Феномен історичного краєзнавства в контексті розвитку історичної науки
У роботі розкриваються основні напрями досліджень рідного краю, показуються наукові і практичні результати цієї роботи, осмислюються, наукові підвалини краєзнавства. The article shows basic trends of investigation of regional geography, outlines scientific and practical results of this work, covers...
Saved in:
| Date: | 2005 |
|---|---|
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут історії України НАН України
2005
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/6143 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Феномен історичного краєзнавства в контексті розвитку історичної науки / О.Ю. Кашаба // Краєзнавство. — 2005. — № 1-4. — С. 31-34. — Бібліогр.: 12 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860047058200690688 |
|---|---|
| author | Кашаба, О.Ю. |
| author_facet | Кашаба, О.Ю. |
| citation_txt | Феномен історичного краєзнавства в контексті розвитку історичної науки / О.Ю. Кашаба // Краєзнавство. — 2005. — № 1-4. — С. 31-34. — Бібліогр.: 12 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| description | У роботі розкриваються основні напрями досліджень рідного краю, показуються наукові і практичні результати цієї роботи, осмислюються, наукові підвалини краєзнавства.
The article shows basic trends of investigation of regional geography, outlines scientific and practical results of this work, covers scientific foundation of regional geography.
|
| first_indexed | 2025-12-07T16:58:20Z |
| format | Article |
| fulltext |
Літопис українського краєзнавства
УДК 908(477):930 Кашаба
OJO. (м. Харків)
ФЕНОМЕН ІСТОРИЧНОГО КРАЄЗНАВСТВА В
КОНТЕКСТІ РОЗВИТКУ ІСТОРИЧНОЇ НАУКИ
У роботі розкриваються основні напрями досліджень рідного краю, показуються наукові і прак-
тичні результати цієї роботи, осмислюються, наукові підвалини краєзнавства.
Ключові слова: краєзнавство, багатофункціональність, науковий підхід, дискусії, пріоритети,
система.
90-ті роки XX ст. стали новим етапом розвит-
ку духовності українського народу. Відродження
історичної пам'яті, піднесеннянародної творчості,
сплеск культурного життя, звільнення творчої
ініціативи - це відмінні риси цього етапу.
Нові геополітичні реалії, що склалися в Ук-
раїні після здобуття державної незалежності,
активізували процеси духовного відродження. У
цій, державного значення справі, важливе місце
належить історичному краєзнавству, яке сьогодні
зазнає справжнього ренесансу.
Термін "край" в українській мові має гли-
бинний зміст - його ототожнюють з отчою домів-
кою, "сторононькою", яку оспівував не один поет,
рідною землею, Батьківщиною. Для українців він
має виняткове значення ще й тому, що складає
кореневу основу топоніму "Україна".
Термін "край" набув семантичного розмаїт-
тя в українській мові як за територіальним об-
широм, так і за духовною спорідненістю.
Отже, в українській мові поняття "край"
вміщує дві якісні ознаки: адміністративно-тери-
торіальну та етнодуховну, інтимну. Саме вони і є
предметом дослідження краєзнавства.
Інтерес, викликаний зацікавленістю історич-
ним краєзнавством, і взагалі проблемами крає-
знавства, дає підставу стверджувати, що сьогодні
краєзнавство переживає справжнє піднесення.
Тільки за роки незалежності в Україні з цієї про-
блеми захищено більш 20 докторських та канди-
датських дисертацій, написано десятки моно-
графій, сотні статей. [1, 37].
З 1990 по 2002 р. зусиллями вчених істо-
риків, краєзнавців проведено близько 500 міжна-
родних, всеукраїнських і регіональних науково-
краєзнавчих конференцій, симпозіумів, "круглих
столів", опубліковані збірники, матеріали які
склали невичерпну скарбницю знань з історич-
ного краєзнавства. [2, 37-42 ]. Координаційним
центром краєзнавчого руху в державі з березня
1991 року стала Всеукраїнська спілка краєзнав-
ства, яку очолює академік П.Т.Тронько. Спосте-
рігається розгортання роботи на місцях. У
більшості областей і регіонів України створено
регіональні осередки. Відбувається вдале поєднан-
ня академічних і громадських форм роботи в га-
лузі історичного краєзнавства.
Чому краєзнавство користується такою по-
пулярністю? На наш погляд, далеко не кожна
наука здатна так органічно поєднати минуле, су-
часне і майбутнє. Це синтетична галузь знання,
що спирається і на природознавчий, і на історич-
ний, і на мистецтвознавчий фундамент.
Разом з тим спостерігається певна невідпо-
відність між масштабністю краєзнавства як
суспільного явища та рівнем його наукового уза-
гальнення. Механічне змішування різнорідних
сфер призводить до того, що сучасне краєзнавство
має вигляд досить суперечливого, багатошарового
комплексу дисциплін, підходів, принципів та
світоглядних орієнтацій. Тому, стосовно поняття
краєзнавство, водночас спостерігається невизначе-
ність і своєрідна регламентованість, глобальність
і локальність, умоглядність і акцентованість на
широкому спектрі практичних питань, верхогля-
дство і ґрунтовність розроблень, професійність і
відверте аматорство. Таке становище негативно від-
бивається на розвиткові всіх напрямків краєзнав-
ства в Україні. В зв'язку з цим перед дослідни-
ками постають невідкладні завдання подальшої
наукової розробки загальної теорії краєзнавства.
Одним з принципових питань теорії, навко-
ло якого точиться дискусія, є питання, про зміст,
об'єкт і предмет краєзнавства. Окремі вчені вва-
жають краєзнавство "науковою дисципліною",
"методом дослідження", інші - "дидактичним
принципом", "навчальним предметом", "методом
навчання і виховання" тощо. [З, 4]. Такий спектр
поглядів свідчить як про надзвичайну бага-
тофункціональність краєзнавства, його важливу
роль у різних сферах людської діяльності, так й
про недостатню зрілість наукової теорії.
Пошуки відповіді на питання пов'язані з роз-
робкою загальної теорії краєзнавства були харак-
терні і для науковців перших десятиліть XX ст.
Аналіз основних напрямків досліджень рідно-
го краю в 1920-х роках, наукових і практичних
результатів цієї роботи показує, що досліджу-
ваний період був одним з найважливіших етапів
в розвитку краєзнавства. Саме в цей період були
закладені науково-методичні та організаційні ос-
нови краєзнавчої роботи, підготовлені провідні
фахівці в даній галузі знань, створені численні
науково-дослідні установи краєзнавчого профілю,
громадські об'єднання краєзнавців-аматорів.
Подібний стан справ дав підставу ряду про-
відних сучасних вчених-істориків вважати період
1920-х - поч. 1930-х років "золотим часом крає-
знавства" [4, 39].
Питання про те, як слід трактувати і сприй-
мати краєзнавство, ще з моменту його зароджен-
ня завжди викликало чимало полеміки. Тому
Краєзнавство 1-4, 2005
дискусія про предмет дослідження краєзнавства
і його завдання завжди супроводжувалась заці-
кавленістю серед наукових, а пізніше і громадсь-
ких, кіл.
Значний внесок у становлення наукового ос-
мислення краєзнавства належить освітянам, пе-
дагогам, які в 1920-ті роки намагалися визначи-
ти предмет й завдання краєзнавства.
Саме тоді з'являється термін "краєзнавство",
"краеведение", який замінив раніше розповсюд-
жений "отечествоведение", "батьківщино-
знавство". Зміст цього терміну полягав в тому,
що вивчалась історія населення певного краю.
Пропонувалося дослідити причини розселення,
міграції, соціальний склад народів, проживаю-
чих в межах даного краю. Обов'язковим було
ознайомлення з історією окремих населених
пунктів (міст, сіл, поселень, садиб, монастирів).
Всі ці дослідження проводилися для того, щоб
краще вивчити виробництво краю, місцеві рин-
ки сировини та збуту. Але й тут без історичних
екскурсів було б важко обійтись. Тому пропону-
валось ознайомлення з історією кустарних про-
мислів, окремих фабрик і заводів.
Поступово "краєзнавство" стали усвідомлю-
вати, як рух, головною ознакою якого є масовість,
а її прикметами - численні випадки заснування
нових краєзнавчих осередків, проведення ними
зібрань, конференцій, заїздів, збільшення мате-
ріалів відповідного змісту на сторінках періоди-
ки, поява перших монографічних наукових робіт
з краєзнавства, запровадження за аналогічною
назвою навчального курсу, системи виховних за-
ходів у навчальних закладах тощо. [5, 57].
Науковці 20-х років зазначали, що наполег-
ливі пошуки відповіді на питання - "Що таке
краєзнавство?" - носять переважно академічний
характер, спалахуючи то на краєзнавчих з'їздах
та конференціях, то на сторінках спеціальних
книг та часописів. Намагаючись визначитись з
цим питанням дослідники дійшли висновку, що
краєзнавство є своєрідною галуззю по вивченню
країни за територіальним принципом. Такої дум-
ки дотримувалися А.І .Дзенс-Литовський,
Н.П.Дружинін, Г.В.Артоболевський. Крім того,
вони підкреслювали, що краєзнавство має свою
специфічну мету і завдання. [6, 25-31]. На
вивчення історії краю, як одного з основних
завдань, вказували Н.Ільїнський, С.Ченців,
І.Гревс. [7, 25-60].
І.Гревс в статті "История в краеведении", на-
друкованому в періодичному виданні Централь-
ного Бюро краєзнавства - часопису "Краеве-
дение", вказував на актуальність краєзнавчих
досліджень. "Нове краєзнавство" виступає під
знаком суспільної користі, воно має практичний,
утилітарний принцип. Виходячи з цього, крає-
знавство переважно займається дослідженням су-
часності. Тому і завдання краєзнавства полягає в
дослідженні виробництва і виробничих сил. [8,
487-508].
Інші дослідники звужували рамки крає-
знавства. Б.Вишневський, Л.Берг зводили крає-
знавство до "мікро географії краю", "місцевої гео-
графії". За Муратовим М.В. краєзнавство є не
тільки науковою, але і громадською діяльністю,
в той час як М.Я.Феноменов наголошував на нау-
ково-дослідницької ролі краєзнавства. [9, 7-11].
О.Музиченко, А.Золотарьов, А.Большаков,
С.Архангельський розглядали краєзнавство як ме-
тод. Вони вважали, що краєзнавство зосереджує
в собі різні напрямки - це й метод дослідження,
й педагогічний метод оточуючої дійсності, й ло-
кальний метод в історичної науці. [ 10, 59-70].
Пошуки відповіді на питання про предмет і
завдання краєзнавства у 20 - на початку 30-х
років XX століття яскраво відобразилися на сто-
рінках тематичної періодики, книг. Аналізуючи
краєзнавчі дослідження цього періоду можна виз-
начити декілька варіантів відповіді на це питан-
ня. Краєзнавство - це:
1) наука, що об'єднає природничі та гуманітарні
дисциплінарні цикли і спрямована на вивчення
певного географічного та історичного регіонів
країни, або ж частина фундаментальних наук;
2) особлива методична дисципліна;
3) науково-педагогічний метод, що дає змогу
вивчати батьківщину;
4) виховний засіб у формуванні нової людини
та громадянського суспільства;
5) наукове всебічне пізнання краю;
6) форма масової діяльності у вивченні рідного
краю.
Всі ці визначення, співіснуючи, взаємодопов-
нювали і взаємозбагачували одне одного, малю-
ючи картину ставлення науковців та громадсь-
ких кіл до змісту і ролі краєзнавства 20-х років.
Однак науковці в 20-х роках XX століття так
і залишили теоретичні питання про предмет,
зміст, об'єкт краєзнавства відкритим. Більшість
вчених сприймали їх як перелік зовнішніх і
внутрішніх ознак події, факту, процесу, явища.
Якщо краєзнавці-науковці намагалися, принайм-
ні у описовій манері, осягнути реальність, яка
позначалась термінами, то краєзнавці-аматори
оперували термінами, поданими авторитетними
науковцями, переписуючи описане ними.
Подібний стан речей залишався довгий час.
Певною мірою це було пов'язано з початком згор-
тання краєзнавчого руху в 30-х роках XX сто-
ліття, і переведенням його в площину "слухня-
ної форми сприйняття" режиму. Після III Все-
російської краєзнавчої конференції визначилися
такі напрямки в краєзнавстві: злиття краєзнав-
ства з соціалістичним будівництвом, залучення
широких мас трудящих до краєзнавчої роботи,
ідеологічна спрямованість краєзнавства. В зв'яз-
ку з новими напрямками визначилися і принци-
пові питання теорії краєзнавства.
Не припиняється дискусія з цього питання і
сьогодні. Як вже відмічалося раніше, краєзнавчі
дослідження переживають період підйому. На
наш погляд така зацікавленість історичним крає-
знавство в Україні має підгрунття. Можна виді-
лити низку причин, спричинивших сплеск дос-"
ліджень з мікроісторії:
Літопис українського краєзнавства
- по-перше, зріст інтересу до історії недавньо
го минулого пов'язаний зі зміною соціально-еко
номічних і політичних пріоритетів суспільства і
держави, а це в свою чергу спонукає дослідників
звертатися до локальної тематики;
- по-друге, ми спостерігаємо кризу методо
логічних засад, кризу панівної парадигми істо
ричного знання, тому історики намагаються не
торкатися складних методологічних питань;
- по-третє, останнім часом до наукового обігу
впроваджуються нові джерела, насамперед на
регіональному рівні, і, як правило, історики за
цікавлені в аналізі цієї інформації;
- по-четверте, вчені намагаються подолати
хибне уявлення про те, що "мала історія" може
існувати без власного методологічного фунда
менту;
- по-п'яте, набуває популярності так звана
"історія повсякденності", що зміщує пріоритет
досліджень на корить історії краю, родини, со
ціальної історії. Антропологічний підхід зосе
реджує увагу дослідників на ментальності, етносі
людей минулого, на символах і цінностях, в ос
нові яких найчастіше лежать регіональні
відмінності.
Отже, краєзнавчі дослідження останніх років
зайняли дуже помітне місце в історичної науці.
Виходячи з цього сучасні дослідники історії
краєзнавчого руху дійшли висновку, що в понят-
тя "краєзнавство" входить сукупність наукових
дисциплін про комплексне дослідження краю,
складова частина історичної науки та великий
громадський рух.
В зв'язку з цим виділяється три основні
функції краєзнавства (в тому числі і історичного):
I. Педагогічна. Вона визначає краєзнавство
як метод, дидактичний принцип, за допомогою
яких можна домагатися підвищення ефективності
навчально-виховного процесу в освітніх закладах
всіх типів, успішно опановувати основи наук,
допомагати формувати практичні уміння і навич
ки. Крім того, краєзнавство сприяє вихованню у
особистості громадянськості як інтегрованої
якості, інколи в окремий напрям виділяють на
вчально-освітнє (виховне, шкільне) краєзнавство,
підкреслюючи цим його роль у відродженні на
ціонально-історичної пам'яті учнівської молоді.
II. Краєзнавство - пропедевтичний курс еле
ментарної історії, географії, природознавства
тощо.
III. Наукова. Вона визначає краєзнавство як
складову частину тієї галузі науки, представни
ком якої воно є (історія, географія, літературо
знавство тощо), з усіма притаманними для даних
наук методами досліджень. Образно кажучи, на
укове краєзнавство є живою тканиною історич
ної, географічної, філологічної та інших наук, без
якої ці науки не можуть існувати.
Методологічні засади краєзнавства розробляв го-
лова Всеукраїнської спілки краєзнавців академік
П.Т.Тронько. Предметом його досліджень є історичне
краєзнавство. Автор відмічає, що історичне краєз-
навство в Україні існує у двох формах - державній
і громадській, які знаходяться у тісному зв'язку,
взаємодоповнюють та збагачують одна одну. До пер-
шої належить діяльність науковців інститутів гума-
нітарного профілю НАН України, дослідників ви-
щих учбових закладів та загальноосвітніх шкіл,
співробітників державних архіві, бібліотек, музеїв
та інших культурно-освітніх установ. Друга вклю-
чає широкий круг краєзнавчої громадськості, що
об'єднується навколо Всеукраїнської спілки краєз-
навців, Українського товариства охорони пам'яток
історії та культури, історико-краєзнавчих музеїв, що
діють на громадських засадах, в учбових та куль-
турно-освітніх закладах.
Предметом дослідження краєзнавства є кон-
кретний регіон, а об'єктом - його історія, приро-
да, населення, господарство, культура, пам'ятки
матеріальної і духовної культури. Академік
П.Т.Тронько виділяє специфіку краєзнавчих дос-
ліджень, яка заключається в особливості органі-
зації і методики пошуку фактичного матеріалу,
в більшої конкретизації і деталізації досліджень.
Внаслідок досліджень автор приходить до
висновку, що краєзнавство це:
- по-перше, сукупність наукових дисциплін,
різних за змістом і окремих за методами досліджен
ня, які вивчають конкретний регіон, район, місце
вість, в історичному, географічному, геологічному,
етнографічному, археологічному і інших аспектах;
- по-друге, краєзнавство - це могутній нау
ковий рух по популяризації знань про край, ре
гіон, село та залученню широких мас населення
до активної участі у дослідженні місцевої історії,
створенні її літопису;
- по-третє, краєзнавство - це громадський
рух, основними завданнями якого є практичні
дії по збереженню історико-культурної спадщи
ни краю, відродженню духовності, історичної
пам'яті; формування національної самосвідомості
і національної гідності, активізація громадської
позиції людини. [11, 12-13.].
Отже, приходимо до висновку, що предметом
досліджень краєзнавства є конкретний регіон, а
об'єктом - його історія, природа населення, гос-
подарство, культура, пам'ятки матеріальної і
духовної культури. Краєзнавство є важливим за-
собом усунення розриву між людиною і приро-
дою, конкретизації історико-культурного проце-
су, усвідомлення необхідності збереження при-
родного середовища, фактором розвитку націо-
нальної самосвідомості українського етносу та
національних меншин на території України.
Найхарактернішими ознаками краєзнавства
є його багатогалузевість, багато проблемність. При
цьому кожна з проблем має свою специфіку. За
таких умов у краєзнавстві часто втрачаються інди-
відуальні риси, навіть при широкому висвітлені
якоїсь із проблем. Це властиво практично всім
галузевим напрямкам краєзнавства, і об'єктивно
постає завдання вивести краєзнавство з вузьких
галузевих рамок.
Тому, краєзнавство - це цілісна, динамічна і
нерозривна система, яка функціонує в світлі три-
вимірних моделей:
Краєзнавство 1-4, 2005
а) простір (географічне краєзнавство);
б) час (історичне краєзнавство);
в) соціум (соціальне краєзнавство).
Логічна схема пізнання виглядає наступним
чином: накопичення фактів, їх аналіз і виявлен-
ня загальних закономірностей розвитку, синтез
та наукове пояснення, поглиблене дослідження
загального і особливого в розвитку суспільства і
природи, їх узагальнення.
На думку дослідника Волині, доктора істо-
ричних наук М.Ю. Костриці саме ця трьохвимір-
на система є основним об'єктом краєзнавства і
створює суспільно-територіальний комплекс пев-
ної території, який є сукупністю природних ре-
сурсів, населених місць і природо перетворюваль-
них об'єктів. [12, 5].
На методологічному і методичному рівнях
краєзнавство має багато спільних ознак з краї-
нознавством. Відмінність між ними полягає в
масштабах предмета дослідження. Краєзнавство
на відмінність від країнознавства, що вивчає дер-
жаву в цілому, обмежується лише територією її
певної частини. Однак разом вони відтворюють
цілісний образ України як держави з виразною
геополітичною "особистістю", з її могутнім, своє-
рідним, дуже складним за структурою інтеграль-
ним потенціалом.
Отже, ми спостерігаємо прояв одного з за-
конів діалектики, а саме - "єдності та боротьби
протилежностей". Історія кожної окремої землі -
самодостатня, обмежена, відмінна від інших, зі
своїми, притаманними лише їй, ознаками та особ-
ливостями. Вона нагадує смальту зі своїм кольо-
ром, своїм розміром. Однак коли безліч таких
крупинок об'єднується в єдине ціле, завдяки уза-
гальненим, фундаментальним дослідженням,
з'являється пишне, небачене за своєю красою
мозаїчне панно - історія України, українського
народу, української нації.
Маючи унікальну можливість органічно поєд-
нувати в собі дві форми - державну і громадсь-
ку, які знаходяться в тісному зв'язку, взаємодо-
повнюють і збагачують одна одну, краєзнавство
користується великою популярністю. Самовіддані
зусилля краєзнавців-професіоналів і аматорів
підтримують в суспільстві інтерес до культури,
мови, традицій українського народу, чим сприя-
ють формуванню національної самосвідомості та
його історичної пам'яті.
Високий рівень національної гідності грома-
дян спроможний консолідувати націю. А це не
можливо без виховання любові та поваги до рідної
землі, історії, звичаїв, культури. Тому відроджен-
ня регіональних традицій - одне з найважливіших
завдань, відродження України. А в вирішенні цих
проблем роль історичного краєзнавства неоцінена.
Аналіз наукових проблем які стоять перед істо-
ричним краєзнавством показує, що конкретна істо-
рія краю завжди значно багатша, ніж уніфікована
історія. Мікроісторія, на наш погляд, найбільш
ґрунтовно розкриває поняття історичної пам'яті,
свідомості, мислення та історичного досвіду.
Сьогодні історичне краєзнавство в Україні
стало могутнім засобом пробудження національ-
ної самосвідомості українського народу, його на-
ціонально-історичної пам'яті, без чого неможли-
вим був би процес утвердження незалежної ук-
раїнської державності.
Примітки
1. Савчук В.О. Зауваги до дискусії про станов
лення організаційних структур краєзнавчого
руху України сер.20-х pp. XX ст.//Крає
знавство. -2000. -№ 1-4.
2. Баженов Л.В. Стан і проблеми створення та
видання навчальних посібників з регіональ
ної історії України для вузів і шкіл Украї
ни// Історичне краєзнавство в системі освіти
України: здобутки, проблеми, перспективи.-
Наук.зб. - Кам'янець-Подільський, 2002.
3. Костриця М.Ю. Національне краєзнавство:
актуальні питання теорії і методології//
Історичне краєзнавство в системі освіти
Україні: здобутки, проблеми, перспективи. -
Наук. зб. - Кам'янець-Подільський,2002.
4. Тронько П.Т. Історичне краєзнавство: крок
у нове тисячоліття (Досвід. Проблеми.
Перспективи.). - К., 2000.
5. Бездрабко В.В. Термінологічні аспекти буття
вітчизняного краєзнавства поч. XX ст.//
Історіографічний збірник. - Вип.4.
6. Дзенс-Литовский А.И., Абрамов И.С.
Познание местного края//Вопросы крае
ведения в школе. Сб.ст. - Л.,1925.
7. Гревс И. Краеведение в щколе//Методы
индивидуализирующего труда. - М.,1925.
8. Гревс И. История в краеведении//Крае-
ведение. - 1926. - № 4.
9. Как изучать свой край//Сб.ст. - Л.,1925.
J.O. Музиченко О. Краєзнавство в комплексних
програмах та його метод//Шлях освіти. -
1925. - № 5-6.
11. Тронько П.Т. Українське краєзнавство в XX
столітті (до 75-річчя Всеукраїнської спілки
краєзнавців).-К.,2002.
12. Костриця М.Ю. Національне краєзнавство:
актуальні питання теорії і методології//
Історичне краєзнавство в системі освіти
України: здобутки, проблеми, перспективи.-
Наук.зб.- Кам'янець-Подільський, 2002.
Summary:
The article shows basic trends of investigation of regional geography, outlines scientific and practical
results of this work, covers scientific foundation of regional geography.
Key words: regional geography, multifunctional approach, scientific approach, priorities, system.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-6143 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | ХХХХ-0001 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T16:58:20Z |
| publishDate | 2005 |
| publisher | Інститут історії України НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Кашаба, О.Ю. 2010-02-18T13:07:21Z 2010-02-18T13:07:21Z 2005 Феномен історичного краєзнавства в контексті розвитку історичної науки / О.Ю. Кашаба // Краєзнавство. — 2005. — № 1-4. — С. 31-34. — Бібліогр.: 12 назв. — укр. ХХХХ-0001 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/6143 908(477):930 У роботі розкриваються основні напрями досліджень рідного краю, показуються наукові і практичні результати цієї роботи, осмислюються, наукові підвалини краєзнавства. The article shows basic trends of investigation of regional geography, outlines scientific and practical results of this work, covers scientific foundation of regional geography. uk Інститут історії України НАН України Літопис українського краєзнавства Феномен історичного краєзнавства в контексті розвитку історичної науки Феномен исторического краеведения в контексте развития Phenomenon of historical regional geography in context of development of historical science Article published earlier |
| spellingShingle | Феномен історичного краєзнавства в контексті розвитку історичної науки Кашаба, О.Ю. Літопис українського краєзнавства |
| title | Феномен історичного краєзнавства в контексті розвитку історичної науки |
| title_alt | Феномен исторического краеведения в контексте развития Phenomenon of historical regional geography in context of development of historical science |
| title_full | Феномен історичного краєзнавства в контексті розвитку історичної науки |
| title_fullStr | Феномен історичного краєзнавства в контексті розвитку історичної науки |
| title_full_unstemmed | Феномен історичного краєзнавства в контексті розвитку історичної науки |
| title_short | Феномен історичного краєзнавства в контексті розвитку історичної науки |
| title_sort | феномен історичного краєзнавства в контексті розвитку історичної науки |
| topic | Літопис українського краєзнавства |
| topic_facet | Літопис українського краєзнавства |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/6143 |
| work_keys_str_mv | AT kašabaoû fenomenístoričnogokraêznavstvavkontekstírozvitkuístoričnoínauki AT kašabaoû fenomenistoričeskogokraevedeniâvkonteksterazvitiâ AT kašabaoû phenomenonofhistoricalregionalgeographyincontextofdevelopmentofhistoricalscience |