Зміни чисельності та соціальний склад населення м. Харкова в роки НЕПу

У роботі на основі статистичних даних перепиву населення в 1920, 1923 і 1926 роках та інших опублікованих матеріалах розглядаються зміни чисельності населення міста Харкова, динаміка його росту в період нової економічної політики....

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2006
1. Verfasser:	Іванов, С.Ю.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут історії України НАН України 2006
Schlagworte:	З краєзнавчої пошти
Online Zugang:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/6156
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Зміни чисельності та соціальний склад населення м. Харкова в роки НЕПу / С.Ю. Іванов // Краєзнавство. — 2006. — № 1-4. — С. 178-182. — Бібліогр.: 29 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-6156
record_format	dspace
spelling	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-61562025-02-09T23:52:25Z Зміни чисельності та соціальний склад населення м. Харкова в роки НЕПу Изменение численности и социальный состав населения г. Харькова в годы НЕП The changes in quantity and social levels of population of Charkiv during the years of NEP Іванов, С.Ю. З краєзнавчої пошти У роботі на основі статистичних даних перепиву населення в 1920, 1923 і 1926 роках та інших опублікованих матеріалах розглядаються зміни чисельності населення міста Харкова, динаміка його росту в період нової економічної політики. On the basis of statistic data of population cencus in 1920, 1923 and 1926 and other published materials the work examines the changes of population quantity of Charkiv, the dynamics of its growth in the period of a new economic policy. 2006 Article Зміни чисельності та соціальний склад населення м. Харкова в роки НЕПу / С.Ю. Іванов // Краєзнавство. — 2006. — № 1-4. — С. 178-182. — Бібліогр.: 29 назв. — укр. ХХХХ-0001 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/6156 314.924(477.54-25)"19" uk application/pdf Інститут історії України НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	З краєзнавчої пошти З краєзнавчої пошти
spellingShingle	З краєзнавчої пошти З краєзнавчої пошти Іванов, С.Ю. Зміни чисельності та соціальний склад населення м. Харкова в роки НЕПу
description	У роботі на основі статистичних даних перепиву населення в 1920, 1923 і 1926 роках та інших опублікованих матеріалах розглядаються зміни чисельності населення міста Харкова, динаміка його росту в період нової економічної політики.
format	Article
author	Іванов, С.Ю.
author_facet	Іванов, С.Ю.
author_sort	Іванов, С.Ю.
title	Зміни чисельності та соціальний склад населення м. Харкова в роки НЕПу
title_short	Зміни чисельності та соціальний склад населення м. Харкова в роки НЕПу
title_full	Зміни чисельності та соціальний склад населення м. Харкова в роки НЕПу
title_fullStr	Зміни чисельності та соціальний склад населення м. Харкова в роки НЕПу
title_full_unstemmed	Зміни чисельності та соціальний склад населення м. Харкова в роки НЕПу
title_sort	зміни чисельності та соціальний склад населення м. харкова в роки непу
publisher	Інститут історії України НАН України
publishDate	2006
topic_facet	З краєзнавчої пошти
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/6156
citation_txt	Зміни чисельності та соціальний склад населення м. Харкова в роки НЕПу / С.Ю. Іванов // Краєзнавство. — 2006. — № 1-4. — С. 178-182. — Бібліогр.: 29 назв. — укр.
work_keys_str_mv	AT ívanovsû zmíničiselʹnostítasocíalʹniiskladnaselennâmharkovavrokinepu AT ívanovsû izmeneniečislennostiisocialʹnyisostavnaseleniâgharʹkovavgodynep AT ívanovsû thechangesinquantityandsociallevelsofpopulationofcharkivduringtheyearsofnep
first_indexed	2025-12-01T22:43:29Z
last_indexed	2025-12-01T22:43:29Z
_version_	1850347629846724608
fulltext	Краєзнавство 1-4, 2006 УДК 314.924(477.54-25)"19" СЮ. Іванов (м. Харків) ЗМІНИ ЧИСЕЛЬНОСТІ ТА СОЦІАЛЬНИЙ СКЛАД НАСЕЛЕННЯМ. ХАРКОВА В РОКИ НЕПу У роботі на основі статистичних даних перепиву населення в 1920, 1923 і 1926 роках та інших опублікованих матеріалах розглядаються зміни чисельності населення міста Харкова, динаміка його росту в період нової економічної політики. Ключові слова: соціальний склад, населення, статистика, соціальні процеси. В умовах національного, державного та культурного відродження України все більшого значення набувають проблеми чисельності, національного та соціального складу населення в окремих регіонах та містах країни. Дослідження етнічної історії в період НЕПу є, по-перше, одним із пріоритетних напрямів у світлі реалізації дер- жавної національної програми щодо демогра- фічного становища та ролі національних меншин, а по-друге, в період переходу України до ринкових відносин, коли соціально-класова структура населення кардинально змінюється, відбувається, як і в період НЕПу, швидкий розвиток приватного підприємництва, розшарування в середовищі робітників, службовців та інтелігенції, є акту- альним і своєчасним. Дослідження чисельності, національного та соціального складу населення міста Харкова в період НЕПу викликає особливий інтерес не лише з точки зору того, що він був в цей час столицею України, але й з погляду щодо порівняльного аналізу демографічного становища, його впливу на економіку міста. Проблема чисельності, соціальної й націо- нальної структури населення, його зайнятості, письменності, міграційних процесів як в цілому по Україні, так і окремих її містах, знайшли певне вивчення в історичній літературі. Вже в 20-ті роки ця тема викликала за- цікавленість у дослідників, які здебільшого були працівниками статистичного управління [1-11]. У 40-50-х роках XX ст. ця проблема майже не досліджувалася. В наступні роки питання населення м. Харкова в період НЕПу побіжно розглядалося в окремих монографіях, присвяче- них цьому періоду, та загальних працях [12-19]. Однак спеціального комплексного досліджен- ня про демографічні та соціальні процеси, що від- бувалися в 20-х роках у м. Харкові, вплив нової економічної політики на зміни соціального та на- ціонального складу населення, його зайнятість ще немає. Саме цим питанням присвячена ця стаття. На початку XX ст. Харків був одним із най- більших промислових, торгівельних, транспор- тних і культурно-просвітницьких центрів Укра- їни. Значний вплив на чисельність та склад насе- лення Харкова мав той фактор, що місто посту- пово перетворювалося в південний індустріаль- ний регіон Російської імперії, було центром шля- хів сполучення. З розвитком економічного потен- ціалу міста зростало його населення. Так, якщо за Всеросійським переписом населення у 1897 р. у місті мешкало 173989 осіб [20], то у 1912 році вже близько 240 тис. [21, с 39]. Приріст населення Харкова, як і більшості інших великих міст Російської імперії, відбувався як за рахунок природного приросту, так і поглинення містом населення ряду його перед- мість, а також мігрантів з різних областей Укра- їни та Росії (Полтавської, Воронезької, Курської та інших губерній). Однак поступовий розвиток демографічної картини краю був перерваний Першою світовою війною. У ході війни сотні тисяч людей, в тому числі й харків'ян загинули, від- булося зрушення зі своїх місць значної кількості людей, які не мали постійного органічного зв'язку з містом. Все це негативно вплинуло на чисель- ність та склад населення міста. Багато людей за- гинуло і під час революцій 1917 р. та Громадян- ської війни й загострення продовольчої кризи. Якщо у 1916 р. у Харкові мешкало 352,3 тис. осіб [13, с 27], то у 1920 р. - 285 тис. [22, с 5]. Дослідження чисельності та національного складу населення м. Харкова не можливе без врахування змін, які відбулися в адміністративно- територіальному поділі. Протягом 1923-1925 pp. було ліквідовано дореволюційний адміністра- тивно-територіальний устрій. На Харківщині замість 10 повітів було створе- но 5 округів: Харківський, Богодухівський (на- прикінці 1923 р. центр району перенесено до Охтирки, район було перейменовано на Охтирсь- кий), Ізюмський, Куп'янський та Сумський. У 1924 р. Харківська губернія налічувала 5 округів, 72 райони, які складалися з 4041 населених пунктів. Відбулися зміни і в адміністративному устрої м. Харкова. З 1924 р. були встановлені нові міські межі, площа міста збільшилася майже в 3,6 рази і становила 110 км2 (у дореволюційних межах 30,5 км2). До складу міста ввійшли близько 60 приміських населених пунктів. Лиса гора, Бава- рія, Журавлівка, Качанівка та інші [11, с 2]. З розширенням території міста значно збільшилося його населення. Якщо до введення нових меж (до 1924 р.) у місті було 330 тис. населення, то за Всесоюзним переписом населення 17 грудня 1926 р. у Харкові мешкало 417,3 тис. осіб. Завдяки приєднанню до міста передмість, його населення збільшилося майже на 87 тис. чол. [11, с 2]. Із приєднаного передмістя було утворено ще 12 районів. Зокрема, Ново-Баварський, Кача- нівський-2, Журавлівський-2, Холодногірський- 2, Велико-Основ'янський, Дудукалівський, Па- влівський, Основ'янський, Мало-Основ'янський, Іванівський, Лазьківський та Сокольницький. В 20-х роках простежується збільшення насе- лення, особливо в елітних районах: Нагірному, Центральному, Новоселівському, Гончарівському та Катеринославсько-Благовіщинському. Це можна пояснити припливом сюди біженців, торгівців. Для того, щоб простежити процес приросту населення в місті, слід враховувати його чи- сельність у старій межі міста (до 1923 р.) та новій, після 1923 р. Так, у 1920 році у старій межі міста мешкало 281448 осіб, міським переписом 1923 р. було зареєстровано в старій межі 260367 осіб, а новій, значно збільшеній, 321615 осіб [23, с 7]. За переписом 1926 р. в місті мешкало уже 409505 осіб. Отже, населення міста збільшилося майже на 300 тис. осіб. Найбільш заселеними, як і раніше, були такі райони міста: Нагірний, Центральний, Старо-Московський, Катерино- Благовіщинський, та Холодногірський. Най- менше населення було в Новоселівському та Качанівському районах. А серед 12 нових районів (передмістя) найбільше населення на 1926 р. було в Іванівському, Журавлівському та Велико- Основ'янському, а найменше - у Лозівському та Сокольницькому [24, с 2]. У 20-ті роки населення міста зростає і осідає переважно в тих самих районах, що й до ре- волюції, зокрема у Нагірному, Катерино-Благо- віщенському, Панасівці, Холодній Горі та Гон- чарівці. Однак в робітничих районах (на Заїківці, Сабуровій Дачі, Кочанівці, Іскринці) населення значно зменшилось і особливо в Паровозобу- дівельному районі. Це можна пояснити наслід- ками революції 1917 р. та Громадянської війни. В певній мірі відіграла роль і еміграція населення. Щодо статевого розподілу населення міста, то на нього, перш за все, впливали події 1917 року громадянської війни та імміграційні процеси. Склад населення міста за даними переписів у старій межі до 1923 р. та новій (у %) виглядав так: Рік перепису Чоловіки Жінки Різниця чоловіків +більше: - менше 1920 45,1 54,9 -9,8 1923 47,2 52,8 -5,6 1926 50,3 49,7 +0,6 Як свідчать дані таблиці, співвідношення чо- ловічого і жіночого населення в Харкові було, хоча й незначно, але на користь чоловіків. В по- дальшому протягом 20-30-х pp. зі зростанням за- гальної кількості населення активно зростало чо- ловіче населення. Це цілком нормальне и властиве великому місту явище. Причини цього можна вбачати в розширенні промислового виробництва та збільшенні робітників за рахунок імміграції, розвитку торгівлі, збільшенні освітньо-культур- них закладів у столичному Харкові. З року в рік зростала кількість працездатного населення. Так, якщо у 1920 році мешканців міста у віці 15-19 років обох статей було 10,2%, то у 1926 р. - 11%, дещо більша різниця за вказані роки у віці 20-24 роки, вона становить відповідно 1 10,8% у 1920 р. та 13,7% у 1926 р. Значно зросла вікова категорія 25-29 років, у 1920 р. становили 10,9%, а у 1926 р. - 12,9% [11, с 75]. У 20-ті роки, не дивлячись на післявоєнні труднощі й негаразди, зокрема, кризу в постачанні під- приємствам палива, перебої у постачанні сиро- вини, продовольчу кризу та інше, державні, кооперативні та приватні підприємства міста поступово почали працювати. Країна стала на шлях багатоукладної економіки. З переходом до НЕПу створювалися певні умови для розвитку приватної ініціативи, розширилися можливості вільного ринку, що давало змогу представникам приватного капіталу зайняти досить сильні позиції в економіці країни, в т.ч. і великих міст України, зокрема Харкова. Розвиток економічного потенціалу міста потребував збільшення працездатного населення здебільшого чоловічої статі. На 1923 рік загальна кількість активного населення серед чоловіків становила 67,4%, а жіночого відповідно 32,6% [24]. Ми спостерігаємо значно більший відсоток чоловіків, що працювали в різних галузях виробництва. Щодо жінок, то традиційно значна їх кількість були домогосподарками, тобто пасивною частиною суспільства. Частка активного населення між чоловіками і жінками у 1923 році зменшилася, особливо жінок. Таке становище можна пояснити тим, що у 1923 році значна частина чоловіків повернулася з фронтів Громадянської війни, відроджувалося вироб- ництво, відбувався розвиток НЕПу тощо. Однак, у подальшому населення міста, в тому числі й робітників, збільшувалося. За станом на кінець 1925 року в місті значно збільшилася кількість робітників на великих підприємствах. Так, на ХПЗ їх було 4434 чол., на заводі ВЕК (пізніше ХЕМЗ) - 3552 чол., на канатній фабриці - 3534 чол., на заводах "Серп і молот" - 1875 чол., "Світло шахтаря" - 488 чол. [25, с 68]. Слід відзначити, що населення Харкова, як потужного промислового машинобудівного центру, столиці України, порівнюючи з іншими містами, зростало більш інтенсивно. Серед міст України в середині 20-х років Харків за чисельністю населення (409505 чол.) посідав третє місце після Києва (493873 чол.) та Одеси (411416 чол.). Цьому сприяли такі фактори, як поліп- шення житлових умов та харчування, зростання бюджету робітничої родини, зростання кількості дитячих ясел, санаторіїв, що позитивно впливало на народжуваність дітей, а також завдяки притоку робітників на підприємства міста з інших регіонів. Про природний рух населення міста за 1925-1927 pp. свідчать такі дані [25, с 29]: Рік Народилося Померло 1925 9652 4826 1926 9403 4640 1927 9050 4772 Позитивно на ці процеси вплинула нова економічна політика, яка внесла істотні зміни у форми і методи оплати праці. Замість зрівнялівки 79 Краєзнавство 1-4, 2006 в постачанні, що існувала в роки громадянської війни, поступово впроваджувався принцип оплати за кількістю і якістю праці. На підприємствах почала застосовуватися відрядно-преміальна система, за якої заробітна плата залежала від результатів праці. Ці заходи сприяли підвищенню продуктивності праці і поліпшенню становища робітників. Важливу роль у зростанні заробітку відіграло завершення у 1924 р. грошової реформи. Тверда грошова валюта стала основою підвищення реальної зарплати. Складними в роки НЕПу були житлові умови харків'ян. Якщо проаналізувати перепис насе- лення на 17.12.1926 р. щодо житлових умов меш- канців міста, то побачимо, що 956 осіб не мали нормального житла, а ще 200 чол. жили в землян- ках. Всього жилих помешкань було зареєстровано 66868, із них квартир - 66609, гуртожитків - 259 (або 0,39%). Основна маса багатоповерхових будівель і жилих помешкань знаходилася в центрі міста, решта - в передмістях [11, с 35]. У м. Харкові порівняно з Києвом чи Одесою щільність заселення була дещо вищою. Слід відзначити, що на розселення мешканців міста в значній мірі впливав соціальний стан населення. Якщо робітники зосереджувалися переважно в промислових робітничих районах, то службовці, як правило, в центральній частині міста. Щодо розселення службовців, то воно збільшується від околиць до центру міста, де, по- перше, зосереджені основні державні, господар- ські та культурні установи, а по-друге, найбільше використовували особисту прислугу. З розвитком НЕПу зростала потреба в робочій силі, а вона поповнювалася переважно за рахунок села. Поряд з цим зростав й природній приріст населення міста. За період з 1923 по 1926 pp. воно зросло на 26,1% [11, с 41]. У місті створювалася гостра житлова криза, що приводило до необхідності збільшення будів- ництва житла. Переважна більшість житлових будівель будувалася на околицях міста, де легше можна було отримати земельну ділянку для забудови, або просто зайняти її без дозволу. В основному це були невеликі будиночки, власни- ками яких були переважно робітники, вихідці із сільської місцевості та маленьких містечок. Значно менше нових житлових будівель з'явилося за 1923-1926 pp. у міській смузі. Воно збільшилося лише на 18,1%, в той час, коли в передмістях - на 44% [11, с 41]. Нове житлове будівництво у м. Харкові за 1923-1926 pp. (за даними перепису) Державне Кооперативне Приватне Роки кількість будинків житлова площа, тис. м2 кількіст ь будинкі житлов а площа, 2 кількіст ь будинкі житлова площа, тис. м2 1923 10 0,7 - - 146 3,3 1924 35 6,7 - - 210 4,9 1925 42 12,4 15 1,5 413 1,4 1926 53 11,9 26 - 948 25,9 Як свідчать дані таблиці, на середину 20-х років житлові умови у м. Харкові дещо покра- щилися. Однак житлова проблема ще залишалася, через невпинне зростання населення. Порівнюючи з житловими умовами інших великих міст, зокрема Києва та Одеси, то спостерігаємо, що Харків щодо площі на одного мешканця посідає перше місце. Звертає на себе увагу те, що в Харкові у період НЕПу більша частина володінь належала приватним власникам переважно в передмістях. Питома вага державних та кооперативних власників значніша в місті. Якщо приватні особи міста й передмістя становили 81,7%, то держава - 3,6% [11, с 4]. Отже, не дивлячись на те, що в місті з роками пожвавлювалося житлове будівництво, проблема житла і житлових умов залишалася. В місті було багато так званих "комуналок", у яких мешкали переважно робітники. Високою була щільність за- селення в помешканнях, частина населення жила в землянках. І все таки, в порівнянні з 1920 р. у середині 20-х років житлові умови дещо покращи- лися. Важливе місце у поліпшенні матеріального добробуту населення належало системі охорони здоров'я. Для кращого медичного обслуговування населення міста і робітників при міських відділах охорони здоров'я були створені відділи робітничої медицини - робмеди. Вони організовували на під- приємствах лікарні, поліклініки, амбулаторії. У 1923 р. у Харкові почав працювати перший в країні інститут гігієни праці й профзахворювань. Медичне обслуговування було безкоштовним, але якість медобслуговування була дуже низькою [26, с 79]. Запровадження НЕПу прискорило відбудову народного господарства, сприяло пожвавленню підприємницької діяльності та створенню нової верстви населення, так званої нової буржуазії, "непманів". Це були приватні промисловці та торгівці, орендарі, скупники, маклери та ін. Отже, разом з відновленням виробництва під- німався життєвий рівень населення, зростала його чисельність, в тому числі і робітничого, йшло роз- шарування й декласування робітничого класу Харкова. За соціальним станом населення міста Харко- ва в 20-х роках поділялося на кілька груп. Дані перепису 1923 року (у відсотках) свідчать про наступне. Соціальний стан населення Чоловіки Жінки Чоловіки: більше (+); менше (-) Робітники 75,2 29,8 +50,4 Служки 42,6 57,4 -19,8 Службовці 71,0 29,0 +92,0 Армія та флот 100,0 - +100,0 Особи вільних професій 50,6 49,4 +1,2 Хазяїни (торговці, кустарі та ін.) 75,2 24,8 +50,4 Члени сім'ї, що допомагають 65,4 34,6 +30,8 Інші 65,4 34,6 +30,8 Разом 70,1 29,9 40,2 Як видно з таблиці, серед чоловіків найбіль- ший відсоток робітників, торгівців та кустарів, а також службовців. Значно перевищують ці показники жінки служки. Щодо осіб вільних професій, то слід зауважити, що соціальний розподіл населення і його відсоток не є сталим, він змінюється в залежності від політичних та економічних умов. Особливо це простежується в період НЕПу. Отже, основну масу населення складали робітники та службовці. Однак протягом 20-х років їх число коливалося через розшаруван- ня населення в умовах НЕПу. Дані переписів 20-х років свідчать про зміни, що відбувалися у соціальному стані населення. Соціальний стан 1920 р. 1923 р. 1926 р. Зміни 1926 р. до 1920 р. Робітники (промисловість і транспорт) 29,0 28,3 31,6 +2,6 Службовці 38,2 34,2 38,9 +0,7 Інші господарі 11,9 14,1 9,1 -2,8 Інші 20,9 23,4 20,4 -0,5 Разом 100,0 '100,0 100,0 - Отже, із збільшенням робітників змінюється і соціальний склад населення. Слід звернути увагу на те, що традиційно робітники мешкали на околицях міста та біля підприємств. Найбільше їх мешкало на Новоселівці, Лисій горі, Уралі та Паравозобудівному районах. Службовці переважа- ли в Нагірному, Осередковому, Старо-Москов- ському районах та Гончарівці. Значна їх кількість мешкала і в Журавлівському, Катерин-Благо- віщенському, на Холодній Горі, Москалівці, Заїківці, у Нетече-Воскресенському районах. В цих же районах проживала більшість торгівців, кустарів. Більшість осіб вільної професії мешкала в елітних районах (Нагорний, Осередковий, Стало- Московський та Піски). Дані переписів населення 20-х років свідчать про те, що з року в рік в місті зростало населення, більшість якого складали чоловіки. Причому в різних районах відбувалися не однакові соціальні процеси. Так, в Нагірному районі зростала як загальна кількість населення, так і служок. У той же час в Осередковому, Катерин-Благовіщенському, Нетече-Воскресенському, Панасівці, Заїківці, Пісках зменшується кількість робітників, проте збільшується категорія хазяїв. -• Самодіяльне населення міста Харкова за соціальним складом та галузями праці за переписом 1926 р. Розподіл самодіяльного населення у %% за соціальним складом про-мисло- і І 120416, Отже, протягом НЕПу відбулися досить значні зміни як у чисельності населення міста Харкова, його соціальному складі, так і в матеріальному становищі. Демографічна ситуація і соціальне становище населення в Харкові залежали, по-перше, від факторів, що існували напередодні 20-х років (перша світова війна, революція 1917р., громадянська війна); по-друге, від геополітичного положення міста, як центру шляхів сполучення південно-індустріального регіону Російської імперії; по-третє, швидкого розвитку великих і дрібних промислових підприємств, особливо після введення НЕПу, що сприяло припливу сюди значної кількості робітників та службовців. По-четверте, дещо покращилося матеріальне становище робітників, житлові умови, побут, що позитивно вплинуло на природний приріст населення міста. По-п'яте, Харків був столицею України та великим культурно-просвітницьким центром. Примітки 8. 1. Население г. Харькова // Коммунист. - 1921. - 21 апр. 2. Гвоздеев Н. Естественное движение и прирост 9. населения Харьковской губ. // Стат. бюл. Харьк. губернского статистического бюро. - 10. 1922. - № 3(4). 3. Минц М. Рождаемость и смертность среди 11. застрахованных в Харькове // Вопросы страхования. - 1923. - № 9(20). 4. Восстановление г. Харькова // Пролетарий. - 1923. - 25 мая. 12. 5. Игумнов С.Н. Население Хар. губ. по переписи 1897, 1917, 1920 гг. // Профилакт. 13. медицина. - 1923. - № 1-2. 6. Харьков будущего // Харьковский проле тарий. - 1924. - 12 ноября. 14. 7. Коваленко 1.3. Харків у демографічному відношенні // Стат. бюлл. Всеукр. Центр. 15. стат. бюро. - 1924. - № 24. 181 Мінаєв С.В. Наслідки Вселюдного перепису 1926 року на Україні. Населення України. Міський житловий фонд. — X-, 1928. Україна. Статистичний щорічник на 1928 р. -X., 1928. Коваленко 1.3. Місто Харків. Житлові умови, бюджет дрібних володінь. Вип. 3. - X., 1926. Місто Харків та інші міста й селища міського типу Харківської округи. Матеріали Все- союзного перепису населення 17.ХП.1926 р.- X., 1928. Наулко В.І. Етнічний склад населення Української РСР. - К., 1965. Курман М.В., Лебединский И.В. Население большого социалистического города. - М., 1968. Хейнман С. Безработица на Украине в 1925- 1926 гг. Хоз-во Украины - 1927. - № 4-5. Безробітні в місті Харкові. Вісник стат. України. - № 3(4). - X., 1929. \|а за галузями пращ господарі 26,3 8,6 10,6 15,8 50,6 25,4 39,0 0,4 1,5 11,6 211218 9,1 Краєзнавство 1-4, 2006 Гордієнко Л.М. Про ліквідацію безробіття в Українській РСР (1921-1930 pp.) // УІЖ. - 1973, - № 9. Федотов С.А. Особливості побуту харків'ян в умовах українізації (1921-1932 pp.) // Вісник Харк. універс. - № 401. Історія України. Вип. 2. -X., 1998. Волосник Ю.П. Національний склад нової буржуазії України в роки НЕПу. Вісник ХНУ ім. В.Н. Каразіна. - № 401. Історія України. - X., 1998. 19. Лантух В.В. Біржі праці як регулятори ринку робочої сили в Україні в роки НЕПу. Вісник ХДУ. Історія. - № 31. - 1999. Первая всеобщая перепись населения Российской империи, 1897 г. Труды статистического отдела Харьк. гор. управы. Вып. 1. Главные итоги переписи гор. Харькова 8 дек. 1912 г. - X., 1914. Статистика Украины. Сер. 1. Демография. Т. 1. -Вып. 5. 23. Міські селища УСРР. Збірник стат.-економіч них відомостей. ~ X., 1929. 24. Коваленко 1.3. м. Харків: Населення, житлові умови, бюджет дрібних володінь. Вип. 3-й. - X., 1926. - 92 с. (Харк. окр. стат. бюро. Стат. матеріали по Харк. окр.). 25. «Промышленность и рабочий класс Харьковщи- ны, 1917 - июнь 1941: Сб. док. и материалов... 26. Історія Української РСР. Т. 6. 27. Всесоюзная перепись населения 17 декабря 1926. Краткие сводки. - М., 1928. - Вып. 4. Т. XII, 1929. 28. Итоги Всесоюзной городской переписи 1923 г. Ч. I. Вып. 2 // Труды ЦСУ СССР. - Т. 20. Вып. I. Отдел демографии. - М., 1924. - 195 с. 29. Населення Харківщини. Підсумки перепису 1920 p. // Вісті. - 1922. 31 серпня. Статистика України. - № 6. Серія І. Демографія. - X., 1922. - Т. І. Вип. 5. Summary: On the basis of statistic data of population cencus in 1920, 1923 and 1926 and other published materials the work examines the changes of population quantity of Charkiv, the dynamics of its growth in the period of a new economic policy. Key words: social composition, population, statistics, social processes. 16 17 18 20 21 22

Зміни чисельності та соціальний склад населення м. Харкова в роки НЕПу

Institution

Ähnliche Einträge