Історико-соціологічний аналіз діяльності українського комітету краєзнавства та часопису "Краєзнавство"
Молода дослідниця торкається оригінального аспекту історикокраєзнавчого руху України 20-х-30-х pp. XX ст. розкриває діяльність Українського комітету краєзнавства його часопису "Краєзнавство" у розробці науково-методичних організаційних засад краєзнавчого руху. Цінним є термінологічна сторо...
Збережено в:
| Дата: | 2006 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут історії України НАН України
2006
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/6179 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Історико-соціологічний аналіз діяльності українського комітету краєзнавства та часопису "Краєзнавство" / В.В. Бездрабко // Краєзнавство. — 2006. — № 1-4. — С. 19-36. — Бібліогр.: 119 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-6179 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-61792025-02-09T12:11:10Z Історико-соціологічний аналіз діяльності українського комітету краєзнавства та часопису "Краєзнавство" Историко-социологический анализ деятельности украинского комитета краеведения и журнала "Краеведение" Historical and sociological analysis of activity of Ukrainian regional geography committee and of periodical "Regional geography" Бездрабко, В.В. Літопис українського краєзнавства Молода дослідниця торкається оригінального аспекту історикокраєзнавчого руху України 20-х-30-х pp. XX ст. розкриває діяльність Українського комітету краєзнавства його часопису "Краєзнавство" у розробці науково-методичних організаційних засад краєзнавчого руху. Цінним є термінологічна сторона тогочасних періодичних видань. The young researcher investigates the original aspect of Ukrainian historical and ethnographical movement of the 20-30 of the 20 century. She shows the activity of the Ukrainian Ethnographical Committee, its periodical "Regional geography" in the working out of scientific and methodological principles of organisation of regional geographical movement. This most valuable terminological aspect of periodicals of that time. 2006 Article Історико-соціологічний аналіз діяльності українського комітету краєзнавства та часопису "Краєзнавство" / В.В. Бездрабко // Краєзнавство. — 2006. — № 1-4. — С. 19-36. — Бібліогр.: 119 назв. — укр. ХХХХ-0001 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/6179 908 (477) (09) uk application/pdf Інститут історії України НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Літопис українського краєзнавства Літопис українського краєзнавства |
| spellingShingle |
Літопис українського краєзнавства Літопис українського краєзнавства Бездрабко, В.В. Історико-соціологічний аналіз діяльності українського комітету краєзнавства та часопису "Краєзнавство" |
| description |
Молода дослідниця торкається оригінального аспекту історикокраєзнавчого руху України 20-х-30-х pp. XX ст. розкриває діяльність Українського комітету краєзнавства його часопису "Краєзнавство" у розробці науково-методичних організаційних засад краєзнавчого руху. Цінним є термінологічна сторона тогочасних періодичних видань. |
| format |
Article |
| author |
Бездрабко, В.В. |
| author_facet |
Бездрабко, В.В. |
| author_sort |
Бездрабко, В.В. |
| title |
Історико-соціологічний аналіз діяльності українського комітету краєзнавства та часопису "Краєзнавство" |
| title_short |
Історико-соціологічний аналіз діяльності українського комітету краєзнавства та часопису "Краєзнавство" |
| title_full |
Історико-соціологічний аналіз діяльності українського комітету краєзнавства та часопису "Краєзнавство" |
| title_fullStr |
Історико-соціологічний аналіз діяльності українського комітету краєзнавства та часопису "Краєзнавство" |
| title_full_unstemmed |
Історико-соціологічний аналіз діяльності українського комітету краєзнавства та часопису "Краєзнавство" |
| title_sort |
історико-соціологічний аналіз діяльності українського комітету краєзнавства та часопису "краєзнавство" |
| publisher |
Інститут історії України НАН України |
| publishDate |
2006 |
| topic_facet |
Літопис українського краєзнавства |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/6179 |
| citation_txt |
Історико-соціологічний аналіз діяльності українського комітету краєзнавства та часопису "Краєзнавство" / В.В. Бездрабко // Краєзнавство. — 2006. — № 1-4. — С. 19-36. — Бібліогр.: 119 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT bezdrabkovv ístorikosocíologíčnijanalízdíâlʹnostíukraínsʹkogokomítetukraêznavstvatačasopisukraêznavstvo AT bezdrabkovv istorikosociologičeskijanalizdeâtelʹnostiukrainskogokomitetakraevedeniâižurnalakraevedenie AT bezdrabkovv historicalandsociologicalanalysisofactivityofukrainianregionalgeographycommitteeandofperiodicalregionalgeography |
| first_indexed |
2025-11-25T23:26:28Z |
| last_indexed |
2025-11-25T23:26:28Z |
| _version_ |
1849806752238796800 |
| fulltext |
УДК 908 (477) (09)
Бездрабко В.В. (ж. Київ)
ІСТОРИКО-СОЦЮЛОПЧНИЙ АНАЛІЗ ДІЯЛЬНОСТІ
УКРАЇНСЬКОГО КОМІТЕТУ КРАЄЗНАВСТВА
ТА ЧАСОПИСУ „КРАЄЗНАВСТВО"
Молода дослідниця торкається оригінального аспекту історикокраєзнавчого руху України 20-
х-30-х pp. XX ст. розкриває діяльність Українського комітету краєзнавства його часопису «Краєз-
навство >> у розробці науково-методичних організаційних засад краєзнавчого руху. Цінним є термі-
нологічна сторона тогочасних періодичних видань.
Ключові слова: комітет краєзнавства, всеукраїнська конференція, організаційна схема, мето-
дичне керування, функціональна діяльність, історична евристика, бібліографія.
Кінець XX століття та початкові роки XXI
увійшли в історію України як час особливого
пожвавлення краєзнавчого руху. На тлі величез-
ної кількості краєзнавчих конференцій, появи
відповідних періодичних та продовжуваних, се-
рійних видань, краєзнавчих осередків, реалізації
нових регіональних дослідницьких проектів, ус-
пішно захищених дисертацій із проблем регіо-
нальної історії України, плідної діяльності Все-
української спілки краєзнавців (голова - Герой
України, акад. П. Тронько) констатація факту не
виглядає зухвалою, а є цілком аргументованою.
Особливою популярністю, як об'єкт дослід-
ження, користується краєзнавство 1920-1930-х
pp., час, коли випробовувалася життєздатність
різних організаційних форм краєзнавчого руху,
утверджувалися його нові науково-методичні,
ідеологічні засади розгортання, зміщувалися ак-
центи сутнісного наповнення змісту діяльності
краєзнавців, ревізіювалися призначення, функ-
ціональність, можливості. Звично, не обходять
увагою й діяльність Українського комітету крає-
знавства (далі - УКК), як єдиного на тоді суто
краєзнавчого органу УСРР, та часопис Комітету
- „Краєзнавство". Історіографічна база, що скла-
лася на ґрунті досліджень навколо УКК та його
найуспішнішого проекту - журналу, за обсягом
виглядає переконливою. Втім, вкажемо на важ-
ливість додаткових пошуків, які й мають допо-
могти якнайповніше реконструювати історію
краєзнавчого руху в Україні, сприяти перегляду
усталених думок, уникненню стереотипних уяв-
лень, стандартного бачення, сприйняття резуль-
татів діяльності краєзнавців. Тож наважимося ще
раз закцентувати увагу на функціонуванні Ук-
раїнського комітету краєзнавства та його часо-
пису, вдавшись до інвазій в історію, соціологію
та журналістику.
Історія журналу "Краєзнавство" бере витоки
з 1925 року, що ознаменувався важливими взає-
мопов'язаними подіями для розвитку краєзнав-
чого руху в УСРР - першим Всеукраїнським
з'їздом із вивчення продуктивних сил і народно-
го господарства (м. Київ, грудень 1924 р. - січень
1925 р.) та Всеукраїнською конференцією з крає-
знавства (м. Харків, травень 1925 p.). Робота
краєзнавчої секції на з'їзді підвела його делегатів
до усвідомлення необхідності проведення краєз-
навчої конференції всеукраїнського масштабу1.
По суті, І Всеукраїнський з'їзд із вивчення про-
дуктивних сил і народного господарства приско-
рив цей захід, про потреби в якому неодноразово
наголошував у своїх зверненнях до Наукового ко-
мітету Головпрофосвіти НКО України голова Сло-
божанської комісії краєзнавства Д. Зеленін2. У
цьому його підтримували й такі вчені, як ака-
демік Д. Багалій, професори С. Таранушенко,
О. Федоровський та ін.3
Незабаром, після закінчення з'їзду, згідно з
його рішенням, розпочало функціонування орга-
нізаційне бюро з підготовки проведення краєз-
навчої конференції. До нього увійшли М. Криво-
ротченко, А. Лазарис, М. Яворський4. 14 лютого
1925 року на засіданні Президії Укрголовнауки
за поданням М. Яворського слухали проект По-
ложення про Всеукраїнську нараду з краєзнав-
ства за авторством А. Лазариса, який тут же було
затверджено5. Відразу по тому оргбюро почало
налагоджувати зв'язки з державними, політич-
ними, освітянськими, науковими установами для
напрацювання спільних матеріалів до конфе-
ренції. 27 лютого того ж року відбувся розшире-
ний Пленум організаційного бюро зі скликання
Всеукраїнської краєзнавчої наради, на якому
прелімінарно визначився склад учасників конфе-
ренції, час її проведення і програма6. У запропо-
нованому порядку денному форуму краєзнавців
передбачалося обговорення стану краєзнавчої ро-
боти в державі, перспектив її розвитку в світлі
рішень І Всеукраїнського з'їзду з вивчення про-
дуктивних сил та II Всесоюзної конференції з
краєзнавства (1924), визначення засадничих прин-
ципів нової концепції розгортання руху краєз-
навців7. Проведення Всеукраїнської наради з
краєзнавства планувалося на квітень ц. p., a
місцем зібрання замість Києва було затверджено
Харків8.
Упродовж чотирьох місяців ішла напружена
підготовка до краєзнавчої конференції. Оргбюро
найбільше опікувалося збиранням відомостей про
місцеві краєзнавчі осередки. Для цього було ство-
рено кадастр із звітних матеріалів краєзнавців про
їх колективні й індивідуальні практичні досягнен-
ня9. Такий захід оргбюро є цілком виправданим,
Краєзнавство 1-4, 2006
оскільки конференція передбачалася як установча
і вимагала якнайповнішої інформації про центри
краєзнавчої роботи усіх рівнів адміністративного,
територіального підпорядкування. Отже, подібний
фактаж був конче необхідним для виснування
шляхів подальшої праці. Вже тоді А. Лазарис ак-
тивно пропагує думку про нагальну важливість
видання краєзнавчої літератури і періодичних
органів краєзнавства, з тим, щоб воно могло вип-
равдати ті надії, котрі на нього покладалися10.
Через організаційні проблеми нарада відкри-
лася не в квітні 1925 року, як було заплановайо,
а майже на місяць пізніше - 28 травня у
м. Харкові в будинку тодішнього Ветеринарного
інституту11 (у червні 1995 року на будинку інсти-
туту на знак цієї події було відкрито пам'ятну
меморіальну дошку). її учасниками стали пред-
ставники аматорських і академічних, низових і
центральних краєзнавчих установ, господарських
і партійних, державних закладів, що свідчить про
особливу зацікавленість у розгортанні краєзнав-
ства в країні не лише від логічних спонукань
науки, але й за соціальними потребами. В роботі
конференції взяли участь 75 делегатів від 22
організацій, у тому числі й академіки Д. Багалій,
П. Тутковський, М. Шарлемань, проф.М. Ру-
динський, О. Яната, М. Яворський та ін.12 Якщо
їх у першу чергу цікавили проблеми краєзнав-
ства як науки, визначеність категоріального апа-
рату, методи краєзнавчої роботи, з'ясування пред-
мету і форм досліджень13, то представників
органів влади передусім турбувала можливість
підпорядкування краєзнавчого руху політичним,
економічним, культурним й ідеологічним цілям
радянського будівництва14. Це надало конферен-
ції гостродискусійний, різносторонній характер.
Наслідком чотириденної роботи краєзнавців
стали нові за формою і змістом концепції розгор-
тання краєзнавства15. За змістом воно мало стати
географічним, а за організаційною системою -
чітко ієрархічним. Перехідним моментом від І
Всеукраїнської конференції з краєзнавства до
повсякденної координуючої роботи, покликаної
виконати її рішення, стало утворення при Голов-
науці Українського комітету краєзнавства. Крає-
знавче зібрання затвердило "Положення про
УКК", його кількісний склад і Президію16. До
останньої увійшли М. Криворотченко, А. Лаза-
рис, М. Яворський, які мали досвід спільної ро-
боти, співпрацюючи в бюро з підготовки прове-
дення конференції17. Передбачалося, що УКК
існуватиме тимчасово. Він повинен був провести
облік існуючих краєзнавчих осередків, об'єдна-
ти їх під єдиним керівним початком, уніфікува-
ти організаційні форми краєзнавчої роботи, спря-
мувати її протікання в одному напрямі і, наоста-
нок, скликати у 1926 році Всеукраїнський з'їзд
краєзнавців18. Після цього Український комітет
краєзнавства мав передати свої повноваження
Центральному науково-дослідному інституту
краєзнавства (далі - ЦНДІК), для заснування
якого і повинен був підготувати ґрунт19. Відразу
ж після закінчення конференції, на початку черв-
ня, Президія УКК почала формувати його склад,
який за резолюцією наради повинен був налічу-
вати 15 осіб20. їх обрали за принципом представ-
ництва від різних установ, що були зацікавлені в
краєзнавчій справі. Першим головою комітету
став М. Яворський, який згодом відійшов від
справ і його місце зайняв О. Буценко, заступни-
ком ь- М. Криворотченко, а вченим секретарем -
A. Лазарис21. Такий виборчий принцип УКК ус
кладнював його роботу, бо не всі установи і не
завжди мали можливості делегувати своїх пред
ставників на засідання комітету. Фактично перші
п'ять місяців Комітет працював у складі п'яти
осіб22. Залишалося одне - якісно поліпшити
діяльність УКК. Із цією метою 18 жовтня 1926
року Президія Укрнауки затверджує новий склад
комітету в кількості 10 осіб23. Надалі кількість
членів, структура УКК будуть змінюватися, але
принцип обирання до комітету на основі персо
нальної зацікавленості, власних напрацюваннях
у галузях краєзнавства збережеться. У різні мо
менти життя УКК до нього входили професори
B. Волобуєв, В. Геринович, К. Дубняк, П. Кова-
лівський, О. Яната, академіки Д. Багалій, С. Руд-
ницький, М. Яворський та інші представники
наукової еліти країни 1920 - 30-х pp.
Організовано діяти Комітет розпочав лише з
грудня 1925 року24. Якщо до появи УКК
координуючим центром краєзнавчої роботи в
Україні була Комісія краєзнавства при ВУАН, то
віднині за нею залишиться служба надання теоре-
тичної та методичної допомоги краєзнавцям .
Об'єднання останніх підлягало компетенції Комі-
тету краєзнавства. Виконання своїх обов'язків,
визначених конференцією, УКК розпочав із
затвердження ряду установчих документів, зі
створення окремих методичних краєзнавчих бю-
ро, інституту кореспондентів, котрі мали
підпорядкувати низові осередки краєзнавчої спра-
ви, проведення їх обліку і збирання повідомлень
про їх роботу, встановлення зв'язків із зарубіж-
ними організаціями26.
У ході цієї практики члени Комітету краєз-
навства дійшли висновку, що найраціональнішою
формою організаційного, методичного керування
краєзнавством у межах всієї України було б ви-
дання журналу відповідного статусу27. Дотриму-
ючись власних висновків та рішення І Всеукраїн-
ської краєзнавчої конференції, УКК із 1926 року
активно форсує питання дозволу на власний часо-
пис28. У лютому цього року НКО дозволив Комі-
тетові краєзнавства видання друкованого органу,
але з умовою "ніяких дотацій від НКО на видання
не просити", що привело до затримки реалізації
Комітетом цього проекту29. На тлі нездійснених
інших намірів УКК, як-от щопіврічні пленуми
краєзнавців, всеукраїнські краєзнавчі з'їзди, II
конференція з краєзнавства, ЦНДІК, видання
літопису життя місцевих краєзнавчих організацій
і т.д., появу власного часопису можна вважати
його найбільшим досягненням. Із ним починаєть-
ся новий етап у діяльності Комітету краєзнавства,
який став його редакційною колегією30.
Перший номер журналу УКК зійшов із дру-
карських верстатів одного з лідерів української
книговидавничої справи31 - кооперативного ви-
давництва "Пролетарій" (м. Харків) у квітні 1927
року. Його назва була загальною - "Краєзнав-
ство". Вона засвідчувала багатогранність тих крає-
знавчих питань, які знайшли своє відображення
на шпальтах часопису.
Останні номери часопису "Краєзнавство" да-
туються 1930 роком. Між тим, у Постанові Колегії
НКО від 30 травня 1931 р. зустрічаємо припис на
адресу ДВУ про забезпечення безперебійного ви-
дання періодичного органу УКК, який так і не
було виконано32. Тривала боротьба за продовжен-
ня випуску журналу "Краєзнавство", який після
неодноразових критичних зауваг, звинувачень в
"украинском национализме и давно отжившей
старине" з боку управлінських структур Росії;
котрі особливо з початку 1930-х pp. прагнули до
встановлення контролю над краєзнавчим рухом в
Україні, - мав стати на "платформу советского
краеведения", "марксистско-ленинской методоло-
гии"33. Репресивні заходи проти членів УКК, а
отже, й редакційної колегії вирішили це питання
не на користь існування центрального періодичного
органу краєзнавців УСРР.
Журнал "Краєзнавство" виходив українською
мовою (коректура матеріалів здійснювалася на
основі правил діючих тимчасових правописів,
тому й маємо роботи, оформлені за різними
орфографічними режимами). Проте був розрахо-
ваний не лише на україномовного читача, адже
значна частка його матеріалів присвячувалася
національним меншинам, які, до речі, не мали
власних фахових краєзнавчих журналів. Безпе-
речно, виклад матеріалу лише українською мо-
вою обмежував широту аудиторії читачів, для
яких ця інформація була мало доступною через
семіотичний фактор, тобто неволодіння системою
знаків - мовою даного періодичного органу.
Крім мовної доступності текстів, не менш важ-
ливою є їх змістова доступність. Засвоєння тексту
починається з розуміння окремих слів і словоспо-
лучень, речень, блоків матеріалу і розвивається у
напрямку сприйняття і розуміння загальної кон-
цепції змісту. Дослідник М. Мацковський устано-
вив, що найтісніше пов'язаними з труднощами
прочитання тексту є такі показники, як середня
довжина речення, кількість слів (у %), що скла-
даються більше ніж з трьох складів34. Кількісне
обстеження формологічних параметрів (ступеня
узагальненості суджень, абстрактивності понять,
складності синтаксичних конструкцій) стало інди-
катором якісної характеристики тексту часопису
та підтвердило його спрямованість на масового
читача. В планах ДВУ часопис "Краєзнавство"
значиться в рубриці "Науково-дослідні", "Наукові"
журнали35. Відчувається, що його наукові статті,
замітки високопрофесійної автури адаптовані до
споживання інформації загалом.
Журнал "Краєзнавство" був єдиним у ті роки
суто краєзнавчим періодичним органом респуб-
ліканського масштабу. Визначаючи його роль у
суспільстві, слід усвідомлювати, яким величез-
ним є простір для прояву його як засобу масової
інформації. У зв'язку з цим маємо чітко збагну-
ти системність останнього. Будь-який періодич-
ний орган пред'являє собою різномасштабне і
різностороннє сплетіння зв'язків і взаємозалеж-
нбстей між такими його елементами: "видавець",
"журналіст", "текст", "аудиторія" і терміналом
його буття - "дійсністю"2. Під "видавцем" варто
розуміти соціальний інститут, який засновує і
керує діяльністю свого органу, "журналістом" -
колектив редакції, позаштатну автуру, добро-
вільних помічників, "текстом" - сукупність
творів, що містяться в періодичній одиниці. На-
ріжним каменем часопису, як і будь-якого періо-
дичного видання книги, є "текст". На нього спря-
мована діяльність "видавця" і "журналіста". Його
споживають "соціальний інститут", "аудиторія
читачів", "індивід". Між "текстом", "видавцем",
"журналістом" з одного боку і "соціальним інсти-
тутом", "аудиторією" з іншого, встановлюються
взаємовпливаючі зв'язки. їх стосунки поміж со-
бою торкаються свідомості індивіда, його світог-
ляду і світоспоглядання, громадської думки. Зав-
дяки цьому періодика стає явищем, гідним не-
абиякої уваги для розуміння участі засобів масо-
вої інформації у формуванні цілісної моделі світу
в свідомості людини, закономірностей буття, емо-
ційної сфери освоєння дійсності та системи уяв-
лень про змінну реальність у багатстві її явищ,
тенденцій, процесів тощо. Спроектуємо вище заз-
начене на аналіз журналу "Краєзнавство".
Отже, з-поміж різноманітних функціональ-
них діянь УКК чільне місце посіла масова інфор-
маційна діяльність, що "вилилася" в заснування
власного часопису. Особливістю стосунків між Ко-
мітетом краєзнавства як соціальним інститутом
і останнім було те, що перший став не лише його
засновником, видавцем, але й редакційною коле-
гією, тож "тіснота зв'язку" між ними, за визна-
ченням Є. Прохорова, є найжорсткішою36, бо
засіб масової інформації означувався як орган (від
грец. drganon - знаряддя, інструмент) централь-
ного краєзнавчого управлінського центру в УСРР.
Незалежність редколегії за таких обставин видав-
цем не порушувалася, оскільки її членами були
ті, хто поділяв основні цільові установки УКК і
виступав їх творцем і реалізатором водночас.
Звернення редакції до читачів відкриває пер-
ший номер часопису. У ньому зазначені такі го-
ловні причини заснування журналу: "...широкий
ріст краєзнавчої роботи на місцях конче вимагає
розпочати заходи до зв'язки цієї роботи, до об'єд-
нання краєзнавчої думки... Краєзнавчі сили роз-
кидано по найдальших закутках України... ок-
ремі краєзнавці, навіть гуртки й товариства поміж
себе не зв'язані, часто не знають про своє існу-
вання, здебільшого одірвані від культурних осе-
редків, лишаються напризволяще, проводять ро-
боту навпомацки і самотужки, наслідки їхньої
роботи гинуть, невідомі для інших дослідників,
Краєзнавство 1-4, 2006
як для УКК так і для ширшої роботи"37. У цій
цитаті віддзеркалені характеристика стану крає-
знавчого руху та вади, які Комітет краєзнавства
намітив усунути.
В статті М. Криворотченка з символічною
назвою "Чергові завдання Українського коміте-
ту краєзнавства", вміщеній у першому числі ча-
сопису, знаходимо: "Першим кроком до цього (до
вирішення проблем - В. Б.) мусить бути періо-
дичне видання Комітету - журнал, що давав би
змогу реально об'єднувати краєзнавчу думку, що
міг ставити перед краєзнавцями актуальні про-
блеми, висунуті сучасним життям, разом із тим,
журнал мусить стати осередком, де, як у фокусі,
збиратимуться відомості про всю краєзнавчу ро-
боту в Україні"38. З такими намірами Українсь-
кий комітет краєзнавства як видавець і редакція
приступив до видання часопису.
Виходячи з завдань, намічених для реалізації
Комітетом краєзнавства, журнал спланували за
такими розділами: "Загальний" (висвітлювалися
теоретичні засади, загальні питання краєзнав-
ства), "Методика краєзнавчої роботи" (подавали-
ся практичні поради з методики краєзнавчої ро-
боти), "Шкільне краєзнавство" (означувалися
проблеми методики й результати розвитку крає-
знавчої справи в освітніх закладах), "Наш край"
(друкувалися матеріали, що ілюстрували прак-
тичні досягнення в справі вивчення окремих рай-
онів України), "Життя краєзнавчих організацій"
(містилися матеріали про життя й роботу краєз-
навчих осередків, їх здобутки і проблеми),
"Бібліографія" (подавалися анотовані списки ре-
комендованої краєзнавчої літератури), "Керуючі
матеріали" (друкувалися інструкційні листи, ме-
тодичні рекомендації УКК краєзнавчим об'єднан-
ням тощо).
Показники площ фізичного обсягу, які зай-
мають журнальні розділи в абсолютному обчис-
ленні виглядають так: "Загальний" - 16 132 см2
або 11%, "Методика краєзнавчої роботи" -
12 604 см2 або 8%, "Шкільне краєзнавство" -4
905 см2 або 3%, "Наш край" - 88 628 см2 або
57%, "Життя краєзнавчих організацій" -
18 672 см2 або 12%, "Бібліографія" - 4 484 см2
або 3%, "Керуючі матеріали" - 6 133 см2 або 4%
від сумарної цифри39. Як бачимо, найбільший
обсяг журналу займають матеріали розділу "Наш
край", найменший - "Бібліографія". Відзначимо
непостійність появи розділів із номера в номер,
відсутність стрункого структурного поділу часо-
пису. Передусім це стосується таких розділів, як
"Керуючі матеріали", "Шкільне краєзнавство",
"Бібліографія", що можна пояснити кількома
причинами. По-перше, наявністю чи відсутністю
відповідної тематики робіт у редакторському порт-
фелі. По-друге, Український комітет краєзнав-
ства часто практикував письмові звернення до
організацій, надсилаючи необхідні їм науково-
методичні матеріали безпосередньо, а не через
посередника - журнал. По-третє, методичне ке-
рування краєзнавчою роботою здійснювала все ж
таки Комісія краєзнавства ВУАН.
Отже, така структура часопису цілком мог-
ла сприяти вирішенню питань, що стояли перед
ним. Задум редакції полягав у тому, щоби при
такому змістові перетворити власне періодичне
видання на місце зустрічі теорії і практики крає-
знавства. Згідно з соціолого-журналістськими схе-
мами тлумачень понятійного апарату журналіс-
тики, термін "журналіст" трактується не лише
як редакційна колегія, а включає усіх творців
знакової системи періодики40. Мова йде про
професійну й аматорську автуру, без аналізу якої
важко говорити про зміст її конкретної одиниці -
журналу Українського комітету краєзнавства.
Вивчаючи канали трансляції наукових
здобутків, їх засоби передачі, філософ-наукозна-
вець М. Петров справедливо вказує на "видання
чи іменний знак, що позбавлений антропоморф-
них рис"41 (тут і далі переклад - В. Б.). Міркуючи
про те, що журнал чи книга можуть відмовитися
від практики вказувань імен авторів дописів
періодики чи книжкової продукції, М. Петров
переконує читачів у тому, що в такому разі чле-
ни дисциплінарної спільноти у своїх спробах
порозумітися з колегами зверталися б до імен
журналів і книг із тією ж метою, що й до конк-
ретних імен їх творців42. Дозволимо собі продов-
жити роздуми М. Петрова і поставимо мету дати
відповідь на питання: що втрачалося б від такої
практики в обсязі знань при трансляції культур-
них здобутків одного покоління іншому, а отже,
що саме нам дозволяють зрозуміти про журнал
власна назва, імена його авторів і тих установ
науки, що стоять за ними?
Із точки зору історичної евристики доскона-
ле вивчення історичного джерела, яким і є будь-
який часопис, складає його текстологічне й гер-
меневтичне дослідження. Текстології важко вив-
чати журнальний текст без імені його автора чи
авторів. Свідомість останніх є відображенням
економічних, ідеологічних, політичних супереч-
ностей часу, а самі вони - репрезентантами пев-
них обставин і умов, у яких творився текст43.
Без цього важко збагнути, чому, наприклад,
текст, яким його побачили читачі, відрізняється
від свого архетипу, проходить декілька версій,
правок тощо. Куди легше це зробити, якщо знає-
мо, ким створюється текст і вносяться до нього
зміни, під впливом яких розумових мотивів?
Герменевтиці, в свою чергу, важче зрозуміти
граматичні особливості мови безіменного тексту
(аніж навпаки), історичні реалії часу його тво-
рення, конкретно-психологічні шукання, а
найскладніше за все - індивідуальне розуміння
норм науки. Ім'я журналу з безіменними
матеріалами дозволяє досліднику, читачеві скла-
сти лише нечітке розуміння цілого. Проникнути
ж у його суть можна лише завдяки евристично-
му зануренню в зміст окремих знаків, слів, ре-
чень, прогалин і, зрештою, в цілому в допис че-
рез авторське (-і) ім'я (-єна). Отже, імена науко-
вих установ, журналів, які їх представляють і,
головне, імена авторів журнальних матеріалів
роблять інформаційну трансляцію здобутків куль-
певного хронологічного відтінку доверше-ш*.
Доведемо це за матерілами журналу УКК. На
основі архівних документів виведемо за-шяьний
збірний образ автора часопису УКК: пй вік -
35 років (наймолодшому допису-ту М.
Фуклєву - 22 роки, найстаршому, Кравченку -
65 років); освіта - вища (81%), вокий рівень
наукової підготовки (44%; із них - аспіранти,
16% - професура); позапартійні (93%); займає
активну громадську, педагогічну позицію; має
досвід журналістської діяль-і (26%); за
національністю - українець (93%).
Бібліометричний аналіз автури часопису дав
таку статистичну картину. Авторами спе-ьно
адресованих матеріалів до журналу, що
опубліковані в ньому, стали 62 чол. їм нале 127
журнальних публікацій. Із них 37 робіт, або 30%,
склали часописний доробок членів Українського
комітету краєзнавства: В. Гериновича (7 статей),
К. Дубняка (3), Д. Зайцева (6), М. Кри-
аоротченка (7), М. Левицького (1), С. Рудниць-
того (1), Д. Солов'я (4), С Ялі (7), О. Янати (1),
фізичний обсяг площі якого дорівнює 48 219см2
(31% від загального показника). Окрім того, на
сторінках часопису "Краєзнавство" зустрічаємо
матеріали з авторською адресою - "Редакція",
"Український комітет краєзнавства", "Комітет",
що складають 6 525 см2 за площею фізичного
обсягу або 4 одиниці від його загалу у відсот-
ковому відношенні. Отже, УКК як видавцю і
редакційній колегії, за авторством належить 34%
площі фізичного обсягу журналу, що свідчить про
доволі високий ступінь присутності на його
шпальтах матеріалу, який слугував поширенню
регламентованих ідей, спрямованих на реалізацію
вищеозначеної програми часопису і, згідно з цим,
створенню відповідної громадської думки.
Найбільшою часткою робіт від Комітету крає-
знавства відзначився його постійний член і вод-
ночас відповідальний редактор періодичного орга-
ну - М. Криворотченко. Активний громадсько-
політичний, освітній діяч, один з організаторів
мережі соціальних музеїв в УСРР у 1920-х - по-
чатку 1930-х pp., він був ще й досвідченим
журналістом44. Навчаючись у Московському
імператорському вищому технологічному
училищі (1911), М. Криворотченко став орга-
нізатором видання загальностудентського журна-
лу, навколо якого об'єдналися українські земляц-
тва студентів московських освітніх закладів такі
як "Кобзар", "Слов'янська культура", "Громада"
та ін.45 Йому доводилося редагувати економічний
відділ у газеті "Вісті ВУЦВК" (1921-1922), відділ
інформації про Україну в "Ежегоднике Комин-
терна" (1922-1923), працювати секретарем
бібліографічного журналу "Книга" (1923-1924),
співпрацювати з такими періодичними видання-
ми, як "Голос друку", "Знання", "Народний вчи-
тель" та ін. газетами, журналами, де М. Криворот-
ченко виступає здебільшого під журналістським
псевдонімом "Тарас Воля"46.
Він - автор більшості передовиць журналу
УКК, через які намагався донести до читачів
власні переконання у пріоритетності географіч-
ного краєзнавства, важливості уніфікації
організаційних форм краєзнавчого руху, прове-
дення містознавчих та інших новаційних студій47.
Передовиці М. Криворотченка активно впровад-
жували у мовну свідомість читацької аудиторії
через імперативи, комунікативні формули дирек-
тивної тональності засадничі принципи краєзнав-
чої справи тих років, формуючи штампи і кліше
у сприйнятті й у ставленні до неї широкого зага-
лу. Характерними для жанру були і назви його
передових статей: "Чергові завдання Українсь-
кого комітету краєзнавства", "Чергові завдання",
"До жовтневих роковин", "До справи соціалістич-
ного змагання", "На порозі третього року"48. Ви-
діляються з цього ряду дуже близьких, одно-
манітно залозунгованих студії розробки автора
на теми: "Місто і краєзнавство", "Організаційні
форми краєзнавчого руху", які за змістом і жан-
ром виконують не лише популяризаторську
функцію - створення певних переконань цент-
ральним краєзнавчим органом УСРР, але й вияв-
ляють дослідницькі елементи обробки емпірич-
ного матеріалу, спроби описати і пояснити
зібраний фактичний масив інформації, пропозиції
щодо методики проведення краєзнавчих заходів,
націлених на всебічне пізнання краю тощо.
Окремим темам передовиць присвятили до-
писи К. Дубняк, Д. Зайцев, М. Левицький,
О. Яната49. У зв'язку з жанрово-видовою
спорідненістю їх робіт з розробками М. Криво-
ротченка відзначимо їх подібність на рівнях кон-
структу будови, розгортання їх ідейного змісту,
який залишався, по суті, незмінним упродовж
усіх років існування часопису.
Інші розвідки членів редакційної колегії жур-
налу "Краєзнавство" стосувалися передусім питань
їх професійних інтересів. А оскільки вони пе-
реважно є фахівцями з природничих наук, то і
тематика їх робіт була відповідною. Так, все-
світньовідомий учений, директор Українського
науково-дослідного інституту географії та карто-
графії (далі - УНДІГК) акад. С. Рудницький стат-
тю, присвячену туристичній справі, подає з пози-
цій актуальності питання ствердження нового гео-
політичного становища українських земель, які
хоча й не мають собою єдиної цілісності, втім, по-
винні стати об'єктом українського краєзнавства50.
На позиціях виняткового захисту "нового
краєзнавства" заявив про себе член УКК,
співробітник географічної секції Інституту украї-
нської наукової мови (далі - ІУНМ) та УНДІГК,
професор ХІНО К. Дубняк. Забезпечення комп-
лексного розвитку країв, країни, пошуки шляхів
найбільшої ефективності від територіального
поділу праці, підвищення її продуктивності за
допомогою краєзнавства, інформаційний інтерес
до соціальних умов планування районної
економіки - ось далеко не повний перелік кола
зацікавлень ученого, яке представив журнал51.
Один із дописів, як данину часу, присвятив
історичному економіко-географічному краєзнав-
ству неабиякий організатор науки на Поділлі,
Краєзнавство 1-4, 2006
співробітник УНДІГК, голова Кам'янець-
Подільського окружного комітету краєзнавців,
професор КПІНО В. Геринович52. Дві інші роботи
у його виконанні стосуються питань історичної
демографії - процесу колонізації євреїв, вірменів
на Подільщині, а своєму рідному місту вчений
дарує високопрофесійно виконаний історико-
географічний нарис про нього у доповненні з опи-
сом природного ландшафту, що складає його
ДОВКІЛЛЯ53.
Роботи члена УКК, співробітника державної
служби Центрального статистичного управління
(далі - ЦСУ), аспіранта науково-дослідної кафед-
ри історії української культури ім. Д. Багалія
Д. Солов'я демонструють приклади синтезу
історичних, етнографічних, економіко-статистич-
них, географічних знань на основі територіально
обмеженого локального об'єкту вивчення - краю54.
Поява розвідок, присвячених історії грець-
кої колонізації, за авторством секретаря ЦК з
питань національних меншин при ВУЦВК, чле-
на Комітету краєзнавства С. Ялі55 є виявом впли-
ву розгортання в умовах українізації потракту-
вання ідеї вільного розвитку етнічної меншості
населення в межах УСРР, що відповідало вимо-
гам сучасної політичної кон'юнктури56.
Отже, концептом робіт членів УКК, редко-
легії часопису стала орієнтація на функціо-
нальному рівні на першочерговість консолідації
краєзнавчих сил у країні з тим, щоб їх діяльність
була легко контрольованою й упорядкованою, а
на тематичному - створення пріоритетів переваж-
но за географічними, науково-практичними
розвідками з краєзнавства. Така позиція активу
журналу й визначала зміст його текстів, ім'я і
місце серед подібних видань.
Важливим критерієм для оцінки діяльності
Українського комітету краєзнавства є міра актив-
ності аудиторії у непрофесійному розповсюдженні
та виробництві масової інформації. Журнал
"Краєзнавство", як система організації інформа-
ційного обміну у напрямках до мас і від мас,
зреалізовувався через зібрання і накопичення,
зберігання і систематизацію, відбір і підготовку
до опублікування інформації членами УКК від
дописувачів, а по тому - її друк на сторінках
власного періодичного органу.
Кількісні дані підтверджують якісну харак-
теристику, зроблену журналові: соціально
орієнтований на масового читача, якому
відводиться роль суб'єкта інформаційної
діяльності. 52% загальної площі фізичного обся-
гу часопису і 24% від неї займають публікації
членів редакційної колегії (в індивідуальному
виконанні) загально-теоретичного, науково-мето-
дичного та науково-практичного змісту. А зна-
чить, 48% і 76% з характеристик вищезазначе-
них показників належить читацькій аудиторії.
Отже, стосунки між "журналістом" і "аудиторією"
не є односторонніми, але функції другої в процесі
виробництва інформації і її непрофесійного роз-
повсюдження ми можемо звести тільки до
соціально-орієнтуючої і гедоністичної, у тлума-
ченні О. Кочергіна і В. Когана57. Управлінська
ж функція, на їх думку, реалізується лише в
діяльності журналіста - суб'єкта, що професійно
займається виробництвом інформації, у даному
разі - це члени УКК.
Аналізуючи пошту редакції "Краєзнавства"
(тієїсчастини, що була опублікована), доходимо
висновку:
1) за суб'єктом - активні громадсько-політичні
місцеві і державні, наукові, освітні діячі;
2) за предметом відображення - аналітичні теми
з основоположних питань краєзнавства;
3) за соціальним масштабом - дописи, що
концентрувалися навколо суспільних проблем;
4) за цілями і мотивами звернення до журналу -
твори самодіяльної, наукової творчості,
відгуки на окремі виступи у журналі, роздуми,
оцінки і пропозиції, що стосуються крає
знавчого руху та діяльності конкретного ЗМІ.
Ситуація навколо аналізу діяльності авторів
публікацій журналу "Краєзнавство" вимагає сут-
тєвого уточнення: хто є суб'єктом ініціативи звер-
нення до нього: автор-читач чи редакція58.
І. Фомічова виділяє за ступенем опосередкуван-
ня дві його форми: безпосереднє і приховане звер-
нення59. Керуючись її термінологічними визна-
ченнями характеристик форм останнього,
відзначимо, що для часопису УКК властиві як
безпосередня участь читацької аудиторії у
виробленні інформації через вміщені, нехай і
селекціонізовані, розвідки на його сторінках, так
і опосередкована, що виявилася у коментарях,
узагальненнях, цитуваннях, посиланнях Комітету
на інформацію, отримувану від аудиторії читачів.
Залучаючи до непрофесійної журналістської
діяльності широкий загал, УКК сприяв інститу-
ційній підтримці автора, його дій і прав, а також
організації, від імені якої той виступав,
перетворюючи внутрішню активність стану осо-
би у зовнішню об'єктивізовану діяльність,
поєднуючи процеси масовізації, диференціації й
індивідуалізації в ході інформування, соціального
орієнтування і практичних дій у системі взаємодії
"видавець - журналіст - аудиторія".
Поява журналу була продиктована необ-
хідністю встановлення зв'язку між УКК, з одно-
го боку, та краєзнавцями, краєзнавчими осеред-
ками, органами управління державної влади, з
іншого, краєзнавцями в Україні та за її межами.
Інакше кажучи, часопис "Краєзнавство" мав ста-
ти своєрідним комунікативним містком між осо-
бистісною і колективною, загальною й уособле-
ною формами конкретного прояву зацікавленос-
тей краєзнавчим рухом в Україні. Встановлення
зв'язків між його провідниками за допомогою ЗМІ
дало могутній інформаційний і ціннісно орієнту-
ючий ефекти.
Критеріями оцінки функціонування журна-
лу слугують соціальний рівень охоплення читаць-
кої аудиторії інформаційним обміном, його
здатність до розповсюдження знань і переконань.
Територіально журнал охопив усі регіони Ра-
дянської України, про що свідчить географія до-
писів. Проте сказати, якою була його аудиторія
у кількісному складі, - важко. Тираж є, в першу
чергу, абсолютним показником. Принагідно зга-
даємо, що в двадцяті - тридцяті роки XX ст. по-
силюється увага парткерівництва до умов загаль-
ного споживання інформації і до створення під
впливом цього хат-читалень, бібліотек, сільбудів
тощо. Вони могли мати один примірник часопи-
су, але з ним знайомилася значна місцева читаць-
ка аудиторія. Тому дати кількісні характеристи-
ки охопленню інформацією аудиторії, на яку пра-
цювали УКК і його журнал, практично неможли-
во. Цілком реальною може бути й інша ситуація,
коли хата-читальня, бібліотека, школа тощо й во-
лоділи періодичним виданням, але рідко до ньо-
го зверталися або ж навіть зовсім не використо-
вували його у своїй роботі. Інтерес до тих пи-
тань, які піднімав часопис, міг з'явитися лише
тоді, коли індивід чи колектив усвідомлювали
свій статус краєзнавця (-ців) і потребу в інформа-
ції, тобто тоді, коли свідомість виявляється, влас-
не, у діях краєзнавця (-ів). Отже, ми вийшли на
розуміння важливості аналізу якісної характери-
стики аудиторії журналу "Краєзнавство": інфор-
маційних інтересів читачів (суб'єктивний фактор
їх поведінки) і їх потреби в інформації (об'єктив-
ний фактор). Для цього звернімося до тематики
публікацій часопису (окрім робіт за авторством
членів УКК, розглянутих вище), яка є показни-
ком інтересів і потреб аудиторії в інформації.
Претендуючи на науковий, науково-популяр-
ний статус, журнал "Краєзнавство" не міг інфор-
мувати про досягнення краєзнавчого руху та над-
бання краєзнавства без інтерпретації загальнона-
укових та вузькоспеціальних термінів, основопо-
ложних методичних принципів різних галузей
знань, що мають, між іншим, і регіональний ха-
рактер застосування. Певна частка його робіт,
зосереджених у розділах "Загальний", "Методи-
ка краєзнавчої роботи", торкається тлумачення
понять "край", "краєзнавство", обсягу, засобів,
методів дослідження, інформаційних його форм.
Незважаючи на загальнозрозумілу лексико-
семантичну структуру слів "край", "краєзнавство"
("знати край"), з їх поясненнями все було значно
складніше. Як у науці, так і на сторінках журна-
лу з однойменною назвою не існувало єдиної дум-
ки стосовно їх тлумачень. Упродовж двадцятих
років спостерігається певна еволюція у поглядах:
від переконань у тому, що краєзнавство є оди-
ничною (або природничою, або гуманітарною)
наукою, до розуміння його як сукупності наук
(не простої сукупності, а такої, що передує новій
науці) у їх єдності і пристосованості до практи-
ки; від упевненості в тому, що краєзнавство - це
окремий метод дослідницької роботи, до сприй-
няття його як сукупності методів у їх єдності і
пристосованості до теорії; від бачення його як
праці одинаків до визнання колективності. Де-
монстрування редакцією розбіжностей у погля-
дах при поясненні поняття "краєзнавство" мало
на меті знайти істину.
На фоні різних думок з приводу того, чим є
краєзнавство, по-різному визначалися пріорите-
ти його внутрішнього змісту. Залишалася досить
сильною "стара" традиція: шанобливе ставлення
до гуманітарного напрямку як превалюючого в
краєзнавчій роботі, прихильниками якої були
М. Грушевський, А. Лобода, В. Петров та інші60.
У зв'язку ж із загальною тенденцією, що спосте-
рігається в перші десятиріччя 1900-х років, -
бажанні надати науці лише прикладного сенсу,
зростає популярність економічного, фізико-
географічного аспектів краєзнавства. Дискусія з
цього питання, розпочата І Всеукраїнським
з'їздом вивчення продуктивних сил, мала про-
довження на І Всеукраїнській краєзнавчій кон-
ференції, у резолюції якої говорилося, що країна
має вивчатися з практичного погляду, "кладучи
в основу питання підвищення продукційних сил,
уникати академізму та кабінетного характеру
праці, мати ув'язку з плановими установами,
учбовими й науковими інституціями та провади-
ти всю роботу методом діалекту"61. Цієї думки
дотримувався і майбутній відповідальний редак-
тор журналу М. Криворотченко, що й продемон-
струвала його доповідь на конференції, а надалі -
статті в журналі62. На цих позиціях стояли й інші
безпосередні учасники творення часопису63.
Редакційна колегія давала згоду на публікації
у журналі поглядів прихильників і природничого,
і гуманітарного краєзнавства. В цій позиції редакції
журналу виявилася не тільки консервативна роль
періодичного видання - збереження "старої" тра-
диції, а й деструктивно-інтегративна, що підтри-
мувала "суперництво" між різними поглядами на
зміст і принципи краєзнавчої роботи. Мине небага-
то часу, і "Краєзнавство" 1928-30-х років, ніби "отя-
мившись" від деструктивних дискусій про
пріоритети тем, проголосить географічний напря-
мок у краєзнавстві головним, одночасно продовжу-
ючи публікувати дописи гуманітарного змісту, бо
саме такою за змістом була „відповідь" на виклик
УКК із боку авторів часопису.
У визначенні й утвердженні нових завдань
краєзнавців проглядає позитивна тенденція тлу-
мачити ідейні погляди на розвиток краєзнавства
не лише з вузьких регіональних проекцій життя
в країні, а й з погляду їх конструктивності для
державницьких прагнень нових територіальних
утворень - УСРР, Союзу РСР. Той факт, що цим
самим журнал виконував певні політичні, ідео-
логічні, економічні функції, не є дивиною, а виг-
лядає закономірністю.
До небагатьох за темою належить стаття
Д. Зайцева під назвою "Методика краєзнавчої ро-
боти"64. Методичні питання з краєзнавства на той
час були мало розробленими, і через це - гостро
актуальними. Кожен з аматорів (бо саме на ньо-
го, в першу чергу, був розрахований часопис),
хто брався до краєзнавчих розробок, потребував
інформації про те, яким чином необхідно прово-
Краєзнавство 1-4, 2006
дити вивчення, щоб ефект від праці був макси-
мальним. Розуміючи це, УКК і започаткував у
своєму періодичному виданні спеціальний розділ
з назвою, ідентичною заголовку статті Д. Зайце-
ва. Автор виділяє і обґрунтовує такі способи (а
не методи) краєзнавчих досліджень: спостережен-
ня, опис, наукова обробка65. Але на цьому не ста-
вить крапку і закликає дослідника в кожній
конкретній ситуації оперувати не шаблоном, а
раціональним принципом. Об'єктом краєзнавства
є всі вияви матеріальної і духовної культури краю
в минулому і сьогоденні, в динаміці і статиці,
які є різними за змістом і формою. А значить,
різними мали бути способи і методи досліджень,
їх організація66. Від імені УКК Д. Зайцев виго-
лошує слушну методичну пораду зайнятим крає-
знавством: орієнтуватися передусім не на часо-
пис "Краєзнавство", який призначений для ма-
сового читача, а на видання спеціалізованих інсти-
туцій: у проведенні етнографічних розвідок - на
літературу етнографічних установ, метеороло-
гічних - Української метеорологічної служби, гео-
логічних - Українського геологічного комітету і
т. д.67 Основні моменти цієї статті потім будуть
перегукуватися з окремими заувагами з цього ж
питання інших дописувачів, але спеціально при-
свячених, однотематичних загальних розвідок на
сторінках часопису УКК більше не зустрічаємо.
Важливим аспектом розроблення часописом
краєзнавчої методики є публікація ним програм
вивчення різних виробничих галузей. Окремо слід
поцінувати роботу С. Гнатюка, у якій розглядаєть-
ся можливість застосування фотографування у
краєзнавчій праці і яка через це може бути зара-
хована до розряду методичних розвідок журна-
лу, їх огляд дозволяє констатувати, що особли-
вістю висвітлення методики краєзнавчого руху
УКК на шпальтах свого періодичного органу є
плекання свободи дій суб'єктів пізнання у виборі
методів, способів студіювань відповідно до умов
їх застосування.
Необхідність удосконалення форми внутріш-
ніх і зовнішніх міжзв'язків краєзнавчого руху в
Україні у 1920-30-х pp. була очевидною. Тільки
чітко структурована, ієрархічна система зв'язків
між різного рівня краєзнавчими організаціями
могла стати запорукою успіху краєзнавчого
руху68. Зведення до єдиних форм існування крає-
знавчих осередків дозволило інституалізовано
забезпечити суб'єктів краєзнавства колективним
захистом їх прав, посилити автономність особи
при примноженні її соціальних ролей і контактів.
Редакція журналу "Краєзнавство" вочевидь праг-
нула до встановлення і розгортання краєзнавчої
справи в "єдино правильних" формі та вигляді.
Але загальність діалектично балансує з уособ-
ленням. І тому, судячи з хроніки розділу "Жит-
тя краєзнавчих організацій", датованої 1930 ро-
ком, УКК так і не вдалося звести до єдиної фор-
ми системи існування краєзнавчі об'єднання. У
його документах за 1932 рік зустрічаємо повто-
рення гасел ще часу І Всеукраїнської краєзнав-
чої конференції, перших номерів часопису "Крає-
знавство": "треба цей масовий рух охопити єди-
ним керівництвом, спланувати роботу, концент-
рувати її наслідки, надаючи цьому рухові пев-
них організаційних форм..."69.
Важливим джерелом інформації про розви-
ток форм краєзнавства у 1920-30-і роки є розділ
"Життя краєзнавчих організацій". Необхідність
звернення істориків краєзнавства до нього дик-
тується наступними причинами: по-перше, мож-
ливою відсутністю архівних документів стосовно
факту існування згадуваних журналом краєзнав-
чих організацій; по-друге, це може відкрити фа-
хівцям нові дані в дослідженні історії конкрет-
них об'єднань краєзнавців, а, отже, й допомогти
в ряді суперечливих питань встановлення
достовірності факту.
Вартість таких публікацій полягає в тому,
що на вимогу журналу дописувачі подавали по-
відомлення про обставини і час заснування, струк-
туру, основні напрямки та плани роботи, недо-
ліки і проблеми, співробітництво краєзнавчих
осередків з іншими організаціями як наукового,
так і громадського рівня, видавничу діяльність.
Важливе місце в таких повідомленнях займала
почасти інформація про людей, що стояли за всім
цим: їх кількість, національність, партійність,
фах, соціальний статус, стаж роботи і вік, що
цікаво з наукознавчого погляду.
Деякі організації, такі, як Кам'янецький
окружний комітет краєзнавства, Коростенський,
Мелітопольський, Маріупольський, Ізюмський
музеї, Лубенське наукове товариство при ВУАН,
Хорольський гурток аматорів світознавства і крає-
знавства й багато інших, активно звідомляли про
себе до журналу, що, в свою чергу, дає більш
повну картину про послідовність розгортання
ними краєзнавчої роботи на місцях. Усього ж у
розділі вміщено повідомлення про 58 низових
осередків краєзнавців: 14 гуртків, 14 товариств,
11 окружних музеїв, 3 кабінети вивчення краю,
З краєзнавчі бюро та ін70.
Проаналізувавши матеріали розділу, можна
помітити, що найпоширенішими формами об'єд-
нання краєзнавців були гурток і товариство. Крає-
знавчі гуртки діяли і самостійно - на рівні сіл,
міст, районів, округів, - і при установах - музе-
ях, будинках освіти, школах тощо. Відповідно
різним були і статус таких гуртків, і їх масштаб-
ність. Так, існували гуртки, які об'єднували в
собі краєзнавців у межах району, округу, або,
навпаки, ті, що діяли на низовому рівні,
підпорядковуючись певним підрозділам краєзнав-
чих об'єднань.
Однією з форм утворення широкої суспільної
бази під краєзнавством було також товариство.
Статут краєзнавчого товариства передбачав ство-
рення такого при наявності 10 осіб, а при
наявності 3-5 осіб - філії товариства71. Це спро-
щувало можливості консолідуватися краєзнав-
цям, об'єднувати зусилля. Непереобтяженість
кількістю членів, вільний вибір форм, об'єкта,
умов роботи вимагали від об'єднань - ініціа-
тивності. Поряд із товариствами любителів
існували і наукові товариства, які функціонували
або самостійно, або при інших, здебільшого ака-
демічних, наукових закладах. Переважно
академічними були такі форми організацій
краєзнавців: комісії, кабінети, семінари. Проте
вони не залишалися в ізоляції, а тісно тримали
зв'язок з об'єднаннями аматорів, до певної міри,
і через журнал УКК. Розповсюдженою орга-
нізаційною формою краєзнавчого руху були музеї,
яких у середині 1920-х pp. нараховувалося вже
близько 30072. Багатоаспектність діяльності,
різний рівень їх підпорядкування, як і гуртків
чи товариств, наявність науково-методичної
праці, що була невід'ємною часткою музейного
руху - такими були риси розвитку цієї форми
організації краєзнавства.
Відділ "Життя краєзнавчих організацій" чу-
дово сполучав у собі два початки. Перший - це
реєстрація краєзнавчих організацій, другий -
зібрання й дослідження успіхів краєзнавчої спра-
ви на місцях. Ставши своєрідним літописом твор-
чої роботи краєзнавців, журнал є інформаційним
джерелом про розвиток регіоналістичних природ-
ничих і гуманітарних знань того часу.
Візьмемо для прикладу видрукувану в
часописі інформацію про діяльність 11 краєзнав-
чих окружних музеїв (Зинов'євський, Ізюмський,
Коростенський, Лубенський, Мелітопольський та
ін.), музейних установ інших профільного, адмі-
ністративного, територіального підпорядкувань і
покажемо, як вона може бути інформантом, на-
приклад, у вивченні історії і теорії музеєзнавства.
У текстах про музеї відстежується такий
момент актуальності в музейній справі на той час,
як стандартизація лексики музеєзнавства.
Переглядалося само поняття "музей". Прослід-
ковується ставлення до останнього як до місця
зберігання матеріальних свідоцтв колективної
пам'яті, або як до особливого мистецтва знахо-
дити правильне відображення сучасного світу
епохи, або як до національно-культурного міні-
ландшафту, переданого шляхом споглядання
предмета в просторі. Доречно відзначити, що
редакція журналу "Краєзнавство" намагалась
"розчути" правду кожної думки, даючи кожній
із них право на існування і запрошуючи своїх
читачів до роздумів на шпальтах часопису з цьо-
го приводу.
Залежно від того, як розумівся сам термін
"музей", визначався сенс його існування. З ана-
лізу журнального матеріалу стає зрозумілим, що
музеї були покликані відроджувати, зберігати,
зробити загальнодоступним кадастр духовних,
соціокультурних, художніх опредмечених ідей.
Від них чекали не просто зберігання накопиче-
ного матеріалу як самодостатньої цінності, не
тільки його наукової обробки і систематизації,
але й виховання особи на основі опредмеченої
наукової концепції.
Важливим аспектом, який висвітлювався в
дописах розділу "Життя краєзнавчих органі-
зацій", був спосіб накопичення і демонстрування
експонатури. Головне завдання автори цих мате-
ріалів вбачали в колективному збиранні всіх мож-
ливих історичних джерел і природного матеріалу
для того, щоб якнайповніше, вірогідніше пере-
дати дійсність світу. Експонатура добиралася за-
лежно від того, що намагались "омузеїти" музейні
працівники, тобто від їх певних науково-теоре-
тичних настанов. Загалом можна виділити три
типові відділи: природа, економіка, історія. Уп-
родовж усього часу існування журналу можна
спостерігати, як усякий з цих відділів дробився
на розділи, підрозділи або як відкривалися нові
відділи, що є свідченням ще однієї важливої риси
музейної справи цього періоду - внутрішнього
розширення рамок музею.
Популярним у ці роки є введення в експозиції
діаграмних, картографічних, статистичних, фотогра-
фічних матеріалів з метою створення чіткого конк-
ретно-історичного фону, на якому й був би більш
зрозумілим той чи інший експонат. Справедливо було
б відзначити поряд з якісними змінами в експонатурі
і кількісне її зростання. Важливою рисою музеїв
цього періоду, про які звідомлялося, є розвинута
бібліотечна, бібліографічна і видавнича справа.
Помітною властивістю, яка проступає через
вміщені у цьому розділі публікації, є те, що музей-
на справа психологізується й індивідуалізується.
Великий обсяг роботи музейними співро-
бітниками проводився для вивчення поодиноких
та організованих відвідувачів: їх соціального скла-
ду, сприйняття ними експозицій, пропозицій,
оцінок, інтересів, цілей відвідин, хронометражу
перебування відвідувачів, маршруту по музею
тощо. Все це слугувало лише одній меті - удос-
коналенню і розвитку музейної роботи.
Із публікацій розділу "Життя краєзнавчих
організацій" можна зробити висновки про розви-
ток й інших галузей знань на регіональному та
краєзнавчому рівнях.
Для поширення краєзнавчого руху Комітет
краєзнавства створив інститут кореспондентів, які
позаштатно співробітничали з часописом "Краєз-
навство", пропагували його ідеї, консолідували
місцеві краєзнавчі сили, допомагали створенню
нових товариств, гуртків, бюро73. Кількість членів
інституту кореспондентів була змінна, бо їх
функції були тимчасовими. Відомо, що на 1 січня
1929 року всіх кореспондентів було 65 чоловік74.
Керуючись методичною допомогою журналу,
інститут цілком виправдав себе, бо завдяки його
старанням на краєзнавчому терені виникло 12
товариств, декілька десятків гуртків й інших
колективних об'єднань75. У випадку з інститу-
том кореспондентів виробництво масової інфор-
мації, як і розповсюдження краєзнавчих ідей,
охопили загал, який, як правило, не був професій-
ним в журналістській діяльності та науково підго-
товленим у краєзнавстві. Інформація, яку корес-
понденти готували для УКК та його журналу, як
і та, яку вони несли в маси про краєзнавство, є
унікальною в суспільному значенні, бо "буденна
свідомість відображає щоденний досвід широко-
го загалу ширше за предмет відображення, ніж
професійна, теоретична"76.
Краєзнавство 1-4, 2006
Вміст інформації з загальних теоретичних
питань, методики краєзнавства, його обсягу і
форм організації потрібні були Комітетові для
того, щоб надати своїй аудиторії, а через неї й
усім причетним до краєзнавчого руху певних со-
ціальної і наукової орієнтацій, сформувати, сти-
мулювати і забезпечити можливістю учасників
краєзнавчої справи реалізувати індивідуальні і
колективні прагнення. Завдяки розділам "Загаль-
ний", "Методика краєзнавчої роботи", "Життя
краєзнавчих організацій" журнал "Краєзнавство"
не тільки ідентифікував своїх читачів за інтере-
сами, але й сприяв формуванню систем уявлень
про цілі і необхідність спільних дій для їх досяг-
нень. Теоретичні й методичні питання краєзнав-
ства у перших двох розділах і результати їх прак-
тичних втілень у третьому яскраво ілюструють
ставлення читацької аудиторії до інформації, яку
подавали автори журнальних публікацій під впли-
вом політичних ідеалів і наукових ідей. Встанов-
лення контакту між краєзнавцями на особистіс-
ному і масовому рівнях актуалізувало значення
самого періодичного органу, в появі й існуванні
якого слід вбачати глибоко гуманістичний зміст,
бо окремішня діяльність краєзнавців збагачува-
лася працею, досвідом інших.
Важливим підґрунтям опосередкованого
журналом взаєморозуміння між органами держав-
ного управління, УКК та краєзнавчими орга-
нізаціями були його розділи "Керуючі матеріали"
та "Краєзнавча бібліографія". Матеріали першого
з них свідчать про прагнення УКК через часопис
сприяти визнанню, засвоєнню і застосуванню
суб'єктами краєзнавства чітко окреслених норм і
цілей у їх праці. Прагнення Комітету до посилен-
ня контролю за розвитком краєзнавчого руху че-
рез директивні, розпорядчі матеріали, інструкції,
"єдино правильні" статути діяльності краєзнавців
вело до послаблення їх важелів саморегуляції.
Намагаючись стримувати в рамках "потрібного"
краєзнавчі осередки, УКК сприяв, до певної міри,
втраті ними ініціативності, внутрішньої зацікав-
леності в саморегуляції функціонування. Ця
обставина теж може розглядатися серед причин
згасання краєзнавства в тридцяті роки.
Разом з тим, не можна закидати журналові
"Краєзнавство" прагнення до загальних стан-
дартів і низьку міру персоніфікації, індивідуалі-
зації інформації, що містилася в ньому та інших
розділах часопису. Ставка редакції на залучення
до краєзнавчої справи "всіх свідомих сил" перед-
бачала притягнення до співпраці великих соціаль-
но-професійних й територіальних груп. Інформа-
ція, котра розрахована на таку аудиторію, і не
може характеризуватися вузькістю.
У 1920-і роки переживає піднесення, розви-
ток українська краєзнавча бібліографія. Поруше-
не директором Всенародної бібліотеки України
(далі - ВБУ) С. Постернаком на І Всеукраїнсько-
му з'їзді з вивчення продуктивних сил і народно-
го господарства України питання, пов'язане з
необхідністю заохотити бібліотечні установи до
краєзнавчої роботи і перетворити їх у центри
організації, координації проведення бібліогра-
фічних заходів щодо краєзнавства, знайшло ре-
альне втілення на практиці завдяки старанням
ВБУ та провідних установ у центрі і на місцях77.
Всенародна бібліотека України проводила
активну роботу з організації кабінетів, семінарів,
гуртків, виставок для популяризації краєзнавчих
видань при бібліотеках, сприяла виданню бібліо-
графічних покажчиків з широкого кола питань
краєзнавства, підтримувала бібліографування
місцевої преси78. Плідно працювали в галузі крає-
знавчої бібліографії такі авторитетні установи, як
Вінницька філія ВБУ, Одеська, Харківська, Хер-
сонська обласні державні бібліотеки, Українське
бібліографічне товариство (м. Одеса), Книжкова
палата УСРР (м. Харків), а також краєзнавчі ус-
танови, на рахунку яких видання різно-
тематичних бібліографічних видань79.
Позиція ВБУ була підтримана й І Всеукра-
їнською конференцією краєзнавства, у резолюціях
якої знаходимо рішення про першоважливість
розвитку бібліографії з краєзнавства80, а задля
цього - створення зональних бібліотечно-бібліо-
графічних об'єднань, відкриття фаху бібліотека-
ря-краєзнавця у Харківському бібліотечному
інституті81.
Проблеми "топобібліографії", "краєзнавчої
бібліографії" чи "крайової бібліографії" потрап-
ляють до переліку найдискутованіших серед кни-
гознавців, бібліографів82. Організація краєзнав-
чих книжкових осередків і бібліографічного оп-
рацювання літератури з краєзнавства, введення
посади бібліотекаря-краєзнавця, складання крає-
знавчих книжкових реєстрів, видання бібліогра-
фічних збірників - ось далеко не повний перелік
основних здобутків від реалізації постанов і роз-
поряджень органів державної влади та внутрішніх
потреб розгортання краєзнавчого руху83. Таке тло
сприяло тому, що Український комітет краєзнав-
ства вдався до започаткування на сторінках влас-
ного друкованого органу (у кращих традиціях
краєзнавчої періодики) розділу з бібліографії. Під
різними рубриками: "Краєзнавча бібліографія",
"Бібліотека краєзнавця-натураліста", "Бібліо-
течка для початкуючого краєзнавця" вміщувалися
огляди краєзнавчої літератури в часописі,
дослідження яких зробив С. Заремба84.
У задумі редакції розділ мав подавати такий
матеріал, як "статті з питань організації краєз-
навчої бібліографії по українських краєзнавчих
об'єднаннях, огляди та рецензії на книжки та
статті з краєзнавства взагалі, його методики зок-
рема, та краєзнавчих праць, розроблених в при-
кладанні до певного краю"85. У статті під назвою
"Бібліотечка для початкуючого краєзнавця" за
авторством А.Козаченка, схваленій Українським
комітетом краєзнавства, вміщено перелік найне-
обхідніших книг у краєзнавчій роботі86. При-
мітно, що всі вони стосуються вивчення вироб-
ничих відносин, природи краю. Гадаємо, це не
випадково і свідчить про загальну скерованість
Комітету краєзнавства щодо пріоритетів у краєз-
навчій роботі та його бажання бачити географіч-
ний складник у краєзнавчому русі домінуючим.
Аналогічною за змістом є робота і Д.Зайцева,
відмінність якої від попередньої зводиться до того,
що автор не охоплює під словом "краєзнавча"
лише літературу, присвячену фізичним- чи еко-
номіко-географічним регіональним студіям87. На
бібліографічному терені в коло інтересів УКК під-
падали й питання методики. Краєзнавчий комі-
тет упродовж 1928-1929 pp. проводив детальний
опис методичних матеріалів з краєзнавчої
бібліографії і здійснював критичний їх огляд88.
У планах роботи УКК з 1928 року незмінно значи-
лися заходи методично виваженої бібліографіч-
ної роботи краєзнавців "в центрі і на місцях"89, а з
цією метою - створення бібліографічного бюро
при Комітеті. Це - один з нереалізованих проек-
тів останнього.
Як зазначалося вище, співробітництво між
УКК, журналом та місцевими краєзнавчими
організаціями велося не тільки на колективному
рівні, але й на персональному. Матеріали їх
співпраці ілюструють статті розділу "Наш край",
що мають розмаїту тематику. Віддаючи перевагу
розробкам у галузі економіко-, фізико-геогра-
фічного краєзнавства, комітет заохочував краєз-
навців до подібних дописів. У зв'язку з цим, як
справедливо зазначає В.Козлов, такі питання в
пресі, періодиці набули політичного характеру90.
Втім, бібліометричний аналіз тематики статей
розділу "Наш край" виявив, що лише 35% за-
гальної площі фізичного обсягу цієї частини ча-
сопису відводиться під матеріали географічного
краєзнавства, а отже, 65% - історичного змісту.
До циклу публікацій із географічного краєз-
навства належать студії В. Гериновича, К. Дуб-
няка, Г. Закревської, Ф. Козубовського, Є. Лав-
ренка та ін. Так, на вивченні продуктивних сил,
взаємозв'язку краєзнавства і районування, крає-
знавства і підвищення врожайності зупиняється
в своїх публікаціях проф. К. Дубняк91. Тему не-
обхідності розробки питань мінеральної сирови-
ни піднімає науковий співробітник геологічного
кабінету УАН Г. Закревська92. Геологічним дос-
лідам на Коростенщині присвятив свою статтю
тодішній директор Коростенського краєзнавчого
музею, а в майбутньому - директор Інституту
історії матеріальної культури АН України акад.
Ф. Козубовський93. Дослідження рослинності
цілинних степів, лісових пам'яток та їх охорони
і використання в народногосподарських цілях на
сторінках журналу виклав відомий геоботанік
акад. АН СРСР Є. Лавренко94. Академік АН Ук-
раїни С. Рудницький теж звертається у своїй
статті до питання необхідності вивчення краєз-
навцями виробничих сил країни95. Поряд із та-
кими публікаціями, під якими стояли загально-
відомі у науковому (та за його межами) світі
імена, містилися дописи місцевих діячів, аматорів
краєзнавчої справи96.
Краєзнавчі матеріали з гуманітарних галу-
зей знань багаті на об'єкт вивчення, але
найбільшу частку з-поміж них складають фольк-
лористичні, етнографічні й історико-географічні
розвідки. Окремим моментам духовної культури
присвячені статті відомого етнографа, фолькло-
риста, талановитого народознавця професора
В. Кравченка. Легенди і перекази волинського
села, що були зібрані В. Кравченком, як і інші
його дописи, є добрим матеріалом для етнографіч-
ного, фольклористичного аналізу творчості цьо-
го краю97. Робота викладача болгарського пед-
технікуму (м. Преслав) М. Фуклєва розглядає пи-
тання взаємозв'язку окремого пласту фольклор-
ного матеріалу - прислів'їв - з трудовими проце-
сами у болгар98. Цікава своєю самобутністю стаття
краєзнавця Н. Занфірової, яка наводить більше
10 зразків переказів і легенд, казок Кременчуч-
чини99. Етнографічні матеріали здебільшого тор-
каються дослідження кустарних промислів100, а
історико-географічні - економічної географії та
історичної екології101. На цьому не вичерпується
список публікацій із питань духовної і матеріа-
льної культури, які були опубліковані в журналі.
Поодиноко зустрічаються роботи, присвячені
демографії102 та діалектології103, що пояснюється
мірою популярності цієї тематики робіт серед
краєзнавців та ставлення до них редколегії жур-
налу "Краєзнавство".
В умовах українізації актуальними стають
питання розвитку національних меншин. Спочат-
ку відділ в національних справах при НКВС УСРР
(1921-1923), а по тому - Центральна Комісія
національних менш остей при ВУЦВК (1924-
1933)104 були головними органами у системі дер-
жавних розпорядчо-управлінських структур, які
опікувалися розробленням, погодженням і впро-
вадженням у життя законопроектів у справах
національностей, вивченням їх матеріального і
духовного становища. З метою популяризації і
пропаганди ідей краєзнавчої роботи у націо-
нально-територіальних утвореннях УСРР ЦК
національних меншин розробила і частково
втілила у життя план видання періодики загаль-
ного змісту з вагомою часткою краєзнавчих
матеріалів грецькою, болгарською, польською,
німецькою, єврейською, вірменською та іншими
мовами; склала ряд звернень до місцевих органів
виконавчої влади про питання підтримки ними
осередків краєзнавців, що займалися вивченням
історії колонізаційних процесів на українських
землях; розвивала мережу власних кореспон-
дентів у національних районах, округах; сприя-
ла врегулюванню музейної справи, екскурсіо-
ністики і т.д.105
Особливу ланку її роботи складало співробіт-
ництво з науковими установами, освітніми зак-
ладами, як-от Етнографічна комісія, Кабінет му-
зичної етнографії, Інститут єврейської культури,
Центральна польська бібліотека при ВУАН,
німецький відділ ІНО м. Одеси, грецька секція
Маріупольського окружного музею, Асоціація
сходознавства й польської суспільності, болгарсь-
кий (м. Преслав), польський (м. Київ), єврейсь-
кий (м. Харків) педтехнікуми, Кабінет національ-
них меншин при ВУАН та ін. Співпрацюючи з
останнім, ЦК національних меншостей
Краєзнавство 1-4, 2006
зініціювала відкриття при Ніжинському ІНО
семінару національних меншин для вивчення
культури етнічних груп, методології подібної
роботи106.
Центральна комісія від самого початку ство-
рення УКК була в переліку установ, що зголоси-
лися до постійної співпраці, демонструючи цим
власне ставлення до питань краєзнавчої роботи
серед національних меншин. Проблеми співро-
бітництва потрапляють до центру уваги централь-
них періодичних видань.спеціальних нарад, що
сприяло виробленню найоптимальніших форм,
засобів і методів взаємодії краєзнавців задля
реалізації спільних завдань.
Регулярно до цієї теми звертався член УКК,
секретар ЦК національних меншин ВУЦВК С -
Ялі. За посадою він надсилав до журналу мето-
дичні розробки щодо проведення краєзнавчих
досліджень серед національних меншостей, а як
людина, що є греком за походженням, не був бай-
дужим до історії грецької колонізації в Україні
та питань історії греків новітнього часу107. Дві
роботи професора Кам'янець-Подільського ІНО
В. Гериновича, як згадувалося вище, присвячені
історії заселення євреями і вірменами Поділля108.
Відзначимо, що перу В.Гериновича належить і
одна-єдина стаття в журналі, присвячена суто
історії міста, а саме - Кам'янцю-Подільському
(автор робить спробу провести соціотопографуван-
ня міста)109, у той час, коли історія сіл висвітлю-
валася активніше110.
Важливий акцент у розвитку краєзнавчого
руху ставився на поширенні краєзнавчого матеріа-
лу в навчально-виховному процесі. Краєзнавство
у руслі нових педагогічних течій стає основою
для комплексного викладання усіх навчальних
дисциплін різних ланок школи; дослідницьким
методом навчання; окремим шкільним предме-
том111. Еклектика, якою наповнюються сфери
життя суспільства, переноситься у форму і зміст
системи освіти. Зміст краєзнавства в останній
наповнюється експериментаторством, пропаган-
дою розгортання історичного, географічного крає-
знавчих складників, прикладним характером
досліджень. Діалектично зміст визначив форму
існування краєзнавства в освітній системі.
Найдієвішими шляхами реалізації краєзнавства
як навчальної дисципліни, наочного методу, ком-
плексної основи стали фахові секції, кафедри,
товариства, гуртки, музеї при освітніх закладах.
Вони й були тими осередками, які цілеспрямовано
проводили теоретичну й науково-практичну ро-
боту на краєзнавчому терені з метою задоволен-
ня потреб нової школи112.
У зв'язку з цим важливо відзначити і ті ста-
рання УКК та його журналу, які були спрямо-
вані на розвиток краєзнавства в школі, що знай-
шло відображення у матеріалах розділів "Шкільне
краєзнавство", "Життя краєзнавчих організацій".
Тут можна знайти роздуми над методикою
шкільного краєзнавства та практичні результати
цієї справи, бо саме вона, за точним висловом
Д.Зайцева, стала "гаслом нової школи", коли
учневі не розказують і не показують, а "дають
можливість самостійно дослідити новий факт чи
явище, ... пережити радість відкриття"113. Жур-
нал слугував засобом виховання патріотичних
почуттів, підвищення культурного рівня, форму-
вання науково-пізнавального інтересу всіх гро-
мадян України при вивченні рідного краю.
Комітет краєзнавства підтримував і сприяв
реалізації видавничих проектів місцевих краєз-
навчих об'єднань. Непоодиноко зустрічаємо в
архівному фонді Народного комісаріату освіти
України прохання від Управління науковими
установами УСРР підтримувати видавничі пла-
ни тих чи інших краєзнавчих об'єктів114. Як
дізнаємося з часопису, свої видання в рукопис-
ному та друкованому варіанті мали Білоцерківсь-
ке окружне товариство, видання якого назива-
лися "Білоцерківщина", Лубенське наукове то-
вариство - "Лубенщина в минулому і сучасно-
му", Одеський комітет краєзнавства - "Вісник
Одеського комітету краєзнавства", Хорольський
гурток краєзнавства - "Вісті краєзнавства", гур-
ток при Житомирському педтехнікумі - "Етног-
раф", наукове краєзнавче товариство при
Новоолександрівській трудшколі - "По рідному
краю", Ізюмський музей "Старовинності Ізюмщи-
ни", Тульчинське краєзнавче товариство - "Туль-
чинщина", Кабінету вивчення Уманьщини -
"Гуманщина", краєзнавчий гурток Кременчуцько-
го педтехнікуму - "Кременчуччина" та багато
інших115.
На сторінках журналу піднімалися питання,
що проливали світло і на недоліки в краєзнавчо-
му русі України. Не було створено в межах усієї
України єдиного науково-методичного й органі-
заційного осередку, який займався б розвитком
краєзнавства. Не на належному рівні знаходились
узагальнення й систематизація регіональних да-
них для вивчення історії, географії України в
цілому. Так і не проводилися щопіврічні плену-
ми, щорічні конференції, так і не відбувся з'їзд
краєзнавців. Мало зверталося уваги на розроб-
лення тем науково-методичного, науково-теоре-
тичного змісту. З початком 30-х років через реп-
ресії українського краєзнавства згорнули свою
діяльність Український комітет краєзнавства та
його журнал.
І все ж поява перших номерів часопису "Крає-
знавство" стала помітною подією у середовищі
діячів краєзнавчого руху в УСРР, що знайшла
відбиток у рецензійних бібліографічних замітках
як вітчизняних так і зарубіжних періодичних,
книжкових видань. Вражає одностайність в
оцінюванні діяльності Українського комітету
краєзнавства: "... про діяльність УКК дуже мало
чого було чути"116 (до видання часопису - В. Б.),
"... К-т краєзнавства не дуже квапиться з робо-
тою"117, "...є всі підстави думати (після появи
перших одиниць друкованого органу УКК - В. Б.),
що українське краєзнавство, нарешті (виділено
нами), стає на певний шлях"118 та ін. Натомість
номерів часопису: від схвалення заувагами
(М. Павлов-Сільвансь-. Ковалівський) до
заперечення з окреми-слушності структури
форми і , журналістської схеми періодичного
Дложевський)119. Зауваження, які тут ї, варто
оцінювати і з погляду кон-жоменту,
оскільки з часом журнал і внутрішньо
зазнає змін, і взагалі з : усього часу його
існування, бо, наприк-, івжомендація С.
Дложевського щодо важ-: використання
зарубіжного досвіду в ца-' краєзнавства і
його періодики, запо-: досягнень давніх
центрів вітчизняної вчої справи120 не
знайшла відгуку у і редакційної колегії до
останніх номерів
її журналу.
Дослідження історії організаційно-видавни-
ЇОСТІ УКК щодо власного часопису "Крає-*, аналіз
його форми і змісту, відстежен-і мережі
взаємозв'язків і системи взаємопоси-ІЬ ка рівні
журнал - аудиторія - суспільство -: дають
підстави для висновку про важливе ЯВЇЧЄННЯ
періодичного видання для розвитку ІИЦІІ
птичого руху в УСРР наприкінці 1920-х -
1930-х років.
Поява у квітні 1927 року першого номера
органу УКК стала подією, з якою дослідників
історії українського крає- пов'язують початок
нового етапу його риигатку. Заснування й
існування журналу "Крає-яиаство" було
викликане необхідністю задово-; потреб
краєзнавчої справи, науки, суспіль-І.
Центральний, республіканського значення эпис
став засобом, що уможливив спілкуван-хк
учасників краєзнавчого руху, організуючи їх
кдносини у площині спільних інтересів. Комуні-
мтивність журналу полягає в необхідності
спілкування структурних одиниць краєзнавчого
руху між собою для успішнішого розгортання
його сутнісно-орієнтуючого, наукового пошуку,
досягнення конкретних результатів. Часопис
"Краєзнавство" став каналом поширення відомо-
стей про краєзнавче середовище, труднощі, творчі
наукові здобутки його розвитку.
Періодичний орган УКК слід розглядати як
каталізатор формування нових цінностей краєз-
навства, стереотипів, установок, мотивів, дій його
учасників, які відповідали б генеральним кон-
цепціям народжуваних марксистсько-ленінськи-
ми методологічними схемами.
Однією зі складових комунікаційного проце-
су, зорганізованого Комітетом краєзнавства че-
рез журнал, є афіліативний момент: соціально-
психологічне формування почуття причетності в
учасників краєзнавчої справи до задоволення
політичних, економічних, культурних потреб
життя суспільства, розвитку науки.
Прагнення редакції зреалізувати масові ко-
мунікаційні акти не завжди мали успішну прак-
тику, що пояснюється недосконалістю методики
розгортання стратегії і тактики дій УКК, слабкі-
стю каналів спілкування між учасниками краєз-
навчого руху, внутрішньою малозапитаністю
краєзнавчим загалом нових орієнтирів розвитку,
пропонованих Комітетом краєзнавства.
Серед тих, хто став активним учасником тво-
рення журналу - відомі у різних галузях знань
учені, громадські діячі В. Геринович, К. Дубняк,
Д4. Зайцев, В. Кравченко, М. Криворотченко, Ф. Ко-
зубовський, Є. Лавренко, П. Погребняк, С. Руд-
ницький, О. Яната та ін.; наукові і громадські ус-
танови, об'єднання варіативних територіальних
масштабів охопленості, профільних орієнтацій.
Домінуючою внутрішньою формою подачі
змісту у часописних текстах є пояснення факту,
явища, події, ситуації, проблеми шляхом опису;
інтерпретація, аргументація причинно-наслідко-
вої вмотивованості у викладі результатів дослід-
ження. Практичні студії кількісно переважають
над теоретичними, а у них фактографізм, конкре-
тика - над аналізом, синтезом, узагальненнями.
Зміст публікацій розгортався навколо геогра-
фічних та історичних краєзнавчих тем. Більшість
співробітників редакції належала до прихиль-
ників проведення перших з них за тематикою,
практичних - за вихідним результатом краєзнав-
чих студій. Через це журнал став також провідни-
ком ідей географічного краєзнавства. Помітний
вплив на формування програми і змісту часопису
"Краєзнавство" мали й інші дописувачі, окрім
редакційного органу. Тому поряд із розробками з
географічного краєзнавства чільне місце у виданні
посіли матеріали історико-краєзнавчого змісту.
Поміж історичних краєзнавчих розробок, що
знайшли місце на сторінках журналу, присутні
дописи фольклористичної, етнографічної, діалек-
тологічної, урбаністичної, історико-географічної
тематики. Етнографічні дослідження зцентрову-
ються навколо тем, що мають за об'єкт певну
ланку територіально локалізованого виробничо-
го процесу; фольклористичні, діалектологічні -
навколо регіональних розрізнень духовної скла-
дової життя українців, національних меншин в
УСРР; урбаністичні - ролі міст у процесі освоєн-
ня земель, опису "посереднього" і звичайного в
мікроісторії, а основними тематичними напрям-
ками історико-географічних краєзнавчих, регіо-
нальних робіт, уміщених у журналі, є економіч-
ний та екологічний.
Ствердження УКК, його журналом у краєз-
навчому руслі названих вище студій сприяло до-
вершенішому складанню картини історії окремих
земель, наукової інфраструктури для написання
суцільної історії України. Історико-регіональні
надбання відкривали нові наукові горизонти для
загальної історії, що знаходила через них підтвер-
дження чи заперечення власним фактам, подіям,
процесам, законам і закономірностям, які стають
зрозумілішими у середовищі конкретних здо-
бутків. Відсутність через суб'єктивні й об'єктивні
причини контакту між УКК і ВУАН стала на за-
ваді співпраці провідного центрального краєзнав-
чого органу та найавторитетніших академічних
Краєзнавство 1-4, 2006
структур у галузі історико-регіональних вивчень,
що негативно позначилося на результативності
їх діяльності. Отже, загальний і водночас різно-
тематичний за змістом часопис слугує джерелом
інформації про стан і розвиток історико-краєз-
навчих, регіональних досліджень.
Матеріали часопису "Краєзнавство" яскраво
віддзеркалюють і таке ставлення до краєзнавства,
за якого те сприймалося невід'ємною частиною
освітньо-виховної системи у вигляді наочного ме-
тоду викладання, самостійного навчального кур-
су, комплексної системи організації навчання.
Журнал зробив внесок у розвиток українсь-
кої бібліографії, розробляючи методичні засади
проведення тематичного бібліографування крає-
знавчої книги.
Аналіз часопису УКК підтверджує його важ-
ливість як носія інформації про загальні тенденції
розвитку української краєзнавчої справи у другій
половині 1920-х - на початку 1930-х pp., її нау-
ково-методичні, теоретико-методологічні засади,
термінологічний аспект буття, практичні здобут-
ки. Використання його матеріалів є необхідною
умовою вичерпного пізнання розвитку науки та
суспільства у вказаний проміжок часу. Журнал
"Краєзнавство" є таким історичним джерелом, яке
здатне збагатити історіографічне, історичне
відтворення функціонування організацій, зміст
категорій і форм історичної науки, виявити різно-
аспектні відрізнення тієї епохи, простежити вход-
ження нових наукових пріоритетів у краєзнав-
ство. Журнал УКК виступив активним пропаган-
дистом наукового, прикладного, освітнього і сус-
пільно значущого характеру краєзнавства.
Тривалому виданню "Краєзнавства" перешко-
дили репресії краєзнавчого руху в УСРР у ціло-
му, членів УКК зокрема; слабка матеріальна база
функціонування журналу; відсутність зацікавле-
ності у його існуванні з боку владних та
управлінських структур країни. Даниною поваги
до журналу УКК, репресованого у 1930-і роки,
стало відродження однойменного видання у 1993
році. Його новими засновниками стали Всеукраї-
нська спілка краєзнавців та редакція журналу
"Пам'ятки України". У зверненні до читачів ре-
дакційна колегія часопису зазначила, що основ-
ним завданням їхнього періодичного органу є
пробудження синівських почуттів до батьківсь-
кої домівки, материнської пісні, утвердження у
нашому сьогоденні єдності всіх українців. Досвід
і традиції часопису в результаті слушної творчої,
наукової інтерпретації можуть послугувати у
практиці продовження видання "Краєзнавства".
Примітки
Лазарис А. 1-а Всеукраїнська конференція 8.
краєзнавства // Шлях освіти. - 1925. - № 5 - 9.
6. -С. 251-252.
Доповідна записка керівника науково-
дослідної кафедри мовознавства, професора 10.
ХІНО Д. Зеленіна до Наукового комітету
Головпрофосвіти НКО України про "скликан
ня краєзнавців" // ЦДАВО України. - Ф. 11.
166. - Оп. 2. - Спр. 450. - Арк. 85; Зеленин
Д. Объяснительная записка к смете по орга
низации и созыву первого Всеукраинского 12.
съезда по краеведению в Киеве (в апреле
1924г.) // ЦДАВО України. - Ф. 166. - Оп.
3. - Спр. 1216. - Арк. 7. 13.
Доповідна записка керівника науково-дослідної
кафедри мовознавства, професора 14. ХІНО
Д. Зеленіна до наукового комітету Го-
ловпрофосвіти НКО України про "скликання
краєзнавців" // ЦДАВО України. - Ф. 15.
166. - Оп. 2. - Спр. 450. - Арк. 85. Звідомлення до
пленуму // ЦДАВО України. - Ф. 166. - Оп. 3. -
Спр. 406. - Арк. 23. Виписка з протоколу ч. 6
засідання Президії Укрголовнауки 14 лютого 1925
р. // ЦДАВО 16. України. - Ф. 166. - Оп. 3. -
Спр. 406. -Арк. 20.
Звідомлення до Пленуму // ЦДАВО Укра- 17.
їни. - Ф. 166. - Оп. 3. - Спр. 406. - Арк. 23. Проект
положення про Всеукраїнську нараду по
краєзнавству // ЦДАВО України. - Ф. 18.
166. - Оп. 3. - Спр. 406. - Арк. 21; Програма
наради // ЦДАВО України. - Ф. 166. - Оп. 3. -
Спр. 406. - Арк. 22.
Там само.
Проект положення про Всеукраїнську нараду
по краєзнавству // ЦДАВО України. - Ф.
166. - Оп. 3. - Спр. 406. - Арк. 21.
Лазаріс А. Українське краєзнавство і
перспективи його розвитку // Радянська
освіта. - 1925. - № 5. - С 49-51. Перша
Всеукраїнська конференція краєзнавства
// Життя і революція. - 1925. - № 6-7. - С
109.
Белецкая В. Первая Всеукраинская краевед-
ческая конференция // Известия ЦБ краеве-
дения. - 1925. - №4. - С. 122. Козаченко А.
Старе й сучасне краєзнавство // Знаття. -
1925. - № 26-27. - С. 11-12. Лазарис А 1-а
Всеукраїнська конференція краєзнавства //
Шлях освіти. - 1925. - № 5-
6. -С. 251-254.
Перша Всеукраїнська конференція крає-
знавства // Життя і революція. - 1925. - №
6-7. - С 110; Лазарис А 1-а Всеукраїнська
конференція краєзнавства // Шлях освіти. -
1925. - № 5-6. - С 254.
Склад Українського комітету краєзнавства
// ЦДАВО України. - Ф. 166. - Оп. 3. - Спр.
406. -Арк. 1.
Перша Всеукраїнська конференція крає-
знавства // Життя і революція. - 1925. - №
6-7. -С. 110.
Положення про Український комітет крає-
знавства // ЦДАВО України. - Ф. 166. - Оп.
7. - Спр. 566. - Арк. 62-62 зв.
4.
6.
7.
19. Перша Всеукраїнська конференція крає-
знавства // Життя і революція. - 1925. - №
6-7. -С. 110. Там само.
Звіт Українського комітету краєзнавства на 1
січня 1929 року // К. - 1928. - № 6-10. -С.
91; Склад Українського комітету крає-
знавства // ЦДАВО України. - Ф. 166. - Оп.
3. - Спр. 406. - Арк. 1; Див.: Дод.А.
22. Звіт Українського комітету краєзнавства на 1
січня 1929 року //К. - 1928. - № 6-10. - С 90.
Там само.
24. Большаков А. М. Введение в краеведение. -
Л.: Прибой, 1929. - С. 164. Операційний
план на 1925 -26 pp. Гол овна у-ки // ЦДАВО
України. - Ф. 166. - Оп. 2. -Спр. 1156. -
Арк. 47.
Звіт Українського комітету краєзнавства на 1
січня 1929 року // К. - 1928. - № 6 -10. - С
92; Ковалівський П. "Краєзнавство": щомі-
сячний орган Українського комітету крає-
знавства. Ч.ч.іта 2. 1927 рік // Червоний
шлях. - 1927. - № 9-Ю. - С. 241; Криворот-
ченко М. Чергові завдання Українського комі-
тету краєзнавства // К. - 1927. - № 1. - С. 4.
27. О.В.[етухов]. Перша Всеукраїнська
крає
знавча конференція 28 -31 травня 1925
р. //
Життя й революція. - 1925. - № 6-7.
- С
296.
28. Звіт Українського комітету
краєзнавства на
1 січня 1929 року // К. - 1928. - № 6-
Ю. -
С 92.
Там само.
Ковалівський П. "Краєзнавство": щомісячний
орган Українського комітету краєзнавства.
4. ч. 1 та 2. 1927 рік // Червоний шлях.
-
1927. -№9-10. -С. 241.
Васильков Г. Видавництво "Пролетарий" //
Червона преса. - 1925. - №3. - С 76.
Постанова Колегії НКО "Про розвиток і
зміцнення краєзнавчої роботи" // Декадник
краєзнавства: 36. статей. - X.: Рад. школа,
1932. -С. 37.
Боровинский Ю. М. Против местного нацио-
нализма в краеведении // За марксизм в
советском краеведении: Сб. статей. - М., Л.:
Госсоцэкиз, 1931. -С. 134. Мацковский М. С.
Проблема понимания читателями печатных
текстов (социол. анализ): Автореф. дис...
канд. филос. наук: 09. 00. 09 / Моск.
госуниверситет. - М., 1973. - С. 24.
Пересічна орієнтаційна калькуляція для
періодичних видань [1929-1930] // ЦДАВО
України. - Ф. 166. - Оп. 9. - Спр. 537. -
Арк. 189.
2. Социология журналистики: Теория,
методология, практика /Е. П. Прохоров, И.
Д. Фомичева, Л. Г. Свитич и др./ Под ред. Е.
П. Прохорова. - М.: Изд-во Моск. ун -та ,
1981. - С. 18.
36. Прохоров Е. П. Журналистика -
"четвертая власть"? (СМИ как социальный
институт) //
Вести. Моск. ун-та. Сер. 10. Журналистика.
-1993. - №2. - С. 5
37. Від редакції // К. - 1927. - № 1. - С. 1.
38. Криворотченко М. Чергові завдання
Українського комітету краєзнавства // К. -
1927. -№1. -С. 3.
Щ. Примітка. Тут і далі всі бібліометричні роз-
рахунки подаються в округленому обчис-
ленні. Загальна площа фізичного обсягу про-
раховувалася за розділами "Загальний", "Ме-
тодика краєзнавчої роботи", "Шкільне крає-
знавство", "Наш край", "Краєзнавча бібліо-
графія", "Керуючі матеріали", "Життя крає-
знавчих організацій". До уваги не бралися
анонсні матеріали часопису, обсяг яких скла-
дає 2%, а також однорідність шрифту тексту.
40. Социология журналистики: Теория, методо
логия, практика / Е.П.Прохоров,
И.Д.Фомичева, Л.Г.Свитич и др./ Под ред.
ЕЛЛрохорова. - М.: Изд-во Моск. ун-та,
1981. -С. 51.
41. Петров М. К. Социально-культурные осно
вания развития современной науки. - М.:
Наука, 1992. - С. 27.
42. Там само.
43. Нечиталюк М. Ф. Про методику вивчення та
принципи видання пресових текстів (деякі
питання текстології) // Українська періодика:
історія і сучасність. Доп. та повідом л. третьої
Всеукр. наук.-теорет. конф. 22-23 грудня
1995 р.; / Ред. кол.: М. М. Романюк (відп.
ред.) та ін. - Львів: ЛНБ ім. В. Стефаника,
1995. - С 22.
44. Криворотченко Михайло Григорович //
ЦДАВО України. - Ф.166. - Оп.12. -
Спр.3872. - 39 арк.; Бездрабко В. М.
Криворотченко й ідея соціального музею //
Актуальні проблеми вітчизняної та все
світньої історії: 36. пр. молодих вчених. -
X.: Б.в., 1997. - Вип.2. - С 14 -19.
45. Криворотченко Михайло Григорович //
ЦДАВО України. - Ф.166. - Оп.12. -
Спр.3872. - Арк. 9-21. .
46. Там само.
47. Криворотченко М. Чергові завдання
Українського комітету краєзнавства // К. -
1927. - № 1. - С. 2-5; Його ж. Місто і
краєзнавство // К. - 1928. - №4. - С. 1-4;
Його ж. Організаційні форми краєзнавчого
руху // К. - 1928. - №5. - С. 1-5 та ін.
48. Криворотченко М.Г. Чергові завдання
Українського комітету краєзнавства // К. -
1927. - №1. - С 2-5; Його ж. До жовтневих
роковин //К. - 1927. - №2. - С 1-3; Його ж.
Чергові завдання: До обліку краєзнавчих
об'єктів // К. - 1928. - №2-3. - С 1-4; Його
ж. До справи соціалістичного змагання //К. -
1929. -№1 -2. -С. 1 -4; Його ж. На порозі
третього року // К. - 1930. - №1-5. - С 1-3.
49. Дубняк К. Підвищення врожайності і
краєзнавство // К. - 1928. - №6-10. - С 1-4;
Левицький М. До скликання всеукраїнського
іу
e-
B-
26.
є
У
ід
\
27.
у 28.
> 29.
ЗО
.
31.
: 32.
: 33
34.
35
36
20.
21.
23.
25.
Краєзнавство 1-4, 2006
краєзнавчого з'їзду // К. - 1929. - №3-10. -
С. 1-4; Яната О. Державні завдання
краєзнавства // К. - 1928. - №1. - С 1-3.
50. Рудницъкий С. Радянська туристика: Одна з
підойм краєзнавства // К. - 1928. - №2-3. -
С 8
51. Дубняк К. Вивчення продуктивних сил і
краєзнавство // К. - 1927. - №1. - С. 5-9;
Його ж. Районування й краєзнавство // К. -
1927. - №2. - С. 4-8; Його ж. Підвищення
врожайності і краєзнавство // К. - 1928. -
№6-10. - С 1-4.
52. Геринович В. До історії шовківництва на
Західній Придністрянщині (в межах УСРР) //
К. - 1929. - №3-10. - С 69-74.
53. Геринович В. Вірмени у Кам'янці // К. -
1928. - №1. - С 20-25; Його ж. Євреї у
Кам'янці (до історії заселення Кам'янеччини)
// К. - 1929. - №3-10. - С 44-48; Його ж.
Кам'янець на Поділлі // К. - 1930. - №1-
5. - С. 8-16; Його ж. Наші Товтри // К. -
1930. - №1-5. - С 16-29.
54. Соловей Д. З нотаток подорожнього // К. -
1927. - №3. - С. 24-25; Його ж. Село
Кишінька (Кременчуцька округа) //К. -
1930. - №1-5. - С. 36-53; Його ж. До опису
виробництва самогону на селі. План до опису
виробництва самогонки на селі // К. - 1928. -
№4. -С. 8-11.
55. Ялі Сава Георгійович // ЦДАВО України. -
Ф.166. - Оп. 8970. - Спр. - Арк.1-3.
56. Скрипник Т. А Етнографічні музеї України. -
К.: Наук, думка, 1989. - С. 158.
57. Кочергин А, Коган В. Проблемы информа
ционного взаимодействия в обществе: филос.-
социол. анализ. - М.: Наука, 1980. - С. 57-
59; 55-60.
58. Верховская А. И. Письмо в редакцию и
читатель. - М.: Изд-во Моск. ун-та, 1972. -
С. 56-57; Фомичева И. М. Печать, телеви
дение и радио в жизни советского человека. -
М.: Изд-во Моск. ун-та, 1987. - С. 100.
59. Фомичева И. М. Печать, телевидение и радио
в жизни советского человека. - М.: Изд-во
Моск. ун-та, 1987. - С. 101.
60. Грушевський М. Береження і дослідження
побутового і фольклорного матеріалу як від
повідальне державне завдання // Україна. -
1925. - № 5. - С З -13; Лобода А Сучасний
стан і чергові завдання української етнографії
// ЕВ. - 1925. - Кн. 1. - С 1-11; Петров В.
Місце фольклору в краєзнавстві // ЕВ. -
1925. -Кн.1. -С. 12-21.
61. Перша Всеукраїнська конференція крає
знавства // Життя і революція. - 1925. - №
6-7. -С. 110.
62. Криворотченко М. Чергове завдання
Українського комітету краєзнавства // К. -
1927. - №1. - С 2-5; Його ж. На порозі
третього року // К. - 1930. - №1-5. - С 1-3.
63. Дубняк Е. Вивчення продуктивних сил і
краєзнавство // К. - 1927. - № 1. - С. 5-9;
Його ж. Районування і краєзнавство // К. -
1927. - № 2. - С 4-8; Левицький М. До
скликання всеукраїнського краєзнавчого
з'їзду // К. - 1929. - № 3 -10. - С 1-4;
Яната О. Державні завдання краєзнавства /
/ К. - 1928. - № 1. - С 1-3 та ін.
64. Зайцев Д. Методика краєзнавчої роботи //
К. - 1927. - № 3. - С 2-4.
65. Там само.
66. Там само.
67. Там само. - С 2-3.
68. Бездрабко В. Методико-теоретичні проблеми
на сторінках часопису "Краєзнавство" (1927-
1930) //К.- 1995.- № 1-4. - С 16-18.
68. Криворотченко М. Радянське краєзнавство
в умовах соціалістичної реконструкції //
Декадник краєзнавства: 36. статей. - X.: Рад.
школа, 1932. - С 5.
69. Бездрабко В. Журнал "Краєзнавство" як
джерело інформації з історико-краєзнавчих
питань // Материалы и тезисы научной
конференции, посвященной 30 -летию
кафедры историографии, источниковедения
и археологии ХГУ (II Астаховские чтения) 1
-2 ноября 1994 г. - X.: Б.и., 1994. - С. 114-
115.
70. Статут краєзнавчих товариств // К. - 1927.
- №1. - С. 36.
71. Тронько П. Т. Развитие исторического крае
ведения на Украине: опыт, проблемы, пер
спективы // Историческое краеведение в
СССР: вопросы теории и практики. Сб.
статей. - К. Наук, думка, 1991. - С. 9.
72. Звіт Українського комітету краєзнавства на
1 січня 1929 року // К. - 1928. - № 6-Ю. -
С 93.
73. Там само
74. Там само.
75. Медведев В. А. Развитой социализм: Вопросы
формирования общественного сознания. - М.:
Политиздат, 1980. - С. 86.
76. Заремба С. 3. Українське пам'яткознавство:
історія, теорія, сучаснісь. - К.: Логос, 1995.
-С. 350.
77. Загальні підсумки // Бібліотечний журнал.
- 1925. - №3. - С. 22
78. Заремба С. 3. Українське пам'яткознавство:
історія, теорія, сучаснісь. - К.: Логос, 1995.
- С. 346-348.
79. Лазарис А 1-а Всеукраїнська конференція
краєзнавства //Шлях освіти. - 1925. - №5-
6. - С. 254.
80. Іваницький В. Ф. Підготування наукових ро
бітників у галузі бібліотекознавства та біб
ліографії // Бібліотечний збірник. - 1927. -
№ 3. - 4.2. - С 93-105.
81. Отамановський В. Д. Бібліографія краю
("топобібліографія"), як одне з основних
завдань наукової бібліотеки, та організація
топобібліографічної праці на Україні //
Бібліотечний збірник. - 1926. - № 1. - С
78-81; Постернак С. Стан і перспективи
наукової праці на Україні та погодження її з
працею наукових установ СРСР // Життя й
революція. - 1925. - №2. - С. 37-39;
Ясинський М. Чергова краєзнавча робота
бібліотек // Зоря. - 1925. - №1. - С. 21-22;
Його ж. Реальні можливості бібліотек в
краєзнавчій роботі // Зоря. - 1925. - №5. -
С. 20-21; Його ж. Краєзнавча робота
Всенародної бібліотеки // Зоря. - 1925. - №5.
- С 23-25; Його ж. Створення в наукових
бібліотеках України краєзнавчих осередків і
організація бібліографії продуктивних сил /
/ Бібліотечний збірник. - 1926. - № 1. - С
68-78; Його ж. Головні моменти з історії
української бібліографії // Бібліотечний
збірник. - 1927. - № 3. - С 8-34 та ін.
82. Заремба С 3. Українське пам'яткознавство:
історія, теорія, сучасність. - К.: Логос, 1995.
- С 353.
83. Там само. - С. 350.
84. Козаченко А. Краєзнавча бібліографія. Біб
ліотечка для початкуючого краєзнавця // К. -
1927. -№ 1. -С. 32.
85. Там само. - С. 32-34.
86. Зайцев Д. Бібліотека краєзнавця-натураліста
// К. - 1928. - № 6-Ю. - С 83-87.
87. Звіт Українського комітету краєзнавства на
1 січня 1929 року // К. - 1928. ~ № 6-10. -
С. 94.
88. Козаченко А Організація бібліографічної ро
боти в краєзнавчих осередках // К. - 1927. -
№3. -С. 11-15.
89. Козлов В. Ф. Вопросы исторического краеве
дения в журнале "Советское краеведение"
(1930-1936) // Историческое краеведение в
СССР: вопросы теории и практики: Сб.
статей. - К.: Наук, думка, 1991. - С. 49.
90. Дубняк К. Вивчення продуктивних сил і крає
знавство // К. - 1927. - № 1. - С. 5-9; Його
ж. Підвищення врожайності і краєзнавство //
К. - 1928. - № 6-Ю. - С. 1-4 та ін.
91. Закревська Г. Мінеральна сировина Київської
округи // К. - 1928. - № 6-10. - С 33-45.
92. Козубовський Ф. Геологічні досліди на
Коростенщині // К. - 1928. - № 5. - С 11-
18.
93. Лавренко Є. Рослинність цілинних степів
України і їх охорона // К. - 1928. - № 6-
10. - С. 20-32; Лавренко Є., Погребняк П.
Лісові пам'ятки природи на Україні та їх
охорона // К. - 1929. - № 3-Ю. - С 10-30.
94. Рудницький С. Радянська туристика: Одна з
підойм краєзнавства // К. - 1928. - № 2-3. -
С 8-13.
95. Фещенко А. Корсунські острови та їх околиця
// К. - 1928. - № 4. - С 13-19; Якуша Я.
Територія Дніпрових порогів (географічний
нарис) // К. - 1928. - № 2-3. - С 22-45 та ін.
96. Кравченко В. Легенди і перекази волинського
села // К. - 1929. - № 3-Ю. - С 48-57.
97. Фуклєв [М.] .Прислів'я та приказки в
трудовому процесі болгарських колоній
Мелітопольщини // К. - 1928. - № 1. - С
13-15.
98. Занфірова Н. З побуту Кременчуччини (с.
Куцеволівка) // К. - 1928. - № 4. - С 29-32;
№5. - С. 18-25; Його ж. Казки та оповідання
села Куцеволівка (Кременчуччина) // К. -
1929. - № 3-Ю. - С 58-69.
99. Сав'як І. Чинбарство м. Новомосковська:
історично-економічний нарис // К. - 1927. -
№ 2. - С. 21-26; Соловей Д. З нотаток
подорожнього // К. - 1927. - № 3. - С 24-
25; Червяк К. Килимарство на Коростенщині
// К. - 1929. - №3-10. - С 13-44; Устенко М.
Ознаки цехового побуту в с. Дибинцях на
Білоцерківщині // К. - 1930. - № 1-5. - С
60-62.
100.Горват М. До справи відродження шовків-
ництва на Харківщині //К. - 1929. - №1-
2. - С 44-48; Молоків-Журський П. Кремен
чуцька беконна фабрика //К. - 1928. - №2-
3. - С 14-22; Тисаревсъкий С. Вимерлі та
вимираючі звірі Лубенщини //К. - 1928. -
№1. - С 10-13 та ін.
101 .Ворожбит Г. До справи вивчення причин
дитячої смертності на селі (з анкетою) // К.
- 1929. - № 1-2. - С 4-9.
102.Пашківський А. Спроба опису деяких
діалектовідмін на Білоцерківщині // К. -
1928. - № 6-Ю. - С 52-56; Його ж. "Блатні"
слова в обіхідці білоцерківської шкільної
молоді // К. - 1929. - № 3-Ю. - С 74-77.
103.Випис із протоколу 239/129 малого засідання
Президії ВУЦВК від 14 грудня 1923 р. //
ЦДАВО України. - Ф. 413. - Оп.1. - Спр. 2.
- Арк.58.
104.Постановления... // Первое Всеукраинское
совещание по работе среди национальных
меньшинств 8-11 января 1927 года. - X: Б.и.,
1927. - С. 180-215.
ЮЬ.Рихлік Є. Кабінет нацмен // Вісті ВУАН. -
1930. - №2. - С. 40.
106.Ялі С. Краєзнавча робота нацменшостей // К.-
1927. - № 1. - С. 16-17; Його ж. До справи
вивчення грецького населення на Україні //
К. - 1927. - № 2. - С 30-33; Його ж. До історії
грецької колонізації на Україні (в зв'язку з
150-ми роковинами переселення греків з Кри-
му на Азовське узбережжя ) // К. - 1928. - №
6-10. - С. 57-68; Його ж. З наслідків
здійснення національної політики в АМСРР
// К. - 1929. - № 1-2. - С 49-58 та ін.
107.Геринович В. Вірмени в Кам'янці // К. - 1928.
- № 1. - С. 20-25; Його ж. Євреї в Кам'янці
(до історії заселення Кам'янеччини ) // К. -
1929. - № 3-Ю. - С 44-48.
108.Геринович В. Кам'янець на Поділлі // К. -
1930. - № 1-5. - С 8-16.
109. Лутай Ф. До історії заснування села Жеребця
на Запоріжжі та заселення Жеребецького
району (по матеріалах для історично-стати-
стичного опису, зібраних на підставі церков-
ного архіву Миколаївської церкви с Жереб-
Краєзнавство 1-4, 2006
ця) // К. - 1927. - № 3. - С. 23-27; Соловей Д.
Село Кишінька (Кременчуцька округа) // К. -
1930. - № 5. - С 36-53; Тарновсъкий Д. До
історії заселення річки Вовчої // К. - 1928.
- № 4. - С 25-28 та ін.
110.Бездрабко В. Досвід історіографії з
актуальних питань краєзнавчої педагогіки /
/ Актуальні проблеми вітчизняної та
всесвітньої історії: 36. праць молодих
вчених. - X.: Б.в., 1998. - Вип. 3. - С 15.
111.Бездрабко B.B. ХІНО та журнал "Краєзнавст-
во" // Українська періодика: історія та су-
часність. Матеріали ювіл. наук, конф., при-
свяченої 70-річчю багатотиражної газети
"Харківський університет" - X.: Вид-во Харк.
ун-та, 1998. - С. 31-38.
112.Зайцев Д. Краєзнавство і шкільний програм
//К. - 1927. -№ 1. -С. 9.
113.До управління науковими установами УРСР
від УКК // ЦДАВО України. - Ф. 166. - Спр.
434. - Арк. 78.
114.Волинська округа // К. - 1927. - №1. - С
24; Геринович В. Кам'янецька оруга // К. -
1927. - №1. - С 27; Зеленсъкий І. Лубенський
педтехнікум // К. - 1928. - № 6-Ю. - С 49;
Ізюмська округа // К. - 1927. - №1. - С. 25;
Лубенська округа // К. - 1927. - №1. - С.
26; Молоків-Журський [П.] Кременчуччина
// К. - 1928. - №2-3. - С 48; Молоків-
Журський П. Кременчуцька округа: Рік праці
Кременчуцького краєзнавчого товариства //
К. - 1928. - №6-10. - С. 74; Одеська округа
// К. - 1927. - №1. - С 30 та ін.
115.Ковалівський П. "Краєзнавство": щомісячний
орган Українського комітету краєзнавства.
Ч.ч. 1. та 2. 1927 рік // Червоний шлях. -
1927. -№9-10. - С 241.
Пб.Краєзнавство: [Бібліографія] // Погода й
життя. - 1927. - №.5-6. - С. 91.
117 .Павлов-Силъванский Н. Новый этап в разви-
тии краеведческого движения на Украине //
Известия ЦБ краеведения. - 1927. - №5. -
С. 152.
118.Дложевсъкий С. "Краєзнавство": щомісячний
орган Українського комітету краєзнавства;
Харків, №№1, 2, 3, 1927 // ЕВ. - 1928. - Кн.
6. -С. 115-117.
119.Тамсамо. - С 116.
Summary:
The young researcher investigates the original aspect of Ukrainian historical and ethnographical
movement of the 20-30 of the 20 century. She shows the activity of the Ukrainian Ethnographical Committee,
its periodical "Regional geography" in the working out of scientific and methodological principles of
organisation of regional geographical movement. This most valuable terminological aspect of periodicals
of that time.
Key words: Ethnographical Committee, all-Ukrainian conference, the scheme of organisation, methogical
management, functional activity, historical method of heuristic, bibliography.
|