Маловідомі імена в краєзнавстві: кадри важкої промисловості Донбасу під жорнами сталінських репресій
Лауреати премії ім. Дм. Яворницького діляться думками з приводу непоправних втрат в Донецькому регіоні під час сталінських репресій.
Saved in:
| Date: | 2005 |
|---|---|
| Main Authors: | , |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут історії України НАН України
2005
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/6137 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Маловідомі імена в краєзнавстві: кадри важкої промисловості Донбасу під жорнами сталінських репресій / О.М. Бут, П.В. Доброе // Краєзнавство. — 2005. — № 1-4. — С. 65-68. — Бібліогр.: 24 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859988086852681728 |
|---|---|
| author | Бут, О.М. Доброе, П.В. |
| author_facet | Бут, О.М. Доброе, П.В. |
| citation_txt | Маловідомі імена в краєзнавстві: кадри важкої промисловості Донбасу під жорнами сталінських репресій / О.М. Бут, П.В. Доброе // Краєзнавство. — 2005. — № 1-4. — С. 65-68. — Бібліогр.: 24 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| description | Лауреати премії ім. Дм. Яворницького діляться думками з приводу непоправних втрат в Донецькому регіоні під час сталінських репресій.
|
| first_indexed | 2025-12-07T16:29:39Z |
| format | Article |
| fulltext |
Літопис українського краєзнавства
УДК 908 (477.6) "19" (092)
Бут ОМ., Доброе П.В. (м. Донецьк)
МАЛОВІДОМІ ІМЕНА В КРАЄЗНАВСТВІ:
КАДРИ ВАЖКОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ ДОНБАСУ
ПІД ЖОРНАМИ СТАЛІНСЬКИХ РЕПРЕСІЙ
Лауреати премії ім. Дм. Яворницького діляться думками з приводу непоправних втрат в До-
нецькому регіоні під час сталінських репресій.
Ключові слова: Хрущовсъка відлига, реабілітація, жертви тоталітаризму, репресії, вітчизня-
на історіографія.
За півстоліття з початку "Хрущовської відли-
ги" немало було зроблено в Радянському Союзі і
його складовій частині - УРСР по десталінізації
суспільно-політичного життя, реабілітації значної
кількості жертв тоталітаризму. З 1990 р. розгор-
нулася широкомасштабна робота офіційних органів
по перегляду справ репресованих за часів Радянсь-
кої влади. Комісії по реабілітації ще й сьогодні
працюють при обласних Радах народних депутатів.
Значною підмогою комісіям по реабілітації в
плані надання огласи, оприлюднення імен багатьох
невинно постраждалих стали публікації жур-
налістів, вчених, а також спогади свідок подій і
родичів репресованих. Неперевершене значення
мають комісії при обласних державних адміністра-
ціях, роботу яких націлює Головна редакційна ко-
легія науково-документальної серії книг "Реабілі-
товані історією" на чолі з академіком НАН Украї-
ни, Героєм України П.Т.Троньком. Плідно такі ре-
дакційно-наукові комісії працюють при Донецькій
та Луганській обласних державних адміністраці-
ях, починаючи з 1993 р. Вони залучили до науко-
вих досліджень з подальшим оприлюдненням про-
веденої роботи таких провідних фахівців, як док-
тори історичних наук, З.Г. Лихолобова, В.Ф. Лит-
виненко, Р.Д. Лях, А.О. Климов, В.М. Нікольсь-
кий та ін. За цей час вийшло з друку немало публ-
ікацій різноманітного суспільного звучання.
Важливою подією в вітчизняній історіографії
взагалі і особливо в краєзнавстві стала презента-
ція фундаментального видання "Реабілітовані
історією: У двадцяти семи томах" в ряді облас-
тей України, включно Донецьку і Луганську. [1]
Але, як правило, їх незначний за чисельні-
стю наклад мабуть не дозволяє довести до широ-
кого загалу в нашому суспільстві про багатьох
земляків, про їх внесок в розвиток економіки,
культури, науки і освіти. Прикро, але багато імен
так і залишилися після реабілітації жертв
тоталітаризму невідомі навіть працівникам дер-
жавних і відомчих музеїв, вони не війшли до
історії міст і сіл, підприємств і закладів.
Завдання даної публікації - привернути ува-
гу до маловідомих імен з історії нашого краю,
інженерно-технічних кадрів важкої промисло-
вості. Не дивлячись на ряд публікацій вище заз-
начених авторів, дослідникам ще треба багато
зробити, щоб об'єктивно висвітлити і велич зав-
дань, намічених правлячою партією з соціально-
економічних перетворень, і труднощі на шляху
їх реалізації. Джерельною базою для написання
статті стали мал о досліджені архівні документи,
нове осмислення більш ранніх публікацій, при-
свячених розвитку Донецького басейну та діяль-
ності кадрів промисловості.
29 жовтня 1937 р. в Кремлі керівництво Кому-
ністичної партії і Радянського уряду влаштувало
прийом керівного складу і стахановців металур-
гійної та вугільної промисловості. В понеділок, 1
листопада в обласній газеті "Социалистический
Донбасе" на першій сторінці було дано детальний
звіт про важливу подію в столиці країни. Привер-
тає увагу тост Й.В.Сталіна: "Тост у меня будет не-
сколько своеобразный и необычный. У нас приня-
то провозглашать тосты за здоровье руководителей,
шефов, за вождей, за наркомов. Это, конечно, не-
плохо. Но кроме больших руководителей, есть еще
руководители средние и малые (виділено автора-
ми). Их этих руководителей малых и средних, име-
ются у нас десятки тысяч. Они скромные люди,
они не лезут вперед, их почти незаметно. Но было
бы слепотой не замечать их. Ибо от этих людей
зависит и судьба нашего хозяйственного руковод-
ства". Під овації і вигуки "ура", як повідомлялося
в звіті про прийом, "вождь всіх народів" завер-
шував проголошувати тост.
Дивує, що в цьому примірнику газети вміще-
но повідомлення "В Донецкой областной проку-
ратуре". З нього читачі дізналися, що "Донецкое
УНКВД выявило и арестовало группу врагов на-
рода, бывших работников треста "Буденновуголь".
Все были участниками контрреволюционной троц-
кистско-бухаринской организации... эта группа
привела трест к глубокому прорыву". [2] Справа
в тому, що як з'ясується декількома днями, заа-
рештовану групу виявлених чекістами ворогів
народу складали визначені Й.В.Сталіним "руко-
водители средние и малые".
Слідом за повідомленням обласної прокура-
тури про "досягнення" співробітників УНКВС,
газети і радіо "Сталіно-Донбас" щоденно, з 2 по 5
листопада повідомляли про засідання виїзної сесії
колегії обласного суду в палаці культури
Будьонівського району м. Сталіно. Відкрите судо-
ве засідання, ініціатором якого став обласний про-
курор Р.А. Руденко, розглядало справу "734 по
звинувачуванні у злочинах, передбачених ст. 54-
2, 54-4, 54-7, 54-11 Карного кодексу УСРР групи
інженерно-технічних працівників тресту "Будьо-
ніввугілля". Серед них керуючий трестом С.П. Во-
лодарський, головний інженер тресту В.І. Миря-
сов, помічник головного інженера тресту Й.Л. Ште-
Краєзнавство 1-4, 2005
ренсон, в.о. головного інженера ш. 9 Капітальна
Д.Й. Ярославцев, головний інженер цієї шахти
М.О. Проциков, головний механік цієї шахти СП.
Толстиков та начальник видобувної дільниці №1
(з найбільшим навантаженням для виконання дер-
жавного плану вуглевидобутку) І.М. Шишков.[3]
Всі вони звинувачувалися в приналежності до
буцім-то контрреволюційної право-троцкістської
організації, за завданням якої проводили активну
контрреволюційну діяльність, націлену проти пол-
ітики ВКП(б) і Радянського уряду.
Привертає увагу повідомлення прокуратури ще
й тому, що це була проголошена в засобах масової
інформації перемога облуправління НКВС вперше
в провідній для Донбасу галузі промисловості. До
цього рапорти співробітників держбезпеки йшли-
ся стосовно працівників сільського Господарства
керівників сільських районів. З призначенням на
посаду обласного прокурора Р.А. Руденка пішла
ціла низка "відкритих" судових процесів де за пра-
вило, головним державним звинувачем виступав
сам облпрокурор. Пояснення цьому дослідники, на
наш погляд, доречно вбачають у завзятому вико-
нанні облпрокурором директиви ЦК ВКП(б) за
підписом Й.В. Сталіна від 4 серпня 1937 р. про
проведення в 2-3 районах відкритих процесів над
шкідниками в сільському господарстві.[5]
Слідство за розпорядженням начальника
УНКВС старшого майора безпеки Д.М. Соколинсь-
кого після узагальнень, отриманих "традиційним"
методом зізнання, довело не тільки антирадянський,
а й диверсійно-шкідницький характер групи інже-
нерно-технічних працівників "Будьоніввугілля".[6]
Звідси і виникла так звана "Будьонівска справа".
Головним підсудним виступав СП. Володарський.
Народився Семен Павлович 19 листопада
1904 р. в селі Ново-Фастово Київської губернії. За
національністю - єврей, із робітників, член ВКП(б)
з 1924 р. Після закінчення гірничого факультету
Сталінського індустріального інституту його зали-
шили працювати викладачем. Потім працював
інженером Донецької дослідницької станції рудо-
управління, помічником завідуючого шахти №1
"Петровка", завідуючим відділом механізації Гри-
шинського рудоуправління і завідуючим шахтою
ім. Чувиріна. З 1929 - знову в Сталіне Це - зав-
ідуючий відділом механізації і раціоналізації Бу-
дьонівського рудоуправління.[7] Тут у нього і скла-
лася ідея диспетчеризації вугільних шахт.
Наукове обґрунтування диспетчеризації
СП.Володарський доводив практично, працюючи
завідуючим шахтою №8 ім. Саркісова, інженером
промислової групи Сталінської контрольної
комісії - робітничо-селянської інспекції при міськ-
виконкомі. А з 1932 р. - він інженер виробничо-
технічного управління тресту "Сталінвугілля".
Завдяки наполегливості молодого інженера
все більше стало прихильників диспетчеризації -
принципово нової, автоматизованої системи уп-
равління життєдіяльністю підприємства, яка в
змозі допомогти подолати серйозні збої у вугіль-
ному Донбасі. На І Донецькій обласній конфе-
ренції КП(б)У влітку 1932 р. серйозну турботу
викликало недовиконання державного плану ви-
добутку вугілля на одну третину, що перевищу-
вало 4 млн. тон. Головні причини полягали в
нераціональному використанні вугледобувної тех-
ніки, в слабому запровадженні прогресивних Кар-
ташевських лав та єпифановських штреків.[8] Це
і спонукало комуніста інженера Володарського
звернутися з доповідною запискою до першого
секретаря новоутвореного Донецького обкому
партії І.О. Акулова. В записці доводилося, що
самим важливим в диспетчеризації є корінна пе-
ребудова всього комплексу управління шахтою.
На відміну від діючої анархістської організації
праці і управління виробництвом, куди була за-
лучена більшість інженерно-технічного персона-
лу, пропонувався чіткий плановий графік.[9]
Наскільки по-державному важливою була пропо-
зиція Семена Павловича свідчить розподіл інже-
нерів і техніків. В цілому у вугільній промисло-
вості Донбасу з 913 інженерів та 1293 техніків в
апаратах трестів, рудоуправлінь та шахт була
зайнята левова частина. А на шахтних дільни-
цях, основній ланці, де вирішувалася доля дер-
жавного плану, відповідно нараховувалося лише
68 та 322 спеціаліста.[10] Головне навантаження
на шахтах припадало таким чином на практиків,
теоретичний рівень яких бажав набагато краще.
Запропоновані пропозиції С.П. Володарсько-
го складали систему оперативного керівництва та
безперервного контролю, а диспетчерська служба
ставала дійсним штабом шахти. Значна кількість
інженерно-технічних кадрів таким чином звільня-
лась від другорядних повноважень, їх доцільніше
було використовувати безпосередньо в шахті.
Першою шахтою, де за рішенням обкому
партії започаткували нову систему управління
виробництвом стала шахта "Бутівка" Сталінсь-
кого рудоуправління.[11] Сам ініціатор часто
відвідував підприємство, цікавився справою дис-
петчеризації. Однак керівництво шахти нехтува-
ло новаторську систему. Тому в березні 1933 р.
бюро обкому ВКП (б) змушено було запропонува-
ти керуючому рудоуправлінням Є.Т.Абакумову
звільнити завідувача шахтою "Бутівка" Т. Ізве-
кова і рекомендовано призначити на його місце
С.П. Володарського.[12]
Інженерне керівництво невдовзі вирішило
проблему освоєння проектної потужності шахти-
новобудови.
Приклад "Бутівки" доводив високий еконо-
мічний ефект нової системи управління. Не див-
но, що в 1934 р. було диспетчеризовано 23 шах-
ти вугільного Донбасу.[13] Про ефективність но-
вації свідчив досвід шахти №>5-6 ім. Димитрова
(м. Гришино). Середньодобовий вуглевидобуток
з переходом на диспетчерську систему управлін-
ня шахтою зріс майже в 4 рази. Близько до та-
ких результатів мали ще 12 великих шахт, які
опікував начальник Донецької станції диспетче-
ризації в кам'яновугільній промисловості С.П.
Володарський. Так складався авторитет молодо-
го новатора. Він був бажаним на багаточисель-
них нарадах, семінарах партійного й господарсь-
кого активу. Його публікації з'являлися на сто-
рінках періодичних видань.
8 травня 1936 р. згідно наказу Наркома важ-
кої промисловості Союзу РСР в зв'язку з розукруп-
Літопис українського краєзнавства
вореного тресту "Будьоніввугілля" став СП. Воло-
дарський. [14]
Не просто довелося Семену Павловичу в одно-
му із найбільш складних в гірничо-геологічному
відношенні об'єднанні вугільних підприємств. Але
не пройшло і півтора років, як після трагічно заги-
нутого Наркомтяжпрома Г.К.Орджонікідзе ново-
призначений нарком Л.М. Каганович підписав на-
каз про звільнення С.П. Володарського з посади
керуючого трестом. В наказі недоліки в роботі тре-
сту в більшості трактувалися як злочинно-халатні.
Цього вистачило правоохоронним органам - про-
куратурі та облуправлінню НКВС сфабрикувати
справу "ворога народу". Комуніста, самого молодо-
го із керуючих вугільних трестів, батька 4 ма-
лолітніх дітей обвинувачували в "активній участі
в контрреволюційній троцкистсько-бухарінській
організації, завданням якої являлося здійснення
злочинної, антирадянської, шкідницької диверсій-
ної діяльності, направленої на підрив економічної
і воєнної могутності СРСР, прискорення воєнного
нападу на Радянський Союз, сприяння іноземним
агресорам в загарбанні території і розчленуванні
СРСР, повалення Радянської влади і відновлення в
радянському Союзі капіталізму і влади буржу-
азії".[15] Далі закидалося, буцім-то за завданням
керівництва право-троцкистського підпілля в Дон-
басі і "Головвугілля" з метою підриву господарсь-
кої могутності й обороноздатності СРСР С.П.Воло-
дарський (разом з іншими 6 керівниками тресту)
проводив руйнувальну шкідницьку роботу на шах-
тах тресту "Будьоніввугілля".
За яких обставин "вибивалися" зізнання, як
фабрикувалися "докази", засвідчили один із засуд-
жених і доживший до реабілітації І.М. Шишков та
слідчий УНКВС разом з експертом у справі - це
тортури і залякування, залякування і тортури.[16]
Закінчилася "Будьоновська справа" засіданням
виїзної сесії спеціальної колегії Донецького облас-
ного суду 2-5 листопада 1937 р. приміщенні будин-
ку культури Будьоновського району м. Сталіно су-
дова колегія винесла страшний вирок. Всіх підсуд-
них за винятком І.М. Шишкова, засудили до роз-
стрілу. І.М. Шишкову винесли вирок - 25 років
позбавлення волі.[17] Він дожив до реабілітації
після багаторазових звертань в 1955 р. Відносно
інших засуджених на чолі з С.П. Володарським, то
лише 31 липня 1957 р. за протестом прокуратури
УРСР на вирок Донецького обласного суду від 2-5
листопада 1937 р. було відмінено вирок і припине-
но справу керівників тресту "Будьоніввугілля" за
відсутністю складу злочину. [18]
Серед "ворогів народу", заарештованих і за-
суджених до страти були ініціатор роботи мета-
лургії без державної дотації орденоносець Г.В.
Гвахарія - директор Макіївського заводу. Така
ж доля спіткала директорів: Ворошиловського
металургійного заводу І.М. Крайнева, Єнакіївсь-
кого металургійного заводу Р.І. Пучкова. При-
вертає увагу мужність і самопожертва останньо-
го. Зовсім недавно до арешту на ім'я Романа Іва-
новича приходили привітання від керівників га-
лузі, області з великими трудовими перемогами
металургів - достроковим при високій якості про-
му металургійному циклу. Як вдалому господар-
нику йому довелося розповісти про успіхи трудо-
вого колективу, турботу за соціальне положення
та здоров'я в січні 1937 р. при обговоренні і прий-
нятті Конституції УРСР. [19]
І хоч Р.І. Пучков не визнав звинувачень в
антирадянській діяльності, його 10 грудня 1937 р.
Військова Колегія Верховного Суду СРСР засу-
дила до страти. Лише 15 вересня 1956 р. добре
ім'я Романа Івановича було відновлено. [20]
Тільки наприкінці 1938 р. масовий терор по-
слабшав, залишаючи кривавий слід, понівечені
людські долі, дітей-сиріт, які були вимушені про-
тягом багатьох років носити тавро "нащадків во-
рогів народу", підірване народне господарство. До
1939 р. господарський комплекс був доведений до
хаотичного стану. Особливо це стосувалося вуг-
ільної промисловості, кадри якої зазнали-справж-
нього розгрому. На заключному етапі "великого
терору" в Донбасі список жертв сталінізму попов-
нили імена здібних господарських керівників, відо-
мих заслугами в справі радянської індустріалізації
Союзу РСР. Серед них керуючі трестами "Сверд-
ловвугілля" О.О. Рогов, "Донбасантрацит" - І.Й.
Зубков, директори Луганських заводів ім. 20-річчя
Жовтня - В.І. Таран, ім. Артема - В.К. Веїнов,
ім. Якубовського - А.С. Сушков та ін.
На початку другої п'ятирічки газети і радіо
на всю країну часто-густо розповідали про успіхи
трудового колективу шахти 322 "Голубівки".
Навіть багато нефахівців цікавилося так званими
"карташовськими лавами", де за ініціативою гірни-
чого.інженера завідувача шахти Костянтина Кар-
ташова широко використовувалася не тільки нова
технологія вуглевидобування, а йшла щоденна
позмінна госпрозрахункова робота на кожній
ділянці, [21] В роз'ясненні суті роботи по-новому,
в мобілізації шахтарів на виконання серйозних
планових завдань активну роль відіграв парторг
ЦК ВКП(б) шахти Олександр Рогов. Трудовий
колектив шахтарів успішно подолав п'ятирічний
план вуглевидобутку, а його керівники отримали
особисті нагороди держави - орден Леніна.
З утворенням у 1935 р. нового вугільного тре-
сту "Свердловвугілля" керуючим було призначе-
но О.О. Рогова. На вугільних підприємствах поча-
ли приділяти першочергову увагу впровадженню
графіків циклічної роботи видобувних ділянок,
застосуванню металевого кріплення, раціонального
використання устаткування і матеріалів. Одночас-
но з поля зору не випадали проблеми житлового
будівництва в місті Свердловську, селищах Ша-
рапкине, шахти ім. Свердлова та ін.
При всілякій підтримці нового керуючого
трестом розширилася мережа побуту і відпочин-
ку шахтарів. Це і міський палац культури, а при
кожній шахті - клуби і бібліотеки, медичні уста-
нови. Про успіхи і негаразди постійно стала спо-
віщати газета «За стахановские темпы». Предме-
том особливої гордості стала повсякденна боротьба
шахтарів за досягнення 10-ти тисячного щодобо-
вого вуглевидобутку трестом.
І ось в листопаді 1938 p., перебуваючи чер-
говий раз у відрядженні в Москві О.О. Рогова
ненням тресту "Сталінвугілля" керуючим новоут- дукції виконанням річного плану 1936 р. по всьо-
Краєзнавство 1-4, 2005
було заарештовано. Слідчі НКВД звинуватили в
участі в контрреволюційній правотроцькістській
організації, що займалася в Донбасі "підривною
антирадянською діяльністю". Це була друга хви-
ля чорного смерчу над вугільним Донбасом, вик-
ликаний арештом і засудженим до розстрілу на-
чальника комбінату "Донбасвугілля", депутата
Верховної Ради Союзу РСР першого скликання
І.О. Фесенка.[22] Не зважаючи на стійку поведі-
нку під час допитів (а це були знані "фахівці зап-
лічних справ" Луб'янки, Бутирки в Москві, а
після етапу - в луганському тюрподі УНКВС, не
зважаючи на категоричну відмову визнати себе
винним, О.О. Рогова засудила Особлива нарада
при НКВС СРСР. Вирок від 11 жовтня 1939 р. -
8 років таборів.[23] Йому та той час було всього
35 років. Лише через 17 років, в червні 1955 р.
його було звільнено. Але тільки після особистого
відвідання Генерального прокурора СРСР Р.А.
Руденка за недоведеністю звинувачення Олексан-
дра Олександровича було реабілітовано. Йому
через деякий час довелося працювати і началь-
ником шахти, і заступником керуючого трестом
Як виявилося в другій половині 50-х років XX ст.
були безпідставними судові вироки в багатьох
інших справах інженерно-технічних працівників ро-
бітників Донбасу. Серед них головні інженери трестів:
"Куйбишеввугілля" О.О.Богомолов, "Макіїввугілля"
А.Й.Бірман, "Постишеввугілля" Л.М.Монін, "Лисі-
чанськвугілля" М.С.Шейкін, керуючий трестом "Сер-
говугілля" Л.Я. Висоцький, машиніст врубмашини
шахти №12 м. Брянки П.Б. Агібалов, головні інже-
нери тресту "Донпромвугілля" М.П. Спіранський,
шахти ім. Дзержинського Р.П. Уманський, завіду-
вач шахти 8-а ім.Сталіна Я.А.Ільяшенко та ін: Така
ж доля спіткала всіх без винятку керівників вугіль-
них трестів сучасної Донецької і Луганської облас-
тей, а також двічі в 1937 та 1938рр., керуючого складу
комбінату "Донбасвугілля". Обезкровлення керівниц-
тва всіх ланок управління і виробництва в Донбасі
нанесло великої шкоди народному господарству рес-
публіки, всього Союзу.
Жалкує, що дослідники не з'ясували кількіс-
них втрат кадрів народного господарства. Перші
спроби історико-статистичного дослідження дають
можливість розглянути співвідношення репресо-
ваних за характером обвинувачень.[24] Тут і кон-
трреволюційна агітація, і шпигунство, і диверсії,
і шкідництво та інше, як ми бачили на прикладі
т.зв. Будьонівської справи. До того ж, як довіря-
ти статистиці НКВС? Це по-перше. І нарешті, по-
друге, більшість із жертв сталінських репресій
залишаються поза увагою сучасних керівників
підприємств, учбових й культурних закладів, голів
виконавчої влади і місцевого самоврядування До-
нецької і Луганської областей. Як бачимо, краєз-
навцям доводилося і ще, думається, немало зу-
силь потребується довести про тих, хто самовідда-
но служив справі розвитку рідного краю, щоб не
було серед них маловідомих імен.
Література
1. Реабілітовані історією: У двадцяти семи
томах. Донецька область. /Голова редколегії
(голова П.Т. Тронько); редколегія тому
(голова В.М. Демиденко). - Кн.1. - Донецьк,
2004; Реабілітовані історією: У двадцяти семи
томах. Луганська область: У 3-х книгах. /
Головна редколегія (голова П.Т. Тронько);
редколегія тому (голова В.В. Просін). -
Кн.1. - Луганськ, 2004.
2. "Социалистический Донбасе", 1937, 1 нояб.
3. Державний архів СБУ (м. Донецьк). -
Спр.6459. - 2Ф. - Т.5. - 32.
4. Центральний державний архів громадських
об'єднань України (далі - ЦДАГО). - Ф.1. -
Оп.6. - Спр.440. - Арк, 7.
5. Бут А.Н., Добров П.В. "Экономическая
контрреволюция" в Украине в 20-30-е годы
XX столетия: от новых источников к новому
осмыслению. - Донецк, 2000. - С.233.
6. Державний архів УСБУ в Донецькій об
ласті. - Спр.6459. - 2Ф. - Т.1. - Арк.1.
7. Державний архів Донецької області (далі -
ДАДО). - Ф.326. - Оп.1. - Спр.832. - Арк.22.
8. Там само. - Спр.З. - Арк. 198, 199, 205.
9. Там само. - Спр.50. - Арк. 91.
10. Там само. - Спр.40. - Арк. 13, 14.
11. Бут А.Н., Бут А.А. "Буденовское дело"//
Взгляд (Донецк), 1995. - №17. - С.5.
12. ДАДО - Ф.326. - Оп.1. - Спр.49 - Арк. 6.
13. Бут О.М., Бут Г.О. Будьонівські вороги
(Донбас): міфи та дійсність // 3 архівів ВУЧК-
ГПУ-НКВД-КГБ, 1997, №1/2 - СІЮ.
14. "Социалистический Донбасе", 1936, 21 травня.
15. Державний архів УСБУ в Донецькій облас
ті. - Спр.6459. - 2Ф. - Т.5. - Арк. 24.
16. Там само. - Т.2. - Арк. 13-27, 62.
17. Там само. - Т.5. - Арк. 70, 70 звор., 71;
"Социалистический Донбасе", 1937, 5 нояб.
18. Державний архів УСБУ в Донецькій облас
ті. - Спр.6459. -'2Ф. - Т.5. - Арк.167.
19. "Социалистический Донбасе", 1937, 3 январ.
20. Державний архів УСБУ в Донецькій об
ласті. - Спр.16248. - 2Ф. - Арк.13, 75.
21. Державний архів російської економіки. -
Ф.7566. - Оп.1. - Спр.496. - Арк. 4, 33, 37.
22. Державний архів УСБУ в Донецькій об
ласті. - Спр.6660. - 2Ф. - Арк.266.
23. Державний архів УСБУ в Луганській об
ласті. - Спр.3747-р. т.1. - Арк. 210.
24. Нікольський В.М. Репресивна діяльність
органів державної безпеки СРСР в Україні
(кінець 1920-х-1950-ті pp.) Історико-статис-
тичне дослідження. - Донецьк, 2003. - С
159, 160, 162.
Summary:
Some little known names in the regional geography: persinnel of hard industry in the Donetsk basin
victims of Stalin repressions.
Key words: Khrushchev's time of the than, victims of the totalitarian policy, repressions, паіш
h is to riography.
68
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-6137 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | ХХХХ-0001 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T16:29:39Z |
| publishDate | 2005 |
| publisher | Інститут історії України НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Бут, О.М. Доброе, П.В. 2010-02-18T13:03:32Z 2010-02-18T13:03:32Z 2005 Маловідомі імена в краєзнавстві: кадри важкої промисловості Донбасу під жорнами сталінських репресій / О.М. Бут, П.В. Доброе // Краєзнавство. — 2005. — № 1-4. — С. 65-68. — Бібліогр.: 24 назв. — укр. ХХХХ-0001 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/6137 908 (477.6) "19" (092) Лауреати премії ім. Дм. Яворницького діляться думками з приводу непоправних втрат в Донецькому регіоні під час сталінських репресій. uk Інститут історії України НАН України Літопис українського краєзнавства Маловідомі імена в краєзнавстві: кадри важкої промисловості Донбасу під жорнами сталінських репресій Малоизвестные имена в краеведении: кадры тяжелой промышленности Донбасса в жерновах сталинских репрессий Some little known names in the regional geography: personnel of hard industry in the Donetsk basin, victims of Stalin repressions Article published earlier |
| spellingShingle | Маловідомі імена в краєзнавстві: кадри важкої промисловості Донбасу під жорнами сталінських репресій Бут, О.М. Доброе, П.В. Літопис українського краєзнавства |
| title | Маловідомі імена в краєзнавстві: кадри важкої промисловості Донбасу під жорнами сталінських репресій |
| title_alt | Малоизвестные имена в краеведении: кадры тяжелой промышленности Донбасса в жерновах сталинских репрессий Some little known names in the regional geography: personnel of hard industry in the Donetsk basin, victims of Stalin repressions |
| title_full | Маловідомі імена в краєзнавстві: кадри важкої промисловості Донбасу під жорнами сталінських репресій |
| title_fullStr | Маловідомі імена в краєзнавстві: кадри важкої промисловості Донбасу під жорнами сталінських репресій |
| title_full_unstemmed | Маловідомі імена в краєзнавстві: кадри важкої промисловості Донбасу під жорнами сталінських репресій |
| title_short | Маловідомі імена в краєзнавстві: кадри важкої промисловості Донбасу під жорнами сталінських репресій |
| title_sort | маловідомі імена в краєзнавстві: кадри важкої промисловості донбасу під жорнами сталінських репресій |
| topic | Літопис українського краєзнавства |
| topic_facet | Літопис українського краєзнавства |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/6137 |
| work_keys_str_mv | AT butom malovídomíímenavkraêznavstvíkadrivažkoípromislovostídonbasupídžornamistalínsʹkihrepresíi AT dobroepv malovídomíímenavkraêznavstvíkadrivažkoípromislovostídonbasupídžornamistalínsʹkihrepresíi AT butom maloizvestnyeimenavkraevedeniikadrytâželoipromyšlennostidonbassavžernovahstalinskihrepressii AT dobroepv maloizvestnyeimenavkraevedeniikadrytâželoipromyšlennostidonbassavžernovahstalinskihrepressii AT butom somelittleknownnamesintheregionalgeographypersonnelofhardindustryinthedonetskbasinvictimsofstalinrepressions AT dobroepv somelittleknownnamesintheregionalgeographypersonnelofhardindustryinthedonetskbasinvictimsofstalinrepressions |