Польське питання в діяльності репрезентаційних організацій (1914-1916 рр.)
У статті розглянута діяльність польських репрезентаційних політичних організацій, які діяли на території Галичини в період Першої світової війни. Протежено політичні умови формування таких організацій, мету їхньої діяльності, ідейні переконання, політичний склад та ставлення до ідеї польської дер...
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Схід |
|---|---|
| Дата: | 2012 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України
2012
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/62328 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Польське питання в діяльності репрезентаційних організацій (1914-1916 рр.) / У. Клим'юк // Схід. — 2012. — № 2 (116). — С. 100-106. — Бібліогр.: 31 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859706139549106176 |
|---|---|
| author | Клим'юк, У. |
| author_facet | Клим'юк, У. |
| citation_txt | Польське питання в діяльності репрезентаційних організацій (1914-1916 рр.) / У. Клим'юк // Схід. — 2012. — № 2 (116). — С. 100-106. — Бібліогр.: 31 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Схід |
| description | У статті розглянута діяльність польських репрезентаційних політичних організацій, які
діяли на території Галичини в період Першої світової війни. Протежено політичні умови
формування таких організацій, мету їхньої діяльності, ідейні переконання, політичний склад
та ставлення до ідеї польської державності.
In this paper the activity of a representative of Polish political organizations that operated in Galicia during First
World War. Examined the political conditions of formation of these organizations, the purpose of their activities,
ideological beliefs, political composition and attitude to the idea of Polish independence.
|
| first_indexed | 2025-12-01T03:09:38Z |
| format | Article |
| fulltext |
№ 2 (116) березень-квітень 2012 р.
100 ЕКОНОМІКА
Y. Zozulia
INTERNATIONAL CO-OPERATION OF THE INTERNAL AFFAIRS OF UKRAINE
FOR THE PREPARATION OF SAFETY AND SECURITY DURING THE EUROPEAN
FOOTBALL CHAMPIONSHIP EURO-2012
In the article it is made an analysis of the main directions of international co-operation of the internal affairs of
Ukraine with law enforcement authorities of foreign countries regarding the regulatory and institutional security and
public order during the European football championship EURO-2012.
Key words: international cooperation, law enforcement, public safety, law enforcement, Football Championship EURO 2012.
© Є. Зозуля
Надійшла до редакції 25.01.2012
ІСТОРІЯ
УДК 94(438) "1914-1916"
ПОЛЬСЬКЕ ПИТАННЯ В ДІЯЛЬНОСТІ
РЕПРЕЗЕНТАЦІЙНИХ ОРГАНІЗАЦІЙ (1914-1916 рр.)
УЛЯНА КЛИМ'ЮК,
аспірант кафедри всесвітньої історії Прикарпатського національного університету
імені В. Стефаника, м. Івано-Франківськ
У статті розглянута діяльність польських репрезентаційних політичних організацій, які
діяли на території Галичини в період Першої світової війни. Протежено політичні умови
формування таких організацій, мету їхньої діяльності, ідейні переконання, політичний склад
та ставлення до ідеї польської державності.
Ключові слова: Перша світова війна, Галичина, польська державність, політична орієнтація,
репрезентаційна організація, націонал-демократи, ППС, Комісія сконфедерованих незалежниць-
ких партій, Головний національний комітет, Польський національний комітет, Польська військо-
ва організація, Центральний національний комітет.
Постановка проблеми. Перша світова війна не-
сла з собою не тільки великі людські втрати та страж-
дання, вона несла також можливість здобути дер-
жавність тим націям, які її потребували. Але це була
одночасно війна великих державних інтересів, коли
доля державності залежала від вдало проведеної
політичної діяльності. Такою проблемою було здо-
буття Польщею незалежності, бо питання ідеї поль-
ської державності було важливим як для Німеччини
й Австро-Угорщини, так і для їхньої суперниці Росії.
Історична хвиля напередодні Першої світової війни
вдихнула нове життя в польську справу, але одно-
часно застала польське суспільство роз'єднаним як
із політичного, так і з мілітарного погляду. Однією з
важливих проблем під час світової війни була діяль-
ність польських репрезентаційних організацій, які
існували в середовищі польського суспільства й по-
рушували питання відродження польської держав-
ності. Польські політичні організації діяли згідно з
існуючими орієнтаціями, що й було основою їхньої
діяльності. Тому діяльність польських репрезента-
ційних організацій зумовлює наукову актуальність
окресленої проблеми.
Стан вивчення проблеми. Обрану тему дос-
ліджували як українські, так і польські науковці.
Але здебільшого це питання висвітлено в загаль-
них працях, присвячених становищу поляків та поль-
ської політичної думки на початку ХХ ст., а також
крізь призму діяльності політичних партій та форму-
вання політичних орієнтацій. Цю проблему активно
досліджували Л. Зашкільняк, О. Аркуша, М. Стахів,
Ю. Михальський, A. Albert, J. Buszko, A. Czubiń ski,
M. Eckert, M. Kukiel, W. Lipiń ski. Аналізуючи стан
вивчення зазначеної проблеми в історичній науці,
необхідно зауважити, що питання діяльності реп-
резентаційних організацій має важливе значення
для дослідження політичних подій на території Га-
личини під час Першої світової війни й воно дале-
ко не вичерпане.
Метою статті є дослідження особливостей діяль-
ності репрезентаційних організацій, ставлення їх до
ідеї відродження польської державності під час
Першої світової війни та визначення їхньої ролі в
середовищі польського суспільства.
Виклад основного матеріалу. Політичний стан
краю напередодні Першої світової війни мав сумну
картину партійної боротьби. Політичні партії, поділені
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
№ 2 (116) березень-квітень 2012 р.
ЕКОНОМІКА 101ІСТОРІЯ
на два великі табори блоку й антиблоку, провадили
гостру боротьбу в політичних і пресових колах [2,
kat. 7]. У той же час реакція зорганізованих політич-
них сил на час вибуху війни залишалася в згоді з
існуючими орієнтаціями [21, c. 18]. Відомо, що на
зламі ХІХ і ХХ ст. викристалізувалися головні польські
політичні орієнтації. Розглянемо їх більш детально.
1. Проросійська орієнтація народилася в сере-
довищі Національної Ліги та енденції. Її автором був
головний теоретик націонал-демократів Р. Дмовсь-
кий, політичні симпатії якого були скеровані в на-
прямку Росії. На думку Р. Дмовського, Росія най-
менше загрожувала польськості. У зв'язку з тим
автономія майбутньої Польщі мала бути здобута
поступово, за допомогою легальної діяльності в пар-
ламенті - Думі. Метою було об'єднання всіх поль-
ських земель під скіпетром російського царя, що
мало привести до автономії, а потім до незалежності.
Завданням лідера ендеків було відповісти на запи-
тання - якою має бути майбутня Польща? Досяг-
нення поставленої мети мало посприяти "зрушенню
з місця справи" [16, с. 59]. Р. Дмовський підкреслю-
вав, що для нього необхідні три умови, які є мож-
ливі для виконання в найближчому часі: внутрішні
перетворення в Росії, остаточний розпад Австрії й
війна Росії з Німеччиною [14, с. 75].
2. Проавстрійська орієнтація - лоялістична. Її при-
хильниками були галицькі консерватори, які хотіли
зберегти лояльність навколо австрійської монархії,
а тому спочатку не думали про незалежність. Тут
виникла триалістична концепція, в основі якої лежа-
ла ідея приєднання Королівства Польського до Га-
личини й перетворення дуалістичної монархії на три-
алістичну. Австрія, Угорщина і Польща мали в ній
існувати на рівних правах, а за майбутню перешко-
ду в реалізації тієї мети визнано Росію. На думку
польського історика Ю. Бужка, в проавстрійськи
налаштованих політиків Австро-Угорщина була тією
державою, у межах якої належить піднімати поль-
ську справу, розв'язання якої бачили у відірванні
від Росії польських земель й об'єднанні їх із Галичи-
ною в рамках Габсбурзької монархії [14, с. 165].
Однією з головних сил у цьому таборі була Поль-
ська соціалістична партія, а особливо ППС-револю-
ційна фракція (PPS-Frakcja Rewolucyjna). Вона зор-
ганізувалася в результаті розколу ППС у листопаді
1906 р. На чолі партії стояв Ю. Пілсудський, який на
той час керував Військовою організацією ППС
(Organizacja Spiskowo-Bojowa PPS) [13, с. 24]. Після
поразки революції члени Організації знайшли при-
тулок у Галичині, де в 1908 р. утворили конспіратив-
ний Союз діючої боротьби (Zwią zek Walki Czynnej)
на чолі з Ю. Пілсудським і К. Соснковським.
Початковою метою прихильників Ю. Пілсудсько-
го було розширення автономії Галичини та Польсько-
го Королівства, а потім визволення їх з-під влади
Австро-Угорщини. З австро-польською орієнтацією
пов'язана була також діяльність галицької Польської
соціал-демократичної партії (PPSD), очолюваної
Ігнатієм Дашинським, а також Польської людової
партії (PSL), на чолі з Якубом Бойком, Яном Стапін-
ським та Віцентієм Вітосом.
Людовий рух не був конкурентним у відношенні
до ендеків і соціалістів. На початку Першої світової
війни людовці бачили розв'язання польської справи
в порозумінні із центральними державами, а саме
Австро-Угорщиною та Німеччиною. Усі селянські
партії спочатку належали до табору так званих ак-
тивістів. А розв'язанням польського питання вони
вважали об'єднання Польського Королівства, яке
потрібно було відібрати в Росії, із Галичиною, і утво-
рення в такий спосіб третього федераційного члена
Австро-Угорської монархії [17, с. 7].
3. Орієнтація революційна - відрізнялася від двох
попередніх тим, що уявляла собі війну як суспіль-
ний переворот, який ліквідує увесь утиск, а тим са-
мим розв'яже національні питання. Конфлікт держав
мав бути використаний для підкріплення револю-
ційного руху й для реалізації його мети, а справа
незалежності відходила на другий план. У польсько-
му суспільстві існували партії, які бачили таку перс-
пективу, вони репрезентували лівицю польського
соціалістичного руху - СДКПіЛ (SDKPiL) i ППС-ліви-
ця (PPS-Lewica) [14, с. 168].
Ще в 1912 р. у період сильної політичної напруги
в Європі, пов'язаної з війною на Балканах, дійшло
до координації діяльності польських угруповань, які
стояли на позиціях боротьби з Росією. 25 і 26 серп-
ня 1912 р. відбувся з'їзд в Закопаному, на якому
брали участь політичні діячі, пов'язані з соціалістич-
ним та національним рухом, представники інтелі-
генції. Учасники з'їзду після гарячої дискусії узгоди-
ли спільну резолюцію, яка мала бути чинною у ви-
падку збройного конфлікту між Австрією та Росією.
Це розумілося як виступ на стороні Австрії. Утворе-
но Польський військовий скарб (Polski Skarb
Wojskowy (PSW) під керівництвом Болеслава Ліма-
новського. Постановлено звернутися по допомогу
до всього польського народу, тому що з вибухом
балканської війни в жовтні 1912 р. перспективи війни
між Австрією та Росією ставали більш реальними.
Учасники з'їзду прагнули до об'єднання близьких між
собою угруповань [3, kat. 3]. У результаті спільних
нарад дійшли до утворення Тимчасової комісії скон-
федерованих незалежницьких партій (Кomisja
Tymczasowa Skonfederowanych Stronnictw Niepodleg-
ł eś ciowych (KTSSN) [3, kat. 3].
Утворення комісії відбулося у Відні 10 листопа-
да 1912 р. До складу Комісії ввійшли з Королівства
Польського по одній делегації від 4 угруповань:
Польської соціалістичної партії (Polska Partia
Socjalistyczna), Національного робітничого союзу
(Narodowy Zwią zek Robotniczy), Національний се-
лянський союз (Narodowy Zwią zek Ch ł opski), Орган-
ізації незалежницької інтелігенції (Organizacja
Niepodleg ł oś ciowej Inteligencji). На початку 1913 р.
Селянський союз (Zwią zek Ch ł opski) погодив свою
участь, в травні 1914 р. Союз патріотів (Zwią zek Pat-
riotów). З австрійської території ввійшли делегації
Польської соціал-демократичної партії Галичини і
Сілезії (PPSD), Польська поступова партія (Polskie
Stronnictwо Postę powe) i Польська народна партія
(Polskie Stronnictwо Ludowe) [3, kat. 3].
Тимчасова комісія мала бути спільним репре-
зентантом у справах порозуміння всіх чинників у
краї, що мало сприяти визволенню польського на-
роду з-під ярма царату. Комісія ставила завдання
підготувати організацію польських збройних кадрів
та зібрання грошових коштів і на випадок війни
мала утворити Національний Уряд. А в планах са-
мого Ю. Пілсудського протягом усього часу існу-
вання Комісії Галичина мала бути єдиним тереном
діяльності [23, с. 92].
На першому конгресі 30 листопада - 1 грудня
1913 р. у Львові були прийняті рішення в справах
зовнішньої організації Комісії, статут і зміни назви
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
№ 2 (116) березень-квітень 2012 р.
102 ЕКОНОМІКА
на Комісію сконфедерованих незалежницьких
партій (Кomisję Skonfederowanych Stronnictw Nie-
podleg ł eś ciowych (KSSN). Кожна партія мала бути
репрезентована в Комісії одним делегатом та од-
ним заступником. Органами Комісії були: конгрес,
делегація і відділи. Конгрес складався з делегатів
партій, делегатів Комітету національної оборони
(Komitetu Obrony Narodowej), Військового відділу
(Wydzia ł u Wojskowego), Польського військового
скарбу (Polskiego Skarbu Wojskowego), пресового
бюро (Biura Prasowego) і гостей, запрошених Комі-
сією. Конгрес мав проходити двічі на рік, звичайні
зібрання мали відбуватися раз на квартал. Делега-
ція - це орган, що займався узгодженням інтересів
усіх партій. Функцію секретаря виконував Вітольд
Йодко-Наркевич, його заступником був Леон Васи-
левський, а Ю. Пілсудського іменовано Комендан-
том військових сил [3, kat. 3].
Від грудня 1912 р. до 17 серпня 1914 р. відбуло-
ся близько 30 засідань, що свідчило про активну
діяльність Комісії. Особливо вона відзначалася на
терені Галичини. Зібрання відбувалися у Львові та
Кракові. У Королівстві було зорганізовано мережу
пунктів, деякі представники проводили нелегальну
роботу. Таким чином, у кожному центрі, де була
можлива політична діяльність, польські організації
з'являлися, мов із повітря [9, c. 729]. Більшість
польських політичних партій в Галичині вважали той
край за "Польський П'ємонт", із якого вийде "зброй-
ний чин" у хвилі вибуху австрійсько-російської війни,
яка полегшить вибух антиросійського повстання в
Королівстві і створить основи польської державності
на цій території [14, c. 49]. Варто зазначити, що в
Галичині від першої хвилі війни найбільше протис-
тояли одна одній Комісія сконфедерованих незалеж-
ницьких партій (KSSN) і Львівський центральний
національний комітет під керівництвом Тадеуша
Цінського і Олександра Скарбка. Комісія репрезен-
тувала відділи Ю. Пілсудського, а Комітетові підпо-
рядковувалися "Сокіл", "Дружини Барташові", "Дру-
жини Стрілецькі" [27, с. 577].
Проте на початку 1914 р. виникли ідеологічні не-
порозуміння в Комісії сконфедерованих незалеж-
ницьких партій (KSSN). Національний робітничий
союз заявив про свою непричетність до її діяль-
ності і не висилав свого делегата на засідання, а в
1914 р. відкрито вийшов із Комісії [3, kat. 7].
Головний провідник ППС Ю. Пілсудський увій-
шов у контакт із військовими колами Австрії та в
порозумінні з ними приступив до утворення в Гали-
чині польських парамілітарних організацій. Адже
до 1906 р. у Галичині не було військових органі-
зацій, окрім гімнастичного товариства "Сокіл" [2,
kat. 9]. Уже в червні 1908 р. у Львові утворено кон-
спіративний Союз чинної боротьби (ZWC) на чолі з
Казимиром Соснковським (1889-1969). За два роки
утворено "Союз Стрілецький" і Товариство "Стрі-
лець" у Кракові. Головою стрілецького руху у
Львові був Владислав Сікорський (1881-1943) [19,
c. 7]. "Союз стрілецький" і Польські дружини нара-
ховували до 200 товариств і біля 10 тис. членів.
Формально ці дві організації співпрацювали між
собою й визнавали спільного коменданта Ю. Піл-
судського [3, kat. 7].
28 липня 1914 р. у Відні розпочалися перегово-
ри представників Комісії сконфедерованих неза-
лежницьких партій із репрезентами австрійської
влади. Репрезенти КСНП (KSSN) запропонували
прийняти плани Пілсудського і зорганізувати на боці
австро-угорської армії польські стрілецькі загони.
Основу їх становили кадри, які були підготовлені в
парамілітарних організаціях [14, c. 50]. Уповноважені
австрійської влади погодились, щоб об'єднані заго-
ни Ю. Пілсудського ввійшли до Королівства як фор-
пост австрійської армії, створили там відповідну
цивільну владу й почали зорганізовувати повстання
проти Росії.
Однак ідея повстання зазнала невдачі. На вимо-
гу австро-угорської армії Ю. Пілсудський був зму-
шений 13 серпня припинити діяльність і розпустити
стрілецькі загони [10, с. 433]. Таким чином, антиро-
сійське повстання в Королівстві так і не вибухнуло.
Там гору взяла орієнтація Р. Дмовського і його по-
літична мотивація, яка опиралася на Росію.
Невдовзі дійшло до порозуміння між різними
політичними силами. 15 серпня 1914 р. у Кракові на
запрошення голови польського кола Юліоша Лео
зібрались представники всіх польських партій, існу-
ючих національних і мілітарних організацій з метою
спільної наради й солідарної діяльності [7, s. 2].
Беручи участь у зборах, представники Комісії гене-
рального національного комітету (Komisji General-
nego Komitetu Narodowego) i Комісії парламентарної
кола польського (Komisji Parlementarnej Ko ł a Pols-
kiego) - ухвалили: утворити одну, спільну національну
репрезентацію. Так, 16 серпня 1914 р. утворено Го-
ловний національний комітет (Naczelny Komitet
Narodowy) [3, kat. 9].
Ці збори обрали комісію у складі 12 осіб, ме-
тою якої було вирівняти існуючі між партіями та
організаціями непорозуміння. 16 серпня однодумно
було прийнято: тільки єдність усієї Польщі може
з'єднати всіх поляків [5, kat. 2]. Пленарне зібран-
ня послів узяло до відома угоду й прийняло такі
ухвали: 1) Центральний національний комітет і Тим-
часова комісія об'єднаних польських незалежних
партій утворюють Головний національний комітет
(ГНК) і визнають той комітет за найвищу інстанцію у
військовій, політичній, фінансовій і збройних спра-
вах; 2) на основі того об'єднання приступити до ут-
ворення двох Польських легіонів, одного в Західній,
а другого в Східній Галичині, під польським керів-
ництвом, що опирались би на існуючі польські
збройні організації [2, kat. 33].
Головний національний комітет планував приєд-
нати території, загарбані Російською імперією, до Ав-
стро-Угорщини й перетворити монархію Габсбургів
на триалістичну державу (Австро-Угро-Польщу) [19,
c. 11]. До складу ГНК увійшли представники 11 по-
літичних партій Галичини і 5 з Королівства Польсько-
го. Переважали прихильники ідеї боротьби на базі
Австрійської монархії - за "триалізм" [21, с. 20].
Уже наступного дня, 17 серпня, львівська газета
"Діло" писала: "Засідання відкрив презес кола
польського Ю. Лео. Він указав на обов'язки, які те-
пер має сповнити польська репрезентація. Основна
мета - щоб мати вплив на хід політичних випадків,
тому потрібно утворити одну легальну національну
організацію й через неї покликати до життя більші
військові формації, які репрезентували б ідею Поль-
щі. Коло ухвалило: 1) для з'єднання всіх національ-
них сил, необхідних у теперішній хвилі, утворити одну
явну національну організацію; 2) через ту організа-
цію приступити до творення польських легіонів. Адже
в тій добі кривавих перемін в Європі можемо скори-
стати дуже багато, але теж багато мусимо жертву-
ІСТОРІЯ
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
№ 2 (116) березень-квітень 2012 р.
ЕКОНОМІКА 103
вати. Бо ж не виграє той, хто обережно очікує на
кінець гри. Благородний монарх сеї держави, під
якого мудрим і справедливим правлінням частина
нашого народу могла піввіку розвивати й скріпляти
польські національні сили і вся його могуча армія,
ступаючи на бій за найвищі ідеали культури, гля-
дить на польський народ, як на випробуваного обо-
ронця тих ідеалів, що саме нині має небувалу доси
спромогу визволитися з неволі, що гнобила тіло,
бруднила душі. У тій хвилі народ мусить доказати,
що живе і хоче жити, що місце Богом йому визна-
чене - він зуміє удержати й перед ворогом оборони-
ти" [6, c. 4].
Мала то бути найвища військова, фінансова й
політична інстанція серед поляків Галичини на чолі
з Ю. Лео. Львівською секцією ГНК керував Таде-
уш Цінський, а Краківською - Владислав Яворсь-
кий. Військовий відділ Cхідної секції очолював
Олександр Скарбек, а Краківський - Владислав
Сікорський. На думку відомого польського дослід-
ника А. Гарліцького, утворена інституція опирала-
ся на тимчасовий союз усіх політичних партій Га-
личини, союз, який в основі був компромісом. Цей
союз був результатом специфічних умов, які скла-
лися в другій половині серпня. Але ці умови були
короткотривалими, бо після утворення ГНК, умови
почали змінюватися. Тому існування ГНК було теж
короткотривалим у тій формі, у якій він був утворе-
ний [23, c. 269].
У результаті невдало організованого антиросійсь-
кого повстання "збройний чин" в Галичині мусив взя-
ти іншу форму: народилася ідея Польських легіонів
у традиції Легіонів Яна Генріка Домбровського часів
наполеонівських воєн [14, c. 50]. Під керівництвом
Ю. Пілсудського утворювалися легіони. Легіон За-
хідний утворено в Західній Галичині за підтримки
(КСНП) KSSN. Легіон Східний - у районі Львова за
підтримки проендецьки налаштованих "Дружин Бар-
ташових", "Дружин Стрілецьких", "Сокола" та інших
організацій.
Політика Відня в тій справі була двозначна. З
одного боку, підтримано ті ідеї, а з другого - головне
керівництво австрійців прагнуло до обмеження са-
мостійності полку, а пізніше - легіонової бригади [13,
c. 27]. Тому легіони мали скласти присягу на вірність
цісарю Францу Йосифу І і підпорядковувались ав-
стрійському керівництву. Солдати Західного легіо-
ну присягу таку склали й підняли збройне повстан-
ня проти Росії. Натомість солдати легіону Східного
відмовились складати присягу. 20 жовтня 1914 р.
ендеки вийшли з ГНК. Східна секція була ліквідова-
на. Тепер до складу ГНК входили консерватори,
реалісти, соціалісти, людовці. Головою залишився
В. Яворський. А коли російські війська наблизились
до Кракова, то президію ГНК перенесено до Відня,
проголошено план об'єднання Королівства з Гали-
чиною. ГНК і Коменда легіонів діяли згідно з домо-
вленістю з австрійською владою [19, c. 63-64]. По-
літичний і фінансовий патронат над легіонами взяв
Головний національний комітет.
Бачачи, що центральні держави мовчать про при-
належність польських земель, Ю. Пілсудський по-
чав розбудовувати утворену ще 8 вересня 1914 р.
таємну Польську військову організацію (Polska
Organizacja Wojskowa). Бо вже тоді він вважав, що
може легше дійти до порозуміння з німцями, ніж з
Австро-Угорщиною. З тією метою й було утворе-
но ПВО. Офіційно керував нею М. Сокільніцький з
В. Йодко-Наркевичем. Її головною метою мала бути
збройна боротьба з Росією за незалежність Польщі.
Нова організація поставила собі за завдання репре-
зентувати ідею легіонів на терені Польського Коро-
лівства і проводити військовий вишкіл молоді. Але
її діяльність мала піти ще в іншому напрямку.
У жовтні 1914 р. у Варшаві ад'ютант Ю. Пілсудсь-
кого Тадеуш Жулінський став комендантом ПВО.
Свою роботу він розпочав із формування ідеології
ПВО, яка звучить так: "Метою ПВО є здобуття
польської незалежності дорогою збройної боротьби.
ПВО скеровує свою зброю проти майбутнього сво-
го ворога - Росії, діє в тісному контакті з Легіонами"
[28, c. 145].
Від вересня 1915 р. на чолі ПВО стає Тадеуш
Каспжицький. Саме тоді організація активно розгор-
нула свою діяльність, охопила всі міста, містечка й
дійшла глибоко в села. У 1916 р. ПВО мала 17 ок-
ругів, 77 окружків, а також нараховувала біля 13 тис.
членів, які ділилися на дві категорії: інструктори й
слухачі таємних військових курсів. 50 % ПВО ста-
новили селяни, 15 % робітники, а решту - інтеліген-
ція, представники міщанства [13, c. 30].
Щоб розширити військово-підготовчу працю, ПВО
організовує Допоміжні військові комітети (Pomoc-
nicze Komitety Wojskowe). У таких умовах зростали
кола пілсудчиків, кола "пеовяків", які відчували себе
солдатами Ю. Пілсудського, солдатами ідеї бороть-
би за незалежність [28, c. 153].
Одночасно, Ю. Пілсудський розпочав утворен-
ня ще однієї інституції, незалежної від ГНК. За його
ініціативою 18 грудня 1915 р. був утворений Цент-
ральний національний комітет (Centralny Komitet
Narodowy), до складу якого ввійшли представники
ППС (PPS), Національного-робітничого союзу (Na-
rodowego Zwią zku Robotniczego), Польської народ-
ної партії (Polskiego Stronnictwa Ludowego), Союзу
незалежницької інтелігенції (Zwią zku Inteligencji
Niepodleg ł oś ciowej). Центральний національний ко-
мітет у задумі своїх авторів мав бути інституцією,
яка координує діяльність усіх незалежницьких уг-
руповань Королівства, а фактично виконавчим ор-
ганом пілсудчиків. Головою ЦНК був відомий істо-
рик Артур Слівінський, який узяв на себе велику
відповідальність за ефективність політики свого та-
бору [18, с. 102].
Прийнято статут ЦНК, у якому говорилося: "Цент-
ральний національний комітет - як тіло національної
організації на терені польських земель має завдан-
ня: 1) репрезентація й охорона політичних націо-
нально-незалежницьких інтересів всередині і за
межами краю; 2) політична організація широких
верств польського суспільства з метою утворення
єдиної національної репрезентації - Головної націо-
нальної ради (Naczelnej Rady Narodowej) [4, kat. 1].
Для виконання своїх завдань ЦНК організував такі
комісії й відділи: політичний, пресовий, організа-
ційний і фінансовий, шкільний; комісії: економічну
та освітню.
Отже, Центральний національний комітет (CKN)
мав характер такого об'єднання, яке боролося за
незалежність Польщі й було допоміжним елемен-
том незалежницького табору. А "пілсудчики", зав-
дяки своїй більшості в цій інституції, скеровували
його роботу.
8 листопада 1916 р., у зв'язку з евакуацією дер-
жавних закладів із Кракова, Головний національний
комітет був перенесений до Відня, а його керівниц-
ІСТОРІЯ
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
№ 2 (116) березень-квітень 2012 р.
104 ЕКОНОМІКА
тво обійняв В. Яворський (оскільки Ю. Лео залишив-
ся президентом м. Кракова). До Відня одночасно
була перенесена Головна українська рада під ке-
рівництвом Костя Левицького, що була відповідни-
ком польського ГНК [15, c. 52]. Роль й авторитет
Головного національного комітету ослабли у зв'язку
з пасивністю Австрії в польському питанні, а пере-
брала ту роль Німеччина [15, c. 53]. Комітет підтри-
мував майже всі провідні партії Галичини, діяв 3 ро-
ки. Підтримував зв'язки з Польською національною
організацією Ю. Пілсудського.
Таким чином, на зламі 1916-1917 рр. незалеж-
ницький табір, очолений Ю. Пілсудським, опирався
на три основні сили: Легіони, ПВО та ЦНК.
У першій фазі війни своє бачення щодо місця й
ролі польської справи в міжнародному конфлікті ви-
словили також лідери проросійської орієнтації. Адже,
незважаючи на розкол у Національній лізі, народна
демократія була найсильнішим політичним табором
і мала найбільші політичні впливи протягом 1912-
1914 рр. у Польському Королівстві [23, c. 92]. У
відповідь на утворення Польських легіонів, Націо-
нально-демократична партія (Stronnictwo Narodowo
Demokratyczne), очолена Р. Дмовським, та Партія
політики реальної (Stronnictwo Polityky Realnej) ого-
лосили 28 серпня комунікат, у якому говорилося:
"Перемога російсько-французької коаліції дає
польському народові перспективи з'єднання всіх
польських земель із доступом до Балтики". У відозві
засуджено позицію галицьких діячів як "політико-
нераціональну" і "згубну для польської справи".
Названо їх оборонцями найвищого ворога нашого
національного майбутнього, а Легіони - політичним
знаряддям у руках Австрії та Німеччини [21, с. 22].
У Варшаві 10 вересня 1914 р. націонал-демок-
рати створили Центральний громадський комітет
(Centralny Komitet Obywatelski) на чолі із З. Любо-
мирським. До його складу ввійшли представники
всіх польських політичних угруповань, що орієнту-
валися на Росію. Були навіть спроби організувати
загальну політичну репрезентацію - Національну
раду (Rada Narodowa) - на зразок ГНК у Галичині,
яка в майбутньому мала виконувати функції загаль-
ної політичної інституції [26, с. 36-37]. Офіційно зав-
данням комітету було забезпечення соціальної до-
помоги жертвам війни, а насправді його створено
для підтримки Польського національного комітету
(KNP) Р. Дмовського, що на цій стадії був прихиль-
ником автономії під владою Росії [13, с. 29].
У листопаді 1914 р. у Варшаві утворено Поль-
ський національний комітет (Komitet Narodowy
Polski), який утворився у зв'язку з відозвою Вели-
кого російського князя Миколи Миколайовича від 14
серпня 1918 р, направленою польському народові.
У відозві було сказано: "…нехай польський народ
об'єднається під скіпетром російського царя. Під тим
скіпетром відродиться вільна Польща" [31, c. 38].
Польський національний комітет (KNP) став
організацією, яка групувала національні й частину
народних партій, діяла протягом 1914-1917 рр. у
Варшаві й Петрограді. Саме ця організація станови-
ла конкуренцію для політиків із кола Ю. Пілсудсько-
го, адже в її середовищі домінувала проросійська
орієнтація. Комітет закликав поляків до пасивного
опору перед двома іншими державами-загарбника-
ми: Німецькою державою та Австро-Угорською мо-
нархією. Головою ПНК був Сигізмунд Вельольсь-
кий, а політичну основу становили Націонал-демокра-
тична партія (ендеки) та Партія реальної політики
(Partia Polityky Realnej).
З моменту утворення ПНК існували спроби ут-
ворити Національну раду за зразком ГНК, проте
вони були нереальними, тому що саме утворення
Комітету та вихід з Головного національного комі-
тету ендеків і подоляків указували на певні успіхи
Р. Дмовського. А наступним своїм завданням лідер
націонал-демократів уважав здобуття якихось посту-
пок від російського уряду [26, с. 39].
Проте швидко виявилося, що обіцянка російсь-
кого царя про відродження Польщі - тільки пусті
слова. Ініціатива утворення польських збройних
відділів з боку російської армії залишилась пара-
лізованою, а поляків як громадян Російської імперії
внесено до складу російської армії й утворено Легі-
он Пулавський (Legion Pu ł awski) у складі 900 осіб.
За ініціативою ендеків у жовтні 1915 р. було ут-
ворено Міжпартійне політичне коло як порозуміння
партій Польського Королівства, які протистояли
польсько-австрійській орієнтації. Головними угрупо-
ваннями кола були: Націонал-демократична партія,
Партія реальної політики і Польська поступова партія.
Їхня позиція щодо німецько-австрійських окупантів
була пасивною.
Зміни в діяльності Р. Дмовського приніс відхід
росіян із Королівства Польського влітку 1915 р. У
період захоплення німцями Варшави він перебував
у Петербурзі, де переконався, що доля поляків ви-
рішується не на фронті, а в дипломатичній сфері, а
також зрозумів те, що польську справу вирішують
держави Заходу, а не Росія [15, с. 71].
Так починається діяльність лідера польських на-
ціональних демократів на Заході, який виїхав туди
восени 1915 р., хоча Англія і Франція не виявляли
тоді особливого зацікавлення польським питанням,
трактуючи його як внутрішню справу Росії. Але це
не зупиняло політика, він проводив зустрічі з поса-
довими особами у Франції, Великобританії, Італії,
пропагуючи ідею самостійної Польщі.
У результаті Польський національний комітет пе-
ребрався до Петрограда, а звідти до Лозанни у
Швейцарії. Від того часу лідер ендеків доклав чи-
мало зусиль, щоб переконати західних політиків, що
незалежна Польща з включенням до неї значної
частини непольських земель Литви, Білорусії та Ук-
раїни може стати реальним чинником стримування
німецької експансії на схід, оскільки ослаблена Ро-
сія не буде спроможна запобігти цьому [10, с. 438].
Одночасно широку акцію щодо відродження
Польської держави проводили польські діячі на За-
ході. 20 грудня 1914 р. еміграційний Союз польського
сокільництва в США опублікував меморіал, який
містив постулат повернення Польщі незалежності й
протест проти примусу польського народу до бра-
товбивчої війни. Центральний польський комітет, що
виник у жовтні 1914 р. у США збирав гроші на допо-
могу жертвам війни в Польщі. У січні 1915 р. був
утворений за ініціативою Генріка Сенкевича та Ігна-
тія Падеревського у швейцарській місцевості Вевей
Комітет допомоги для жертв війни в Польщі.
У Лозанні діяла Центральна польська агенція,
утворена під керівництвом Польського національного
комітету в Парижі, і виконувала функції його пресо-
вого бюро у Швейцарії [1, Kat. 8] (на чолі з Еразмом
Пільцом і Маріаном Сейдою). У Лондоні був створе-
ний Польський інформаційний комітет, щоб допома-
гати полякам і висвітлювати польську справу. Його
покровителем був Р. В. Сетон-Вотсон [9, c. 730].
ІСТОРІЯ
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
№ 2 (116) березень-квітень 2012 р.
ЕКОНОМІКА 105
І британський, і щвейцарський центри намага-
лися координувати допомогу тим польським тери-
торіям, які були спустошені війною. Центральна
польська агенція відкрила філії в Лондоні, у Па-
рижі, Римі та Вашингтоні, усім їм судилося потра-
пити під вплив Польського національного комітету
Р. Дмовського.
Висновки
Таким чином, дві головні тенденції тодішньої
польської політики репрезентували, з одного боку,
так звані активісти, що закликали до активної бо-
ротьби проти Росії на боці центральних держав, а з
другого, так звані пасивісти, що покладали свої спо-
дівання на Росію, а згодом на західних союзників.
Унаслідок цього польське суспільство поділилося
на три головні орієнтації, які й були основою творен-
ня різних репрезентаційних організацій, а саме:
1) рух революційний репрезентували СДП (SDP)
і ППС-лівиця (PPS-Lewice), які висунули концепцію
відбудови держави, закликали своїх прихильників
до революційного виступу.
2) прихильники енденції на чолі з Р. Дмовським
підтримували свою концепцію співпраці з Росією.
З боку Росії була спроба утворити польські війсь-
кові формації (Легіон Пулавський). Автономія об'-
єднаних на території Росії польських земель в се-
редині 1914 р. була максимальною метою націо-
нального табору.
3) табір, пов'язаний із центральними державами,
утворився на території Галичини. У середовищі цієї
політичної орієнтації виділилися головні польські
осередки, а саме: Комісія об'єднаних незалежниць-
ких партій, яка підтримувала ідеї Ю. Пілсудського, і
проендецьки налаштований Центральний національ-
ний комітет. Проте найвірнішими представниками цієї
лоялістичної орієнтації були галицькі консерватори,
які протягом довгого часу були однодумцями вирі-
шення австро-польського питання й пропагували
гасла політичного лоялізму.
ЛІТЕРАТУРА:
1. AAN, zespó ł 38 (Centralna Agencja Polska w Lozany),
syg. 1. (Sprawy organizacyjne. Regulamin, sprawozdania CAP
w Lozanie), 19 kat.
2. Archiwum Akt Nowych (AAN), zespol №38 (Centralna
Agencja Polska w Lozany), syg. 74. (Organizacje polityczne I
wojskowe w Galicji - ich dzialalnoś ć od 1914 roku do rozlamu w
lonie Naczelnego komitetu Narodowego), 163 k.
3. AAN, zespol 48 (Komisja Skonfederowanych Stronnictw
Niepodleg ł oś ciowych), syg. 1. (Inwentarz zespo ł u akt KSSN (z
lat 1912-1914), 27 k.
4. AAN, zespol 54 (CKN), syg. 2. (Statut i regulaminy wew-
nę trzne CKN 1916), 1 kat.
5. Archiwum Pań stwowe w Krakowie, zespol Archiwum
Naczelnego Komitetu Narodowego, syg. 6. ("Dziennik ob-
wieszczen NKN"), 44 kat.
6. Діло. - 1914. - 17 серпня.
7. Dziennik obwieszczeń NKN: sekcja Zachodnia / [red.
odpowiedzalny K. Srokowski]. - Kraków : (Poniedzia ł ek 24
sierpnia), 1914, 8 s.
8. Аркуша О. Від "подоляків" до "енденції" (еволюція
польсько-українських взаємин на зламі ХІХ - ХХ ст.) / О. Ар-
куша // Українсько-польські відносини в Галичині у XX ст. :
матеріали міжнародної науково-практичної конференції (21-
22 листопада 1996 p.). - Івано-Франківськ : Плай, 1997. -
С. 83-87.
9. Дейвіс Н. Боже ігрище: історія Польщі / Норман Дейвіс ;
[пер. з англ. П. Таращук]. - К. : Вид-во С. Павличко "Основи",
2008. - 1080 с.
10. Зашкільняк Л. О. Історія Польщі: від найдавніших часів
до наших днів / Л. О. Зашкільняк, М. Г. Крикун. - Львів :
Львівський національний університет ім. І. Франка, 2002. -
752 с.
11. Михальський Ю. Польська суспільність та українське
питання в Галичині в період сеймових виборів 1908 р. З історії
польсько - українських стосунків / Ю. Михальський. - Львів :
Каменяр, 1997. - 46 с.
12. Федорчак П. Новітня історія Польщі ХХ ст. / П. Федор-
чак. - Івано-Франківськ, 2006. - 219 с.
13. Albert A. Najnowsza historia Polski 1914-1993 / А. Albert.
- Warszawa : Świat ksią ż ki, 1995. - 640 s.
14. Buszko J. Historia Polski 1864-1948 / J. Buszko. - Wars-
zawa : Panstwowe wydawnictwo naukowe, 1989. - 493 s.
15. Buszko Józef. Sytuacja polityczna w Galicji (1914-1918)
/ J. Buszko // W 70-lecie odzyskania niepodleg ł oś ci przez Polskę
1918-1988 / [рod red. M. Pu ł askiego]. - Warszawa-Kraków :
Pań stwowe Wydawnictwo Naukowe, 1991. - S. 49-62.
16. Cabaj J. Dmowski i Pi ł sudski - dwie koncepcje niepod-
leg ł osciowe / J. Cabaj // Powrot Polski do rodziny wolnych na-
rodow / [red. Jan Konefal]. - Lublin : Polichimnia, 2009. - S. 52-72.
17. Cimek H. Myś l polityczna stronnictw ludowych w kwestii
niepodleg ł oś ci Polski w latach 1914-1919 / H. Cimek. - Wars-
zawa : Wydawnictwo Wyż czej Szko ł y C ł a i Logistyky, 2007. -
107 s.
18. Czekaj K. Artur Śliwiń ski (1877-1953). Polityk, publicysta,
historyk / K. Czekaj. - W arszawa : W ydawnictwo Naukowe
Semper, 2011. - 342 s.
19. Czubiń ski A. Najnowsze dzieje Polski 1914-1983 /
А. Czubiń ski. - Warszawa : Pań stwowe wydawnictwo Naukowe,
1987. - 461 s.
20. Dmowski R. Polityka polska i odbudowanie pań stwa /
R. Dmowski. - Warszawa, 1988. - T. I. - 205 s.
21. Eckert M. Historia Polski 1914-1939 / М. Eckert. - Wars-
zawa : Wydawnictwo szkolne i pedagogiczne, 1990. - 349 s.
22. Galicijska dzia ł alnoś ć wojskowa Pi ł sudskiego (1906-
1914) / Dokumenty [zebrali i opracowali S. Arski i J. Chudek].
- W arszawa : Pań stwowe wydawnictwo Naukowe, 1967. -
700 s.
23. Garlicki A. Geneza legionów. Zarys dziejów Komisji
Tnczasowej Skonfederowanych Stronnictw Nipodleg ł oś ciowych
/ A. Garlicki. - Warszawa : Księ ż ka i wiedza, 1964. - 302 s.
24. Holzer J. Polska w pierwszej wojnie ś wiatowej / J. Holzer,,
J. Molenda. - Warszawa : Wiedza powszech na, 1963. - Wyd. I.
- 380 s.
25. Jaworski W. L. Diariusz 1914-1918 / W. L. Jaworski ;
[wybór i oprac. Micha ł Czajka]. - Warszawa : Oficyna Naukowa,
1997. - 336 s.
26. Koz ł owski C. Dzia ł alnoś ć polityczna Ko ł a Mię dzy-
partyjnego w latach 1915-1918 / Cz. Koz ł owski. - Warszawa :
Ksią ż ka i Wiedza, 1967. - 290 s.
27. Kukiel M. Dzieje Polski porozbiorowe 1795-1921 / M. Kukiel.
- Warszawa : Wydawnictwo spotkania, 1983. - 743 s.
28. Lipiń ski W. Walka zbrojna o niepodleg ł oś ć Polski (w latach
1905-1918) / W. Lipiń ski. - Warszawa, 1990. - 438 s.
29. Na ł ę cz T. Irredenta Polska / T. Na ł ę cz. - Warszawa :
Ksią ż ka i Wiedza, 1987. - 361 s.
30. Pi ł sudski Józef. Korespondencja 1914-1917 / Józef Pi ł -
sudski ; [opracowali S. Biegań ski, A. Suchicitz]. - Londyn : Instytut
Józefa Pi ł sudskiego, 1986. - 281 s.
31. Piszczkowski T. Odbudowanie Polski 1914-1921. Historia
i polityka / T. Piszczkowski. - London, 1969. - 342 s.
ІСТОРІЯ
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
№ 2 (116) березень-квітень 2012 р.
106 ЕКОНОМІКАІСТОРІЯ
U. Klymiuk
POLISH QUESTION IN A REPRESENTATIVE OF ORGANIZATIONS (1914-1916)
In this paper the activity of a representative of Polish political organizations that operated in Galicia during First
World War. Examined the political conditions of formation of these organizations, the purpose of their activities,
ideological beliefs, political composition and attitude to the idea of Polish independence.
Key words: The First World War, Galicia, the Polish statehood, political orientation, a representative organization, the National
Democrats, Polish Socialist Party, the Commission skonfederovanyh nezalezhnytskyh parties, Chief National Committee Polskiej
National Committee, the Polish military organization, the Central National Committee.
© У. Клим'юк
Надійшла до редакції 24.02.2012
УДК 379.85 (477.86)
РОЗВИТОК ПОДОРОЖЕЙ ТА ЕКСКУРСІЙ
ЗА ПЛАНОВИМИ ТУРИСТИЧНИМИ МАРШРУТАМИ
НА ПРИКАРПАТТІ У 60-70-х РОКАХ ХХ ст.
РУСЛАН КОТЕНКО,
викладач кафедри туризму і краєзнавства Прикарпатського національного
університету імені Василя Стефаника, м. Івано-Франківськ
У статті розкрито зміст, форми й пізнавально-виховне значення подорожей та екскурсій
за плановими туристичними маршрутами на Прикарпатті в контексті їх розвитку в Ук-
раїнській РСР та Радянському Союзі в 70-80-х роках ХХ ст. Показано діяльність проф-
спілкових та інших громадських організацій та туристично-екскурсійних закладів і
підприємств Івано-Франківщини з розширення й удосконалення обслуговування туристів
на планових маршрутах.
Ключові слова: Прикарпаття, радянська доба, екскурсії, туристичні маршрути.
Постановка проблеми та стан її вивчення.
Дослідники фактично одностайні в думці, що саме
на 1970-80-ті роки припала "золота доба" історії на-
ціонального туризму, коли, незважаючи на пануван-
ня авторитарного режиму та наростання застійних
явищ, відбувся справжній бум у його розвитку.
Ця тема ще не була предметом спеціального
вивчення, позаяк проблематика туристично-екскур-
сійного розвитку переважно досліджувалася віднос-
но всього СРСР чи його окремих республік. Саме в
такому ракурсі вона висвітлюється в науковій і ди-
дактичній літературі радянськими та сучасними віт-
чизняними й зарубіжними дослідниками (А. Абу-
ков, В. Бабарицька, В. Бугрій, С. Грибанова, Т. Дьо-
рова, Р. Дьякова, Б. Ємельянов, В. Зінченко, А. Ко-
роткова, О. Костюкова, О. Малиновська, Л. Ворон-
кова, В. Касаткін, В. Квартальнов, С. Попович, В. Се-
нин, Т. Сокол, В. Федорченко та ін.).
Мета статті полягає в з'ясуванні змісту, форм і
пізнавально-виховного значення подорожей та екс-
курсій за плановими туристичними маршрутами на
Прикарпатті в контексті їхнього розвитку в Українській
РСР та Радянському Союзі загалом у 70-80-х роках
ХХ ст. Така постановка проблеми зумовлює наукову
новизну розвідки, оскільки в літературі вона зазви-
чай розглядається не на "макрорівні" (відносно ок-
ремих областей), а на "макрорівні" - стосовно СРСР
і його республік.
Виклад основного матеріалу. Плановий туризм
передбачав організацію та проведення подорожей
за спеціально розробленими туристичними марш-
рутами, кожен з яких мав свою картку, мапу, обліко-
вий номер та інші елементи, що гарантували безпе-
ку та задовольняли інтереси й комфортний відпо-
чинок рекреантів. У 1970-1980-х роках у СРСР сфор-
мувалася доволі складна структура (класифікація)
планових туристичних маршрутів, які поділялися за
державним статусом (всесоюзні, місцеві), способом
пересування, тривалістю, будовою траси, сезоном,
внутрішнім змістом та іншими критеріями. В основі
механізму функціонування планового туризму лежа-
ла система розподілу путівок, які реалізовувалися
туристично-екскурсійними організаціями й підприє-
мствами спільно з профспілковими та іншими гро-
мадськими організаціями.
Статус "всесоюзних" мали туристичні маршру-
ти, що "становили інтерес для населення всієї краї-
ни" [24, с. 3]. Їхні списки майже щороку складалися
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-62328 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 1728-9343 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-01T03:09:38Z |
| publishDate | 2012 |
| publisher | Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Клим'юк, У. 2014-05-19T20:36:51Z 2014-05-19T20:36:51Z 2012 Польське питання в діяльності репрезентаційних організацій (1914-1916 рр.) / У. Клим'юк // Схід. — 2012. — № 2 (116). — С. 100-106. — Бібліогр.: 31 назв. — укр. 1728-9343 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/62328 94(438) "1914-1916" У статті розглянута діяльність польських репрезентаційних політичних організацій, які діяли на території Галичини в період Першої світової війни. Протежено політичні умови формування таких організацій, мету їхньої діяльності, ідейні переконання, політичний склад та ставлення до ідеї польської державності. In this paper the activity of a representative of Polish political organizations that operated in Galicia during First World War. Examined the political conditions of formation of these organizations, the purpose of their activities, ideological beliefs, political composition and attitude to the idea of Polish independence. uk Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України Схід Історія Польське питання в діяльності репрезентаційних організацій (1914-1916 рр.) Polish question in a representative of organizations (1914-1916) Article published earlier |
| spellingShingle | Польське питання в діяльності репрезентаційних організацій (1914-1916 рр.) Клим'юк, У. Історія |
| title | Польське питання в діяльності репрезентаційних організацій (1914-1916 рр.) |
| title_alt | Polish question in a representative of organizations (1914-1916) |
| title_full | Польське питання в діяльності репрезентаційних організацій (1914-1916 рр.) |
| title_fullStr | Польське питання в діяльності репрезентаційних організацій (1914-1916 рр.) |
| title_full_unstemmed | Польське питання в діяльності репрезентаційних організацій (1914-1916 рр.) |
| title_short | Польське питання в діяльності репрезентаційних організацій (1914-1916 рр.) |
| title_sort | польське питання в діяльності репрезентаційних організацій (1914-1916 рр.) |
| topic | Історія |
| topic_facet | Історія |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/62328 |
| work_keys_str_mv | AT klimûku polʹsʹkepitannâvdíâlʹnostíreprezentacíinihorganízacíi19141916rr AT klimûku polishquestioninarepresentativeoforganizations19141916 |