Геохімія та рудоутворення (стан проблем та перспективи розвитку напрямів)
Україна є потужною сировинною країною, зокрема багатою на рудні родовища. Вчені Інституту геохімії, мінералогії та рудоутворення ім. М. П. Семененка НАН України мають суттєвий доробок у вивченні рудних родовищ. Це підтверджується публікацією сотень статей та десятками монографій, які підготовлені...
Saved in:
| Date: | 2008 |
|---|---|
| Main Authors: | , |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут геохімії, мінералогії та рудоутворення ім. М.П. Семененка НАН України
2008
|
| Series: | Мінералогічний журнал |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/61170 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Геохімія та рудоутворення (стан проблем та перспективи розвитку напрямів) / В.М. Загнітко, О.Б. Бобров // Мінералогічний журнал. — 2008. — Т. 30, № 3. — С. 81-87. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-61170 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-611702025-02-23T20:04:33Z Геохімія та рудоутворення (стан проблем та перспективи розвитку напрямів) Geochemistry and Ore Formation (the State of Problems and Perspectives of Development of Trends) Загнітко, В.М. Бобров, О.Б. Україна є потужною сировинною країною, зокрема багатою на рудні родовища. Вчені Інституту геохімії, мінералогії та рудоутворення ім. М. П. Семененка НАН України мають суттєвий доробок у вивченні рудних родовищ. Це підтверджується публікацією сотень статей та десятками монографій, які підготовлені за останні 15 років. У статті наведено короткий огляд частини цих робіт і виділені окремі проблеми, які потребують вирішення. Украина — мощное сырьевое государство, в частности богатое рудными месторождениями. Ученые Института геохимии, минералогии и рудообразования им. Н. П. Семененко НАН Украины внесли существенный вклад в изучение рудных месторождений. Это подтверждается публикацией сотен статей и десятков монографий, подготовленных за последние 15 лет. В статье приведен краткий анализ части этих работ и выделены отдельные проблемы, требующие решения. Ukraine is the powerful raw material country, which is rich in the ore deposits in particular. The scientists of M. P. Semenenko Institute of Geochemistry, Mineralogy and Ore Formation of NAS of Ukraine have contributed the progress to an investigation of ore deposits. It is confirmed by hundreds of papers and tens monographs issued during last 15 years. In the article a brief review of part of these works is presented and some problems required of solution are definited. 2008 Article Геохімія та рудоутворення (стан проблем та перспективи розвитку напрямів) / В.М. Загнітко, О.Б. Бобров // Мінералогічний журнал. — 2008. — Т. 30, № 3. — С. 81-87. — укр. 0204-3548 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/61170 550.4.01 + 553.2 (477) uk Мінералогічний журнал application/pdf Інститут геохімії, мінералогії та рудоутворення ім. М.П. Семененка НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| description |
Україна є потужною сировинною країною, зокрема багатою на рудні родовища. Вчені Інституту геохімії,
мінералогії та рудоутворення ім. М. П. Семененка НАН України мають суттєвий доробок у вивченні рудних
родовищ. Це підтверджується публікацією сотень статей та десятками монографій, які підготовлені за останні
15 років. У статті наведено короткий огляд частини цих робіт і виділені окремі проблеми, які потребують
вирішення. |
| format |
Article |
| author |
Загнітко, В.М. Бобров, О.Б. |
| spellingShingle |
Загнітко, В.М. Бобров, О.Б. Геохімія та рудоутворення (стан проблем та перспективи розвитку напрямів) Мінералогічний журнал |
| author_facet |
Загнітко, В.М. Бобров, О.Б. |
| author_sort |
Загнітко, В.М. |
| title |
Геохімія та рудоутворення (стан проблем та перспективи розвитку напрямів) |
| title_short |
Геохімія та рудоутворення (стан проблем та перспективи розвитку напрямів) |
| title_full |
Геохімія та рудоутворення (стан проблем та перспективи розвитку напрямів) |
| title_fullStr |
Геохімія та рудоутворення (стан проблем та перспективи розвитку напрямів) |
| title_full_unstemmed |
Геохімія та рудоутворення (стан проблем та перспективи розвитку напрямів) |
| title_sort |
геохімія та рудоутворення (стан проблем та перспективи розвитку напрямів) |
| publisher |
Інститут геохімії, мінералогії та рудоутворення ім. М.П. Семененка НАН України |
| publishDate |
2008 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/61170 |
| citation_txt |
Геохімія та рудоутворення (стан проблем та перспективи розвитку напрямів) / В.М. Загнітко, О.Б. Бобров // Мінералогічний журнал. — 2008. — Т. 30, № 3. — С. 81-87. — укр. |
| series |
Мінералогічний журнал |
| work_keys_str_mv |
AT zagnítkovm geohímíâtarudoutvorennâstanproblemtaperspektivirozvitkunaprâmív AT bobrovob geohímíâtarudoutvorennâstanproblemtaperspektivirozvitkunaprâmív AT zagnítkovm geochemistryandoreformationthestateofproblemsandperspectivesofdevelopmentoftrends AT bobrovob geochemistryandoreformationthestateofproblemsandperspectivesofdevelopmentoftrends |
| first_indexed |
2025-11-24T23:14:53Z |
| last_indexed |
2025-11-24T23:14:53Z |
| _version_ |
1849715425043021824 |
| fulltext |
ISSN 0204-3548. Мінерал. журн. — 2008. — 30, № 3 81
Із історії геохімічних досліджень в Україні.
Відомо, що геохімія як самостійний на-
прямок геологічної науки виділилася на
початку XX ст. (точніше у 1910–1912 рр.).
Ця подія пов’язана з ім’ям нашого сла-
ветного земляка, одного з найвидатніших
природознавців світу — В. І. Вернадсько-
го. Так сталося, що під час перебування
в Україні, під Полтавою (с. Шишаки),
В. І. Вернадський, за його словами, з’ясував
для себе основні положення геохімії та
біогеохімії. У 1919 р. В. І. Вернадський —
перший президент Академії наук України,
організував у Києві геохімічну лабораторію
і був запрошений до складу Геологічного
комітету України.
Деякі аспекти геології, які ми зараз
назвали б геохімічними, є у дослідженнях
І. А. Морозевича, який на початку століття
вивчав послідовність формування лужних
порід Приазов’я. А. А. Вериго звернув
увагу на провідну роль геохімічних та
біогеохімічних факторів у формуванні со-
льових відкладів лиманів півдня України.
Одним з фундаторів геохімічних досліджень
в Україні був, звичайно, Є. С. Бурксер,
який ще у 1910 р. організував у Одесі
радіологічну лабораторію і протягом усьо-
го свого життя плідно працював на ниві
геохімії, очолюючи геохімічну секцію у
секторі мінералогії та петрографії Інституту
геологічних наук (ІГН) АН України (1930-
ті рр.) та лабораторію віку гірських порід
(середина минулого сторіччя).
Крім ІГН геохімічні дослідження
проводилися у вищих учбових закла-
дах, інтенсивний розвиток їх розпочався
на виробництві. Цьому сприяли значні
успіхи пошуків за допомогою геохімічних
методів родовищ корисних копалин у
Казахстані та Середній Азії. Поштов-
хом до активізації таких досліджень
був також Наказ Головгеології України
від 26 лютого 1963 р., внаслідок якого
геохімічні методи було запроваджено у
практику геологорозвідувальних робіт
шляхом організації геохімічних партій в
експедиціях.
Така увага до геохімії зумовила роз-
виток геохімічних досліджень у вузах,
появу кафедр та спеціалізацій з геохімічних
дисциплін. Лавина геохімічної інформації,
яка з’явилася після цих організаційних
нововведень, сприяла різкому збільшенню
кількості публікацій з питань геохімії. Са-
ме у цей час з’являються фундаментальні
праці М. М. Івантішина, М. П. Семе-
ненка, В. Ю. Ветштейна, І. П. Лугової,
М. П. Щербака, Б. Ф. Міцкевича та ін. Ба-
гато найновіших геохімічних ідей того часу
УДК 550.4.01 + 553.2 (477)
В. М. Загнітко, О. Б. Бобров
Геохімія та рудоутворення (стан проблем та перспективи
розвитку напрямів)
Україна є потужною сировинною країною, зокрема багатою на рудні родовища. Вчені Інституту геохімії,
мінералогії та рудоутворення ім. М. П. Семененка НАН України мають суттєвий доробок у вивченні рудних
родовищ. Це підтверджується публікацією сотень статей та десятками монографій, які підготовлені за останні
15 років. У статті наведено короткий огляд частини цих робіт і виділені окремі проблеми, які потребують
вирішення.
© В. М. Загнітко, О. Б. Бобров, 2008
ISSN 0204-3548. Mineral. Journ. (Ukraine). — 2008. — 30, No 382
реалізовувалися цими та іншими вченими
в Україні. Зокрема, ізотопно-геохімічні
дослідження були започатковані саме в
Україні. Крім згаданих вище досліджень
Є. С. Бурксера визначними були також
роботи О. І. Бродського з колегами, які
вже у 1937 р. змогли розділити ізотопи
водню та кисню на сконструйованих ними
приладах. Велике значення для розвитку
цього напрямку науки мав вихід у 1957 р.
фундаментальної праці О. І. Бродсько-
го "Химия изотопов" — однієї з перших
у світі узагальнювальних праць такого
змісту, окремі положення якої не втратили
актуальності і дотепер. Розвиток геохімічної
науки сприяв появі геохімічного центру
на заході України — Інституту геології
та металогенії (тепер Інститут геології та
геохімії горючих копалин (ІГГГК) НАН
України), створеного на базі Львівського
філіалу ІГН. ІГГГК НАН України і тепер
є провідним науковим центром з пи-
тань не тільки геохімії горючих копалин,
але і геохімії процесів (потужна школа
з термобарогеохімії під керівництвом
В. А. Калюжного та ін.).
Суттєво новий етап розвитку геохімічних
досліджень в Україні починається з 1969 р. —
з часу виділення з Інституту геологічних
наук нового дослідницького центру —
Інституту геохімії та фізики мінералів
(ІГФМ) АН УРСР (з 1993 р. — Інститут
геохімії, мінералогії та рудоутворення
(ІГМР)), засновником та першим ди-
ректором якого став академік АН УРСР
М. П. Семененко.
Дещо узагальнено можна виділити
наступні генеральні напрямки у сучасній
геохімії, які найбільш розвинені в Україні
і, відповідно, в ІГМР: теоретична геохімія;
ізотопна геохімія та геохронологія; геохімія
процесів породо- та рудоутворення; геохімія
довкілля та пошукова геохімія. До розвитку
усіх цих розділів причетний М. П. Семенен-
ко, але найбільший внесок він зробив у тео-
ретичну геохімію. Про наукову діяльність
М. П. Семененка у галузі геохімії уже багато
написано, особливо до 100-річчя від дня
його народження та до 25-річчя організації
ІГМР, можна тільки повторити, що це ціла
епоха розвитку не тільки геохімії, а й усіх
геологічних наук в Україні загалом і в
ІГМР зокрема. Під час викладення окре-
мих підрозділів ми ще повертатимемось до
ідей та праць М. П. Семененка, але у дещо
скороченому варіанті.
Геохімія процесів породоутворення.
Це один із провідних наукових напрямків
у сучасній геохімії. Зокрема, завдяки
роботам М. П. Семененка, М. П. Щер-
бака, Б. Ф. Міцкевича, К. Ю. Єсипчука,
І. П. Щербаня, С. В. Нечаєва, В. М. Загнітка,
О. О. Юшина, В. О. Сьомки, О. В. Ємця та
ін. вивчені закономірності розподілу бла-
городних, рідкісних і розсіяних елементів-
домішок у магматичних, метаморфічних
та рудних формаціях Українського щита
(УЩ), досліджено баланс речовини у
процесах магматичної й метаморфічної
диференціації, а також метасоматичних
перетвореннях, поводження елементів та їх
ізотопів в осадових та рудоутворювальних
процесах і багато ін.
Детально вивчені розповсюджен-
ня та умови накопичення рідкісних
елементів у кристалічних породах України
(Б. Ф. Міцкевич та ін.). До таких належать
рідкісні лужні метали, берилій, стронцій,
скандій, ітрій, лантаноїди, цирконій, гафній,
ніобій, тантал, галій, германій та ін. Вста-
новлено, що їх концентрація у більшості
випадків пов’язана з метасоматичною
зміною порід, головним чином з продук-
тами лужного та карбонатного метасома-
тозу.
Максимальною концентрацією рідкіс-
них лужних металів характеризують-
ся натрієві заміщені пегматити альбіт-
сподуменового типу, пов’язані з гли-
бинними розломами у рухливих зонах.
Накопичення в них літію, рубідію та цезію
зумовлено метасоматичними перетворен-
нями під впливом розчинів, збагачених
леткими та рідкісними лугами.
Виконана систематика рідкісно-
металевих метасоматитів, в основу якої
покладені хімічні особливості провідного
заміщення, лужно-кислотна еволюція ме-
тасоматичних розчинів та глибинність їх
утворення. Виділено дві групи формацій
ЗАГНІТКО В. М., БОБРОВ О. Б.
ISSN 0204-3548. Мінерал. журн. — 2008. — 30, № 3 83
метасоматитів, пов’язаних, відповідно,
з коровими (апогранітова, альбітитова,
заміщених пегматитів) та мантійним
(лужно-сієнітова, карбонатитова) джере-
лами речовини.
Вперше проведено вивчення широ-
кого кола елементів відомих мінерало-
петрографічних типів карбонатитів України,
їх породоутворювальних та акцесорних
мінералів (С. Г. Кривдік, І. Ф. Шраменко,
В. О. Стадник, В. К. Осадчий). Встанов-
лено, що карбонатити докембрійського
віку (Чернігівський масив) концентрують
типоморфну для них асоціацію елементів —
стронцій, барій, ніобій, рідкісноземельні. На
відміну від кальцифірів навколо них утво-
рюються поліелементні ендогенні ореоли.
Розроблено геохімічні пошуково-оціночні
критерії карбонатитового зруденіння
(С. Г. Кривдік, 1996; І. Ф. Шраменко,
1998).
Проведено геохімічні дослідження
гранітоїдів УЩ (К. Ю. Єсипчук, 1993,
1990). Встановлено, що розподіл елементів-
домішок у гранітоїдах визначається
трьома головними факторами: ступенем
зрілості земної кори, кристалізаційною та
еманаційною диференціацією, кислотністю-
лужністю мінералоутворювального середо-
вища. Виділено декілька груп елементів,
які характеризуються різною поведінкою
у процесі гранітоутворення. Елементи гру-
пи заліза та скандій типові для гранітоїдів
ендербіт-плагіогранітової стадії форму-
вання земної кори та ранніх фаз станов-
лення гранітоїдних комплексів чарнокіт-
гранітної стадії. Стронцій, який виявляє
спорідненість з кальцієм та натрієм, ха-
рактерний для найдавніших гранітоїдів,
утворення яких пов’язане з глибинними
магматичними джерелами. Рубідій, літій,
ніобій, ітрій та берилій збагачують граніти
граносієніт-рапаківігранітної стадії та
продукти їх метасоматичної переробки
натрієвого ряду, а також пізні диференціати
гранітоїдних комплексів чарнокіт-
гранітної стадії. Лантан, церій, цирконій
та свинець властиві раннім диференціатам
гранітоїдних комплексів граносієніт-
рапаківі-гранітної стадії та істотно калієвим
гранітоїдам чарнокіт-гранітної стадії. Барій,
що виявляє тісну спорідненість з калієм, —
типовий елемент різних фацій граносієніт-
рапаківігранітної стадії. Гранітоїди усіх
трьох стадій, а також різних формацій
та комплексів відрізняються характером
кореляційних зв’язків між елементами та
індивідуальними відношеннями деяких
з них. Алохтонні граніти на відміну від
автохтонних мають значно більш високий
вміст свинцю.
Вивчено поведінку рідкісноземельних
елементів (РЗЕ) у гранітоїдах. Встановле-
но, що гранітоїди ендербіт-плагіогранітної
стадії характеризуються найнижчим вмістом
РЗЕ, різкою перевагою лантаноїдів церієвої
групи та позитивною європієвою аномалією.
У гранітоїдах чарнокіт-гранітової стадії
вміст РЗЕ коливається у широких межах;
помітно підвищений вміст РЗЕ та підвищене
відношення легких лантаноїдів до важких
мають алохтонні граніти. Анатектичні
граніти відрізняються від палінгенних
чітко вираженою негативною європієвою
аномалією, яка досягає максимуму в
інтрузивних рідкіснометалевих гранітах
граносієніт-рапаківігранітної стадії. Ці та
інші граніти останньої стадії мають у цілому
підвищений вміст РЗЕ, які досягають
максимальної концентрації у найпізніших
фазах інтрузивних комплексів.
Рудоутворення. В Україні на даний
час на балансі ДКЗ нараховується понад
8000 родовищ, із яких значна частка —
металеві. Вчені Інституту внесли суттєвий
доробок у розвиток цього напрямку. Саме
враховуючи значення такого напрямку
для незалежної України та маючи на увазі
особливий внесок співробітників ІГФМ,
за ініціативи його директора — академіка
М. П. Щербака назву Інституту було змінено
у 1993 р., і він став Інститутом геохімії,
мінералогії та рудоутворення. Здобутки
дослідників Інституту у співдружності зі
співробітниками інших закладів, викладені
у численних тезах, статтях, препринтах та
монографіях. У "Мінералогічному журналі",
який видається Інститутом, в кожному
номері виділяється рубрика "рудоутворен-
ня", кожен рік виходить також збірка праць
ГЕОХІМІЯ ТА РУДОУТВОРЕННЯ
ISSN 0204-3548. Mineral. Journ. (Ukraine). — 2008. — 30, No 384
Інституту "Геохімія та рудоутворення".
Багато робіт, що торкаються цього розділу,
друкуються за кордоном, як у ближньому,
так і далекому зарубіжжі. Зрозуміло, що всі
ці матеріали проаналізувати неможливо,
але спробуємо дуже коротко визначити
головні тенденції в розвитку вчення про
рудоутворення за період з 1994 р. (з часу
виходу брошури до 25-річчя Інституту), ви-
ходячи в основному із аналізу підсумкових
робіт, що підготовлені співробітниками
Інституту або у співавторстві з колегами із
інших закладів.
Головною подією цього періоду, на наш
погляд, можна вважати вихід колективної
двотомної монографії "Металічні та
неметалічні корисні копалини України"
(Д. С. Гурський, К. Ю. Єсипчук, В. І. Калінін
та ін., 2004).
Книга побудована на промисловому
принципі класифікації родовищ. Це, з одно-
го боку, зручно, оскільки дозволяє досить
швидко відшукати інформацію відносно
конкретного металу чи групи корисних
копалин, що зацікавили читача, позбавляє
від зайвої суб’єктивності під час генетичної
інтерпретації фактичного матеріалу, хо-
ча, з іншого боку, така класифікація не
завжди узгоджується з уже прийнятими
в книгах, статтях та звітах організацій,
підпорядкованих Геологічній службі, і з
проектом концепції загальнодержавної
програми розвитку мінеральних ресурсів
України до 2010 р. і на подальшу перспек-
тиву.
Робота надзвичайно насичена деталями
з геологічної будови кожного родовища та
рудопрояву, в ній інколи, хоча і не завжди,
наводяться також генетичні концепції окре-
мих авторів та окремі спроби порівняння зі
світовими аналогами.
Якщо аналізувати стан справ у галузі
рудоутворення за принципом поділу на
групи металів, як це використовується
у вищезгаданій монографії, то слід за-
значити, що із всіх груп металів (чорні,
кольорові, рідкісні, благородні, радіо-
активні) найбільша увага останнім часом
приділяється рідкісним, кольоровим та
благородним.
Із чорних металів, очевидно, вихо-
дячи із потреб забезпечення України
цією групою сировини, найбільше уваги
приділено титану та хрому, що стосується
заліза, марганцю та ванадію, то, на жаль,
після виходу серії фундаментальних робіт
"Железисто-кремнистые формации мира"
(Я. М. Бєлєвцев, М. П. Щербак та ін.,
1984–1988) ними практично припини-
ли цікавитися дослідники як Інституту,
так і інших закладів, хоча світовий
досвід показує, що ігнорування проблем
сировинної бази, наприклад заліза, може
мати дуже негативні наслідки для країн, що
роблять ставку на цю галузь. Для України
проблема полягає в тому, що окисні руди
придатні в основному для малорентабель-
ного доменного способу виробництва ча-
вуну та сталі, а у всьому світі зараз домінує
порошкова металургія, для якої необхідні
високоякісні магнетитові руди. Такі руди
в Україні наявні в Середньому Побужжі
(Молдовська, Слюсарівська, Секретарська
та інші магнітні аномалії) та в Приазов’ї
(Мангуське, Корсак-Могила, Куксунгур
та інші родовища). Важливо те, що всі ці
прояви та родовища розташовані в районах
з добре розвиненою інфраструктурою та
збагачувальними комбінатами, які можна
було б порівняно легко перепрофілювати
на потрібний лад. Важливо також і те,
що деякі з таких родовищ інколи містять
карбонатно-магнетитові руди, які здатні
самофлюсуватися, але технологічні випро-
бовування їх до кінця не доведені.
Оскільки найбільш перспективними
родовищами хрому в Україні вважається
група родовищ Середнього Побужжя
(Капітанівське, Деренюхінське та ін.),
саме вони найбільш інтенсивно вивча-
ються останнім часом. Думки окремих
дослідників щодо генезису цих родовищ
деколи діаметрально розходяться. Зокре-
ма, С. М. Цимбал та С. Г. Кривдік (2006)
вважають ці родовища розшарованими
інтрузіями, а В. О. Сьомка — своєрідними
метасоматично-скарновими утвореннями
(2006). На жаль, до цих пір достовірно не
встановлено вік вказаних родовищ, що дало
б можливість корелювати їх зі світовими
ЗАГНІТКО В. М., БОБРОВ О. Б.
ISSN 0204-3548. Мінерал. журн. — 2008. — 30, № 3 85
аналогами.
Т и т а н — елемент, за запасами якого
Україна займає одне із провідних місць у
світі, але, на відміну від заліза, йому, як і
раніше, приділяється велика увага, щоправ-
да, більшою мірою магматичним родовищам
(С. Г. Кривдік, 2005; Л. В. Шумлянський,
2004). Особливо цікавими є дослідження
титан-апатитових комплексних родовищ і
це виправдано, оскільки Україна імпортує
апатит (в основному із Росії), хоча, як бачи-
мо, має свою перспективну сировинну базу.
Якість титанових руд, окрім того, значно
вища саме із корінних магматогенних ро-
довищ.
Кольорові метали завжди були в полі
зору співробітників Інституту. Зокре-
ма, останнім часом інтенсифікувались
дослідження рудопроявів міді в зв’язку із
розвідкою таких проявів у трапах Волино-
Подільської плити, де виділено чотири
рудні вузли (Ратненський, Рафалівський,
Кухотськовольський, Шепетівський) та
у Бахмутській улоговині. Суперечка сто-
совно генезису цих родовищ (О. В. Ємець,
В. М. Загнітко , В. Л. Приходько,
2006; В. О. Шумлянський та ін., 2004;
В. М. Квасниця, 2007) тільки підігріває
інтерес до цих об ’єктів . Зокрема,
В. О. Шумлянський зі співавторами
відстоює парагідротермальну модель
концентрації міді, в той час як О. В. Ємець
на основі ретельних мінералого- та ізотопно-
геохімічних досліджень висуває концепцію
гідротермально-метасоматичного спо-
собу рудоутворення. Особливо хотілося
б відзначити роботу, в якій викладе-
но результати ізотопного визначення
вендського віку міденосних трапів Волині
(Л. В. Шумлянський, 2004). Цікавим і наси-
ченим фактичним матеріалом є також цикл
робіт з порівняння мідних проявів України
з подібними родовищами Передсудеття
(О. В. Ємець та ін., 2006, 2005).
А л ю м і н і й теж є стратегічним
металом для промисловості України,
особливо враховуючи відсутність влас-
них промислових родовищ бокситів чи
їх замінників. У цьому плані цікавою є
монографія (О. М. Донськой, Є. О. Куліш,
М. О. Донский, 2004), в якій, окрім геології
та геохімії нефелінових порід, розгляда-
ються технології виробництва алюмінію з
високоглиноземистих порід. Як відомо, ці
технології були розроблені ще за ініціативи
М. П. Семененка в 70-х рр. минулого
сторіччя, але, на жаль, до цих пір не отрима-
ли відповідної чіткої промислової оцінки.
Якоюсь мірою на позитивне вирішення цієї
проблеми, вірогідно, впливає негативний
досвід Росії в застосуванні цих технологій,
особливо враховуючи різке зростання цін
на енергоносії (а таке виробництво поки що
є надзвичайно енергозатратним).
Н і к е л ь, частину потреб в якому
задовольняли раніше за рахунок екзо-
генних родовищ Середнього Побужжя,
які вичерпуються, теж стає дефіцитним
металом для вітчизняної промисловості,
тому дуже важливими є пошуки родовищ
інших типів, зокрема сульфідно-нікелевих.
Після відкриття та досить інтенсивного
дослідження таких родовищ наприкінці
минулого століття (В. М. Скобелєв, 1988;
С. А. Галій та ін., 1976) і розвідувальні ро-
боти на них, і їх вивчення зараз практично
припинились, можна назвати тільки окремі
публікації (Л. В. Шумлянський, 2005), в
яких розглядаються питання віку та складу
нікеленосних гіпербазитів Волинського
мегаблоку.
С в и н е ц ь т а ц и н к, як відомо,
Україною експортуються, хоча існують
реальні перспективи їх видобування в
нашій країні. Проблемам вивчення ре-
човинного складу та будови цих проявів
та родовищ присвячені окремі роботи
співробітників Інституту та колег із інших
закладів. Зокрема, в роботах О. В. Ємця
та ін.; Л. З. Скакуна та ін. досліджуються
особливості мінеральних взаємовідносин
в системі пірит — галеніт — халькопірит —
сульфосолі та ін. і робиться висновок про
певні термодинамічні умови рівноваги в
цих системах.
Рідкісні та рідкісноземельні метали
традиційно досить активно вивчають-
ся в Україні і Інституті, можна говори-
ти навіть про деякий пріоритет вчених
ІГМР ім. М. П. Семененка в цьому на-
ГЕОХІМІЯ ТА РУДОУТВОРЕННЯ
ISSN 0204-3548. Mineral. Journ. (Ukraine). — 2008. — 30, No 386
прямку, маючи на увазі як монографії
Б. Ф. Міцкевича та його співробітників
(Б. Ф. Міцкевич та ін., 1983, 1984), так і робо-
ти останніх років (В. І. Павлишин та ін., 2001;
С . Г. К р и в д і к , В . С . М е л ь н и к о в ,
В. М. Загнітко, 2002). Про підвищений
і н т е р е с д о п р о б л е м и м і н е р а л о г і ї ,
петрографії та генезису родовищ рідкіс-
них та рідкісноземельних елементів
свідчать декілька спеціальних випусків
"Мінералогічного журналу" (1999, 2002),
а також проведення за активної участі
співробітників Інституту міжнародної на-
ради "Стан та перспективи… " (Київ, 2001),
організація періодичних міжнародних
нарад в Донецьку (БРДМ-2000, 2002 та
ін.). Доробок вчених Інституту за останні
15 років, як уже згадувалось, досить суттєвий,
це, перш за все, комплекс робіт з мінералогії,
геохімії та генезису літієвих пегматитів
(В. І. Павлишин та ін., 1998; В. М. Бугаєнко,
В. О. Сьомка, 1998 і багато ін.), цикл робіт,
присвячених особливостям мінералогії та
генезису Азовського рідкісноземельного
родовища (В. С. Мельников та ін., 2004,
2005 тощо), підсумкові роботи з геології
та генезису рідкіснометалевих родовищ
України (В. С. Мельников, С. Г. Кривдік,
В. М. Загнітко, 2002).
Благородні метали — найбільш по-
пулярна тема в дослідженнях геологів-
рудників останніх 20 років, особливо
стосовно з о л о т а. Цьому сприяла,
окрім самої привабливості такої теми та
стратегічного значення цієї групи металів,
допомога державних структур, зокрема
впровадження і більш-менш успішне вико-
нання програми "Золото України" (1996).
Завдяки інтенсивному впровадженню та
пріоритетному фінансуванню цієї про-
грами за короткий час було відкрито та
детально вивчено декілька десятків проявів
та родовищ золота і деякі з них введено в
експлуатацію (зокрема Мужієвське та "Са-
уляк"). Було видано декілька монографій,
препринтів, сотні статей, суттєву частку
котрих складають роботи співробітників
ІГМР. Важливими їхніми здобутками на
шляху та в результаті виконання цих робіт
можна вважати: 1. Встановлення гене-
тичних особливостей основних родовищ
золота, їх формаційної приналежності
та мінерального складу (В. М. Квасни-
ця, 2001, 2003; Д. К. Возняк, 2004 та ін.;
В. С. Монахов та ін., 2002; Г. М. Яценко,
О. К. Бабинін та ін., 1998; О. Б. Бобров та
ін., 2004 і багато ін.).
2. Визначення ізотопного віку мінералів,
порід та рудних асоціацій, що дає змогу
зіставляти їх з часом проходження деяких
мінералоутворювальних процесів на золо-
торудних родовищах (М. П. Щербак та ін.,
1998; О. В. Грінченко, 2002 та ін.).
3. Реставрація генезису рудоутворю-
вальних розчинів на основі визначення
ізотопного складу рудних парагенезисів,
які показують участь різних джерел вод,
зокрема і метеорних, у рудних процесах
(В. М. Загнітко, 1998, 2002; В. Б. Коваль та
ін., 1996 та ін.).
М е т а л и п л а т и н о в о ї г р у п и
(МПГ). Як і раніше, проблемою для України
залишається виявлення проявів та родовищ
платиноїдів і цій проблемі були присвячені
окремі наради в Геологічній службі України,
а також низка публікацій у вітчизняних та
зарубіжних виданнях. Зокрема, в роботах
О. О. Юшина (1996, 2004 та ін.) на основі
аналізу геохімічних асоціацій вказується
на більш реальну перспективу відкриття
нетрадиційних родовищ МПГ. Приверта-
ють до себе увагу роботи, в яких було виз-
начено мінеральні форми платиноїдів на
нових об’єктах, зокрема на Чемерпільській
ділянці (В. М. Квасниця та ін., 2003).
На нашу думку (О. Б. Бобров, 2007),
в Україні слід очікувати: 1 — реальних
перспектив відкриття родовищ МПГ
традиційного типу у зв’язку із базит-
ультрабазитовими масивами і продуктами їх
метасоматичних перетворень у Середньому
Придніпров’ї, Криворізько-Кременчуцькій
і Красногірсько-Житомирській зонах,
а також на теренах Середнього Побуж-
жя, Приазов’я та інших районів УЩ;
2 — потенційно високих перспектив у
різних районах на нетрадиційні типи
платиноїдного зруденіння: золоторуд-
них формацій усіх типів й різного віку,
рідкіснометалево-рідкісноземельних руд-
ЗАГНІТКО В. М., БОБРОВ О. Б.
ISSN 0204-3548. Мінерал. журн. — 2008. — 30, № 3 87
них формацій у зв’язку з калішпатовими
метасоматитами, "чорносланцевих"
формацій різної формаційної і вікової
приналежності (гданцівська, глеюватська
світи Криворізької структури, садова світа
Сорокинської структури, михайлівська
та переверзівська світи Верхівцевської
структури та ін.) з рудопроявами або
геохімічними аномаліями золота, срібла,
урану, ванадію, РЗЕ, стратифікованих руд-
них формаціях типу мідістих пісковиків,
сланців та вулканітів; 3 — спеціальної ревізії
на МПГ базитів із титано-магнетитовим
зруденінням в інтрузіях коростенського
комплексу, розсипних родовищ ільменіту і
циркону, фосфоритоносних осадових порід,
а також червоноколірних евапоритових
товщ.
С р і б л о залишається порівняно
малопопулярним металом в робо-
тах співробітників як Інституту, так і
інших закладів України (О. В. Ємець,
В. М. Загнітко, Л. З. Скакун, 2001). Пер-
спективи відкриття нових родовищ, окрім
уже відомих комплексних поліметалічних
та супутніх з кольоровими та іншими бла-
городними металами, вважаються не дуже
обнадійливими, але знаходження нових
мінеральних форм срібла в окремих руд-
них вузлах УЩ (Кочерівська структура,
Пержанська зона, Чортомлицька структура,
Кіровоградська зона та ін.) (С. М. Бонда-
ренко, В. О. Сьомка, 2002) вимагає більш
уважного ставлення до цієї проблеми і
свідчить про недостатній рівень вивченості
сріблоносності структур УЩ.
Радіоактивним металам останнім ча-
сом знову приділяється особлива увага,
що підтверджено виходом низки огля-
дових монографій (В. Б. Коваль та ін.,
2001; В. А. Михайлов, 2006; Є. О. Куліш,
В. А. Михайлов, 2004; В. М. Гулій,
2008) та конкретних статей (M. Cuney,
M. P. Shcherbak et al., 2008). Очевидно, це
пов’язано з необхідністю як посилення
енергетичної незалежності України, зокрема
переходу на власний замкнений ядерний
цикл, так і пошуку нових, рентабельних
типів родовищ (типу незгідності та ін.), і на
цьому шляху теж є певні перспективи.
ГЕОХІМІЯ ТА РУДОУТВОРЕННЯ
Київ. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка, Київ Надійшла 27.08.2008
УкрДГРІ М-ва охорони
навколиш. природ. середовища України, Київ
РЕЗЮМЕ. Украина — мощное сырьевое государство, в частности богатое рудными месторождениями.
Ученые Института геохимии, минералогии и рудообразования им. Н. П. Семененко НАН Украины внесли
существенный вклад в изучение рудных месторождений. Это подтверждается публикацией сотен статей и
десятков монографий, подготовленных за последние 15 лет. В статье приведен краткий анализ части этих
работ и выделены отдельные проблемы, требующие решения.
SUMMARY. Ukraine is the powerful raw material country, which is rich in the ore deposits in particular. The sci-
entists of M. P. Semenenko Institute of Geochemistry, Mineralogy and Ore Formation of NAS of Ukraine have contributed
the progress to an investigation of ore deposits. It is confirmed by hundreds of papers and tens monographs issued
during last 15 years. In the article a brief review of part of these works is presented and some problems required of
solution are definited.
|