Харківський національний університет iм. B.H. Kapaзіна: віхи історії

Ректор Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна робить огляд етапів розвитку закладу, розкриває віхи його історії, долі вихованців та внесок професорсько-викладацького складу в українську освіту і культуру....

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2006
1. Verfasser:	Бакіров, B.C.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут історії України НАН України 2006
Schlagworte:	Регіональні дослідження на Слобожанщині
Online Zugang:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/6163
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Харківський національний університет iм. B.H. Kapaзіна: віхи історії / B.C. Бакіров // Краєзнавство. — 2006. — № 1-4. — С. 121-125. — Бібліогр.: 10 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-6163
record_format	dspace
spelling	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-61632025-02-09T17:42:16Z Харківський національний університет iм. B.H. Kapaзіна: віхи історії Харьковский национальный университет им. В.Н. Каразина: вехи истории Kharkiv national university to the name of V.N. Karazin: historical stages Бакіров, B.C. Регіональні дослідження на Слобожанщині Ректор Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна робить огляд етапів розвитку закладу, розкриває віхи його історії, долі вихованців та внесок професорсько-викладацького складу в українську освіту і культуру. Rector of the Kharkiv national university named after Karazin reviews the stages of the institutions development, treats its historical land marks, student fates and professors' teachers' contribution to the Ukrainian education and culture. 2006 Article Харківський національний університет iм. B.H. Kapaзіна: віхи історії / B.C. Бакіров // Краєзнавство. — 2006. — № 1-4. — С. 121-125. — Бібліогр.: 10 назв. — укр. ХХХХ-0001 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/6163 378.4 (477.54)(09) uk application/pdf Інститут історії України НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Регіональні дослідження на Слобожанщині Регіональні дослідження на Слобожанщині
spellingShingle	Регіональні дослідження на Слобожанщині Регіональні дослідження на Слобожанщині Бакіров, B.C. Харківський національний університет iм. B.H. Kapaзіна: віхи історії
description	Ректор Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна робить огляд етапів розвитку закладу, розкриває віхи його історії, долі вихованців та внесок професорсько-викладацького складу в українську освіту і культуру.
format	Article
author	Бакіров, B.C.
author_facet	Бакіров, B.C.
author_sort	Бакіров, B.C.
title	Харківський національний університет iм. B.H. Kapaзіна: віхи історії
title_short	Харківський національний університет iм. B.H. Kapaзіна: віхи історії
title_full	Харківський національний університет iм. B.H. Kapaзіна: віхи історії
title_fullStr	Харківський національний університет iм. B.H. Kapaзіна: віхи історії
title_full_unstemmed	Харківський національний університет iм. B.H. Kapaзіна: віхи історії
title_sort	харківський національний університет iм. b.h. kapaзіна: віхи історії
publisher	Інститут історії України НАН України
publishDate	2006
topic_facet	Регіональні дослідження на Слобожанщині
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/6163
citation_txt	Харківський національний університет iм. B.H. Kapaзіна: віхи історії / B.C. Бакіров // Краєзнавство. — 2006. — № 1-4. — С. 121-125. — Бібліогр.: 10 назв. — укр.
work_keys_str_mv	AT bakírovbc harkívsʹkijnacíonalʹnijuníversitetimbhkapazínavíhiístoríí AT bakírovbc harʹkovskijnacionalʹnyjuniversitetimvnkarazinavehiistorii AT bakírovbc kharkivnationaluniversitytothenameofvnkarazinhistoricalstages
first_indexed	2025-11-28T23:23:33Z
last_indexed	2025-11-28T23:23:33Z
_version_	1850078400309362688
fulltext	УДК 378.4 (477.54)(09) Бакіров B.C. (м. Харків) ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ IM. В.Н.КАРАЗША: ВІХИ ІСТОРІЇ Ректор Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна робить огляд етапів роз- витку закладу, розкриває віхи його історії, долі вихованців та внесок професорсько-викладацького складу в українську освіту і культуру. Ключові слова: Український Ломоносов, професори, університетська реформа, фундаментальні праці, класичні університети. Заснування Харківського університету, що успадкував кращі освітні традиції від славнозві- сного Харківського колегіуму, стало поворотним пунктом у розвитку Слобідського краю, поступо- во перетворило його на один із найбільш розви- нутих у науковому та освітньому відношенні ре- гіонів. Утверджувальна грамота про заснування університету була підписана 5 (17) листопада 1804 р., а урочисте відкриття відбулося 17 (29) січня 1805 р. Харківський університет виник раніше ніж Берлінський, Варшавський, Київсь- кий, Лондонський, Петербурзький університети. Засновником Харківського університету по праву вважається відомий вчений та просвіти- тель - В.Н. Каразін (1773-1842). Вже сучасники почали називати його "Українським Ломоносо- вим" за енциклопедичні знання та нестримне ба- жання творчості. Висловлені ним ідеї нерідко ви- переджали час. Активна діяльність В.Н. Каразі- на дістала визнання у науковому середовищі: він був почесним та дійсним членом семи наукових товариств та університетів. На жаль, умови са- модержавної Росії не сприяли його творчості, а палкий характер привів до того, що Каразіна було усунуто від його дітища - університету. Розташувався університет у будинку харкі- вського губернатора, який той звільнив для уні- верситету тимчасово до побудови відповідного приміщення. Але в цьому будинку він залишав- ся до середини XX ст. Поступово навколо виник- ло ще кілька університетських будівель, зокрема в 1820-30-ті роки навпроти основного корпусу збудували актовий зал, університетську церкву Св. Антонія, бібліотеку. Не дивно, що цю тери- торію назвали Університетською гіркою, а вули- цю - Університетською. За Статутом 1804 р. Харківський універси- тет складався з чотирьох відділень (факультетів): словесних наук, моральних та політичних наук, математичних та фізичних наук, лікувальних та медичних наук. Поряд із читанням лекцій та проведенням практичних занять професори уні- верситету займалися й науковою роботою. Втім, наукова діяльність у перші десятиліття існу- вання університету була виключно справою осо- бистої ініціативи, до того ж у цей період багато сил йшло на вирішення організаційних та госпо- дарських питань. Однак вже у 1820-1830-ті роки Харківський університет заявив про себе знач- ними науковими розробками. Серед універси- тетських викладачів та вихованців того часу слід назвати дослідника Африки Є.П. Ковалевського, філолога-славіста 1.1. Срезневського, ботаніків Н.С. Турчанінова та В.М. Черняєва, інших. Од- нак політика уряду, яка була спрямована на підтримку консервативних тенденцій у суспіль- стві, стримувала розвиток університетської осві- ти та науки. Прикладами тому у Харківському університеті стали вигнання з нього німецького філософа І. Шада, а також професора математи- ки Т.Ф. Осиповського. Показовий також випа- док з магістерською дисертацією історика М.І. Костомарова: всі надруковані примірники її були знищені з цензурних міркувань. На середину 1850-х років криза урядової полі- тики в галузі університетської освіти та науки стала очевидною. Університетська реформа ста- ла важливою складовою так званих "великих реформ". Думки про життєве значення автономії для університетів у цей період розвивав відомий правознавець, професор Харківського універси- тету Д.І. Каченовський. І у подальшому Харкі- вський університет давав яскраві приклади бо- ротьби за університетську демократію. Універси- тетська рада більшістю голосів виступила проти посилення інспекції (1879), зниження ролі уні- верситетської та факультетських рад, обов'язко- вості відвідування лекцій і т. ін. Професори уні- верситету виступали проти національної, соціаль- ної, статевої дискримінації. Вони були серед ініціаторів створення недільних шкіл, жіночих навчальних закладів, домагалися збільшення кількості стипендіатів, фактично ігнорували вста- новлену відсоткову норму для євреїв тощо. Та- ким чином, протягом другої половини XIX - на початку XX ст. Харківський університет, в ряду інших університетів, був носієм демократичної традиції, при кожному зручному випадку демон- струючи прихильність її принципам. З прийняттям Статуту 1863 р. та по мірі здійснення реформ університетські освіта та нау- ка набували більшого динамізму. Хоча структу- ра університету зазнала несуттєвих змін, однак розвиток університетської освіти продовжився через введення спеціалізацій, поглиблення прак- тичної підготовки. З "розповсюджувачів готово- го знання" університети у цей період все більше стають центрами наукової діяльності. Роки гро- Краєзнавство 1-4, 2006 мадського піднесення відзначені підвищенням творчої активності, виходом фундаментальних праць, видатними відкриттями. У тому числі це виявилося й у Харківському університеті. Теоре- тичні дослідження математика академіка Л.М. Ляпунова й сьогодні знаходять застосування у техніці, особливо в автоматиці. Протягом 14 років у Харківському університеті плідно працював видатний фізик М.Д. Пільчиков, який у 1883 р. здійснив дослідження Курської магнітної ано- малії, став одним з піонерів рентгенографії та рентгенології в Росії. Харківський період був найбільш плідним у діяльності хіміка академіка М.М. Бекетова, який в ці роки опублікував більше 80 наукових праць та захистив докторську дисертацію. М.М. Беке- тов став засновником фізичної хімії. Початок вивченню геології України поклав проф. Н.Д.Бо- рисяк. Почесне місце в історії географії належить професору Харківського університету A.M. Крас- нову. Його праці, які стали результатом багато- літніх експедицій в Азії, Африці, Америці й Океа- нії не втратили свого наукового та практичного значення до сьогодні. Він зробив значний внесок у вивчення субтропіків, став засновником Ба- тумського ботанічного саду. Усе свідоме життя видатного мовознавця , творця наукової діалекто- логії О.О. Потебні пов'язане з Харківським універ- ситетом. Серед видатних науковців Харківсько- го університету слід назвати дослідника форм життя мікроорганізмів Л.С. Ценковського, біохі- міка О.Я. Данилевського, фізіолога В.Я. Данилев- ського. Серед науковців медичного факультету по- мітний слід у науці залишили Л.А. Гіршман та І.П. Тринклер. У галузі вивчення вітчизняної та всесвітньої історії слід відзначити Д.І. Багалія, В.П. Бузескула, М.С. Дринова. Про інтенсивність наукової діяльності професорів Харківського уні- верситету свідчать наступні цифри: за період з 1900 до 1907 р. ними було опубліковано більше 1200 праць. Про науковий авторитет харківсь- ких вчених свідчать численні премії та нагоро- ди, участь у наукових з'їздах як у Росії, так і інших країнах. Так, майже у всіх міжнародних математичних конгресах початку XX ст. брав участь проф. Д.М. Синцов, учасником багатьох наукових з'їздів був В.Я. Данилевський. Вийнят- кове значення для розвитку у Харкові гумані- тарних наук мав проведений у ньому з ініціати- ви вчених університету ХП Археологічний з'їзд (1902). Він активізував дослідження харківських вчених в галузях історії та археології, етнографії та мистецтвознавства, краєзнавства та філології. Матеріали цього з'їзду були видані у декількох фундаментальних томах, які й до сьогодні не втра- тили свого наукового значення. У другій половині XIX - на початку XX ст. Харків став значним центром розвитку педагогі- чної та психологічної думки. З 1907 р. у нашому місті став видаватися журнал "Вопросы теории и психологии творчества". Цей журнал, серед ак- тивних співробітників якого був професор уні- верситету Д.М. Овсянико-Куликовський та його учні, розробляв, перш за все, психологічну по- етику О.О. Потебні. Далеко за межами Харкова прославили уні- верситет такі його вихованці як 1.1. Мечніков, М.І. Костомаров, М.М. Ковалевський, Д.І. Явор- ницький. Чимало видатних людей було причет- но до історії університету через те, що вони були його»почесними членами, або одержали тут зван- ня почесного доктора. Серед таких були М.С. Грушевський, Й. Гете, Л.М. Толстой, І.Я. Фран- ко та багато інших. Вперше в Російській імперії в 1910 р. Харківський університет присвоїв вче- ний ступень доктора історії та надав звання про- фесора жінці - О.Я. Єфименко. Із початку свого існування Харківський уні- верситет став центром наукових товариств, при ньому виникли перші в Україні ботанічний сад та астрономічна обсерваторія, університетський музей. Зокрема, завдяки університетським вче- ним були створені Філотехнічне товариство (ви- никло у 1811 p.), товариства природодослідників (1889), фізико-хімічних наук (1873), історико- філологічне (1877), математичне (1879), юридич- не (1901). Університетські викладачі чимало сприяли розвитку видавничої та літературної діяльності. Саме завдяки Харківському університету тут, на сході України, в 40-х pp. XIX ст., яскраво виявила- ся хвиля українського відродження, представле- на творами романтичного напряму. Подібна хви- ля, але яка вже поєднювалась з політичними дія- ми, ознаменувала собою кінець XIX - початок XX ст. І знову Харківський університет не стояв осто- ронь цих подій. У 1907 році, вперше в історії уні- верситетів Російської імперії, проф. М.Ф. Сумцов прочитав свою лекцію українською мовою. Історія Харкова, Слобожанщини значною мірою пов'язана з вищою освітою та наукою. Це був один з потужних факторів розвитку міста і регіону в цілому. Піднесення Харкова безпосеред- ньо пов'язане з виникненням колегіуму, Харків закріпив за собою роль адміністративного центру, коли у ньому виник університет, який став на чолі величезного Харківського учбового округу. Уні- верситет дав краю вчителів, лікарів, інженерів, чиновників. У індустріальний період університет дав можливість вирішити багато життєвоважли- вих проблем. У 1879 р. проф. O.B. Гуров на власні кошти пробив артезіанську свердловину (першу у Російській імперії) і забезпечив місто водою, проф. B.I. Лапшин дав місту "гальванічне світло", вчені університету чимало сприяли розвитку сільсько- го господарства і промисловості. Університет вже до революції сприяв створен- ню інших вищих навчальних закладів та закладів культури (Ветеринарний інститут, Технологічний інститут, Художньо-промисловий музей та ін.). Як вже відзначалося, університети наближа- ли крах самодержавства, але у вихорі революцій- них подій самі зазнали чималих втрат. На дея- кий час пішло у минуле не лише поняття про університетську автономію, а й самі університе- ти були реорганізовані. На початку 1920 р. відповідно до інструкції наркомосвіти УСРР "Про практичну роботу з осв- іти", в Україні почалася реорганізація універси- тетів. Зокрема, у травні 1920 р. юридичний фа- культет, об'єднаний з колишнім Комерційним інститутом, став Інститутом народного господар- ства (у 1930 р. перейменовано на Інститут радянсь- кого будівництва і права, з 1937 р. - юридичний інститут), медичний факультет разом з жіночим медичним інститутом стали Харківською медич- ною академією (з 1921 р. - Харківський медич- ний інститут). У свою чергу на основі хіміко-фар- мацевтичного відділення медичного інституту 10 вересня 1921 р. було відкрито перший в Україні фармацевтичний інститут. На базі історико-філо- логічного і фізико-математичного факультетів, за наказом наркомосу УСРР від 2 червня 1920 p., були утворені Тимчасові вищі педагогічні курси. Але проіснували вони лише один місяць і у липні цього ж року їх було реорганізовано у новий ви- щий навчальний заклад - Академію теоретичних знань, на основі якої у травні 1921 р. було створе- но Харківський інститут народної освіти (ХІНО). Вже у перші роки радянської влади були прийняті постанови, які призвели до докорінних змін в системі управління вищою школою. 10 березня 1919 р. відділ вищої школи наркомоса УСРР затвердив "Тимчасове положення про уп- равління вищими навчальними закладами" (по- станова № 8), у відповідності з яким ліквідовува- лися посади ректора та проректора, а натомість вводилася посада комісара вузу, який призначав- ся наркомосом і мав надзвичайні повноваження. 1920-ті - 1930-ті роки характеризуються ча- стими структурними змінами у вузах, неодноразо- вими "реорганізаціями". У 1928 -29 учбовому ро- ці до факультету соціального виховання ХІНО приєднали на правах "відділення молодшого кон- центру" Педагогічний технікум ім. Г.С. Сковоро- ди. У 1930 р. після реорганізації ХІНО на базі факультету соціального виховання виник само- стійний Інститут соціального виховання, який пізніше став називатися Педагогічний інститут. Факультет професійної освіти ХІНО дав початок Харківському педагогічному інституту професій- ної освіти та Харківському фізико-хіміко-матема- тичному інституту (у 1933 р. об'єднані в єдиний заклад - Харківський державний університет). Перебудова вищої освіти, яка відбувалася у 20-ті - 30-ті роки, відобразилася не лише на ме- режі вузів, їх організаційній структурі та сис- темі управління. Суттєвих змін зазнали навчальні плани та програми, методи викладання та органі- зація занять і форми контролю. Педагогічні новації значною мірою були обу- мовлені низьким освітнім рівнем нових студентів. Після Жовтневої революції одним з основних гасел радянських керівників освітніх установ ста- ло здійснення так званої пролетаризації. На середину 1930-х років смуга радикальних перетворень як у вищий школі, так і суспільстві в цілому закінчується. Знову стала розвиватися університетська освіта, наприкінці 1935 р. були скасовані обмеження, пов'язані із соціальним походженням абітурієнтів, відроджувалися деякі традиції вищої школи, система вищої освіти по- чала працювати більш злагоджено. Втім, уніфі- кація і централізація освіти мала й інший бік: зводилася нанівець варіативність освіти, усклад- нювалося впровадження новацій, обмежувалася педагогічна творчість. Вельми суперечливим виявився і розвиток науки у зазначений період. Суттєві зміни відбу- лися насамперед в організаційній структурі та сис- темі управління наукою. Як відомо, основним структурним елементом науки в СРСР став нау- ково-дослідний інститут. Не торкаючись вельми дискусійного питання про причини та наслідки таких новацій, зазначимо лише, що Харків, перш за все, став тим містом України, де створювалася мережа таких інститутів. І стало це можливим завдяки науковому потенціалу колишнього університету. Наукові дослідження у цей період проводи- лись і у вищій школі, проте на цей час вже стало тенденцією відокремлення праці науковця від праці викладача. Після реорганізації універси- тетів і створення інститутів народної освіти були створені самостійні наукові структури - науко- во-дослідні кафедри. Харківський ІНО у цьому відношенні відрізнявся від решти навчальних закладів. Лише при ньому кількість науково-дос- лідних кафедр була відповідною тим групам дис- циплін, які викладалися у вузі. На 1924/25 на- вчальний рік при ХІНО існувало 16 науково-дос- лідних кафедр, при Київському - 6, при Одесь- кому - 4, Катеринославському - 2, Кам'янець- Подільському та Ніжинському - по одній, а реш- та інститутів народної освіти їх взагалі не мала. Це давало можливість усім штатним професорам і викладачам ХІНО проводити інтенсивну науко- во-дослідну діяльність, залучати до неї студентів. На чолі науково-дослідних кафедр стояли відомі вчені, що мали свої програми досліджень. Досить назвати науково-дослідну кафедру фізики під керівництвом Д.А. Рожанського чи науково-дос- лідну кафедру історії України під керівництвом Д.І. Багалія. Науково-дослідні кафедри при ву- зах проводили не лише значну науково-теоретич- ну роботу, але й працювали над вирішенням не- відкладних практичних завдань. У 1929 р. при ХІНО на базі науково-дослід- них кафедр прикладної математики і геометрії було створено Науково-дослідний інститут мате- матики на чолі з академіком С.Н. Бернштейном. А відповідно до постанови Раднаркому УСРР від 1 серпня 1930 р. "Про ліквідацію деяких науко- во-дослідних установ НКО та нову мережу цих установ" при ХІНО була ліквідована решта нау- ково-дослідних закладів. З відродженням універ- ситету чимало наукових установ увійшло до його складу (Інститут теоретичної хімії, філія Україн- ського зоолого-біологічного інституту, філія Ук- раїнського геологічного інституту, філія Украї- нського ботанічного інституту з садом при ньо- му, Український інститут математики й механі- Краєзнавство 1-4, 2006 ки, Інститут географії та картографії, Харківсь- ка астрономічна обсерваторія та Донецька гідро- біологічна станція). Хоча зазначена реорганізація призвела до знищення багатьох університетських традицій та усталених форм, але ідея університету продов- жувала жити. Навіть у масовій свідомості не лише будинки називали університетом, але й інколи і ХІНО. Не дивно, що і відродження університету відбулося досить швидко і було схвально сприй- нято громадськістю. Як відомо, масові репресії ЗО-х років не оми- нули й вчених. Зловісну роль у долі української інтелігенції відіграв судовий процес, що відбувся весною 1930 р. у Харкові над членами "Спілки визволення України" (СВУ), у справі якої прохо- дили 45 осіб на чолі з видатним українським вче- ним-літературознавцем, віце-президентом ВУАН академіком С.О. Єфремовим. Гучною стала "спра- ва УФТІ ", коли були звинувачені у шпигунстві всесвітньовідомі фізики. Чимало подібних фактів можна знайти й в історії університету. Про масштаби кампанії пошуку "ворогів на- роду" серед наукових співробітників, зокрема, свідчить такий факт: двадцять п'ять працівників кафедри (інституту) історії української культури були репресовані. Приводи для арештів були різноманітні - належність у минулому до різних політичних партій, пропаганда українофільських поглядів у своїй творчості тощо. Великої шкоди завдала науці та освіті війна. На початку 40-х років у Харкові було 33 вищих навчальних заклади, , 35 науково-дослід- них інститутів. Лише деякі з цих наукових уста- нов та освітніх закладів змогли хоча б частково евакуювати спеціалістів, майно, обладнання. Харківський університет також було евакуйова- но лише частково (перебував у м. Кзил-Орда у Казахстані). Тисячі його студентів, викладачів та наукових співробітників загинули на фронтах, померли від голоду та хвороб. Пам'ятник харкі- вським студбатівцям, який встановлено біля го- ловного корпусу університету, нагадує нам про ті трагічні події. У повоєнні часи просвітницька та наукова ро- бота поступово починає відновлюватися. Виника- ють нові учбові заклади та наукові центри. Буду- ються нові корпуси або реконструюються старі приміщення. На межі 50-60-х pp. Харківський державний університет було переведено до рекон- струйованого колишнього Будинку проектів, де і сьогодні знаходиться більшість його факультетів. У 1960-80-х роках у Харкові виникло чима- ло нових освітніх та наукових центрів. Вагомий внесок у розвиток науки та підготовку кадрів у другій половині XX ст. здійснили колективи про- відних вузів міста: Харківського державного ун- іверситету, Харківського політехнічного інститу- ту, Харківського юридичного інституту, Харкі- вського інституту радіоелектроніки, Харківсько- го авіаційного інституту та ін. Харківський вузі- вський центр при цьому був одним з найпотужн- іших не лише в Україні, а й в СРСР. Й на сьо- годні за своїм науковим та освітнім потенціалом Харківська область посідає друге місце після м. Києва і перше - серед областей України. У 14 академічних інститутах, 80 закладах вищої осві- ти та майже 200 галузевих інститутах регіону працюють 200 академіків і членів-кореспондентів, 1500 докторів та понад 9 тис. кандидатів наук. АлеаХарківський університет не загубився на їх фоні, бо в його стінах працювали вчені, якими по праву може пишатися Україна: О.В. Погорє- лов, В.О. Марченко, МЛ. Ахієзер, O.I. Ахієзер, СВ. Пелетмінський, K.M. Степанов та ін. Багато з них продовжують плідно працювати й сьогодні. Втім, поступово, у розвитку університету почали відображатися і численні негативні тен- денції розвитку вищої освіти та науки цього часу: відсутність гнучких освітніх технологій, орієн- тація на підготовку вузьких фахівців, незадовіль- не інформаційне забезпечення, недостатня інтег- рація до світового наукового простору та ін. Харківський державний університет хоча значно й посилив свій потенціал, став міжнарод- ним центром підготовки фахівців і з деяких на- прямків науки знаходився на рівні світових до- сягнень (наприклад, у 1958 р. в університеті з'я- вилася перша у Харкові ЕОМ), однак його регіо- нальне значення у радянські часи знизилося. Руйнація старих університетських традицій, зро- стаюча конкуренція з боку численних вищих навчальних закладів, в тому числі й тих, які сво- го часу виникли на базі університету, орієнтація системи освіти на підготовку інженера-практи- ка, централізація освітньої справи поступово при- звели до того, що було поставлено під сумнів роль університету як центру освітньої системи регіо- ну. Така позиція виявилася вельми хибною, оскільки таким чином ігнорувалася провідна роль фундаментальних знань, порушувалося співвідно- шення фундаментальної та галузевої науки, відки- далися університетські традиції. На сьогодні Харківський вузівський центр має значний потенціал. Але істотні перетворен- ня у господарстві Харківського регіону, нова кон- цепція регіонального розвитку вимагають подаль- ших змін у структурі вузів, спрямованості їх діяльності, задля подолання суперечностей, ви- корінення недоліків та диспропорцій у підготовці кваліфікованих кадрів. Створення ефективних регіональних систем освіти в Україні є одним з найважливих напрям- ків реформування освіти як такої. Як відзначено у доповіді міністра освіти і науки В.Г. Кременя на конференції "Університетська освіта України XXI століття: проблеми, перспективи, тенденції розвитку" (Харків, 15-16 грудня 2000 р.): "Робо- ту по упорядкуванню мережі вищих навчальних закладів слід здійснювати з урахуванням регіо- нальних особливостей, активізуючи роботу щодо створення регіональних університетських комп- лектів як важливих центрів освіти і культури". Все це, об'єктивно, не може не призвести до зростання організаційної ролі університетів, зок- рема Харківського національного університету, у регіональній освітній системі, відродження тих завдань, що стояли перед університетом у період, коли він очолював Харківський учбовий округ. Звичайно, виконання таких функцій універ- ситетами у повному обсязі можливо лише тоді, коли вони будуть наділені широкими правами самоуправління, коли запрацює демократичний механізм самооновлення, а підвищення відпові- дальності буде здійснюватися через розширення повноважень колегіальних органів управління. Останнє сприяло б запобіганню втілення непро- думаних заходів як в університетах, так і в ме- жах освітньої системи. Одночасно варіативність дозволила б відбирати найбільш життєздатні фор- ми. Врешті-решт відродження класичних універ- ситетів як оплоту демократії стало б фактором більш швидкого просування України на шляху створення громадянського суспільства. До речі, саме в такому руслі витримана "Ре- гіональна комплексна програма соціально-еконо- мічного розвитку Харківської області до 2010 ро- ку", у підготовці якої активну участь взяли фа- хівці Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна. Зокрема, основними напрямками політики в сфері вищої освіти Харківщини визна- чені: пріоритетна підтримка навчальних закладів, що виступають в ролі лідерів у відповідних галу- зях; розвиток внутрівузівської демократії та само- врядування, підвищення ролі трудових колекти- вів; сприяння розвитку автономії, економічно- фінансової самостійності найбільш підготовлених для цього навчальних закладів; інтеграція вищої освіти, академічної науки та виробництва. У 1999 р. указами Президента України Хар- ківському державному університету було надано статус національного і ім'я його засновника - В.Н. Каразіна, у 2003 р. надано статус автономно- го (самоврядного) навчального закладу. Це стало актом визнання внеску університету у розвиток освіти, науки та культури, значення його освітнь- ого та наукового потенціалу для сучасної Украї- ни. На сьогодні в університеті працює близько 200 докторів наук, професорів, 1000 кандидатів наук, доцентів, до складу університету входять 18 ос- новних факультетів, а також Центр міжнародної освіти, Центр довузівської освіти, науково-дослідні інститути. В університеті 101 кафедра, підготовка фахівців здійснюється за 50 спеціальностями та 65 спеціалізаціями, у ньому навчається близько 12 тисяч студентів та аспірантів. Останніми роками спостерігаються позитивні тенденції розвитку цього потенціалу: збільшуєть- ся кількість докторів наук, поліпшується віковий стан кадрів, виникають нові дослідницькі та освітні елементи у структурі університету, вдосконалюєть- ся матеріальна база, зростають міжнародні нау- кові та освітні зв'язки. Стратегічним завданням держави є активне сприяння зростанню науково- технічного, культурного, духовного потенціалу. Українське суспільство розв'язує на межі століть не тільки проблеми переходу від тоталіта- ризму до демократії, але й проблеми опанування постіндустріальними формами економічного, полі- тичного, культурного життя, новими взаєминами соціуму та особистості. Неможливо перебільшити в цьому роль класичних університетів, які повинні бути осередками кристалізації нових цивілізацій- них структур у країні в цілому та в регіонах. Але треба усвідомлювати, що аутентичні кла- сичні університети не створюються кон'юнктурно- адміністративним шляхом, методом змін вивісок. Вони виникають протягом довгого часу, завдяки невпинній натхненній праці багатьох поколінь про- фесорів і студентів, яка тільки і створює неповторну і непідробну університетську атмосферу творчості. Хтось вдало назвав університети "воротами в майбутнє". На межі століть вони мають бути широко відчиненими. Література 1. Структура освіти в регіоні: проблеми опти- мізації: Матеріали міжнародної науково- практичної конференції. - Харків, 1996. 2. Університетська освіта України XX століття: проблеми, перспективи, тенденції розвитку: Тези доп. міжнар. наук.-практ. конф. - Харків, 2000 3. Регіональна комплексна програма соціально- економічного розвитку Харківської області до 2010 року. - Харків, 1999 4. Посохова Л.Ю. Харківський колегіум (XVIII - перша половина XIX ст.). - Харків, 1999 5. Харьковский государственный университет, 1805-1980. Исторический очерк. - Харьков, 1980. 6. Харьковский государственный университет им. А.М. Горького за 150 лет. - Харьков, 1955 7. Д.И. Багалей, Н.Ф. Сумцов, В.П. Бузескул. Краткий очерк истории Харьковского университета за первые сто лет его существо вания (1805-1905). - Харьков, 1906 8. Харьков научный. — Харьков, 2000 9. Рябченко О.Л. Харківський інститут народної освіти ім. О.О. Потебні (19Q1-1930 pp.). - Харків, 2000 10. Харківський національний університет імені В.Н.Каразіна за 200 років. - Харків, 2004 I Summary: Rector of the Kharkiv national university named after Karazin reviews the stages of the institutions development, treats its historical land marks, student fates and professors' teachers' contribution to the Ukrainian education and culture. Key words: Ukrainian Lomonosov, professors, university, reform, democratic traditions.

Харківський національний університет iм. B.H. Kapaзіна: віхи історії

Institution

Ähnliche Einträge