Деякі питання сучасного історичного краєзнавства
Saved in:
| Date: | 2008 |
|---|---|
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут історії України НАН України
2008
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/6183 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Деякі питання сучасного історичного краєзнавства / С. Куделко // Краєзнавство. — 2008. — № 1-4. — С. 219-220. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-6183 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Куделко, С. 2010-02-19T10:31:39Z 2010-02-19T10:31:39Z 2008 Деякі питання сучасного історичного краєзнавства / С. Куделко // Краєзнавство. — 2008. — № 1-4. — С. 219-220. — укр. ХХХХ-0001 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/6183 26.891 uk Інститут історії України НАН України Огляди Деякі питання сучасного історичного краєзнавства Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Деякі питання сучасного історичного краєзнавства |
| spellingShingle |
Деякі питання сучасного історичного краєзнавства Куделко, С. Огляди |
| title_short |
Деякі питання сучасного історичного краєзнавства |
| title_full |
Деякі питання сучасного історичного краєзнавства |
| title_fullStr |
Деякі питання сучасного історичного краєзнавства |
| title_full_unstemmed |
Деякі питання сучасного історичного краєзнавства |
| title_sort |
деякі питання сучасного історичного краєзнавства |
| author |
Куделко, С. |
| author_facet |
Куделко, С. |
| topic |
Огляди |
| topic_facet |
Огляди |
| publishDate |
2008 |
| language |
Ukrainian |
| publisher |
Інститут історії України НАН України |
| format |
Article |
| issn |
ХХХХ-0001 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/6183 |
| citation_txt |
Деякі питання сучасного історичного краєзнавства / С. Куделко // Краєзнавство. — 2008. — № 1-4. — С. 219-220. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT kudelkos deâkípitannâsučasnogoístoričnogokraêznavstva |
| first_indexed |
2025-11-24T15:58:03Z |
| last_indexed |
2025-11-24T15:58:03Z |
| _version_ |
1850849792431751168 |
| fulltext |
21�
удк 26.891
Сергій Куделко (м. Харків)
деякі питання сучасного
історичного краєЗнавства
історичне краєзнавство тяжіє до індивіду-
алізуючої історії, а краєзнавці репрезентують
історію як науку ідіографічну. своє завдання
вони часто бачать у тім, щоб на основі “відне-
сення до цінності” описувати історичні факти.
саме ранжирування фактів на “суттєві” і “не-
суттєві” — результат методологічних устано-
вок авторів, що сягають своїми коренями в їх-
ній світогляд, залежать від рівня професійної
підготовки і т. д. багато хто з краєзнавців уза-
галі воліють виходити з “здорового глузду”,
так сказати, “незамутненого” всякими теоре-
тичними схемами, стоять на позиціях об’єк-
тивізму, підкреслюючи чи припускаючи свою
“нейтральність” стосовно фактів, намагаючись
елімінувати світоглядні і моральні оцінки.
звичайно, перерахованими позиціями авторів
не обмежується весь їхній широкий спектр. в
окремих випадках краєзнавці навіть розгля-
дають відсутність у них спеціального історич-
ної освіти не як недолік, а як перевагу
“безпосереднього спостерігача”, незаангажова-
ного різними методологіями перед професій-
ними істориками.
у наш час історичне краєзнавство — могут-
ній рух, що охоплює не тільки професіоналів,
але і широкі верстви населення, насамперед,
представників інтелігенції. працями крає-
знавців відшукані десятки тисяч нових фак-
тів, вони ввели їх у науковий обіг, значно
розширивши джерельну базу, насамперед,
вітчизняної історії. разом з тим, поряд з пере-
віреними і точними відомостями в історичну
науку потрапила велика кількість відомостей
сумнівних і неточних, а ще більше — пере-
кручено понятих і невірно витлумачених.
приведемо деякі приклади такого вільного
поводження з джерелами, що не можуть не
викликати протест. у цікавому і корисному
збірнику нарисів “аксіоми для нащадків:
українські імена у світовій науці” (львів,
1992. — 544 с.) у нарисі в. п. плачинди,
присвяченому видатному фізику М. д. пиль-
чикову (ім’я якого, на думку цього автора,
“колонізаторським силовим полем повсякчас
відтручувалось на периферію історичної
пам’яті” (с. 208). Між тім, М. д. пильчиков
“... переймався політичною боротьбою різних
українських партій, про що виразно свідчать
програми й матеріали тих партій у його
архіві” (с. 217). але хіба можна судити про
політичні пристрасті діячів науки по тому,
програми яких партій виявилися в їхніх
бібліотеках чи архівах? експлікація автора
вимагає додаткової аргументації й
обґрунтування.
розглянувши питання про першість
відкриття способу керувати різними
механізмами і приладами по радіо, автор
пише: “На жаль, першість в цій справі за-
рубіжні історики й досі приписують тільки Н.
теслі, який, проте, подавши заявку на патен-
тування радіокерованого судна лише 1 липня
1898 р., а публічно продемонстрував його у ве-
ресні того ж року” (с. 214). М. д. пильчиков
продемонстрував свій дослід 5 квітня 1898 р.
але в цьому і все питання, автор не може до-
вести, що Н. тесла пізніше вітчизняного фізи-
ка одержав результат (у нарисі змішуються
різні підстави — коли був отриманий перший
результат, так би мовити, “для себе”, коли
відбулася його “презентація” для публіки і
коли були захищені авторські права).
звертає на себе увагу характерне виражен-
ня: “на жаль”. тільки знаходячись на такій
позиції, можна заявляти: “драматизм нашої
української минувшини — віковий і сумно-
звісний” (с. 207). Н. тесла — хорват, і навряд
чи можна припустити, що світове наукове
співтовариство більш прихильне до хорватів,
чим до наших співвітчизників. Н. тесла одер-
жав популярність у сша, куди переїхав у
1884 р. і де, у самій передовій країні світу того
часу, зробив свої винаходи. загальне відста-
вання росії від сша в той період — головна
причина того, що досягнення Николи тесли
одержали велику популярність і скоріше були
сприйняті світовим науковим співтоварис-
твом, ніж Миколи пильчикова.
харківський краєзнавець кость романов у
статті “пройшло все, одна слава зосталася...”
(краєзнавство. — 1995. — № 1–4. — с. 69–71)
пише: “На жаль, у ті роки [60–70 рр. хх ст. —
с. к.] люди вдихали дими з великих труб
220
Краєзнавство, 1–4, 2008
п’ятирічок і семирічок, а люльки-носогрійки
лежали в землі, іржавіли шаблі-дамахи, а про
козаків-характерників ми взагалі забули” (с.
69). знайоме ”на жаль”! автор щиро шкодує,
що працювали заводи і фабрики, тобто
розвивалося те виробництво, що обслуговує
науку і яке створює умови для наукової (й
іншої) першості. хіба запити американської
промисловості, яка швидко розвивалася, не
були основою для відкриття д. юза і
т. а. едінсона, М. пупина і ч. стейнмица,
нарешті, і для Н. тесли? коло замкнулося.
ідіографічний метод призводить до втрати
зв’язності і закономірності історичного проце-
су. краєзнавець відшукує ті індивідуальні
особливості, що йому представляються най-
більш істотними і, виходячи з цього, будує
свій нарратив. автор першої в україні, і дуже
кваліфіковано зробленої районної енцикло-
педії валківського району харківської облас-
ті, і. лисенко, у нарисі, присвяченому одній із
самих багатих землевласниць району напри-
кінці хіх — початку хх вв. г. о. задонській,
відзначає: “за спогадами старожилів, загину-
ла насильницькою смертю: зарізана більшо-
виками в алтарі церкви під час молебню”
(лисенко і. валківська енциклопедія. — к.,
2000. — с. 169). сама ж г. о. задонська “... не
відзначалася жорстокістю, а навпаки, у важкі
часи посухи намагалася допомогти селянам,
зокрема, зерном. селяни сніжкова та інших
сіл намагалися працювати в економіях саме
з.”. На цьому тлі зовсім не зрозуміло масове
повстання селян на землях задонської в
1902 р. (коли ще не було більшовиків) у
результаті якого, говорячи словами автора:
“... усі її економії були спалені або пограбовані
селянами навколишніх сіл” (там саме). вибу-
дований автором ланцюжок “істотних” фактів
внутрішньо суперечливий і вся розповідь
виглядає непереконливо. так трапляється
всякий раз, коли автори ігнорують
генералізовані схеми, не визнають природно-
історичного характеру розвитку людства.
Ми високо оцінюємо внесок краєзнавців в
історичну науку і цілком згодні з головою
всеукраїнської спілки краєзнавців, академі-
ком п. т. троньком, в тім, що “... нам украй
необхідно зайнятися відновленням історичної
пам’яті, духовності через вивчення
минувшини кожного куточка рідної землі,
створення вичерпних літописів усіх регіонів,
великих і маленьких населених пунктів,
промислових підприємств і сільських
господарств, висвітлення маловідомих
сторінок, пов’язаних із героїчною історією
нашого народу” (тронько п. т. краєзнавство
незалежної україни: на часі нові завдання //
краєзнавство. — 2001. — № 1–4. — с. 27).
але вирішити ці масштабні завдання можна,
постійно обновляючи й удосконалюючи
методолого-теоретичний арсенал краєзнавства
як науки, піднімаючи його на більш високий
рівень.
|