Улус Манкерман: спроба реконструкції
В статті робиться спроба реконструкції області-тумена Золотої Орди, яка розташовувалася на місті Переяславського князівства. Дослід - жується історія улуса, визначаються його кордони. В статье делается попытка реконструкции области-тумена Золотой Орды, которая располагалась на месте Переяславского...
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Україна в Центрально-Східній Європі |
|---|---|
| Datum: | 2011 |
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainisch |
| Veröffentlicht: |
Інститут історії України НАН України
2011
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/62886 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Улус Манкерман: спроба реконструкції / Б. Черкас // Україна в Центрально-Східній Європі: Зб. наук. пр. — К.: Інститут історії України НАН України, 2011. — Вип. 11. — С. 162-166. — Бібліогр.: 24 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859586932581859328 |
|---|---|
| author | Черкас, Б. |
| author_facet | Черкас, Б. |
| citation_txt | Улус Манкерман: спроба реконструкції / Б. Черкас // Україна в Центрально-Східній Європі: Зб. наук. пр. — К.: Інститут історії України НАН України, 2011. — Вип. 11. — С. 162-166. — Бібліогр.: 24 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Україна в Центрально-Східній Європі |
| description | В статті робиться спроба реконструкції області-тумена Золотої
Орди, яка розташовувалася на місті Переяславського князівства. Дослід - жується історія улуса, визначаються його кордони.
В статье делается попытка реконструкции области-тумена Золотой
Орды, которая располагалась на месте Переяславского княжества.
Исследуется история улуса, определяются его границы.
The attempt of reconstruction of oblasti-tumena of Gold Horde which was
disposed in place of Pereyaslavskogo principality is done in the article. History
of ulusa is probed, his scopes are determined.
|
| first_indexed | 2025-11-27T11:12:38Z |
| format | Article |
| fulltext |
УДК 94(477) «13/14»
Борис Черкас
Улус Манкерман: спроба реконструкції
В статті робиться спроба реконструкції області-тумена Золотої
Орди, яка розташовувалася на місті Переяславського князівства. Дослід -
жується історія улуса, визначаються його кордони.
Ключові слова: Золота Орда, улус, тумен.
В статье делается попытка реконструкции области-тумена Золотой
Орды, которая располагалась на месте Переяславского княжества.
Исследуется история улуса, определяются его границы.
Ключевые слова: Золотая Орда, улус, тумен.
The attempt of reconstruction of oblasti-tumena of Gold Horde which was
disposed in place of Pereyaslavskogo principality is done in the article. History
of ulusa is probed, his scopes are determined.
Keywords: Gold Horde, ulus, tumen.
Обласний устрій Золотої Орди до цього часу викликає більше питань,
ніж відповідей. Головною проблемою для розв’язання цих питань
залишається брак джерел. Відповідно дослідникам доводиться
широко застосовувати аналіз і реконструкції. В цій роботі ми спробували
довести існування одного з ор динських улусів* на Лівобережній Україні.
В історіографії, як відчизняній1, так і російській2, вже були висунуті гіпотези
щодо областей на території сучасної України східніше Дніпра. Не торкаючись
їх розгляду, ми обмежимося лише викладом власного бачення проблеми.
В описі походу Тамерлана по території Золотої Орди Низам-ад-дін Шамі і
Шереф-ад-дін Йєзді згадують область Манкерман3. З логіки викладу виходить,
що назва і територія стосуються Лівобережжя Київщини. Те, що тут мова йде
про улус біля відповідного міста, видно і з того, що в такому ж ключі згадується
і Увек (після погрому якого Тамерлан і рушив на Манкерман). Отже, саме на
території Київської землі існував найпівнічніший улус (мається на увазі область
із значною кількістю кочового населення, адже та ж Чернігово-Сіверщина в
очах ординців була улусом держави) на Лівобережній Україні. Це було зако -
номірним з огляду на характер розташування улусів кочовиків — їм надавалися
* Мова йде про Адміністративно-територіальну одиницю держави.
території з достатньою кількістю пасовиськ4. Відповідно на їхніх землях і
розташовувалися нові господарі. На жаль, інформації щодо історії данної
області дуже мало.
Перші згадки про ординців, як постійних мешканців, містяться в літопис -
ній оповіді про поїздку Данила до Бату: «Прийшов до Переяслава і зустрів
татар»5. З контексту не зрозуміло, чи перебували монголи у місті, чи роз -
ташовувалися поряд. Це можна пояснити лише тим, що землі колишніх торків
отримали нове кочове населення. Через півстоліття, під час громадянської війни
в Золотій Орді на переломі XIII–XIV ст. Лівобережна Україна опинилася в
центрі проти стояння. Тому еміри з цих теренів підтримували то одну, то іншу
проти борствуючі сторони6. Під час Великої Замятні (1359–1380) Манкерман -
ський улус мав на правах кондомінімума потрапити під вплив ВКЛ. За Тамер -
ланового погрому (1395–1396) область Манкерман зазнала руйнування. За час
діяльності Вітовта землі улусу були остаточно інкорпоровані до складу Київ -
ського князівства і поступово перетворені на звичайні феодальні володіння як
руської, так і татарської знаті. Останні згадки щодо наявності тут якоїсь адмі -
ністративної окремішності, за Оленою Русіною, стосуються 30–40-х років XV cт.7
Пасовиська торків, як нами вже зазначалося вище, мали становити основу
улусу. Згідно з дослідженнями Свєтлани Плетньової, вони знаходилися по
правому берегу Сули, в її середній течії, а також і в районі міст Всеволож,
Уненеж (Унеж), Бахмач, Беловеж8. Пасовиська були настільки багатими, що вся
орда Ших-Ахмата змогла протриматися на них влітку-восени 1500 р. Те, що
саме тут слід шукати основу улусу, засвідчують і нумізматичні знахідки. Так,
К. Хромов, дослідивши київські монети, які наслідували золотоординські
дірхеми, локалізував їх територією: Дніпро, Псьол, верхня Ворскла, Остер,
лівобережжя Сейму неподалік Путивля9. Археологічні розкопки Ніжина10,
селищ неподалік Батурина11, Ожерицького поселення показують, що вздовж
річок Остер, Десна, Сейм залишалися осілі поселення. В той же час південніше
має місце спад осілої активності.
В цьому контексті є досить цікавою ідея Едуарда Кульпіна-Губайдуліна
щодо повідомлення про зникнення лісів на Лівобережжі. Дослідник висловив
припущення, що це могло статися внаслідок активного відгонного скотарства-
вівчарства12. Таким чином, маємо кочовий анклав, окреслений на півночі річ -
ками Остер — Десна — Сейм. Хоча улус у персидських авторів і названий Ман -
керманом, проте ніяких згадок про атаку військами Тамерлана саме Києва
джерела не містять. З огляду на устрій Золотої Орди, дуже сумнівною виглядає
вірогідність, що саме місто входило до складу улусу. Місцевості з перева -
жаючою кількістю осілого населення, як правило, становили окремі області на
чолі з своїми князями. Цю специфіку держави Джучидів гарно описав Ібн
Еломарі. Згідно з ним, черкеси, руси і алани (яси) мали своїх «царів»13.
Персидські автори називали область Манкерам тьмою. Сам статус тьми
передбачав наявність чисельного населення. Відповідно, з огляду на те, що для
кочового госпо дарства потрібні значні кочові площі, улус мав бути доволі
великим. Ця територіальна достатність мала ховатися на сході.
УЛУС МАНКЕРМАН: СПРОБА РЕКОНСТРУКЦІЇ 163
На нашу думку, пунктом, який і уособлював крайню частину області, була
тьма Яголтая. В ярликах згадано «Єгалтаеву тму». А залишки городища під
такою назвою існували ще в XVII ст.: «а от Ливен же до Оскола, до Еголдаева
городища через Муравскую дорогу и через речку Опоньки езду 2 дни. А от
Еголдаева городища до Муравской дороги до верх Осколу езду верст с 40, а
верховье осокольское у Муравской дороги»14. Федір Петрунь відносив цю
частину тексту ярлика до протогафа — першого варіанта15. Отже, тьма мала
існувати, принаймні, в 90-х роках XIV ст., а якщо взяти до уваги теорію Фелікса
Шабульда про ярлик Мамая16, то і на початок 60-х років того ж століття. Олена
Русіна довела, що цей феод, окрім Яголтаєва городища, включав Оскол,
Миролюб і Мужеч. Також дослідниця дійшла висновків про існування цього
феодального володіння ще в долитовську добу17.
Викладене вище дозволяє говорити про те, що цей улус в цілому повто -
рював кордонами Переяславське князівство18. Припускаємо, що Чингізіди
просто перетворили руське князівство в улус з прямим ординським управ -
лінням. Тут доцільно згадати події 1239 року. Тоді місто було завойоване
військом саме сина Джучи, Берке19, в той час як на Чернігів в тому ж році вже
ходив представник дому тулуя Менгу20. Вочевидь, під час походу на Україну
1239–1242 рр., Джучиди завойовували передусім ті землі, на яких мали
розташуватися їхні кочів’я. Невипадковим є і перенесення Пере яславської
єпископії до столиці Улусу Джучи — фактично це сталося в рамках кочового
світу. Врешті-решт нічого незвичайного в факті перетворення кня зівства на
улус не було. Подібне мало місце і в інших частинах імперії Чингізхана. Адже
монголи завойовували не пустинні терени, а заселені землі, зі своїми
кордонами. Тим більше, що і сусідній Київ за Менгу-Тимура був наданий
безпосередньо сину Джучи Тука-Тимуру21.
Після зруйнування Увека Тимур спустився на південь. В області Юлуклук-
Вазуклук з’єднався з частинами, що були залишені південніше22. Дуже
ймовірно, що тут мова йшла про річку Бузулук (приток Хопра), яка якраз зна -
ходиться південно-західніше Укека. Якщо наше припущення вірне, то подаль -
ший шлях мав пройти південніше Тихої Сосни, через Оскол. Сіверський
Донець правитель Маверонахра міг перейти у ординського міста, біля сучас -
ного Ізюму23. З цього місця він і потрапив в улус Манкерман Бек-Ярика.
Останній втік на схід, що видно з наступного сюжету про похід на Єлець. Події
відбувалися влітку, коли кочовики піднімалися на північні пасовиська. Це
означає, що Бек-Ярик мав перебувати в витоках Ворскли, Псла чи Сейму.
Наступною здобиччю Тамерлана стали землі Таш-Тимура і Актаву. Останні
теж рятувалися втечею, причому їх шлях проліг на захід, на правий берег
Дніпра до володінь Хурмадая24. В обох випадках золотоординська аристократія
не сховалася під захистом київських стін: вочевидь, Тамерлану вдалося від -
різати втікачів від міста. Те, що Таш-Тимур з Актау обрали Правобережжя, де
правив їхній ворог Хурмадай, пояснюється географічними особливостями —
Дніпро робить нижче Ворскли луку. Цілком ймовірно, що вони перебували
південніше рогу і відповідно були притиснуті Тимуром до річки. Недаремно в
164 ЧЕРКАС БОРИС
описі подій весь час фігурує Дніпро. Однак Таш-Тимур і Актау не могли бути
вище Самари, бо тоді б вони перейшли річку в районі володінь Коріатовичів.
Таким чином кордон улусу Манкерман слід шукати від Дніпра по Ворсклі;
далі між її верхньою течію і Сеймом, можливо, доходячи до Бистрої Сосни.
1 Галенко О. Золота Орда у битві біля Синіх Вод 1362 р. // Синьоводська проблема у
новітніх дослідженнях. — К., 2005. — С. 136–138.
2 Селезнев Ю.В. «А переменит бог Орду…» (Русско-ордынские отношения в конце
XIV — первой трети XV вв.) — Воронеж, 2006. — С. 28.
3 Низам-ад-дин Шами // Сборник материалов, относящихся к истории Золотой Орды
(далі — СМИЗО). Извлечение из персидских сочинений, собранные В.Г. Тизенгаузеном —
М.–Л., 1941. — Т. 2. — С. 121; Шереф-ад-дин Йезди. // Там же. — С. 179.
4 Плетнева С.А. Половцы. — М., 1990. — С. 73–74, 75.
5 Галицько-Волинський літопис. — К., 2002. — С. 109.
6 Рукнеддин Бейбарс // СМИЗО. Извлечения из сочинений арабских, собранные
В.Г. Тизенгаузеном В.Г. — СПб., 1884. — Т. 1. — С. 111, 113.
7 Русина О. Студії з історії Києва та Київської землі. — К., 2005. — С. 100–113.
8 Плетнева С.А. Указ. соч. — С. 73–74.
9 Хромов К. О монетной чеканке на территории Киевского княжества в 50-е годы
XIV века («киевские» подражания монетам Джанибека) // Межд. научно-практ. конф.
«Проблемы охраны и восстановления фортификационных сооружений Киевской земли»,
Киев, 26–27 мая 2005 г. — С. 122–130; http://www.hordecoins.folgat.net/Rpubl_Zamkova
Gora2005-conf.htm
10 Морозов О. Нариси з історії стародавнього Ніжина // Ніжинська старовина. —
Ніжин, 2006. — Вип. 1(4) — С. 38–39.
11 Ситий Ю. Зміни в характері занять населення Нижнього Посем’я після монголо-
татарської навали // Батуринська старовина. — К., 2008. — С. 34–38.
12 Кульпин-Губайдуллин Э. Золотая Орда. Проблемы генезиса Российского государства. —
М., 2006. — С. 81.
13 Ібн Еломарі // СМИЗО. — Т. 1. — С. 231.
14 Книга Большому Чертежу. — М.–Л., 1950. — С. 111.
15 Петрунь Ф. Ханські ярлики на українські землі // Східний світ. — 1928. — № 2.
16 Шабульдо Ф. Чи існував ярлик Мамая на українські землі? (до постановки проб -
леми) // Синьоводська проблема у новітніх дослідженнях. — К., 2005. — C. 100–122.
17 Русина О. Назв. праця. — С. 100–113.
18 Детальніше про Переяславщину див.: Корінний М.М. Природні умови Переяслав -
ської землі в X–XIII ст. // Історико-географічні дослідження в Україні. — К., 1988. —
С. 100–105; Його ж. Переяславська земля в X — першій третині XІІІ ст. // Укр. іст. журн. —
К., 1981. — № 7. — C. 72–82.
19 Почекаев Р. Батый. Хан, который не был ханом. — М., 2006. — С. 131.
УЛУС МАНКЕРМАН: СПРОБА РЕКОНСТРУКЦІЇ 165
20 Леп’явко С. Коротка історія Чернігова. — К., 2009. — С. 18.
21 Чху-ченг Чхао. Китайские источники по истории Золотой Орды (на материале
перевода книги «Синь Юань ши») // Золотоордынская цивилизация. — Вып. 2. — Казань,
2009. — С. 212.
22 Низам-ад-дин Шами. Указ. соч. — С. 121.
23 Крупа Т.Н. Размышления историка о постройке крепости на горе Кремянец в период
правления хана Узбека // Альманах Ізюмщини. — Вип. 2. — Ізюм, 2008. — С. 38–45.
24 Низам-ад-дин Шами. Указ. соч. — С. 121; Шереф-ад-дин Йезди. Указ. соч. — С. 179.
166 ЧЕРКАС БОРИС
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-62886 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | XXXX-0035 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-11-27T11:12:38Z |
| publishDate | 2011 |
| publisher | Інститут історії України НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Черкас, Б. 2014-05-27T19:57:12Z 2014-05-27T19:57:12Z 2011 Улус Манкерман: спроба реконструкції / Б. Черкас // Україна в Центрально-Східній Європі: Зб. наук. пр. — К.: Інститут історії України НАН України, 2011. — Вип. 11. — С. 162-166. — Бібліогр.: 24 назв. — укр. XXXX-0035 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/62886 94(477) «13/14» В статті робиться спроба реконструкції області-тумена Золотої Орди, яка розташовувалася на місті Переяславського князівства. Дослід - жується історія улуса, визначаються його кордони. В статье делается попытка реконструкции области-тумена Золотой Орды, которая располагалась на месте Переяславского княжества. Исследуется история улуса, определяются его границы. The attempt of reconstruction of oblasti-tumena of Gold Horde which was disposed in place of Pereyaslavskogo principality is done in the article. History of ulusa is probed, his scopes are determined. uk Інститут історії України НАН України Україна в Центрально-Східній Європі Історія. Доба кочовиків Улус Манкерман: спроба реконструкції Ulus Mankerman: attempt of reconstruction Article published earlier |
| spellingShingle | Улус Манкерман: спроба реконструкції Черкас, Б. Історія. Доба кочовиків |
| title | Улус Манкерман: спроба реконструкції |
| title_alt | Ulus Mankerman: attempt of reconstruction |
| title_full | Улус Манкерман: спроба реконструкції |
| title_fullStr | Улус Манкерман: спроба реконструкції |
| title_full_unstemmed | Улус Манкерман: спроба реконструкції |
| title_short | Улус Манкерман: спроба реконструкції |
| title_sort | улус манкерман: спроба реконструкції |
| topic | Історія. Доба кочовиків |
| topic_facet | Історія. Доба кочовиків |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/62886 |
| work_keys_str_mv | AT čerkasb ulusmankermansprobarekonstrukcíí AT čerkasb ulusmankermanattemptofreconstruction |