Волинське церковно-археологічне товариство та його роль у розвитку краєзнавства

На регіональному рівні автор досліджує роль громадськості у збереженні пам'яток історії і культури краю.

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2005
1. Verfasser:	Костриця, М.Ю.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут історії України НАН України 2005
Schlagworte:	Літопис українського краєзнавства
Online Zugang:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/6140
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Волинське церковно-археологічне товариство та його роль у розвитку краєзнавства / М.Ю. Костриця // Краєзнавство. — 2005. — № 1-4. — С. 43-50. — Бібліогр.: 51 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-6140
record_format	dspace
spelling	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-61402025-02-09T14:40:42Z Волинське церковно-археологічне товариство та його роль у розвитку краєзнавства Волынское церковно-археологическое общество и его роль в развитии краеведения Volynsk church archaeological society and its contribution to the regional geography development Костриця, М.Ю. Літопис українського краєзнавства На регіональному рівні автор досліджує роль громадськості у збереженні пам'яток історії і культури краю. The author investigates the significance of the residenceship in the history monuments preserving and culture of the region. 2005 Article Волинське церковно-археологічне товариство та його роль у розвитку краєзнавства / М.Ю. Костриця // Краєзнавство. — 2005. — № 1-4. — С. 43-50. — Бібліогр.: 51 назв. — укр. ХХХХ-0001 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/6140 908(477.82) "18-19" uk application/pdf Інститут історії України НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Літопис українського краєзнавства Літопис українського краєзнавства
spellingShingle	Літопис українського краєзнавства Літопис українського краєзнавства Костриця, М.Ю. Волинське церковно-археологічне товариство та його роль у розвитку краєзнавства
description	На регіональному рівні автор досліджує роль громадськості у збереженні пам'яток історії і культури краю.
format	Article
author	Костриця, М.Ю.
author_facet	Костриця, М.Ю.
author_sort	Костриця, М.Ю.
title	Волинське церковно-археологічне товариство та його роль у розвитку краєзнавства
title_short	Волинське церковно-археологічне товариство та його роль у розвитку краєзнавства
title_full	Волинське церковно-археологічне товариство та його роль у розвитку краєзнавства
title_fullStr	Волинське церковно-археологічне товариство та його роль у розвитку краєзнавства
title_full_unstemmed	Волинське церковно-археологічне товариство та його роль у розвитку краєзнавства
title_sort	волинське церковно-археологічне товариство та його роль у розвитку краєзнавства
publisher	Інститут історії України НАН України
publishDate	2005
topic_facet	Літопис українського краєзнавства
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/6140
citation_txt	Волинське церковно-археологічне товариство та його роль у розвитку краєзнавства / М.Ю. Костриця // Краєзнавство. — 2005. — № 1-4. — С. 43-50. — Бібліогр.: 51 назв. — укр.
work_keys_str_mv	AT kostricâmû volinsʹkecerkovnoarheologíčnetovaristvotajogorolʹurozvitkukraêznavstva AT kostricâmû volynskoecerkovnoarheologičeskoeobŝestvoiegorolʹvrazvitiikraevedeniâ AT kostricâmû volynskchurcharchaeologicalsocietyanditscontributiontotheregionalgeographydevelopment
first_indexed	2025-11-26T23:27:14Z
last_indexed	2025-11-26T23:27:14Z
_version_	1849897401077202944
fulltext	Літопис українського краєзнавства УДК 908(477.82) "18-19" Костриця М.Ю. (м. Житомир) ВОЛИНСЬКЕ ЦЕРКОВНО-АРХЕОЛОГІЧНЕ ТОВАРИСТВО ТА ЙОГО РОЛЬ У РОЗВИТКУ КРАЄЗНАВСТВА На регіональному рівні автор досліджує роль громадськості у збереженні пам'яток історії і культури краю. Ключові слова: українські землі, парафіяльні священики, історія міст і сіл, консолідація, архе- ологічне товариство. У 90-х роках XIX ст. краєзнавчий осередок, який певний час діяв при Волинському губернсь- кому статистичному комітеті, вичерпав свій по- тенціал і розпався. Проте зерна любові до рідного краю, засіяні дослідниками-звитяжцями 60-80-х років, проросли повнокровним колоссям у діян- нях нового покоління краєзнавців. Накопичений попередниками досвід дослідницької діяльності у краї став у нагоді в процесі відзначення 900-річчя заснування Волинської православної єпархії (1892) та 100-річчя входження Волині під владу Росії (1893). Відзначення цих дат дало поштовх до відкриття у Житомирі майже одночасно двох ус- танов, причетних до поглибленого вивчення ми- нулого краю.: Волинського церковно-археологіч- ного товариства та Волинського єпархіального давньосховища. Але перед тим, як висвітлити їхню діяль- ність, зробимо невеликий екскурс на декілька де- сятиріч назад, до витоків церковного краєзнав- ства на Волині. Перші спроби залучити духівниц- тво до вивчення території Південно-Західного краю відносяться до середини XIX ст. За розпо- рядженням Священного Синоду від 19 травня - 6 жовтня 1850 р. православній церковній ієрархії доручалося скласти історико-статистичний опис Волинської єпархії. Це розпорядження було вик- ликано насамперед суто політичними міркуван- нями. Адже польський вплив на українських зем- лях, які увійшли до складу Російської імперії лише наприкінці XVIII ст., залишався у краї ще досить значним. Представники польської менши- ни, як і раніше, становили значний прошарок серед дворянства Правобережної України. У краї активно діяли польські театри, видавництва, різні товариства та гуртки. За першої ліпшої можли- вості поляки наголошували на приналежності во- линських земель до колишньої Речі Посполитої. Цьому значною мірою сприяли польські істори- ки та краєзнавці, які публікували свої праці польською мовою. Протягом XIX ст. змістовні описи краю здійснили О.Пшездзєцький у книгах "Поділля, Волинь, Україна. Картини місць" (Вільнюс, 1840-1841), М.Валінський і С.Ліпінсь- кий у тритомнику "Старожитна Польща під по- глядом географічним, історичним і статистичним" (Варшава, 1843-1846), О.Кольберг у 38-томній ет- нографічній праці "Народ, його звичаї, спосіб життя, мова" (Варшава, 1882-1891), О.Яблоновсь- кий у 19-му томі "Землі Руські: Волинь і Поділ- ля" (Варшава, 1889) серіалу "Історичні джерела", Т.Стецький у виданнях "Волинь під поглядом статистичним, історичним і археологічним" (Львів, 1863, 1871) тощо. Для цих праць харак- терним є використання численних маловідомих й почасти унікальних джерел, насиченість ціка- вим матеріалом. Проте ці й інші польські дослід- ники розглядали Волинь як польську територію, прагнули виправдати панування, культуртре- герську місію Речі Посполитої на українських землях у XIV-XVIII ст.1 Зрозуміло, що такий стан речей не влашто- вував царизм, який, своєю чергою, прагнув довес- ти одвічну приналежність Волині до Російської імперії. З цією метою на тлі загального посилен- ня русифікаторської політики вже у першій по- ловині XIX ст. здійснюються спочатку дещо епі- зодичні, хаотичні, а пізніше - більш цілеспрямо- вані, з відповідним ідеологічним забарвленням дослідження так званого Південно-Західного краю Росії, до складу входила і Волинська губернія.2 Завдяки цьому значною мірою і побачило світ вищезгадане розпорядження Синоду про органі- зацію історико-статистичних описів Волинської єпархії, накопичення фактів і відомостей і вико- ристання їх "в виде пособия для изучения исто- рии Российской церкви". Виконання цього відповідального завдання було покладено на викладачів Волинської духов- ної семінарії у Кременці. Враховуючи його складність і багатогранність, правління семінарії на своїх зборах 27 листопада 1850 р. вирішило доручити складання "Церковно-історичного і ста- тистичного опису Волинської єпархії" професору церковної історії Миколі Уводському, учителю церковної історії Костянтину Жуковичу, профе- сору Амвросію Добротворському та вчителю Ад- ріяну Пурієвичу. Але невдовзі, у зв'язку з вибут- тям цих викладачів з Кременця до іншого місця служби, авторський колектив розпався, а робота над описом фактично припинилася.3 Упродовж тривалого часу намагання Во- линського єпархіального управління налагодити збирання за певною системою історико-статистич- них матеріалів і описів на місцях не увінчалися успіхом. Далеко не всі парафіяльні священики професійно ставились до виконання дорученої справи. На місцях ця робота, а основному, про- водилася лише завдяки ентузіазмові окремих свя- щеників, закоханих у рідний край. Серед них особливою сумлінністю відзначався священик з Новоград-Волинського повіту Василь Комашко, Краєзнавство 1-4, 2005 який регулярно друкував краєзнавчі матеріали на сторінках "ВГВ".4 Позитивні зрушення на краще сталися з поя- вою часопису "Волынские епархиальные ведомо- сти" (далі "ВЕВ"), заснованого 1867 р. при Во- линській духовній семінарії. Невдовзі навколо єпархіального органу, очолюваного викладачем семінарії М.Петровим, сформувалося широке ав- торське коло краєзнавців. Це, переважно, вихідці з давніх священицьких родин краю, викладачі місцевої семінарії, інших навчальних закладів. Для багатьох з них поява "Ведомостей" стала сти- мулом до наукової праці.5 Серед священників виявилося чимало яскра- вих особистостей, які працювали в архівах, вив- чали документи, сумлінно за покликанням роби- ли свою буденну справу у царині дослідження рідного краю, стали згодом справжніми крає- знавцями. Подібне явище для того часу було цілком закономірним і воно зумовлювалося соц- іальним статусом священика. У містечках, селах, парафіях вони виконували функції, так би мови- ти, офіційних істориків, хронікерів і реєстраторів подій, що відбувалися в межах вузької спільності людей. У віданні священиків перебували церковні архіви, вони вели метричні та сповідні книжки, складали клірові відомості. Усе це дозволяло священикам більш ґрунтовно і вільно орієнтува- тися у минулому. Неабияку роль у формуванні масової історичної свідомості серед служителів культу відігравала спрямованість системи духов- ної освіти в семінаріях і академіях, де закла- далися працездатність, сумлінність, тренування пам'яті й інші важливі риси, необхідні в майбут- ньому для дослідницької роботи. Найпомітнішою постаттю серед священиків- краєзнавців був Аполлоній Сендульський з Ост- рожчини. На початку 60-х років А.Сендульський відгукнувся на заклик Волинського єпархіального начальства до написання історико-статистичних описів міст і сіл краю. Першою його друкованою працею став нарис "Історія села Сивки", яку він опублікував у "ВЕВ" 1868 р. У цьому часописі під рубрикою "Материалы к историко-статисти- ческому описанию православных церквей и при- ходов Волынской губернии" протягом 1868-1882 років він оприлюднив 39 історичних нарисів про міста Рівне, Луцьк, Житомир, Кременець, Ост- рог, Дубно, Овруч, Ізяслав, Полонне, містечка Боромль, Берестечко, Чарторийськ, Пересопни- цю, Корець, Вишгород, Вишнівець, Ляхівці, Ямпіль, села Сураж, Стожок, Тихомль, Поляхо- ва, Городище і низку інших.6 Публікацією цих нарисів дослідник фактич- но започаткував розробку історії міст, сіл і па- рафій, заклав підвалини подальшого вивчення Волині наступними поколіннями краєзнавців. Для творчості А.Сендульського притаманні риси об'єктивності викладу фактів, широкого викори- стання документальних джерел, порівняльного історико-статистичного методу дослідження. Істо- рію рідного краю А.Сендульський розглядав як невід'ємну частку історії України. Він мусив пи- саги твори російською мовою за прийнятими тоді стандартами, крізь які чітко простежується про- світницьке зображення самобутності укладу на Волині українського населення, його духовної та матеріальної культури.7 Крім історичних нарисів А.Сендульський за- лишив праці "Із спостережень сільського свяще- ника", "Автобіографія", власноручно ведений ним упродовж 28 років літопис своєї парафії у с.Сивки, нариси з історії містечок Лабуні, Степані та інших населених пунктів, окремі з яких опублікувалися у 80-90-х pp. XIX ст. у "Киевской старине". Плідно досліджував рідний край священик, церковно-освітній діяч Стефан Барановський.8 Його перу належать десятки тисяч краєзнавчих нарисів, присвячених історії Волині. Найбільший інтерес становлять публікації про Адама Киселя, князя Андрія Курбського, матеріали про історію друкарства, історію Кременеччини й Острожчини.9 Упродовж багатьох років на шпальтах "ВЕВ" регулярно друкували різноманітні краєзнавчі матеріали священики П.Галанович, І.Жолтовсь- кий, Д.Левицький, І.Липський (батько майбут- нього академіка В.І.Липського), М.Тучемський, М.Шумовський та багато інших. Активно сприяли становленню церковного краєзнавства на Волині викладачі духовних на- вчальних закладів М.І.Петров, І.Г.Малишевсь- кий, Л.І.Похилевич, М.І.Теодорович, А.Ф.Хой- нацький, Ф.Четиркін. Викладач Волинської духовної семінарії Ми- кола Іванович Петров (1840-1921) був першим ре- дактором "Волынских епархиальных ведомостей". Опублікував у часописі низку статей з історії храмів і монастирів Волині, розвитку освіти в краї,10 спільно з І.Г.Мали шевським підготував фундаментальне дослідження "Волынь: Историчес- кие судьбы Юго-Западного края".11 За вагомий внесок у дослідження регіону М.Петрова у 1894 р. обрали почесним членом Волинського церков- но-археологічного товариства. З 1870 р. М.Петров - професор Київської духовної академії, з 1918 р. один із перших академіків ВУАН.12 Співавтором "Волыни" був ординарний про- фесор Київської Духовної академії, член історич- ного товариства Нестора Літописця Іван Гнато- вич Малишевський (1828-1897). "Волынь" була схвально зустрінута громадсь- кістю краю, викликала пожвавлені дискусії на сторінках тогочасної періодичної преси, корис- тувалася популярністю у суспільстві, стала на- стільною для багатьох науковців і краєзнавців.13 Як справедливо зазначає сучасний дослідник Л.В.Баженов, хоча "Волынь" і написана з про- імперських позицій і має певні фактичні помил- ки і прогалини, її вихід у світ став помітним яви- щем в історіографії України та Волині, позитив- но позначився на підвищенні інтересу широких верств населення до минувшини краю. Зазначимо, що у вихідних реквізитах книж- ки прізвище справжніх авторів з якихось при- чин не вказали, а на титулі позначили лише прізвище її видавця - П.Батюшкова. Літопис українського краєзнавства Помпей Миколайович Батюшков (1811- 1892) - брат відомого російського поета Костян- тина Батюшкова — був відомим державним дія- чем і пристрасним краєзнавцем. Член Подільсько- го єпархіального історико-статистичного коміте- ту, книговидавець, він багато зробив для попу- ляризації історії Волині та Поділля.14 Професор богослов'я, протоієрей, член істо- ричного Товариства Нестора Літописця Андрій Хойнацький — автор багатьох історико-краєзнав- чих праць. Завдяки значному фактичному мате- ріалу, вони зберігають для читача інтерес і по сьогодні. Високим науковим рівнем відзначаються праці з історії православ'я, уніатства на Волині, Почаївської Успенської Лаври, генеалогії князів Острозьких тощо.15 Перу викладача Волинської духовної семі- нарії Федота Четиркіна належать цікаві краєз- навчі розвідки про історію семінарії, Луцьке Хрестоздвиженське братство, релігійну діяльність князя К.Острозького, історію краю за литовсько- польських часів тощо.16 Одним із найвизначніших краєзнавців Волині кінця XIX ст. був педагог, церковний діяч Ми- кола Іванович Теодорович.17 Саме він узяв на себе ініціативу щодо опрацювання, систематизації розпорошених у різних джерелах матеріалів з історії церков і парафій краю, зібраних його по- передниками і фактично самотужки створив уні- кальну 5-томну працю "Историко-статистическое описание церквей и приходов Волынской епар- хии", яку по праву можна вважати однією з вер- шин волинського краєзнавства останньої трети- ни XIX ст.18 "Историко-статистическое описа- ние..." охоплює описи 1477 парафій і церков Во- линської губернії. Свою працю М.Теодорович присвятив "ревнителям православия русской на- родности на Волыни" і здійснив на користь "По- печительства о воспитанниках Волынской духов- ной семинарии". До епіграфу автор виніс слова з Іпатіївського літопису: "Молю вы, братия, ащє что писахъ, или недописахъ, или переписахъ, исправляйте Бога для, а не кляните". Крім влас- не характеристики парафій і церков у кожному томі М.Теодорович вміщував аналітичні статті з окремих проблем історії Волині. Зокрема, у пер- шому томі видруковано авторські нариси "Крат- кий очерк истории Волыни", "Епископы Волын- ской епархии", "Границы Волынской епархии. Ее пространства, народонаселение, устройство поверхности, реки, озера, болота, почва, царство ископаемых, климат, разделение на округи и ее управление". 19 У другому томі автор подає нариси з історії друкарства на Волині, родини Радзивіллів, Лю- бомирських, Чарторийських, Острозьких; в тре- тьому — про Кременецький ліцей і семінарію, родину Сангушків; у п'ятому — про князів Ве- лецьких, Ружицьких, інвентар Воєгощенської церкви, люстрацію м.Ковеля 1663 p., весільні та хрестинні пісні жителів с.Щедрогоща та ін. М.Те- одорович докладно розповідав про повітові міста та старовинні містечка. До того ж, в посиланнях, примітках уміщував довідково-краєзнавчу інфор- мацію та тексти документів латинською, польською, або в перекладі російською мовою.20 Крім-"Историко-статистического описания..." перу М.Теодоровича належить ще цілий ряд фун- даментальних праць з історії міст Волині: Воло- димира, Кременця, Зяслава (Ізяслава), Староко- стянтинова.21 Окрему монографію дослідник при- святив історії Волинської духовної семінарії — своїй альма-матері, в якій він багато років слу- жив викладачем.22 У книжці, яку він присвятив своїм учням, М.Теодорович глибоко аналізує ста- новлення духовної освіти на Волині, подає цікаві відомості про інші навчальні заклади краю, зок- рема про Луцьку уніатську єпархіальну семіна- рію в Жидичині, Олицьке світське, Ковельське парафіяльне, Милицьке повітове, Білостоцьке духовне та інші заклади. М.Теодорович також є автором великої кількості статей у "ВЕВ", присвячених різнома- нітним аспектам історії та постатям Волинської землі. Ретроспективний аналіз публікацій свяще- ників, викладачів духовних закладів та інших, уже відомих нам авторів за краєзнавчою діяльн- істю при ВГСК (В.Пероговський, Ф.Кітченко, Л.Рафальський та ін.) свідчить, що більшість з них висвітлювали історію рідного краю з позицій "общерусскости" і офіційної доктрини "правосла- вия, самодержавства и народности", убачаючи головний свій патріотичний обов'язок у боротьбі з польсько-католицьким впливом. Особлива роль у пропаганді історичного минулого краю нале- жала "ВЕВ", на сторінках яких була представле- на широка палітра різноманітних краєзнавчих матеріалів. Бібліографічний покажчик, складе- ний у 1938 р. рівненським істориком і краєзнав- цем І.Лозов'юком засвідчує, що протягом 1867- 1915 pp. у часописі побачили світ понад тисячу різноманітних краєзнавчих публікацій.23 Діяльність численної когорти священиків- краєзнавців, дослідників рідного краю, сприяла становленню волинознавства та певною мірою процесу самоусвідомлення мешканцями краю своєї етнічної приналежності. Важлива роль у консолідації краєзнавчого загалу духівництва Волині на початку 90-х років XIX ст. належить Волинському та Житомирсь- кому архієпископу Модесту (у миру Данило Кос- тянтинович Стрельбицький). Призначення Моде- ста 24 грудня 1889 р. на Волино-Житомирську єпархію збіглось з підготовкою до святкування 900-річчя Волинської єпархії та 100-річчя вход- ження Волині під владу Росії.24 Владика доклав чимало зусиль у реставрації і будівництві цер- ков у містах та парафіях Волинської єпархії. З метою збереження унікальних пам'яток старови- ни краю на єпархіальному з'їзді 1891 р. архіє- пископ Модест порушив питання про організа- цію в Житомирі Давньосховища старожитнос- тей.25 Досвід створення таких установ на Волині вже був. Перше на терені краю Давньосховище старожитностей було створено 31 жовтня 1887 р. у Володимирі з ініціативи місцевого Свято-Воло- Краєзнавство 1-4, 2005 димирівського православного братства. Його організаторами стали братчики — відомий украї- нський археолог, історик, громадський діяч В.Б.Антонович і мистецтвознавець, художник, археолог А.В.Прахов.26 Члени братства збирали для музею різноманітні предмети старовини та церковного вжитку, рукописи, стародруки, ар- хеологічні знахідки тощо. Невдовзі Давньосхо- вище старожитностей виникло при Луцькому Хрестоздвиженському братстві. Клопотання Мо- деста про створення подібної фундації в Жито- мирі знайшло підтримку у церковних ієрархів. Урочисте відкриття Волинського єпархіального Давньосховища старожитностей відбулося 15 травня 1893 р. у приміщенні колишньої Христо- вої церкви на території архієрейського подвір'я.27 За розпорядженням Модеста духовенству єпархії включалося в обов'язки ретельно збира- ти та передавати до створеного Давньосховища всі цінні предмети та пам'ятки старовини, які перебували у церквах, монастирях, приватних зібраннях священиків.28 Завідувачем Давньосховища було призначе- но відомого краєзнавця, викладача історії Во- линського жіночого училища духовного відомства О.Фотинського, з ім'ям якого пов'язана одна з найяскравіших сторінок в історії волинського краєзнавства. Добре розуміючись у музейній справі, Орест Оксентійович після ознайомлення із станом справи зрозумів, що одній людині збері- гати, систематизувати й описувати зібрані в музеї пам'ятки не під силу. Тому у 1892 р. на ім'я Модеста О.Фотинський надіслав доповідну запис- ку, в якій запропонував заснувати при Давньос- ховищі церковне історико-археологічне товари- ство. Він же склав проект статуту товариства. Архієпископ Модест підтримав цю ідею, призна- чив комісію, яка після остаточного обговорення й доопрацювання направила статут на затверд- ження до Синоду та Міністерства внутрішніх справ. Відповідь із столиці прийшла досить швид- ко. Уже 2 листопада 1893 р. Статут Волинського церковно-археологічного товариства Синодом було затверджено. Відповідно до цього Волинська Ду- ховна Консисторія 15 листопада видала у вигляді циркуляра свій указ за № 753, в якому, зокрема, зазначалося "что все волынские священники при- глашаются быть членами-корреспондентами уч- режденного в городе Житомире церковно-архео- логического общества для разработки волынской церковной старины и истории Волынской епар- хии с древнейших времен".29 Після нетривалої організаційної підготовки 2 січня 1894 року в приміщенні Давньосховища, що містилося в архієрейському будинку на вулиці Ве- ликій Бердичівській, відбулося відкриття Волинсь- кого Церковно-археологічного товариства (далі — ВЦАТ). Перше на Волині громадське історико-крає- знавче товариство об'єднало 12 почесних (архієпис- коп Модест, українські історики В.В.Антонович, М.П.Шашкевич та ін.,), 42 дійсних члени і 6 кан- дидатів у дійсні члени. Керував діяльністю Това- риства розпорядчий комітет, до складу якого увій- шли відомі громадські діячі та краєзнавці М.Г.Барський (голова), протоієрей М.М.Трипольсь- кий, інспектор Житомирської прогімназії Я.М.Гад- зинський, секретар Волинської Духовної Консис- торії Є.А.Сретенський та барон І.М.де-Шодуар, якого невдовзі змінив О.Фотинський.30 Його наро- долюбна та патріотична діяльність не залишалася поза увагою єпархіальних чиновників. За свідчен- ням учениць дослідника О.Рябчинської-Баторевич і Ф.Баторевич-Лащук, за любов до української ми- нувшини він мав неодноразові конфлікти з Модес- том. Замість курсу історії О.Фотинський в училищі змушений був читати певний час математику. Та- кий вердикт йому було винесено за надмірну лю- бов до української історії.31 Не забуваймо, що вся діяльність ВЦАТ спрямовувалася архієпископом Модестом під гаслом відданості православній церкві та Російській державі, а тому відхід від цих ка- нонів загрожував неприємностями. За статутом ВЦАТ передбачалося видання влас- ного щорічника наукових праць. Перший том "Во- лынского историко-археологического сборника" побачив світ у 1896 р. Усю підготовчу роботу та редакцію збірника здійснили О.Фотинський і М.Трипольський за участі відомого київського істо- рика М.П.Істоміна.32 До тому увійшли матеріали про історію створення ВЦАТ, видруковано його статут та списки членів товариства, звіт про роботу у 1894-1895 pp., промова на урочистому відкритті товариства архієпископа Модеста. Широко були представлені матеріали з церковної історії Волині. Так, за підсумками пошукової роботи у фондах Давньосховища Г.Я.Крижановський підготував історико-діалектичний нарис про рукописні Єван- гелія XV-XVIII ст., О.Фотинський написав до збірника статті "Юрий Немирич" та "К литератур- ной истории южно-русских апокрифов". У другому випуску збірника, що побачив світ у 1900 p., найбільшу увагу привернули статті М.Трипольського про волинські рукописні Єван- гелія XVI ст., історичний нарис про Житомир та історична розвідка О.Фотинського про минуле Волині.33 Збірник був схвально зустрінутий нау- ковою громадськістю, отримав позитивні відгу- ки в пресі. Зокрема, відомий історик О.Левиць- кий у рецензії писав: "Потрібно визнати ці ви- дання цінними, корисними, які вносять чималий вклад до скарбниці вивчення історії Волині.34 Розпорядчий комітет ВЦАТ налагодив зв'яз- ки з Київською та Віденською комісіями для роз- гляду давніх актів, з Археографічним товариства- ми у Москві, з товариством історії при Московсь- кому університеті, Київським товариством Несто- ра-Літописця, з радою Київської Духовної ака- демії, Петербурзьким Археологічним інститутом, Мінським і Кам'янець-Подільським Єпархіаль- ними історико-статистичними комітетами тощо.35 За описом 1894 р. у Волинському єпархіаль- ному давньосховищі старожитностей містилося 376 рукописів, кілька сотень актів і 195 стародруків.36 Значні документальні масиви матеріалів з історії Волині зосереджувалися у Володимир-Волинсько- му давньосховищі старожитностей,37 в Острозько- І Літопис українського краєзнавства му братстві імені Острозьких.38 Найцінніші ко- лекції з цих давньосховищ згодом було перевезе- но до губернського Житомира. Як видно із звіту ВЦАТ, протягом 1894 р. у Давньосховищі вели дослідницьку роботу викладач Митавської гімназії І.Гижицький, студент Московської духовної ака- демії Ю.Тиховський, викладач однієї з Петербурзь- ких гімназій, колишній житомирянин В.Боця- новський, викладач Волинської духовної семінарії Г.Крижановський.39 З ініціативи архієпископа Модеста члени ВЦАТ у 1894 р. розробили власну програму щодо складання описів церков, парафій і населених пунктів краю. За цією програмою, крім описів храмів та історії їхнього спорудження, пе- редбачався збір даних про населення, економічне та соціальне становище мешканців, відомості про іх побут, звичаї, обряди тощо. Це була фактично перша наукова програма краєзнавчого досліджен- ня краю.40 Зібрані членами ВЦАТ близько тисячі церковнопарафіяльних літописів і описів містили в собі, почасти, унікальні відомості з різних ас- пектів життя краю, вони донесли до нас непов- торний народний уклад і традиції, які нині або забуті, або видозмінені.41 На жаль, збереглися вони далеко не всі. У фондах Центрального державного історич- ного архіву України в м.Києві до наших днів збе- реглося 427 церковнопарафіяльних літописів і описів.42 Зокрема, 89 літописів із Заславського (Ізяславського) повіту, 85 — Старокостянтинівсь- кого, 67 — Дубнівського, 50 — Новоград-Волинсь- кого, по 15 — Житомирського та Рівненського, 12 — з Луцького повітів. Окремі з них являють собою ґрунтовні (від ЗО до 100 і більш аркушів) описи з планами, схемами храмів, зображенням цінних ікон, хат, одягу, парафіян, з посилання- ми на використані джерела тощо.43 Активно співпрацював з ВЦАТ видатний український історик В.Б.Антонович. За його зав- данням протягом 1897-1899 pp. О.Фотинський і М.Трипольський здійснили низку наукових відряджень Волинню. Зокрема, до Городищенсь- кого, Германського, Загоровського, Корецького, Любарського, Тригірського монастирів, м.Овру- ча. Зібраний ними матеріал В.Б.Антонович ви- користав у своїй фундаментальній праці "Архео- логическая карта Волынской губернии".44 За на- слідками обстеження М.Трипольським і О.Фо- тинським пам'яток Овруча, невдовзі на урядово- му рівні було прийнято рішення про реставрацію унікальної пам'ятки архітектури Київської Русі - Свято-Василівської церкви. Надзвичайно плідною була діяльність членів ВЦАТ у період підготовки XI Археологічного з'їзду, присвяченого волинським старожитностям. Спочатку з'їзд планувалося провести у Луцьку, але у зв'язку з транспортними проблемами (пе- редовсім, віддаленістю міста від великих центрів), його проведення перенесли до Києва. XI архео- логічний з'їзд відбувся 1899 р. в університеті св.Володимира. Делегатами від Волині на з'їзді були відомі краєзнавці та дослідники А.А.Во- лянський, С.С.Гамченко, Л.К.Житинський, М.І.Коробка, 1.1.Леонтьев, Б.М.Прушинський, Е.Л.Руліковський, М.І.Теодорович, С.А.Уваров.45 Від ВЦАТ делегатом був обраний О.Фотинський. Він також-організував виставку волинських ста- рожитностей, виступив з доповіддю, а також ви- конував на з'їзді обов'язки вченого секретаря секції історико-географічних і етнографічних ста- рожитностей, на якій головував видатний украї- нський історик Д.І.Багалій.46 Одразу після відкриття Давньосховища при архієрейському подвір'ї, його організаторам ста- ло зрозуміло, що пристосоване приміщення не відповідає музейним вимогам. У зв'язку з цим Церковно-археологічне товариство з 1894 р. роз- почало спорудження власного будинку під музей і бібліотеку на Вільській вулиці, на ділянці, що належала Преображенському кафедральному со- бору. Керував спорудженням будинку настоятель цього собору, член Розпорядчого комітету ВЦАТ, краєзнавець М.Трипольський. Планувалося до серпня 1896 року розмістити колекцію у власно- му будинку, але Товариство не в змозі було відшкодувати витрати на будівництво через не- стачу коштів. Тому майже готовий будинок було передано в оренду Товариству опікунства твере- зістю і Народною чайною. Лише на початку XX століття Давньосховище старожитностей переїха- ло до власного приміщення.47 У 1911 р. фонди Волинського єпархіального давньосховища поповнилися експонатами з Во- лодимир-Волинського давньосховища (у т.ч. 100 рукописів, 500 стародруків). Перед Першою світо- вою війною воно було одним з найбагатших му- зейних закладів України. Усі ці роки головним натхненником і душею ВЦАТ і підпорядковано- го йому Давньосховища був О.Фотинський, кот- рий вміло поєднував в одній особі як органі- заційні, так і наукові функції. Його правою ру- кою був протоієрей М.Трипольський. Поряд з про- фесійною та громадською діяльністю Микола Миколайович займався науковою роботою, зок- рема в царині церковної історії та краєзнавства. У 1878 р. він захистив дисертацію на ступінь магістра богослов'я "Уніатський митрополит Інатій Потій та його проповідницька діяльність". Активний член Волинського губернського стати- стичного комітету, один із засновників ВЦАТ, М.Трипольський невдовзі став біля витоків орган- ізації Товариства дослідників Волині. Указом Правлячого Сенату від 17 лютого 1906 р. М.Три- польського за вірну службу і здобутки на про- світницькій ниві було затверджено у дворянсь- кому ДОСТОЇНСТВІ.48 1915 року, у зв'язку з наступом німецьких військ, значну частину експонатів Давньосхови- ща було евакуйовано до Харкова. Подальша їх доля трагічна. У жовтні 1941 року під час евакуації музейних коштовностей на Схід, ешелон був зни- щений фашистами. Лише незначна частина екс- понатів, що вціліла, перебуває тепер у Харківсь- кому історичному музеї та Харківській науковій бібліотеці ім. В.Короленка.49 Що ж стосується долі решти експонатів Давньосховища, котрі за лиши- Краєзнавство 1-4, 2005 лися в Житомирі, то як стверджує на підставі архівних джерел мистецтвознавець Лідія Дах нен- ко, ці експонати 1919 року увійшли до складу Волинського науково-дослідного музею (тепер Житомирський краєзнавчий музей).50 До 100-річного ювілею Давньосховища нау- ковцями Житомирського краєзнавчого музею було підготовлено виставку, проведено представ- ницьку наукову конференцію, на якій уперше за багато років було гідно поцінована роль ВЦАТ у краєзнавчому вивченні краю наприкінці XIX - на початку XX ст.51 Не дивлячись на вагомий внесок у станов- лення краєзнавчих студій у регіоні, Волинське церковно-археологічне товариство разом з тим так і не спромоглося взяти на себе роль лідера у дос- лідженні краю, поставити справу на належні на- укові засади. Переживши піднесення у своїй ро- боті в 1894-1900 pp., на які припадає в основно- му завершення публікації М.Теодоровичем істо- рико-статистичних описів парафій, міст і сіл Во- линської губернії, на зламі ХІХ-ХХ ст. ВЦАТ перестало задовольняти потреби науковців і крає- знавців. Як зазначає Л.В.Баженов, "місцевих науковців відштовхували від нього вузька кон- фесійна обмеженість у діяльності й досліджен- нях, постійна підконтрольність його з боку єпар- хіального начальства. Вони вимагали створення широко профільної організації з правом вільного простору в своїй творчості".52 На історичну арену краю вийшло — Товарист- во дослідників Волині, якому судилося піднести краєзнавство регіону на якісно новий науковий щабель. За принципами організаційної побудови, рівнем демократизації, можливостями у здійсненні наукової роботи як на той час Товариство не мало аналогів у Правобережній Україні.53 Примітки 1. Баженов Л.В. Дослідження Волині в другій 8. половині XIX на початку XX ст. // Велика Волинь: минуле і сучасне: Тези Міжнародної науково-краєзнавчої конференції / Відп. редактор М.Ю.Костриця. - Житомир, 1993. -С.11-13. 2. Гаврилюк СВ. Початки археологічних дос ліджень на Житомирщині // Житомирщина 9. крізь призму століть: Науковий збірник / Відп. редактор М.Ю.Костриця. - Житомир, 1997. -С.13-15. 3. Теодорович Н. Несколько слов к читателю // Теодорович Н.И. Историко-статистическое описание церквей и приходов Волынской епархии. - Почаев, 1899. -Т.4: Староконстан- тиновский уезд. - С.922-923. 10. 4. Комашко В. Краткое описание местечка Лю- бомирки Новоград-Волынского уезда // ВГВ. - 1854. - №3; Його ж. Церковь и ярмарка в с.Колодяжно // ВГВ. - 1854. - №52; Його ж. Местечко Красноталье Житомирского уезда // ВГВ. - 1855. - №30; Його ж. Нечто о пче ловодстве в южной части Новоград-Волынс кого уезда//ВГВ. - 1856. - №3. 11. 5. Манько М.П. Православна церква і ста новлення історико-краєзнавчих досліджень на Волині // Духовне відродження культури 12. України: традиції, сучасність: Матеріали і тези науково-практичної конференції. -Рівне, 1994. - С.200-202. 6. Михайлюк О.Г. Історія Волині на сторінках газети "Волынские епархиальные ведомости" // Шоста Всеукраїнська наукова конференція 13. з історичного краєзнавства. - Луцьк, 1993. - С.382. 14. 7. Баженов Л.В. Аполлоній Сендульський - діяч українського національного відродження, видатний краєзнавець Волині // Духовне від родження культури України: традиції, сучас ність: Матеріали і тези науково-практичної 15. конференції. - Рівне, 1994. - С.76-78. Манько М.П. Стефан Барановський - волинський краєзнавець 2-ї половини XIX ст. // Велика Волинь: минуле і сучасне. Матеріали Міжнародної наукової краєзнавчої конференції / Відп. редактор М.М.Дармансь- кий. - Хмельницький - Ізяслав - Шепетівка, 1994. - С.61-64. Барановский С. Волынцы как переселенцы Е Восточную Россию в эпоху Б.Хмельницкогс // ВЕВ. 1874. - №18; Його ж. Село Колодне Кременецкого уезда, памятник судеб Волыни при короле польском Сигизмунде I // ВЕВ. - 1873. - №14; Його ж. Воспоминания с прошедшем города Кременца с 1827 пс 1868 гг. // ВЕВ. - 1868. - №27. Петров Н. Краткие сведения о православны} церквях Волынской епархии, в настояще< время не существующих // ВЕВ. - 1867. №2-8; Його ж. О народных праздниках в Юго Западной России // Труды Киевской духов ной академии. - 1871. - Октябрь - ноябрь - декабрь. Його ж. Южнорусские легенды /, Там само. - 1877. - Март. Батюшков П.Н. Волынь: Исторически судьбы Юго- Западного края. - Спб: Обще ственная польза, 1888. - 288 с. Баженов Л.В. Академік М.Петров - визначниі дослідник регіональної історії Правобережне України // Матеріали VII Всеукраїнське наукової конференції "Історичне краєзнавств в Україні: традиції і сучасність: - К.: Рідни: край, 1995. - 4.1. - С.57-59. Что сделал П.Н.Батюшков для Юго-Запа; ного края // Волынь. - 1892. - №94. Баженов Л.В. Помпей Батюшков - знавець організатор досліджень історії Великої Волиі // Звягель древній і вічно молодий: Тез Всеукраїнської науково- краєзнавчої конфереї ції. Новоград- Волинський, 1995. - С.80-83. Хойнацкий А.Ф. Западнорусская церковна уния в ее богослужении и обрядах. - К., 187! Літопис українського краєзнавства Його ж. Очерки из истории православной церкви и древнего благочестия на Волыни. - Житомир, 1878; Його ж. Почаевская 29. Успенская Лавра. - Почаев, 1897. 16. Четыркин Ф. Исторический очерк Волынс кой духовной семинарии // ВЕВ. - 1878. - №21; 1879. - №20; 1881. - №34; Його ж. Древнее Луцкое Крестоздвиженское братство (1617-1712) // ВЕВ. 1871. - №11; Його ж. 30. Деятельность князя Константина Острожс- кого пользу православия в Юго-Западной 31. Руси // ВЕВ. - 1872. - №8-10; Його ж. Рели гиозные отношения литовско-польских королей к древней Волыни // ВЕВ. - 1874. - 32. №14-15; 1877. - №1, 3, 5, 7. 17. Силюк А. Микола Теодорович. Бібліогра фічний нарис // Минуле і сучасне Волині: 33. Олександр Цинкаловський і край: Матеріали IX Міжнародної історико-краєзнавчої 34. конференції / Відп. редактор Г.В. Бондаренко. - Луцьк: Надстир'я, 1998. - С.77-79. 18. Теодорович Н.И. историко-статистичеекое 35. описание церквей и приходов Волынской епархии: Т.І. - Почаев, 1888. - 436 с; Т.П. - 36. Почаев, 1890. - 697 с; ТЛИ. - Почаев, 1894. - 37. 696 с; T.IV. - Почаев, 1899. - 934 с; T.V. - Почаев, 1903. - 560 с. 19. Теодорович Н.И. Вказана праця. - T.I. - С.5-39. 20. Силюк А. Вказана праця. - С.78. 38. 21. Теодорович Н.И. Город Владимир Волынской губернии в связи с историей Волынской епархии: В память девятисотлетнего юбилея Волынской епархии. - Почаев, 1893. - 518 с; Його ж. Город Кременец Волынской губер- 39. нии: Исторический очерк. - Почаев, 1894. - 70 с; Його ж. Город Староконстантинов 40. Волынской губернии: Исторический очерв. - Почаев, 1899. - 89 с. 22. Теодорович Н.И. Волынская духовная семина- 41. рия... с 1796 по 1900 г. - Почаев, 1901. - 1022 с. 23. Lozowiuk I. Bibliografia artykulow naukowych ogloszonych w Wolynskich Eparchialnych wiadomosciach. - Rowne, 1938. - 72 s. 42. 24. Костриця М.Ю., Жилюк C.I. Архієпископ Модест Стрельбицький - випускник Кам'я- 43. нець-Подільської семінарії // Поділля і 44. Волинь у контексті історії українського національного відродження: Науковий 45. збірник / Відп. редактор Л.В.Баженов. - ■Хмельницький: Доля, 1995. - С.276-278. 46. 25. Дахненко Л.О. Сто років Волинському 47. Єпархіальному Давньосховищу // Тези науко- 48. вої конференції до 100-річчя Волинського єпар хіального давньосховища / Гол. редколегії Б.А.Кругляк. - Житомир, 1993. - С.3-6. 49. 26. Костриця М. Давньосховища Волині //Там само. - С.7-8. 27. Боцяновский В. Волынское церковно-архео- логическое древнехранилище // ВЕВ. - 1893. - №36. 50. 28. Фотинский О. Краткое описание предметов 51. древности, пожертвованных в Волынское епархиальное древнехранилище по июль 1893 года // ВЕВ. - 1893. - №29-32. Указ Его Императорского Величества Самодержца Всероссийского из Волынской Духовной Консистории от 15 ноября 1893 года №753. Цитується за примірником Циркуляра №15210, що зберігається у приватному архіві М.Ю.Костриці. Волынский историко-археологический сборник. - Почаев, 1896. - Вып.1. - С.5. Лащук Ю. Перші музеї на Житомирщині // Народна творчість та етнографія. - 1992. ■ №4.. - С.ЗО. Волынский историко-археологический сборник. - Почаев, 1896. - Вып. І. (Нумерація кожної статті збірника починається з першої сторінки). Волынский историко-археологический сборник. - Житомир, 1900. - Вып.П. Левицкий О. Рецензия на «Волынский историко-археологический сборник» // Киевская старина. - 1901. - Ноябрь. - С. 108. Волынский историко-археологический сборник. - Вып.1. - С.6. Там само. - С.7-8. Василевська СІ. З історії Володимир-Во- линського Древнього сховища // Шоста Всеукраїнська наукова конференція з історич- ного краєзнавства. - Луцьк, 1993. - С.408-409. Ульяновський В.І. Краєзнавча діяльність братства ім. Князів Острозьких // Минуле і сучасне Волині: Тези доповідей і повідомлень П-ої Волинської історико-краєзнавчої конференції. - Луцьк, 1988. - Ч.ІІ. - С.210. Волынский историко-археологический сборник. - Почаев, 1896. - Вып.1. - С.8-9. Костриця М. У витоків наукового пізнання краю // Вільне слово (Житомир). - 1995. - 8, 15 груд. Баженов Л.В. Історичне краєзнавство Правобе- режної України XIX - на початку XX століть: Становлення. Історіографія. Біліографія. - Хмельницький: Доля, 1995. - С.54-56. ЦДІА України у М.Києві. - Ф.2205. - Оп.1. -Спр. 1- 433. Баженов Л.В. Вказана праця. - С.54-55. Антонович В.Б. Археологическая карта Волынской губернии. - М., 1900. - 130 с. Фотинский О. Волынь на ХЫ археологичес- ком съезде в г.Києве // ВЕВ. - 1899. - №32. Дахненко Л. Вказана праця. - С.5. Там само. - С.4. Костриця М., Кондратюк Р. Краєзнавець М.Трипольський і його нарис про Житомир // Житомирський вісник. - 1996. - 19 лип. Кот СІ. Волинське давньосховище: слідами втрачених цінностей // Житомир в історії Волині і України: Тези Всеукраїнської наукової краєзнавчої конференції / Відп. редактор М.Ю.Костриця. - Житомир, 1994. - С.47-50. Дахненко Л. Вказана праця. - С.6. Тези наукової конференції до 100-річчя Волинського Єпархіального Давньосховища: Краєзнавство 1-4, 2005 18-20 травня 1993 року / Відп. редактор Б.А.Кругляк. - Житомир, 1993. - 67 с 52. Баженов Л.В. Становлення і розвиток історич- ного краєзнавства Правобережної України (кінець XVIII - перші десятиріччя XX ст.): Автореферат десерт. На здобуття наукового ступеня док.істор.наук. - К., 1996. - С19-20. 53. Там само. - С.20. Summary: The author investigates the significance of the residenceship in the history monuments preserving and culture of the region. Key words: Ukrainian lands, priests, history of the villages and cities, consolidation, archaeological society.

Волинське церковно-археологічне товариство та його роль у розвитку краєзнавства

Institution

Ähnliche Einträge