Деякі мінералогічні та петрологічні особливості рудоносних (фосфор, титан) габроїдів анортозит-рапаківігранітних плутонів Українського щита

З анортозит-рапаківігранітними плутонами Українського щита (Коростенським і Корсунь-Новомиргородським) генетично пов’язані рудоносні габроїди, до яких приурочені родовища титану і фосфору. Як граніт-сієнітовий аналог таких плутонів розглядається Південно-Кальчицький масив (Приазов’...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Опубліковано в: :	Мінералогічний журнал
Дата:	2008
Автори:	Кривдік, С.Г., Дубина, О.В., Гуравський, Т.В.
Формат:	Стаття
Мова:	Українська
Опубліковано:	Інститут геохімії, мінералогії та рудоутворення ім. М.П. Семененка НАН України 2008
Теми:	Петрологія
Онлайн доступ:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/61235
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Деякі мінералогічні та петрологічні особливості рудоносних (фосфор, титан) габроїдів анортозит-рапаківігранітних плутонів Українського щита / С.Г. Кривдік, О.В. Дубина, Т.В. Гуравський // Мінералогічний журнал. — 2008. — Т. 30, № 4. — С. 41-57. — Бібліогр.: 32 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

_version_	1860258787659612160
author	Кривдік, С.Г. Дубина, О.В. Гуравський, Т.В.
author_facet	Кривдік, С.Г. Дубина, О.В. Гуравський, Т.В.
citation_txt	Деякі мінералогічні та петрологічні особливості рудоносних (фосфор, титан) габроїдів анортозит-рапаківігранітних плутонів Українського щита / С.Г. Кривдік, О.В. Дубина, Т.В. Гуравський // Мінералогічний журнал. — 2008. — Т. 30, № 4. — С. 41-57. — Бібліогр.: 32 назв. — укр.
collection	DSpace DC
container_title	Мінералогічний журнал
description	З анортозит-рапаківігранітними плутонами Українського щита (Коростенським і Корсунь-Новомиргородським) генетично пов’язані рудоносні габроїди, до яких приурочені родовища титану і фосфору. Як граніт-сієнітовий аналог таких плутонів розглядається Південно-Кальчицький масив (Приазов’я), в якому виявлено подібні рудні габроїди (Володарське родовище). Виділено два головні типи рудних габроїдів: габро-троктоліти з ільменіт-апатитовою мінералізацією та норити з суттєво ільменітовою. Ці типи родовищ розмежовані просторово, але можуть знаходитися також в межах одного плутону (Коростенського). Висловлено припущення про більш лужний характер вихідних розплавів для апатитоносних габроїдів, з якими часто асоціюють сієніти (Давидківське, Володарське, Стремигородське родовища). Розглянуто особливості хімічного складу породоутворювальних та рудних мінералів (апатит, ільменіт, магнетит, піроксени, олівін, плагіоклаз). Показано, що ці мінерали за хімізмом суттєво відрізняються від таких у типових родовищах ільменіту та апатиту (Телнес, Грейдер, Сувалки). В українських родовищах ці силікати більш залізисті, а ільменіт близький до стехіометричного з низьким вмістом MgO, Fe₂O₃, Cr, V. Особливо високозалізистими виявилися мінерали у Володарському родовищі, а ільменіт — збагаченим на Nb і Zr. Зроблено висновок про те, що розглянуті українські родовища титану та фосфору формувалися за більш глибинних умов та пониженої фугітивності кисню, найбільш еродованим (5—10 км) з них є Володарське. С анортозит-рапакивигранитными плутонами Украинского щита (Коростенским и Корсунь-Новомиргородским) генетически связаны рудоносные габброиды, к которым приурочены месторождения титана и фосфора. Как гранит-сиенитовый аналог таких плутонов рассматривается Южно-Кальчикcкий массив (Приазовье), в котором выявлены подобные рудные габброиды (Володарское месторождение). Выделено два главных типа рудных габброидов: габбро-троктолиты с ильменит-апатитовой минерализацией и нориты с существенно ильменитовой. Эти типы месторождений разграничены пространственно, но могут находиться также в пределах одного плутона (Коростенского). Высказано предположение о более щелочном характере исходных расплавов для апатитоносных габброидов, с которыми часто ассоциируют сиениты (Давидковское, Володарское, Стремигородское месторождения). Рассмотрены особенности химического состава породообразующих и рудных минералов (апатит, ильменит, магнетит, пироксены, оливин, плагиоклаз). Показано, что эти минералы по химизму существенно отличаются от таковых в типичных месторождениях ильменита и апатита (Телнес, Грейдер, Сувалки). На украинских месторождениях эти силикаты более железистые, а ильменит близкий к стехиометрическому с низким содержанием Mg, Fe₂O₃, Cr, V. Особенно высокожелезистыми оказались минералы на Володарском месторождении, а ильменит — обогащенным Nb и Zr. Сделан вывод о том, что рассмотренные украинские месторождения титана и фосфора формировались в более глубинных условиях при пониженной фугитивности кислорода, наиболее эродированным (5—10 км) из них является Володарское. The titanium and phosphorus deposits are genetically connected with ore-bearing gabbro related to anorthosite-rapakivigranite plutons of the Ukrainian Shield (Korosten and Korsun-Novomyrgorod). The Southern-Kalchik massif (Peri-Azov Area) in which similar ore gabbros (Volodarka deposit) are revealed is considered as the granitesyenite analogue of such plutons. Two main types of ore gabbroides are chosen: gabbro-troktolites with ilmenite-apatite mineralization and norites with essential ilmenite ones. These types of deposits are demarcated spatially but they can also occur within the same pluton (Korosten). A more alkaline character of initial melts for apatite-bearing gabbro is supposed syenites being often associated with them (Davydki, Volodarky, Stremygorod deposits). The peculiarities of chemical composition of rock-forming and ore minerals (apatite, ilmenite, magnetite, pyroxenes, olivine, plagioclase) are considered. It is shown, that these minerals essentially differ from those in typical ilmenite and apatite deposits by their chemical peculiarities (Telnes, Grader, Suwalki). In the Ukrainian deposits those silicates are enriched in iron, and ilmenite is close to stoichiometric one with low contents of Mg, Fe₂O₃, Cr, V. Minerals in the Volodarka deposit proved to be especially highly enriched in iron, and ilmenite in Nb and Zr. It is concluded that the considered Ukrainian deposits of titanium and phosphorus were formed in more deep conditions and reduced oxygen fugacity, the Volodarka deposit is the most eroded one (5—10 km) among them.
first_indexed	2025-12-07T18:52:32Z
format	Article
fulltext	ISSN 0204�3548. Мінерал. журн. 2008. 30, № 4 41 УДК 553.494 + 553.641(477) С.Г. Кривдік, О.В. Дубина, Т.В. Гуравський ДЕЯКІ МІНЕРАЛОГІЧНІ ТА ПЕТРОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ РУДОНОСНИХ (ФОСФОР, ТИТАН) ГАБРОЇДІВ АНОРТОЗИТ[РАПАКІВІГРАНІТНИХ ПЛУТОНІВ УКРАЇНСЬКОГО ЩИТА З анортозит5рапаківігранітними плутонами Українського щита (Коростенським і Корсунь5Новомиргородським) генетично пов’язані рудоносні габроїди, до яких приурочені родовища титану і фосфору. Як граніт5сієнітовий аналог таких плутонів розглядається Південно5Кальчицький масив (Приазов’я), в якому виявлено подібні рудні габроїди (Володарське родовище). Виділено два головні типи рудних габроїдів: габро5троктоліти з ільменіт5апа5 титовою мінералізацією та норити з суттєво ільменітовою. Ці типи родовищ розмежовані просторово, але можуть знаходитися також в межах одного плутону (Коростенського). Висловлено припущення про більш лужний ха5 рактер вихідних розплавів для апатитоносних габроїдів, з якими часто асоціюють сієніти (Давидківське, Воло5 дарське, Стремигородське родовища). Розглянуто особливості хімічного складу породоутворювальних та рудних мінералів (апатит, ільменіт, магнетит, піроксени, олівін, плагіоклаз). Показано, що ці мінерали за хімізмом суттє5 во відрізняються від таких у типових родовищах ільменіту та апатиту (Телнес, Грейдер, Сувалки). В українських родовищах ці силікати більш залізисті, а ільменіт близький до стехіометричного з низьким вмістом MgO, Fe2O3, Cr, V. Особливо високозалізистими виявилися мінерали у Володарському родовищі, а ільменіт — збагаченим на Nb і Zr. Зроблено висновок про те, що розглянуті українські родовища титану та фосфору формувалися за більш глибинних умов та пониженої фугітивності кисню, найбільш еродованим (5—10 км) з них є Володарське. МІНЕРАЛОГІЧНИЙ ЖУРНАЛ MINERALOGICAL JOURNAL (UKRAINE) ПЕТРОЛОГІЯ Вступ. Титан5фосфатні (ільменіт, титаномаг5 нетит, апатит) родовища, що просторово та ге5 нетично пов’язані з анортозит5рапаківіграніт5 ними плутонами (АРГП) Українського щита (УЩ), відомі вже понад три десятиліття [1, 20]. Особливо багатим на такі родовища та рудо5 прояви (загалом їх вісім) виявився Коростенсь5 кий АРГП (рис. 1). У той же час в Корсунь5 Новомиргородському АРГП нині виявлено тільки одне ільменітове родовище, відоме під назвою Носачівське, інколи його називають Смілянським [20]. Подібне фосфатно5титанове родовище вияв5 лено в Приазов’ї (Володарське) у межах Пів5 денно5Кальчицького граніт5сієнітового маси5 ву. Цей масив, на думку деяких дослідників і за нашими уявленнями, споріднений з АРГП і, по суті, є його граніт5сієнітовим аналогом. Обґрунтування цього положення наводилося одним з авторів раніше [15]. Разом з тим, в добре вивчених АРГП Балтійського щита подібні родовища відсутні або недостатньо вивчені і принаймні не згадуються в оглядових роботах з АРГП [4]. Нещодавно Fe5Ti родови5 ще виявлено в Польщі (Сувалки) у зв’язку з АРГП. Із подібних суттєво ільменітових родо5 вищ, пов’язаних з анортозитовими масивами провінції Рогаланд у Норвегії, найбільш відо5 мим є Телнес [29—32], яке нині розробляєть5 ся. До анортозитів Гренвільського поясу приу5 рочені два відомих родовища: титанове — Tiо Маін (Tiо Mine) та фосфор5титанове — Грей5 дер (Grader) [29]. Подібне до останнього родо5 вище Сенфорд5Хіл в Адирондокських горах (США). Анортозити провінції Рогаланд та Гренвільського поясу асоціюють з чарнокіта5 ми та мангеритами. Оскільки чарнокіти та мангерити часто мають підпорядковане зна5 чення, то таку асоціацію порід називають та5 кож автономними анортозитами, на відміну від АРГП, де граніти рапаківі нерідко можуть бути єдиним представником за відсутності ос5 новних порід на певному ерозійному зрізі. Fe5 Ti5P рудні габроїди відомі в зв’язку з анортози5© С.Г. Кривдік, О.В. Дубина,Т.В. Гуравський, 2008 тами та чарнокітами Ларамійського масиву (Північна Америка), а також згадуються як мало вивчені або незначні за ресурсами в Пів5 денній Америці, Африці, Індії, Китаї та інших регіонах [29—31]. Порівнюючи хімічний склад порід і міне5 ралів рудних габроїдів АРГП УЩ з одноймен5 ними породами зі згаданих родовищ інших регіонів, можна констатувати, що загалом во5 ни мають багато спільного (особливо істотно Fe5Ti різновиди), проте більшість з них (пере5 важно Ti5P різновиди) суттєво відрізняються. Ці відмінності найбільш контрастно виявля5 ються за хімічним складом і деякими оптич5 ними характеристиками породоутворюваль5 них та рудних мінералів (олівін, піроксени, ільменіт, магнетит, апатит). Геологічне положення та будова родовищ, ти� пи рудоносних габроїдів. Всі добре або задо5 вільно вивчені Fe5Ti5P родовища, пов’язані з АРГП або автономними анортозитами, є ди5 ференційованими (розшарованими) інтрузія5 ми, об’ємні фігури яких часто мають форми заповнених чашок (Давидківське), бокалів (Стремигородське) або витягнуті коритопо5 дібні (Федорівcьке, Телнес). При цьому чітко встановлюється їхня концентрична зональна будова, яка трактується більшістю дослідників як ритмічна розшарованість. Правда, В.С. Та5 расенко та Г.П. Проскурін [3, 20—23] розгля5 дали таку зональність як метасоматичну. Схе5 ми геологічної будови та розрізи типових ро5 довищ наводяться в низці публікацій [1, 6, 14, 19, 20, 23, 29, 32]. Як вважає більшість дослід5 ників і згідно з уявленнями авторів, рудоносні габроїди утворюють дещо пізніші інтрузії в АРГП та автономних анортозитах. Розміри рудоносних масивів зазвичай нез5 начні і найбільші з них у довжину або по діаметру ізометричних форм не перевищують С.Г. КРИВДІК, О.В. ДУБИНА, Т.В. ГУРАВСЬКИЙ 42 ISSN 0204�3548. Mineral. Journ. (Ukraine). 2008. 30, No 4 Рис. 1. Головні масиви, родовища та прояви рудоносних і потенційно рудоносних основних і лужних порід УЩ. Лужно�ультраосновна формація: 1 — Чернігівський; 2 — дайки метаякупірангітів у Західному Приазов’ї; 3 — Проскурівський; 4 — Антонівський; 5 — феніти с. Березова Гать; 6 — мельтейгіт5якупірангіти біля с. Городниця. Габро�сієнітова формація: 7 — Октябрський; 8 — Малотерсянський; 9 — Покрово5Киріївський; 10 — Давидківсь5 кий; 11 — Південно5Кальчицький (Володарське родовище); 12 — Стремигородська інтрузія (ільменіт5апатитове родовище); 13 — Єланчицький і Кальміуський; 14 — Мелітопольський (формаційна приналежність остаточно не з’ясована). Анортозит�рапаківігранітна формація (апатитові та ільменітові родовища і прояви, пов’язані з габ� роїдами Коростенського і Корсунь�Новомиргородського плутонів): 15 — Паромівське; 16 — Граби5Меленівський рудопрояв; 17 — Пенизевицьке; 18 — Федорівське; 19 — Кропивнянське родовище; 20 — Смілянське (Носачівсь5 ке) родовище. Перидотит�піроксеніт�норитова формація (рудопрояви апатиту): 21 — Прутівське; 22 — Камінсь5 ке. Трахібазальт�шошонітова формація: 23 — Голосківське. Геоблоки (райони) УЩ: I — Північно5Західний, ІІ — Дністровсько5Бузький, ІІІ — Росинсько5Тікицький, IV — Інгуло5Інгулецький, V — Середньо5Придніпровський, VI — Приазовський 2—3 км, а ширина видовжених форм — 300—500 м. Значно крупнішим є Давидківсь5 кий масив округлої форми і діаметром ~6 км (площею — 30 км2). Проте більша його части5 на на сучасному ерозійному зрізі складена сієнітами, а габроїди, в тому числі і рудоносні, розташовуються по периферії масиву у вигляді кільця та підстеляють сієніти на глибині, утво5 рюючи чашо5 або тарілкоподібну форму, за5 повнену сієнітами і частково андезинітами. Зазначимо, що раніше опублікована схема геологічної будови Давидківського масиву та його розріз на даний час потребують уточнен5 ня. Так, в центрі масиву (св. № 175) розкрито контакт сієнітів (зверху) та габроїдів на гли5 бині 539 м і не зустрінуто андезинітів у серед5 ній частині розрізу, як це припускалось раніше [14]. Очевидно, сієніти мають поширення на всій центральній площі масиву, а андезиніти залягають локально і в певних ділянках. Рудоносні інтрузії можуть залягати в анор5 тозитах (частіше), на контакті останніх з гра5 нітами рапаківі, серед гранітів АРГП або навіть за межами АРГП. Так, наприклад, Юровський масив з титаноносними габрої5 дами (с. Юрово Олевського р5ну Житомирсь5 кої обл.) віддалений від північно5західної ок5 раїни Коростенського плутону майже на 20 км. Давидківський масив на сучасних гео5 логічних картах розташовується на північно5 східній окраїні Коростенського плутону серед гранітів рапаківі, проте, за нашими даними [14, 15], ці граніти в більшості випадків не на5 лежать до коростенських (ймовірніше, ос5 ницькі або житомирські). Рідше ці родовища асоціюють з сієнітами (Давидківське, Воло5 дарське). Отже, інтрузії рудоносних габроїдів частіше розташовуються в полях споріднених порід АРГП або автономних анортозитів, але можуть утворювати відокремленні тіла у поро5 дах, що їх оточують. Очевидно, вік рудоносних габроїдів та по5 рід АРГП і автономних анортозитів, близький або практично однаковий (1,76 млрд рр. для порід Федорівського родовища, за даними Л.В. Шумлянського, 2007). Є поодинокі дані про вік рудоносних габроїдів Володарського родовища (1,8 млрд рр.) [8], які практично од5 новікові з сієнітами оточення. Такий же, або дещо менший (1,7—1,8 млрд рр.) вік анорто5 зитів та габроїдів Коростенського плутону [5], серед яких розміщується більшість інтрузій Ti5P рудоносних габроїдів. Принагідно заува5 жимо, що АРГП у межах УЩ, очевидно, є най5 давнішими серед подібних плутонів в інших регіонах світу. Навіть розташований неподалік в Польщі плутон Сувалки є дещо молодшим (1560 млн рр.), ніж Коростенський. Щодо віку інших Ti5P родовищ, то він має досить широкі межі варіацій — від 0,9 до 1,8 млрд рр. [29]. Наймолодшим є Телнес (0,9 млрд рр.), дещо давніший Грейдер (1,0 млрд рр.). При цьому вік найдавніших з родовищ, пов’язаних з авто5 номними анортозитами та чарнокітоїдами, не перевищує 1,78—1,8 млрд рр. [29], тобто вони не древніші від українських АРГП. У межах УЩ виявлені і більш древні апатитоносні габ5 роїди та основні ультрамафіти (піроксеніти), але вони мають незначне поширення. Прик5 ладом може слугувати Голосківське родовище, циркон з метагаброїдів якого датується віком 2,0 млрд рр. [13]. Проте ці породи суттєво відрізняються від рудоносних габроїдів, пов’я5 заних з АРГП УЩ, і в даній статті не розгляда5 ються. Для порівняння на діаграму CaSiO3 — MgSiO3 — FeSiO3, яка наводиться нижче, ви5 несено тільки піроксени з Голосківського родовища. Відомі також фанерозойські фосфор5 та ти5 таноносні габроїди, але вони загалом менш вивчені, ніж протерозойські. Для них більш властиве ільменіт5магнетитове (з апатитом або без нього) зруденіння, частіше зі значною перевагою магнетиту. Очевидно, це пов’язано з вищою фугітивністю кисню за умов крис5 талізації менш еродованих фанерозойських інтрузій. За речовинними складом і характером міне5 ралізації серед рудоносних габроїдів АРГП УЩ можна виділити, згідно з [20, 21], три го5 ловні типи: 1 — апатит5ільменітовий; 2 — апа5 тит5ільменіт5титаномагнетитовий; 3 — іль5 менітовий. Треба відзначити, що між першим та другим типом можливі переходи і їх можна розглядати як один тип з двома підтипами. До першого типу належить Стремигородське родовище, до другого — Кропивнянське, Да5 видківське, частково Володарське, а до треть5 ого — Носачівське (його називають також Смілянським) і рудопрояви Пенизевичі та Граби5Меленівські, а також Телнес в Норвегії. Хімічний склад найбільш типових рудоносних габроїдів виділених типів наведено в табл. 1. Співвідношення фосфору та титану між со5 бою, а також з петрогенними компонентами показано на діаграмах (рис. 2). ДЕЯКІ МІНЕРАЛОГІЧНІ ТА ПЕТРОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ РУДОНОСНИХ ГАБРОЇДІВ ISSN 0204�3548. Мінерал. журн. 2008. 30, № 4 43 Разом з тим, за петрографічними кри5 теріями можна виділити два головні типи: 1 — габро5троктолітовий з апатитом, ільменітом та титаномагнетитом; 2 — норитовий з суттєво ільменітовим зруденінням. Норитовим тип названо тут умовно, позаяк багаті ільменітом рудні габроїди формально вже не можна відносити до норитів (на діаг5 рамі SiO2 — (Na2O + K2O) вони розташову5 ються в полі перидотитів через низький вміст кремнезему). Запропонована назва поясню5 ється тим, що ці ільменітові руди пов’язані з норитами, а власне у рудах серед силікатів різ5 ко переважають ортопіроксен і плагіоклаз, ін5 коли з’являється олівін. Водночас у рудних габроїдах з апатитом ортопіроксен відсутній (хіба спостерігається інколи як ексолюційні включення в клінопіроксені), а головними си5 лікатами є плагіоклаз, олівін і клінопіроксен. Слід відзначити, що іноді трапляються рудні габроїди без ортопіроксену з істотно ільмені5 товою мінералізацією, як, наприклад, ільмені5 тові троктоліти в Давидківському масиві [14]. На даний час ми не знаємо причин такого відокремленого істотно ільменітового або апа5 тит5ільменітового зруденіння, які можуть спос5 терігатися навіть в межах одного плутону (Ко5 ростенський). У попередній нашій публікації [12] було висловлено таке припущення: апати5 тоносні габроїди формуються за більш лужних умов (у пізніших розплавах підвищеної луж5 ності). Наведені нижче дані про особливості хі5 мічного складу мінералів та їх асоціацій під5 тверджують, на думку авторів, це припущення. Позаяк кількісний мінеральний склад рудо5 носних габроїдів АРГП УЩ наводився в низці попередніх публікацій [1, 3, 6, 20—23], то об5 межимося тільки узагальненими даними. У досліджуваних рудоносних габроїдах вміст апатиту не перевищує 10—15, а частіше стано5 вить 4—7 %, тоді як вміст ільменіту має значні варіації: в апатитоносних породах він стано5 вить 5—15, частіше 10 %, а у власне ільменіто5 вих рудах — від 15 до 70—80 % (масивні різно5 види); кількість титаномагнетиту в різних ти5 пах руд варіює від перших до 25 %. Очевидно, кількісні співвідношення головних мінералів визначаються умовами їх кумуляції в магма5 тичній камері. За текстурно5структурними особливостями це загалом дрібно5 та серед5 ньозернисті руди, для яких характерне вза5 ємне проростання мінералів, а також їхні С.Г. КРИВДІК, О.В. ДУБИНА, Т.В. ГУРАВСЬКИЙ 44 ISSN 0204�3548. Mineral. Journ. (Ukraine). 2008. 30, No 4 Рис. 2. Співвідношення фосфору і титану з петрогенними компонентами в рудних габроїдах УЩ. Масиви і родо� вища: 1 — Стремигородське, 2 — Давидківське, 3 — Федорівське, 4 — Володарське, 5 — Смілянське, 6 — провін5 ція Рогаланд, 7 — Голосківське включення один в одному (наприклад, апатит в ільменіті). Останнє, звичайно, ускладнює технологію вилучення чистого ільменіту та апатиту з досліджуваних рудних габроїдів. Особливості хімічного складу головних руд� них та породоутворювальних мінералів. До ти5 пово рудних мінералів ми відносимо ільменіт, магнетит, сульфіди, а також умовно апатит (як руда на фосфор). До первинних породоутво5 рювальних силікатів належать плагіоклаз, кліно5 та ортопіроксени, олівін. Як другоряд5 ний силікат трапляється біотит, який частіше розвивається по периферії рудних мінералів. Слід відзначити, що для досліджуваних рудо5 носних габроїдів зовсім не властивий амфібол, хоча в гранітах рапаківі та сієнітах, з якими просторово асоціюють досліджувані габроїди, гастингсит є звичайним мінералом. ДЕЯКІ МІНЕРАЛОГІЧНІ ТА ПЕТРОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ РУДОНОСНИХ ГАБРОЇДІВ ISSN 0204�3548. Мінерал. журн. 2008. 30, № 4 45 Номер аналізу SiO2 TiO2 Al2O3 Fe2O3 FeO MnO MgO CaO Na2O K2O P2O5 S CO2 F H2O В. п. п. Сума Давидківський масив 1 2 3 4 34,80 34,29 24,61 42,60 9,36 5,97 10,60 3,55 11,45 1,69 7,90 16,32 6,67 6,29 6,65 1,75 17,80 17,26 23,47 11,23 0,23 0,24 0,23 0,24 6,90 4,97 4,72 2,76 5,57 8,53 10,79 9,06 1,93 1,89 1,20 3,58 1,12 1,32 0,50 1,50 0,76 3,49 5,88 2,38 0,11 0,41 0,55 0,44 0,29 0,31 0,38 0,20 0,04 0,23 0,16 0,10 0,12 0,22 0,06 0,12 2,70 3,14 2,13 3,92 99,85 100,22 99,83 99,75 Стремигородське родовище 5 6 7 8 9 10 11 12 13 33 33,50 24 25,2 27,54 37,98 28,53 33,79 37,98 7,60 6,80 13,6 10,3 10,08 7,17 9,66 7,61 7,17 11,60 12,20 1,90 5,30 5,42 12,39 6,94 10,95 12,39 4 3,40 3,30 4,20 8,82 4,97 6,20 6,56 4,97 13,60 17 29,10 22,20 23,70 15,18 24,43 15,93 15,18 0,40 0,40 0,48 0,42 0,32 0,20 0,25 0,24 0,20 5,50 6 9,69 7,50 8,76 6,64 8,85 6,93 6,64 13,70 11,40 9,70 14,20 9,50 8,19 9,42 10,10 8,19 2,10 2,40 0,70 1,40 0,98 1,98 1,10 2,12 1,98 0,70 0,70 0,70 0,48 0,53 0,80 0,57 0,71 0,82 6,20 4,63 4,87 7,3 5,92 2,86 4,58 3,65 2,86 Сл. 0,08 0,13 0,25 — — — — — — — — — — — — — 0,50 0,37 0,42 0,34 0,40 — — — — — 0,20 — 0,20 — — — — — — 1,40 1,50 1,10 1,20 — — 0,45 1,00 1,00 100,37 100,43 99,72 100,33 101,57 98,38 100,98 99,59 99,88 Федорівське родовище 14 15 16 37,97 32,04 34,51 5,41 6,92 6,87 10,14 6,26 6,29 7,56 7,01 6,13 16,80 23,19 22,26 0,30 0,42 0,39 6,00 7,28 7,05 9,39 10,86 10,42 2,08 1,30 1,46 0,55 0,43 0,32 2,40 3,13 2,87 0,10 0,15 0,14 — — — — — — 0,18 0,09 0,07 1,06 0,52 0,71 99,94 99,60 99,49 Володарське родовище (Південно�Кальчицький масив) 17 18 19 20 21 22 23 31,50 29,67 32,32 32,80 39,65 31,00 38,02 7,22 8,05 5,70 5,25 3,83 7,41 4,90 3,06 1,11 4,11 7,57 11,72 5,80 6,16 5,90 7,44 6,31 3,42 3,05 6,22 4,16 28,60 32,84 31,39 28,87 19,54 21,96 27,10 0,43 Сл. 0,46 0,37 0,28 0,07 0,27 6,40 5,81 6,12 6,06 4,12 9,88 5,23 10,86 9,91 8,47 8,40 8,19 8,88 7,00 0,72 0,74 1,08 1,51 2,29 1,33 1,55 0,45 0,40 0,50 0,88 1,92 0,48 0,31 2,72 2,15 2,31 3,68 3,10 3,87 2,23 0,23 0,05 — — — 0,26 0,26 — 0,25 — — — 0,59 0,22 0,10 — — — — 0,30 0,21 0,20 0,24 0,52 0,05 0,52 — — 1,61 1,20 0,51 0,74 0,74 0,99 0,94 100,00 99,56 99,80 99,60 98,92 99,04 99,56 Носачівське родовище 24 25 26 27 28 29 25,03 18,44 14,14 40,11 41,30 24,71 26,27 32,48 36,15 7,13 4,54 25,14 9,38 6,63 3,87 15,36 12,99 8,28 3,57 3,41 4,22 15,57 20,82 25,17 24,08 28,75 32,55 2,79 1,14 4,51 0,21 0,34 0,38 0,19 0,19 0,26 3,90 4,18 5,07 3,77 5,55 5,15 3,79 2,53 1,51 7,30 7,00 3,65 1,59 1,06 0,44 3,27 2,87 1,38 0,91 0,57 0,35 0,69 0,87 0,65 0,63 0,44 0,40 1,20 2,99 0,34 0,28 0,31 0,36 0,22 0,37 — — — — — — — — — — — — — — — 0,15 — 0,05 — 0,33 — 2,04 — 0,49 99,64 99,47 99,44 99,79 100,26 100,15 Пенизевицький рудопрояв 30 31 32 36,90 26,96 37,30 17,75 22,50 14,45 10,63 6,62 9,27 4,01 3,75 1,88 19,27 26,15 21,04 0,28 0,30 0,21 1,89 4,31 5,07 3,52 3,02 4,93 0,86 1,36 1,83 0,86 0,78 1,48 0,76 1,18 0,81 0,13 0,12 0,04 — — — — — — 0,24 0,16 0,07 1,88 3,30 1,75 98,98 100,51 100,13 Граби�Меленівський рудопрояв 33 24,34 25,51 8,57 4,72 28,08 0,24 3,47 2,84 0,68 0,35 0,30 0,01 — — 0,25 1,32 100,68 Таблиця 1. Головні типи рудних габроїдів анортозит�рапаківігранітних плутонів УЩ П р и м і т к а. Наведено авторські (ан. 1—8, 17, 18) та літературні дані (ан. 19533) [1, 3, 6, 19, 21, 22, 25]. Апатит належить до найбільш цікавих в практичному аспекті мінералів у досліджува5 них рудних габроїдах, оскільки виробництво фосфатних добрив в Україні базується вик5 лючно на привізній сировині (апатит з Хібін). Як згадувалося вище, вміст його зрідка сягає 10—15 %. Мінерал переважно дрібний (перші частки міліметра) або навіть мікроскопічний (включення в ільменіті та силікатах). Апатит поширений нерівномірно і, судячи з наших та опублікованих даних, має тенденцію до кон5 центрування в середніх частинах розрізів габ5 роїдів. Особливо це показово в Давидківсько5 му масиві, де нижче апатитоносних олівінових габро залягають багаті ільменітом троктоліти [14] (табл. 1). Подібна картина спостерігається у Стремигородському родовищі, де мелано5 троктоліти заповнюють центральну частину бокалоподібної форми, а "стінки" її складені послідовно (згори донизу) мезо5 та лейкокра5 товими габро5троктолітами, тобто знизу вгору зростає меланократовість порід [1, 3, 23]. У цьому ж напрямку збільшується кількість апа5 титу, ільменіту та титаномагнетиту (а також олівіну). Можна припустити, що верхню час5 тину (більш лейкократову) Стремигородсько5 го родовища було еродовано. Дещо складніший розріз Федорівського ро5 довища, але в ньому також спостерігається тенденція збагачення апатитом (паралельно з ільменітом та магнетитом) так званих серед5 нього та верхнього горизонтів, а у нижньому горизонті концентруються переважно ільменіт та титаномагнетит [19], що нагадує розріз Да5 видківського масиву. Ймовірно, у Федорівсь5 кому родовищі, так як у Стремигородському, еродовано верхню частину диференційовано5 го (розшарованого) розрізу. В інших родови5 щах та рудопроявах АРГП, які вивчені значно слабше, якихось чітких закономірностей прос5 торового розподілу апатиту та інших рудних мінералів не виявлено. Хоча апатит часто займає інтерстиції між силікатами, форми його здебільшого ідіо5 або субідіоморфні. Він належить до кумулятивних мінералів, концентрування якого відбувалося після значної закристалізованості базитового розплаву в магматичній камері, на дні якої спочатку формувалися так звані лейкократові олівінові габро, а над ними дещо пізніше — магнетит5ільменітові габро5троктоліти. У Да5 видківському масиві виразно фіксується дріб5 нозерниста ендоконтактова зона "закалу" та крескумуляти з поперечно5стовпчастою струк5 турою [14, 15]. Хоча на даний час є багато публікацій щодо рудних габроїдів АРГП УЩ [10], апатит в цих породах залишається слабо вивченим у гео5 хімічному аспекті мінералом. У більшості робіт наведено загальний склад апатиту з виз5 наченням фтору та суми рідкісноземельних елементів (РЗЕ). Найкраще вивченими можна вважати апатити з Стремигородського та Фе5 дорівського родовищ, в яких визначено вміст всіх РЗЕ, ітрію, стронцію та інших елементів5 домішок. Найчастіше в опублікованих резуль5 татах аналізів вміст фтору в апатиті становить 2,0—2,75 %, проте в деяких породах Стремиго5 родського та Володарського родовищ він до5 сягає 3,6 % [1, 3, 26]. Є підстави вважати, що вміст фтору в апатитах рудних габроїдів АРГП УЩ дещо або значно вищий, ніж більшість наведених визначень (1,6—2,8 %) і набли5 жається до такого в теоретичному фторапатиті (3,8 %). Таке припущення було підтверджено результатами повторних аналізів апатитів з карбонатитів Чернігівського масиву, в яких фізичними методами було зафіксовано значно вищий вміст фтору, ніж за даними хімічного аналізу [15]. Слід зауважити, що у досліджува5 них рудних габроїдах відсутній (або не відзна5 чений) флюорит, за наявності якого, як це бу5 ло встановлено для магматичних порід УЩ, зменшується вміст фтору в апатитах, що з ним співіснують [15]. За небагатьма опублікованими даними [1, 18, 28] та наявними в нас результатами хі5 мічних аналізів апатитів з досліджуваних габ5 роїдів (Коростенський плутон, Давидківський та Південно5Кальчицький масиви) сума РЗЕ (TR2O3 + Y2O3) в них змінюється від 0,43 до 1,0 % (у поодиноких аналізах — до 1,5 %). Можна вважати, що ця сума дещо або значно завищена, позаяк в осад TR2O3 входять ітрій, скандій та, можливо, інші елементи. В габ5 роїдах Федорівського родовища вміст РЗЕ варіює в межах 1672—2955 ppm [28]. При цьо5 му вгору за розрізом ця сума зростає. У нижній зоні апатит характеризується найнижчим вміс5 том РЗЕ (1672 ppm) та найменшим значенням європієвої аномалії (0,56), яке збільшується угору за розрізом до 0,4750,36. У спектрах пе5 реважають легкі РЗЕ, LaN / YN = 10—12. Вміст (ppm) Y змінюється від 257 до 426 (зростає па5 ралельно зі вмістом легких РЗЕ). Вміст Sr до5 сить сталий — 305—361. За двома нашими виз5 С.Г. КРИВДІК, О.В. ДУБИНА, Т.В. ГУРАВСЬКИЙ 46 ISSN 0204�3548. Mineral. Journ. (Ukraine). 2008. 30, No 4 наченнями складу (ICP MS) апатитів з мела5 нотроктолітів Стремигородського родовища сума РЗЕ складає 2417 і 2535, а вміст ітрію — 350 і 366 ppm. За даними [1], вміст TR2O3 в різних породах цього родовища становить 0,45—0,53 %. У спектрах РЗЕ переважають легкі лантаноїди і наявна "глибока" негативна європієва аномалія — 0,44—0,45 (для апатитів провінції Рогаланд — 0,30—0,68 [32]). Такі ве5 ликі негативні Eu аномалії пояснюються, перш за все, інтенсивним фракціонуванням плагіоклазу, яке передувало і супроводжувало процес формування рудоносних габроїдів. Не5 гативні європієві аномалії властиві і для апа5 титів з інших основних порід Коростенського плутону [18]. Ці ж апатити характеризуються порівняно низьким вмістом стронцію — 305 і 509 ppm (наприклад, з однойменними мінера5 лами Чернігівського карбонатитового маси5 ву). Проте, користуючись статистично недос5 татньою кількістю аналізів, можна зробити та5 кий попередній висновок: апатити в габроїдах, які асоціюють з сієнітами (Давидківський та Південно5Кальчицький масиви), а також в сієнітах містять більше РЗЕ (до 1,0—1,5 % TR2O3 + Y2O3). Отже, апатит в рудоносних габроїдах АРГП УЩ представлений фторис5 тим різновидом з порівняно невисоким вміс5 том РЗЕ, ітрію та стронцію. Ільменіт в габроїдах АРГП УЩ у геохіміч5 ному відношенні вивчений дещо краще, ніж апатит, через доступніші методи його аналізу (хімічний аналіз мінералу та визначення дея5 ких елементів5домішок в ньому). Ільменіт є таким же важливим мінералом і близьким до апатиту за вартістю концентрату. Проте в Ук5 раїні цей мінерал видобувається з розсипищ. Правда, в останніх ільменіт часто лейкоксе5 нізований, що робить його не завжди придат5 ним для виготовлення титанових білил. Для виробництва останніх потрібно свіжий ільме5 ніт, що є характерним мінералом для дослід5 жуваних рудних габроїдів. Ільменіт є одним з ранніх кумулятивних мі5 нералів і починає концентруватися, як згадано вище, дещо раніше апатиту в нижніх горизон5 тах, а потім продовжує відкладатися разом з апатитом (та титаномагнетитом). В цілому, ільменіт утворює дрібні суб5 або ідіоморфні зерна. Нерідко містить включення дрібних зе5 рен апатиту. За даними опублікованих [1, 2, 16, 20, 21, 26] і наших аналізів, ільменіт з досліджуваних габроїдів близький до стехіометричного. В ньому низький вміст магнію (не більше 0,50—0,80 % MgO), особливо в габроїдах Пів5 енно5Кальчицького масиву (0,1550,17 % MgO), дещо підвищений — марганцю (0,4—1,2 % MnO). Схоже на те, що марганцю більше (0,8—1,2 % MnO) в ільменітах із тих габроїдів, які асоціюють з сієнітами (Південно5Каль5 чицький і Давидківський масиви, частково Стремигородське родовище), тобто вони фор5 мувалися за більш лужних умов. Низький вміст і гематитового міналу (Fe2O3) в дослід5 жуваних ільменітах, найчастіше 2—3, іноді — до 5 %, в поодиноких аналізах Стремигородсь5 кого родовища — 8—9 % (дані Проскуріна, 1984). Ільменіти з рудних габроїдів АРГП УЩ характеризуються в цілому пониженим вміс5 том ванадію: для Федорівського родовища 0,08—0,37 % V2O5 [19], а для Володарського — 455270 ppm (дані авторів). Можливо, що в фе5 дорівських концентратах ільменіту містяться вростки магнетиту, для якого властивий висо5 кий вміст ванадію (V2O5 — 0,4—2,1 % [19]). Скандій визначено в ільменітах з габроїдів Во5 лодарського масиву, де його вміст становить 33—51 ppm. Проаналізовані (метод LA�HR� ICP�MS) ільменіти з габроїдів Південно5Каль5 чицького масиву характеризуються дуже низь5 ким вмістом хрому (до 5 ppm) за високої кон5 центрації Nb (68—501 ppm, частіше 130—280), Та (2—26) та Zr (209—3040) і Hf (7—21), тобто сильно збагачені некогерентними елемента5 ми. Хімічний аналіз дав змогу встановити в ільменітах з цих порід 0,027—0,042 % Nb2O5, значно вищий вміст Nb виявлено в ільменіті із габроїдів Давидківського (0,08 % Nb2O5). У монцосієніті з Південно5Кальчицького маси5 ву вміст ніобію дещо вищий (230—514 ppm), танталу (12—33). Хоча наведених даних недос5 татньо для остаточних висновків, проте намі5 чається тенденція до зменшення вмісту Mg, Cr, V і збільшення — Nb, Ta, Zr, Hf в ільменітах з габроїдів, які асоціюють з сієнітами. В ціло5 му, можна констатувати, що ільменіти з дос5 ліджуваних рудних габроїдів подібні до ільме5 нітів з габроїдів та гранітів Коростенського та Корсунь5Новомиргородського плутонів. При цьому ільменіти з габроїдів Володарського ро5 довища мають більше спільних рис з ільме5 нітами з гранітів рапаківі (низький вміст Mg, підвищений — Mn, Nb, Ta), тобто ці габроїди є більш диференційованими (як буде показано нижче, вони характеризуються більш залізис5 ДЕЯКІ МІНЕРАЛОГІЧНІ ТА ПЕТРОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ РУДОНОСНИХ ГАБРОЇДІВ ISSN 0204�3548. Мінерал. журн. 2008. 30, № 4 47 тими парагенезисами). Ільменіти з основних порід Коростенського та Корсунь5Новомир5 городського плутонів. у порівнянні з одной5 менними мінералами з рудних габроїдів, інко5 ли мають дещо вищий вміст Mg (до 1,3—1,4 % MgО), Cr, V [2], тоді як вміст гематитового міналу досить низький (рис. 3). Дещо більше (до 11 %) гематитового міналу відзначається в породах Салмінського масиву [4] (рис. 3). У той же час ільменіти з родовищ Телнес і Грейдер характеризуються досить високим вмістом гематитового компонента (для Тел5 нес — 11—15, для Грейдер — 29—34 % Fe2O3), MgО — відповідно, 1,4—4,2 та 0,9—2,5 %, Cr — 280—2065 та 9—870 ppm, V — 1024—2000 та 1164—2326 і значно нижчою концентрацією Nb — 52—108 та 8—51 за близьких значень Zr — 69—325 та до 62 ppm. У деяких ільменітах з габроїдів провінції Рогаланд вміст магнію ся5 гає 5,70 %, а V — до 5000 ppm [32]. Такі най5 більш магнезіальні і збагачені хромом ільме5 ніти з провінції Рогаланд називають примітив5 ними. Проте навряд чи справедливо називати основні породи, що вміщують ільменітові ру5 ди, примітивними (первинними). Хоча рудні габроїди Носачівського та Пенизевицького ро5 довищ подібні до таких Телнес (ільменіт + ор5 топіроксен + плагіоклаз), ільменіти з цих ро5 довищ суттєво різняться між собою. Ільменіти з рудних норитів та масивних руд Корсунь5 Новомиргородського та Коростенського плу5 тонів принципово не відрізняються за складом від ільменітів з габро5анортозитів та габроно5 ритів цих плутонів (рис. 3). До певної міри подібними до українських можна вважати ільменіти з істотно магнетито5 вого родовища Сувалки (Польща): в них низь5 кий вміст гематитового міналу (1,30—5,41 % Fe2O3), але підвищений — Mg (0,7—3,1 % MgО) за помірного (близького до українських) вмісту Mn (0,7—0,9 % MnO). Для багатих гематитом ільменітів (гемоіль5 менітів) характерні структури розпаду, подібні до таких в мезопертитових польових шпатах. Магнетит та титаномагнетит є менш вивченими мінералами. Вони цікаві, перш за все, високим вмістом ванадію. Так, наприк5 лад, у Федорівському родовищі магнетит містить 0,41—2,06 V2O5 [19]. Разом з тим у маг5 нетитах рудних габроїдів АРГП УЩ фіксуєть5 ся низький вміст хрому (0,03—0,20 % Cr2O3 у Федорівському родовищі, дещо більше в Стре5 мигородському — 0,3—0,4). В магнетитах про5 вінції Рогаланд вміст Cr2O3 досягає 1,2 % [32] за досить високого V2O3 (0,3—1,1 %). У магне5 титах завжди менше магнію і марганцю, ніж у ільменітах, що співіснують з ними. Проте в них часто фіксується підвищений вміст алю5 мінію (2,1—5,2 % Al2O3 — в Стремигородсько5 му родовищі; 1,0—2,9 — у Володарському; 0,5—4,3 — Сувалки; 1,4 % — Телнес). Схоже на те, що магнетити, які асоціюють з багатими на гематит ільменітами (гемоільменітами), міс5 тять менше алюмінію, ніж ті, що асоціюють з більш залізистими (близькими до стехіомет5 С.Г. КРИВДІК, О.В. ДУБИНА, Т.В. ГУРАВСЬКИЙ 48 ISSN 0204�3548. Mineral. Journ. (Ukraine). 2008. 30, No 4 Рис. 3. Співвідношення ільменітового, гематитового, гейкілітового та пірофанітового міналів (мас. %) в рудних габроїдах УЩ та інших регіонів. Масиви, родо� вища та рудопрояви: 1 — Давидківське, 2 — Стремиго5 родське, 3 — Носачівське, 4 — Південно5Кальчиць5 кий, 5 — Коростенський та Корсунь5Новомирго5 родський плутони, основні породи, 6 — граніти з цих плутонів, 7 — Салмінський плутон, 8 — провінція Ро5 галанд, 9 — Телнес, 10 — Грейдер, 11 — Сувалки ричних). Алюміній, очевидно, хімічно зв’яза5 ний переважно в міналі FeAl2O4, частково в MgAl2O4 (шпінелі), оскільки в магнетитах мало магнію. Крім того, в деяких магнетитах (Сувалки) підвищений вміст цинку (до 0,1— 0,2 %). Зауважимо, що в магнетитах з більш магнезіальних порід карбонатитових комплек5 сів вміст магнезіоферитового міналу (MgFe2O4) зростає паралельно з підвищенням фугітив5 ності кисню (це супроводжується збільшен5 ням магнезіальності олівіну) [27]. Слід відзначити, що магнетити зі Стремиго5 родського і Володарського родовищ дещо зба5 гачені титаном (до 10—13 і до 7 % TiO2 відпо5 відно) порівняно з магнетитом зарубіжних ро5 довищ (Телнес — 0,9; Сувалки — до 4,4; Грей5 дер — до 2,0 %). Проте в деяких родовищах провінції Рогаланд (наприклад, Елгерой) вміст TiO2 в магнетиті досягає 13,8 % [32]. Спосте5 рігається така ж, як і у випадку з алюмінієм, тенденція — багаті титаном магнетити асоцію5 ють з бідними гематитовим міналом ільме5 нітами. Особливо це виразно проявляється в провінції Рогаланд [32, с. 63]. Очевидно, це зу5 мовлено температурою кристалізації та фугітивністю кисню ( f O2): зі зростанням ос5 танньої збільшується вміст Fe2O3 в ільменіті, а за низького значення f O2 більше титану вхо5 дить в магнетит у формі ульвошпінелевого міналу (Fe2TiO4). Звичайно, в природних сис5 темах цей процес ускладнюється через суб5 солідусні перетворення титаномагнетиту і очищення його від титану під час пізнішого окиснення заліза та перетворення ульвошпі5 нелі в ільменіт, як це має місце в габроїдах Південно5Кальчицького масиву [15]. Такий процес більш властивий абісальним умовам кристалізації, тоді як у приповерхневих інтру5 зіях та вулканітах відбувається швидке охолод5 ження (закал) титаномагнетиту зі збережен5 ням його первинного складу. Для провінції Рогаланд температура крис5 талізації пар ільменіт5титаномагнетит оціню5 ється в 500—650 °C, а log f O2 — від –27,8 до –15,3 відносно буфера кварц5фаяліт5магнетит (QFM). Такий же температурний інтервал роз5 раховується і для українських рудних габроїдів (Стремигородське та Володарське родовища) за значно нижчого log f O2 від –28 до –22 (різниця — 0,6… –4 від QFM). Ці значення температури слід розглядати як мінімальні, що відображають залишковий вміст титану в маг5 нетиті після субсолідусних перетворень. Оче5 видно, первинний титаномагнетит мав вищий вміст титану. До того ж, магнетит може крис5 талізуватися дещо пізніше ільменіту (він ксе5 номорфний щодо останнього в габроїдах Во5 лодарського родовища [15]). Під час оцінки температури не враховані глиноземисті мінали (MgAl2O4, FeAl2O4) (вміст Al2O3 досягає 5,2 %) в магнетитах, що також повинно підвищити температуру кристалізації. Так, у рудних габ5 роїдах Федорівського родовища було зафіксо5 вано максимальну температуру 912 °C [19]. Піроксени, як відзначено вище, в залежності від типу руд, представлені м о н о к л і н н и м и або р о м б і ч н и м и різновидами. При цьо5 му у відомих українських ільменітових рудних габроїдах (Носачівське, Граби5Меленівське та Пенизевицьке родовища) наявні переважно ортопіроксени, а в ільменіт5апатитових — вик5 лючно клінопіроксени. В зарубіжних родови5 щах можуть бути як рудні габроїди з ортопі5 роксеном за явно підпорядкованої ролі кліно5 піроксену (Телнес), так і з двома піроксенами (Грейдер, Сувалки). Залізистість о р т о п і 5 р о к с е н і в у таких габроїдах — 23—40 % (найнижча — в Телнес, найвища — Сувалках (рис. 4)). На жаль, автори не мали зразків з істотно ільменітових руд вказаних родовищ України і не змогли проаналізувати ортопірок5 сен. Розрахунки на нормативний склад цих порід не дали однозначної відповіді: в Носа5 чівському родовищі нормативний ортопірок5 сен сильно або крайньо магнезіальний (93— 100 %), а у Пенизевичах та Грабах5Меленівсь5 ких він більш залізистий (F — 31—44 %). Мож5 на вважати, що розрахований нормативний ортопіроксен в габроїдах Носачівського родо5 вища за своїм складом не відповідає модаль5 ному (очевидно, він більш залізистий, як і описаний вище ільменіт). Досить залізистий ортопіроксен (52—54 %) виявлено як ексолю5 ційні включення в клінопіроксені Федорівсь5 кого родовища [28], але самостійні його виді5 лення в рудоносних габроїдах не відзначалися. Із рудоносних габроїдів УЩ ортопіроксен як породоутворювальний мінерал проаналізо5 вано в Голосківському апатитовому рудопро5 яві [13]. Проте ці габроїди належать до іншого формаційного типу і різко відрізняються від однойменних порід АРГП УЩ. Зазначимо ли5 ше, що залізистість ортопіроксенів у голос5 ківських габроїдах варіює в межах 29—46 %, що загалом вище, ніж в ільменітових рудах Тел5 неса, і практично попадає в той же інтервал, ДЕЯКІ МІНЕРАЛОГІЧНІ ТА ПЕТРОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ РУДОНОСНИХ ГАБРОЇДІВ ISSN 0204�3548. Мінерал. журн. 2008. 30, № 4 49 що й залізистість ортопіроксенів з рудоносних габроїдів Сувалок та Грейдера (рис. 4). При цьому клінопіроксени із Голоскова в переваж5 ній своїй більшості більш магнезіальні, ніж однойменні мінерали із Сувалок та Грейдера, хоча інтервали складу клінопіроксенів з цих трьох родовищ перекриваються. Більше того, найбільш залізисті відміни цих мінералів ви5 явлені якраз в голосківських габроїдах (рис. 4). Ще в одному випадку нам вдалося проа5 налізувати ортопіроксен (вірніше субкальціє5 вий піжоніт) в габронориті (ксеноліт в сієніті) із Південно5Кальчицького масиву. Можна вважати, що цей габронорит генетично спо5 ріднений (або комагматичний) із рудними габроїдами Володарського родовища. Цей суб5 кальцієвий піжоніт виявився найбільш залі5 зистим із цієї групи піроксенів в основних по5 родах відомих АРГП (рис. 4). Поряд з ним роз5 ташовуються (або є ще більш залізистими) субкальцієві піжоніти із монцонітів та кварцо5 вих монцонітів таких плутонів. Високозалізис5 тим є також авгіт із цього габронориту (рис. 4). Ще більш залізистими є фероавгіти із рудо5 носних габроїдів Володарського родовища. Вони є найбільш залізистими серед клінопі5 роксенів рудних габроїдів АРГП УЩ та інших регіонів (рис. 4), які розглядаються нижче. Клінопіроксени разом з ільменітом (та тита5 номагнетитом) є, очевидно, найбільш інфор5 мативними в петрогенетичному аспекті поро5 доутворювальними мінералами рудних габ5 роїдів АРГП УЩ. В апатитвмісних габроїдах (габро5троктолітах) АРГП УЩ за хімічним складом та оптичними властивостями можна виділити три головні типи клінопіроксенів: 1 — зелені саліти та авгіти; 2 — темно5зелені фероавгіти; 3 — коричневі, чайно5коричневі з рожевим відтінком титанисті авгіти (таке за5 барвлення піроксенів спостерігається в шліфах та в зернах під бінокуляром). На діаграмі CaSiO3 — MgSiO3 — FeSiO3 ці піроксени зай5 мають переважно верхню (кальчицькі) части5 ну полів авгіту та фероавгіту, частково саліту, розташовуючись між лініями трендів пірок5 сенів для лужних базальтів (в магнезіальній області) та Скергаардської інтрузії (рис. 4, а). Коричневі титанисті авгіти притаманні всім різновидам (рудним і нерудним) габроїдів Да5 видківського масиву, Стремигородського ро5 довища, а також згадуються [21] в габроїдах Кропивнянського родовища. На вказаній діаг5 рамі піроксени Давидківського масиву та Стре5 мигородського родовища (всього один аналіз) розташовуються в полі висококальцієвого авгіту в пограничній області з салітом (рис. 4). При цьому піроксен із Стремигорода виявив5 ся найбільш магнезіальним серед інших клі5 нопіроксенів з рудоносних габроїдів АРГП УЩ, а піроксени з габроїдів Давидківського масиву попадають практично в одне поле з піроксенами Федорівського родовища, хоча оптично (рожевувато5коричневий колір в шлі5 фах) та за деякими особливостями хімічного складу відрізняються від останніх. Ще одна ха5 рактерна властивість коричневих титанистих авгітів: в габроїдах вони загалом більш ксено5 морфні, ніж плагіоклаз. У габроїдах Давид5 ківського масиву чітко виражена субофітова структура і тому ці породи називались габ5 родіабазами [14, 15]. У троктолітах Стремиго5 родського родовища титанистий авгіт кількіс5 но має підпорядковане значення і найчастіше займає інтерстиційне положення між зернами С.Г. КРИВДІК, О.В. ДУБИНА, Т.В. ГУРАВСЬКИЙ 50 ISSN 0204�3548. Mineral. Journ. (Ukraine). 2008. 30, No 4 Рис. 4. Склад піроксенів з рудних габроїдів анортозит5рапаківігранітних плутонів УЩ (а); з основних порід та гранітів анортозит5рапаківігранітних плутонів (б) [4, 17]. Масиви і родовища: 1 — Федорівське, 2 — Стремиго5 родське, 3 — Давидківське, 4 — Голосківське, 5 — Володарське, 6 — норит Південно5Кальчицького масиву, 7 — Телнес, 8 — Грейдер, 9 — Сувалки плагіоклазу та олівіну. Причину коричневого забарвлення цих авгітів не з’ясовано, хоча вва5 жається, що воно зумовлено підвищеним вмістом титану (1,24—1,32 % ТіО2 в габроїдах Давидківського масиву і 0,92 — в Стремиго5 родському родовищі). Слід відзначити, що в авгітах Федорівського родовища вміст ТіО2 нерідко досягає таких же значень (0,97—1,13) і вони також мають коричневе забарвлення де5 що меншої інтенсивності. Цікаво, що корич5 неве (ще більш інтенсивне) забарвлення "пе5 редається" також залізистим клінопіроксенам (геденбергітам, феросалітам, фероавгітам) сіє5 нітів Давидківського масиву (рис. 4, а). У най5 більш диференційованих сієнітах цього маси5 ву такі коричневі піроксени обростають обля5 мівками зеленого піроксену, який, ймовірно, збагачений егіриновим міналом (за даними неповного хімічного аналізу в концентраті цьо5 го мінералу виявлено 3,3 % Na2О [15]). Зелені клінопіроксени авгітового та фероавгітового, інколи салітового складу з Володарського ро5 довища, а також авгіти Федорівського родови5 ща частіше утворюють субідіоморфні або за5 округлені дрібні виділення і не проявляють та5 кого ксероморфізму стосовно плагіоклазу, як коричневі титанисті авгіти Давидківського ма5 сиву. Піроксени входять до складу кумулятів разом з олівіном, ільменітом та титаномагне5 титом, проте істотно клінопіроксенові куму5 лятивні породи в масивах не описані (хоча ін5 коли щодо меланократових порід вживається термін піроксеніт або олівіновий піроксеніт [21]). Якщо, як відзначалося вище, клінопі5 роксени Федорівського родовища зосереджу5 ються на діаграмі CaSiO3 — MgSiO3 — FeSiO3 в одному полі з піроксенами Давидківського масиву, то в Південно5Кальчицькому масиві вони більш залізисті (фероавгіти) і утворюють окреме поле трохи вище або біля лінії тренду клінопіроксенів Скергаардської інтрузії. Один з піроксенів Федорівського родовища попав на край цього поля. Ще більш залізисті пірок5 сени геденбергітового та ферогеденбергітово5 го складу (темно5зелені за забарвленням) кристалізуються в сієнітах та монцонітах Пів5 денно5Кальчицького масиву. Вони розташо5 вуються на продовженні в залізистій області Скергаардського тренду та утворюють окреме поле разом з коричневими геденбергітами із сієнітів Давидківського масиву (рис. 4). До цього поля прилягають також фероавгіти із гранітів групи рапаківі. Якщо приймати на віру положення про спо5 рідненість Південно5Кальчицького масиву з АРГП (як граніто5сієнітового їхнього аналога [14]), то клінопіроксен з габроїдів цього маси5 ву є найбільш залізистим у цій формації (анор5 тозит5рапаківігранітній [4]). Зауважимо, що тільки поодинокі піроксени з порід АРГП наб5 лижаються за складом до однойменних міне5 ралів з порід Південно5Кальчицького масиву. Такими є піроксени з монцонітів, гранітів ра5 паківі та деяких лейконоритів [4, 17] (рис. 4), що також до певної міри свідчить про спо5 рідненість Південно5Кальчицького масиву з АРГП. Таку ж подібність проявляють також вищезгадані ільменіти з цього масиву. Як видно з діаграми (рис. 4), клінопіроксе5 ни з досліджуваних рудних габроїдів розташо5 вуються загалом вище в більш кальцієвій об5 ласті порівняно з однойменними мінералами з типових порід АРГП, особливо в більш маг5 незіальній (діопсид5саліт5авгітовій) її частині. Логічно це пояснювати підвищеною лужністю розплавів, з яких утворилися досліджувані ру5 доносні габроїди, порівняно з такими основ5 них порід АРГП. Як згадано вище, принаймні, в трьох родовищах — Давидківському, Воло5 дарському та Стремигородському наявні сіє5 ніти, а в перших двох вони складають пере5 важну частину масивів. Із зарубіжних аналогів рудних габроїдів на діаграму (рис. 4) винесено склад клінопірок5 сенів з родовищ Сувалки та Грейдер. Вони ви5 явилися в цілому більш магнезіальними, їхнє поле частково прилягає до поля клінопірок5 сенів Федорівського та Стремигородського родовищ. Загалом же вони (а також ор5 топіроксени) на цій діаграмі розташовуються в одному полі з піроксенами Голосківського родовища. Олівін є одним з найважливіших породоут5 ворювальних мінералів. Частіше він утворює субідіоморфні заокруглені кристали, розмір яких — перші міліметри, інколи виділяється у вигляді зерен неправильної форми. Олівін є повсюдним мінералом апатитоносних габрої5 дів АРГП УЩ, згадується він також в ільме5 нітових габроїдах (олівінові норити, олівінові габронорити) Носачівського родовища. Вміст олівіну в меланократових троктолітах та габ5 ро5троктолітах може досягати 50 %, інколи ут5 ворюються істотно олівінові породи — олівіні5 ти (Стремигородське родовище), які, очевид5 но, мають кумулятивну природу. ДЕЯКІ МІНЕРАЛОГІЧНІ ТА ПЕТРОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ РУДОНОСНИХ ГАБРОЇДІВ ISSN 0204�3548. Мінерал. журн. 2008. 30, № 4 51 Олівін в досліджуваних рудних габроїдах АРГП УЩ належить до залізистих різновидів. При цьому найбільш залізисті олівіни (як і клінопіроксени) характерні для габроїдів Пів5 денно5Кальчицького масиву (Fa77–85), а в сіє5 нітах цього масиву кристалізується фаяліт. Для габроїдів інших масивів та родовищ УЩ склад олівіну в цілому близький і виявлені такі його варіації: Давидківського — Fa59–69, Федорівсь5 кого — Fa54–68, Стремигородського — Fa53–56. Для порівняння зауважимо, що в масиві Су5 валки олівін більш магнезіальний — Fa32–36. У Федорівському родовищі виразно проявляєть5 ся прихована розшарованість за складом олівіну (як і інших мінералів — клінопіроксе5 ну, апатиту [28]), що виражається у зростанні залізистості мінералів у більш пізніх дифе5 ренціатах. Схоже на те, що кумуляція олівіну найбільш масштабно відбувається в середній та частково в нижній частинах розшарованих інтрузій (разом з ільменітом та апатитом). Із елементів5домішок в олівінах головним можна вважати марганець, вміст якого збіль5 шується паралельно з залізистістю мінералу. Так, в олівінах з Стремигородського, Да5 видківського та Федорівського родовищ вміст MnO становить 0,5—0,8, а з Південно5Каль5 чицького масиву — 0,8—1,1 %. Збільшення вмісту марганцю в олівінах можна пов’язувати зі зростанням лужності розплаву. Схоже на те, що олівін із габроїдів Стремигородського ро5 довища є (як і клінопіроксен) дещо менш залі5 зистим (Fa53–56), хоча для остаточного виснов5 ку потрібно виконати додаткові дослідження олівіну і піроксену. На діаграмі складу піроксе5 нів ці три масиви розташовуються поряд, хоча найбільш магнезіальний піроксен (один ана5 ліз) зафіксовано в Стремигородському родови5 щі, а найбільш залізистий — в Федорівському. Плагіоклаз один з головних мінералів куму5 лусу в розшарованих інтрузіях, в яких фор5 муються рудоносні габроїди АРГП УЩ. У Да5 видківському та Володарському масивах в асоціації з цими габроїдами відомі істотно ан5 дезинові (An33–38) породи, названі андезиніта5 ми [14] (в західноєвропейській літературі їх називають андезиновими анортозитами за аналогією з типовими анортозитами з більш основним плагіоклазом). Разом з тим, плагі5 оклаз в рудних габроїдах АРГП УЩ вивчено нерівномірно і, на думку авторів, недостатньо. Можна відзначити лише одну роботу Л.В. Шум5 лянського [28], в якій докладно описано розріз Федорівського родовища з мікрозондовим визначенням складу плагіоклазів (та інших мінералів), включаючи елементи5домішки (Sr, Ba, Rb, Ga, Zn). У цьому родовищі склад пла5 гіоклазу варіює направлено (з деяким відхи5 ленням) знизу вгору за розрізом від An46 до An38, частіше має склад An40–43, тобто андези5 новий. Очевидно, такий же склад плагіоклазів у габроїдах Давидківського масиву (розрахун5 ковий — An58—An43), а в андезинітах — An38— An33. Дещо основніший плагіоклаз (An51— An56) в Стремигородській інтрузії, але він про5 аналізований лише в двох пробах. Найбільш кислим виявився плагіоклаз в рудних габ5 роїдах Володарського масиву (An39—An27). Загалом, склад плагіоклазів корелює зі скла5 дом інших мінералів — в масивах з більш за5 лізистими темноколірними мінералами (особ5 ливо Володарський) зменшується основність плагіоклазу. Якщо в габроїдах Стремигородсь5 кого родовища наявні більш магнезіальні олі5 віни та піроксени, то в них фіксуються і більш основні плагіоклази. Спостерігається також відома залежність між основністю плагіоклазу та вмістом в ньому ортоклазового міналу: ос5 таннього найбільше (5—12 %) в найкисліших плагіоклазах (андезинах) з Володарського ма5 сиву [26] і найменше зі Стремигородського родовища (2—3 %). Проміжне положення зай5 мають плагіоклази з Федорівського родовища (3—7 %) [28]. У плагіоклазах з Володарського масиву відзначено антипертитові вростки ор5 токлазу. Подібні залежності в складі плагіок5 лазів проявляються і в рудних габроїдах із за5 рубіжних родовищ. Найбільш основні плагіо5 клази (An44—An60) і з найнижчим вмістом ортоклазового міналу (0,2—4,0 %) фіксуються в родовищі Сувалки, кисліші характерні для Телнес (An43—An48) та Грейдер (An46—An50). Відзначимо ще одну особливість плагіоклазів: у всіх трьох названих родовищах вони містять більше Sr (Телнес — 1092—1182, Грейдер — 1143—1335, Сувалки — 893—1238 ppm) і мен5 ше Ba (відповідно, 162—284, 177—579, 212— 557 ppm), ніж в габроїдах Федорівки (Sr — 616—772, Ba — 492—714) [28, 29, 32]. Очевидно, це пов’язано з основністю цих плагіоклазів. Закінчуючи характеристику плагіоклазів, відзначимо, що у всіх рудоносних габроїдах в різних кількостях присутній калішпат (орток5 лаз). Йотуніти (калішпатові норити) вважа5 ються материнськими розплавами для рудо5 носних габроїдів провінції Рогаланд в Норвегії С.Г. КРИВДІК, О.В. ДУБИНА, Т.В. ГУРАВСЬКИЙ 52 ISSN 0204�3548. Mineral. Journ. (Ukraine). 2008. 30, No 4 [32]. Очевидно, диференціація таких збагаче5 них калієм основних магм призводить до ви5 никнення трахітових розплавів, з яких форму5 ються монцоніти та сієніти (Давидківський, Південно5Кальчицький та Стремигородський масиви). Біотит належить до другорядних мінералів рудних габроїдів АРГП УЩ. В шліфах біотити найчастіше мають коричнево5червонувате за5 барвлення, що пов’язано з високим вмістом титану (3—6, інколи 10 % TiO2). Нерідко біо5 тит розвивається по краях рудних мінералів (ільменіту або титаномагнетиту). Як і для ін5 ших темноколірних мінералів, залізистість біотиту в Південно5Кальчицькому масиві на5 багато вища (60—62, рідко — 50 %) [26], ніж у Стремигородському та Федорівському родо5 вищах (близько або менше 30 %, тобто ці слю5 ди належать до залізистих флогопітів). Лише один високотитанистий (10 % TiO2) біотит з Федорівського родовища має залізистість 69 % [28]. Крім того, в рудних троктолітах Стреми5 городського родовища трапляється зелений біотит з підвищеною залізистістю (39—51 %), низьким вмістом титану (0,1—0,2 % TiO2) та підвищеним — натрію (1,0—1,3 % Na2O) і, очевидно, є пізнім мінералом. Обговорення результатів та деякі висновки щодо петроґенезису. Описані відмінності в ре5 човинному складі та геологічній будові родо5 вищ Ті5Р рудних габроїдів УЩ та деяких найвідоміших зарубіжних аналогів зумовлені, безумовно, різними умовами їх формування. Серед головних факторів таких умов можуть бути: тип вихідних розплавів, форма та розмі5 ри магматичних камер та глибина їх заляган5 ня. Останнє обумовлює швидкість кристаліза5 ції розплавів та повноту їхнього кристалізацій5 ного фракціонування, а також фугітивність кисню. Остання відіграє одну з головних ро5 лей у формуванні Fe5Ti родовищ, що буде ві5 дображатися на складі оксидів Fe та Ti. Логічно вважати, що зі збільшенням закла5 дання магматичних камер фугітивність кисню буде зменшуватися. Глибина ерозійного зрізу. Про первинну гли5 бину залягання магматичних камер, де форму5 валися рудоносні габроїди, на даний час мож5 на судити тільки з міркувань щодо ерозійного зрізу досліджуваних масивів та родовищ. Оче5 видно, можна вважати, що наведені вище для порівняння з українськими зарубіжні родови5 ща та масиви (Телнес, Грейдер та Сувалки) бу5 ли загалом менш еродованими, ніж розглянуті в межах УЩ. Відображенням цього є високий вміст гематитового міналу в ільменіті, підви5 щений вміст магнію в цьому мінералі та маг5 нетиті, дещо більша основність плагіоклазу, вища магнезіальність піроксенів, олівінів то5 що в названих зарубіжних родовищах. Є під5 стави вважати, що ерозія масивів досліджува5 них рудоносних габроїдів УЩ могла початися ще у мезо5 або палеопротерозої, тобто задовго до формування таких родовищ, як Телнес або Грейдер. Так, наприклад, Давидківський ма5 сив у східній частині перекривається вул5 канітами збраньківської серії (1,76 млрд рр.), тобто до цього часу він виходив на денну по5 верхню і був значно еродованим. Після цього цей масив еродувався разом з вулканітами, що його вкривають. Разом з тим, серед розглянутих масивів та родовищ рудних габроїдів АРГП УЩ (Федо5 рівське, Стремигородське, Володарське та ін.) Давидківське є, очевидно, найменш еродова5 ним. У ньому чітко виражена дрібнозерниста ендоконтактова закалочна фація, наявні еле5 менти офітової структури та відзначаються дрібнозернисті дайки в породах оточення (за інтерпретацією одного з авторів статті, їх пере5 тинає Давидківська інтрузія [14, 15]). Можли5 во, коричневе забарвлення клінопіроксену (титанистого авгіту) також пояснюється по5 рівняно неглибоким рівнем ерозійного зрізу цього масиву. Як відомо, типові титан5авгіти характерні для лужних та сублужних вулкані5 тів і гіпабісальних інтрузій. У породах, які кристалізуються за абісальних умов (наприк5 лад, грануліти), титанавгіт не зафіксовано. Подібними до Давидківського масиву за глибиною ерозійного зрізу можна вважати Стремигородське та Кропивнянське родови5 ща, в породах яких піроксен має рожево5ко5 ричневе забарвлення та проявлені елементи офітової (габро5офітової [14]) структури. Де5 що більше еродована Федорівська інтрузія, а для Володарського родовища можна при5 пускати ерозійний зріз до абісальної фації гли5 бинності (5—10 км). У зв’язку з цим зазна5 чимо, що в Коростенському плутоні (менш еродованому), де розташовується переважна більшість досліджуваних ільменіт5апатитових родовищ, наявні комагматичні дайкові поро5 ди (з порфіровими структурами) основного та кислого складу, тоді як в Південно5Кальчиць5 кому масиві такі дайки (комагматичні) відсут5 ДЕЯКІ МІНЕРАЛОГІЧНІ ТА ПЕТРОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ РУДОНОСНИХ ГАБРОЇДІВ ISSN 0204�3548. Мінерал. журн. 2008. 30, № 4 53 ні, принаймні, не описані. Зрідка в цьому ма5 сиві трапляються дайки біотит5амфіболових сієнітів, але вони добре розкристалізовані і без виразних зон закалу та порфірових структур. Менш еродованим, ніж Коростенський, мо5 же вважатись Салмінський плутон (ільменіт з підвищеним вмістом гематиту), але в ньому не відмічені рудоносні габроїди. Як показано ви5 ще, в такій же послідовності (за збільшенням глибини ерозійного зрізу) зростає залізистість всіх мінералів (піроксенів, олівінів, ільменітів, магнетитів), знижується вміст гематитового компонента в ільменіті та основність плагіо5 клазу. Подібну залежність складу мінералів від глибини ерозійного зрізу було встановлено та5 кож для масивів лужно5ультраосновної фор5 мації УЩ [11]. До Приазовського блоку, де знаходиться Південно5Кальчицький масив з Володарським родовищем, приурочений та5 кож і один з найбільш (можливо, у світі) еро5 дованих карбонатних масивів — Чернігівсь5 кий, у карбонатитах якого встановлено най5 більш залізисті для такого типу порід олівіни (до Fa70). Значно еродовані Проскурівський та Антонівський масиви також вирізняються ви5 сокою залізистістю мінералів. Причину цього, на нашу думку, феноме5 нального явища, на даний час не з’ясовано. Одним із факторів підвищення залізистості мінералів (та зменшення вмісту гематитового міналу в ільменіті) з глибиною може бути по5 ниження фугітивності кисню, коли зменшуєть5 ся загальна окисненість заліза і воно у двова5 лентному стані входить переважно до силікатів та ільменіту за підпорядкованої ролі магнетиту. В гіпабісальних умовах більше кристалізується магнетит, який екстрагує значну частину заліза, а розплав, відповідно, стає більш маг5 незіальним (як і силікати в ньому). Проте, оче5 видно, пояснювати високу залізистість міне5 ралів у більш глибинних умовах тільки однією фугітивністю кисню недостатньо. Як один з можливих механізмів раніше авторами допус5 кався ефект Соре [7], що базується на термо5 дифузії катіонів та елементів у розплавах та роз5 чинах за наявності термічного градієнта (а він практично завжди існує). Проте, який би ме5 ханізм (чи механізми) кристалізації розплавів не приймалися, встановлені факти досить пе5 реконливо свідчать, що з глибиною, доступ5 ною для ерозійного зрізу (до 10—20 км), залізистість темноколірних мінералів у базито5 вих, лужних і карбонатитових інтрузіях зростає. Вихідні розплави, з яких формувалися рудо5 носні габроїди АРГП УЩ, можуть, очевидно, суттєво відрізнятися в різних масивах та ро5 довищах. Проте, очевидно, можна досить об5 ґрунтовано приймати таку концепцію: ці роз5 плави виникли в процесі формування анорто5 зит5рапаківігранітних плутонів дещо пізніше кристалізації основної маси анортозитів, а, можливо, навіть в окремих випадках, після кристалізації гранітів групи рапаківі. Ці розп5 лави в процесі попередньої диференціації зба5 гатилися титаном, залізом та фосфором, по5 дальше концентрування яких в окремих маг5 матичних камерах призвело до формування розглянутих вище рудоносних габроїдів. Оста5 точно не вирішено питання про вихідні магми анортозит5рапаківігранітних плутонів, але во5 ни були спеціалізовані на титан та фосфор. Так, в середньому складі лабрадорового пор5 С.Г. КРИВДІК, О.В. ДУБИНА, Т.В. ГУРАВСЬКИЙ 54 ISSN 0204�3548. Mineral. Journ. (Ukraine). 2008. 30, No 4 Компо5 нент 1 2 3 4 5 6 SiO2 TiO2 Al2O3 Fe2O3 FeO MnO MgO CaO Na2O K2O S P2O5 CO2 F H2O В. п. п. Сума 47,00 2,20 17,50 — 14,50 — 3,00 10,00 2,80 0,70 — — — — — — 97,70 49,92 2,81 14,91 6,61 7,28 — 3,63 7,71 2,34 2,15 — 0,59 — — — — 97,85 41,26 5,63 14,35 5,52 12,83 0,20 4,26 5,73 2,74 2,30 0,14 1,08 0,41 0,08 0,20 3,29 100,02 44,88 4,47 17,96 3,38 9,95 0,12 3,38 8,23 3,16 1,22 — 1,21 — — — 1,99 99,98 52,00 2,04 12,80 — 14,10 0,29 3,20 6,8, 4,00 2,83 — 1,00 — — — — 99,09 49,80 4,20 15,00 — 14,20 — 5,00 6,70 2,40 0,90 — 0,80 — — — — 98,20 П р и м і т к а. 1 — склад материнської магми для анор5 тозит5рапаківігранітної формації, розрахованої за факторним аналізом [4]; 2 — середній склад лабрадо5 рового порфіриту о. Хогланд та брили Руохолампі [4]; 3 — середній склад екзоконтактового (закалочного) габро5діабазу із Давидківського масиву [14]; 4 — се5 редній склад так званого лейкократового габро з кра5 йової частини Стремигородської інтрузії (Проскурін, 1984); 5 — склад розплаву Федорівського родовища [28]; 6 — типовий крайовий (закалочний) йотуніт пров. Рогаланд, який вважається вихідним за складом розплавом для ільменітових родовищ [32]. Таблиця 2. Хімічний склад можливих вихідних розплавів, з яких формувалися рудні габроїди та анортозит�рапаківігранітні плутони фіриту з о. Хогланд та брили Руохолампі, лей5 коноритів та габро5анортозитового комплексу Салмінського плутону, які приймаються за можливі вихідні розплави АРГП, вміст TiO2 становить 2,2—3,1, Р2О5 — 0,6—1,0, а FeOзаг — 12—14 % за досить низького вмісту магнію — 2,4—3,8 MgO [4] (табл. 2). Як відомо, розчинність фосфору (Р2О5) в розплавах основного складу становить 4,0 % за 1200 °C [9] і всі первинні природні розплави, у тому числі названі можливі претенденти на ви5 хідні для АРГП, недонасичені фосфором. Його концентрація як некогерентного елемента буде зростати в процесі кристалізаційної диферен5 ціації (відсадки плагіоклазу, олівіну, піроксе5 нів) аж поки досягне насичення (~4 % Р2О5 за температури 1200 °C і менше за умови її зни5 ження) з подальшим осадженням кристалів апатиту. Тому в розшарованих апатитоносних інтрузіях концентрування апатиту починаєть5 ся значно вище від дна магматичної камери (в середній частині розрізів) після закристалізо5 ваності певної частки розплаву і досягненні ним насичення фосфором. Це показово ілюст5 рує приклад зональної будови таких родовищ, як Стремигородське, Давидківське та Фе5 дорівське, і розташування в них збагачених апатитом порід. Подібним чином поводить себе і титан, але насиченість ним основних розплавів наступає дещо раніше, ніж фосфором. У подальшому ільменіт (часто разом з титаномагнетитом) продовжує виділятися з розплаву разом з апа5 титом. Існують різні методи визначення та розра5 хунку вихідних розплавів [24, 28]. У даному випадку їх (стосовно рудних габроїдів) слід розглядати як похідні від вихідних базитових магм для АРГП УЩ. Так, Л.В. Шумлянський [28] навів у якості такого вихідного розплаву, з якого кристалізувалося олівінове габро (вклю5 чаючи його рудні різновиди) Федорівського родовища. Це склад, близький до гіперстен5 модального та гіперстеннормативного йо5 туніту, який вважається вихідним для Телнеса та інших титанових родовищ провінції Рога5 ланд [32] (табл. 2). Наведений склад гаданого як вихідного розплаву також близький до ма5 теринських магм АРГП [4] (табл. 2). Схоже на те, що високий вміст SiO2 та Na2O за низького вмісту титану (2,0 % TiO2) в розплаві такого складу не узгоджується з меланократовим ха5 рактером габроїдів Федорівського родовища (інтрузії). Ми вважаємо, що для подібних рудо5 носних інтрузій вихідний розплав повинен бу5 ти значно більше збагачений титаном та недо5 насичений кремнеземом. Такому розплаву за складом більше відповідають ендоконтактові габро5діабази Давидківського масиву [15] та так зване лейкократове (крайове) габро Стре5 мигородської інтрузії (табл. 2). Вони виявили5 ся близькими за хімічним складом (табл. 2), у них значно більше титану (4,5—5,6 %) та мен5 ше кремнезему (41,3—44,9) і натрію (2,7—3,2). Як показали наведені раніше петрохімічні розрахунки [15], з розплаву такого складу мо5 жуть утворитися в процесі кристалізаційної диференціації всі різновиди порід Давидківсь5 кого масиву (рудоносні габроїди — 55, сієні5 ти — 35, андезиніти — 7 %). Як відзначено вище, для різних масивів розглянутих рудоносних габроїдів АРГП УЩ вихідні розплави (вірніше похідні від таких для АРГП УЩ) могли мати дещо відмінний склад, оскільки на різній глибині базитові розплави будуть кристалізуватися з певними особливостями, які значною мірою залежать від фугітивності кисню. Можливо, для рудо5 носних габроїдів Володарського родовища вихідні розплави були більш залізистими, ніж для Давидківського, Стремигородського, Фе5 дорівського та ін. Нагадаємо ще раз, що для апатитоносних інтрузій ці розплави були більш кальцієвими і більш лужними, ніж для власне ільменітових. Такі розплави підвищеної лужності в кінцево5 му результаті дали сієнітові диференціати. Згідно з результатами попередніх досліджень, такі сублужні габроїди збагачені несумісними елементами5домішками (Nb, Zr, Ce, Y). Щодо вихідних розплавів для Носачівської інтрузії (з однойменним родовищем), то вони могли бу5 ти близькими за складом до норвезьких йо5 тунітів. Вище зазначено, що титанові руди Но5 сачівського, Граби5Меленівського та Пенизе5 вицького родовищ подібні до таких Телнеса. Висновки. 1. Рудні габроїди АРГП УЩ фор5 муються у більш пізніх інтрузіях, січних щодо головних типів порід АРГП (анортозитів, гра5 нітів рапаківі). 2. Розплави, з яких формувалися такі рудо5 носні інтрузії, є похідними від вихідних бази5 тових магм АРГП. Вони збагачені титаном і фосфором відносно основних порід плутонів. У процесі камерної кристалізаційної диферен5 ціації з таких розплавів утворилися відносно ДЕЯКІ МІНЕРАЛОГІЧНІ ТА ПЕТРОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ РУДОНОСНИХ ГАБРОЇДІВ ISSN 0204�3548. Мінерал. журн. 2008. 30, № 4 55 невеликі розшаровані інтрузії з кумулятивни5 ми рудами титану та фосфору. При цьому апа5 тит концентрується переважно в середній час5 тині розшарованих серій, а ільменіт — в ниж5 ніх та супроводжує апатит. 3. Апатит5ільменітові та ільменітові родови5 ща просторово розмежовані, хоча можуть зна5 ходитися в межах одного плутону (Корос5 тенського). Апатитоносні (з титаном) габроїди утворилися з більш лужних (сублужних) роз5 плавів, кінцеві диференціати яких мають сієні5 товий склад. Для різних апатит5ільменітових та істотно ільменітових родовищ вихідні (влас5 не похідні від базитової магми АРГП) розпла5 ви могли бути різними. Для апатитоносних — це збагачений титаном сублужний базальт, для істотно ільменітових — йотунітового типу. 4. Апатит5ільменітові родовища АРГП УЩ суттєво відрізняються за багатьма особливос5 тями складу мінералів від відомих зарубіжних аналогів (Телнес, Грейдер, Сувалки). На нашу думку, ці відмінності обумовлені головним чи5 ном глибинним рівнем ерозійного зрізу укра5 їнських родовищ. У свою чергу, розглянуті апатит5ільменітові родовища в зв’язку з АРГП УЩ також мають регіональні відмінності, які пояснюються нами рівнем їхнього ерозійного зрізу. Найбільш еродованим є Володарське ро5 довище в Приазов’ї, меншої ерозії зазнали рудоносні інтрузії Коростенського плутону (Давидківська, Стремигородська). Для більш глибинних рудних габроїдів характерні такі особливості: підвищена або висока залізис5 тість темноколірних мінералів (піроксени, олівіни); понижена основність плагіоклазу (до андезину); зменшення вмісту гематитового міналу в ільменіті за збільшення в ньому кон5 центрації Nb, Ta, Zr, Hf і пониження V, Cr, збільшення вмісту РЗЕ в апатиті тощо. Український щит, напевно, єдиний в світі регіон, де з анортозит5рапаківігранітними плу5 тонами генетично пов’язана значна кількість розшарованих інтрузій з рудними (апатит, іль5 меніт) габроїдами. С.Г. КРИВДІК, О.В. ДУБИНА, Т.В. ГУРАВСЬКИЙ 56 ISSN 0204�3548. Mineral. Journ. (Ukraine). 2008. 30, No 4 1. Борисенко Л.Ф., Делицын Л.М., Проскурин Г.П., Крупенькина Н.С. Рудные габброиды Чеповичского анортози5 тового массива // Геология руд. месторождений. — 1979. — № 3. — С. 16—27. 2. Борисенко Л.Ф., Овчаренко В.К. О некоторых особенностях ильменита изверженных пород // Докл. АН СССР. — 1979. — 247, № 1. — С. 185—189. 3. Борисенко Л.Ф., Тарасенко В.С., Проскурин Г.П. Рудоносные габброиды Коростенского плутона // Геология руд. месторождений. — 1980. — № 6. — С. 27—36. 4. Великославинский Д.А., Биркиc А.П., Богатиков О.А. и др. Анортозит5рапакивигранитная формация Восточно5 Европейской платформы. — Л.: Наука, 1978. — 296 с. 5. Верхогляд В.М. Возрастные этапы магматизма Коростенского плутона // Геохимия и рудообразование. — 1995. — Вып. 21. — С. 34—47. 6. Висоцький О.Б., Висоцький Б.Л. Стремигородське родовище апатит5ільменітових руд і деякі питання їх геохімії та петрології // Мінер. ресурси України. — 2007. — № 4. — С. 22—27. 7. Дубина А.В., Кривдик С.Г. Роль эффекта Сорэ в петрогенезисе щелочных пород (на примере Украинского щи5 та) // Материалы Междунар. (стран СНГ) совещ. "Щелочной магматизм Земли и его рудоносность" (Донецк, 10—16 сент. 2007). — Донецк, 2007. — С. 62—64. 8. Есипчук К.Е., Галецкий Л.С., Васильченко В.В. и др. Возрастное и формационное расчленение бывшего восточ5 ноприазовского комплекса щелочных и субщелочных пород // АН УССР. Ин5т геохимии и физики минера5 лов. Препр. — Киев, 1992. — 56 с. 9. Когарко Л.Н., Кригман Л.Д., Крот Т.В. Растворимость и геохимия фосфора в магмах // Геохимия. — 1987. — № 7. — С. 915—927. 10. Кривдік С.Г. Апатитоносність магматичних порід Українського щита // Мінерал. журн. — 1997. — 19, № 2. — С. 68—86. 11. Кривдік С.Г., Дубина О.В. Типохімізм мінералів лужно5ультраосновних комплексів Українського щита як інди5 катор умов їх формування // Там же. — 2005. — 27, № 1. — 2005. — С. 64—76. 12. Кривдик С.Г., Дубина А.В., Гуравский Т.В. Петрохимические и минералогические критерии рудоносности (фосфор, титан) габброидов анортозит5рапакивигранитных плутонов Украинского шита // Материалы Меж5 дунар. (стран СНГ) совещ. "Щелочной магматизм Земли и его рудоносность" (Донецк, 10—16 сент. 2007). — Донецк, 2007. — С. 129—133. 13. Кривдік С.Г., Дубина О.В., Юрчишин А.П. та ін. Новий тип апатитоносних габроїдів у Верхньому Побужжі // Мінерал. журн. — 2007. — 29, № 1. — С. 23—34. 14. Кривдик С.Г., Ткачук В.И., Глухов А.П., Швайберов С.К. Давидковский габбро5сиенитовый массив — расслоен5 ная интрузия (Украинский щит) // Геология руд. месторождений. — 1986. — № 6. — С. 58—71. 15. Кривдик С.Г., Ткачук В.И. Петрология щелочных пород Украинского щита. — Киев: Наук. думка, 1990. — 408 с. ДЕЯКІ МІНЕРАЛОГІЧНІ ТА ПЕТРОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ РУДОНОСНИХ ГАБРОЇДІВ ISSN 0204�3548. Мінерал. журн. 2008. 30, № 4 57 16. Кудинова Л.А., Борисенко Л.Ф. Типоморфные особенности ильменита основных пород Коростенского плуто5 на // Минерал. сб. Львов. ун5та. — 1979. — Вып. 33/2. — С. 75—77. 17. Личак И.Л. Петрология Коростенского плутона. — Киев: Наук. думка, 1983. — 248 с. 18. Марченко Е.Я. РЗМ в апатитах Українського щита // Мінер. ресурси України. — 1999. — № 4. — С. 26—29. 19. Митрохин А.В., Митрохина Т.В. Петрология и рудоносность Федоровского апатит5ильменитового месторож5 дения // Мінерал. журн. — 2006. — 28, № 4. — С. 43—52. 20. Тарасенко В.С. Богатые титановые руды в габбро5анортозитовых массивах Украинского щита // Изв. АН СССР. Сер. геол. — 1990. — № 8. — С. 35—44. 21. Тарасенко В.С. Минерально5сырьевая база титановых руд Украины // Геол. журн. — 1992. — № 5. — С. 92—103. 22. Тарасенко В.С., Кривонос В.П., Жиленко Л.А. Петрология и рудоносность Южно5Кальчикского массива (Вос5 точное Приазовье) // Там же. — 1989. — № 5. — С. 78—88. 23. Тарасенко В.С., Металиди С.В. Условия образования титановых руд в габброидах Чеповичского габбро5анор5 тозитового массива (Коростенский плутон) // Там же. — 1998. — № 3. — С. 16—26. 24. Уэйнджер Л., Браун Г. Расслоенные изверженные породы. — М.: Мир, 1970. — 552 с. 25. Царовский И.Д., Кравченко Г.Л., Демьяненко В.В. Феррогортонолитовые казанскиты Приазовья — новый для Украины тип интрузивных пород // Докл. АН УССР. Сер. Б. — 1990. — № 10. — С. 29—34. 26. Царовский И.Д., Кравченко Г.Л. Эволюция минерального состава габброидов и сиенитов Южно5Кальчикско5 го массива (Приазовье) // Геол. журн. — 1992. — № 2. — С. 15—26. 27. Чернышова Е.Н. Минералы карбонатитов как индикаторы условий их формирования. — Новосибирск: Нау5 ка, 1981. — 154 с. 28. Шумлянський Л.В. Варіації хімічного складу силікатних мінералів та апатиту Федорівського апатит5ільменіто5 вого родовища (Коростенський плутон) // Мінерал. журн. — 2007. — 29, № 1. — С. 5—22. 29. Bernard Charlier. Petrogenesis of magmatic iron5titanium deposits associated with Proterozoic massif5type anor5 thosites. — Univ. de Liege, 2007. — 165 p. 30. Force E.R. Geology of Titanium5Mineral Deposits // Geol. Soc. Amer. Spec. Pap. — 1991. — 259. — 112 p. 31. Ilmenite deposits and their geological environment // Norg. geol. unders. Spec. Publ. — 2003. — No 9. — 134 р. 32. The Rogaland Intrusive Massifs — an excursion guide // Ibid. Rep. 2001.029. — 139 p. Ін5т геохімії, мінералогії та рудоутворення Надійшла 22.04.2008 ім. М.П. Семененка НАН України, Київ РЕЗЮМЕ. С анортозит5рапакивигранитными плутонами Украинского щита (Коростенским и Корсунь5Ново5 миргородским) генетически связаны рудоносные габброиды, к которым приурочены месторождения титана и фосфора. Как гранит5сиенитовый аналог таких плутонов рассматривается Южно5Кальчикcкий массив (Приа5 зовье), в котором выявлены подобные рудные габброиды (Володарское месторождение). Выделено два главных типа рудных габброидов: габбро5троктолиты с ильменит5апатитовой минерализацией и нориты с существенно ильменитовой. Эти типы месторождений разграничены пространственно, но могут находиться также в пределах одного плутона (Коростенского). Высказано предположение о более щелочном характере исходных расплавов для апатитоносных габброидов, с которыми часто ассоциируют сиениты (Давидковское, Володарское, Стреми5 городское месторождения). Рассмотрены особенности химического состава породообразующих и рудных мине5 ралов (апатит, ильменит, магнетит, пироксены, оливин, плагиоклаз). Показано, что эти минералы по химизму существенно отличаются от таковых в типичных месторождениях ильменита и апатита (Телнес, Грейдер, Сувал5 ки). На украинских месторождениях эти силикаты более железистые, а ильменит близкий к стехиометрическо5 му с низким содержанием Mg, Fe2O3, Cr, V. Особенно высокожелезистыми оказались минералы на Володарском месторождении, а ильменит — обогащенным Nb и Zr. Сделан вывод о том, что рассмотренные украинские мес5 торождения титана и фосфора формировались в более глубинных условиях при пониженной фугитивности кис5 лорода, наиболее эродированным (5—10 км) из них является Володарское. SUMMARY. The titanium and phosphorus deposits are genetically connected with ore5bearing gabbro related to anorthosite5rapakivigranite plutons of the Ukrainian Shield (Korosten and Korsun5Novomyrgorod). The Southern5 Kalchik massif (Peri5Azov Area) in which similar ore gabbros (Volodarka deposit) are revealed is considered as the granite5 syenite analogue of such plutons. Two main types of ore gabbroides are chosen: gabbro5troktolites with ilmenite5apatite mineralization and norites with essential ilmenite ones. These types of deposits are demarcated spatially but they can also occur within the same pluton (Korosten). A more alkaline character of initial melts for apatite5bearing gabbro is supposed syenites being often associated with them (Davydki, Volodarky, Stremygorod deposits). The peculiarities of chemical com5 position of rock5forming and ore minerals (apatite, ilmenite, magnetite, pyroxenes, olivine, plagioclase) are considered. It is shown, that these minerals essentially differ from those in typical ilmenite and apatite deposits by their chemical peculi5 arities (Telnes, Grader, Suwalki). In the Ukrainian deposits those silicates are enriched in iron, and ilmenite is close to sto5 ichiometric one with low contents of Mg, Fe2O3, Cr, V. Minerals in the Volodarka deposit proved to be especially highly enriched in iron, and ilmenite in Nb and Zr. It is concluded that the considered Ukrainian deposits of titanium and phos5 phorus were formed in more deep conditions and reduced oxygen fugacity, the Volodarka deposit is the most eroded one (5—10 km) among them.
id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-61235
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
issn	0204-3548
language	Ukrainian
last_indexed	2025-12-07T18:52:32Z
publishDate	2008
publisher	Інститут геохімії, мінералогії та рудоутворення ім. М.П. Семененка НАН України
record_format	dspace
spelling	Кривдік, С.Г. Дубина, О.В. Гуравський, Т.В. 2014-04-27T17:48:33Z 2014-04-27T17:48:33Z 2008 Деякі мінералогічні та петрологічні особливості рудоносних (фосфор, титан) габроїдів анортозит-рапаківігранітних плутонів Українського щита / С.Г. Кривдік, О.В. Дубина, Т.В. Гуравський // Мінералогічний журнал. — 2008. — Т. 30, № 4. — С. 41-57. — Бібліогр.: 32 назв. — укр. 0204-3548 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/61235 553.494 + 553.641(477) З анортозит-рапаківігранітними плутонами Українського щита (Коростенським і Корсунь-Новомиргородським) генетично пов’язані рудоносні габроїди, до яких приурочені родовища титану і фосфору. Як граніт-сієнітовий аналог таких плутонів розглядається Південно-Кальчицький масив (Приазов’я), в якому виявлено подібні рудні габроїди (Володарське родовище). Виділено два головні типи рудних габроїдів: габро-троктоліти з ільменіт-апатитовою мінералізацією та норити з суттєво ільменітовою. Ці типи родовищ розмежовані просторово, але можуть знаходитися також в межах одного плутону (Коростенського). Висловлено припущення про більш лужний характер вихідних розплавів для апатитоносних габроїдів, з якими часто асоціюють сієніти (Давидківське, Володарське, Стремигородське родовища). Розглянуто особливості хімічного складу породоутворювальних та рудних мінералів (апатит, ільменіт, магнетит, піроксени, олівін, плагіоклаз). Показано, що ці мінерали за хімізмом суттєво відрізняються від таких у типових родовищах ільменіту та апатиту (Телнес, Грейдер, Сувалки). В українських родовищах ці силікати більш залізисті, а ільменіт близький до стехіометричного з низьким вмістом MgO, Fe₂O₃, Cr, V. Особливо високозалізистими виявилися мінерали у Володарському родовищі, а ільменіт — збагаченим на Nb і Zr. Зроблено висновок про те, що розглянуті українські родовища титану та фосфору формувалися за більш глибинних умов та пониженої фугітивності кисню, найбільш еродованим (5—10 км) з них є Володарське. С анортозит-рапакивигранитными плутонами Украинского щита (Коростенским и Корсунь-Новомиргородским) генетически связаны рудоносные габброиды, к которым приурочены месторождения титана и фосфора. Как гранит-сиенитовый аналог таких плутонов рассматривается Южно-Кальчикcкий массив (Приазовье), в котором выявлены подобные рудные габброиды (Володарское месторождение). Выделено два главных типа рудных габброидов: габбро-троктолиты с ильменит-апатитовой минерализацией и нориты с существенно ильменитовой. Эти типы месторождений разграничены пространственно, но могут находиться также в пределах одного плутона (Коростенского). Высказано предположение о более щелочном характере исходных расплавов для апатитоносных габброидов, с которыми часто ассоциируют сиениты (Давидковское, Володарское, Стремигородское месторождения). Рассмотрены особенности химического состава породообразующих и рудных минералов (апатит, ильменит, магнетит, пироксены, оливин, плагиоклаз). Показано, что эти минералы по химизму существенно отличаются от таковых в типичных месторождениях ильменита и апатита (Телнес, Грейдер, Сувалки). На украинских месторождениях эти силикаты более железистые, а ильменит близкий к стехиометрическому с низким содержанием Mg, Fe₂O₃, Cr, V. Особенно высокожелезистыми оказались минералы на Володарском месторождении, а ильменит — обогащенным Nb и Zr. Сделан вывод о том, что рассмотренные украинские месторождения титана и фосфора формировались в более глубинных условиях при пониженной фугитивности кислорода, наиболее эродированным (5—10 км) из них является Володарское. The titanium and phosphorus deposits are genetically connected with ore-bearing gabbro related to anorthosite-rapakivigranite plutons of the Ukrainian Shield (Korosten and Korsun-Novomyrgorod). The Southern-Kalchik massif (Peri-Azov Area) in which similar ore gabbros (Volodarka deposit) are revealed is considered as the granitesyenite analogue of such plutons. Two main types of ore gabbroides are chosen: gabbro-troktolites with ilmenite-apatite mineralization and norites with essential ilmenite ones. These types of deposits are demarcated spatially but they can also occur within the same pluton (Korosten). A more alkaline character of initial melts for apatite-bearing gabbro is supposed syenites being often associated with them (Davydki, Volodarky, Stremygorod deposits). The peculiarities of chemical composition of rock-forming and ore minerals (apatite, ilmenite, magnetite, pyroxenes, olivine, plagioclase) are considered. It is shown, that these minerals essentially differ from those in typical ilmenite and apatite deposits by their chemical peculiarities (Telnes, Grader, Suwalki). In the Ukrainian deposits those silicates are enriched in iron, and ilmenite is close to stoichiometric one with low contents of Mg, Fe₂O₃, Cr, V. Minerals in the Volodarka deposit proved to be especially highly enriched in iron, and ilmenite in Nb and Zr. It is concluded that the considered Ukrainian deposits of titanium and phosphorus were formed in more deep conditions and reduced oxygen fugacity, the Volodarka deposit is the most eroded one (5—10 km) among them. uk Інститут геохімії, мінералогії та рудоутворення ім. М.П. Семененка НАН України Мінералогічний журнал Петрологія Деякі мінералогічні та петрологічні особливості рудоносних (фосфор, титан) габроїдів анортозит-рапаківігранітних плутонів Українського щита Some Mineralogical and Petrological Peculiarities of Ore-Bearing (Phosphorus, Titanium) Gabbroids in Anorthosite-Rapakivi-Granite Plutons from the Ukrainian Shield Article published earlier
spellingShingle	Деякі мінералогічні та петрологічні особливості рудоносних (фосфор, титан) габроїдів анортозит-рапаківігранітних плутонів Українського щита Кривдік, С.Г. Дубина, О.В. Гуравський, Т.В. Петрологія
title	Деякі мінералогічні та петрологічні особливості рудоносних (фосфор, титан) габроїдів анортозит-рапаківігранітних плутонів Українського щита
title_alt	Some Mineralogical and Petrological Peculiarities of Ore-Bearing (Phosphorus, Titanium) Gabbroids in Anorthosite-Rapakivi-Granite Plutons from the Ukrainian Shield
title_full	Деякі мінералогічні та петрологічні особливості рудоносних (фосфор, титан) габроїдів анортозит-рапаківігранітних плутонів Українського щита
title_fullStr	Деякі мінералогічні та петрологічні особливості рудоносних (фосфор, титан) габроїдів анортозит-рапаківігранітних плутонів Українського щита
title_full_unstemmed	Деякі мінералогічні та петрологічні особливості рудоносних (фосфор, титан) габроїдів анортозит-рапаківігранітних плутонів Українського щита
title_short	Деякі мінералогічні та петрологічні особливості рудоносних (фосфор, титан) габроїдів анортозит-рапаківігранітних плутонів Українського щита
title_sort	деякі мінералогічні та петрологічні особливості рудоносних (фосфор, титан) габроїдів анортозит-рапаківігранітних плутонів українського щита
topic	Петрологія
topic_facet	Петрологія
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/61235
work_keys_str_mv	AT krivdíksg deâkímíneralogíčnítapetrologíčníosoblivostírudonosnihfosfortitangabroídívanortozitrapakívígranítnihplutonívukraínsʹkogoŝita AT dubinaov deâkímíneralogíčnítapetrologíčníosoblivostírudonosnihfosfortitangabroídívanortozitrapakívígranítnihplutonívukraínsʹkogoŝita AT guravsʹkiitv deâkímíneralogíčnítapetrologíčníosoblivostírudonosnihfosfortitangabroídívanortozitrapakívígranítnihplutonívukraínsʹkogoŝita AT krivdíksg somemineralogicalandpetrologicalpeculiaritiesoforebearingphosphorustitaniumgabbroidsinanorthositerapakivigraniteplutonsfromtheukrainianshield AT dubinaov somemineralogicalandpetrologicalpeculiaritiesoforebearingphosphorustitaniumgabbroidsinanorthositerapakivigraniteplutonsfromtheukrainianshield AT guravsʹkiitv somemineralogicalandpetrologicalpeculiaritiesoforebearingphosphorustitaniumgabbroidsinanorthositerapakivigraniteplutonsfromtheukrainianshield

Деякі мінералогічні та петрологічні особливості рудоносних (фосфор, титан) габроїдів анортозит-рапаківігранітних плутонів Українського щита

Репозитарії

Схожі ресурси