абстрактні назви параметричних ознак, кольорів,
станів природи, суспільства, проміжків часу та іменники зі значен-
ням опредметненої дії об’єднані в групу іменників з транспозитив-
ними словотвірними значеннями (с. 163—174). Такі деривати беруть
свої початки від найдавніших часів. Ще у праслов’янській мові за
допомогою суфікса -ina продукувалися так звані абстракти —
опредметнені назви властивостей і якостей. На ґрунті української
мови цей суфікс отримав нове функціональне призначення: він по-
чав слугувати для продукування іменників із транспозитивним сло-
вотвірним значенням опредметненої дії.
Поза увагою дослідників не залишається й те, що на «теренах
української мови спостерігається процес розщеплення форманта на
кілька його похідних. Згадані варіанти суфікса, закріплюючись за пев-
ними лексико-словотвірними типами похідних, можуть набувати ознак
словотвірної регулярності, а значить — рис окремих формантів зі спіль-
ним генетичним коренем» (с. 187). До таких словотворчих засобів вони
зараховують передусім суфікси -чина, -анина, -атина, -овина.
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2009, № 4120
Колоїз Ж.В.
Рецензована монографічна праця засвідчує високий професіона-
лізм її авторів, і, безумовно, заслуговує на належну читацьку оцінку.
Переконана, «Нариси з історії українського словотворення» знайдуть
своїх читачів не лише серед мовознавців, учителів, студентів, але й се-
ред небайдужих до витоків рідної мови, рідного слова. Монументальна
праця обов’язково отримає гідне для неї поцінування, а її автори — по-
повнять ряди своїх шанувальників. Творчого натхнення їм і по дальших
наукових звершень!
Жанна Колоїз (м. Кривий Ріг)
Zhanna Koloiz (Kryvyi Rih)
THE MONUMENTAL WORK IN THE FIELD OF THE SYSTEMATIZATION OF
NOUNS WITH THE SUFFIX -YNA.
Book review on: Білоусенко П.І., Німчук В.В. Нариси з історії українського
словотворення (суфікс -ина): Монографія. — Запоріжжя-Ялта-Київ: Ліпс, 2009. –
250с.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-6073 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 1682-3540 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T19:04:45Z |
| publishDate | 2009 |
| publisher | Iнститут української мови НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Колоїз, Ж. 2010-02-16T10:22:00Z 2010-02-16T10:22:00Z 2009 Монументальна праця на ниві систематизації іменників із суфіксом -ина / Ж. Колоїз // Українська мова. — 2009. — № 4. — С. 114-120. — укр. 1682-3540 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/6073 049.32/811.'367.622 Рецензія на монографію: Білоусенко П.І., Німчук В.В. Нариси з історії українського словотворення (суфікс -ина): Монографія. – Запоріжжя-Ялта-Київ: Ліпс, 2009. — 250 с. uk Iнститут української мови НАН України Рецензії та огляди Монументальна праця на ниві систематизації іменників із суфіксом -ина The monumental work in the field of the systematization of nouns with the suffix -yna Article published earlier |
| spellingShingle | Монументальна праця на ниві систематизації іменників із суфіксом -ина Колоїз, Ж. Рецензії та огляди |
| title | Монументальна праця на ниві систематизації іменників із суфіксом -ина |
| title_alt | The monumental work in the field of the systematization of nouns with the suffix -yna |
| title_full | Монументальна праця на ниві систематизації іменників із суфіксом -ина |
| title_fullStr | Монументальна праця на ниві систематизації іменників із суфіксом -ина |
| title_full_unstemmed | Монументальна праця на ниві систематизації іменників із суфіксом -ина |
| title_short | Монументальна праця на ниві систематизації іменників із суфіксом -ина |
| title_sort | монументальна праця на ниві систематизації іменників із суфіксом -ина |
| topic | Рецензії та огляди |
| topic_facet | Рецензії та огляди |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/6073 |
| work_keys_str_mv | AT koloízž monumentalʹnapracânanivísistematizacííímennikívízsufíksomina AT koloízž themonumentalworkinthefieldofthesystematizationofnounswiththesuffixyna |