З історії створення Закону про збереження пам’яток старовини

Розкривається історія створення закону про охорону пам’яток старовини, розглядаються конкретні пропозиції українських науковців щодо збереження історико-культурного надбання....

Full description

Saved in:

Bibliographic Details
Date:	2008
Main Author:	Григор’єва, Т.
Format:	Article
Language:	Ukrainian
Published:	Інститут історії України НАН України 2008
Subjects:	Вітчизняне пам'яткознавство: традиції, досвід, перспективи
Online Access:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/6196
Tags:	Add Tag No Tags, Be the first to tag this record!
Journal Title:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Cite this:	З історії створення Закону про збереження пам’яток старовини / Т. Григор’єва // Краєзнавство. — 2008. — № 1-4. — С. 146-152. — Бібліогр.: 13 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-6196
record_format	dspace
spelling	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-61962025-02-09T15:55:48Z З історії створення Закону про збереження пам’яток старовини The history of creation of the Low preserving the historical monuments Григор’єва, Т. Вітчизняне пам'яткознавство: традиції, досвід, перспективи Розкривається історія створення закону про охорону пам’яток старовини, розглядаються конкретні пропозиції українських науковців щодо збереження історико-культурного надбання. The article describes the history of forming and preserving the historical monuments in Ukraine, the contribution of famous Ukrainian science and cultural leaders in this field, the structure of this manifold work. 2008 Article З історії створення Закону про збереження пам’яток старовини / Т. Григор’єва // Краєзнавство. — 2008. — № 1-4. — С. 146-152. — Бібліогр.: 13 назв. — укр. ХХХХ-0001 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/6196 94 (477)”19”): 008 9 (091) uk application/pdf Інститут історії України НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Вітчизняне пам'яткознавство: традиції, досвід, перспективи Вітчизняне пам'яткознавство: традиції, досвід, перспективи
spellingShingle	Вітчизняне пам'яткознавство: традиції, досвід, перспективи Вітчизняне пам'яткознавство: традиції, досвід, перспективи Григор’єва, Т. З історії створення Закону про збереження пам’яток старовини
description	Розкривається історія створення закону про охорону пам’яток старовини, розглядаються конкретні пропозиції українських науковців щодо збереження історико-культурного надбання.
format	Article
author	Григор’єва, Т.
author_facet	Григор’єва, Т.
author_sort	Григор’єва, Т.
title	З історії створення Закону про збереження пам’яток старовини
title_short	З історії створення Закону про збереження пам’яток старовини
title_full	З історії створення Закону про збереження пам’яток старовини
title_fullStr	З історії створення Закону про збереження пам’яток старовини
title_full_unstemmed	З історії створення Закону про збереження пам’яток старовини
title_sort	з історії створення закону про збереження пам’яток старовини
publisher	Інститут історії України НАН України
publishDate	2008
topic_facet	Вітчизняне пам'яткознавство: традиції, досвід, перспективи
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/6196
citation_txt	З історії створення Закону про збереження пам’яток старовини / Т. Григор’єва // Краєзнавство. — 2008. — № 1-4. — С. 146-152. — Бібліогр.: 13 назв. — укр.
work_keys_str_mv	AT grigorêvat zístoríístvorennâzakonuprozberežennâpamâtokstarovini AT grigorêvat thehistoryofcreationofthelowpreservingthehistoricalmonuments
first_indexed	2025-11-27T18:08:34Z
last_indexed	2025-11-27T18:08:34Z
_version_	1849967948084543488
fulltext	1�� Краєзнавство, 1–4, 2008 удк 94 (477)”19”): 008 9 (091) Тетяна Григор’єва (м. Київ) З історії створення Закону про Збереження пам’яток старовини (продовження — початок в № 1 за 2005 р.) Розкривається історія створення закону про охорону пам’яток старовини, розглядаються конкретні пропозиції українських науковців щодо збереження історико-культурного надбан- ня. Ключові слова: історико-культурна спадщина, пам’ятки археології, архітектури, історії, археологічні, історичні товариства. На II-му археологічному з’їзді, що прохо- див у грудні 1871 р. у санкт-петербурзі, пи- тання про прийняття заходів по збереженню пам’яток в росії стояло першим у порядку де- нному. україну на з’їзді представляли нау- ковці києва: в. б. антонович, в. с.іконніков, п. о. лошкарьов, М. М. сементовський, п. г. лебединцев; одеси: в. і. григорович, Н. п. кондаков, о. I. Маркевич, М. Н. Мурза- кевич; харкова: г. Ф. карпов, о. с. лебедєв та ін. делегати заслухали звіт про роботу комісії, створеної на I-му археологічному з’їзді по підготовці заходів по збереженню пам’яток старовини, з яким виступив в. г. тизенгаузен1. він повідомив про те, що комісія мала наміри опрацювати всі матеріали, що надійшли в її розпорядження, зібрати і скласти звід норма- тивних і законодавчих актів, що торкались охорони і збереження пам’яток у росії і підготувати проект заходів для обговорення на II-му археологічному з’їзді. у звіті вказувалось, що комісія вивчила і винесла свої пропозиції щодо форми складання “списку пам’яток”, поділивши на розряди 1 пам’ятки зодчества; 2 пам’ятки живопису (ікони, стінописи, мозаїки і т. п.); 3 пам’ятки ліплення і різьблення; 4 вироби з металів, кісток, дерева; 5 тканини, стародавній одяг та інше. у “списку пам’яток” повинна бути викладена історія пам’ятки, вказано на чиїй землі, чи в користуванні якої установи, чи ві- домства вона знаходиться, подані відомості про її фізичний стан. робота по складанню “списків пам’яток” покладалась на діючі ар- хеологічні та історичні товариства, котрим добре були відомі старожитності певної тери- торії “списки пам’яток”, поданих з місць, розглядає спеціально створена комісія і на їх підставі формує один “звід”. до складу комісії мали входити представники археологічних та історичних товариств, академії наук, ака- демії мистецтв та інші. після затвердження загального для країни “зводу пам’яток” будь- які зміни, ремонтні чи перебудовні роботи без дозволу комісії не допускаються. На місцях, нагляд за охороною пам’яток комісія доручає окремим особам, спеціально призначеним для цієї роботи. у обговорені доповіді в. г. тизенгаузена взяли участь л. в. даль, і. і. срезневський, о. і. Маркевич та ін. у своєму виступі депутат струков звернув увагу на незадовільний стан охорони старожитностей у криму, навів фак- ти нищення древніх кладовищ, наголошував, що діючими законами забезпечити їх захист неможливо. професор Новоросійського уні- верситету о.1. Маркевич підкреслював, що вдале поєднання викладання в учбових закла- дах різних дисциплін, наприклад російської історії, літератури, географії, дозволить вчи- телям більш ефективно займатися досліджен- ням місцевої історії і пам’яток старовини. після ґрунтовного обговорення, “проект за- ходів по збереженню пам’яток” був ухвале- ний2. рада з’їзду звернулася до Міністерства народної освіти з проханням взяти на себе по- дальшу організаційну роботу по розгляду про- екту вищими урядовими установами і затвер- дження його імператором. підготовлений “проект пам’яток” покла- дав на археологічні товариства нові завдання, залучаючи їх до активної діяльності в області охорони пам’яток старовини. Місцевій владі і єпархіальному відомству, до складання кінце- вого варіанту “списку пам’яток”, рекоменду- валося ремонтні роботи, перебудову чи розбір 1�� історичних споруд виконувати лише після по- годження з одним із історичних чи археоло- гічних товариств, що розташоване найближче від нього, як-то петербурзьке, Московське, одеське товариства. Міністр народної освіти граф д. а. толстой зі свого боку передав “проект заходів” на роз- гляд св. синоду, Міністерствам внутрішніх справ і воєнного, академії наук і академії мистецтв. зокрема, академія наук для роз- гляду “проекту заходів по збереженню пам’яток старовини” створила спеціальну ко- місію у складі академіків: л. є. стефані а. а. шифнера, а. а. куніка, котрі детально вив- чили “проект заходів” і не підтримали його. вони висловили думку про доцільність дору- чити охорону пам’яток імп. археологічній ко- місії. критично віднісся до поданого “проекту заходів” і заступник президента академії мистецтв великий князь володимир олексан- дрович. голова Московського археологічного това- риства граф о. с. уваров не погодився з вис- ловленими зауваженнями і у травні 1874 р. направив Міністру народної освіти свої пояс- нення на них, проте академія наук і академія мистецтв своїх точок зору не змінили. ака- демія наук вказала на шлях розв’язання спір- них питань через створення змішаної комісії, котра складалася б з представників установ, що мають безпосереднє відношення до старо- житностей 3. Міністерство народної освіти, враховуючи важливість своєчасного прийняття заходів по збереженню пам’яток старовини, захисту їх від подальшої руйнації, вирішило “проект за- ходів” і зауваження до нього передати на роз- гляд осіб, що найближче ознайомлені з даною проблемою. для цього при Міністерстві народ- ної освіти була створена особлива комісія для розгляду поданого “проекту заходів по збере- женню пам’яток старовини” під керівництвом заступника міністра внутрішніх справ о. б. ло- банова-ростовськoro. до складу комісії вві- йшли представники петербурзької академії наук, академії мистецтв, імператорської археологічної комісії, синоду та археологіч- них товариств, що на той час працювали на території росії: опанас Федорович бичков — академік петербурзької академії наук, голова археографічної комісії; костянтин степа- нович веселовський — академік, економіст, неодмінний секретар петербурзької академії наук, редактор “журналу Міністерства дер- жавного майна”; петро іванович лерх — вчений — орієнталіст, дослідник пам’яток бронзового і кам’яного віку півдня і північно- східної частини росії; олександр іванович резанов — академік архітектури, ректор ака- демії мистецтв; Микола іванович григоро- вич — начальник архіву і бібліотеки синоду; олексій сергійович уваров — голова Москов- ського археологічного товариства; олексій єгорович вікторов — археолог і бібліограф, співробітник рум’янцівського музею, завіду- вач архівом Московської оружейної палати; Микола володимирович султанов — академік архітектури, директор інституту цивільних інженерів; Микола Никифорович Мурзаке- вич — віце-президент одеського товариства історії та старожитностей особлива комісія розпочала свою роботу 9 листопада 1876 року. На першому засіданні члени комісії підтвердили необхідність прий- няття рішучих заходів щодо збереження пам’яток. вони навели чисельні приклади безвідповідального відношення до пам’яток старовини. так, наприклад, недавно знайдену у криму стародавню грецьку гробницю місце- ва міська дума продала за мізерну платню під- рядчику робіт по розбору каміння і випалю- вання вапна. представники наукових това- риств заявили про свою готовність прийняти участь у підготовці “списку памяток” і їх опи- су. такі роботи розпочали Московське архео- логічне товариство і одеське товариство іс- торії і старожитностей. під час розгляду запропонованого “проек- ту заходів”, члени комісії прийшли до виснов- ку про необхідність редакційного доопрацю- вання, а після цього доопрацьований “проект” передати археологічним товариствам і науко- вим установам з пропозицією направити свого представника для роботи в комісії чи надісла- ти зауваження до проекту “правил по збере- женню історичних пам’яток”. у відповідь на пропозицію комісії відгукнулось петербурзь- ке товариство архітекторів, яке прислало сво- го представника, а 5 товариств і установ пода- ли свої зауваження і поправки. члени комісії усвідомлювали, що особлива комісія створена не для розгляду окремих випадків руйнації пам’яток, а для визначення способів захисту пам’яток від нищення в майбутньому, визна- чення організації, котра б у найбільшій мірі відповідала цим вимогам. виходячи з цього, особлива комісія виробила основні положен- ня, на яких повинен базуватись закон. 1�� Краєзнавство, 1–4, 2008 а саме: • про необхідність встановлення нагляду за збереженням пам’яток; • про створення постійної комісії зі штатом високопрофесійних спеціалістів для опису пам’яток і складання списків; • для підвищення авторитету, комісія по- винна називатись “імператорською”, мати в губерніях свої відділи і підпорядковуватись Міністерству народної освіти; • створити 17 археологічних округів, до складу котрих повинні входити представники місцевих наукових товариств, а також вчені, відомі своїми працями з історії краю 4. однак, особлива комісія не змогла визна- читися відносно обмеження прав власників “вільно розпоряджатися стародавніми речами і спорудами”, встановити межу прав комісії по захисту пам’яток, щодо втручання у сферу розпоряджень власника. у відповідності до вироблених положень, особлива комісія роз- почала свою підготовчу роботу. вона розгля- нула чисельні види пам’яток, охарактеризува- ла їх з боку історичної вартості, поділила на рухомі і нерухомі. члени особливої комісії вивчили і проаналізували всі законодавчі за- ходи, що застосовувалися у росії для збере- ження старовини, зокрема, указ петра і 1720 р, про обстеження монастирів і вилучення древніх жалуваних грамот, цінних листів, книг, історичних рукописів та стародруків; про речі із золота, знайдені в могилах сибіру і пересилку їх до берг-колегії чи Мануфактур- колегії (1718 р); про виплату винагород за уні- кальні речі із каменя, кості, зброї, посуду; про комплектування оружейної палати історич- ними пам’ятками і пересилку їй цінних речей, що зберігаються в присутніх місцях; про пере- силку до синоду древніх рукописів, літописів, степенних книг, хронографів з усіх єпархій і монастирів (1722 р.); про пересилку до ака- демії наук історичних описів і планів монас- тирів (1759 р.) тощо. одним із перших указів, яким дійсно виз- началися заходи щодо охорони старовини, ко- місія визнала царський указ від 31 грудня 1826 року “про надання відомостей про за- лишки стародавніх споруд в містах і заборону їх руйнування”. згідно з указом по всіх губер- ніях збиралися відомості про залишки старо- давніх замків, укріплень та інших споруд, з описом їхнього фізичного стану. відповідаль- ність за охорону цих споруд покладалася на начальників, (голів) міст і поліцію. було дане розпорядження скласти плани будівель, за- фіксувати вигляди фасадів, провести в архі- вах пошуки відомостей про них, коли і ким були побудовані, з якими намірами, якщо за- знали пошкоджень, то коли і за яких обста- вин; вказати з яких будівельних матеріалів побудовані і які цінні речі, чи їх частини зберігаються в них, привести відомості про їх- ній фізичний стан, вказати, хто є власником цих споруд і чи піддаються вони відновленню без зміни старих планів і фасадів. На під- ставі матеріалів що надійшли до Міністерства внутрішніх справ у 1839 і 1841 роках під ре- дакцією а. глаголева були видані “Материа- лы для статистики российской империи”. де- тального аналізу і розгляду підлягла діяль- ність Міністерства внутрішніх справ, де питання нагляду за древніми спорудами були розпорошені. так, у підпорядкуванні депар- таменту загальних справ знаходилися питан- ня збору відомостей про стародавні споруди і про знайдені старожитності; на департамент поліції був покладений: нагляд за благоуст- роєм у містах, він торкався і стародавніх спо- руд, особливо тих, що залишилися у руїнах; господарчий департамент — мав опікуватись древніми спорудами, що знаходилися у межах міста і погрожували падінням. технічно-буді- вельний комітет відповідав за будівництво, а центральний статистичний комітет збирав ві- домості етнографічного характеру5. Наведе- ний вище розподіл функцій, безперечно, роз- порошував сили, порушував цілісність розпо- ряджень, унеможливлював прийняття ефективних заходів збереження пам’яток ста- ровини. у безпосередньому підпорядкуванні Мініс- терства внутрішніх справ знаходились такі ві- домі пам’ятки, як Мелек-чесменська гробни- ця в керчі, бахчисарайський палац, древні споруди в криму та ін., на утримання яких виділялися кошти з державного бюджету. ок- рім царських указів щодо охорони старожит- ностей, котрими користувалося Міністерство внутрішніх справ у повсякденному житті, воно ще видавало чисельні циркуляри, розпо- рядження, нагадувало урядовцям про їхні обов’язки зберігати пам’ятки, виявляти і опи- сувати їх. але чиновники не поспішали вико- нувати циркуляри і перейматися проблемами збереження пам’яток. у підтвердження своїх висновків особлива комісія навела яскравий приклад виконання циркуляра № 287 за 1869 рік “про надання 1�� описів і креслень пам’яток, цитаделей, спо- руд”. 15 губерній, в тому числі київська і хер- сонська, де безперечно знаходилось багато пам’яток, взагалі не прислали відповідей, 17 губернаторів, в тому числі і харківської гу- бернії, відповіли, що пам’яток у ввірених їм губерніях немає. чернігівська губернія надіслала описи і креслення лише будівлі ар- хіву і воріт. це при тому, що там є прекрасний спасо-преображенський собор — один з най- давніших, побудований у XI ст. у візантійсь- кому стилі, прикрашений мармуровими коло- нами і мармуровими плитами з орнаментом. таке відношення до справи, на думку членів особливої комісії, унеможливлювало підготовку “списку пам’яток” і ставило під сумнів всю справу охорони старовини, тому що не можна охороняти того, що невідоме6. вивчивши стан справ з охороною пам’яток в країні, особлива комісія підвела підсумки і констатувала, що правила, встановлені зако- нодавством, а також заходи, що застосовува- лися Міністерством внутрішніх справ, не до- сягають мети. причина полягала в тому, що відомості про пам’ятки розпорошені і потре- бують певних зусиль для ознайомлення з ними. від чиновників Міністерства внутріш- ніх справ не можна вимагати знань в області місцевої історії і старовини. спираючись на думку учасників археоло- гічного з’їзду, особлива комісія прийшла до висновку, що головним руйнівником визнач- них пам’яток старовини є парафіяльне духо- венство і благодійне купецтво, котрі не ро- зуміючи дійсної вартості існуючих пам’яток, допомагають церковникам перебудовувати древні храми. до цього причетні і провінційні архітектори, що виконують ці забаганки. ко- місія також ознайомилась з міжнародним до- свідом в області охорони пам’яток. відносно ж питань про право власності, то погляди з цього питання у членів комісії не співпали. були дві пропозиції: перша, що “на користь науки і слави народної” необхідно обмежити право приватної власності і внести в обов’язки власника древньої споруди не змінювати облік пам’ятки; друга, протилежна, що такі умови суперечать юридичним нормам про право власності. після обміну думок, комісія при- йшла до висновку, що вирішення цієї проб- леми, в даний момент, не стоїть на часі. роз- гляд цього питання необхідно перенести на майбутнє, коли на практиці виникне така пот- реба. відповідно до пам’яток, що складають власність церкви і громадськості, то комісія визнала, що буде справедливим підпорядку- вати їх нагляд на рівні з державною власніс- тю. На розгляд майбутньої комісії було пере- несене питання про накладення стягнень за порушення правил охорони пам’яток та ін. проаналізувавши стан справ з охороною пам’яток в країні, ознайомившись з досвідом країн західної європи, особлива комісія у 1877 році підготувала проект “правил про збе- реження історичних пам’яток”. він був неве- ликий за обсягом, складався із 28 статей. у перших двох констатувалось, які пам’ятки підлягають захисту від руйнації і необгрунто- ваних переробок, а саме, “ті, що мають худож- нє чи історичне значення і належать до де- ржавної, церковної чи суспільної власності”. визначені основні види пам’яток, що підляга- ють охороні: а/ пам’ятки архітектури; б/ пам’ятки живопису і ліплення; в/ вироби ре- месел, промислів; г/ пам’ятки писемності, стародруки та ін. далі пояснювалося, що на- звані види охоплюють досить широке коло пам’яток. зокрема, кургани, могили, вали, земляні насипи, кам’яні баби /скульптури/, кам’яні знаряддя праці, стародавні споруди, ікони, стінописи, епіграфічні пам’ятки, цер- ковне і ужиткове начиння — тобто все те, що заслуговує збереження як пам’ятки археоло- гічні, історичні, мистецькі. у наступних статтях /№.№. 3–17/ були ви- писані організаційні засади створення і діяль- ності “імператорської комісії по збереженню історичних пам’яток”. пропонувалося ко- місію підпорядкувати Міністерству народної освіти. керівний орган за штатом планувався невеликий: голова комісії, чотири постійні члени та члени з дорадчим голосом, секретар. постійні члени повинні бути спеціалістами в області археології, архітектури, історії мистецтв, разом з головою комісії і секрета- рем вони створюють постійно діюче централь- не бюро. для вирішення важливих питань збереження старовини, передбачалось залу- чення до роботи представників різних това- риств і відомств на правах членів з дорадчим голосом, котрі б збирались у визначені стро- ки, а в разі термінової потреби за рішенням голови комісії. у роботі комісії повинні прий- мати участь наступні установи — Міністерс- тва: народної освіти, внутрішніх справ, імпе- раторського двору, державного майна, ака- демія наук і академія мистецтв, наукові 1�0 Краєзнавство, 1–4, 2008 товариства, та інші установи, що висловлять своє бажання співпрацювати. комісії надава- лося право, при необхідності запрошувати компетентних спеціалістів, надаючи їм право голосу. розгляд справ планувалося проводити на звичайних і загальних засіданнях. за статтею № 10 проекту в коло обов’язків комісії включались наступні питання: • а/ обговорення заходів, направлених на виявлення пам’яток; • б/ перевірка, доповнення, поданих до ко- місії відомостей про пам’ятки, підготовка і подання доповідей з науковими оцінками іс- торичного, археологічного і мистецького зна- чення; • в/ складання попередніх списків для пуб- лікації, а також звітів про роботу комісії; • г/ пошуки заходів по збереженню пам’яток; • д/ підготовка інструкцій відділам і блюс- тителям /охоронцям — т. г./; • е/ нагляд за виконанням заходів збере- ження пам’яток, запропонованих комісією; • ж/ у термінових випадках — попереджу- вати відповідні відомства про призупинення робіт по розбору чи перебудові споруд; одинадцятою статтею передбачався роз- гляд питань на засіданнях комісії. в ній зок- рема зазаначалось: • а/ обговорювати кінцевий варіант списку пам’яток; • б/ готувати постанови у випадках, коли підтримувати пам’ятку недоцільно або поста- нову про її ліквідацію; • в/ обговорювати заходи, направлені на збереження пам’яток, розглядати подані про- позиції, способи їх відновлення; • г/ скласти плани наукових відряджень для обстеження пам’яток у губерніях, підби- рати кадри, котрим можна було б доручати виконання завдань по охороні і вивченню пам’яток на місцях; • д/ за поданням голови комісії, розгляда- ти всі справи, що торкаються її роботи 7. у проекті були передбачені статті про дії комісії у випадках зняття з обліку пам’яток, про підведення підсумків роботи за певний час, доведення результатів своєї діяльності до відома широких верств населення через публі- кацію звітів у своїх виданнях “известиях” чи “записках,” у газетах — “єпархіальних, гу- бернських” відомостях визначалися обов’язки духовного відомства, державних установ та громадських закладів, котрі при ремонті чи переробці пам’яток повинні інформувати ко- місію і без її дозволу не робити будь-яких змін чи поновлень. передбачалась матеріальна і моральна винагорода за роботу в комісії. чле- ни відділів і блюстителі /охоронці/, що пере- бували на державній службі, зараховувались до VI і VII класу з правом носити мундир Міністерства народної освіти з відповідним пенсійним забезпеченням. до проекту “пра- вил про збереженню історичних пам’яток” були додані пропозиції щодо створення 17 археологічних округів. На теренах україни планувалося створити 4 округи: харківський, що охоплював хар- ківську, курську, орловську, воронізьку губернії та донську область. вищою науковою установою в окрузі названий харківський університет. київський археологічний округ складався з київської, волинської, чернігівської, пол- тавської губерній, а науковими установами названі київський університет, історичне товариство Нестора-літописця та церковно- археологічне товариство. до складу одеського археологічного округу увійшли: херсонська, бессарабська, поділь- ська, катеринославська губернії з Новоросій- ським університетом та одеським товариством історії та старожитностей на чолі. таврійський археологічний округ об’єднував таврійську, кубанську, ставропольську, астраханську губернії. Науковою установою названий – керченський музей 8. На утримання імператорської комісії збереження історичних пам’яток кошторисом передбачалися щорічні виграти у сумі 36900 крб. з цього питання віце-президент одесько- го товариства історії та старожитностей М. Н. Мурзакевич виклав свою особисту дум- ку9. він висловив сумнів, що такі високоосві- чені особистості як академіки, професори, ху- дожники, археологи, що живуть у санкт-пе- тербурзі, навряд чи погодяться працювати експертами за таку мізерну платню в 1500 крб. в рік. ця платня не рівнозначна затра- ченій праці. він вважав, що вони отримують достатню платню, що призначена за посадою, за мундиром і за V клас пенсією, плюс право вченої служби, державних нагород, є більшою за основним місцем служби і пропонував схиляти їх до безоплатної роботи в комісії. Cуму, що становитиме 6 тисяч крб. в рік, М. Мурзакевич запропонував направити на збереження пам’яток. відносно оплати праці 1�1 членам археологічних округів, то вчений вважав, що її необхідно збільшити платню з 500 крб. до 750 крб. в рік, враховуючи те, що в провінції набагато складніше займатись обстеженням пам’яток, виконувати креслення і замальовки. ініціативи М. Н. Мурзакевича не знайшли підтримки у особливої комісії. вони вважали, що наведена в кошторисі платня замала, що буде складно знайти спеціалістів” котрі б погодились за такий оклад працювати лише в комісії. тому передбачали можливість їхньої додаткової наукової діяльності за винагороду10. великі суперечки виникали під час обгово- рення питання про право приватних власни- ків вільно розпоряджатись старожитностями, колекціями, спорудами, що перебували у їх- ній власності, та про право комісії втручатися у розпорядження власників, якщо вони не за- безпечують охорону пам’яток давнини. ці розбіжності та брак коштів у державній скар- бниці стали на перешкоді прийняття “правил збереження історичних пам’яток” 11.. за пропозицією Міністерства народної осві- ти, підтриманою о. с. уваровим, був створе- ний наступний /другий/ проект закону. в ньо- му охорону пам’ятників старовини пропону- валось покласти на історичний музей /до речі створений Московським археологічним това- риством/ у м. Москві. але і цього разу проект теж відхилили, посилаючись на те, що ряд функцій, вказаних у проекті, виконує імпера- торська археологічна комісія, а також на те, що включати до завдань музею такий широ- кий спектр питань є недоцільним і обтяжли- вим, що буде важливішим для нього, якщо він залишиться древнєсховищем. в свою чергу археологічна комісія, спира- ючись на статут, підготувала низку правил: про проведення археологічних розкопок; рес- таврацію пам’яток архітектури; про обов’яз- ковий дозвіл академії мистецтв та археоло- гічної комісії на проведення цих робіт; про ін- формування щодо надходжень пам’яток давнини до музеїв, колекцій і приватних влас- ників12. Матеріали, підготовлені археологіч- ною комісією, розглянули зацікавлені устано- ви і відомства: Міністерства — держмайна і внутрішніх справ, синод, академія наук, академія мистецтв. у 1887 р. через Міністерство народної осві- ти з пропозиції розглянули археологічні това- риства країни і підготували свої відгуки. Мос- ковське археологічне товариство у своєму від- зиві особливу увагу звернуло на юридичний бік справи, вказуючи на невідповідність дій археологічної комісії, перебирання нею ряду питань, що включені до статутів інших науко- вих товариств. йшлося, зокрема, про надання дозволу на проведення реставраційних робіт, відкритих листів на проведення археологіч- них розкопок, що виконувало і Московське археологічно товариство. у березні цього ж року питання стосунків археологічної комісії з іншими науковими товариствами було обго- ворено, встановлені відповідні форми спілку- вання, їй надавалось виключне право нагляду за археологічними дослідженнями на всій те- риторії імперії і реставрації пам’яток архітек- тури за погодженням з академією мистецтв. в цей час о. б. лобанов-ростовський пе- рейшов на службу до Міністерства закордон- них справ, де обіймав спочатку посаду заступ- ника (товариша) міністра, а з 1895 — міністра цього відомства. розробка законопроекту про охорону пам’яток старовини на державному рівні припинилась на довгі роки 13. (Далі буде). 1. труды II археологического съезда в санкт- петербурге. — спб., 1876. — вып. 1. — с. 16–17. 2. проект правил о сохранении исторических памятников // Материалы по вопросу о со- хранении древних памятников, собранные императорским Московским археологи- ческим обществом. — М., 1911. — с. 1–8. 3. анучин д. Н. граф алексей сергеевич уваров (биографический очерк) // труды VI археологического съезда в одессе 1884. — одесса, 1886. — т. 1. — с. Vііі. 4. проект правил о сохранении... — с. 7–8. 5. объяснительная записка к проекту правил о сохранении исторических памятников // Материалы по вопросу о сохранении древ- них памятников, собранные императорс- ким археологическим обществом. — М., 1911, — с. 18–21. 6. там само. — с. 22. 7. там само. — с. 1–8. 8. проект правил о сохранении... — с. 6–7. 9. особое мнение относительно организации сохранения памятников в россии члена джерела та література 1�2 Краєзнавство, 1–4, 2008 комиссии, вице-президента одесского об- щества истории и древностей Н. Н. Мурза- кевича // Материалы по вопросу о сохра- нении древних памятников, собранные императорским Московским археологи- ческим обществом. — М., 1911. — с. 9– 10. 10. григор’єва т. Ф. сторінки життя та діяль- ності М. Н. Мурзакевича // історія украї- ни. Маловідомі імена події, факти. збір- ник статей. ін-т історії україни НаН ук- раїни. — к., 1996. — с. 31–57. 11. объяснительная записка к проекту пра- вил... — с.42–44. 12. труды VII археологического съезда в ярославле. — М., 1891. — т. 2. — с. 347– 353. 13. історико-культурна спадщина україни (хіх ст. — поч. хх ст.) збірник докумен- тів і матеріалів (упоряд. т. Ф. григор’є- ва). — к., 1995. — с. 302. Tetana Hrygor’eva The history of creation of the Low preserving the historical monuments The article describes the history of forming and preserving the historical monuments in Ukraine, the contribution of famous Ukrainian science and cultural leaders in this field, the structure of this manifold work. Key words: Ukrainian culture, historical-cultural heritage, archeological, architecture, historical monuments, archaeological, historical organization.

З історії створення Закону про збереження пам’яток старовини

Institution

Similar Items