Десять книг унікальної краєзнавчої серії "Біобібліографія кримознавства"
Збережено в:
| Дата: | 2008 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут історії України НАН України
2008
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/6186 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Десять книг унікальної краєзнавчої серії "Біобібліографія кримознавства" / С. Зозуля // Краєзнавство. — 2008. — № 1-4. — С. 213-215. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-6186 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Зозуля, С. 2010-02-19T10:34:43Z 2010-02-19T10:34:43Z 2008 Десять книг унікальної краєзнавчої серії "Біобібліографія кримознавства" / С. Зозуля // Краєзнавство. — 2008. — № 1-4. — С. 213-215. — укр. ХХХХ-0001 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/6186 930.9 (Р 477.22): 371.97 uk Інститут історії України НАН України Огляди Десять книг унікальної краєзнавчої серії "Біобібліографія кримознавства" Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Десять книг унікальної краєзнавчої серії "Біобібліографія кримознавства" |
| spellingShingle |
Десять книг унікальної краєзнавчої серії "Біобібліографія кримознавства" Зозуля, С. Огляди |
| title_short |
Десять книг унікальної краєзнавчої серії "Біобібліографія кримознавства" |
| title_full |
Десять книг унікальної краєзнавчої серії "Біобібліографія кримознавства" |
| title_fullStr |
Десять книг унікальної краєзнавчої серії "Біобібліографія кримознавства" |
| title_full_unstemmed |
Десять книг унікальної краєзнавчої серії "Біобібліографія кримознавства" |
| title_sort |
десять книг унікальної краєзнавчої серії "біобібліографія кримознавства" |
| author |
Зозуля, С. |
| author_facet |
Зозуля, С. |
| topic |
Огляди |
| topic_facet |
Огляди |
| publishDate |
2008 |
| language |
Ukrainian |
| publisher |
Інститут історії України НАН України |
| format |
Article |
| issn |
ХХХХ-0001 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/6186 |
| citation_txt |
Десять книг унікальної краєзнавчої серії "Біобібліографія кримознавства" / С. Зозуля // Краєзнавство. — 2008. — № 1-4. — С. 213-215. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT zozulâs desâtʹkniguníkalʹnoíkraêznavčoíserííbíobíblíografíâkrimoznavstva |
| first_indexed |
2025-11-27T08:16:05Z |
| last_indexed |
2025-11-27T08:16:05Z |
| _version_ |
1850805167228715008 |
| fulltext |
213
удк 930.9 (р 477.22): 371.97
Сергій Зозуля (м. Ніжин)
десять книг унікаЛьної краєЗнавчої серії
“біобібЛіографія кримоЗнавства”
сучасне кримознавство як невід’ємна скла-
дова національного українського й загальнос-
вітового історіографічного процесу динамічно
розвивається, є багатогранним за тематикою,
з полівекторною методологічною спрямованіс-
тю досліджень і досить широким спектром ме-
тодичного інструментарію його репрезентан-
тів. із-поміж інших напрацювань цієї галузі
української науки помітно виділяється серія
“біобібліографія кримознавства”, в межах
якої впродовж усього чотирьох років (2004–
2007) вийшло 10 повноцінних книг, практич-
но кожна з яких — авторська монографія. як
з наукової, так і з видавничої точки зору — ре-
зультат вельми вражаючий; особливо врахо-
вуючи новизну й актуальність проблематики.
Майже кожен із випусків зазначеної серії
вже був певним чином оцінений колегами з
наукового “цеху” — як єдиною поки-що ре-
цензією, так і кількома — і дуже поважного
авторства1*1. відтак, детально зупинятися на
кожному з випусків “біобібліографії кримоз-
навства” навряд чи є сенс, — більш доцільним
було б зробити узагальнюючий огляд її першої
“десятки”, акцентуючи увагу на певних спіль-
них рисах, особливостях, загальних авторсь-
ких і редакторських досягненнях тощо2*2.
звісно, найпершою спільною рисою “біобіб-
ліографії кримознавства” є її тематична спря-
мованість, яка задекларована, власне, в назві.
однак, перші десять випусків не утворили
1 перелік рецензій на кожен із випусків серії вміщений
наприкінці останнього на сьогодні “ювілейного” деся-
того – монографії е.М. кангієвої. поза науковим ре-
цензуванням допоки залишається єдиний немоногра-
фічний випуск серії (вип. 5), а також кілька останніх,
які з’явилися друком протягом останніх року-півтора,
– термін за науковими мірками невеликий, і цілком
природно, що ці книги обов’язково ще отримають на-
лежну критичну й об’єктивну оцінку науковців.
2 щоправда, подібний огляд перших восьми випусків
“біобібліографії кримознавства” вже має місце в су-
часній історіографії, де автором стисло рецензований
кожен із випусків, а також визначені певні спільні
риси серії загалом, де головну увагу відведено постаті
її засновника та редактора проф. а.а. Непомнящого
(див.: пучков а.о. “биобиблиография крымоведения”:
многовекторье одной безбрежной темы” // питання іс-
торії науки і техніки. – 2008. – № 1. – с. 53-60).
певної єдиної хронологічної чи сюжетної пос-
лідовності. Натомість, наповнення серії нага-
дує складання своєрідної сюжетної мозаїки,
де оригінальними авторським роботами
викладається цілісна картина розвитку про-
фесійних історичних й історико-краєзнавчих
студій у криму. окремі сюжети з’являються в
різних, часто полярних частинах цього науко-
вого “полотна”: тематичний збірник із історії
розвитку кримознавства на межі хіх–хх ст.
і нариси розвитку кримознавства повоєнного
часу; персоналістичні дослідження й студії
щодо етнічних спільнот тощо. проте, такий
підхід (у цьому, гадаємо, слід убачати від-
повідний редакторський задум) робить серію
ще більш цікавою — крім актуальності й но-
визни досліджень, виникає певний азарт: за-
цікавленому читачеві стає цікавим самому
визначати відсутні чи латентні предметно-
причинні зв’язки між різними випусками
серії, уявно вибудовувати внутрішньотема-
тичні лінії та, звичайно, з цікавістю чекати на
появу наступних випусків. останнє додатково
стимулює анонсування кількох найближчих
випусків серії наприкінці кожного поперед-
нього3*3.
цілком слушною є теза а. о. пучкова з
його рецензії на перші 8 випусків цієї серії
щодо складності роботи бібліографа та біобіб-
ліографа. але у випадку з “біобібліографією
кримознавства” справа значно складніша,
адже поряд із суто бібліографічною та біо-
бібліографічною методологією, автори ко-
ристувалися науковим інструментарієм, при-
таманним для дослідів із “класичної” персо-
налістики, регіональної історії, етнології,
книгознавства, документознавства й археогра-
фії, наукознавства, історіографії. особливо ці-
кавим і цінним є звернення до призабутого з
1920-х років в україні (як і на теренах постра-
дянського простору загалом) просопографічно-
3 так, наприклад, наступними після першої “десятки”
мають бути монографія а.а. Непомнящого “подвиж-
ники крымоведения. т.2.: крымская ориенталистика”
та нове в серії за формою видання “изучение и охрана
памятников в крымской асср: исследования и доку-
менты”, яке готується до друку о.в. хлівнюком.
21�
Краєзнавство, 1–4, 2008
го методу дослідження1. подібна методолого-
методичне комбінування є вельми корисним
як у подальшому розвиткові кримознавства,
так і української історичної науки в цілому.
стосовно ж “біобібліографії кримознавс-
тва” — це виокремлює її з масиву спорідненої
тематично наукової літератури й, одночасно,
об’єднує в окреме історіографічне явище.
Не менш визначальним і багато в чому це-
ментуючим чинником серії “біобібліографія
кримознавства” є постать її засновника й ре-
дактора доктора історичних наук, професора
кафедри історії україни та спеціальних істо-
ричних дисциплін таврійського національно-
го університету ім. в. і. вернадського; керів-
ника кримського відділення центру пам’ятко-
знавства НаН україни та утопік андрія
анатолійовича Непомнящого. природно, що
задум подібної наукової серії виник не з по-
рожнього місця: і за тематичною спрямованіс-
тю, і за методологічними пріоритетами вона є
продовженням його персональних наукових
студій — кандидатської й докторської дисер-
тацій, чисельних нарисів, статей, розвідок,
рецензій тощо. зайве підтвердження тому —
кілька книг авторства а. а. Непомнящого в
межах ним-таки редагованої серії “біобіб-
ліографія кримознавства” (вип. 3,7 та майбут-
ній вип. 11 або 12)2. йому ж належить напра-
цювання мети й основних завдань серії, сфор-
мульованих у передмові до кількох із випусків
(зокрема, вип. 3, 4): “відновлення історії вив-
чення криму <…>, відновлення забутих імен
подвижників історичного кримознавства, на-
півзабутих на сьогодні, а часом й взагалі неві-
домих форм та методів краєзнавчої роботи”3.
1 що не заважає – інколи й у одному дослідженні – ав-
торам серії користуватися також генетичним методом,
який більш користований у “класичних” персоналіс-
тичних дослідженнях.
2 загалом, до серії можна зарахувати post factum й попе-
редні монографії а.а. Непомнящого “записки путешес-
твенников и путеводители в развитии исторического
краеведения в крыму (последняя четверть хVііі — на-
чало хх века)” (к., 1999), “Музейное дело в крыму и
его старатели (хіх — начало хх века)” (сімферополь,
2000), “история и этнография народов крыма: библио-
графия и архивы (конец хVііі — начало хх века)” (сім-
ферополь, 2001) та “історичне кримознавство (кінець
хVііі — початок хх століття)” (сімферополь, 2003)
— вони цілком відповідають засадам “біобібліографії
кримознавства”, хоча більш вірно було б сказати, що на
основі цих робіт а.а. Непомнящим були сформовані за-
сади “біобібліографії кримознавства”.
3 цитата з передмови а.а. Непомнящого до монографії
Н.в. кармазіної – вип. 4 серії “ біобібліографія кримоз-
навства ”.
у першому ж випуску “біобібліографії кри-
мознавства” а. а. Непомнящий у передмові
обумовив кілька основних методолого-мето-
дичних засад, які й обумовили обличчя пер-
шої “десятки” серії: застосування біобібліогра-
фічного підходу, орієнтування на біоісторігра-
фічну форму дослідження (але “не повернення
до панування персоналістичного методу в іс-
торіографічних дослідженнях”, а “<…> тен-
денція до антропологізації історико-науково-
го пізнання” [с. 9]), розгляд історії історичної
науки через призму біографій, використання
просопографічного методу вивчення колек-
тивних біографій певних соціумів (у даному
випадку — певних інтелектуальних корпора-
цій).
останнє в сукупності з визначеними метою
й завданнями набуває певних програмних
рис, що характерно для процесу творення нау-
кової школи4*7. проте, в даному випадку важ-
ко визначити її ключовий, визначальний чин-
ник: персона наукового лідера, теоретико-ме-
тодологічні засади чи відінституціалізаційний
об’єкт. історія вже знає приклади генеруван-
ня наукової школи навколо наукового видан-
ня. Можливо серія “біобібліографія кримоз-
навства” — якраз таке видання? враховуючи,
що серед авторів серії більшість — аспіранти
проф. а. а. Непомнящого, науковою роботою
яких він безпосередньо керував, які сформу-
валися як науковці за його безпосереднього
впливу і які й надалі продовжують працювати
4 щоправда, в сучасній історіографії досі немає узагаль-
неного “рецепту” її формування. розбіжності щодо виз-
начення критеріїв генерування й існування наукової
школи часто є надпринциповими: заперечені фунда-
ментальні засади одними дослідниками іншими вва-
жаються аксіомними. дискусія щодо засад і категорій
наукової школи триває вже майже півсторіччя, яка, все
ж, спричинила визначення кількох магістральних, так
би мовити – визначальних і номінуючих рис наукової
школи: наявність наукового лідера (лідерів) (частіше
– одночасно і її засновника (засновників)), наявність
бодай одного покоління учнів (послідовників), її відін-
ституціалізація (об’єднання навколо певної наукової
інституції: кафедри, інституту, друкованого органу
тощо), дослідницький рух у єдиному спільному теоре-
тико-методологічному напрямові, а також обов’язкове
оприлюднення результатів наукових студій. проте,
найбільш дискутивним є якраз визначення головного
з-поміж цих чинників. (історіографія цього питання
досить широка – наприклад, див.: зербино д.д. Науко-
ва школа: лідер і учні (нова концепція). – львів, 2001.
– 208 с.; Мягков г.п. “русская историческая школа”.
Методологические и идейно-политические позиции.
– казань, 1988. – 198 с.; храмов ю.а. Научный лидер и
его характерные черты // Науковедение и информати-
ка. – 1986. – вып. 27. – с. 81-91.; школы в науке. сбор-
ник статей. – М., 1977. – 523 с.; й інші).
21�
в руслі визначених програмних засад “біобіб-
ліографії кримознавства”1, то твердження про
генерування в сучасних умовах наукової кри-
мознавчої школи не виглядає перебільшен-
ням.
у цілому, заснована й редагована
проф. а. а. Непомнящим із 2004 р. серія нау-
кових видань “біобібліографія кримознавс-
тва” є помітним, вельми цікавим і корисним
явищем у сучасній національній історіогра-
фії. протягом короткого проміжку часу вона
набула помітного розголосу серед дослідни-
ків — і не тільки кримознавців; сформувала
власні особливості й принципи функціонуван-
ня — одним словом: отримала власне облич-
чя; навіть більше — засвідчила ймовірний
процес творення нової наукової школи.
серія “біобібліографія кримознавства”
(вип. 1–10, 200�–200� роки)
Бобков В. В. статистики таврической гу-
бернии (хіх — начало хх века): библиогра-
фический указатель / под ред. и вступ. ст.
а. а. Непомнящего. — симферополь: 2004. —
304 с. — (биобиблиография крымоведения;
вып. 1).
Мусаева У. К. подвижники крымской эт-
нографии, 1921–1941: историографические
очерки / таврический национальный ун-т им.
в. и. вернадского; под ред. и вступ. ст.
а. а. Непомнящего. — симферополь: тав-
рия, 2004. — 214 с. — (биобиблиография кры-
моведения; вып. 2).
Непомнящий А. А. арсений Маркевич:
страницы истории крымского краеведения. —
симферополь: бизнес-информ, 2005. —
432 с., ил. — (биобиблиография крымоведе-
ния; вып. 3).
Кармазина Н. В. Нариси розвитку історич-
ного краєзнавства в криму (1954–1991 рр.) /
за ред. та вступ. ст. а. а. Непомнящого: тав-
рійський нац. ун-т ім. в. і. вернадського. —
сімферополь: таврія, 2005. — 177 с. —
(біобібліографія кримознавства: вип.4).
историческое краеведение крыма на рубе-
же столетий: вопросы истории крымоведения
и охраны памятников: сборник научных тру-
дов в честь 150-летия со дня роджения арсе-
ния ивановича Маркевича. (биобиблиогра-
фия крымоведения; вып. 5) // ученые запис-
ки таврического национального университета
им. в. и. вернадского. сер.: история. — сим-
ферополь, 2005. — т. 18(57), № 1: спецвы-
пуск. — 228 с.
Волкова С. А. чехи на півдні україни (дру-
га половина хіх — перша третина хх століт-
тя). — сімферополь: антіква, 2006. —
160 с. — (біобібліографія кримознавства:
вип. 6).
Непомнящий А. А. подвижники крымове-
дения. — симферополь: сгт, 2006. — 324 с.,
ил. — (биобиблиография крымоведения;
вып. 7).
Бобкова О. М. а. я. Фабр: портрет адми-
нистратора на фоне эпохи / центр памятнико-
ведения НаН украины и уоопик. —
киев, 2007. — 321 с. — (биобиблиография
крымоведения; вып. 8).
Мусаева У. К. Народный учитель: доку-
ментальный очерк деятельности выдающего-
ся крымскотатрского просветителя усеина
боданинского. — симферополь: сгт, 2007. —
248 с. — (биобиблиография крымоведения;
вып. 9).
Кангиева Э. М. крымоведение на страни-
цах тюркоязычных периодических изданий
крымскотатрской диаспоры / под ред.
а. а. Непомнящего. — к.; симферополь:
сгт, 2007. — 424 с. — (биобиблиография
крымоведения; вып. 10).
1 так, наприклад, колишній аспірант у.к. Мусаєва має
вже дві монографії в межах серії, перша з яких є адап-
тованим для видання кандидатським дисертаційним
дослідженням, інша – її нова й цілком самостійна пра-
ця.
|