Бібліотека Історико-філологічного інституту князя Безбородька в Ніжині та її рукописна колекція (друга пол. XIX – 10-ті роки XX ст.)
У статті висвітлено історію наукової бібліотеки Історико-філологічного інституту князя Безбородька у Ніжині, яка містила цінні видання та колекцію рукописів і стародруків, що зумовило формування міцного осередку наукового дослідження та бібліографічного опису рукописних пам’яток слов’янського та г...
Збережено в:
| Дата: | 2008 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Національна бібліотека України ім.В.І.Вернадського
2008
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/630 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Бібліотека Історико-філологічного інституту князя Безбородька в Ніжині та її рукописна колекція (друга пол. XIX – 10-ті роки XX ст.) / С. Міщук // Бібл. вісн. — 2008. — N 1. — С. 14-19. — укp. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859833863703887872 |
|---|---|
| author | Міщук, С. |
| author_facet | Міщук, С. |
| citation_txt | Бібліотека Історико-філологічного інституту князя Безбородька в Ніжині та її рукописна колекція (друга пол. XIX – 10-ті роки XX ст.) / С. Міщук // Бібл. вісн. — 2008. — N 1. — С. 14-19. — укp. |
| collection | DSpace DC |
| description | У статті висвітлено історію наукової бібліотеки Історико-філологічного інституту князя Безбородька у Ніжині, яка містила
цінні видання та колекцію рукописів і стародруків, що зумовило формування міцного осередку наукового дослідження та
бібліографічного опису рукописних пам’яток слов’янського та грецького походження. Розкрито внесок професорів цього Інституту та його вихованців у розвиток методів наукового опису рукописних книг.
|
| first_indexed | 2025-12-07T15:34:27Z |
| format | Article |
| fulltext |
ISSN 1029-7200. Бібліотечний вісник. 2008. № 114
дним із відомих центрів гуманітарної
освіти в Україні другої пол. ХІХ – початку
ХХ ст. був Історико-філологічний інститут
князя Безбородька в Ніжині, покликаний проводити
усебічну підготовку вчителів для середніх навчаль-
них закладів. Заснований коштом князя О. Безбо-
родька у 1820 р. як Гімназія вищих наук, пізніше –
Ніжинський ліцей, цей Інститут був одним із най-
старіших вищих навчальних закладів в Україні, який
за статусом дорівнювався університетській освіті.
Його розквіт припадає на останню чверть ХІХ ст.
– поч. ХХ ст., коли внаслідок науково-освітянсько-
го руху у 1875 р. Ніжинський ліцей було реор-
ганізовано у Історико-філологічний інститут кн.
Безбородька (далі ІФІБ). Тут створився потужний
науковий колектив викладачів, чому немало сприяв
директор Інституту, доктор слов’янської філології,
професор, таємний радник, автор багатьох науко-
вих праць, у майбутньому – академік Петербурзь-
кої Академії наук (з 1890 р.) Микола Олексійович
Лавровський (1825–1899) 1. За визнанням істориків,
М. О. Лавровському належить видатна роль в ор-
ганізації навчання університетського рівня в Інсти-
туті та його бібліотеки, яка набула великого значен-
ня як підґрунтя для навчального процесу та як до-
кументальна база наукових досліджень рукописів,
документів та книжкових пам’яток, що їх проводи-
ли викладачі та студенти.
М. O. Лавровський, засновуючи наукову бібліоте-
ку Інституту, добре розумів важливу роль такої кни-
гозбірні – як студентської, так і фундаментальної.
Історія та книжкові фонди бібліотеки ІФІБ станом
на 1895 р. були висвітлені у спеціальній статті про-
фесора грецької словесності А. В. Добіаша,
опублікованої в періодичному друкованому органі
Інституту «Известия Историко-Филологического
Института князя Безбородко в Нежине» (ИИФИБ) 2.
Викладачами Інституту були відомі славісти, які
залишили свій слід в історії вітчизняної наукової
славістики, зокрема А. С. Будилович, І. Г. Турце-
вич, М. Н. Сперанський, В. Є. Петухов, В. В. Кача-
новський, М. І. Лілєєв та інші. Деякі випускники
Інституту працювали після закінчення його викла-
дачами: І. Г. Турцевич, П. Заболотський, О. Ф. Му-
зиченко та інші 3.
Вихованцями Інституту були українські вчені,
письменники, громадські та культурні діячі, які
представляли інтелектуальну, наукову еліту ук-
раїнського суспільства у другій половині ХІХ –
початку ХХ ст. З Інститутом пов’язані відомі пос-
таті таких українських учених, археографів, зби-
рачів та хранителів української писемної та куль-
турної спадщини, які увійшли в усі сучасні
довідники славетних імен, як В. В. Тарновський,
О. М. Лазаревський, М. І. Лілєєв та інші 4.
В останню чверть ХІХ – поч. ХХ ст. Інститут на-
був значення одного із знаних осередків розвитку
археографічного, мовознавчого та літературознав-
чого, палеографічного та історико-книгознавчого
дослідження рукописної та книжкової спадщини
України. Ця діяльність потребує окремого
висвітлення, з огляду на велику цікавість сучасних
С. МІЩУК,
доцент Житомирського державного університету,
канд. іст. наук
Á³áë³îòåêà ²ñòîðèêî-ô³ëîëîã³÷íoãî ³íñòèòóòó
êíÿçÿ Áåçáîðîäüêà â ͳæèí³
òà ¿¿ ðóêîïèñíà êîëåêö³ÿ
(äðóãà ïîë. Õ²Õ – 10-ò³ ðîêè ÕÕ ñò.)
У статті висвітлено історію наукової бібліотеки Історико-філологічного інституту князя Безбородька у Ніжині, яка містила
цінні видання та колекцію рукописів і стародруків, що зумовило формування міцного осередку наукового дослідження та
бібліографічного опису рукописних пам’яток слов’янського та грецького походження. Розкрито внесок професорів цього Інсти-
туту та його вихованців у розвиток методів наукового опису рукописних книг.
К л ю ч о в і с л о в а: Історико-філологічний інститут князя Безбородька у Ніжині, бібліотека, рукописи, стародруки, каме-
ральна археографія.
О
ISSN 1029-7200. Бібліотечний вісник. 2008. № 1
Á³áë³îòåêà ²ñòîðèêî-ô³ëîëîã³÷íoãî ³íñòèòóòó êíÿçÿ Áåçáîðîäüêà â ͳæèí³ òà ¿¿ ðóêîïèñíà êîëåêö³ÿ
15
археографів та книгознавців до історії розвитку
історико-літературознавчих та кодикологічних і
археографічних студій.
Викладачі Інституту проводили значну науково-
дослідну та науково-освітянську діяльність з
різноманітних галузей гуманітарного знання. До
цих досліджень залучалися й найкращі студенти.
Наукові студії професорів та студентів Інституту
публікувалися на сторінках видання «Известия
Историко-Филологического Института князя Без-
бородко в Нежине», що виходило впродовж 1876–
1921 рр., спочатку друкувалося у Києві, надалі – у
Ніжині. «Известия» структурно складалися з двох
розділів: перший – офіційний, де публікувалися
матеріали про навчальний процес, програми вик-
ладу навчальних курсів за окремими предметами,
відомості про діяльність студентів і перелік науко-
вих праць педагогів Інституту, у другому розділі
публікувалися наукові праці викладачів і студентів
з класичної філології, мовознавства, етнографії,
української і всесвітньої історії, філософії, у тому
числі і праці з дослідження рукописних і книжко-
вих джерел.
Пріоритетне ставлення до комплектування
бібліотеки ІФІБ науковими виданнями та рукопис-
ними колекціями і зібраннями було зумовлено тим,
що без ґрунтовної книжкової та наукової бази не-
можливо підтримувати той рівень, що був заявле-
ний при створенні Інституту, який був сформова-
ний на зразок Санкт-Петербурзького Історико-філо-
логічного інституту з ідентичними метою, навчаль-
ною програмою та внутрішньою структурою.
Оскільки Ніжинський Інститут, далекий від столич-
них центрів науки, потребував не менш добірного
книгосховища, ніж Інститут у Санкт-Петербурзі, де
студенти та викладачі мали доступ ще до інших
бібліотек столиці, зростала роль бібліотеки Інститу-
ту як науково-культурного та освітнього осередку,
Тому саме М. О. Лавровський енергійно взявся за
формування та поповнення бібліотечних фондів,
оскільки чимало залежало від штатного фінансу-
вання та розподілу коштів на придбання книжок.
М. О. Лавровський, у перші два роки свого дирек-
торства, приділяв багато уваги придбанню цінних
за складом і змістом зібрань. Після смерті професо-
ра М. Максимовича інститутським коштом було
придбано 24 листи М. В. Гоголя, які вдало допов-
нили рукописну спадщину з автографів Гоголя, по-
жертвовану колишньому Ліцею його попечителем
Г. О. Кушелевим-Безбородько. Так було закладено
збирацьку традицію Інституту, що продовжувалася
систематичним поповненням бібліотеки цінними
книгами, архівами, колекціями. За часів керівницт-
ва М. О. Лавровського бібліотека збільшилася з
4034 до 12 152 одиниць зберігання 5.
За даними професора А. В. Добіаша, рукописний
відділ включав понад 100 окремих рукописів
різного змісту церковнослов’янською, російською,
грецькою, латинською, німецькою та східними мо-
вами. Зібрання складалося з різноманітних поже-
ртвувань до бібліотеки, які надійшли в різні
періоди існування навчальної установи. Від ко-
лишнього Ліцею князя Безбородька Інститут ус-
падкував 38 636 назв (14 580 томів) книг. Серед
найбільш цінних надходжень була бібліотека ди-
ректора Санкт-Петербурзького Історико-філо-
логічного інституту І. Б. Штейнманa, що надійшла
до Інституту після його смерті і складалася з 457
назв (960 томів) (збірка класичної літератури,
творів з історії старожитностей та міфології). Вар-
шавський університет подарував на відкриття
Інституту у 1875 р. власні дублети з розділу
«Polonica» – 564 назви у 639 томах.
Цінним внеском була невелика збірка рукописів,
придбана у 1876–1877 рр. у складі усієї бібліотеки
академіка і професора Московського університету
С. П. Шевирьова (3815 назв у 7359 томах), а також
бібліотека професора Лейпцизького університету,
класичного філолога Фрідріха Річля (3815 назв у
7359 томах). Крім того, в 1875 р. в Інститут
надійшла бібліотека Ніжинського грецького учи-
лища (254 назви у 647 томах), яка містила цінні
видання ХVІІ–XVIII ст. з теології, всесвітньої
історії, класичної літератури тощо.
Обов’язки бібліотекаря в інститутській кни-
гозбірні, як правило, виконував один з викладачів.
При бібліотеці працювала бібліотечна комісія у
складівикладачів, які займалися систематизацією
книг за розділами та підготовкою систематичного
каталогу для майбутньої його публікації.
Найбільше значення для розвитку української
археографії рукописної книги та стародруків мала
діяльність на посаді бібліотекаря фундаменталь-
ної бібліотеки Інституту Михайла Івановича
Лілєєва (1849–1911), який перейшов із Чернігівсь-
кої духовної семінарії та викладав російську
історію та географію. М. І. Лілєєв мав великий
бібліотечний досвід: впродовж 1874–1878 рр. він
не лише викладав у Чернігівській духовній
семінарії, а й завідував її бібліотекою. Ця бібліоте-
ка зібрала багато цінних рукописів та стародруків.
Кілька років М. І. Лілєєв описував рукописи цієї
бібліотеки і в 1880 р. видав у Санкт-Петербурзі
«Описание рукописей, хранящихся в библиотеке
ISSN 1029-7200. Бібліотечний вісник. 2008. № 1
Ñ. ̲ÙÓÊ
16
Черниговской духовной семинарии», що містив
опис 201 пам’ятки переважно чернігівського по-
ходження.
М. І. Лілєєв зробив багато для поповнення
бібліотеки Інституту рукописними фондами,
оскільки дбав про збереженість збірок з губернсь-
ких установ Чернігова. Зокрема, йому належить
ініціатива передання архіву Ніжинського грецького
магістрату. Після того, як цей архів перейшов на
зберігання в Інститут, М. І. Лілєєв спільно з М. Н. Бе-
режковим підготував «Обзор архива Нежинского
греческого магистрата 18 апреля 1890 г.», а також
склав список книг бібліотеки Олександрівського
грецького училища 6.
М. І. Лілєєв працював у бібліотеці Інституту
впродовж 1883-1897 рр., власноруч розпочав реда-
гування та створення карткового каталогу на усі
бібліотечні фонди. М. І. Лілєєв сприяв науковому
дослідженню рукописних пам’яток бібліотеки. Він
першим складає попередній опис рукописних
книг, які надалі описуються студентами Інституту
під керівництвом М. Н. Сперанського, а також
проводить дослідження рукописних творів
Юр’євського архімандрита Фотія, повідомляє про
принципи опису рукописів Чернігівської духовної
семінарії 7. Будучи одним із фундаторів Ніжинсь-
кого історико-філологічного товариства, членом
Історичного товариства Нестора-літописця у
Києві, Чернігівської вченої архівної комісії, учас-
ником ХІ Археологічного з’їзду в Києві (1899), він
багато зробив для поширення досліджень та здо-
бутків наукового осередку Інституту в галузі ви-
вчення Чернігівської старовини, а коли був обра-
ний гласним Ніжинської міської думи та міським
головою м. Ніжин (1904) – для збереження
пам’яток цього міста 8.
У 1893 р., у зв’язку з новими реорганізаційними
завданнями у формуванні фундаментальної (нау-
кової) бібліотеки, діяльність бібліотечної комісії
було поновлено – до її складу крім М. І. Лілєєва
увійшли професори М. Н. Бережков, Є. В. Пєту-
хов, І. Г. Турцевич, надалі – О. І. Покровський,
О. П. Кадлубовський та А. В. Добіаш, які здійсню-
вали реорганізацію бібліотеки, створення система-
тичного та алфавітного каталогу, організовували
комплектування тощо 9.
Науковою лабораторією стала рукописна части-
на зібрання бібліотеки. Розвиток камерального
опису рукописних та книжкових джерел на той
час відбувався переважно в межах історико-літе-
ратурознавчих досліджень, що було характерним і
для Інституту, де ці методи розвивалися у працях
Є. В. Пєтухова, В. В. Качановського, М. Н. Спе-
ранського, М. Н. Бережкова.
У цей час з рукописними фондами бібліотеки та
складанням каталогів на фундаментальну частину
працював відомий історик літератури й викладач
Інституту Євген В’ячеславович Пєтухов (1863–
1948) – філолог, історик літератури, архівіст. Він
закінчив історико-філологічний факультет Санкт-
Петербурзького університету, був слухачем курсів
професорів О. Ф. Міллера, М. І. Сухомлінова та
О. І. Незелєнова і брав участь у підготовці ака-
демічного словника російської мови. У 1888 р.
одержав ступінь магістра. В 1888–1889 рр. як при-
ват-доцент викладав історію російської мови на Ви-
щих жіночих курсах у Санкт-Петербурзі та в Санкт-
Петербурзькому університеті. З 1889 по 1895 рр.
був професором російської словесності в Історико-
філологічному інституті князя Безбородька в
Ніжині. З 1895 р. – доктор російської словесності. У
1895–1918 рр. – професор університету в Юр’євсь-
кому (Дерптському) університеті. З 1916 р. – член-
кореспондент Імператорської Академії наук 10.
У 1889–1895 рр. Є. В. Пєтухов публікує «Мате-
риалы и заметки по истории древней русской
письменности»; «К истории древне-русского про-
лога», «Заметки о некоторых рукописях, храня-
щихся в библиотеке Историко-филологического
Института кн. Безбородко» тощо 11.
«Заметки» Є. В. Пєтухова містили перелік та
опис рукописних пам’яток, які з його точки зору
були історико-літературною цінністю та слугували
джерельною базою для розвитку галузей історич-
ної науки, літературознавства, мовознавства та
історії української рукописної книги. Є. В. Пєтухов
виділяв рукописні пам’ятки ХVІ–ХІХ ст.: бого-
службову літературу (прологи, житія, збірники
ХVIII ст.), популярні класичні твори (ода, сатири
Антіоха Кантеміра, драми, комедія Джованні Жиро
у перекладі з італійської мови М. В. Гоголя), а та-
кож прозові твори М. В. Гоголя – автографи руко-
писів та його листи до колишнього ніжинського од-
нокашника і приятеля М. Я. Прокоповича. У До-
датках було вміщено кілька позицій, що становлять
цікавість для дослідників: віршовані твори у стилі
класицизму, листи М. В. Гоголя до М. Я. Прокопо-
вича (1832–1850) та два фототипічні знімки листів.
Високий рівень характеризував розвиток
славістики в ІФІБ, зокрема, вона була представле-
на відомими у слов’янському світі працями профе-
сора слов’янської філології та слов’янської історії
Володимира Васильовича Качановського, який
працював в Інституті з 1888 р. 12 Після закінчення
ISSN 1029-7200. Бібліотечний вісник. 2008. № 1
Á³áë³îòåêà ²ñòîðèêî-ô³ëîëîã³÷íoãî ³íñòèòóòó êíÿçÿ Áåçáîðîäüêà â ͳæèí³ òà ¿¿ ðóêîïèñíà êîëåêö³ÿ
17
Санкт-Петербурзького університету та захисту
магістерської дисертації «Неизданный дубровниц-
кий поэт А. М. Глегевич» (СПб., 1882) він працю-
вав у Казанському університеті, де започаткував
збірник «Вестник славянства» (1886–1898) (перші
номери вийшли у 1888–1890 рр. у Казані) та про-
довжив його випуск, викладаючи у Ніжині (у
1891–1896 рр. збірник друкувався у Києві). Його
археографічний доробок порівняно з мовознавчим
та літературознавчим відносно незначний і
пов’язаний з описом та збиранням пам’яток
південнослов’янських народів, що було результа-
том археографічних експедицій на Балканах, а та-
кож у Греції, Італії та південній Франції.
Як історик літератури він відомий працями «Ис-
тория Сербии с половины ХІV до конца ХV в., т. 1
(критическое исследование источников)» (ХVIІ
т.), «Из истории сербской литературы» (ХVIІІ т.),
«Пам’ятки болгарської народної творчості» (СПб,
1882). Його праці висвітлювали процес становлен-
ня й розвитку сербської релігійної полемічної
літератури у руслі візантійського впливу та зага-
лом репрезентували досконале володіння вченим
методикою наукового опису та історико-критично-
го аналізу рукописних джерел. В. В. Качановський
– автор відомих праць з палеографії та історії ру-
кописних пам’яток слов’ян, зокрема: «Зографське
євангеліє, видане В. Ягичем» (1879), «Хорватські
літописи ХV–ХVІ ст.» (1881). У своїх працях він
виступає як досвідчений археограф слов’янських
рукописних книг, колекціонер рукописної спадщи-
ни балканських народів, яка була передана його
братом О. В. Качановським після смерті В. В. Ка-
чановського у рукописний відділ бібліотеки.
Колекція В. В. Качановського складалася з 61 од.
зб., збиралася ним протягом усього життя, почина-
ючи з його батьківщини (він був родом з Гродненсь-
кої губ.) та матеріалів, зібраних у 1879–1881 та
1883 рр. під час наукових експедицій і стажування
у слов’янських країнах та Греції. Отже, його руко-
писна збірка сформувалася із балканських і
російських джерел та складалася з 20 рукописних
книг літературного та загальноісторичного змісту, а
також документального комплексу з історії півден-
них слов’ян ХV–ХІХ ст. сербською, болгарською,
італійською, латиною, грецькою мовами. Це доку-
менти з історії Дубровника, Котора, Чорногорії та,
зокрема, їхніх історико-правових та дипломатичних
відносин з Венеціанською республікою ХV–ХІХ ст.
Серед рукописів були рідкісні і надзвичайно цінні
кодекси для дослідників старовини і рукописно-
книжкового мистецтва, зокрема: унікальне грецьке
євангеліє – апракос ХІ ст. та рукописний Збірник
слів та житій 40–50-х років ХIV ст. без’юсової ре-
дакції македонського походження 13.
Документи «балканського» розділу В. В. Кача-
новський не встиг описати, спеціалістів такого
рівня у Ніжині не було, й тому вони були лише
зафіксовані за змістом у каталозі М. Н. Сперансько-
го 14. Колекційні документи рукописного відділу
бібліотеки Ніжинського Історико-філологічного
інституту сьогодні зберігаються в інституті рукопи-
су Національної бібліотеки України імені В. І. Вер-
надського (фонд 314). Значна кількість з них опи-
сана лише в окремих каталогах, що їх почала ви-
давати НБУВ.
Однак, найбільші здобутки у галузі камеральної
археографії рукописних книг належать М. Н. Спе-
ранському, який керував науковим археографо-па-
леографічним описом рукописних книг та старо-
друків колекції ІФІБ, та його учням, які реалізову-
вали археографічне дослідження рукописів та
їхній науковий опис.
У чотирьох випусках каталогу М. Н. Сперансько-
го за 1890, 1901–1903 та 1905 рр. були опубліковані
наукові описи 181 рукописної книги та рукописів.
Каталог містить ґрунтовну наукову бібліографію
межі ХІХ–ХХ ст. як науково-довідковий апарат 15.
Професор російської словесності Ніжинського
Історико-філологічного інституту Михайло Несто-
рович Сперанський (1963–1938) був знаним вче-
ним вже на той час як бібліограф та археограф ру-
кописної колекції Тверського музею та дослідник
історії слов’янських рукописів у літературному
процесі, російсько-українських літературних
зв’язків 16. Він народився в 1863 р. у Москві,
закінчив словесне відділення Московського
університету (1885), захистив магістерську дисер-
тацію «Апокрифічні євангелія». З 1895 р. був
призначений професором Ніжинського Історико-
філологічного інституту. У 1899 р. здобув ступінь
доктора за дисертацію «Из истории отреченных
книг». Автор багатьох праць зі слов’янської філо-
логії, академік АН СРСР (з 1921 р.) 17.
Наукові описи понад половини усіх рукописів бу-
ло укладено під керівництвом професора М. Н. Спе-
ранського із залученням викладачів та студентів
старших курсів. У виданні брали участь П. О. Забо-
лотський, О. Ф. Музиченко та Н. С. Державін, про
що йдеться у передмові до першої публікації ката-
логу. Опис рукописів іноземними мовами, які
надійшли до ніжинської збірки, переважно у складі
бібліотеки Ф. Річля з Лейпцига, були укладені про-
фесором класичної філології Інституту Б. Ф. Бурзі.
ISSN 1029-7200. Бібліотечний вісник. 2008. № 1
Ñ. ̲ÙÓÊ
18
Видання наукового опису 1901, 1903 та 1905 р. бу-
ло підготовлено вже самим М. Н. Сперанським. Ка-
талог був побудований за хронологічним, тематич-
ним та мовним принципами. Усе рукописне зібран-
ня у каталозі поділяється на старожитні (богослуж-
бові, світські та спеціальні, актові документи, істо-
рико-правові), нового часу (твори класицизму, істо-
рико-правові, статистичні та історико-краєзнавчі
праці, автографи видатних діячів та письменників,
матеріали до історії навчальних закладів на Право-
бережній Україні) та іноземні (грецькі, курси лекцій,
переважно німецьких вчених). Опис супрово-
джується предметно-іменним покажчиком, науково-
бібліографічним апаратом, який спирається на усі
досягнення у галузі камерального опису рукописів
другої половини ХІХ ст. Зафіксовано й походження
рукописів та їх дарувальників.
Описи рукописів нового періоду (літературні
твори, вірші, драми, твори та листи М. В. Гоголя;
історико-статистичні та картографічні праці; нав-
чальні курси тощо) також містять вказівки на осіб,
які описували рукописи. Каталог М. Н. Сперансь-
кого 1901 року містив закінчення опису рукописів
як доповнення до попереднього видання, а також
порівняльну таблицю сигнатур даного опису та по-
передніх шифрів, які відображали їхню міграцію у
різних колекціях бібліофілів та установ у різні
періоди, що мало інформаційно-довідкове значен-
ня для дослідників історичних пам’яток.
Ґрунтовність наукових каталогів (описів) колекції
Інституту спонукала приїхати сюди з Києва у люто-
му 1914 р. професора В. М. Перетца з його студен-
тами та аспірантами (О. С. Грузинський, С. Ф. Шев-
ченко, В. П. Адріанова, Л. Т. Білецький) для вивчен-
ня змісту давньоруських рукописних книг 18.
Насамкінець, необхідно наголосити на тому, що
в Історико-філологічному інституті князя Безбо-
родька в Ніжині в останній третині ХІХ – 10-х ро-
ках ХХ ст. склалася потужна наукова бібліотека,
окрасою якої була колекція рукописів та старо-
друків. Там сформувався міцний осередок бібліо-
графічного дослідження рукописних пам’яток
слов’янського та грецького походження, опису ру-
кописних книг. Основний внесок належить профе-
сорам цього Інституту та його вихованцям, серед
котрих такі вчені-філологи та історики, які викону-
вали й функції бібліотекарів – професори М. І. Лі-
лєєв, Є. В. Пєтухов, В. В. Качановський, М. Н. Спе-
ранський, П. О. Заболотський, О. Ф. Музиченко,
Н. С. Державін, Б. Ф. Бурзі. Окремо необхідно від-
значити М. І. Лілєєва, М. Н. Сперанського, Є. В. Пє-
тухова, які зробили значний внесок у розвиток ка-
мерально-археографічних методів наукового опи-
су рукописних книг та брали безпосередню участь
у складанні каталогів бібліотеки.
Примітки
1 Добиаш А. В. Н. А. Лавровский // Известия Истори-
ко-Филологического Института князя Безбородко в Не-
жине. – Нежин, 1898. – Вып. ХVІІІ. – С. 24–25. (Далі –
ИИФИБ в Нежине.)
2 Добиаш А. В. Заметка об основной библиотеке Исто-
рико-филологического Института кн. Безбородко, сос-
тавленная по случаю реорганизации библиотеки //
ИИФИБ в Нежине. – Нежин, 1895. – Вып. ХV. – С. 3–18.
3 Историко-филологический институт князя Безбо-
родко в Нежине. 1875–1900. Преподаватели и воспи-
танники. – Нежин, 1900; Историко-филологический
институт князя Безбородко в Нежине. 1891–1912. Пре-
подаватели и воспитанники. – Нежин, 1913.
4 Довідник з історії України. – К., 2001. – С. 515; Ко-
валенко О. Б. Археографічна діяльність В. В. Тарновсь-
кого // Матеріали ювілейної конференції, присвяченої
150-річчю Київської Археографічної Комісії. – К., 1997.
– С. 195–205; Він же. Тарновський Василь Васильович //
Українські архівісти. Біобібліографічний довідник. –
Вип. 1. ХІХ ст. – 1930-ті рр. – К., 1999. – С. 314–316; Він
же. Лілеєв Михайло Іванович // Там само. – С. 194–195;
Павловська Н., Шандра В. Лазаревський Олександр
Матвійович // Там само. – С. 183–186.
5 Добиаш А. В. Н. А. Лавровский. – С. 24–25.
6 ІР НБУВ, ф. 127, спр. 257, 10 арк.
7 Отчет о состоянии и деятельности историко-фило-
логического института кн. Безбородко в Нежине за
1879/1880 годы, читанный на акте 30 августа 1980 года
ученым секретарем Н. Я. Гротом // ИИФИБ в Нежине.
– Т. 6. – К., 1881. – С. 21.
8 Коваленко О. Б. Лілеєв Михайло Іванович. – С. 195.
9 Добиаш А. В. Заметка об основной библиотеке... –
С. 13–18.
10 Українські архівісти: Біобібліографічний довідник.
Вип. перший (ХІХ ст. – 1930-ті рр.). – К., 1999. –
С. 265–266.
11 Петухов Е. В. К истории древне-русского пролога //
ИИФИБ в Нежинe. – К., 1893. – Вып. ХІІ; Он же. Замет-
ки о некоторых рукописях, хранящихся в библиотеке
Историко-филологического Института кн. Безбородко //
ИИФИБ в Нежинe. – Т. ХV. – Нежин, 1895. – С. 1–50.
12 Качановский В. В. // Энциклопедический словарь
Брокгауза и Ефрона. – Т. 28. – СПб., 1900. – С. 807; Ук-
раїнська літературна енциклопедія. – Т. 2. – К., 1990. –
С. 434.
13 Грецькі рукописи у зібраннях Києва / Упорядник
Євген Чернухін. – Київ; Вашингтон, 2000; Дубровіна Л.,
Гнатенко Л. Кодикологічні дослідження Інституту ру-
копису Національної бібліотеки України імені В. І. Вер-
надського. Давня македонська рукописна книга // Ук-
раїнсько-македонський науковий збірник. Вип. 1. – К.,
2005. – С. 288–303.
ISSN 1029-7200. Бібліотечний вісник. 2008. № 1
Èñòî÷íèêè î ïðîäàæå êíèã òèïîãðàôèè Ëüâîâñêîãî Óñïåíñêîãî áðàòñòâà âî âòîðîé ïîëîâèíå 60-õ – ïåðâîé ïîëîâèíå 70-õ ãîäîâ XVII â.
19
14 Описание рукописей библиотеки Историко-филоло-
гического института князя Безбородко в Нежине. При-
обретения 1901–1905 гг. / Описaние составлено М. Спе-
ранским. – Нежин, 1905. – С. 28.
15 Описание рукописей библиотеки Историко-фило-
логического института князя Безбородко в Нежине //
Составлено под ред. М. Сперанского. – М., 1890; Опи-
сание рукописей библиотеки Историко-филологичес-
кого института князя Безбородко в Нежине (Оконча-
ние) // Составлено М. Сперанским. – М., 1901; Описа-
ние рукописей библиотеки Историко-филологическо-
го института князя Безбородко в Нежине. Приобрете-
ния 1901–1903 гг. / Описание составлено М. Сперанс-
ким. – Нежин, 1903; Описание рукописей библиотеки
Историко-филологического института князя Безбо-
родко в Нежине. Приобретения 1901–1905 гг. /
Описaние составлено М. Сперанским. – Нежин, 1905.
16 Сперанский М. Н. Описание рукописей Тверского
музея: Вып. 1 // ЧОИДР. – М., 1890. – Кн. 4. – С. І–VII,
1–314. Отд. отт. – 1891. – VII. – 330 с.; Сперанский М. Н.
Описание рукописей Тверского музея: Вып. 2. – Тверь,
1903. – IV ненум., С. 1–107. Описано 308 рукоп.
17 Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона. –
Т. 31. – СПб., 1900. – С. 192; Український радянський
енциклопедичний словник. – Т. 3. – К., б. д. – С. 363.
18 Перетц В. Н. Отчет об экскурсии семинария рус-
ской филологии в Нежин 18–20 февраля 1914 г. – К.,
1914. – С. 12–20, 28–79; Міщук С. М. Дослідження ру-
кописних книг та стародруків Чернігова та Ніжина в
другій пол. ХІХ – поч. ХХ ст. // Сіверянський літопис. –
2007. – № 5.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-630 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 1029-7200 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T15:34:27Z |
| publishDate | 2008 |
| publisher | Національна бібліотека України ім.В.І.Вернадського |
| record_format | dspace |
| spelling | Міщук, С. 2008-05-22T11:59:48Z 2008-05-22T11:59:48Z 2008 Бібліотека Історико-філологічного інституту князя Безбородька в Ніжині та її рукописна колекція (друга пол. XIX – 10-ті роки XX ст.) / С. Міщук // Бібл. вісн. — 2008. — N 1. — С. 14-19. — укp. 1029-7200 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/630 У статті висвітлено історію наукової бібліотеки Історико-філологічного інституту князя Безбородька у Ніжині, яка містила цінні видання та колекцію рукописів і стародруків, що зумовило формування міцного осередку наукового дослідження та бібліографічного опису рукописних пам’яток слов’янського та грецького походження. Розкрито внесок професорів цього Інституту та його вихованців у розвиток методів наукового опису рукописних книг. uk Національна бібліотека України ім.В.І.Вернадського Загальні питання Бібліотека Історико-філологічного інституту князя Безбородька в Ніжині та її рукописна колекція (друга пол. XIX – 10-ті роки XX ст.) Article published earlier |
| spellingShingle | Бібліотека Історико-філологічного інституту князя Безбородька в Ніжині та її рукописна колекція (друга пол. XIX – 10-ті роки XX ст.) Міщук, С. Загальні питання |
| title | Бібліотека Історико-філологічного інституту князя Безбородька в Ніжині та її рукописна колекція (друга пол. XIX – 10-ті роки XX ст.) |
| title_full | Бібліотека Історико-філологічного інституту князя Безбородька в Ніжині та її рукописна колекція (друга пол. XIX – 10-ті роки XX ст.) |
| title_fullStr | Бібліотека Історико-філологічного інституту князя Безбородька в Ніжині та її рукописна колекція (друга пол. XIX – 10-ті роки XX ст.) |
| title_full_unstemmed | Бібліотека Історико-філологічного інституту князя Безбородька в Ніжині та її рукописна колекція (друга пол. XIX – 10-ті роки XX ст.) |
| title_short | Бібліотека Історико-філологічного інституту князя Безбородька в Ніжині та її рукописна колекція (друга пол. XIX – 10-ті роки XX ст.) |
| title_sort | бібліотека історико-філологічного інституту князя безбородька в ніжині та її рукописна колекція (друга пол. xix – 10-ті роки xx ст.) |
| topic | Загальні питання |
| topic_facet | Загальні питання |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/630 |
| work_keys_str_mv | AT míŝuks bíblíotekaístorikofílologíčnogoínstitutuknâzâbezborodʹkavnížinítaíírukopisnakolekcíâdrugapolxix10tírokixxst |