Аналіз основних тенденцій розвитку інноваційного потенціалу підприємств України

У статті виконано системний аналіз виявлених тенденцій і чинників розвитку інноваційного потенціалу підприємств України. Зроблено висновок, що Україна нині не в змозі забезпечити випереджальний розвиток технологій та високотехнологічних галузей, оскільки параметри її інноваційно-технологічного розви...

Full description

Saved in:

Bibliographic Details
Date:	2012
Main Author:	Якименко, О.
Format:	Article
Language:	Ukrainian
Published:	Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України 2012
Series:	Схід
Subjects:	Економіка
Online Access:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/62324
Tags:	Add Tag No Tags, Be the first to tag this record!
Journal Title:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Cite this:	Аналіз основних тенденцій розвитку інноваційного потенціалу підприємств України / О. Якименко // Схід. — 2012. — № 2 (116). — С. 79-83. — Бібліогр.: 6 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-62324
record_format	dspace
spelling	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-623242025-02-09T14:37:29Z Аналіз основних тенденцій розвитку інноваційного потенціалу підприємств України Analysis of key trends in the development of innovative potential of Ukraine Якименко, О. Економіка У статті виконано системний аналіз виявлених тенденцій і чинників розвитку інноваційного потенціалу підприємств України. Зроблено висновок, що Україна нині не в змозі забезпечити випереджальний розвиток технологій та високотехнологічних галузей, оскільки параметри її інноваційно-технологічного розвитку вже давно знаходяться за межами граничних інтервалів. Протягом усього періоду існування України як самостійної держави відбувався нееквівалентний зовнішньоекономічний обмін, посилювалася її залежність від багатьох зовнішніх чинників, у тому числі функція постачальника природної сировини й робочої сили для ТНК та розвинутих країн, які концентрують глобальний інтелектуальний потенціал. The article made a systematic analysis of the identified trends and factors for innovation potential of enterprises in Ukraine. It is concluded that Ukraine currently unable to provide Leading technology and high-tech industries as its parameters innovation and technological development have long been outside the boundary interval. Throughout the period of existence of Ukraine as an independent state there was nonequivalent foreign economic exchange, intensified its dependence on many external factors, including a supplier of natural raw materials and labor to multinationals and developed countries to focus global intellectual potential. 2012 Article Аналіз основних тенденцій розвитку інноваційного потенціалу підприємств України / О. Якименко // Схід. — 2012. — № 2 (116). — С. 79-83. — Бібліогр.: 6 назв. — укр. 1728-9343 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/62324 658.012 uk Схід application/pdf Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Економіка Економіка
spellingShingle	Економіка Економіка Якименко, О. Аналіз основних тенденцій розвитку інноваційного потенціалу підприємств України Схід
description	У статті виконано системний аналіз виявлених тенденцій і чинників розвитку інноваційного потенціалу підприємств України. Зроблено висновок, що Україна нині не в змозі забезпечити випереджальний розвиток технологій та високотехнологічних галузей, оскільки параметри її інноваційно-технологічного розвитку вже давно знаходяться за межами граничних інтервалів. Протягом усього періоду існування України як самостійної держави відбувався нееквівалентний зовнішньоекономічний обмін, посилювалася її залежність від багатьох зовнішніх чинників, у тому числі функція постачальника природної сировини й робочої сили для ТНК та розвинутих країн, які концентрують глобальний інтелектуальний потенціал.
format	Article
author	Якименко, О.
author_facet	Якименко, О.
author_sort	Якименко, О.
title	Аналіз основних тенденцій розвитку інноваційного потенціалу підприємств України
title_short	Аналіз основних тенденцій розвитку інноваційного потенціалу підприємств України
title_full	Аналіз основних тенденцій розвитку інноваційного потенціалу підприємств України
title_fullStr	Аналіз основних тенденцій розвитку інноваційного потенціалу підприємств України
title_full_unstemmed	Аналіз основних тенденцій розвитку інноваційного потенціалу підприємств України
title_sort	аналіз основних тенденцій розвитку інноваційного потенціалу підприємств україни
publisher	Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України
publishDate	2012
topic_facet	Економіка
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/62324
citation_txt	Аналіз основних тенденцій розвитку інноваційного потенціалу підприємств України / О. Якименко // Схід. — 2012. — № 2 (116). — С. 79-83. — Бібліогр.: 6 назв. — укр.
series	Схід
work_keys_str_mv	AT âkimenkoo analízosnovnihtendencíjrozvitkuínnovacíjnogopotencíalupídpriêmstvukraíni AT âkimenkoo analysisofkeytrendsinthedevelopmentofinnovativepotentialofukraine
first_indexed	2025-11-26T23:27:30Z
last_indexed	2025-11-26T23:27:30Z
_version_	1849897413923307520
fulltext	№ 2 (116) березень-квітень 2012 р. ЕКОНОМІКА 79 УДК 658.012 АНАЛІЗ ОСНОВНИХ ТЕНДЕНЦІЙ РОЗВИТКУ ІННОВАЦІЙНОГО ПОТЕНЦІАЛУ ПІДПРИЄМСТВ УКРАЇНИ ОЛЕКСАНДР ЯКИМЕНКО, аспірант кафедри обліку та аудиту Приазовського державного технічного університету, м. Маріуполь У статті виконано системний аналіз виявлених тенденцій і чинників розвитку інноваційно- го потенціалу підприємств України. Зроблено висновок, що Україна нині не в змозі забезпечи- ти випереджальний розвиток технологій та високотехнологічних галузей, оскільки пара- метри її інноваційно-технологічного розвитку вже давно знаходяться за межами граничних інтервалів. Протягом усього періоду існування України як самостійної держави відбувався нееквівалентний зовнішньоекономічний обмін, посилювалася її залежність від багатьох зовнішніх чинників, у тому числі функція постачальника природної сировини й робочої сили для ТНК та розвинутих країн, які концентрують глобальний інтелектуальний потенціал. Ключові слова: інноваційний потенціал, технологічний уклад, інноваційний процес, високо- технологічна продукція. Постановка проблеми. Актуальність досліджен- ня інноваційного потенціалу промислових підпри- ємств підтверджують такі фактологічні дані. Неефек- тивність галузевої структури промислового вироб- ництва: понад 2/3 припадає на галузі, що виробля- ють продукцію проміжного споживання (сировину, матеріали, енергоресурси), тобто відбувається про- цес примітивізації структурної конструкції промисло- вості, зниження її конкурентоспроможності. Протя- гом 2000-2010 рр. зросла сума отриманих збитків, знизилася рентабельність машинобудівної промис- ловості, частка підприємств, що впроваджували інно- вації, становить 11,5 % (2010 р.), частка інновацій- ної продукції в загальному обсязі реалізованої про- дукції дорівнює 3,8 % (2010 р.). За технологічною структурою переважають виробництва низьких (ІІІ) і середніх (IV) технологічних укладів (95,9 %), частка V і VI високотехнологічних укладів, що визначають глобальні мегатренди економічного розвитку держа- ви, перебуває на рівні 4,1 %. Останні дослідження і публікації з пробле- ми. У науковій літературі значну увагу розвитку інно- ваційних процесів приділяли зарубіжні та вітчизняні вчені, серед яких можна виділити праці В. Аншина, С. Валдайцева, А. Віна, В. Гейця, А. Гойка, Л. Гох- берга, С. Гріна, С. Джонса, П. Завліна, А. Загород- нього, С. Ільєнкової, А. Казанцева, Г. Калитича, В. Ковальова, Н. Краснокутської, М. Крупки, О. Кузь- міна, О. Лапко, Р. Левітта, І. Лукінова, Л. Мінделлі, Р. Фатхудінова та інших. Незважаючи на велику кількість наукових праць і значні досягнення в теорії та практиці управління розвитком інноваційного по- тенціалу, є частина питань, які залишаються пос- тійним об'єктом дискусій. Метою статті є аналіз основних тенденцій роз- витку інноваційного потенціалу промислових підпри- ємств України. Виклад основного матеріалу. Основним шля- хом структурної перебудови національної економі- ки є перехід до модернізаційного економічного роз- витку України. З цією метою необхідно, як указано в роботах [2-6], визначити обмежений перелік пріори- тетних напрямів розвитку локомотивів модернізації та напрямів диверсифікації виробництва продукції й послуг для задоволення потреб внутрішнього ринку в рамках розробки та реалізації концепції зниження імпортозалежності та стимулювати зростання екс- порту продукції кінцевого виробництва; забезпечити взаємодію між державою, бізнесом і регіонами (на основі приватно-державного партнерства, форсай- ту тощо); підтримувати на державному рівні вироб- ництво продукції високих (V і VI) технологічних ук- ладів; розробити програму розвитку торговельної інфраструктури, що в умовах зростаючої конкуренції за ринки збуту та транзитні послуги дасть змогу трансформувати порівняльну перевагу України в гео- графічному розташуванні в конкурентну; здійснити системну реформу регуляторної політики, що повин- на включати заходи зі спрощення дозвільної систе- ми; скасувати обов'язкову сертифікацію деяких то- варів та послуг; впровадити нову систему ринково- го нагляду за відповідністю готової продукції основ- ним вимогам щодо її безпеки для життя та здоров'я громадян та навколишнього середовища; скороти- ти масштаби контрабандного ввезення товарів шля- хом усунення середовища для виникнення зловжи- вань; допустити іноземні компанії-виробники на внутрішній ринок на умовах організації процесу ви- робництва продукції взамін імпортованої; придбати ліцензії в іноземних виробників на виробництво імпор- тозамінюючої продукції, виробничого обладнання та технологічних ліній через існуючі профільні державні інституції з виділенням для цього бюджетних коштів або кредитів, отриманих під державні гарантії; вико- ристати потенціал власних інноваційних розробок для розвитку імпортозаміщення з попередньою орга- нізацією моніторингу та складання реєстру вітчиз- няних інноваційних продуктів, готових до впровад- ження; сприяти створенню замкнутих технологічних ланцюгів виробництва споживчих товарів усередині PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com http://www.pdffactory.com № 2 (116) березень-квітень 2012 р. 80 ЕКОНОМІКА країни через будівництво нових підприємств або перепрофілювання існуючих непрацюючих підпри- ємств; розробити засади промислової політики як інструменту технологічної модернізації; стимулюва- ти виробництво прогресивного технологічного облад- нання для провідних секторів економіки. Проголошена інноваційна модель економічного розвитку України передбачає реалізацію стратегії розвитку національної економіки, спрямованої на суттєве підвищення її ефективності, зростання ВВП шляхом широкої цілеспрямованої діяльності щодо створення, освоєння у виробництві й просування на ринок технологічних й організаційно-управлінських інновацій. Слід зазначити, що протягом усього періоду існу- вання України як самостійної держави започаткува- лись трансформаційні інституційні процеси в науко- во-технологічній та інноваційній сфері, що привело в останні роки до певної активізації суспільства в напрямі усвідомлення ролі та значення інновацій- них чинників для забезпечення соціально-економіч- ного зростання. У 2008-2010 рр. в Україні процес науково-техно- логічного та інноваційного розвитку мав задовільні ознаки. У кінцевому підсумку, обвалів як по фінан- совій системі та реальному сектору економіки не спостерігалося. Зокрема, обсяг виконаних наукових та науково-технічних робіт (у фактичних цінах) відпо- відно до статистичних даних має постійну задовіль- ну тенденцію до зростання. Зазначене суттєво впли- нуло на динаміку впровадження нових технологіч- них процесів: збільшення їх кількості протягом 2006- 2010 рр. (до того ж суттєве саме в період кризи), хоч питома вага маловідходних та ресурсозберіга- ючих технологічних процесів залишається майже стабільною протягом останніх десяти років, що свідчить не лише про відсутність дієвих державних стимулів у цій сфері модернізації промисловості, але й відображає її структурну особливість - переважа- юча частка підприємств низьких переділів у техно- логічному комплексі, які не завжди зацікавлені в модернізації своєї технологічної бази в умовах от- римання високої ренти при сприятливій кон'юнктурі на зовнішніх ринках. Проте саме остання обставина в кризовий і післякризовий період суттєво змінила- ся - на зовнішньому ринку з'явилися "нові чемпіо- ни", які досить швидко й потужно проявили свою конкурентоспроможність завдяки своєчасно упро- вадженим технологіям. Загалом, темпи розбудови сучасного формату інноваційної сфери сьогодні можна визначити як занадто низькі. Негативними є тенденції розвитку ін- новаційного потенціалу України: знижується якісний рівень науково-технологічного потенціалу, що вира- жається в скороченні кількості створених зразків но- вої техніки, устаткування, апаратів, приладів, засобів автоматизації; продовжується зниження частки зразків нової техніки, що відповідають світовому рівню; реструктуризується галузевий склад націо- нальної економіки з орієнтацією на сектори, що від- різняються низькою наукомісткістю, у результаті - різко впав попит на наукову продукцію, проектно- дослідницькі роботи та інноваційну діяльність. Ско- рочення наукомісткості промислового виробництва спричинило припинення довготривалих фундамен- тальних досліджень і розробок, а відповідно, ско- рочення кількості технічних новинок світового рівня; домінує відомча система організації науки від мак- ро- до мікрорівнів; переважає спеціалізація органі- зацій на окремих галузях наукових досліджень або обслуговуванні окремих міністерств; існують зайві бар'єри для міжгалузевої наукової кооперації, ство- рення та розповсюдження технологій та інновацій; підтримуються адміністративні принципи розподілу ресурсів у сфері науки на всіх рівнях; продовжує реалізовуватися відомчий контроль інноваційних процесів у галузях, особливо на стадіях розробки, які представлені специфічними формами інституцій (НДІ, КБ, проектний інститут, дослідне виробництво). Проте на стадіях упровадження вплив міністерств на підприємства, особливо недержавної власності, зведений до мінімуму; більшість наукових органі- зацій, незважаючи на підпорядкованість міністер- ствам, є самостійними. Зберігається організаційне відокремлення фундаментальної науки від вищої освіти, прикладної науки від підприємств. У поєд- нанні з відомчими бар'єрами це продукує відрив на- укової діяльності від інноваційної; залишаються не- змінними підвалини інституційної будови сфери на- уки - інституційні зміни, пов'язані зі створенням нових наукових організацій, не спрямовані на укріплення наукової бази підприємств та вишів; заводська на- ука традиційно займає незначне місце в інституційній структурі науки, що відбивається на інноваційній ак- тивності підприємств; підтримується дисбаланс сти- мулів між науковою та інноваційною діяльністю, особ- ливо в частині пільгового оподаткування. Технологічний розвиток галузей промисловості характеризується, перш за все, упровадженням прогресивних технологічних процесів. Статистичні дані свідчать, що за цими показниками машинобу- дування випереджає інші галузі і становить у се- редньому більше 50 %, хоч у цілому процес упро- вадження прогресивних технологій не відрізняєть- ся особливою стабільністю. Так, після зниження за- гальної кількості упроваджених технологічних про- цесів по промисловості у 2006 році протягом 2007- 2010 рр. зазначений показник почав зростати. Про- те в абсолютних цифрах це такі мізерні значення, що відкидають Україну в рейтингу за показником технологічної готовності до групи країн, які ніколи не мали власного системоутворюючого науково-тех- нічного потенціалу. Така ж закономірність спостері- гається і щодо кількості маловідходних, ресурсоз- берігаючих, безвідходних технологій. Виникає необхідність уточнення пріоритетів із метою розвитку високоукладної економіки. Для цього потрібно прийняти на державному рівні налагодже- ний механізм проведення детальних прогнозно-ана- літичних досліджень, які б дали можливість чітко й обґрунтовано визначати науково-технологічні та інно- ваційні пріоритети, що мали б реальну користь для вітчизняної економіки. Інвестиційні ресурси України виснажені й не за- безпечують ефективного розширеного відтворення. Очевидно, що промислові підприємства не зможуть вкладати ресурси в розробку та впровадження інно- вацій до того часу, поки не вирішать власних інвес- тиційних проблем. Зношеність основних фондів у галузях обробної промисловості в середньому сягає 59,2 % [1]; підприємства використовують украй за- старілу матеріально-технічну базу, більшість обіго- вих коштів спрямовуються не на оновлення облад- нання, а на його ремонт і підтримання хоча б міні- мальної здатності створювати нову вартість. Тож пе- реважна більшість підприємств займатися високо- продуктивною інноваційною діяльністю в найближчі роки не зможе. Інвестиційні ресурси юридичних осіб PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com http://www.pdffactory.com № 2 (116) березень-квітень 2012 р. ЕКОНОМІКА 81 значною мірою сформовані завдяки амортизацій- ним відрахуванням. Однак державна амортизацій- на політика не відповідає вимогам сьогодення і є вкрай недосконалою. Удосконалення потребують майже всі форми державної підтримки активізації інвестиційно-інноваційного процесу в корпоратив- ному секторі. Необхідна адекватна вимогам сього- дення трансформація амортизаційної, бюджетно- податкової, кредитної, техніко-технологічної, зовні- шньоторговельної політики. В Україні сукупна питома вага видів діяльності, що належать до високотехнологічних і середньотех- нологічних високого рівня розвитку, менша за 13 %. Перспективи розширення цих видів діяльності за- лежать від обсягів інвестування в їх розвиток, але в них вкладається менше 5 % від інвестиційних ре- сурсів економіки, що не відповідає не тільки їхній ролі в економіці, але й потребам простого відтво- рення виробничого потенціалу. Складаються умови, що ведуть до згортання цих видів діяльності [1]. Спостерігається дуже низька частка продукції галузей, які належать до високих технологій - усьо- го 4,6 %. Домінуючими в українському експорті є галузі середніх низьких технологій - 56,1 %. Це оз- начає, що країна орієнтується на виробництво тра- диційної індустріальної продукції, яка реалізується на конкурентних насичених ринках. Із зазначеною тенденцією тісно корелює інша - зниження чисельності винахідників, авторів промис- лових зразків та раціоналізаторських пропозицій у регіонах: по Дніпропетровській області - у 2010 році порівняно з 1995 роком - майже втричі; по Донецькій області за цей же період - більш ніж удвічі; по За- порізькій області - в 2,5 раза. Слід зазначити, що ці регіони традиційно вважаються промисловими, отже, відмічена тенденція - реальна втрата інноваційно- технологічного потенціалу для країни [1]. Слід відзначити недостатню увагу держави до ситуації у сфері регулювання правовідносин щодо об'єктів права промислової власності, зосереджен- ня на правових та адміністративних методах та інструментах без належного використання методів стимулюючого характеру, що призвели до катаст- рофічного зменшення чисельності винахідників, ав- торів промислових зразків і раціоналізаторських про- позицій, адже порівняно з 1991р. кількість винахід- ників і раціоналізаторів скоротилася більш ніж у 20 разів [Там само]. Поточна структура виробництва продукції пере- робної промисловості обумовлює повільність якіс- ного відтворення робочої сили та підвищення її ква- ліфікації. Частка галузей, які для виробництва про- дукції залучають низькопрофесійну робочу силу, за- лишається домінуючою і станом на 1 січня 2010 р. складала понад 57 % [Там само]. Натомість частка галузей, що формують попит на висококваліфікова- ну робочу силу, скорочується. Слід указати на ще одну тривожну тенденцію української економіки: величезне від'ємне сальдо торговельного балансу в групах високих та середніх високих технологій, що свідчать про дуже низькій власний інноваційний потенціал нашої країни. Спо- живаючи високотехнологічну продукцію, ми не ство- рюємо власної виробничої бази для адекватного збільшення випуску конкурентоздатної прогресив- ної продукції. Такий стан не може задовольняти в контексті завдання (необхідності) створення пере- думов для майбутнього економічного зростання ук- раїнської економіки. У високотехнологічному секторі української про- мисловості зберігаються стійкі диспропорції, які сут- тєво обмежують перспективи її зростання в довгос- троковому періоді, формують значні ризики та об- меження для зміцнення конкурентоспроможності національної економіки України. Здійснення високотехнологічного прориву й фор- мування інноваційної економіки повинно передба- чати такі складові: активну та всебічну підтримку державою, спеціальними та регіональними органа- ми влади новостворених інноваційно-орієнтованих структур та їх потенційних утворювачів; розробку альтернативи витоку висококваліфікованих фахівців із країни, оскільки високий рівень "витоку мізків" унеможливлює побудову високотехнологічної еко- номіки; створення ринкових механізмів, що роблять розвиток науки й упровадження її досягнень еконо- мічно вигідними, оскільки інноваційні тенденції не можуть бути сформовані лише централізованим рішенням; заохочення прямого співробітництва із закордонними науково-дослідними установами; за- лучення іноземних інвестицій для стимулювання розвитку сфери надризикованого венчурного бізне- су; сприяння активному розвитку й функціонуванню малого інноваційного бізнесу, що є мобільніший, більшою мірою спроможний до оперативної розроб- ки й упровадження нововведень у виробництво; створення умов поєднання елементів інноваційної інфраструктури та великих наукових й освітянських центрів; сприяння залученню внутрішніх та інозем- них інвестицій до науково-технічної сфери шляхом створення сприятливого податкового клімату. Удосконалення потребують майже всі форми державної підтримки активізації інвестиційно-іннова- ційного процесу в корпоративному секторі. Необ- хідна адекватна вимогам сьогодення трансформа- ція амортизаційної, бюджетно-податкової, кредитної, техніко-технологічної, зовнішньоторговельної політи- ки. Здійснення високотехнологічного прориву має забезпечуватись активною державною політикою, перш за все, у напрямі стимулювання інвестицій у високотехнологічні виробництва через: нормативно- правове забезпечення інвестиційної діяльності, ство- рення сприятливого інституційного середовища, у тому числі формування та всебічної підтримки скла- дових інноваційної системи (технопарки, технополі- си, інфопорти, бізнес-інкубатори, "бізнес-ангели"); розробку та впровадження механізмів сприятливо- го фінансування та кредитування елементів іннова- ційної інфраструктури, у тому числі шляхом компен- сації банківського відсотка учасникам технопарків за інноваційними проектами, що пройшли відповід- ну державну експертну комісію, часткової участі держави в прямому фінансуванні проектів техно- парків за умови залучення приватного капіталу, пря- мої участі держави у створенні венчурних фондів із метою стимулювання розвитку венчурного бізнесу та створення умов для інвестування малим науко- ємним підприємствам, створення державної кредит- ної установи, що має надавати пільгові кредити для підприємств та окремих розробників, які здійсню- ють упровадження інноваційних розробок тощо. Головним напрямком технологічної реструктури- зації галузей промисловості з метою створення ста- лих мотивацій для розширеного відтворення та інве- стування інноваційно-технологічного розвитку має бути створення сучасного збалансованого комплек- су галузей із потужним корпоративно-коопераційним каркасом, що може забезпечити щільну коопера- PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com http://www.pdffactory.com № 2 (116) березень-квітень 2012 р. 82 ЕКОНОМІКА цію вітчизняних суб'єктів господарювання та вигід- не інтегрування у світову економіку. При виробленні стратегії й політики економічного розвитку необхідно виходити з того, що політика, спрямована на стимулювання галузей із низьким рівнем переробки, не може бути основою для випе- реджального розвитку, навіть за умов значного збільшення виробництва й реалізації. Інвестиційні ресурси, які вкладаються у виробництва нижчих технологічних укладів, консервують структурно де- формовану економіку і, врешті-решт, ведуть до відставання. Проте українська економіка не має іншого вибору щодо моделі динамічного економічного розвитку, ніж мобілізація всіх можливостей для досягнення ефек- тивного вписування в технологічну траєкторію ево- люції людської цивілізації. Практична реалізація цьо- го завдання потребує значних управлінських зусиль, і першим кроком повинна стати об'єктивна економіч- на оцінка технологічного розвитку української еконо- міки в контексті світової еволюції технологічних ук- ладів із тим, щоб розробити і впровадити дієві інсти- туційні, законодавчо-нормативні та економіко-моти- ваційні заходи для забезпечення прискореного роз- витку галузей V та VІ технологічних укладів. Необхі- дно на державному рівні забезпечити всебічну під- тримку ініціатив органів місцевого самоврядування щодо розробки інноваційних програм і проектів у межах регіональних стратегій інноваційного розвит- ку, у тому числі шляхом підтримки ініціатив щодо розробки та затвердження нормативно-правової бази для стимулювання інноваційної діяльності економіч- них агентів, науковців та інноваторів, елементів інфра- структури регіонального ринку інновацій. Нагальною постає проблема регулювання ринку промислової власності, яка полягає у розробці й реалізації такого нормативно-правового механізму, який би враховув особливості правовідносин націо- нального, міждержавного й міжнародного характе- ру стосовно окремих видів промислової власності (патентів на винаходи, промислових зразків, корис- них моделей тощо, свідоцтв про реєстрацію торго- вельних марок, географічних позначень тощо). При цьому слід відзначити, що, незважаючи на від- мінності в рівнях розвитку окремих країн, переваж- на більшість проблем розвитку національних ринків промислової власності пов'язана з необхідністю вре- гулювання прав на об'єкти промислової власності, які створені з державних джерел фінансування, а також стимулюванням їх упровадження з метою ак- тивізації інноваційних процесів. Висновки Таким чином, здійснений системний аналіз вияв- лених тенденцій і чинників розвитку дозволив дійти висновку, що Україна нині не в змозі забезпечити випереджальний розвиток технологій та високотех- нологічних галузей, оскільки параметри її інновацій- но-технологічного розвитку вже давно знаходяться за межами граничних інтервалів. Протягом усього періоду існування України як самостійної держави відбувався нееквівалентний зовнішньоекономічний обмін, посилювалася її залежність від багатьох зовнішніх чинників, у тому числі функція постачаль- ника природної сировини й робочої сили для ТНК та розвинутих країн, які концентрують глобальний інте- лектуальний потенціал. Для забезпечення ефективності інноваційного розвитку економіки надалі необхідно впорядкувати наявну систему законодавства та доповнити її цілою низкою документів, які б регламентували та забез- печували всі складові інноваційної політики держа- ви (створення інноваційної інфраструктури, розви- ток трансферу технологій, венчурне фінансування, формування національної інноваційної системи, роз- виток високотехнологічного виробництва, інтегра- цію науки, освіти та виробництва, регіональний інно- ваційний розвиток; формування інноваційних (тех- нологічних) кластерів тощо) і створили основу для підготовки системного Кодексу законів в іннова- ційній сфері. Аналіз останніх тенденцій в економічній глобалі- зації і її наслідків для країн, які розвиваються, доз- воляє зробити висновок про необхідність посилен- ня ролі держави у створенні умов для підвищення конкурентоспроможності її економіки, у першу чер- гу, не просто з урахуванням інноваційних чинників, а з урахуванням фактора технологічного розвитку. Нинішня економічна ситуація виникла не лише внаслідок зовнішніх впливів, але й дії внутрішніх чин- ників - структурної деградації національної економі- ки, сильної залежності від низькотехнологічних та сировинних галузей, надмірної експортної орієнтації галузей, застарілості виробничих активів реального сектора економіки. Сукупність цих чинників із новою силою актуалізує необхідність модернізації національ- ної економіки на інноваційній основі. Світова криза загострила актуальність прискорення інноваційного процесу для компаній, галузей і національних еко- номік у цілому. Криза спричинила новий перерозподіл усього світового економічного простору, тому дис- кусії навколо інноваційної моделі розвитку нині з не- обхідністю втілюються в конкретні стратегії держав і компаній, які розраховують на перемогу в конку- рентній боротьбі за ринки в посткризовий період. У подальших дослідженнях необхідно приділи- ти увагу розробці не лише реальних механізмів фор- мування господарюючої системи на основі іннова- ційних факторів, але й реалізації організаційного ре- сурсу на всіх рівнях управління науково-технологі- чним та інноваційним процесом. Дослідження пока- зують, що якість та ефективність зазначеного ре- сурсу залежить від рівня сформованості організац- ійних компетенцій на рівні кожної окремої ланки уп- равлінської структури (департаменту) розвитку інно- ваційної діяльності: чи на рівні міністерства (як скла- дова адміністративного менеджменту), чи великої компанії (корпоративної структури), чи окремого се- реднього та малого підприємства. Суттєвого пере- проектування потребує організаційна структура уп- равління на всіх його ієрархічних рівнях, оскільки це головний інструмент управління, що регламен- тує склад, величину, розміщення, профіль діяль- ності, відповідальність, підпорядкованість структур- них підрозділів, поєднаних загальним апаратом уп- равління для виконання всіх цільових функцій, за- фіксованих у відповідних постановах чи статутах. ЛІТЕРАТУРА: 1. Державний комітет статистики України [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.ukrstat.gov.ua. 2. Корпоративні структури в національній інноваційній си- стемі України / [за ред. Л. І. Федулової]. - К. : УкрІНТЕІ, 2007. - 812 с. 3. Конкурентоспроможність економіки України : стан і пер- спективи підвищення / [за ред. І. В. Крючкової]. - К. : Основа, 2007. - 488 с. ЕКОНОМІКА PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com http://www.ukrstat.gov.ua http://www.pdffactory.com № 2 (116) березень-квітень 2012 р. ЕКОНОМІКА 83 4. Инновационный потенциал: современное состояние и перспективы развития : [монография] / В. Г. Матвейкин, С. И. Дворецкий, Л. В. Минько, В. П. Таров, Л. Н. Чайникова, О. И. Летунова. - М. : Изд-во Машиностроение-1, 2007. - 284 с. 5. Инновационный менеджмент: Концепции, многоуров- невые стратегии и механизмы инновационного развития / [под ред. В. М. Аньшина, А. А. Дагаева]. - М. : Дело, 2007. - 584 с. 6. Стратегічні виклики ХХІ століття суспільству та еко- номіці України : у 3-х тт. / [за ред. В. М. Гейця, В. П. Семіножен- ка, Б. Є. Кваснюка]. - К. : Фенікс, 2007. - Т. 2: Інноваційно- технологічний розвиток економіки. - 564 с. O. Yakymenko ANALYSIS OF KEY TRENDS IN THE DEVELOPMENT OF INNOVATIVE POTENTIAL OF UKRAINE The article made a systematic analysis of the identified trends and factors for innovation potential of enterprises in Ukraine. It is concluded that Ukraine currently unable to provide Leading technology and high-tech industries as its parameters innovation and technological development have long been outside the boundary interval. Throughout the period of existence of Ukraine as an independent state there was nonequivalent foreign economic exchange, intensified its dependence on many external factors, including a supplier of natural raw materials and labor to multinationals and developed countries to focus global intellectual potential. Key words: innovation potential, class of technology, innovation process, a high-tech products. © О. Якименко Надійшла до редакції 13.02.2012 ІСТОРІЯ УДК 351.743:94(470) "50-60" РЕОРГАНІЗАЦІЇ МВС У МОГП* У СЕРЕДИНІ 50-х - НА ПОЧАТКУ 60-х РОКІВ ХХ СТОЛІТТЯ: ПОЛІТИКО-ПРАВОВИЙ АНАЛІЗ ОЛЕГ БЕЗНОСЮК, кандидат історичних наук, завідувач відділу організаційно-наукової роботи Бурштинського енергетичного коледжу Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу * МВС - Міністерство внутрішніх справ; МОГП - Міністерство охорони громадського порядку. У статті проаналізовано особливості реорганізації державно-управлінських структур та суспільно-політичних процесів, які відбувалися в середині 50-х років - на початку 60-х років ХХ століття в СРСР. Показано їх спрямованість на лібералізацію та десталінізацію. Ключові слова: політичний режим, радянська влада, суспільно-політичні процеси, законодав- ча влада, працівники міліції, реорганізація МВС у МОГП. Постановка проблеми. Радянська історіогра- фія характерна тим, що перед дослідниками були встановлені чіткі ідеологічні бар'єри. До того ж усі архівні джерела, які могли дати уявлення про справ- жню картину організації та діяльності органів МВС- МОГП, за радянських часів були практично недо- ступні науковцям. Публікувалися лише нечисленні узагальнюючі праці, присвячені розбудові органів внутрішніх справ, вихід яких пов'язувався з ювілей- ними датами їх існування. Хоч і написані з певними ідеологічними обмеженнями, ці праці дають більш- менш повне уявлення про історичний шлях, що прой- шли органи міліції з моменту свого заснування та реорганізації. Ряд авторів розкриває основні прин- ципи організації та діяльності органів міліції, їх зав- дання та структурне вдосконалення, навчання та ви- ховання кадрів. Певну увагу на їх сторінках приділе- но й питанням розвитку міліції та вдосконаленню її організаційної структури в союзних республіках, у тому числі в Україні. Однак в основу цих дослід- жень було покладено лише функціонування міліції, а питання системного, критичного аналізу організації, реорганізації та діяльності МВС-МОГП залишились поза увагою дослідників. Аналіз останніх досліджень та публікацій. З проголошенням державної самостійності України та демократизацією всіх сфер життя настав новий етап PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com http://www.pdffactory.com

Аналіз основних тенденцій розвитку інноваційного потенціалу підприємств України

Institution

Similar Items