Основні теоретичні положення когнітивних комунікативно-маніпулятивних теорій політичної мотивації
Аналізуються основні теоретичні положення когнітивних комунікативно- маніпулятивних теорій політичної мотивації, зокрема теорії мотивованого політичного мислення, політико-комунікативна модель, теорії раціонального і псевдораціонального вибору та центрально-периферійного засвоєння інформації та конц...
Saved in:
| Published in: | Держава і право |
|---|---|
| Date: | 2011 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України
2011
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/63757 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Основні теоретичні положення когнітивних комунікативно-маніпулятивних теорій політичної мотивації / І.Ю. Вільчинська // Держава і право. — 2011. — Вип. 53. — С. 632-638. — Бібліогр.: 12 назв. — укp. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-63757 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Вільчинська, І.Ю. 2014-06-06T13:18:42Z 2014-06-06T13:18:42Z 2011 Основні теоретичні положення когнітивних комунікативно-маніпулятивних теорій політичної мотивації / І.Ю. Вільчинська // Держава і право. — 2011. — Вип. 53. — С. 632-638. — Бібліогр.: 12 назв. — укp. 1563-3349 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/63757 Аналізуються основні теоретичні положення когнітивних комунікативно- маніпулятивних теорій політичної мотивації, зокрема теорії мотивованого політичного мислення, політико-комунікативна модель, теорії раціонального і псевдораціонального вибору та центрально-периферійного засвоєння інформації та концепція електоральної поведінки на індивідуальному рівні. Анализируются основные теоретические положения когнитивных коммуникативно-манипулятивных теорий политической мотивации, в частности теории мотивированного политического мышления, политико-коммуникативная модель, теории рационального и псевдорационального выбора та центрально-периферийного осмысления информации та концепция электорального поведения на индивидуальном уровне. The paper analyzes the main theoretical concepts of cognitive-communicative manipulation theories of political motivation, in particular the theory of reasoned political thought, political and communicative model, the theory of rational choice and pseudorational that centrally peripheral understanding of information is the concept of electoral behavior at the individual level. uk Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України Держава і право Політичні науки Основні теоретичні положення когнітивних комунікативно-маніпулятивних теорій політичної мотивації Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Основні теоретичні положення когнітивних комунікативно-маніпулятивних теорій політичної мотивації |
| spellingShingle |
Основні теоретичні положення когнітивних комунікативно-маніпулятивних теорій політичної мотивації Вільчинська, І.Ю. Політичні науки |
| title_short |
Основні теоретичні положення когнітивних комунікативно-маніпулятивних теорій політичної мотивації |
| title_full |
Основні теоретичні положення когнітивних комунікативно-маніпулятивних теорій політичної мотивації |
| title_fullStr |
Основні теоретичні положення когнітивних комунікативно-маніпулятивних теорій політичної мотивації |
| title_full_unstemmed |
Основні теоретичні положення когнітивних комунікативно-маніпулятивних теорій політичної мотивації |
| title_sort |
основні теоретичні положення когнітивних комунікативно-маніпулятивних теорій політичної мотивації |
| author |
Вільчинська, І.Ю. |
| author_facet |
Вільчинська, І.Ю. |
| topic |
Політичні науки |
| topic_facet |
Політичні науки |
| publishDate |
2011 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Держава і право |
| publisher |
Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України |
| format |
Article |
| description |
Аналізуються основні теоретичні положення когнітивних комунікативно- маніпулятивних теорій політичної мотивації, зокрема теорії мотивованого політичного мислення, політико-комунікативна модель, теорії раціонального і псевдораціонального вибору та центрально-периферійного засвоєння інформації та концепція електоральної поведінки на індивідуальному рівні.
Анализируются основные теоретические положения когнитивных коммуникативно-манипулятивных теорий политической мотивации, в частности теории мотивированного политического мышления, политико-коммуникативная модель, теории рационального и псевдорационального выбора та центрально-периферийного осмысления информации та концепция электорального поведения на индивидуальном уровне.
The paper analyzes the main theoretical concepts of cognitive-communicative manipulation theories of political motivation, in particular the theory of reasoned political thought, political and communicative model, the theory of rational choice and pseudorational that centrally peripheral understanding of information is the concept of electoral behavior at the individual level.
|
| issn |
1563-3349 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/63757 |
| citation_txt |
Основні теоретичні положення когнітивних комунікативно-маніпулятивних теорій політичної мотивації / І.Ю. Вільчинська // Держава і право. — 2011. — Вип. 53. — С. 632-638. — Бібліогр.: 12 назв. — укp. |
| work_keys_str_mv |
AT vílʹčinsʹkaíû osnovníteoretičnípoložennâkognítivnihkomuníkativnomanípulâtivnihteoríipolítičnoímotivacíí |
| first_indexed |
2025-11-25T22:31:33Z |
| last_indexed |
2025-11-25T22:31:33Z |
| _version_ |
1850565634370306048 |
| fulltext |
І. Ю. ВІЛЬЧИНСЬКА. ОСНОВНІ ТЕОРЕТИЧНІ ПОЛОЖЕННЯ
КОГНІТИВНИХ КОМУНІКАТИВНО-МАНІПУЛЯТИВНИХ ТЕОРІЙ
ПОЛІТИЧНОЇ МОТИВАЦІЇ
Аналізу ють ся ос новні те о ре тичні по ло жен ня когнітив них ко муніка тив но- маніпу-
ля тив них те орій політич ної мо ти вації, зо к ре ма те орії мо ти во ва но го політич но го мис-
лен ня, політи ко-ко муніка тив на мо дель, те орії раціональ но го і псев до раціональ но го
ви бо ру та цен т раль но-пе ри ферійно го за своєння інфор мації та кон цепція елек то раль-
ної по ведінки на індивіду аль но му рівні.
Ключовіслова: політич на мо ти вація, когнітив ний підхід, ко муніка тив но-маніпу ля-
тивні те орії, по ведінка, мис лен ня.
Ана ли зи ру ют ся ос нов ные те о ре ти че с кие по ло же ния ког ни тив ных ком му ни ка тив-
но-ма ни пу ля тив ных те о рий по ли ти че с кой мо ти ва ции, в ча ст но с ти те о рии мо ти ви ро-
ван но го по ли ти че с ко го мы ш ле ния, по ли ти ко-ком му ни ка тив ная мо дель, те о рии ра ци о-
наль но го и псев до ра ци о наль но го вы бо ра та цен т раль но-пе ри фе рий но го ос мыс ле ния
ин фор ма ции та кон цеп ция элек то раль но го по ве де ния на ин ди ви ду аль ном уров не.
Ключевыеслова: по ли ти че с кая мо ти ва ция, ког ни тив ный под ход, ком му ни ка тив но-
ма ни пу ля тив ные те о рии, по ве де ние, мы ш ле ние.
The paper analyzes the main theoretical concepts of cognitive-communicative manipula-
tion theories of political motivation, in particular the theory of reasoned political thought,
political and communicative model, the theory of rational choice and pseudorational that
centrally peripheral understanding of information is the concept of electoral behavior at the
individual level.
Keywords: political motivation, cognitive approach, communicative and manipulative
theory, behavior, thinking.
Загальновідомо,щоостаннімчасомувагадослідниківелекторальноїповедінки
дедаліактивнішепереконцептуалізовуєтьсявідпошукунепорушнихдетермінант
політичноговибору (соціальнихгруп,партійної та ідеологічної ідентифікації) і
механізмівприйняттярішень(економічне,егоїстичнеголосуваннятощо)довив-
чення практики політичної комунікації. му Поділяємо думки дослідників, що
протягом останніх десятиліть електоральна комунікативістика набрала такої
наукової ваги,що вжеможепретендуватина роль «самостійної субдисципліни
політичноїнауки»(М.Грабер).
Зрозуміло,щовесьпроцеспоширенняінформаціїконтролюєполітичнаеліта,
яканамагаєтьсяреалізуватисвоювладунадсуспільствомнетількичерезбюро-
кратичнийапарат,айзадопомогоюЗМК,маючинайбільшсприятливіумовидля
інформаційно-пропагандистськоїдіяльності.
Утім,нанашудумку,оскількиінформаційно-комунікативнапідсистемаповин-
на забезпечувати зв’язки між інститутами політичної системи, політична кому-
нікація–ценасампередпроцесобмінуінформацієюміжданоюсистемоюісуспіль-
ством,підчасякогополітичніелітизавждинамагатимутьсясформуватисприятли-
ву для себе громадську думку. Виробництво іміджів і спроби маніпуляції сус-
пільною свідомістю лише вимагають від них врахування рівня компетентності
громадян,якамаєдоситьсвоєріднийхарактер,іспецифікиполітичногосередови-
ща.
Дають змогу проаналізувати специфіку політичного інформаційного поля і
рівень індивідуального сприйняття інформації напрацювання Джона Заллера,
632 Держава і право • Випуск 53
©ВІЛЬЧИНСЬ КА Іри на Юріївна–докторполітичнихнаук,професорНАКККіМ
якийсвоюполіти ко-ко муніка тив ну те орію,зокремаудослідженні«Походження
іприродасуспільноїдумки»,вибудовуєнаосновіподоланняконфліктуафектив-
нихікогнітивнихатитюдівзурахуваннямнауковихрозробокусферідосліджен-
ня ролі амбівалентності установок особистості, зумовлену їх схильністю до
зовнішніхситуативнихвпливів,якіівідображаютьтойчиіншийаспектвпозиції
особистості,атакожадаптуєвласнугіпотезупровідсутністьулюдейустановокз
політичних питань. Відповідно до його розуміння, наприклад, партійні префе-
ренції,яківиражаєлюдинаутійабоіншійситуації,відображаютьлишеконструк-
ти,створеннінаосновіситуативнозумовленихчинників.
Отже,зодногобоку,зрозуміло,щополітичнаелітамаєможливістьпоширю-
ватинетількипотрібнуїйінформаціюпроподії,айвигідніїйоцінкийсудження.
ЗМІпоширюютьсереднаселенняінформаціюпрополітичніподіїувигідно-
му,надумкудослідника,дляелітивисвітленні,оскількигромадськістьсхильна
розглядатиподіїсамезїхточкизору.Інформаційно-маніпулятивнийвпливеліти
підсилюєтьсятим,щолюдипочастинездатнідокритичногоосмисленняінфор-
мації про політичну сферу. «Багато людей (…)приділяють занадтомало уваги
суспільнимсправам,щобкритичновідноситисядотого,зчимвонизустрічають-
ся у процесі політичної комунікації (…)Втім, меншості громадян, яка уважно
стежить за суспільними справами, навряд властива більша критичність: вони
відгукуютьсянановіпроблемипереважнокеруючисьпартійноюприхильністюй
ідеологічною орієнтацією на джерела повідомлень, контрольовані елітою»1, –
зазначаєДж.Заллер.
СуголоснимизДж.ЗаллеромєпоглядиЙ.Шумпетера,якийвважає,щодля
того, щоб воля виборців стала суттєвим чинником політичного процесу, вона
повиннабутизначимішоюза«випадковийвибірневиразних імпульсів,якіхао-
тичноспалахують(…).Коженмаєчіткознати,щовінобстоює»2.Крімтого,гро-
мадяниповиннімативільнийдоступдоальтернативної інформації,що,усвою
чергу, вимагає формування спрямованої волі виборців, здатних правильно
розуміти факти, критично аналізувати значні потоки доступної інформації, що
водночас,надумку,Р.Далянегарантуєтого,щовонирозбиратиметьсяуполітич-
нихпитанняхіплатформахкандидатівнавиборах3.
З іншогобоку,надумкуДж.Заллера,хочаеліти,безсумніву,продовжують
домінувативпроцесіформуваннясуспільноїдумки,однакдоти,допокитривати-
меконкуренціяеліт,відтворюватиметьсяіконкуренціярізнихіміджів.Реакціяж
публікинаінформаціюзалежитьвідступеняїїзалученняйзацікавленостівтій
абоіншійвисвітленійЗМІпроблемі4.
Томунезовсімправильноговоритипроінформаційно-комунікативнувсемо-
гутністьполітичноїеліти.Впливелітнаформуванняполітичноїсвідомостілюдей
обмежуєтьсядієюнизкичинників-політичнихсхильностей,підякимиДж.Зал-
леррозумієусталеніособистісніриси,якірегулюютьприйняттяабонеприйняття
людиною політичних відомостей - різні інтереси, цінності, досвід, які можуть
впливатинавизначення того,чиприймати,чивідкидатитучи іншуполітичну
інформацію.Політичнісхильностівідображаютьпсихологічнітаментальніпро-
цеси,якімаютьіндивідуальнийхарактер.Томуїхможнавизначитияккогнітивні
установки, запропонованіГ.Пушкарьовою,якіобмежуютьзасвоєнняманіпуля-
тивної політичної інформації, пов’язані з процесами селекції та когнітивної
відповідності-невідповідності: по-перше, кожна людина має індивідуальний
запас політичних знань (political awareness), який впливає на сприйняття нової
інформації; по-друге, індивідам властиво не брати до уваги повідомлення, які
суперечать їхнімвласнимуявленням,ціннісниморієнтаціям;по-третє, уоцінці
633Юридичні і політичні науки
подіїабопроблемилюдизадовольняютьсямінімальнимнаборомлегкоактуалізо-
ванихобразівіпонять,якізберігаютьсявїхнійпам’яті5.
Дійсно,зустрічаючисьзіскладнимиполітичнимиоб’єктами,некожналюдина
взмозісамостійновироблятисудженняпроможливішляхирозвиткуситуаціїй
адекватно оцінити наслідки своїх дій, навіть якщо вона має досить сильну
внутрішнюмотивацію.Тутвеликурольвідіграютьполітичні знання,уміннята
навички,обсягякихбагатовчомуівизначаєсуспільно-політичнуспрямованість
особистості. За словами французького соціолога Р.Арона, політика передбачає
бодаймінімальнеусвідомленняцієїгалузі.Людиповинніхочабприблизноуяв-
ляти,хтовіддаєнакази,якобиралисяцідіячі,якздійснюєтьсяцявлада.Суголо-
сним є загальновідоме твердження Р. Даля, що у більшості людей політичні
погляди досить примітивні, прості люди зазвичай некомпетентні управляти
собою.
Щодополітичноїкомпетентності,тотутзаслуговуєнаувагуврахуваннятакої
їїособливості,яксуб’єктивність.Порядзтрадиційнимрозуміннямкомпетенції
як достатньо високого рівня володіння знаннями про певну сферу суспільного
життя, конкретного явища чи процесу, що характерно для професіоналів,
науковців, потрібно враховувати власне оцінювання людиною рівня її знань.
Оскількисамеостанняособливістьформуєвпевненістьувласнихможливостях
впливатинаполітику.Можливістьвпливунаполітикуупоєднанніззадоволен-
ням утворюють підгрунтя суб’єктивної політичної компетентності. Відсутність
суб’єктивної політичної компетентності може призвести до негативного зрізу
політичної мотивації - відмови брати участь у політиці у результаті визнання
неможливостіреалізовуватисвоїпотребитаінтересиаборозчарування.
Отже,використанняполітико-комунікативноїтеорії,зокреманапострадянсь-
кому просторі актуалізується необхідністю формування достатнього рівня
політичної компетентності громадян, забезпечення дієвої системи доступу до
суспільноїінформаціїузрозумілійдлянихформі,що,усвоючергу,дастьзмогу
ефективновикористовуватиполітичнізнаннянапрактиці,захищатиівідстоюва-
тивласніінтересипеределітою.
Серед комунікативно-маніпулятивних теорій окреме місце займають теорія
мотивованого політичного мислення та модель центрально-периферійного
засвоєнняінформації,якаописуєпроцесосмисленняполітичноїінформації.
Когнітивнийстильмислення-цевідкритасистемаіндивідуальнихстратегій,
прийомів,навичоктаоперацій,доякоїсхильнаособистістьвсилусвоїхіндивіду-
альних властивостей (від системи цінностей і мотивації до характерологічних
якостей). Тобто саме від психологічних і когнітивно-ментальних особливостей
індивіда залежить, яка частина інформації, розповсюджуваної політичною
елітою,буденимсприйнята,аякавідкинутаякнепотрібнісенсорнідані.
Ізновужнайбільшеінформаціїщодоцихдослідженьможназнайтивнапра-
цюваннях російських і західних дослідників, оскільки, на жаль, дослідження
особливостейвикористаннякогнітивногопідходудоситьноватемавукраїнській
політичнійнауці.Щоправда,відноснавідсутністьґрунтовнихтеоретичнихнапра-
цювань не є абсолютним показником невикористання когнітивних прийомів у
політичнійпрактиці,щопрактичнонеможливоусуспільстві,дедомінуютьзнан-
ня, інформаційні потреби, а ЗМК визначені головними агентами впливу на
політичнумотивацію.Томуосновнимзавданнямкласифікаціїкогнітивнихтеорій
мивбачаємоважливістьакцентуаціїувагиукраїнськихдослідниківнаможливо-
стяхкогнітивногопідходувпоясненніполітичноїмотивації,щозначнорозшири-
ло б практичні можливості впливу на політичну активність. Окрім того, акту-
альністьісучасністькогнітивногопідходу,особливоваспектілюдиноорієнтова-
634 Держава і право • Випуск 53
ного розуміння політичних явищ і феноменів, вимагає подальших ґрунтовних
дослідженьумежахокремихмонографічнихнапрацювань.
Як зрозуміло з вищевикладеного, процес політичного мислення – надто
індивідуальний,оскількизалежитьвідзнаньіуявлень,якізберігаютьсявпам’яті
людини.Однакнетількиособистийдосвідтакогніціївизначаютьвідмінностіу
ставленнілюдинидополітичноїінформації.Щеу80-тірокиХХстоліттяамери-
канськимпсихологам –Ш.Чейкену, автору евристичноїмоделі переконання, а
такожР.ПеттійД.Качоппо, автораммоделінайбільшоїймовірності - вдалося
описатидвапідходи,властивілюдямусприйняттісоціальноїінформації:пасив-
ний(периферійний)іактивний(центральний).
Великуувагуцентрально-периферійніймоделізасвоєнняінформаціїприділяє
російська дослідниця Г. Пушкарьова. Центральний спосіб обробки зовнішньої
інформації, зазначає вчена, - це прагнення індивіда всебічно обмірковувати
повідомлення, осмислювати логіку аргументів. Якщо проблема оцінюється як
значима,різкозростаєймовірністьтого,щовінвиберецентральнийспосібоброб-
киінформації–докладезусильдляаналізуотриманоїінформації.Периферійний
спосібвідрізняєтьсятим,щоіндивідпростосприймаєповідомлення,невникаю-
чивйогозміст,неставлячипідсумнівістинністьповідомлення,довіряючидже-
релуінформації.Цейспосібіндивідвибираєтоді,коливіннемаєнавичокроботи
з подібною інформацією, а в пам’яті відсутні концепти, які дають можливість
всебічнойкритичноїїрозглянути6.
Шляхипериферійногоіцентральногозасвоєнняінформаціїтіснопов’язаніз
психологієюмас,яка,яквідомо,ґрунтуєтьсянатому,щоможнаназвати«гіпоте-
зоювідповідності»(correspondancehypothesis),згіднозякоюіснуєвідповідність
міжкогнітивноюструктуроюдискурсугазетнихповідомлень,виступівполітич-
нихораторівтощоіментальноюструктурою,абосоціальноюлогікоюаудиторії7,
якасприймаєціповідомлення.Оскількиіндивіди,об’єднанівмасуабовгрупу,
неможутьміркуватитаксамокритичноякпорізновсилуефектузараження,вони
більше піддаються впливу помилкових, упереджених або нелогічних повідо-
млень.
Відтак, центральний шлях засвоєння інформації переважає в ізольованого
індивіда,апериферійний–віндивіда,включеноговгрупу.Ш.Чейкенрозрізняє
систематизовануйевристичнупереробкуінформації,апсихологіямаспояснює
рольлогічнихінелогічнихпроцесівусприйняттіінформації.Налогічнібільше
впливаютьструктуриаргументації,нанелогічні–риторичніілінгвістичнізасо-
би,зовнішніаспектиповідомлення.Отже,периферійнийспосібобробкиінфор-
мації неминуче призведе, зазначає Г. Пушкарьова, до того, що судження про
кандидатів або партій виносяться на основі домінантних ознак, які легко
розпізнаються завдяки сформованим уявленням та внутрішнім установкам. А
повідомлення, відповідно, адресовані широкому загалу тим ефективніші, чим
більшевониупереджені.Метастратегійпереконання–перетворитиусвідомлені
думкивдумкинеусвідомлені,судження–увірування,тобтозакріпитиїхудум-
ках.
Дослідження когнітивних викривлень дали змогу краще зрозуміти процеси
переробки інформації,атакожвстановитизв’язокміжсоціальнимивпливамиз
одного боку і перекрученими процедурами логічного висновку – з іншого.
Дослідники запропонувалипростийрецептпропаганди,реклами:дискурсиабо
повідомлення, адресованіширокому загалу, тим ефективніші, чимбільшевони
алогічні,неправильніабоілюзорні,оскількивпливаютьнанепрямому,несвідо-
момурівнібільше,ніжнарівнібезпосередньому,очевидному,оскількиобходять
635Юридичні і політичні науки
рівеньсвідомогойкритичногомислення.
Провестиміжраціональниміпсевдораціональнимполітичнимвиборомпрак-
тично неможливо. Оскільки всі уявлення людей формуються під час інфор-
маційно-комунікативноговзаємобміну,залежністьлюдинивідінформаціїзазви-
чайнеусвідомлюєтьсяякцілеспрямованийтиск.ТомуросійськадослідницяГ.
Пушкарьовапропонуєрозрізнятираціональнийіпсевдораціональнийполітичний
вибір не тільки для створення досконалої моделі мотивації електоральної
поведінки, а й для більш глибокого розуміння можливостей і меж впливу на
виборців.Псевдораціональнийвибір,наїїдумку,більшпередбачуваний,оскільки
його спрямованість порівняно легко виявитишляхом вивчення інформаційного
середовища, наповненого специфічними потоками, які формують уявлення
індивідапрозначиміпроблемийвідображаютьсянасприйняттісистемиполітич-
них відносин. Відтак, одним з потенційних індикаторів раціональності здатна
статиоцінкаджерелінформації,яківикористовуютьсядляаналізуситуації.Якщо
джерела орієнтовані на одну систему ідеологічних концептів, представляють
інтересиоднієїполітичноїсили,тоймовірністьодержанняоднобічноїінформації
різкозростає,продовжуєдослідниця,що,усвоючергу,знижуєможливістькри-
тичноговідношеннядоповідомлень,відтак–рівеньраціональностіпадає8.
Упроцесімисленнямиоперуємоконцептами,яківідображаютьзмістрезуль-
татівнашоїдіяльностійпізнаннясвітуувигляді«квантів»знання.Концепт–це
одиницяментальних ресурсів нашої свідомості; оперативна змістовна одиниця
пам’яті,ментальноголексикону,картинисвіту,відображеноїулюдськійпсихіці,
концептуальної системиймовимозку (linguamentalis).Концепти виникають у
процесіструктурування інформаціїякпрооб’єктивнийстансправусвіті,так і
проуявлюванісвіти.Концептизводятьрізноманітністьспостережуванихіуявлю-
ванихявищдочогосьєдиного,зберігаютьзнанняпросвіт.
РосійськийдослідникД.Гончароввиокремлюєдвакогнітивнітипиособис-
тості,яківизначаютьсприйняттятаконцептуалізаціюполітичноїдійсності.Пер-
шийтип–«відкритийрозум»,здатнийгнучкосприйматирізніполюсисуспільно-
політичних відносин, раціонально їх аналізувати.Другий (протилежний) тип –
«закритийрозум».Самекогнітивніхарактеристикисприйняттяполітичноїреаль-
ності формують когнітивну карту людини, тобто суб’єктивні уявлення про
політичнийсвіт9.
НадумкуМ.ЛоджаіЧ.Тейбера,політичнемисленнязалежитьвідтого,якою
мірою індивідорієнтованийнадосягненняконкретноїмети–«спрямованийна
мету».Перехресненакладанняосей,яківизначаютьрівеньпроявуназванихчин-
ників,даєзмогудослідникамвиокремитичотиритипи«мотивованогомислення».
До першого типу («інтуїтивні вчені») відносять людей, чітко орієнтованих на
мету,якіпослідовноїїдомагаються;уїхніхміркуванняхприсутнєпрагненнядо
обґрунтованих висновків, оптимальних рішень. До другого типу («класичні
раціоналісти»)можнавіднеститих,хтопроявляєпослідовністьудосягненнімети
(оцінюєпозитивнійнегативнінаслідкиприйнятихрішень),алеслабкоорієнто-
вані на саму мету (відмовляються від її реалізації, якщо вона вимагає занадто
великих витрат). Третій тип («прихильники, які мислять») включає осіб, які
маютьсильнуорієнтаціюнамету(абонаполітичнийоб’єкт),алеприцьомуне
готовізважуватийвсерйозрозглядативсіможливізатратинаїїдосягнення.Чет-
вертийтип(людиз«низькоюмотивацією»)позбавленийвнутрішньогостимулу
до ґрунтовних міркувань; вони покладаються на евристичні (виникаючі як
реакціянатиповуситуацію)судженняабовзагаліапатичні.Кожномузцихтипів
властивавласнастратегіяухваленнярішення:відреактивноїдограничнопроду-
636 Держава і право • Випуск 53
маноїівсебічнозваженої10.
Цікавоюумежахнашогодослідженняуявляєтьсякласифікація,запропонова-
наукраїнськоюдослідницеюМ.Білик,якапропонуєрозрізняти5стилівполітич-
ногомислення:аналітичний–віддаєперевагураціональності,відшукуєнайкращі
шляхи;реалістичний–надаєперевагуемпіричномупідходу,цікавитьсяконкре-
тикою,швидко приймає рішення, бере на себе відповідальність; прагматичний
стиль – інтуїтивно схоплює сутність проблеми, гнучкий, адаптивний, прагне
схвалення; ідеалістичний – характеризується підвищеним інтересом до потреб
людей,високиминормамиморалі,компромісний,сконцентрованийнавзаємосто-
сунках; синтетичний– схильнийдо інтегративногопідходу, творчої комбінації,
кращедієвситуаціїспору11.
Дотеорій,яківраховуютьірівеньпоінформованості,іраціональніпереваги
електорату, підкріпленімисленням,можна віднести напрацюванняА.Парізі та
Дж.Пасквіно,трансформованіуконцепціюелекторальноїповедінкинаіндивіду-
альномурівні,вякійвонивиокремилитритипивиборчихголосів:«голосдумки»
(Voteofopinion),«голосприналежності»(Voteofbelonging)та«голосзмін»(Vote
of Exchange). Саме «Голос думки» є типом голосування виборця на підставі
аналізупропозиційнаполітичномуринку,створенимзавдякикомунікаційнимта
організаційним утворенням, які інтегрують електорат з «політичним товаром».
Суттєвурольтутвідіграють:а)мас-медійнийресурсякканалполітичноїінфор-
мації,якийзадаємежіданих,необхіднихдлявизначенняполітичногорішення;б)
освітнійресурс,якийстимулюєелекторатодержатиякомогабільшеінформаціїта
прийнятисамостійне,усвідомленерішення12.
Отже,прихильникикомунікативно-маніпулятивнихтеорійрозуміютьполітич-
нумотиваціюякфеномен,щопевноюміроюконтролюєтьсяорганамивлади,які
за допомогою засобів політичного маніпулювання здатні примусити людину
здійснитивибірпідтискомдостатньоефективнихзовнішніхвпливів,яківумовах
демократії можна визначити як інформаційні. Саме вступ людства у інфор-
маційнуепоху,високівимоги,яківисуваютьсядошвидкостійпереробкиінфор-
мації,створеннякомп’ютерноїтехніки,віртуалізаціясоціальногопросторуакту-
алізувалидослідженняінформаціїваспектіманіпулятивноговпливунаполітичну
активність.
Водночас,нанашудумку,маніпулятивнімоделієштучносконструйованими,
такими,щогрунтуютьсянавизнанніможливостікомунікативно-маніпулятивного
впливу на політичну мотивацію. Оскільки для них практично не існує єдиних
принципів,наякіспиралисябідослідники-теоретики,іполітичнітехнологи,їх
можнарозглядатияксукупністьдоситьрізноріднихдослідницькихіпрактичних
стратегій,запозиченихзрізнихтеорій,сформованихумежахвідповіднихтеоре-
тико-методологічнихпідходів.
Останнім часом у політикумах на пострадянському просторі, зокрема в
Україні,знаходятьдедалібільшеприхильниківтехнологічні(маркетингові)теорії
електоральноїмотивації.Застосовуєтьсятрадиціявиокремленнятакзванихпси-
хографічнихугрупованьвиборців-виділенняелекторатузанизкоюхарактерис-
тик,якіносятьтранссоціальнийхарактер,тобтоугрупипоєднуютьсялюдирізної
статі, віку, роду занять, які мають спільні інтереси і установки. Такі групи не
тількивіддаютьперевагурізнимсоціальним,економічним,політичнимйіншим
цінностям,айнавітьпо-різномуреагуютьнарізніформипередвиборноїпропа-
гандиіреклами,щовимагаєактивногопродукуваннянаполітичномуринкуспе-
цифічнихінформаційнихпродуктів.
Оскількисьогоднітехнологічнийпідхідздобуваєдедалібільшеприхильників,
637Юридичні і політичні науки
дослідникампотрібно звернути увагуна створення окремих ґрунтовнихрозро-
бок,якіавторвідноситьдоподальшихперспективнихдослідженьзурахуванням
власногорозумінняполітичноїмотивації,якіможутьстатипродовженнямтеоре-
тико-методологічнихпошуківуконцептуалізаціїцьогоскладногоінеоднозначно-
гопоняття.
1. Zaller J. The Nature and Origins ofMass Opinion. – Cambridge, 1992. – Р. 311.
2. Шум пе тер Й. А.Капіталізм,соціалізм ідемократія /Пер.знім.:В.Ружицький,П.
Таращук.–К.:Основи,1995.–С.315.3. Даль Р. А.Проблемыгражданскойкомпетент-
ности//ВекХХимир.–1994.–№7/8.–С.168.4. Zaller J.TheNatureandOriginsof
MassOpinion.–Cambridge,1992.–Р.213.5. Пуш ка ре ва Г. В.Изучениеэлекторального
поведения: контуры когнитивной модели [Електронный ресурс]. – Режим доступу:
http://www.politstudies.ru/N2004fulltext/2003/3/12.htm. 6. Там же. 7. Арон сон Э., Уил-
сон Т., Эй керт Р.Социальнаяпсихология.Психологическиезаконыповедениячеловека
всоциуме.–СПб.,2002.–558с.8. Пуш ка ре ва Г. В.Политическийменеджмент:Учеб.
пособие.–М.:Дело,2002.–С.228-241.9. Гон ча ров Д. В.Теорияполитическогоучас-
тия.–М.:Юрист,1997.–С.161-163.10. Пуш ка ре ва Г.В.Изучениеэлекторальногопове-
дения: контуры когнитивной модели [Електронный ресурс]. – Режим доступу: http://
www.politstudies.ru/N2004fulltext/2003/3/12.htm. 11. Білик М.В. Психологічні чинники
проявуполітичноїкультуристудентськоїмолоді:Дис.…канд.псих.наук–K.,2004.–
С.85.12. Поліщук І.О.Електоральнийпроцеспостсоціалістичногосуспільства:політи-
ко-культурнийвимір(наприкладіУкраїни,РосіїтаПольщі):Дис....д-раполіт.наук.–
Чернівецькийнаціональнийун-тіменіЮріяФедьковича.–Чернівці,2009.–С.57-58
638 Держава і право • Випуск 53
Розділ 10. ПОЛІТИЧНІ НАУКИ
І. Ю. ВІльЧинська. ОсновнІ теоретиЧнІ положеннЯ когнІтивних комунІкативно-манІпулЯтивних теорІй полІтиЧнОЇ мотивацІЇ
|