Аналіз методів переробки відходів рослинної сировини в технологіях виробництва гідролізного спирту, фурфуролу та лігніну
Проведен анализ технологических процессов по переработке отходов лесотехнической и сельскохозяйственной отраслей промышленности с целью интенсификации технологий получения гидролизного спирта, фурфурола и лигнина. Проведено аналіз технологічних процесів з переробки відходів лісотехнічної та сільсько...
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Промышленная теплотехника |
|---|---|
| Datum: | 2007 |
| Hauptverfasser: | , , |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainisch |
| Veröffentlicht: |
Інститут технічної теплофізики НАН України
2007
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/61300 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Аналіз методів переробки відходів рослинної сировини в технологіях виробництва гідролізного спирту, фурфуролу та лігніну / Б.І. Басок, О.М. Ободович, А.О. Луніна // Промышленная теплотехника. — 2007. — Т. 29, № 6. — С. 33-45. — Бібліогр.: 17 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860152634037501952 |
|---|---|
| author | Басок, Б.І. Ободович, О.М. Луніна, А.О. |
| author_facet | Басок, Б.І. Ободович, О.М. Луніна, А.О. |
| citation_txt | Аналіз методів переробки відходів рослинної сировини в технологіях виробництва гідролізного спирту, фурфуролу та лігніну / Б.І. Басок, О.М. Ободович, А.О. Луніна // Промышленная теплотехника. — 2007. — Т. 29, № 6. — С. 33-45. — Бібліогр.: 17 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Промышленная теплотехника |
| description | Проведен анализ технологических процессов по переработке отходов лесотехнической и сельскохозяйственной отраслей промышленности с целью интенсификации технологий получения гидролизного спирта, фурфурола и лигнина.
Проведено аналіз технологічних процесів з переробки відходів лісотехнічної та сільськогосподарської галузей промисловості з метою інтенсифікації технологій одержання гідролізного спирту, фурфуролу та лігніну.
There has been conducted an analysis of technological processes of recycling in forestry engineering and agriculture in order to intensify the technologies for receipt of hydrolytic alcohol, furfural, and lignine.
|
| first_indexed | 2025-12-07T17:52:05Z |
| format | Article |
| fulltext |
Вступ
На сьогоднішній день приділяється значна ува;
га питанням хімічної й біотехнологічної перероб;
ки біомаси – технологіям виробництва біопалива,
зокрема з деревинних і сільськогосподарських
відходів. Біопаливо має ряд переваг як над енерге;
тичними джерелами викопної органічної сирови;
ни (його запаси є відновлювальними в результаті
діяльності вищих рослин), так і над альтернатив;
ними видами енергії: Сонця, вітру, припливів то;
що (додатковий виграш маємо при експлуатації
біосфери, у тому числі підвищення ефективності
сільського господарства й лісового комплексу).
Також необхідно зазначити, що утилізацією
відходів сільськогосподарських виробництв та
лісотехнічної промисловості, більша частина
яких не використовується і безладно складується
на підприємствах або в кар’єрах, засмічуючи те;
риторію, вирішуються й екологічні проблеми,
оскільки використання біомаси і технологій її пе;
реробки є екологічно прийнятними. Біопаливо
повною мірою відповідає цілям, що визначені
Європейським Союзом (ЄС), зокрема [1]:
– нарощування частки біопалива в загально;
му енергетичному балансі ЄС;
– зниження темпів глобального потепління
й забруднення навколишнього середовища;
– створення нових ринків і робочих місць,
додаткових можливостей розвитку аграрного
сектора й суміжних галузей;
– зниження залежності від зростання цін
нафтової сировини.
Метою даної роботи є аналіз методів перероб;
ки відходів рослинної сировини у технологіях ви;
робництва гідролізного спирту, фурфуролу та
лігніну. Задачі роботи:
; з’ясування питання щодо світового та
вітчизняного досвідів з отримання та викорис;
тання біопалива;
; встановлення якісних та кількісних характе;
ристик сировинної бази (джерел біомаси) на Україні;
; ознайомлення, дослідження та аналіз
функціонування (роботи) гідролізної й сульфіт;
но;спиртової промисловостей;
; аналіз процесів переробки рослинної си;
ровини на основі застосування реакції гідролізу;
; встановлення оптимальних параметрів
технологій переробки біомаси, виходячи з її при;
роди та в залежності від необхідних якісних й
кількісних характеристик продуктів (зокрема
гідролізного спирту, фурфуролу та лігніну).
Світовий та вітчизняний досвід з
отримання та використання біопалива
У різних країнах здійснюються розробки
різних видів біопалива. В загальному обсязі пали;
ISSN 0204�3602. Пром. теплотехника, 2007, т. 29, № 6 33
ИСПОЛЬЗОВАНИЕ И СЖИГАНИЕ ТОПЛИВА
Проведено аналіз технологічних про)
цесів з переробки відходів лісотехнічної
та сільськогосподарської галузей про)
мисловості з метою інтенсифікації тех)
нологій одержання гідролізного спирту,
фурфуролу та лігніну.
Проведен анализ технологических про)
цессов по переработке отходов лесотехни)
ческой и сельскохозяйственной отраслей
промышленности с целью интенсифика)
ции технологий получения гидролизного
спирта, фурфурола и лигнина.
There has been conducted an analysis
of technological processes of recycling in
forestry engineering and agriculture in
order to intensify the technologies for
receipt of hydrolytic alcohol, furfural, and
lignine.
УДК 662.758
БАСОК Б.І.,
ОБОДОВИЧ О.М., ЛУНІНА А.О.
Інститут технічної теплофізики НАН України
АНАЛІЗ МЕТОДІВ ПЕРЕРОБКИ ВІДХОДІВ РОСЛИННОЇ
СИРОВИНИ В ТЕХНОЛОГІЯХ ВИРОБНИЦТВА
ГІДРОЛІЗНОГО СПИРТУ, ФУРФУРОЛУ ТА ЛІГНІНУ
ва для транспорту використовується біля 2%
біопалива, одержаного з рослинної біомаси, що
містить целюлозу і яка щорічно утворюється на
нашій планеті в обсязі приблизно 200 млрд т.
Збільшення його частки стримувалося помірни;
ми цінами на нафту.
Бразилію вважають засновницею майбутньої
зміни світової енергетичної парадигми [2]. Під
час нафтової кризи 70;х років минулого століття
уряд цієї країни прийняв програму з використан;
ня етанолу із цукрової тростини як палива.
Навіть сьогодні робити біоетанол із цукрової тро;
стини у Бразилії економічно вигідно. Весь бен;
зин цієї країни продається з добавкою паливного
етанолу (20…26%). В Бразилії навіть спеціально
випускаються автомобілі із двигунами, що пра;
цюють на чистому спирті (наразі в країні
налічується чотири мільйони таких машин). До
останнього часу Бразилія була світовим лідером з
виробництва біоетанолу. Зараз із нею зрівнялися
США.
Індія та США планують в найближчі 5 років
збільшити частку біопалива до 5%, а країнами ЄС
була прийнята директива – довести частку біопа;
лива до 2010 року до 5,75% [2]. Хоча Європа досі
не справляється із заданими річними темпами,
проте наприкінці минулого року цю цифру
збільшили, і тепер частка повинна складати до
10%. Для досягнення такого результату запровад;
жуються і використовуються різні способи сти;
мулювання використання рідкого біопалива [3]:
звільнення від податку на паливо (знижені ті або
інші податки), надання субсидій для переробних
заводів та кредитів на вирощування енергетич;
них культур тощо.
Зокрема, Швеція заявила, що до 2020 року пла;
нує взагалі відмовитися від нафти. В цій країні од;
ним із привабливих заходів є звільнення біоавто;
мобіля від плати за паркування в центрі міста.
Практично всі країни ЄС мають технології ви;
користання біомаси й, що характерно, жодна з
них не збирається згортати чи припиняти розви;
ток цього напрямку, про що свідчить намір побу;
дови до 2010 року близько ста нових заводів з ви;
робництва біоетанолу й біодизельного пального.
Програми збільшення споживання біопалива
прийняті в багатьох країнах світу – в Японії, Ки;
таї, Індії, Австралії, ПАР, Канаді тощо. У січні
минулого року в Китаї було прийнято новий за;
кон про відновлювальну енергію. Зараз, за дани;
ми газети «Женьмінь Жибао», частка біопалива
на основі біоетанолу вже становить близько 20%
витрат палива на внутрішньому ринку [2]. В табл. 1
представлені державні програми застосування
етанолу на транспорті.
У грудні 2006 року урядом нашої країни було
прийнято програму розвитку біопаливного сек;
тора, реалізація якої дозволить скоротити імпорт
нафтопалива на 1,88 млн т за рік [4]. В Україні
популяризацією біопалива займається асоціація
“Укрбіоенерго”, до складу якої увійшли 30 ви;
робників біоенергетичної сировини, техно;
логічного устаткування, біопалива, а також вчені.
За оцінками уряду за три роки загальний обсяг
споживання екологічного палива в країні пови;
нен становити в середньому 5 млн т за рік, але
можливе зростання і до 7,7 млн т.
У червні 2007 року в Києві пройшов Ук;
раїнсько;німецький форум по біоенергетиці [4].
Організатори заходу намагалися привернути ува;
гу не лише до виробництва біодизеля, але й обго;
ворити інші можливості, які існують в Україні:
біогаз, солома, деревина, біомаса.
Гідролізна сировина
(джерела біомаси)
Очевидно, що біомаса є найбільш потужним
сектором поновлюваних джерел енергії. Саме
біомаса дає близько 2 млрд т умовного палива
енергії за рік (близько 14% загального споживан;
ня первинних енергоносіїв у світі) (табл. 2) [5].
Сировину для гідролізу (джерела біомаси)
умовно можна поділити на групи:
1) в залежності від їх походження [6 – 9]:
– відходи лісопильних й деревообробних
підприємств (відходи деревини: тирса, стружки,
тріска, кора);
– відходи сільськогосподарського вироб;
ництва (кукурудзяний качан, бавовняне лушпин;
ня, соняшникова лузга, стебло бавовнику тощо);
– спеціально вирощувані високоврожайні
агрокультури й рослини;
– відходи життєдіяльності людей, включаю;
чи виробничу діяльність (тверді побутові відходи,
лігнін та ін.);
34 ISSN 0204�3602. Пром. теплотехника, 2007, т. 29, № 6
ИСПОЛЬЗОВАНИЕ И СЖИГАНИЕ ТОПЛИВА
2) в залежності від складу [9, 11]:
– сировина, що характеризується високим
вмістом пентозанів (однорічні рослини і листяна
деревина (табл. 3));
– сировина, що насичена гексозанами (го;
ловним чином хвойна деревина (табл. 4)).
Основними складовими потенціалу біомаси
України, що складає до 24 млн т у.п./рік, є соло;
ISSN 0204�3602. Пром. теплотехника, 2007, т. 29, № 6 35
ИСПОЛЬЗОВАНИЕ И СЖИГАНИЕ ТОПЛИВА
Та б л . 1 . Показники державних програм застосування етанолу на транспорті
Та б л . 2 . Виробництво теплової та електричної енергії з відновлюваних джерел енергії в країнах
Європейського Союзу
ма (5,6 млн т у.п./рік) та інші відходи сільського гос;
подарства (стебла, качани, лузга й т.д. – 4,7 млн т
у.п./рік), а також відходи деревообробних
підприємств, рідкі види палива з біомаси, різні види
біогазу й енергетичні культури (табл. 5). У першу
чергу необхідно організувати переробку та подальше
використання як палива наявних відходів твердої
біомаси (деревини й соломи). У перспективі відходи
біомаси (без частки, що використається іншими сек;
торами економіки) можуть забезпечити понад 10%
загальної потреби України в первинній енергії [12].
На гідролізних заводах переробляють голо;
вним чином відходи лісопильних і деревооб;
робних підприємств: тирсу, здрібнені відходи
лісопиляння (обаполи, рейки) і дров’яну дере;
вину [9].
Деревинна біомаса являє собою енергетичний
ресурс, що складає істотну частину в задоволенні
енергетичних потреб багатьох країн світу. Світові
запаси нафти, ресурси якої швидко виснажують;
ся, приблизно дорівнюють запасам деревини на
нашій планеті. Але запаси деревини на відміну
від нафти є відновлювальними у результаті при;
родного приросту. Значним резервом підвищен;
ня ресурсів деревинної сировини є збільшення
виходу цільових продуктів.
36 ISSN 0204�3602. Пром. теплотехника, 2007, т. 29, № 6
ИСПОЛЬЗОВАНИЕ И СЖИГАНИЕ ТОПЛИВА
Та б л . 3 . Склад сировини, що характеризується високим вмістом пентозанів
Та б л . 4 . Склад сировини, що насичена гексозанами
Лісосічні відходи поділяються на [6]:
– постійні (гілки й вершини, що становлять
4...12%; пні, обсяг яких не перевищує 4...5% об;
сягу стовбура);
– тимчасові (фаутна деревина, кора (при
корі стовбурів у лісі) і сторонні породи (чагарни;
ки, листяні породи у хвойних лісах тощо)).
В середньому кількість лісосічних відходів ста;
новить близько 15% від запасу деревини в лісі.
Загальна кількість реальних відходів при лісо;
пилянні дорівнює 25...30% від обсягу колод, що
розпилюються (1/3 з них становить тирса, або
“м’які” відходи, і 2/3 – обапіл, рейка, обрізки –
“тверді” відходи).
Найбільш цінною для гідролізної промисло;
вості є крупна тирса. Це найбільш дешева сиро;
вина, яка не вимагає додаткового здрібнювання.
В залежності від умов розпилювання деревини
отримана тирса може бути різного дисперсного
складу (табл. 6) [6]. Тирса із зернами діаметром
менше 0,001 м є небажаною домішкою, що ус;
кладнює переробку на гідролізних заводах.
Тверді відходи лісопиляння, що складаються з
рейок й обапол, перед гідролізом повинні бути
здрібнені до розмірів дрібної тріски. Чим крупніша
тріска, тим зазвичай менший вихід цукру. Розмір
тріски в основному визначається шириною відру;
бу вздовж волокон. Тріска – більш дорога сирови;
на за тирсу, тому що на її одержання витрачається
значна кількість енергії. Вона використовується в
чистому виді або в суміші з тирсою. При гідролізі
деревини надконцентрованою соляною кислотою
застосовується головним чином дрібна тріска.
Вміст тирси в ній допускається не більше 10...15%.
Дров’яна деревина є ще більш дорогою сиро;
виною, ніж тверді відходи лісопиляння, і тому за;
стосовується на гідролізних заводах в обмеженій
кількості. Загалом, вживання дров’яної деревини
викликане або недостатнім надходженням сиро;
вини з лісопильних заводів, або особливими умо;
вами технології гідролізу, що обмежують застосу;
вання тирси.
Вологість деревини, що транспортується на
гідролізні заводи, коливається в широких діапа;
ISSN 0204�3602. Пром. теплотехника, 2007, т. 29, № 6 37
ИСПОЛЬЗОВАНИЕ И СЖИГАНИЕ ТОПЛИВА
Та б л . 5 . Потенціал біомаси в Україні
Та б л . 6 . Розмірні характеристики тирси в залежності від вагових відсотків фракційних зерен
зонах. Так, деревина сосни, що тільки зрубана,
має вологість від 47 до 53%, а її питома вага ста;
новить від 0,76·103 до 0,79·103 кг/м3. Питома вага
щільної деревини однієї породи залежить від її
вологості, товщини клітинних стінок та розміру
клітинних порожнеч. Питома вага клітинних
стінок абсолютно сухої деревини залежно від поро;
ди дерева коливається від 1,49·103 до 1,57·103 кг/м3.
Середня питома вага клітинних стінок деревини
близька до 1,56·103 кг/м3.
Крім переробки відходів лісопильних і дерево;
обробних підприємств, на гідролізних заводах
для виробництва різних видів продукції викорис;
товують також і відходи сільськогосподарської
переробки, що є цінною хімічною сировиною. До
цієї групи відносяться головним чином здеревілі
частини однолітніх сільськогосподарських рос;
лин, що часто не знаходять раціонального про;
мислового застосування й використовуються як
місцеве паливо, будівельний матеріал, підстилка
або як грубий корм у тваринництві. До числа та;
ких відходів можуть бути віднесені: солома злаків
(жита, пшениці, вівса, ячміню, проса й гречихи),
стебла бавовнику, кукурудзи, соняшника, кукуруд;
зяний качан, лушпиння насіння соняшника, про;
са, гречки, вівса, бавовни, рису тощо.
Гідролізна та сульфітно-спиртова
переробка відходів рослинної сировини
Завданням гідролізної та сульфітно;спиртової
переробки біомаси є одержання біологічно ак;
тивних препаратів, кормових й харчових доба;
вок, мономерів й синтетичних смол, палива для
двигунів внутрішнього згоряння й різноманітних
продуктів для технічних цілей із відходів пере;
робки сільськогосподарських культур та дере;
вини. Найбільш перспективними вважаються
гідролізні виробництва в поєднанні з біотехно;
логічними процесами.
В основі технології гідролізного виробництва
лежить процес перетворення деревини й од;
нолітніх рослин у гідролізний цукор, що надалі
використовується [13]:
– безпосередньо у вигляді глюкозного крис;
талічного цукру (при солянокислому гідролізі);
– збражується мікроорганізмами, перетво;
рюючись в етиловий спирт, гліцерин тощо;
– як живильна сировина для вирощування
білкових і жирових дріжджів.
В США, Франції, Італії, Японії, Фінляндії та в
деяких країнах колишнього Радянського Союзу в
основному функціонують гідролізні виробництва
наступних профілів [14 – 16]: дріжджового, спир;
то;дріжджового, фурфурольно;дріжджового та
ксилозно;дріжджового. Наразі в Україні немає
заводів гідролізного та сульфітно;спиртового ви;
робництва.
Умови процесу (температуру, концентрацію,
тривалість тощо) підбирають таким чином, щоб
ступінь гідролізу полісахаридів наближався до
90%. За оптимальних режимів вихід моносаха;
ридів становить 46...50%.
Зазвичай гідроліз рослинних матеріалів здійсню;
ється в присутності розведених або концентро;
ваних мінеральних та/чи органічних кислот,
рідше – солей. Гідроліз розведеними кислотами
(зокрема 0,4...0,7%;ою H2SO4) здійснюється при
температурі 120...190 оС і тиску 0,6...1,5 МПа.
Процес має свої переваги (можна використовува;
ти вологу сировину й проводити реакцію без ре;
генерації кислоти в зв’язку з її малою витратою)
і недоліки (більші витрати теплоти на гідроліз, а
це означає втрати моносахаридів через їхнє роз;
щеплення в реакційній зоні, забруднення
гідролізатів побічними продуктами, що знижує
їхню якість). Проте легкість та простота процесу
були домінантними позитивними факторами при
визначенні інтенсивного розвитку даного спосо;
бу, що є основним у гідролізній промисловості.
Схеми переробки рослинної сировини на
основі застосування реакції гідролізу
Широка гама різноманітних продуктів, що є
результатами переробки біомаси на основі її
гідролізу, створює сприятливі умови для ор;
ганізації комплексного виробництва, яке дозво;
лить найбільш повно й раціонально використо;
вувати всі складові компоненти рослинної
тканини. На цій основі базуються процеси пере;
робки відходів рослинної сировини на
гідролізних заводах. Вибір одержуваних про;
дуктів і характер комбінування для кожного з
підприємств визначається складом вихідної си;
ровини й економічними міркуваннями.
38 ISSN 0204�3602. Пром. теплотехника, 2007, т. 29, № 6
ИСПОЛЬЗОВАНИЕ И СЖИГАНИЕ ТОПЛИВА
Схема 1 – Переробка рослинної сировини, що на<
сичена пентозанами, при двофазному гідролізі. За;
лежно від виду сировини й прийнятого профілю
гідролізного заводу застосовується та або інша
схема комплексного виробництва. На рис. 1 [6]
представлено варіант комплексної схеми, що на;
був широкого використання при переробці рос;
линної сировини, яка насичена пентозанами.
За цією схемою рослинна сировина (біомаса)
спочатку піддається м’якому гідролізу розведе;
ною сірчаною кислотою. При цій обробці
гідролізуються головним чином пентозани з ут;
воренням пентозних цукрів (ксилоза, арабіноза).
Утворений пентозний гідролізат в подальшому
використовується для одержання кормових
дріжджів, фурфуролу, кристалічної ксилози,
ксиліту або інших хімічних продуктів.
Залишок після пентозного гідролізу (рослинна
тканина, що складаєтся із целюлози й лігніну)
піддається більш твердому гексозному гідролізу.
Гексозний гідролізат, що утворився при цьому,
нейтралізується вапном і піддається шумуванню
(збражуванню) на етиловий спирт.
При роботі за такою схемою з 1 т абсолютно
сухого бавовняного лушпиння, що містить
20...25% пентозанів, може бути отримано [6]:
60...90 л спирту етилового 100%;ого, 28...38 кг
рідкої вуглекислоти, 300...320 кг лігнінових бри;
кетів вологістю 20%, 70 кг кристалічної ксилози,
або 70...80 кг фурфуролу, або 80...110 кг кормових
дріжджів сухих. Крім перерахованих продуктів, у
невеликих кількостях виходять також метанол і
сивушні масла.
Схема 2 – Виробництво кристалічної глюкози з
рослинної сировини. При одержанні з рослинної
тканини як основного продукту харчової або ме;
дичної глюкози застосовуються різні схеми ви;
робництва. За схемою, представленою на рис. 2
[6], рослинна сировина спочатку піддається
м’якому попередньому гідролізу розведеною со;
ляною кислотою для розчинення геміцелюлоз.
Геміцелюлозний гідролізат, що виходить при цьо;
му, в залежності від складу вихідної сировини вико;
ристовується для виробництва етилового спирту та
кормових дріжджів. Залишок рослинної тканини,
що складається із целюлози й лігніну, гідролізується
надконцентрованою соляною кислотою.
Після використання соляна кислота
піддається регенерації, а глюкозний розчин після
відповідного очищення використовується для
одержання глюкозної патоки або кристалічної
глюкози. В останньому випадку частина глюко;
зи, що не піддалася кристалізації, у вигляді ма;
точника переробляється, як зазначено вище, ра;
зом з геміцелюлозним гідролізатом.
Розглянуті вище методи комплексної обробки
(переробки) рослинної сировини засновані на
ISSN 0204�3602. Пром. теплотехника, 2007, т. 29, № 6 39
ИСПОЛЬЗОВАНИЕ И СЖИГАНИЕ ТОПЛИВА
Рис. 1. Схема переробки рослинної сировини, що
насичена пентозанами, при двофазному гідролізі.
Рис. 2. Схема виробництва кристалічної глюкози з
рослинної сировини.
практично повному гідролізі полісахаридів, що
містяться в ньому. Лігнін при цьому залишається
у вигляді нерозчинного залишку.
При переробці 1 т абсолютно сухої хвойної де;
ревини на глюкозну патоку може бути отримано
[6]: 350...400 кг глюкози у вигляді патоки, 60 л
спирту етилового 100%;ого, 1,5 л метанолу, 65 кг
кормових дріжджів вологістю 8% та 360 кг лігніну
паливного вологістю 20%.
При переробці цієї ж кількості деревини на крис;
талічну глюкозу може бути отримано [6]: 200 кг глю;
кози кристалічної, 150 л спирту етилового 100%;
ого, 65 кг кормових дріжджів вологістю 8%, 360 кг
лігніну паливного вологістю 20% та 1,5 л метанолу.
Схема 3 – Комплексна обробка деревини на це<
люлозу, етиловий спирт, кормові дріжджі та бар<
дяний концентрат. На відміну від цих методів
комплексна обробка рослинної сировини (хвой;
ної деревини) на сульфітну целюлозу, етиловий
спирт, кормові дріжджі й концентрати передба;
чає гідроліз тільки полісахаридів геміцелюлоз.
Лігнін при даній обробці переходить у розчине;
ний у воді стан. Такий метод обробки рослинної
сировини представлено на рис. 3 [6].
За цією схемою деревина, головним чином
ялинкова, піддається обробці гарячою вариль;
ною кислотою, що складається з водяного розчи;
ну сірчистої кислоти й кислого сірчистокислого
кальцію (4...8% SO2 і 1% СаО). У цьому середо;
вищі полісахариди геміцелюлоз гідролізуються
до відповідних моносахаридів, а лігнін, приєдну;
ючи сірчисту кислоту, утворює лігносульфонову
кислоту, що у вигляді кальцієвої солі переходить
у розчин разом з моносахаридами. Розчин, що
містить близько 50% органічних речовин дереви;
ни, має назву сульфітного лугу. В ньому містить;
ся близько 2% моносахаридів, що складаються з
гексоз і пентоз, і 7...8% кальцієвої солі лігносуль;
фонової кислоти.
Волокниста маса, яка залишилася нерозчине;
ною, являє собою сульфітну целюлозу, що знахо;
дить широке застосування в паперовій, хімічній і
текстильній промисловості. Сульфітний щілок,
що утворюється при цьому, нейтралізується вап;
ном, а гексози, що містяться в ньому, збражуються
на етиловий спирт. Після відокремлення остан;
нього пентози використаються для вирощування
кормових дріжджів, а залишок, що містить роз;
чинену кальцієву сіль лігносульфонової кислоти,
упарюється і випускається у вигляді бардяного
концентрату [6].
При переробці даним методом деревини бука,
осики, берези тощо стадія одержання етилового
спирту виключається і весь пентозний цукор, що
міститься в сульфітному лузі, може бути викори;
станий для виробництва кормових дріжджів,
вихід яких при цьому збільшується до 60 кг на 1 т
вихідної абсолютно сухої деревини.
При переробці ялинкової деревини за наведе;
ною вище схемою з 1 т її може бути отримано [6]:
470 кг сульфітної целюлози, 20 кг обгорткового
паперу з відходів, 30...50 л спирту етилового
100%;ого, 1 л метанолу, 19...25 кг рідкої вуглекис;
лоти, 15 кг кормових дріжджів вологістю 8% та
475 кг концентратів вологістю 20%.
Схема 4 – Спиртово<дріжджове виробництво
при однофазному гідролізі. На рис. 4 наведено
один з найбільш широко розповсюджених у про;
мисловості варіантів комплексної схеми, що доз;
воляє одержувати з рослинної сировини: етило;
вий і метиловий спирт, кормові дріжджі,
будівельний гіпс, лігнін, фурфурол і рідку вугле;
кислоту і умовно поділяється на такі основні
стадії [6, 9, 13]:
40 ISSN 0204�3602. Пром. теплотехника, 2007, т. 29, № 6
ИСПОЛЬЗОВАНИЕ И СЖИГАНИЕ ТОПЛИВА
Рис. 3. Схема комплексної обробки деревини на
целюлозу, етиловий спирт, кормові дріжджі та
бардяний концентрат.
– підготовка деревини до гідролізу;
– гідроліз деревини розведеною сірчаною
кислотою;
– підготовка гідролізату до бродіння;
– бродіння гідролізного сусла;
– перегонка бражки.
1) Підготовка деревини до гідролізу.
За наведеною схемою (рис. 4), що в нашому
випадку вибрано за базову, деревина надходить
на гідролізні заводи з лісопильних і деревооброб;
них підприємств у вигляді м’яких відходів – тир;
си, стружок, тріски – і твердих відходів – рейок,
обаполів, а також з лісозаготівель у вигляді
дров’яних відходів або колод. В даній роботі
вибір схеми обумовлюється якісним та
кількісним складом продуктів переробки, що в
тій чи іншій мірі є домішками до традиційних па;
ливомастильних матеріалів (гідролізний спирт)
та використовуються в лакофарбовій промисло;
вості (фурфурол та лігнін)
Тирса, стружки та дрібна тріска за своїми
розмірами придатні для гідролізу і тому надхо;
дять безпосередньо в гідролізне відділення. Рей;
ки, обаполи та колоди попередньо подрібнюють
до розмірів дрібної тріски та звільняють від кори.
Великі шматки деревини не встигають
прогідролізуватися одночасно з основною масою,
що зменшує вихід цукру з одиниці сировини. Ду;
же дрібна тирса й пил знижують якість гідроліза;
ту, засмічуючи його, і зменшують швидкість його
видачі з гідролізних апаратів, збільшуючи тим са;
мим час варіння. Домішка кори погіршує якість
сировини, тому що в ній при відносно малому
вмісті вуглеводів багато дубильних і зольних речо;
вин. Основна маса тріски повинна мати середню
товщину до 0,005 м, ширину від 0,010 до 0,007 м,
довжину уздовж волокон до 0,035 м.
Рослинні відходи сільського господарства –
соняшникова лузга, бавовняне лушпиння – не
мають потреби в подрібнюванні.
Подрібнена та відсортована сировина, що
відповідає технічним вимогам, подається на
склад сировини або в бункери для здрібненої де;
ревини, що розташовуються в гідролізному
відділенні.
2) Гідроліз деревини розведеною сірчаною
кислотою.
Полісахариди рослинної сировини, за схемою
4 (рис. 4) спочатку гідролізуються розчином, що
протікає крізь неї і містить 0,4...0,7% [6]
(0,5...0,8% [13]) сірчаної кислоти, при підвище;
них температурах (160...190 оС [6], 150...180 оС [9]):
(С6Н10О5)n + n Н2О → n (С6Н12О6);
(С5Н8О4)n + n Н2О > → (С5Н10О5).
Кислий водяний розчин моносахаридів, що
отримується при цьому, зветься гідролізатом.
В дійсності цей складний процес протікає в
декілька стадій і через проміжні продукти. Спо;
чатку утворяться водорозчинні полісахариди,
потім манози, які з більшою або меншою
швидкістю перетворюються в інші продукти.
Пентози спочатку дегідратуються до відносно
стійкого фурфуролу:
С5Н10О5 → С5Н4О2 + 3Н2О,
а фурфурол у свою чергу розкладається до мура;
шиної кислоти й гумінових речовин. Пектинові
речовини розщеплюються на галактуронову кис;
ISSN 0204�3602. Пром. теплотехника, 2007, т. 29, № 6 41
ИСПОЛЬЗОВАНИЕ И СЖИГАНИЕ ТОПЛИВА
Рис. 4. Схема спиртоводріжджового виробництва
при однофазному гідролізі.
лоту, метиловий спирт, оцтову кислоту, арабінозу
й галактозу.
Склад гідролізату залежить від вихідної сировини
й режиму варки та піддається значним коливанням.
В органічну частину гідролізату по масі розчину,
входять (в %) [9]: 1,3...1,5 глюкози; 0,63...0,75 мано;
зи; 0,10...0,12 галактози; 0,60...0,80 ксилози; 1,80
декстрину й гумінових речовин; 0,10 фурфуролу;
0,03...0,04 мурашиної та 0,25...0,30 оцтової кислот.
Гідролізати з ялинової й соснової деревини
мають наступний склад (в %) [9]: 1,3...1,5 глюко;
зи; 0,1...0,12 галактози; 0,63...0,75 манози;
0,65...0,8 ксилози; 0,1...0,12 арабінози; 0,5...0,7
сірчаної та 0,25...0,30 оцтової кислот;
0,030...0,085 фурфуролу; 0,08...0,20 оксиметил;
фурфуролу та 0,02...0,03 метилового спирту.
Гідролізати з листяної деревини й сільськогос;
подарських відходів містять менше гексоз
(1,5...2%) і більше пентоз (3...5%), фурфуролу
(0,05...0,20%) [9].
Вихід цукрів при гідролізі становить 37...49%
по масі сухої деревини.
Таким чином, гідролізат з різної рослинної си;
ровини містить 3...6% розчинених речовин ор;
ганічного походження (у тому числі 3,2...3,5% ре;
човин, що редукують (по Бертрану)), 0,4...0,7%
сірчаної кислоти, 0,1...0,3% мінеральних солей і
має рН 1,3...1,4.
Так званий технічний або гідролізний лігнін
при гідролізі розведеними кислотами не розчи;
няється, але відщеплює деяку кількість меток;
сильних, ацетильних, діоксиметиленових і
формільних груп, що дають відповідно метило;
вий спирт, оцтову кислоту, формальдегід і мура;
шину кислоту. Нерозчинний залишок рослинної
тканини після віджиму гідролізату видаляється з
гідроліз;апарата в приймальний пристрій (сцежи
або в циклон), звідки надходить до цеху перероб;
ки лігніну і в подальшому може бути використа;
ний безпосередньо у виробництві будівельних
плит та цегли, при перемелюванні цементу, як
паливо в парових котлах [9, 13, 17]. Після
відповідної обробки лігнін може знайти застосу;
вання у виробництві при виготовленні пластмас,
в гумовій промисловості й т.п.
Смоли розділяються на скипидар і каніфоль.
Скипидар іде з гідролізатом, а каніфоль затри;
мується в залишку після гідролізу.
Гідролізат надходить з гідроліз;апарата при
тиску 0,6...0,1 МПа на випарювання в систему
послідовно з’єднаних випарників (зазвичай
трьох) [9], де він охолоджується до температури
100...115оС. При охолодженні гідролізату обсяг
його зменшується приблизно на 10% внаслідок
випарювання. Склад конденсату залежить від ви;
ду сировини й режиму його гідролізу. При пере;
робці хвойної деревини в ньому міститься при;
близно 0,3% фурфуролу, 0,1% метанолу та 0,12%
оцтової кислоти. З конденсатів одержують чис;
тий фурфурол. Кислий гідролізат звільняється
від сірчаної кислоти нейтралізацією його вапном
в нейтралізаторах і очищається від гіпсу, що утво;
рився, й мілкого лігніну в відстійниках. Гіпс відо;
кремлюється і після сушіння та випалювання ви;
користовується в будівельній техніці як алебастр.
Пару, що утворилася при охолодженні кислого
гідролізату в результаті зниження тиску і скон;
денсувалася, рекомендовано подавати: 1) на пе;
реробку в фурфурольний цех для виділення з неї
у вигляді товарних продуктів: фурфуролу, скипи;
дару та метанолу, що утворилися при побічних
процесах гідролізу деревини та розкладу цукрі
[13]; 2) в систему теплообмінників для підігріву
води, що використовується для розведення сірча;
ної кислоти [9].
Гідролізат, що виходить із гідролізних апа;
ратів, містить деяку кількість не повністю
гідролізованих, розчинних у воді полісахаридів
(олігосахаридів і декстринів 0,18...0,30%). Вони
не засвоюються дріжджами, тому їх потрібно
гідролізувати (провести інверсію). Для здійснен;
ня інверсії гідролізат з випарників направляють у
спеціальні апарати – інвертори, у яких його вит;
римують при температурі близько 100°С протя;
гом 8 годин. При цьому близько 80% всіх декст;
ринів гідролізуються до моносахаридів, кількість
яких збільшується на 7...8%.
В процесі інверсії з гідролізату виділяється
осад затверділої смоли, а лігнін спливає на по;
верхню. Осад періодично видаляють із інвертора.
На деяких заводах інверсію проводять під над;
лишковим тиском у випарних апаратах низького
тиску при температурі 130оС протягом 35 хвилин.
3) Підготовка гідролізату до бродіння.
Для перетворення гідролізату в сусло, придат;
не для вирощування дріжджів і бродіння, не;
42 ISSN 0204�3602. Пром. теплотехника, 2007, т. 29, № 6
ИСПОЛЬЗОВАНИЕ И СЖИГАНИЕ ТОПЛИВА
обхідно нейтралізувати мінеральні частково
органічні кислоти, відокремити осад, зменши;
ти температуру середовища до 30...37 оС, вида;
лити шкідливі летючі домішки, збагатити сере;
довище фосформістким і азотомістким
харчуванням [9].
Гарячий кислий гідролізат зі збірника після
інверсії подають у нейтралізатор, куди з мірника
надходять вапняне молоко й розчин живильних
солей у потрібному співвідношенні. Кислотність
суміші доводять аміачною водою до рН 5...6. Тем;
пературу середовища в нейтралізаторах підтри;
мують на рівні не нижче 82 оС, тому що при тем;
пературі нейтралізації 80 оС утворюються
кристали двоводного гіпсу, що має найбільш
повільну розчинність при наступному охолод;
женні. Якщо ж нейтралізацію й відокремлення
осаду вести при низькій температурі, то в розчині
буде міститися підвищена кількість гіпсу, яка при
перегонці бражки виділяється у вигляді крис;
талів, що порушують нормальну роботу контакт;
них пристроїв брагоректифікаційного апарата.
Нейтралізований й збагачений живильними
солями гідролізат подають у відстійник, з якого
гідролізат надходить у збірник нейтралізата, а
осад направляють у збірник, де його промивають,
відводячи шлам у каналізацію.
Гарячий нейтралізат зі збірника подають у без;
перервно діючу вакуум;охолоджувальну установ;
ку, де він охолоджується з 85...95 до 30...35 оС.
Пари, що утворюються при цьому, конденсують;
ся в конденсаторах. Конденсат, що містить фур;
фурол, насосом перекачують у фурфурольний
цех, де з нього виділяють товарний фурфурол.
Охолоджений нейтралізат (деревне сусло) надхо;
дить у бродильне відділення спиртового цеху.
4) Бродіння гідролізного сусла.
Після охолодження нейтралізований гідролізат
(нейтролізат), що носить назву гідролізного сусла,
поступає в бродильні чани і змішується з винокур;
ними дріжджами роду цукроміцетів та шизоцу;
кроміцетів, які збражують 2...3% гексоз, з утво;
ренням етилового спирту й вуглекислоти.
Деревне сусло містить багато нецукрів (фурфу;
рол, органічні кислоти тощо), що гнітить
дріжджі. Тому для збражування його застосову;
ють велику кількість дріжджів, використовуючи
безперервнопоточний метод шумування з повер;
ненням відсепарованих зі зрілої бражки дріжджів
у головний апарат бродильної батареї.
Деякі продукти деревного сусла діють як анти;
септики, що запобігає розвитку сторонньої
мікрофлори. Тому на гідролізних спиртових заво;
дах немає установок для одержання чистих куль;
тур дріжджів і виробничих дріжджів. Ті самі
дріжджі використовують протягом багатьох
місяців.
Підготовлене сусло зі збірника беззупинно пе;
рекачують насосом у дріжджанку. Сюди ж із сепа;
ратора надходить дріжджова суспензія концент;
рацією 0,09...0,12 кг/л. Співвідношення між
суслом і дріжджовою суспензією становить 10:1.
Суміш сусла й дріжджів з дріжджанки безупинно
подають насосом у головний апарат бродильної
батареї, звідки бражка самопливом надходить у
кінцевий апарат. Концентрація дріжджів у бро;
дильній батареї становить 0,017...0,025 кг/л. Шу;
мування (бродіння, збражування) відбувається
при температурі 32...35 оС протягом 5...7 годин.
Зрілу бражку з кінцевого бродильного апарату
насосом перекачують через сітчастий фільтр на
сепараторі. У фільтрі вловлюються частки лігніну
й кори. На сепараторах бражка розділяється на
два потоки: дріжджову суспензію й відсепаровану
бражку. Останню направляють у збірник, звідки
потім насосом подають у брагоректифікаційне
відділення, а дріжджова суспензія надходить у
дріжджанку. Діоксид вуглецю із бродильних апа;
ратів направляють у цех для одержання рідкого й
твердого двоокису вуглецю. Шлам, що скла;
дається із лігніну, гумінових колоїдних речовин,
гіпсу й осілих дріжджових клітин, відводять у
збірник.
Місткість бродильних апаратів складає
200...500 м3, дріжджанок – 100...200 м3. Апарати
оснащені мішалками й барботерами для подачі
повітря у випадку ослаблення бродильної актив;
ності дріжджів.
5) Перегонка бражки.
Для витягу спирту із бражки у гідролізній про;
мисловості застосовують п’ятиколонний браго;
ректифікаційний апарат, що складається із браж;
ної, епюраційної, ректифікаційної, метанольної
й ефірної колон.
З бражних колон спирт разом з іншими летю;
чими домішками відганяють в верхню частину
ISSN 0204�3602. Пром. теплотехника, 2007, т. 29, № 6 43
ИСПОЛЬЗОВАНИЕ И СЖИГАНИЕ ТОПЛИВА
колон і відводять звідти у вигляді спиртового
конденсату міцністю 25...30% на спиртову коло;
ну, а звільнену від спирту бражку (барду) видаля;
ють. Етиловий спирт, що виходить після спирто;
вої ректифікаційної колони, концентрується і
зміцнюється до 93,5% [6] (94...95% [13]). Одно;
часно виходить невелика кількість сивушних ма;
сел. Часом, для остаточної очистки міцний спирт
з верхньої частини спиртової колони передають
на метанольну колону, в якій низькокиплячі
домішки концентруються зверху у вигляді мета;
нольної фракції як товарний продукт. Звільнений
від метилового спирту етиловий спирт відбира;
ють з нижньої частини метанольної колони, охо;
лоджують і крізь контрольний пристрій (снаряд)
здають на склад готової продукції.
Вуглекислоту, що утворилася при спиртовому
збражуванні, відводять з верхньої частини бро;
дильних чанів у вуглекислий цех, де її очищають
та відпускають як товарний продукт у вигляді
рідкої і твердої вуглекислоти.
У ряді гідролізних заводів вуглекислий газ, що
виділяється при шумуванні (збражуванні), скрап;
люється й у вигляді рідкої вуглекислоти або твердого
продукту (сухого льоду) відпускається споживачам.
Залишок з бражних колон після відгонки
спирту, що носить назву гідролізної барди,
містить пентози, які використовуються для виро;
щування кормових дріжджів. В дріжджовому це;
ху барду охолоджують, додатково нейтралізують,
збагачують живильними солями (суперфосфа;
том, сульфатом амонію тощо) і подають в чани,
де відбувається вирощування дріжджів і при по;
силеній аерації рідини повітрям, що подається,
спеціальні раси дріжджів, використовуючи дере;
винний цукор, живильні солі і органічні кислоти,
з зусиллям розморожуються, накопичуючи
біомасу з високим вмістом білка.
Кормові дріжджі, що вирощені на живильних
речовинах барди, відокремлюють від рідини на
сепараторах і сушать на барабанних або розпи;
лювальних сушарках до вологості 8%.
При переробці хвойної деревини по описаній
комплексній схемі вихід гідролізного цукру зви;
чайно не перевищує 50...53%. При цьому вихід
100%;ого етилового спирту з 1 т абсолютно сухої
деревини, залежно від ступеня досконалості тех;
нології, коливається від 165 до 200 л.
При переробці листяної деревини вихід спир;
ту з 1 т абсолютно сухої деревини зменшується до
150...160 л. Відповідно змінюється й кількість
інших продуктів комплексної переробки. Так,
при обробці листяної деревини або деревини, що
насичена пентозанами, сільськогосподарських
відходів майже в 2 рази збільшується вихід фур;
фуролу й в 2...2,5 рази вихід кормових дріжджів.
При переробці 1 т абсолютно сухої хвойної де;
ревини, за наведеною вище комплексною
схемою, можуть бути отримані наступні продук;
ти [6]: 187 л спирту етилового, 70 кг рідкої вугле;
кислоти, або 40 кг твердої вуглекислоти, 40 кг
дріжджів кормових, 9,4 кг фурфуролу, 0,8 кг ски;
пидару, 75 м2 термоізоляційних і будівельних
лігноплит, 225 кг алебастру будівельного та 0,3 кг
ізобутилового й ізоамілового спиртів.
На даний момент розроблені й інші методи
гідролізу, що передбачають значне збільшення
виходу цукру з рослинної сировини, що перероб;
ляється. Так, при гідролізі хвойної деревини над;
концентрованою соляною кислотою або концен;
трованою сірчаною кислотою вихід цукру на 1 т
абсолютно сухої деревини досягає 650...680 кг.
При переробці цього цукру за наведеною вище
схемою вихід 100%;ого етилового спирту з 4 т су;
хої деревини може досягати 260...280 л, тобто
буде значно більшим, ніж при методі з застосу;
ванням розведеної сірчаної кислоти для ре;
акції гідролізу. Недоліком даного виробництва
є велика витрата мінеральної кислоти, однак
ця перешкода може бути усунута правильно по;
ставленою регенерацією її або раціональним
використанням.
Приведені вище комплексні схеми переробки
рослинної сировини не охоплюють всіх можли;
вих напрямків й обмежуються тільки основними,
найважливішими варіантами. Проте, ці схеми
досить наочно показують велике різноманіття
важливих для народного господарства продуктів,
які отримуються з рослинних тканин на основі
застосування реакції гідролізу полісахаридів, що
містяться в них.
Висновки
Після розвалу Радянського Союзу на території
України припинив діяльність ряд підприємств
44 ISSN 0204�3602. Пром. теплотехника, 2007, т. 29, № 6
ИСПОЛЬЗОВАНИЕ И СЖИГАНИЕ ТОПЛИВА
гідролізної та сульфітно;спиртової промисловос;
тей. Проте сировинна база є і в достатньо вели;
ких обсягах. Розвиток біотехнологій з застосуван;
ням сучасного тепломасообмінного обладнання
дозволить позитивно вплинути на зміни існуючої
ситуації. За кордоном біоетанол і біодизель все
більше набули поширення як домішки до тра;
диційних паливомастильних матеріалів.
Проведений аналіз методів переробки відходів
рослинної сировини свідчить про те, що на сьо;
годнішній день при утилізації відходів є мож;
ливість отримати від 500000 до 1000000 дал/рік
гідролізного спирту та його похідних (фурфуролу
та лігніну). Вдосконалення даних технологій
дозволить зробити біопаливо більш комерційно
привабливим продуктом та стимулюватиме
збільшення інвестицій у його виробництво.
ЛІТЕРАТУРА
1. Все масла Украины. Биодизельное топливо.
Технико;экономический анализ (OilWorld.ru).
2. Інтернет журнал “Коммерческая биотехно;
логия”. Биотопливо: биомасса ползёт в бак (Cbio.ru).
3. Конфедерация ассоциаций и союзов
лесной, целлюлозно;бумажной, деревооб;
рабатывающей и мебельной промышленно;
сти. Новости конференции. Касса биомассы
(Forestconfederation.ru).
4. Все масла Украины. В Киеве открылся ук;
раинско;немецкий форум по биоэнергетике
(OilWorld.ru).
5. Energy for the Future: Renewable Sources of
Energy. White Paper for a Community Strategy and
Action Plan. Bruxelles, 1997. — Р. 53.
6. Технология гидролизного и сульфатно;
спиртового производства. Под редакцией В.И.
Шаркова. – М. – Л.: Гослесбумиздат, 1959. – 439 с.
7. Обзор современных технологий использова;
ния биомассы. – М.: Российский центр солнечной
энергии “ИНТЕРСОЛАРЦЕНТР”, 2002. – 61 с.
8. Альтернативная энергетика – что это?
(green.bn.by).
9. Мальцев П.М. Технология бродильных про;
изводств. – 2;е изд., переработанное и дополнен;
ное. – М.: Пищевая промышленность, 1980. – 560 с.
10. Кальнина В.К., Бейнарт И.И., Таубин Б.М.
Рижский способ гидролиза. Под ред. П.Н. Один;
цова. – Рига: Издательство Академии наук Лат;
вийской ССР, 1961. – 107 с.
11. Шарков В.И., Дмитриева О.А., Потапова Н.Л.
Научные доклады высшей школы. Лесоинженер;
ное дело. – 1958. – №4. – С. 202.
12. А.А. Долинский, Г.Г. Гелетуха. Возможнос;
ти замещения природного газа в Украине за счет
местных видов топлива // Сантехника. Отопле;
ние. Кондиционирование, 2006.
13. Михайлов М.И., Ясинский Б.Н. Перспекти;
вы развития лесохимической и гидролизной
промышленности. – М. – Л.: Гослесбумиздат,
1960. – 58 с.
14. Шарков В.И., Куйбина Н.И. Химия геми;
целлюлоз. – М.: Технология гидролизных произ;
водств, 1972. – 440 с.
15. Шарков В.И., Сапотницкий С.А., Дмитрие<
ва О.А., Туманов И.Ф. Технология гидролизных
производств. – М.: Лесная промышленность,
1973. – 407 с.
16. Корольков И.И. Перколяционный гидро;
лиз растительного сырья, 2 изд. – М.: Лесная
промышленность, 1978. – 288 с.
17. Химическая энциклопедия: В 5 т.: т. 2:
Даффа – Меди /Редкол.: Кнунянц И.Л. (гл. ред.)
и др.– М.: Сов. энциклопедия, 1990. – 671 с.
Получено 09.10.2007 г.
ISSN 0204�3602. Пром. теплотехника, 2007, т. 29, № 6 45
ИСПОЛЬЗОВАНИЕ И СЖИГАНИЕ ТОПЛИВА
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-61300 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 0204-3602 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T17:52:05Z |
| publishDate | 2007 |
| publisher | Інститут технічної теплофізики НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Басок, Б.І. Ободович, О.М. Луніна, А.О. 2014-04-30T06:54:00Z 2014-04-30T06:54:00Z 2007 Аналіз методів переробки відходів рослинної сировини в технологіях виробництва гідролізного спирту, фурфуролу та лігніну / Б.І. Басок, О.М. Ободович, А.О. Луніна // Промышленная теплотехника. — 2007. — Т. 29, № 6. — С. 33-45. — Бібліогр.: 17 назв. — укр. 0204-3602 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/61300 662.758 Проведен анализ технологических процессов по переработке отходов лесотехнической и сельскохозяйственной отраслей промышленности с целью интенсификации технологий получения гидролизного спирта, фурфурола и лигнина. Проведено аналіз технологічних процесів з переробки відходів лісотехнічної та сільськогосподарської галузей промисловості з метою інтенсифікації технологій одержання гідролізного спирту, фурфуролу та лігніну. There has been conducted an analysis of technological processes of recycling in forestry engineering and agriculture in order to intensify the technologies for receipt of hydrolytic alcohol, furfural, and lignine. uk Інститут технічної теплофізики НАН України Промышленная теплотехника Использование и сжигание топлива Аналіз методів переробки відходів рослинної сировини в технологіях виробництва гідролізного спирту, фурфуролу та лігніну Analysis of the methods of processing the by-products of vegetable raw materials in the technologies of the production of hydrolytic alcohol, furfurol, and lignine Article published earlier |
| spellingShingle | Аналіз методів переробки відходів рослинної сировини в технологіях виробництва гідролізного спирту, фурфуролу та лігніну Басок, Б.І. Ободович, О.М. Луніна, А.О. Использование и сжигание топлива |
| title | Аналіз методів переробки відходів рослинної сировини в технологіях виробництва гідролізного спирту, фурфуролу та лігніну |
| title_alt | Analysis of the methods of processing the by-products of vegetable raw materials in the technologies of the production of hydrolytic alcohol, furfurol, and lignine |
| title_full | Аналіз методів переробки відходів рослинної сировини в технологіях виробництва гідролізного спирту, фурфуролу та лігніну |
| title_fullStr | Аналіз методів переробки відходів рослинної сировини в технологіях виробництва гідролізного спирту, фурфуролу та лігніну |
| title_full_unstemmed | Аналіз методів переробки відходів рослинної сировини в технологіях виробництва гідролізного спирту, фурфуролу та лігніну |
| title_short | Аналіз методів переробки відходів рослинної сировини в технологіях виробництва гідролізного спирту, фурфуролу та лігніну |
| title_sort | аналіз методів переробки відходів рослинної сировини в технологіях виробництва гідролізного спирту, фурфуролу та лігніну |
| topic | Использование и сжигание топлива |
| topic_facet | Использование и сжигание топлива |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/61300 |
| work_keys_str_mv | AT basokbí analízmetodívpererobkivídhodívroslinnoísirovinivtehnologíâhvirobnictvagídrolíznogospirtufurfurolutalígnínu AT obodovičom analízmetodívpererobkivídhodívroslinnoísirovinivtehnologíâhvirobnictvagídrolíznogospirtufurfurolutalígnínu AT lunínaao analízmetodívpererobkivídhodívroslinnoísirovinivtehnologíâhvirobnictvagídrolíznogospirtufurfurolutalígnínu AT basokbí analysisofthemethodsofprocessingthebyproductsofvegetablerawmaterialsinthetechnologiesoftheproductionofhydrolyticalcoholfurfurolandlignine AT obodovičom analysisofthemethodsofprocessingthebyproductsofvegetablerawmaterialsinthetechnologiesoftheproductionofhydrolyticalcoholfurfurolandlignine AT lunínaao analysisofthemethodsofprocessingthebyproductsofvegetablerawmaterialsinthetechnologiesoftheproductionofhydrolyticalcoholfurfurolandlignine |