Когнітивістика і дискурсивістика: нові аспекти і нові підходи
Рецензія на книги: Попович Људмила. Епистоларни дискурс украjинског и српског jезика. — Београд: Филолошки факултет, 2000. — 305 с.; Попович Људмила. Језичка слика стварности: Когнитивни аспект контрастивне анализе. – Београд: Филолошки факултет, 2008. – 308 с.)...
Збережено в:
| Дата: | 2009 |
|---|---|
| Автори: | , |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Iнститут української мови НАН України
2009
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/6074 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Когнітивістика і дискурсивістика: нові аспекти і нові підходи / А. Загнітко, Ж. Краснобаєва-Чорна // Українська мова. — 2009. — № 4. — С. 121-128.— укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859774363595702272 |
|---|---|
| author | Загнітко, А. Краснобаєва-Чорна, Ж. |
| author_facet | Загнітко, А. Краснобаєва-Чорна, Ж. |
| citation_txt | Когнітивістика і дискурсивістика: нові аспекти і нові підходи / А. Загнітко, Ж. Краснобаєва-Чорна // Українська мова. — 2009. — № 4. — С. 121-128.— укр. |
| collection | DSpace DC |
| description | Рецензія на книги: Попович Људмила. Епистоларни дискурс украjинског и српског jезика. — Београд: Филолошки факултет, 2000. — 305 с.;
Попович Људмила. Језичка слика стварности: Когнитивни аспект контрастивне анализе. – Београд: Филолошки факултет, 2008. – 308 с.)
|
| first_indexed | 2025-12-02T08:28:01Z |
| format | Article |
| fulltext |
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2009, № 4 121
УДК 811.161.2'0+811.161.2'28
КОГНIТИВIСТИКА I ДИСКУРСИВIСТИКА:
НОВI АСПЕКТИ I НОВI ПIДХОДИ
Поповиħ Људмила. Епистоларни дискурс украjинског и српског
jезика. – Београд: Филолошки факултет, 2000. – 305 с.;
Поповиħ Људмила. Језичка слика стварности: Когнитивни
аспект контрастивне анализе. – Београд: Филолошки факултет,
2008. – 308 с.
© А.П. ЗАГНIТКО, Ж.В. КРАСНОБАЄВА7ЧОРНА, 2009
Аналізовані праці повною мірою окреслюють поле наукових по-
шуків у царині того, що інколи називають когнітивною (анти-
соссюрівською — Кошелев А.Д. Об основных парадигмах изучения
естественного языка в свете современных данных когнитивной психо-
логии // Вопросы языкознания. — 2008. — № 4. — С. 15–40) науковою
парадигмою. У цьому разі перша (перша парадигма — соссюрівська)
ґрунтується на постулаті первинності рідної мови, що засвоюється ди-
тиною до постання в неї концептуального світу. Тому використовую-
чи мову, дитина формує концептуальний світ. Уся категоризація світу,
розчленування його на концепти і встановлення між ними відношень
відповідно до мовних значень та відношень між ними. У цьому разі
мова самодостатня система, а концептуальний світ — це продукт, що
відображає цю системність (це, власне, соссюрівський підхід).
Інший (друга парадигма — антисоссюрівська, або когнітивна)
підхід має опертям первинність концептуального світу. Засвоювані
згодом мовні значення — це названі елементи концептуального сві-
ту та їхні відношення. Внаслідок цього системність мовних знаків мо-
тивована системністю концептів світу. Тут мова прямо замкнута на
об’єктивну дійсність (це антисоссюрівський погляд, а також когнітив-
ний, пор. праці А. Вежбицької, Дж. Лакоффа та ін.).
Ще інший (третя парадигма — постсоссюрівська) погляд має
опертям постулат, що і концептуальний світ, і мова людини форму-
ються як самостійні, автономні системи. Тому мовні знаки утворюють
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2009, № 4122
Загнiтко А.П., Краснобаєва-Чорна Ж.В.
свою системність (вони самодостатні), елементи ж концептуального
світу з їхніми відношеннями — свою. Мовні значення описують кон-
цепти світу не прямо, а через специфічну мову символів (постсоссю-
рівський підхід, див. праці Н. Хомського, А.А. Мельчука та ін.) відо-
бражають особливості концептуалізації, закономірності категоризації
світу, членування об’єктивного світу. За А.Д. Кошелевим, концепти
визначають базові категорії, і їхні функції — забезпечення людини у
сприйнятті об’єктивного світу (формування предметних світів з плу-
танини плям, ліній, точок, світлотіней та ін., що постають у її перцеп-
тивному полі).
З часів Аристотеля і до праць Л. Вітгенштейна категорії розгля-
дали як прозорі «сутності». Визнавалось, що речі належать до тієї са-
мої категорії, якщо і тільки якщо вони мають певні спільні ознаки.
Притаманні для них такі спільні ознаки кваліфікували як визначаль-
ні цієї категорії. У досить короткий час усе змінилось — постав новий
підхід до категорій, який Е. Рош кваліфікувала як теорію прототипів
і категорій базового рівня (Дж. Лакофф). Для пояснення суті нового
підходу слід розглянути, як у цьому разі визначають концепти базово-
го рівня, що визначають категорію світу за родами “яблуко”, “троян-
да”, “собака”, “шафа”, “слива”, “ромашка”, “конвалія” та ін. Посідаючи
проміжний стан між більш загальними концептами “квіти”, “тварини”,
“фрукти”, “меблі” і под. і частковішими — види (сорти): “антонівка”,
“ред-делюшес”, “чайна троянда”, “польова ромашка”, “ренклод” тощо,
вони, за Дж. Лакоффом, є первинними, тому що мають опертям до-
свідні аспекти людської психології: гештальти, сприйняття, менталь-
ну образність… рівень роду (його Берлін називав “народно-родовим
рівнем”) є, очевидно, психологічно базовим… Речі на цьому рівні
сприймаються цілісно, як єдиний гештальт, тоді як для ідентифіка-
ції на нижчому рівні повинні бути обрані специфічні ознаки…, що від-
різняють, наприклад, один вид дуба від іншого… Цим категоріям не
властиві образи або моторні дії. Так, наявні ментальні образи стіль-
ців — абстрактні образи, що не корелюють з якимсь окремим стіль-
цем, наявний загальний набір рухів для взаємодії зі стільцями. Якщо
ж переходимо від категорії базового рівня “стілець” до ієрархічно ви-
щої категорії “меблі”, ситуація змінюється. У нас відсутні абстрактні
ментальні образи предметів меблів, що не поставали б об’єктами ба-
зового рівня типу стіл, стілець, ліжко тощо. У нас немає моторних дій
або пов’язаних з меблями загалом, що не були б моторними діями з
відповідними об’єктами базового рівня — стільцями, столами, ліжка-
ми і под.., спільний зовнішній вигляд постає основним визначником
базового рівня (див. Лакофф Дж. Женщины, огонь и опасные вещи:
Что категории языка говорят нам о мышлении. — М.: Языки мировой
культуры, 2004. — С. 55, 56, 58, 78, 79). Тому й не дивно, що останніми
роками так інтенсивно розвиваються когнітивні і дискурсивні підхо-
ди. Л.Попович належить до тих науковців, що творчо осмислюють не
тільки явища і факти однієї мови, але шляхом зіставлення таких явищ
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2009, № 4 123
Когнiтивiстика i дискурсивiстика: новi аспекти i новi пiдходи (рецензiя)
і фактів у різних мовах прагнуть встановити відповідні закономірнос-
ті, виявити тенденції динаміки та еволюції, врешті-решт, визначити
наявність спільного і відмінного. Перші з аналізованих праць окрес-
люють шляхи пошуку Людмили Попович у дискурсивістиці.
На початку ХХІ століття одним із провідних напрямів лінг-
вістичних досліджень у славістиці є опис різних типів дискурсу
на матеріалі різних мов світу: художній дискурс (україномовний
(Н. Бойко), франкомовний (В. Бурбело), англомовний (Н. Одарчук)),
рекламний дискурс (іспаномовний (Н.Волкогон), англомовний
(О. Ткачук-Мірошніченко)), медичний дискурс (англомовний (С. Вост-
рова)), Інтернет-дискурс (іспаномовний (Н. Лукашенко), полі тич ний
дискурс (україномовний (А. Загнітко), англомовний (В. Ущи на), іс-
паномовний (Н. Попова), франко- і російськомовний (Т. Вес на)),
езо теричний дискурс (російськомовний (Н. Хачатурова)), дра ма тур -
гійний дискурс (україномовний (Н. Сафонова), російськомовний
(І. Зайцева)) та ін. Рецензована праця розширює предметну сферу
дискурсології зіставним аспектом епістолярного дискурсу ук раїн-
ської й сербської мов.
За традицією, монографію розпочато «Вступом» («Предговор»
(с. 3—4), «Увод. Предмет и метод истраживања» («Передмова»
(с. 3—4), «Вступ. Предмет і метод дослідження») (с. 7—12)), у якому
окреслено предмет і методи дослідження, висвітлено основні погля-
ди авторки на функціонування терміна дискурс у науковій літерату-
рі. Епістолярний дискурс тлумачено як складне соціокомунікативне
утворення з діалогійною організацією та соціальним контекстом.
Основна частина рецензованої монографії побудована в такий
спосіб, що кожен наступний розділ розкриває новий (і не менш важ-
ливий) аспект епістолярного дискурсу української й сербської мов.
Як наслідок, маємо ґрунтовний опис ознак і специфіки епістолярного
дискурсу на матеріалі двох мов.
Функціонування будь-якого типу дискурсу Л. Попович пов’язує
з теорією комунікативних жанрів. Відповідно епістолярний дискурс
постає у дослідженні як комунікативний жанр. Взаємовідношення
епістолярного дискурсу з іншими комунікативними жанрам ви світ-
лено у розділі «Концепција «игре» и типологија епистоларних под-
жанрова» («Концепція «гра» і типологія епістолярних піджан-
рів») (с. 13—19). Типовою особливістю епістолярного жанру, за
Л. Попович, виступає багатство та чисельність комбінацій виражаль-
них засобів, а також його поліфункційність, що пов’язана з поняттям
епістолярної інтеракції (с. 19).
Аналізуючи метаструктуру епістолярного дискурсу (розділ «Пра-
вила епистоларне интеракције и прагматички контекст дискур-
са» («Правила епістолярної інтеракції та прагматичний контекст
дискурсу») (с. 20—79)), авторка пропонує розрізняти типи ко рес пон-
денції за соціальними, дружніми, фізіологічними та ін. характеристиками
учасників інтеракції і виділяє конститутивні та регулятивні правила
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2009, № 4124
Загнiтко А.П., Краснобаєва-Чорна Ж.В.
епістолярної інтеракції. Наявність таких правил передбачає дослі-
дження прагматичного контексту, тобто теоретичних і когнітивних аб-
стракцій різних концептів, структурованих у вигляді фреймів. Фрей-
мові або ситуаційні моделі репрезентують основне знання учасників
соціокомунікативної епістолярної «гри», що формує дискурс.
У розділі «Семантичка макроструктура епистолярног дис-
курса» («Семантична макроструктура епістолярного дискурсу»)
(с. 80—107) дослідниця зазначає, що дискурс має абстрактну струк-
туру, яка реалізується через сукупність взаємопов’язаних сегментів —
граматичного, семантичного та прагматичного, і встановлює ієрархічні
зв’язки між термінами «метаструктура», «макроструктура» та «мікро-
структура» дискурсу. Для опису семантичної макроструктури епісто-
лярного дискурсу Л. Попович вводить поняття топікального центру,
топікальної периферії, комунікативного динамізму тощо.
У розділі «Начини експлкациjе глобальне кохеренциjе на инте-
рисказном нивоу епістолярного дискурсу» («Спосіб експлікації гло-
бальної когеренції на внутрішньомовному рівні епістолярного дискур-
су») (с. 108 — 133) висвітлено дискусійні аспекти теорії референції з
опертям на погляди Н. Арутюнової, Б. Рассела, Л. Лінскі, Дж. Серла
та ін., розглянуто прагматичні стратегії, референційні операції та дис-
курсивні маркери епістолярного жанру. Значну увагу авторка приді-
ляє типам знання, класифікуючи їх на інформаційні (знання про ре-
ференцію, знання про пропозицію, знання про предикацію тощо) та
метаінформаційні (знання про код і знання про ситуацію інтеракції).
Виклад інформації в епістолярному дискурсі зумовлюваний чинни-
ком адресата, що постає складником комунікативної програми адре-
санта, і залежить від репертуару знань адресата й адресанта, а конт-
роль концептуального боку епістолярного висловлення відбувається
на етапі прагматичної корекції.
Опис різноманітних модифікацій денотативного простору ре-
ферента Л. Попович пропонує читачам у розділі «Кореференција у
епистолярном дискурсу» («Кореференція в епістолярному дис-
курсі») (с. 134—145). Важливу роль в аналізованому дискурсі посі-
дають різноманітні операції цитування (цитування може виконува-
ти аксіологічну функцію, тобто передавати позитивну / негативну
оцінку) та прийом парафрази (семантико-синтаксичної або лексико-
семантичної).
Категорію імперцептивності розглянуто у розділі «Имперцеп-
тивност у епистолярном дискурсу» («Імперцептивність в епіс-
толярному дискурсі») (с. 146—151) разом з такими категоріями, як:
оптативність, гіпотетичність, імперативність, ірреальність тощо, та
витлумачено як семантичну модальну категорію, що охоплює сукуп-
ність лексичних, синтаксичних, просодичних і/або морфологічних за-
собів (с. 147).
Інтегративні тенденції дослідження дискурсу (теорія мовленнє-
вої комунікації, когнітивна психологія, соціальна психологія, мікросо-
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2009, № 4 125
Когнiтивiстика i дискурсивiстика: новi аспекти i новi пiдходи (рецензiя)
ціологія, етнографія та ін.) показали, що дискурс — це не самоізольо-
вана текстова або діалогічна структура. Враховуючи досягнення цих
досліджень, а також логіко-філософську думку ХХ століття, автор-
ка пропонує типологію мовленнєвих актів та окреслює специфіку їх
функціонування в епістолярному дискурсі (див.: розділ «Реализација
говорних чинова у епистоларном дискурсу» («Реалізація мовленнє-
вих актів в епістолярному дискурсі») (с. 152—157)).
Наступні три розділи монографії висвітлюють вияв в епістоляр-
ному дискурсі експресива, директива та репрезентатива. Внаслідок
чого перед нами постає повний і викінчений опис епістолярного дис-
курсу в українській і сербській мовах.
Експресив розкривається в аналізованому дискурсі через мов лен-
нєві акти вітання, вибачення, подяки, побажання (розділ «Реализација
експресива у епистоларном дискурсу» («Реалізація експресива в
епістолярному дискурсі») (с. 156 — 214)); директив — через мовленнє-
ві акти питання, прохання, пропозиції та запрошення (розділ «Реа-
лизација директива у епистоларном дискурсу» («Реалізація дирек-
тива в епістолярному дискурсі») (с. 215—248)). Мовленнєвий акт
ствердження та повідомлення формує репрезентатив (розділ «Реа ли-
зација репрезентатива у епистоларном дискурсу» («Реалізація ре-
презентатива в епістолярному дискурсі») (с. 259—271)). У структурі
кожного акту Л.Попович виділяє специфічні компоненти і пропонує
варіанти перформативних парадигм в українській і сербській мовах.
Будь-який теоретичний постулат підтверджується значною кількістю
прикладів, що свідчить про науковий підхід авторки до розгляду пи-
тань і проблем функціонування епістолярного дискурсу в українській
і сербській мовах, а також про високу якість виконаного дослідження
й достовірність висновків.
Індивідуальний науковий проект, у якому Л. Попович пропо-
нує новий погляд на значущі лінгвістичні проблеми, безумовно,
спонукає читачів до роздумів і викликає у рецензентів певні мірку-
вання і пропозиції. Так, не зовсім мотивованим, на нашу думку, ви-
дається той факт, що один з розділів монографії називається
«Концепција «игре» и типологија епистоларних поджанрова»
(«Концепція «гра» і типологія епістолярних піджанрів») (с. 13—19)
(підкреслено рецензентами — А.З., Ж.К — Ч.), а частиною наступного
розділу «Правила епистоларне интеракције и прагматички кон-
текст дискурса» («Правила епістолярної інтеракції та прагматич-
ний контекст дискурсу») (с. 20—79) є підрозділ «Типологија еписто-
ларних поджанрова» («Типологія епістолярних піджанрів» (с. 76—79)).
Прикметною рисою рецензованої праці, крім актуальності лінг-
вістичної проблематики та системного підходу до вивчення епісто-
лярного дискурсу, є тенденція до глибинного й всебічного аналізу
мовних явищ у дискурсі. Монографія Л. Попович «Епистоларни дис-
курс украjинског и српског jезика» («Епістолярний дискурс україн-
ської та сербської мов») є вагомим внеском у розвиток дискурсології
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2009, № 4126
Загнiтко А.П., Краснобаєва-Чорна Ж.В.
загалом та констрастивної дискурсології зокрема, орієнтує на пошуки
та опрацювання нових досліджень дискурсу.
Монографія «Језичка слика стварности: Когнитивни аспект
контрастивне анализе. — Београд: Филолошки факултет, 2008. —
308 с.» («Мовна картина дійсності: Когнітивний аспект контрастив-
ного аналізу») містить три розділи: «Jезичка слика стварности»
(«Мовна картина дійсності») (с. 19 — 72); «Од jезичке слике ствар-
ности на говорнику» («Від мовної картини дійсності до мовлення»)
(с. 73—151); «Од концептуализатора ка менталним кон струк-
цијама» («Від концептуалізатора до ментальних конструкцій»)
(с. 151—284).
У першому розділі «Jезичка слика стварности» («Мовна кар-
тина дійсності») (с. 19—72) охоплено розгляд загальнотеоретично-
постулатних основ («Теориjске поставке» («Теоретичні постулати»)),
проблем самої «jезичка слика стварности» («мовної картини світу»)
(с. 19—28) зі з’ясуванням закономірностей категоризації і концепту-
алізації (с. 28—44), метафоризації (с. 44—51), співвідношення / не-
співвідношення гештальта і фрейму (с. 54—57), простеженням ди-
ференційних ознак концепту (с. 57—59), окресленням наївного та
енциклопедичного вияву знання в загальномовній картині сві-
ту (с. 51—54), з’ясуванням класифікаційних і кваліфікаційних ознак
прототипу і стереотипу (с. 59—64), стереотипу і концепту (с. 64—66)
та описом стереотипу (с. 66—71) з простеженням його диференцій-
них і сутнісно-кваліфікаційних ознак. В описі останнього значне міс-
це на лежить, за твердженням Л. Попович, інтерпретативному аналі-
зові, що «…уједињује све наведене методолошке поступке, обезпеђује
истраживању целовистост и мотивисаност. Интерпретације не може
бити без материјалне грађе…» (с. 71).
Другий розділ «Од jезичке слике стварности на говорнику»
(«Від мовної картини дійсності до мовлення») (с. 73–151) містить
підрозділи «Стереотип судбине у jезичкоj слици стварности ук ра jи-
наца и срба» («Стереотип доля у мовній картині дійсності українця
та серба») (с. 75—84), «Стереотип естетског комплекса код словен-
ских народа» («Стереотип естетичного комплексу сло в’янських
народів») (с. 85—102), «Концептуализација боја у језичкој слици
стварности» («Концептуалізація бою у мовній картині дійсності»)
(с. 103—122), «Гендерни стереотип у језичкоj слици стварности
украjинаца и срба» («Гендерний стереотип у мовній картині дійснос-
ті українця і серба») (с. 123—141), «Стереотип језика у језичкоj сли-
ци стварности» («Стереотип мови у мовній картині дійс ності») (с.
142—150). Прикметно, що у першому підрозділі охоплено аналіз та-
ких стереотипів долі українця та серба, як доля (дољя), доля —
недоля(дољя — недољя, талант (талан), доля (усуд и коб) та ін. з
простеженням типологійних виявів Стереотипу Судбине в добу ро-
мантизму. Авторка наголошує, що «Упоређујћи Доље са адекватним
стереотипима, у српској језичкој слици долазимо до закључка да је
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2009, № 4 127
Когнiтивiстика i дискурсивiстика: новi аспекти i новi пiдходи (рецензiя)
он комплекснији, обухвата како позитивно, тако и негативно наче-
ло. У српској језичкој слици стварности стереотип судбине је
расчлањен. Центар стереотипа чини концепт Судбине, негативно
маркирани пол је облежен концептом Усуда, Коби док позитивно
маркирани пол садржи концепт Среће» (с. 79). Досить переконли-
вим є твердження, що «У архаичном смислу концепт Доље се
осмишљ као пут на којем свако прави свој избор. Одсуство пута као
реализације основног функционалног атрибута стереотипа живота —
кретања, напредовања, асоцира се са Недољом — Усудом. Тако се
украјински песник Тарас Шевченко обраћа својој Дољи, али и Богу,
стиховима: Доле, де ти? Доле, де ти? / Нема ніякої. / Якщо доброї
жаль, Боже, / то дай злої, злої… (Срећо, где си? Срећо, где си? / Ни-
ког у том лицу. / Ако немаш добру судбу / Дај ми, Боже, злицу…)»
(с. 77).
Ґрунтовне розкриття стереотипу естетичного комплексу як коду
слов’янських народів дозволило Л. Попович констатувати, що «да је
хармонија идеје и форме, тј. равнотежа између доброг и лепог лежа-
ла у основи формировања естетское комплекса, али је временом у
језичким сликама стварности словенских народа почео да јача удео
форме у концептуализацији лепог — код поједих народа у мањој, а
код појединих у веђој мери, до потпуног потискивања добра из сте-
реотипа естетског комплекса» (с. 86). Гендерні стереотипи українців
та сербів охарактеризовано з опертям на принцип гендерної ідеоло-
гії, принцип гендерної диференціації, принцип гендерної класифіка-
ції тощо (с. 123 — 141), викінченим постає тлумачення поліфункцій-
ності українського стереотипу Мова (с. 145—146) і водночас розкрито
концепт мови (језика) як засобу консолідації народу (с. 146—148).
У розділі «Од концептуализатора ка менталним конс т рук-
цијама» («Від концептуалізатора до ментальних конструкцій»)
(с. 151—284) Л. Попович сконцентровано розкриває основні параме-
три поняття часопростору у мовній та науковій картинах світу
(с. 153—156), з’ясовує особливості осі часу і транспозиції дієслівних
форм часу («Стрела времена и транспозиција глаголских време-
на у словенским језицима» («Стріла часу і транспозиція дієслівних
часів у слов’янських мовах») (с. 163—165); тут варто було згадати
працю І. Піддубської [Піддубська Інна Валентинівна. Модальна і
темпоральна транспозиція дієслівних форм (20.04.2001 — спецрада
К 11.051.04) — 10.02.01 — українська мова (Донецьк; Донецький дер-
жавний університет)]. Розділ містить два підрозділи, у першому з
яких («Стереотип времена у језичкој слици стварности» («Сте-
реотип часу у мовній картині дійсності») (с. 153 — 244)) сконцен-
тровано проаналізовано семантику лімітативності, проспективності,
інтратермінальності та ін., а в другому («Стереотип простора у
језичкој слици стварности» («Стереотип простору в мовній кар-
тині дійсності») (с. 245—284)) встановлено закономірності вияву
стереотипу простору в українській та сербській мовних системах
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2009, № 4128
Загнiтко А.П., Краснобаєва-Чорна Ж.В.
крізь призму дієслівних родів дії (можливо, краще аспекти дії, див.
Загнітко А.П. Теоретична граматика української мови. Морфологія. —
Донецьк: ДонДУ, 1996. — С. 217—236). Спостереження авторки під-
кріплені узагальнювальними таблицями 1—5 (с. 232—244), у яких
діагностовано роди (способи, аспекти) дії як вияв концептуалізації в
сербській та українській мовах (таблиці 1—2), маркованість префік-
сних морфем у реалізації акціональних значень у сербській та укра-
їнській мовах (таблиці 3—4), виявлено репертуар акціональних зна-
чень префікса за- в сербській та українській мовах (таблиця 5).
Кожна з аналізованих праць належить до непересічних і ваго-
мих досліджень, у яких розкрито одну з надактуальних проблем су-
часної лінгвістики. Водночас обидві монографії складають ціліс-
ність, оскільки встановлюють спільні та відмінні риси сербської та
української мов у когнітивному та дискурсивному аспектах. Рецен-
зовані праці належать до фундаментальних, оскільки розв’язують за-
гальнотеоретичні проблеми, і водночас вони мають суто прикладний
вимір, тому що є контрастивними за своєю суттю і тим самим висту-
пають опертям створення ємної контрастивної граматики обох мов
теоретичного, функційного і когнітивного аспектів. Праці знакові
для сучасної лінгвістики, де все зримішими постають завдання ког-
нітивного аспекту констративного аналізу в загальнотипологічному
вимірі. Аналізовані монографії Л. Попович і подають модель такого
розгляду.
Анатолій Загнітко, Жанна Краснобаєва-Чорна (м. Донецьк)
Anatolii Zahnitko, Zhanna Krasnobaieva-Chorna (Donets’k)
COGNITIVE SCIENCE AND DISCURSIVE SCIENCE: NEW ASPECTS
AND NEW APPROACHES
Book review on: Поповиħ Људмила. Епистоларни дискурс украjинског и српског
jезика. – Београд: Филолошки факултет, 2000. – 305 с.;
Поповиħ Људмила. Језичка слика стварности: Когнитивни аспект контрастивне
анализе. – Београд: Филолошки факултет, 2008. – 308 с.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-6074 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 1682-3540 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-02T08:28:01Z |
| publishDate | 2009 |
| publisher | Iнститут української мови НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Загнітко, А. Краснобаєва-Чорна, Ж. 2010-02-16T10:22:43Z 2010-02-16T10:22:43Z 2009 Когнітивістика і дискурсивістика: нові аспекти і нові підходи / А. Загнітко, Ж. Краснобаєва-Чорна // Українська мова. — 2009. — № 4. — С. 121-128.— укр. 1682-3540 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/6074 811.161.2'0+811.161.2'28 Рецензія на книги: Попович Људмила. Епистоларни дискурс украjинског и српског jезика. — Београд: Филолошки факултет, 2000. — 305 с.; Попович Људмила. Језичка слика стварности: Когнитивни аспект контрастивне анализе. – Београд: Филолошки факултет, 2008. – 308 с.) uk Iнститут української мови НАН України Рецензії та огляди Когнітивістика і дискурсивістика: нові аспекти і нові підходи Cognitive science and discursive science: new aspects and new approaches Article published earlier |
| spellingShingle | Когнітивістика і дискурсивістика: нові аспекти і нові підходи Загнітко, А. Краснобаєва-Чорна, Ж. Рецензії та огляди |
| title | Когнітивістика і дискурсивістика: нові аспекти і нові підходи |
| title_alt | Cognitive science and discursive science: new aspects and new approaches |
| title_full | Когнітивістика і дискурсивістика: нові аспекти і нові підходи |
| title_fullStr | Когнітивістика і дискурсивістика: нові аспекти і нові підходи |
| title_full_unstemmed | Когнітивістика і дискурсивістика: нові аспекти і нові підходи |
| title_short | Когнітивістика і дискурсивістика: нові аспекти і нові підходи |
| title_sort | когнітивістика і дискурсивістика: нові аспекти і нові підходи |
| topic | Рецензії та огляди |
| topic_facet | Рецензії та огляди |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/6074 |
| work_keys_str_mv | AT zagnítkoa kognítivístikaídiskursivístikanovíaspektiínovípídhodi AT krasnobaêvačornaž kognítivístikaídiskursivístikanovíaspektiínovípídhodi AT zagnítkoa cognitivescienceanddiscursivesciencenewaspectsandnewapproaches AT krasnobaêvačornaž cognitivescienceanddiscursivesciencenewaspectsandnewapproaches |