Етнічний склад міського населення Київської губернії за матеріалами переписних документів Російської імперії 1897 року
У статті на основі першого загальноросійського перепису населення 1897 р. та проводиться критичний аналіз чисельності представників різних народів. The ethnic structure of cities population of Kiev’s province according to the Fist 1897 All-Russian General Census is analyzing in the article. Comparat...
Збережено в:
| Дата: | 2008 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Інститут історії України НАН України
2008
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/6205 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Етнічний склад міського населення Київської губернії за матеріалами переписних документів Російської імперії 1897 року / О. Іванюк // Краєзнавство. — 2008. — № 1-4. — С. 71-76. — Бібліогр.: 17 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859610096005283841 |
|---|---|
| author | Іванюк, О. |
| author_facet | Іванюк, О. |
| citation_txt | Етнічний склад міського населення Київської губернії за матеріалами переписних документів Російської імперії 1897 року / О. Іванюк // Краєзнавство. — 2008. — № 1-4. — С. 71-76. — Бібліогр.: 17 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| description | У статті на основі першого загальноросійського перепису населення 1897 р. та проводиться критичний аналіз чисельності представників різних народів.
The ethnic structure of cities population of Kiev’s province according to the Fist 1897 All-Russian General Census is analyzing in the article. Comparative review of representatives of different nations is given.
|
| first_indexed | 2025-11-28T10:29:09Z |
| format | Article |
| fulltext |
�1
удк 908.53
Олег Іванюк (м. Київ)
етнічний скЛад міського насеЛення
київської губернії За матеріаЛами переписних
документів російської імперії 1��� року
У статті на основі першого загальноросійського перепису населення 1897 р. та проводить-
ся критичний аналіз чисельності представників різних народів.
Ключові слова: етнос, етнічний склад, національна меншина, чисельність населення.
питання етнічного складу населення є акту-
альним для будь-якої поліетнічної держави,
оскільки для гармонійного розвитку її полі-
тичної сфери, духовного життя, економічних
відносин необхідно враховувати звичаї, тради-
ції, мову, релігійні уподобання представників
окремих етносів.
проблема етнічного складу населення міст
правобережної україни знайшла часткове
відображення у чисельних працях наукового,
пізнавального та публіцистичного характеру,
які побачили світ у XIX — на початку XX ст.
йдеться про напрацювання п. п. чубин-
ського1, е. крижановського2, в. п. семенова3
та ін. цікавими, на наш погляд, публікаціями
радянської доби були праці і. о. вологодцева4,
б. тихонова5, в. і. Наулка6.
вагомий внесок у наукову розробку теми
здійснений дисертаційними дослідженнями
а. о. гуменюка7, ж. М. ковби8, та ін. автори
зосереджують увагу на процесі формування та
чисельності певних національних груп у кор-
донах нашої батьківщини.
Матеріали щодо загальної чисельності
представників того чи іншого народу та їх
кількості по окремих регіонах та містах пода-
валися у працях українських науковців.
польському етносу були присвячені роботи
і. т. лісевича9. протягом XX ст. побачила світ
велика кількість робіт, присвячених єврейсь-
кому етносу. аналіз єврейського питання та
чисельності представників цього народу в ук-
раїні подавали я. с. ханігсман, а. я. Най-
ман10 та ін. унікальними, на думку автора, є
роботи відомих дослідників у галузі етнології:
с. і. брука, в. М. кабузана11, в. і. Наулка.
вони здійснили вагомий внесок у розробку
питань пов’язаних із аналізом чисельності та
розміщення українців на теренах російської
імперії.
Метою статті є аналіз етнічного складу міст
київської губернії на основі опублікованих
статистичних матеріалів.
На 1897 р. найбільше міських жителів,
серед губерній, правобережної україни, спос-
терігалося у київській. їх чисельність визна-
чалася у 459253 осіб12. хоча домінуючими
етносами традиційно вважалися українці,
росіяни та євреї, значної переваги не мала
жодна з національних меншин. дещо більше,
ніж інших, тут було росіян — 152190 осіб.
вони складали 33,13 % міського населення.
чисельна перевага пояснювалася зосеред-
женням у м. києві державних та військових
установ регіонального значення, великою
кількістю промислових підприємств. також,
зберігалося і зростало його значення як центру
православ’я. щорічно київські святині відві-
дувало близько 150000 віруючих13. у києві
зосереджувалася левова частка міських жите-
лів російського походження. кількість росіян
становила 134278 чол. (54,2 %)14. це було
єдине місто правобережжя, де спостерігалася
чисельна перевага представників цього ет-
носу.
кількість росіян у інших містах губернії
була порівняно незначною. так, у черкасах їх
мешкало всього 4911 чол., що становило
16,59 % від загального числа жителів цього
населеного пункту. ще менше росіян було у
бердичеві. тут їх нараховувалося лише 4612
осіб. Наступну сходинку посідала умань. у
місті було зафіксовано 2704 представника
цього етносу, тобто 8,71 % від загальної
кількості жителів міста. у звенигородці
проживало 1513 росіян.
інші міста київської губернії значно посту-
палися за кількістю великоросів. чисельність
представників цього народу у кожному з
населених пунктів не перевищувала 1000 чол.
�2
Краєзнавство, 1–4, 2008
у сквирі мешкало 956 осіб. у василькові на
момент перепису 1897 р. перебувало 820 пред-
ставників означеного етносу. у радомишлі
російська національна меншина міста налічу-
вала 778 осіб. у таращі, липовці, чигирині
переписувачі зафіксували відповідно 575, 397
та 343 чол. Найменше росіян було зареєст-
ровано у каневі. тут їх чисельність складала
303 особи, що становило 3,42 %.
друге місце, за чисельністю, у містах
київської губернії посідали євреї. кількість
представників єврейського етносу визначала-
ся у 142222 особи, що відповідно становило
30,96 % населення. основним заняттям євреїв
правобережної україни були торгівля, ремес-
ло, фінансово-лихварські операції. у влас-
ності представників цього етносу, перебувала
більшість ремісничих майстерень та дрібних
промислових підприємств розташованих у
містах регіону. На правобережжі їм належало
649 закладів. кравецькі майстерні належали
людмеру, сольцеру, палітурні — зігенфель-
ду, шкіряні — кобцю, ювелірні — Маршаку.
крім того, ще 6216 знаходилися у їх оренді.
серед таких промислових підприємств можна
назвати тютюнові фабрики с. когена, і М. ко-
гена у києві. такий стан справ пояснювався
створенням “смуги осідлості” й тим, що євре-
ям тривалий час заборонялося жити у сільсь-
когосподарській місцевості.
Найбільше їх зосереджувалося у берди-
чеві — 41125 чол. це єдине місто південно-
західного краю, й взагалі україни, де єврей-
ське населення не просто домінувало, а скла-
дало абсолютну більшість. за матеріалами
перепису 1897 р. та обчисленнями автора їх
частка складала 77,08 %.
дещо менше, ніж у бердичеві, євреїв роз-
міщувалося у адміністративному центрі гу-
бернії. у києві їх мешкало 29937 чол., що
складало 12,08 % від загальної кількості жи-
телів міста.
значно менше євреїв було зафіксовано ма-
теріалами перепису 1897 р. в умані. тут їх
кількість становила 17709 осіб, тобто 57,09 %
від загального числа мешканців міста. в
умані працювали гільзова фабрика лейзора
лейціна, цегляні заводи: хаіма каневського,
цука самковського та ін. Наступне місце за
чисельністю євреїв посідали черкаси. у місті
їх зосереджувалося 10916 осіб. Майже 50 %
населення, представники цього етносу стано-
вили у сквирі. тут їх нараховувалося 8905
осіб. Наприкінці XIX ст. відомими у місті
були хаім цисін, кось лібсон, аврум вайс-
ман, які тримали у власності тютюнову фаб-
рику та завод із виробництва шкіри.
за відсотковими показниками, євреї пере-
важали не лише у бердичеві, умані та сквирі,
але ще й у радомишлі та липовці. частка ж
євреїв у радомишлі становила — 68,47 %. у
липовці вони складали 47,55 %. а їх чисель-
ність визначалася відповідно у 7468 й 4117
осіб. більше ніж у липовці, євреїв мешкало у
звенигородці, василькові, таращі. але відсо-
тковий показник наявності представників
цього етносу, у названих містах, був дещо ни-
жчий. так у звенигородці євреї складали
37,6 %, хоча їх чисельність становила —
6368 чол. у василькові, представники цього
народу мали 39,14 %. а їх кількість сягала
5140 чол. у василькові активно працювали
підприємства, що належали представникам
єврейського народу, а саме: шкіряні заводи
пейсаха Матусова, лейби колонського, цегля-
ний завод — аврума лейченко15.
більше 40 % городян становили євреї у та-
ращі. загальна кількість мешканців міста
складала 11259. з них — 4906 осіб, були євре-
ями. у таращі були відкриті приватне єврей-
ське училище та єврейська школа “талмуд-
тора”. Незначну кількість представників оз-
наченого етносу мав у своїх територіальних
межах чигирин. єврейська громада міста
налічувала всього 2921 чол. Найменше євреїв
проживало у каневі. їх чисельність тут визна-
чалася у 2710 чол. але навіть у каневі євреї
складали не менше 30 %. таким чином, у ет-
нічному складі міст київської губернії, пред-
ставники означеного народу становили майже
третину населення. але дані стосовно цього
етносу, офіційно опубліковані державними
структурами, є не зовсім точними. спираю-
чись на листування київського губернатора з
рахівниками “юго-западного края”, можна
зробити висновок, що євреї намагалися уник-
нути фіксації, оскільки не законно перебува-
ли на території києва. скільки їх уникнуло
перепису, або на питання про рідну мову дали
неправдиву відповідь як за офіційними доку-
ментами, так і за негласною перепискою поса-
дових осіб з’ясувати не можливо16.
Наступною чисельною етнічною групою
були українці. вони посідали третє місце, пос-
тупаючись росіянам та євреям. їх кількість у
містах київської губернії визначалася у
129354 чол. представники автохтонного насе-
лення складали 28,16 %. за матеріалами за-
�3
гальноросійського перепису 1897 р. вони були
переважаючою національною групою у ва-
силькові, звенигородці, каневі, таращі, чер-
касах та чигирині. більше 40 % від загальної
кількості міських жителів українського по-
ходження, зосереджувалося у києві. вони
були другою за чисельністю етнічною групою
міста. у межах києва проживало 55064 пред-
ставника автохтонного народу. за статисти-
кою, частка українців тут складала 22,22 %.
ймовірно, що кількість представників означе-
ного етносу у києві була значно більшою. іс-
торичні умови та політика царизму сприяли
поступовій русифікації міського населення.
ще одноденний перепис людності м. києва,
який відбувся 2 березня 1874 р. визначив, що
російською розмовляли близько 80 % горо-
дян. але більша їх частина були вихідцями із
південно-західного краю, слобожанщини,
Новоросії. тому очевидно, що під час перепи-
су населення 1897 р. частина українців визна-
чила своєю рідною мовою — російську. а
отже, ці люди були віднесені переписувачами
до “великоросійського” етносу.
друге місце, за кількістю українців, посі-
дали черкаси. автохтонне населення тут
складало 43,58 %. чисельність представників
цього народу у місті становила 12900 чол. в
умані проживало 9509 осіб, які належали до
автохтонного етносу. поступалася як черка-
сам, так і умані — звенигородка. кількість
українців у межах міста визначалася у
8337 чол. вони складали майже половину, від
загальної кількості городян. Незначно відріз-
нялися між собою, за чисельністю українців
сквира та васильків. у першому місті, їх про-
живало 7681 особа, у другому — 7108 чол. у
сквирі українці складали 42,77 % населення,
а у василькові, відповідно — 54,12 %.
Наступне місце належало чигирину. кіль-
кість представників означеного етносу тут ся-
гала 6578 чол. чигирин мав найвищий показ-
ник української присутності, який становив
66,63 %. інші міста київської губернії налічу-
вали у своєму етнічному складі ще менше
представників автохтонного населення. так, у
каневі мешкало 5770 українців. у таращі та
бердичеві їх кількість визначалася, відповід-
но, у 5601 та 4395 чол. у липовці прожива-
ло — 3948 українців. і, зрештою, найменше
представників цього народу було зафіксовано
у радомишлі. Місто зосереджувало на своїй
території 2463 чол., які належали до означе-
ного етносу. Навіть у радомишлі українці
складали 22,58 % від загальної кількості го-
родян.
значну частину, серед мешканців міст ста-
новили поляки. за матеріалами перепису
1897 р. в межах губернії їх нараховувалося
21581 осіб. поляки складали 4,69 % від за-
гальної кількості міських жителів означеної
адміністративно-територіальної одиниці. пе-
реважна більшість з них, а саме — 16579 чол.,
мешкали у києві. за сімнадцять років, що ми-
нули після проведеного опитування, кількість
поляків постійно і стрімко збільшувалася.
протягом трьох років чисельність польського
населення зросла більш ніж у три рази. На
1900 р. представники цього етносу складали
14 % населення міста. їх чисельність визнача-
лася у 35552 особи. у 1909 р. поляків нарахо-
вувалося — 44000, що складало 9,8 % всього
населення міста. Напередодні першої світової
війни представників означеного етносу було
вже близько 60000 чол.
відносно чисельною була польська націо-
нальна меншина у бердичеві. кількість пред-
ставників цього етносу у місті сягала 2741 чол.
як у києві, так і у бердичеві відсоток поляків
був достатньо високий. у адміністративному
центрі губернії він становив — 6,69 %. у бер-
дичеві — 5,13 %. інші міста київської губер-
нії не мали у своєму етнічному складі великих
польських общин. чисельність представників
означеного народу у кожному з них не переви-
щувала 1000 чол. так, в умані мешкало — 918
осіб, які належали до польського етносу. у
звенигородці їх чисельність сягала 349 чол. у
сквирі нараховувалося лише 298 представни-
ків цього народу.
Наступну позицію, за кількістю поляків
посідав липовець. тут було зафіксовано
190 чол., які визнавали свою належність до
названого етносу. ще менше поляків прожи-
вало у радомишлі та таращі. їх чисельність, у
цих містах становила 136 та відповідно —
132 чол. польські общини були наявні і у чер-
касах, каневі, василькові та чигирині. у чер-
касах та каневі вони складалися із 125 та
48 чол. у василькові та чигирині — налічува-
ли 42 та 23 чол.
Наприкінці XIX ст. у містах київської гу-
бернії мешкало 4767 осіб німецької національ-
ності. вони становили лише 1 % від загальної
кількості міських жителів і посідали лише
п’яте місце, поступаючись росіянам, україн-
цям, євреям та полякам. Німецьке населення
міст складалося переважно з промисловців,
��
Краєзнавство, 1–4, 2008
купців, інтелігенції, технічного персоналу. їх
діяльність була пов’язана переважно з текс-
тильними підприємствами. в основному, нім-
ці зосереджувалися у києві. тут їх чисель-
ність визначалася у 4354 чол. Німецькі реміс-
ники у києві селились в основному на подолі.
промисловці та купці обирали більш при-
вілейовані райони: печерську, двірцеву, ста-
рокиївську частини міста. інші міста губернії
значно поступалися києву, за чисельністю
представників означеного етносу. кількість
німців у переважній більшості з них не пере-
вищувала 100 осіб. виключенням можна вва-
жати лише бердичів, де мешкало 154 пред-
ставника цього народу.
Майже вдвічі менше, ніж у бердичеві, їх
зосереджувалося в умані. кількість представ-
ників означеного етносу тут становила 81 чол.
у черкасах та радомишлі німецькі общини
налічували 50 та відповідно 46 чол. звениго-
родка зосереджували у своїх кордонах 24 осо-
би, які належали до цього народу. На 3 чол.
менше, ніж у звенигородці, тобто — 21, за-
фіксовано німців у радомишлі. розподіл пред-
ставників цього етносу по інших містах
київської губернії був наступним: василь-
ків — 13, канів — 11, тараща — 10, чиги-
рин — 2. Найменша кількість їх перебувала у
липовці. тут, переписувачі визначили чи-
сельність німців у одну особу. слід відмітити,
що практично в усіх містах губернії, за винят-
ком києва, представники цього народу скла-
дали менше одного відсотка від загальної
кількості городян.
Наступне місце у етнічному складі посіда-
ли — білоруси. Матеріали перепису, зафіксу-
вали наявність 3409 чол., що належали до
цього народу. це складало 0,74 % від загаль-
ної кількості населення міст. більшість з них
зосереджувалися у адміністративному центрі
губернії. білоруси складали 1,12 % від загаль-
ної кількості жителів києва. друге місце, за
чисельністю представників означеного етносу,
посідали черкаси. у межах міста перебувало
522 чол., які належали до цього народу. част-
ка білорусів у етнічному складі черкас була
більшою, ніж у києві, і становила — 1,76 %.
інші міста означеної адміністративно-тери-
торіальної одиниці мали незначний вміст бі-
лоруського населення. так, у бердичеві меш-
кало 49 осіб. у звенигородці чисельність пред-
ставників цього народу становила 16 чол. ще
менше білорусів було зафіксовано в умані. у
кордонах міста проживало лише 14 чол., що
належали до цього етносу. по декілька осіб,
які представляли білоруський народ, мешка-
ло у таращі, сквирі, василькові, радомишлі.
загальна кількість представників означеного
етносу у названих містах складала 10 чол. у
таращі та сквирі зосереджувалося по 3 біло-
руса. у василькові та радомишлі перебувало
по 2 представника цього народу. Найменша
кількість вихідців із білої русі була зафіксо-
вана у каневі. тут мешкав лише один білорус.
Не відмічена присутність представників цього
етносу у липовці та чигирині.
ще однією національною групою, що не
мала чисельного представництва у містах
київської губернії, були татари. вони стано-
вили 0,3 % від загальної кількості городян. їх
чисельність визначалася у 1442 чол. татари
мешкали в усіх містах губернії, крім василь-
кова. більшість з них, зосереджувалося у
києві. у губернському центрі їх мешкало
1133 чол. Наступну позицію посідала звени-
городка. у межах цього міста перебувало 108
представників означеного етносу. ще менше,
ніж у звенигородці їх було у сквирі. та-
тарська община міста нараховувала 66 чол.
Незначно поступалися сквирі — черкаси. тут
татар було лише на 3 особи менше, тобто —
63 чол. відносно невелике представництво
вони мали у бердичеві та таращі. у межах
першого налічувалося 39 татар. у таращі, пе-
реписувачі вказали на присутність 21 чол.,
які належали до цього етносу. інші міста
київської губернії мали у своєму складі лише
по декілька представників означеного народу.
так, у радомишлі мешкало 4 татарина. у чи-
гирині їх кількість становила 3 особи. у ка-
неві та липовці перебувало по 2 представника
цього етносу. останнє місце, за кількістю та-
тар, посідала умань. тут знаходилася лише
одна людина яка визнала свою етнічну належ-
ність до цього народу.
Наступною, за чисельністю, національною
групою були чехи. вони, як і німці, білоруси
та татари не мали значного представництва у
містах. чехи складали лише 0,23 % від за-
гальної кількості городян. їх кількість стано-
вила 1083 чол. левова частка чеського насе-
лення зосереджувалася у києві. це місто ста-
ло домівкою для 945 представників цього
народу. тут вони становили 0,38 %. розподіл
по інших містах київщини був наступним:
бердичів — 75 чол., умань — 29 чол., черка-
си — 13 чол., сквира — 10 чол., радоми-
шль — 6 чол. звенигородка — 3 чол. по одно-
��
му чехові перепис 1897 р. зафіксував у каневі
та липовці. взагалі відсутні вони були у ва-
силькові, таращі та чигирині.
до не переважаючих етнічних груп відне-
сені також французи, латиші, румуни, болга-
ри, греки. кількість представників кожного з
цих народів не перевищувала 600 чол. крім
зазначених вище національних груп у містах
київської губернії проживали литовці, італій-
ці, вірмени, англійці, а також серби, цигани,
шведи, іспанці, норвежці, голандці та ін. осе-
редком, де зосереджувалася переважна біль-
шість з них був київ17.
таким, чином переписні документи засвід-
чили поліетнічний склад міст київської губер-
нії й визначили наявність на її території пред-
ставників різних етносів. етнічний склад міст
цієї адміністративно-територіальної одиниці
не був таким строкатим, як наприклад у
південних губерніях. це пояснювалося істо-
ричними умовами заселення краю та певними
діями уряду. переважаючими етнічними
групами в містах київської губернії можна
назвати українців, росіян, євреїв, поляків.
критичний аналіз переписних документів
довів, що частка представників українського
та єврейського етносів є значно заниженою, а
російського — завищеною. це пов’язано з
русифікаторською політикою уряду російської
імперії, й існуванням смуги осілості єврей-
ського етносу, а також законодавством, яке
обмежувало права єврейського народу.
1 чубинський п. п. обор данных о населе-
нии города києва по однодневной перепи-
си произведенной 2 марта 1874 г. // рефе-
рат, прочитанный в годичном собрании
юго-западного отдела 23 марта 1875 г., —
к.: тип. М. п. Фрица, 1875. — 32 с.
2 крижановський е. чехи на волыни. —
спб.: синодальная типография, 1887. —
160 с.
3 семенов в. п. россия. полное географи-
ческое описание нашего отечества. Мало-
россия. — спб.: тип. императорской ака-
демии Наук, 1909. — т. 7. — 517 с.
4 вологодцев и. к. особенности развития
городов украины. — харьков, 1930. —
215 с.
5 тихонов б. в. переселения в россии во
второй половине XIX в. по материалам пе-
реписи 1897 г. и паспортной статисти-
ки. — М.: Наука, 1978. — 214 с.
6 Наулко в. и. развитие межэтнических
связей на украине: историко-этнографи-
ческий очерк. — к.: Наукова думка,
1975. — 276 с.
7 гуменюк а. о. Міста правобережної ук-
раїни в др. пол. XIX ст. / дис. канд. іст.
наук аН інститут історії НаН україни,
к.: 1992. — 240 с.: табл.
8 ковба ж. Н. чешская эммиграция на ук-
раине во вт. пол. XIX начале XX ст. / дис.
канд. іст. наук. львів. 1974.
9 лісевич і. т. у затінку двоглавого орла
(польська національна меншина на Над-
дніпрянській україні в др. пол. XIX на по-
чатку XX ст. — к.: інститут історії украї-
ни аН, 1993. — 87 с.
10 хонигсман я. с. Найман а. я. евреи ук-
раины: краткий исторический очерк / под
ред. Ф. я. горовского. к., 1992. — 156 с.
11 кабузан в. М. русские в мире. динамика
численности и расселения (1719–1989).
Формирование этнических и политичес-
ких границ русского народа. — спб.: из-
дательство русско-балтийский информа-
ционный центр “блиц”, 1996. — 347 с.;
кабузан в. М. Народы россии в XVIII веке.
численность и этнический состав. — М.:
Наука, 1990. — 256 с.
12 Назимко с. п. участь міських верств насе-
лення україни у національно-визвольному
русі (1905–1907). — к.: київський універ-
ситет ім. т. г. шевченка, 1994. — C. 17.
13 клименко а. и., шевченко а. а. динами-
ка этнического состава населения киева //
Этнические группы в городах европейской
части ссср/ Формирование, расселение,
динамика культуры / аН ссср. Московс-
кий филиал геогр. общества ссср (МФго)
е. М. поспелов и др. — М., 1987. — с.72–
80.
14 гуменюк а. о. Міста правобережної ук-
раїни в др. пол. XIX ст. / дис. канд. іст.
наук аН інститут історії НаН україни,
к., 1992. — C. 106.
15 список населенных мест киевской губер-
нии. издательство киевского губернского
статистического комитета. — к.: тип.
ивановой, 1900. — C. 453.
джерела та література
��
Краєзнавство, 1–4, 2008
16 лист переписувача 7-ї переписної ділянки
вінницького повіту подільської губернії в
м. брацлав київському губернаторові. —
дако — Ф. 384. — оп. 2. — спр. 4. —
арк. 111.
17 обчислення й аналіз етнічного складу на-
селення київської губернії проведено за
первая всеобщая перепись населения рос-
сийской империи 1897 г. киевская губер-
нія / издание центрального статистичес-
кого комитета Министерства внутренних
дел // ред. Н. а. тройницкого — спб.:
1904. — т. 16. — 288 с.
Oleg Ivanyuk
Kiev province’s ethnic composition of cities population on base of census materials
of Russian empire in 1897
The ethnic structure of cities population of Kiev’s province according to the Fist 1897 All-Russian
General Census is analyzing in the article. Comparative review of representatives of different nations
is given.
Key words: ethnos, ethnic composition, minorities, population.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-6205 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | ХХХХ-0001 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-11-28T10:29:09Z |
| publishDate | 2008 |
| publisher | Інститут історії України НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Іванюк, О. 2010-02-19T10:51:18Z 2010-02-19T10:51:18Z 2008 Етнічний склад міського населення Київської губернії за матеріалами переписних документів Російської імперії 1897 року / О. Іванюк // Краєзнавство. — 2008. — № 1-4. — С. 71-76. — Бібліогр.: 17 назв. — укр. ХХХХ-0001 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/6205 908.53 У статті на основі першого загальноросійського перепису населення 1897 р. та проводиться критичний аналіз чисельності представників різних народів. The ethnic structure of cities population of Kiev’s province according to the Fist 1897 All-Russian General Census is analyzing in the article. Comparative review of representatives of different nations is given. uk Інститут історії України НАН України Історія міст і сіл України: історико-теоретичні проблеми вивчення Етнічний склад міського населення Київської губернії за матеріалами переписних документів Російської імперії 1897 року Kiev province’s ethnic composition of cities population on base of census materials of Russian empire in 1897 Article published earlier |
| spellingShingle | Етнічний склад міського населення Київської губернії за матеріалами переписних документів Російської імперії 1897 року Іванюк, О. Історія міст і сіл України: історико-теоретичні проблеми вивчення |
| title | Етнічний склад міського населення Київської губернії за матеріалами переписних документів Російської імперії 1897 року |
| title_alt | Kiev province’s ethnic composition of cities population on base of census materials of Russian empire in 1897 |
| title_full | Етнічний склад міського населення Київської губернії за матеріалами переписних документів Російської імперії 1897 року |
| title_fullStr | Етнічний склад міського населення Київської губернії за матеріалами переписних документів Російської імперії 1897 року |
| title_full_unstemmed | Етнічний склад міського населення Київської губернії за матеріалами переписних документів Російської імперії 1897 року |
| title_short | Етнічний склад міського населення Київської губернії за матеріалами переписних документів Російської імперії 1897 року |
| title_sort | етнічний склад міського населення київської губернії за матеріалами переписних документів російської імперії 1897 року |
| topic | Історія міст і сіл України: історико-теоретичні проблеми вивчення |
| topic_facet | Історія міст і сіл України: історико-теоретичні проблеми вивчення |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/6205 |
| work_keys_str_mv | AT ívanûko etníčniiskladmísʹkogonaselennâkiívsʹkoíguberníízamateríalamiperepisnihdokumentívrosíisʹkoíímperíí1897roku AT ívanûko kievprovincesethniccompositionofcitiespopulationonbaseofcensusmaterialsofrussianempirein1897 |